Шостак Уляна Вікторівна Психологічні умови ефективної взаємодії сім'ї та школи у розвитку особистості молодшого школяра

brief description

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

На правах рукопису

ШОСТАК УЛЯНА ВІКТОРІВНА

УДК 159.922.6:373.3

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СІМ'Ї ТА ШКОЛИ У РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Міляєва Валерія Робертівна,
доктор психологічних наук, доцент

Київ-2015

ЗМІСТ

ВСТУП

4

Розділ I. Теоретико-методологічні основи дослідження взаємодії
сім'ї та школи

11

1.1.Взаємодія сім'ї та школи як психолого-педагогічна проблема

11

1.2.Роль сім'ї у забезпеченні розвитку особистості дитини

27

1.3.Психолого-педагогічні умови включення батьків до системної
взаємодії сім'ї та школи

38

Висновки до першого розділу

55

Розділ II. Емпіричне дослідження розвитку особистості молодшого
школяра в умовах взаємодії сім'ї та школи

58

2.1. Обґрунтування психологічних умов ефективної взаємодії сім'ї
та школи у розвитку особистості молодшого школяра

58

2.2. Організація експериментального дослідження ефективної
взаємодії сім’ї та школи

76

2.3. Методика емпіричного дослідження розвитку молодшого
школяра в умовах взаємодії сім'ї та школи на констатувальному
етапі експерименту

87

Висновки до другого розділу

99

Розділ III. Психолого-педагогічна програма організації ефективної
взаємодії між сім'єю та школою з метою розвитку
особистості молодшого школяра

105

3.1. Особистісний розвиток молодшого школяра в умовах
ефективної взаємодії сім’ї та школи

105

3.2.Особливості запровадження психолого-педагогічної програми
ефективної взаємодії сім'ї та школи

120

3.3. Результати формувального експерименту по запровадженню
психолого-педагогічної програми ефективної взаємодії сім'ї
та школи

144

Висновки до третього розділу

165

ВИСНОВКИ

171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

174

ДОДАТКИ

196

ВСТУП

Актуальність дослідження. Для сучасного розвитку України характерними є вагомі політичні, економічні та соціальні зміни, які спричинюють деструктуризацію системи цінностей суспільства. Нові ціннісні орієнтири значною мірою впливають на формування базових світоглядних векторів людей в усіх сферах суспільної активності економіці, політиці, освіті. Ситуація невизначеності взаємодії особистості й середовища, що є характерною для періоду глобальних змін, стає небезпечною для формування особистості дитини як в умовах сім'ї, так і в освітньому середовищі. Проблема повноцінного, різнобічного розвитку дитини може бути розв'язана лише за умови здійснення збалансованого впливу сім’ї та школи як найважливіших формувальних інституцій. Взаємодії сім’ї та школи потрібно приділити особливу увагу в період навчання у початковій школі, під час адаптації дитини до нової соціальної ролі учня.
Актуальність проблеми організації ефективної взаємодії сім’ї та школи на сучасному етапі освітніх перетворень засвідчено у змісті Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ ст.), де організація родинного виховання розглядається як важлива ланка процесу освіти, що має реалізовуватися через «забезпечення психолого-педагогічної просвіти батьків». У Законі України «Про освіту» наголошується, що «батьки мають право обирати і бути обраними до органів самоврядування в закладах освіти; звертатися до органів державного управління з питань навчання, виховання дітей, сприяти здобуттю дітьми освіти в загальноосвітніх навчально-виховних закладах». Цим законом передбачено надання сім’ї ролі активного, відповідального суб’єкта навчально-виховного процесу в закладах освіти.
Проблема взаємодії сім'ї і школи відображена у наукових розвідках педагогів і психологів. Вона широко обговорювалася в літературі початку 80-х років ХIХ ст. (А.Виреніус, С.Золотарьов, П.Каптерев, К.Ушинський), протягом усього ХХ ст. (П.Блонський, Л.Виготський, А.Макаренко, В.Сухомлинський); продовжує залишатися актуальною й донині (О.Варга, В.Вілюнас, Т.Гаврилова, О.Горецька, А.Захаров, Т.Кравченко, О.Смирнова, О.Соколова, В.Столін, О.Хромова). Узгодженість формувальних впливів з боку сім'ї і школи, єдність поглядів та цілей у виконанні виховних завдань є провідними умовами особистісного розвитку дитини. Сім'я закладає основи моральної самосвідомості, а школа створює умови для розвитку й реалізації особистісного потенціалу дитини.
У науковому доробку психологів і педагогів сформульовано основні принципи, яких необхідно дотримуватися в шкільному і сімейному вихованні (Е.Арутюнянц, Л.Бородушкина, В.Гарбузов, Т.Говорун), встановлено факт своєрідної «відчуженості» сім'ї і школи (В.Вінхольд і Дж.Вінхольд, Е.Ейдеміллер, В.Сатир) і виділені причини вказаного явища (Дж.Горн, Дж.Лоелін, Г.Ніколсон, Р.Роуз).
Вплив сім’ї на розвиток особистості дитини розглянуто в роботах сучасних вітчизняних та зарубіжних психологів (Г.Бейтсон, І.Босормені-Нагі, О.Бодальов, А.Варга, Ю.Гіппенрейтер, Т.Говорун, Я.Гошовський, О.Добрович, В.Заслужнюк, О.Захаров, Е.Ейдеміллер, С.Ковальов, В.Леві, К.Маданес, Н.Максимова, С.Мінухін, В.Мухіна, П.Пеп, О.Прихожан, В.Сатир, М.Сельвіні-Палазолі, В.Семиченко, Ф.Сімон, А.Співаковська, В.Столін, М.Толстих, Дж.Хейлі, Г.Хоментаускас, А.фонШліппе, Й.Швайцер, Г.Шмєльов, В.Юстицкий).
Тривале і багатовекторне дослідження вказаної проблематики не привело до її остаточного розв’язання. До сьогодні існують суперечності між умовами, що ставлять підвищені вимоги до розвитку дитини і неефективністю методів психолого-педагогічного впливу; між необхідністю створення системи взаємодії сім'ї та школи і недостатньою визначеністю психологічних чинників, які б забезпечили ефективність такої взаємодії.
Актуальність окресленої проблематики, її недостатня розробленість у сучасній психології та значущість у розв'язанні практичних завдань організації взаємодії сім'ї та школи й зумовили вибір теми дослідження: «Психологічні умови ефективної взаємодії сім'ї та школи у розвитку особистості молодшого школяра».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах комплексної теми науково-дослідної роботи Київського університету імені Бориса Грінченка «Філософські, освітологічні та методичні засади компетентнісної особистісно-професійної багатопрофільної університетської освіти» (державний реєстраційний №0110U006274); дослідно-експериментальної роботи за темою: «Розкриття та розвиток потенціалу особистості в умовах шкільного середовища як інструмент індивідуалізації, соціалізації та професіоналізації школярів» упродовж 2013‑ 2017рр. на базі школи І ‑ ІІІ ступенів № 286 м. Києва (наказ Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації від 30.10.2013 №814).
Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Київського університету імені Бориса Грінченка (протокол №2 від 26 лютого 2015 року) та узгоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №3 від 28.04.2015).
Мета дослідження:теоретично обґрунтувати й емпірично визначити психологічні умови ефективної взаємодії сім'ї та школи у розвитку особистості молодшого школяра, розробити комплексну програму організації ефективної взаємодії сім'ї та школи з метою розвитку особистості молодшого школяра.
Відповідно до мети поставлено завдання:
1.Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми взаємодії сім'ї та школи у розвитку особистості молодшого школяра.
2.Розробити структурно-функціональну модель ефективної взаємодії сім'ї та школи.
3.Визначити психологічні умови й вплив ефективної взаємодії сім'ї та школи на розвиток особистості молодшого школяра.
4.Обгрунтувати й апробувати психолого-педагогічну програму організації ефективної взаємодії між сім'єю та школою з метою розвитку особистості молодшого школяра.
Об'єкт взаємодія сім'ї та школи у розвитку особистості молодшого школяра.
Предмет дослідження психологічні умови ефективної

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено та емпірично досліджено проблему організації взаємодії сім'ї та школи у розвитку особистості молодшого школяра, встановлено психологічні умови ефективної взаємодії між вказаними інституціями, розроблено та експериментально апробовано та впроваджено до шкільної практики комплексну психолого-педагогічну програму ефективної взаємодії сім’ї та школи.
Результати проведеного дослідження показали ефективність розв’язання поставлених завдань і дали підстави для формулювання таких висновків.
1. Здійснено теоретичний аналіз науково-методичних джерел, який засвідчив існування різних підходів до розуміння сутності проблеми взаємодії сім'ї та школи. Взаємодію сім’ї та школи визначено як систему взаємоспрямованих дій означених освітніх інституцій, які складають продуктивний комплекс психолого-педагогічної діяльності, що сприяє розвитку особистості дитини. Сім’я і школа як соціальні інституції пов’язані між собою системою зв’язків, до яких включені відповідні суб’єкти: батьки, вчителі, діти; об’єктом зв’язку є навчальна діяльність, а предметом розвиток особистості дитини, як основний вектор свідомого регулювання стосунків між суб’єктами.
Ефективну взаємодію сім’ї та школи визначено як процес регулярних впливів вказаних суб’єктів один на одного, що мають на меті формування спільної конструктивної діяльності задля розвитку особистості дитини. В умовах ефективної взаємодії відбувається обмін інформацією, досвідом, рефлексивним ставленням до ситуації навчання й розвитку дитини.
На етапі навчання у початкових класах формувальні впливи сім’ї та школи зумовлюють рівень розвитку пізнавальних процесів, навчальної мотивації, самооцінки дитини, конструктивність стосунків між дитиною і навколишнім світом. Узгодженість, спорідненість й координація дій, сформованість стійких інтересів, планування спільної діяльності, розподіл функцій сім’ї та школи забезпечують різнобічний розвиток особистості дитини, її поетапну самореалізацію.
2.Розроблено структурно-функціональну модель ефективної взаємодії сім'ї та школи, яка відображає: зміст комплексного психолого-педагогічного впливу через роботу з дітьми, батьками і педагогами; конструктивні особливості взаємодії сім'ї та школи ‑ структурність, функціональність й багаторівневість. До структури моделі включено такі блоки: інформативний, аналітичний, інструментальний. Кожен з блоків виконує низку функцій.
Інформативний: поглиблення психолого-педагогічних знань і формування педагогічної культури у батьків; передачу педагогам інформації про принципи й підходи розвивального, проблемного навчання, педагогіки співробітництва, індивідуалізації, оптимізації, інтеграції навчального процесу; ознайомлення дітей з основними психологічними поняттями, способами самопізнання, самовдосконалення, саморозвитку.
Аналітичний: вивчення особливостей внутрішньосімейної емоційної атмосфери, типу сім'ї, стилю виховання, характеру спілкування дітей і батьків тощо; діагностика когнітивної, емоційно-вольової, особистісної сфери учнів; визначення індивідуальних особливостей, властивостей комунікації, психолого-педагогічної компетентності вчителів.
Інструментальний: корекція внутрішньосімейних проблем, подружніх відносин і взаємодії між дітьми і батьками, формування «оптимальних» сімей; надання психологічної допомоги дітям у розвитку пізнавальних процесів, формуванні особистісної та комунікативної сфери, набутті більш високого соціального статусу; формування у педагогів навичок саморозвитку, самовдосконалення, саморелаксаціії, врегулювання конфліктних ситуацій, надання допомоги у складанні індивідуальних програм розвитку для кожного учня.
3. З’ясовано, що психологічними умовами ефективної взаємодії сім'ї та школи у розвитку особистості молодшого школяра є сукупність впливів зовнішнього і внутрішнього середовищ, що мають нелінійну, комплексну структуру і проявляються на трьох основних рівнях: макрорівні ‑у державній освітній політиці (науково обґрунтованому, раціональному і скоординованому управлінні процесом розвитку дитини задля її самореалізації); мезорівні навчально-виховному процесі й сімейному вихованні (доцільній організації навчально-виховного процесу, включеності батьків до психолого-педагогічної системи на принципах суб’єктної взаємодії, запровадженні особистісно орієнтованого, антропоцентрованого підходу, вдосконаленні сімейного виховання, рівноправності й партнерстві у родинних стосунках, готовності батьків змінювати стиль виховання, підвищенні інтересу до навчального процесу, налаштуванні на позитивну оцінку вчителя, усвідомленні власної психолого-педагогічної компетентності); мікрорівні в індивідуальних особливостях розвитку дитини (високій навчальній мотивації й самооцінці, достатньому рівні розвитку когнітивних процесів, позитивному ставленні до сім'ї та школи).
4. Обгрунтовано й апробовано психолого-педагогічну програму організації ефективної взаємодії між сім'єю та школою. Показниками ефективності запровадження програми є такі динамічні зрушення: підвищення рівня сформованості когнітивних процесів, навчальної мотивації, самооцінки, зниження рівня емоційної тривожності, поліпшення ставлення до школи та сім'ї у дітей; підвищення ступеня довіри сім'і до школи, проінформованості батьків про особистісні властивості дітей, зменшення числа домінаторних й збільшення партнерських сімей, системні сталі прояви у батьківсько-дитячих стосунках емоційної підтримки і схвалення, стимулювання самостійності, самоорганізованості, заохочення у досягненні успіхів дітей.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми. Актуальними в умовах сьогодення і такими, що потребують розв’язання, вважаємо ґрунтовне вивчення психологічних чинників ефективної взаємодії сім'ї та школи у розвитку особистості підлітків і юнаків, розробку психологічної моделі зворотного зв’язку в комунікаційній системі освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К. А. Активность и сознание личности как субьекта деятельности К. А. Альбуханова-Славськая // Психология личности в социалистическом обществе. Активность и развитие личности. М. : Наука, 1989. С. 110 134.
2. Абульханова-Славськая К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славськая. М., 1991. 299 с.
3. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / А.М.Боковиков; [пер. с нем.] М., 1995. 296 с.
4. Аккерман Н. Диагноз невротического семейного взаимодействия / Н.Аккерман // Семейная терапия: хрестоматия / Э. Г. Эйдемиллер, Н.В.Александрова, В. Юстицкис (сост.). СПб. : Питер, 2000. С. 277286.
5. Ананьев Б. Г. Интеллектуальная деятельность и терморегуляция. Б.Г.Ананьєв // Сб. Возрастная психология взрослых в 3 т. Л., 1971. С. 25 33.
6. Анцыферова Л. И. Методологические проблемы психологии развития Л. И. Анцыферова // Принцип развития в психологии. М.: Наука, 1978. С. 3 21.
7. Анцыферова Л. И. Психология формирования и развития личности Л. И. Анцыферова. М. : Педагогика, 1981. 318 с.
8. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель // Аристотель. Сочинения: В 4-х т. / Аристотель Т. 4; [под. ред. А. И. Доватура и Ф.Л.Кессиди]. М.: Мысль, 1975 1984.
9. Аристотель. Политика / Аристотель // Аристотель. Сочинения: В 4 ‑ хт./Т.1;[под. ред. А.И. Доватура и Ф.Л. Кессиди]. М. : Мысль, 1975.
10. Архиреева Т. В. Родительские позиции как условия развития отношения к себе ребенка младшего школьного возраста: автореф. дис. кан. психолог. наук Т. В. Архиреева. М.,1990. 22с.
11. Асеев В. Г. Возрастная психология. Учебное пособие. В. Г. Асеев. Иркутск, 1989. 194 с.
12. Асеев В. Г. О диалектике детерминации психического развития / В.Г. Асеев // Принцип развития в психологии. М. : Наука, 1978. С. 21 38.
13. Баз Л. Л. Влияние супружеской коммуникации на развитие общения у ребенка первых лет жизни / Л. Л. Баз, О. В Баженова // Психолог. журнал. Т. 17. 1996. №1.
14. Байрамов А. С. Динамика развития самостоятельности и критичности мышления у детей младшего школьного возраста / А.С.Байрамов. Баку, 1968.
15. Баскина Ю. В. Диагностика отношений родителей с младшими школьниками и подростками. Обаяние и формирование личности школьника / Ю. В. Баскина // Опыт экспериментального психологического исследования; [под ред. А. А. Бодалева, Р. А. Кричевского]. М.: Педагогика, 1987. С. 109 118.
16. Бене Е. Детский тест "Диагностика эмоциональных отношений в семье"/ Е. Бене // Семейная психология и семейная терапия. 1999. № 2. С.14 41.
17. Бердяев Н. А. Философия свободного духа / Н. А. Бердяев. М.: Республика, 1994. 480 с.
18. Березанская А. Б. К анализу критичности и внушаемости в интеллектуальной деятельности/ А. Б. Березанская // Сб. Психология исследования. В 7 т. МГУ, 1977. С. 88 95.
19. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы / Э. Берн ; [пер. с англ.; (общ. ред. М. С. Мацковского)]. М. : Педагогика, 1988. 400 с.
20. Берн Е. Трансакційний аналіз у психотерапії / Е. Берн. К. : ЛІТУР, 2003. 272 с.
21. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс. -М., 1986. 422 с.
22. Беспалько В. В. Слагаемые педагогической технологии / В.В.Безпалько. М. : Педагогика, 1989. 270 с.
23. Блонский П. П. Избранные педагогические сочинения / П.П.Блонський М. : Изд.-во Академии пед. наук РСФСР, 1961. 695 с.
24. Богоявленская Д. Б. Метод исследования уровней интеллектуальной активности / Д. Б. Богоявленская // Вопросы психологии. 1971. № 1. С. 1532.
25. Бодалев А. А. Общая психодиагностика / А. А Бодалев // А.А.Бодалев, В.В.Столин, В. С. Аванесов. СПб. : Изд-во «Речь»,2000. 440с.