ТЕРМІНОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ В РОСІЙСЬКІЙ ПИСЕМНОСТІ XVI-XVII ст.

summary

У Вступі обґрунтовується вибір та актуальність обраної теми, визначається ступінь її наукової розробленості, мета і завдання роботи, окреслюється зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, формулюється її наукова новизна, теоретичне і практичне значення, подається інформація про апробацію та публікації результатів дослідження.

Перший розділ – “Термінологія як об'єкт дослідження” – містить розгляд історії та теорії проблеми, огляд напрямів дослідження спеціальної лексики до національного періоду розвитку мови. Він складається з трьох підрозділів.

У першому з них розглядаються поняття “термін”, “термінологія” загалом і в історичному термінознавстві, особлива увага приділяється розмежуванню дефініцій “спеціальна лексика” і “термін” стосовно російської мови донаціональної епохи. Ми згодні з думкою Г.П. Снєтової про ознаки дефініції слова “термін” при використанні його у сфері донаціональної мови (термін як історична одиниця мови, яка відрізняється від загальновживаних слів своїм призначенням; термін – це спеціальне поняття з чітко окресленими межами; термін співвідноситься з іншими поняттями в загальній термінологічній системі і займає в ній певне місце).

Таким чином, термінологія сільськогосподарських угідь в російській мові донаціонального періоду не має сучасних ознак терміна – обмеження в області використання, звуження сфери номінації, обов'язковість дефініції, оскільки в цю епоху розвитку мови термін виконував роль найменування об'єкта, предмета, дії, яка не є засобом логічного позначення. Окрім вказаних ознак, звертається увага на такі яскраві особливості староруської термінології сільськогосподарських угідь, як омонімія, синонімія і варіативність, що підтверджує думку В.М.  Лейчика про стихійне утворення термінології, на відміну від терміносистеми, яка формується свідомо.

Другий підрозділ присвячено аналізу шляхів і засобів термінотворення у мові названого історичного періоду. Термінологічного значення слово набувало внаслідок лексико-семантичного способу (звуження значення  слова, метафоричне і метонімічне перенесення найменування). У структурному відношенні найбільш продуктивними моделями термінів сільськогосподарських угідь ми вважаємо афіксацію і безафіксний спосіб, відзначаємо незначну продуктивність способу складання.

У третьому  підрозділі розглянуто діахронічний і історичний підходи дослідження термінології. Перший аспект означає необхідність докладного аналізу принаймні двох синхронних зрізів, зіставлення яких дає можливість діахронічного представлення об'єкта.

У зв'язку з тим, що досліджувані нами спеціальні найменування донаціонального періоду не мали таких властивостей сучасного терміна, як дефінітивність, чітка системність, кодіфікованість, стилістична нейтральність, не видається можливим повною мірою використовувати цей  аспект вивчення термінів сільськогосподарських угідь. Для того, щоб прослідкувати розвиток термінології сільськогосподарських угідь від моменту її первинного відображення в російській писемності до теперішнього часу, в нашій роботі використано історичний підхід до дослідження найменувань, з елементами діахронічного аналізу слова.

Другий розділ – “Класифікація термінів сільськогосподарських угідь у російській писемності XVI-XVII ст.” – присвячено систематизації назв сільськогосподарських угідь за основними ознаками; тут подається інформація про гіперсему “угіддя”, яка лежить в основі назв сільськогосподарських об’єктів використання, а також про лексико-семантичну групу (ЛСГ) термінів, що входять до складу цієї тематичної групи. Він складається з трьох підрозділів.

У першому з них розглянуто суть ключового поняття “угіддя” в сільськогосподарській термінології з погляду його походження, семантичної структури в різні періоди розвитку російської мови. У контекстному оточенні розглянуто терміносполучення, у яких ядерним компонентом виступає розглянута номінація, а конкретизатор актуалізує додаткову семантику з ознак приналежності (угодье княже, угодье монастырское), місцеперебування (угодье водное, угодье островное, угодье лесовое та ін.), засобу використання сільськогосподарського об’єкту (угодье пахотное, угодье сенное) та ін.

У другому підрозділі проаналізовано ряд однослівних і складених найменувань із загальним значенням “угіддя” з погляду їх семантичної і словотворчої структури, з використанням історичного підходу. Встановлено, що лексеми земля, место, собина, ухожеи в писемності зазначеного періоду були синонімами до номінації угодье. Таким чином, у писемності донаціонального періоду спільноруське найменування угодье характеризувалося варіативністю номінацій. Лексико-фонетичні варіанти сгодье (згодье) були поширені в північній і північно-західній Русі. До цього ж ареалу розповсюдження ми відносимо термін собина у значенні, яке нас цікавить. Лексико-семантичні члени групи место, земля, ухожеи із загальним семантикою “угіддя” активно функціонували на всій  спільноруській мовній території.

У третьому підрозділі запропоновано класифікацію термінів сільськогосподарських угідь, розглянуто їх основні ознаки розподілу на ЛСГ. У дослідженні виявлено склад лексико-семантичних груп найменувань сільськогосподарських угідь в діловій писемності XVI-XVII ст. за трьома основними ознаками:  географічним (місцеположенню), ступенем оброблення (освоєння), способу використання. Терміни пропонованої класифікації можуть бути проаналізовані за кожною зі вказаних ознак.

Третій розділ – “Терміни сільськогосподарських угідь у писемності староруського періоду” – присвячено характеристиці однослівних і бінарних найменувань за вказаними в класифікації ознаками. В роботі проаналізовано 302 номінації. Історія терміна (термінологічного поєднання) простежується з часу першої його фіксації в пам'ятках писемності до початку XVIII ст. Основна увага приділяється семантиці, способу термінологізації найменування і особливостям функціонування слів в документах, написаних у XVI-XVII ст.

Лексичні одиниці, які складають термінологію сільськогосподарських угідь, можуть вступати в опозиції між собою (дуброва пашенная – дуброва непашенная), що підтверджує наявність її системної організації на семному рівні. Окрім цієї ознаки можна виділити показники системності: розгалудженість, впорядкованість. Терміни цієї групи могли бути членами декількох синонімічних рядів, у яких лексичні одиниці об'єднані загальним семантичним компонентом. Так, термін земля пашенная “оброблене земельне угіддя” входив до синонімічного ряду земля орамая (ораная), земля роспашная. Наявність семи “місцеположення” зближувало його з термінами земля дубровная, земля запольная.

Термінологія земельних угідь пронизана родо-видовими відносинами, при цьому роль гиперонімів виконують стійкі в своїх значеннях однослівні терміни з широкою семантикою, зазвичай спільнослов'янські за походженням (земля, лес, место), а в ролі гіпонімів частіше уживаються складені найменування, утворені збільшенням конкретизатора до опорного слова. У семантиці таких лексичних одиниць актуалізувалася одна з семантичних ознак (земля плужная, лес бортный).

Як відомо, будь-якій термінології в період її формування властива надмірність, яка виявляється в різнорівневій варіантності і можливості вибору. У термінології земельних угідь відмічені такі варіанти слів: а) фонетичні (пастбище-пазбище-паздбище і ін.); б) фонематичні (сосняк – сосник і ін.); в) морфологічні (перевесище – перевесье, зимовище – зимовье і ін.), дублетні словосполучення двох типів, що мають різне граматичне оформлення (земля плужная - плуг земля; лес дубровный - лес дуброва і ін.). Терміномоделі першого типу із залежним ад'єктивним компонентом найбільш стійкіші, частотні.

З етимологічного (генетичного) погляду розглянуті лексичні одиниці поділяються на спільнослов'янські (вода, озеро і ін.), східнослов'янські (пожня, угодье і ін.), власне російські (перевесище, летовище і ін.).

У структурному відношенні вивчені лексеми із значенням сільськогосподарських угідь є похідними основами (вода, река і ін.), а також суфіксальними (гумнище, летовье і ін.), префіксальними (пожня, наволок і ін.), суфіксально-префіксальними (заполок, заполье і ін.) одиницями, утвореними від мотивуючих основ.

Ряд термінів ми відносимо до семантичних діалектизмів староруського періоду розвитку мови (исад, наволок, лесники і ін.). Значна частина проаналізованих лексичних одиниць мала поширення на усій території Русі, де вони уживалися  у названому термінологічному значенні, про що свідчать досліджені пам'ятки писемності вказаного історичного періоду.

Аналіз спеціальної лексики староруської мови показує, що терміни сільськогосподарських угідь – це загальновживана лексика у дещо спеціалізованому вживанні, оскільки нове термінологічне значення завжди спиралося на загальновживане значення цього слова. Розглянуті лексеми в своїй більшості полісемічні (исад,  кулига і ін.). Багатозначність термінів мала специфічний характер, який виявлявся в тому, що одна й та ж номінація в різних областях позначала різні реалії.

У донаціональний історичний період цей шар лексики староруської мови не мав виразних ознак терміна – обмеженість сфери вживання, звуженість сфери номінації, обов'язковість дефініції.

Дійсно,  в мові XVI-XVII ст. не було закріплення чіткої дефініції за названою реалією, тому не завжди можна бути переконаним у тому, що відзначені в писемних джерелах два або декілька найменувань однієї реалії є абсолютними синонімами. Таким чином, можна говорити про існування взаємозалежності між об'єднаннями функціонально близьких реалій і групою відповідних ним слів: майже всі близькі за зовнішніми ознаками реалії можуть бути названі практично всіма словами відповідних лексичних груп.

У роботі відзначено таку особливість термінології сільськогосподарських угідь, як фонематична, морфологічна варіативність найменувань. Ми згодні з поглядом Л.Л. Кутіной, що на етапі формування термінології словотворчі варіанти, морфо- і фоноваріанти, семантичні варіанти (синоніми) співіснують, не розрізняючись за значенням. На наш погляд, вживання таких варіантів слова пов'язано з мовними особливостями їх поширення на певній території.

Складний процес формування аналізованої лексики, внаслідок якого відбувався закономірний відбір лексичних засобів для номінації реалій, відбитий в численних прикладах варіативності термінологічних одиниць, що виявляється на різних рівнях мови: фонетичному (пастбище - пазбище - паздбище; пожня - пожьня; кулижька - кулишка та ін.), фонематичному

(сосняк – сосник), морфологічному (перевесище –  перевесье, зимовище - зимовище, летовище – летовье  та ін.), а також на синтаксичному рівні (борть – бортная земля; покосы – сенные покосы та ін.).

У процесі нашого дослідження було встановлено, що лексико-семантичний спосіб термінотворення лексем зі значенням сільськогосподарських угідь відрізняється найвищим ступенем продуктивності. Серед проаналізованих термінів більшість утворена в результаті переосмислення початкової семантики: а) метафоричного перенесення первинного значення (гривка, остров та ін.); б) звуження семантики (кулига та ін.), в) розширення значення (бор, лес та ін.).

У результаті метафоричного перенесення значення  з термінами сільськогосподарських угідь може відбуватися процес ретермінологізації (використання терміна в різних сферах діяльності з різним змістом). До таких найменувань можна зарахувати  номінації невод, остожье, нива та ін.

У структурному відношенні морфологічний спосіб термінотворення є продуктивним у вказаний історичний період. Найбільш активною в цьому випадку є суфіксація (перевесище, гумнище і ін.); префіксація (наволок, пожня і ін.); суфіксально-префіксний спосіб (заполица і ін.). Визначається достатньо висока активність основ, багато з яких стали базовими для утворення цілого ряду лексичних одиниць (кулига – кулижный, борть – бортный), від них утворювалися демінутиви (пожня – поженка, кулига –  кулижка та ін.).

З морфологічного погляду, у творенні номінацій сільськогосподарських угідь, що позначають цілісне поняття, представлений синтаксичний засіб словотворення. Найбільш продуктивною моделлю термінотворення є “прикметник + іменник”.

ВИСНОВКИ

Термінологія сільськогосподарських угідь в російській писемності XVI-XVII ст. була досить значною за своїм обсягом. Розглянуті найменування є складною системою ієрархічно організованих тематичних і лексико-семантичних об'єднань.

З метою систематизації лексики із спільним значенням “угіддя” ми спираємося на єдину підставу для виділення однорідних об'єктів, яким є тематична група, члени якої об'єднує загальна тема “місцеположення”, що дозволило нам виділити 2 лексико-семантичних об'єднання (угодья водные и угодья земельные). У свою чергу, вони підрозділяються на лексико-семантичні сукупності, в яких актуалізується одне з домінуючих понять.

Подана класифікація термінології сільськогосподарських угідь на лексико-семантичні групи допускає розгляд будь-якого її елемента з трьох основних диференційних ознак: географічної (лесные, ландшафтне, прибрежные), оброблюваності (культивируемые, некультивируемые, бросовые), способу використання (подсобные, пахотные, сенокосные, промысловые), кожна з яких може виявлятися в значенні слова одним з своїх конкретизаторів, при цьому кожен з виділених семантичних компонентів може бути інтегральним і об'єднувати слова в мікротерміносистеми. До додаткових семантичних ознак можна віднести “час”, “спосіб обробки”, “періодичність обробки ділянки” (для культивованих угідь) та ін. Будь-який термін сільськогосподарських угідь може бути розглянуто у рамках цієї класифікації за кожною з вказаних ознак.

Для того, щоб простежити розвиток термінології сільськогосподарських угідь від моменту її первинного відображення в російській писемності до теперішнього часу, в роботі використано історичний підхід до дослідження найменувань, суть якого полягає в описі становлення і розвитку тих системних відносин, які складаються в процесі формування спеціальної лексики, а також в розгляді історії окремих термінів.

У роботі досліджено 302 простих і складених найменування. З етимологічного (генетичного) погляду досліджено 84 однослівних термінів, які мають спільнослов'янське (40 лексем), східнослов'янське (15 лексем), власне російське (21 лексема) походження. Ряд слів ми відносимо до семантичних діалектизмів староруського періоду розвитку мови (8 лексем). Значна частина вивчених лексичних одиниць мала широке розповсюдження на всій території Русі, де вони уживалися  у вказаному термінологічному значенні, про що свідчать пам'ятки писемності вказаного історичного періоду.

Визначивши семантичний обсяг лексем із спільною темою “угіддя” в XVI-XVII ст., доходимо до висновку, що ці найменування є загальновживаною лексикою в дещо спеціалізованому вживанні, оскільки нова термінологічна семантика завжди спиралася на первинне значення слова. Спеціальні найменування XI-XVII ст. відрізнялися багатозначністю і не завжди мали стійку зовнішню форму.

Слід зазначити, що термінологія сільськогосподарських угідь в російській мові донаціонального періоду не мала сучасних ознак терміна (обмеження у використанні, звуження сфери номінації, обов'язковість дефініції), бо в цю епоху розвитку мови термін виконував роль найменування об'єкта, предмета, дії, що не є засобом логічного позначення.

Лексичні одиниці, що складають термінологію сільськогосподарських угідь, можуть вступати в опозиції одна з іншою (дуброва пашенная – дуброва непашенная), що підтверджує наявність її системної організації на семному рівні. Окрім цієї ознаки, можна виділити ще й такі показники системності, як розгалудженість, впорядкованість.

Терміни цієї групи могли бути членами декількох синонімічних рядів, у яких лексичні одиниці об'єднані загальним семантичним компонентом. Так, термін земля пашенная “оброблене земельне угіддя” входив до синонімічного ряду земля орамая, земля роспашная. Наявність семи “місцеположення” зближувало його з термінами земля дубровная, земля запольная. Синонімічний ряд могли утворювати складені та однослівні терміни, що виникли внаслідок семантичної конденсації: земля роспашная – роспашь; земля запольная – заполье.

Термінологія сільськогосподарських угідь пронизана родо-видовими відносинами, при цьому роль гіперонімів виконують стійкі в своїх значеннях однослівні терміни з широкою семантикою, як правило, спільнослов'янські за походженням (земля, лес, место), а в ролі гіпонімів частіше уживаються складені найменування, утворені додаванням конкретизатора до опорного слова. У значенні таких лексичних одиниць актуалізувалася одна з семантичних ознак (земля пашенная, лес бортный).

В процесі дослідження було встановлено, що лексико-семантичний спосіб термінотворення лексем зі  значенням сільськогосподарських угідь відрізняється найвищим ступенем продуктивності. Більшість із вивчених моделей утворена внаслідок переосмислення початкової семантики: а) метафоричного перенесення первинного значення (гривка, остров та ін.); б) звуження семантики (кулига, пустошь та ін.), в) метонімічного перенесення значення (сежа, бор та ін.)

Внаслідок метафоричного перенесення значення  з термінами сільськогосподарських угідь може відбуватися процес ретермінологізації (використання терміну в різних сферах діяльності з різним змістом). До таких найменувань можна зарахувати  невод, остожье, нива та ін.

У структурному відношенні морфологічний спосіб термінотворення є продуктивним у вказаний історичний період. Найбільш активною в цьому випадку є суфіксація (перевесище, гумнище та ін.); префіксація (наволок, пожня та ін.); суфіксально-префіксний спосіб (заполица та ін.). Відзначено досить високу дериваційну активність лексем, багато з яких є провідною основою для утворення цілого ряду лексичних одиниць (кулига – кулижный,  борть – бортный), від них утворювалися демінутиви (пожня – поженка, кулига – кулижка і ін.). У писемності XVI-XVII ст. такі похідні однослівні найменування використовувалися з тією ж термінологічною семантикою, що і слово-термін.

Як відомо, будь-якій термінології в період її формування властива надмірність, яка виявляється в полісемії, омонімії, синонімії і різнорівневій варіантності яка дає можливість вибору. Багатозначність термінів мала специфічний характер, який виявлявся в тому, що одна і та ж номінація в різних галузях позначала різні реалії.

Для етапу термінологічного вживання загальнолітературних слів характерне використання омонімів: в процесі лексико-семантичного термінотворення відбувається отримання лексемою нового значення при паралельному її функціонуванні з первинною семантикою. Цей факт в черговий раз підтверджує стихійність утворення термінології.

У термінології сільськогосподарських угідь відзначені такі варіанти слів: фонетичні (пазбище – паздбище та ін.); фонемні (сосняк – сосник та ін.); морфологічні (перевесище – перевесье, зимовище – зимовище, летовище – летовье та ін.), а також дублетні словосполучення двох типів, що мають різне граматичне оформлення (земля плужная – плуг земля; лес дубровный – лес дуброва та ін.). Терміномоделі першого типу із залежним ад’єктивним компонентом стійкіші. На наш погляд, вживання таких варіантів слів пов'язане з мовними особливостями їх розповсюдження на певній території.

Доля розглянутих найменувань сільськогосподарських угідь виявилася різною: деякі номінації вийшли з вживання (гумнище та ін.); деякі лексеми не увійшли до складу літературної мови (наволок, пожня, исад  та ін.); у народних говорах із старим значенням відмічено слова нива, росчисть та ін., багато лексем продовжують функціонувати в зміненому значенні. Термінологічне значення зберігають номінації сежа, исток, устье та ін.

Таким чином, дослідження в області історичного термінознавства| російської мови можуть і повинні бути продовжені в різних напрямах: вивчення термінолексики XVI-XVII ст. у історичному аспекті допомагає розширити уявлення про динаміку номінативних процесів цього періоду, поглиблює наші уявлення про шляхи і способи розвитку лексики в історії російської мови.

Як і раніше залишаються актуальними проблеми динаміки словникового складу виробничих, промислових, сільськогосподарських термінологій і терміносистем; питання взаємодії різних термінологій XI-XVII ст. між собою і виявлення загальних закономірностей розвитку спеціальної лексики російської мови. Необхідно продовжити вивчення способів і шляхів термінологізації і детермінологізації спеціальних найменувань в синхронному і диахронному аспектах дослідження.