Магдисюк Людмила Іванівна. Психологічна готовність особистості до виходу на пенсію

brief description

Магдисюк Людмила Іванівна. Психологічна готовність особистості до виходу на пенсію.- Дисертація канд. психол. наук: 19.00.01, Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2015.- 299 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

МАГДИСЮК ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА

УДК 159.922.63-057.75(043.5)

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ДО ВИХОДУ НА ПЕНСІЮ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Засєкіна Лариса Володимирівна
доктор психологічних наук, професор

Луцьк - 2015

Зміст
ВСТУП………………………………………………………………….................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ПЕРІОД ПІЗНЬОЇ ЗРІЛОСТІ ДО ВИХОДУ НА ПЕНСІЮ
1.1. Поняття психологічної готовності особистості…………………………...10
1.2. Психологічні особливості періоду виходу на пенсію…………………….24
1.3. Конструювання теоретичної моделі психологічної готовності особистості періоду пізньої зрілості до виходу на пенсію……………………………….…44
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………..50
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ПЕРІОД ПІЗНЬОЇ ЗРІЛОСТІ ДО ВИХОДУ НА ПЕНСІЮ
2.1. Загальна характеристика емпіричного дослідження та обґрунтування його методичного забезпечення……………………………………………...…52
2.2. Процедура розробки та апробація авторської методики дослідження психологічної готовності до виходу на пенсію………………………………..71
2.3. Соціально-психологічні прояви психологічної готовності особистості у період пізньої зрілості до виходу на пенсію.…………………………………..92
2.4. Взаємозв’язок особистісних властивостей та психологічної готовності до виходу на пенсію.……………………………………………………….……...101
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………116
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ МАРКЕРИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ВИХОДУ НА ПЕНСІЮ ТА ПОТЕНЦІЙНІ ЗОНИ ЇЇ РОЗВИТКУ
3.1. Напівструктуроване інтерв’ю як метод дослідження психологічної готовності до пенсії……………….……………………………………...…….121
3.2. Психолінгвістичні прояви психологічної готовності особистості до пенсії…………….……………………………………………………………....128
3.3. Потенційні зони розвитку психологічної готовності осіб пізньої зрілості до виходу на пенсію: теоретико-емпіричне узагальнення…………………..146
Висновки до розділу 3……………………………………………………...…..154
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...161
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...…177

ВСТУП

Актуальність дослідження. Завершення професійної діяльності і пов’язані з цим зміни якості життя внаслідок виходу на пенсію неодмінно впливають на фізичне і психічне здоров’я людини, оскільки часто і раптово вона опиняється осторонь суспільного життя, переживає різкі зміни в соціальному статусі, відчуває професійну ізольованість, що зумовлює необхідність в адаптації до нових умов життя. Вихід на пенсію зазвичай потребує іншого планування своєї активності, поглиблення уваги до фізичного і психічного здоров’я, конструювання майбутнього з урахуванням нового періоду у житті. В Україні проблема виходу на пенсію супроводжується низьким соціальним захистом, несприятливим економічним становищем пенсіонерів, що породжує в осіб передпенсійного віку негативні психічні стани, зокрема тривогу, депресію, інтолерантність до невизначеності тощо.
Упродовж останніх років проблема психологічної готовності особистості у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених розкривалась через сутність готовності до праці та різних видів професійної діяльності (Г. Балл, М. Дьяченко, Р. Каламаж, Л. Кандибович, Л. Карамушка, В. Моляко, П. Перепелиця, М. Смульсон, М. Томчук та ін.), до шкільного та професійного навчання (Н. Уткіна, А. Єлісєєв, Н. Шевченко та ін.), до педагогічної діяльності й до виконання педагогом окремих професійних завдань і функцій (О. Винославська, П. Горностай, К. Дурай-Новакова, Л. Кондратова, А. Линенко, В. Семиченко, В. Сластьонін та ін.).
Проблема виходу особистості на пенсію у період пізньої зрілості поставала предметом сучасних зарубіжних досліджень, у яких вихід на пенсію розглядався як процес планування (передпенсійний період), прийняття рішення (власне вихід на пенсію) та контролю (післяпенсійний період (K. Schultz, M. Wаng), консультування і психологічний супровід осіб пенсійного віку (G. Adams, B. Rau), трифазна модель виходу на пенсію як процес прийняття рішення (планування майбутнього, оцінка минулого та операціоналізація цілей у конкретних видах діяльності) (D. Feldman, T. Beehr); активізація когнітивних, емоційних та мотиваційних ресурсів особистості для адаптації до виходу на пенсію (M. Wang, K. Henkenes, H. van Solinge).
Водночас, результати аналізу наукових доробок у цій сфері засвідчують недостатнє вивчення проблеми психологічної готовності особистості до виходу на пенсію в українському суспільстві й ефективної адаптації пенсіонерів до нових умов життя. Таким чином, актуальність визначеної проблеми й об’єктивні суспільні потреби у вивченні психологічних особливостей виходу на пенсію як важливого компонента цілісного адаптаційного процесу особистості і збереження якості її життя зумовили вибір теми дисертаційної роботи «Психологічна готовність особистості до виходу на пенсію».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми кафедри загальної та соціальної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки «Методологія і практика дослідження особистості» та є складовою частиною комплексної науково-дослідної теми «Когнітивно-поведінкові та психолінгвістичні стратегії подолання психічної травматизації особистості» (державний реєстраційний номер 0115U002345).
Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (протокол № 11 від 24.04.2014 р.) та узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 5 від 27.05.2014 р.)
Об’єкт дослідження – феномен психологічної готовності.
Предмет дослідження – психологічна готовність особистості у період пізньої зрілості до виходу на пенсію.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й емпірично дослідити психологічну готовність особистості до виходу на пенсію.
Для досягнення мети дослідження було сформульовано такі завдання:
1. На основі результатів теоретичного вивчення проблеми встановити зміст та структуру психологічної готовності особистості до виходу на пенсію у період пізньої зрілості.
2. Сконструювати теоретичну модель психологічної готовності особистості до виходу на пенсію.
3. Встановити на емпірико-діагностичному рівні зміст структурних компонентів психологічної готовності до пенсії, а також визначити особистісні й соціально-психологічні чинники психологічної готовності особистості до пенсії у період пізньої зрілості.
4. На основі результатів напівструктурованого інтерв’ю у фокус-групах визначити психолінгвістичні маркери психологічної готовності особистості до виходу на пенсію, а також окреслити потенційні зони її розвитку для ефективної адаптації особистості до нових умов життя у передпенсійний та пенсійний періоди за допомогою програми, спрямованої на розвиток психологічної готовності до виходу на пенсію.
Для досягнення мети дослідження та вирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження:
теоретичні (аналіз, абстрагування, узагальнення, систематизація, моделювання, що застосовувалися для визначення теоретико-методологічних засад психологічної готовності осіб пізньої зрілості до виходу на пенсію та конструювання теоретичної моделі);
емпіричні (спостереження, опитування, комплекс психодіагностичних методик: авторська анкета «Психологічна готовність осіб пізньої зрілості до виходу на пенсію» для визначення рівнів психологічної готовності до виходу на пенсію; багатофакторний особистісний опитувальник Р. Кеттела (16 РF); методика діагностики темпераменту Я. Стреляу; методика «Самооцінка рівня онтогенетичної рефлексії»; методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерс, Р. Даймонд; методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса; методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач Т. Елерса; методика диференційної діагностики депресивних станів В. Зунге (адаптація Т. Балашової); методика діагностики рівня тривожності Д. Тейлор (адаптація Т. Немчина) для визначення індивідуально-психологічних та особистісних чинників психологічної готовності до пенсії; метод напівструктурованого інтерв’ю для визначення психолінгвістичних маркерів психологічної готовності до пенсії;
методи статистичної обробки (метод знаходження кореляційних зв’язків між показниками особистісних рис і психологічної готовності до пенсії за допомогою r-коефіцієнта Пірсона; однофакторний дисперсійний аналіз Манні−Уітні для здійснення порівняльного аналізу середніх значень особистісних показників між групами досліджуваних із різним рівнем психологічної готовності до пенсії; факторний аналіз для мінімізації кількості змінних та концентрації інформації про когнітивні, мотиваційні, конативні й емоційно-вольові прояви психологічної готовності до пенсії; описова статистика програм Textanz, and Text Plain, 2010 для визначення психолінгвістичних маркерів психологічної готовності до пенсії на матеріалі транскрибованих інтерв’ю). Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою використання комп’ютерної програми SPSS для Windows версії 10.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що:
− вперше: на теоретичному та емпіричних рівнях операціоналізовано поняття психологічної готовності особистості у період пізньої зрілості до виходу на пенсію; верифіковано зміст когнітивного, емоційно-вольового, мотиваційного та конативного структурних компонентів такої готовності із врахуванням належності особистості до певної соціальної групи (за типом сім’ї, статтю, місцем роботи і проживання); визначено психолінгвістичні маркери психологічної готовності особистості до виходу на пенсію (змістову лексику, лексичну варіативність, лексичну щільність, розмір речення, розмір тексту, кількість слів і речень) відповідно до її рівнів, що дало змогу встановити рівень психологічної готовності до пенсії на основі характеристик індивідуального мовлення; окреслено потенційні зони розвитку психологічної готовності (збільшення емоційного комфорту, зняття тривоги, подолання депресивних станів, безумовного прийняття себе) для ефективної адаптації особистості до нових умов життя;
− удосконалено наукові уявлення про структуру психологічної готовності особистості, а також вікові особливості людини у період пізньої зрілості; специфіку феномену ейджизму в українському суспільстві;
− подальшого розвитку набули положення про вплив особистісних і соціально-психологічних чинників на становлення психологічної готовності особистості до діяльності.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що його основні положення і висновки можуть використовуватися у діяльності працівників психологічних служб, Департаменту соціальної політики, пенсійних фондів для вивчення рівнів розвитку психологічної готовності особистості до виходу на пенсію. Окремі розділи дисертації можуть успішно застосовуватись у вищих навчальних закладах та Університетах третього віку при викладанні курсів «Психологія особистості», «Акмеологія», «Загальна психологія», «Соціальна психологія», «Психологія праці», «Вікова психологія». Апробований у дослідженні методичний інструментарій може слугувати основою діагностики психологічної готовності до виходу на пенсію працівників соціономічних професій.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Національного університету «Острозька академія» (довідка про впровадження № 297 від 12.11.2014 р.), Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка про впровадження № 373 від 13.11.2014 р.), Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (довідка про впровадження № 03–31/02/3601 від 13.11.2014 р.), ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (довідка про впровадження № 970 від 14.11.2014 р.), Херсонського державного університету (довідка про впровадження № 07–24/2925 від 14.11.2014 р.), Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (довідка про впровадження № 11.2 – 8/15683 від 14.11.2014 р.).
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертаційної роботи, її результати та висновки знайшли своє відображення в публікаціях автора, у доповідях та обговореннях на розширених засіданнях кафедри загальної та соціальної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
Результати дослідження були представлені на таких міжнародних науково-практичних конференціях: «Психолінгвістика в сучасному світі» (Переяслав-Хмельницький, 2013); «Когнітивні та емоційно-поведінкові фактори повноцінного функціонування людини: культурно-історичний підхід» (Харків, 2013); «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень» (Луцьк, 2014); «Актуальні тенденції розвитку світової психологічної практики» (Кривий Ріг, 2014); «Особистість і суспільство: методологія і практика сучасної психології» (Луцьк, 2014); «Актуальні проблеми психолінгвістики та психології мовлення особистості» (Луцьк, 2014); міжнародній науковій конференції «Педагогіка ХХІ століття» (Будапешт, 2014); всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державного управління на сучасному етапі державотворення» (Луцьк, 2014).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження, його результати та висновки відображено у 14 наукових публікаціях, з яких 5 статей опубліковано у виданнях, що включені до переліку фахових у галузі психології, 2 – в іноземних виданнях, 7 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (176 найменувань, з них – 19 іноземною мовою) та 7 додатків на 140 сторінках. Робота містить 19 таблиць і 13 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 298 сторінок друкованого тексту, з них 160 сторінок основного тексту роботи.

bibliography

ВИСНОВКИ

На основі комплексного теоретичного й емпіричного вивчення психологічної готовності особистості до виходу на пенсію в період пізньої зрілості можна зробити такі висновки.
1. Результати теоретичного аналізу категорії психологічної готовності до пенсії дали змогу означити її як сукупність психічних станів і властивостей особистості, що забезпечують ефективне завершення її трудової діяльності й успішну адаптацію до нових умов життя. Найпоширенішими підходами до вивчення психологічної готовності вважаються особистісно-діяльнісний, який враховує специфіку професійної діяльності та особистісні властивості, що детермінують цю готовність, і темпоральний, за яким психологічна готовність до пенсії – це процес ефективного завершення професійної діяльності у сукупності передпенсійної (підготовчої), власне пенсійної (прийняття рішення) і післяпенсійної (адаптаційної) стадій. Запропонований аналітичний огляд дає змогу виокремити в науковій літературі пенсійну зрілість, ефективне прийняття рішення та адаптацію до нового життєвого періоду як поняття релевантні до психологічної готовності до пенсії.
Особливості готовності до пенсії визначаються індивідуально-психологічними (демографічними характеристиками, потребами і цінностями, знаннями, здібностями тощо); організаційними (історією працевлаштування, характеристиками професії і професійної діяльності, професійними досягненнями тощо); сімейними (підтримкою сім’ї, наявністю шлюбного партнера, якістю шлюбу тощо); соціально-економічними (соціальним захистом при виході на пенсію, актуальним економічним становищем тощо) характеристиками.
Основними психічними новоутвореннями особистості у період пізньої зрілості є продуктивність як вияв турботи і передача професійного й особистісного досвіду молодшому поколінню, підвищена чутливість і вразливість, комунікабельність, загострене чуття родинності і прив’язаності до близьких людей. Нетерпимість до невизначеності часто порушує ефективну соціальну адаптацію осіб у пенсійний період та зумовлює тривожні і депресивні стани.
2. Сконструйовано теоретичну модель психологічної готовності особистості до виходу на пенсію, яка містить чотири компоненти: когнітивний, емоційно-вольовий, мотиваційний та конативний. Когнітивний компонент психологічної готовності особистості до виходу на пенсію містить знання і досвід особистості, що необхідні для ефективної адаптації до пенсійного періоду; емоційно-вольовий компонент забезпечує психічну саморегуляцію у різних мікро- і макро- соціальних середовищах; мотиваційний компонент відображає збалансовану спрямованість особистості на себе, на інших, на світ, а також позитивне сприйняття свого майбутнього, спектр пізнавальних потреб і інтересів; конативний компонент забезпечує активність осіб пізньої зрілості у різних життєвих ситуаціях.
3. Результати емпіричного дослідження сформованості психологічної готовності особистості до виходу на пенсію свідчать про те, що переважна більшість досліджуваних мають середній, високий, і дуже високий рівні психологічної готовності до пенсії. Встановлено вплив соціально-психологічних чинників (статі, місця проживання, соціального статусу, рівня освіченості, форми власності організації) на прояв психологічної готовності до виходу на пенсію. Вищий рівень психологічної готовності притаманний жінкам порівняно із чоловіками; представникам міської місцевості порівняно із сільською; працівникам установ державної форми власності порівняно із приватною; досліджуваним, які одружені, порівняно із самотніми особами; досліджуваним із вищою освітою порівняно із середньою та середньою спеціальною.
Визначено, що особистість із дуже високим рівнем розвитку психологічної готовності до виходу на пенсію вирізняється більшою силою процесів гальмування, збудження і рухливістю нервових процесів, адаптивністю, прийняттям себе і інших, комунікабельністю, емоційною стійкістю, внутрішнім контролем, нормативністю поведінки, консерватизмом, мотивацією до успіху та інтернальністю, онтогенетичною рефлексією особистості.
Внутрішня структура психологічної готовності, представлена п’ятьма факторами: адаптивним, міжособистісним, комунікативним, інтелектуальним, емоційно-вольовим, що дає змогу диференціювати мотиваційний компонент готовності як спрямованість на розширення міжособистісних контактів і розвиток комунікативних навичок і вмінь.
4. На основі результатів напівструктурованого інтерв’ю у фокус групах виявлено психолінгвістичні маркери середнього, високого та дуже високого рівнів розвитку психологічної готовності особистості до пенсії та сформованості когнітивного, емоційно-вольового, мотиваційного та конативного компонентів. Отримані емпіричні дані слугували підґрунтям для розробки програми розвитку психологічної готовності осіб пізньої зрілості до виходу на пенсію, основні психолого-методичні засоби якої спрямовані на збільшення емоційного комфорту, зняття тривоги, подолання депресивних станів, безумовного прийняття себе майбутніми пенсіонерами.
Перспективним вважаємо дослідження психологічної готовності до пенсії особистості у різні вікові періоди як процесу ефективного прийняття рішення про завершення професійної діяльності та соціальної адаптації до нових життєвих ситуацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агафонов А. Когнитивная психомеханика сознания, или Как сознание не-осознанно принимает решение об осознании / А. Агафонов. – Самара : Бахрам-М, 2007. – 336 с.
2. Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика. Т. 2. Вип. 4 / за ред. Н. В. Чепелєвої. – Київ : Міленіум, 2006. – 162 с.
3. Александровская В. Н. Детская и возрастная психология : учебное пособие для самостоятельной подготовки студентов ВУЗов по предмету «Основы психологии и педагогики» / В. Н. Александровская, Л. Н. Клевец. – Донецк : ДонНМУ, 2009. – 88 с.
4. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. – 3-e изд. – Санкт-Петербург : Питер, 2001. – 288 с. – (Серия «Мастера психологии»).
5. Андерсон Д. Когнитивная психология / Д. Андерсон. – Санкт-Петербург : Питер, 2002. – 496 с.
6. Асмолов А. Г. По ту сторону сознания: методологические проблемы неклассической психологии / А. Г. Асмолов. – Москва : Смысл, 2002. – 480 с.
7. Бастрыкина А. В. Туризм в системе реабилитации и социальной интеграции пожилых и людей с ограниченными возможностями / А. В. Бастрыкина. – Москва, 1999. – 132 с.
8. Белоусов В. В. Темперамент и деятельность : учебное пособие / В. В. Белоусов. – Пятигорск, 1990. – 256 с.
9. Белянин В. П. Введение в психолингвистику / В. П. Белянин. – [2-е изд.] – Москва : ЧеРо, 2000. – 128 с.
10. Белянин В. П. Психолингвистика / В. П. Белянин. – Москва : Флинта, 2008. – 232 с.
11. Березин Ф. Б. Психологическая и психофизиологическая адаптация человека / Ф. Б. Березин. – Санкт-Петербург : Наука, 1988. – 270 с.
12. Бодалев А. А. О предмете акмеологии / А. А. Бодалев // Психол. журн. – 1993. – Т. 4, № 5. – С. 74–78.
13. Бодалев А. А. Общая психодиагностика / А. А. Бодалев, В. В. Столин, В. С. Аванесов. – Санкт-Петербург : Речь, 2000. – 440 c.