Сташук В.А. Наукові засади управління водогосподарсько-меліоративним комплексом України

summary

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі наведено загальну характеристику дисертаційної роботи, зокрема обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання досліджень, показано зв’язок роботи з державними науковими програмами і тематичним планом Української академії аграрних наук, зазначено новизну одержаних результатів, їхнє практичне значення тощо.

У першому розділі за даними державного моніторингу вод і літературними джерелами зроблено оцінку стану забезпечення України водними ресурсами та висвітлено структуру їхнього споживання по галузях національної економіки і басейнах головних річок.

Зокрема зазначено, що у середній за водністю рік ресурси поверхневих вод України мають незначні обсяги – 87,7 км³ і незадовільну якість внаслідок значного (понад 30%) антропогенного навантаження на них. Характерним для водних ресурсів є нерівномірне їхнє розподілення по території країни та у часі, тому у водному господарстві широко застосовують сезонне і багаторічне регулювання річкового стоку водосховищами, а також територіальне розподілення річкового стоку магістральними каналами. Також відзначено, що основний обсяг доступних для використання поверхневих вод формується за межами країни і непідконтрольний державним органам управління водними ресурсами. Зазначено, що сьогодні при перспективних експлуатаційних запасах 22,5 км³/рік доступними для використання є лише 5,7 км³/рік, що кардинально не вирішує проблему водоресурсного забезпечення держави.

Також наголошується, що внаслідок скидання недостатньо очищених промислових, комунальних і сільськогосподарських стічних вод у природні водні джерела якісні показники поверхневих вод погіршуються. Цей негативний процес постійно підсилюється повільним водообміном у водосховищах і ставках, що призводить до їх євтрофікації.

Аналізом структури водоспоживання встановлено, що на потреби промислового, комунального і сільськогосподарського водопостачання відбирають понад 14 млрд. м³/рік прісної води. При цьому використання води всіма галузями національної економіки становить 9,3 млрд.м³ і характеризується структурою, наведеною на рис. 1. Порівняно з 1990 роком сьогодні забір води зменшився на 57%, що зумовлено значним (на 70%) скороченням водоспоживання у промисловості та ще більш значним (на 83%) зменшенням подачі води на зрошення. Встановлено також наявність тенденції до зміни природної водозабезпеченості України. При цьому зменшення місцевого стоку оцінюється у 2,0 км³/рік,  річного стоку Дніпра в створі Каховської ГЕС на 10, 15 і 23% відповідно у багатоводні, середні і маловодні роки.

Випаровування з водної поверхні водосховищ і ставків складає біля 5,2 км³/рік. Взагалі безповоротне водоспоживання сягає 34,8 км³/рік, що перевищує місцевий стік маловодного року, тобто в маловодні роки більшість території країни не забезпечена власними водними ресурсами.