ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНОЇ САМООЦІНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

brief description

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Попелюшко Роман Павлович

УДК 159.922.23

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНОЇ САМООЦІНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Науковий керівник:
Балл Георгій Олексійович
член-кор. АПН України,
доктор психологічних наук,
професор

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП ...

4 ст.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНОЇ САМООЦІНКИ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ.

11 ст.

1.1.

Самооцінка та її місце у структурі особистості ..

11 ст.

1.1.1. Визначення поняття самооцінки, її онтогенез та структура..

11 ст.

1.1.2. Юнацький вік як кризовий період у розвитку особистості..

37 ст.

1.2.

Чинники формування самооцінки у юнацькому віці....

55 ст.

Висновки до розділу .

74 ст.

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ САМООЦІНКИ СТУДЕНТІВ...

77 ст.

2.1.

Основні методичні підходи до емпіричного дослідження самооцінки студентів...

77 ст.

2.2.

Програма експериментального дослідження рівнів самооцінки.

88 ст.

2.3.

Аналіз та інтерпретація результатів дослідження ....

94 ст.

Висновки до розділу .................

112 ст.

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ АДЕКВАТНОЇ САМООЦІНКИ

118 ст.

3.1.

Корекційна програма щодо подолання негативної самооцінки.

118 ст.

3.2.

Аналіз результатів повторного дослідження рівнів самооцінки студентів...

138 ст.

Висновки до розділу .

156 ст.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ....................................

160 ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

171 ст.

ДОДАТКИ ..............................................

193 ст.

Додаток А Методики дослідження рівнів самооцінки.

193 ст.

Додаток Б Результати дослідження академічної успішності, місця проживання студентів та їх рівня самооцінки.

218 ст.

Додаток В Таблиця результатів дослідження академічної успішності студентів та їх рівня самооцінки...

226 ст.

Додаток Д Обрахування між рівнем самооцінки і академічною успішністю студентів за коефіцієнтом рангової кореляції Спірмена..

227 ст.

Додаток Ж Таблиця результатів дослідження місця проживання студентів та їх рівня самооцінки...

238 ст.

Додаток З Обрахування між рівнем самооцінки і місцем проживання студентів за коефіцієнтом рангової кореляції Спірмена..

239 ст.

Додаток К Тренінг особистісного росту..

250 ст.

Додаток Л Аналіз результатів повторного дослідження рівнів самооцінки у контрольній та експериментальній групах...

273 ст.

ВСТУП
Актуальність дослідження. В умовах сучасного стану нашого суспільства, переорієнтація політичних, соціально-економічних відносин, ускладнення у сучасних умовах виробничої діяльності, зміна характеру праці і способу життя великих мас населення, а також виникнення постійних стресових ситуацій не тільки ставлять високі вимоги до інтелектуального і емоційно-вольового потенціалу особистості, але й позначаються на становленні й розвитку самооцінки особистості. Це надає особливого значення дослідженням, спрямованим на отримання інформації про поведінку, діяльність, спілкування людини, необхідною складовою яких стають соціально-перцептивні і оціночні утворення.
Будучи важливою складовою поведінки особистості, самооцінка впливає на формування образу соціальної дійсності, визначає характер контактів з нею, передбачає рівень довіри до різних джерел інформації, ставлення до них, забезпечує організацію зворотних зв’язків у всіх формах і видах взаємодії.
Caмooцiнкa мaє вaжливe знaчeння для ycпiшнoї нaвчaльнoї дiяльнocтi, a тaкoж пpoфeciйнoї opiєнтaцiї, вибopy життєвoгo шляxy тa влacнoгo ставлення дo дiйcнocтi. Від тoгo, чи aдeквaтнo особистість cпpиймaє ceбe, чи не має пeвниx деформацій” у її cтaвлeннi дo себе, зaлeжить її мaйбyтнє.
Для юнацького віку є характерним становлення свого специфічного світогляду. В цей період ще не усвідомлюється в повному обсязі суб’єктивність своїх домагань і об’єктивність своїх можливостей. Неадекватна caмooцiнкa зумовлює нeвiдпoвiднe cтaвлeння дo ceбe, чим пopoджує пpoблeми в мaйбyтньoмy, кoли людинa вжe дopocлa і, пeвним чинoм, aвтoнoмнa.
Аналіз передумов подолання негативної самооцінки необхідний також для проведення комплексних і міждисциплінарних досліджень, що допоможе глибшому розумінню тих патогенних механізмів, що призводять до несприятливих змін оціночного ставлення юнака чи дівчини до себе і до оточення.
Різні аспекти подолання негативної самооцінки в юнацькому віці представленні у працях таких західних психологів, як: У. Джеймса (вплив спрямований на: самовдоволення і невдоволення собою), З. Фрейда (психічна стабілізація особистості та її соціальна адаптація забезпечуються механізмами психологічного захисту), А. Адлера (акцент робиться на компенсаційні процеси психіки людини), Е. Берна (вплив спрямований на збереження внутрішньої стабільності особистості, її саморегуляції та самореалізації), А. Маслоу (акцент робиться на потребі в самоповазі й в оцінці з боку інших), К. Роджерса (адекватного співвідношення між Я-реальним” і Я-ідеальним”), а також російських і українських вчених - Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, О.М. Леонтьєва (акцент робиться на провідній діяльності, що адекватна віковому періоду), Л.І. Божович (подолання заниженої самооцінки полягає в переключенні інтересів і спрямованості особистості з себе на певну діяльність), І.С. Кона (акцент робиться на наближенні самооцінки до „Я-образу”), С.Д. Максименка, О.М. Прихожан (подолання підвищеної тривожності), П.Р. Чамати, Л.С. Сапожнікової, Т.М. Титаренко та багатьох інших.
Проте, аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив про відсутність належної уваги та комплексного підходу до проблеми з’ясування психологічних умов подолання негативної самооцінки в юнацькому віці. Всі вищезазначені обставини обумовили вибір теми дисертаційного дослідження Психологічні умови подолання негативної самооцінки в юнацькому віці”.
Об’єктом наукового дослідження виступає самооцінка як складова розвитку особистісних регуляторів поведінки в юнацькому віці.
Предметом дослідження обрано психологічні умови подолання негативної самооцінки в юнацькому віці.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні впливу психологічних умов розвитку особистості на подолання негативної самооцінки в юнацькому віці.
Гіпотеза дисертаційного дослідження полягає в тому, що подоланню негативної самооцінки в юнацькому віці сприяють цілеспрямовані корекційні впливи, які зорієнтовані на: формування адекватної Я-концепції, вироблення навичок ефективної комунікації, розвиток вміння адекватно формувати життєві плани і коригувати ціннісні орієнтації.
Згідно з поставленою метою і висунутою гіпотезою визначені такі завдання дисертаційного дослідження:
1. На базі аналізу сучасного стану дослідження проблеми визначити основні теоретичні й методичні підходи до дослідження самооцінки в юнацькому віці та психолого-педагогічних впливів на неї.
2. На основі експериментального дослідження виявити психологічні вимоги до впливів, які сприяли б подоланню негативної самооцінки у юнацькому віці.
3. Розробити та апробувати програму корекції та профілактики негативної самооцінки в юнацькому віці, обґрунтувати практичні рекомендації щодо ефективного подолання негативної самооцінки юнаків та дівчат.
Методологічною та теоретичною основою дослідження є науково-психологічні положення про структуру особистості як систему координованих функцій, про взаємодію внутрішніх і зовнішніх чинників при її становленні (Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн), уявлення про сутність і закономірності становлення особистості (Л.I. Божович, М.Й. Боришевський, Т.В. Драгунова, Е.Е. Еріксон, А.Є. Лічко, А.М. Прихожан, М.М. Толстих), про структуру діяльності (Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко), про спілкування як універсальну реальність, в який зароджуються, існують і проявляються протягом всього життя психічні процеси, стани і поведінка людини (Г.Н. Андрєева, О.О. Бодальов, Л.П. Буєва, В.П. Казміренко, С.Д. Максименко, К. Манадес, Р.С. Нємов, М.М. Обозов, Є.I. Рогов, С.Л. Рубінштейн, Ю.Л. Трофімов, Н.І. Шевандрін), про зміст і форми процесу особистісного самовизначення (Р. Бернс, М.Р. Гінзбург, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін); про сутність і розвиток саморегуляції (М.Й. Боришевський, О.А. Конопкін, А. Маслоу, Г.С. Нікіфоров), про особливості статево-рольового самовизначення та механізмів його перебігу (О.І. Захаров, Д.М. Ісаєв, В.Ю. Каган, І.С. Кон, А.М. Прихожан, Т.М. Титаренко, Т.І. Юферєва).
Методи дослідження: для розв’язання поставлених завдань, застосовувались такі теоретичні і емпіричні методи, як: у теоретичній частині - аналіз і узагальнення даних наукових джерел; у констатувальному експерименті бесіда, спостереження, анкетування, тестування; у формувальному експерименті - психологічний тренінг, ігрові методи. Також використовувались методи статистичної обробки результатів.
Експериментальна база. Дослідження проводилось протягом 2002-2007 років, на базі Хмельницького національного університету, на гуманітарно-педагогічному факультеті, факультеті технологій і дизайну, факультеті комп’ютерних систем та програмування.
Загалом, у психологічному експерименті брали участь 350 осіб, з яких на базі гуманітарно-педагогічного факультету 235 осіб, з них 171 студент першого курсу (34 юнаки і 137 дівчат), середній вік яких складав 17-18 років та 64 студенти другого курсу (8 юнаків і 56 дівчат) віком 18-19 років, на базі факультету технологій і дизайну 76 осіб, студенти третього курсу (34 юнаки і 42 дівчини) середній вік яких 19-20 років, на базі факультету комп’ютерних систем та програмування 39 осіб, студенти другого курсу (30 юнаків і 9 дівчат) віком 18-19 років.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що:
- доведено, що послідовна реалізація комплексу корекційний занять сприяє підвищенню рівня самооцінки в юнацькому віці;
- виявлено, що на подолання негативної самооцінки ефективно впливає формування уявлення про особисту Я-концепцію, створення умов для саморозвитку особистості, розвиток вміння пізнавати інших людей, вироблення навичок ефективної комунікації й організації власної діяльності, розвиток вміння адекватно формувати життєві плани і коригувати ціннісні орієнтації;
- запропоновано інтегрований пiдxiд до проблеми розуміння негативної самооцінки (негативна самооцінка розглядається одночасно і як деструктивний чинник, і в аспекті її позитивного впливу на особистісний розвиток молодої людини).
Теоретичне значення роботи полягає у наступному:
1) уточнено психологічні уявлення про закономірності формування негативної самооцінки в юнацькому віці;
2) поглиблено психологічні знання про механізми особистісного самовизначення та самореалізації в юнацькому віці;
3) визначено психологічні умови ефективного подолання негативної самооцінки юнаків та дівчат.
Практичне значення визначається тим, що розроблені та апробовані у дисертації програми діагностики рівнів самооцінки та корекції негативних особистісних рис можуть бути використані в навчально-виховному процесі з метою подолання негативних впливів на самооцінку як у сфері освіти, індивідуалізації процесу навчання, так і в інших сферах соціального життя.
Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечувалися методологічним обґрунтуванням вихідних положень, їх відповідністю рівню сучасного розвитку психолого-педагогічної науки, комплексним аналізом проблеми, використанням методів, адекватних завданням дослідження; репрезентативністю вибірки, якісним і кількісним аналізом емпіричного матеріалу, застосуванням методів математичної статистики для обробки та оцінки експериментальних даних.
Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 2002-2007 років і охоплювало ряд етапів наукового пошуку.
На першому етапі (2002-2003) вивчався стан розробленості проблеми дослідження у фаховій психологічній, педагогічній та соціологічній літературі, здійснювалось формулювання теми дослідження та основних гіпотез.
На другому етапі (2003-2004) здійснювалось визначення поняття самооцінка” та його зв’язку з іншими поняттями, зокрема, з такими, як: комплекс меншовартості”, Я-концепція”, рівень домагань”, самоактуалізація”. Сформульовано мету і завдання дослідження. Розроблено і обґрунтовано програму експериментального дослідження.
На третьому етапі (2004-2007) здійснювалась експериментальна перевірка висунутої гіпотези та концептуальних положень, апробація блоку дослідницьких психодіагностичних методик; вивчення передумов виникнення та особливостей негативної самооцінки особистості; перевірка гіпотез та розв’язання завдань, поставлених у дисертації; формулювання рекомендацій на основі результатів дисертаційного дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні висновки і результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях:
Всеукраїнська науково-практична конференція Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи” (Тернопіль, лютий, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції Підготовка соціального працівника: надбання, проблеми, перспективи” (Хмельницький, травень, 2003); Всеукраїнська науково-практична конференція Актуальні проблеми підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом” (Хмельницький, квітень, 2004); Міжвузівська науково-практична конференція Соціальна робота ознака демократизації суспільства” (Хмельницький, жовтень, 2004); Другий Вінницький міжрегіональний науково-практичний семінар Особистісна орієнтація як провідний напрям удосконалення освіти” (Київ-Вінниця, листопад, 2005).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в 11 одноосібних публікаціях, в тому числі: 7 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 статті у збірниках доповідей наукових конференцій.

Структура і обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, восьми додатків, повний обсяг дисертації складає 274 сторінки, додатки складають 82 сторінки, список використаних літературних джерел налічує 264 найменувань.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

З метою дослідження рівнів самооцінки як фактору особистісного зростання, нами був опрацьований та узагальнений значний обсяг теоретичного матеріалу та результати наукових досліджень стосовно визначення зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на формування самооцінки, як якості особистості, та зроблені наступні висновки.
Проаналізувавши теоретичний матеріал, результати наукових досліджень щодо самооціночного ставлення особистості, його видів і рівнів, можна зазначити, що самооцінка - це цінність, що приписується індивідом собі чи окремим своїм якостям. Як основний критерій оцінювання виступає система особистісних структур індивіда. Головними функціями, що виконуються самооцінкою є: регуляторна, на основі якої відбувається розв’язання задач особистісного вибору, і захисна, що забезпечує відносну стабільність і незалежність особистості. Значну роль у формуванні самооцінки відіграють оцінки оточуючих й досягнення індивіда. Узагальнюючи прийняті в психології положення про самооцінку, можна констатувати в якості найголовніших наступні моменти:
1) У психології під самооцінкою розуміється центральний компонент самосвідомості, який, об’єднуючи когнітивний і емоційний елементи, пов’язаний з ціннісним ставленням до власного „Я”, до результатів діяльності, моральних, розумових, суспільних і фізичних якостей і властивостей.
2) Залежно від об’єкта оцінювання та ступеня узагальненості існує загальна та парціальна самооцінка. При загальній самооцінці об’єктом самооцінювання є особистість в цілому, а парціальні самооцінки спрямовані на оцінку особистістю конкретних власних якостей, рис, властивостей, психічних станів, здібностей у певному виді діяльності.
3) Самооцінка є адекватною, коли думка людини про себе збігається з тим, що вона насправді собою являє. У тих випадках, коли людина оцінює себе не об’єктивно, самооцінка виявляється неадекватною.
4) Самооцінка також поділяється на актуальну (це те, що вже досягнуто особистістю) і потенційну (це те, на що здатна особистість). Розглядають самооцінку як адекватну/неадекватну, тобто відповідну/невідповідну реальним досягненням і потенційним можливостям індивіда. Так само розрізняється самооцінка за рівнем - високий, середній, низький.
5) У психологічній практиці зустрічаються два типи низьких самооцінок: низька самооцінка в сполученні з низьким рівнем домагань (тотально низька самооцінка) і сполучення низької самооцінки з високим рівнем домагань.
6) Основними чинниками, що впливають на формування самооцінки особистості, є: спадкові фактори; внутрішньоособистісні конфлікти; батьківські настанови; навчання у закладах освіти.
Досліджуючи природу самооцінки та її структуру, була простежена залежність останньої від соціального середовища. Соціальне середовище впливає на формування самооцінки особистості, по-перше, як фактор впливу на всі три стрижні самооцінки (відчувати себе потрібним, відчуття власної гідності, відчуття компетентності), на яких вона базується, по-друге, як референтна група, що є джерелом норм оцінювання і самооцінювання особистості.
Таким чином, найважливіший компонент цілісної самосвідомості особистості є адекватна самооцінка, що виступає необхідною умовою гармонійних відносин людини як із самою собою, так і з іншими людьми, з якими вона вступає у вербальну чи не вербальну комунікацію і взаємодію.
Підсумовуючи проаналізований нами теоретичний матеріал, можна зазначити, що самооцінка не виникає як цілісне і сформоване особистісне утворення, а формується під впливом спочатку соціальних норм, прийнятих в оточенні дитини, а згодом під впливом ширшого соціального оточення. У юнацькому віці самооцінка набуває тих характеристик, які відповідають її найповнішому змісту (адекватна оцінка своїх бажань і можливостей, адекватне ставлення до зовнішніх і внутрішніх впливів, до оточуючих та до свого внутрішнього світу).
Caмooцінкa, в залежності від своєї адекватності і напряму відхилення, мoжe cтимyлювaти чи, нaвпaки, гaльмyвaти aктивніcть людини. Нeaдeквaтнa, низькa caмooцінкa знижyє pівeнь coціaльниx дoмaгaнь людини (К.Левін), cпpияє poзвиткy нeвпeвнeнocті y влacниx мoжливocтяx (А.Адлер), oбмeжyє життєві можливості (З.Фрейд), та пepcпeктиви особистості (К.Хорні). Taка caмooцінкa мoжe cyпpoвoджyвaтиcя тяжкими eмoційними зpивaми, внyтpішнім кoнфліктoм. Зaнижeнa caмooцінкa зaвдaє шкoди cycпільcтвy, тoмy щo особистість нe пoвнicтю peaлізyє свої cили і мoжливocті, пpaцює нe з пoвнoю віддачею.
Розглянувши теоретичні засади проблеми негативної самооцінки і обгрунтувавши на цій теоретичній базі необхідність комплексного підходу до даної проблеми, нами була розроблена експериментальна комплексна програма дослідження рівнів самооцінки особистості.
Було з’ясовано, що у сучасній психології існує декілька методологічних підходів до дослідження самооцінки. Це такі як: інформація про особистість може бути отримана шляхом реєстрації реальної поведінки людини в повсякденному житті; інформація про особистість може бути отримана за допомогою опитувальника та інших методів самооцінки; інформація про особистість може бути отримана за допомогою об’єктивних тестів.
Аналіз проблеми подолання негативної самооцінки, необхідний також для проведення комплексних психологічних досліджень, що допоможе глибшому розумінню тих механізмів, що призводять до несприятливих змін оціночного ставлення як до самих себе, так і до оточення.
У ході дослідження було виявлено, що у сучасній психологічній науці існують різні підходи до розв’язання проблеми формування адекватної самооцінки. Для нашого дослідження важливе значення мають праці таких західних психологів як А.Адлера, Е.Берна, У.Джеймса, А.Маслоу, К.Роджерса, З.Фрейда, також російських та українських психологів - Л.І.Божович, Л.С.Виготського, І.С.Кона, А.Н.Леонтьєва, С.Д.Максименка, О.М.Прихожан, С.Л.Рубінштейна, Л.С.Сапожнікової, Т.М.Титаренко, П.Р.Чамати та багатьох інших.
Основною метою проведеного нами експериментального дослідження було: дослідити рівні самооцінки студентів 1-3-х курсів і, на основі аналізу експериментальних данних, застосувати і реалізувати розроблену нами систему корекційних занять і вправ, щоб подолати негативні риси особистості, що формують самооцінку.
З цією метою було проведене дослідження, яке проходило з квітня 2004 р. по лютий 2006 р. Вибірка становила 350 респондентів, студентів 1-3-х курсів Хмельницького національного університету.
Діагностичне дослідження, було спрямоване на виявлення рівнів самооцінки, особистісної зрілості та впевненості студентів 1-3 курсів, (350 студентів) Хмельницького національного університету.
Аналіз результатів за проведеними методиками виявив:
1) у студентів чоловічої статті переважає середній рівень самооцінки 54% (57 особи), юнаків з високим рівнем самооцінки усього 6% (7 осіб), це свідчить про те, що вони мають високі досягнення у навчанні. Внаслідок цього в них підвищуються вимоги як до себе, так і до оточуючих. 40% юнаків (42 особи) мають низьку самооцінку, це є наслідком впливу негативних факторів на формування самооцінки, що призвело до порушення позитивного ставлення до свого Я”.
У дівчат переважає середній рівень самооцінки 62% (153 особи), але, дивлячись на показники високого рівня самооцінки, порівняно з юнаками, то вони вищі 8% (19 осіб). На нашу думку, це є наслідком того, що більшість дівчат приділяють більше уваги навчанню, що приносить позитивні результати, а також ідеалізують психічні і фізичні якості власної особистості, своє Я”. Нижчим, порівняно з юнаками, виявився показник низького рівня самооцінки 30% (72 особи).
2) Порівняльна характеристика рівнів самооцінки юнаків і юнок за їх професійним спрямуванням засвідчує, що у студентів технічного спрямування середній рівень самооцінки спостерігається частіше 60% (69 особи). Показники низького рівня самооцінки 40% (46 особи), свідчать про наявність певних проблем як у особистісній сфері особистості, так і у професійній діяльності студентов, які опановують технічні науки.
В порівнянні зі студентами технічного спрямування у гуманітаріїв спостерігається інша ситуація. Так, показники середнього рівня самооцінки, сприйняття себе, ідентичні показникам студентів технічного спрямування - 60% (141 особа). Показник високого рівня самооцінки вищий - 11% (26 особи) відносно до 0% у студентів технічного спрямування. Показники низького рівня самооцінки, порівняно зі студентами технічного спрямування (40%), нижче - 29% (68 особи).
3) Як показав аналіз результатів, студентам в більшості притаманий середній рівень самооцінки - 60% (210 осіб). Такі результати можуть слугувати підставою того, що у юнаків та дівчат 13-х курсів нa пepший плaн виcтyпaють взaємoвіднocини y кoлeктиві, cпілкyвaння з тoвapишaми, з дopocлими, твopчa діяльніcть, гpoмaдcькa poбoтa - вce, щo пoв’язaнo з мopaльними пpoблeмaми і caмocтвepджeнням ocoбистоcті. Вони володіють такими особистісними характеристиками, як: впевненість у своїх можливостях, задоволеність своїми здібностями, темпераментом і характером, своїми знаннями, уміннями і навичками. Спостерігається адекватна самооцінка, висока вимогливість до себе, скромність, повага до інших людей.
Проведений нами констатувальний експеримент дав можливість стверджувати, що yсвідoмлeння ocoбиcтиx якocтeй y молоді пoв’язaнe з інтepecaми кoлективу. Учбoвa діяльніcть, cімeйні взaємoвіднocини відcтyпaють нa дpyгий плaн. Нa poзвитoк caмoocвіти, caмocвiдoмocті і фopмyвaння caмooцінки кoлeктив мaє вeличeзний вплив. Рівeнь caмooцінки студентів знaxoдитьcя y пpямій зaлeжнocті від cтyпeня poзвиткy кoлeктиву.
Щодо інших результатів, то вони такі: низький рівень самооцінки виявлено у 33% (114 особи) респондентів, а високий рівень самооцінки - у 7% (26 особи). На нашу думку, ці дві категорії респондентів потребують більшої уваги тому, що в них спостерігається тенденція до усамітнення з тих чи інших причин, непорозумінь з оточуючими, невпевненості у своїх силах, зниження рівеня домагань, проблеми у спілкуванні, навчальній діяльності.
Для експериментального підтвердження даних, які ми отримали під час діагностичного дослідження рівнів самооцінки студентів 1-3х курсів Хмельницького національного університету, нами було проведене дослідження рівня академічної успішності данних студентів та диференціація даних їхнього місця проживання.
Як показав аналіз узагальнених результатів, які ми отримали, студентів, які при дослідженні рівнів самооцінки виявили високий рівень”, навчаються на відмінно”, виявлено 4% (12 осіб), тих, хто навчається на добре”, - 3% (10 осіб) а тих, хто навчається на задовільно”, всього 1% (4 особи). Студентів з середнім рівнем” самооцінки, які навчаються на відмінно”, - 19% (66 осіб), досліджуваних, які навчаються на добре”, - 29% (100 осіб), а юнаків та дівчат, у яких академічна успішність дорівнює задовільно”, виявилось 12% (44 особи). Студентів з низьким рівнем” самооцінки, які навчаються на відмінно”, виявлено всього 4% (12 осіб), молодь, академічна успішність яких дорівнює добре”, - 13% (48 особи), студентки, які виявили низький рівень” самооцінки і навчаються на задовільно”, - 15% (54 особи).
Для визначення зв’язку між рівнем самооцінки і успішністю студентів 1-3х курсів Хмельницького національного університету, ми скористалися коефіцієнтом рангової кореляції за Спірменом. Після обрахунків, ми отримали показник рангової кореляції Кr = 0.314285, що свідчить про слабкий зв`язок між рівнем самооцінки і успішністю студентів, які приймали участь в експериментальному дослідженні.
Таким чином, результати нашого дослідження відносно впливу успішності студентів на їх рівень самооцінки, демонструють нам слабку залежність рівня самооцінки від рівня навчальної успішності студентів.
Узагальнюючи дані щодо місця проживання студентів, були отримані такі результати, що серед студентів, які при дослідженні рівнів самооцінки показали високий рівень”, тих, що проживають в місті, - 4% (14 осіб), а тих, хто проживають в сільській місцевості, - 3% (12 осіб). Студентів з середнім рівнем” самооцінки, які проживають в місті, - 31% (107 осіб), при цьому досліджуваних, які проживають в сільській місцевості, - 29% (102 особи). Студентів з низьким рівнем” самооцінки, які проживають в місті, виявлено всього 13% (44 особи), молоді, яка проживає в сільській місцевості, - 20% (71 особа).
Для визначення зв’язку між рівнем самооцінки і місцем проживання студентів ми скористалися обчисленням коефіцієнта рангової кореляції за Спірменом. Після обрахунків, ми отримали показник рангової кореляції Кr = - 0.12314, що свідчить про обернений слабкий зв`язок між рівнем самооцінки і місцем проживання студентів, які приймали участь у експериментальному дослідженні.
Таким чином, результати нашого дослідження щодо впливу місця проживання студентів на рівень самооцінки, демонструють нам обернену залежність рівня самооцінки від місця проживання студентів. Тобто рівень самооцінки слабо корелюється з місцем проживання особистості.
Відповідно до визначених нами завдань дисертаційного дослідження, на другому етапі нашого дослідження проводився формуючий експеримент, який включав використання корекційно-розвивальних вправ та проведення повторної діагностики рівнів самооцінки. З цією метою ми створили дві паралельні академічні групи студентів другого курсу, з яких одну визначили як експериментальну, а другу - контрольну. З експериментальною групою було реалізовано розроблену нами корекційну програму, яка складалась з 10 корекційно-розвивальних занять.
По закінченню курсу занять, було проведено повторне діагностичне дослідження рівнів самооцінки в експериментальній та контрольній групах. Це було зроблено для перевірки нашої гіпотези, яка полягала в тому, що подолання негативної самооцінки буде ефективне за таких психологічних умов: а) проведення корекційно-профілактичної роботи по подоланню негативної самооцінки; б) зменшення впливу негативних чинників у структурі самооцінки особистості у юнацькому віці шляхом реалізації корекційно-профілактичної програми.
Отримані результати було порівнянно з результатами попереднього дослідження. Рівень високої самооцінки в контрольній групі залишився незмінний, 9% (попереднє діагностування 9%). Рівень низької самооцінки знизився 21% (попереднє діагностування 27%). А рівень середньої самооцінки підвищився з 64% до 70%. Можна констатувати, що у групи студентів, яка не мала ніяких зовнішніх корекційних впливів, рівень самооцінки залишається відносно стабільним.
При повторному діагностуванні рівнів самооцінки, експериментальної групи студентів, відбулися зміни. Низький рівень самооцінки виявили лише 13% студентів (попереднє діагностування 39%). Кількість студентів, які виявили високий рівень самооцінки, зменшилася з 10% (попереднє діагностування) до 7%. А кількість юнаків та дівчат з середньою самооцінкою, збільшилася після проведення корекційно-розвивальних вправ (тренінгу) з 51% до 80%.
Порівняльний аналіз результатів формувального експерименту в експериментальній та контрольній групі дозволяє зробити висновок, що впровадження комплексної корекційно-розвивальної програми дійсно забезпечує підвищення рівня самооцінки юнаків та юнок.
Щодо практичної ціносі застосування комплексної корекційно-розвивальної програми, то вона визначається такими результатами:
1) відбувся сприятливий вплив на розвиток особистості, зокрема на самопізнання та самовдосконалення;
2) профілактика причин конфліктів у малих групах, акцентування на гуманому ставленні до людей і, як наслідок, підвищення рівня спілкування студентів між собою, з викладачами, батьками;
3) якісне і кількісне розкриття індивідуальних особливостей і здібностей студентів;
4) ефективна допомога керівникам академічних груп у глибшому розумінні особистості вихованців та суті їхніх взаємовідносин.
Отриманні данні, діагностики рівнів самооцінки у студентів 1-3-х курсів, дали нам підставу зробили висновок, що наявність таких факторів, як: невміння керувати своїми вчинками і поведінкою, низький рівень самооцінки, усвідомлення себе, свого Я”, відстороненість у соціальних контактах, мала адаптація до навколишнього середовища, призводить до значних негативних змін особистісної сфери молодої людини.
Для того щоб запобігти деструктивним змінам особистісної сфери юнаків та дівчат, необхідно запровадити (починаючи з дитячого садка і продовжуючи у школі) заходи з профілактики цих явищ та проводити просвітницьку роботу не тільки з учнями і вчителями, а із батьками та членами їх сімей. Якщо ці зміни виявлені в підлітковому віці, необхідно застосувати психолого-педагогічні вправи на корекцію негативних рис особистості.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в таких загальних висновках:
1. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми дозволяє охарактеризувати самооцінку як складне системне утворення, як центральний компонент самосвідомості, що інтегрує в собі когнітивний і емоційний елементи. Залежно від об’єкта оцінювання та ступеня узагальненості варто розрізняти загальну та парціальну самооцінку.
Доцільно розрізняти самооцінку за ступенем адекватності щодо реальних досягнень і потенційних можливостей індивіда, за рівнем (високим, середнім, низьким), за ступенем стійкості, самостійності, критичності.
2. Результати констатувального експерименту дозволяють стверджувати, що більшості студентів 1-3-х курсів, які були охоплені експериментом, в більшості притаманний середній рівень самооцінки. При цьому було констатовано, що значна частка студентів має низький рівень самооцінки. Продемонстровані розбіжності в рівнях самооцінки студентів 1-3-х курсів вказують на реально існуючу проблему виявлення психологічних умов подолання негативної самооцінки.
Виявлено ряд вимог до впливів, які сприяють подоланню негативної самооцінки: систематичність у розвитку вміння пізнавати інших людей, доцільність у виробленні навичок ефективної комунікації й організації власної діяльності, динамічність розвитку вміння адекватно формувати життєві плани і коригувати ціннісні орієнтації, комплексність у створенні умов для саморозвитку особистості, послідовність у формуванні адекватної Я-концепції.
Таким чином, постає необхідність запровадження комплексної корекційно-розвивальної програми, спрямованої на подолання негативних проявів самооцінки в юнацькому віці.
3. Порівняння показників рівнів самооцінки у студентів експериментальної та контрольної груп після проведення формувального експерименту свідчить про ефективність запропонованої комплексної корекційно-розвивальної програми. Вона спрямована на створення психологічних умов для саморозвитку і адекватного формування Я-концепції, розвиток вміння пізнавати інших людей, вироблення навичок ефективної комунікації, розвиток вміння адекватно формувати життєві плани і коригувати ціннісні орієнтації.
Було з’ясовано, що програма забезпечує: сприятливий вплив на розвиток особистості, зокрема на самопізнання та самовдосконалення; профілактику і зняття причин конфліктів у малих групах, акцентування на гуманному ставленні до людей; розкриття індивідуальних особливостей і здібностей студентів.
4. Отже, на основі отриманих результатів ми можемо зробити висновок, що підтвердилась поставлена нами гіпотеза, яка полягала в тому, що подоланню негативної самооцінки в юнацькому віці сприяють цілеспрямовані корекційні впливи, які зорієнтовані на: формування адекватної Я-концепції, вироблення навичок ефективної комунікації, розвиток вміння адекватно формувати життєві плани і коригувати ціннісні орієнтації. Цей висновок узгоджуються з нашими спостереженнями.
5. На основі теоретико-експериментального дослідження складено та обґрунтовано рекомендації для педагогічних працівників та студентів вищих навчальних закладів щодо впровадження результатів дисертаційної роботи з метою подолання негативної самооцінки на основі використання експериментальної комплексної програми дослідження рівнів самооцінки особистості та корекційно-розвивальної програми, спрямованої на подолання негативної самооцінки в юнацькому віці.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого вивчення вимагають питання пошуку і конкретизації критеріїв та методів подолання негативної самооцінки. Запропонована корекційно-розвиваюча програма може доповнюватись та удосконалюватися за рахунок аналізу сучасних теоретичних та практичних підходів до вирішення проблеми подолання негативної самооцінки в юнацькому віці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. 3-е изд., стереотип. Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 368 с.
2. Абрамова Г.С. Практическая психология: Учебник для студентов вузов. Изд. 6-е, перераб.и.доп. - М.: Академический Проект, 2001. 480 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980. 336 с.
4. Адлер А. Воспитание детей. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. 448 с.
5. Адлер А. Понять природу человека. СПБ.: Академический проект, 1997. 256 с.
6. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Прогрес, 1995. 213 с.
7. Актуальні аспекти соціальної роботи з девіантною молоддю: Методичний посібник. - Донецьк, 1996. - 12 с.
8. Актуальні проблеми валеологічної освіти: Стратегія навчання 1-3 кл. -К.: Школа здоров'я, 1997. - 67 с.
9. Актуальні проблеми педагогіки та психології. - Т. I.: Збірник наукових праць. / Наук. ред. проф. О.Б. Тарнопольський. - Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1996. - 164 с.
10. Алексеев В. А. Развитие самосознания на рубеже подросткового и юношеского возрастов: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1985. 19 с.
11. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания. М. Воронеж, 1996. - 384 с.
12. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. 3-е изд. СПб.: Питер, 2002. 288 с.
13. Анастази А. Психологическое тестирование / Под ред. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского. - М.: Педагогика, 1982. 560 с.
14. Андрійчук І.П. Дослідження особливостей Я-концепції майбутніх практичних психологів // Практична психологія та соціальна робота.- 2002.- №8.- С. 11-13.
15. Антпонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. - Наука, 1991.-248 с.
16. Арнольдов А.И. Социальная педагогика и культурология: содружество наук. - М.: Изд во АСОПиР РФ, 1996. - 28 с.
17. АсмоловА.Г. Психология личности. М.: МГУ, 1990. 367 с.
18. Ахмедов Т.И. Психотерапия в особых состояниях сознания: история, практика / Т.И.Ахмедов, М.Е.Жидко.- Х., М.: Фолио, Из-во АСТ, 2000.- 768 с.
19. Байярд Р.Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. // Практ. рук-во для отчаявшихся родителей. / Пер. с англ. А.Б. Орлова. (Школа для родителей). - М.: «Семья и школа», 1995. - 211 с.
20. Балл Г.О. Феномен вибору в контексті соціальної поведінки // Соціальна психологія К.: Український центр політичного менеджменту, 2005. С. 3-13.
21. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфліктологія. Навч. посібник. - Харьков: Ун-т внутр. справ, 1997. - 321 с.
22. Бандурка А.М., Зелинский А.Ф. Вандализм. - Харьков: Ун-т внутр. справ, 1996. 198 с.
23. Бекмищева О. Решать проблему СПИДа нам придется самим. Материнство, 1997. - март. - С. 22-26.
24. Беличева С.А. Основны превентивной психологии. - М.: Редакционно изд. Центр Консорциума «Социальное здоровье России», 1993. - 199 с.
25. Белухин Д.А. Основы личностно ориентированной педагогики. (Курс лекций). - Часть 1. - М.: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЗК», 1996. - 156 с.
26. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Екатеренбург: ЛИТУР, 2000. 576 с.
27. Бернс Р. Развитие Я концепции и воспитание. / Под ред. В. Я. Пилиповского. — М.: Прогрес, 1986. — 420 с.
28. Беседин А.Н., Липатов И.И., Тимченко А.В., ШапарьВ.Б. Книга практического психолога. Харьков: РИП Оригинал, 1996. 427 с.
29. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К.: ІЗМН МО України, 1998. 204 с.
30. Битинас Б. Процесс воспитания. Приобщение к ценностям. - М., 1995. 72 с.
31. Блауберг И.В., Юдин З.Г. Становление и сущность системного подхода. -М.:Наука, 1973. - 270 с.
32. Блейхер В.И., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. -К.: Здоровье, 1986. 376 с.
33. Бовть О. Організація корекційної роботи з агресивними дітьми. // Поч. школа, 1997. - № 7. - С. 25-32.
34. Богданович В.Н. Психокоррекция в повседневной жизни - М.: Респекс. 1994. 432 с.
35. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: Изд-во. Моск. ун-та, 1988. 188 с.
36. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности: Под ред. Д.И. Фельдштейна.— М.: Международная педагогическая академия — 1995. — 212 с.
37. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. / Под ред. Д.И. Фельдштейна. - М.: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЗК», 1996. - 246 с.
38. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. М.: Просвещение, 1995. 352 с.
39. Большаков В.Ю. Психотренинг: Социодинамика. упражнения, игры. - СПб.: Социально-психологический цен