СОКУР СТАНІСЛАВ ПЕТРОВИЧ ЛОБІСТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В ЄС

brief description

Міністерство освіти і науки України Київський національний університет імені Тараса Шевченка На правах рукопису СОКУР СТАНІСЛАВ ПЕТРОВИЧ УДК 327:328.184]061.1ЄС ЛОБІСТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В ЄС 23.00.04 політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Матвієнко Віктор Михайлович КИЇВ 2015 2 ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................................. 3 ВСТУП....................................................................................................................... 5 РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ Й ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ........................................................................................ 14 1.1. Концептуально-методологічні основи дослідження лобістської діяльності............................................................................................................. 14 1.2. Теоретичні засади лобістської діяльності .............................................. 34 1.3. Документально-джерельна база дослідження....................................... 59 Висновки до розділу 1................................................................................. 73 РОЗДІЛ 2. ЛОБІСТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ІНСТИТУЦІЙНОМУ РІВНІ ЄС ............................................................................................................................. 75 2.1. Лобістська діяльність щодо наднаціональних інституцій ЄС........... 76 2.2. Лобіювання міжурядових інституцій ЄС ............................................. 110 Висновки до розділу 2............................................................................... 125 РОЗДІЛ 3. ЛОБІСТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ НА РІВНІ КРАЇН-ЧЛЕНІВ ЄС. ...................................................................................................................... 127 3.1. Інституціоналізація лобістської діяльності в країнах-членах ЄС .. 127 3.2. Особливості лобіювання в країнах-членах ЄС................................... 151 Висновки до розділу 3............................................................................... 168 ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 170 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................ 176 3 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ГД - Генеральний директорат (англ. General Directorate) ГМ - Голови місій ЄС (англ. EU Heads of Missions) ЄЕСК - Європейський Економічний та Соціальний Комітет (англ. The European Economic and Social committee) ЄЄА - Єдиний європейський акт (англ. Single European Act) ЄК - Європейська Комісія (англ. The European Commission) ЄП - Європейський Парламент (англ. The European Parliament) ЄР - Європейська рада (англ. The EuropeanCouncil) ЄС - Європейський Союз (англ. The European Union) ЄСД - Суд Європейського Союзу (англ. The Court of Justice of the European Union) ЄСЗС - Європейська служба зовнішніх справ (англ. The European External Action Service) КЄС - Кореспонденція Європейського Союзу (англ. Coreu) ККПР - Консультативна комісія з питань промислового розвитку КОЕСТ - Робоча група з питань Східної Європи та Центральної Азії при ЄСЗС (англ. Working Party on Eastern Europe and Central Asia, COEST) КОРЕПЕР- Комітет постійних представників в ЄС (англ. Committee of Permanent Representatives in the European Union) КПБ - Комітет з питань політики та безпекипри ЄСЗС (англ. The Political and Security Committee) ОЕСР - Організація економічного співробітництва та розвитку (англ. Organisation for Economic Cooperation and Development) ООН - Організація Об’єднаних Націй (англ. The United Nations) РЕЛЕКС- Дорадча робоча група з питань зовнішніх справ при ЄСЗС (англ. The Foreign Relations Counselors Working Party, RELEX) 4 РЄС - Рада Європейського Союзу (англ. The Council of the European Union) СЗБП - Спільна зовнішня та безпекова політика (англ. Common Foreign and Security Policy, CFSP) СНД - Співдружність Незалежних Держав (англ. The Commonwealth of Independent States) СОТ - Світова організація торгівлі (англ. World Trade Organization, WTO) СПР - Процедура спільного прийняття рішень (англ. Ordinary Legislative Procedure) СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік СРТЄЄ - Спільний Реєстр Транспарентності Європарламенту та Єврокомісії (англ. Common Transparency Register of the European Parliament and the European Commission) США - Сполучені Штати Америки 5 ВСТУП Актуальність теми дослідження. Актуальність теми зумовлена однією з сучасних тенденцій в міжнародних відносинах розвитком практики лобізму. Сьогодні суб’єкти лобістської діяльності стали невід’ємною частиною процесів прийняття рішень, починаючи з місцевого рівня та рівня окремих країн і завершуючи рівнем міжнародно-політичних союзів та глобальним рівнем. Відповідно до доповіді ООН «На шляху до відповідального лобіювання» в світі ведуть свою діяльність близько ста тисяч лобістів, п'ятнадцять тисяч з яких у Брюсселі, а сімнадцять тисяч у Вашингтоні. Все частіше прослідковуються активні намагання здійснювати лобістський вплив на міжнародні організації такі як СОТ та інші, на учасників самітів Великої сімки, на інституції Європейського Союзу та на окремі країни. Лобіювання інтересів є реальністю для всього сучасного світу. В той час як експертна інформація, що отримується від суб’єктів лобістської діяльності приносить багато користі при прийнятті рішень, в світі також спостерігається надмірний небажаний вплив лобістів, який може шкодити публічним інтересам. За цих обставин лобістська діяльність вже ставала предметом вивчення і рекомендацій трьох доповідей «Лобісти, уряди, та суспільна довіра» ОЕСР, до якої входять багато країн-членів Європейського Союзу. За останні кілька десятиліть лобізм став невід’ємною частиною прийняття рішень як на національному рівні, так і на рівні інституцій ЄС. Лобізм безпосередньо пов’язаний з принципами транспарентності, що були задекларовані у Білій Книзі ефективного управління ЄС та є основою Стратегії покращення регулювання ЄС. На європейському континенті саме Брюссель сьогодні є місцем, де приймається більшість обов’язкових рішень, що впливають на всі країни-члени ЄС, разом з їх групами інтересів та громадянами. Країни-члени, за умови делегування своїх формальних повноважень до інституцій ЄС, мають також захищати як свої інтереси, так і групи інтересів. Не залишаються осторонь і треті держави, що 6 використовують усі існуючі важелі впливу, аби тільки рішення Європейського Союзу приймалися на їх користь, або не приймалися взагалі. У низці країн Європейського Союзу лобіювання прийняте суспільством та існує чітка тенденція до інституціоналізації лобіювання. Тому актуальними є оцінка сьогоднішнього рівня інституціоналізації лобістської діяльності та виокремлення особливостей лобіювання на національному рівні, що в свою чергу визначає необхідність дослідження всіх важелів впливу, які існують на національному рівні в ЄС. Відповідно важливим є аналіз організаційної структури та особливостей функціонування наднаціональних та міжурядових інституцій ЄС. У той же час, актуальним є також виявлення умов, за яких з’являється можливість отримати доступ до інституції та, зрештою, у чому полягає взаємозалежність рівня країн-членів та рівня інституцій ЄС. Європейський Союз є впливовим міжнародним гравцем, а рішення, які він приймає можуть впливати на міжнародно-політичну ситуацію у будьякому куточку світу. Таким чином, рівень інституцій ЄС стає об’єктом для здійснення лобістської діяльності, яка досить часто реалізується у поєднанні з лобіюванням на рівні країн-членів ЄС. Саме тому проблематика лобістської діяльності в Європейському Союзі в умовах постійного зіткнення інтересів як внутрішніх, так і зовнішніх, потребує ґрунтовного дослідження і має істотне наукове й практичне значення для політології міжнародних відносин. Аналіз лобістської діяльності як на рівні країн-членів, так і на рівні інституцій, потрібен також для окреслення практичних рекомендацій для українських суб’єктів лобістської діяльності на європейському напрямі діяльності, задля подальшого використання результатів дослідження в процесі інтенсифікації формальної та неформальної співпраці України з ЄС. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в межах комплексної програми науководослідних робіт Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного розвитку 7 світових процесів глобалізації» (затвердженої на Вченій раді Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 20 червня 2011 року, протокол № 13) та науково-дослідної теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 11БФ048-01 «Україна в міжнародних інтеграційних процесах» (зокрема її підрозділу 1 «Україна в сучасних політичних та безпекових процесах»). Мета і завдання дослідження визначені, виходячи з науковотеоретичної й практичної актуальності та стану фахового розроблення проблематики, її політичної ваги. Оскільки у вітчизняній і зарубіжній політології міжнародних відносин зазначена тема дисертації комплексно не розглядалася, здобувач поставив за мету здійснити дослідження лобістської діяльності через різноманіття форм взаємодії її суб’єктів і повноважних владних інститутів на рівні країн-членів та на рівні інституцій ЄС. Реалізація цієї мети обумовлює необхідність вирішення наступних завдань: - визначити теоретичні засади лобістської діяльності в ЄС; - дослідити взаємозалежність національного рівня та рівня інституцій в ЄС при здійсненні лобістської діяльності; - визначити ступінь відкритості та закритості інституцій та органів Європейського Союзу для суб’єктів лобістської діяльності; - дослідити процес інституціоналізації лобістської діяльності в країнах-членах ЄС; - висвітлити особливості здійснення лобістської діяльності в країнах-членах ЄС; - проаналізувати практику лобістської діяльності на національному рівні та на рівні інституцій ЄС з точки зору використання їх досвіду Україною. Об’єктом дослідження є механізми функціонування інституцій Європейського Союзу. Предметом дослідження є лобістська діяльність в Європейському Союзі. Методи дослідження визначені специфікою об’єкта й предмета 8 дослідження, метою й завданнями дисертації. До методології, використаної в дослідженні, передусім слід віднести загальнонаукові методи, а саме: компаративний, структурно-функціональний, політико-системний, хронологічний. Компаративний метод у дослідженні надав можливість дослідити рівень врегулювання лобістської діяльності в країнах-членах Європейського Союзу та визначити особливості лобістської діяльності на рівні інституцій та органів ЄС, а саме щодо Європейської Комісії, Європейського Парламенту, Європейської Ради та Ради Європейського Союзу, Єдиного економічного та соціального комітету, Суду Європейського Союзу, Європейської служби зовнішніх справ. Структурно-функціональний метод надав можливість визначити місце і роль лобіювання в системі взаємовідносин об’єктів та суб’єктів лобістської діяльності. Системний аналіз дозволив пояснити особливості здійснення лобістської діяльності як на рівні країн-членів, так і на рівні інституцій ЄС в контексті прийняття, зміни або відміни рішень повноважними органами чи інституціями. У рамках політико-системного підходу продемонстрована взаємозалежність суб’єктів, об’єктів, алгоритму, техніки та тактики, стратегії, якості та ефективності, ресурсозабезпеченості та інтересу на основі існуючих закономірностей у зв’язках між ними як елементами даної системи. Серед прикладних методів дослідження варто зазначити також екстраполяцію й аналіз тенденцій врегулювання лобістської діяльності в окремих державах. Метод екстраполяції дозволив перенести окремі характеристики здійснення лобістської діяльності в певних країнах та щодо певних інституцій за умови схожості системних параметрів у першому і другому випадках. Наприклад, дослідження рівня регулювання лобістської діяльності в окремих країнах надало можливість вивести певні закономірності лобістської діяльності щодо законодавчої, виконавчої та судової гілок влади в країнах-членах ЄС. Застосування ж івент-аналізу й критичне осмислення тексту під час 9 роботи з документальними джерелами матеріалами органів влади, офіційних документів інституцій ЄС, дослідженнями провідних лобістських компаній тощо, дозволило забезпечити наукову об’єктивність та достовірність результатів дослідження. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автор дисертації на основі залучення та комплексного аналізу широкого кола джерел, значна частина яких раніше не була об’єктом спеціального наукового вивчення, здійснив цілісне й всебічне дослідження процесу здійснення лобістської діяльності на рівні країн-членів і на рівні інституцій ЄС. Основними положеннями, які визначають наукову новизну дослідження й виносяться на захист, є такі: Вперше: 1. Встановлено, що функціональні особливості інституцій та дорадчих органів ЄС сприяють розгортанню практики міжнароднополітичного лобіювання в ЄС та спонукають до здійснення лобістської діяльності щодо них і це призводить до інституціоналізації лобіювання в межах Європейського Союзу. 2. Встановлено рівень інституціоналізації лобістської діяльності в усіх країнах-членах ЄС, відповідно до якого країни-члени ЄС розподіляються на країни, де лобістська діяльність є інституціоналізованою, країни із перехідним рівнем інституціоналізації та країни, де існує лише тенденція до інституціоналізації. 3. Визначено, що при здійсненні лобістської діяльності на національному рівні існує ряд особливостей, притаманних лише цьому рівню в рамках ЄС, які полягають у нерівномірності лобіювання трьохгілкової системи влади в країнах ЄС, залежності форми лобістської діяльності від державного устрою країн-членів ЄС, можливості уникнення політичними партіями країн-членів обмежень щодо фінансування при здійсненні лобіювання щодо них міжнародно-політичними акторами, досягненні балансу 10 між зацікавленими суб’єктами лобіювання та у залученні засобів масової інформації до процесу лобіювання з метою впливу на громадську думку. Поглиблено: 4. Дослідження лобіювання суб’єктами щодо наднаціональних та міжурядових інституцій ЄС згідно повноважень, організаційної структури та особливостей їх функціонування, що дало змогу встановити ступінь відкритості чи закритості інституцій та органів ЄС по відношенню до суб’єктів лобіювання. 5. Аналіз теоретичних засад дослідження лобіювання, включно з основними елементами здійснення лобістської діяльності в ЄС, за рахунок яких постійно здійснюється вплив на прийняття рішень в ЄС як на національному, так і на рівні інституцій ЄС. 6. На основі вивчення європейського досвіду встановлено механізм можливого лобіювання Україною як на рівні інституцій ЄС, так і на рівні країн-членів ЄС в частині прийняття зовнішньополітичних рішень інституціями ЄС. Набуло подальшого розвитку: 7. Положення, що сьогодні інституціоналізація лобістської діяльності відбувається нерівномірно в країнах-членах ЄС; 8. Міркування, що при здійсненні лобістської діяльності з міжнародно-політичним характером на рівні наднаціональних та міжурядових інституцій ЄС, як правило, відбувається залучення рівня країн-членів ЄС. Наукове і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення й висновки дисертації дають можливість поглибити наукові знання про здійснення лобістської діяльності в Європейському Союзі. Висновки й рекомендації можуть також бути використані в навчальному процесі вищих навчальних закладів при розробці навчальних програм з лобістської діяльності і діяльності недержавних організацій, законодавчого регулювання лобістської діяльності тощо. 11 Окрім цього, висновки дослідження можуть бути задіяні фахівцями МЗС України й спеціалістами інших державних установ, науково-дослідних інститутів та центрів, які беруть участь у захисті національних інтересів України в рамках Європейського Союзу. Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, що викладені в дисертації, одержані автором особисто й концентровано викладені в авторефераті, 5 опублікованих наукових статтях в українських фахових виданнях та у 1 закордонній статті. Апробація результатів дисертації. Головні висновки й тези дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, також були викладені автором у доповідях на десятій міжнародній науковій конференції «Європейські прикладні науки: сучасні підходи у наукових дослідженнях» у м. Штутгарт (Німеччина) (10th International Scientific Conference European Applied Sciences: modern approaches in scientific researches) за результатами якої було опубліковано тези до конференції (Papers of the 10th International Scientific Conference. June 5, 2014, Stuttgart, Germany. p.39-43); міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна - 2010» (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 25 березня 2010 р) за результатами якої було опубліковано тези до конференції (Сокур С.П. «Вплив недержавних акторів на поглиблення інтеграційних процесів в ЄС на прикладі Республіки Польщі»/ Сокур С.П.// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2010. Вип. 90. - С. 132-134). Публікації. Основні положення дисертації відображено в 6 наукових працях загальним обсягом 4,26 д. а., з яких 5 наукових праць у фахових 12 виданнях (3,06 д. а.), які визнані МОН України фаховими, у 1 іноземній статті (0,5 д. а.) та у 2 матеріалах апробаційного характеру (0,7 д. а.). Структура і обсяг роботи обумовлені визначеними метою, об’єктом і предметом дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел (397 найменування англійською, французькою, українською, російською мовами на 41 сторінці). Загальний обсяг дисертації складає 216 сторінок, з них обсяг основного тексту 174 сторінки. Список опублікованих автором праць за темою дисертації 1. Сокур С. Інституціональні зміни в ЄС після прийняття Лісабонського договору / Сокур С.П. // Віче. - 2010. - № 12. - С. 23-24. 2. Сокур С.П. «Здійснення лобістської діяльності щодо Європарламенту з огляду на особливості його функціонування в політичній системі ЄС»/ Сокур С.П.// Вісник НТУУ «КПІ». Серія Політологія. Соціологія. Право. К.: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», 2013. Вип. 4. - С. 30-34. 3. Сокур С.П. «Єврокомісія та лобістська діяльність в ЄС»/ Сокур С.П.// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2014. Вип. 118. - С. 90-99. 4. Сокур С.П. «Здійснення лобістської діяльності щодо Європейської Ради та Ради Європейського Союзу з огляду на особливості їх функціонування в політичній системі ЄС»/ Сокур С.П.// Гілея: науковий вісник: збірник наукових праця. - К.: ПП «Видавництво «Гілея», 2014. Вип. 84(5) - С. 538- 542. 5. Sokur S.P. Specifics of lobbying activity at the national level in the European Union”/ Sokur S.P.// European Applied Sciences. Stuttgart: ORT Publishing, 2014, No. 5 (May). Р.73-74. 13 6. Сокур С.П. «Лобістська діяльність щодо Європейського Суду ЄС»/ Сокур С.П.// Гілея: науковий вісник: збірник наукових праця. - К.: ПП «Видавництво «Гілея», 2015. Вип. 95(4) - С. 439-443

bibliography

ВИСНОВКИ Проведене дослідження стало основою для вирішення важливого наукового питання, що полягає в дослідженні міжнародно-політичного аспекту здійснення лобістської діяльності на рівні країн-членів та на рівні інституцій в рамках Європейського Союзу та дозволило дійти таких висновків: 1. Здійснивши аналіз теоретичних поглядів на сутність лобістської діяльності в ЄС, можна зробити висновок, що лобістська діяльність в ЄС є активною, цільовою та усвідомленою взаємодією суб’єкта лобістської діяльності з об’єктом. Лобістській діяльності притаманна структурованість та чітке розмежування місця суб’єктів, об’єктів та інших елементів. Між усіма елементами виникає взаємозв’язок, а існування лобістської діяльності зумовлено метою суб’єкта. Водночас при лобіюванні суб’єкти різняться за ступенем впливу між собою. Різниця між ними зумовлена використанням таких елементів як техніка, тактика, план, прогноз, стратегія та ресурсозабезпеченість лобіювання. Технікою лобістської діяльності є сукупність технічних засобів, за допомогою яких суб’єкти лобістської діяльності в процесі здійснення впливу на повноважні органи забезпечують досягнення необхідного їм результату. В той же час, тактика включає в себе як техніку лобістської діяльності, так і шляхи її здійснення і є їх сукупністю. Не менш важливими елементами є план та прогноз лобістської діяльності. Перший спирається на прогноз майбутнього та є намаганням вплинути на його розвиток, а другий використовується для визначення засобів, прийомів та методів здійснення лобістської діяльності в певний момент часу. Стратегія лобістської діяльності включає в себе основні цілі та завдання, що визначають загальний напрям здійснення лобістської діяльності. Ресурсозабезпеченістю є матеріальні, фінансові, наукові, трудові, експертні, юридичні та інші витрати під час лобіювання. У той же час ресурсозабезпеченість напряму залежить від професіоналізму суб’єктів лобістської діяльності, можливості здійснювати 171 вплив на повноважні органи влади, цілей та завдань інших суб’єктів лобістської діяльності, важкості виконання конкретних завдань та цілей, що стоять перед суб’єктом лобістської діяльності. 2. Лобістська діяльність в Європейському Союзі передбачає взаємозалежність національного рівня із рівнем інституцій та органів ЄС. У випадку із Єврокомісію взаємозалежність проявляється у її зацікавленості підтримувати контакти із суб’єктами лобістської діяльності з національного рівня, адже ресурси, що отримуються від суб’єктів, дають змогу Комісії ефективніше виконувати свою інституційну роль. Для суб’єктів лобістської діяльності найголовнішим ресурсом є «доступ» до Єврокомісії, який вони отримують в обмін на експертні знання та визнання її ролі у процесі загальної життєдіяльності ЄС. У випадку з Європарламентом взаємозалежність спостерігається під час читань та голосувань в Європарламенті, що перебувають під контролем політичних груп, та представлені як на національному рівні, так і на рівні інституцій ЄС. Як і Європарламент, який обирається шляхом прямого голосування на національному рівні, членів Єдиного економічного та соціального комітету так само висувають на рівні країн-членів ЄС. Таким чином забезпечується перехід інтересів з національного рівня на рівень органів ЄС. При здійсненні лобістської діяльності щодо РЄС та ЄР прослідковується взаємозалежність із національними урядами, що надає переваги суб’єктам лобістської діяльності з рівня-країн членів при лобіюванні цих інституцій. Взаємозалежність при ухваленні рішень щодо Спільної зовнішньої та безпекової політики проявляється у тому, що такі рішення ініціюються країнами-членами, які передають їх для детального оброблення на рівень інституцій, а саме до Європейської служби зовнішніх справ, яка здійснює підготовку до ухвалення рішення Радою Європейського Союзу. Оскільки остання складається із представників урядів країн-членів ЄС, це визначає необхідність здійснення лобістської діяльності як на рівні інституцій ЄС, так і на рівні країн-членів, тим самим підтверджуючи взаємозалежність обох рівнів. 172 3. Відкритість для лобіювання притаманна Європарламенту, Єврокомісії та Єдиному економічному та соціальному комітету. Так, Європарламент є відкритим для здійснення впливу ще на ранніх стадіях розгляду питань, а саме під час визначення доповідача, а його фактичний вплив виходить за межі його формальних повноважень. Важливою є й наявність функціональної, секторальної та ієрархічної фрагментації, що використовується суб’єктами лобістської діяльності. Не останню роль грають читання та голосування на пленарних засіданнях, що часто стають важливими при здійсненні лобістської діяльності як внутрішніми, так і зовнішніми суб’єктами. Відкритість Єврокомісії визначається потребою у великій кількості експертної та іншої інформації. Сама ж Єврокомісія зацікавлена у підтримці відносин з суб’єктами лобістської діяльності, адже отримані від них ресурси дають їй змогу ефективніше виконувати свою інституційну роль. Єдиний економічний та соціальний комітет є одним з найбільш відкритих органів ЄС для суб’єктів лобістської діяльності, адже має можливість вступати у процес прийняття рішень на ранніх етапах. ЄЕСК також може надавати технічну підтримку та ініціювати висловлення власної експертної думки з будь-яких питань. Серед інших переваг для суб’єктів є те, що експертна оцінка ЄЕСК з можливими наслідками та шляхами вирішення певної проблеми обов’язкова для розгляду відповідними інституціями. Закритими для здійснення лобістської діяльності є Європейська служба зовнішніх справ, Суд ЄС, Європейська Рада та Рада ЄС, хоча це не означає, що їх лобіювати неможливо. Лобіювання Європейської Ради та Ради ЄС можливе шляхом впливу на різних рівнях та різними шляхами на самому початку розгляду певного питання обома Радами, адже, якщо Радами попередньо прийнятий проект певного рішення, його вже досить важко змінити. Водночас закритість Європейської Ради для суб’єктів підсилює привабливість відкритого до лобіювання Комітету постійних представників. Останній є зручним форумом для обговорення і представлення інформації суб’єктами лобістської діяльності його співробітникам, що мають тісні 173 взаємини з відповідними міністрами чи високопосадовцями країн ЄС. Незважаючи на те, що Європейська служба зовнішніх справ надає змогу суб’єктові прийняття рішення надати свою позицію, цей орган є одним з найбільш закритих для здійснення лобістської діяльності в ЄС. Це зумовлено закритістю внутрішніх підрозділів ЄСЗС та встановленим рівнем секретності при здійсненні їх безпосередніх функцій. За таких умов об’єктом для здійснення лобістської діяльності стає Верховний представник з міжнародних справ та безпеки ЄС разом з Радою ЄС, яка ухвалює рішення, що розробляються підрозділами ЄСЗС. Суд ЄС є також закритим для суб’єктів лобістської діяльності, хоча й існують певні можливості для здійснення впливу, зокрема, за допомогою подачі виправдальних позовів, що успішно використовується суб’єктами лобістської діяльності в залежності від юридичного обґрунтування. Рішення суду в ЄС є потужним інструментом в рамках Європейського Союзу та часто використовується як внутрішніми, так і зовнішніми суб’єктами лобістської діяльності. 4. У всіх країн-членах Європейського Союзу існує тенденція до інституціоналізації лобістської діяльності, хоча вони й різняться за рівнем інституціоналізації лобіювання. Серед країн-членів ЄС за рівнем інституціоналізації лобістської діяльності насамперед виділяються Австрія, Велика Британія, Литва, Словенія, Польща, в яких лобістська діяльність є інституціоналізованою найбільшою мірою, відіграє помітну роль в системі прийняття рішень, та існують інструменти забезпечення прозорості функціонування суб’єктів. В іншій групі країн, до якої належать Німеччина, Бельгія, Франція, Нідерланди, Ірландія, Італія, Латвія, Румунія, Угорщина, Чехія, Словаччина, інституціоналізація лобістської діяльності знаходиться на перехідному етапі. В цих країнах участь суб’єктів лобістської діяльності в процесі прийняття рішень є визнаним явищем, що зумовлює спроби врегулювати лобістську діяльність оптимальним чином та здійснювати контроль за транспарентністю лобіювання. Водночас, в цих країнах, як правило, відсутнє законодавче 174 регулювання, але наявні спроби саморегуляції та ініціативи щодо прийняття відповідних законів. До групи країн, де існує лише тенденція до інституціоналізації лобістської діяльності належать Фінляндія, Іспанія, Греція, Португалія, Швеція, Данія, Хорватія, Люксембург, Естонія, Болгарія, Кіпр, Мальта. В цих країнах інституціоналізація лобістської діяльності знаходиться на початковому етапі становлення, відсутнє законодавче регулювання лобістської діяльності та не спостерігається потяг до саморегуляції суб’єктів лобістської діяльності. 5. Лобістська діяльність на рівні країн-членів ЄС має ряд особливостей, які є визначальними при здійсненні лобістської діяльності в ЄС у цілому. Так, об’єктом лобістської діяльності на національному рівні в першу чергу є законодавчі органи країн-членів ЄС, щодо яких здійснюється вплив як внутрішніми суб’єктами лобіювання, так і зовнішніми, включно із третіми країнами. Водночас простежується залежність форми лобістської діяльності від державного устрою країн-членів ЄС, адже в ЄС є країни-члени із сильно централізованою системою влади, що існують поряд із країнами-членами, де спостерігається сильна децентралізація. Іншою особливістю при здійсненні лобістської діяльності в країнахчленах ЄС є те, що політичні партії в багатьох випадках не дотримуються обмежень щодо свого фінансування при лобіюванні їх третіми країнами. За цієї ситуації з’являються широкі можливості у суб’єктів лобістської діяльності з третіх країн, які не є обмеженими у фінансових ресурсах та мають змогу використовувати політичні партії у своїх інтересах при лобіюванні необхідних їм рішень. Для лобіювання на рівні країн-членів ЄС характерним є досягнення балансу між суб’єктами, що полягає в агрегації інтересів суб’єктів і спільне їх втілення у життя. Іншою особливістю є те, що національний рівень часто залучається в процес здійснення лобістської діяльності щодо інституцій ЄС. Таким чином, рівень країн-членів та рівень інституцій ЄС тісно пов’язані в 175 процесі лобіювання в ЄС. Також до особливостей лобіювання на національному рівні варто віднести залучення ЗМІ до цього процесу. Інформаційний супровід лобіювання сприяє маніпуляціям з громадською думкою, що може мати місце навіть у розвинутих демократіях ЄС. 6. Україна може ефективно впливати на рішення ЄС, які мають вагоме значення для нашої держави за умови консолідації позиції зацікавлених суб’єктів лобістської діяльності в самій Україні. Задля здійснення ефективного впливу на прийняття зовнішньополітичних рішень ЄС українські суб’єкти лобістської діяльності повинні здійснювати вплив не лише на інституції, що беруть участь у розробці та прийнятті рішень, але й на інституції та органи ЄС, які опосередковано відносяться до процесу прийняття рішень та залучати до процесу суб’єктів лобістської діяльності з країн-членів ЄС. Водночас ефективний вплив українських суб’єктів лобістської діяльності на прийняття рішень на національному рівні потребує врахування всіх вищезгаданих особливостей здійснення лобістської діяльності на рівні країн-членів та врахування взаємозалежності національного рівні та рівня інституцій ЄС. Лобіювання зовнішньополітичних рішень ЄС Україною у довгостроковій перспективі може бути ефективним тільки за наявності фактологічного та нормативно-правового підґрунтя, а не їх імітації з метою задоволення лише короткострокових цілей.