VACANCIES AND COOPERATION

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку вітчизняної юридичної науки помітно зросла увага вчених до проблематики становлення і розвитку державницьких традицій українського народу. Особливий інтерес викликає досвід національного державотворення в Галичині - споконвічній українській території, яка тривалий час була відірвана від Наддніпрянської України. З'ясування специфіки генезису та подальшої еволюції ідеї українського державотворення у цьому регіоні в історично насичений період другої половини XIX - початку XX століття дає змогу більш повно реконструювати розвиток теорії і практики українського державотворення загалом та врахувати набутий досвід у процесі розбудови сучасної української держави та громадянського суспільства.

Підкреслимо, що ще донедавна в офіційних документах та у вітчизняній науковій літературі домінували заідеологізовані стереотипи щодо становлення української державності і ролі в цьому процесі галицького фактору. Здебільшого негативні оцінки розвитку національної освіти, культури, науки в умовах австрійського конституційного ладу і, що найголовніше, формування політико-правової свідомості та політичної активності народів імперії призвели до вилучення з історії та наукового обігу важливої частини державно-правового досвіду.

Насправді ж, незважаючи на відрив від материнської української території, Галичина не загубилась у духовних пошуках своєї громадянської і державницької культури і, перебуваючи у складі Австрії, не втратила перерваної державницької традиції та її значущості для майбутнього державно-правового життя. Українці Галичини виступали активною політичною і громадською силою у руйнації світових імперій початку XX ст. Очевидно, що розвиток ідеї українського державотворення на західноукраїнських землях мав власну внутрішню логіку. Проблема обґрунтування ролі Галичини, як "українського П'ємонту" цікавила, зокрема, таких видатних вчених як М. Грушевський, С. Дністрянський, В. Старосольський та ін.

Актуальність цього дослідження посилюється також наявністю певних прогалин у висвітленні відповідної проблематики в попередній науковій літературі. Так, при підготовці дисертаційного дослідження автором було проаналізовано праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Це насамперед праці початку XX століття, різні за своєю глибиною, змістом, напрямами, ідеологією і обсягом досліджень проблем, що стосувались здійснення конституційних реформ, розвитку державотворчих процесів, формування систем адміністративно-територіального управління і самоврядування в окремих її територіях, розвитку національної свідомості народів Австро-Угорської імперії. Серед найбільш вагомих досліджень цих проблем слід відзначити праці Є. Бернштейна, В. Гнатюка, А. Жука, І. Кревецького, І. Лапка, В. Левинського, К. Левицького, М. Лозинського, І. Мазепи, В. Мудрого, О. Назарука, І. Огієнка, Д. Охримовича, О. Терлецького, П. Феденка, В. Целевича та ін.

Концепції державності України в українській вітчизняній і зарубіжній історико-правовій науці міжвоєнного періоду обґрунтували О. Бочковський, М. Грушевський, С. Дністрянський, В. Кучабський, В. Липинський, С. Рудницький, В. Старосольський, С. Томашівський, С. Шелухін та ін. Пізніше їх продовжили І. Лисяк-Рудницький, Н. Полонська-Василенко.

Враховувалися також сучасні дослідження історичних, юридичних, політичних, соціальних, національних, партійних проблем українського державотворення, авторами яких є О. Аркуша, Т. Андрусяк, В. Бабкін, Т. Бондарук, В. Буцевицький, В. Возьний, А. Георгіца, В. Гончаренко, І. Гошуляк, М. Грох, О. Копиленко, О. Кухарчук, В. Кіселичник, А. Міносян, О. Мироненко, І. Музика, В. Смолій, Ф. Стеблій, В. Степанков, Б. Ступарик, М. Тараненко, О. Турій, Ф. Турченко, І. Усенко, А. Фартушини, І. Хміль, В. Чехович, І. Чорновол, В. Шевчук, Ю. Шемшученко, О. Шуба та ін.

Безпосереднє відношення до тематики дисертації має проблема національного питання в програмах і діяльності західноукраїнських політичних партій та організацій, яку досліджували такі вітчизняні вчені, як С. Гелей, О. Жерноклєєв, С. Телешун, В. Колесник і О. Рафальський, В. Ковальчук, І. Ковальчук, М. Козицький, О. Поліщук, О. Сухий та ін. Крім того, значну увагу суспільно-політичним рухам у Галичині приділили польські вчені Е. Горнова та В. Найдуха.

Над окремими питаннями історії ідеї української національної державності у Галичині також активно працюють сучасні вітчизняні і зарубіжні дослідники Я. Грицак, С. Скельчик, П. Магочі, М. Мудрий, І. Нагаєвський, О. Субтельний, Дж.-П. Химка, і Р. Шпорлюк.

Проблемам державного ладу і права у Галичині значну увагу приділяв і продовжує приділяти В. Кульчицький, в працях якого аналізується адміністративно-правова система Галичини другої половини XIX - початку XX століття. Цій проблематиці присвячені також праці М. Кугутяка, С. Макарчука, Б. Тищика та ін.

Теоретико-методологічні, концептуальні аспекти та понятійний апарат проблеми української державницької ідеї в етноісторичному та етнодержавницькому аспектах розроблені у працях Ю. Римаренка, І. Кресіної, О. Картунова, С. Римаренка, Л. Шкляра, В. Школьняка та ін. Зокрема, визначено зміст та суть української державницької ідеї, обґрунтовано нерозривний взаємозв'язок формування державницької ідеї з українським національним відродженням та процесом формування української нації.

Історіографії досліджуваної проблеми присвячені праці Д. Дорошенка, М. Кармазіної, В. Меша та ін. Найбільш повною у цьому плані є монографія А. Коцура.

Разом з тим, системне дослідження проблеми генезису ідеї українського державотворення в Галичині у другій половині XIX -початку XX століття відсутнє. В окремих згаданих працях ця проблема висвітлювалась фрагментарно. Відповідно необхідність концептуалізації та комплексного підходу до досліджуваної проблеми з метою відновлення цілісної картини історії розвитку української політичної думки в Галичині і зумовила звернення дисертанта до даної теми.

Джерельну базу дисертаційного дослідження склали: нормативно-правові акти Австрійської (Австро-Угорської) держави, місцевих органів влади і управління Галицького краю, зокрема, вперше введені до наукового обігу проект Австрійської конституції 1848 p., який не був реалізований, "Засади запровадження народної гвардії у Галичині та організації муштри для цієї гвардії" від 1848 року, а також інші історичні (в т. ч. архівні) документи, мемуари, листи, періодичні видання тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відділі історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В.М.Корецького ПАН України відповідно до планових тем "Теоретико-методологічні проблеми історії української державності та права (№ держ. реєстрації 1998U001939) та "Історія держави і права: сучасні проблеми історіографії, джерелознавства та юридичної біографістики" (№ держ. реєстрації 0101 U000377).