Теорія конкуренції та її еволюція у контексті розвитку систем

summary

Теорія конкуренції та  її еволюції в контексті розвитку систем є об’єктом тривалого вивчення вчених. Науковий інтерес до цієї проблеми обумовлений тим, що в конкуренції вбачається головна сутнісна риса, властивість товарного виробництва, спосіб його розвитку.

Ще в першій половині ХХ століття чіткої структурної теорії конкуренції не існувало. На той час можна було спостерігати лише окремі посилання до конкуренції та конкурентів, їх місця та ролі в ринковій економіці. Як  усяке фундаментальне поняття, термін „конкуренція„ має безліч тлумачень, які в процесі еволюції поняття  удосконалювалися донині та переросли у відповідну теорію.

У роботі Адама Сміта „Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776 р.) була узагальнена теорія конкуренції [318]. Саме він сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (під час скорочення пропозиції) і зменшує ціни (за надлишку пропозиції); визначив головний принцип конкуренції – принцип „невидимої руки”; теоретично розробив витончений та гнучкий механізм конкуренції, запропонував модель посилення і розвитку конкуренції [30]. Дійсно, ніби „невидима рука„ керує світом, примушуючи бізнесменів до конкретних дій, які сприяють розвитку економіки – це і є конкурентний механізм. Конкуренція проявляється в тому, що наслідки зменшення загального попиту на товар та послугу відображаються по різному на виробників, особливо тих, що виробляють неконкурентоздатні товари. Тому механізм конкуренції в таких обставинах дуже швидко проявляється. Саме тоді, коли виникли переміни, в найкращому становищі опинилися ті підприємства, які більш до них пристосовані. Дійсно, адаптація потребує деякого часу, але важливо те, що стимули для неї конкуренція створює відразу.

Таким чином відповідно до принципу „невидимої руки” конкуренція є важливим механізмом, який забезпечує ефективність, пропорційність і динамічність ринкової економіки.

Значний внесок у дослідження конкуренції зробили такі вчені, як: Ф. Найт [239], Дж. Робінсон [271], М. Портер [242], Е.Чемберлен [303]. Тільки з виходом в 30-х роках минулого століття книги Джоан Робінсон „Економічна теорія недосконалої конкуренції” [271] та Едварда Чемберлена „Теорія монополіс­тичної конкуренції” виникла теорія конкуренції [303]. Завдяки цим публікаціям конкуренція отримала статус якісного явища, що претендує на самостійне теоретичне усвідомлення та дослідження. Але формування основних принципів теорії конкуренції припадають лише на три останніх десятиліття у зв’язку з більш глибоким вивченням теорії та практики розвитку торговельних систем.