Політичні орієнтації пострадянського студентства: динаміка та факторна обумовленість

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

Руженцева Віра Ігорівна

УДК 316.1-057.87

Політичні орієнтації пострадянського студентства:
динаміка та факторна обумовленість

Спеціальність 22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філософських наук доцент
Сокурянська Людмила Георгіївна

Харків - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження політичних орієнтацій

11

1.1. Політичні орієнтації як наукове поняття і соціальний феномен

11

1.2. Концептуалізація політичних орієнтацій у сучасній соціології

40

Висновки до розділу 1

59

РОЗДІЛ 2 ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ОРІЄНТАЦІЙ

62

2.1. Поняття, сутність та зміст політичної соціалізації

62

2.2. Фактори, стадії та рівні політичної соціалізації

83

2.3. Специфіка дослідження політичої соціалізації молоді у суспільствах, що трансформуються

97

Висновки до розділу 2

106

РОЗДІЛ 3 ПОЛІТИЧНІ ОРІЄНТАЦІЇ ПОСТРАДЯНСЬКОГО СТУДЕНТСТВА: ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ І БІЛОРУСЬКИХ РЕАЛІЙ

109

3.1. Факторна обумовленість актуалізації політичних орієнтацій пострадянського студентства

109

3.2. Особливості політичної самоідентифікації студентства в умовах сучасного суспільства

140

Висновки до розділу 3

166

ВИСНОВКИ

170

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

173

ДОДАТОК А

186

ДОДАТОК Б

190

ВСТУП
Сучасний етап розвитку пострадянських держав, що характеризується продовженням трансформаційних процесів у сфері громадянських цінностей та ідеалів, породжує значні модифікації взаємин громадян із владою, політикою і позначається на формуванні політичної культури особистості.
Послаблення механізмів передачі громадянського досвіду попередніх поколінь, брак власно політичної практики батьків” та інших суб’єктів політичної соціалізації обумовлює дефіцит політичної культури наступних поколінь. За цих умов одним із значущих суб’єктів політичної соціалізації молоді стає система освіти, перш за все вищої. В останні роки саме вихованці вищої школи стають об’єктом інтересу як функціонерів від політики, так і науковців. Підвищена дослідницька увага до вивчення студентства як суб'єкта громадсько-політичного життя обумовлена специфікою даної соціальної групи, яка завдяки своїм віковим та освітнім характеристикам, рівню мобільності, динамізму, новаторства може претендувати на статус провідника нової, властивої розвинутим громадянським суспільствам політичної культури, набути рис майбутньої інтелектуальної, в тому числі політичної еліти.
За радянських часів постачальниками” політичної партійної еліти виступали передусім університетські істфаки. Сьогодні, як свідчать соціологічні дослідження [4, С. 391], відбувається зростання орієнтацій майбутніх спеціалістів на політичну і громадську діяльність незалежно від профілю навчання. Хоча частіше за інших прагнуть присвятити своє життя політиці все ж таки вихованці класичних університетів і гуманітарних вузів.
Саме у ВНЗ студенти отримують знання в області соціально-політичних наук (соціології, політології, права тощо), завдяки органам студентського самоврядування, членству у політичних партіях і громадських організаціях, в тому числі студентських, у них формуються вміння та навички роботи з людьми, вирішення соціальних проблем. Усе це визначає вищу освіту як важливий фактор становлення політичної культури майбутніх фахівців.
Актуальним представляється дослідження особливостей сприйняття студентством сфери політики, факторів, що обумовлюють вибір ним тієї чи іншої політичної позиції, ролі, яку студентська молодь відіграє у громадсько-політичному житті своєї країни, а також впливу вищої школи на процес політичної соціалізації своїх вихованців.
Враховуючи актуальний соціально-політичний контекст пострадянських суспільств, у тому числі українського, серед внутрішньо-особистісних характеристик, які визначають політичну позицію та політичну участь особистості, на особливу увагу дослідників заслуговують політичні орієнтації. Адже саме ці феномени свідомості є найбільш артикульованими, такими, що динамічно змінюються та водночас виступають фактором і показником змін, що відбуваються у політичній сфері суспільства.
Ступінь розробки проблеми. Теоретико-методологічними засадами вивчення політичних орієнтацій є передусім розробки теоретиків політичної культури, американських дослідників Г. Алмонда і С. Верби, їх послідовників Л. Пая, Д. Дивайна, Р. Такера, які трактують політичну культуру як сукупність політичних орієнтацій, властивих населенню взагалі чи його окремим групам, виокремлюючи її когнітивні, емоційні й оціночні компоненти; У. Розенбаума - автора емпіричної типології політичної культури, показники виміру якої використовуються і в рамках даної роботи. Інтерес до проблематики політичних орієнтацій властивий також американському соціологу Р.Інглехарту, який використовує ціннісний підхід до аналізу цих феноменів.
Суттєвий внесок у науковий аналіз політичних орієнтацій зробили такі вітчизняні і російські дослідники, як Е.Баталов, І.Білоконь, Ф.Бурлацький, А.Воторопін, Д.Гавра, О.Галкін, Є.Головаха, О.Дженусов, Л.Зуєв, В.Матусевич, Л.Нагорна, А.Попов, Н.Соколов, Г.Циганенко, В.Цимбалістий, О.Шатілов та ін. Вивченню політичних орієнтацій студентства присвятили свої роботи М.Білик, М.Дроздова, Т.Поснова, М.Хоменко та інші.
Проблеми політичної соціалізації молоді висвітлюються у роботах І.Алексєєнко, В.Бебика, К.Гаджієва, Н.Гедікової, М.Головатого, Є.Головахи, М.Головіна, М.Катаєвої, С.Макеєва, С.Матвієнко, В.Москаленка, А.Надточія, О.Петрунько, А.Пойченка, В.Ребкало, С.Рощина та ін. Дослідженню проблем студентства та вищої школи присвячують свої роботи В.Астахова, О.Балакірєва, В.Лісовський, К.Михайльова А.Ніколаєвська, Є.Подольська, Л.Сокурянська, О.Якуба та ін.
Проте узагальнення наукових праць сучасних дослідників політичних орієнтацій свідчить про недостатній рівень концептуалізації даного феномену (його зведення до партійно-ідеологічних орієнтацій), відсутність аналізу його зв’язку з політичною культурою, політичною свідомостю, політичними установками, а також брак комплексних досліджень чинників та механізмів становлення та реалізації політичних орієнтацій. Розробка саме цих аспектів аналізу політичних орієнтацій визначає актуальність теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з основними напрямками досліджень, що здійснюються за участі автора кафедрою соціології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: Сучасні університети як осередки формування майбутньої інтелектуальної еліти” (номер державної реєстрації 0100u003309), Вища школа як суб’єкт соціокультурної трансформації” (номер державної реєстрації 01024000357) і Вища освіта як фактор соціоструктурних змін: порівняльний аналіз посткомуністичних трансформацій” (номер державної реєстрації 0105u000709).
Об'єктом дослідження виступають політичні орієнтації пострадянської студентської молоді.
Предметом - динаміка політичних орієнтацій студентства і фактори, що зумовлюють їх формування, розвиток та реалізацію.
Мета роботи полягає у виявленні факторної обумовленості динамічних характеристик політичних орієнтацій пострадянського студентства та розробці рекомендацій щодо можливих шляхів підвищення рівня політичної культури майбутніх фахівців.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
- аналіз основних теоретико-методологічних підходів до вивчення політичних орієнтацій у сучасному соціогуманітарному знанні;
- здійснення теоретичної та емпіричної інтерпретації поняття "політичні орієнтації", аналіз його співвідношення з поняттями ціннісні орієнтації”, соціальні орієнтації”, "політична культура", "політична свідомість", "політична поведінка", політичні установки”;
- розробка методологічної схеми аналізу політичних орієнтацій у контексті системно-ціннісного підходу;
- аналіз основних чинників політичної соціалізації пострадянської студентської молоді;
- концептуалізація процесу формування в умовах вищої школи політичних орієнтацій майбутніх фахівців як важливої складової їх політичної культури;
- дослідження особливостей динаміки та факторної обумовленості політичних орієнтацій пострадянського студентства (на прикладі України і Білорусі);
- розробка рекомендацій щодо підвищення ролі пострадянської вищої школи у процесі політичної соціалізації студентства, в тому числі становленні його політичної культури.
Методи дослідження. Вивчення політичних орієнтацій пострадянського студентства є комплексним, кількісно-якісним дослідженням зазначеного феномену. В рамках дисертаційної роботи були застосовані такі методи збору соціологічної інформації, як аналіз документальних джерел, масові анкетні опитування, фокусовані групові інтерв’ю. Серед методів обробки даних застосовувалися кореляційний, порівняльний, факторний та кластерний аналіз кількісних даних, метод змістовного аналізу якісної інформації тощо.
Теоретико-методологічною базою дисертаційного дослідження стали розробки представників системного підходу - американських дослідників в галузі політичної культури Г. Алмонда, С. Верби, У. Розенбаума; теорія механізму формування політичних орієнтацій Ф. Бурлацького та О. Галкіна; ціннісний підхід Р. Інглехарта; поколінний підхід до аналізу політичної соціалізації М. Головіна.
Емпіричну базу дисертації становлять результати загальнонаціональних та міжнародних соціологічних досліджень студентської молоді, здійснених співробітниками кафедри соціології соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: Сучасні університети як осередки формування майбутньої інтелектуальної еліти українського суспільства” (2000-2001 рр., за репрезентативною вибіркою опитано 1810 респондентів 16 вузів України), Вища школа як суб’єкт соціокультурної трансформації” (2002-2004 рр., за репрезентативною вибіркою опитано 1972 студенти 19 вузів України та 900 студентів 17 вузів Білорусі), Вища освіта як фактор соціоструктурних змін: порівняльний аналіз посткомуністичних трансформацій” (2005-2006 рр., за репрезентативною вибіркою опитано 3057 студентів 31 ВНЗ України) (керівник проектів проф. Сокурянська Л.Г.). Окрім того, емпіричну базу дисертації складають результати досліджень зазначених проблем, здійснених фахівцями інших соціологічних центрів України.
Наукова новизна роботи полягає у розв’язанні важливого завдання соціології молоді і політичної соціології, пов’язаного з визначенням механізму формування і актуалізації політичних орієнтацій пострадянської студентської молоді. А саме:
· уперше на основі аналізу теоретико-методологічної бази наукових надбань з теми дослідження застосовано системно-ціннісний підхід до аналізу політичних орієнтацій пострадянського студентства, який полягає в тому, що політичні орієнтації, з одного боку, є важливою складовою політичної культури як системного утворення, а з іншого, - результатом актуалізації термінальних (в тому числі політичних) й інструментальних цінностей особистості або групи;
· дістала подальшого розвитку теоретична та емпірична інтерпретація поняття «політичні орієнтації», доведена доцільність використання цього поняття в дослідженні політичної свідомості пострадянської молоді, що обумовлено значенням даного феномену у процесах формування політичного вибору, в тому числі електоральної поведінки, можливостями його емпіричного виміру;
· уперше у вітчизняній соціології, спираючись на класифікацію когнітивних, афективних і оцінювальних складових політичної культури, запропоновану Г.Алмондом і С. Вербою, а також на емпіричну типологію У. Розенбаума, розроблено систему показників емпіричного виміру орієнтацій у сфері політики, яка була застосована для аналізу політичних орієнтацій пострадянського студентства;
· уперше на основі порівняльного аналізу результатів досліджень політичних орієнтацій українського студентства, проведених у 2002-2004 рр. та у 2005-2006 рр., здійснено концептуалізацію зрушень політичних орієнтацій студентства, в тому числі обумовлених його участю у подіях листопада-грудня 2004 рр.;
· дістав подальшого розвитку концепт політичної соціалізації студентства; на підставі емпіричного дослідження доведено вплив системи вищої освіти на політичну соціалізацію майбутніх фахівців, виявлено прямі та латентні функції вищої школи у цьому процесі;
· подальшого розвитку отримала систематизація чинників формування політичних орієнтацій студентів, доведено вплив на ставлення студентів до політики об'єктивних (економічного, регіонального, культурно-мовного, соціально-психологічного) та суб'єктивних (ціннісного, фактору національно-політичної ідентифікації, фактору задоволеності життям тощо) факторів;
· уперше розроблено пояснювальну модель протестної поведінки українського студентства, завдяки чому здійснено аналіз протестного потенціалу сучасної студентської молоді.
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у розробці системно-ціннісного підходу до аналізу політичних орієнтацій особистості чи соціальної групи, який може бути застосований у подальших дослідженнях з зазначеної теми; у розвитку категоріального апарату таких галузей наукового знання, як політична соціологія, соціологія молоді, соціологія освіти, політична психологія, зокрема, в інтерпретації та уточненні змісту понять політичні орієнтації”, політична культура”, політична соціалізація”, політичні ідентичності”, протестний потенціал” та ін.
Практичне значення результатів дисертації полягає у виявленні динаміки політичних орієнтацій студентської молоді з урахуванням факторної обумовленості цього процесу у контексті суспільної трансформації, що допоможе прогнозувати подальший розвиток даного явища, а також корегувати процес політичної соціалізації молоді. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані в практиці таких суб’єктів соціально-політичного процесу, як молодіжні організації, політичні партії, органи державного управління, а також освітніх установ. Матеріали дисертації можуть бути використані при викладанні навчальних курсів: «Соціологія молоді», «Політична соціологія», «Соціологія електоральної поведінки», «Соціально-політичний маркетинг» та інших, а також при підготовці підручників і навчальних посібників із цих курсів.
Апробація роботи. Основні висновки і положення даного дисертаційного дослідження були викладені на міжнародних науково-практичних конференціях «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир, 2002 р.), «Харківські соціологічні читання» (Харків, 2004, 2005, 2006 рр.), Якубинська наукова сесія (Харків, 2005, 2007 рр.). Векторы развития современной России” (Москва, 2005 р.), Inter-Regional Discipline Meeting of AFP Fellows” (Тбілісі, 2006 р.). Дисертація також обговорювалася на теоретичних семінарах кафедри соціології та соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н Каразіна.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у 9 публікаціях, 6 з яких у спеціалізованих фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел (всього 158 джерел), додатків.

bibliography

ВИСНОВКИ

Однією з найгостріших проблем українського суспільства, як і взагалі пострадянського, є соціально-психологічна неготовність більшості людей внаслідок цілої низки причин бути активними учасниками трансформаційних та інноваційних процесів. Чи не найважливішим чинником цього явища можна вважати недостатню здатність громадян адекватно самовизначитися у новому, мінливому політичноу просторі, усвідомлювати власні політичні інтереси та визначати свої дії заради їх реалізації.
Необхідність підвищеної дослідницької уваги до вивчення студентства як суб'єкта громадсько-політичного життя обумовлена специфікою даної соціальної групи, яка в силу віку і умов отримання освіти може стати провідником нової, властивої розвинутим громадянським суспільствам політичної культури, набути значного потенціалу майбутньої інтелектуальної, в тому числі політичної еліти.
Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, присвячених розгляду політичних орієнтації студентської молоді, механізму їх формування і розвитку, треба зазначити відсутність у вітчизняній науці комплексного аналізу цієї наукової проблеми, висвітлення її теоретичних, методологічних, методичних та емпіричних аспектів. Запропонований у роботі системно-ціннісний підхід представляє собою комплексну концептуальну модель аналізу політичних орієнтацій пострадянського студентства з подальшою її емпіричною апробацією.
Узагальнення теоретико-методологічних підходів до вивчення поняття політичні орієнтації” і пов’язаних з ним категорій ціннісні орієнтації”, соціальні орієнтації”, політична культура”, політична свідомість”, політична поведінка”, політичні установки” дозволяє охарактеризувати політичні орієнтації як комплексну, динамічну складову свідомості, що вказує на когнітивні, оціночні, дієві аспекти ставлення до політики, піддається емпіричному вимірюванню, виявляючись у різних політичних діях.
Спираючись на класифікацію когнітивних, афективних і оцінювальних складових політичної культури, запропоновану Г.Алмондом і С. Вербою, а також на емпіричну типологію політичної культури У. Розенбаума, в роботі застосовано систему емпіричних показників виміру орієнтацій студентства у сфері політики, до якої віднесено: політичні цінності, політичні ідентичності, політичну компетентність, політичні установки, політичну довіру.
Емпірична апробація системно-ціннісного підходу до аналізу політичних орієнтацій свідчить про значущість впливу на диференціацію політичних орієнтацій студентства не тільки об’єктивних факторів (економічного, регіонального, культурно-мовного), на які зазвичай звертають увагу дослідники політичних орієнтацій, але і суб’єктивних факторів (ціннісного, фактора національно-політичної ідентифікації, фактора задоволеності життям). Ціннісний фактор знайшов свій прояв у диференціації політичних уподобань студентства: найбільш активну позицію і зацікавлене ставлення до політики демонструють студенти, яким, поряд з такими постматеріалістичними цінностями, як самореалізація, освіченість, особиста свобода, властиві цінність можливості приносити користь суспільству, участі у громадськомау житті, у вирішенні суспільних проблем.
Важливим у контексті дослідження проблеми політичної соціалізації студентської молоді стало вивчення ролі системи вищої освіти у формуванні політичних орієнтацій студентства, що визначається, передусім, виконанням нею функцій прямої і латентної політичної соціалізації. Зафіксована у дослідженнях недостатня вдоволеність студентів рівнем знань про політику, що надається у вузі, і обумовлений цим низький рівень їх політичної компетентності (що виражається, зокрема, в усвідомленні неможливості впливати на політичний процес) є свідоцтвом недостатньої ефективності виконання освітою функції прямої політичної соціалізації. У зв’язку з цим неправомірним виглядає скорочення блоку соціально-гуманітарних дисциплін у навчальних планах ВНЗ. З метою підвищення зацікавленого ставлення студентів до гуманітарних предметів і ефективності їх засвоєння доцільно вдосконалювати методику їх викладання, використовуючи діалогові форми взаємодії, знайомлячи студентів з результатами соціологічних досліджень у громадсько-політичній сфері, сприяючи їх власному залученню до проведення таких досліджень.
Значну роль у підвищенні соціальної, в тому числі політичної активності майбутніх фахівців має відіграти розвиток у ВНЗ органів студентського самоврядування, результатом діяльності яких є не тільки сприяння розвитку інтересів студентів конкретного ВНЗ і студентської молоді взагалі, а й набуття майбутніми фахівцями досвіду громадської діяльності, участі у соціально-політичних процесах країни.

Список ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Almond G. Introdiction // The Civic Culture Revisited. Boston, 1980. - 16 p.
2. Heunks F., Hikspoors F. Political Culture 1960-1990 р. // Values in Western Societies. R. de Moor (ed.). Tilburg: Tilburg University Press, 1995. P. 51-55.
3. Inglehart R. Culture Shifts in Advanced Industrial Society. Princeton. 1990. 432 p.
4. White Stephen. Political Culture and Soviet Politics. London, Great Britain, 1979. 234 p.
5. Акімов Д. Громадянська активність як складова політичної культури // Вісник Книжкової палати. 1999. - №12. С.27-30.
6. Алексеева Т.А. Личность и политика в переходный период: проблемы легитимности власти. // Вопросы философии. 1998. - №7. С.58-65.
7. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. 1992. - №4. С.122-134.
8. Алмонд Г., Пайєлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: Учебное пособие / Сокр. пер. с англ. А.С. Богдановского, Л.А. Галкиной; Под ред. М.В. Ильина, А.Ю. Мельвиля. М.: Аспект Пресс, 2002. 537 с.
9. Анатомия души Майдана. // Зеркало недели. - №50, от 11-17 декабря 2004 г. / http. // www. zerkalo-nedeli.com.
10.Андреев С.С. Политическое доверие и политическая ответственность // Социально-политический журнал. 1992. №10. С.29-43.
11.Ануфриев Е.А. Политическая социализация личности как проблема современной политологии. // Вестн. моск. ун-та. Сер.18. Социология и политология. 1997. - №3. С.34-44.
12.Артемов Г.П. Ценностные ориентации, политическая культура и партийные предпочтения. // Политический анализ: Доклады Центра эмпирических политических исследований СпбГУ. Вып. 4 / Под ред. Г.П. Артемова. СПб: Издательство С. Петербургского университета, 2003. - С. 4-21.
13.Ашин Г.К., Кравченко С.А., Лозанский Э.Д. Социология политики. Сравнительный анализ российских и американских политических реалий. М.: Экзамен, 2001. 608 с.
14.Балакирева О. Раскол общества увеличивается. // День. - №154, 27 августа 2005 г.
15.Барабаш В. Інституціоналізація молодіжного руху України. // Політичний менеджмент. 2004. - №3. С. 98-111.
16.Барматова С. Чи здатна політична реклама перевернути світ”? // Соціальна психологія. 2007. - №1. С. 89-95.
17.Барматова С.П. Політична соціологія. Курс лекцій. К.: Аналітичний центр вивчення суспільства, 2003. 123 с.
18. Баталов Э.Я. Политическая культура современного американского общества. М.: Наука, 1990. 256с.
19.Бебик В. Політична культура // Політика і час. 1991. - №13. С.48-52.
20.Бебик В., Корнєв М. Політична культура та політична соціалізація // Політична думка. 1993. - №1. С.27-29.
21.Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. К., 1996. 112 с.
22.Білик М. Особливості формування політичної культури сучасної молоді. // Соціальна психологія. 2004. - №4. С. 96-104.
23.Білоконь І. Політичні подія кінця 2004 року і соціально-політичні настановлення молоді. // Соціальна психологія. 2005. №4. С. 21-31.
24.Білоконь І. Соціально-політичні настановлення молоді в умовах трансформації суспільства / http: // www. politik.org.ua
25.Борінштейн Є.Р., Кавалеров А.А. Особистість: її мовні ціннісні орієнтації: Монографія. Одеса: Астропринт, 2001. 168 с.
26.Бублик П. Ідентичність як фактор політичної культури. // Людина і політика. 2004. - №2. С. 62-67.
27.Бурлацкий Ф.М., Галкин А.А. Современный Левиафан: Очерки политической социологии капитализма. М., 1985. 199 с.
28.Буцевицький В. Проблеми політичної культури в Україні в процесі державотворення // Нова політика. 1999. - №1. С.49-51.
29.Василенко И. Человек политический в информационном обществе. // Власть. 2004. - №3. С. 46-54.
30.Вашутін О. Політична соціалізація молоді в сім'ї і становлення політичної психології індивіда // Людина і політика. 2000. - №5(11). С.67-71.
31.Волков Ю.Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи. Ростов-на-Дону. 2001. 575 с.
32.Гавра Д.П., Носков А.И., Чазова Н.В. Культурно-образовательная элита России: способы производства политических практик. // Политический анализ: Доклады Центра эмпирических политических исследований СпбГУ. Вып. 4 / Под ред. Г.П. Артемова. СПб: Издательство С. Петербургского университета, 2003. - С. 22-43.
33.Гавра Д.П., Соколов Н.В. Исследование политических ориентаций. // Социс. 1999. - №1. С. 66-77.
34.Гірц К. Інтерпретація культур. К., 2001. 542 с.
35.Глотов Б. Психологічні риси українського народу як світоглядно-психологічна засада процесів державотворення // Грані. 1999. - №5(7). С.71-75.
36.Головин Н.А. Теоретико-методологические основы исследования политической социализации. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2004. 288с.
37.Горбачик А. Політичні орієнтації та соціальне самопочуття населення України // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. - №3. С.42-55.
38.Гордеева А.В. Абсентеизм как вид политического поведения. // Современное российское общество: состояние и перспективы. Материалы Всероссийской научной конференции (первые казанские социологические чтения). Том 2. Казань, 2006. С. 177-180.
39.Гриценко О. Політична комунікація. Скільки конструктиного, а скільки деструктивного? // Віче. - №9(138). 2003. С.76-79.
40.Данилов А.В. Раскол по линии материализм/ постматериализм и политические предпочтения. // Политический анализ: Доклады Центра эмпирических политических исследований СпбГУ. Вып. 4 / Под ред. Г.П. Артемова. СПб: Издательство С. Петербургского университета, 2003. С. 43-53.
41.Дахин В. Политическая культура и власть // Свободная мысль. 1996. - №1. С.16-26.
42.Дашкевич Я. Молода національна еліта та основні етичні вартості // Державність. 2000. - №1-2. С.9-12.
43.Дембицька Н. Когнітивний аспект політичної свідомості нового покоління. // Соціальна психологія. 2003. - №1. С. 87-98.
44.Дженусов А.И. Политическая культура: концептуальные аспекты // Социально-политический журнал. 1994. - №11-12.- С.75-83.
45.Дженусов А.И. Различие структур и уровней развития политической культуры // Социально-гуманитарные знания. 1999. - №4. С.108-121.
46.Дмитриева Е. Фокус-группы в маркетинге и социологии. М., 1998. 140 с.
47.Жадько В. О парадоксах политического сознания сельского избирателя // Политическая мысль. 2000. - №1. С.20-29.
48.Загородній Ю.І., Куріло В.С., Савченко С.В. Політична соціалізація студентської молоді в Україні: досвід, тенденції, проблеми. К.: Генеза, 2004. С.21-27.
49.Залізняк Л. Плач як форма політичної активності в сучасній Україні // Дніпро. 1998. - №3-4. С.104-107.
50.Иванов В.Н., Назаров М.М. Политическая ментальность: опыт и перспективы исследования // Социально-политический журнал. 1998. - №2. С.42-58.
51.Иванов Д.В. Государственное телевидение Украины и его влияние на политическую культуру. / http: //statetv.narod.ru/index.html/ - 2000.
52.Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества. // Полис. 1996. - №4.
53.Ирхин Ю.В. Социология культуры: учебник для вузов. М.: Экзамен, 2006. 525 с.
54.Іжевська Т., Красільчук В. Діалог культур чи монолог західної культури? // Політика і час. 1998. - №1. С.28-32.
55.Іщенко Ю. Толерантність..? // Розбудова держави 1995. - №9. С.15-21.
56.Карпухин О.Н. Сделала ли молодежь свой выбор? (к проблеме социализации молодого поколения современной России) // Социально-гуманитарные знания. 2000. - №4. С.180-182.
57.Клюенко Э. Особенности политического выбора украинских граждан в обществах авторитарного и демократического типа (сравнительный анализ результатов выборов в Верховную Раду Украины 2006 года по зарубежному округу). // Социология: теория, методы, маркетинг. 2006. - №4. С. 113-125.
58.Ковалева Т.В., Селезнев И.А. Этнополитическое сознание студенчества в первой половине 90-х годов // СОЦИС. 2000. - №4. С.71-74.
59.Козак В. Сенс і пріоритети політичної участі: погляди західних і вітчизняних мислителів // Віче. 1998. - №1. С.119-127.
60.Комаровский В. Переходное сознание переходного периода // ОНС. 1994. - №1. С.39-46.
61.Костенко Н. Культурные идентичности: превращения и признания. //Социология: теория, методы, маркетинг. 2001. - №4. с. 69-88.
62.Кочубей Л. Проблеми дослідження електорального простору. // Політичний менеджмент. 2005. - №2. С. 108-117.
63.Красильникова О.В. Политические предпочтения возрастных групп // СОЦИС. 2000. - №9. С.49-52.
64.Кривега Л.Д. Мировоззренческие ориентации личности в условиях трансформации общества. Запорожье: ЗГУ, 1998. 202 с.
65.Кузьмов Т. Шанс поколения. // Зеркало недели. - №3(531), 29 января 2005 г.
66.Культурные миры молодых россиян: три жизненные ситуации. М.: Изд-во МГУ, 2000. 224 с.
67.Куценко О. Сохраняют ли значение классовые основания политического участия? // Социология: теория, методы, маркетинг. 2006. - №3. С. 92-112.
68.Лапкин В.В., Пантин В.И. Освоение институтов и ценностей демократии украинским и российским массовым сознанием // Полис. 2005. - №1. С.50-62.
69.Лебединська І., Григор'єв В. Політична культура молоді на зламі світоглядної парадигми // Нова політика. 1998. - №3. С.15-19.
70.Левчик Д.А., Левчик Э.Г. Типы политического поведения населения // СОЦИС. 1997. - №12. С.24-34.
71.Лисовский В.Т. Советское студенчество: социологические очерки. М.: Высш.шк., 1990. 302 с.
72.Лісовий В. Поняття політичної культури і сучасний стан політичної культури в Україні // Розбудова держави. 1993. - №3.- С.52-57.
73.Мазіна Н.Є. Соціально-політичні орієнтації молоді у контексті трансформаційних змін в Україні на почтаку ХХІ ст. (регіональний аспект). 23.00.02 Політичні інститути і процеси. Автореферат. 2006.
74.Макаренко Е., Коваль О. Специфіка поняття "політична культура суспільства" // Нова політика. 1997. - №6. С.8-12.
75.Макеєв С., Надточий А. Політична соціалізація в пострадянській Україні // Політична думка. 1997. - №9. С.18-29.
76.Мамут Л.С. Образ государства как алгоритм политического поведения // Общественные науки и современность. 1998. - №6.- С.86-97.
77.Матусевич В. Політична культура: теоретично-методологічні проблеми дослідження // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. - №4-5. С.5-20.
78.Молчанов М. Політична культура України: радянська чи пострадянська // Сучасність. 1995. - №10. С.59-69.
79.Моніторинг громадської думки населення України (вересень 2001). К., 2001.
80.Морозов В.В., Скробов А.П. Противоречивость социализации и воспитания молодежи в условиях реформ. // Социально-политический журнал. 1998. - №1. С.148-154.
81.Нагорна Л. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії. К., 1998. 278 с.
82.Немировский В.Г. Красные, зеленые, белые(заметки о политическом сознании молодежи) // Человек. 1992. - №3. С.69-73.
83.Образ жизни современного студента / под ред Лисовского В.Т. Ленинград, 1981. 206 с.
84.Остапенко М. Політична свідомість студентської молоді в сучасній Україні (за підсумками соціологічного дослідження студентів НПУ ім. М.Драгоманова) // Нова політика. 1999. - №4. С.28-32.
85.Перов А.В. Тенденции и особенности формирования политических субкультур в современном российском обществе. // Вестник Моск. ун-та. Сер. 12. Политические науки. 2003. - №2. С. 20-33.
86.Петрунько О.В. Мотиви відчуження сучасної молоді України від активної політичної діяльності. // Педагогіка і психологія. 1996. - №1. С.98-101.
87.Пивоваров Ю.С. Политическая культура пореформенной России. М., 1994. 217 с.
88.Пивоваров Ю.С. Политическая культура. Методологический очерк. М., 1996. 80 с.
89.Підліток у великому місті: фактори та механізми соціалізації / За ред. Л.Г.Сокурянської. Харків, 2000. 206 с.
90.Плоский К.В. Участь молоді у розвитку місцевої демократії в Україні: проблеми та перспективи. // Український соціум. 2005. - №1(6). С. 100-110.
91.По той бік розуміння. Україна та Європа після Помаранчевої революції. / За заг. ред. Гейра Флікке та С. Кисельова. За матералами міжнародного наукового семінару Перед визнанням: Україна та Європа після Помаранчевої революції”. К. НаУКМА, 30 вересня 2005 р. 228 с.
92.Побокін М. Маніпуляційні впливи в системі політичних технологій. // Людина і політика. 2004. - №3. С.63-73.
93.Подольская Е.А. Ценностные ориентации и проблема активности личности. Харьков: Основа, 1991. 164 с.
94.Поливаева Н.Н. Тип общества и политическое сознание. // Вестник Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. 2002. - №2. С. 3-27.
95.Поливаева Н.П. Политическая культура и политическое сознание. Учебное пособие по политологии. / Воронежский ун-т. Сост.: Н.П. Поливаева. Воронеж, 1999. - 60 с.
96.Политическая культура населения Украины. / Отв.ред. Ю.Н.Пахомов и Е.И.Головаха К., 1993. 133 с.
97.Политическая наука: новые направления / Пер. с англ. М.М. Гурвица, А.Л. Демчука, Т.В. Якушевой. Научн. редактор Е.Б. Шестопал. М., Вече, 1999. 816 с.
98.Политическая социология. М., 2000. 293 с.
99.Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні. К., 1998. 224 с.
100. Політична культура української молоді як ресурс державного процесу / Навч. посібник для слухачів постійно діючого тематичного семінару лідерів молодіжних громадських організацій. / Укладачі І.О. Поліщук, В.І. Руженцева. Х., Вид-во ХарРІ УАДУ Магістр”, 2003. 67 c.
101. Політологія /За ред. Сазонова М.І. Харків, Фоліо, 1998. 735 с.
102. Поліщук І.О. Політична культура українства: конфліктність чи миролюбність. Харків, 2000.
103. Почепцов Г. Це солодке слово "електорат" // День, 21 грудня 2000р.
104. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1997 року). К., 1998.
105. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1998 року) К., 1999.
106. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 року) К.,2000.
107. Про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року). К., 2001.
108. Про становище молоді в Україні (за підсумками 2003 року). К., 2004.
109. Пробийголова Н. Особливості розвитку теорії політичної соціалізації// Політичний менеджмент. 2004. - № - С.88-95.
110. Проскуріна О. Політична культура і соціальна дійсність // Нова політика. 2000. - №2. С.63-65.
111. Проскуріна О. Удосконалення форм соціалізації і процес становлення особистості // Політичний менеджмент. 2003. - №2. С. 50-57.
112. Процьків М. Від особистої культури до політичного майбутнього // Сучасність. 2000. - №3. С.80-89.
113. Резник А. Институциональные факторы слабоинтегрированного украинского общества. // Социология: теория, методы, маркетинг. 2005. - №1. С. 155-167.
114. Резнік О. Політична самоідентифікація особистості за умов становлення громадянського суспільства. К.: Інститут соціології НАН України, 2—3. 184 с.
115. Репа А. От желания революции к революции желания. // Зеркало недели. - №1(529) 15 января 2005 г.
116. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. - СПб.: Питер, 2002. 688 с.
117. Ротар Н. Концепція політичної культури в українській політичній науці. // Політологічні та соціологічні студії. Чернівці, 2000. С.99-107.
118. Ротар Н. Політична участь громадян України в умовах е-демократизації. // Політичний менеджмент. 2006. - №2. С.78-90.
119. Рощин С.К. Психологические проблемы политического развития личности. // Психологический журнал. 1984. - №3. С.80-94.
120. Рудакевич О. Ментальність і політична культура української нації // Розбудова держави. 1995. 1995. - №10. С.26-31.
121. Рудакевич О. Проблема українізації політичної культури української нації // Розбудова держави. 1996. - №9. С.7-9.
122. Рудакевич О. Феномен політичної культури // Віче. 1997. - №10. С.90-104.
123. Руденко Ю.Ю. Політична свідомість українського суспільства в трансформаційний період6 чинники формування (політологічний аналіз). Автореферат. Харківа, 2003. - 21 с.
124. Руженцева В.И. Политические ориентации постсоветского студенчества: динамика и факторная обусловленность // Проблемы XXI века: культура поведения молодежи. Роль общества в воспитании молодежи: Материалы Международной научно-практической конференции. СПб.: Изд-во СПбГУЭВ, 2004. С. 74-75.
125. Руженцева В.І. Інтелектуальна еліта у політичному просторі: аналіз практик впровадження символічного капіталу у політику // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х., Видавничий центр ХНУ, 2005. С.418-423.
126. Руженцева В.І. Особливості політичних орієнтацій студентства: соціологічний аналіз // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х., Видавничий центр ХНУ, 2002. - С. 598-600.
127. Руженцева В.І. Особливості політичної культури сучасної української молоді // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Х., Видавничий центр ХНУ, 2001. С.497-502.
128. Руженцева В.І. Політико-ідеологічні ідентифікації українського студентства: фактори впливу // Український соціум К., 2005. - №1(6). С. 44-53.
129. Руженцева В.І. Політичні ідентифікації українського та білоруського студентства // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Х., Видавничий центр ХНУ, 2005. - С. 197-202.
130. Руженцева В.І. Проблема політичної соціалізації в період трансформацій // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир, 2002. С. 123-124.
131. Самсонова Т.Н. Политическая социализация российских школьников: достижения, проблемы, перспективы. // Социально-гуманитарные знания. 2001. - №2. С.177-189.
132. Свершко О.В. Ціннісні орієнтації у політичній культурі молоді постсоціалістичного суспільства (соціологічний аспект). Автореферат. Харків, 1996. 26 с.
133. Собкин В.С. Старшеклассник в мире политики. Эмпирическое исследование. М.: ЦСО РАО, 1997. 318 с.
134. Сокурянская Л.Г. Студенчество на пути к другому обществу: ценностный дискурс перехода. Харьков: Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, 2006. 576 с.
135. Сокурянская Л.Г., Кислова О.Н. Постмодернизация ценностного сознания современного студенчества: украинский и белорусский вариант. // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. Харків, 2004. С. 527-533.
136. Сорочан В.Ю. Вища освіта як фактор політичної соціалзіації молоді. // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць. Харків, 2004. С. 539-542.
137. Социологическая энциклопедия : В 2 т. Т. 2 / Национальный общественно-научный фонд/ Рук-ль научного проекта Г.Ю. Семигин; Гл. ред. В.Н.Иванов. М.: Мысль, 2003. 448 с.
138. Старовойт І. Збіг і своєрідності західноєвропейської та української ментальностей: філософсько-історичний аналіз. Чернівці, 1997.
139. Стегний А. Региональный фактор развития политической культуры населения Украины. // Социология: теория, методы, маркетинг. 2005. - №3. С. 94-121.
140. Стрежнева М.В. Политическая культура в различных инетрпретациях: анализ специального понятия. // Общественные науи и современность. 2002. - №5. С. 141-155.
141. Тарасенко В., Шараєва Н. Хліб-сіль і політика: деякі проблеми формування політичної культури селянства України // Віче. 1996. - №3. С.14-26.
142. Ткачев С.И., Ткачева Н.А. Нравственная и политическая культура как ценности воспитания: Учеб.пособие: для студенттов фак. «Социал. менеджемент»/М-во образования Украины; ХГИ «НУА». Х., 1999. 81с. С. 47-48.
143. Україна посткомуністична: суперечності та перспективи соціально-політичного розвитку // Політична думка. 1993. - №1. С.11-14.
144. Фадеева Л.А. Политическая культура: курс лекций / Перм. ун-т. Премь, 2000. 160 с.
145. Формизано Р. Понятие политической культуры. // Pto et Contra. Том 7. - №3, лето 2002. С. 111-135.
146. Френкин А.А. Правовое политическое сознание // Вопросы философии. 2000. №5. С.3-14.
147. Хилько М. Політична культура населення України: аналіз розвитку громадянських якостей. // Політичний менеджмент. 2007. - №1. С. 115-126.
148. Хмелько В. Отношение граждан Украины к ее вступлению в Евросоюз и НАТО и их оценки своей осведомленности об этих организациях. // Социология: теория, методы, маркетинг. 2006. - №1. С. 71-87.
149. Цимбалістий Б. Політична культура українців // Сучасність. 1994. - №3,4. - С.94-10; 77-90.
150. Ципко С. Проблеми сучасної політичної культури студентської молоді України // Відродження. 1997. - №4. С.8-13.
151. Шатилов А. Постсоветские подходы к изучению политической культуры. // Pto et Contra. Том 7. - №3, лето 2002. С. 183-193.
152. Шевель І.П. Політична свідомість і політична культура: сутність, генезис, типологія // Науковий вісник Дипломатичної академії України. К., 1999. Вип.2.
153. Шестопал Е.Б. Психологический профиль российской политики 1990-х: теоретические и прикладные проблемы политической психологии. М., 2000. 431 с.
154. Щеглов И.А. Политическая социализация личности и современный исторический процесс. // Социально-гуманитарные знания. 2000. - №4. С. 287-297.
155. Юрій М. Етногенезис та ментальність українського народу. Чернівці, 1997. - 237 с.
156. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. - М., 1998. 596 с.
157. Яременко О., Міщенко М. Політичні переваги українців як фактор впливу на політичні процеси // Політична думка. 2000. - №1. С. 3-18.
158. Яремченко Б.П. Формування політичної культури українського народу в нових історичних умовах // Питання культурології. 1997. - №15. С. 7-9.