| summary: | У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, а також лінгвістичний матеріал дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення, описано методи й прийоми дослідження, подано дані про апробацію його результатів.
Перший розділ. «Зіставне термінознавство як засіб вивчення сучасних термінологій у французькій, українській та російській мовах» присвячений визначенню мети, завданням та методам дослідження зіставного термінознавства у французькій, українській та російській лінгвістиці. Виявляються основні завдання типологічного дослідження мов, обґрунтовується співвідношення зіставного і типологічного мовознавства. Розглядаються загальнотеоретичні питання з проблем термінології та термінознавства, а також виявляються екстралінгвістичні умови, за яких формуються й функціонують термінології.
Зіставна лінгвістика почала активно розвиватися на початку шістдесятих років ХХ століття. Саме вона у вісімдесяті роки ХХ ст. забезпечує умови для формування основних положень зіставного термінознавства, яке кваліфікується як один з напрямків зіставного вивчення мов. Термін «зіставне термінознавство» з’являється в доповідях В.М.Лейчика і Ф.М.Циткіної практично одночасно в 1984-1985 роках. В.М.Лейчик визначає основні завдання зіставного термінознавства: виявлення загальних і диференційних ознак термінів і терміносистем однієї галузі знань чи діяльності в різних національних мовах, оскільки вони виявляються набагато ближчими один до одного, ніж терміни і терміносистеми однієї мови, що відносяться до різних галузей знання.
У сучасній лінгвістиці вироблені основні принципи зіставного аналізу термінологій:
· встановлення багатоаспектних, комплексних відношень між системами мов (на лексичному, семантичному і граматичному рівнях);
· виявлення характерних особливостей у термінологіях цих мов у цілому і класифікація цих особливостей;
· зіставлення термінологій цих мов за їх диференційними ознаками, що виявляє переважне використання тих чи інших ознак у тій чи іншій мові, а також класифікація цих ознак;
· контекстуально-функціональний аналіз, який включає лінгвістичний і кількісний аналізи.
Зіставне вивчення різномовних термінологій важливе, оскільки воно допомагає глибше проникнути у специфіку кожної термінологічної системи, створити адекватне термінологічне забезпечення для систем автоматизованого перекладу і т.п.
Термінологічна система інформатики й обчислювальної техніки постійно і відчутно впливає на лексичний склад національних мов, оскільки найменування нових понять і пристроїв, які з’являються внаслідок функціонування та розвитку зазначеної терміносистеми, досить швидко сприймаються загальнолітературним фондом французької, української та російської мов. На основі термінологічної системи інформатики й обчислювальної техніки формується спеціальний мовний субконтинуум, що є складною системою, окремі структурні яруси якої перетинаються на різних рівнях: лексичному, семантичному, граматичному, словотворчому. Функціонування цього субконтинууму обумовлюється екстралінгвістичними потребами науково-пізнавального та виробничого процесу й забезпечується можливостями термінотворчого потенціалу національних мов.
Дослідження спеціальних підмов має велике значення для вивчення мови, оскільки проблеми термінодеривації перетинаються з загальними проблемами словотвору та функціонування загальнонаціональної мови. Для французької лінгвістики у дослідженні термінології пріоритетними завданнями виступають розв’язання проблем мови науки і техніки, вивчення засобів термінологічної деривації, дослідження термінології у прагматичному та зіставному аспектах. В процесі вивчення питань дериваційного напрямку розглядаються засоби термінологічної деривації. Термінологічна деривація пов’язується з проблемою творення нових слів, оскільки існує чіткий зв’язок між появою нових понять, приладів і появою нових найменувань. Французька лінгвістика пропонує досить оригінальне завдання: розмежувати наукову термінологію (la terminologie «scientifique») та популярну термінологію (la terminologie «vulgarisée»), яка вживається у шкільних підручниках для того, щоб спростити процес навчання . Основними завданнями сучасного українського та російського термінознавства, як відзначається у науковій літературі з початку вісімдесятих років, є розв’язання проблем стандартизації, уніфікації та інтернаціоналізації термінологій, актуальним залишається розв’язання питань термінологічного редагування, вивчення проблем зіставного та галузевого термінознавства, а також проблем загальної термінологічної деривації (термінотворення). При цьому у дослідженнях спостерігається широкий тематичний спектр розв’язуваних завдань, що свідчить про існування тенденції до осмислення і вивчення як цілісного лінгвістичного об’єкта – термінологічної системи і термінологічної деривації, – так і до осмислення окремих його аспектів: а) джерел формування терміносистеми; б) способів утворення термінів; в) опису термінотворчого інвентаря; г) питань умотивованості термінів.
Оскільки формування національних термінологій свідчить про підвищення міжнародного статусу держави, в українській лінгвістиці за останні десять років досить активно розробляються проблеми з історії створення термінології в Україні, дослідження терміносистем різних галузей: літературознавства, фінансів, генетики, фізики елементарних часток і т.п. Систематизація, впорядкування й стандартизація науково-технічної термінології є одним з найбільш актуальних завдань українського термінознавства, оскільки терміносистема сучасної української мови стає потужною лінгвістичною базою, яка забезпечує формування й функціонування усіх сфер науково-технічної діяльності, має прагматичний, практичний та прикладний характер і входить до європейського термінологічного ареалу, що відбивається як у загальних інтернаціональних терміноелементах, так і у термінотворчих моделях.
У літературних мовах співіснують різні спеціальні підмови. Цей феномен розглядається як обмежена сфера вживання лексики, основна функція якої є обслуговування специфічних науково-виробничих комунікативних та пізнавальних потреб суспільства. Проте перед ученими виникає проблема розуміння й доступності наукового знання, тому слова, що описують науково-виробничий процес, мають входити до понятійної системи, яка служить для відображення дійсності. Саме це й вимагає розробки спеціальних знакових систем, здатних полегшити науково-виробничий, комунікативний та пізнавальний процес. Таким чином, складаються умови для творення термінології. Упродовж років поняття «термінологія» визначалося по-різному, але основним у визначеннях залишалося визнання того, що термінологія не є «властивість» науки, а система різнорівневих зв’язків, сукупність термінів певної галузі знання, техніки або виробництва.
До термінології висуваються вимоги внутрішнього співвідношення, ясності, ефективності, нейтральності й економії. Потреба формування нової термінології виникає на певному етапі розвитку суспільства, оскільки термінологія не з’являється відразу, а утворюється протягом століть і за наявності розвинутої мовної системи .
Другий розділ «Зіставний аналіз лексико-семантичного способу термінотворення у субконтинуумі інформатики й обчислювальної техніки французької, української та російської мов» присвячений вивченню основних принципів термінологічної номінації, що розглядається як процес іменування спеціальних понять у різних галузях знання й людської діяльності, як творчий усвідомлений процес, спрямований на творення особливих найменувань – термінів.
Оновлення лексичного складу термінологій спеціальних галузей знання відбувається набагато швидше, ніж у загальнонаціональній мові. Цей процес називають термінологічною номінацією, яка опосередкована мисленням та зумовлена мовним вираженням результатів пізнання. Відомо, що значна частина термінологічної лексики з’являється внаслідок вторинної номінації. На відміну від первинної номінації, вторинна номінація допускає вживання в акті номінації фонетичного образу лексичної одиниці, яка вже існує, у ролі імені для нового поняття. Отже, використання імені загальновідомого поняття у процесі найменування нового поняття або приладу є результатом семантичної номінації у спеціальних субконтинуумах. Семантична номінація пов’язана з лексикою загальнолітературної мови відношеннями взаємопроникнення. У субконтинуумі інформатики й обчислювальної техніки французької, української та російської мов функціонують терміни, що утворилися шляхом метафоричного переносу значення: франц.: souris, fenêtre, arbre, menu etc.; укр.: миша, вікно, дерево, меню та ін.; рос.: мышь, окно, дерево, меню та ін. Таким чином, семантична номінація сприяє збереженню живого зв’язку між твірним та похідним значенням. Семантична номінація є постійним джерелом поповнення термінологічної лексики. Відсоток термінів, що утворилися семантичним способом, порівняно невеликий. У субконтинуумі інформатики й обчислювальної техніки він складає 10% - 12%: франц.: 1020 ТО (10%); укр.: 1208 ТО (12%); рос.: 1119 ТО (12%). Шляхом зіставного аналізу встановлюються подібні та диференційні ознаки зовні еквівалентних термінів. У процесі дослідження лексичного потенціалу субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки були виявлені ключові терміни, які повністю відбивають специфіку досліджуваної терміносистеми: франц.: informatique, information, données, machine, machine à calcule, machine à calculer, machine calculatrice, calculateur, calculatrice, calculette, ordinateur, укр.: інформатика, інформація, дані, машина, електронно-обчислювальна машина, ЕОМ, калькулятор, комп’ютер, рос.: информатика, информация, данные, машина, электронно-вычислительная машина, ЭВМ, калькулятор, компьютер. При цьому слід зауважити, що французький термін informatique означає: 1) інформатика і 2) обчислювальна техніка, тобто одна термінологічна одиниця містить у собі два значення: інформація – відбиття реального або віртуального світу за допомогою спеціальних кодів та символів і автоматика – науково-технічна дисципліна, що охоплює питання створення приладів і систем, які працюють без участі людини. В українській та російській мовах разом з терміном інформатика / информатика вживають термінологічне словосполучення обчислювальна техніка / вычислительная техника, щоб відокремити їхні сфери функціонування. Цікаво, що в англомовних країнах на позначення науки про дослідження різних аспектів використання й розробки електронно-обчислювальних машин, пропонується термін «Computer science» - наука про комп’ютери та перетворення інформації.
Лексичний склад термінологічної системи інформатики й обчислювальної техніки неоднорідний, оскільки вона, як і будь-яка ТС, формується не в ізольованому просторі, а у тісному контакті з розвитком загальновживаного літературного мовного фонду. Тому лексичний потенціал субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки розподіляється, як і лексичний фонд будь-якої терміносистеми, на певні лексичні шари: а) лексичні одиниці загальнонаукового фонду; б) термінологізовані лексичні одиниці загальнолітературного мовного фонду; в) термінологічні одиниці інших галузевих субконтинуумів; г) термінологічні одиниці лексичного субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки.
Лексичні одиниці загальнонаукового фонду - це лексичні одиниці, які мають високий ступінь універсальності й абстракції та вирізняються широкими семантичними можливостями. У кожній галузевій підмові вони наповнюються своїм індивідуальним змістом, а тому стають міжсистемними омонімами: : франц.: synthèse, analyse, méthode, укр.: синтез, аналіз, метод, рос.: синтез, анализ, метод та ін.
Термінологізовані лексичні одиниці загальнолітературного мовного фонду. Наявність у субконтинуумі інформатики й обчислювальної техніки термінологізованих слів загальнолітературної мови є підтвердженням тези про активне функціонування слів загальновживаної лексики у термінологічних системах унаслідок наявності в них прозорої внутрішньої форми й асоціативної доступності, що полегшує сприйняття подібних термінів: франц.: réseau, clé, écrane, adresse, укр.: мережа, ключ, екран, адреса, рос.: сеть, ключ, экран, адрес та ін. Досить активним засобом творення термінів є семантичне калькування, оскільки для термінологічних найменувань використовуються лексичні ресурси іншої мови. Семантичне калькування є процесом запозичення переносних значень слів у мові-донорі: франц.: bibliothèque, mémoire, souris, arbre, menu, fenêtre; укр.: бібліотека, пам’ять, миша, дерево, меню, вікно; рос.: библиотека, память, мышь, дерево, меню, окно.
Термінологічні одиниці інших галузевих субконтинуумів. У процесі дослідження лексичного потенціалу субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки була зафіксована наявність термінів, що запозичуються з інших галузевих підмов. При цьому джерелом поповнення лексичного субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки стають, зокрема, термінологічні системи лінгвістики, електроніки, медицини та ін.: франц.: langage, alphabet, syntax, sémantique, mot, dialogue, virus, écluse, pont, passerelle, port, укр.: мова, алфавіт, синтаксис, семантика, слово, діалог, вірус, шлюз, міст, порт, рос.: язык, алфавит, синтаксис, семантика, слово, диалог, вирус, шлюз, мост, порт. Терміни лінгвістичного субконтинууму зберігають своє основне значення, проте набувають нових специфічних компонентів значення: спілкування й розуміння на рівні машина - людина, машина – машина. Термін virus / вірус / вирус, подібно до термінології медицини, у субконтинуумі інформатики називає агент, який викликає «хворобу» інформації.
Термінологічні одиниці лексичного субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки. Терміни, марковані у словниках індексом інформатика, з’являються у спеціальній літературі, яка пов’язана з винаходом нових засобів комунікації і керування роботою обчислювальних комплексів, у другій половині ХХ століття. Більшість із цих термінів англійського походження і функціонує у вигляді абревіатур. Слід зазначити, що всі терміни-неологізми сприймаються французьким, українським та російським лексичним субконтинуумом інформатики й обчислювальної техніки, оскільки іншомовний термін запозичується разом із поняттям, яке він називає. Це відбувається внаслідок того, що виникає потреба дати позначення новим речам, явищам, поняттям, для яких у рідній мові не існувало відповідних термінів: англ.: bit, WWW, ROM, P.C., FORTRAN, COBOL, PROLOG, франц.: bit, WWW, ROM, P.C., FORTRAN, COBOL, PROLOG, fichier, disquette, укр.: біт, WWW, ROM, PC, ФОРТРАН, КОБОЛ, ПРОЛОГ, файл, дискета, рос.: бит, WWW, ROM, PC, ФОРТРАН, КОБОЛ, ПРОЛОГ, файл, дискета та ін. В процесі дослідження субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки в українському та російському субконтинуумах була зафіксована тенденція до вживання англомовних термінологічних одиниць, а у французькому - власних термінів.
Одиниці виміру посідають особливе місце у лексичному субконтинуумі інформатики й обчислювальної техніки, оскільки об’єктом виміру стає інформація – субстанція, що не має матеріального втілення. Терміни, які називають одиниці виміру відносять до мовних універсалій конвенційного рівня. Вимірювачі або мезуративи є результатом схрещення природних мов з метамовами економіки, точних та природничих наук. У субконтинуумі інформатики й обчислювальної техніки використовуються вузькоспеціальні мезуративи, які створювалися саме для математичного опису й кількісного виміру інформації: франц.: bit, byte, octet, baud, укр.: біт, байт, бод, рос.: бит, байт, бод. У досліджуваному субконтинуумі функціонують також інтернаціональні компоненти, які традиційно використовуються для найменування мезуративів метрології: франц.: giga, kilo, mega, téra, укр.: гіга, кіло, мега, тера, рос.: гига, кило, мега, тера. Зазначені компоненти досить вільно сполучаються з вузькоспеціальними мезуративами на позначення особливостей виміру інформації: надвелику кількість інформації, надвелику швидкість її передавання: франц.: téraoctet, megabit, megaoctet, kilobaud, kilooctet, укр.: терабайт, мегабіт, мегабайт, кілобайт, кілобод, рос.: терабайт, мегабит, мегабайт, килобайт, килобод та ін. Таким чином, одиниці виміру є інтернаціональними елементами субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки, що обумовлено вимогою до уніфікації будь-яких універсалій, з метою уникнення хаосу і непорозуміння у дослідженні та використанні певних ресурсів інформації.
Загальновживані символи французької, української та російської мов у субконтинуумі інформатики й обчислювальної техніки набувають нового значення, оскільки у досліджуваному субконтинуумі символи і знаки – це елементи мови програмування, які забезпечують функціонування програм і реалізацію команд на зрозумілій комп’ютеру мові: символ # (dièse / дієз / диез) у спеціальній мові використовується як ознака команди, що викликає передпроцесор .
Третій розділ «Зіставний аналіз морфологічного та синтаксичного способів термінотворення субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки у французькій, українській та російській мовах» присвячений аналізу морфологічної та синтаксичної термінологічної номінації, виявленню продуктивних афіксних та безафіксних моделей термінологічної деривації у субконтинуумі інформатики й обчислювальної техніки французької, української та російської мов. Для морфологічної номінації є характерним використання суфіксального, префіксального, суфіксально-префіксального, синтактико-морфологічного типів словотворення та абревіації. В процесі дослідження, у морфологічній номінації субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки французької, української та російської мов нами розглядалися такі термінотворчі типи: суфіксальний, префіксальний, синтактико-морфологічний та абревіації. При цьому слід зауважити, що моделі суфіксально-префіксального (парасинтетичного) типу морфологічної номінації не є характерними для термінотворчого потенціалу субконтинууму інформатики й обчислювальної техніки у французькій, українській та російській мовах, оскільки останній елемент, що приєднується послідовно до лінійної дериваційної моделі правобічної або лівобічної дистрибуції є носієм специфічного значення, при цьому твірна основа фактично вже містить у собі вихідні дериваційні елементи з певним значенням.
Суфіксальний тип у зіставлюваних мовах складається з двох груп термінотворчих суфіксів: субстантивні та ад’єктивні. Причому загальна кількість твірних суфіксів майже однакова у французькому, українському та російському субконтинуумах: франц.: 20 суфіксів, укр.: 19 суфіксів, рос.: 19 суфіксів. Список елементів правобічної деривації, які використовуються у термінотворчому субконтинуумі для творення термінів обмежений. Субстантивні суфікси: франц.: - ment, - (a)tion, - age, - eur, - trice; укр.:
- (а)ціjа; - нн, - ач, - ник, - тор, - ер; рос.: - (а)циjа, - ниj- , - ств(о), - к(а), - чик,
- щик, - (а)тор, - ер (табл. 1) та ад’єктивні суфікси: франц.: -able, -ible, -if, -ique, -el, -ant, укр.: -н-, -(ю)уч-, -ичн-, -уван-, (и)овн-, -ов-, рос.: -ическ-, -ован-, -он-,
-ичн-, -ивн- (табл.2). Слід зазначити, що продуктивність суфіксального типу порівняно невелика, кількість термінодериватів, що утворилися шляхом суфіксації, складають 7-8 відсотків від загальної кількості термінів: франц.: 729 ТО (7,3%), укр.: 893 ТО (8,9%), рос.: 885 ТО (8,8%)
При цьому найбільшою активністю вирізняються суфікси, які вживаються на позначення дії, суб’єкта дії, абстрактної якості. Відповідно до валентних можливостей суфікси
Лейчик В.М. Основные положения сопоставительного терминоведения // Отраслевая терминология и ее структурно-типологическое описание. – Воронеж: Изд-во Ворон. ун-та, 1988. - С.9. Deulofeu J. Le dilemme de la «mode isation des terminologies» en linguistiques // Travaux de linguistiques: Revue inte ationale de linguistique française, 1995. – №31. – P.25. Левковская К.А. Лексикология современного немецкого языка. – М.: Высш. шк., 1968. - С. 102. Панько Т.І. Концептосфера термінологічної розбудови української мови // Мовознавство, 1994. - № 1. – С.16.
|
