СОЦІАЛЬНА РОБОТА В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Гузьман Олена Анатоліївна

УДК 316.334:373.66:351.74(477)

СОЦІАЛЬНА РОБОТА В
ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Саппа Микола Миколайович
доктор соціол. наук, проф.

Харків - 2006

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1 Соціальна робота в органах внутрішніх справ як предмет соціологічного дослідження

14

1.1. Основні теоретичні підходи до визначення сутності поняття «соціальна робота»

14

1.2. Методологічні засади дослідження соціальної роботи в організації

26

1.3. Специфіка соціальної роботи в органах внутрішніх справ

49

1.4. Місце соціальної роботи в розвитку організаційної культури органів внутрішніх справ і професійному становлення їх працівників

82

Висновки по розділу 1

108

РОЗДІЛ 2 Оцінка стану соціальної роботи в органах внутрішніх справ та її удосконалення

113

2.1. Система показників для оцінювання соціальної роботи в органах внутрішніх справ

113

2.2. Методика оцінки соціальної роботи в органах внутрішніх справ

123

2.3. Досвід вимірювання показників соціальної роботи в органах внутрішніх справ

140

2.4. Напрямки удосконалення соціальної роботи в органах внутрішніх справ

158

Висновки по розділу 2

175

ВИСНОВКИ

179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

183

ДОДАТКИ

196

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку української державності, соціально-економічні та політичні перетворення, курс на демократизацію суспільства потребують підвищення ефективності роботи і поліпшення взаємодії всіх гілок влади, у тому числі виконавчої влади, до якої належать органи внутрішніх справ. Зміна концептуальних підходів до визначення ролі та місця органів внутрішніх справ (ОВС) у суспільстві призвела до змін у змісті кадрової політики органів. Сьогодні головними засадами, на яких будується робота з персоналом є: добровільний прихід в органи внутрішніх справ, висока професійна підготовленість, широкий світогляд, психологічна врівноваженість, правова та соціальна захищеність працівників та членів їх сімей.
У поступовій інтеграції правоохоронних органів України до системи Інтерполу та інших міжнародних правоохоронних організацій актуалізувалися питання, пов’язані з необхідністю приведення нормативних вимог до персоналу органів внутрішніх справ, рівня його правової та соціальної захищеності до міжнародних стандартів. Актуальність розробки проблеми використання соціальної роботи в процесі підвищення ефективності професійної діяльності ОВС визначається необхідністю використання всього арсеналу забезпечення оптимальних умов життєдіяльності персоналу.
Посилення уваги до ефективного використання в роботі з персоналом органів внутрішніх справ такого фактору, як соціальна робота пов’язано з низкою причин. По-перше, основні напрями роботи з персоналом, в тому числі виховна робота, психологічне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, можуть мати позитивний ефект лише тоді, коли створені, насамперед, нормальні соціальні умови для оперативно-службової діяльності. До того ж, загальна ефективність діяльності організації визначається можливістю здійснення організованого і цілеспрямованого впливу на соціальні умови професійної діяльності з метою оптимізації останньої.
По-друге, необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту персоналу органів внутрішніх справ пов’язана з актуальною проблемою підвищення престижу роботи в ОВС, створенням позитивного іміджу працівника міліції. Позитивний імідж працівників ОВС створює умови для ефективної взаємодії з населенням і залучення громадян до охорони громадського порядку, що безпосередньо пов’язано зі створенням більш сприятливих умов для професійної діяльності персоналу ОВС. Крім цього, високий авторитет ОВС серед населення дозволяє проводити якісний відбір кадрів до лав організації. Результати соціологічних досліджень говорять про те, що сьогодні робота в міліції не є цілком привабливою для молоді. З іншого боку, прагнення, які спонукають молодих людей до вибору саме цієї діяльності, іноді відрізняються від ідеалів професії. Це призводить, зокрема, до чисельних порушень дисципліни і законності працівниками різних підрозділів і служб органів внутрішніх справ.
По-третє, органи внутрішніх справ як сучасний соціальний інститут можуть функціонувати ефективно лише тоді, коли в них постійно підтримується належний рівень організаційної культури. На жаль, на сьогодні цей рівень ще далекий від бажаного. Це стосується, перш за все, стилю спілкування керівника з підлеглими, культури взаємовідносин між співробітниками, рівня взаємодовіри в оперативно-службовій діяльності. Труднощі, які виникають під час професійної адаптації молодих працівників в органах внутрішніх справ, у багатьох випадках пов’язані з низьким рівнем організаційної культури.
Необхідний аналіз соціальної роботи з персоналом в органах внутрішніх справ та визначення шляхів її вдосконалення обумовлений тим, що соціальна робота в ОВС наразі розглядається лише як організація соціальної допомоги окремим категоріям працівників (інваліди, ветерани, чорнобильці, сім’ї загиблих працівників тощо). Це призводить до того, що соціальна робота не повною мірою використовується як важливий чинник в організації умов ефективної професійної діяльності ОВС, забезпечення законності і правопорядку в Україні.
Соціологічний аналіз місця і ролі соціальної роботи в ОВС передбачає визначення методологічних основ функціонування соціальної роботи в такій організації як ОВС, а також обґрунтування конкретного соціологічного дослідження особливостей соціальної роботи за окремими показниками.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Теоретичні аспекти соціальної роботи активно розробляються в науковому світі з кінця ХІХ ст., коли соціальна роботи утвердилась як практична професійна діяльність в країнах Західної Європи. Сутність соціальної роботи, її структура, функції, методи, цілі, цінності висвітлено в роботах таких вчених, як Т. Гаксли, М. Ганели-Теренс, У. Дейв, Т. Джеффс, М. Доел, П. Картер, Б. Ленеер-Аксельсон, У. Лоренц, О.Мюллендер, Ш. Рамон, Р. Сарри, И. Тюпефорс, Т. Філлат, К. Ханжей, С. Шадлоу, Т. Шанин та інших.
Категоріальний апарат соціальної роботи і соціальної педагогіки, методи практичної діяльності розробляли також вчені російської школи соціальної роботи: В.Г. Бочарова, Ю.В. Василькова, М.А. Галагузова, І.Г. Зайнишев, Я.Л. Коломинський, В.І. Курбатов, Г.П. Медвєдєва, П.Д. Павленок, О.О. Реан, Є.Г. Студенова, М.В. Фірсов, О.І. Холостова, Н.Є. Щуркова, О. Ярська-Смирнова та інші.
Теоретичні і практичні аспекти соціальної роботи в Україні, технології соціальної роботи з різними категоріями населення висвітлено в роботах вітчизняних вчених І.Д. Беха, І.Д. Звєрєвої, А.Й. Капської, Л.Г. Коваль, Р.Я. Левіна, М.П. Лукашевич, І.І. Миговича, І.М. Пінчук, В.І. Полтавця, Г.М. Поповича, В.М. Сидорова, С.В. Толстоухової, І.М. Трубавіної, О.О. Яременка.
Окремим аспектам соціальної роботи на підприємствах зарубіжних компаній присвячені праці вчених Р. Бауер, В. Бинвальд, К. Грос, С.Келер, М. Фалькенау, А. Фойер, Й. Хессе, Р. Енглер.
Правові засади соціальної роботи і соціального захисту працівників органів внутрішніх справ достатньо повно висвітлено в роботах О.М. Бандурки, В.С. Венедиктова, М.І. Іншина, К.Ю. Мельника, В.Д. Сукенка, М.Ю. Фролова.
Стосовно органів внутрішніх справ методологічні та практичні аспекти здійснення соціальної роботи з персоналом неодноразово обговорювалися фахівцями в рамках аналізу соціально-психологічних проблем процесу управління: основний зміст і напрямки соціальної роботи в ОВС (О.М. Бандурка, М.І. Легенький, Н.П. Матюхіна), соціальна технологія оцінки і покращання дисципліни в ОВС, технологія використання соціального паспорту підрозділу ОВС (В.О. Соболєв, О.А. Мартиненко, Д.О. Кобзін та ін.), акмеологічні аспекти правоохоронної діяльності, формування ефективного ділового спілкування працівника ОВС (В.Л. Лапшина), проблеми соціального захисту працівників ОВС у сучасних умовах (І.В. Пахар).
Незважаючи на достатній рівень розробленості проблем соціальної роботи в науковій літературі, залишається потреба в здійсненні комплексного соціологічного аналізу соціальної роботи в організаціях різного типу, в тому числі в органах внутрішніх справ. Не визначені місце і роль соціальної роботи з персоналом ОВС в розвитку організаційної культури, в процесі професійного становлення молодих працівників. Здійснення соціальної роботи значно ускладнюється тим, що до цього часу не визначені показники для оцінки цієї діяльності в органах внутрішніх справ. Тому склалася необхідність системного дослідження соціальної роботи в межах окремих організацій, зокрема в органах внутрішніх справ, з необхідним визначенням її специфіки, структури, функцій, системи показників, впливу на різні аспекти діяльності організації тощо.
Зв’язок з науковими програмами і планами. Дослідження проблем соціальної роботи в органах внутрішніх справ безпосередньо пов’язане з пріоритетними напрямками фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., зокрема, з науковими темами кафедри прикладної соціології Харківського Національного університету внутрішніх справ, яка здійснює підготовку соціальних працівників для служб і підрозділів органів внутрішніх справ. Соціологічне дослідження стану соціальної роботи з персоналом ОВС виконане в рамках оцінки результатів цільової Комплексної програми кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ на 2001-2005 роки, яке було здійснене науково-дослідною лабораторією «Соціальна і психологічна робота в ОВС» за участю автора.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є аналіз досвіду соціальної роботи, визначення її специфіки і показників в органах внутрішніх справ для підвищення ефективності соціальної роботи з персоналом ОВС України.
Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні задачі:
- проаналізувати основні теоретичні підходи до аналізу поняття соціальної роботи, визначити її мету, суб’єкти, об’єкти та основні напрямки в органах внутрішніх справ;
- визначити методологічні засади дослідження соціальної роботи в організації;
- виявити специфіку соціальної роботи в органах внутрішніх справ;
- визначити місце соціальної роботи в розвитку організаційної культури органів внутрішніх справ і професійному становленні їх працівників;
- обґрунтувати систему показників та методику оцінки соціальної роботи в органах внутрішніх справ;
- за допомогою кількісних та якісних методів емпіричного соціологічного дослідження проаналізувати стан соціальної роботи з персоналом в ОВС України на сучасному етапі;
- визначити основні недоліки в організації соціальної роботи з працівниками міліції України та накреслити напрямки його удосконалення.
Об’єкт дослідження соціальна робота в організації.
Предмет дослідження стан, особливості, система показників соціальної роботи та методика її оцінки в органах внутрішніх справ.
Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено методи:
- загальнонаукові (метод узагальнення для вивчення досвіду соціальної роботи в світі та в Україні; метод аналогії для визначення особливостей соціальної роботи в межах соціальних організацій; метод системного аналізу для дослідження соціальної роботи як системи взагалі і в ОВС зокрема);
- конкретно-соціологічні якісні та кількісні (класичний аналіз документів, а саме: звітів УМВС різних областей України про проведену соціальну роботу з працівниками міліції та членами їх сімей, статистичних даних за 2002 рік; анкетування працівників міліції для виявлення особливостей реалізації основних напрямків соціальної роботи; метод фокус-груп для поглибленого вивчення за допомогою експертних оцінок сучасного стану соціальної роботи в ОВС України та визначення шляхів його оптимізації).
Теоретико-методологічним фундаментом дисертаційного дослідження виступають наукові праці соціологів, соціальних психологів, які присвячені проблемам соціальної структури, соціальної організації, проблемам соціальної роботи в контексті суспільства і в контексті окремої організації.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають теорії структурного функціоналізму (Т. Парсонс, Р. Мертон, Р. Акофф), концепції П. Бергера, Е. Лукмана щодо соціальної структури, теорії обміну (П. Блау).
Відправними моментами дисертації виступили також фундаментальні праці В.М. Биченкова, А.І. Пригожина, Л.М. Хижняк, В.О. Ядова з соціології організацій, О.М. Бандурки, М.І. Легенького, Н.П. Матюхіної, В.О.Соболєва, з проблем соціальної роботи в органах внутрішніх справ, погляди В.С. Бакірова, М. Деванни, Т.Ю. Іванової, Н.Тічі, В.В. Щербини щодо організаційної культури, наукові розробки вчених щодо теорії соціальної роботи (В.П. Бех, В. Жмир, А.Й. Капська, С. Келер, І.І. Мигович, П.Д. Павленок, О.І. Холостова, Т. Шанин), теоретико-методологічні дослідження соціальної сфери суспільства М.В. Бирюкової, Є.А., Ю.Є. Волкова, А.Н. Зайцева, Є.А. Подольської, В.І. Подшивалкіної, М.М. Саппи, О.О. Яременка та інших.
Емпіричну базу дослідження складають дослідження звітної документації та аналіз статистичних даних УМВС в областях України щодо проведеної соціальної роботи з працівниками міліції та членами їх сімей за 2002 рік; дослідження стану соціальної роботи в рамках оцінки результатів цільової Комплексної програми кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ на 2001-2005 роки, яке було здійснене науково-дослідною лабораторією «Соціальна і психологічна робота в ОВС» протягом 2003 року за участю автора в розробці інструментарію, проведенні дослідження, аналізі результатів. Для вивчення стану соціальної роботи з працівниками органів внутрішніх справ за окремими показниками науково-дослідною лабораторією «Соціальна і психологічна робота в ОВС» було проведено в січні березні 2005 року соціологічне дослідження «Стан соціальної роботи з працівниками УМВС України в Харківській області» на базі УМВС в Харківській області за участю автора в розробці інструментарію, визначенні вибіркової сукупності, проведенні дослідження, аналізі результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні специфіки здійснення соціальної роботи в ОВС застосовано комплексний соціологічний аналіз.
В ході роботи було сформульовано низку нових наукових положень та висновків, які представлені на захист:
- набув подальшого поглиблення аналіз ролі соціальної роботи у створенні сприятливих умов професійної діяльності в організації. Зазначено, що соціальна робота спрямована на оптимізацію соціальних відносин працівників організації. При цьому об’єктом соціальної роботи виступають соціальні відносини, що виникають з приводу можливостей задоволення своїх життєвих потреб персоналом;
- уточнено специфіку соціальної роботи в такій соціальній організації, як органи внутрішніх справ. Її призначення в загальному процесі управління ОВС пов’язане з більш повним підпорядкуванням цього управління вирішенню соціальних завдань, врахуванням різноманітних потреб працівників ОВС, використанням соціальних факторів для підвищення ефективності діяльності ОВС, розробкою планів соціального розвитку колективів ОВС;
- вперше визначено місце соціальної роботи з персоналом в розвитку організаційної культури органів внутрішніх справ. Соціальна робота в організації розглядається як чинник інтеграції індивіда у процес підвищення міри організованості системи соціальних відносин, як один з чинників встановлення соціального порядку в організації, як засіб комунікації, який здатен задовольнити спільний пошук реалізації соціальних потреб і обміну ідеями;
- вперше розроблено систему показників для оцінювання стану соціальної роботи в органах внутрішніх справ з урахуванням специфіки трьох різних рівнів аналізу: макрорівня (системи ОВС в цілому), мезорівня (окремих підрозділів ОВС) та мікрорівня (безпосередньої діяльності соціального працівника з окремим клієнтом чи колективом). Запропоновано використовувати показники змін соціального стану і поведінки об’єктів, показники обізнаності об’єктів і суб’єктів соціальної роботи щодо цілей і завдань останньої;
- вперше розроблено методику оцінювання стану соціальної роботи в ОВС, яка спирається на систему показників, визначення задач, вибіркової сукупності, методів планування і здійснення дослідження, а також окреслення основних обмежень і проблем, пов’язаних з її використанням;
- вперше проведено комплексну оцінку стану соціальної роботи в органах внутрішніх справ на сучасному етапі. Встановлено, що соціальна робота в ОВС здійснюється в значній мірі як соціально-патронажна діяльність стосовно окремих категорій ( ветерани ОВС, сім’ї загиблих працівників, інваліди та інші), які суттєво не впливають на ефективність професійної діяльності організації. Недоліки, що існують в соціальній роботі з працівниками ОВС, пов’язані з низкою причин: відсутність концептуальних засад соціальної роботи в ОВС, недосконалість теоретичного і методичного забезпечення, відсутність єдиної мережі соціальних служб в ОВС і недостатня кількість спеціалістів, недостатнє фінансування з боку держави, відсутність моніторингових досліджень соціальних умов життєдіяльності персоналу;
- набуло подальшого розвитку обґрунтування напрямків удосконалення соціальної роботи в органах внутрішніх справ у сучасних умовах.
Теоретичне і практичне значення роботи. Теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні ідеї та висновки дають комплексну соціологічну характеристику соціальної роботи в організації і можуть бути теоретичною базою для подальшого вивчення соціальних організацій і соціальної роботи; дослідження особливостей соціальної роботи в органах внутрішніх справ на основі розробленої автором системи показників дозволяє обґрунтовано з наукової точки зору визначити стан соціальної роботи з працівниками органів внутрішніх справ на різних рівнях та основні напрямки вдосконалення цієї діяльності.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в роботі державних органів, перш за все, органів внутрішніх справ, в практичній діяльності відділень з соціальної роботи УМВС України, а також навчальними закладами, які готують кадри для системи органів внутрішніх справ. Результати дисертації можуть бути використані в курсах лекцій, практичних заняттях з соціальної роботи в органах внутрішніх справ.
Результати проведеного соціологічного дослідження були використані в процесі підготовки курсу «Соціальна робота в ОВС» для курсантів соціально-психологічного факультету Харківського Національного університету внутрішніх справ.
Апробація отриманих результатів. Основні положення і висновки дисертації були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: науково-практичному семінарі «Підготовка соціальних працівників в сучасних умовах» (Харків, 1998 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Соціальна робота в Україні на початку ХХІ ст.: проблеми теорії та практики» (Київ, 2002 р.), міжнародній науковій конференції «Харківські соціологічні читання» (Харків, 2003 р.), науково-практичній конференції «Теорія та практика виховної роботи в органах внутрішніх справ України» (Харків, 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир, 2004 р.).
Основні результати дисертаційного дослідження обговорювались на теоретико-методичних семінарах кафедри прикладної соціології Харківського національного університету внутрішніх справ.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Аналіз сутності поняття «соціальна робота», визначення місця соціальної роботи у створенні сприятливих соціальних умов функціонування організації дозволяє визначити її основне призначення: покращання соціального самопочуття персоналу, вдосконалення умов його життєдіяльності, забезпечення відповідного соціального функціонування, гармонізація системи відносин у колективі.
2. З методологічної точки зору соціальна робота в організації аналізується на основі чотирьох функціональних категорій (Р. Мертон), які пов’язані із забезпеченням соціальних систем. У зв’язку з цим можна виділити основні функції соціальної роботи в організації: підтримання зразка бажаної соціальної поведінки через вплив на організаційну культуру; інтеграція працівників шляхом оптимізації соціальних відносин, узгодження основних цілей, інтересів людей; досягнення цілей особистості та індивіда через створення умов для реалізації життєво важливих потреб окремих працівників організації.
3. В процесі соціально-трудових відносин в організації проявляється загальна соціальна закономірність: кожна організація зацікавлена в тому, щоб працівники дотримувалися певного образу життя в професійній сфері, щоб характер їх життєдіяльності в цій сфері відповідав основним цілям і задачам, які вирішує організація; в свою чергу працівники зацікавлені в піклуванні керівництва організації про створення умов для реалізації своїх життєвих потреб. У зв’язку з цим соціальна робота виступає тут як один з важливих факторів забезпечення ситуації та предмету продуктивного, взаємовигідного обміну між організацією та працівниками.
4. Соціальну роботу як додатковий фактор стимулювання процесів обміну найбільш потрібно використовувати в організаціях з бюрократичною структурою, чіткою ієрархією, де суттєво обмежений простір для процесу обміну. Дослідження основних концепцій теорії обміну дозволяють окреслити окремі напрямки соціальної роботи в організації: створення ситуації успіху для працівників; створення системи «вартості»професійної поведінки працівників у відповідності до цілей організації та підтримання необхідного балансу між заохоченнями і покараннями; забезпечення збалансованості обмінних стосунків між керівниками і підлеглими з метою попередження конфліктних ситуацій.
5. Специфіка соціальної роботи в органах внутрішніх справ визначається, перш за все, спрямованістю її на підтримання належного рівня організаційної культури, підтримання позитивних традицій, створення умов для соціально-психологічного задоволення особистості кожного працівника. Ефективна діяльність ОВС як організації пов’язана з узгодженістю цілей діяльності, як зовнішніх, так і внутрішніх, з особистісними цілями її працівників. Внутрішні цілі організації характеризують діяльність, яка спрямована на забезпечення сприятливих умов для виконання зовнішніх цілей ОВС персоналом. Забезпечення сприятливих умов професійної діяльності персоналу організації передбачає, серед іншого, раціональну організацію праці; підтримання високого професійного рівня працівників; достатній рівень матеріально-технічного забезпечення та інші.
6. Соціальну роботу в органах внутрішніх справ можна визначити як діяльність професійних, громадських організацій, окремих осіб, що спрямована на створення сприятливих умов для функціонування персоналу ОВС, оптимізацію соціальних відносин в організації, створення умов для реалізації соціальних, культурних, духовних та інших потреб окремих працівників та підрозділів ОВС. Задача соціальної роботи з персоналом ОВС це створення умов для прояву активності та ініціативи працівників у таких формах, які б не заважали виконанню службових обов’язків, а навіть допомагали.
7. Орієнтація поведінки працівників ОВС у відповідності з цінностями організації відбувається безпосередньо під час процесу професійного становлення цих працівників. Зміст і напрямки використання соціальної роботи в процесі професійного становлення працівників органів внутрішніх справ доцільно формулювати, на наш погляд, стосовно етапів самого професійного становлення. Зазвичай соціалізацію особистості в органи та підрозділи ОВС розглядають з початку професійного відбору до моменту звільнення людини з органів внутрішніх справ. Але процес професійного становлення у більш широкому розумінні включає також періоди до здійснення безпосереднього професійного вибору та після звільнення з певної організації.
8. Необхідним етапом розвитку соціальної роботи взагалі, і в органах внутрішніх справ зокрема, слід вважати розробку і застосування показників оцінки ефективності соціальної роботи. Сутність ефективності соціальної роботи з персоналом ОВС виражається у сприянні здатності цілісної системи (або окремих її елементів) позитивно реагувати і відповідати на запити, потреби персоналу. Система показників оцінки соціальної роботи в ОВС враховує специфіку трьох рівнів соціологічного аналізу (макрорівня система ОВС в цілому, мезорівня окремі підрозділи ОВС, та мікрорівня окрема людина чи колектив). Запропоновано використовувати показники змін соціального стану і поведінки об’єктів, показники обізнаності об’єктів і суб’єктів соціальної роботи щодо цілей і завдань останньої.
9. Результати дослідження стану соціальної роботи в ОВС України на сучасному етапі дозволили визначити, що потенціал соціальної роботи використовується не повною мірою. Це обумовлено тим, що соціальна робота сьогодні здійснюється переважно як соціально-патронажна діяльність стосовно певних категорій (ветерани ОВС, інваліди, сім’ї загиблих працівників та інші). А названі категорії не можуть суттєво вплинути на загальну ефективність професійної діяльності ОВС у суспільстві. Недостатня ефективність соціальної роботи пов’язана також з низкою причин: відсутність концептуальних засад соціальної роботи в ОВС, недосконалість теоретичного і методичного забезпечення, відсутність єдиної мережі соціальних служб в ОВС і недостатня кількість спеціалістів, недостатнє фінансування з боку держави, відсутність моніторингових досліджень соціальних умов життєдіяльності персоналу;
10. Більш повна реалізація потенціалу соціальної роботи в ОВС пов’язана з пошуком і активізацією її зовнішніх і внутрішніх ресурсів. На наш погляд, основними ресурсами для органів внутрішніх справ на сучасному етапі, які потребують активізації виступають наступні: матеріально-технічні (пошук альтернативних джерел фінансування в процесі вирішення соціальних проблем працівників ОВС), організаційні (створення необхідної нормативної бази для реалізації соціальної роботи в ОВС, обґрунтування положення про соціальну роботу, створення мережі соціальних служб в ОВС, застосування соціальних технологій в практичній діяльності соціальних працівників), кадрові (визначення вимог до спеціалістів з соціальної роботи в ОВС, критеріїв оцінки їх діяльності) та інформаційні (здійснення збору та аналізу інформації щодо соціальних умов життєдіяльності персоналу ОВС, розповсюдження інформації про наявність суб’єктів соціальної роботи, можливість отримання допомоги тощо).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Шанин Т. Социальная работа как культурный феномен современности // Вопросы философии. 1997. - №11. С.55-72.
2. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. К.: ДЦССМ, 2002. Т. 4. - 536 с.
3. Социальная работа: теория и практика: Учебное пособие / Отв. ред. Е.И.Холостова. М., 2001. С. 14-35.
4. Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. К., 2001. С. 6-23.
5. Социальная работа / Под ред. В.И. Курбатова. Ростов н/Дону, 1999. С. 16-17.
6. Словник-довідник для соціальних педагогів та працівників / За заг. ред.. А.Й. Капської. К., 2000. С. 36.
7. Мигович І.І., Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посібник. К., 2002. С. 18-31.
8. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка: Навч. посібник. К., 1997. С. 47-62.
9. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теорія социальной работы: Учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений. М., 2001. С. 7-19.
10. Горбунова-Рубан С.О. Форми забезпечення соціальних прав людини в системі соціальної политики. // Збірка наук. праць: Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Х., 2001. С. 295-298.
11. Веснин В.Р. Менеджмент: Учебник. М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. 504 с.
12. Kähler Sandra. Betriebliche Sozialarbeit: Geschichtliche Entwicklung und zukünftige Perspektiven sozialer Dienste in Unternehmen. Düsseldorf, Erich Schmidt, 2002. - S 42-57.
13. Bienwald Werner. Vormundschafts-, Pflegeschafts- und Betreungsrecht in der sozialen Arbeit / 3 Aufl., Heidelberg, 1992. S 17-38.
14. Bauer Roland. Sozialarbeit im Industriebetrieb: eine sozialpedagogische und arbeitswissenschaftliche Untersuchung Werksfürsorge und ihrer Klienten. Weinheim - Basel: Beltz, 1980. S 6-21.
15. Feuer Angelika. Menschen stärken, Organisazionen verändern. Der Beitrag betrieblicher Sozialarbeit zur Personal- und Organisazionsentwicklung in Unternehmen.// Blätter der Wohlfahrtspflege. Jg. 143. 1996. - № 5. S. 132-134.
16. Engler Rolf. Über den Profit hinaus: Geschichte, Aufgaben und Perspektiven betrieblicher Sozialarbeit in Deutschland // Blätter der Wohlfahrtspflege. Jg. 143. 1996. - №5. S. 121-124.
17. Falkenau Marga. Sozialarbeit in Unternehmen. Ziele und Probleme betrieblicher Sozialberatung. // Blätter der Wohlfahrtspflege. Jg. 136. 1989. - № 1. S. 21-24.
18. Groβ Claudia. Mobbing am Arbeitsplatz. Aktuelle Forschungsergebnisse zu einem alltäglichen Phänomen. // Sozial Extra. Jg. 25, 2001, № 6. S. 25-29.
19. Hesse Joachim. Systematisch-lösungsorientierte Kurzzeittherapie. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1997. S. 8-32.
20. Бех В.П. Цілісність соціальної роботи: методологічні, теоретичні та праксеологічні аспекти // Соціальна робота в Україні на початку ХХІ століття: проблеми теорії та практики: Матеріали доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції 29-31 жовтня 2002 року. К., 2002. - С. 29-47.
21. Бех В.П. Генезис соціального організму країни: Монографія. 2-е вид. доп. Запоріжжя: Просвіта, 2000. 288 с.
22. Бех В.П. Социальный организм: философско-методологический анализ. Запорожье: «Тандем-У», 1998. С. 21.
23. Мигович І. Соціальна робота: наука і професія // Соціальна політика і соціальна робота. 1999. - №1(9). С.32-48.
24. Соціальна робота в Україні: перші кроки. К.: Видавничий дім «КМ Academia», 2000. С. 116.
25. Социология: словарь-справочник [в 2 т.] /АН СССР. Ин-т социологии; Отв. Ред.. Г.В. Осипов. - М.: Союз, 1996. - 130 с.
26. Теория организации / Т.Ю. Иванова, В.И. Приходько. СПб.: Питер, 2004. - 269 с.
27. Аверкромби Н., Хилл С., Тернер Б.С. Социологический словарь: Пер. с англ. - Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1997. - 420 с.
28. Парсонс Т. Система современных обществ / Пер. с англ. Л.А. Седова и А.Д. Ковалева. Под ред. М.С. Ковалевой. М.: Аспект Пресс, 1998. - 270 с.
29. Акофф Р. Планирование будущего корпорации: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1985. - 325 с.
30. Парсонс Т. О социальных системах / Под ред. В.Ф. Чесноковой и С.А. Белановского. М.: Академический проспект, 2002. - 832 с.
31. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття: Навч. посібник. К.: Либідь, 1996. - 224 с.
32. Курбатов В.И. Современная западная социология: Аналитический обзор концепцій: Учебное пособие. Серия «Учебники и учебные пособия». Ростов-на-Дону: «Феникс», 2001. - 416 с.
33. Кучеренко В. Функционалистская парадигма Роберта Мертона в современном социологическом дискурсе к 90-летию со дня рождения // Социология: теория, методы, маркетинг, 2000. - № 4. - С. 81-87.
34. Парсонс Р. Понятие общества: компоненты и их взаимоотношения. // Американская социологическая мисль, М. 1996. С. 494-526.
35. Методологические проблемы теории организации: Сб. статей / Редкол.: М.И. Сетров (отв. ред.) и др. - Л.: Наука, 1976. - 191 с.
36. Сетров М.И. Основы функционирования теории организации. - Л.: Наука, 1972. - 164 с.
37. Хижняк Л.М. Перетворення організацій в умовах соціально-економічних змін. - Х.: Основа, 1999. 272 с.
38. Organization Theory: An Integrative approach / Robert C. Ford, Barry R. Armandi, Cherrill P. Heaton. Harper Collins Publishers, 1988. - 482 p.
39. Щепанський Я. Элементарные понятия социологии: Пер. с пол. - М.: Прогресс, 1969. - 238 с.
40. Социология: Словарь-справочник [в 2 т.] / АН СССР. Ин-т социологии; Отв. ред. Г.В. Осипов. - М.: Наука. Т.1. Социальная структура и социальные процессы, 1990. - 203 с.
41. Энциклопедический социологический словарь / Общ. Ред. Г. В. Осипова. - М.: ИСПИ РАН, 1995. - 939 с.
42. Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. - М.: Добросвет, Книжный дом Университет”, 1998. - 596 с.
43. Карташев В.А. Система систем. Очерки общей теории и методологии. - М.: «Прогресс-Академия», 1995. - 325 с.
44. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д. Павленок. М.: ИНФРА-М, 2003. - 395 с.
45. Понятійно-термінологічний словник з соціальної роботи. / За ред.. І.В. Козубовської, І.І. Миновича. Ужгород: Мистецька лінія, 2001. 152 с.
46. Словарь-справочник по социальной работе / Под ред.. Е.И. Холостовой. М.: Юрист, 2000. 424 с.
47. Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів / За заг. ред. А.Й. Капської, І.М. Пінчук, С.В. Толстоухової. К., 2000. 260 с.
48. Социальная работа / Под общей ред.. В.И. Курбатова. Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. 576 с.
49. Социальная работа: Российский энциклопедический словарь / Под общ. Ред.. В.И. Жукова. М.: Союз, 1997. 359 с.
50. Социальная работа: Словарь-справочник / Под ред.. В.И. Филоненко. М.: Контур, 1998. 480 с.
51. Социальная энциклопедия / Редкол.: А.П. Горкин, Г.Н. Карелова, Е.Д. Катульский и др. М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. 438 с.
52. Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний словник / Заг. ред.. і укл. В.П. Андрущенко, М.І. Горлач. К.Харків: ВМП «Рубікон», 1997. 400 с.
53. Головатий М.Ф. Концептуальні засади формування та реалізації соціальної політики в сучасній Україні // Соціальна робота в Україні на початку ХХІ століття: проблеми теорії та практики: Матеріали доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції 29-31 жовтня 2002 року. К., 2002. - С. 3-7.
54. Жмир В. Соціальна держава, соціальна політика, соціальна робота (спроба концептуального аналізу) // Соціальна політика і соціальна робота. - № 1(2), 1997. - С. 7-12.
55. Мигович І. Соціальна робота: наука і професія // Соціальна політика і соціальна робота - № 1(9), 1999. - С. 32-49.
56. Павленок П.Д. Краткий словарь по социологии. - М., 2000. С. 25-26.
57. Журавлев П.В., Карташов С.А., Маусов Н.К., Одегов Ю.Г. Персонал. Словарь понятий и определений. М., 2000. С. 48-49.
58. Социологический справ очник / Под общ. ред. В.И. Воловича. - Киев, 1990. С. 74.
59. Волков Ю. Е. Социальные отношения и социальная сфера // СоцИс, № 4, 2003. - С. 34-41.
60. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття: Навч. Пособник. К.: Либідь, 1996. 224 с.
61. Тернер Дж. Структура социологической теории. - С. 292.
62. Курбатов В.И. Современная западная социология: Аналитический обзор концепций: Учебное пособие. Серия «Учебники и учебные пособия». Ростов-на-Дону: «Феникс», 2001. 416 с.
63. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Пер. с англ. - М.: Медиум, 1995. - 323 с.
64. Роша А.Н. Социология организации. Органы внутренних дел как социальная организация // Основы социологических знаний. М.: Академия МВД СССР, 1990. 79 с.
65. Пригожин А.И. Социология организаций. - М.: Наука, 1980. - 257 с.
66. Пригожин А.И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой: Пер. с англ.. - М.: Прогресс, 1986. 432 с.
67. Быченков В.М. Институты: сверхколлективные образования и безличные формы социальной субъектности. - М.: Российская акад.. социальных наук, 1996. 976 с.
68. Терещенко В.І. Організація і управління: Досвід США. - К.: Знання, 1990. 47 с.
69. Радаев В.В. Экономическая социология: Курс лекций. - М.: Аспект Пресс, 1997. 367 с.
70. Фалмер Р. Энциклопедия современного управления: В 5 т.: Пер. с англ.. - М.: ВИПКэнерго, 1992. - Т.2. 108 с.
71. Синявська О.Ю. Підвищення соціально-правового статусу працівників органів внутрішніх справ невід’ємна складова збереження їх професійного ядра // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х., 2003. - Вип. 22. - С. 407-411.
72. Пахар І.В. Соціальний захист в органах внутрішніх справ України (соціологічний аспект аналізу): Автореф. дис канд. соціол. наук: 22.00.04. Х., 2005. 20 с.
73. Пахар І.В., Болотова В.О. Сутність поняття соціального захисту працівників ОВС (соціологічний аналіз) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип. 28. Харків: НУВС. 2004. С. 435- 440.
74. Петрухин И.Л. Личная жизнь: пределы вмешательства. М., 1989. - С. 7.
75. Роша А.Н. Основы социологических знаний. Ч.3. Социология организации. Орган внутренних дел как социальная организация. - М.: МВД СССР. 1990. 79 с.
76. Соболев В.А. Некоторые вопросы теории и методики изучения роли человеческого фактора в деятельности работников правоохранительных органов. // Материалы Международной научно-практической конференции «Человеческий фактор в повышении эффективности деятельности правоохранительных органов». Луганск: Луганский институт внутренних дел МВД Украины, 1995. С. 21-24.
77. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. Х.: «Основа», 1999. 440 с.
78. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України (Теоретичні та прикладні аспекти) / За заг. ред. д-ра юридич. наук, проф. Бандурки О.М.: Монографія. Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999.-287 с.
79. Д. Мундей. Одна большая семья (о деятельности полицейской службы социального обеспечения) // Police Life (Австралия). 1993. Р.12-13 (ГИЦ МВД РФ).
80. Григорьев А.В., Морозов В.Н., Пузанов Ю П. и др. Работа с персоналом в правоохранительных органах Соединенных Штатов Америки. - М. 1996. С. 3-4.
81. Вопросы борьбы с преступностью за рубежом: Реф. сб. Вып. 36. - М., 1996. - С.4.
82. Статистичний щорічник України за 2001 рік. Державний комітет статистики України. К.: Техніка”, 2002. 644с.
83. Бандурка О.М., Соболєв В.О. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: Підручник. Харків: Вид-во Ун-ту внутр. Справ, 2000. 480 с.
84. Методичне забезпечення відбору та психологічної підготовки керівників в органах внутрішніх справ / В.І. Московець, А.П. Москаленко, Д.О. Кобзін. - Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2004. 121 с.
85. Технология социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. И.Г. Зайнышева. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. С. 8-34.
86. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. д.и.н., проф. Е.И. Холостова, д.и.н., проф. А.С. Сорвина. М.: ИНФРА-М, 2003. С. 6-14.
87. Социальная работа накануне 2000 года: пути и цели профессионального становления. М.Берлин: Институт социальной работы, 1998. С. 8.
88. Сейтов А.А. Формирование в стране новой хозяйственной ситуации и смена управленческой парадигмы // Вестник Моск. ун-та. Сер. Социология и політологія, 1995. - № 4. - С. 54-60.
89. Смелсер Н. Дж. Экономическая наука и социология экономики // Американская социология: Перспективы, проблемы, методы: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1972. - С. 188-202.
90. Хофстеде Г. Культура бізнесу // Кур’єр ЮНЕСКО, 1996. - № 6. - С. 12-16.
91. Социология организаций: Словарь-справочник / Автор-сост. В.В. Щербина. - М.: Союз, 1996. - 130 с.
92. Теория организации / Т.Ю. Иванова, В.И. Приходько. СПб.: Питер, 2004. 269 с.
93. Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України (затверджений рішенням колегії МВС України від 15 травня 2001 року № 1 КМ) // Практичний посібник з професійної підготовки працівника органів внутрішніх справ / укладачі В.А. Пєтухов, С.В. Попов, В.В. Посмертний, О.В. Запорожцев. Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. 135 с.
94. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности./ А.В. Борзякова, В.В. Водзинская, Л.Д. Докторова и др./ Общ. Ред.. В.А. Ядова. Л.: Наука. Ленинградское отд-ние, 1979. 264 с.
95. Ядов В.А. Диспозиционная концепция личности. // Социальная психология: История, теория, эмпирия. Л.: ЛГУ, 1979. С. 106-121.
96. Ядов В.А., Ядов Н.В. Социальные и индивидуальные факторы изменений в диспозиционной структуре личности // Социологические очерки. Ежегодник. М.: Институт молодежи. 1991. С. 49-61.
97. Бакиров В.С. Ценностное сознание. Харьков: Вища школа, 1988. - 201 с.
98. Тичи Н., Деванна М.А. Лидеры реорганизации: Из опыта амер. корпораций: Сокр. пер. с англ. - М.: Экономика, 1990. - 203 с.
99. Грейсон Дж. К. мл., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХІ века: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1991. - 319 с.
100. Дисциплинарный Устав органов внутренних дел Украины. Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 29.07.91 г. №1368-XII. - К., 1991. 86 с.
101. Зинченко Г.П. Социология управления. Серия «Высшее образование». - Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. 384 с.
102. Кравченко А.И. Трудовые организации: Структура, функции, поведение. - М.: Наука, 1991. - 240 с.
103. Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т.47. С. 47.
104. Маркс К., Енгельс Ф. Избранные сочинения. В 9-ти т. Т. 7. М.: Политиздат, 1987. С. 206.
105. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Харченко та ін..; За заг. ред.: І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 256 с.
106. Малколм П. Сучасна теорія соціальної роботи. К., 2000. 456 с.
107. Пантелеева Т.С. Социальная работа: ожидания и экономическая реальность. // Социальное развитие как атрибут цивилизованного общества: Методологический семинар / Отв. Ред.. и сост. В.В. Колков. М.: Институт социальной работы, 1997. 115 с.
108. Растунов А.Т. Формирование профессиональной годности. - Минск, 1981. С. 16-31.
109. Социология: Словарь-справочник: В 2 т. Отдельные отрасли социологического знания / Отв. Ред.. Г.В. Осипов. - М., 1990. С. 142.
110. Саппа М.М. Професійні ризики в діяльності працівників ОВС // Вісник НУВС. - №29. С. 23-27.
111. Роша А.Н. Стимулирование служебной деятельности работника милиции. - М., 1991. С. 6-15.
112. Буданов А.В. Педагогика личной профессиональной безопасности сотрудников органов внутренних дел. - М., 1997. С. 23-28.
113. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. М.: Юрид. лит., 1991. С. 87-149.
114. Роша А.Н, Профессиональная ориентация и профессиональный отбор в ОВД: учеб. Пособие. М.: Академия МВД СССР, 1989. 3-17.
115. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні і прикладні аспекти). К., 1996. 192 с.
116. Лапшина В.Л. Професійні особливості правозастосовних видів діяльності як чинник формування професійних деформацій правоохоронців // Вісник Ун-ту внутр. справ, 1998. - № 3-4. - с. 328-334.
117. Вайс, Керол Г. Оцінювання: методи дослідження програм та політики / Пер. з англ.. Р. Ткачука та М. Корчинської. Наук. ред.. пер. О. Кілієвич. К.: Основи, 2000. 671 с.
118. Литвак Б.Г. Управленческие решения. М.: «Тандем» - Экмос, 1998. 248 с.
119. Егоршин А.П. Управление персоналом: Ученик для вузов: 3-е узд. Н.-Новгород: НИМБ, 2001. 720 с.
120. Привалов Ю., Рогожин О., Саєнко Ю. Соціальна експертиза: підходи і методи // Вісник державної служби України. - № 2. - 1998. С. 68-76.
121. Доуэл М., Марш П. Ориентированная на решение задачи социальная работа. АмстердамК., 1997. 135 с.
122. Малколм П. Сучасна теорія соціальної роботи. К., 2000. 456 с.
123. Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть: Монографія. К.: УДЦССМ, 2001. С. 94-99.
124. Взаимосвязь социальной работы и социальной политики / Под ред.. Ш. Рамон. М.: Аспект Пресс, 1997. 253 с.
125. Бернард С., Фабрикэнт М. Радикальное направление в социальной работе // Энциклопедия социальной работы. В 3-х томах. М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1994. Т.3. С. 1-6.
126. Козлов А.А. Супервизорство необходимый элемент профессионализма в социальной работе // Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы: Сб. науч. Очерков. М.: Флинта, 1998. 225 с.
127. Соціальна робота в органах внутрішніх справ України: Навч. посібник / Кол. авт., керівник Д-р. соціол. наук, проф. В.О. Соболєв; передм. О.Н. Ярмиша. Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2006. 328 с.
128. Яременко О.О. Соціальні дослідження як інструмент обґрунтування соціальних програм та проектів // Соціальна робота в Україні на початку ХХІ століття: проблеми теорії і практики: Матеріали доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції 29-31 жовтня 2002 року. К., 2002. С. 137-141.