СПРИЯННЯ ЗАХИСТУ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАСАДИ ЗМАГАЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ Автореферат

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю подальшого удосконалення кримінально-процесуального законодавства, адже розпочата на початку 90-их років робота над новим Кримінально-процесуальним кодексом України (далі – КПК) ще не завершилася. Зміни, які відбулися наприкінці минулого століття, вимагають нових підходів до формування правової держави та розуміння прав людини. На сьогодні одним із пріоритетних напрямків розвитку нашої держави згідно Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні, схваленої Указом Президента України №361/2006 від 10 травня 2006 р., є забезпечення становлення судівництва як єдиної системи устрою та судочинства, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантує право особи на справедливий суд. Вимога ж справедливої судової процедури є визначальним складником верховенства права. Така процедура має бути створена на засадах законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності, диспозитивності, гласності, відкритості та обов’язковості виконання судових рішень.

Формування правової держави вимагає вирішення однієї з чи не найскладніших проблем, що існує протягом багатьох століть, – встановлення оптимального співвідношення особистих (приватних) і публічних інтересів, адже взаємовідносини особи, держави та суспільства були і залишаються предметом одвічних дискусій. Засада змагальності, про яку в останні роки написано чимало і яка за задумом законодавця повинна існувати у всіх видах судочинства, все ж у кримінальному процесі має певні особливості. На відміну від цивільного, кримінальний процес в цілому будується на засаді публічності, оскільки останній існував і буде існувати як засіб захисту особи і суспільства від злочинних посягань. Класичне розуміння засади змагальності передбачає, що сторони процесу діють у протилежних напрямках. Але у кримінальному процесі таке розуміння ускладнюється тим, що на слідчого та прокурора покладається обов’язок встановлювати також обставини, які свідчать на користь обвинуваченого. Крім того, між сторонами кримінально-процесуального спору (обвинуваченням і захистом, а інколи і між суб’єктами однієї сторони) існує конфлікт інтересів, адже, як правило, у сторін кримінального судочинства вони протилежні.

В останнє десятиріччя спостерігається тенденція до розширення елементів змагальності у кримінальному судочинстві України, що є свідченням подальшої його демократизації. Однак тут важливо не захопитися ідеєю змагальності, щоб не постраждали інтереси, які охороняє даний вид судочинства. Забезпечення процесуальної рівноправності сторін, одна з яких наділена владними повноваженнями (порушувати кримінальну справу, проводити розслідування, застосовувати заходи процесуального примусу тощо) і за рахунок цього перебуває стосовно другої у переважаючому становищі, досягається різними способами та процесуальними інститутами, насамперед, інститутом сприяння захисту (favor defensionis), відомим ще з часів римського права. Цей кримінально-процесуальний інститут має своїм завданням компенсувати менші процесуальні можливості сторони, що захищається, дати їй можливість змагатися зі стороною, яка представляє інтереси держави, і відстоювати свою позицію у кримінально-процесуальному змаганні. Власне, завдяки favor defensionis є можливим більш успішне функціонування засади змагальності у кримінальному судочинстві.

Але, не зважаючи на його важливість для кримінального судочинства, у теорії кримінально-процесуального права, не тільки України, а й усього пострадянського простору, на сьогодні відсутнє комплексне дослідження інституту сприяння захисту. Існує чимало різноманітних праць, прямо чи опосередковано присвячених принципу змагальності та проблемам його реалізації, але практично жоден дослідник не приділив достатньої уваги favor defensionis як умові, без якої функціонування засади змагальності у кримінальному процесі буде істотно деформованим. На необхідність існування у кримінальному процесі favor defensionis, хоч і не часто, але все ж звертали увагу такі науковці, як: Р.В. Багдасаров, Т.В. Варфоломеєва, Л.Є. Владіміров, І.Ю. Гловацький, К.Б. Каліновський, Є.О. Карякін, І.І. Когутич, О.М. Ларін, Т.А. Лотиш, В.В. Молдован, А.І. Макаркін, І.Б. Михайловська, В.О. Попелюшко, О.В. Смірнов, В.К. Случевський, Ю.І. Стецовський, М.С. Строгович, І.Я. Фойніцький. Однак їхні висловлювання здебільшого обмежувалися тільки згадкою про наявність чи необхідність favor defensionis. На основі наведених міркувань і було обрано тему дисертаційного дослідження.