| summary: | У вступі обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, виділено об’єкт і предмет дослідження, визначено його мету, сформульовано гіпотезу, завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність роботи, форми її апробації та наведено відомості про структуру дисертації.
У першому розділі “Теоретичний аналіз проблеми адаптації особистості” міститься аналіз наукових підходів до вирішення проблем адаптації як об’єкту дослідження, висвітлення проблематики підліткового віку з погляду проявів індивідуально-психологічних особливостей та основних тенденцій становлення потенціалу “Я”; висвітлення неперервності адаптації, що відбувається у складному соціально-психологічному середовищі, що є актуальним рівнем середовища життєдіяльності (просторові, часові і змістовні рамки). Можна виділити різні концептуальні підходи до данної проблеми: положення про єдність організму і середовища, про теорію відображення і її зв’язок з адаптацією (Ч.Дарвін, І.Сеченов, І.Павлов, О.Ухтомський, Ж.Піаже та ін.); концепція гомеостазу (К.Бернер, У.Кеннон, Р.Ешбіконцепція функціональних систем (П.Анохін, Ю.Александровський), психосоматичні концепції (Ф.Басін, Д.Дубровський, К.Платонов, С.Рубінштейн), концепція “загального синдрому” (або стресу) Г.Сел’є.
Проблеми адаптації людини активно розроблюються в західній психології на базі необіхевіоризму (Н.Міллер, Дж.Даллард, Р.Сірс та ін.) та відгалужень психоаналітичної психології, пов’язаних із культурною антропологією (Р.Бенедикт, М.Мід), психосоматичною медициною (Ф.Александер, Т.Френч).
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що серед вчених склалися різні точки зору на сутність цього поняття. Одні автори розглядають соціальну адаптацію як процес освоєння та засвоєння індивідом суспільних відносин, норм поведінки та системи цінностей (Г.Андрєєва, А.Борискін, Н.Лукашевич, М.Мірошнікова, І.Милославова, В. Немировський, В.Розов, Н.Сарджевеладзе), інші (Н.Анікієва, Ю.Альошина Г.Медведєв, М.Робер, Б.Рубін, Ю.Колесников) вбачають у ній процес засвоєння особистістю соціального досвіду суспільства в цілому та мікросередовища, до якого вона належить.
Процес адаптації, зокрема, був предметом вивчення і вітчизняних вчених (А.Алексюка, І.Булах, Л.Закутської, М.Левченко, О.Мороза, Г.Панченка, О.Плотнікової, І.Сабанадзе, В.Семиченко, О.Скрипченка, Г.Хомич, Г.Чуткіної, Т.Яценко).
Проблеми професійної адаптації молодого вчителя висвітлює в своїх роботах О.Мороз.
Розглядаючи соціальну адаптацію як безперервний процес, вчені пов’язують її з кардинальними змінами діяльності індивіда та його соціального оточення (Б.Андрєєва, О.Асмолов, І.Булах, Ф.Березін, Л.Виготський, Л.Гримак, О.Леонтьєв, В.Лебедєв, М.Милославова, К.Обуховський, С.Рубінштейн, В.Казначєєв, Г.Хомич та ін.), з потребою в адаптації людини під час освоєння нею нових видів соціальної діяльності (Н.Лукашевич, О.Мороз, Н.Дж. Смелзер, В.Розов, Г.Югай, Т.Шибутані), з процесом поступового перетворення суспільних норм та ідеалів в особистісні установки й цінності (Г.Д’яконов, М.Єрмоленко, О.Мороз, Л.Попова, Г.Ковальов, Л.Шпак).
Поняття адаптація, адаптованість, адаптивність були об’єктом наукового аналізу в напрямках фізіологічної, філософської, педагогічної та психологічної наук. Розглядаючи застосування поняття адаптації у психології, вчені виділяють два моменти: перший – це взаємообумовленість акомодаційного і асиміляційного процесів (О.Леонтьєв, У.Найсер, Ж.Паже, Ю.Рум’янцев та ін.); другий – залежність характеру адаптаційних можливостей від стадії онтогонезу (Г.Балл, М.Басов, Л.Божович, Є.Ільєнков, О.Лазурський, В.М’ясіщев, П.Перепелиця).
Адаптивні функції властивостей індивідуальності (психофізіологічні, конституційно-морфологічні, нейродинамічні та характерологічні) вивчали : Б.Ананьєв, Г.Айзенк, Г.Акінщикова, М.Марикян, В.Мерлін, В.Натаров, В.Рождественська, В.Ротенбенг, В.Розов, В.Рибалка, В.Русалов, В.Суворова, В.Казначєєв, Ц.Короленко, Н.Колизаєва, Е.Кречмер, С.Салатитян, С.Стівенс, Я.Стреляу, Д.Елькіна, У.Шелдон.
Аналізу адаптивної ролі таких властивостей як тривожність та навіюваність присвячені роботи О.Прихожан, К.Сантросян, вивченню парадоксальності проявів властивостей в адаптації – роботи М.Мірошнікова, Р.Михайлова, Р.Рожанц, а впливу загострених рис характеру (акцентуацій) на процес адаптації – К.Леонгарда, О.Лічко, С.Подмазіна та інших.
Особливу увагу в психологічних дослідженнях вчені приділяють порушенням адаптації та виділяють такі тенденції функціонування цілеспрямованої системи: адаптивність-неадаптивність (Г.Акофф, Ф.Еммері, В.Лєбєдєв, В.Петровський, А.Фурман).
У нашому дослідженні психологічне поняття адаптації розглядається як своєрідний вид діяльності – адаптивної діяльності, яка обумовлена змінами у взаємодії особистості та навколишнього середовища і спрямована на оптимізацію цієї взаємодії. Це можливо на основі оцінки характеру взаємодії особистості і навколишнього середовища і , якщо це необхідно, певної корекції цієї взаємодії. Адаптація розглядається у діалектичному поєднанні трьох основних рівнів – біологічного, психологічного, соціального. Для нас цікавим було вивчення адаптації на психологічному і соціальному рівнях. В даному дослідженні основна увага була зосереджена на аналізі внутрішніх і зовнішніх детермінантів адаптації та на аналізі когнітивної, емоційно-оцінної та поведінкової складових образу “Я” підлітка.
У результаті ми дійшли висновку про перспективність і доцільність продовження подальшого пошуку у напрямку розкриття психологічних особливостей соціально-психологічної адаптації студента-підлітка та шляхів її прискорення до нових умов навчання.
Організація, проведення та результати емпіричної частини дослідження репрезентовані у другому розділі “Експериментальне вивчення адаптації студентів підліткового віку І курсу педагогічного училища до нових умов навчання”. Визначено етапи експериментального дослідження чинників адаптації студентів підліткового віку, відповідні їм завдання та адекватні статистичні методи для їх вирішення, обгрунтовано доцільність використання відповідного методичного інструментарію.
Описані результати аналізу залежності процесу адаптації студента-підлітка від його функціонального стану. Представлені результати дослідження основних критеріальних груп адаптивності підлітків в нових умовах навчання та життєдіяльності; особливостей когнітивного, емоційно-оцінного та поведінкового конструктів адаптації. Визначені критерії та рівні соціально-психологічної адаптації студента підліткового віку.
Перехід підлітка зі школи до педагогічного училища, зміна його соціально-рольової позиції учня на нову – професійно зорієнтованого студента, в основі функціонування якого полягає принцип самовиховання та саморозвитку, встановлення взаємодії з викладачами та ровесниками, оволодіння новими формами, засобами і методами навчання, являє собою складний процес адаптації до нових умов навчання. Дослідження цього складного динамічного процесу в нашій роботі здійснювалося за такими показниками адаптації студентів-підлітків, як: психічне та фізіологічне здоров’я, індивідуально-особистісний, когнітивний, емоційно-оцінний та поведінковий.
У нашому дослідженні особливостей соціально-психологічної адаптації студентів підліткового віку до нових умов навчання в педагогічному училищі ми виокремлювали та враховували як зовнішні, так і внутрішні його чинники, а саме: а) особливості навчально-виховного процесу (особливості впливу організації навчання, форми контролю, режиму занять, самостійної роботи, відповідність обсягу навчального навантаження на морфофункціональні можливості студентів-підлітків (динаміка розумової працездатності, маси тіла (дефіцит та надлишок), гемоглобіну крові, АТ, соматичних скарг та “задоволеності – незадоволеності” підлітком своїм станом здоров’я); соціальні зв’язки та середовище (стресогенні ситуації); б) індивідуально-психологічні особливості студентів-підлітків (особливості предметного та комунікативного аспектів темпераменту підлітків; адаптивні можливості студентів-підлітків на когнітивному, емоційно-оцінному рівні та регуляції поведінки; рівень тривожності, самооцінки, здатності до самоуправління; комунікативні здібності). Важливим моментом при цьому є врахування професійно-педагогічної спрямованості навчальної діяльності підлітків та її вплив на їх особистісне зростання, формування “Я-концепції”.
В розділі обґрунтовується залежність широти адаптивних можливостей підлітків до нових умов навчання від їх стану здоров’я. Дослідження показало, що далеко не всі студенти І курсу мають гарний стан здоров’я, а ускладнення, які виникають під час навчального процесу, погіршують його, суттєво знижують адаптивні можливості підлітків і таким чином гальмують їх адаптацію до нових умов навчання. Про це також свідчать суб’єктивні оцінювання підлітками погіршення свого самопочуття та стану здоров’я (89%) на початкових етапах навчання в педагогічному училищі. В результаті обстеження 130 підлітків було виділено три групи: І – здорові підлітки; ІІ – підлітки, які мають різні функціональні відхилення в органах і системах (ті, які довго та часто хворіють); ІІІ – підлітки з хронічними захворюваннями. В результаті подальшого дослідження ці підлітки склали адаптивну (42 особи), неадаптивну (56 осіб) та дезадаптивну (32 особи) групи. |
