ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАНЯ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПЕРБАРИЧНОЇ ОКСИГЕНАЦІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ

brief description

Міністерство охорони здоров’я України
Державний вищий навчальний заклад
«Тернопільський державний медичний університет
імені І.Я.Горбачевського»
На правах рукопису

ОЛІЙНИК Яніна Володимирівна
УДК 616.500208.835.3]092

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАНЯ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПЕРБАРИЧНОЇ ОКСИГЕНАЦІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ

14.01.10 педіатрія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник
Федорців Ольга Євгенівна
доктор медичних наук,
професор

Тернопіль 2008

Зміст

Перелік умовних скорочень_____________________________ 3
Вступ___________________________________________________ 4
Розділ 1. Сучасні погляди на особливості клінічного перебігу
атопічного дерматиту (огляд літератури)_______________________10
1.1 Етіопатогенез атопічного дерматиту ______________________ 10
1.2 Клінічна діагностика атопічного дерматиту ________________ 19
1.3 Класифікація атопічного дерматиту _______________________ 22
1.4 Лікування атопічного дерматиту __________________________ 24
Розділ 2. Методи і матеріали досліджень ______________________ 41
Розділ 3. Клініко-лабораторна характеристика дітей, хворих на
атопічний дерматит_______________________________________ 48
Розділ 4. Кисневий гомеостаз, імунологічний статус та
перекисне окислення ліпідів у дітей, хворих на АД,
до лікування _____________________________________________ 59
Розділ 5. Кисневий гомеостаз, імунологічний статус та
перекисне окислення ліпідів у дітей, хворих на АД, на фоні
лікування ________________________________________________ 69
Розділ 6. Катамнестичне спостереження за лікованими дітьми ____91
Розділ 7. Аналіз і узагальнення результатів досліджень _________ 93
Висновки________________________________________________ 109
Рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих
результатів ___________________________________________ 111
Список використаних джерел_______________________________ 112
Додатки _________________________________________________ 124

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АД атопічний дерматит
АОЗ антиоксидантний захист
АОСЗ антиоксидантна система захисту
ГБО гіпербарична оксигенація
ІК імунні комплекси
ІПКН інтегральний показник кисневої недостатності
КГ кріоглобулін
КТ каталаза
МДА малоновий діальдегід
МО міжнародні одиниці
од. опт. щільн. одиниці оптичної щільності
ПОЛ перекисне окислення ліпідів
СОД супероксиддисмутаза
СГГ ступінь гемічної гіпоксії
СЛГ ступінь легеневої гіпоксії
СЦГ ступінь циркуляторної гіпоксії
У внутрішньо легеневий шунт
ХО хвилинний об’єм крові
ЦІК ціркулюючі імунні комплекси
ЦП церулоплазмін
DO2 доставка кисню
CO2 споживання кисню
CD3 Т-лімфоцити
CD4 Т-лімфоцитихелпери
CD8 Т-лімфоцитисупресори
CD16 Т-лімфоцити природні кілери
CD22 преВ-лімфоцити
CD72 В-лімфоцити
SaO2 насичення гемоглобіну киснем артеріальної крові
SH-групи сульфгідрільні групи
SvO2 насичення гемоглобіну киснем венозної крові
VO2 споживання кисню

ВСТУП
Актуальність теми. Атопічний дерматит одна з найбільш актуальних проблем педіатрії, що обумовлена значним поширенням цієї патології, тенденцією до збільшення кількості випадків атопічного дерматиту, тривалістю перебігу, значною резистентністю до лікування. Атопічний дерматит може призводити до обмеження соціальної, психологічної та фі­зичної активності хворих [1, 2, 3].
У практиці дитячого алерголога кожен третій пацієнт — хворий на атопічний дерматит. У загальній структурі алергологічної захворюваності питома вага цієї недуги становить від 1 до 75 % в різних країнах [4]. Поширеність атопічного дерматиту серед дітей країн Європи та США складає 1028 %. В лікуванні атопічного дерматиту існує чимало невирішених питань. Зокрема, близько 50 % атопічного дерматиту становлять торпідні, резистентні до лікування форми. Тривалість лікування загострення в такому випадку може перевищувати 12 місяців. В нашій країні захворюванісь становить від 3 до 10 випадків на 1000 дитячого населення [2]. Відомо, що атопічний дерматит є найбільш раннім проявом атопії, у 70 % випадків він передує розвитку бронхіальної астми та алергічного риніту [3]. Тому дана проблема потребує термінового невідкладного вирішення. В патогенезі значної кількості захворювань, особливо тих, які супроводжуються больовим синдромом, чільне місце займають порушення кисневого гомеостазу, зумовлені дисбалансом доставки та споживання кисню. Питання стану кисневого балансу в дітей, хворих на атопічний дерматит, залишаються абсолютно не дослідженими. Методом лікування порушень кисневого гомеостазу є гіпербарична оксигенація. Досвіду застосування цього методу терапії для лікування атопічного дерматиту немає.
Проведення комплексної оцінки системи кисневого гомеостазу, дослідження його порушень, їх ролі у виникненні терапієрезистентних форм атопічного дерматиту сприятиме глибшому розумінню патогенезу цього захворювання. Доведення можливості корекції порушень кисневого обміну за допомогою гіпербаричної оксигенації зробить цілеспрямованою та обґрунтованою терапію торпідних до лікування форм атопічного дерматиту в дітей.
Зв΄язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної наукової роботи Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського за темою ˝Вторинний остеопороз: патогенетичні механізми формування та прогресування, клініко-інструментальні та біохімічні маркери ранньої діагностики, профілактики і лікування˝, що виконувалась за планом МОЗ України (№ державної реєстрації 0104U004523). Здобувач є співвиконавцем даної наукової роботи. Тема дисертаційної роботи затверджена Проблемною комісією ˝Педіатрія˝ АМН та МОЗ України від 19.10.2005 р., протокол № 3.
Мета дослідження: підвищити ефективність лікування атопічного дерматиту у дітей на основі вивчення кисневого гомеостазу, імунологічного статусу, перекисного окислення ліпідів.
Завдання дослідження:
1. Виявити особливості перебігу атопічного дерматиту у дітей на сучасному етапі.
2. Дослідити характер порушень кисневого гомеостазу за даними доставки, споживання кисню та парціального тиску кисню у дітей з атопічним дерматитом.
3. Встановити особливості стану імунної системи дітей, хворих на ато­пічний дерматит, у зв’язку зі ступенем порушення у них кисневого гомеостазу.
4. Диференційовано вивчити ланки порушення системи перекисного окислення ліпідів антиоксидантного захисту у дітей з атопічним дерматитом.
5. З урахуванням одержаних результатів розробити методи медикаментозної корекції виявлених змін у дітей з атопічним дерматитом.
6. Відстежити клініколабораторну ефективність запропонованого комп­лексного лікування дітей з атопічним дерматитом.
Об’єкт дослідження атопічний дерматит у дітей.
Предмет дослідження гіпоксичний синдром у дітей, хворих на атопічний дерматит.
Методи дослідження клінічні методи обстеження дітей із атопічним дерматитом, лабораторні та інструментальні методи дослідження показників кисневого гомеостазу (SaO2, SvO2, VO2, DO2), імунної системи (CD3, CD8, CD16, CD72, IgE, IgA, IgM, IgE), перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи захисту (малоновий діальдегід, супероксиддисмутаза, глютатіон, каталаза), математично-статистичні методи.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у результаті клінічних та лабораторних досліджень встановлено наявність гіпоксичного синдромуу дітей, хворих на атопічний дерматит, який проявляється зниженням насичення киснем гемоглобіну артеріальної та венозної крові, зростанням внутрішньолегеневого шунтування крові, ступеня гемічної інактиваційної гіпоксії та споживання кисню тканинами, зменшенням величини доставки кисню до тканин. Обгрунтовано та виділено чинники, які призводять до виникнення гіпоксії, на основі чого встановлено, що гіпоксія у дітей, хворих на атопічний дерматит, має змішаний характер. Доведено наявність істотного впливу гіпоксичного синдрому на перебіг атопічного дерматиту у дітей.
Вперше патогенетично обґрунтовано застосування у комплексному лікуванні дітей з атопічним дерматитом гіпербаричної оксигенації та кверцетину. Катамнестично відстежено ефективність запропонованих модифікованих схем терапії атопічного дерматиту з позиції клінічних та лабораторно-інструментальних критеріїв стабілізації стану окремих ланок кисневого гомеостазу.
Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених досліджень науково обґрунтовано необхідність ретельного обстеження дітей з атопічним дерматитом на предмет наявності у них гіпоксичного синдрому.
У лікуванні дітей, хворих на атопічний дерматит, при наявності клініколабораторного обґрунтування доцільним є застосування в комплексі з традиційною терапією гіпербаричної оксигенації та кверцетину, що сприяє поліпшенню перебігу даного захворювання, підвищує ефективність лікування резистентних до протокольної терапії форм атопічного дерматиту.
Усі рекомендації стосовно ведення хворих надані з урахуванням біоетичних стандартів, включаючи критерії належної клінічної практики.
Результати дисертації впроваджені в роботу Тернопільської обласної дитячої комунальної клінічної лікарні, Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні, Чернівецької обласної дитячої комунальної клінічної лікарні та в навчальний процес кафедри педіатрії з курсом дитячої хірургії Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського та курсу клінічної імунології та алергології кафедри фтизіатрії Вінницького національного медичного університету імені М.І.Пирогова.
Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає у виконанні патентноінфор­маційного пошуку, аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з досліджуваної проблеми, самостійному проведенні клінічного обстеження хворих на атопічний дерматит, статистичній обробці та науковому аналізі отриманих даних, узагальненні результатів досліджень, оформленні дисертаційної роботи. На основі отриманих даних сформульовані основні наукові положення дисертації. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, викладено фактичний матеріал дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації оприлюднено на Всеукраїнському симпозіумі педіатрів Вплив екопатологічних чинників на стан здоров’я дітей” (Тернопіль, 2005), XLVIII та XLIX підсумкових науковопрактичних конференціях Здобутки клінічної і експери­ментальної медицини” (Тернопіль, 2005, 2006 р.), науковопрактичній конфе­ренції Екопатологія в педіатрії” (Тернопіль, 2006), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні питання педіатрії, присвяченій пам΄яті члена-кореспондента НАН, АМН України, РАМН, проф. В.М.Сідельникова (Київ, 2007), науково-практичній конференції Медико-соціальні проблеми дитячого віку (Тернопіль, 2007).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, з них 3 у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 у матеріалах конгресів і конференцій, деклараційний патент України на корисну модель.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукового завдання лікування резистентних до протокольної терапії форм атопічного дерматиту у дітей шляхом використання в комплексному лікуванні гіпербаричної оксигенації та антигіпоксанту з антиоксидантними властивостями кверцетину.
1. Атопічний дерматит у дітей в Тернопільській області на сучасному етапі характеризується типовою клінічною картиною захворювання з вираженим поліморфізмом, різноманітністю клінічних проявів та залежить, насамперед, не тільки від віку хворих та тривалості перебігу хвороби, але і від патогенетичних особливостей його виникнення.
2. Розвиток атопічного дерматиту у дітей супроводжується порушенням кисневого гомеостазу, що проявляється зростанням споживання кисню від 91 мл/хв./м2 до 159 мл/хв./м2 (P<0,001), внутрішньолегеневого шунтування на 50-60 % (P<0,001), ступеня легеневої гіпоксії в 4-9 разів (P<0,001).
3. У дітей, хворих на атопічний дерматит, виявлено значні порушення клітинної та гуморальної ланок імунітету, що проявляються зменшенням кількості CD8 клітин в 2,22,5 рази (P<0,001), наростанням рівнів IgG в 1,42 рази (P<0,001), IgE в 611 разів (P<0,001) та IgA в 1,72 рази (P<0,001). Зміни системи імунітету знаходяться в залежності із ступенем порушень кисневого гомеостазу. Зокрема, коефіцієнт кореляції між інтегральним показником кисневої недостатності та кількістю CD8 клітин дорівнює (0,64).
4. Перебіг атопічного дерматиту у дітей супроводжується вираженим зростанням перекисного окислення ліпідів, що проявляється збільшенням кількості малонового діальдегіду в крові більше ніж в 3,0 рази (P<0,001), а також підвищенням активності системи антиоксидантного захисту, що супроводжується зростанням активності церулоплазмину в 2,5 рази (P<0,001), каталази в 3,1 рази (P<0,001).
5. Приєднання до протокольної терапії атопічного дерматиту гіпербаричної оксигенації в кількості 5 сеансів при експозиції 30 хв., під тиском кисню 1,5 атм. супроводжується нормалізацією споживання кисню до 99,0 мл/хв./м2 (проти 91 мл/хв./м2 у здорових дітей) (P<0,001), зменшенням ступеня легеневої гіпоксії до 0 % (P<0,001), покращенням показників гуморальної та клітинної ланок імунітету, у тому числі зниженням вмісту Ig E в 2 рази (P<0,001), відновленням процесів перекисного окислення ліпідів та системи антиоксидантного захисту, у тому числі зменшенням рівня малонового діальдегіду у сироватці крові в 1,6 рази (P<0,001), активності ЦП в 1,4 рази (P<0,001), каталази в 1,5 рази (P<0,001). За рахунок цього індекс SCORAD зменшується в 3,1 рази (P<0,001).
6. Застосування у дітей, хворих на атопічний дерматит, поряд з гіпербаричною оксигенацією кверцетину потенціює лікувальний ефект гіпербаричної оксигенації, що супроводжується зниженням вмісту Іg E в 2,3 рази (P<0,001), зменшенням концентрації малонового діальдегіду у сироватці крові в 2,2 рази (P<0,001), активності церулоплазмину в 1,9 рази (P<0,001), каталази в 1,9 рази (P<0,001), зменшенням індексу SCORAD в 3,9 рази (P<0,001).

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1. Використання гіпербаричної оксигенації у дітей з атопічним дерматитом середньої важкості, резистентних до протокольної терапії, рекомендовано у кількості 5 сеансів при тиску 1,5 атм. протягом 30 хв через день.
2. У дітей, хворих на атопічний дерматит середньої важкості, ефективно додатково до протокольної терапії використовувати кверцетин по 0,4 мг/кг протягом 1 міс., що дозволяє підсилити лікувальний ефект базисної терапії і ГБО.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аряєв М.Л., Клименко В.А., Кожем’яка А.І. Атопічний дерматит у дітей. Київ. 2006. 88 с.
2. Early Treatment of the Atopic Child (ETAC) // Study Group. Bethesda. 2002. 56 p.
3. Смирнова Г.И. Аллергодерматозы у детей. М.: БУК, лтд. 1998. 299с.
4. Brehler R., Hildebrand A., Luger T. Recent developments in the treatment of atopic exzema // Am. Acad. Dermatol. 1997. Vol. 36:6. P. 983998.
5. Bos J.D., Sillevis Smith J.H. Atopic dermatitis // EADV. 1996. Vol. 7. P. 101114.
6. European Allergy White Paper. Allergic diseases as a public health problem in Europe / The VCB INSTITUTE of Allergy. 1997. 118 p.
7. Young E., Stoneham M. D., Petruckevitch A. A population study of food intolerance // Lancet. 1994. Vol. 343. P. 11271130.
8. Феденко Е.С. Атопический дерматит: обоснование поэтапного подхода к терапии // Consilium medicum. 2001. № 4. С. 1719.
9. Werfel T., Kapp A. Whad do we know about the ethiopathology of the intrinsic type of atopic dermatitis? / In: The atopy syndrome in the third millennium.Basel: Karger. 1999. 229 p.
10. Алиева П.М. Эпидемиология атопического дерматита, иммуно­генетические механизмы предрасположенности и иммунокорригирующая терапия. Автореф. дисс. докт. мед. наук. М., 1997. 36 с.
11. Allergic diseases of infancy childhood and adolescence / Ed. by C. W. Bierman, D. S. Perlman. Philadelphia: WB Saunders Company. 1998. 439 р.
12. Торопова Н.П. Синявская О.А. Экзема и нейродермит у детей / Екатеренбург. 1993. 147 с.
13. Leung D.Y. Role of IgE in atopic dermatitis // Curr. Opinion Immunol.1993. Vol. 5 P. Р. 956958.
14. Asher M. I., Keil U., Anderson H. R. et al. Worldwide variation in prevalence of symptoms of asthma, allergic rhinoconjunctivitis, atopic eczema: ISAAC// Lancet. 1998. Vol. 351. P. 12251232.
15. Самсонов В.А. Нейродермит и бактериальная аллергия /Автореф. д.м.н. М. 1994. 34 с.
16. Атопический дерматит у детей: диагностика, лечение и профилактика (научно-практическая программа). Союз педиатров России. М., 2000. 64 с.
17. Скрипкин Ю.К., Сомов Б.А., Бутов Ю.С. Аллергические дерматозы. М.1975. 234 с.
18. Wasik F., Baran E., Szepietowski J. Atlas chorob skory. Volumed”. Wroclaw. 1993. 436 р.
19. Ревякина В.А. Роль этиологически значимых аллергенов в развитии атопического дерматита у детей //Аллергология. 1998. №4. С. 1314.
20. Пампура А.В.,Святкина О,Б.,Бобровская Т.А. Значение определения интерлейкина4 и интерлейкина5 у детей с атоническим дерматитом для оценки тяжести течения и прогноза заболевания // Педиатрия. 2001. №2.С. 1316.
21. Караулов А.В. Клиническая иммунология и аллергология / М.: Медицинское информационное агентство. 2002. 651 с.
22. Помиткіна Л.Ф. Етапи діагностики алергічного (атонічного) діатезу у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія. 1998. № 5. С. 3334.
23. Кунгуров Н.В., Сазонов С.В. Кохан М.М. Особенности пролифе­ратив­ных процессов в эпидермисе больных с различными типами течения атони­ческого дерматита // Вестник дерматологии и венерологии. 2000. № 4. С. 2427.
24. Воронцов И.М. Атопический дерматит у детей. М. 263 с.
25. Hanifin J.M, Shneider L.C., Leung D.Y. Recombinant interferon gamma therapy for atopic dermatitis // J. Am. Acad. Dermatol. 1993. Vol. 28. P.189‑197.
26. Herz U., Bunikowski R., Renz H. Role of T cells in atopic dermatitis // Int. Arch. Allergy Immunol. 1998. Vol. 115. P. 179-190.
27. Jirapongsananuruk O., Hofer M., Trumble A., Norris D., Leung D. Enhan­ced expression of B7.2 (CD86) in patients with atopic dermatitis: a potential role in the modulation of IgE synthesis // J. Immunol. 1998. Vol. 160. P.4622‑4627.
28. Katoh N., Kraft S., Wessendorf J., Bieber T. The high-affinity IgE receptor blocks apoptosis in normal human monocytes // J. Clin. Invest. 2000. Vol. 105 (2). P. 183-190.
29. Плахотна В.Д., Гуменюк Н.О., Друганов С.Д. Імунологічні підходи до диференціальної діагностики алергії та псевдоалергії у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія. 1999. №4. С.136137.
30. Пампура А.В., Чебуркин А.А., Смолкин Ю.С. Актуальные вопросы диагностики и лечения атонического дерматита у детей // Вестник дерматологии и венерологии. 2000. № 6. С.3235.
31. Прохоренков В.И., Куртасова Л.М., Савченко А.А. Некоторые особен­ности имунного статуса и метаболического состояния имуноко­мнетентных клеток у детей с атопическим дерматитом // Вестник дер­матологии и вене­рологии. 2000.№ 1. С. 2022.
32. Прохоренков В.И., Прахин Е.И., Терещенко С.Ю. и др. Структурная организация мембран лимфоцитов у детей с атоническим дерматитом по данным флуоресцентного зондирования // Вестник дерматологии и венеро­логии. 2002. №2. С. 3032.
33. Свечников Н.Н., Шкурупий В.А., Лузгина Н.Г. // Соматотипы и дисллазия соединительной ткани у больных атоническим дерматитом // Вестник дерматологии и венерологии. 2003. №1. С. 2830.
34. Jullien D.. Nicolas J.F. Traapaz A. Alpha interferon treatment in atopic dermatitis // Acta dermatol. Venerol. 1993. Vol. 73. P. 130132.
35. Зайков С.В., Русанова В.Б., Кулик Я.М. та ін. Специфічна діагностика алергічних захворювань за допомогою різних модифікаційних шкірних проб з алергенами // Астма та алергія. 2002. №2. С. 2427.
36. Помиткіна Л.Ф. Алергічний діатез у дітей (діагностика, клінікопатогенетичні особливості, реабілітація) / Автореф. дис. ... докт. мед. наук. Нац.. мед. унт. К. 1996. 31 с.
37. Матушевская Е.В., Богуш П.Г., Попова И.С., Редченко Е.Б., Чушкова Г.В., Свирщевская Е.В. Анализ аллергенспецифических IgE у больных атоническим дер­матитом в Москве // Вестник дерматологии и венерологии. 2003. № 2. С. 48.
38. Іщейкін К.Є. Вікові і статеві особливості вмісту IgE, експресії CD23 та алергізації організму дітей з атонічним дерматитом // Вісник проблем біології і медицини. 2002. Вип. 7/8. С. 1316.
39. Pampura A., Morozova O., Useinova E. Efficiacy of early specific immunotherapy by dustmite in treatment of children with atopic dermatitis.Allergy. 1999. Vol. 52. P. 126135.
40. Суворова К.Н. Атопический дерматит: иммунопатогенез и стратегия иммунотерапии // Русский мед. журнал. 1998. № 6. С. 36 38.
41. Смирнова Г.И. Диагностика и современные методы лечения аллергодер­матозов у детей // Российский педиатрический журнал. 2002. № 3. С.4044.
42. Кашутин С.Л., Добродеева Л.И., Бубнова О.С. Иммунологические критерии обострения аллергодерматоза // Медицинская иммунология. 2003. № 5. С. 230232.
43. Студеникин М.Я., Балаболкин И.И. Аллергические болезни у детей. Руководство для врачей. М.:Медицина.1998. 347 с.
44. Билая И Н Особенности течения и лечения атопического дерматита при наличии сопутствующєй патологии // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. 1999. № 2. С. 7173.
45. Короткий Н.Г., Тихомиров А.А. Диагностика аллергического и псевдо­аллергического дерматита у детей // Детский доктор. 2001. №1. С.1114.
46. Меншикова Е.Б., Зенков Н.К. Антиоксиданты и ингибиторы радикальных окислительных процессов // Успехи совр. биологии. 1990. №4. С. 442455.
47. Трохимова И.Б., Мишурис Л.А. // Новое в патогенезе и лечении атопического дерматита // Вестник дерматологии и венерологии. 2001.№3. С. 913.
48. Калюжная Л.Д., Руденко А.В., Мурзина Э.А. Аутофлора кожи больных с атоническим дерматитом // Український медичний часопис. 1999. № 4. С. 1319.
49. Калюжна Л.Д. Средства наружной терапии атонического дерматита и требования к ним // Український журнал дерматологи, венерології, косметології. 2002. №1. С. 3132.
50. Приходько В.О. Патогенетичне обґрунтування принципів про­фі­лактики дерматореспіраторного синдрому у дітей з атопічним дерматитом / Автореф. дис. ... докт. мед. наук. Нац. Мед. унт. К. 2002. 20 с.
51. Hanifin J.M., Sai C. Diagnosis and treatment of atopic dermatitis. // Dermatol. Ther. 1996. Vol. 9. P. 918.
52. Severity scoring of atopic dermatitis: SCORAD Index. Consensus report of the European Task Force on atopic dermatitis. Dermatology. 1993. Vol. 186. P. 23-31.
53. Sergeev Y. V., Malyshev V. S., Zimin Y.I. Immunological variants of atopic dermatitis and their immunomodulation therapy // Eur. Journ. Allergy Clin. Immunol. 1999. Vol. 47. P. 191199.
54. Балаболкин И.И., Гребенюк В.Н. Атопический дерматит у детей. М.: Медицина. 1999. 240 с.
55. Сенцова Т.Б., Ревякина В.А., Дигилова Н.Д. Состояние гуморального иммунитета и интерлейкинового статуса при атоническом дерматите у детей // Российский педиатрический журнал. 2002. №5. С. 812.
56. Короткий Н.Г. Патогенетическая роль нарушений гормональной регуляции полостного пищеварения и всасывания при АД и коррекция энзимными препаратами // Российский журнал кожных и венерических болезней. 2000. №1. С. 1217.
57. BruenzulKoomen C.A., Van Wichen D.K.,. Toonstra J. The presence of IgE molecules on epidermal Lengerhans cells in patient with atopic dermatitis: comparison with allergic contact dermatitis // Contact dermatitis. 1996. Vol.35.P. 2732.
58. Банадига Н.В. Клінічні маркери алергії в дітей у сучасній екологічній ситуації // Екологічна фізіологія. 1998. № 1. С. 79.
59. Атопический дерматит у детей: диагностика. лечение, профілактика / Научнопрактическая программа. М. 2001. 49 с.
60. Атопический дерматит: Руководство для врачей / Под. ред. Т.В.Проценко. Донецк: Мединфо. 1998. 108 с.
61. Сергеев Ю.В. Эффективные подходы к поддерживающей наружной терапии атонического дерматита // Вестник дерматологии и венерологии. 2003. № 4. С. 4346.
62. Ласиця О.І. Аномалии конституции. Медицина дитинства //За ред. П.С.Мощича: Навчальний посібник. К.: Здоров’я. 1994. 660 с.
63. Wuthrich B. Clinical aspects, epidemiology, and prognosis of atopic dermatitis // Ann. Allergy Asthma Immunol. 1999. № 5. P. 464470.
64. Балаболкин И. И., Гребенюк В. Н. Атопический дерматит у детей. М.: Медицина, 1999. 239 с.
65. Глухенький Б. Т., Грандо С. А. Клинические формы атопического нейродермита. // Вест. дерматол. 1998. С. 37-42.
66. Балаболкин И.И. Атопический дерматит у детей // Вопр.охр.мат. 1997. № 4. С. 7478.
67. Антоньев А.А., Суворова К.Н. Атопический дерматит-диффузный нейро­дермит // Вестн. дерматол., венерол. 1998. № 3. С. 21-25.
68. Детские болезни / Под ред. Л.А.Исаевой. М.: Медицина, 1994.576 с.
69. Иванов О.Л., Львов А.Н., Остpишко В.В., Новоселов В.С., Колесни­ковД.Б. Психодеpматология: истоpия, пpоблемы, пеpспективы. // Росс. журн. кожных и вен. бол. 1999. № 1. С. 2838.
70. Калюжная Л.Д. Клинико-иммунологическое обоснование неспеци­фической иммунокоррекции атопического дерматита / Автореф. дис. докт. мед. наук. Киев, 1999. 33 с.
71. Короткий Н.Г., Таганов А.В. Атопический дерматит у детей: принципы наруж­ной терапии / Пособие для педиатра. Серия: аллергические болезни. М., 2003. 51 с.
73. Сергеев Ю. В. Кетотифен (задитен) в профилактике и терапии аллергических заболеваний кожи. // Актуальные вопросы клинической иммунологии. М., 1995. С. 119123.
74. Сергеев Ю. В., Малышев В. С., Сергеев А. Ю. Изопринозин в терапии больных атопическим дерматитом. // Иммунопатол. Инфектол. Аллергол. 1999. № 1. С. 53-57.
75. Сергеев Ю. В., Новиков П. Д. Опыт применения современных антигистаминных средств в дерматологической практике. // Иммунопатол. Инфектол. Аллергол. 2001. № 2. С. 56 63.
76. Сергеев Ю. В. Атопический дерматит. Современные подходы к диаг­но­стике, терапии и профилактике. // Медицина для всех. 2001. № 2. С. 2-8.
77. Сергеев Ю.В., Иванов О.Л., Новиков Д.К., Сергеев А.Ю. Атопический дерматит: современная диагностика и лечение. // Иммунопатол. Аллергол. Инфектол. 2001. № 4. С. 2848.
78. Скрипкин Ю.К. Атопический синдром // Вестн. Дерматологии и венерологии. 1995. № 2. С. 1720.
79. Суворова К.Н. Лечение атопического дерматита. М., 2003. 16 с.
80. Суворова К. Н., Антоньев А. А., Довжанский С. И., Писаренко М.Ф. Атопический дерматит. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1999. 98 с.
81. Ревякина В.А. Атопический дерматит у детей / Автореф. диссдокт. мед. наук. М., 1993. 34 с.
82. Потекаев Н. С., Сергеев Ю. В., Зимин Ю.И. Иммунокорригирующая терапия заболеваний кожи / Методические рекомендации. М., 1994. 37 с.
83. Новиков Д.К. Клиническая аллергология. Минск, 1998. 561 с.
84. Новиков Д.К., Сергеев Ю.В., Новиков П.Д. Лекарственная аллергия. М., 2001. 314 с.
85. Кочергин Н.Г., Севидова Л.Ю. Лечение атопического дерматита. Обзор лите­ратуры // Мед. реф. журн. Р. ХI Дерматология венерология 1997. № 12 — С. 1721.
86. Торопова Н. П., Синявская О. А. Экзема и нейродермит у детей. Екатеринбург, 2003. 97 с.
87. Хаитов Р.М., Ильина Н.И., Гущин И.С. и др. Медицинские стандарты диагностики и лечения больных с аллергическими заболеваниями и нарушениями иммунной системы. // Аллергия, астма и клин. иммунол. 2000. № 2. С. 64.
88. Торопова Н.П. Клинико-патогенетические особенности нейродермита у детей при заболеваниях органов пищеварения и организация лечебно-профи­лактической помощи / Автореф. дис. докт. мед. наук. М., 1991. 37с.
89. Писаренко М.Ф. Особенности патогенеза нейродермита и ато­пического дерматита (по данным иммунологических, иммуногене­ти­ческих, гемостазиоло­гических и цитохимических показателей) и методы корри­гирующей дифференци­рованной терапии больных / Автореф. дис докт. мед. наук. М., 1998. 34 с.
90. Кунгуров Н.В. Особенности типов течения атопического дерматита. Принципы терапии. Автореф дисс. докт. мед. наук. — М., 1998. 32 с.
91. Потоцкий И.И., Гребенников В.А., Коляденко В.Г. Нейродермит. Киев: Здоровя, 1986. 134 с.
92. Кунгуров Н. В., Герасимова Н. В., Кохан М. М. Атопический дерматит. Типы течения, принципы терапии. Екатеринбург, 2000. 265 с.
93. Емельянов А.В., Монахов К.М. Топические кортикостероиды в терапии алергодерматозов // Вестник дерматологии и венерологии.2002. №3. С. 5961.
94. Кочергин Н. Г. Опыт применения неорала при атопическом дерматите // Росс. журн. кожн. и венер. болезней. 1998. №2. С. 3537.
95. Знаменская Л.Ф., Культиева О.В. Опыт применения крема Глутамол” в лечении больных атоническим дерматитом // Вестник дерматологии и венерологии. 2002. №2. С.4748.
96. Снегова Н.Ф., Юрасова А.С., Ильина Н.И. Исследование клинической безопастности и эффективности различных лекарственных форм препарата адвантан (метилпреднизолона ецепонат) при лечении атонического дер­матита у детей // Вестник дерматологии и венерологии. 2002. №1. С.50‑52.
97. Феденко Е.С. Клинико-иммунологическое обоснование дифферен­цированного подхода к иммунокорригирующей терапии атопического дерматитата / Автореф. дисс. докт. мед. наук. — М., 2000. 34 с.
98. Потекаев Н. С., Сергеев Ю. В. Применение препаратов задитен и интал в профилактике и лечении аллергических заболеваний кожи / Методические рекомендации. М., 1996. 42 с.
99. Торопова Н.П., Синявская О.А., Градинаров А.М. Тяжелые инвалидизирующие формы атопического дерматита у детей. Методы медико-социальной реабилитации // Рус. мед. журн. 1999. т. 5. № 11. С.713‑720.
100. Современные технологии реабилитации детей с аллергодерматозами / Прак. рук-во для врачей. Под ред. Л.Ф. Казначеевой. Новосибирск, 1999. 112 с.
101. Сергеев Ю. В. Иммунные механизмы патогенеза и обоснование дифференцированных подходов к иммунокорригирующему лечению и профилак­тике атопического дерматита. Автореф. дис докт. мед. наук. М., 1998. 36 с.
102. Самсонов В. А. Нейродермит и небактериальная аллергия (диагностика, патогенез, специфическая десенсибилизирующая терапия) / Автореф. дисс. докт. мед. наук. М., 1994. 32 с.
103. Sergeev Y. V., Malyshev V. S. New trends of immunomodulating therapy of atopic dermatitis // Abstr. European Academy of Dermatology and Vene­reolgy. 1999. Vol. 33. P. 199204.
104. Leung D. Atopic Dermatitis An Update for the Next Millennium // J. Allergy. Clin. Immunol. 1999. Vol. 104. P. 99-108.
105. Fabrizi G., Romano A., Vultaggio P., Bellegrandi S., Paganelli R., Venuti A. Heterogeneity of atopic dermatitis defined by the immune response to inhalant and food allergens // Eur. J. Dermatol. 1999. Vol. 9. Р. 380-384.
106. Bos J.D., Smith S.J., Atopic dermatitis // J.European Acad. Dermatol. Venereol. 1999. — Vol. 7. Р. 101114.
107. Allergy principles and practice / Ed. by E. Middleton. St. Louis, Washington, Toronto: Mosby Company. 1998. Vol. 1. P. 801808.
108. Mudde G., Van Reijsen F., Boland G. Allergen presentation by epidermal Langerhans cells from patients with atopic dermatitis is mediated by IgE // Immunology. 2000. Vol. 69. P. 335-341.
109. Сергеев Ю. В., Резников Ю.П. Атопический дерматит. Роль ингибиторов протеиназ в патогенезе, оценке тяжести и прогнозе заболевания // Вестн. дерматологии и венерологии. 1998. № 2. С. 1115.
110. Сергеев Ю.В., Константинова Н.А., Грабовская О.В. Атопический дерматит. Роль иммунных комплексов в патогенезе, оценке тяжести и прогнозе заболевания // Вестн. дерматологии и венерологии. 1998. № 1. С. 8-11.
111. Сергеев Ю. В., Новиков Д. К., Караулов А. В., Сергеев А. Ю. Атопический дерматит: гетерогенность клинических форм и разнообразие механизмов патогенеза. // Иммунопатол. Аллергол. Инфектол. 2001. №3. С. 6173.
112. Горовенко Н.Г., Ласиця О.І., Калюжа Л.Д. та ін. Методологічні підходи у вирішенні проблеми атонічного дерматиту на сучасному етапі // Астма та алергія. 2002. № 1. С. 5458.
113. Сергеев Ю. В., Зимин Ю. И., Резников Ю.П. др. Атопический дерматит. Особенности клинического течения и состояния иммунного статуса в зависимости от исходного уровня IgE в сыворотке. // Вест. дерматол. венерол. 1999. № 3. С. 8- 12.
114. Konstantinova N.V., Sergeev Y.V., Konstantinova N.V. Characteristics of cryoglobulin immune compleхes in serum of patient with atopic dermatitis // JEADV. 2001. Vol. 14. P. 121126.
115. Денисова С.Н., Вахрамеева С.Н., Иванина Е.К. // Эффективность адаптированой смеси на основе козьего молока у детей первого года жизни с атоническим дерматитом // Детский доктор. 2001. №4. С. 2124.
116. Беш Л.В. Оптимальний вибір сумішей для харчування дітей грудного віку з проявами алергії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. 2002. № 6. С. 3538.
117. Моран Р. Лабораторная оценка снабжения тканей кислородом: газы крови и СО-оксиметрия // Клиническая лабораторная диагностика. 1998. № 2. С. 25 35.
118. Гнатів В.В., Беденюк А.Д. Особливості порушень сатурації артеріальної крові у хворих з шлунково-кишковою кровотечею // Вісник Ужгородського університету. 2002. № 4.
119. Очирова К.Л., Михельсон В.А. Энергообмен при интенсивной терапии в раннем послеоперационном периоде у детей // Анестезиология и реаниматология. 1996. № 2. С. 34 37.
120. Саноцкая Н.В. Об анализе факторов, определяющих напряжение кислорода в тканях. Полярографическое определение кислорода в биологи­ческих объектах / Под ред. Е.В. Колпакова. К.: Наукова думка, 1992. С. 213 217.
121. Березовский В.П. Напряжение кислорода как показатель функционального состояния тканей. Полярографическое определение кислорода в биологических объектах / Под ред. проф. Е.В. Колпакова. К.: Наукова думка, 1978. С. 218 235.
122. Гончар Д.І. Осложнения гипербаротерапии и их профілактика // Анестезиология и реаніматология. 1993. № 3. С. 48-50.
123. Гипербарическая оксигенация. Клиническое применение и техника безопастности. М.:Медицина. 1977. 132 с.
124. Земсков А. М., Земсков В. Н., Сергеев Ю. В., Караулов А. В. И др. Немедикаментозная иммунокоррекция. Москва: Национальная академия мико­логии. 2002. 256 с.
125. Клинические испытания лекарств / Под ред. В.И. Маль­цева. К.: Морион, 2002. 350 с.
126. Полярографическое определение кислорода в биологических объек­тах / Под ред. В.А. Березовского. К.: Наукова думка, 1968. 302 с.
127. Сидоренко Г.И., Савченко М.Е., Полоницкий Л.З. Реоградная импендансная плетизмография . Минск. 1978. 158 с.
128. Гнатів В.В. Спосіб розрахунку об’єму кисню, необхідного для забезпечення належного основного обміну // Актуальні питання морфології. Тернопіль. 1996. С. 168 169.
129.Утверидзе Г.А. Оксигенометрия в функциональном исследовании крово­обращения . Тбилисси, 1988. 30 с.
130. Бабийчук Г.Н., Аркатов В.А, Гнатив В.В. Гипотермия в лечении острых отравлений. К.: Наукова думка, 1990. 127 с.
132. Новиков Д.К., Новикова Н.И. Оценка иммунного статуса / М.: ВитебскМосква. 1996. 286 с.
133. Hofer M., Jirapongsananuruk O., Trumble A., Leung D. Upregulation of B7.2, but not B7.1, on B cells from patients with allergic asthma // J. Allergy Clin. Immunol. 1998. Vol. 101. P. 96-102.
134. Yoshino T., Asada H., Sano S., Nakamura T. Impaired responses of peripheral blood mononuclear cells to staphylococcal superantigen in patients with severe atopic dermatitis: a role of T cell apoptosis // J. Invest. Dermatol. 2000. Vol. 2. P. 281-288.
135. Орехович В.Н. Современные методы в био