ТЕХНОЛОГІЧНА МІНЕРАЛОГІЯ ГРАНАТ-ВМІСНИХ СЛАНЦІВ ГАННІВСЬКОГО РОДОВИЩА КРИВОРІЗЬКОГО БАСЕЙНУ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 549.621.9:553.31 (477.63)

Ковальчук Любов Миколаївна

ТЕХНОЛОГІЧНА МІНЕРАЛОГІЯ ГРАНАТ-ВМІСНИХ СЛАНЦІВ ГАННІВСЬКОГО РОДОВИЩА КРИВОРІЗЬКОГО БАСЕЙНУ

Спеціальність: 04.00.20. Мінералогія, кристалографія

Дисертаційна робота
на здобуття наукового ступеня
кандидата геологічних наук

Науковий керівник
доктор геолого-мінералогічних наук, професор В.Д.Євтєхов

Кривий Ріг 2003

ЗМІСТ

ВСТУП ..

5

РОЗДІЛ 1. КОРОТКИЙ ГЕОЛОГІЧНИЙ ОПИС ГАННІВСЬКО-ГО РОДОВИЩА ....

14

1.1. Загальні відомості ..

14

1.2. Стратиграфія ..

16

1.3. Тектоніка .

20

1.4. Гіпогенні процеси ......

22

1.5. Гіпергенні процеси

28

1.6. Корисні копалини ..

29

РОЗДІЛ 2. ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ.....

31

РОЗДІЛ 3. ТОПОМІНЕРАЛОГІЯ ГРАНАТОВОЇ СИРОВИНИ..

39

РОЗДІЛ 4. МІНЕРАЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТЕХНО-ЛОГІЇ ОДЕРЖАННЯ ГРАНАТОВОГО КОНЦЕНТРАТУ.

46

4.1. Невивітрені гранат-вмісні сланці .....

47

4.1.1. Мінеральні відміни гранатової сировини .....

47

4.1.2. Мінералогічний опис гранату і мінералів супутників ....

51

4.2. Вивітрені гранат-вмісні сланці .

64

РОЗДІЛ 5. МІНЕРАЛОГІЯ ПІДГОТОВЧИХ ПРОЦЕСІВ

69

5.1. Мінералогія процесу подрібнення невивітреної гранатової сировини.

70

5.2 Мінералогія процесу подрібнення гіпергенно зміненої гранатової сировини..

76

РОЗДІЛ 6. МІНЕРАЛОГІЯ ЗБАГАЧЕННЯ ГРАНАТ-ВМІСНИХ СЛАНЦІВ.

83

6.1. Мінералогія збагачення невивітреної гранатової ...

83

6.1.1. Мінералогічні особливості продуктів збагачення

83

6.1.2. Тріщинуватість часток гранату з концентратів

108

6.2. Мінералогія збагачення гіпергенно зміненої гранатової сировини.....

129

6.2.1. Мінералогічні особливості продуктів збагачення

129

6.2.2. Тріщинуватість часток гранату з концентрату.....

146

ВИСНОВКИ..

150

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

158

Додатки.

180

Вступ

Суть і стан наукової проблеми. Гранат відноситься до породоутворюючих мінералів сланців саксаганської світи криворізької серії, якi метаморфiзованi в умовах епiдот-амфiболiтової та амфiболiтової фацiй (Жовторiченське, Ганнiвське, Первомайське, Рахманiвське, Iнгулецьке та деякі інші родовища). До останнього часу ці породи, як i сланці інших залізорудних родовищ Кривбасу, в процесі розробки останніх вивозились у відвали як розкривні породи. В той же час досвід експлуатації численних родовищ за кордоном засвідчив, що гранат-вмісні сланці можуть використовуватись для одержання гранатового концентрату матеріалу для виробництва абразивів різних напрямків використання, високоякісного наповнювача водних фільтрів; імпрегнаторів водних струменів, які зі значним ефектом можуть застосовуватись для швидкісної різки металів, бетону та інших міцних матеріалів, для виконання екологічно безпечних піскоструменевих робіт; для імпрегнації нафто- і газоносних пластів з метою підвищення їх газо- і нафтовіддачі тощо.
До останнього часу гранат залізисто-кременистої формації Українського щита, в тому числі Криворізького басейну досліджувався, переважно, як мінералогічний і петрологічний об'єкт. В численних роботах 50-90-х років ХХ століття [6, 7, 10, 12, 18, 22, 38, 73, 113, 145, 146, 160, 191, 193] розглядались, переважно, теоретичні питання петрології гранат-вмiщуючих порід, хімічний склад гранату і парагенних з ним мінералів, визначення за цими даними термодинамічних умов метаморфізму залізистих порід [10, 11-13, 18, 35, 36, 38, 53, 60, 62, 70, 73, 74, 79, 100, 116, 141, 145, 146, 149-152, 159, 160, 180, 182, 185, 186, 190, 192, 196, 198, 199, 200, 202-204, 206-209]. Значно менша кількість робіт була присвячена вивченню морфології кристалів і агрегатів гранату, його фізичних властивостей числі [2, 18, 35, 36, 50, 60, 61, 62, 63, 73, 79, 89, 100, 116, 141, 145, 146, 148, 151, 152, 159, 181, 182, 189, 201, 204, 205].
Наприкінці 80-х початку 90-х років минулого століття було здійснено спробу поєднати наукові i прикладні напрямки досліджень гранат-вмiсних сланців. Співробітники Криворізького технічного університету (В.Д.Євтєхов та iн. 1989-1994 рр.) провели систематичне вивчення гранат-вмiсних сланців як сировини для виробництва абразивного гранату. Ці роботи певною мірою стали продовженням досліджень Б.I.Горошникова (1963), який вперше оцінив абразивні властивості гранату зі сланців Криворізького басейну. В.Д.Євтєхов та ін. на основі визначення особливостей локалiзацiї, морфології, анатомії, хімічного складу, фізичних властивостей гранату розробили мінералогічне обґрунтування технології одержання високоякісного гранатового концентрату i методики мiнералого-технологiчного картування товщ гранат-вмiсних сланців. Були також проведені попередні мiнералого-технологiчнi випробування сланців, на основі чого сировину було розділено на декілька технологічних сортів. Особливість наукової спрямованості цих робіт виявилась причиною того, що питання поведінки гранату в процесі рудопiдготовки i збагачення грунтовно досліджені не були.
Актуальнiсть теми. В зв'язку з конверсуванням залiзорудної промисловостi України на більшості родовищ Кривбасу протягом останнiх рокiв ведуться роботи по довивченню та переоцiнцi їх мiнерально-сировинної бази. Основною метою цих дослiджень є пiдвищення ступеню комплексностi використання мiнеральної маси, що видобувається з надр. В межах продуктивних товщ залiзорудних товщ родовищ Кривбасу виявленi i вивчаються близько 50-ти металевих i неметалевих корисних копалин. До найбільш пріоритетних з них належать гранат-вмiсні сланцi, з яких з застосуванням досить простої технологiї можливе одержання абразивної сировини, що за якiсними показниками вiдповiдає свiтовим стандартам. Окрiм пiдвищення ефективностi роботи гiрничовидобувної промисловостi, залучення до видобудку гранат-вмiсних сланцiв буде мати значний соцiальний ефект. В науковому вiдношеннi мiнералого-технологiчнi дослідження гранатової сировини дозволить поглибити існуючі уявлення про парагенетичні асоцiацiїї мінералів гранат-вмiсних сланців, морфологію, анатомію, хімічний склад i деякі фізичні властивості гранату.
Все зазначене обумовлює наукову i прикладну актуальність дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності з Регіональною програмою вивчення альтернативної мінерально-сировинної бази Криворізького басейну, а також у відповідності з госпдоговірними і держбюджетними науко-дослідними роботами по мінералого-технологічному дослідженню гранатової сировини Північного гірничо-збагачувального комбінату і Криворізького басейну в цілому.
Метою дослідження є визначення мінералогічних особливостей поведінки гранату та інших мінералів гранат-вмісних сланців при їх підготовці до збагачення та в процесі збагачення з метою розробки мінералогічних рекомендацій, спрямованих на максимальне використання технологічного потенціалу гранатової сировини і одержання високоякісного гранатового концентрату.
Досягненню мети сприяло вирішення автором дисертації наступних конкретних задач:
аналіз результатів попередніх мінералогічних і мінералого-технологічних досліджень гранат-вмісних сланців Ганнівського родовища;
визначення за літературними і фондовими даними, а також з використанням власних даних автора пріоритетних за збагачуваністю мінеральних відмін гранатової сировини;
дослідження мінерального складу, структурно-текстурних особливостей гранат-кварц-біотитових сланців як оптимальної сировини для одержання високоякісного гранатового концентрату;
вивчення морфології, анатомії кристалів гранату і особливостей їх просторових співвідношень з індивідами і агрегатами інших породоутворюючих і другорядних мінералів;
розробка мінералогічно обгрунтованої схеми збагачення гранат-кварц-біотитових сланців;
дослідження поведінки гранату і його мінералів-супутників у процесі подрібнення гранатової сировини;
вибір методів подрібнення і виділення оптимальних гранулометричних фракцій подрібненого матеріалу для забезпечення найбільшої ефективності процесу збагачення;
вивчення поведінки гранату і його мінералів-супутників у процесі збагачення;
розробка мінералогічного обгрунтування ефективної схеми технологічного ланцюгу по одержанню гранатового концентрату.
Об'єктом дослідження були гранат-вмісні сланці першого і третього-п'ятого сланцевих горизонтів саксаганської світи Ганнівського родовища Криворізького басейну.
Предмет дослідження особливості локалізації, морфології, анатомії, хімічного складу і фізичних властвостей гранату, які визначають здатність гранат-вмісних сланців до збагачення, можливість одержання з них високоякісного гранатового концентрату.
Методи дослідження: топомінералогічний для з'ясування проблем локалізації в межах залізорудної товщі кристалів гранату, а також існуючих в сланцевих горизонтах родовища мінеральних відмін гранат-вмісних сланців; мінералого-онтогенічний для вивчення основних напрямків формування кристалів гранату, набуття ними сучасних морфологічних, анатомічних, фізичних та інших показників, які визначають здатність гранатової сировини до збагачення; мікроскопічний для виявлення особливостей кількісних і просторових відносин між кристалами гранату і його мінералів-супутників; мінералого-технологічний для дослідження поведінки гранату і мінералів-супутників у підготовчих процесах і при збагаченні, а також для розробки мінералогічно обгрунтованої ефективної схеми одержання гранатового концентрату. При зборі, обробці і аналізі одержаних даний і при підготовці, оформленні дисертаційної роботи використовувались стандартні і оригінальні комп'ютерні програмні продукти.
Наукова новизна дисертаційної роботи визначається:
узагальненням результатів попередніх геологічних і мінералогічних досліджень і визначенням Ганнівського залізорудного родовища як пріоритетного в Криворізькому басейні родовища гранатової сировини;
визначенням підстеляючих продуктивну залізорудну товщу родовища двох сланцевих горизонтів як товщ, що містять цінну супутню корисну копалину гранат-вмісні сланці, що сприяє переводу родовища до категорії комплексних;
виділенням в межах першого і третього-п'ятого сланцевих горизонтів Ганнівського родовища двох типів гранатової сировини гіпергено незмінених гранат-вмісних сланців і їх вивітрених відмін;
визначенням технологічного потенціалу всіх виділених раніше відмін гранат-вмісних сланців і розділенням гранатової сировини обох типів на легко-, важкозбагачувані гранат-вмісні сланці і такі що не піддаються збагачуванню;
дослідженням поведінки індивідів гранату та інших породоутворюючих і другорядних мінералів сланців при їх підготовці до
збагачення і збагаченні.
розробкою мінералогічного обгрунтування оптимальної технології подрібнення вивітрених і невивітрених гранат-вмісних сланців;
розробкою на основі мінералогічних даних і результатів мінералого-технологічних експериментів технологічних схем збагачення гранатової сировини обох типів;
вивченням впливу природних і техногенних факторів на тріщинуватість часток гранату у концентраті.
Практичне значення роботи полягає у:
мінералогічній і мінералого-технологічній оцінці гранат-вмісних порід двох сланцевих горизонтів Ганнівського родовища;
визначені відмін сланців, які відносяться до легкозбагачуваної гранатової сировини;
виділенням гіпергено змінених відмін гранат-вмісних сланців як самостійного технологічного типу гранатової сировини;
розробкою мінералогічного обгрунтування економічно доцільної і екологічно безпечної технології підготовки і збагачення гранат-вмісних сланців;
створенням засад для підвищення рівня використання мінеральної маси, що видобувається з надр, зростання економічної ефективності гірничого виробництва, вирішення низки соціальних і економічних проблем.
Положення, що захищаються у дисертаційній роботі:
1. Оптимальне співвідношення морфологічних і анатомічних ознак кристалів гранату (співвідношення габітусних форм кристалів, їх тріщинуватість, наявність і кількість пойкілобластів тощо), характеру зростання кристалів гранату з індивідами інших породоутворюючих мінералів сланців, фізичних властивостей гранату (густина, твердість та ін.) визначають здатність гранат-вмісних сланців Ганівського родовища до збагачення з одержанням високоякісного гранатового концентрату.
2. Склад первинних осадових утворень, характер метаморфічного мінералогенезу і синметаморфічних контактово-метасоматичних процесів у периферійних зонах сланцевих горизонтів, інтенсивність прояву діафторезу та деякі інші чинники обумовили різну збагачуваність гранат-вмісних сланців родовища. Гіпергенні процеси обумовили більш активне вивітрювання породоутворюючих мінералів сланців у порівнянні з гранатом, суттєво вплинули на характер поверхонь зростання кристалів гранату з кристалами цих мінералів, і, як наслідок, на здатність гранатової сировини до збагачення. Це обумовило існування двох типів гранатової сировини Ганівського родовища гіпергенно незмінених і вивітрених гранат-вмісних сланців, які збагачуються за різними технологіями. Для кожного з них виділяється по три сорти гранатової сировини:
І легко збагачувані сланці (гранат-кварц-біотитові, гранат-мусковіт-кварц-біотитові) з високим (понад 10%) виходом і високою якістю (понад 95 мас.%) гранатового концентрату;
ІІ легко збагачувані сланці (ставроліт-біотит-кварц-мусковітові з гранатом) з низьким виходом (до 10%) і високою якістю (понад 95 мас.%) концентрату;
ІІІ) важко збагачувані сланці (кумінгтоніт-гранат-кварц-біотитові і гранат-біотит-кварц-кумінгтонітові) з низьким (до 10%) виходом і якістю (до 90 мас.%) концентрату.
3. Вплив природних факторів (умови росту кристалів, особливості прояву тектогенезу тощо), технологія видобутку гранатової сировини і її подрібнення при підготовці до збагачення обумовлюють значення показників тріщинуватості (природної у поєднанні з техногенною) часток гранату у концентраті важливого показника його якості. Для концентрату Ганівського родовища питома тріщинуватість часток коливається від 2,73 до 4,19 мм-1, що характеризує його як такий, що відповідає вимогам абразивної та інших галузей промисловості.
Особистий внесок здобувача полягає у:
1) виділені гіпергенно змінених відмін гранат-вмісних сланців як самостійного технологічного типу гранатової сировини Ганнівського родовища;
2) розробці мінералогічного обгрунтування оптимальної технології подрібнення вивітрених і невивітрених гранат-вмісних сланців;
3) розробці мінералогічного обгрунтування технологічних схем збагачення невивітрених і вивітрених відмін гранатової сировини на основі мінералого-технологічних експериментів;
4) оцінці якості гранатового концентрату, одержаного з гранат-вмісних сланців Ганівського родовища, за допомогою одного з найбільш важливих його показників тріщинуватості часток гранату в концентраті; порівнянні тріщинуватості часток гранатового концентрату Ганівського родовища з аналогічним показником концентратів інших родовищ, які експлуатуються тривалий час (Emerald Creek, Bengal Bay, Заваллівське, Іванівське).
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, одержаних в процесі роботи над дисертацією, були представлені на Науково-практичній конференції "Основные направления развития горнопромышленного комплекса (ГПК) Украины в условиях перехода к рыночной экономике" (м. Кривий Ріг, 15-16 жовтня 1998 р.), на Науково-технічній конференції "Актуальные проблемы геологии и рационального природопользования" (м. Дніпропетровск, 5-7 травня 1999 р.), на Регіональній науковій конференції "Геологія і мінералогія рудних районів" (м. Кривий Ріг, 24-25 червня 1999 р.), на Науковій конференції, присвяченій 55-річчю геологічного факультету Львівського національного університету ім. Ів.Франка "Геологічна наука та освіта в Україні на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи" (м. Львів, 27-28 жовтня 2000 р.), на І міській конференції інтелігенції Кривбасу "Громадянська ініціатива інтелігенції Кривбасу у формуванні культурно-індустріального обличчя регіону ХХІ сторіччя".
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені у 11 публікаціях, з них 1 одноосібна, 5 опубліковані у фахових виданнях.
Структура і об'єм роботи. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, які включають 45 рисунків і 18 таблиць, висновків, списку літератури з 209 найменувань, 28 додатків. Текстова частина дисертаційної роботи викладена на 101 сторінці.
На всіх етапах підготовки і написання дисертації автор користувалася допомогою і консультаціями докторів геологічних наук, професорів І.С.Паранька, Б.І.Пирогова, А.І.Каталенця, В.М.Трощенка, В.Я.Легедзи, кандидата технічних наук доцента Е.Г.Кірносова, кандидатів геологічних наук доцентів Плотнікова О.В., Ахкозова Ю.Л., О.М.Труніна, В.В.Іванченка, В.М.Харитонова, В.В.Стеценка, Є.В.Євтєхова, наукових співробітників Л.Т.Дудар, Д.М.Каруци, Т.Є.Бутиріної, І.А.Федорової, аспіранта Д.М.Меньшикова. Велику допомогу автору у зборі первинного матеріалу, виконані технологічних експериментів, обговорені одержаних результатів надали співробітники фірми "Промторгінвест-компані" О.О.Бабенко, Д.Ф.Толкачов, Г.Я.Бєлих. Всім їм автор висловлює свою подяку.
Найщирішу подяку автор висловлює своєму науковому керівникові доктору геолого-мінералогічних наук професору, завідувачу кафедри мінералогії і збагачення корисних Криворізького технічного університету Валерію Дмировичу Євтєхову.

bibliography

Висновки

Ганнівське родовище Північного гірничо-збагачувального комбінату було розвідане і підготовлене до експлуатації наприкінці п'ятидесятих початку шестидесятих років 20-го століття. На початку 70-х років почалася експлуатація родовища як залізорудного. В ході попередньої детальної і експлуатаційної розвідок, а також тематичних і науково-дослідних робіт в межах продуктивної і вміщуючої товщ родовища було виявлено низку проявів металевих і неметалевих корисних копалин. Однією з них є гранат-вмісні сланці.
Вивченню сланцевих товщ, які містять гранатову сировину, на етапах попередньої детальної і експлуатаційної розвідки не надавалось великого значення. Більшість розвідувальних свердловин після проходження розрізу залізорудної товщі і досягнення порід третього-п'ятого сланцевого горизонту закривалась. Перебурені свердловинами попередньої, детальної і експлуатаційної розвідки інтервали третього-пятого і першого сланцевих горизонтів практично не вивчались.
В процесі експлуатації родовища гранат-вмісні сланці горизонтів, підстеляючих продуктивну товщу, також практично не вивчались. За наявністю гранату визначалось, головним чином, положення контакту продуктивної товщі родовища з третім-п'ятим сланцевим горизонтом. Завдяки науково-дослідним роботам Б.І.Горошникова, виконаним на початку 60-х років, було показано, що гранат-вмісні сланці родовища можуть бути використані як сировина для виробництва абразивних матеріалів. Результати більш пізніх досліджень В.Д.Євтєхова, О.Ламрані, В.О.Гуріна (1989-1994 рр.) дозволили зробити першу мінералого-технологічну оцінку гранат-вмісних сланців, визначити закономірність їх локалізації, мінералогічної зональності покладів гранатової сировини, основних морфологічних, анатомічних ознак кристалів гранату, хімічного складу і деяких фізичних властивостей гранату.
Роботи В.Д.Євтєхова і співавторів були також спрямовані на розробку мінералогічного обгрунтування ефективної технології збагачення гранат-вмісних сланців. Результати цих досліджень були використанні авторами для виділення технологічних сортів гіпергенно змінених гранат-вмісних сланців, визначення основних технологічних параметрів процесу їх збагачення.
Необхідність розробки науково обгрунтованої технології одержання високоякісного гранатового концентрату обумовили необхідність детального дослідження виділених у розрізах двох сланцевих горизонтів родовища п'яти мінеральних відмін гранат-вмісних сланців. Важливим було також виявлення особливостей їх поведінки при подрібнені у різних режимах і при збагаченні з використанням різних технологій. Вирішення цих задач вимагало проведення додаткових цілеспрямованих мінералого-технологічних досліджень невивітреної і гіпергенно зміненої гранатової сировини і стало метою автора цієї дисертаційної роботи.
Виконання досліджень базувалось на детальному опробуванні покладів гранат-вмісних сланців, грунтовному дослідженні їх мінералогічних особливостей. Виявлення найбільш ефективної технології одержання гранатового концентрату було основане на використанні різних механізмів і способів рудопідготовки і збагачення гранатової сировини. Одержані дані дозволили автору дисертації зробити наступні висновки:
1. Два сланцеві горизонти, які підстеляють продуктивну залізорудну товщу Ганнівського родовища, складені гранат-вмісними сланцями і мають зональну будову, яка зберігається після гіпергенних змін сланців. У відповідності з цією зональністю, від периферійних до центральних частин горизонтів закономірно змінюється вміст мінералів-супутників гранату: зменшується вміст кумінгтоніту (від 50-55 до 0,0 об'ємн.%) і збільшується мусковіту (від 0,0 до 30-35 об'ємн.%). Максимальна кількість біотиту (45-50 об'ємн.%) є характерною для проміжних зон, в напрямку як периферійних так і центральних частин сланцевих горизонтів вміст цього мінералу зменшується до 10-20 об'ємн.%.
2. Вміст гранату в сланцях тісно пов'язаний з їх мінеральним складом. Максимальна його кількість (від 20 до 30 об'ємн.%) відзначається у проміжних зонах обох сланцевих горизонтів, складених гранат-кварц-біотитовими сланцями. В напрямку до периферійних зон горизонтів, які представлені кумінгтоніт-вмісними сланцями, вміст гранату зменшується до 12-17 об'ємн.%. Ще нижчим є вміст гранату у високоглиноземистих ставроліт-кварц-двослюдяних сланцях центральних зон обох горизонтів. Тут він коливається від 0,5 до 5,0 об'ємн.%. Вивітрювання в цілому не викликало суттєвих змін вмісту гранату у гіпергенно перетворених гранат-вмісних сланцях у порівнянні з їх невивітреними аналогами.
3. Вивітрювання гранат-вмісних сланців родовища проявлене на гіпсометричних рівнях від +45 м до +96 м. Вище горизонту +96 м розташовані осадові утворення кайнозойського віку. Стадійний процес гіпергенних змін сланців полягав у заміщені на перших стадіях вивітрювання біотиту і кумінгтоніту хлоритом, селадонітом і більш рідкісним стильпномеланом. Гранат на початкових стадіях вивітрювання сланців зберігав стійкість і помітних змін у його кристалах і агрегатах не спостерігається. На подальших стадіях вивітрювання хлорит, селадоніт, стильпномелан заміщувались прихованокристалічним агрегатом дисперсного гетиту і каоліниту. Одночасно відбувалось вивітрювання гранату шляхом заміщення його спочатку хлоритом, а потім агрегатом дисперсного гетиту і каоліниту.
4. Результати мінералогічного дослідження гіпергенно зміненої гранатової сировини показали, що процеси вивітрювання сприяли пришвидшенню розкладення породоутворюючих силікатів кумінгтоніту, біотиту, мусковіту при досить високій стійкості гранату. В зв'язку з цим на гіпсометричних рівнях від +45 м до +72 м обох сланцевих горизонтів родовища існує зона так званих "напівокислених" гранат-вмісних сланців. В межах цієї зони крім охарактеризованих вище мінералогічних змін сланців спостерігається також послаблення поверхонь контакту кристалів гранату з вміщуючими їх кристалами і агрегатами силікатів, які складають основну тканину сланців. Це обумовлює полегшене "розкриття" кристалів гранату при підготовці гранатової сировини до збагачення.
5. На рівні верхніх гіпсометричних горизонтів родовища (+84 м і +96 м) гранат-вмісні сланці інтенсивно вивітрені. Процес розкладу і дезинтеграції мінералів тут захопив також кристали гранату. Сланці цього гіпсометричного рівня не можуть розглядатися як гранатова сировина.
6. Мінералогічне вивчення виділених в межах обох сланцевих горизонтів п'яти мінералогічних відмін гранат-вмісних сланців дозволили розділити їх на три групи за прогнозованою здатністю до збагачення:
до першої групи відносяться гранат-біотит-кварц-кумінгтонітові і кумінгтоніт-гранат-кварц-біотитові сланці периферійних зон обох сланцевих горизонтів; для цих порід характерні значні розміри кристалів гранату (до 20-30 мм, іноді до 70 мм), інтенсивна їх тріщинуватість, складність поверхонь зростання кристалів гранату з прилягаючими кристалами інших породоутворюючих мінералів (кварцу, кумінгтоніту), наявність у кристалах гранату великої кількості пойкілобластів кварцу, кумінгтоніту, біотиту та інших мінералів, неідеальність форми кристалів, більша розповсюдженість складних за формою агрегатів гранату і незначна кількість монокристалів; прогнозовано, кумінгтоніт-вмісна гранатова сировина була визнана такою, що нездатна до ефективного збагачення;
другу групу представляють гранат-кварц-біотитові і відносно слабко розповсюджені гранат-мусковіт-кварц-біотитові сланці проміжних зон обох сланцевих горизонтів, для яких характерний переважний розмір кристалів від 1 до 3 мм, присутність їх, головним чином, у біотитових прошарках, незначна тріщинуватість кристалів гранату, відсутність або низькій вміст у їх складі пойкілобластів інших породоутворюючих і другорядних мінералів, близька до ідеальної форма кристалів (переважно, комбінація тетрагон-триоктаедр + ромбододекаедр), прості поверхні зростання кристалів гранату з індивідами і агрегатами біотиту і кварцу; за мінералогічними даними сланці цієї мінеральної відміни є високосортною гранатовою сировиною;
третя група представлена ставроліт-кварц-мусковіт-біотитовими сланцями, які складають центральні зони першого і третього-п'ятого сланцевих горизонтів і характеризуються показниками гранату, близькими до гранат-кварц-біотитових сланців; через незначний вміст гранату (до 5 об'ємн.%) і часто невеликий розмір кристалів (до 0,5 мм) сланці цієї відміни визнано такими, які недоцільно використовувати як гранатову сировину.
7. У тісній відповідності до мінералогічної зональності сланцевих горизонтів, як показали результати попередніх досліджень В.Д.Євтєхова і О.Ламрані і завірювальні досліди автора дисертації, змінюється хімічний склад гранату, який визначався особливостями складу первинних осадових утворень. Для високозалізистих і високомагнезіальних сланців приконтактових зон сланцевих горизонтів, представлених кумінгтоніт-вмісними сланцями, характерним є підвищений вміст андрадитового (9,2 мол.%) і піропового (17,3 мол.%) міналів; вміст альмандину в гранаті з гранат-кварц-кумінгтонітових сланців становить всього 67,5 мол.%. В напрямку до центральних зон сланцевих горизонтів кількість мінальних домішок у складі гранату зменшується і мінерал наближається за складом до стехіометричного альмандинового; у гранаті з ставроліт-кварц-біотит-мусковітових сланців вміст альмандину становить 94,6 мол.%, піропу 2,7 мол.%, андрадиту 2,2%.
7. Фізичні властивості гранату, які у значній мірі обумовлюють здатність гранат-вміснмх сланців до збагачення, тісно пов'язані з хімічним складом мінералу. У зазначеному пунктом 6 напрямку спостерігається збільшення твердості гранату від 11705,0 МПа для гранат-кварц-біотит-кумінгтонітових сланців до 12988,3 МПа для ставроліт-біотит-кварц-мусковітових сланців. Середня густина гранату збільшується відповідно від 4022,6 до 4261,8 кг/м3.
8. В зв'язку з суттєвою різницею за мінеральним складом і механічними властивостями невивітрених і гіпергенно змінених гранат-вмісних сланців і з врахуванням результатів попередніх досліджень автором дисертації рекомендовано розглядати ці два різновиди гранатової сировини як два самостійних її технологічних типи.
9. Підготовка до збагачення невивітрених сланців полягала у двостадійному дробленні і наступному одностадійному подрібнені. Дроблення проводилось з використанням щокової дробарки. Подрібнення за допомогою стрижневого млина. Кінцева крупність матеріалу становила -3,0 мм. Матеріал крупності +2,0мм, який мав низький вміст гранату, відділявся і спрямовувався до відходів збагачення.
10. Збагачення невивітрених гранат-вмісних сланців проводилось за комплексною технологічною схемою, яка включала знешламлення, гравітаційне збагачення з використанням звужувального жолобу, дозбагачення за допомогою концентраційного столу і доведення вмісту гранату в концентраті до 95 мас.% і вище за допомогою магнітних сепараторів. Вихід концентрату склав 16,1%, вилучення гранату 62,4 мас.%.
11. Дослідження тріщинуватості часток гранату з концентрату Ганівського родовища порівнювалось з аналогічними показниками концентратів родовищ Emerald Creek.(алювіального генезису) Bengal Bay (прибережно-морське), Заваллівське і Іванівське (повязані з гранітоїдними комплексами). За цим показником гранат Ганівського родовища займає проміжну позицію між кластогенним (узагальнений показник тріщинуватості коливається від 0,4-0,6 до 1,8-2,1 мм1) і ультраметаморфічним гранатом (від 3,9-4,5 до 7,8 мм1) і становить 2,7-4,2 мм1. Це свідчить, що гранатовий концентрат Ганівського родовища за цим показником відповідає вимогам абразивної промисловості.
12. Підготовка до збагачення вивітреної гранатової сировини включала її дроблення у дві стадії. Дроблення проводилось з використанням дробарок з різним характером механічного впливу на матеріал щокової і молоткової. Порівняння результатів дроблення за різною технологією показало відсутність суттєвої відмінності продуктів дроблення за крупністю одержаного продукту, ступенем розкриття та іншими показниками. Причина цього полягає у значній різниці мінералогічних і механічних властивостей (твердість, крихкість, спайність тощо), з одного боку, гранату, з іншого, решти породоутворюючих мінералів (мусковіту, біотиту, кварцу). Кінцевий продукт подрібнення мав розмір 3,0 мм. Перед збагаченням матеріал крупності +3,0 мм і 0,5 мм був відділений від основного продукту і через низький вміст кондиційних часток гранату був спрямований у відходи збагачення.
13. Збагачення продукту подрібнення вивітреної гранатової сировини проводилось окремо для гранулометричних фракцій 3,0+2,0 мм, -2,0+1,0 мм, -1,0+0,5 мм у дві стадії з використанням концентраційного столу. Були одержані концентрати з таким вмістом гранату: для фракції 3,0+2,0 мм 98,8 мас.%; для фракції 2,0+1,0 мм 99,4 мас.%; для фракції 1,0+0,5 мм 98,0 мас.%. Вихід концентрату з матеріалу цих фракцій, відповідно, склав 4,5; 9,4 і 0,7%, вилучення гранату до концентрату становило, відповідно, 17,3; 18,4 і 2,2 мас.%.
14. Тріщинуватість кристалів гранату з концентрату, одержаного шляхом збагачення вивітреної гранатової сировини, була суттєво незначною у порівнянні з відповідним показником концентрату з невивітрених гранат-вмісних сланців і становила для фракції 3,0+2,0 мм 2,92 мм1, для фракції 2,0+1,0 мм 1,97 мм1, для фракції 1,0+0,5 мм 1,33 мм1. Ці показники є близькими до відповідних показників кластогенних родовищ гранату Emerald Creek і Bengal Bay.
15. Таким чином, за тріщинуватістю часток і вмістом гранату концентрат, одержаний з вивітрених гранат-вмісних сланців Ганнівського родовища є більш якісним у порівнянні з концентратом, одержаним з невивітреної гранатової сировини.

16. Результати мінералого-технологічних досліджень гранат-вмісних сланців Ганнівського родовища свідчать, що з цих порід можливе одержання високоякісного концентрату з вмістом гранату від 95-96 мас.% (невивітрені гранат-вмісні сланці) до 98-99 мас.% (вивітрені відміни сланців). За основними показниками (розмір часток, ступінь тріщинуватості тощо) гранатовий концентрат Ганнівського родовища відповідає вимогам світового ринку абразивного гранату. Результати дослідів показали, що є можливим створення неенергоємної, економічної, простої у компонуванні і управлінні технологічної лінії по виробництву високоякісного абразивного гранату з розкривних порід Ганнівського родовища.

список використаних джерел

1. Авченко О.В. Петрогенетическая информативность гранатов метаморфических пород // Москва: Наука, 1982. 104 с.
2. Акименко Н.М., Белевцев Я.Н., Горошников Б.И. И др. Геологическое строение и железные руды Криворожского бассейна / Ред. Я.Н.Белевцев // Москва: Госгеолтехиздат, 1957. С. 189-280.
3. Атертон М.П. Состав гранатов в регионально метаморфизованных породах / Природа метаморфизма // Москва: Мир, 1967. С. 293-302.
4. Барабанов В.Ф. Генетическая минералогия // Ленинград: Недра, 1977. 332 с.
5. Барский Л.А., Данильченко Л.М. Обогатимость минеральных комплексов // Москва: Недра, 1977. 240 с.
6. Бєлєвцев Р.Я. Про умови утворення бiотитiв та гранатiв з гнейсiв i гранiтоiдiв Приiнгулля // Доповiдi АН УРСР. Серiя Б. 1969. № 6. С. 483-485.
7. Белевцев Р.Я. Метаморфическая зональность Криворожского бассейна // Геологический журнал. 1970. № 4. С. 25-38.
8. Белевцев Р.Я. О горизонтальной и вертикальной метаморфической зональности Криворожского бассейна / Геологическое строение и перспективы рудоносности Кривого Рога на больших глубинах // Киев: Наукова думка, 1973. С. 91-94.
9. Белевцев Р.Я. Проблема метаморфической зональности докембрия // Киев: Наукова думка, 1975. 230 с.
10. Белевцев Р.Я. Термодинамический режим метаморфизма гранат-кордиеритовых пород Украинского щита // Геологический журнал, 1977. №3. С. 95-109.
11. Белевцев Р.Я. Режим зонального прогрессивного метаморфизма в докембрии Украинского щита // Киев: Наукова думка, 1982. 152 с.
12. Белевцев Р.Я., Беляев О.Я., Ветренников В.В. и др. Железисто-кремнистые формации докембрия Европейской части СССР. Метаморфизм // Киев: Наукова думка, 1989. 148 с.
13. Белевцев Р.Я., Степченко С.Б., Шаркин О.П. и др. Зональные гранаты из сланцев железорудной толщи Криворожского бассейна // Минералогический журнал. 1989, №1. С. 14-26.
14. Белевцев Р.Я., Яковлев Б.Г., Щербакова Т.Г. и др. Гранулитовая фация Украинского щита // Киев: Наукова думка, 1985. 220 с.
15. Белевцев Я.Н., Белевцев Р.Я. Геологическое строение и железные руды Криворожского бассейна // Киев: Наукова думка, 1981. 48 с.
16. Белевцев Я.Н., Кравченко В.М., Кулик Д.А. и др. Железисто-кремнистые формации Европейской части СССР. Генезис железных руд // Киев: Наукова думка, 1991. 215 с.
17. Белевцев Я.Н., Кулик Д.А., Коржнев М.Н. и др. Железисто-кремнистые формации докембрия. Железонакопление в докембрии // Киев: Наукова думка, 1992. 228 с.
18. Белевцев Я.Н., Тохтуев Г.В., Стрыгин А.И. и др. Геология Криворожских железорудных месторождений // Киев: Изд. АН УССР, 1962. Т.1. 484 с., т.2. 567 с.
19.Белик Д.М., Кутин В.В., Решетняк В.В. Зональность разнопорядковых элементов криворожской железорудной свиты //Известия АН СССР. Серия геологическая. 1984. №2. С.79-85.
20. Белов Н.В. Очерки по структурной минералогии //Москва: Недра, 1976. 344 с.
21. Берлинский А.И. Разделение минералов // Москва: Недра, 1988. 229 с.
22. Будинов В.И., Королюк В.Н., Лепезин Г.Г. Цикличность метаморфизма по данным изучения зональности в гранатах (на примере Юго-Западного Памира) // Геология и геофизика, 1983. № 11. С. 3-21.
23. Булах А.Г. Руководство и таблицы для расчета формул минералов // Москва: Недра, 1967. 144 с.
24. Великославинский Д.А. Сравнительная характеристика регионального метаморфизма умеренных и низких давлений //Ленинград: Наука, 1972. 189 с.
25. Вербицький В.М., Вербицька Е.I. Гранати iз порiд пiвнiчнокриворiзького комплексу гнейсiв // Доповiдi АН УРСР. Серiя Б. 1970. №10. С. 877-880.
26. Винклер Г. Генезис метаморфических пород // Москва: Недра, 1979. 328 с.
27. Винчелл А.Г., Винчелл Г. Оптическая минералогия // Москва: Изд. иностранной литературы, 1953. 562 с.
28. Ворона И.Д., Кравченко В.М., Перваго В.А., Фрумкин И.М. Железорудные формации докембрия Алданского щита / Геология и генезис докембрийских железисто-кремнистых и марганцевых формаций мира // Киев: Наукова думка, 1972. С.258-267.
29. Герасимов А.Ю., Вишневский А.А., Харькив А.Д. Механические свойства пиропов из кимберлитов Якутии // Доклады АН УССР. Серия Б. 1982. № 7. С. 5-7.
30. Гершойг Ю.Г. Вещественный состав и оценка обогатимости бедных железных руд // Москва: Недра, 1968. 200 с.
31. Гинзбург А.И., Кузьмин А.И., Сидоренко Г.А. Минералогические исследования в практике геологоразведочных работ // Москва: Недра, 1981. 240 с.
32. Глаголев А.А. Метаморфизм докембрийских пород КМА // Москва: Наука, 1966. 158 с.
33. Глаголев А.А. Петрографическая характеристика железистых кварцитов и других метаморфических пород Чаро-Токкинского железорудного района (западная часть Алданского щита) / Железисто-кремнистые формации докембрия (формационные типы, условия метаморфизма и рудообразования) // Москва: Наука, 1979. С. 39-73.
34. Глебовицкий В.А., Косой А.Л., Нагайцев Ю.Л. Определение температуры и давления по составу минералов в парагенезисе гранат-биотит-кордиерит // Доклады АН СССР. 1972, № 4. С. 948-951.
35. Глевасский Е.Б., Есипчук К.Е., Цуканов В.А. Петрография и генезис железисто-силикатных сланцев Приазовья / Рудообразование и металлогения // Киев: Наукова думка, 1971. С. 160-173.
36. Голованова Л.С., Володичев О.И. Гранаты и биотиты глиноземистых пород Костомукшского месторождения / Минералогия докембрия Карелии // Петрозаводск, 1988. С. 77-92.
37. Горошников Б.И. Исследования гранатов Криворожья как абразивного материала // Симферополь: Фонды Института минеральных ресурсов Госгеолкома СССР, 1963. 47 с.
38. Горошников Б.И. Петрология высокоглиноземистых кристаллических пород докембрия Украины // Киев: Наукова думка, 1971. 210 с.
39. Горяинов П.М. Геологическое строение и условия образования Комсомольского месторождения железистых кварцитов 194./ Железисто-кремнистые формации Кольского полуострова // Ленинград: Наука, 1970. С. 16-39.
40. Григорьев Д.П. О различии минералогических терминов: "скелет", "дендрит" и "пойкилит" // Известия вузов. Геология и разведка. 1965. № 8. С. 145-147.
41. Григорьев Д.П. О законах анатомии кристаллов //Кристаллография. 1971, №6. С. 1226-1229.
42. Григорьев Д.П. Анатомия минералов // Записки Всесоюзного минералогического общества. 1984, № 3. С. 262-272.
43 Григорьев Д.П., Жабин А.Г. Онтогения минералов. Индивиды // Москва: Наука, 1975. 340 с.
44. Гурвич Е.М., Ермилов В.В., Кудеяров И.С., Наумова И.С. Спессартины тимской свиты протерозоя КМА // Геология рудных месторождений. 1986, 28. №2. С. 96-100.
45. Джонс М.П. Прикладная минералогия // Москва: Недра, 1991. 392 с.
46. Дир У.А., Хауи Р.А., Зусман Дж. Породообразующие минералы. Ортосиликаты и кольцевые силикаты // Москва: Мир, 1965. Т. 1. 372 с.
47. Дмитриев Э.В., Черновский М.И., Евтехов В.Д. Структура Анновского месторождения железистых кварцитов / Структуры рудных полей и месторождений железистых кварцитов и богатых железных руд Украинского щита и Воронежского массива // Киев: Препринт ИГФМ АН УССР, 1983. С. 23-28.
48. Добрецов Н.Л., Соболев В.С., Хлестов В.В. Фации регионального метаморфизма умеренных давлений // Москва: Недра, 1972. 287 с.
49. Добрецов Н.Л., Ревердатто В.В., Соболев В.С. и др. Фации метаморфизма // Москва: Недра, 1970. 432 с.
50. Доброхотов М.Н. Геология и железорудные месторождения Кременчугского района // Москва: Недра, 1964. 221 с.
51. Другова Г.И., Глебовицкий В.А. Некоторые закономерности изменения состава граната, биотита, роговой обманки при региональном метаморфизме / Региональный метаморфизм докембрийских формаций СССР // Москва-Ленинград: Наука, 1965. С. 33-46.
52. Дудко В.С., Белевцев Р.Я. О "тенях давления" в гранатсодержащих сланцах Криворожского бассейна // Минералогический журнал. 1986, № 6. С. 71-78.
53. Дудыкина А.С. Парагенетические ассоциации элементов-примесей в гранатах различного генезиса // Труды ИГЕМ АН СССР. 1959. Вып. 28. С. 90-110.
54. Евтехов В.Д. Биметасоматические явления на контакте сланцев и железистых кварцитов Первомайского месторождения Кривого Рога / Перспективы развития богатых железных руд Криворожского бассейна на глубину // Киев: Наукова думка, 1975. С. 98-103.
55. Євтєхов В.Д. Деякi проблеми вивчення альтернативних вiдмiн мiнеральноi сировини родовищ Кривбасу / Современные проблемы геологии и минералогии железисто-кремнистых формаций и их обрамления. Материалы Региональной научной конференции. Кривой Рог, 11-12 апреля 1996 г. // Кривой Рог: Контакт, 1996. С. 13-15.
56. Евтехов В.Д. Альтернативная минерально-сырьевая база железорудных месторождений Кривбасса / Разработка рудных месторождений // Кривой Рог: Криворожский технический университет, 1997. С. 121-125.
57. Євтєхов В.Д. Етапи формування комплексної мінерально-сировинної бази залізорудних родовищ Криворізько-Кременчуцького лінеаменту // Відомості Академії гірничих наук України. 1997. № 4. С. 111-114.
58 Евтехов В.Д., Валеев О.К. Экспериментальное моделирование синметаморфических контактово-реакционных процессов в железисто-кремнистых формациях докембрия // Доклады АН СССР. 1990, № 4. С. 944-947.
59. Евтехов В.Д., Валеев О.К. Факторы локализации комплексных редкометальных руд в железисто-кремнистых формациях докембрия / Тезисы докладов выездной сессии Всесоюзного минералогического общества // Апатиты, 1990. С. 37.
60. Евтехов В.Д., Ламрани О. Топоминералогия граната Криворожского бассейна / Рукопись, депонированная в УкрИНТЭИ 23.02.1993, № 240-Ук 93 // Кривой Рог: Криворожский горнорудный институт, 1993. 26 с.
61. Евтехов В.Д., Ламрани О., Валеев О.К. К технологической минералогии гранат-содержащих сланцев Северного района Кривбасса / Рукопись, депонированная в УкрНИИНТИ 28.11.1991, № 1534-Ук 91 // Кривой Рог: Криворожский горнорудный институт, 1991. 19 с.
62. Евтехов В.Д., Ламрани О., Валеев О.К. Типоморфизм гранатов Анновского месторождения / Рукопись, депонированная в УкрНИНТИ 16.10.1991 г., № 1352-Ук 91 // Кривой Рог: Криворожский горнорудный институт, 1991. 23 с.
63. Евтехов В.Д., Ламрани О., Гурин В.А. Минералогия и обогатимость гранатсодержащих сланцев Анновского месторождения Кривбасса // Горный журнал. 1994. № 5. С. 11-14.
64. Євтєхов В.Д., Паранько І.С. До проблеми розвитку мінерально-сировинної бази Криворізького басейну // Мінеральні ресурси України.- 199б.- № 2. С. 7-113.
65. Евтехов В.Д., Ковальчук Л.Н., Ламрани О. Гранат-содержащие сланцы Северного района Кривбасса перспективное сырье для получения абразивного граната // Основные направления разкития горно-промышленного комплекса (ГПК) Украины в условиях перехода к рыночной экономике. Материалы докладов научно-практической конференции . Кривой Рог, октябрь 1998 г. С. 44.
66. Евтехов В.Д., Стеценко В.В. Мусковит-содержащие породы один из альтернативных видов минерального сырья Кривбасса // Сборник научных трудов Национальной горной академии Украины. 1999. Т.2. №6. С. 169-172.
67. Євтєхов В.Д., Паранько І.С. Актуальні проблеми геологічного дослідження Криворізького басейну та прилеглих територій // Геолого-мінералогічний вісник Криворізького технічного університету. 1999а. № 2. С. 5-8.
68. Евтехов В.Д., Стеценко В.В., Решетняк В.В. К технологической минералогии мусковит-содержащих пород Анновского месторождения Кривбасса // Геолого-минералогічний вісник Криворізького технічного університету. 2000. №1-2. С. 105-108.
69. Жабин А.Г. Онтогения минералов. Агрегаты // Москва: Наука, 1979. 276 с.
70. Жданов В.В., Малкова Т.П. Зависимость состава граната от степени метаморфизма и состава вмещающих пород //Записки Всесоюзного минералогического общества. 1971, 100. №5. С. 529-544.
71. Зильберштейн А.Х., Ромм Г.М., Юдина И.А. Влияние ударных нагрузок на морфологию зерен граната // Минералогический журнал. 1984, № 6. С. 43-46.
72 Иванов И.П. Проблемы экспериментального изучения минеральных равновесий метаморфических и метасоматических процессов / Труды Института физики твердого тела АН СССР //Москва: Изд. АН СССР, 1970. 248 с.
73. Каниболоцкий П.М. Петрогенезис пород и руд Криворожского железорудного бассейна // Черновцы: Изд. АН УССР, 1946. 312 с.
74. Карпенко В.С., Назаренко Н.Г., Щипанова О.В. Гранаты в протерозойских породах Северного Криворожья // Минералогический сборник.- 1971. № 25, вып. 4. С. 345-351.
75. Кепежинскас К.Б. Влияние давления на состав гранатов среднетемпературных метапелитов // Доклады АН СССР. 1972, №1. С. 196-199.
76. Кепежинскас К.Б., Зоркина Л.С., Пукинская О.С. Гранаты и биотиты некоторых метаморфических зональных комплексов Сибири // Записки Всесоюзного минералогического общества. 1972. № 6. С. 433-439.
77. Клейн К. Изменения в ассоциациях минералов в процессе метаморфизма некоторых докембрийских полосчатых железорудных формаций / Докембрийские железорудные формации мира // Москва: Мир, 1975. С. 221-236.
78. Кляровский В.М. Метод фотографирования целого шлифа // Записки Всесоюзного минералогического общества. 1954, № 3. С. 274.
79. Коваленко Н.Г. Гранат из железистых и вмещающих пород Среднего Приднепровья и Приазовья // Минералогический сборник. 1980. № 34, вып. 2. С. 47-53.
80. Ковальчук Л.М. Деякі риси геології і прикладної мінералогії Ганнівського родовища абразивного гранату //Науковий вісник НГА України.2000. №4. С.18-19.
81. Ковальчук Л.Н., Евтехов В.Д. Минералогическое обоснование процесса подготовки гранат-содержащих сланцев к обогащению // Відомості Академії гірничих наук України..1997№4. С.49-51.
82.Ковальчук Л.Н., Евтехов В.Д. Минералогические особености процесса дробления гранат-содержащих сланцев Анновского месторождения Кривбасса // Сборник научных трудов национальной горной академии Украины.1999. №6.Т.2 С.151-154.
83. Ковальчук Л.Н., Евтехов В.Д. Минералогические закономерности гравитационного обогащения гранат-кварц-биотитовых сланцев Северного района Кривбасса (без применения воды) //Геолого-мінералогічний вісник Криворізького технічного університету.1999.№1. С.36-41.
84. Ковальчук Л.М., Євтєхов В.Д. Гранат перспективна мінеральна сировина Криворізького басейну //Геологічна наука та освіта в Україні на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи. Матеріали конференції, присвяченої до 55-річчя геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, 27-28 жовтня 2000 р.
85. Ковальчук Л.Н., Евтехов В.Д. К минералогии гравитационного обогащения гипергенно измененных гранат-содержащих сланцев Анновского месторождения Кривбасса // Геолого-мінералогічний вісник Криворізького технічного університету.2000.№1-2. С.72-76.
86. Ковальчук Л.Н., Хартанович П.Н. Трещиноватость частиц граната из концентратов некоторіх месторождений мира // Геолого-мінералогічний вісник Криворізького технічного університету.2001.№1. С.72-76.
87. Ковальчук Л.Н., Евтехов В.Д. Гранат-вмісні сланці перспективна мінеральна сировина Криворізького басейну / Громадянська ініциатива інтелігенції Кривбасу у формуванні культурно-індустріального обличчя регіону ХХІ сторіччя. Матеріали першої міської конференції інтелігенції Кривбасу.// Кривий Ріг:"Мінерал" 2001. С.113-116.
88. Ковальчук Л.Н., Евтехов В.Д., Дударь Л.Т. Минералогия гравитационного обогащения невыветренных гранат-содержащих сланцев Анновского месторождения Кривбасса // Геолого-мінералогічний вісник Криворізького технічного університету.2001.№2. С.11-20.
89. Кондратьева Д.Н., Макаров В.Н. О необычной форме кристаллов граната из Кривого Рога / Конституция и свойства минералов // Киев: Наукова думка, 1967. Вып. 2. С. 139-143
90 Кориковский С.П. Фации метаморфизма метапелитов //Москва: Наука, 1979. 263 с.
91. Коржинський Д.С. Проблеми вивчення Кривого Рогу i Курськоi магнiтноi аномалii // Геологiчний журнал. 1954, № 4. С. 3-12.
92. Корнев Т.Я. Гранаты метаморфических толщ Енисейского кряжа // Геология и геофизика. 1980. №8. С. 124-127.
93. Коц Г.А., Чернопятов С.Ф., Шманенков И.В. Технологическое опробование и картирование месторождений // Москва: Недра, 1980, 288 с.
94. Кравченко Г.Л., Хмарук Т.Г. К вопросу о минералогии и генезисе железистых кварцитов Западного и Центрального Приазовья // Геологический журнал. 1966, №2. С.18-32.
95. Кудрявцев В.А., Ахметов Р.Н., Кулаковский А.Л., Наумова Э.Н. Железистые кварциты западной части Алданской железорудной провинции / Железисто-кремнистые формации докембрия (формационные типы, условия метаморфизма и рудообразования) // Москва: Наука, 1979. С. 26-38.
96. Кулаковский А.Л. Катаклаз, бластез и неоминерализация в породах железорудной толщи Тарыннахского месторождения (Южная Якутия) / Железисто-кремнистые формации докембрия (формационные типы, условия метаморфизма и рудообразования) // Москва: Наука, 1979. С. 82-96.
97. Куликов Б.Ф., Зуев В.В., Вайншенкер И.А., Митенков Г.А. Минералогический справочник технолога-обогатителя // Ленинград: Недра, 1985. 264 с.
98. Кулкашев Н.Т. Параллельношестоватый гранат с секториальным строением индивидов / Онтогенические методы изучения минералов // Москва: Наука, 1970. С. 147-154.
99. Лазаренко Е.К. Основы генетической минералогии //Львов: Изд. Львовского университета, 1963. 412 с.
100. Лазаренко Е.К., Гершойг Ю.Г., Бучинская Н.И. и др. Минералогия Криворожского бассейна // Киев: Наукова думка, 1977. 544 с.
101. Лазько Е.Е. Некоторые особенности гранатов и биотитов из глиноземистых пород графитоносных формаций западной части Украинского щита // Минералогический сборник.1983. №37, вып. 1. С. 40-47.
102. Левковская Н.Ю., Орса В.И. Марганцовистые гранаты в породах Украинского щита / Конституция и свойства минералов // Киев: Наукова думка, 1967.- Вып. 2. С. 131-138.
103. Лепезин Г.Г. Метаморфизм фации эпидотовых амфиболитов // Москва: Наука, 1972. 152 с.
104. Лепезин Г.Г., Королюк В.Н. Типы зональности в гранатах // Геология и геофизика. 1985. №6. С. 71-79.
105. Ляхович В.В. Некоторые особенности акцессорного граната гранитоидов / Акцессорные минералы изверженных пород // Москва: Наука, 1968. С. 204-214.
106. Ляхович Т.Т. Особенности формы и состава граната из пегматитов одного из районов Сибири //Минералогический журнал. 1993, №2. С. 52-60.
107. Маракушев А.А. Проблемы минеральных фаций метаморфических и метасоматических горных пород // Москва: Наука, 1965. 326 с.
108. Маракушев А.А. Устойчивость альмандина и его парагенезисов / Региональный метаморфизм и метаморфогенное рудообразование // Ленинград: Наука, 1970. С. 17-32.
109. Мара