СЕМАНТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ І ТИПИ ЙОГО ВИЯВУ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ

brief description

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПУТІЛІНА ОКСАНА ЛЕОНІДІВНА

УДК 81371+81367.625=811.112.2=811.161.2

СЕМАНТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ І ТИПИ ЙОГО ВИЯВУ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ
10.02.17 порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Загнітко Анатолій Панасович

Донецьк 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Відмінок як компонент глибинного і поверхневого рівнів організації речення та регулярний виразник об’єкта
1.1. Витоки відмінкової граматики
1.2. Універсальна граматика і поняття універсалії у відмінковій граматиці
1.3. Категорія відмінка у світлі традиційної, універсальної, генеративної та відмінкової граматик
1.4. Взаємодія граматичних форм дієслова й імені як визначальних компонентів формування структури речення у відмінковій граматиці у типології реалізації об’єкта
1.5. Особливості семантичного підходу до сполучуваності, прогнозування пропозиційної структури речення у відмінковій граматиці і позиційно-відмінкового вияву об’єкта
1.6. Глибинний відмінок і структура речення
Висновки до Розділу 1
РОЗДІЛ 2. Семантичний об’єкт у структурі сучасного англійського речення
2.1. Глибинні відмінки і система поверхневих відмінкових (прийменникових і безприйменникових) форм в англійській мові
2.2. Об ’єктна семантика і категорія транзитивності в англійській мові
2.3. Семантика об’єкта у формально простому і семантично складному англійському реченні
2.3.1. Об’єктний відмінок з інфінітивом
2.3.2. Спеціалізовані синтаксичні комплекси з дієприкметником
2.3.3. Конструкції з герундієм
2.3.4. Семантика об’єкта і категорія стану
2.3.5. Структури з модальними дієсловами
2.4. Об’єктні відмінки в структурі англійського складного речення
2.4.1. Ускладнення структури пропозиції
2.4.2. Лексична і граматична сполучуваність компонентів речення
2.4.3. Складнопідрядні речення з конектором I mean
2.4.4. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
Висновки до Розділу 2
РОЗДІЛ 3. Позиційно-функціональні особливості семантичного об’єкта сучасної української мови
3.1. Варіювання поверхневих відмінкових форм зі значенням об’єкта
3.1.1. Інваріантна об’єктна функція знахідного відмінка (без прийменника)
3.1.2. Об’єктна спеціалізація родового відмінка (взаємодія родового і знахідного відмінків)
3.1.3. Орудний відмінок з об’єктним значенням
3.1.4. Давальний відмінок об’єкта
3.1.5. Морфолого-синтаксичні форми відмінків з об’єктним значенням (родовий і знахідний відмінки)
3.1.6. Вторинна об’єктна функція місцевого відмінка
3.1.7. Називний відмінок вторинного об’єкта
3.2. Функція інфінітива у формуванні предикатного об’єкта
3.3. Прогнозувальна роль прислівникових форм у репрезентації глибинного об’єктного значення
3.4. Безособове речення й семантика об’єкта
3.5. Реалізація об’єктного значення в межах складного речення
Висновки до Розділу 3
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
ДОДАТОК А
ДОДАТОК Б
ДОДАТОК В
ДОДАТОК Ґ
ДОДАТОК Д
ДОДАТОК Е
ДОДАТОК Ж
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

У сучасній лінгвістиці помітно зросла увага до проблеми визначення категорії об’єкта та її місця у глибинній і поверхневій структурі речення, до питань семантичної варіативності об’єкта і з’ясування ступеня впливу семантичного наповнення категорії об’єкта на її формальне вираження. Семантичні й формальні вияви об’єкта досліджували Ю.Д.Апресян, М.К.Барт, Л.Беббі, Дж.Бейлін, Н.Ф.Беландіна, О.В.Бондарко, І.Р.Вихованець, Є.Гайчова, Д.Герартс, Л.М.Дяченко, С.Д.Кацнельсон, А.Мартіне, Я.Паневова, М.Я.Плющ, Є.К.Тимченко, Ч.Філлмор, К.І.Ходова та ін., хоча підґрунтя цих досліджень сягають античних часів. Розмаїття принципів і методів аналізу заявленої категорії, а також як наслідок значна кількість побудованих у результаті теоретичних пошуків класифікацій формально-семантичних різновидів об’єкта на матеріалі англійської, німецької, української, чеської та інших мов, не засвідчують наявності єдиного спільного критерію, пропонованого як базовий для єдиної класифікації об’єкта, потенційно прийнятної для будь-якої мови світу, незалежно від того, до якої мовної сім’ї вона б входила, зокрема української та англійської.
З усіх напрямів дослідження семантико-синтаксичної структури речення в українській та англійській мовах, насамперед, специфіки вияву глибинного об’єкта, найефективнішим виступає напрям аналізу, запропонований представниками відмінкової граматики, оскільки він дозволяє описати глибинну семантико-синтаксичну структуру всіх речень обох мов. Концепція глибинних відмінків (тих чи інших семантико-синтаксичних відношень) дозволяє з’ясувати глибинну семантико-синтаксичну структуру різних типів речень навіть різноструктурних мов унаслідок послідовного дотримання логічного принципу відтворення глибинного рівня організації речення і формулювання правил, що пов’язують його елементи певними експліцитними / імпліцитними відношеннями й уможливлюють побудову поверхневого рівня вияву глибинної семантики, зокрема семантичного об’єкта в українській та англійській мовах.
Незважаючи на те, що у відмінковій граматиці основний акцент ставиться на природі глибинних синтаксичних відношень і в центрі уваги опиняються правила поєднання одного мовного знака з іншим у певному реченні (синтактика знака), оскільки ця інформація становить зміст синтаксичного рівня значення лексичної одиниці, обов’язковим для цього типу досліджень є врахування специфіки вираження відношень засобами певної мови, встановлення особливостей граматики і законів лексичної сполучуваності компонентів речення. Актуальність цього підходу зумовлена і специфічним характером сучасних досліджень семантики речення, що підтверджують необхідність застосування різних методів і методик у вивченні семантичних категорій мови, в тому числі й категорії об’єкта із послідовним врахуванням експліцитного / імпліцитного вираження семантики та закономірностей міжрівневих взаємозв’язків і взаємозумовленостей.
Відмінкова граматика орієнтована на трактування глибинної структури речення, де визначальною є не прив’язаність до валентних характеристик дієслова-предиката, а встановлення семантичних ролей-відмінків, що не завжди позиційно заповнені і безпосередньо залежать від валентності присудка на поверхневому рівні, особливо тоді, коли глибинне відмінкове значення виражене не іменною групою, а спеціалізованим синтаксичним комплексом або ПЧ.
Переважне застосування методологічного апарату, властивого для відмінкової граматики, уможливлює визначення статусу глибинної категорії семантичного об’єкта в синтаксичних структурах різних типів (простому, складному реченнях), простеження особливостей міжмовних кореляцій / некореляцій реалізаторів об’єктної семантики з урахуванням фіксованого / нефіксованого порядку розташування компонентів поверхневого рівня структурування речення внаслідок тлумачення мови як системи, центр якої складає граматика, а також зіставного опису глибинного об’єкта і типів його формального вираження в обох мовах завдяки принципу єдності синтаксичних структур і їхнього семантичного наповнення з урахуванням національно-мовної специфіки. Усе це зумовлює проведення зіставного аналізу семантичного об’єкта на глибинному і поверхневому рівні в українській та англійській мовах у межах відмінкової граматики.
Тому актуальність дослідження мотивована відкритістю питання семантичної диференціації об’єкта на глибинному рівні в українській та англійській мовах у контрастивному аспекті, а також суттєвим є встановлення варіювання виявів формальної реалізації об’єктного значення в обох мовах.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота розкриває один з аспектів наукових тем кафедри української мови та прикладної лінгвістики Донецького національного університету Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичні, соціолінгвістичні й емотивні аспекти” (0100U001962), Граматичні, лексичні і семантичні одиниці в українській національно-мовній картині світу” (0105U004527) (2005-2009 р.р.). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Донецького національного університету (протокол № 3 від 29 лютого 2008 р.) і погоджена в Науковій раді Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (протокол № 5 від 15 січня 2004 р.).
Метою дисертації є встановлення закономірностей формально-поверхневих виявів семантичного об’єкта і визначення обсягів його формально-граматичного і семантичного варіювання в сучасних українській та англійській мовах шляхом зіставного аналізу в межах відмінкової граматики.
Мета роботи зумовлює розв’язання таких завдань:
1) кваліфікування об’єкта як специфічного типу семантичних відношень на рівні речення, характеристика синкретичної природи семантичного об’єкта у відмінковій граматиці;
2) простеження еволюції і встановлення сучасного стану відмінкової граматики як окремого напряму лінгвістики з урахуванням коґнітивної, генеративної, універсальної та функціональної лінгвістичних концепцій в аспекті категорії об’єкта;
3) обґрунтування ядерності речення в теорії відмінкової граматики і місця в ньому семантичного об’єкта;
4) аргументування відмінка як мовної універсалії і простеження його інтегрального характеру в аспектах традиційної, універсальної, генеративної та відмінкової граматик із визначенням диференційних ознак об’єктних відмінків та обґрунтуванням їхнього категорійного статусу;
5) з’ясування специфіки наповнення об’єктних відмінків як семантичних інваріантів об’єкта на глибинному рівні в обох мовах;
6) встановлення закономірностей формально-граматичного вияву семантичного об’єкта на поверхневому рівні української та англійської мов, виявлення інваріантних засобів презентації глибинного об’єктного значення в кожній з досліджуваних мов;
7) визначення чинників впливу на реалізацію глибинної об’єктної семантики в сучасному українському й англійському реченнях.
Об’єктом дослідження є глибинна семантика об’єкта на поверхневому рівні простого елементарного, простого ускладненого й складного речення сучасних української та англійської мов.
Предметом дослідження є зіставний опис поверхневих засобів вираження глибинної об’єктної семантики в структурі сучасних української та англійської мов.
Матеріал дослідження становлять отримані методом суцільної вибірки синтаксичні конструкції (зокрема, речення) з об’єктною семантикою в українській та англійській мовах, загальна кількість яких складає 22951одиницю: 11032конструкції української мови та 11919 англійської. Корпус текстового матеріалу формують твори української, американської та англійської художньої літератури ХХ-ХХІ століть (з-поміж яких базовими є: Підмогильний В.П. Місто: Роман, оповідання / Упоряд. Р. Мовчан та В. Шевчука; Вст. ст. В. Шевчука; Приміт. Р. Мовчан. К.: Молодь, 1989. 448 с.; Hemingway E. A Farewell to arms; Авт. вступ. ст. та комент. Є.В.Бондаренко. Харків: Ранок-НТ, 2003. 384 с.) та публіцистики, а також матеріали тлумачних, перекладних, синонімічних, фразеологічних словників, ресурси мережі Інтернет та електронні бази даних.
Для розв’язання поставлених у роботі завдань використовуються лінгвістичні методи: описовий, який дозволив виділити одиниці аналізу та здійснити їх класифікацію й інтерпретацію; зіставний, на основі якого здійснено аналіз об’єктних відмінків у сучасних українській та англійській мовах і встановлено їхні спільні та відмінні ознаки; методика компонентного аналізу, що уможливлює виділення інтегральних і диференційних ознак у семантичній структурі конструкцій зі значенням об’єкта; структурний, спрямований на вивчення зв’язків і відношень між мовними елементами, що дозволив простежити процес взаємодії глибинного та поверхневого вияву об’єктного значення; методика трансформаційного аналізу, що дозволяє встановити наявність категорійної ознаки транзитивності / нетранзитивності дієслівних і віддієслівних лексем української та англійської мов, а також принципи можливої взаємозаміни позицій підмета і додатка на формальному рівні у структурах-репрезентантах семантики об’єкта при транзитивних дієсловах (Vtr); кількісний аналіз, за допомогою якого здійснено вивчення частотних закономірностей лексичної і граматичної сполучуваності досліджуваних конструкцій.
Наукова новизна роботи визначувана тим, що вперше виконане зіставне дослідження глибинної об’єктної семантики і формальних засобів її вияву в українській та англійській мовах, простежена поліфункціональність форм категорійного об’єкта на семантичному рівні й загалом розмежовані формально-граматичні й глибинно-семантичні вияви об’єкта в структурі українського й англійського речень. Запропонований підхід до аналізу універсальної категорії об’єкта дав змогу вперше визначити основні способи розв’язання проблеми кваліфікування специфіки об’єктних відношень в обох мовах шляхом їхнього зіставного аналізу в межах відмінкової граматики, що передбачає проведення дослідження з урахуванням концептуальних засад і принципів аналізу мовного матеріалу коґнітивної, функціональної, генеративної лінгвістик і лінгвістики універсалій. У результаті застосування загальнолінгвістичної синтезованої методики побудовано універсальні моделі реалізації семантичного об’єкта одиницями різних мовних рівнів різноструктурних мов, з’ясовано механізми добору формальних виразників у коґнітивній площині української та англійської мов.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в діагностуванні глибинного семантичного об’єкта, закономірностей його вираження на поверхневому рівні сучасного українського й англійського речень, принципів позиціонування / непозиціонування в структурі речення, в комплексному підході до аналізу семантичних, формально-граматичних і сполучувальнісних ознак конструкцій з об’єктним значенням в обох мовах, сприянні подальшому вивченню об’єктної семантики та її виразників у різноструктурних мовах. Воно є першою спробою універсальної граматики щодо вияву універсального базового компонентаглибинного компонента об’єкта, що забезпечує породження глибинних структур, і виділення цього компонента у глибинній структурі сучасного українського й англійського речень. Дисертація демонструє поєднання принципів, запроваджених магістральними напрямами сучасної лінгвістики, і методики типологічного аналізу мовних явищ і формування якісно нового рівня універсології, що сприятиме розширеному і поглибленому вивченню універсальних глибинних категорій, зокрема категорії об’єкта, у семантичному і формально-граматичному аспектах мов, що належать до різних мовних сімей, передусім української та англійської мов.
Практичне значення дисертації мотивоване тим, що її теоретичні і прикладні напрацювання знайдуть застосування у створенні контрастивних граматик української й англійської мов (розділи Морфологія”, Синтаксис”), у підготовці навчальних посібників з перекладу, опрацюванні нових спецкурсів і спецсемінарів з порівняльної лексикології обох мов (розділи Семасіологія”, Лексикографія”), порівняльно-історичного і типологічного мовознавства, в курсі теорії та практики перекладу, написанні бакалаврських і маґістерських досліджень.
Особистий внесок дисертанта полягає у встановленні закономірностей формально-поверхневих виявів семантичного об’єкта і визначенні обсягів його формально-граматичного і семантичного варіювання в сучасних українській та англійській мовах шляхом зіставного аналізу в межах відмінкової граматики. Дисертація є самостійним дослідженням, виконаним автором одноосібно, як при формуванні теоретико-методичної основи для вирішення поставленої наукової проблеми, так і на етапі перевірки результатів дослідження.
Апробація роботи. Результати дослідження були предметом обговорення на Міжнародній науково-теоретичній конференції Граматичні читання ІІІ” (1-3лютого 2005 р.); підсумковій конференції професорсько-викладацького складу ДонНУ (Донецьк, квітень 2005 р.); ХІІ Міжнародній конференції з функціональної лінгвістики (Ялта, 3-7 жовтня 2005 р.); Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 29 листопада 1 грудня 2005 р.); засіданні семінару Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах” (Донецьк, лютий 2006 р.); засіданні Всеукраїнського граматичного семінару (Донецьк, квітень 2006 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції Граматичні читання ІV” (Донецьк, 1-2 лютого 2007 р.); підсумковій конференції професорсько-викладацького складу ДонНУ (Донецьк, квітень 2007 р.); Міжнародній науковій конференції Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 15-16 травня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції Взаємодія лексичної і граматичної семантики” (Київ, 22-23 травня 2008 р.). Окремі розділи й уся дисертація загалом обговорювалися на засіданнях кафедри української мови та прикладної лінгвістики й аспірантських семінарах факультету іноземних мов Донецького національного університету.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в тринадцяти наукових статтях і матеріалах конференцій, що надруковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України:
1. Путіліна О.Л. Глибинно-експліцитна структура українських транзитивів // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 12. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 143-146.
2. Путіліна О.Л. Об’єктні відмінки у глибинній структурі сучасного англійського речення в зіставленні з українським (комплекси з герундієм) // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Харків, 2005. Вип. 16. С.50-55.
3. Путіліна О.Л. Семантика об’єкта у поверхневій структурі сучасного англійського речення у зіставленні з українським // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип. 13. Донецьк: ДонНУ, 2005. С. 212-218.
4. Путіліна О.Л. Реалізація глибинної об’єктної семантики в простому (формально і семантично) ускладненому реченні англійської мови (у зіставленні з українським) // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. Донецьк: ДонНУ, 2006. Вип. 13. С. 125-136.
5. Путіліна О.Л. Складні та ускладнені конструкції як реалізатори глибинного об’єктного значення на поверхневому рівні сучасного англійського речення у зіставленні з українським // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 14. Донецьк: ДонНУ, 2006. С. 167-174.
6. Путіліна О.Л. Знахідний відмінок як репрезентант глибинного об’єктного значення в сучасній українській мові у зіставленні з англійською // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 15. Донецьк: ДонНУ, 2007. С. 318-325.
7. Путіліна О.Л. Інваріантне значення знахідного відмінка як морфологічного репрезентанта глибинного об’єктного значення в сучасній українській мові у зіставленні з англійською // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. Донецьк: ДонНУ, 2007. Вип. 15. С. 93-102.
8. Путіліна О.Л. Родовий відмінок як репрезентант глибинного об’єктного значення в сучасній українській мові у зіставленні з англійською // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. Донецьк: ДонНУ, 2007. Вип. 16. С. 100-109.
9. Путіліна О.Л. Взаємодія граматичних форм дієслова й імені як визначальних компонентів формування структури українського й англійського речення з позицій відмінкової граматики // Наукові записки. Серія: Філологія. Збірник наукових праць. Вип. 10. У 2-х т. Т. 1. Вінниця. 2008. С. 250-254.
10. Путіліна О.Л. Вторинна об’єктна функція місцевого відмінка в сучасній українській мові (у зіставленні з англійською) // Мовознавчий вісник: Зб. наук. праць. Черкаси, 2008. Вип. 6. С. 93-99.
11. Путіліна О.Л. Називний відмінок вторинного об’єкта в сучасній українській мові у зіставленні з англійською // Часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова: проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць. Серія 10. Київ. 2008. Вип. 4. С. 169-173.
12. Путіліна О.Л. Орудний відмінок з об’єктним значенням на поверхневому рівні сучасного українського речення у зіставленні з англійським // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 16. Донецьк: ДонНУ, 2008. С. 132-140.
13. Путіліна О.Л. Особливості семантичного підходу до сполучуваності й прогнозування пропозиційної структури речення з позицій відмінкової граматики // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. Донецьк: ДонНУ, 2008. Вип. 17. С. 98-107.
Структура дисертації визначена метою та поставленими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаної літератури (477 найменувань) та списку джерел ілюстративного матеріалу: художніх і публіцистичних текстів (118 позицій) і лексикографічних праць (11 позицій).

bibliography

ВИСНОВКИ

Загальний інтегральний і поліпарадигмальний характер сучасних лінгвістичних досліджень, що, з одного боку, орієнтовані на встановлення і кваліфікацію спільних, загальнолюдських лінгвістичних понять і категорій граматичного плану, а з іншого, вияскравлюють тенденцію до врахування національно-мовної специфіки реалізації їх засобами певної мови, створює сприятливі умови для всебічного аналізу мовних явищ, зокрема семантичного об’єкта зі збалансованим урахуванням зовнішнього (формального) і внутрішнього (семантичного) аспектів та залученням теоретичних напрацювань із тих самих або подібних питань в інших мовах із дотриманням принципів зіставного аналізу мовних фактів. Останнє уможливлює дослідження об’єкта в українській та англійській мовах з одночасним застосуванням описового, трансформаційного, структурного, зіставного методів, а також методів компонентного і кількісного аналізу і дійти таких висновків.
1. Семантичний об’єкт (визначуваний з позицій відмінкової граматики) це істота / неістота, на яку спрямовано дію, процес або стан, позначені дієсловом, його вияву властивий семантичний інваріант (В; Ґ; Д; Е) власне-об’єктне значення і варіанти об’єктно-інструментальне, об’єктно-адресатне й об’єктно-локативне, що виражені об’єктними глибинними відмінками та їхніми відмінковими формами в українській та англійській мовах системою формально-граматичних засобів, спеціалізованих на вираженні об’єкта і зумовлених взаємодією категорій імені та дієслова, що формують пропозицію речення (А, 2.1.-2.8; Б(І); Б(ІІ), 3.1.-3.12.).
2. Концепція відмінкової граматики виникла як спроба поєднати в межах однієї теорії ґрунтовний опис семантики мовного явища, зокрема відмінка (у широкому розумінні), докладний опис усіх можливих засобів її вираження в певній мові (Д; Е) з припущенням ймовірності вияву цієї семантики в коґнітивному полі інших мов. Відмінковий напрям передбачає дворівневий підхід до аналізу речення розгляд особливостей організації семантичної структури та формальної реалізації останнього (В; Ґ).
3. Відмінкова граматика є окремим самостійним напрямом лінгвістичних досліджень, пов’язаних із коґнітивною лінгвістикою, з власним категорійно-поняттєвим апаратом, системою методів і прийомів дослідження і спирається на потужне лінгво-теоретичне підґрунтя. До основних джерел її формування належать: 1) універсальна теорія мови, що ґрунтується на універсальних граматиках ХVІІ ХVІІІ століть; 2) концепція генеративної граматики Н.Хомського.
4. Сучасній відмінковій граматиці притаманні спільні риси з: 1)генеративістикою (Теорією керування і зв’язування Н.Хомського (Принцип проекції (Projection Principle) і Граматикою лексичних функцій Дж.Бреснан); 2)універсальною лінгвістикою з послідовним намаганням встановити універсальні лінгвістичні категорії, однією з яких у відмінковій граматиці постає глибинний відмінок; 3) функціональною граматикою, передусім Референційно-рольовою граматикою (Role and Reference Grammar) Р.Д.Ван Валіна, що виявляється у погляді на мову як на систему, у центрі якої перебуває граматика; 4)коґнітивним напрямом у теоріях Т.Бевера, О.Кубрякової, Дж.Лакоффа та інших, для яких визначальним є принцип єдності синтаксичних структур і їхнього семантичного наповнення з урахуванням національно-мовної специфіки.
5. Відмінок є глибинною семантико-синтаксичною категорією, притаманною базовому граматичному рівню української та англійської мов (А, 2.1.; Б(І); Б(ІІ), 3.1.-3.8.). Генеративна, коґнітивна й універсальна граматики ґрунтуються на універсальному трактуванні відмінка, що дозволяє розглядати цю категорію навіть у тих мовах, де вона граматично не виражена.
6. Як глибинне семантико-синтаксичне відношення відмінок реалізується формально-граматичними засобами української та англійської мови (В; Ґ; Д; Е), його значення виявляється за допомогою систем морфологічних (форми поверхневих відмінків без Пр) (А, 2.1.(1а, 2а); Д; Б(І); Б(ІІ), 3.1., 3.2., 3.3.(1, 2, 3), 3.4.; Е), морфолого-синтаксичних (прийменниково-іменникові конструкції) (А, 2.1.(1б, 2б), 2.5.; Д; Б(ІІ), 3.3.(4, 5, 6), 3.5.-3.8.; Е), власне-синтаксичних засобів (синтаксичні комплекси, порядок розташування компонентів у реченні, певним чином організовані речення і частини речень тощо) (А, 2.2.-2.4., 2.6., 2.7.; Д; Б(ІІ), 3.9.-3.12.; Е).
7. Об’єктними відмінками виступають глибинні відмінки, що в реченні виражають семантику об’єкта в широкому розумінні: власне-об’єкт й частково інструмент й адресат, а також система засобів їхнього поверхневого вияву.
8. На глибинному рівні реалізаторами об’єктної семантики в сучасних українському й англійському реченнях є фактитив (F) відмінок неістоти або істоти, що виникає внаслідок позначених предикатом дії або стану (в англ.м.: 20% 2384 од.; в укр.м.: 21% 2317 од.), об’єктив (O) найбільш семантично нейтральний відмінок чогось, що може позначатися іменником, роль якого у виражених дієсловом-предикатом дії або стані визначувана безпосередньо семантикою предиката, це предмет або істота, що піддається дії з боку предиката (в англ.м.: 69% 8224 од.; в укр.м.: 71% 7833 од.), частково інструменталіс (I) відмінок неістоти як причинового збудника дії або стану (в англ.м.: 7% 834 од.; в укр.м.: 5% 551 од.) і датив (D) відмінок істоти, яка виступає об’єктом володіння й пов’язаних із цим соціальних відносин, а також зазнає певного впливу внаслідок того чи іншого виду соціальної діяльності (в англ.м.: 4% 477 од.; в укр.м.: 3% 331од.).
9. У сучасній англійській мові інваріантними у вираженні глибинної об’єктної семантики є the Common Case (для іменників) (А, 2.1.(1а, 1б), 2.8.(1, 2)) (2710 од. 37,38%) й the Objective Case (для займенників) (А, 2.1.(2а, 2б), 2.8.(3, 4)) (1475 од. 20,35%), формально-граматичне значення яких, на відміну від української мови, встановлюється через певний порядок слів у реченні або компенсоване комплексом характеризувальних прийменників-маркерів глибинного відмінкового значення: about, above, across, against, around, at, by, for, from, in, of, on, to, up, with (для іменників) (А, 2.1.(1б), 2.8.(2)) (385 од. 5,31%) і above, against, at, for, of, on, to, with (для займенників) (А, 2.1.(2б), 2.8.(4)) (180 од. 2,48%), що перебирають на себе функцію відмінкового афікса (морфолого-синтаксичні засоби) (В; Д).
10. Особливістю реалізації об’єктного значення в англійському реченні (у зіставленні з українським) є майже цілковита відсутність власне-морфологічних засобів вираження (крім комплементайзерів for to, -ing і форм the Common Case / the Objective Case без Пр), що зумовлено аналітичним характером англійської мови, і, як наслідок, наявність розгалуженої системи синтаксичних засобів, до яких належать спеціалізовані синтаксичні комплекси (відсутні в українській мові): the Objective Infinitive Construction (А, 2.2., 2.8.(5)) (235 од. 3,24%), the Objective Participial Construction (неперфектна форма) (А, 2.3.(1), 2.8.(6)) (21 од. 0,29%), the Objective Participial Construction (перфектна форма) (А, 2.3.(2), 2.8.(6)) (27 од. 0,37%), the Gerundial Construction з препозитивними прийменниками about, against, at, for, of, on (upon) (А, 2.4.(І. 1а, 1б)) (32 од. 0,44%) або без попереднього прийменника (А, 2.4.(І.2)) (70 од. 0,97%), а також комплекси з герундієм з прийменниками on, to (А, 2.4.(ІІ. 1)) (15 од. 0,21%) або без прийменника (А, 2.4.(ІІ.2)) (11 од. 0,15%).
11. Спільними з українською мовою щодо вживання і функцій слід вважати модальні дієслова англійської мови (А, 2.6., 2.8.(9)) (395 од. 5,45%), пасивні конструкції (в українській мові речення з називним відмінком) (Б(ІІ), 3.8.)) (А, 2.5.(1), 2.8.(8)) (165 од. 2,28%) й активні конструкції (українські знахідний, родовий, давальний, орудний, місцевий відмінки) (Б(ІІ), 3.1.-3.7.)) (А, 2.5.(2)) (4185од. 57,73%), конектори I mean, I suppose, I think, I guess, I consider, I decide, I wonder, I knew, I understand, I remember, I believe, I hope, I hear, It means, It seems (А, 2.7.(3)) (187 од. 2,58%) (українські речення зі вставними конструкціями, що дорівнюють словам автора, або безособовими реченнями у ролі головних частин складнопідрядного речення і под. (Б(ІІ), 3.11.(3))), комплементайзер that (А, 2.1(1, 4)) (802 од. 11,06%) (український сполучник або сполучне слово що (Б(ІІ), 3.11.(1, 4))).
12. У сучасній українській мові глибинна об’єктна семантика виражається системою спеціалізованих формальних засобів (Ґ; Е), інваріантним з-поміж яких є морфологічна форма знахідного відмінка без прийменника (Б(ІІ), 3.12.(1)) (2478од. 42,59%) при транзитивних дієсловах, що диференціюються за 6 лексико-семантичними групами (Б(І); Б(ІІ), 3.1.): а) розташування в просторі (627 од. 10,78%); б) фізичного впливу на об’єкт (794 од. 13,65%); в) творення (361 од. 6,2%); г) інтелектуальної діяльності або інтелектуального стану-відношення (204од. 3,51%); ґ) мовленнєвої діяльності (273 од. 4,69%); д) відношення-стану (емоційного) і володіння (219 од. 3,76%).
13. До морфологічних засобів реалізації глибинних об’єктних відмінків української мови належать (Ґ; Е): родовий відмінок (Б(ІІ), 3.2., 3.12.(2)) (404 од. 6,94%), орудний (Б(ІІ), 3.3.(1, 2, 3), 3.12.(3)) (330 од. 5,67%) і давальний (Б(ІІ), 3.4., 3.12.(4)) (207 од. 3,56%) без прийменників; комплементайзери, зокрема -ся, відмінкові флексії.
14. Морфолого-синтаксичними репрезентантами об’єктного значення в українській мові (Г; Е) виступають знахідний відмінок з приймениками в (у), за, на, повз, про, за (у значенні про), через (Б(ІІ), 3.5., 3.12.(6)) (778 од. 13,37%), родовий з прийменниками без, в (у), від, до, з, поверх, проти (Б(ІІ), 3.5., 3.12.(5)) (211 од. 3,63%), орудний з прийменниками з, над, перед (Б(ІІ), 3.3.(4, 5, 6)) (66 од. 1,13%), місцевий з прийменниками в (у), на, о (об), по (Б(ІІ), 3.7., 3.12.(7)) (89 од. 1,53%) і називний безприйменниковий відмінок (називний вторинного об’єкта) (Б(ІІ), 3.8., 3.12.(8)) (83 од. 1,43%), внаслідок внутрішньої транспозиції відмінкової форми знахідного відмінка.
15. До власне-синтаксичних спеціалізованих на вираженні семантики об’єкта засобів української мови (Г; Е) входять: конструкції з інфінітивом (предикатний об’єкт) (Б(ІІ), 3.9., 3.12.(9)) (161 од. 2,77%), структури з прислівниковими формами типу варто, жаль, треба, шкода і под. (Б(ІІ), 3.10., 3.12.(10)) (132 од. 2,27%), безособові речення з головним членом на -но, -то (Б(ІІ), 3.12.(12)) (97 од. 1,67%), складнопідрядні речення (782 од. 13,44%), переважно з підрядною (або кількома підрядними) додатковою / з’ясувальною (Б(ІІ), 3.11.(1, 3, 4)) (366 од. 6,29%), речення з прямою мовою (Б(ІІ), 3.11.(2)) (416 од. 7,15%) і вставними конструкціями, що дорівнюють словам автора (Б(ІІ), 3.11.(3)) (59 од. 1,01%).
16. Засобами, що притаманні тільки українській мові (у зіставленні з англійською) є парадигма відмінкових флексій, варіювання форм знахідного і родового відмінків без прийменника за тотожності семантики, форми на -но, -то.
17. На вираження глибинної об’єктної семантики в сучасних українському й англійському реченнях впливає категорія транзитивності дієслів та віддієслівних лексем (іменників в обох мовах, прикметників і прислівників тільки в англійській), оскільки переважна більшість конструкцій з об’єктною семантикою містить транзитивну лексему. Деякі англійські дієслова здатні функціонувати як транзитивні / нетранзитивні без формальних змін у структурі (А, 2.1., 2.5.), на відміну від українських, що потребують додаткових компонентів, напр., комплементайзера -ся (Б(ІІ), 3.3.(2), 3.4.(4), 3.7.(1, 2), 3.8.(1)), але в обох мовах можлива реалізація значення об’єкта й при нетранзитивних лексемах (А, 2.1.; Б(ІІ), 3.4., 3.7., 3.8.). Необхідною умовою виступає і врахування лексичної та граматичної сполучуваності компонентів: наявність / відсутність спільних сем у лексичному значенні (в обох мовах), врахування префікса, що може змінювати характеристики дієслова щодо здатності передбачати морфологічну відмінкову форму (в українській мові) (Б(ІІ), 3.5., 3.6.), вибір постпозитивного прийменника (в англійській мові) (А, 2.1.(1б), 2.4.(І.1а)) тощо.
Предметом дослідження постав зіставний опис поверхневих засобів вираження глибинної об’єктної семантики в структурі сучасних української та англійської мов, здійснений на матеріалі тлумачних, перекладних, синонімічних, фразеологічних словників, творів української, американської та англійської художньої літератури ХХ-ХХІ століть (з-поміж яких базовими є: Підмогильний В.П. Місто: Роман, оповідання / Упоряд. Р. Мовчан та В. Шевчука; Вст. ст. В. Шевчука; Приміт. Р. Мовчан. К.: Молодь, 1989. 448 с.; Hemingway E. A Farewell to Arms; Авт. вступ. ст. та комент. Є.В.Бондаренко. Харків: Ранок-НТ, 2003. 384 с.), наукові (науково-теоретичні, науково-навчальні, науково-популярні), публіцистичні статті, на основі яких укладено картотеку, обсяг якої складає 11032 конструкції української мови і 11919 англійської, загальний обсяг 22951 одиниця.
У перспективі вивчення проблеми семантичного об’єкта і типів його вияву в українській та англійській мовах доцільно ґрунтовне з’ясування принципів семантичної і граматичної сполучуваності компонентів, що формують сполуки-виразники об’єктної семантики, встановлення правил обмеження такої сполучуваності й умов їхнього застосування, розширення джерельної бази, статистичні дослідження формально різних одиниць, що виступають виразниками об’єкта, використання результатів аналізу для створення контрастивних граматик української й англійської мов, укладання словників опорних (смислових) лексем конструкцій з об’єктною семантикою. Встановлені системи регулярних засобів реалізації глибинної об’єктної семантики для української та англійської мов і принципи застосування використаних у дослідженні методів дозволяють також охарактеризувати глибинну структуру речень загалом в обох мовах, дослідити природу глибинних відмінків (у тому числі, й об’єктних) в обох мовах і використовувати для визначення і подальшого аналізу універсальних лінгвістичних категорій в зіставлюваних мовах і, потенційно, в будь-якій мові загалом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алпатов В.М. История лингвистических учений. М.: Языки славянской культуры, 2001. 367 с.
2. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. М.: Наука, 1975. 559 с.
3. Андерш Й.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній українській мові // Українська мові і література в школі. 1974. № 10. С. 34-40.
4. Андерш Й.Ф. Семантична структура безприйменникового давального відмінка в чеській і німецькій мовах. К.: Наук. думка, 1975. 134 с.
5. Андерш Й.Ф. Структурно-семантическая типология простого предложения (на материале глагольных предложений современного чешского и украинского литературных языков): Автореф. дис. ... док. филол. наук / АН УССР, Ин-т языковедения им. А.А.Потебни. К., 1987. 33 с.
6. Андреев Н.Д. Статистико-комбинаторные методы в теоретическом и прикладном языковедении. Л.: Наука, 1967. 403 с.
7. Андреев Н.Д. Структурно-вероятностная типология отношений между семантикой слова и его грамматическими категориями // Типология грамматических категорий: Мещаниновские чтения. М.: Наука, 1975. С. 54-66.
8. Андреев Н.Д. Раннеиндоевропейский язык. Л.: Наука, 1986. 326 с.
9. Апресян Ю.Д. К вопросу о структурной лексикологии // Вопросы языкознания. 1962. № 3. С. 38-46.
10. Апресян Ю.Д. О сильном и слабом управлении: Опыт количественного анализа // Вопросы языкознания. 1964. № 3. С. 32-49.
11. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. М.: Наука, 1974. 366 с.
12. Апресян Ю.Д. Типы информации для поверхностно-семантического компонента модели Смысл ↔ Текст” // Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2 т. М.: Школа Языка русской литературы”, 1995. Т. 2. С. 44-61.
13. Аристотель. Категории // Аристотель. Сочинения: В 4-х т. М.: Мысль, 1976-1983. Т. ІІ. М.: Мысль, 1978. С. 51-90.
14. Арутюнова Н.Д. Проблемы синтаксиса и семантики в работах Ч.Филлмора// Вопросы языкознания. 1973. № 1. С. 117-124.
15. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. 383 с.
16. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
17. Баранов А.Н., Кобозева И.М. Вводные слова в семантической структуре предложения // Системный анализ значимых единиц русского языка / Под ред. Т.В.Шмелевой. Красноярск: КГУ, 1984. С. 83-93.
18. Бацевич Ф.С. Когнітивне і лінгвістичне в процесах вербалізації // Мовознавство. 1997. № 6. С. 30-36.
19. Бевзенко С.П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис. К.: Вища школа, 2006. 143 с.
20. Бейлин Дж. Краткая история генеративной грамматики // Современная американская лингвистика: Фундаментальные направления / Под ред. А.А.Кибрика, И.М.Кобозевой и И.А.Секериной. М.: Едиториал УРСС, 2002. С. 13-57.
21. Беландіна Н.Ф. Синтаксис і семантика чеських двоскладних речень з одним конститутивним об’єктом: Автореф. дис. ... канд. філол. наук / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К., 1994. 18 с.
22. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
23. Березин Ф.М. История лингвистических учений. М.: Высш. шк., 1975. 304 с.
24. Бессонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: Когнітивний та гендерний аспекти: Автореф. дис. ... док. філол. наук. К. нац. ун-т ім.Т.Шевченка. К., 2003. 39 с.
25. Бирвиш М. Семантика // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1981. Вып. Х. С. 177-199.
26. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. Т. 1-2. М.: Наука, 1963. 567 с.
27. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст. Л.: Наука, 1971. 115 с.
28. Бондарко А.В. К теории поля в грамматике залог и залоговость // Вопросы языкознания. 1972. № 3. С. 20-35.
29. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 255 с.
30. Бондарко А.В. Субъектно-предикатно-объектные ситуации // Теория функциональной грамматики: Субъектность. Объектность. Коммуникативная перспектива высказывания. Определенность / неопределенность. СПб.: Наука, 1992. С. 29-71.
31. Боровикова Н.А. Особенности семантической структуры лексико-семантической группы глаголов разделения // Семантические классы русских глаголов: Межвузовский сборник научных трудов. Свердловск: Изд-во Уральского государственного университета, 1982. С. 66-70.
32. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка. Т. 1. К.: Радянська школа, 1952. 478 с.
33. Булаховський Л.А. Керування // Булаховський Л.А. Вибрані праці: В 5 т. К.: Наукова думка, 1977. С. 553-568.
34. Булыгина Т.В. Проблемы теории морфологических моделей. М.: Наука, 1977. 287 с.
35. Бэбби Л. О нестандартных стратегиях приписывания падежа // Вопросы языкознания. 1994. № 2. С. 43-74.
36. Бэкон Ф. Сочинения: В 2-х т. Т. 1. М.: Мысль, 1977. 567 с.
37. Ван Валин Р.Д., Фоли У. Референциально-ролевая грамматика // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 11. М.: Прогресс, 1982. С. 376-410.
38. Вежбицка А. Метатекст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 8. М.: Прогресс, 1978. С. 402-421.
39. Вежбицка А. Из книги Семантические примитивы”. Введение // Семиотика / Под редакцией Ю.С.Степанова. М.: Наука, 1983. С. 225-252.
40. Вежбицка А. Дело о поверхностном падеже // Новое в зарубежной лингвистике. 1985. Вып. 15. С. 303-341.
41. Вежбицка А. Семантические универсалии и описание языков. М.: Языки русской культуры, 1999. 197 с.
42. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.; Л.: Учпедгиз, 1947. 784 с.
43. Виноградов В.В. Современный русский язык. М.: Изд-во МГУ, 1952. 437 с.
44. Виноградова О.В. Функціонально-семантична категорія локативності в сучасній українській літературній мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Київ, 2001. 19 с.
45. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1971. 120 с.
46. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 231 с.
47. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
48. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 224 с.
49. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 386 с.
50. Вихованець І.Р. Частиномовний статус інфінітива // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: Зб. наук. праць. Серія: Філологія. Вінниця. 2000. Вип. 2. С. 21-27.
51. Вихованець І.Р. Як пишеться, так і читається // Українська мова. 2002. № 1. С. 62.
52. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / За ред. І.Вихованця. К.: Унів. вид-во Пульсари”, 2004. 400 с.
53. Власенко А.В. Падежная семантика и принципы ее описания: На материале немецкого языка: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. Волгоград, 2004. 18 с.
54. Воинова Е.И. О соотношении инфинитивных и безличных предложений // Рус. яз. в шк. 1958. № 2. С. 35-40.
55. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За ред. О.С.Мельничука. К.: Наук. думка, 1966. 595 с.
56. Гадомський О.К. Функціонально-семантичний опис російських іменників (на матеріалі слів зі значенням знак”): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1997. 17 с.
57. Гак В.Г. Очерки по сопоставительному изучению французского и русского языков. М.: Высш. шк., 1965. 378 с.
58. Гак В.Г. Проблемы лексико-грамматической организации предложения (на материале французского языка в сопоставлении с русским): Автореф. дис. ...док. филол. наук. Москва, 1968. 31 с.
59. Гак В.Г. К диалектике семантических отношений в языке // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С. 73-92.
60. Гак В.Г. К типологии функциональных подходов к изучению языка // Проблемы функциональной грамматики. М.: Наука, 1985. С. 5-16.
61. Гийом Г. Принципы теоретической лингвистики. Сборник неизданных текстов, подготовленный под руководством и с предисловием Рока Валена: Пер. с фр. / Общ. ред., послесл. и коммент. Л.М.Скрелиной. Изд. 2-е, испр. М.: Едиториал УРСС, 2004. 224 с.
62. Гинзбург Р., Хидекель С., Медникова Э., Санкин А. Глагольные словосочетания в современном английском языке (Verbal Collocations in Modern English). М.: Просвещение”, 1975. 302 с.
63. Грищенко А.П. Прикметник у функції головного компонента // Синтаксис словосполучення і простого речення. К.: Наукова думка, 1975. С. 121-134.
64. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наукова думка, 1978. 207 с.
65. Губарева Т.Ю. Грамматика английского языка в таблицах и схемах. М.: Просвещение, 1999. 114 с.
66. Гулыга Е.В. К вопросу о взаимосвязи уровней (языковые макро- и микрополя) // Лингвистика и методика в высшей школе. М: МГПИИЯ, 1964. С.13-22.
67. Гумбольдт В. фон. О различии строения человеческих языков и его влиянии на на духовное развитие человеческого рода // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ ХХ веков в очерках и извлечениях. Ч. І. М.: Просвещение, 1964. С. 85-104.
68. Гупало С.М. Значення і функціонування прийменників for та against в сучасній англійській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Львівський ун-т ім.Івана Франка. Львів., 1994. 21 с.
69. Гухман М.М. Готский язык. М.: Наука, 1958. 221 с.
70. Гухман М.М. Грамматическая категория и структура парадигм // Исследования по общей теории грамматики. М.: Наука, 1968. С. 117-174.
71. Гухман М.М. Лингвистические универсалии и типологические исследования // Вопросы языкознания. 1973. № 4. С. 3-15.
72. Данеш Фр., Вахек Й. Пражские исследования в области структурной грамматики // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С. 325-337.
73. Декарт Р. Избранные произведения: Пер. с фр. и латин. М.: Госполитиздат, 1950. 710 с.
74. Дельбрюк Б. Введение в изучение индоевропейских языков // ЗвегинцевВ.А. История языкознания ХІХ ХХ веков в очерках и извлечениях. Ч.І. М.: Просвещение, 1964. С. 218-228.
75. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания. 1994. № 4. С. 17-33.
76. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХвека// Язык и наука конца 20 века / Под ред. акад. Ю.С.Степанова. М.: Изд-во Ин-та русского языка, 1995. С. 239-320.
77. Джура А.С. Синтаксична транспозиція відмінкових форм (на матеріалі іменникових форм родового відмінка): Автореф. дис. ...канд. філол. наук. К., 2000. 17 с.
78. Домрачева І.Р. Функціонально-семантична категорія сукупності у сучасній українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Запоріжжя, 1999. 18 с.
79. Доценко О.Л. Модальність у вираженні об’єктно-з’ясувальних відношень: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Київ, 2001. 22 с.
80. Дубенец Э.М. Лингвистические изменения в современном английском языке. М.: Глосса-Пресс”, 2003. 256 с.
81. Дяченко Л.М. Структурно-семантична організація дієслівних словосполучень з об’єктним відношенням та їх функціонування у сучасних російських та українських наукових економічних текстах: Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Укр. держ. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 1995. 24 с.
82. Ельмслев Л. Метод структурного анализа в лингвистике // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ ХХ веков в очерках и извлечениях. Ч.ІІ. М.: Просвещение, 1965. С. 103-110.
83. Ельмслев Л. Понятие управления // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ ХХ веков в очерках и извлечениях. Ч.ІІ. &nd