ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТА ОСОБИ, ЯКА СТАНОВИТЬ ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВИЙ ІНТЕРЕС : ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ СОСТАВЛЕНИЯ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ПОРТРЕТА ЛИЦА, КОТОРОЕ СОСТАВЛЯЕТ ОПЕРАТИВНО СЛУЖЕБНЫЙ ИНТЕРЕС

brief description

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ КНУВС УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Діденко Оксана Іванівна

УДК 15.073+343.95

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТА ОСОБИ, ЯКА СТАНОВИТЬ ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВИЙ ІНТЕРЕС

19.00.06 юридична психологія

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор
Медведєв Володимир Степанович,
Інститут підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ,
професор кафедри юридичної психології

КИЇВ 2007

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень 3
Вступ. 4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади розробки психологічного портрета. 12

1.1. Психологічний портрет у системі психолого−юридичних понять. 12
1.2. Проблема психологічного портрета у наукових дослідженнях та правоохоронній практиці. 35
Висновки до розділу. 56

РОЗДІЛ 2. Прикладні аспекти складання психологічного портрета. 57

2.1. Емпіричне дослідження стану розробки та використання психологічного портрета. 57
2.2. Організаційно−правові аспекти діяльності психолога щодо складання психологічного портрета. 79
2.3. Джерела вихідної інформації та оцінка її достовірності. 92
Висновки до розділу. 117

РОЗДІЛ 3. Методичні засади складання психологічного портрета. 119

3.1. Принципи, прийоми та правила складання психологічного портрета. 119
3.2. Структура психологічного портрета та орієнтовна методика його
складання. 139
Висновки до розділу. 164

Висновки. 166
Додатки. 173
Список використаних джерел. 192

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова демократичної, правової України та курс на європейську інтеграцію обумовлюють необхідність системного реформування органів внутрішніх справ України. Ефективна діяльність ОВС у нових умовах неможлива без її всебічного та грунтовного наукового забезпечення. Одним із його основних напрямків є психологічне забезпечення.
Психологічне забезпечення представляє собою розробку нових, адаптацію та застосування вже існуючих психологічних знань у вигляді методик, технологій, рекомендацій з метою: а) підвищення ефективності оперативно−службової діяльності; б) збереження та зміцнення психологічного здоров’я, повної реалізації психологічного потенціалу персоналу ОВС. Згідно чинних нормативних документів психологічне забезпечення в ОВС України здійснюється у двох основних напрямках: 1) психологічне супроводження оперативно−службової діяльності; 2) психопрофілактична робота з персоналом. Складання психологічних портретів правопорушників (злочинців) з подальшим їх використанням в оперативно−розшукових та слідчих заходах визначено як одне з пріоритетних завдань першого напрямку. Така пріоритетність пов’язана, зокрема, з попередженням та розслідуванням так званих неочевидних злочинів, серійних убивств, згвалтувань і т.ін., встановленням та затриманням осіб, які їх скоїли.
Психологічний портрет особи, яка становить оперативно−службовий інтерес, є новим, перспективним напрямком використання психологічних знань у правоохоронній діяльності. Об’єктом складання психологічного портрету можуть виступати різні категорії осіб, але найбільш актуальною є розробка психологічного портрета особи, яка підозрюється у скоєнні злочину (злочинця). Ця обставина визначає центральний напрямок даного дисертаційного дослідження.
Історичний пріоритет розробки психологічного портрета в інтересах правоохоронної практики належить Академії ФБР США. Аналітичний підрозділ Академії в останні роки складає психологічні портрети щодо 900 злочинів. Новітнім напрямком його діяльності є складання психологічних портретів терористів.
В ОВС України розробку психологічного портрета розпочато після створення в 1997 р. психологічної служби. У тому ж році фахівці Луганської та Хмельницької областей склали перші психологічні портрети. Основною „точкою відліку” можна вважати 1999 р., протягом якого було розроблено 27 психологічних портретів переважно в ОВС Донецької, Львівської, Херсонської областей. При певних успіхах щодо складання та використання психологічного портрета потребують суттєвого покращення змістовно−методичні аспекти, організація та порядок взаємодії з психологом різних осіб, які мають відношення до психологічного портрета. Вирішення цих питань до певної міри стримується недостатньою науково−теоретичною розробкою проблеми.
У контексті більш загальних проблем окремі аспекти, які стосуються теми нашого дослідження, розглянуті вітчизняними психологами та юристами В.І.Барком, В.П.Бахіним, А.В.Іщенком, В.П.Казміренком, Л.І.Казміренко, І.П.Козаченком, М.В.Костицьким, В.С.Кузьмічовим, Є.Д.Лук’янчиковим, С.Д.Максименком, В.С.Медведєвим, В.В.Рибалкою, В.М.Синьовим, В.О.Татенком, С.І.Яковенком та ін.
Проблеми психологічного портрета злочинця в своїх роботах так чи інакше торкались Д.О.Александров, Ю.М.Антонян, Р.Л.Ахмедшин, Дж.Брусел, А.І.Гуров, Б.Л.Гульман, Д.Дуглас, М.І.Єнікеєв, С.П.Зеленківський, А.Ф.Зелінський, А.Д.Зурабашвілі, Я.Ю.Кондратьєв, О.М.Костенко, В.А.Кузнєцов, О.Ф.Лазурський, В.В.Луньов, І.В.Мартиненко, О.М.Морозов, В.А.Образцов, С.В.Познишев, О.Р.Ратінов, Н.Г.Самойлов, О.М.Столяренко, С.А.Тарарухін, О.В.Тімченко, В.Є.Христенко, О.М.Цільмак, В.І.Черненілов, А.П.Чуприков, В.М.Цуприк, Ю.В.Чуфаровський та ін.
Розробка психологічного розшукового портрета ймовірного злочинця при нерозкритих серійних злочинах проти особистості є одним із найбільш перспективних психолого−криміналістичних напрямків досліджень як у науковому, так і у практичному планах. Особливу значущість цей напрямок має при розкритті серійних багатоепізодних вбивств на сексуальному підґрунті, згвалтувань, так званих без мотивних, неочевидних та інших злочинів. Вони є підвищено небезпечними та свідчать про особливу егоцентричну спрямованість особистості злочинця, надмірну розбещеність та жорстокість. В той же час вони представляють надзвичайну складність в розкритті, не випадково окремі злочинці діють багато років, а їх жертви можуть нараховуватись десятками.
Особливості внутрішнього світу злочинців та правопорушників, закономірності, які визначають своєрідність їх кримінальної поведінки, типологія, класифікація, різноманітні концепції, що висували свого часу різні науковці того чи іншого із напрямків, отримали своє відображення в їх дослідженнях. Проте, актуальним є завдання поєднання всього масиву теоретичних знань та практичних доробок з напрямків, які представляють інтерес в розрізі даного дослідження. Показовим в цьому плані є досвід Росії, в якій ще 1997 року в Академії управління МВС Росії було розроблено оригінальну методику „психологічного портретування”. Автором є А.І.Анфіногенов. Даною методикою російські правоохоронні органи користуються й до теперішнього часу, постійно її вдосконалюючи.
Розробка психологічного портрета злочинця за особливо небезпечними групами діянь базується на теоретичному положенні науки про те, що кожному із видів кримінальної діяльності відповідає визначений тип особистості злочинця, який найбільш яскраво проявляється при скоєнні сексуальних злочинів. Це особливо важливо враховувати при їх розслідуванні адже вони представляють собою специфічний вид злочинної активності.
В зв’язку з цим, одним із завдань науково−методичного забезпечення оперативно−службової діяльності визнана розробка психологічного портрета ймовірного злочинця з формуванням його розшукових ознак. Основою цієї роботи є визначення психологічного (суб’єктивного, особистісного) значення деяких елементів криміналістичної характеристики злочинів. Воно базується на встановленні вірогідних відношень між криміналістичними параметрами, що характеризують місце, час, спосіб, знаряддя, особистість потерпілого і є значимими для розшуку характеристиками злочинця: антропологічними, біофізичними, психологічними, соціально−демографічними та ін. До того ж, багатьма дослідниками насильницьких злочинів констатується наявність зв’язку між злочинцем і типом особистості його жертви.
Елементи криміналістичної характеристики при цьому розглядаються як результат поведінки особи, реалізованої в умовах вільного вибору, здійсненого злочинцем та обумовленого системою як усвідомлюваних, так і неусвідомлюваних потягів і направленого на досягнення суб’єктивно бажаної мети.
Доцільність та ефективність використання психологів у якості експертів у складанні психологічних портретів злочинців, також і в нашій країні, підтверджується правоохоронцями, які безпосередньо виступали замовниками такої діяльності.
Складання психологічного портрета злочинця потребує якісно нових підходів щодо розуміння та комплексного аналізу всіх аспектів даної проблеми. Питання, висвітлені в дисертації, набувають особливого значення, а подальша розробка даної проблеми повинна сприяти вдосконаленню правотворчої діяльності, правозастосовчої практики і комплексу заходів у боротьбі, в тому числі і з груповою і організованою злочинністю в Україні.
Вищеназвані обставини обумовили актуальність даної теми та необхідність її спеціального психолого−юридичного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно п.2.8. Наказу МВС України від 05.07.2004р. №755 „Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 2009 років”, на замовлення ЦПП ДРП МВС України від 18.04.2005 р. та плану науково−дослідної роботи Навчально− наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС (до березня 2006 року Київського юридичного інституту МВС України).
Тему дисертаційного дослідження затверджено в Координаційній раді з психолого−педагогічних наук АПН України (протокол від 25.05.2006р. №5).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка та впровадження комплексу пропозицій та рекомендацій щодо оптимізації складання та використання психологічного портрета особи, яка становить оперативно−службовий інтерес.
Завдання дослідження:
1. проаналізувати поняття психологічний портрет” та його висвітлення у психологічній і юридичній літературі;
2. з’ясувати необхідні для складання психологічного портрета основні джерела отримання вихідної інформації, порядок роботи з ними;
3. провести емпіричне дослідження стану розробки та використання психологічного портрета в ОВС України;
4. визначити загальні принципи і конкретні прийоми збирання, обробки, аналізу та інтерпритації даних, на підставі яких складається психологічний портрет;
5. розробити та апробувати алгоритм складання психологічного портрета, внести пропозиції щодо нормативних документів з метою визначення підстав для розробки і використання психологічного портрета у правоохоронній діяльності.
Об’єкт дослідження: психологічний портрет як спосіб представлення вибіркової сукупності значущої інформації щодо особи.
Предмет дослідження: теоретичні та методичні засади складання психологічного портрета особи, яка становить оперативно−службовий інтерес.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи:
− аналіз та систематизація наукових даних − при дослідженні науково−теоретичних положень щодо психологічного портрета особи у психологічній та юридичній площині;
− контент-аналіз − при опрацюванні нормативно−методичних документів та зразків психологічних портретів;
− напівстандартизоване інтерв’ю, усне опитування, бесіда − при виявленні думок фахівців щодо стану розробки та використання психологічного портрета в ОВС України.
На етапі емпіричного дослідження здійснено експертне оцінювання, суб’єктами якого були 106 працівників служби психологічного забезпечення ОВС України та 22 начальники Центрів практичної психології. Здійснено якісний аналіз 34 психологічних портретів злочинців. Проведено інтерв’ю з 20 фахівцямипсихологами, що мають особистий досвід складання психологічних портретів і бесіди з 43 практичними працівниками оперативних та слідчих підрозділів, що виступали замовниками та користувачами психологічних портретів. На основі отриманих результатів визначено проблеми змістовно−методичного характеру та сформульовано рекомендації по їх усуненню.
Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше:
− визначено зміст поняттів психологічна характеристика”, карта (схема) особистості”, психологічний профіль”, психологічний портрет” та здійснено їх порівняльну характеристику;
− запропоновано класифікацію основних видів психологічних портретів;
− розроблено орієнтовну методику складання психологічного портрета злочинця.
Набули подальшого розвитку:
− підходи до класифікації джерел інформації для складання психологічного портрета та оцінки достовірності;
− основні принципи, прийоми та правила складання психологічного портрета.
Удосконалено:
− структуру та зміст психологічного портрета злочинця;
− порядок та процедури взаємодії психолога з різними особами при складанні та використанні психологічного портрета.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання при:
− оптимізації психологічного супроводження оперативно−розшукової діяльності;
− наданні методичної допомоги працівникам психологічної служби ОВС, які займаються складанням психологічного портрета;
− підготовці майбутніх фахівців−психологів та юристів у вищих навчальних закладах МВС України.
Матеріали дослідження, використані при розробці у складі авторського коллективу „Методичних рекомендацій, альбому−схем, таблиць на допомогу практичним психологам органів і підрозділів внутрішніх справ щодо складання психологічного портрета злочинця”, які прийняті до впровадження у діяльність практичних психологів органів внутрішніх справ України (акт від 21.04.2005р. №13/271).
Запропоновані в дисертації положення були використані автором при складанні психологічних портретів злочинців та злочинного угрупування на замовлення Генеральної прокуратури України (довідка від 19.11.2004р. №06/3-63019044) і слідчих підрозділів Печерського (довідка від 02.01.2002р. №54/29-1) та Дарницького (довідка від 23.05.2003 р. №47/8556) районних управлінь МВС України в м. Києві.
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються на курсах підвищення кваліфікації фахівців ЦПП, що проводяться на базі Навчально−наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС (акт від 12.09.2006р. №47/2-760).
Починаючи з 2006 року до навчального плану підготовки практичних психологів ОВС освітнього рівня „спеціаліст” при КНУВС введено дисципліну „Методика складання психологічного портрета” загальним обсягом 54 год. (акт від 12.09.2006р. №47/2-760).
Відповідно до плану редакційно−видавничої діяльності Навчально−наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС підготовлено та передано до видання рукопис навчального посібника „Психологічний портрет правопорушника”.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідалися автором на наукових та науково−практичних конференціях: Попередження суїцидальних проявів у працівників органів внутрішніх справ (Київ, 2000), Україна незалежна: актуальні проблеми розвитку (Київ, 2001), Правоохоронна діяльність: теорія, практика і навчання (Київ, 2004), Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології (Київ, 2005), „Актуальні проблеми юридичної психології” (м. Київ, 2006). Дисертаційне дослідження обговорене на засіданні кафедри практичної психології Навчально−наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби і міжкафедральному семінарі кафедри юридичної психології; практичної психології, соціальної роботи та педагогіки Навчально−наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби; кафедри психології факультету права та підприємництва Київського національного університету внутрішніх справ 18 березня 2007 року.
Публікації. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи висвітлені в дев′ятьох наукових працях (вісім одноосібних), чотири з яких наукові статті у фахових періодичних виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, 7 додатків та списку використаних джерел (242 найменування). Це обумовлено метою та завданням дослідження, відповідає логіці наукового доробку та сучасним вимогам ВАК України. Загальний обсяг дисертації 211 сторінок, з яких додатків 19 сторінок , список використаних джерел складає 20 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

В дисертації застосовано системно−комплексний підхід, що інтегрує міжпредметні зв’язки, дозволяє поглиблено та різнобічно аналізувати предмет дослідження. Це не тільки сприяло збагаченню наукового знання, але й дало змогу забезпечити використання отриманих даних і рекомендацій на практиці.
Узагальнення одержаних даних дало можливість зробити наступні висновки та визначити перспективи подальшої розробки проблеми:
1. Характеристика, карта, схема, профіль представляють собою різні способи надання значущої інформації. Розрізняються завдання, способами отримання інформації, метою, проте насьогодні основним варіантом представлення інформації в інтересах правоохоронної практики є психологічний портрет.
2. Психологічний портрет злочинця це цілісний, у різній мірі формалізований, структурований спосіб представлення сукупності юридично−важливої психологічної та іншої (медико−біографічної, антропологічної тощо) інформації щодо особи чи групи осіб в інтересах вирішення оперативно−службових завдань. Найбільш актуальним різновидом психологічного портрета є портрет злочинця, у тому числі: а) розшуковий, або портрет невідомого злочинця; б) портрет підозрюваного чи ймовірного злочинця.
Від інших способів представлення кримінально−важливої інформації ПП відрізняється структурою, змістом, джерелами отримання інформації і призначенням.
3. Структура найбільш розгорнутого психологічного портрета особистості може включати такі елементи:
− спрямованість особистості;
− потреби;
− інтереси, їх характеристика;
− звички, їх аналіз;
− соціальні фіксовані установки;
− аналіз вектору спрямованості (на себе, на справу, на спілкування);
− характеристика «Я-концепції» особистості та її складових;
− загальна характеристика ділової активності;
− емпатія, характеристика емпатії за різними ознаками;
− здібності особистості;
− широта, різнобічність і глибина здібностей. Взаємозв'язок здібностей;
− організаторські здібності;
− комунікативні здібності;
− конструктивні здібності;
− характер і темперамент;
− характеристика вищої нервової діяльності;
− визначення та характеристика типу темпераменту;
− акцентуація характеру;
− характеристика соціонічного типу.
Характеристика пізнавальних процесів:
− увага;
− перцептивні якості;
− мнемічні характеристики особистості;
− інтелектуальні здібності.
Емоційно-вольова сфера особистості:
− індивідуальні прояви емоцій та почуттів.
У розгорнутій структурі психологічного портрета особистості особлива приділяється відносно таких параметрів:
− прогноз можливої поведінки суб’єкта за різних ситуацій та обставин;
− аналіз ситуацій і впливу, які вірогідно можуть викликати чи активізувати повну поведінку чи діяльність та ін.
4. Діяльність по складанню психологічного портрета включає в себе:
− складання психологічного портрета;
− розробку стратегії затримання;
− розробку тактики допиту або складання рекомендацій до проведення обшуку;
− залучення психолога до організації та проведення перехресного допиту.
5. Історико−змістовний аналіз проблеми психологічного портрета дозволяє стверджувати, що:
− положення щодо об’єктивізації особистості злочинця в характеристиці злочину та його основних складових виступає теоретико−методологічною основою методу складання психологічного портрета;
− безпосередня теоретична основа розробки психологічного портрета виступає уявлення про структуру особистості, особливості формування та розвитку підструктур особистості;
− найбільш продуктивними підходами до розуміння сутності особистості та її структури у контексті психологічного портрета є положення Г.Гросса, С.Д.Максименка, К.К.Платонова, В.В.Рибалки.
6. Результати авторського емпіричного дослідження стану розробки і використання психологічного портрета свідчать:
− на час проведення дослідження не всі ЦПП МВС України мали досвід складання психологічних портретів;
− керівний склад ЦПП в переважній більшості, а фахівці−психологи більшою мірою не мають чітко структуризованого уявлення щодо алгоритму складання психологічного портрета;
− практичні психологи, працюють без дієвого, деталізованого інструментарію для складання психологічного портрета особи, яка становить оперативно−службовий інтерес, в тому числі достатнього рівня знань для його використання;
− методичні рекомендації по складанню психологічного портрета, розроблені ЦПП ДПР МВС України, лише частково задовольняють потреби практичних психологів на місцях;
− на сьогодні не існує загальноприйнятої універсальної методики складання психологічних портретів осіб, які становлять оперативно−службовий інтерес;
− не визначений правовий статус психолога−профілера в розслідуванні кримінальних справ та не існує чітких, загальнозрозумілих для всіх правил взаємодії психолога−профілера з учасниками кримінального розслідування;
− не визначена міра допуску психолога до таємної інформації.
7. Для оптимізації діяльності щодо складання психологічного портрета необхідно створити єдину базу обліку насильницьких сексуальних, в тому числі серійних злочинів та робочу групу при ДРП МВС України. Діяльність такої групи буде проводитись при розслідуванні найбільш резонансних злочинів, вчинених в умовах неочевидності, так званих безмотивних, серійних злочинах та серійних сексуальних злочинах.
8. Потребує невідкладного вирішення питання щодо надання допуску до конфіденційної інформації психологам Центрів практичної психології, які працюють у відділах психологічного супроводження оперативно−службової діяльності на рівні працівників оперативних підрозділів.
9. Основними джерелами інформації для складання психологічного портрета невідомого злочинця є:
а. „Людські”, до яких відносяться:
− потерпілий (жертва);
− очевидці (свідки);
− особи, які безпосередньо знають злочинця (після встановлення його особи: родичі, знайомі, друзі, колеги по роботі, сусіди та ін.);
− працівники правоохоронних органів, що безпосередньо контактували зі злочинцем до скоєння злочину та після затримання злочинця).
б. Експертно−криміналістичні джерела, до яких відносяться:
− результати різних експертиз: патолого−анатомічної, балістичної та ін.;
− фото- та відеоматеріали, протоколи огляду місця події і злочину тощо.
в. Предметно−речові: знаряддя скоєння злочину, фрагменти одягу, матеріальні „автографи” злочинця та ін.
г. Матеріали кримінальної та оперативно−розшукової справ, які не увійшли у наведені вище рубрики.
10. Поєднання певних принципів, прийомів та правил зі статистичним та аналітико−психологічним підходами забезпечує належну прогностичність психологічного портрета.
Основними принципами складання психологічного портрета злочинця є:
- науковості;
- об’єктивності;
- конкретності;
- комплексності;
- всебічності;
- професійної компетентності.
Основними прийомами та правилами складання психологічного портрета злочинця є:
− прийом забезпечення повноти та вибірковості психологічного портрета;
− прийом урахування закономірностей та механізмів соціально−психологічного пізнання;
− прийом надання психологічному портрету визначених якостей, до якого відносяться правила:
− вибірковості;
− достатності;
− достовірності;
− цілісності.
− Прийом структуризації психологічного портрета, який складається з правил:
− орієнтації на певну структуру особистості;
− юридично значущої типізації;
− індивідуалізації;
− врахування правової компетенції і кримінального досвіду особистості;
− ситуативної визначеності психології особистості.
− Прийом використання максимальної кількості джерел інформації для складання психологічного портрета. Він складається з правил:
− оцінки за справами, вчинками та їх результатами;
− врахування думок інших про особу;
− психологічної оцінки документів, що характеризують та засвідчують особу;
− отримання інформації в процесі психологічного спостереження за людиною;
− біографічного вивчення та визначення життєвої позиції;
− отримання психологічної інформації із речей, які належать людині.
− Прийом рефлексії.
− Прийом реконструкції криміналістичного механізму злочину.
− Прийом психологічного моделювання поведінки злочинця. До нього відносяться правила:
− виявлення „індивідуальної дії” на основі встановлення індивідуальних відмінностей;
− встановлення стабільності дії по відношенню до ситуацій та стабільності дії в часі.
− Прийом психологічної інтерпретації поведінки злочинця.
11. Узагальнена модель психологічного портрета може складатись з трьох розділів:
− характеризуючого (з інформацією про ознаки, що характеризують злочинця як особистість і як об’єкт реального світу (психічними, соціально−демографічними, функціональними і т.д.);
− відношень та взаємостосунків (ознак типів зв’язків злочинця та його відношення (щодо жертви, вкраденого майна, місцевості, де знаходиться місце злочину і т.д.);
− слідоутворення (з ознаками злочинця як суб’єкта кримінальної активності та одночасно як об’єкта, що приймає участь в процесі слідоутворення).
12. Процедура складання психологічного портрета злочинця поділяється на п’ять стадій:
− збирання та попередній аналіз інформації;
− класифікація та типізація злочинця;
− психологічний опис злочинця з виокремленням найбільш суттєвих характеристик;
− формулювання пропозицій щодо особливостей розшуку та затримання злочинця;
− розробка рекомендацій щодо технологій допиту та інших слідчих дій.
13. Структура психологічного портрета повинна включати 5 розділів:
1) обгрунтувальний аргументація ознак злочинця за наявністю об’єктивних слідів і обставин;
2) кваліфікаційний характеристика мотивів вчинення злочинів і типу особистості злочинця;
3) пошуковий узагальнення й надання корисної для розшуку злочинця інформації;
4) ідентифікаційний визначення базових психологічних і соціальних ознак злочинця, корисних для його ідентифікації;
5) прогностичний ймовірний прогноз подальш поведінки особи, яка становить оперативно−службовий інтерес та розвитку перебігу подій.
14. Пропонується наступна форма психологічного портрета в якості „Висновку спеціаліста психолога”. Він складається з двох частин до яких входять:
а) Загальна:
− відомості про підставу для складання психологічного портрета;
− про посадову особу (осіб), що уповноважені замовити психологу−профілеру складання психологічного портрета;
− особу, яка його складає;
− опис події злочину та перелік джерел, використаних для складання ПП.
б) Спеціальна:
− психологічний портрет;
− дані, які не можна внести до психологічного опису проте вони є важливими міркуваннями фахівця і потребують уточнення;
− можливі версії;
− припущення про місця перебування злочинця (або злочинців);
− припущення про можливу наступну жертву;
− стратегія захоплення злочинця і т.д.
15. Перспективи подальшого дослідження пов’язані з науковим обґрунтуванням мінімально достатньої інформаційної бази для психологічного портретування та визначенням переліку обов′язкових джерел інформації. Актуальною залишається розробка конкретних методик складання портретів різних категорій осіб.

Окремим напрямком є визначення змісту і структури психологічного портрета як суб′єкта злочину та розробка методики складання такого портрета.

С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И
ОПРАЦЬОВАНОЇ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Аdams S. Statement analysis. What do suspect’s words really reveal? FBI Law Enforcement Bulletin, 1996, Vol. 65, №10, 12-20.
2. Александров Д.О. Психічні аномалії засуджених за „безмотивні” насильницькі злочини // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. Київ. 1998. − Вип.4. − С.156-160.
3. Александров Д.О. Роль установки у вчиненні „безмотивних” насильницьких злочинів: Дисертація.... канд. психол. наук (19.00.06) / НАВСУ. − К., 2000. − 169с.
4. Алексеев А.М. Психологические особенности показаний очевидцев. − Москва: Юридическая литература, 1972. − 104с.
5. Annon J. The psychological autopsy. Amerikan Journal of Forensic Psychology, 1995, Vol. 13 (2), 39-48.
6. Annon J. Investigative profiling: A behavioral analysis of the crime scene. Amerikan Journal of Forensic Psychology, 1995, Vol. 13(4). P.67-75.
7. Антонян Ю.М. Отрицание цивилизации: Каннибализм, инцест, детоубийство, тоталитаризм / Под. ред. Е.В.Комаровой. − М.: Логос, 2003. − 256с.
8. Антонян Ю.М. Преступления, совершаемые с особой жестокостью // Государство и право. − 1992. − №9. − С. 62-70.
9. Антонян Ю.М. и др. Серийные сексуальные преступления: Учебн. пособие. − М.: Щит-М, 2000. − 238с.
10. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. М.: „Наука”, 1991. − 246с.
11. Антонян Ю.М., Верещагин В.А. и др. Серийные сексуальные убийства. Учебное пособие. М., 1997. − 201с.
12. Антонян Ю.М., Верещагин В.А., Потапов С.А., Шостакович Б.В. Серийные сексуальные убийства. Криминалистическое и патопсихологическое пособие. − М., 1997. 168с.
13. Антонян Ю.М., Позднякова С.П. Сексуальные преступления лиц с психическими аномалиями и их предупреждение: Учеб. пособие / М-во внутр. дел СССР, ВНИИ. − М.: ВНИИ МВД СССР, 1991. − 103с.
14. Антонян Ю.М., Самовичев Е.Г. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве и вопросы предупреждения преступлений: (Психол. механизмы насильств. преступ. поведения). Учеб. пособие. М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. − 78с.
15. Антонян Ю.М. Сексуальный убийца Чикатило: попытка психоаналитического объяснения // Государство и право. − 1993. − №7. − С.91-99.
16. Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. Сексуальные преступления: Чикатило и другие. − М.: Амальтея, 1993. − 320с.
17. Анфиногенов А.И. Психологический портрет преступника, его разработка в процессе расследования преступления. Дисс.канд.психол.наук. М., 1997. 169с.
18. Анфиногенов А.И. Психологический портрет преступника, его разработка в процессе расследования преступления. Автореферат дисс.канд.психол.наук., М. 1997. 16 с.
19. Ахмедшин Р.Л. Методика построения психологического профиля неизвестного преступника в зарубежной криминалистике // Изучение личности преступника в методике расследования преступлений. Томск.− 2000. 241с.
20. Ахмедшин Р.Л. Изучение личности преступника в методике расследования преступлений. − Томск, Издательство Томского университета, 2000. − 138с.
21. Афанасьев С.А. Особенности расследования сексуально−садистских убийств: Учеб. пособие / Афанасьев С.А., Иванов В.И., Новик В.В.; Генерал. Прокуратура РФ. Ин-т повышения квалификации прокурор.-следств. работников. СПб., 1993. 80с.
22. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений). Донецк: Сталкер, 1998. 427с.
23. Бандурка О.М., Венедиктов В.С., Тімченко О.В., Христенко В.Є. Екстремальна юридична психологія в діяльності персоналу органів внутрішніх справ України: Науково−практичний посібник. − Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. − 319с.
24. Барко В.І., Ірхін Ю.Б., Підюков П.П. Розвиток комунікативних умінь керівників міліції та вирішення конфліктів (психолого−педагогічний аспект). Навчальний посібник. − К.: Київський юридичний інститут, 2005. 120с.
25. Барко В.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід): Монографія. − К.: Ніка−Центр, 2003. − 448с.
26. Баронин А.С. Психологический профиль убийц. Пособие по криминальной психологии и криминалистике. К.2001. − 176с.
27. Бахін В.П. та ін. Криміналістика: Курс лекцій. Ч.1 / В.П.Бахін, І.В. Гора, П.В. Цимбал. − Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. − 356с.
28. Біленчук П.Д. Криміналістика. − К: Право, 1997. − 253с.
29. Бодалёв А. Восприятие человека человеком. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1965. 123с.
30. Большой толковый психологический словарь. − М.: Вече: Аст, 2000. − 591с.
31. Большой толковый психологический словарь / Ребер Артур (Penquin). Том 1. (А-О): Пер. С англ. М.: Вече, АСТ. 2000. 592с.
32. Большой толковый психологический словарь / Ребер Артур (Penquin). Том 2. (П-Я): Пер. С англ. М.: Вече, АСТ. 2000. 560с.
33. Burgess A., Douglas J., Hartman C., McCormack A. A Motivation Model //Journal of Interpersonal Violence. Vol.1 - №3. September. 1986.
34. Бурлаков В.Н., Гомонов Н.Д. Патопсихологические особенности личности и механизм преступного поведения // Известия вузов. Правоведение. − 2001. − №3. − С.157-162.
35. Бутынин В.А. Методические рекомендации по составлению психологического портрета. − Минск: БГУ, 1986. − 18с.
36. Васильев В.Л. Юридическая психология: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. Юриспруденция: Соврем. дан. По психологии организов. преступности и терроризма; Психол. приёмы борьбы с организов. преступностью и при раскрытии заказных убийств; Судеб.−психол. экспертиза и др.]. − 4-е изд., доп. и перераб. − СПб. и др.: ПИТЕР, 2001. - 634с.
37. Выготский Л.С. Психология исскуства. Под. ред. М.Г. Ярошевского. М.: Педагогика, 1987. − 345 с.
38. Выготский Л.С. Психология. М.: Изд-во ЭКСМО Пресс, 2002. 1008с.
39. Видонов Л.Г. Использование аналоговых схем при выдвижении версий о лицах, совершивших умышленные убийства // Вопросы совершенствования деятельности прокуроров−криминалистов. М., 1976. − С.72-95.
40. Візуальна психодіагностика підозрюваних у вчиненні навмисних убивств // Науковий вісник НАВСУ. − К., 2000. − Вип.2. − С.131-137.
41. Вказівка ГУРОС МВС України від 09.04.97 № 6/2-280 „Про направлення для використання в роботі типових функціональних обов’язків психолога органів та підрозділів внутрішніх справ”.
42. Волков Б.С. Мотивы преступлений: (Угол.−правовое и социал.−психол. исслед). − Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. 152с.
43. Worthington P. The Journalist and the Killer // Saturday Night, №108, 1993. Р.30-53.
44. Gebern V. Psychological profilling. Law and Order, 1981. P.29, 46-49.
45. Geberth V.J. The Serial Killer.//Law and Order, №38, 1990, P.74.
46. Gelles M. Psychologikal autopsy: An investigatives aid. In: Police Psychology into the 21 centrury. Lawrence Erlbaum Associates, Inc: NJ, 1995, 337-355.
47. Гриб В.Г., Прокофьева Т.В., Фомин А.В. Особенности личности лидеров и участников организованных преступных формирований // Проблемы борьбы с организованной преступностью, коррупцией и терроризмом. − М., 2000. − С.42-48.
48. Гросс Г. Руководство для судебных следователей, чинов общей и жандармской полиции. Смоленск, Вып.2, 1895. − 329с.
49. Гульдан В.В., Позднякова С.П. Личность сексуального преступника с психическими анамалиями // Личность преступников и индивидуальное воздействие на них. − М., 1989. − С.17-27.
50. Гульман Б.П. Сексуальні злочини. Системний аналіз психологічних, соціальних, соціально−психологічних і біологічних чинників, психодіагностика та психопрофілактика: Автореферат дисертації доктора психологічних наук. 19.00.04 / К. Університет ім. Т.Г.Шевченка. К., 1994.
51. Деликатный С.К., Половникова Ж.Ю., Прыгунов П.Я. Психологический портрет личности и его содержание // Оновы профессиональной и психологической подготовки сотрудников личной охраны. К. Правда Ярославичів, 1998, С.105-108.
52. Діденко О.І. Алгоритм складання психологічного портрету // Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково−практичної конференції, м.Київ, 20 жовтня 2005 р. / За ред. Л.І. Мороз. − К.: КЮІ МВС, 2005. С.197-233.
53. Діденко О.І. Агресивність та аутоагресія в структурі психологічного портрету серійного вбивці як передумова суїцидального наміру // Актуальні проблеми суїцидології: Зб. наук. праць / Заг. ред. Яковенко С.І. Спеціальний випуск Бюллетню Київського інституту внутрішніх справ.ч.2. − К.: РВВ КІВС, 2002. Ч.2. С.116-121.
54. Діденко О.І. Психологічний портрет злочинця: реальність чи фантазія? // Безпека життєдіяльності. Всеукраїнський науково−популярний щомісячний журнал. №4(16). − К., 2004. − С.16-17.
55. Діденко О.І. Психологічний портрет особи: досвід та проблеми // Теоретичні і прикладні проблеми психології. − №2 (7). − Східноукраїнський національний Університет ім. В.Даля, 2004. − С.23-27.
56. Діденко О.І. Психологія суїцидальної поведінки у психологічному портреті злочинця // Психологія суїцидальної поведінки: діагностика, корекція, профілактика. Збірник наук. праць. − К.: РВВ КІВС, 2000. − С. 152-155.
57. Діденко О.І. Складання психологічного портрету як професійна задача психолога // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. − №6. − 2001. С.270-274.
58. Діденко О.І. Теоретико−прикладні аспекти діяльності практичного психолога у сфері розробки психологічного портрету особи, що являє оперативний інтерес // Практична психологія та соціальна робота. Науково−практичний та освітньо−методичний журнал. − №2-3, 2003. − С.96-100.
59. Діденко О.І. Участь психолога в розслідуванні тяжких злочинів // Проблеми пенітенціарної теорії та практики: Щорічний бюлетень Київського інституту вн. справ / Редкол.: О.Ф.Штанько (гол.ред) та ін. − К.: КІВС, 2004. − №9. − С.428-434.
60. Douglas J., Burgess A.W., Burgess A.G. and Ressler R. Crime classification manual. Lexington Books. New York, 1992.
61. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Краткий психологический словарь: Личность, образование, самообразование, профессия. − Мн.: Хэлтон.1998. − 399с.
62. Энциклопедия юридической психологии / Под. общ. ред. проф. А.М. Столяренко. − М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. − 607с.
63. Еникеева Д.Д. Популярные основы психиатрии. − Д.: Сталкер , 1997. 429с.
64. Еникеев М.И., Черных Э.А. Психология осмотра места происшествия: Практикум по психологии (общей и юридической): Учебное пособие. Институт международного права и экономики. − М., 1994. 321 с.
65. Еникеев М.И. Основы юридической психологии. Юристъ. − М., 1996. − 392с.
66. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учебник для вузов. − Москва: НОРМА, 2001. − 501с.
67. Есин А.Б. Психологизм русской классической литературы /А.Б. Есин. − 2 изд., перераб. − М.: Флинта: Московский психолого−социальный институт, 2003. − 176с.
68. Етичний Кодекс психолога України, прийнятий на Першому установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м.Києві.
69. Законодательство Украины о борьбе с преступностью: Сб. нормат. актов. − Изд.2-е, доп., по сост. на 1 марта 1999 г. − Харьков, 1999. − 255с.
70. Закон України „Про міліцію”. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, №4, ст.20).
71. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Зб. нормат. Актів. − Київ: Юрінком Інтер, 2001. − 352с.
72. Закон України „Про оперативно−розшукову діяльність”. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, №22, ст.303).
73. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение преступного поведения. − М.: Юридическая литература., 1986. − 192с.
74. Закалюк А.П. Теория и практика индивидуального прогнозирования и профилактики преступного поведения: Автореф. дис д-ра юрид. Наук: 12.00.08 / Харьков. юрид. ин-т им. Ф.Э.Дзержинского. − Харьков, 1987. − 28с.
75. Закатов А.А. Тактика допроса потерпевшего на предварительном следствии: Автореф. дисканд. юрид. наук / ОГУ им. И.И. Мечникова. Одесса, 1971. − 32с.
76. Закон України про психіатричну допомогу: Прийн. 22.02.2000р. // Офіційний вісник України. − 2000. − №12. − ст. 444.
77. Зеленковский С.П. О вероятностно−статистическом моделировании признаков лица, совершившего убийство // Криминалистика и судебная экспертиза. − Киев, Вып.25. − 181с.
78. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: Научно−практическое издание. − К.: „Юринком Интер”, 1999. − 237с.
79. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. − Харьков: Вища школа, Изд-во при ХГУ,1986. 168с.
80. Изнасилования: причины и предупреждение / Под ред. Антоняна Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. МВД СССР. ВНИИ-М., 1990. − 191с.
81. Ірхін Ю.Б. Організація та здійснення психологічного забезпечення оперативно−службової діяльності органів внутрішніх справ України. Навчальний посібник. К.: РВЦ НАВСУ, Київський юридичний інститут, 2005. 164с.
82. Ірхін Ю.Б., Комаров О.В. Методичні рекомендації з питань складання психологічних портретів злочинців. − К.: РВВ МВС України, 2003.
83. Исаенко В. Организация расследования серийных убийств // Законность. − №2. 1999. − С.2-4.
84. История психологии.ХХ век / Под.ред.П.Я.Гальперина, А.Н.Ждан.4-е изд. − М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. − 832с.
85. Іщенко А.В. Проблеми розвитку наукових досліджень у галузі судової експертизи: Монографія / Укр. акад. внутр. справ. − К., 1995. 147с.
86. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: Монография. − К.: МЗУУП, 1993. − 384с.
87. Karlsson Thore&Ormstad Kari&Rajs Jovan. Patterns in Sharp Force Fatalities A Comprehensive Forensic Medikal Study.// Journal of Forensic Sciences, JFSCA, Vol.31, No.2, April 1986, pp.529-542.
88. Keeney B., Heide K. Gender differences in serial murderers. A preliminary analysis. Journal of Interpersonal Violence, 1994, Vol.9, №3. P.383-398.
89. Комплексний план поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000-2003 роки від 07.03.2000 №1163/Ан.
90. Кондратьев Я.Ю. Загальна характеристика психологічного забезпечення ОРД органів внутрішніх справ: Лекція / МВС. НАВСУ. − К., 1999. − 39с.
91. Кондратьєв Я.Ю. Організаційно−правові та психологічні аспекти оперативно−розшукової діяльності // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. − Київ: УАВС, 1997. − №1. − С.130-139.
92. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. − Харьков: Консум, 1999.
93. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учеб. пособие. − 2-е изд., испр. и доп. − Х.: Фирма „Консум”, 1997. − 157с.
94. Костенко О.М. Воля і свідомість злочинця (дослідження з застосуванням принципу натуралізму): Автореферат дисертації доктора юридичних наук: (12.08.08) / Університет ім. Т.Г.Шевченка. − К., 1995. 46с.
95. Костицкий М.В. Злочин можна попередити. − К: Т-во „Знання” УРСР, 1989. − 48с.
96. Костицький М.В. Історія психології: Программа курсу / Львів. держ. ун-т. Львів, 1993. − 10с.
97. Костицкий М.В. Психологические методы в борьбе с правонарушениями. − К.: Вища школа, 1981. − 51с.
98. Костюк Г.С. Физиология центральной нервной системы. К.: Вища школа, 1977. − 319с.
99. Кримінальний кодекс України. Від 2 квітня 2001 року: Офіційне видання. − К.: А.С.К., 2002. − 223с.
100. Кримінально−процесуальний кодекс України (за станом законодавства на 20 вересня 2001 року). − К.: Вид.Паливода А.В., 2001. − 268 с.
101. Криминальная мотивация / Ю.М. Антонян, В.В. Гульдан, В.Н. Кудрявцев и др.; Отв. ред. В.Н. Кудрявцев; АН СССР, Ин-т государства и права. М.: Наука, 1986. − 302с.
102. Криминалистика. Краткая энциклопедия / Под ред. Белкина Р.С. − М., Большая Российская энциклопедия, 1993. − 109с.
103. Криминалистика: Учебник / Под. ред. Образцова В.А.- М.: Юристъ, 1995. − 591с.
104. Криминальная мотивация / Антонян Ю.М., Гульдан В.В., Кудрявцев В.Н. и др., АН СССР, Ин-т государства и права. М.: Наука, 1986. − 302с.
105. Криминальная сексология / Антонян Ю.М., Ткаченко А.А., Шостакович Б.В.; Под. ред. Антоняна Ю.М., − М.: Спарк, 1999. − 464с.
106. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: Учеб. пособ. для вузов. − М.: ФОРУМ-ИНФА-М, 1998. 215с.
107. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учеб. пособие. − 2-е изд., испр. и доп. − Х.: Фирма «Консум», 1997. − 157с.
108. Коровина А.А., Смирнов Б.Г. Психологические аспекты допросов и бесед сотрудников органов внутренних дел с гражданами. Учебно−методическое пособие. Владимир. 1998. 189с.
109. Костенко О.М. Воля і свідомість злочинця (дослідження з застосуванням принципу натуралізму): Автореферат дисертації доктора юридичних наук: (12.08.08) / Університет ім. Т.Г. Шевченка. − К., 1995. − 46с.
110. Котов Д.П. Установление следователем обстоятельств, имеющих психологическую природу. Воронеж., 1987. 121с.
111. Кудрявцев И.А. Комплексная судебная психолого−психиатрическая экспертиза: Науч.− практ. Руководство. − М.: Изд-во Моск. ун-та, 1999. − 494с.
112. Линник Т.И. Самые опасные маньяки. ХХ век. Минск. Современная література. 1988. 204с.
113. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Лич