Музична діяльність Гната Хоткевича в контексті української культури першої третини ХХ століття (за матеріалами Центрального Державного історичного архіву, м. Львів)

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМ. М. Т. РИЛЬСЬКОГО

СЕМЕНЮК МАРГАРИТА ВІКТОРІВНА

УДК 78. 071(477.8):929

Музична діяльність Гната Хоткевича
в контексті української культури
першої третини ХХ століття
(за матеріалами Центрального Державного історичного архіву, м. Львів)

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Дисертація
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Київ 2006

ЗМІСТ

Вступ ........................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1. Джерелознавча база та історіографія
вивчення матеріалу ........................................................................... 12

Розділ 2. Віхи життя і творчості Гната Хоткевича.
2. 1. Перший Харківський період: формування громадського
та творчого світогляду митця.................................................................. 38
2. 2. Галицький період: посилення національних чинників
і розвиток творчих задумів....................................................................... 49
2.3. Другий Харківський період ............................................................ 74

РОЗДІЛ 3. МУЗИЧНА ТВОРЧІСТЬ ......................................................... 81

3. 1. Твори для бандури ............................................................................ 84
3. 2. Вокальна творчість............................................................................ 88
3. 3. Інструментальна творчість............................................................ 109
3. 4. Театральні жанри ........................................................................... 122
3. 5. Музика для дітей. ........................................................................... 132
3. 6. Музикознавча спадщина Г. Хоткевича......................................... 137
3. 7. Попередні висновки ...................................................................... 149

Висновки ................................................................................................ 150
Архівні джерела та список використаної літератури..................... 154
Додатки.................................................................................................... 177

В С Т У П

Актуалізація завдання концепційного перегляду художніх надбань та еволюції національної культури України нині виявляється у з’ясуванні чинників, що, попри несприятливі суспільно-політичні умови, були здатні активізувати її поступ. Такі фактори яскраво діяли наприкінці ХІХ початку ХХ ст., ознаменованих появою на культурно-мистецькому горизонті багатьох непересічних особистостей, діяльність яких стала потужною основою розвитку української культури. Обрана тема спрямована саме до таких явищ культури.
У розвитку українського музичного мистецтва минулого століття значну роль відіграла різнобічна мистецька, композиторська і суспільно-культурна діяльність Гната Хоткевича, внесок якого у вітчизняну органологію і літературу, музичне і театральне мистецтво є безсумнівним. Його праця виявилась своєрідним каталізатором розвитку кобзарського мистецтва, означила перспективи поступу різних галузей і жанрів музичної творчості та виконавства. Справжню цінність великого творчого доробку Г. Хоткевича, як і результати його артистичної та суспільно-культурної праці, ще належно не розкрито. Довгий час (з кінця 1920-х до 1960-х рр.) його ім’я було викреслене з історії української музики: його твори не виконувалися, не друкувалися, постать і справи замовчувалися.
Актуальність теми зумовлена потребою заповнення прикрої прогалини в історії української музики, осмислення справжнього масштабу творчої постаті Г. Хоткевича, виявлення органічного зв’язку його діяльності з нагальними потребами розвитку національної культури на означеному історичному етапі, подолання розбіжностей у тлумаченні біографічних фактів, окреслення творчого шляху тощо.
Гнат Мартинович Хоткевич (18771938) псевдоніми Гнат Галайда, Георгій Хвилинський, Пеня [151, 1026] залишив яскравий слід в українській культурі. Його постать займає гідне місце в когорті корифеїв національного мистецтва. Особливо цікавим для вивчення є факт специфічного віддзеркалення характерних труднощів розвитку й становлення української культури того часу.
Поширена на сьогодні думка про значення музичної спадщини Гната Хоткевича в розвитку української національної культури, його місце серед українських композиторів видається недостатньо об`єктивним. Причиною цього в радянський час була загальнопоширена ідеологічна упередженість щодо яскравих, національно заангажованих постатей української культури. Фаховий інтерес до діяльності Г. Хоткевича гальмував його статус націоналіста” та ворога народу” [104, 323324]. Ситуація замовчування певною мірою змінилася в період хрущовської відлиги”, коли з`явилися перші розробки його творчості, ідеологічно терпимі оцінки громадсько-мистецької діяльності цього письменника, драматурга, мистецтвознавця і композитора. До cьогодні простежуються значні розходження оцінок щодо професійного рівня композиторської спадщини Г. Хоткевича.
Особистий архів митця, що зберігається у Центральному державному історичному архіві України (Львів) [далі ЦДІА М. С.], тільки в минулому десятиріччі став доступним для науковців. Це комплексний культурно-історичний масив, що має непересічне джерелознавче значення для вивчення історії української культури та мистецтва вказаного періоду. Матеріали які знаходяться у ЦДІА[1], України, істотно збагачують існуючі уявлення про значення діяльності Г. Хоткевича для поступу національної культури. Їх зміст сприяє ґрунтовному дослідженню усієї його багатогранної спадщини, подоланню неадекватних оцінок. Його епістолярій, розкриваючи характер спілкування з видатними діячами цієї доби, доповнює картину творчих контактів та пошуків. Дослідження персонологічного або біографічного спрямування, де різнобічно висвітлюються особистість митця, трансформації і розвиток його стилю, є суттєвим внеском у сучасне мистецтвознавство, тим більше, що у музичному доробку митця симфонічні, камерно-інструментальні та вокальні твори різних форм. Вони становлять значний інтерес, особливо в ракурсі реконструювання цілісної картини культурно-мистецького життя означеного періоду. Необхідністю докладного розгляду та об`єктивної оцінки музичного доробку митця в контексті його діяльності в інших сферах творчості та тогочасних процесів в українській культурі загалом зумовлений вибір теми дослідження Музична діяльність Гната Хоткевича в контексті української культури першої третини ХХ століття (за матеріалами Центрального Державного історичного архіву, м. Львів)”.
Метою дисертації є доповнення усталених уявлень про художні процеси в українській музиці перших десятиліть ХХ ст. та створення цілісного портрету Гната Хоткевича талановитого митця й визначного громадського діяча в контексті культурно-мистецького середовища України початку ХХ ст.
Проблематика дисертації потребувала розв’язання таких основних завдань:
1). виявити документальні джерела, що сприяють чіткому окресленню біографічних даних та мистецького становлення Г. Хоткевича, впливу його діяльності на тогочасний творчий процес;
2). встановити обсяг і стильові засади праці композитора, атрибутувати нововиявлені зразки й фрагменти творів, їхній жанровий спектр;
3). дослідити принципи підходу Г. Хоткевича до поетичних джерел, способів застосування народно-музичних традицій та композиторських надбань у зв’язку з його концепцією синкретичності музичного мистецтва;
4). вирізнити особливості творчого методу майстра та на основі дослідження композиторської творчості визначити місце і роль Г. Хоткевича в мистецьких процесах України першої третини ХХ ст.
Об`єктом дослідження є багатогранна творча спадщина Гната Хоткевича, яка яскраво і самобутньо відтворила характерні культурно-мистецькі тенденції того часу, сприяла активізації національно-громадських чинників у суспільстві. Предметом дослідження стали його оригінальні музичні твори, театрознавчі, музикознавчі, естетико-філософські розробки та інші матеріали, архівні джерела, статті, замітки і нариси естетико-філософського змісту, які раніше не використовувалися дослідниками тощо.
Джерельну базу дослідження складають:
1) опубліковані оригінальні твори Г. Хоткевича літературних та науково-публіцистичних жанрів, а також дослідження інших авторів про його творчу спадщину;
2) архівні та рукописні матеріали, віднайдені у фондах ЦДІА України, м. Львів;
3) архівні та рукописні матеріали, розшукані в архівосховищах Львова (Наукова бібліотека ім. В. Стефаника, Національний музей у Львові), Харкова (Харківський обласний архів) та Києва (Центральний Державний архів-музей літератури і мистецтва України, Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, Фонд народного комісаріату освіти УРСР Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського).
Методологічні засади, які постали у зв`язку зі складною проблематикою дослідження та становищем розробленості проблеми, мають комплексний характер. Автор керувалася методами ретроспекції, архівної документалістики та джерелознавства. Це праці М. Гордійчука [56, 57], Т. Гусарчук [67], Л. Корній [110], Л. Кияновської [103], А. Мухи [150], Л. Пархоменко [94, 159, 160] та ін. Наявність деяких персонологічних аспектів, нерозгаданих суперечностей життя митця, прояви пасіонарності та інше спонукали залучити методи музичної психології та теорії особистості (Л. Виготський [50], К. Леві-Стросс [118], К. Леонгард [121], Х. Ортега-і-Гассет [156], М. Черкашина-Губаренко [246]).
Важливе значення для спостереження над творчістю Г. Хоткевича мав історико-порівняльний підхід, в широкому контексті системно-типологічних зв'язків. Разом із синхроністичним методом вони створили ґрунт для проектування діяльності митця на певні художньо-естетичні пріоритети його часу.
Методологія дослідження спирається також на сучасні культурологічні та спеціальні розробки питань функціювання культури як соціально-художнього феномену духовного життя суспільства (М. Арановський [25], Л. Гумільов [64], Я. Дашкевич [68], М. Каган [97], С. Кримський [114], Ю. Лотман [127], Е. Маркарян [137], І. Юдкін [254]), а також роботи С. Павличко Дискурс модернізму в українській літературі” [157]; Є. Мелетинського [141]; С. Павлишин [158] та Л. Пархоменко [160];
У зв'язку із специфікою предмету дослідження істотну роль відіграла методологія, апробована у численних літературознавчих, культурологічних та етномузикознавчих розробках (зокр., С. Грици (Семантика народного мелосу і конкретне середовище його побутування”) [63], І. Земцовського (Музичний інструмент і музичне мислення”) [88], І. Мацієвського [138, 139], Д. Наливайка (Мистецтво: направлення, течії, стилі”) [152], В. Дутчак [77, 79], ін.), а також в збірках, присвячених тим чи іншим питанням історії музики, загальному огляду української культури. Серед них багатотомна Історія української музики” [94], Історія світової культури” [91], Історія української літератури [92, 93], Записки Наукового Товариства Шевченка” [203], Українське музикознавство” [110, 204], Музична Харківщина” [205], Вопросы искусствознания” [66], История философии и культура” [95], Вопросы теории и эстетики музыки” [139, 169, 170].
Теоретичні засади музичного і стильового аналізу випрацьовано автором на основі ряду досліджень (Ю. Борєва Художні напрями у мистецтві ХХ ст.” [43], Н. Герасимова-Персидської [53, 54], Н. Горюхіної [60], Е. Дєнісова [70], Л. Кияновської, [103] Л. Мазеля [134, 135], В. Медушевського [140], Є. Назайкінського Логіка музичної композиції” [151], І. Пясковського [165], Є. Ручьевської [176, 177], С. Скребкова [189], Ю. Холопова [220], В. Холопової [221], ін). Було вивчено і застосовано методологію, використану у працях з різних напрямків музичної стилістики тематизму та поліфонічних засобів (М. Тіц [209], С. Скребков [188]), стильового аналізу (М. Михайлов [145]), мелодико-гармонічного комплексу (В. Холопова [221], Ю. Холопов [220], Ю. Тюлин [211]), формотворення (Л. Мазель, В. Цуккерман, Я. Якубяк [135]).
Ступінь розробленості проблеми. У науковій літературі є чимало публікацій, що стосуються окремих галузей праці Гната Хоткевича. Разом з тим суспільно-громадська діяльність митця надмірно політизувалася, що заважало проникненню в глибинні пласти естетичної творчості митця [168, 20]. Найбільше недоліків пов`язано саме з фрагментарністю, несистемністю вивчення його спадщини, тому варто розглянути ступінь вивчення його діяльності окремо у першому розділі дисертації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
1) вперше у вітчизняному музикознавстві на основі опублікованих і раніше не використовуваних у науковій літературі рукописів з особистого фонду, що знаходяться на зберіганні у ЦДІА України м. Львова, розглядається творчість Гната Хоткевича в контексті культурно-громадських і мистецьких тенденцій межі ХІХ-ХХ ст. та перших десятиліть ХХ ст.;
2) на архівних матеріалах, виявлених у фондах ЦДІА України м. Львова та бібліотеках проведено систематизацію музичної спадщини Гната Хоткевича;
3) вперше уведено до наукового обігу значну кількість архівних джерел, які раніше не використовувалися дослідниками що дозволяє достовірно реконструювати невідомі сторінки життя і творчості митця;
4) на основі аналізу фрагментів статей, заміток і нарисів естетико-філософського змісту виявлено синкретизм музичного і театрального видів діяльності Г. Хоткевича;
5) уперше проаналізовано більшість репрезентативних зразків камерно-вокальної, вокально-симфонічної, інструментальної та музично-сценічної творчості Г. Хоткевича і окреслено еволюцію його стилю.
На цьому ґрунті істотно переглянуто і доповнено усталені уявлення про мистецьку діяльність Г. Хоткевича в контексті культурно-мистецьких процесів України початку ХХ ст. На основі проведеного дослідження стверджується, що композиторська діяльність митця поєднує в собі риси дилетантської та професійної творчості, містить оригінальні і цікаві ідеї, загалом відтворюючи важливі тенденції розвитку української музики кінця ХIХ початку ХХ ст.
Практична цінність. Одержані результати та висновки можуть бути використані в подальших мистецтвознавчих студіях творчості Гната Хоткевича, під час вивчення історії розвитку музичного мистецтва початку ХХ ст., при викладанні вузівських курсів Історія української музики ХХ ст.”, у спецсемінарах і спецкурсах вищих музичних закладів різних рівнів. Наявний інформаційний матеріал, спостереження та узагальнення доцільно використати в майбутніх розробках навчальних посібників для мистецьких вищих навчальних закладів, мистецтвознавчих та культурологічних працях.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження, виконане в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, належить до пріоритетних напрямів вивчення національної музичної культури. Тема затверджена Вченою радою ІМФЕ (протокол № 4 від 21 березня 1996 р.).
Апробація роботи. Основні положення дисертації лягли в основу доповідей на науково-практичній конференції Державного педагогічного інституту м. Тернополя (1995 р.), VII науковій сесії Наукового товариства ім. Шевченка (м. Львів, 1996 р.), науково-практичній конференції Гнат Хоткевич співець карпатського краю” (м. Львів, 1998 р.), науково-теоретичній конференції Микола Лисенко та українська композиторська школа (до 160річчя від дня народження)” (м. Київ, 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції Традиції і сучасне в українській культурі”, присвяченій 125-річчю від дня народження Гната Хоткевича (Харків, 2002 р.), всеукраїнській науковій конференції Діалог традицій у музичному мистецтві на межі тисячоліть” (Донецьк, 2003 р.). Апробація роботи здійснена також у формі публікацій видано бібліо-нотографічний покажчик та оприлюднено 10 статей у фахових виданнях мистецтвознавства, затверджених ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та архівних матеріалів, який становить 256 найменування і додатків. Згідно з вимогами до дисертаційних досліджень та характером матеріалу перший розділ присвячено вивченню джерельної бази та історіографії розробки творчості Г. Хоткевича, другий становленню та розвитку його мистецької особистості, третій розділ музичній та музикознавчій творчості композитора. Обсяг дисертації без списку використаних джерел та архівних матеріалів 155 сторінок, загальний обсяг роботи 304 сторінки.

[1] При цитуванні цих матеріалів у тексті дисертації збережено особливості орфографії та пунктуації.

bibliography

В И С Н О В К И

Протягом останньої третини ХХ ст. українське літературо- та музикознавство поповнилося науковими доробками, у яких розкривається багато аспектів життя, літературної, етнографічної, музичної та громадської діяльності Гната Хоткевича. Під час виконання дисертації було знайдено нові фондові групи, які дали можливість долучити до відомих пам`яток мистецтва Г. Хоткевича значну базу джерельних матеріалів. На основі розгляду друкованого спадку, рукописних творів і документів з його особистого архіву, було встановлено авторство, проведено систематизацію та апробацію окремих текстів, звірено їх автентичність (у т. ч. за допомогою графологічного аналізу), що дозволило кардинально переглянути сформовану характеристику творчої особистості Гната Хоткевича а, на підставі музикознавчого аналізу окремих творів і виявлення відтворених у них його художньо-естетичних поглядів, встановити реальне значення його доробку.
У ході дослідження були послідовно розв’язані поставлені завдання, внаслідок чого зроблено такі висновки:
1. У процесі з’ясування невідомих обставин, уточнення та систематизації розрізнених біографічних даних, достовірного реконструювання невідомих сторінок життя і творчості, виразно окреслено діяльність Гната Хоткевича як органічну частку українського культурно-мистецького процесу кінця ХІХ початку ХХ ст., спрямовану на активізацію розвитку важливих галузей національної музичної культури. Усвідомивши значення ідеалів часу та важливість національних принципів для її розвитку (активного підвищення інтересу провідних митців до етногенетичних засад власних національних культур), Г. Хоткевич не тільки долучався до розгортання її репрезентативних напрямів, але й істотно впливав на тогочасний культурний процес. Про це свідчить його діяльність як кобзаря (у т. ч. віртуоза-виконавця та композитора), організатора перших кобзарських колективів, мистецтвознавця та театрального режисера.
2. Встановивши обсяг і атрибутувавши нововиявлені зразки й фрагменти різних композицій, систематизувавши їх у цілісний каталог музичних творів, вдалося повно окреслити їх жанровий спектр та зробити припущення про час написання та характер еволюції музично-стилістичних особливостей творчості композитора.
З’ясування особливостей творчого методу майстра дало можливість вирізнити місце його композиторської творчості у мистецьких процесах України першої третини ХХ ст.: вона уявляється досить специфічною, але органічною ланкою між творчістю митців лисенкової епохи та його безпосередніх послідовників і новими естетично-стильовими пошуками генерації 1920-х років.
Стильові засади музики Гната Хоткевича в різних жанрах виявляють промовисте домінування національного колориту в більшості опусів. Отже, збереження і продовження фольклорних традицій було ідеологією творчого методу митця не тільки у творчості для бандури чи вокальній музиці, про що наголошувалося в попередніх дослідженнях його творчості, але й інших площинах його композиторської праці.
Риси стилю Гната Хоткевича, який сформувався на основі української класичної спадщини, виявляють іноді напрочуд цікаві, часом суперечливі тенденції. Так, у його творчості відображено художньо-естетичні ідеї періоду зламу століть, які сприяли апробуванню нетипової українській музиці тематики (орієнтальна лінія”), прихильності до наскрізної драматургії та композиції у сценічних, інструментальних творах та музиці для дітей, тяжінню до стилістичних експериментів.
Засадами для авторських мистецьких концепцій Г. Хоткевича стає властивий українському фольклору неписемної традиції синкретизм. Народні обрядові дійства мали безпосередній вплив на театральну драматургію, композицію музичних творів вокально-сценічного жанру, а також на окремі виражальні засоби. Винятково важливим чинником є те, що формування Г. Хоткевича-композитора відбувалося паралельно з режисерською, письменницькою та виконавською діяльністю. Його літературні, драматичні та музичні твори знаходяться у безпосередньому взаємозв`язку та взаємовпливові[1]. Так, аналогічно до відзначеної критикою музичності мови” літературних творів, на мелодику музично-сценічних композицій Г. Хоткевича вплинула декламаційність драматичних монологів його театральних опусів. Водночас, як представник генерації митців початку ХХ ст., яка шукала глибоких художньо-естетичних інспірацій по усьому периметру творчості[2], Гнат Хоткевич зумів зіставити питомі якості національної традиції з пріоритетним напрямом європейської сецесії. Властиві українській музиці стильові засади романтизму поєднувалися у творах композитора з авангардними задумами їх втілення.
Синтез романтичного світогляду та експериментальних модерних рис утворив фантазійно-модерний” стиль Г. Хоткевича. Він полягає, зокрема, у домінуванні ілюстративного у фактурі, використанні нетипових для української музики початку століття засобів у ладо-гармонічному плані, які вплинули на формотворчі елементи його творів. Поемність романтичного світогляду знайшла відображення в барвистих вокально-сценічних композиціях, а солоспіви народно-жанрової тематики набули рис сценічних мініатюр.
У ході дослідження істотно переглянуто і доповнено усталені уявлення про мистецьку діяльність Г. Хоткевича в контексті культурно-мистецьких процесів України початку ХХ ст. Не підтвердилися тези про однозначну непрофесійність його композиторської діяльності, яка насправді поєднує у собі риси дилетантської та професійної творчості, містить оригінальні і цікаві ідеї, що загалом відтворюють важливі тенденції розвитку української музики періоду кінця ХIХ початку ХХ ст.
Він репрезентує досить специфічний універсалізм, який привніс цікаві і плідні задуми в українську музику, особливо музикознавство (органологія), та в організаційну розбудову культурного простору: його музично-просвітницька діяльність стала найважливішою складовою особистісного універсуму Гната Хоткевича. Його рідкісне відчуття прогресивних завдань та вимог часу, що виявляється з історичної дистанції, характеризує неабияку перспективність ідей, методології, методики та досліджень, і в процесі розвитку мистецтвознавства отримує щораз ґрунтовніше визнання наступними поколіннями вчених.
Широта наукових і творчих інтересів, неосяжність започаткованої та виконаної роботи, надзвичайний ентузіазм у всьому відрізняє багатогранну особистість талановитого скрипаля і бандуриста-віртуоза, хормейстера, диригента, критика в галузі музики і театру, актора, режисера, фольклориста-етнографа, історика, педагога прозаїка, драматурга, літературознавця Г. Хоткевича. Загалом віднайдені біографічні дані, музичні твори та музикознавчі матеріали митця є важливим внеском для усвідомлення всієї багатогранності і складності творчо-організаційних процесів, які відбувалися в українській культурі, зокрема музичній, у часи діяльності Гната Хоткевича.

[1] Цей взаємовплив являє собою одну з найхарактерніших рис творчого мислення Г. Хоткевича, що зауважується в більшості досліджень. При цьому промовистим фактом є те, що „стрижневою для естетичної концепції Г. Хоткевича є ідея гармонійної рівноваги. Можливо через те, що у його світосприйнятті первісним стимулом була музика, з позиції музичної симетрії й ритму він підходив до інших мистецьких та життєвих форм”, зазначає літературознавець О. Різніченко [142, 29].

[2] Коло його філософських уподобань та естетичні погляди формувалися в контексті сучасних митцю новіших наукових досягнень (що виявляється в ґрунтовному вивченню праць Ф. Ніцше, В. Соловйова, В. Троїцького та Е. Геннекена).Архівні джерела та список використаної літератури

1. Віктор Гюго. Трагедія Король бавиться”. Переклад на українську мову Гната Хоткевича. Автограф // Центральний державний історичний архів України, м. Львів. - Ф.688 Хоткевич Гнат, письменник, актор, мистецтвознавець”, оп.1, спр. 153. - 17 с.
2. Гнат Хоткевич. Ноти. Автографи, друковані екземпляри // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 198. - 68 арк.
3. Гнат Хоткевич. Спогади автобіографічного характеру. Автограф // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 62. - 49 арк.
4. Комедія Лопе де Вега Вередлива”. Переклад на українську мову Гната Хоткевича. Автограф // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 160. - 28 с.
5. Лисенко, Мендельсон. Ноти. В справі наявні ноти, переписані Гнатом Хоткевичем // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 199. - 152 арк.
6. Листи кореспондентів з прізвищами на літеру Л” приватного характеру // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 312. - 109 с.
7. Листи кореспондентів з прізвищами на літеру П” приватного характеру // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 315. - 88 с.
8. Листи кореспондентів з прізвищами на літеру C” приватного характеру” // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 317. - 334 с.
9. Листи редакцій, типографій та інших видавничих установ Г. Хоткевичу про співпрацю та взаємозв`язки // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 303. - 62 с.
10. Літературні начерки, замітки та чернетки статей, праць Гната Хоткевича. Автограф” // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 145 - 114 с.
11. Матеріали до монографії Г. Хоткевича з історії галицького театру (чорнові записки, уривки з творів, виписки, замітки), т. 2 // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 183. - 369 арк.
12. Нариси, статті та літературні твори Гната Хоткевича. Автограф // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 146. - 869 с.
13. Нариси, статті та літературні твори Гната Хоткевича. Автограф // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 148. - 620 с.
14. Ноти музичних творів невстановлених композиторів. Більшість цих нот переписана Гнатом Хоткевичем, т. І // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 200. - 115 арк.
15. Ноти музичних творів невстановлених композиторів. Більшість цих нот переписана Гнатом Хоткевичем, т. ІІ // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 201. - 177 арк.
16. Рецензії С. П. Дрємцова та автора з невстановленим прізвищем на статті Гната Хоткевича Кобза-бандура-торбан, їх еволюція” та Історія галицького театру”. Машинопис // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 202. - 2 арк.
17. Розвідка Гната Хоткевича Гадки про ідеали Ніцше”. Уривок. Автограф // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 32. - 10 с.
18. Самохарактеристика Гната Хоткевича // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. Ф. 166, оп. 7, спр. 439. - арк. 108.
19. Стаття Гната Хоткевича Хто ми і чого нам треба”. Уривок. Автограф // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 93. - 15 с.
20. Стаття Гната Хоткевича Хто я”. Автограф // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 254. - 4 с.
21. Стаття-рецензія Гната Хоткевича Мазепа”, опера П. Сокальського. Автограф. Чернетка // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 184. - 20 с.
22. Стаття-рецензія Гната Хоткевича Тарас Бульба”, опера М. Лисенка. Автограф. Чернетка // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 185. - 36 с.
23. Теоретичні статті з літератури, наукові розвідки та інші, складені і зібрані Гнатом Хоткевичем. Уривки. Чернетки // ЦДІАУ, м. Львів. - Ф.688, оп.1, спр. 149. - 278 с.
24. Альбом історичних портретів Хоткевича // Діло. - 1909. 28 жовтня. - С. 3.
25. Арановский М. Что такое программная музыка. М., 1962. 119 с.
26. Арсенич П. Гнат Хоткевич як дослідник Гуцульщини // Народна творчість та етнографія. - 1987. N 6. С. 48-51.
27. Арсенич П. Гуцульщина у творчості Г. Хоткевича. Ів.-Франківськ, 2000. 94 с.
28. Асафьев Б. В. Музыкальная форма как процесс. - Л.: Музыка, 1971. 376 с.
29. Бабишкін О. Боротьба за реалізм в українській літературі кінця ХIХ - поч. ХХ ст. - К., 1961. 179 с.
30. Багалей Д., Миллер Д. История города Харкова за 250 лет его существования (1655-1905): Ист. монография: В 2-х томах. Х., 1912. - Т. 2. ХІХ-нач. ХХ в. 973 с.
31. Балабуха К., Черемський П. Гнат Хоткевич // Літературна Україна. - 1988. - N 40. С. 3.
32. Безвершук Ж. О. Історія і теорія світової та вітчизняної культури. К., 1991 р. 259 с.
33. Бережницький О. З зали концертової // Діло. - 1906. - 24. березня - С. 3; 27 березня. С. 6.
34. Березинський А. Гуцульщина в українській літературі // Гнат Хоткевич Твори: У 8-и т. Х., 1931. - Т. 7. С. 5-43.
35. Бершадская Т. С. Лекции по гармонии. - Л.: Музыка, 1978. 200 с.
36. Білецький О. Іван Франко (1856 1916) // О. Білецький Письменник і епоха. К., 1963. С. 178 213.
37. Білецький О. Від давнини до сучасності: Зб. праць з питань української літератури. Т. ІІ. К., 1960. С. 381 - 427.
38. Білецький О. Зібрання праць: У 5-ти т. К., 1966. Т. 3. Українська радянська література. 607 с.
39. Білецький О. Новини драматичної літератури // Нове мистецтво. -1926. N 17 /26/ - С. 2-4.
40. Білокопитов О. Націоналістична концепція Гната Хоткевича // Радянська музика. 1934. - № 1. С. 19. 34.
41. Бірюльов Ю. Метафора, барва, звук: культура авангарду // Львівщина: Історико-культурологічні та краєзнавчі нариси / Упор. Ю. Бірюльов. Львів, 1998. С. 267-288.
42. Болабольченко, А. Гнат Хоткевич: Біографічні нариси. К.: Літопис, 1996. 272 с.
43. Борев Ю. Художественные направления в искусстве ХХ века. К., 1986. С. 70 100.
44. Булат Т. Солоспіви // Історія української музики: В 6-ти т. Т. 4. К., 1992. С. 262-284.
45. Бурдуланюк В., Пилип`юк О. Музей Гната Хоткевича в Красноїлові. Ів. Франківськ, 1990. 14 с.
46. В. Ц. Альбом історичних портретів Гн. Хоткевича // Діло. 1910. 7 червня. С. 1.
47. Важне нове видавництво Гната Хоткевича // Діло. - 1909. 1 березня. С. 3.
48. Василенко В. Этнографические материалы, собранные по полтавской губернии // Киевская Старина. 1903. Т. 80. - С. 12-24.
49. Веркалець М. Індійська осанна Хоткевича // Україна.-1992.-N2. С. 16.
50. Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1968. 576 с.
51. Гамкало І. Гнат Хоткевич // Митці України / За ред. А. Кудрицького. - Київ: Укр. Енц., 1992. С. 618-619.
52. Геннекен, Э. Опыт построения научной критики (эстопсихология). С. - Пб, 1892. 121 с.
53. Герасимова Н. Про деякі закономірності впливу тематизму на фактуру // Українське музикознавство. Вип. 3. К., 1968. С. 168-178.
54. Герасимова-Персидская Н. Авторство как историко-стилевая проблема // Музыкальное произведение: сущность, аспекты анализа. Сб. статей. К., 1988. С. 27 33.
55. Головченко О. Взаємовплив філософії і мистецтва у процесі формування творчої особистості // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта. - Вип. 3. Львів, 1998.
С. 109 117.
56. Гордійчук М. Фольклор і фольклористика: Збірка статей. - Київ: Музична Україна, 1979. 251 с.
57. Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. - К., 1956. 198 с.
58. Горинь В. Михайло Грушевський і конфлікти в НТШ // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 2. Львів, 1995. С. 143-150.
59. Горлиця Л. Гнат Хоткевич. Будитель пам`яти народу. Вінніпег, 1978. 40 с.
60. Горюхіна Н. Еволюція періоду. К., 1975. 95 с.
61. Гриневич, Я. Катря Гриневичева. Торонто, 1968. 94 с.
62. Гриневичева К. Нерозуміння яко доказ // ЛНВ. - 1903. - Т.ХХII. С. 213-214.
63. Грица С. Принципи класифікації і наукового видання української словесно-музичної народної творчості на сучасному етапі. К., 1968. 37 с.
64. Гумилев Л. Этногенез и биосфера. Л., 1989. 495 с.
65. Гундорова Т. Ф. Ф. Ніцше і український модернізм // Слово і час. - 1997.- N 4. С. 29-33.
66. Гусарова О. Старейший композитор Харькова // Вопросы искусствознания / Научные и методические работы Харьковского института искусств. - Харьков, 1969. - Вып.1. С. 275 280.
67. Гусарчук Т. Артемій Ведель // Український музичний архів. К., 1999. Вип. 2. С. 69 101.
68. Дашкевич Я. Об`активне і суб`активне в просопографії // Український біографічний словник: Історія і проблематика створення: Матеріали наук. практ. конф. Львів, 8 9 жовт. 1996. Львів, 1997. С. 40 - 47.
69. Демочко К. Бандурист з барикади // Демочко К. Мистецька Буковина. - Київ, 1990. С. 74-83.
70. Денисов Э.В. Современная музыка и проблемы эволюции композиторской техники - М., 1986. 205 с.
71. Денисюк І. Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ століть // Проблема синтезу мистецтв. К., 1989. С. 11.
72. Дивосвіт Гната Хоткевича: Аспекти творчої спадщини. Харків, 1999. 159 с.
73. Дмітрієва М. Кобзарі минулого й будущини // Кобза й кобзарі. Відбитка з Рідного краю”. - Полтава, 1907. С. 26-30.
74. Доманицький В. Альбом українських історичних портретів // Діло. 1909. 22 лютого. С. 1.
75. Дубас О. Становлення та розвиток кобзарських шкіл в Україні (ХVІІ перша половина ХХ ст.). Автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства / НАН України. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського. К., 2002. 20 с.
76. Дутчак В. Вічно жива струна // Галичина. 1998. - № 92, 95 96. 16, 20 червня.
77. Дутчак В. Гнат Хоткевич і бандурне мистецтво України // Українознавство: документи, матеріали, раритети. Івано-Франківськ, 1999. С. 319 348.
78. Дутчак В. Методико-педагогічні засади Гната Хоткевича та їх розвиток у кобзарському мистецтві зарубіжжя. // Мистецтвознавчі записки. Київ В. 1. 2001. С. 193 203.
79. Дутчак В. Музика для бандури композиторів українського зарубіжжя. Жанрово-стильова еволюція // Автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства / НАН України. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського. К., 1996. 24 с.
80. Ефремов С. В поисках новой красоты (заметки читателя)// Киевская Старина. 1902. № 10. С. 100 140; № 11. С. 235-282; № 12. С. 394-419.
81. Єфремов С. Історія українського письменства. К., 1995. 645 с.
82. Єфремов С. Літературно-критичні статті. К., 1993. 349 с.
83. Загайкевич М. Музичний світ великого Каменяра. - К.: Музична Украіна, 1986. 173 с.
84. Залеський О. Гнат Хоткевич і відродження бандури на західно-українських землях // Витвицький В. Музичними шляхами. Спогади. - Сучасність, 1989. С. 18 32.
85. Засенко О. Передмова // Хоткевич Г. Камінна душа. - Київ, 1981. С. 3-14.
86. Заскальков Б. Хор Гната Хоткевича // Україна. 1970. - № 17.
С. 23.
87. Звісний бандурист з України // Діло. 1906. 13 березня.
С. 3; 27 березня. С. 6.
88. Земцовский И. И. Музыкальный инструмент и музыкальное мышление (к вопросу о генезисе музыкального языка) // Теоретические проблемы народной инструментальной музыки. - М., 1974. С. 99-101.
89. Иваньо И. Очерк развития эстетической мысли Украины. М., 1981. 423 с.
90. Із галицьких почтових скандалів // Діло. - 1909. 30 липня С. 3.
91. Історія світової культури: Навч. посібник / Авт. Л. Левчук,
В. Гриценко та ін. К., 1999. 366 с.
92. Історія української літератури: У 8-и т. / Ред колегія:
Є. П. Кирилюк (голова). Т. 5. Література початку ХХ ст. Авт.:
М. С. Грицюта т ін. - Київ: Наук. думка, 1968. 523 с.
93. Історія української літератури ХХ століття: Підручник: У 2-х книгах / За ред. В. Дончика. Кн. 1. - Перша половина ХХ ст. К., 1998. 464 с.
94. Історія української музики: У 6-ти томах / Ред. колегія: Гордійчук М. /голова/ та ін.. - Т. III Кінець ХIХ - поч. ХХ ст.-Київ: Наук. думка, 1990. - Т. 4 С. С. 16, 276, 278, 297, 316, 333, 356, 378, 380, 385; Т. IУ / ред. кол Пархоменко Л./ 1917-1941 р. р.- К.: Наук. думка, 1992.
95. История философии и культура / Горский В. С., Кушаков Ю. В., Ферстер В. и др.; Отв. Ред А. Т. Гордиенко. К.: Наук. думка, 1991. 288 с.
96. Кабачок В., Юцевич Є. Школа гри на бандурі - Київ,1958. 245 с.
97. Каган М. Начала естетики. М., 1964. 209 с.
98. Карманський П. Українська Богема. З нагоди 30-ліття молодої музи. Львів, 1936. 118 с.
99. Келдыш В. К проблеме литературных взаимодействий в начале ХХ века (о так называемых промежуточных” художественных явлениях) // Русская литература. - 1979. - N2. С. 3-27.
100. Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні. -
Київ: Музична Україна, 1980. 184 с.
101. Кирчів Р. Гуцульський театр // Вітчизна. - 1959. N 3. С. 142-148.
102. Кисільов Г., Кулаковський Л. Музична грамота. - Харків: Література і мистецтво, 1932. - 122 с.
103. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ-ХХ ст. Тернопіль: