ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ У СТРУКТУРНІЙ ПОЛІТИЦІ РЕГІОНУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету і завдання, предмет, об’єкт та методи дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичну та практичну значимість одержаних результатів, наведено основні положення апробації.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження структурної політики регіону. У розділі розкрито роль та призначення сучасної регіональної структурної політики, визначено основні елементи структурної політики, узагальнено вітчизняний та світовий досвід щодо формування та реалізації структурної політики.

У процесі дослідження поглиблено розуміння ролі та призначення структурної політики як складової частини цілісної соціально-економічної політики, яка віддзеркалює позицію держави щодо структури економіки регіону та структурних перетворень, що спрямовані на вирішення стратегічних і тактичних завдань у господарському комплексі. У цьому контексті роль та призначення структурної політики у сучасних умовах показані на основі визначення її ключової мети, завдань, направленості та інструментів, що спрямовані на підвищення ефективності функціонування економіки регіону (рис. 1). Встановлено, що структурна політика безпосередньо пов’язана з проблемою динамічного розвитку як умови забезпечення та підвищення конкурентних переваг регіону.

На цій підставі у роботі виділено підцілі та критерій структурної політики – конкурентоспроможність регіону, що дозволяє системно підходити до обґрунтування заходів, які забезпечують поступальний розвиток території. Розуміння змісту структурної політики безпосередньо актуалізує питання щодо удосконалення системи управління регіоном, адже це передбачає надання цій політиці строго селективного характеру. Окреслено, що відповідно за напрямами селективна політика залежно від рівня територіального розвитку має стримуючий та стимулюючий характер, що впливає на ступінь концентрації продуктивних сил та приток інвестицій, фінансову допомогу регіонам.

З метою конкретизації пріоритетів, методів, форм організації у рамках диверсифікації економіки регіону розглянуто етапізацію процесу формування програми регіональної структурної політики, яка дозволяє враховувати інтереси органів влади різних рівнів, населення та бізнесу.

Теоретичне узагальнення існуючих методів структурної політики дозволило встановити, що доцільною є класифікація методів за змістом і одночасно за характером впливу на об'єкт. З урахуванням реальних можливостей і економічних та соціальних потреб пріоритети загальносистемної та селективної структурної політики регіону мають бути безпосередньо пов'язані з ключовими об’єктами (секторами економіки: промисловістю, АПК, будівництвом, транспортом). Такий підхід передбачає забезпечення якісних істотних змін у територіальній системі, об'єктної спрямованості, що у довгостроковому періоді сприятиме поліпшенню структури економіки регіону та її основних показників розвитку.

На результатах узагальнення вітчизняного та світового досвіду у дисертаційній роботі доведено, що у процесі структуризації економічних територіальних систем, вагомим стає кластерний підхід, який передбачає утворення специфічних структур, орієнтованих на випуск високотехнологічної продукції. Це дає можливість реалізовувати конкурентні переваги господарських і територіальних систем, підтверджує селективний напрям структурної політики. Визначено, що існуюча наукова класифікація системи кластерів передбачає множинність різноманітних критеріїв, які висвітлюють їх походження, характерні риси, функціональну спрямованість, завдання тощо. На основі різних трактовок запропонована можлива типологія кластерів, яка відповідає напрямам структурної політики (науково-інноваційний, територіальний, видовий) та дозволяє розробити програму структурної політики регіону.