ЕТНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ДІЙСНОСТІ МОВАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО АРЕАЛУ (на матеріалі лексики і фразеології української, російської, англійської та італійської мов)

brief description

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
На правах рукопису

ПИСЬМЕННА Юлія Олександрівна

УДК 81’1 : 159.922.4

ЕТНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ДІЙСНОСТІ МОВАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО АРЕАЛУ
(на матеріалі лексики і фразеології української, російської, англійської та італійської мов)

10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
ГОЛУБОВСЬКА Ірина
Олександрівна

КИЇВ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.......................................................................4
ВСТУП.........................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ СЕМАНТИКИ КУЛЬТУРНО МАРКОВАНИХ НОМЕНІВ У КОНТЕКСТІ ПОСТУЛАТІВ АНТРОПОЦЕНТРИЧНОЇ ПАРАДИГМИ В МОВОЗНАВСТВІ..........................13
1.1. Зміна парадигм у лінгвістиці ХХ ст. і орієнтири сучасних мовознавчих досліджень..................................................................................................................13
1.2. Національно-мовна картина світу як складний лінгвістичний феномен......20
1.3. Етнокультурна специфіка лексем як предмет лінгвістичних досліджень у ХХ на початку ХХІ ст. ..........................................................................................30
1.4. Методика дослідження культурно маркованих номенів: комплексний
підхід..........................................................................................................................40
1.5. Мова і культура: функціонально-структурна єдність.....................................50
Висновки до розділу 1...............................................................................................56

РОЗДІЛ 2. ЕТНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ДІЙСНОСТІ, ОБ’ЄКТИВОВАНІ В ОДИНИЦЯХ ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО МОВНОГО РІВНЯ....................................................................................................60
2.1. Роль прототипової лексики у створенні національно-мовної картини світу.............................................................................................................................61
2.1.1. Українське «село», російські «деревня», «село»: витоки відмінностей між культурами........................................................................61
2.1.2. Відбиття прототипових етнічних уявлень у мовній концептуалізації поняття «дім»..................................................................................................68
2.2. Безеквівалентна лексика як маркер національної культури (на матеріалі групи номенів на позначення страв національної кухні).....................................80
2.3. Універсальне та національно-специфічне у процесах прикметникової метафоризації як наслідку емоційно-оцінної концептуалізації...........................96
2.3.1. Вторинна номінація у сфері густативних сенсибілій........................97
2.3.2. Вторинна номінація у сфері термічних сенсибілій..........................104
2.3.3. Вторинна номінація у сфері тактильних сенсибілій....................... 113
Висновки до розділу 2.............................................................................................121

РОЗДІЛ 3. МОРАЛЬНО-ЦІННІСНІ ВИМІРИ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ СВІТУ В НАЦІОНАЛЬНИХ ЛІНГВОКУЛЬТУРАХ (HА МАТЕРІАЛІ NOMINA MENTALIA)..............................................................................................................126
3.1. Етнічні особливості мовної категоризації nomina mentalia: раціональне й емоційне...................................................................................................................126 3.2. Образ «розумного» в національно-мовних картинах світу..........................137
3.3. Образ «дурного» в національно-мовних картинах світу..............................153
3.4. «Хитрість» як етномаркований концепт........................................................162
Висновки до розділу 3............................................................................................173

ВИСНОВКИ.............................................................................................................176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВФ внутрішня форма слова
МКК міжкультурна комунікація
МКС мовна картина світу
МСШ Московська семантична школа
НМКС національно-мовна картина світу
ПСМ природна семантична метамова

ВСТУП

Сучасний етап розвитку лінгвістичної науки характеризується вивченням мовних явищ під антропоцентричним кутом зору. При дослідженні питань функціонування мови все більшого значення набуває фактор людини як активного суб’єкта пізнання, що має індивідуальний та соціальний досвід, систему знань про світ, відображену в його свідомості. Звернення до суб’єктивного фактору в мові відбувається на тлі радикальних змін у мовознавстві, коли переосмислюється теорія та практика лінгвістичних досліджень. Мова вивчається вже не лише як автономне системно-структурне утворення, а й як засіб доступу до всіх ментальних процесів, що відбуваються у свідомості людини і визначають її буття в соціумі. При цьому суб’єкт пізнання розглядається як мовна особистість, сформована в певному соціокультурному ареалі, яка є носієм національно-мовної картини світу, що відбиває специфічні риси етнічної культури і ментальності на тлі універсального логіко-поняттєвого мисленнєвого каркасу людства.
Антропоцентричний вимір дослідження мовних явищ спричинив активний розвиток семантичної теорії, нині сфокусованої на розгляді універсальних та ідіоетнічних компонентів у структурі мовного значення. Питанням лексичної семантики присвячені численні роботи українських мовознавців [62; 63; 90; 91; 121123; 143; 177; 207209; 218; 226228; 232234; 254; 289] і зарубіжні лінгвістичні студії [5; 11; 28; 3638; 104; 128 131; 141; 160; 248250; 265; 267; 268; 285; 305; 337; 338].
Серед пріоритетних напрямів сучасної лексикології варто виділити дослідження культурних концептів ідіоетнічних квантів семантичного простору, культурної конотації, національно забарвлених процесів метафоризації і метонімізації. Значним поступом у створенні цілісної концепції мовного значення стало його вивчення крізь призму явища концептуалізації способу узагальнення людського досвіду, що об’єктивується структурою, значенням, функціональним модусом вербалізованих концептів [24; 63; 180; 192; 212; 272; 337]. Розглядові національно-мовних картин світу через різні аспекти явища концептуалізації присвячено, зокрема, монографію І.Голубовської «Етнічні особливості мовних картин світу» [63]. Водночас можна констатувати, що контрастивне дослідження культурно маркованої лексики із залученням когнітивного поняття концептуалізації ще не здобуло належної розбудови в сучасних лінгвокультурологічних студіях.
Отже, актуальність теми дослідження зумовлена загальним спрямуванням сучасних контрастивних лінгвістичних досліджень на виявлення універсального й етноспецифічного в національно-мовних картинах світу в контексті вивчення етнічних культур на тлі світових глобалізаційних процесів. Розгляд культурно маркованого лексико-фразеологічного мовного рівня крізь поняття сенсорно-рецептивної, логіко-поняттєвої, емоційно-оцінної і морально-ціннісної концептуалізації дійсності на матеріалі різноструктурних (української, російської; англійської, італійської) мов відповідає настановам сучасних когнітивних і лінгвокультурологічних студій щодо опрацювання проблем лексичної семантики в антропоцентричному руслі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зміст дисертації відповідає профілю наукових досліджень у межах теми, що опрацьовується в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, «Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації» (Код: 06БФ044 01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета дисертаційного дослідження полягає у відтворенні етноспецифічних рис національної ментальності на основі вивчення універсальних та ідіоетнічних особливостей концептуалізації дійсності, втілених в одиницях лексико-фразеологічного рівня української, російської, англійської та італійської мов.
Досягнення основної мети передбачає вирішення таких завдань:
з’ясувати теоретичні передумови становлення антропоцентричної парадигми в мовознавстві та окреслити головні засади і основні напрями сучасних лінгвістичних досліджень;
узагальнити досвід дослідження семантики культурно маркованих лексичних та фразеологічних одиниць і визначити оптимальні методи їх вивчення;
дослідити національно-специфічні лексеми і фраземи в тісному взаємозв’язку з екстралінгвістичною інформацією, що впливає на концептуалізацію світу соціокультурної спільноти;
проаналізувати етнічні особливості концептуалізації дійсності, об’єктивовані в одиницях лексико-фразеологічного рівня української, російської, англійської та італійської мов;
відстежити зв’язок культурно забарвлених номенів із феноменом національної ментальності.
Об’єктом дослідження є культурно марковані одиниці лексико-фразеологічного рівня, що утворюють відповідні фрагменти української, російської, англійської та італійської національно-мовних картин світу.
Предметом дослідження є етнічні особливості концептуалізації дійсності, об’єктивовані в культурно маркованих одиницях лексико-фразеологічного рівня української, російської, англійської та італійської мов, що розкривають специфіку ментально-соматичного коду етнічної особистості.
Матеріалом дослідження слугують лексичні і фразеологічні одиниці, що містять у своїй семантиці національно-культурний компонент, репрезентують різні види мовної концептуалізації і багатовимірно характеризують людину як єдність фізичного, соматичного і духовного начал:
співвідносні мовні одиниці різної прототипової приналежності, що виражають ідею «житла», «місця проживання» в різних лінгвокультурах і пов’язані із логіко-поняттєвою концептуалізацією дійсності;
безеквівалентні лексеми і фраземи на позначення національних страв, пов’язані з логіко-поняттєвою та емоційно-оцінною концептуалізацією світу;
прикметники-сенсибілії у серії похідних номінацій, пов’язані з концептуалізацією чуттєво сприйнятої інформації і сенсорно-рецептивним освоєнням дійсності;
лексика nomina mentalia, що представляє центральні поняття ментальної сфери різномовних етносів;
культурні концепти репрезентанти морально-ціннісних норм та настанов, характерних для різних лінгвокультур.
Джерелами матеріалу виступають тлумачні, перекладні, етимологічні, фразеологічні, пареміологічні, енциклопедичні словники чотирьох мов, тезауруси культури, автентичні тексти художньої літератури ХІХХХ ст., а також авторські тексти-конструкти (кількість проаналізованих мікроконтекстів 2175).
Методологічною основою дослідження є теоретичні праці В. фон Гумбольдта та неогумбольдтіанців [32; 69; 70; 263; 264]; роботи з етнолінгвістики [31; 90; 91; 157; 203; 220; 256258]; психолінгвістичні студії [21; 51; 66; 67; 94; 110; 146; 156; 270]; праці з теорії номінації [7; 54; 222; 267; 268]; роботи з когнітивної лінгвістики [79; 132; 133; 271273; 311; 316; 317; 319; 320; 327; 331; 332; 335]; дослідження із функціональної лінгвістики [9; 25; 108; 293], контрастивної лінгвокультурології [63; 124; 159]; етнопсихолінгвістики [93; 97; 238; 269; 287], лінгвокраїнознавства [39; 40; 158; 190; 259], праці із культурології, естетики, історії ментальностей [13; 56; 58; 7173; 142; 154; 266; 274] тощо. Насамперед, це положення про «змішаний код» внутрішнього мовлення, стратифікаційну будову мовної особистості, синкретичність мовного значення як ментальної структури, багатоканальність концептуалізації дійсності мовою, онтологічну єдність квантів мовної та культурної інформації, яка міститься у мовній свідомості етнічної особистості.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань і досягнення основної мети дослідження застосовано комплекс традиційних і новітніх методів вивчення лексичної семантики. Етнічні особливості концептуалізації дійсності аналізуються за допомогою методу концептуального аналізу в його дуалістичному когнітологічному і лінгвокультурологічному тлумаченні у поєднанні із традиційними описовим і зіставним методами. При розглядові семантичної структури і функціонального навантаження досліджуваних лексичних та фразеологічних мовних одиниць застосовується компонентний аналіз, контекстуальний аналіз, реконструкція внутрішньої форми слова, а також прототиповий аналіз, психолінгвістичне шкалування та елементи методу семантичних примітивів, розробленого А. Вежбицькою.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше на матеріалі лексики і фразеології української, російської, англійської та італійської мов було здійснене дослідження етнічних особливостей явища концептуалізації в її сенсорно-рецептивному, логіко-поняттєвому, емоційно-оцінному і морально-ціннісному різновидах. У дисертації опрацьовано модель міжмовного зіставного аналізу різних груп культурно маркованих лексем і фразем, що розглядалися як відбиття процесів концептуалізації і категоризації в мові. Новітнім є застосований у дисертації комплексний модуль контрастивного вивчення лексичної семантики на глибинному тезаурусному рівні мовної особистості з метою виявлення етноспецифічних констант ментальності різномовних етносів.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження зумовлюється його внеском у створення цілісної концепції контрастивних лінгвокультурологічних студій. Результати дослідження доповнюють і розвивають наявні в сучасній лінгвістиці теоретичні і практичні засади когнітивної семантики та лінгвоконцептології, демонструють новітні підходи до вивчення тезаурусного рівня мовної особистості з метою встановлення ментальних характеристик того чи того етносу. Основні положення і висновки цієї праці сприятимуть вдосконаленню методології та методики зіставних лінгвокультурологічних досліджень, вивченню когнітивної функції мови і подальшій реалізації мовознавства як пояснювальної науки.
Практичне значення цієї праці полягає в можливості використання обґрунтованих у ній теоретичних положень та одержаних практичних результатів при розробленні і викладанні таких теоретичних курсів, як «Вступ до мовознавства», «Загальне мовознавство», а також спецкурсів з лінгвокультурології, лексикології, фразеології, когнітивної лінгвістики, при написанні наукових робіт студентами філологічних і культурологічних спеціальностей, а також при створенні навчально-методичних посібників та підручників із мовознавчих дисциплін, при укладанні тлумачних, перекладних, багатомовних та лінгвокультурологічних словників тощо.
На захист винесено такі положення:
1. Основні етноспецифічні особливості певної лінгвокультури, які втілюються у типових рисах ментальності її носіїв, реалізуються різними групами культурно маркованих лексичних одиниць. Водночас відбиття культурно маркованої інформації на лексико-фразеологічному мовному рівні не є системним, що підтверджується відсутністю ізоморфізму лінгвокультурного квантування у досліджуваних мовах.
2. Культурно детерміновані лексичні феномени, що не утворюють онтологічної системи на вербально-семантичному рівні мовної особистості, пов’язані системними зв’язками на когнітивно-тезаурусному рівні через приналежність до концептуального простору етнічної культури.
3. Культурно марковані лексеми і фраземи об’єктивують етнічні особливості явища концептуалізації, яка реалізується цілісною й одночасною роботою її сенсорно-рецептивної, логіко-поняттєвої, емоційно-оцінної і морально-ціннісної складових.
Апробацію основних положень і результатів дисертаційного дослідження здійснено на міжнародних наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція до 75-річчя доктора філологічних наук професора С.В.Семчинського (19311999) (Київ, 17-18 травня 2006 р.); «Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики» (Київ, 24 жовтня 2007); на VІ міжнародному лінгвістичному семінарі «Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і перспективи» (Донецьк, 6-8 червня 2007); на всеукраїнських наукових конференціях: «Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність» (Київ, 11 жовтня 2005); «Тарас Шевченко: контекст європейський і національний» (Київ, 10 березня 2006 р.); «Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (Київ, 11 квітня 2007 р.); Феномен А. Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження) (Київ, 2006); на Всеукраїнських наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження проф. І. В. Шаровольського (Київ, 3 жовтня 2006);
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження викладено у п’ятьох одноосібних статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок, із них основний текст 183 сторінки. Список використаної літератури нараховує 412 позицій, із них 338 різномовні науково-критичні праці, 74 лексикографічні праці, довідкові видання та джерела ілюстративного матеріалу.
У першому розділі «Методологічні підходи до дослідження семантики культурно маркованих номенів у контексті постулатів антропоцентричної парадигми в мовознавстві» розглядаються теоретичні передумови становлення антропоцентричної парадигми в лінгвістиці. Аналізуються сучасні підходи до вивчення національно-мовних картин світу та лексико-фразеологічного мовного рівня як їх основної частини, пріоритетної в експлікуванні культурно детермінованих феноменів; визначаються головні методологічні підходи до дослідження семантики етноспецифічних номенів у світлі культурно-когнітивного трактування мовних фактів. Досліджується питання синхронної взаємодії мови і культури з огляду на їхню функціонально-структурну єдність.
У другому розділі «Етнічні особливості концептуалізації дійсності, об’єктивовані в одиницях лексико-фразеологічного мовного рівня» на основі контрастивного зіставлення вивчаються семантичні та функціональні особливості лексем, що містять національно-культурний компонент, зокрема: лексичні одиниці із різним поняттєво-культурним фоном (номени «хата», «село»); безеквівалентні номени на позначення страв національної кухні; культурно конотовані метафоричні значення прикметників-сенсибілій, які позначають густативні, термічні і тактильні відчуття.
У третьому розділі «Морально-ціннісні виміри концептуалізації світу в національних лінгвокультурах (на матеріалі nomina mentalia)» аналізуються поняття, що стосуються духовної та етичної сфери народної культури чотирьох етносів і відбивають морально-ціннісні пріоритети етнічної спільноти, значною мірою регламентуючи світосприйняття та поведінку етнічної особистості. Особлива увага приділяється національно-культурним особливостям категоризації nomina mentalia в аналізованих мовах, подається крос-культурне дослідження образів «розумного» і «дурня»; розглядаються культурні концепти укр. щирість, італ. furbizia, англ. honesty, fair-play, що є репрезентантами ціннісних констант, характерних для досліджуваних лінгвокультурних спільнот.

У висновках узагальнено теоретичні та практичні результати наукового пошуку та окреслено перспективи подальших досліджень з даної тематики.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації визначено та проаналізовано етнічні особливості явища концептуалізації, об’єктивовані в культурно маркованих одиницях лексико-фразеологічного мовного рівня, спрямованих на експлікацію національно-специфічних рис ментальності носіїв української, російської, англійської та італійської лінгвокультур.
Лексико-фразеологічний рівень етнічної мови розглядався як складова феномену національно-мовної картини світу вербалізованої інтерпретації дійсності соціокультурною спільнотою, що складається з універсальної та етноспецифічної частин. Спираючися на когнітивне тлумачення значення як ментальної синкретичної структури та визнання провідної ролі когнітивного контексту, ширше системи людських знань, у процесах первинного і вторинного семіозису, було здійснено спробу дослідити концептуальний простір культури, що існує в мовній свідомості етнічної особистості, в проекції на лексичні і фразеологічні одиниці національної мови. Дослідження проводилося одночасно на вербальному і когнітивному рівнях мовної особистості із використанням комплексної методики дослідження лексичної семантики.
Лексичні одиниці вивчалися крізь призму явища концептуалізації способу узагальнення людського досвіду, об'єктивованого структурою, значенням, функціональними особливостями вербалізованих концептів: такий підхід дозволив розширити кількість досліджуваних мовних об’єктів, внаслідок чого розглядалися не лише конкретні лексеми, позначені культурною специфікою, а й фразеологічні (в широкому розумінні) мовні одиниці, до складу яких входять ідіоетнічні номени або їх культурно марковані семантичні компоненти.
Дослідження культурного фону української лексеми село і російських лексем село, деревня, а також поняття «дім» в його національно-мовних реалізаціях, які базуються на універсальних бінарних опозиціях «своє чуже», «мікросвіт макросвіт», проводилося за допомогою прототипового аналізу. Встановлено, що понятійно еквівалентні лексеми, які виражають ідею «житла, місця проживання» в досліджуваних лінгвокультурах, містять етнічно обумовлену інформацію про співвідношення колективного й індивідуального начал. Український індивідуалізм нерозривно пов’язаний з історичним розвитком українського села, зокрема з подвірним землеволодінням як основою ведення господарства, відсутністю автократичності громадських утворень, невпинною еволюцією приватновласницьких уявлень. В українській НМКС лексема «хата» виразно експлікує індивідуалістичні інтенції українського світогляду, що виражається, зокрема, в антиномії «своя хата», «рідна хата» «чужа хата», причому семантичне поле «чужого» набуває значного розширення, включаючи навіть кровних родичів. Ідея «своєї хати» також тісно пов’язана із соціальним становленням людини, реалізацією її життєвого циклу.
Принципи колективізму та соборності, що беруть витоки із селянського общинного землеволодіння, сімейної та державної «патріархальності» російської культури, не дозволяють виділити у ній якогось особливого різновиду індивідуалізму. Коректніше, на наш погляд, говорити про діалектику колективного та індивідуального начал, втілену, зокрема, в таких етноспецифічних негативно маркованих конотаціях російської лексеми дом, як «лімітація свободи», «обтяжлива відповідальність», «перешкода для розвитку особистості».
Англійське home як втілення індивідуалістичних інтенцій в англо-саксонській лінгвокультурі позначає фізичний і символічний простір особистості, реалізуючи один із головних культурних концептів, значущих для розуміння етнічної ментальності, privacy. Італійський індивідуалізм, що знаходить вираження в лексемі casa, також є етноспецифічним продуктом національної культури, оскільки він зумовлений і позначений демократичністю (в «культурному» сенсі) та різноманітністю (varietá) італійського суспільства.
Міжмовне зіставлення групи номенів на позначення національних страв свідчить про структурний і функціональний ізоморфізм лексичних систем, що містять елементи національного харчування. Зокрема, така лексика об’єктивує релігійні уявлення етносів у складному співвідношенні християнських моральних постулатів і язичницького субстрату, репрезентуючи аспекти етнічних уявлень про опозицію «матеріальне, чуттєве» «духовне». Вивчення численних фразеологізмів української, російської, англійської та італійської мов, які містять назви національних страв та типових продуктів споживання (укр. борщ, сало, каша, вареники; рос. щи, капуста, каша; англ. pudding, toast; італ. olіо, formaggio, maccheroni та ін.), засвідчує, що традиції національної кулінарії, концептуалізовані номенами на позначення національних страв, екстеріоризують мотивацію емоційно-оцінних суджень і витоки морально-ціннісних пріоритетів, властивих певній лінгвокультурі.
Метафоризація прикметників-сенсибілій на позначення густативних, термічних і тактильних вражень спирається на перенесення ознаки з фізичного світу, даного у відчуттях, на інші об’єкти фізичної або психічної дійсності, що підлягають номінації. Метафори як втілення національно-специфічних пізнавальних процесів виникають внаслідок взаємодії сенсорно-рецептивної концептуалізації дійсності з культурними асоціаціями носіїв конкретної етнічної мови. Категоризація вторинних абстрактних сутностей, ініційованих первинним фізичним відчуттям, демонструє прояви ідіоетнічного, національно зумовленого на тлі універсального і засвідчує, що при формуванні мовних категорій, крім перцептивно-фізіологічних факторів, вагомий вплив має чинник колективної етнічної свідомості, яка бере участь у концептуалізації чуттєво сприйнятої інформації. Вторинні метафоричні значення прикметників-сенсибілій, що базуються на перенесенні ознаки з фізичного світу на «невидимий» світ людської особистості, презентуть сенсорно-рецептивну й емоційно-оцінну іпостасі явища концептуалізації на лексичному рівні національних мов. Універсальною для досліджуваних мов виявляється єдність асоціативних шляхів метафоричного осмислення смакових, температурних і дотикових відчуттів, їхній зв’язок зі стереотипами соціокультурної поведінки і, відповідно, ціннісними пріоритетами різних народів. Водночас, незважаючи на всезагальність і універсальність будови сенсорно-рецептивного апарату людини, синестезичне освоєння і конотативні значення густативних, термічних і тактильних сенсибілій виявляють суттєві розходження в досліджуваних лінгвокультурах. Віднайдені при зіставленні мов семантичні відмінності в лексикалізації сенсибілій свідчать про те, що мовна концептуалізація чуттєво сприйнятої інформації значною мірою підпорядкована дії колективної етнічної свідомості.
Nomina mentalia досліджуваних мов концептуалізують універсальні та національно-специфічні особливості пізнавальних процесів, водночас НМКС відображають нерозчленованість раціональних та емоційних категорій у звичайній свідомості, внаслідок чого лексика nomina mentalia може бути співвіднесена із морально-ціннісною концептуалізацією світу. Відмінності у змістовому наповненні ментальних категорій у різних мовах, зумовлені специфікою національного характеру та соціокультурних стереотипів етносів, формують особливості національного «способу мислення», задають етнічні параметри когнітивного освоєння світу людиною.
Для західноєвропейського культурного ареалу є характерним раціоналістичний спосіб пізнання дійсності, дистинктивні риси якого втілені в семному наборі компонентів категорій ментальної сфери англ. reason, mind; італ. ragione, mente. Особливістю концептуалізації мислення в італійському та англійському мовно-культурному просторі порівняно зі східнослов’янськими культурами є ширший семантичний обсяг nomina mentalia, що відбиває дифузність ментальних категорій і почуттів, опосередкованих сферою свідомості. В українській і російській лінгвокультурах ментальні категорії знаходяться в опозиції до «душі» і «серця» як чуттєвого начала людини, і така діалектика розуму і почуттів є основою формування емоційності етноспецифічної риси національної ментальності носіїв аналізованих культур.
Крос-культурне дослідження збірного узагальненого образу «розумного» і «дурного» на матеріалі пареміологічних одиниць із застосуванням поняття ціннісної інформеми дозволяє зробити висновки щодо «побутового», практичного уявлення про «розум» і «дурість» у звичайній свідомості, що відбиває традиційну народну етику і мораль різномовних етносів. У британському мовно-культурному ареалі головною складовою образу «розумного» є прагматично-агентивна спрямованість, що базується на принципі доцільного раціоналізму; російське тлумачення «розуму» визначається комплексом морально-етичних настанов, спрямованих на осягнення «вищої» мети людського життя та задоволення духовних потреб. Паремії, що експлікують образ «розумного» в російському мовному ареалі, засвідчують ірраціональність світосприйняття і світоосмислення, а також значний вплив православної етики і моралі на російську ментальність. Українське тлумачення «розуму» марковане соціальною функціональністю, значною мірою базується на досвіді та виявляє дещо вищий ступінь практичної орієнтованості порівняно з російським.
Характерними особливостями образу «дурня» в українській і російській лінгвокультурі є дивацтво, «інакодумство», свобода від матеріальної складової життя і соціальних умовностей, страдництво, «богоугодність», які зближують його із феноменом «юродства», презентуючи етноспецифічне протиставлення розуму раціонального і трансцендентального.
В італійському мовно-культурному ареалі «розум» і «дурість» утворюють діалектичну єдність із хисткою межею взаємопереходу, що втілюється в амбівалентній аксіології обох концептів та інформемах: «розум часто помиляється», «розум відносне поняття», «кожен по-своєму дурень», «справді розумний вміє спілкуватися з дурнями».
«Хитрість» як фундаментальна категорія морально-етичної сфери етносів розвиває амбівалентну аксіологію у національно-мовних картинах світу. Спільним для досліджуваних лінгвокультур є пейоративне осмислення «хитрості», зумовлене християнською етикою, та переконання в недовговічності успіху, що досягається нечесним шляхом. До універсалій в пареміологічному корпусі мовно-культурних ареалів також належить тлумачення «хитрості» як різновиду прагматично-орієнтованого розуму із загальною меліоративною аксіологією.
Аналіз культурних концептів (італ. furbizia, англ. honesty, укр. щирість) засвідчує різновекторність соціокультурних пріоритетів досліджуваних мовних ареалів. Італійський концепт furbizia, сформований під впливом екстралінгвістичних історико-психологічних чинників, спрямований на реалізацію потреб особистості без порушення соціальної рівноваги. Англійське етноспецифічне поняття honesty та видове щодо нього fair-play є втіленням принципів «доцільного раціоналізму», що декларує «відкритість» і «прозорість» як оптимальні засади суспільної та міжособистісної взаємодії. Український концепт щирість є сконденсованим вираженням світоглядних та світосприймальних засад української культури, позначеної емоційністю та кордоцентричністю.
Оскільки етномаркована лексика не утворює реальної системи на вербально-семантичному рівні мовної особистості, а культурно значуща інформація розміщується квантами в лексичному континуумі національних мов, важливим результатом дослідження ми вважаємо визначення системних зв’язків, що пов’язують національно марковану лексику в єдиний концептуальний простір культури на когнітивно-тезаурусному рівні. Встановлено, що «ключові» ідеї певної лінгвокультури типові риси ментальності її носіїв реалізуються різними групами культурно маркованих лексичних одиниць, поєднаних тезаурусними зв’язками. Так, у межах нашого дослідження ми відстежили вплив культурного концепту privacy, релевантного для розуміння англійської ментальності, на формування етнічних особливостей поняття home; виявили паралелі між категорією ментальної сфери reason та категоріями морально-етичної сфери cunning і honesty в англійській лінгвокультурі; зв’язок італійського «ключового» слова furbizia з етноспецифічними семантичними дефініціями «розуму» і «дурості»; розвиток національно забарвлених конотацій вторинних метафоричних значень прикметника солодкий в українській мові як результат дії культурного концепту щирість тощо.
Вивчення культурно маркованих лексем і фразем із залученням поняття концептуалізації підтвердило не лише свою доцільність і вмотивованість, а й ефективність, що сприяло досягненню поставленої мети відтворенню етноспецифічних рис національної ментальності з опертям на мовні факти. Аналіз різних груп культурно маркованих одиниць лексико-фразеологічного мовного стратуму виявив наскрізні ідеї світобачення, такі духовні константи етнічних спільнот, як-от: індивідуалізм, кордоцентричність, емоційність в українській лінгвокультурі; діалектику колективного й індивідуального, раціонального й трасцендентального в російській; дистанційованість, прагматично-агентивну раціоналістичну орієнтованість англійської соціокультурної взаємодії; естетизацію дійсності, чуттєве світосприйняття, прагнення до збалансованості як типові риси італійської ментальності та ін.
Різні види концептуалізації розглядалися у проекції їхньої взаємодії з різними групами культурно маркованої лексики, це сприяло глибшому висвітленню семантичного і когнітологічного навантаження мовних одиниць. Так, номени із різною прототиповою приналежністю і безеквівалентна лексика були співвіднесені із логіко-поняттєвою концептуалізацією дійсності, культурно конотовані сенсибілії із сенсорно-рецептивною та емоційно-оцінною концептуалізаціями, водночас кожна з аналізованих груп культурно маркованих лексем і фразем виявилася дотичною до морально-ціннісної концептуалізації дійсності. Водночас результати дослідження дозволяють стверджувати, що культурно маркована лексика об’єктивує етнічні особливості явища концептуалізації дійсності за допомогою цілісної і одночасної роботи її сенсорно-рецептивної, логіко-поняттєвої, емоційно-оцінної та морально-ціннісної складових.
У межах проведеного дослідження неможливо охопити все коло питань, пов'язаних із багатоканальністю концептуалізації дійсності мовою і способами вираження в ній специфічних рис етнічної ментальності. Перспективним видається подальше вивчення явища концептуалізації із залученням інших груп культурно маркованих лексем і фразем на матеріалі різних мов; опрацювання концептуального простору етнічних культур; розгляд концептів національних мов у діахронному русі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. К.: Наук. думка, 1989. 134 с.
2. Акуленко В.В. Світова лінгвістика ХХХХІ століть: міжнародне взаємопорозуміння та його обмеженість // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2006. №1. С. 310.
3. Алефиренко Н.Ф. Этноэйдемический концепт и внутренняя форма языкового знака // Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. № 1. С. 7081.
4. Андерсон Д.Р. Когнитивная психология. 5-е изд. СПб.: Питер, 2003. 492с.: рис. (Серия «Мастера психологии»). Библиогр.: с. 452488.
5. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. №1. С. 37 67.
6. Апресян Ю.Д. О Московской семантической школе // Вопросы языкознания. 2005. №1. С. 330.
7. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: «Языки русской культуры», 1999. 896с.
8. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология / Под ред. проф. В. П. Нерознака. М.: Academia, 1997. С.267 279.
9. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. с фр. К.А. Долинин; Е. Г. Эткинд. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
10. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику: Учеб. Пособие / Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. Филологический факультет. 2-е изд., испр. М.: Эдиториал УРСС, 2003. 358с.
11. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Постулаты когнитивной семантики // Известия РАН. Серия лит. и яз. 1997. Т. 56, №1. С. 1121.
12. Баронин А. С. Этническая психология. К.: Тандем, 2000. 264 с.
13. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и ренессанса. 2-е изд. М.: Худож. лит-ра, 1990. 523с.
14. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Л.: Світ, 1997. 392 с.
15. Белянин В.П. Психолингвистика: Учебник. М.: Флинта, 2003. 232с.
16. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Под. ред. Ю.С. Степанова. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
17. Бергельсон М.Б. Межкультурная коммуникация: вопросы теории и практики (Проспект учебного пособия) // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2005. №3. С.5468.
18. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. М.: Изд-во «Правда», 1989. 607с.
19. Березин Ф.М. О парадигмах в истории языкознания ХХ в. // Лингвистические исследования в конце ХХ в.: Сб. обзоров. М., 2000. С.925.
20. Бескова И.А. Язык символов как эпистемологический феномен // Эволюция. Язык. Познание. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 134161.
21. Бехтерева Н.П. Мозговые коды психической деятельности. Л.: Наука, ЛО, 1977. 256 с.
22. Бєлова А.Д. Лінгвістичні перспективи і прогнози у ХХІ столітті // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. № 1. К., 2006. С. 2231.
23. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. К.: АртЕк, 1997. 224 с.
24. Болдырев Н.Н. Концептуальное пространство когнитивной лингвистики // Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. №1. С. 1836.
25. Бондарко А.В. Основы функциональной грамматики. Языковая интерпретация идеи времени. С.-Пб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1999. 260с.
26. Брагина А.А. Лексика языка и культура страны: Изучение лексики в лингвострановедческом аспекте. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Рус. яз., 1986. 151с.
27. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні украінські погляди та вірування. К.: Довіра, 1992. 416с.
28. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Языковая концептуализация мира (На материале русской грамматики). М.: Школа «Языки русской культуры», 1997. 586с.
29. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Предисловие // Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: «Языки русской культуры», 1999. С. 712.
30. Буніятова І.Р. Інтерпретація фрагментів мовної онтології крізь призму культурологічних фактів (на матеріалі синтаксису давньогерманського речення) // Мовні і концептуальні картини світу. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. № 6. Кн. 1. С. 5463.
31. Буслаев Ф.И. Народный эпос и мифология / С. Н. Азбелев (сост., вступ. ст., коммент.). М.: Высшая школа, 2003. 399с.
32. Вайсгербер Й.Л. Родной язык и формирование духа. М.: Прогресс, 1993. 268с.
33. Василевич А.П. Исследование лексики в психолингвистическом эксперименте: На материале цветообозначения в языках разных систем / Отв. ред. В.Н. Телия; АН СССР. Ин-т языкознания. М.: Наука, 1987. 140 с.
34. Васильев А.Д. Историко-культурный аспект динамики слова: учеб. пособие для спецкурса. Красноярск: КГПУ, 1994. 196 с.
35. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. К.: Видавництво «Основи», 1994. 261 с.
36. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 416с.
37. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Пер. с англ. А.Д. Шмелёва; Под ред. Т.В. Булыгиной. М.: «Языки русской культуры», 1999. 780с.
38. Вендина Т.И. Русская языковая картина мира сквозь призму словообразования (макрокосм). М.: Индрик, 1998. 236с.
39. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. 223с.
40. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Русский язык, 1980. 320с.
41. Вітгенштайн Л. Tractatus logico-philosophicus. Філософські дослідження. К.: Основи, 1995. 311с.
42. Виноградов В.С. Перевод. Общие и лексические вопросы: Учеб. пособие. 3изд. М.: Книжный дом «Университет», 2006. 237 с.
43. Власова И.В. Община и обычное право у русских крестьян северного Приуралья (ХVIIХIХ вв.) // Русские: семейный и общественный быт. М.: Наука, 1989. С. 2443.
44. Водовозова Е.Н. Как люди на белом свете живут. Англичане. 3 изд., перераб. С.-Пб., 1904. 123 с.
45. Водовозова Е.Н. Как люди на белом свете живут. Итальянцы. 3 изд., перераб. и доп. С.-Пб., 1903 128 с.
46. Воркачёв С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Науч. докл. высш. шк. Филол. науки. 2001. № 1. с. 6472.
47. Воробьёв В.В. Лингвокультурология в кругу других гуманитарных наук // Русский язык за рубежом. 1999. № 2 С. 7682; № 3. С. 95101.
48. Воробьёв В.Г. В старину едали деды Очерки из истории народной кухни. Новгород: «Новгородская правда», 1990. 42 с.
49. Воронина Т.А. Особенности соблюдения постов в народной среде в ХIХ веке // Православная жизнь русских крестьян ХІХХХ в.: Итоги этнографических исследований. М.: Наука, 2001. С. 5372.
50. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. К.: Оберіг, 1991. Т.1. 455 с; Т.2. 447 с.
51. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Лабиринт, 1996. 416 с.
52. Вылцан М.А. Индивидуализм и коллективизм крестьян // Менталитет и аграрное развитие России (1920 в.). М.: Российская политическая энциклопедия, 1996. С. 334347.
53. Гайденко П.П. Проблема рациональности на исходе ХХ века // Вопросы философии. 1991. № 6. С. 314.
54. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа «Языки русской культуры», 1998. 768 с.
55. Гамкрелидзе Т.В. Об одной лингвистической парадигме // Вопросы языкознания. 2005. № 2. С.36.
56. Гаспаров Б.М. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существования. М.: Нов. лит. обозрение, 1996. 352с.
57. Гаспаров М.Л. Метр и смысл. Об одном механизме культурной памяти. М.: РГГУ, 1999. 289с.
58. Гачев Г. Национальные образы мира. Космо-Психо-Логос. М.: Прогресс, 1995. 480с.
59. Герд А.С. Введение в этнолингвистику: Учебное пособие. СПб.: С.-Петерб. ун-т, 1995. 103 с.
60. Герцен А.И. Письма из Франции и Италии (18471852) // Собрание сочинений в 30 томах. Т. 5. М.: Правда, 1955. 456 с.
61. Говердовский В.И. Коннотемная структура слова. Х.: Изд-во ХГУ, 1989. 95с.
62. Голикова Т.А. Менталитет как система стереотипов речевого коллектива // Язык. Человек. Картина мира: Материалы Всероссийской научной конференции / Под ред. М. П. Одинцовой. Омск: Омск. гос. ун-т, 2000. Т.1. С. 1821.
63. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу: Монографія. 2-гевид., випр. і доп. К.: Логос, 2004. 284 с.
64. Голубовская И.А. Пословицы и поговорки как объект сопоставительного исследования (на материале русских, украинских, английских и китайских паремиологических единиц) // Голубовская И.А. Русские идиомы: история и функционирование: Учебное пособие. К.: Издательско-полиграфический центр „Киевский университет”, 2007. 79 с.
65. Гордон А.В. Хозяйствование на земле основа крестьянского мировосприятия // Менталитет и аграрное развитие России (1920 в.). М.: Российская политическая энциклопедия, 1996. С. 5774.
66. Горелов И.Н. Избранные труды по психолингвистике. М.: Лабиринт, 2003. 317 с.
67. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики. М.: Лабиринт, 1997. 220 с.
68. Громыко М.М. Семья и община в традиционной духовной культуре русских крестьян ХVIIIХIХ вв. // Русские: семейный и общественный быт. М.: Наука, 1989. С. 724
69. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию / Пер. с нем. М.: ОАО ИГ „Прогресс”, 2000. 400с.
70. Гумбольдт В. Язык и философия культуры / Пер. с нем. М.: Прогресс, 1985. 451с.
71. Гумилёв Л.Н. От Руси к России. очерки этнической истории. М.: Айрис-пресс, 2007. 318 с. (Библиотека истории и культуры).
72. Гумилёв Л.Н. Этногенез и биосфера земли. М.: Дидик, 1994. 638 с.
73. Гуревич А.Я. Исторический синтез и Школа „Анналов”. М.: Индрик, 1993. 328 с.
74. Гуревич П.С. Философия культуры. М.: Аспект Пресс, 1995. 288 с.
75. Гуреев В.А. Языковой эгоцентризм в новых парадигмах знания // Вопросы языкознания. 2004. №2. С.5768.
76. Данилова Л.В., Данилов В.П. Крестьянская ментальность и община // Менталитет и аграрное развитие России (1920 в.). М.: Российская политическая энциклопедия, 1996. С. 2239.
77. Дапчева Й. Фразеологизмы, обозначающие интеллектуальные свойства человека в болгарском и русском языках (Семантический и лингвокультурологический аспекты) // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2006. № 1. С. 172184.
78. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце 20 века // Язык и наука конца 20 века: Сб. статей. М.: Рос. гос. гуманит. ун-тет, 1995. С. 239310.
79. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания. 1995. № 1. С. 1733.
80. Джиоева А.А. Английский менталитет сквозь призму языка: концепт „privacy” // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2006. № 1. С. 4159.
81. Джиоева А.А. Английский менталитет сквозь призму ключевых слов: understatement // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2006. № 3. С.4555.
82. Добровольский Д.О. Национально-культурная специфика во фразеологии // Вопросы языкознания. 1998. №6. С. 4857.
83. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення). К.: Либідь, 2001. 334с.
84. Єрмоленко С.С. Мовне моделювання дійсності і знакова структура мовних одиниць: Монографія. К., 2006. 384 с.
85. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (Стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
86. Єрмоленко С.Я. Мовна картина неба в народній загадці // Зб. наук. пр. К., 2006. Т. 11: На пошану 75-річчя професора П. П. Кононенка. С. 181186.
87. Ерофеев Н.А. Туманный Альбион. Англия и англичане глазами русских (18251853 гг.). М.: Наука, 1982. 320 с.
88. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Иностр. лит., 1958. 404с.
89. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. 1997. Вип. 2. С. 311.
90. Жайворонок В.В. Слово в етнологічному контексті // Мовознавство. 1996. № 1. С. 714.
91. Жайворонок В.В. Етнолінгвістика в колі суміжних наук // Мовознавство. 2004. № 56. С. 2335.
92. Жданова В.В. Пословицы и поговорки как источник изучения русского культурно-языкового сознания // Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках / Отв. ред. В. Н. Телия. М.: Языки славянской культуры, 2004. С. 151160.
93. Жельвис В.И. Эмотивный аспект речи. Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия. Ярославль: Яросл. гос. пед. ин-т, 1990. 81 с.
94. Жинкин Н.И. Язык речь творчество. (Избранные труды) / Сост. С. И. Гиндина, М. В. Прокопович. М.: Изд-во „Лабиринт”, 1998. 368с.
95. Жуйкова М.В. Метафора й обряд // Мовознавство. 2003. № 6. С. 5560.
96. Загнітко А.П. Сучасні лінгвістичні теорії: Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2006. 338 с.
97. Залевская А.А. Национально-культурная специфика картины мира и различные подходы к ее исследованию // Языковое сознание и образ мира. Сборник статей / Отв. ред. Н. В. Уфимцева. М., 2000. С. 3954.
98. Зеленин А.В. Английский мир в зеркале русского языка // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2003. №3. С. 5162.
99. Иная ментальность / В. И. Карасик, О. Г. Прохвачева, Я. В. Зубкова, Э. В. Грабарова. М.: Гнозис, 2005. 352с.
100. История всемирной литературы. В 9 томах. М.: Наука, 1985. Т. ІІІ. 816 с.
101. Каган М.С. Философия культуры. СПб.: ТОО ТК „Петрополис”, 1996. 416