ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО СЕБЕ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ЄРМАКОВА Наталія Олександрівна

УДК 37.015.3:159.923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО СЕБЕ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
ЗЕЛІНСЬКА Тетяна Миколаївна,
кандидат психологічних наук,
професор

Київ - 2008

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ...4
ВСТУП.....5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО СЕБЕ ОСОБИСТОСТІ..13
1.1. Сутність довіри до себе та її роль у становленні особистості...13
1.2. Науково-теоретичні концепції та підходи до вивчення проблеми
довіри до себе....29
1.3. Структура та критерії довіри до себе особистості..50
Висновки до першого розділу..58

РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО СЕБЕ
В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ...60
2.1. Методичне забезпечення дослідження становлення
довіри до себе в юнацькому віці......60
2.2. Характеристика особливостей афективного компоненту
довіри до себе студентів юнацького віку....70
2.3. Вивчення проявів самоцінності особистості в юнацькому віці.76
2.4. Аналіз поведінкових особливостей довіри до себе
в юнацькому віці....83
2.5. Характеристика рівнів довіри до себе в юнацькому віці...89
Висновки до другого розділу.....101

РОЗДІЛ 3
ПСИХОКОРЕКЦІЙНА СИСТЕМА РОБОТИ З ПІДВИЩЕННЯ ДОВІРИ ДО СЕБЕ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
3.1. Теоретико-методичне обґрунтування системи роботи
з підвищення інтенсивності довіри до себе в юнацькому віці103
3.2. Характеристика психологічної програми з підвищення
довіри до себе у студентів юнацького віку...127
3.3. Динаміка прояву довіри до себе в експериментальній і
контрольній групах в умовах цілеспрямованого психологічного впливу155
Висновки до третього розділу161

ВИСНОВКИ...164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...168

ДОДАТКИ...191

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку України, який характеризується розвитком громадянського суспільства, ринкової економіки, курсом інтеграції у європейське співтовариство, обумовлює необхідність розвитку у підростаючого покоління із суперечливих оцінок, думок, подій конструктивних самоустановок. Дефіцит довіри, що склався в сучасному українському суспільстві, підсилює проблему здатності молодої людини довіряти самій собі. Як самостійний феномен самосвідомості, довіра до себе підвищує здатність до свідомої інтеграції взаємовиключних норм і цінностей, що сприяє зменшенню їх протидії у масовій та індивідуальній свідомості.
Сенситивним для становлення довіри до себе як психічного утворення виступає юнацький вік: головне завдання цього етапу життя полягає в інтеграції взаємовиключних особистісних утворень в соціальні установки з позитивною спрямованістю. У залежності від ставлення до себе, відбуваються кардинальні життєві вибори юнаків та дівчат (професійна підготовка, вибір друзів, супутника життя та ін.), що певною мірою впливає на життєві успіхи та поразки у дорослому віці. Довіра до себе має конструктивну (збалансованість суперечливих складових у єдину позитивну стійку самоустановку) і деструктивну спрямованість (незбалансованість протилежних компонентів з негативним переважанням). Саме юнацький вік є сприятливим для утворення і позитивних, і негативних самоустановок як стійкого елемента життєвої перспективи. Тому розробка проблеми психологічних особливостей становлення довіри до себе в юнацькому віці набуває особливої наукової й практичної актуальності.
Феномен довіри до себе відносно недавно знаходиться в полі зору зарубіжної та вітчизняної психології, проте має глибоке філософське підґрунтя. Філософи розглядають його як нічим необмежену свободу (Ф.Ніцше, А.Шопенгауер, М. Штірнер) або як важливий життєвий принцип, слідування якому дозволяє людині обирати себе, відшукуючи і реалізовуючи власні можливості (М.О.Бердяєв, А.Камю,С.К’єркегор, Х.Ортега-і-Гассет, Ж.-П.Сартр, Л.І. Шестов).
У зарубіжній психологічній літературі довіра до себе досліджується як складова психічного розвитку, базисна динамічна установка (Д. Віннікотт, Е.Еріксон, Е. Фромм, К. Хорні, К. Юнг), як властивість особистості, процес становлення якої нерозривно пов’язаний із набуттям нею зрілості (Ф. Перлз, Е.Шостромм), як фундаментальна особистісна характеристика в контексті її взаємозв’язку з психічним здоров’ям та самоактуалізацією (С.Джурард, К.Роджерс, А.Маслоу, В. Франкл).
У вітчизняній психології проблема довіри до себе вивчалась побіжно, як супутня при вивченні інших явищ, зокрема, у працях, присвячених загальнотеоретичним проблемам спілкування та міжособистісним взаєминам (К.О. Абульханова-Славська, О.О. Бодальов, О.О. Лєонтьєв, А.В.Петровсь-кий), особливостям формування особистості в юнацькому віці (Я.Л.Коломінський, І.С. Кон, О.В. Мудрик, А.М. Прихожан,), проблемам соціально-психологічного тренінга (Л.В. Грачова, І.В. Дубровіна, Ю.В.Забродін, С.І.Макшанов, Л.А.Петровська, С.С. Харін, Н.Ю.Хрящова), саморозкриття та самопред’явлення (Н.В.Амяга, О.В.Зінченко, Ю.П.Кошелєва, О.А. Пікульова, О.В.Сидоренко), маніпуляції та самоманіпуляції (Є.Л. Доценко, С.Г. Кара-Мурза, В.Н. Панкратов, В.П.Шей-нов), в межах теорії провідних тенденцій (Л.М. Собчик), довіри у сфері ділових стосунків (І.В. Антоненко), довіри дошкільників до незнайомих дорослих (А.В. Сидоренков, М.Ю. Вишньовкіна). Теоретичний та експериментальний напрямок вивчення довіри до себе як окремого психологічного явища представлений у працях В.О.Дорофєєва, Є.А.Євстіфєєвої, В.П. Зінченка, Т.П.Скрипкіної та ін.
Вчені України досліджують довіру до себе у руслі проблеми амбівалентності особистості в сімейних ролях, віковому аспекті (Т.М.Зелінська, Т.Н.Лук’яненко, В.В. Хабайлюк), соціальних установках особистості (А.Е. Хурчак), як складову особистісної ідентичності (О.М.Ічанська). Лише декілька вітчизняних досліджень опосередковано розглядають феномен довіри до себе в юнацькому віці у руслі кризи ранньої дорослості (О.В.Довгань, О.А. Донченко, Т.М. Титаренко, Т.С.Яценко).
Проведений аналіз показує, що спеціальних досліджень, які б вивчали психологічні особливості становлення довіри до себе в юнацькому віці, не виявлено, тоді як їх знання є важливими в ефективній організації процесу переходу особистості до ранньої дорослості. На сьогоднішній день у віковій психології виникла потреба вивчення психологічних особливостей даного психологічного утворення не на побіжному рівні, супутньому до інших проблем, а як самостійного явища: необхідно дослідити психологічні особливості, структуру, критерії, що дозволить розробити систему корекційного впливу щодо становлення збалансованої довіри до себе в юності. Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатнє вивчення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження ,,Психологічні особливості становлення довіри до себе в юнацькому віці”.
Об’єкт дослідження: довіра до себе в юнацькому віці.
Предмет дослідження: психологічні особливості становлення довіри до себе в юнацькому віці.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати зміст, структуру, критерії діагностування, рівні прояву довіри до себе; виявити психологічні особливості її становлення; визначити шляхи та засоби підсилення інтенсивності цієї самоустановки у юнацькому віці.
В основу нашого дослідження покладено припущення про те, що становлення довіри до себе в юнацькому віці відбувається в процесі продуктивного подолання в цьому віці кризи переходу до ранньої дорослості через активізацію умов становлення довіри до себе засобами психокорекції.
Для досягнення поставленої мети та згідно з висунутою гіпотезою нами визначено такі завдання дисертаційного дослідження:
1. Обґрунтувати теоретико-методологічні підходи до вивчення проблеми становлення довіри до себе.
2. Виявити психологічні особливості та динаміку становлення довіри до себе в юнацькому віці.
3. Визначити систему критеріїв та показників діагностування рівнів прояву довіри до себе у юності.
4. Виявити психолого-педагогічні умови впливу та прояви довіри до себе в юнацькому віці.
5. Розробити та апробувати психокорекційну систему з підвищення інтенсивності довіри до себе у студентів юнацького віку, обґрунтувати практичні рекомендації для роботи практичних психологів вищих навчальних закладів, викладачів та студентів.
Методологічною і теоретичною основою дослідження виступають: наукові положення психології про закономірності процесу формування особистості (І.Д. Бех, Л.І. Божович, І.С. Булах, Т.В. Говорун, Л.С.Виготський, Я.Л.Коломінський, Г.С. Костюк, О.М. Лєонтьєв, С.Л.Рубінштейн, О.В.Скрипченко); теоретичні концепції розуміння особистості як суб’єкта активності та суб’єкта життя (К.О.Абульханова-Славська, Б.С. Братусь, В.А.Петровський, В.О. Татенко); дослідження в галузі соціальних установок (Г.М. Андрєєва, О.Г.Асмолов, Н.Л.Коломінський, В.О. Ядов); наукові положення про одночасне існування двох конкуруючих установок: соціальної та особистісної (С.Джурард, Л.М.Собчик, Т.Н. Лук’яненко, Т.М. Зелінська, А.Е. Хурчак); психологічні особливості розвитку довіри до себе (Д.Віннікот, В.О.Дорофєєв, С.Г.Достовалов, Е.Еріксон, В.П.Зінченко, Ф.Перлз, К.Роджерс, Т.П.Скрипкіна, К.Хорні, Е.Шостромм, К. Юнг); наукові положення про особливості розвитку самоцінності, самоприйняття та самоприхильності (Р.В. Грановська, А. Маслоу, Н.Г. Осухова, С.Р.Пантилєєв, Н.І.Сарджвеладзе, В.В.Столін); принцип актуалізації особистісного потенціалу як детермінанти розвитку особистості (М.Й. Боришевський, Ю.О.Приходько, І.С.Кон, Г.Крайг, Т.М. Титаренко).
Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези нами була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу загальнонаукових теоретичних та емпіричних методів та методик, серед яких:
- аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних та експериментальних даних з проблеми;
- спостереження, що сприяло вивченню проявів довіри до себе в афективній, когнітивній та поведінковій сферах та створенню умов підвищення інтенсивності цього психічного явища;
- бесіда з досліджуваними, яка дозволяла виявити міру усвідомлення ними довіри до себе;
- стандартизовані опитувальники та проективні методики, що дозволили діагностувати рівні прояву структурних компонентів досліджуваного феномену;
- психолого-педагогічний експеримент (констатувальний, формуваль-ний, контрольний);
- активні соціально-психологічні методи навчання;
- статистичні методи обробки отриманих даних.
Етапи дослідження. Дослідження проводилося у три етапи впродовж 2003—2007 рр.
На першому етапі (2003—2004 рр.) проводився аналіз стану розробки проблеми довіри до себе у зарубіжній та вітчизняній науці, уточнювалася мета, завдання та гіпотеза дослідження, був зроблений відбір і пілотажна апробація психодіагностичного інструментарію для його проведення.
На другому етапі (2004—2006рр.) здійснювалося експериментальне вивчення психологічних особливостей становлення довіри до себе в юнацькому віці за допомогою батареї методик, розроблялась і апробовувалась авторська система роботи з психокорекції довіри до себе в експериментальній групі, аналізувалися результати її впровадження у порівнянні з контрольною групою на основі методів математичної статистики.
На третьому етапі (2006—2007 рр.) узагальнювалися результати експериментальної роботи, перевірялася їх відповідність меті, гіпотезі та завданням дослідження, проводилося оформлення отриманих результатів у вигляді тексту кандидатської дисертації.
Експериментальна база дослідження: студенти перших та других курсів Сумського Державного педагогічного університету (82 респонденти), Сумського державного університету (87 респондентів), Української академії банківської справи (м. Суми, 78 респондентів). Загальна кількість досліджуваних 247 студентів, у тому числі студентів перших курсів 120 осіб, других 127.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що
- вперше були вивчені вікові особливості прояву довіри до себе у юнацькому віці; визначені критерії (самоприйняття, самоцінність, самоприхильність) та рівні (високий узгоджений, середній неузгоджений, низький дезінтегрований) становлення довіри до себе у юнацькому віці; теоретично обґрунтована та експериментально апробована психокорекційна система роботи з підвищення довіри до себе у студентів юнацького віку;
- доповнено методологічні підходи до вивчення довіри до себе особистості; проблема розвитку самосвідомості була доповнена уточненням змісту поняття „довіра до себе” як соціальної установки;
- набуло подальшого розвитку вивчення структурних компонентів довіри до себе (афективного, когнітивного, поведінкового).
Практичне значення дослідження полягає у тому, що підібрані та модифіковані методики з визначення довіри до себе у юнацькому віці, розроблена і експериментально перевірена психокорекційна система роботи з підвищення довіри до себе у студентів юнацького віку. Практичні рекомендації та система психокорекційних заходів з підвищення рівня довіри до себе можуть бути використані викладачами вузу та практичними психологами для забезпечення гармонійного подолання вікової кризи в процесі становлення узгодженої довіри до себе у студентів. Виявлені психологічні особливості прояву цього особистісного утворення у юнацькому віці можуть бути використані викладачами психології у лекційних курсах з питань розвитку особистості.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально- виховний процес СумДПУ ім. А.С. Макаренка (довідка № 1565 від 12.09.2007р.); навчально-виховний процес студентів УАБС (довідка №14/2411 від 12.09.2007 р.); навчально-виховний процес студентів СумДУ (довідка № 507 від 14.09.2007 р.).
Вірогідність і надійність одержаних результатів дослідження забезпечувалися методичним обґрунтуванням теоретичних положень; використанням валідних і надійних взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дисертаційної роботи; репрезентативністю вибірки досліджуваних; якісним і кількісним аналізом отриманих результатів; застосуванням методів математичної статистики та достовірною результативністю формувального експерименту.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження доповідалися і були схвалені на: Сьомій Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2004” (10-25 лютого 2004р., м. Дніпропетровськ); П’ятій Міжнародній науково-практичній конференції „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (27-28 квітня 2004 р., м. Харків); Міжнародній науково-практичної конференції „Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (22-23 квітня 2005 р., м. Житомир); Третій Міжнародній науковій конференції „Політологічні, соціологічні та психологічні виміри перехідного суспільства: як зробити реформи успішними” (22-24 червння 2006 р., м. Суми); Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень - 2006” (17-18 липня 2006 р., м. Дніпропетровськ); на засіданнях кафедри психології та звітньо-наукових конференціях кафедр НПУ імені М.П.Драгоманова (м. Київ, 2003-2007 р.р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати експериментального дослідження, висновки висвітлені у дев’яти друкованих працях, у тому числі чотири статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, п’ять у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 295 найменувань, 15 додатків на 15 сторінках. Основний зміст дисертації викладений на 167 сторінках комп’ютерного набору, містить 10 таблиць, 8 рисунків загальним обсягом 9 сторінок. Повний обсяг роботи 205 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні представлено вирішення проблеми становлення довіри до себе у юнацькому віці: розкрито суть цього особистісного феномену, його психологічні особливості в структурних компонентах, критерії діагностування, рівні прояву, умови підсилення інтенсивності, також обґрунтовано та апробовано систему засобів психологічного впливу на зниження дискордантного (низького дезінтегрованого і середнього неузгодженого) рівнів та підсилення конкордантного узгодженого (високого) рівня становлення довіри до себе студентів.
1. У сучасних умовах розвитку України пріоритетним завданням є формування у підростаючого покоління конструктивної узгодженої установки довіряти собі, яка сприятиме розвитку молоді та суспільному прогресу. Одним з напрямків розв’язання цієї проблеми є дослідження проявів становлення довіри до себе як соціальної установки, що проявляється у самоприйнятті, самоцінності та самоприхильності. Становлення довіри до себе є обумовленим процесом, головна роль у якому належить особистості, яка може обирати гармонійну або дезінтегровану його спрямованість. Довіра до себе проявляється в будь-яких ситуаціях конкордантно збалансовано або дискордантно дезінтегровано і має певні вікові особливості.
2. Юнацький вік, зокрема пізній юнацький вік період переходу до дорослості, який вимагає від особистості формування чітко визначених життєвих орієнтирів, ставить її перед необхідністю зробити певні відповідальні вибори є сенситивним для розвитку складових довіри до себе в конструктивну установку позитивної спрямованості з гармонійним прагненням до відповідальності, психічного здоров’я, особистісного зростання. Залежно від інтенсивності позитивних і негативних тенденцій у ставленні до себе у пізньому юнацькому віці розвиток особистості може відбуватися конструктивно чи деструктивно. Довіра до себе у юнацькому віці є діалектичною єдністю змістовних та динамічних компонентів, що мають специфічні показники та прояви.
3. Структура довіри до себе у юнацькому віці включає афективний, когнітивний та поведінковий компоненти. Критеріями прояву афективного компоненту є самоприйняття, когнітивного самоцінність, поведінкового самоприхильність особистості. Показниками діагностування досліджуваного феномену у афективній сфері виступають: переживання симпатії до себе, прийняття себе, незважаючи на недоліки; у когнітивній інтерес до власного внутрішнього світу, усвідомлення цінності власної особистості як для себе, так і для інших; у поведінковій спонтанність, наміри відносно зміни власного ,,Я”, поведінкова тенденція захищати власний образ ,,Я”.
4. Довіра до себе у юнацькому віці проявляється на трьох рівнях: узгодженому високому, неузгодженому середньому та дезінтегрованому низькому. Високий рівень характеризується узгодженістю суперечностей у ставленні до себе, усвідомленим самоприйняттям (переживання почуття задоволення від власної особистості, симпатії до себе, прийняття не тільки власних переваг, а і недоліків), самоцінністю (інтересом до власного внутрішнього світу, усвідомленням цінності власної особистості), самоприхильністю (збалансована тенденція до захисту власного ,,Я”, відсутність сильних намірів самозміни). Неузгодженому середньому рівню властиві суперечності у афективній, когнітивній, поведінковій сферах; чергування почуттів симпатії та антипатії до себе, неприйняття негативних сторін власного ,,Я”, надмірний захист власного ,,Я” (позитивно-закрита самоприхильність). Дезінтегрований низький рівень виявляється у переживанні антипатії до власного ,,Я”, неприйнятті переваг та недоліків власного ,,Я”, нестійкому інтересі до власного внутрішнього світу, нестійкій тенденції захищати власний образ ,,Я”, підсилених намірах самозміни (негативна самоприхильність).
5. Індивідуальні особливості становлення структурних компонентів довіри до себе пов’язані з віком студентів. Зміни прояву цього особистісного феномену від 17-18 до 18-19 років мають тенденцію до збільшення низького рівня у афективній, когнітивній, поведінковій сферах. Ця негативна вікова тенденція є статистично достовірною. Неузгоджені рівні (середній, низький) домінують над гармонійним високим рівнем довіри до себе студентів. Гармонійний високий рівень, оптимальний для особистісного зростання у юнацькому віці, несуттєво збільшується від першого до другого курсу. Виявлені тенденції пояснюються переходом 18-19 річних студентів до реальних позицій ранньої дорослості, який супроводжується віковою кризою і проявляється неузгодженістю ставлення до себе.
6. У студентів юнацького віку домінує дискордантний (середній неузгоджений та низький дезінтегрований) рівні становлення довіри до себе, психологічними особливостями якого є наявність суперечностей у афективному, когнітивному та поведінковому структурних компонентах цієї самоустановки. Відсутність значущої динаміки у проявах структурних компонентів довіри до себе обумовили необхідність психокорекційної роботи зі студентами другого курсу. Ефективним шляхом оптимізації цього процесу є створення засобами психокорекції умов конструювання узгодженої гармонійної довіри до себе у юнацькому віці: (актуалізація усвідомлення значущості довіри до себе, узгодженості її структурних компонентів, зростання самоінтересу, усвідомлення цінності власної особистості, прийняття власних переваг і недоліків, симпатії до себе, адекватна тенденція захищати власний образ ,,Я”, відсутність сильно виражених намірів самозміни).
7. Система роботи з психологічної корекції становлення довіри до себе базується на активізації самоприйняття, самоцінності, самоприхильності. Позитивні якісні зміни у рівнях прояву показників становлення довіри до себе характеризуються збільшенням кількості студентів із узгодженими суперечностями у афективній, когнітивній і поведінковій сферах, зростанням самоприйняття, самоцінності, самоприхильності. Після проведення психокорекційної роботи в експериментальній групі були отримані результати, які дали можливість статистично достовірно констатувати, що в студентів цієї групи гармонійний високий рівень прояву довіри до себе є домінуючим над дискордантними середнім та низьким рівнями, в той час як у контрольній групі зміни виявилися статистично недостовірними.
На підставі отриманих даних були сформульовані рекомендації для практичних психологів, викладачів, студентів вищих навчальних закладів. В них підкреслюється, що викладачам та практичним психологам необхідно вдосконалювати свої знання про становлення довіри до себе у юнацькому віці, доцільно створювати студентські служби для оперативного реагування на кризові прояви юнаків, при побудові роботи із студентами юнацького віку слід зменшувати суперечності довіри до себе у афективній, когнітивній та поведінковій сферах, підсилюючи самоцінність, самоприйняття та самоприхильність.
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективи її вивчення пов’язані з концептуальним аналізом довіри до себе у життєзначущих сферах; виявленням гендерних особливостей становлення цієї самоустановки залежно від віку; встановленням характеру взаємозв’язку довіри до себе з близькими особистісними утвореннями саморозкриттям, маніпулюванням, довірою до світу, вірою у себе, впевненістю у собі; поглиблений аналіз взаємозв’язків батьківських та дитячих установок довіряти собі в умовах сім’ї; дослідженням особливостей прояву структурних компонентів довіри до себе у вчительсько-учнівських відносинах; створенням психодіагностичних методик дослідження даного психічного феномену, що й буде предметом нашого подальшого наукового пошуку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 301 с.
2. Айві А. Цілеспрямоване інтерв'ювання і консультування: Сприяння розвитку клієнта: Пер з англ. К.: Сфера, 1998. 342 с.
3. Алберти Р.Э., Эммонс М.Л. Самоутверждающее поведение. Распрямись! Выскажись! Возрази!: Пер. с англ. СПб.: Академический проект, 1998. 190 с.
4. Амяга Н.В. Измерение личностной представленности человека в общении //Журнал практического психолога. 1997. № 2. С. 29-41.
5. Амяга Н.В. Самораскрытие педагога в общении со старшеклассниками: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.05 /МГУ им. М.В. Ломоносова. М., 1989. 22 с.
6. Амяга Н.В. Самораскрытие и самопредъявление личности в общении //Личность. Общение. Групповые процессы. Современные направления теоретических и прикладных исследований в зарубежной психологии. Сб. обзоров. М.: ИНИОН АН СССР, 1991. С. 37-74.
7. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ.: В 2 кн. Кн. 1. М.: Педагогика, 1982. 320 с.
8. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ.: В 2 кн. Кн. 2. М.: Педагогика, 1982. 336 с.
9. Антоненко И.В. Доверие и деятельность //Вестник Гос. ун-та управления. Сер.: Социология и упр. Персоналом. 2003. № 1. С. 10-13.
10. Антоненко И.В. Социально-психологическое исследование феномена доверия в сфере деловых отношений. М.: Издательский центр ГОУВПО ГУУ, 2003. 52 с.
11. Антоненко И.В. Социальные контексты доверия //Вестник Гос. ун-та упр.: Сер.: Социология и упр. персоналом. 2002. № 2. С. 12-20.
12. Асмолов А.Г. По ту сторону сознания: методические проблемы некласси-ческой психологии. М.: Смысл, 2002. 480 с.
13. Ассаджоли Р. Психосинтез: Теория и практика. М.: Рефл-бук, 1994. 314 с.
14. Балл Г.О. Внутрішня свобода особи і особистісна надійність у контексті гуманізації освіти //Практична психологія та соціальна робота. 2003. №9 (56). С. 1-7.
15. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. К., Д.: Институт психологии АПН Украины, 1993. 32 с.
16. Бандура А. Теория социального научения. СПб.: Евразия, 2000. 320 с.
17. Барцалкина В.В. Развитие самосознания в подростковом и юношеском возрастах как основа личностного самоопределения //Психологические условия формирования социальной ответственности школьников: Сб. науч. трудов. М.: Изд-во АПН СССР, 1987. С. 22-28.
18. Беляева Т.Б. Особенности эмоционально-ценностного отношения к себе в юношеском возрасте //Вестник Новг. Ун-та им. Яр. Мудрого. 1997. № 6. С. 70-75.
19. Бердяев Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии). М.: Книга, 1991. 446 с.
20. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений, Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. / Общ. ред. М.С. Мацковского. СПб.: Лениздат, 1992. 400 с.
21. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия. Пер. с англ. СПб.: Издательство "Братство", 1992. 224 с.
22. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 421 с.
23. Бех І.Д. Біля витоків сутності особистості //Шлях освіти. 1999. № 2. С.10-14.
24. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
25. Бех І.Д. Почуття цінності людини як моральний пріоритет особистості //Початкова школа. 2001. № 12. С. 32-35.
26. Блейлер Э. Аффективность, внушение, паранойя. Методические рекомендации к учебному курсу "Психотерапия". М.: Центр психологи-ческой культуры, 2001. 208 с.
27. Блюм Г. Психоаналитические теории личности: Пер. с англ. М.: Изд-во КСП, 1996. 247 с.
28. Большакова А.Н. Фрустрационная толерантность как составляющая психологической готовности пожарных к профессиональной деятельности в экстремальных условиях. Дис... канд. псих. наук 19.00.09. /Х., 2000. 191с.
29. Большой психологический словарь /под ред. Б.Г.Мещерякова, В.П. Зин-ченко. СПб.: прайм ЕВРОЗНАК, М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. 666 с.
30. Большой толковый психологический словарь /Ребер А. В 2 т. Пер с англ. М.: ООО Изд-во АСТ; Вече, 2003. Т. 1. (А-О) 592 с.
31. Большой толковый психологический словарь /Ребер А. В 2 т. Пер с англ. М.: ООО Изд-во АСТ; Вече, 2003. Т. 2. (П-Я) 560 с.
32. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 304 с.
33. Братченко С.Л. Экзистенциальная психология глубинного общения: Уроки Джеймса Бюдженталя. М.: Смысл. 197 с.
34. Бубер М. Два образа веры. Пер. с нем. /Под ред. С.П. Гуревича, С.Я.Левит, С.В. Лезова. М.: Республика, 1995. С. 233-340.
35. Булах І., Долинська Л. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів та студентів: Навч.-мет. посібник. К.: НПУ ім. М.П. Драгома-нова, 2002. 114 с.
36. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 2001. 528 с.
37. Бююль А., Цефель П. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей: Пер. с нем. СПб.: ДиаСофтЮП, 2001. 608 с.
38. Васильев В.Г., МазеинВ.О., Мартыненко Н.И. Отношение студенческой молодёжи к религии //Социологические исследования. 2001. №1. С.118-120.
39. Василюк Ф.Е. Психология переживания: Анализ преодоления критических ситуаций. М.: МГУ, 1984. 200 с.
40. Визгина А.В. Роль внутреннего диалога в самосознании личности: Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.01 /МГУ. М., 1987. 20 с.
41. Визгина А.В., Столин В.В. Внутренний диалог и самоотношение //Психологический журнал. 1989. Т.10, № 6.. С. 50-57.
42. Визгина А.В., Пантилеев С.Р. Проявление личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин //Вопросы психологии. 2001. № 3. С. 91-100.
43. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. К.: Рад. школа, 1976. 272 с.
44. Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник /О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001. 416 с.
45. Винникот Д. Разговор с родителями: Пер. с англ. М.: Независимая фирма "Класс", 1994. 94 с.
46. Вишневский Ю.Р., Шапко В.Т. Студент 90-х социокультурная динамика //Социологические исследования. 2000. №3. С. 56-63.
47. Выготский Л.С. Собр. соч. В 6 т. Т.4.: Детская психология /Под ред. Д.Б. Эльконина. М.: Педагогика, 1984. 432 с.
48. Выготский Л.С. Собр. соч. В 6 т. Т.5.: Основы дефектологии /Под ред. Т.А. Власовой. М.: Педагогика, 1984. 369 с.
49. Гегель Г. Философия духа //Энциклопедия философских наук: В 3 т. Т. 3. М.: Мысль, 1977. 471 с.
50. Гёррес А. Вера и неверие с точки зрения психоанализа. //Человек. 1997. № 1. С. 83-94, № 2. С. 103-116.
51. Гинзбург М.Р. Сформированность личностной идентичности как показатель успешной социализации в старшем подростковом и юношеском возрастах //Мир психологии, 1998. №1. С 21-26.
52. Глэддинг С. Психологическое консультирование. СПб.: Питер, 2002. 736с.
53. Говорун Т. Соціалізація статі та сексуальності: Монографія. Тернопіль: Богдан, 2001. 240 с.
54. Гозман Л.Я., Алёшина Ю.Е. Взаимосвязь отношения к себе и другим //Вестник Московского ун-та. Сер. 14. Психология. 1982. № 4. С. 21-29.
55. Головатый Н.Ф. Студент: путь к личности. М.: Молодая гвардия, 1982. 142 с.
56. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределе-ние молодёжи. К.: Наукова думка, 1988. 144 с.
57. Головаха Е.И., Панина Н.В. Посттоталитарная амбивалентность //Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994. С. 132-140.
58. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. 2-е изд. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1988. 560 с.
59. Грачёва Л.В. Тренинг внутренней свободы: Актуализация творческого потенциала /СПб гос. академия театр. искусства. СПб: Речь, 2003. 58 с.
60. Гримак Л.П. Общение с собой. Начала психологии активности. М.: Политиздат, 1991. 320 с.
61. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. М.: Политиздат, 1989 319 с.
62. Грюн А. Любити себе: Пер. з нім. Львів: Свічадо, 2001. 88 с.
63. Гульянова Н.А. О связи самопринятия и осознания я-образа в ситуации неуспеха //Вестник Московского ун-та. Сер. 14. Психология. 2001. №3. С. 68-75.
64. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції: Монографія. Тернопіль: Еконо-мічна думка, 2002. 186 с.
65. Гуменюк О.Є. Я-концепція у плині соціального довкілля //Психологія і суспільство. 2004. №2. С. 125-144.
66. Данкин Д.М. Доверие. Политологический аспект. М.: "Интел Тех", 1999. 237 с.
67. Джонсон Д.. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування: Пер.з анл. В. Хомика. К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2003. 288 с.
68. Джумагулова Т.Н. Индивидуальная система отношений человека к миру как субъективный мир личности //Вестник МаГУ. - 2000. - В.1. - С. 211-217.
69. Довгань О. Специфіка кризи особистості у юнацькому віці //Психологія і суспільство. 2004. № 2. С. 144-140.
70. Дорофеев В.А. Доверие в системе "учитель-ученик" при разных стилях педагогического руководства. Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 /Ростовский -на-Дону гос. пед. ун-т. Ростов /н Д, 1999. 19 с.
71. Дорофеев В.А., Головина А.В. Доверительное пространство школы. //Инновационная школа. 1997. № 3. С.41-43
72. Достовалов С.Г. Операциональный и рефлексивный уровни доверия к себе //Материалы Сибирского психологического форума "Методологические проблемы современной психологии: иллюзии и реальность" Томск: 16-18 сентября 2004 г. С. 121-126.
73. Достовалов С.Г. Система доверительных отношений личности //Материалы IV Всероссийской INTERNET-конференции „Потенциал личности: комплексная проблема”, 7-9 июня 2005 г. Тамбов: ТГУ им. Г.Р. Державина. С. 136-141.
74. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. М.: ЧеРо, 1997. 344 с.
75. Дубчак Г.М. Внутрішньоособистісні конфлікти студентів у період навчання у вузі: Автореф. дис...канд. психол. наук:19.00.01 /Ін-т психології ім. Г.С.Костюка. К., 2000. 19 с.
76. Евстифеева Е.А. К анализу феномена веры //Философские науки. 1984. № 6. С. 71-76.
77. Евстифеева Е.А. Феномен веры и активность сознания //Философские науки. 1987. № 7. С. 78-88.
78. Евстифеева Е.А., Иванов В.Г. Проблемы веры и традиций: пределы социального планирования. Тверь: Изд-во ТГТУ, 1994. 102 с.
79. Евстифеева Е.А., Косяк Н.В. Пространство доверия. //Проблемы психологии и эргономики. 2001. № 2 (12), ч. 1 С. 52-53.
80. Еремичева Г., Симпура Ю. Недоверие как социальная проблема современной России //Журнал социологии и социальной антропологии. 1999. Т.2. № 4. С. 145-149.
81. Жданова С.Ю. Отношение к другим в зависимости от отношения к себе //Вестник Челябинского пед. ун-та. Начальное обр-е. Сер. 8. 2001. №2. С. 38-43.
82. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний посібник /За ред. Л.В. Сохань, І.Г. Єрмакова, Г.М. Несен. К.: Богдана, 2003. 520 с.
83. Захаров А.И. Происхождение детских неврозов и психотерапия. М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. 448 с.
84. Зелигман М. Как научиться оптимизму. Советы на каждый день: Пер. с. англ. М.: Вече, 1997. 432 с.
85. Зелінська Т.М. Амбівалентність особистості: шлях до гармонї чи душевного болю: Навчальний посібник. 2-е вид. допов. Черкаси: видавництво „Сан”, 2005. 200 с.
86. Зимбардо Ф. Застенчивость, что это такое и как с ней справиться: Пер. с англ.: Питер Пресс, 1996. 256 с.
87. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Практикум по сказкотерапии. СПб.: ООО "Речь", 2000. 310 с.
88. Зинченко В.П. Как возникает чувство доверия //Педагогика. 1998. № 6. С. 27-35.
89. Зинченко В.П. Психология доверия //Вопросы философии. 1988. № 7. С. 76-93.
90. Зинченко В.П. Психология доверия. Самара: Издательство СИОКПП, 2001. 104 с.
91. Зинченко В.П. Размышления о душе и её воспитании //Прикладная психология. 2002. № 5/6. С. 11-31.
92. Зинченко В.П. Человек в пространстве времён //Развитие личности. 2002. №. 3. С. 23-50.
93. Зинченко Е.В. Самораскрытие как социально-психологический феномен //Прикладная психология. 1998. № 5. С. 59-69.
94. Зинченко Е.В. Самораскрытие и его обусловленность социально-психологическими и личностными факторами: Автореф. дис... канд. псих. наук: 19.00.05. /РГУ. Ростов/ н Д., 2000. 23 с.
95. ИващенкоА.В., Агапов В.С., Барышникова И.В. Методики исследования Я-концепции личности. Учеб. пособие. М.: МГСА, 2000. 256 с.
96. Ічанська О.М. Становлення особистісної ідентичності в ранньому юнацькому віці: Дис...канд. психол. наук: 19.00.07. /НПУ ім. М.П. Драгома-нова. К., 2002. 225 с.
97. Камю А. Бунтующий человек: Философия. Политика. Искусство: Пер. с. франц. М.: Политиздат, 1990. 415 с.
98. Кант І. Критика практичного розуму: Пер. з нім. К.:Юніверс, 2004. 239с.
99. Кант И. Сочинения в 6т.—Т.5. М: Мысль, 1966. 564 с.
100.Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием: учеб. пособие. К: Оріяни, 2003. 500 с.
101.Клочко Е.В. Саморегуляция мышления и её формирование. Караганда, 1987.
102. Комина А.В. Авторитет, ответственность, доверие как реалии и императивы власти: Автореф. дис... канд. философ. наук: 19.00.11 /Академия повышения квалификации и переподготовки работников образования. Тверь, 2003. 23 с.
103.Комина А. В. Доверие и авторитет в пространстве властных отношений //Проблемы психологии и эргономики. 2001. В.2, ч. 1. С. 60-61.
104.Кон И.С. В поисках себя: Личность и её самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
105.Кон И.С. Открытие "Я" М.: Политиздат, 1978. 365 с.
106.Кордуэлл Майк Психология. А-Я: Словарь-справочник. Пер с англ. К.С. Ткаченко М.: Торг. Дом Гранд: ФАИР-Пресс, 1999. 442 с.
107.Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 248 с.
108.Кошелева Ю.П. Проблема стратегий самопредъявления и самораскрытия и возможные пути её решения //Психология зрелости и старения. 2002. №4. С. 5-29.
109.Кошелева Ю.П. Стратегии самопредъявления одиноких людей в ситуации знакомства: Автореф. дис... канд. псих. наук: 19.00.05 /МГУ. М., 2002. 23с.
110.Крамер Д., Олстед Д. Маски авторитарности: Очерки о гуру. Пер. с англ. М.: Прогресс-Традиция, 2002. 408 с.
111.Кьёркегор С. Страх и трепет. М.: Республика, 1993. 383 с.
112.Кузікова С.Б. Теорія і практика вікової психокорекції: Навч.посібник. Суми: ВТД ,,Університетська книга”, 2006. 384 с.
113.Линецкий М.Л. Внушение, знание, вера. К.: Политиздат Украины, 1988. 160 с.
114.Литвак М.Е. Из Ада в Рай: Избранные лекции по психотерапии /Учебное пособие. Ростов н / Д.:Изд-во "Феникс", 1997. 448 с.
115.Луковицкая Е.Г. Социально-психологическое значение толерантности к неопределённости: Дис... канд. псих. наук. 19.00.05. СПб, 1998. 149 с.
116.Лук'яненкоТ.Н.Психологічні особливості прояву амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці: Дис...канд. психол. наук: 19.00.07. /НПУ ім. М.П. Драгоманова. К., 2003. 230 с.
117.Магомед-Эминов М.Ш. Трансформация личности. М.: Психоаналитичес-кая ассоциация (ПАРФ), 1988. 496 с.
118.Макшанов С.И., Хрящёва Н.Ю. Психогимнастика в тренинге: Каталог в 2ч.: Ч.1. СПб.: Союз, 1993. 108 с.
119.Макшанов С.И., Хрящёва Н.Ю. Психогимнастика в тренинге: Каталог в 2ч.: Ч.2. СПб.: Союз, 1993. 92 с.
120.Мамардашвили М.К. Необходимость себя. /Лекции. Статьи Философские заметки. Под ред. Ю.П. Сенокосова. М.: Лабиринт. 1996. 432 с.
121.Маслоу А. Мотивация и личность. 3-е изд. СПб.: Питер, 2003. 352 с.
122.Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: Пер. с. англ. М.: Смысл, 1999. 425 с.
123.Миллер А. Драма одарённого ребёнка и поиск собственного „Я” М.: Академический проект, 2001. - с.
124.Миславский Ю.А. Саморегуляция и активностьв юношеском возрасте. М.: Педагогика, 1991. 152 с.
125.Менегетти А. Введение в онтопсихологию. Пер. с итал. Пермь: Хортон Лимитед, 1993. 64 с.
126.Меннингер К. Война с самим собой: Пер. с англ. М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. 480 с.
127.Мозговая Т.М. Социально-политическое доверие как объект социологического анализа: Автореф. дис...канд. социол. наук: 22.00.04 /Российская академия государственной службы при Президенте Российской Федерации. М., 1999. 25 с.
128.Немов Р.С. Психология: Учеб для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. Кн. 3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики. 3-е изд. М.: ВЛАДОС, 1998. 632 с.
129.Ницше Ф. Собр. соч. в 2 кн. Кн. 2: По ту сторону добра и зла. М.: Сирин, 1990. 414 с.
130. Ничипорюк Е.А. Развития доверия как условие повышения эффективности педагогической деятельности //Материалы IV Всероссийской INTERNET-конференции „Потенциал личности: комплексная проблема”, 7-9 июня 2005 г. Тамбов: ТГУ им. Г.Р. Державина. С. 161-165.
131.Нове покоління незалежної України (1991-2001). Щорічна доповідь Прези-дентові України , Верховній Раді, Кабінету міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 року). К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді. К., 2002. 211 с.
132.Обухов Я.Л. Значение первого года жизни для последующего развития ребёнка (обзор концепции Д. Винникотта). М.: Российская медицинская академия последипломного образования. 24 с.
133.Общая психодиагностика: Под ред. А.А. Бодалёва, В.В. Столина и др. СПб.: Речь, 2003. 439 с.
134.Опилат Я.Г. Между верой и доверием //Коммунист Украины. 1990. №11. С. 53-61.
135.Опросник личностной ориентации (ЛиО). Практическое руководство. М.: Генезис, 2002. 96 с.
136.Орлов А.Б. Личность и сущность: внешнее и внутреннее Я человека //Психология личности: Сб. статей /Сост. А.Б. Орлов. М.: ООО Вопросы психологии, 2001. с. 162-176.
137.Орлов А.Б. Психология личности и сущности человека: Парадигмы, проекции, практики. М., 1995.
138.Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности: Книга для учителя. М.: Просвеще