ВИБІР КРИТЕРІЇВ ДІАГНОСТИКИ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ГОСТРИХ ОТРУЄННЯХ ТРИЦИКЛІЧНИМИ АНТИДЕПРЕСАНТАМИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ
ОСВІТИ ІМ. П.Л. ШУПИКА

На правах рукопису

НЕДАШКІВСЬКИЙ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 615.214.32.099: 616-689.5

ВИБІР КРИТЕРІЇВ ДІАГНОСТИКИ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ГОСТРИХ ОТРУЄННЯХ ТРИЦИКЛІЧНИМИ АНТИДЕПРЕСАНТАМИ

14.01.30 анестезіологія та інтенсивна терапія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
медичних наук

Науковий керівник:
Шлапак Ігор Порфирович
доктор медичних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,
ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ . . . . . 5
ВСТУП . . . . . . . . . . . 7
РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ: „ПРОБЛЕМА ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ ТРИЦИКЛІЧНИМИ АНТИДЕПРЕСАНТАМИ” . . . . 13
1.1. Епідеміологія гострих отруєнь ТЦА. . . . . . 13
1.2. Сучасні аспекти патофізіології при отруєнні трицик-
лічними антидепресантами. . . . . . . . 18
1.3. Клінічні прояви та діагностика гострого отруєння
трициклічними антидепресантами. . . . . . . 25
1.3.1. Антихолінергічний синдром. . . . . . 26
1.3.2. Кардіосудинні токсичні ефекти. . . . . . 27
1.3.3. Судомний синдром як прояв токсичної дії ТЦА. . . 31
1.3.4. Неспецифічні клінічні прояви гострих отруєнь ТЦА. . 32
1.4. Визначення ступеню тяжкості отруєння ТЦА. . . . 33
1.5. Встановлення діагнозу отруєння ТЦА його та диференційна діагностика. . . . . . . . . . 35
1.6. Сучасні підходи до лікування хворих на отруєння
трициклічними антидепресантами. . . . . . . 36
РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНИЙ МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ . . 44
2.1. Характеристика клінічного матеріалу. . . . . . 44
2.2. Обгрунтування методів досліджень. . . . . . 49
2.3. Статистична оцінка результатів. . . . . . . 63

РОЗДІЛ 3
АНАЛІЗ ПЕРЕБІГУ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ ТРИЦИКЛІЧНИМИ АНТИДЕПРЕСАНТАМИ У ХВОРИХ З ПЕРЕВАЖНИМ КАРДІОТОКСИЧНИМ ЕФЕКТОМ . . . . . . 64
3.1. Обгрунтування виділення підгрупи хворих з умовно
кардіотоксичною дією отруєння ТЦА (група №1). . . . . 64
3.2 Клінічна характеристика хворих з гострим отруєнням ТЦА групи 1. . . . . . . . . . . . . 66
3.2.1. Оцінка стану серцево-судинної системи у хворих
групи 1 . . . . . . . . . . . 67
3.2.2. Оцінка неврологічного статусу пацієнтів
групи 1. . . . . . . . . . . 73
3.2.3. Оцінка респіраторного статусу пацієнтів групи 1. . 75
3.2.4. Лабораторне обстеження потерпілих групи 1. . . 78
РОЗДІЛ 4
АНАЛІЗ ПЕРЕБІГУ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ ТРИЦИКЛІЧ-
НИМИ АНТИДЕПРЕСАНТАМИ У ХВОРИХ З
ПЕРЕВАЖНИМ НЕЙРОТОКСИЧНИМ ЕФЕКТОМ. . . . 85
4.1. Оцінка стану серцево-судинної системи у хворих
групи 2. . . . . . . . . . . 87
4.2. Оцінка стану свідомості пацієнтів групи 2 при
використанні гемосорбції. . . . . . . . 99
4.3. Судомний синдром у пацієнтів групи №2 . . .103
4.4. Оцінка респіраторного статусу пацієнтів групи №2 . .104
4.5. Синдром позиційного здавлення тканин як ускладнення
у пацієнтів групи №2. . . . . . . . 106
РОЗДІЛ 5
АНАЛІЗ ПЕРЕБІГУ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ ТРИЦИКЛІЧ-
НИМИ АНТИДЕПРЕСАНТАМИ У ПОЄДНАННІ З
ІНШИМИ ТОКСИКАНТАМИ ПСИХОТРОПНОЇ ДІЇ . . .110
5.1. Клінічна характеристика хворих групи 3 з
гострими мікстовими отруєнням ТЦА. . . . .110
5.2. Оцінка стану серцево-судинної системи у хворих групи 3 114
5.3. Оцінка неврологічного статусу у хворих групи 3. . . 119
5.4. Оцінка респіраторного статусу у пацієнтів групи 3. . 124
5.5. Особливості надання невідкладної допомоги хворим
групи №3 . . . . . . . . . . 127
РОЗДІЛ 6
АНАЛІЗ ТА ОБГОВОРЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ 133
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . 144 ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ . . . . . . 146
СПИСОК ВИСКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . 149
ДОДАТОК А . . . . . . . . . 167
ДОДАТОК В . . . . . . . . . 171

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,
ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

АТ артеріальний тиск
СІЗЗС селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
ВІТ відділення інтенсивної терапії
ДШВЛ допоміжна штучна вентиляція легень
ЕВС електрична вісь серця
ЕКГ електрокардіографія
ЕМД електромеханічна дисоціація
КЛС кислотно-лужний стан
КШД карета швидкої допомоги
КФК креатінфосфокіназа
МДП маніакально-депресивний синдром
ммоль/кг мілімоль на килограм
ммоль/л мілімоль на літр
мсек мілісекунда
ОГП органи грудної порожнини
САТ середній артеріальний тиск
РДС респіраторний дистрес-синдром
ШВЛ штучна вентиляція легень
ТЦА трициклічні антидепресанти
СПЗТ синдром позиційного здавлення тканин
ЦНС центральна нервова система
ЧСС частота серцевих скорочень
ALAT аланінамінотрансфераза
ASАT аспартатамінотрансфераза
AV атріовентрикулярний(а)
Hb - гемоглобін
Hg ртутний стовпчик
RÖ рентген
PSS (ШТО / PSS) шкала тяжкості отруєння

ВСТУП

Актуальність теми.
За час застосування трициклічних антидепресантів (ТЦА) значно поглибилися знання щодо механізму дії цих препаратів, але й, разом з тим, накопичився досвід негативних наслідків невірного вживання, передозування та тяжких отруєнь.
ТЦА досить широко застосовують психіатри в лікуванні пацієнтів з депресивними станами, а також лікарі інших фахів, що посприяло прогресивному збільшенню кількості гострих отруєнь препаратами цієї групи [105, 127]. Переважна кількість отруєнь припадає на суїцидальні спроби [10, 40, 57, 60, 63, 67, 74, 76, 105].
Небезпека для життя пацієнтів при гострому передозуванні трициклічних антидепресантів полягає у вираженій кардіотоксичній та нейротоксичній дії з розвитком коматозного стану, поєднаних з грубими циркуляторними, респіраторними та метаболічними порушеннями [69-71, 73, 77, 98].
Дані Національної Асоціації американських інформаційних токсикологічних центрів [127], свідчать про значне зростання кількості отруєнь ТЦА у період 1983 2003 років (з 0,61 до 3,26 на 10000 населення з летальністю у стаціонарі 0,73%).
Враховуючи зростання кількості гострих отруєнь ТЦА зберігається актуальність цієї проблеми. Зокрема, залишаються проблеми, що потребують вирішення на науковому підґрунті: існують розбіжності при визначенні критеріїв ступеню тяжкості пацієнтів [98, 142, 143], режиму дозування основного антидота гідрокарбонату натрію [9, 12, 16, 80], а також, параметрів ШВЛ [42, 51, 54] у хворих з отруєнням ТЦА тяжкого ступеня. Інтерес представляють також поєднані отруєння трициклічними антидепресантами, іншими психотропними медикаментами й алкоголем. Таким чином, дослідження об’єктивних критеріїв тяжкості отруєння трициклічними антидепресантами, клінічного перебігу мікстових отруєнь на основі ТЦА, диференційованого ефективного застосування гідрокарбонату натрію, гемосорбції та засобів деконтамінації шлунково-кишкового тракту є актуальним завданням, що сприятиме зменшенню ускладнень та скороченню терміну перебування хворих з гострим отруєнням трициклічними антидепресантами у відділеннях інтенсивної терапії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом НДР кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика Особливості діагностики, лікування та профілактики пневмонії в умовах відділення інтенсивної терапії” (реєстраційний шифр ШТ-10.1 № 0101V000961), а також НДР Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вибір критеріїв діагностики та оптимізація інтенсивної терапії при гострих отруєннях трициклічними антидепресантами” (№ держ. реєстрації 0100V002783).
Мета роботи і завдання дослідження
Метою дослідження є розроблення й обґрунтування методів діагностики, заходів інтенсивної терапії та критеріїв прогнозу можливих ускладнень у хворих з ТЦА тяжкого ступеню.
Завдання дослідження:
1. Визначити комплекс методів для оцінки стану хворих з отруєнням ТЦА.
2. Встановити характерні ЕКГ-ознаки та їх динаміку при отруєннях ТЦА тяжкого ступеню і поєднаних отруєннях.
3. Встановити клінічні прояви при переважно нейротоксичному варіанті отруєння ТЦА тяжкого ступеню.
4. Визначити ефективні дози гідрокарбонату натрію, що сприяють зменшенню кардіотоксичних проявів отруєння ТЦА.
5. Обґрунтувати використання гемосорбції у хворих з отруєнням ТЦА тяжкого ступеню.
6. Визначити ефективність детоксикаційного ефекту деконтамінації кишечника у пацієнтів з отруєнням ТЦА.
Об’єкт дослідження хворі з гострими отруєннями ТЦА.
Предмет дослідження кардіотоксичні та нейротоксичні порушення у хворих з гострими отруєннями ТЦА тяжкого ступеня і оптимізація методів інтенсивної терапії.
Методи дослідження - клінічні, біохімічні, функціональні, статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів
На підставі проведених комплексних досліджень клінічних прояв тяжкого отруєння ТЦА вперше обґрунтовано можливість перебігу тяжкого отруєння з переважно кардіотоксичною або нейротоксичною дією. Вперше до шкали визначення тяжкості отруєнь внесені основні специфічні ЕКГ предиктори тяжких ускладнень, симптоми, характерні для кардіотоксичної і нейротоксичної дії при отруєнні трициклічними антидепресантами, що дозволяє об’єктивно оцінити тяжкість стану потерпілих. Розроблено і обґрунтовано режим дозування гідрокарбонату натрію при гострих отруєннях ТЦА тяжкого ступеня. Доведена ефективність застосування гемосорбції та провокаційної осмотичної діареї на перебіг отруєння ТЦА у хворих з гострими отруєннями тяжкого ступеня. Вперше проведено дослідження особливості перебігу отруєння ТЦА на тлі алкогольної інтоксикації, а також при мікстових отруєннях (ТЦА і нейролептики, ТЦА і бензодіазепіни, ТЦА і барбітурати, ТЦА і алкалоїди атропіну).
Практичне значення отриманих результатів
Розроблено, науково обґрунтовано й упроваджено в клінічну практику програму діагностики та інтенсивної терапії при тяжких отруєннях ТЦА, яка дозволяє зменшити кардіотоксичну дію. Використання гемосорбції в токсикогенну фазу гострого отруєння сприяє зменшенню глибини коми, поновленню свідомості, запобігає очікуваним судомним нападам.
Результати дослідження впроваджено в практику роботи відділення інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, використовуються в навчальному процесі на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО ім. П.Л. Шупика.
Особистий внесок пошукача
Автор брав безпосередню участь у клінічному обстеженні й лікуванні переважної більшості пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Автором було проведено аналіз літератури з обраної теми, проведений інформаційний пошук. Самостійно відпрацьовано програми інтенсивної терапії з використанням гідрокарбонату натрію і методів екстракорпоральної детоксикації у хворих при тяжкому отруєнні ТЦА. Разом з науковим керівником сформульовано мету й завдання дослідження, самостійно проведено аналіз отриманих результатів, сформульовано висновки і практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації
Основні положення дисертації викладені і обговорені на ІІІ Національному Конгресі анестезіологів України (м. Одеса, 2000 р.), пленумі правління асоціації анестезіологів України (м. Ялта, 2001 р,), І з’їзді токсикологів України (м. Київ, 2001 р,), на науково-практичній конференції Організація токсикологічної допомоги в Україні” (мм. Київ Канів, 2002 р,), науково-практичній конференції Актуальні питання клінічної токсикології” (м. Київ, 2002 р,), науково-практичній конференції Токсикологія отруєнь і профпатологія хімічної етіології. Медичні аспекти надзвичайних ситуацій” (м. Київ, 2003 р,), IV Національному Конгресі анестезіологів України (м. Донецьк, 2004 р,).
Публікації
За темою дисертації опубліковано 5 наукових робіт, з них 4 у часописах, затверджених переліком ВАК України (1 - самостійно і 4 - у співавторстві.
Обсяг і структура дисертації
Дисертація складається з вступу, 6 розділів (огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних спостережень), порівняльного аналізу й узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій. Матеріал викладений на 148 сторінках, ілюстрований 22 таблицями, 24 рисунками та 6 фотографіями. Бібліографія включає 170 найменувань використаних джерел кирилицею та латинкою. До роботи включено 2 додатки (А,Б).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне та практичне обґрунтування методів ранньої діагностики при гострих отруєннях ТЦА. Досліджено клінічний перебіг поєднаних отруєнь ТЦА. Обґрунтовано методи ефективної інтенсивної терапії в залежності від превалюючого синдрому в отруєнні ТЦА.
1. Дані анамнезу, фізикального обстеження з використанням ШКГ, шкали тяжкості гострих отруєнь, виявлення специфічних ЕКГ- ознак дозволяють встановити попередній діагноз отруєння ТЦА і призначити гідрокарбонат натрію, як препарат антидотної дії.
2. Характерними ознаками кардіотоксичного варіанту отруєння ТЦА є зміни ЕКГознак (синусова тахікардія, розширення комплексу QRS, збільшення зубця R у відведенні AVR, блокада правої ніжки пучка Гіса, порушення процесів реполяризації, відхилення електричної вісі серця праворуч), і/або наявність артеріальної гіпотензії.
3. Ознаками нейротоксичного варіанту отруєння ТЦА є: розвиток коматозного стану (5,3±1,6 бали за шкалою ком Глазго), наявність судомного синдрому (8,1% хворих), порушення самостійного дихання (у 83,3% хворих), синдрому позиційної компресії тканин (3 хворих), антихолінергічного синдрому (у всіх хворих при виході з коматозного стану),
4. При тяжких поєднаних отруєннях ТЦА кардіотоксичні прояви переважно виникали у хворих з отруєнням ТЦА + алкоголь, ТЦА + алкалоїди атропіну, а нейротоксичні порушення виникали і триваліше зберігаються у хворих з отруєннями ТЦА в поєднанні з нейролептиками, бензодіазепінами та барбітуратами.
5. Висока специфічність ЕКГ-предикторів тяжких ускладнень отруєння ТЦА, основні клінічні прояви при переважно нейротоксичному перебігу отруєння дають підставу для внесення їх до шкали тяжкості гострих отруєнь з метою об’єктивного визначення тяжкості гострих отруєнь ТЦА.
6. Зменшення кардіотоксичних проявів отруєння ТЦА досягали призначенням гідрокарбонату натрію 4 5 ммоль/кг маси тіла за добу із введенням половини добової дози у перші 6 годин до значення pH 7,457,55. При використанні ШВЛ дозу гідрокарбонату натрію слід зменшувати на 15%.
7. Нейротоксичний синдром отруєння ТЦА тяжкого ступеню впродовж 12 годин з моменту отруєння є показом для проведення гемосорбції, яка володіє виразною детоксикаційною дією.
8. Виявлено, що застосування провокаційної осмотичної діареї для деконтамінації кишечника забезпечує задовільну перистальтику у 85,7% хворих.

Практичні рекомендації

1. На догоспітальному етапі у хворих з порушенням свідомості, зумовленим отруєнням психотропними речовинами, слід застосовувати ЕКГ-контроль.
2. В разі виявлення ЕКГ-предикторів кардіотоксичності, починати лікування з призначення гідрокарбонату натрію в дозі 1,01,5 ммоль/кг маси тіла.
3. Засобами першої лінії допомоги у хворих на отруєння ТЦА тяжкого ступеня є забезпечення прохідності дихальних шляхів з застосуванням при необхідності респіраторної підтримки, що дозволить зменшити гіпоксію та запобігти або зменшити розвиток аспіраційного синдрому.
4. Промивання шлунку на догоспітальному етапі повинно проводитися тільки у разі надання догоспітальної допомоги лікарем, який володіє методикою інтубації трахеї.
5. На протязі всього періоду порушення свідомості та збереження ЕКГ-предикторів кардіотоксичності, слід застосовувати ЕКГ- моніторинг та визначення КЛС для контролю терапії гідрокарбонатом натрію.
6. Половину добової дози гідрокарбонату натрію слід призначати в перші 6 годин терапії, а решту дози - у наступні 18 годин під контролем КЛС та газів крові.
7. Пацієнтам з переважно нейротоксичним перебігом, у токсикогенній фазі отруєння ТЦА показано застосування гемосорбції.
8. В соматогенній фазі отруєння ТЦА рекомендується призначення провокаційної осмотичної діареї із застосуванням препарату Аеросил” у добовій дозі 46 г на 23 прийоми з одночасним призначенням сорбіту в добовій дозі 50100 г (на 23 прийоми).
9. Переведення хворих з відділення інтенсивної терапії здійснюється при поновленні свідомості пацієнтів (1415 балів за ШКГ) і відсутності на ЕКГ-предикторів кардіотоксичності.

Список використаних джерел

1. Абайдулин О.А. Роль гемосорбции в комплексном лечении экзогенных и эндогенных интоксикаций у детей. // Тезисы докладов XXVII Всесоюзной студенческой научной конференции "Актуальные вопросы хирургии, анестезиологии и реаниматологии детского возраста". - Ив.-Фр., 1986. С. 144.
2. Афанасьев В.В. Острые отравления лекарственными средствами. Патогенез, клиника, диагностика, лечение с позиций медиаторного действия ядов: Автореф. дисс. д-ра мед. наук , СПб,, 1994, - 40 с.
3. Визначення ступеню важкості у хворих з гострим отруєнням трициклічними антидепресантами. Шлапак І.П., Недашківський С.М., Олексієнко Н.В., Падалка В.М., Островська О.В. // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. 2001 - №2(д) С. 3945.
4. Гемосорбция в комплексной терапии острых экзотоксикозов / Под ред. Л.В. Усенко. К.: Здоровье”, 1986. 243 с.
5. Гемосорбция и ультрафиолетовое облучение крови при отравлениях / В.Г. Ананченко, Е.А. Лужников, А.В. Мамонов и др. М.: Медицина, 1990. 126 с.
6. Гольдфарб Ю.С., Бурыкина И.А., Ильяшенко К.К. Медикаментозные способы профилактики осложнений гемосорбции у больных с экзо- и эндотоксикозами // Тезисы IV Республиканской конференции Сорбенты медицинского назначения и механизмы их лечебного действия”. Донецк . 1988. С. 7475.
7. Джиордано К. Сорбенты и их клиническое применение: Пер. с итал.- К.: Высш. шк., 1989.- 400 с.
8. Дифференцированная интенсивная терапия больных с острым отра-влением трициклическими антидепрессантами. Курашов О.В., Недашківський С.М., Алексеенко Н.В., Падалка В.Н., Ходоско Н.О. // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. 2000 - №1(д) С. 130-132.
9. Дюк Д. Секреты анестезии: Пер. с англ. М.: Медпресс-информ, 2005. 549 с.
10. Ефимова Л.К. Лекарственные отравления у детей // Отравления антидепрессантами. К.: Вища шк., 1995. С. 209214.
11. Земсков В.С., Колесников Е.Б., Скиба В.В. Сорбционная детоксикация в комплексном лечении хирургических заболеваний печени, желчных путей и поджелудочной железы // VII Ленинградский симпозиум по гемосорбции. Тезисы докладов. К., Наукова думка”, 1986. - С. 8687.
12. Зозуля І.С., Іващенко О.В., Проданчук Г.М. Стандарти діагностики і лікування гострих отруєнь: Методичні рекомендації. Київ, 2003. С. 20-23.
13. Ильяшевич Е.В. Рентгенологическое исследование осмотического действия сорбита на нормальную тонкую кишку // Регуляторно-приспособительные механизмы в норме и патологии: Сб. трудов.- Л., 1986.- С. 62-63.
14. Картель Н.Т. Возможности терапевтического действия медицинских сорбентов на основе активированных углей // Эфферентная терапия.- 1995.- № 4.- С. 11-18.
15. Клар С. Почки и гомеостаз в норме и при патологии: Пер. с англ. - М.: Медицина, 1987. 642 с.
16. Клиническая токсикология детей и подростков / Под редакцией И.В. Марковой, В.В. Афанасьева, Э.К. Цыбулькина, М.В. Неженцева. - СПб.: Интермедика”, 1998. 302 с.
17. Комаров В.Д., Лужников Е.А., Шиманко И.И. Хирургические методы лечения острых отравлений. М.: Медицина, 1981. 271 с.
18. Костомарова Л.Г., Каштанова И.С. Способы коррекции нарушений гемодинамики при проведении сорбционной детоксикации // 7 Междунар. симп. по гемосорбции. Киев: Наукова думка, 1986. С. 4647.
19. Крышень П.Ф., Рафес Ю.И. Сорбит, ксилит, глицерин и их применение в медицине.- К.: Наук. думка, 1979.- 291 с.
20. Курашов О.В., Трещинский А.И., Троцевич В.А. Гемосорбция в комплексном лечении больных с острыми экзогенными отравлениями // Врачебное дело.- 1991.- №7.- С.74-76.
21. Курашов О.В., Троцевич В.А. Гемосорбция в комплексном лечении острых отравлений 1,2 дихлорэтаном // Врачебное дело.- 1991.- №5.- С. 38-40.
22. Курашов О.В., Троцевич В.А., Кошевой А.В. Методические аспекты гемосорбции в клинической токсикологии // Конгрес анестезіологів-реаніматологів України. Запоріжжя, 1992.- С. 126-127.
23. Курашов О.В., Троцевич В.А., Падалка В.Н. Применение сорбционной детоксикации на углях СКН в практике лечения острых отравлений // Сорбционные методы детоксикации и иммунокоррекции в медицине. Харьков:, 1982.- С. 126-127.
24. Лоуренс Д. Р. Клиническая фармакология: Пер. с англ. М.: Медицина, 1993. 153 с.
25. Лопухин Ю.М., Молоденков М.Н., Гемосорбция. М.: Медицина, 1985.- 288 с.
26. Лудевиг Р., Лос К. Острые отравления: Пер. с нем. М.: Медицина, 1989. 476 с.
27. Лужников Е.А., Гольдфарб Ю.С., Ширинова М.И. Реаниматологические аспекты сорбционной детоксикации в практике лечения острых отравлений // Анестезиология и реаниматология. 1987. - №5. С. 3537.
28. Лужников Е.А. Современные принципы детоксикационной терапии острых отравлений // Анестезиология и реаниматология. - 1998. - №6.- С. 4-6.
29. Мизина П.Г. Изучение взаимодействия аэросила с некоторыми лекарственными веществами // Юбил. науч. конф. "Куйбышевскому мед. институту 70 лет". Куйбышев:, 1987. - С.156-157.
30. Могош Г. Острые отравления: Пер. с румынского. М.: Медицина, 1889.- 798 с.
31. Недашковский С.М. Особенности интенсивной терапии у больных с острым отравлением трицикличными антидепрессантами. // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. 2007. - №3(д) С. 108109.
32. Никифоров Ю.В., Тугаринов С.А., Кислухин В.В. Динамика показателей объема внесосудистой жидкости легких при проведении экстракорпоральной детоксикации у больных в критических состояниях // Анестезиол. и реаниматология. - 1995. - №2 - С. 89-90.
33. Николаев В.Г. Метод гемокарбоперфузии в эксперементе и в клинике. К.: Наукова думка, 1984. 452 с.
34. Николаев В.Г., Шевко А.И., Галинский И.А. Новый портативный аппарат для гемосорбции АГСП 01 // Конф. Проблемы детоксикации в клинической практике и эксперементальной медицине”. Харьков:, 1987. С. 7071.
35. Николаев В.Г. Современные методы сорбционной терапии в клинической практике. // Институт экспериментальной патологии, онкологии им. Р.Е. Кавецкого; К.: - 1998. - 50 с.
36. Остапенко В.Г. Механизмы лечебного действия гемосорбции // Эфферентная терапия. - 1995. - №2.- С. 20-25.
37. Пыриг Л.А. Состояние систем организма при заболевании почек. К.: Здоровье. 1989. 275 с..
38. Пилипенко М.М., Недашківський С.М., Шлапак І.П. Сучасні вимоги до клінічних досліджень в інтенсивній терапії // Біль,знеболювання і інтенсивна терапія. 2007. - №3(Д). С. 130- 133.
39. Рябов С.И., Цюра В.И., Лукичев Б.Г. Энтеросорбция при экспериментальной почечной недостаточности // Урология и нефрология. - 1990. - №4. - С. 16-17.
40. Секреты токсикологии. Луис Дж. Линг, Ричард Ф. Кларк, Тимоти Б. Эриксон, Джон Х. Трейстрел ІІІ и др. - М.:, Бином, - 2006. 753 с.
41. Сидельников В. С. Неотложные состояния в педиатрии: Навч. Посіб. - К.: Здоровье, - 1994. 516 с.
42. Трещинский А.И., Глумчер Ф.С. Руководство по интенсивной терапии.- К.: Вища школа. - 2004.- 600 с.
43. Тюшиков В.В., Нагорный М.М., Перязева Е.В. Сочетанная деконтаминация желудочно-кишечного тракта в комплексном лечении больных с острыми токсикозами // Эфферентная терапия. - 1995. - №3. - С. 77-80.
44. Усенко Л.В., Царев А.В. Сердечно-легочная и церебральная реанимация.- Практ. руков. - Днепропетровск. - 2007. - 47 с.
45. Усенко Л.В., Шинкаренко Н.Д., Стебельский А.С. Неспецифические эффекты острых отравлений и их трансформация под влиянием гемосорбции // IV Всесоюзный съезд анестезиологов-реаниматологов. Одесса:, 1989. с. 520 522.
46. Хмелевский Ю.В. Основные биохимические константы человека в норме и при патологии. К.: Здоров’я. 1987. 624 с.
47. Хоружая Р.Е., Гонтарь Е.А. Применение аэросила при остром отравлении хлорбензолом // Междунар. конф. Актуальные вопросы гигиены труда, профпатологии и медицинского обеспечения трудящихся”. Донецк, - 1995. - С. 268-272.
48. Цибулькин Э.К. Угрожающие состояния у детей.. СПб.: Спец. лит., - 1994. 189 с.
49. Чаленко В.В., Дощук А.И., Жилкина С.В., Раковщик Д.Г. Клинико-экспериментальные исследования различных сорбентов для гемо- и плазмосорбции // Тез. Докл. Эфферент. методы в медицине”.- Москва, 1992.- С. 153- 154.
50. Чекман И.С., Ниженковская И.В., Горчакова Н.А. Сорбенты в медицинской практике // Мед. реабилитация, курортол., физиотерапия. - 1997. - №2. - С. 41-46.
51. Черепно-мозкова травма: сучасні принципи невідкладної допомоги / Є.Г. Педаченко, І.П. Шлапак, А.П. Гук, М.М. Пилипенко. К.: Вища школа, 2007. - 310 с.
52. Черний В.И., Новикова Р.И., ред. Анестезиология: в 5-ти томах.- К.: Здоров’я, 2004.
53. Шлапак І.П., Недашківський С.М., Олексієнко Н.В. Оптимізація інтенсивної терапії у хворих з гострим отруєнням трициклічними антидепресантами // Науково-практична конференція Організація токсикологічної допомоги в Україні". Київ:, 2002. С. 50.
54. Элленхорн М. Дж. Медицинская токсикология: диагностика и лечение отравлений у человека: М.: Медицина, 2003. Т. 2. С. 817 849.
55. Эндер Л.А., Лехтман А.М., Агуреев А.И. Роль гемосорбентов в выявлении патологических механизмов гепатоцеребральной недостаточности при механической желтухе // VII Ленинградский симпозиум по гемосорбции. Київ: Наукова думка, 1986. - С. 89 90.
56. Эфферентные методы лечения острых отравлений / И.К. Деденко, А.В. Стариков, В.А. Литвинюк, В.Ф. Торбин. - К.: Нора Принт, 1997. - 332 с.
57. A comparison of the drugs taken in fatal and nonfatal self-poisoning. Michel K., Waeber V., Valach L., Arestegui G., Spuhler T. // Acta Psychiatr Scand, - 1994. - № 3. P. 184-189.
58. A preliminary study of tricyclic antidepressant (TCA) ovine FAB for TCA toxicity. Heard K., Dart R.C., Bogdan G. et al. // Clin. Toxicol. 2006. No. 3. P. 275-281.
59. A retrospective analysis of antidepressant poisonings in the emergency department: 11-year experience. Unverir P., Atilla R., Karcioglu O. et al. // Hum. Exp. Toxicol. 2006. No. 10. - P. 605-612.
60. Agrawal P., Nadel E.S., Brown D.F. Tricyclic antidepressant overdose // J. Emerg. Med. 2008. - № 34. Р. 321-325.
61. Algren D.A., Sutter M.E. Treatment of tricyclic antidepressant cardiac toxicity // Pediatr. Emerg. Care. 2008. - № 24. Р. 24.
62. Alsön M., Ekedahl A., Medicine self-poisoning and the sources of the drugs in Lund // Acta Psychiatr Scand, - 1994. - № 4. P. 255-261.
63. Antidepressants and suicide risk in the United States, 1985-1999. Grunebaum M.F., Ellis S.P., Li S. et al. // J. Clin. Psychiatry. - 2004, - No. 11. P, 56-62.
64. Aspiration pneumonitis in an overdose population: frequency, predictors, and outcomes. Isbister G.K., Downes F., Sibbritt D. et al. // Crit. Care Med. 2004. №. 1. P. 88-93.
65. Bakke O.M., Iversen B.M., Willasen Y. Hemoperfusion in the treatment of drug intoxication // Brit. Med. J. 1978. № 21. Р. 174.
66. Barry J.D., Durkovich D.W., Williams S.R. Vasopressin treatment for cyclic antidepressant overdose. // J. Emerg. Med. 2006. No. 1. P. 65-68.
67. Beaumont G., Hetzel W. Patients at risk of suicide and overdose // Psychopharmacology 1992. - № 106 (Suppl.). Р. 623.
68. Boehnert M.T., Lovejoy F.H., Value of the QRS duration versus the serum drug level in predicting seizures and ventricular arrhythmias after an acute overdosage of tricyclic antidepresssants // New England Journal of Medicine 1985. - № 313. Р. 474-479.
69. Buckley N.A. Can the fatal toxicity of antidepressant drugs be predicted with pharmacological and toxicological data? // Drug Saf. 1998. - № 18(5). - 369-381.
70. Callaham M, Cyclic antidepressant toxicity // Emergency Medicine: Concepts and Clinical Practice, - St. Lois: Mosby. 1987. Р. - 2087:2098.
71. Camaris C., Little D., A fatality due to moclobemide // J. Forensic Sci, - 1997 № 4. Р. 42-45.
72. Caravati E.M., Bossart P.J. Demographic and electrocardiographic factors associated with severe tricyclic antidepressant toxicity // J. Clin. Toxicol. 1991. - № 29. Р. 31-43.
73. Cardiac effects of acute poisoning with tricyclic antidepressants: systematic review of the literature. Costa J., de Oliveira E.I., Rosa M.M. et al. // Rev. Port. Cardiol. 2001. № 7-8. P. 765-772.
74. Changing patterns of self-poisoning in a UK health district. Bialas M.C., Reid P.G., Beck P. et al. QJM. - 1996. - № 12. Р. 893-901.
75. Charcoal haemoperfusion in amitriptyline poisoning: experience in 20 children. Bek K., Ozkaya O., Mutlu B. et al. // Nephrology. 2008. № 3. P. 193-197.
76. Child and adolescent suicides in Virginia: 1987 to 2003. Vieweg W.V., Linker J.A., Anum E.A. et al. // Child Adolesc. Psychopharmacol. - 2005. № 4. P. 655-663.
77. Coma with ECG abnormalities: consider tricyclic antidepressant intoxication. Veris-van Dieren J., Valk L., van Geijlswijk I. et al. // Neth. J. Med. 2007. № 8. P. 313-314.
78. Correlations between prescriptions and drugs taken in self-poisoning. Buckley N.A., Whyte I.M., Dawson A.H. et al. // Med. J. Aust. 1995. - № 4. Р. 194-197.
79. Crome P. The toxicity of drugs used for suicide // Acta Psychiatr. Scand. - 1993. - № 371. Р. 33-37.
80. Cronin K.A., Caraccio T., McGuigan M. A Survey of Us Poison Center Directors on the Treatment of Tricyclic Antidepressant Overdose With Cardiotoxicity // J. Toxicol. Clin. Toxicol. 2003. № 5. P. 670.
81. Cyclic Antidepressant Poisoning: An Updated Review and Case Illustration. Cohen H., Schwartz A., Schwartz M., Hoffman R., Howland M.A. // J. Pharm. Pract. - 1997. - № 4. - Р. 89-102.
82. Dargan P.I., Colbridge M.G., Jones A.L. The management of tricyclic antidepressant poisoning: the role of gut decontamination, extracorporeal procedures and fab antibody fragments // Toxicol. Rev. 2005. № 3. P. 187-194.
83. Decker B.C. Current Practice in Emergency Medicine. Philadelphia.: Pa., 1991. - P. 467-470.
84. DeMello D.A., Finkbeiner D.S., Kocher K.N. The cost of antidepressant overdose // Gen. Hosp. Psychiatry. 1995. - № 6. Р. 454-455.
85. DeVane C.L., Evans W.E., Schebtag J.J. Cyclic antidepressants. Applied Pharmacokinetics. Principles of Therapeutic Drug Monitoring. - Applied Therapeutic, Inc. - 1986. - P. 852-907.
86. Dorson W., Sizto N., Pizziconi V. Use of solutisers to remove of modify bound chemicals; Exampl of cholesterol absorbtion from plasma // Hemoperfusion. Washington:, Hemisphere publ.Corp. 1980. Р. 357 368.
87. Dönmez O., Cetinkaya M., Canbek R.. Hemoperfusion in a child with amitriptyline intoxication // Pediatr. Nephrol. 2005 № 1. P. 105-107.
88. Dunlop E.N., Hugnes R.D., Williams R. Physico-chemical aspects of the removal of protein-bund substances by charcoal and other adsorbents of potential value in systems of artificial liver support // Med. and Biol. Eng. 1978. № 16. Р. 343 349.
89. Dziukas L., Vohra J. Tricyclic antidepressant poisoning // Med. J. Aust. - 1991. № 154. - P. 344-350.
90. ECG predictors of arrhythmias after tricyclic and thioridazine overdose. Chevalier S., Buckley N.A., OConnell D. et al. // Presented at the Cardiac Society of Australia and New Zealand Annual conference, Canberra. 1995. Р. 356-362.
91. Efficacy of long duration resuscitation and magnesium sulphate treatment in amitriptyline poisoning. Citak A., Soysal D.D., Uçsel R., Karaböcüoğlu M., Uzel N. // Eur. J. Emerg. Med. 2002. No. 1. - P. 63-65.
92. Efficacy of magnesium sulfate for treatment of ventricular tachycardia in amitriptyline intoxication. Sarisoy O., Babaoglu K., Tugay S., Barn E., Gokalp A.S. // Pediatr. Emerg. Care. 2008. No. 3. - P. 199.
93. Eken C. Hypertonic saline: an alternative therapy in TCA overdoses failed to respond sodium bicarbonate // Clin. Toxicol. 2008. - № 46. Р. 488.
94. Epidemiology of acute poisoning: study of 613 cases in the Community of Madrid in 1994. Pombo D.S., Fernandez M.J., Rodelgo S.G., Vallius C. // P.J. Rev. Clin. Esp. 1996. - №3, Р. 150-6.
95. Faber T.S., Zehender M., Just H. Drug-induced torsade de pointes. Incidence, management and prevention // Drug Safety. 1994. - № 11. Р. 463-76.
96. Farrel P.C., Shalsky M. Hemoperfusion for removal of protein-bund lipid-soluble drugs // Hemoperfusion. Washington:, Hemisphere publ. Corp., - 1980, - Р. 191 203.
97. Fernandez M. Toxicity, Cyclic Antidepressants // South Texas Poison Center. - 1998. Р. 3741.
98. Foulke G.E., Identifying toxicity risk early after antidepressant overdose // Am. J. Emerg. Med. - 1995 № 2 - Р. 123-126.
99. Francis E.L., Woolf P.D., ECG lead aVR versus QRS interval in predicting seizures and arrhythmias in acute tricyclic antidepressant toxicity // Annals of Emergency Medicine. 1995. - № 26. Р. 195-201.
100. Frank R.D., Kierdorf H.P. Is there a role for hemoperfusion/hemodialysis as a treatment option in severe tricyclic antidepressant intoxication? // Int. J. Artif. Organs. 2000. № 9. P. 618-623.
101. Francis E.L., Woolf P.D. ECG lead aVR versus QRS interval in predicting seizures and arrhythmias in acute tricyclic antidepressant toxicity // Annals of Emergency Medicine. 1995. 26. Р. 195-201.
102. Frascogna N. Physostigmine: is there a role for this antidote in pediatric poisonings? // Curr. Opin. Pediatr. 2007. No. 2. P. 201-205.
103. Frommer D.A, Kulig K. Tricyclic antidepressant overdose: A review // Journal of American Medical Association. 1987. - № 257. Р. 521-526.
104. Ghazi Khansari M., Oreizi S. A prospective study of fatal outcomes of poisoning in Tehran // Vet. Hum. Toxicol. 1995. - № 5. - Р. 449-452.
105. Gibbons R.D., Hur K., Bhaumik D.K., The relationship between antidepressant medication use and rate of suicide // Am. J. Psychiatry. - 2006. № 11. - P. 61-63.
106. Goldfrank L.R. Goldfrank’s toxicological emergencies. - New York. - 1994. Р. 725-10.
107. Gossel T.A., Bricker J.D. Principles of Clinical Toxicology. - New York: Raven Press, Ltd., 1994. - P. 421.
108. Groleau G. The electrocardiographic manifestations of cyclic antidepressant therapy and overdose: A review // Journal of Emergency Medicine. 1990. - № 8. Р. 597-605.
109. Hall A.K., Curry C. Changing epidemiology and management of deliberate self poisoning in Christchurch // N. Z. Med J, - 1994. - № 107. Р. 396-939.
110. Hamilton R. Toxicity, adverse effects and drug interactions of specific serotonin reuptake ingibitors. Clinical Toxocology Rotation. Issies of the Rocky Mountain poison Center. - 1995. Р. 5.
111. Henderson A., Wright M., Pond S.M. Experience with 732 acute overdose patients admitted to an intensive care unit over six years // Med. J. Aust, - 1993 - № 4. Р. 28-30.
112. Henry J.A., Antao C.A. Suicide and fatal antidepressant poisoning // Eur. J. Med, - 1992. - № 6. Р. 343-348.
113. Interrater agreement in the measurement of interval in tricyclic antidepressant overdose: implications for monitoring and research. Buckley N.A., O’Connell D.L., Whyte I.M., Dawson A.H. // Ann. Emerg. Med, 1996. - № 5. Р. 515-519.
114. Intoxication with a tricyclic antidepressant. Sakka S.G., Kuethe F., Demme U., Hüttemann E. // Anaesthesist. - 2007. № 6. P. 581-586.
115. Jain V., Swartz C.M, Charcoal enhancement of treatment for tricyclic-induced mania // Pharmacopsychiatry. 2002. No. 5. P. 197-199.
116. Jenner B. Positive determinations of tricyclic antidepressant drugs in the material of toxicological laboratory-analysis of trends // Przegl. Lek. 2005. No 6. P. 599-601.
117. Kaa E. Gregersen M. Fatal poisonings in Jutland (Denmark) during the 1980s // Int. J. Legal Med. 1992. - № 3. Р. 133-138.
118. Kaa E. Drug abuse in western Denmark during the eighties. Fatal poisonings among drug abusers // Forensic Sci. Int. 1992. - № 55. Р. 75-82.
119. Kasper S., Schindler S., Neumeister A., Risk of suicide in depression and its implication for psychopharmacological treatment // Int. Clin. Psychopharmacol, - University of Vienna: Austria. 1996. - № 11. Р. 71-79.
120. Knudsen K., Abrahamsson J. Effects of magnesium sulfate and lidocaine in the treatment of ventricular arrhythmias in experimental amitriptyline poisoning in the rat // Crit. Care Med. 1994. № 3. - P. 494-498.
121. Kotseronis N., Desel H., Dose-Dependency of Symptoms Caused by Antidepressant Overdoses // J. Toxicol. Clin. Toxicol. 2004. № 4. P. 504-505.
122. Kragh-Strensen P. Pharmacotherapy of the suicidal patient // Acta Psychiatr. Scand. 1993. - № 371. Р. 57-59.
123. Lejoveux M., Rouillon F. Suicide and psychotropic drugs // Encephale, -1996. - № 4. Р. 40-45.
124. Liebelt E.L., Francis P.D., Woolf A.D. ECG lead aVR versus QRS interval in predicting seizures and arrhythmias in acute tricyclic antidepressant toxicity // Ann. Emerg. Med, - 1995. - № 2. Р. 195-201.
125. Litovitz T., Manoguerra A. Comparison of pediatric poisoning hazards: an analysis of 3.8 million exposure incidents. A report from the American Association of Poison Control Centers // Pediatrics. 1992. - № 6. Р. 999-1006.
126. Matthews K., Eagles J.M., Matthews C.A. The use of antidepressant drugs in general practice. A questionnaire survey // Eur. J. Clin. Pharmacol. 1993. -№ 3. Р. 205-210.
127. McKenzie M.S, McFarland B.H. Trends in antidepressant overdoses // Pharmacoepidemiol. Drug. Saf. 2007. № 5. P. 513-523.
128. Mechanism of ventricular arrhythmia during amitryptiline toxicity. Ansel G.M., Coyne K., Arnold S., Nelson S.D. // Journal of Cardiovascular Pharmacology. 1993. - № 22. Р. 798-803.
129. Miller J. Managing antidepression overdoses // Emerg. Med. Serv. 2004. № 10. P. 113-119.
130. Deaths caused by antidepressive agents and neuroleptics. Risk groups illustrated by a forensic material. Moen A., Strheim S., Brun H. et al. Nor. Laegeforen, - 1992. - № 5. Р. 612-615.
131. Möller H.J. Is there evidence for negative effects of antidepressants on suicidality in depressive patients? A systematic review // Eur. Arch. Psychiatry Clin. Neurosci. - 2006, - № 8 P. 476-496.
132. Neeleman J., Wessely S. Drugs taken in fatal and non-fatal self-poisoning: a study in south London // Acta Psychiatr. Scand. 1997. - № 4. Р. 283-287.
133. Newton E.H. Cyclic antidepressant overdose: A review of current management strategies // American Journal of Emergency Medicine. 1994. - № 3. Р. 376-379.
134. Obafunwa J.O., Busuttil A. Deaths from substance overdose in the Lothian and Borders region of Scotland (1983-1991) // Hum. Exp. Toxicol. 1994. - № 6. Р. 401-406.
135. Olson K.R., Pentel P., Kelly Y. Physical assessmant and differential diagnosis of the poisoned patient // Med. Toxicol. - 1991. Vol. 2. Р. 52-57.
136. Olson K. Poisoning and drug overdose - New York: Applton and Lange. - 1999. - P. 334 335.
137. Outcome following organ removal from poisoned donors in brain death status: a report of 12 cases and review of the literature. Hantson P., Mahieu P., Hassoun A., Otte J.B. // J. Toxicol. Clin. Toxicol. 1995. - № 6. Р. 709-712.
138. Pimentel L., Trommer L. Cyclic antidepressant overdoses: A review // Emergency Medicine Clinics of North America. 1994. - № 12.- Р. 533-543.
139. Pentel P.R., Benowitz N.L., Tricyclic antidepressant poisoning: Management of arrhythmias // Med. Toxicol. 1986 - № 1. Р. 45-51.
140. Pentel P.R., Bullock M.L., Hemoperfusion for imipramine overdose, elimination of active metabolites // Vet. Hum. Toxicol. 1982. - № 19. Р. 259-261.
141. Pentel P.R., Keyler D.E., Haddad L.M., Tricyclic, tetracyclic, and atypical antidepressants in Clinical Management of Poisoning and Drug Overdose. - Philadelphia: WB Saunders. 1997. 36 р.
142. Persson H. Poisoning Severity Score (PSS) // J. Toxicol. Clin. Toxicol.- 1998. - Vol.36.- P. 205-213.
143. Poisoning severity score. Grading of acute poisoning. Persson H.E., Sjoberg G.K., Haines J.A., Pronczuk de Gabrino J. // J. Toxicol. Clin. Toxicol. 1998. - № 3. Р. 205-13.
144. Poisoning with drugs, household products and plants in the case load of the Swiss Toxicologic Information Center. Meier P.J., Gossweiler B., Jaspersen-Schib J.R., Lorent J.P. // Ther. Umsch, - 1992. - № 2. Р. 79-85.
145. Pond S.M. Extracorporeal techniques in the treatment of poisoned patients // Med. J. Aust. 1991. - № 9. Р. 617-622.
146. Prolonged clinical effects in modified-release amitriptyline poisoning. O’Connor N., Greene S., Dargan P., Wyncoll D. et al. // Clin. Toxicol. 2006. - № 1. P. 77-80.
147. Repetto M.R. Epidemiology of poisoning due to pharmaceutical products, Poison Control Centre, Seville, Spain // Eur. J. Epidemiol, - 1997. Р. № 3. Р. 353-356.
148. Ripple J.M. Intensive Care Medicine: - Churchill Livingstone: New York, 1999. Р. 1603-1609 .
149. Rosenbaum J.R., Kramer M.S., Raga M.R. Current status of hemoperfusion in toxicology // Clin. Toxicol. 1980. &nd