КЛІНІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ КОМБІНОВАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ АКТОВЕГІНУ ТА ПІРАЦЕТАМУ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧУ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

__________________________________________________________________
На правах рукопису

БАБАНІНА Наталія Юріївна

УДК 616.831-009.11:615.214.31:
615.275.4-053.36/.4

КЛІНІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ КОМБІНОВАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ АКТОВЕГІНУ ТА ПІРАЦЕТАМУ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧУ

14.01.28. клінічна фармакологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник:
доктор медичних наук,
професор В.Й. МАМЧУР

Дніпропетровськ 2008

2
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.... 4
ВВЕДЕННЯ ............................... 5

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ... 13
1.1. Етіопатогенез дитячого церебрального паралічу.. 13
1.2. Імунобіохімічні особливості течії дитячого церебрального
паралічу у дітей раннього віку. 25
1.3. Особливості фармакотерапії спастичних форм дитячого
церебрального паралічу. 35
1.4. Основні принципи реабілітації перинатальних
церебральних порушень у дітей раннього віку. 48
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. 53
2.1. Клінічна характеристика груп обстежуваних дітей.. 53
2.2. Методи дослідження. 58
РОЗДІЛ 3. ІМУНОБІОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАРМАКОТЕРАПІЇ
ХВОРИХ З СПАСТИЧНИМИ ФОРМАМИ ДИТЯЧОГО
ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧУ.. 70
3.1. Імунобіохімічні показники у процесі лікування хворих
дітей раннього віку з спастичними формами дитячого
церебрального паралічу. 71
3.2. Особливості імунного статусу у дітей раннього віку з
спастичними формами дитячого церебрального паралічу
залежно від проведеної терапії 85
РОЗДІЛ 4. МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ, ЯКІ
ВІДБУВАЮТЬСЯ У ПРОЦЕСІ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ
МАЛЮКІВ З СПАСТИЧНИМИ ФОРМАМИ ДЦП 95
3
4.1. Електроенцефалографічні дослідження у процесі лікування
хворих дітей з спастичними формами ДЦП 96
4.2. Нейросонографічне дослідження у хворих раннього віку з
спастичними паралічами. 113
РОЗДІЛ 5. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ
КОМБІНОВАНОЇ ТЕРАПІЇ АКТОВЕГІН + ПІРАЦЕТАМ
У ХВОРИХ РАННЬОГО ВІКУ З СПАСТИЧНИМИ
ПАРАЛІЧАМИ У ПОРІВНЯННІ З МОНОТЕРАПІЄЮ
АКТОВЕГІНОМ ЧИ ПІРАЦЕТАМОМ119
5.1. Використання комбінованої терапії актовегін + пірацетам
у дітей раннього віку, хворих на спастичні форми
дитячого церебрального паралічу119
ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ.. .129 ВИСНОВКИ................148
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 153

4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АКТГ адренокортикотропний гормон
АТФ аденізілтрифосфотаза
БАД біологічно активна добавка
ГАМК гамааміномасляна кислота
ГЕБ гемотоенцефалічний бар’єр
Гц герц
ДЦП дитячий церебральний параліч
ЕЕГ електроенцефалографія
ЛФК лікувальний фізичний комплекс
КТ комп’ютерна томографія
мГц мікрогерц
мкВ мікровольт
МРТ магнітна резонансна томографія
НСБ нейроспецифічні білки
НСГ нейросонографія
СТГ соматотропний гормон
ТТГ тиреотропний гормон
ХФПН хронічна фетоплацентарна недостатність
ЦНС центральна нервова система
GFAP гліальний кислий фібрилярний білок
NF триплет білків нейрофіламентів
NSE нейроспецифічна енолаза

5

ВВЕДЕННЯ

Актуальність теми.
Однією з актуальних та важливих медичних проблем у теперішній час є дитяча інвалідність. У структурі захворювань у хворих дітей інвалідів з органічними поразками нервової системи ДЦП займає перше місце [ 37 ]. З настанням нового тисячоліття проблема появи церебрального паралічу не втратила свого медичного та соціального значення. Навпаки, збільшення кількості хворих дітей на церебральні паралічі приводить до значних фізичних, економічних витрат, вимагає пошуку нових та нетрадиційних методів вивчення цієї проблеми. ДЦП об’єднує до себе органічні церебральні моторні порушення з непрогресивною течією, однак з розвитком дитини клінічна симптоматика може змінюватися. Це обумовлено динамікою морфо функціональних взаємовідношень патологічно розвитого головного мозку, наростанням декомпенсації за рахунок приєднання багатьох патологічних синдромів: гіпертензійно гідроцефального, судомного, вегетативних порушень, а також інфекційних захворювань, інтоксикацій, травм мозку.
Популяційні дослідження показали, що частота виникнення ДЦП у різних країнах світу складає від 1,5 до 2,7 на 1000 дитячого населення, та цій показник не має тенденції до зниження. В Україні частота ДЦП складає від 2,3 до 4,5 на 1000 дитячого населення [ 68 ].
Ця проблема має не тільки медичне, а також соціально економічне та загально людне значення, оскільки мова йде про дітей, які хворіють з дня свого народження та остаються інвалідами на усе своє життя. Тому пошуки нових методів лікування цієї важкої патології ведуться у всіх країнах світу. Цілю проведеної терапії є зниження ступеню моторних та психічних розладів, підвищення можливості самообслуговування, навчання, соціальних контактів, трудових навиків, що покращує якість життя хворого.
6
Відомо п’ять головних груп причин усіх захворювань: біологічні, хімічні фізичні, механічні, соціально психологічні. Перші чотири можуть бути причинами виникнення ДЦП. Це захворювання виникає у відповідь на різні патологічні дії на нервову систему у перинатальному періоді. Ураження нервової системи на ранніх етапах онтогенезу проявляється хронічною інвалідністю дитини внаслідок порушення спосібності виповнювати активні рухи та зберігати вертикальне положення тіла [43].
Церебральні паралічі відносяться до групи захворювань, які знаходять у новонароджених, та проявляються розладом моторики та вищих коркових функцій у результаті, переважно, гіпоксичного пошкодження незрілого мозку у пре та перінатальному періодах при наявності або на фоні генетичної схильності” [ 48 ].
Перінатальні пошкодження нервової системи у дітей, які обумовлюють наявність неврологічного дефекту у малюків раннього віку, складають 60 80 % усіх захворювань нервової системи у дітей [ 12 ].
Велика частина усіх захворювань нервової системи своїм началом виходить з перінатального періоду. При цьому, головною причиною у розвитку тяжких форм церебрального паралічу, які супроводжуються у дітей розумовою затримкою, судомами, моторними розладами та інші. Однак не тільки частота виникненні патології є перенесена асфіксія.
Психоневрологічні порушення, які пов’язані з перенесеною гіпоксією, дуже поширені: від легкої затримки психічного та моторного розвитку до тяжких наслідків, що обумовлює актуальність даної проблемі.
За останні десятиріччя медицина досягла великих успіхів як при проведені діагностиці мозкових уражень (нейросонографічне дослідження, комп’ютерна томографія, МРТ діагностика), так і в засобах лікування. Не
дивлячись на це, зусилля науковців спрямовані на подальші пошуки нових лікарських та інших засобів лікування, тому що церебральний параліч це
7
захворювання, при якому усі методи проведеної терапії бувають недостатньо ефективні, а специфічне етіологічне лікування є відсутнім.
Розробка нових підходів до патогенезу та патогенетичної терапії ДЦП проводиться у багатьох клініках та кафедрами як в Україні, так і в інших країнах світу. Так, ряд науковців вказують на роль генетичного компоненту у виникненні церебрального паралічу [52, 53, 84, 131], гіпоксії [12, 13, 46], внутрішньо утробних інфекцій [62, ], нейроімунного конфлікту [66], та ін.. Однак, частіше має місце сполучений вплив різних механізмів ушкодження [11, 98].
В різних країнах світу розроблені медико соціальні програми, цілю яких є знизити можливість пошкодження головного мозку у перінатальному
періоді, але епідеміологічний аналіз не виявив істотних змін у поширюванні ДЦП у популяції у результаті цих програм. Крім того, 25 30 % доношених новонароджених, у яких розвивається церебральний параліч, не мають ні яких причин у пре та перінатальному періодах, які можуть визвати пошкодження мозку [134].
Як відомо, ряд питань при вивченні патогенезу церебрального паралічу є дискусійними та мало вивченими. Так, недостатньо відомі зміни показників у системі імунітету залежно від віку, проведеної терапії, а також необхідно
додатково вивчити роль НСБ та антитіло утворення до них у патогенезі ДЦП, дані о діагностичної цінності прямих методик досліджувань головного мозку (нейросонографії) суперечні. Відсутні докладні описання ЕЕГ залежно від віку та від тяжкості неврологічних порушень у дітей раннього віку з ДЦП.
Лікування хворих дітей на церебральні паралічі необхідно починати з моменту народжування. Терапія повинна бути не тільки ранньою, але також комплексною та непереривною. Успіх раннього лікування дітей обумовлений великою пластичністю та здібністю до адаптації мозку малюка у перші
роки життя. Починаючи з моменту народжування та проведене безперервно

8
лікування приводить до того, що 10 % малюків з тяжким ушкодженням нервової системи мають потім незначні зміни у психомоторному розвитку
і приблизно 19% залишаються невиліковними, у той час при відсутності своєчасної та патогенетичної обґрунтованої терапії тяжкі неврологічні порушення виникають у 67 % дітей, 33 % залишаються невиліковними.
Позитивний реабілітаційний ефект залежить від багатьох причин, в значної ступені він відзначається тім фоном, на якому виникли гіпоксичні
ушкодження. Ні менш важливим є і то, що встановлення функцій ЦНС
залежить від ступеня тяжкості першого ушкодження. При великих мозкових
інфарктах відсоток встановлення може бути край замалим ( 3 % ), у той
час як при гіпоксично ішемічної енцефалопатії легкої ступені може бути
80% [12, 13].
У ранньому дитячому віці лікування церебрального паралічу складає, в основному, з традиційних фізіотерапевтичних методів та фармакотерапії. У зв’язку недостатньо вивченим патогенезом церебрального паралічу присутні методи корекції спрямовані тільки на віддільні ланки патогенезу та часто є симптоматичними, ефект їх застосування нестійкий.
Разом з цім, вивчення різних патогенетичних механізмів формування
церебральних порушень у малюків раннього віку, коли видно встановлення втрачених функцій під час лікування найбільш можливо, позволяє розробити головні напрямки комплексної, патогенетичної, обґрунтованої терапії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконана в плані основних напрямків наукових досліджень кафедри фармакології і клінічної фармакології Дніпропетровської державної медичної академії за темою Фармакологічний аналіз адаптивних функцій мозку та його структурно функціональної організації в умовах експериментальної патології ЦНС.” (№ держреєстрації 0102U00344)

9
Мета роботи та завдання дослідження. Метою цього дослідження є встановлення на основі клінічних та біохімічних досліджень фармакотерапевтичної ефективності комбінованого застосування актовегіну та пірацетаму при спастичних формах ДЦП у дітей у віці від 1 го до 3 х років.
У відповідності до ць

bibliography

148
ВИСНОВКИ

У дисертації, яка присвячена актуальній проблемі підвищення ефективності лікування дітей з ДЦП, обґрунтовується доцільність сумісного використання актовегіну та пірацетаму у комплексній терапії спастичних форм ДЦП.
1. У розвитку спастичних форм ДЦП у дітей раннього віку важливу роль грають імунологічні та нейробіохімічні порушення: зниження (р<0,05) у групі дітей у віці від 1 го місяця до 12 ти місяців рівня Ig A на 49,6 % Ig G на 42 %, підвищення рівня Ig M на 77 %, у групі дітей у віці від 1 го року до 2 х років зниження Ig A на 42,2 %, Ig G на 32,4 %, підвищення Ig M на 56 %, у групі дітей у віці від 2 х до 3 х років зниження Ig A на 33,8 %, Ig G на 22,5%, підвищення Ig M на 26%, нейропептиди були виявлені у 100 % випадків. Показники імунного статусу та нейропептидів змінюються від віку та під впливом проведеної терапії.
2. Базисна терапія, яка включає різні фізіотерапевтичні методики, використання антиспастичних, ноотропних засобів, сприяє покращенню клінічної картини, зменшенню ступеня парезів та параліч, але на наш погляд, не забезпечує достатньої стимуляції психічного розвитку дитини, мають місце побочні дії у вигляду порушення сну, збудження малюків.
3. Використання пірацетама (в дозі 400 мг/кг/добу) в складі базисної терапії у дітей раннього віку, хворих на спастичні форми церебрального паралічу, супроводжувалося покращенням у стані гуморального імунітету та зниженням рівня деяких нейропептидів: збільшення (р<0,05) у групі дітей у віці від 1 го місяця до 12 ти місяців Ig A на 11 %, Ig G на 17 %, зменшення Ig M на 25 %, GFAP на 1 %, NF на 2 %, у групі дітей у віці від 1 го року до 2 х років збільшення Ig A на 21 %, Ig G на 14 % зменшення Ig M на 15%, GFAP на 15%, NF на 14 %, у групі дітей у віці від 2 х до 3 х

149
років збільшення Ig A на 28 %, Ig G на 8 %, зниження Ig M на 10 %, GFAP на 12 %, NF на 10 %.
4. Фармакотерапія актовегіном (в дозі 40 мг/добу) в складі базисної терапії у дітей раннього віку, хворих на спастичні форми ДЦП, призвела до більш вираженого ефекту, ніж монотерапія пірацетамом, а саме: збільшення (р<0,05) у групі дітей у віці від 1 го місяця до 12 ти місяців Ig A на 16 %,
Ig G на 14 %, зменшення Ig M на 18 %, GFAP на 14 %, на NF на 8 %, у групі дітей у віці від 1го року до 2 х років збільшення Ig A на 17 %, Ig G на 11 % зменшення Ig M на 11 %, GFAP на 22 %, NF на 15 %, у групі дітей у віці від 2 х до 3 х років збільшення Ig A на 26 %, Ig G на 3 %, зниження Ig M на 6 %, GFAP на 16 %, NF на 12 %, показники при проведені ЕЕГ дослідження майже не змінилися.
5. Сумісне використання актовегіну у дозі 40 мг/добу/через добу в/м, чергуючи з пірацетамом у дозі 400 мг/кг/добу/через добу в/м протягом 20 днів призводить вже на 6 7 добу до позитивної динаміки в неврологічному статусі у всіх хворих, що спостерігалися: зменшенню ступеню парезів, збільшенню обсягу активних рухів у кінцівках, нормалізації сну, у
передмовному розвитку з¢явилися гуління і белькіт ( у групі хворих від 6 12 міс.), активізувався мовний розвиток у групі хворих від 1 року до 3 х, на 14 добу застосування актовегіну, пірацетаму у 23 дітей з¢явилися нові рухові навички 5 дітей почали утримувати голову в положенні на животі (у групі хворих від 1 го місяця до 6 місяців 4, у групі хворих від 6 місяців до 12ти місяців одна дитина), 9 стали самостійно сідати (у групі від 6 до 12 ти місяців), 4 дітей вставали на ніжки і робили крокові рухи (у групі дітей від 6 12 місяців 2 дитини, у групі хворих від 1 3 х років 2 дитини) 5 стали самостійно ходити (у групі від 1 3 х років).
6. Зміни у ланках гуморального імунітету та рівня нейропептидів були більш позитивно вираженими, ніж при проведені монотерапії актовегіном або пірацетамом: збільшення (р<0,05) у групі дітей у віці від 1 го місяця
150
до 12 ти місяців Ig A на 28 %, Ig G на 26 %, зменшення Ig M на 29 %, GFAP на 8 %, на NF на 7 %, у групі дітей у віці від 1го року до 2 х років збільшення IgA на 32 %, IgG на 28 % зменшення IgM на 23 %, GFAP на 28 %, NF на 15 %, у групі дітей у віці від 2 3 х років збільшення Ig A на 37 %, Ig G на 16 %, зниження Ig M на 17 %, GFAP на 24 %, NF на 17 %. Отже, за величиною ефектів сумісне використання актовегіну та піроцетаму більш ефективне ніж монотерапія цими ж ліками.
7. Використання у дітей раннього віку з спастичними формами ДЦП комбінованої терапії актовегін + пірацетам приводить до збільшення періоду амбулаторного лікування, зменшення кількості госпіталізацій в середньому з 6 ти до 4 х раз на рік. В механізмі позитивної дії сумісного використання актовегіну та пірацетаму у дітей у віці від 1 го місяця до 3 х років, хворих на ДЦП, має місце зміни у ланках гуморального імунітету та рівня деяких нейропептидів у сироватці крові пацієнтів.

151
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Визначення спрямованості лікування при спастичних формах ДЦП у дітей раннього віку необхідно диференційовано підходити до вибору обсягу терапії, хворий, проходячи всі етапи реабілітації (відділення патології немовлят, дитячі неврологічні центри та ін.), повинний одержувати повний обсяг лікувальних заходів, спрямованих на вихід з нейродинамічного балансування.
2. Малюкам, хворим на спастичні форми ДЦП можна рекомендувати до комплексу лікування включати фармакологічні препарати, які впливають як на мозковий метаболізм, так і поліпшують імунні показники (актовегін, пірацетам), препарати, що впливають на м'язовий тонус, також вітаміни групи В, вазоактивні препарати, АТФ та ін.), традиційні фізіотерапевтичні методики, рефлексотерапію.
3. Для підвищення ефективності терапії спастичних форм ДЦП у дітей раннього віку до складу базисної терапії доцільно включати комбіноване використання актовегіну і пірацетаму у вигляді внутрішньом’язових ін’єкцій у дозах 40 мг/добу/через добу актовегіну та 400 мг/кг/добу/через добу пірацетаму у плині 20 днів, тому що дана комбінація робить виражений позитивний вплив на рухову і психічну сферу хворих, що виявляється в зменшенні ступеня виразності парезів, збільшенні обсягу активних рухів у кінцівках, появі нових рухових навичок, активування пізнавальної діяльності, перед мовний розвиток і мови, відзначається значна позитивна динаміка по даним імунного статусу, змісту нейроспецифічних білків у сироватці крові, ЕЕГ дослідження.
4. Використання у дітей раннього віку з спастичними формами ДЦП комбінованої терапії актовегін + пірацетам приводить до збільшення періоду амбулаторного лікування, зменшення кількості госпіталізацій в середньому з 6 ти до 4 х раз на рік. В механізмі позитивної дії сумісного використання актовегіну та пірацетаму у дітей у віці від 1 го місяця до 3 х років, хворих
152
на ДЦП, має місце зміни у ланках гуморального імунітету та рівня деяких нейропептидів у сироватці крові пацієнтів.

153

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В.В. Взаимосвязь и взаимодействие между нервной и
иммунной системами / В. В. Абрамов //Успехи физиол. наук. 1986.
Т.17, № 4. С. 85 104.
2. Абрамов В.В. Принципы нейроиммунологии в эксперименте и
клинике / В. В. Абрамов // Иммунология. 1995. Т.2 С.11 15.
3. Алексидзе Н. Г. Обмен белков головного мозга при обучении /
Н. Г. Алексидзе // Биохимия животных и человека: биохимия белков
нервной системы. 1980. Вып. 4. С. 4 11.
4. Андреев А.Ю. Метаболизм активных форм кислорода в митохондриях /
А.Ю. Андреев, Ю.Е. Кушнарева, А.А. Старков // Биохимия. 2005.
Т. 70, вып. 2. С. 243 256.
5. Антипчук К.Ю. Нейропсихологічний метод у діагностиці радіаційних
уражень головного мозку / К.Ю. Антипчук // Укр. мед. часопис.
2004. №3 (41). С. 121 126.
6. Антитела к белкам мозга, как один из факторов в возникновении экстра­
пирамидных синдромов / Н. Ю. Карухов, Е. Д. Маркова [ и др.] // Тез.
Док. 5 го Всесоюзного симпозиума Взаимодействие нервной и
иммунной систем. Ростов на Дону. 1990. С.178 179.
7. Ануфриев В.П. Иммунологическая реактивность при энцефалопатии у
но­ворожденных детей / В.П. Ануфриев // Тез. доклада Всесоюзного
симпозиума иммунодефициты и аллергия. Москва. 2000. С.9 10.
8. Ашмарин И. П. Олигопептиды мозга аналгетики, стимуляторы
памяти, сна / И. П. Ашмарян, М. Ю. Еропкин // Молекулярная
биология. 1978. 12, № 5. С. 965 979.

154
9. Ашмарин И. П. Пептиды, обучение, память (принцип
полифункциональности ) / И. П. Ашмарян, Р. И. Крутиков // Нейрохимия.
1983. 2, № 3. С. 327 341.
10. Бабина Л. М Применение метода фунуционального биоуправления на
санаторно курортном этапе лечения детей, больных детским
церебральным параличом / Л. М. Бабина, В. А. Цветков, В. В. Котляров //
Материалы международно­го конгресса 9 12 мая 1994 г. Донецк,
Украина. С. 147.
11. Бадалян Л.О. Детские церебральные параличи / Л. О. Бадалян, Л. Т.
Журба, О. В. Тимонина // Київ: Здоров’я. 1988. С. 9, 328.
12. Барашнев Ю.И. Прогресс перинатальной неврологии и пути снижения
детской инвалидности / Ю. И. Барашнев // Педиатрия. 1995. 4.С.91 92.
13. Барашнев Ю. И. Перинатальная патология у новорожденных /
Ю.И. Барашнев, А. Г. Антонов // Акушерство и гинекология. 1994.
С.2631.
14. Барашнев Ю.И. Компенсаторные возможности центральной нервной
системы у недоношенных детей. / Ю. И. Барашнев, О. Е. Озерова,
З.Х. Сорокина //Акушерство и гинекология. 1990; 11:49. С. 53.
15. Барашнев Ю.И. Перинатальная медицина и инвалидность с детства. /
Ю .И. Барашнев // Акушерство и гинекология. 1991; 1: 12. С. 18.
16. Березин В.А., Белик Я.Б. Специфические белки нервной ткани /В.
А. Березин, Я.Б. Белик // Київ. Наукова думка. 1990. С. 362.
17. Биттерлих Л.Р. Значение церебральной атрофии в происхождении
детского церебрального паралича / Л. Р. Биттерлих // Материалы
международного конгресса 9 12 мая 1994 г. Донецк. С. 149.
18. Ботокс в комплексном лечении детского церебрального паралича/
Л.В. Калинина, Е.Г. Сологубов, В.М. Лузинович [и др.] // Журнал
неврологии и психиатрии. 2006. № 12. С. 60 63.

155
19. Бурчинский С.Г. Ноотропы как фармакологические средства: новые
стратегии, новые возможности / С. Г. Бурчинский // Журнал
практического врача. 2003. - № 1. С. 63 68.
20. Бурыгина А.Д. Использование энергии электромагнитных полей в
комплексном лечении больных детским церебральным парали­чом./
А.Д. Бурыгина // Материалы международного конгресса 9 12 мая 1994 г.
Донецк, С. 153.
21. Быкова Л.И. Прогнозирование развития детского церебрального
паралича у недоношенных детей с за­держкой психомоторного
развития / Л.И. Быкова, Е.С. Бондаренко, В. П. Зыков // Материалы
международного кон­гресса 2 5 октября 2005 г. Днепропетровск. С.
155.
22. Варлаховский В.Г. О происхождении синдрома детского церебрального
паралича / В.Г. Варлаховский // Материалы международного конгресса 2-
5 октября 2005 г. Днепропетровск. С. 156.
23. Вартанян М. Е. Органоспецифические водорастворимые белки коры
головного мозга; возможное участие в физиологических функциях и
патологических проявлениях. / М. Е. Вартанян, Г.Л. Бурбаева, С.Н. Игнатов//
Вопросы биохимии мозга // Под редакцией А.А. Галояна. 1978. С. 144
151.
24. Ватолин К.В. Ультрозвуковая диагностика заболеваний головного мозга
у детей / К.В. Ватолин // Москва. " Видар". 2005. 104с.
25. Весельский И.Ш. Лечение коринфаром и актовегином боль­ных с
хроническим ишемическим нарушением кровоснабжения мозга /И. Ш.
Весельский, А.В. Санин //Лечебное дело. 2004. № 6. С. 116 119.
26. Витовский И.А. Дифференцированный метод лечения ДЦП и родовых
шейных травм / И.А. Витовский, И.Р. Шмидт Материалы международного
конгресса 2 5 октября 2005 г. Днепропетровск. С. 157.

156
27. Влияние производных пирацетама на антителообразования /
В.И. Ратни­ков, Р.У. Островская, З.П. Важенина [и др.] //Бюлет. Экспер.
Биологии и медицины. 1999. 7. С.68 79.
28. Волошин Б.Д. Масаж в сис­темі інтенсивної нейрофізіологічної
реабілітації дітей хворих на ДЦП. / Б. Д. Волошин, С.М. Гордіевіч //
Український вісник психоневрології. Т.№3. Вип. 3(7). Харків.
2005. С.213.
29. Вольф В.Е. Перинатальная гипоксия и иммунологическая
недостаточность в онтогенезе. / В.Е. Вольф //В сб..:Перинатология и
неонатология (новое в диагностике и лечении) М.,2001. С. І І4 118.
30. Воронин К. В. Использование иммуно химических тестов в
пренатальной диагностике дефектов в нервной труб­ки / К.В. Воронин,
В.А. Березин, Л.В. Усенко// Вопросы охраны материнства и детства.
1994. 29, № 2. С. 56 61.
31. Воронина Т.А. Экспериментальная характеристика противо
гипоксических свойств ноотропных препаратов / Т.А. Воронина //
Фармакологическая коррекция гипоксических состояний // Под ред.
Л.Д. Лукьяновой. Москва: Медицина, 2007, С. 125 132.
32. Гайгер Р. Химия регуляции нейропептидами. / Р. Гайгер // Эндорфины/
Под ред. Э. Коста, М. Трабуки. Москва: Мир. 1981. С. 35 42.
33. Гайдук О.І. Тактика лікування новонародженних дітей з підвищеним
внутришньочерепним тиском внаслідок по­рушення ліквородинаміки /
О.І. Гайдук, В.А. Тіщенко, Т.К. Мавропуло // Український вісник
психоневрології. Т.ЖЗ, Вип. 3(7). Харків. 1995. С. 68.
34. Гайдук О.И. &