ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМПАТІЙНИХ ТИПІВ ОСОБИСТОСТІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

ГНЕЗДІЛОВ ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ

УДК 159.923-057.36(043.5)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМПАТІЙНИХ ТИПІВ ОСОБИСТОСТІ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
кандидат психологічних наук
доцент
Крюкова Марина Анатоліївна

Одеса – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП……..…………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ЕМПАТІЇ……………................................................................
9
1.1. Традиції дослідження емпатії в зарубіжній психології………………. 9
1.2. Проблема емпатії у вітчизняній психологічній науці………………… 24
1.3. Теоретико-методологічні основи дослідження емпатії………………. 38
1.4. Психологічні особливості діяльності працівника патрульної служби та роль емпатії у виконанні функціональних обов’язків………………….
48
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ……………………………………. 58
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМПАТІЇ………………………………………………..
61
2.1. Організація та основні етапи дослідження……………………………. 61
2.2. Методи дослідження емпатійних типів особистості…………………... 67
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ…………………………………….. 87
РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМПАТІЙНИХ ТИПІВ ОСОБИСТОСТІ …………………………………..
89
3.1. Ступінь розвитку та взаємозв'язки між параметрами емпатії в досліджуваній вибірці………………………………………………………..
89
3.2. Моделі емпатійної поведінки та їх внутрішня структура……………. 96
3.3. Психологічні чинники, що формують канали емпатії…..……………. 105
3.4. Емпатійні типи та особливості ієрархічної структури їх індивідуально-психологічних властивостей………………………………..
125
3.5. Методичні рекомендації з розвитку емпатійних властивостей особистості……………………………………………………………………
135
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ…………………………………… 172
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………
ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 178
195

ВСТУП

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку психологічної науки особливого значення набуває поглиблений аналіз психічних утворень, які виступають основними координаторами та регуляторами життєдіяльності особистості, розвитку її адаптаційного потенціалу та повноцінного функціонування у суспільстві. До цієї категорії унікальних інтегральних утворень відноситься емпатія, яка фактично виконує функцію внутрішньо особистісного гаранта повноцінного існування суб’єкта у різних сферах життєдіяльності.
В зарубіжній психології представлені різні напрямки дослідження емпатії. Так, низка авторів підкреслювала суспільний характер емпатії, її зв’язок з альтруїзмом, а здібність розуміти та занурюватися у світ іншої людини розглядали як характеристику взаємодії групових суб’єктів (Дж. Іган, A.P. Goldstein, Д. Кребс, С.П. Олайнер, П.М Олайнер та ін.); інші основне проблемне поле дослідження емпатії пов’язували з вивченням її комунікативного компоненту (С. Деніш, Н. Каган, Т. Кіф, С. Труакс та ін.); поступово акцент був перенесений на розуміння іншої людини через використання механізмів перетворення, інтроекції або прийняття точки відліку іншої людини (Дж. Мід, G.Y. Michaels та ін.); емпатія досліджувалася в контексті психотерапії, у сфері реальної людської практики педагогічного процесу, сімейному житті тощо (Н. Раскін, К. Роджерс, Дж. Уоткінс, H. Betancourt, Т. Merry, J. Sutton, W. Stewart, Т.M. Tomlinson, R.E. Whitney та ін.).
У вітчизняній психології емпатію розглядали інтерсуб’єктивно, через поняття діалогу як слухання, підтвердження (О.У. Хараш), як компонент любові людини до людини, емоційно опосередковане ставлення до оточуючих (С.Л. Рубінштейн); як онтогенетично сформовану особистісну характеристику (Т.П. Гаврилова, А.В. Запорожець, А.З. Неверович, Д.Б. Ельконін, П.М. Якобсон та ін.); як індивідуально-психологічну рису (Ю.Б. Гіппенрейтер, Т.Д. Карягіна, О.М.Козлова, О.Б. Орлов, О.А. Орищенко, М.О. Хазанова та ін.).
Разом з тим, психологічна суть процесу емпатії є складнішою, оскільки пов’язана з інтуїцією, передбаченням реакцій іншого, вона може бути позбавлена добрих намірів, але спрямована на запобігання агресивних або інших будь-яких неадекватних дій. Тобто, диференціація основних каналів та її структурована модель залишається недостатньо дослідженою як в теоретичному, так і в практичному плані.
Виходячи з важливості зазначених питань, недостатньої їх розробленості в теорії та практиці сучасної психології був здійснений вибір теми нашого дисертаційного дослідження «Психологічні особливості емпатійних типів особистості».
Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану досліджень кафедри диференціальної і експериментальної психології «Психологія особистості на даному етапі розвитку науки» (№ державної реєстрації: 0109U000279), затверджена вченою радою Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (протокол № 6 від 11 березня 2011 р.) та затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у напрямі педагогіки і психології АПН Україні (протокол № 5 від 25 05.2011р.). Автором досліджувалися психологічні особливості емпатійних типів особистості.
Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних особливостей емпатійних типів особистості, встановлення основних структурних компонентів даних типів та співвідношення між ними.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні дослідницькі завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми емпатії, виявити основні підходи до її вивчення у вітчизняній та зарубіжній психології.
2. Виділити та емпірично обґрунтувати основні рівні в структурі емпатії .
3. Встановити зв’язок основних каналів емпатії з індивідуально-психологічними властивостями особистості.
4. Теоретично обґрунтувати та емпірично виявити емпатійні типи особистості.
Об'єкт дослідження: емпатійність як стійка особистісна характеристика.
Предмет дослідження: психологічні особливості емпатійних типів особистості на прикладі працівників патрульної служби.
Теоретико-методологічну основу дослідження емпатійних типів особистості склали основні положення теорії суб’єктної активності людини як умови еволюції її особистості (К.О. Абульханова-Славська, Л.К. Велитченко, О.П. Єлісеєв та ін.), системно-структурного підходу (Б.Г.Ананьєв, В.О. Ганзен, Б.Ф. Ломов, В.М. Юрченко та ін.), генетичний принцип та принцип розвитку С.Д. Максименка, провідні положення теорії особистості та її основних проявів (О.О. Бодальов, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв та ін.).
Методи дослідження. В роботі використана система методів та процедур отримання даних, що включає: системно-структурний метод; метод теоретичного аналізу та узагальнення наукових першоджерел за досліджуваною проблематикою; метод об’єктивного спостереження; метод запитань; метод психолого-діагностичного обстеження; метод констатувального експерименту; метод порівняльного аналізу отриманих результатів, метод математичної статистики (кореляційний, кластерний, факторний аналіз).
До психодіагностичного комплексу ввійшли такі основні методики: 16-PF опитувальник Р. Кеттела; методика «Діагностика рівня емпатії» В.В. Бойка; опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності В.М. Русалова; чотирьохмодальний емоційний опитувальник (Л.А. Рабінович); методика «Когнітивна орієнтація» (локус контролю) Дж. Роттера, методика суб’єктивної оцінки ситуативної та особистої тривожності Ч.Д. Спілбергера та Ю.Л.Ханіна.
Інтерпретація отриманих даних здійснювалася на основі використаних кількісних статистичних методів з подальшим узагальненням та якісним аналізом.
Емпіричну вибірку склали 200 осіб у віці 20-25 років – працівники патрульної служби УМВС України в Одеській області. Термін служби в підрозділах МВС склав від одного року до трьох.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
- розширено та доповнено зміст поняття «основні канали емпатії», «емпатійні типи особистості»;
- вдосконалено дефініцію емпатії з боку її системної структуризації;
- відокремлені та семантично наповнені психологічні чинники, що формують канали емпатії;
- теоретично обґрунтовано та емпірично підтверджено емпатійні типи особистості;
- достало подальшого розвитку уявлення про взаємозв’язки між основними складовими емпатії особистості.
Практичне значення дослідження. Отримані дані про особливості емпатійних типів особистості впроваджено у викладанні лекційних та практичних курсів для фахівців та магістрів за предметами: «Диференціальна психологія» в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова (акт впровадження № 12 від 15.04.2012р.), в процес психологічного супроводження проходження служби постійного складу УМВС України в Одеській області (довідка № 82 від 14.03.2012р.).
Апробація роботи. Матеріали й результати дослідження висвітлювалися на: Другій Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» 22-23 квітня 2010 року., м. Херсон; Другій Міжнародній науково-практичній конференції «Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві» 24-25 вересня 2010 р., м. Одеса; Першій Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток особистості у рамках просторово-часової організації життєвого шляху», 2013 року, м. Одеса; ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції науковців, аспірантів, магістрантів та студентів. «Здоров’я, освіта, наука та самореалізація молоді»; на засіданнях кафедри диференціальної і експериментальної психології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (2006-2009 р.).
Публікації. Основний зміст і результати дослідження представлені у 8 наукових публікаціях, з яких 6 - в спеціалізованих наукових журналах і збірках наукових праць, затверджених МОН України як фахові.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми дозволив констатувати, що в зарубіжній психології виділялися різні підходи до розуміння сутності емпатії та історії розвитку уявлень про неї: філософський, психологічний, соціологічний, психофізіологічний тощо, пропонувалися різні моделі емпатійного процесу, стадій етапів, рівнів та механізмів його становлення. Саме поняття «емпатія» використовувалося багатозначно та ототожнювалося з «ідентифікацією», «співпереживанням» та ін. Розвиток уявлень про емпатію йшов від розуміння цього феномену як індивідуального способу реагування відчуттями на відчуття до комбінованого, більш складного афективно-когнітивного процесу розуміння внутрішнього світу іншого в цілому, коли наявність емпатії не має на увазі виконання добрих намірів або механічного віддзеркалення.
У вітчизняному науковому просторі дослідження емпатії проводилося у декількох напрямках: професійному, соціальнопсихологічному, онтогенетичному. Професійний напрямок розглядає значення даного феномену для успішного оволодіння професією, перебування у неї, формуванні відповідної мотивації; соціальнопсихологічний напрямок в дослідження емпатії акцентує дослідницьку увагу на біосоціальній природі емпатії, яка певною мірою піддається цілеспрямованому формуванню, а онтогенетичний підхід підкреслює, що глибинний емоційно-афективний шар людської психіки виявляється з ранніх стадій онтогенезу.
У даній роботі емпатія визначається як форма раціонально-емоційно-інтуїтивного віддзеркалення іншої людини, що дозволяє подолати її психологічний захист і усвідомити причини і наслідки індивідуальних проявів – властивостей, станів, реакцій – в цілях прогнозування і адекватної дії на її поведінку. Емпатія, як психологічна риса, виявляється через основні параметри – канали: раціональний, емоційний та інтуїтивний. Крім того, такі параметри, як установки, що сприяють або перешкоджають емпатії, проникаюча здатність та ідентифікація – розглядаються як чинники, роль яких полягає в посилені або послаблені активності певних каналів емпатії.
2. В структурі емпатії було виділено два рівні: параметри власне емпатійних проявів і параметри, що роблять модеруючий вплив на емпатійні прояви. У досліджуваних серед показників першого рівня найбільш вираженим каналом емпатії є раціональний канал, серед показників другого рівня – проникаюча здатність в емпатії. При цьому розвиток останнього з вказаних параметрів супроводжувався зниженням вираженості двох інших каналів емпатії – емоційного і інтуїтивного.
Внутрішня структура емпатійної поведінки досліджуваних характеризувалася специфічною ієрарахією. Структура першого рівня – чинників, що модерують емпатійні прояви, – складалася з трьох підрівнів: ідентифікація визначала розвиток настанов, що сприяють емпатії, які у свою чергу, сприяють формуванню проникаючої здатності. Структура другого рівня – емпатійних проявів – складалася з двох підрівнів: раціональний канал емпатії формував розвиток двох взаємозалежних каналів емпатії: інтуїтивного і емоційного.
3. Емоційний та інтуїтивний канали емпатії, з одного боку, та раціональний – з іншого, базуються на особливостях психіки, що є протилежними за своїм характером. Якщо для емоційного та інтуїтивного каналів емпатії характерний значний внесок інтроверсивно-екстернальних якостей, то для раціонального-екстраверсивних та (при сформованих настановах) інтернальних характеристик. Проте, для всіх емпатійних каналів загальним базисом був психологічний захисний механізм проекції.
Індивідуально-психологічні властивості досліджуваних є передумовами для відповідного каналу реалізації емпатійності в поведінці. Ступінь їх впливу залежить від активності модеруючих параметрів емпатійності. Причому, якщо для інтуїтивного каналу найбільшу роль як модератор грав показник «Ідентифікація в емпатії», то для раціонального каналу – показник «Настанови, що сприяють емпатії».
4. Виділено чотири групи, названих емпатійними типами: першу склали особи з переважанням інтуїтивного каналу емпатії (16,5%) – інтуїтивний емпатійний тип; другу – с домінуванням емоційного каналу (16,0%) – емоційний емпатійний тип; третю – досліджувані з домінуванням раціонального каналу (43,5%) – раціональний емпатійний тип; змішаний емпатійний тип сформували особи, у яких не наголошувалося чітко вираженого каналу емпатії (два або три показники, що визначали емпатійність, мали рівні значення) (24,0%).
5. Найбільшу представленість в досліджуваній вибірці має раціональний емпатійний тип. Визначаються два загальні кластери, характерні для всіх типів: перший кластер був сформований екстраверсивними та інтернальними індивідуально-психологічними особливостями, другий – інтроверсивними та екстернальними. Проте, для реалізації проекції, як психологічного захисного механізму, що забезпечує емпатійні прояви, у кожного з емпатійних типів були встановлені свої специфічні індивідуально-психологічні «трігери»: для інтуїтивного і емоційного емпатійних типів – характеристики, пов'язані з внутрішнім світом особистості: фантазування, переживання емоційних травм, для раціонального і змішаного: соціальна пластичність і проникливість, активність в спілкуванні і самоконтроль.
Подальший розвиток досліджуваної проблеми передбачає розробку оригінального експрес-інструментарію для вивчення різних емпатійних типів особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абраменкова В.В. Развитие коллективистской идентификации и персонализации в детском возрасте //Психология развивающейся личности [Под ред. А.В.Петровского].-М.: Просвещение, 1987.- С. 12-76.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / Абульханова-Славская К.А.. - М.; Мысль,1991.- 299 с.
3. Акмеологические основы профессионального самосознания личности: учеб. пособие / [Деркач А.А., Москаленко О.В., Патин В.А., Селезнева Е.В.]. – Астрахань: Изд-во Астраханского гос.пед.ун-та, 2000.- 329 с.
4. Аллахведова О.В. Для начинающих тренеров в области коммуникации и разрешения конфликтов /Аллахведова О.В., Иванова Е.Н., Карпенко А.Д. - СПб.: Питер, 2002.- 176с.
5. Аллахвердов В.М. Когнитивные стили в контурах процесса познания / Аллахвердов В.М.[Тез.докл.конф. «Когнитивные стили»]. – Таллинн. – С.17-20.
6. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Ананьев Б.Г. – СПб.: Питер, 2002 – 228 с. .
7. Ануфриева Р.А. Стиль жизни личности. Теоретические и методологические проблемы / Ануфриева Р.А., Головаха Е.И., Донченко Е.А.- К.: «Наукова думка», 1982 – 372 с.
8. Аргайл М. Психология счастья / Аргайл М.. – М.: Наука, 1989. – 334с.
9. Багмет І.М. Індивідуальні та гендерні відмінності альтруїзму-егоїзму особистості: автореф. дис.на здобуття наук.ступеня канд.психол.наук: спец.19.00.01 «загальна психологія, історія психології»/ І.М.Багмет. – Одеса, 2004. – 18с.
10. Балл Г.О. До обґрунтування раціогуманістичного підходу у психології / Балл Г.О.// Психологія і суспільство. – 2004. - №4. – С.60-74.
11. Банщиков В.М. Эмоции и воображение/ В.М.Банщиков, Ц.П.Короленко. – М.: Наука, 1975. – 234с.
12. Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя / Баррон Ф.// Вопросы психологии - №2. - 1990. - С. 153-159.
13. Бгажноков Б.Х.Основания гуманистической этнологии / Бгажноков Б.Х. – Москва: Изд. РУДН, 2003. – 356с.
14. Бергер И. Социальное конструирование реальности / И. Бергер, Т. Лукман. – М.: Наука, 1995. – 234с.
15. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком / Бодалев А.А. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. –200 с.
16. Бодалев А.А. Познание человека человеком /А.А. Бодалев, Н.В.Васина. – СПб: Питер, 2005. – 435с.
17. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других / Бойко В.В. – М.: Наука, 2001. – 124с.
18. Бондаренко И.В. Формирование эмпатии у специалистов в условиях высшего профессионального образования/ Бондаренко И.В.// Социально-экономические и технические системы: Исследование, проектирование, оптимизация. - 2007. – С.45-58.
19. Боришевский М.Й. Уровни и ведущие психологические механизмы поведения личности / Боришевський М.Й.// Воспитание, обучение и психическое развитие: Тезисы науч. сообщ. VI Всесоюзного съезда общества психологов СССР. М, 1983 – с. 618 – 620.
20. Бочелюк В.Й. Методика та організація наукових досліджень з психології / В.Й. Бочелюк, В.В. Бочелюк. – Київ, «Центр учбової літератури», 2008. – 357с.
21. Бочелюк В.Й. Психологія управління спільною трудовою діяльністю / В.Й. Бочелюк // Вісник одеського національного університету. – Т.15. – Вип.4. – Психологія. – 2010. – С.24-33.
22. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии /Братусь Б.С.// Вопросы психологии. 1997. - № 5 . – С.23-35.
23. Брушлинский А.В. Проблема субъетности в психологической науке / Брушлинский А.В.// Психологический журнал, 1991. - №6. – С.311.
24. Бурлачук Л.Ф. К построению теории «измеренной индивидуальности» в психодиагностике / Л.Ф. Бурлачук, Е.Ю. Коржова //Вопросы психологии, 1994, №5. – С.5-11.
25. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика / Бурлачук Л.Ф. – СПб.: Питер. – 2002. – 340 с.
26. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике /Л.Ф. Бурлачук, С.М.Морозов – СПб.: Питер Ком, 1999. – 528 с.
27. Вадзюк С.Н. Особливості емпатії у лікарів терапевтичного профілю /С.Н. Вадзюк, К.М. Варнавських// Наукові записки Інтитуту психології імені Г..Костюка. – 2005. – Т.1. – С.193-197.
28. Ванершот Г. Эмпатия как совокупность микропроцессов/ Ванершот Г. // К. Роджерс и его последователи: психотерапия на пороге XXI века (под ред. Д. Брэзиера). М., "Когито-центр", 2005. – 387с.
29. Велитченко Л.К. Методологічні та теоретичні проблеми психології / Л.К. Велитченко, В.І. Подшивалкіна. – Одеса: СВД Черкасов, 2009. – 279с.
30. Велитченко Л.К. Суб’єкт і його атрибутивні категорії / Велитченко Л.К.// Наука і освіта. - №4-5. – 2008. – С.69-73.
31. Велитченко Л.К.Структура субъектности / Велитченко Л.К.// Наука і освіта. - №6-7, 2004. – С.38-39.
32. Виготська Л.П. Емпатійні стосунки дітей у різних умовах соціалізації/ Виготська Л.П.// Педагогіка і психологія. - 1996. - №1. - С. 82-90.
33. Виноградова Л.В. Когнітивні аспекти суб’єктивного відображення емоційно важких життєвих ситуацій: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд.психол.наук: спец. 19.00.01 «загальна психологія, історія психології» / Л.В.Виноградова. – К., 1995. – 24с.
34. Висковатова Т.П. Деятельность психолога в условиях риска / Висковатова Т.П. //Психологічні технології в екстремальних видах діяльності [ Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції ДЮІ ЛДУВС ім..Е.А. Дидоренко, 2009. ]/ - C/891/
35. Висковатова Т.П. Системный поход к проведению психолого- педагогической коррекции отклонений в психическом развитии (на примере задержки психического развития) (Systemovy pristup k realizacii psyhologicke a pedagoghickej korekcie pri odchylkach v psychickom vyvine) / Т.П. Висковатова / “Timova spolupraca v komplekxnej starosdivosti odiena s postihnutim raneho veku”. – Bratrislava, 2008. – С.116-125.
36. Волженцева И.В. Теоретический анализ особенностей проявления и регуляции эмоциональной сферы личности // Волженцева И.В. Психология человека в современном мире. Социально-психологические проблемы современной семьи и воспитания (Материалы Международной научно-практической конференции, 1–2 октября 2011 г.) / Ответственные редакторы: В. А. Кольцова, Д. В. Гавчук. – М.: Изд-во Свято-Сергиевская православная богословская академия, 2011. – С. 659-661.
37. Волженцева І.В. Аналіз теоретико-емпіричних досліджень структури психологічних механізмів емоційної регуляції / Волженцева І.В. // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / за ред. С.Д. Максименка. Т. XII, част. 7. – К., 2010. – С.84-91
38. Волженцева І.В. Методологічні і теоретичні проблеми станів у психологічній науці / Волженцева І.В. // Проблеми сучасної психології: зб. наук. праць Кам’янець – Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. – Вип. 11. - Кам’янець – Подільський: Аксіома, 2011. – С.107-114.
39. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций / Выготский Л.С. . - М.: Наука, 1960. – 267 с.
40. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии / Гаврилова Т.П.// Вопросы психологии. - 1975. - № 2. – С. 147–157.
41. Гиппенрейтер Ю.Б. Феномен конгруентной эмпатии /Гиппенрейтер Ю.Б., Карягина Т.Д., Козлова Е.Н.// Вопросы психологии. – 1993. - №4. – С.61-68.
42. Гланц С. Медико-биологическая статистика/ Гланц С. . – М.: Практика, 1999. – 459с.
43. Гнезділов Д.Ю. Емпіричне дослідження внутрішньої структури емпатії / Д.Ю.Гнезділов// Вісник Одеського національного університету. Психологія. - Том 18. - Випуск 22. - Частина 1. – 2013. – С. 149-155.
44. Гнезділов Д.Ю. Модель емпатійної поведінки особистості/ Д.Ю.Гнезділов// Український науковий журнал «Освіта регіону» №2-2011. – Киів, Університет «Україна», С. 157-161.
45. Гнезділов Д.Ю. Напрямки дослідження проблеми емпатії в психології / Д.Ю.Гнезділов// Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. Частина 1. – Херсон, ПП Вишемирський В.С., 2010. – С. 114-116.
46. Гнезділов Д.Ю. Особливості внутрішньої структури емпатії// Д.Ю. Гнезділов// Науки і освіта. – №1-2. – 2013. – С. 22-25.
47. Гнезділов Д.Ю. Проблема емпатії в психологічній науці /Гнезділов Д.Ю.// Вісник Одеського національного університету. – Том 15, Випуск 4, Психологія. – 2010. - С. 33-39.
48. Гнезділов Д.Ю. Психологічна структура емпатії. / Д.Ю.Гнезділов// Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції «Сучасна психологія: актуальні проблеми й тенденції розвитку/ за ред.. В.Й.Бочелюка, - Запоріжжя : КПУ, 2011. – С. 45-46.
49. Гнезділов Д.Ю. Психологічна структура емпатії/ Д.Ю.Гнезділов// Вісник Одеського національного університету. – Том 16. – Випуск 12, психологія. – С.34-41.
50. Гнезділов Д.Ю. Структурна модель особистісної емпатії / Д.Ю.Гнезділов// Вісник ПУДПУ імені К.Д.Ушинського. – № 3-4. - 2013. – С. 94-102.
51. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и самоопределение молодежи / Головаха Е.И. – К.Наукова думка, 1988.- 144 с.
52. Головаха Е.И. Психология человеческого взаимопонимания / Е.И.Головаха, Н.В.Панина . - К.: Политиздат Украины, 1989. - 189с.
53. Григорьева Т.Г. Основы конструктивного общения /Григорьева Т.Г. - М.: Педагогика,1997. 127 с.
54. Гуменюк О.Є. Психологія впливу / Гуменюк О.Є. .- Тернопіль: Економічна думка, 2003. -304 с.
55. Дьяченко М.И. Пихологиеский словарь-справочник/ М.И.Дьяченко, Л.А. Кандыбович. – Мн.:Харвет, М.: АСТ, т2001. – С.508-509.
56. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности /Елисеев О.П. – СПб.: Питер, 2008. - 512с.
57. Знаков В.В. Половые различия в понимании неправды, лжи и обмана / Знаков В.В. // Психологический журнал. - 1997. - Т.18. - №1. - С.38-49.
58. Знаков В.В. Психология понимания. Проблемы и перспективы /Знаков В.В. . ‒ М.: Изд-во «Ин-т психологии РАН», 2005. ‒ 448 с. ‒ С. 140-141.
59. Иган Дж. Базисная эмпатия как коммуникативный навык / Иган Дж.// Журнал практической психологии и психоанализа. – 2000. - №1. – С.12-16.
60. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий / Ильин Е.П. – СПб.: Питер, 2004. – 701с.
61. Ірхіна С.М. Актуальні проблеми професійного навчання працівників органів внутрішніх справ України /Ірхіна С.М.//Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток [ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція]. – Одеса: Одеський державний університет внутрішніх справ, 2009. – С.98099.
62. Ірхіна С.М. Психологічні засади відбору до училищ професійної підготовки працівників міліції: автореф. дис.на здобуття наук.ступеня канд.психол.наук: спец.19.00.06 «юридична психологія»/ С.М. Ірхіна. – К., 2009. – 19с.
63. Карамуратова Р.Б. Психологическое исследование роли оценочной эмпатии в педагогическом процессе: автореф. дис.на здобуття наук.ступеня канд.психол.наук: спец.19.00.01 «загальна психологія, історія психології»/ Р.Б.Карамуратова . – Алма-Ата,, 1984. – 18с.
64. Карпенко З.С. До проблеми фундаментальних технологічних досліджень в царині психології розвитку особистості//Актуальні проблеми практичної психології: [матеріали Міжнар.конф.]( Херсон, 23-24 квітня 2009р.)/ МОН, Херсонський держ.ун-т. – Херсон, 2009. – С.471-476.
65. Кендалл М. Статистические выводы и связи / М.Кендалл, А.Стюарт. – М.: Наука, 1973. – 899с.
66. Керик О.Є. Взаємозв’язок емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд.психол.наук: спец. 19.00.01 «загальна психологія, історія психології» / О.Є.Керик. – Київ, 2009. – 19с.
67. Кернберг О.Ф. Тяжелые личностные расстройства: Стратегии психотерапии /Кернберг О.Ф.- М.: Класс, 2000. - 464 с.
68. Коваленко О.Г. Розвиток емпатії та атракції майбутнього педагога як умов професійного спілкування: автореф. дис.на здобуття наук.ступеня канд.психол.наук: спец.19.00.07 «педагогічна та вікова психологія»/ О.Г.Коваленко. – К.. 2004. – 21с.
69. Колот С.А. Культурная обусловливание называния чувств. / С.А. Колот// Наука і освіта. №4-5. – 2011. – С. 170-175.
70. Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека (структурно-функциональный аспект) / Конопкин О.А. // Вопросы психологии, 1995. - №1. – С.5-12.
71. Конт О. Дух позитивной философии/Конт О. – М.: Кнорус, 2003. – 254с.
72. Корольчук М.С. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах / М.С.Корольчук, В.М.Крайнюк. Київ. Ніка-Центр, 2006. – 580 с.
73. Коссов Б.Б. Личность: актуальніе проблемі системного подхода / Коссов Б.Б.// Вопросы психологии. 1997, №6. – С.58-68.
74. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии /Костюк Г.С. // Методологические и теоретические проблемі психологии. – М.: Наука, 1969. – С.118-152.
75. Кретчак О.М. Защитные механизмы эмоциональной устойчивости работников органов внутренних дел в условиях воздействия стресс-факторов повішенной интенсивности /Кретчак О.М., Устинов О.М., Шайхлисламов З.Р., Черкашин А.И. //Вісник університету внутрішніх справ. Харків, 1999. - №78. – С.159-162.
76. Куравский Л.С. Применение факторного анализа результатов вейвлет-преобразований для исследования динамики психологических характеристик / Куравский Л. С., Мармалюк П. А., Абрамочкина В. И., Петрова Е. А. //Экспериментальная психология, 2009. - № 1. - С. 97–111.
77. Курпатов А.В. Индивидуальные отношения. Теория и практика эмпатии /А.В.Курпатов, А.Н.Алехин. – М.: Олма Медиа Групп, 2007. – 354с.
78. Левенець А.Є. Психологічні особливості становлення життєвої перспективи в юнацькому віці: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд.психол.наук: спец.19.00.07 «Вікова та педагогічна психологія» / А.Є.Левенець. – Київ, 2005. – 20с.
79. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / Леонтьев А.Н. - М.: Смысл; Академия, 2004. - 346 с.
80. Леонтьев В.Г. Психологические механизмы мотивации / Леонтьев В.Г. — Новосибирск, Изд-во НГПИ, 1992. —216 с.
81. Леонтьев Д.А. Духовность, саморегуляция и ценности /Леонтьев Д.А.// Гуманитарные проблемы современной психологии. Известия Таганрогского государственного радиотехнического университета, 2005, № 7. - 16-21.
82. Леонтьев Д.А. Очерк психологии личности / Леонтьев Д.А. - М.: Смысл, 1993. - 43 с.
83. Ливехуд Б. Кризисы жизни – шансы жизни /Ливехуд Б. . – Калуга, 1994. – 154с.
84. Лозниця В.С. Психологія менеджменту / Лозниця В.С. – К.: ТОВ УВПК ЕксОб, 2003. – 567с.
85. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии/ Ломов Б.Ф. – М.: «Наука», 1984. – 445 с.
86. Ломов Б.Ф. Вопросы общей, педагогической и инженерной психологии /Ломов Б.Ф. М.: «Педагогика», 1991. - 296 с.
87. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Ломов Б.Ф. – М.: Педагогика, 1984. – 364 с.
88. Макаренко П.М. Психологічна адаптація працівників ОВС до професійної діяльності / Макаренко П.М. //Вісник університету внутрішніх справ. Харків, 1999, №78. – С.162-164.
89. Мак-Вильямс Н.М. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе / Мак-Вильямс Н.М. - М.: Класс, 1998. - 480с.
90. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.] / Марищук В.Л.. – К.: Форум, 2002. Т.1: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. – 320 с. - (Першотвір).
91. Марищук В.Л. Функциональные состояния и работоспособность /Марищук В.Л.//Методология исследований по инженерной психологии и психологии труда. Ч.1. - [Под ред. А.А.Крылова].-Л., 1974.
92. Менегетти А. Психология жизни / Менегетти А.- СПб.: Питер, 1992. – 567с.
93. Митина О.В. Моделирование латентных изменений c помощью структурных уравнений / Митина О.В.// Экспериментальная психология. –2008. №1. –C. 131 - 148
94. Мухина В.С. Предисловие /Мухина В.С.// Механизмы формирования ценностных ориентации и социальной активности личности / — М., Изд-во МГПИ.1985. — С. 4-7.
95. Низовских Н.А. Человек как автор жизни: Психосемантика жизненных ориентаций / Низовских Н.А.– Киров: Изд-во Вятского ГПУ, 2000. – 116 с.
96. Носенко Е.Л. Емоційний інтелект як соціально значуща інтегральна властивість особистості / Носенко Е.Л.// Психологія і суспільство. – 2004. - №4. – С.95-110.
97. Носс И.Н. Акмеологическая концепция диагностики кадров государственной службы: автореф. дисс. на соискание уч.степени доктора психол.наук: спец.19.00.13 «психология развития, акмеология» / И.Н.Носс – Москва, 2007. – 35с.
98. Общая психодиагностика: Основы психодиагностики, немед. психотерапии и психол. консультирования: [Учеб. пособие для ун-тов по спец. «Психология»/ А.А. Бодалев и др.], [под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина]. – М.: Изд-во Моск. ун-та - 1987.- 303 с.
99. Олдендерфер М.С. Кластерный анализ / М.С.Олдендерфер, Р.К.Блэшфилд// Факторный, дискриминантный и факторный анализ [Под ред. И.Е. Енюкова]. – М., 1989. – С. 139-215.
100. Орищенко О.А. Качественные и содержательные показатели эмпатии: корреляционный анализ /Орищенко О.А.//Наука і освіта. – 2004. - №6-7. – С.189-191.
101. Орлов А.Б. Феномены эмпатии и конгруэнтности /А.Б. Орлов, М.А. Хазанова //Вопросы психологии. – 1993. - №5. – С.68-73.
102. Основні види діяльності і психологічна придатність до служби в системі органів внутрішніх справ [Під ред. Б.Г. Бовіна, Н.І. Мягких, А.Д.Сафронова] - М., 1997. – 176 с.
103. Охременко О.Р. Психологічні закономірності адаптації особистості до особливих умов діяльності: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня д.психол.наук: спец. 19.00.09 «психологія праці в особливих умовах» / О.Р. Охременко. – Київ, 2005. – 30с.
104. Петровский А.В. Трехфакторная модель значимого другого / Петровский А.В. // Вопросы психологии. – 1991. - №1. – С.34-36.
105. Петровский В.А. Личность: феномен субъектности / Петровский В.А. - Ростов-на-Дону.: Изд-во Ростовского ун-та, 1993. - 345 с.
106. Попова Г.В. Неусвідомлене емоційне ставлення до важливих професійних понять як показник професійної адаптації працівників ОВС / Попова Г.В. //Вісник університету внутрішніх справ. Харків,1999. - №8. – С.180-182.
107. Психология развивающейся личности [Под ред. А.В. Петровского]. – М.: Педагогика, 1987. – 240 с
108. Психология. Словарь [под общ.ред.А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского]. – М.: Политиздат, 1990. – 560с.
109. Редько В.В. Психологічні механізми прийняття рішень у побутовій діяльності: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня д.психол.наук: спец. 19.00.01 «загальна психологія, історія психології» / В.В.Редько. – Київ, 2003. – 20с.
110. Рогов Е.Н. Психология общения/ Рогов Е.Н. – М.: Гуманит.изд. центр ВЛАДОС, 2002. – С.203-204.
111. Рубинштейн С. Л. Человек и мир / Рубинштейн С.Л. . - М.: Наука, 1997. - 190с
112. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии/ Рубинштейн С.Л. . - М.: Педагогика, 1973. - С. 22-24.
113. Рудестам К.Групповая психотерапия /К.Рудестам. - М.: Наука, 1990. – 219с.
114. Саган К. Драконы Эдема. Рассуждения об эволюции человеческого разума / Саган К. - М., СПб.:Амфора, 2005. – 345с.
115. Самарин А.Н. Покушение на солидарность: зачем и для кого реформы?/Самарин А.Н. // Конфликтология. – 2007. - №3. – С.23-36.
116. Санникова О.П. Диагностика содержательных особенностей эмпатии: апробация оригинального теста /О.П.Санникова, О.А.Орищенко//Наука і освіта. – 2001. - №6. – С.54-57.
117. Санникова О.П. Эмоциональность в структуре личности /Санникова О.П. – Одесса: Хорс, 1995. – 334с.
118. Сарджвеладзе Н.И. Личность и ее взаимодействие с социальной средой / Сарджвеладзе Н.И.– Тбилиси: «Мецниеба», 1989. – 367с.
119. Семиченко В.А. Психологія емоцій/ Семиченко В.А. – К.: "Магістр – S", 1998. – 128 с.
120. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии / Сидоренко Е.В.– СПб: ООО Речь, 2004. – 350м.
121. Сохань Л.В. Жизненный путь личности / Сохань Л.В., Злобина Е.Г., Тихонович В.А. - Киев, Наукова думка,1987.-279 с.
122. Становихіна О.С. Вторинна соціалізація як чинник динаміки соціальних здібностей особистості: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд.психол.наук: спец. 19.00.05 «соціальна психологія, психологія соціальної роботи» / О.С.Становихіна. – Київ, 2009. – 16с.
123. Столяренко В.М.. Прикладная юридическая психология /Столяренко В.М.. - М.: Наука. 2000. – 457с.
124. Татенко В.А. Про «егологічний генезис» у Е.Гуссерля та проблему суб’єктних перетворень психіки в онтогенезі / Татенко В.А. // Психологія і суспільство. – 2004. - № 4. – С.13-37.
125. Ткачук Л.В. Взаємозв’язок емпатійності з мотивами професійного вибору /Ткачук Л.В. //Наука і освіта. – 2001. - №1. - С.81-83.
126. Тробюк В.І. До питання про психічні стани в умовах службово-бойової діяльності / Тробюк В.І. // Вісник університету внутрішніх справ. Харків, 1999, №8.
127. Тюріна В.О. Дитяча чутливість та жорстокість / Тробюк В.І.// Педагогіка і психологія. - 1997. - №1. - С.100-104.
128. Уайт М. Карты нарративной практики: Введение в нарративную терапию /Уайт М. . – М.: Генезис, 2010. – 326 с.
129. Фромм Э. Человек для себя /Фромм Э. - Минск: Коллегиум, 1992. - 253с.
130. Черножук Ю.Г. Індивідуальні відмінності емоційності у співвідношенні з особливостями інтелекту: автореф.дис.на здобуття наук. ступеня канд. психол.наук: спец. 19.00.01 "Загальна психологія, історія психології"/ Ю.Г.Черножук. – Одеса, 2006. – 22 с.
131. Черноусова У.Н. Деформация личности сотрудника под воздействием длительности работы в УВД /Черноусова У.Н. // «Психология и педагогика: методика и проблемы практического применения» [материалы VI Всероссийской научно-практической конференции. В 2 частях]. (Часть1) / [Под общ.ред. С.С. Чернова]. – Новосибирск: ЦРНС, 2009. – 107-112с.
132. Шорохова Е.В. Психология личности /Шорохова Е.В.- М.: Наука, 1979. - 344с.
133. Щебланова Е.И. Психологическая диагностика: Проблемы, методы, результаты исследований и практики/ Щебланова Е.И. – М: Изд – во Моск. псих. – соц. ун – та ; Воронеж: Изд – во НПО "МОДЕК", 2004. – 368 с.
134. Экспериментальная психология/ [Под ред. П.Фресс, Ж.Пиаже]. – М.:Прогресс,1975. – 283 с.
135. Этчегоен Г. Эмпатия / Этчегоен Г. // Журнал практической психологии и психоанализа – 2003. - №1. – С. 61-64.
136. Я и другие Я.: (Психология личности и общения) [Сост. Л.А. Кольченко; Науч. Ред. А.А. Бефани]. - Одесса, 2000. - 121с.
137. Яницкий М.С. Ценностные ориентации личности как динамическая система /Яницкий М.С.. - Кемерово: Кузбассвузиздат, 2000. - 204 с.
138. Яценко Т.С. Теоретико-методологічний підхід до цілісного розуміння психіки у її структурних компонентах / Яценко Т.С.// Наука і суспільство. – 2004. - №4. – С.37-60.
139. Aiken, L. S., & West, S. G. (1991). Multiple Regression: Testing and interpreting interactions. Thousand Oaks: Sage.
140. Arbuckle J.L. AMOS 18.0 Users Guide. SPSS. Inc., Chicago, Illinois, 2009. – 654р.
141. Asch S. E. Social psychology. Enngliwood Clitts. - N. Y. Prentice Hall, 1952. p. 238.
142. Aspy D.Toward a technology for humanizing education. Champaigh, IL: Reseach Press, 1972.
143. Bentler, P.M. (1990). Comparative fit indexes in structural models. Psychological Bulletin, 107, 238–246
144. Betancourt H. An attribution— Empatt Model of Helping Behavior: behavioral intentior and judgments of Help-giving // Personality and Social Psychology Bulletin. V. 16. N 3. ; Sept. 1990. P. 573-591.
145. Bronfenbrenner U., Earding J., Gallwey M. Talent and society. Princeton.G.Т., 1968.
146. Brothers L. A Biological perspective on empathy // American Journal of Psychiatry, v.146 (1), 1989, 234р.
147. Brothers L. Mistaken Identity: The Mind-Brain Problem Reconsidered. State Univ.of New York Press, 2001, 342р.
148. Brothers L.Friday"s Footprint: How Society Shapes the Human Mind. New York – Oxford, Oxford University, 1997., 176р.
149. Browne, M.W. & Cudeck, R. (1993). Alternative ways of assessing model fit. In Bollen, K.A. & Long, J.S. [Eds.] Testing structural equation models. Newbury Park, CA: Sage, 136–162.
150. Cattell, R. B. Advances in Cattellian personality theory. Pervin, Lawrence A.(Ed); et al. Handbook of personality: Theory and research. (pp. 101-110). New York, NY, USA: Guilford Press (1990) xiv, 738 pp.
151. Freeman J., Epston D, Lobovits D. Playful approaches to serious problems: narrative therapy with children and their families. — W.W. Norton and Company, 1997. 321 р.
152. Goldstein A. P., Michaels G. Y. Empathy development training, consequences. New Jersy London, 1985. 287р.
153. Golman D. Emocionalna inteligencija.– Zagreb, 2007, 290 s.
154. Gordon Th. Teacher effectiveness training. N. Y.: Peter H. Wyden, 1974.
155. Hoffman M.L. Empathy and moral development. Cambrisge Univ. Press, 2000, 234с.
156. Izard (Ed.)Emotion and psychopatology. New York, Plenum Press,1977.
157. Izard C.E. Patterns of emotions: A new analysis of an xiety ant depression. New York, Academik Press, 1972.
158. Izard C.E. The Face of emotion. New York, Appleton – Century – Crofts, 1971.
159. Kirschenbaum H., Henderson V. (eds.). The Carl Rogers reader. Boston: Houghton Miffin, 1989.
160. Mehrabian A., Epstein N. A measure of emotional empathy//J.Personality. – 1972. – 40, №4. – Р.525-544.
161. Merry Т. A guide to the person-centered approach. Loughton: Gale Centre Publications, 1990.
162. Parens H. The development of aggression in early childhood. N.Y.: J.Aronson, 1979, 276р.
163. Radke-Yarrow M., Zahn-Waxler C. Roots, motives and patterns in children’s prosocial behavior // Development and maintenance of prosocial behavior. N.Y., Plenum, 1984., 156р.
164. Rogers С. R.. A theory of therapy, personality and interpersonal relationship as developed in client-centered framework// Koch. S. (ed.). Psychology: A stady of science. V. 3. N. Y.,1959/
165. Rogers С. R.. A way of being. Boston: Houghton Mifflin, 1980.
166. Rogers С. R.. Client-centered therapy. Boston: Houghton, 1951.
167. Rogers С. R.. The necessary and sufficient conditions of therapeutic personality change // J. of Consult. Psychol. 1957.V.21, №2.
168. Rozenthal R. PONS Test.//Advances in psychological assessment. Ed. By McReynolds. San Francisco, Jossey Bass, 1977.
169. Samenow S.E.Inside the Criminal Mind: Revised and Updated Edition. N.Y.: Random House, 2004, 123р.
170. Shiien I. M. A client-centered approach to schizophrenia // Burton A. (ed.). Psychotherapy of the psychoses. N. Y.: Basic Books? 1971.
171. Tomlinson Т. M., Whitney R. E. Values and strategy in client-centered therapy: A means to an end // Hart J. H., Tomlinson T. M. (eds.). New directions in client-centered therapy. Boston: Houghton Mifflin, 1970
172. Walkins J. G. The therapeutic self. N. Y.; L.: Human Sciences Press, 1978/
173. West, S. G., Finch, J. F., & Curran, P. J. (1995). Structural equation models with nonnormal variables: Problems and remedies. In R. H. Hoyle (Ed.), Structural equation modeling:Concepts, issues, and applications (pp. 56-75). Thousand Oaks, CA: Sage.
174. Williams R.M.Conflict and Social Order: A Research Strategy for Complex Propositions //Journal of Social Issues, 1972, N28, р.11-27.
175. Zahn-Waxler C. The case for empathy. A developmental review //Psychological inquiry, №2. 1991, p.155-158.