ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ТА СЕМАНТИКА : ВОЕННО-МОРСКАЯ ТЕРМИНОЛОГИЯ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА: ЭТАПЫ ФОРМИРОВАНИЯ И СЕМАНТИКА

brief description

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

На правах рукопису

АНДРІЯНОВА ОЛЬГА ЯРОСЛАВІВНА

УДК 81, 276.6: 359

ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ТА СЕМАНТИКА

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Паламар Лариса Максимівна,
доктор педагогічних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………..4
ВСТУП………………………………………………………………………………6

РОЗДІЛ 1
АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
1.1. Теоретичні засади вивчення української термінології……………………….11
1.2. Військово-морська термінологія як об’єкт лінгвістичних досліджень……..18
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...21

РОЗДІЛ 2
ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
2.1. Етапи формування української військово-морської термінології…………..23
2.2. Зародження й формування військово-морських понять княжої доби………28
2.3. Розвиток військово-морської лексики козацької доби………………………40
2.4. Лексика на позначення військово-морських понять доби правління
Петра І………………………………………………………………………………..53
2.5. Формування військово-морської термінології в добу українізації (1923-1932 рр.)………………………………………………………………………60
2.6. Військово-морська термінологія в радянську добу (1939 – 1990 рр.)……….70
2.7. Тенденції розвитку української військово-морської термінології в 90-і рр.
XX – Поч. XXI ст..………………………………………………………………...…72
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...77

РОЗДІЛ 3
СКЛАД І СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ ТЕРМІНІВ
3.1. Системна організація військово-морської термінології …………………….80
3.1.1. Лексико-граматичні особливості термінів ……………………………...85
3.1.2. Тематичні групи військово-морської термінології……………………..89
3.2. Ґенезис сучасних військово-морських термінів……………………………...94
3.3. Синонімія та варіантність у військово-морській термінології……………..103
3.4. Полісемія й омонімія………………………………………………………….113
3.5. Антонімія ……………………………………………………………………...122
Висновки до розділу 3……………………………………………………………126

РОЗДІЛ 4
ТВОРЕННЯ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ ТЕРМІНІВ
4.1. Морфологічний спосіб словотворення………………………………………129
4.2. Складені найменування як тип номінації у військово-морській терміноло- гії……………………………………………………………………………………143
Висновки до розділу 4……………………………………………………………153
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….155

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………161
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….182
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………187

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

англ. – англійська мова мн. – множина
араб. – арабська мова н.-луж. – нижньолужицька мова
блр. – білоруська мова напр. – наприклад
болг. – болгарська мова нідерл.– нідерландська мова
в.-луж. – верхньолужицька мова нім.– німецька мова
голл. – голландська мова норв. – норвезька мова
гот. – готська мова пол. – польська мова
гр. – грецька мова полабськ. – полабська мова
д.-інд. – давньоіндійська мова пор. – порівняйте
д.-ісл. – давньоісландська мова порт. – португальська мова
д.-пол. – давньопольська мова поч. – початок
д.-р. – давньоруська мова псл. – праслов’янська мова
д.-сканд. – давньоскандинавська мова розм. – розмовне
данс. – данська мова рос. – російська мова
заст. – застаріле рум. – румунська мова
і.-є. – індоєвропейські мови с.-хорв. – сербохорватська мова
інд. – індійська мова сгр. – старогрецька мова
іран. – іранська мова серб. – сербська мова
ірл. – ірландська мова слов. – слов’янські мови
ісп. – іспанська мова слц. – словацька мова
іст. – історизм словенськ. – словенська мова
італ. – італійська мова спслов. – спільнослов’янська мова
кирг. – киргизька мова ср.-грец. – середньогрецька мова
лат. – латинська мова ст. – століття
лит. – литовська мова ст.-сл. – старослов’янська мова
латис. – латиська мова сх.-сл. – східнослов’янські мови
мак. – македонська мова
т.с. – те саме татар. – татарська мова
фін. – фінська мова
тур. – турецька мова фр. – французька мова
туркм. – туркменська мова хорв. – хорватська мова
тюрк. – тюркські мови чеськ. – чеська мова
угор. – угорська мова швед. – шведська мова
узб. – узбецька мова ВМТ – військово-морська термінологія
укр. – українська мова ВТ – військова термінологія

ВСТУП

На початку ХХІ ст. розширилися межі й можливості дослідження багатьох важливих лінгвальних явищ, зокрема вивчення питань формування й розвитку національної термінології загалом та функціонування галузевих терміносистем української мови.
Термінологія є тим могутнім засобом, який сприяє розвиткові науки, без котрого неможливо передати реальні уявлення про ту чи ту ділянку людського пізнання. „Єдність наукової термінології, – зазначав І. Огієнко, – це сильний двигун розвитку науки, а тим самим і культури народу” [155, c. 306].
Україна – морська держава, тому закономірно, що українська мова має розгалужену систему військово-морської лексики. На сучасному етапі в українських військових моряків виникла потреба в оволодінні військово-морською термінологією, яка впродовж тривалого часу не використовувалася ними. Однією з причин того, що у Військово-Морських Силах України українська мова не набула загального використання, є неопрацьованість військово-морської термінології і сьогодні. Сучасний стан вивчення військово-морської термінології не може вважатися прийнятним як із погляду вчених, так і військових моряків.
Актуальність дослідження визначається необхідністю простежити формування, розвиток, а також сучасний стан української військово-морської терміносистеми. Установлення цілісної концепції історії розвитку військово-морської термінології, визначення етапів її формування, аналіз творення термінів, вивчення їхнього складу з погляду походження сприятиме упорядкуванню всієї терміносистеми.
Військова та морська терміносистеми як найдавніші фахові термінології неодноразово були предметом лінгвістичного аналізу в українському мовознавстві (Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк, А. А. Бурячок, Б. З. Якимович [161; 30; 228; 229] та ін.). Окремі етапи розвитку військової та морської термінології (княжа доба, козацька доба, доба правління Петра I) знайшли відображення у розвідках А. І. Генсьорського, П. К. Коваліва, Г. І. Халимоненка, В. Й. Горобця, М. Л. Худаша, А. А. Москаленка, М. С. Рогаль [46; 91; 214; 50; 216; 138; 179] та ін. Особливої уваги заслуговує праця О. Горбача „Українська морська й судноплавна термінологія” [48]. У дисертаційних роботах досліджували військову термінологію Т. Д. Михайленко, Л. В. Мурашко, Я. П. Яремко, Я. І. Рибалка, Н. О. Яценко [132; 140; 230; 178; 232].
Проте, незважаючи на значні напрацювання у галузі військової та морської термінології, низка проблем залишається недостатньо вивченою. Лише комплексний аналіз процесу формування військово-морської терміносистеми дозволяє з’ясувати закономірності розвитку української військово-морської термінології з метою логічного і лінгвістичного упорядкування її та створення ґрунтовного лексикографічного опису з огляду на лексико-семантичну та структурну характеристики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі української філології для неспеціальних факультетів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка й узгоджено з проблематикою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації” (№ 06БФ044-01).
Дисертаційне дослідження закоординоване Науковою радою „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України № 131/15 від 15.01.2004 р.
Мета дослідження – з’ясувати шляхи формування й розвитку, лексико-семантичні та дериваційні особливості української військово-морської термінології.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких основних завдань:
- виявити склад військово-морської терміносистеми;

- встановити етапи формування військово-морської термінології, визначивши основні джерела її поповнення;
- здійснити лексико-тематичну класифікацію аналізованої термінології;
- дослідити військово-морську термінологію з погляду походження, простежити шляхи проникнення та засвоєння запозичень;
- проаналізувати особливості лексико-семантичних процесів в українській військово-морській термінології;
- виявити продуктивні словотвірні моделі військово-морських термінів на сучасному етапі;
- схарактеризувати структурні типи військово-морських термінів-словосполучень.
Об’єкт дослідження – сукупність номінативних одиниць української військово-морської термінології.
Предмет дослідження – процес формування української військово-морської термінології, зокрема шляхи її виникнення, лексико-семантичні й структурні особливості.
Основними джерелами фактичного матеріалу є військово-морська термінологія, зафіксована в літописах, тлумачних, енциклопедичних, історичних, перекладних словниках, статутах, військових документах, фахових текстах (наукових роботах, довідниках, підручниках, посібниках із основ військово-морської справи), у військовій періодиці, публіцистиці. У дослідженні проаналізовано 5960 функціональних одиниць.
Методи дослідження. Вибір методів аналізу зумовлений специфікою об’єкта та завданнями дослідження. Описовий метод використовувався для інвентаризації одиниць військово-морської терміносистеми, пояснення їхньої будови та функціонування. Для дослідження особливостей формування військово-морської термінології на кожному із визначених етапів ужито елементи синхронного аналізу, а для з’ясування етимології термінів – діахронного аналізу. Структурний метод застосовано для вивчення військово-морської терміносистеми як цілісної функціональної структури. Для з’ясування продуктивності словотвірних моделей та виявлення кількісного пріоритету терміногруп – кількісний метод.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві виокремлено нову терміносистему, в якій здійснено комплексний аналіз української військово-морської термінології на основі широкої джерельної та документальної бази; виявлено періоди розвитку й узагальнено відомі раніше спостереження на різних етапах її формування з огляду на історичні чинники; виділено лексико-тематичні групи військово-морської термінології за екстралінгвальними ознаками; проаналізовано лексико-семантичні явища, властиві українській військово-морській термінології; з’ясовано продуктивність словотвірних моделей у аналізованій термінології; схарактеризовано структурні типи військово-морських термінів-словосполучень.
Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні відомостей про загальні напрями розвитку словникового складу української мови, зокрема спеціальної лексики; простежено зв’язки розвитку військово-морської термінології з історією становлення українського термінознавства. Це дає змогу теоретично обґрунтувати засади утворення не лише військово-морської терміносистеми, але й української наукової термінології загалом. Результати дослідження сприятимуть подальшому вивченню й унормуванню військово-морської термінології.
Практичне значення роботи. Пропоноване дослідження може бути використане при вивченні української наукової термінології, при викладанні навчального курсу „Лексикологія” і спецкурсів із термінології на філологічних факультетах вишів України. Отримані результати можуть знайти втілення в лексикографічній роботі, зокрема при укладанні термінологічних, тлумачних словників, тезаурусів із військово-морської справи, для написання наукових праць із термінології та термінографії тощо.
Апробація роботи здійснювалася на щорічних науково-технічних і методичних конференціях та засіданнях науково-методичного семінару кафедри соціально-гуманітарних наук Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова.
Матеріали дисертаційного дослідження були використані в процесі викладання курсу “Українська мова за професійним спрямуванням” курсантам Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова (довідка про впровадження № 188-НВ від 14.10.2010 р.). Основні положення дисертаційного дослідження було обговорено на засіданнях кафедри української філології для неспеціальних факультетів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремі положення й результати дослідження оприлюднено на Всеукраїнських наукових конференціях „Система військової освіти як школа виховання української військової інтелігенції” (Київ, 2001), „Українознавство в системі вищої освіти” (Київ, 2001); на Міжнародному симпозіумі „Проблеми інтеграції науково-освітнього, інтелектуального потенціалу в державотворчому процесі” (Тернопіль – Бахчисарай, 2006), 7-ій Міжнародній науковій конференції „Українська термінологія і сучасність” (Умань, 2007), 11-ій Міжнародній науковій конференції „Проблеми української термінології СловоСвіт 2010” (Львів, 2010).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 11 публікаціях, із них 6 статей – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи. Реферована дисертація складається зі вступу, основної частини, що містить чотири розділи з висновками, загальних висновків, 11 додатків, списку використаних джерел (233 найменування) та списку лексикографічних джерел (58 найменувань). Тексту передує перелік умовних позначень, використаних у роботі. Загальний обсяг дисертаційної праці – 199 сторінок, основного тексту – 160 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Українська військово-морська термінологія є значною частиною лексичного складу мови, що тісно пов’язана з розвитком військово-морської справи, науки, освіти, зумовлена соціально-історичним розвитком людства та підпорядкована фонетичним, словотвірним, лексико-семантичним і граматичним закономірностям.
Основними поняттями в сучасному термінознавстві є поняття „термін” і „термінологія”. Для термінології властиві такі диференційні ознаки терміна: адекватність, точність, відносна незалежність від контексту, економність, дериватність, систематичність використання, відсутність багатозначності, омонімії, синонімії, антонімії, стилістична нейтральність, відсутність експресивності, належність терміна до обмеженої професійної сфери використання.
Військово-морський термін – це слово чи усталене словосполучення, яке співвідноситься з певним поняттям військово-морської справи у значенні, регламентованому його дефініцією, здатне вступати у системні відношення з іншими словами чи словосполученнями, утворюючи терміносистему.
Військово-морська термінологія – це сукупність моногалузевих і полігалузевих спеціальних найменувань, що співвідносяться з конкретними поняттями та реаліями військово-морської сфери й утворюють відповідну терміносистему.
Українська військово-морська термінологія – пласт спеціальної лексики, що виник на перетині військової та морської терміносистем, які неодноразово були предметом лінгвістичного аналізу в мовознавстві. Значна кількість фундаментальних досліджень, присвячених питанням терміна й термінології, з’явилася з початку 90-х років ХХ ст. Це свідчить про те, що термінологічна наука вступила в новий етап розвитку. Проблематику сучасної української термінології широко обговорено на останніх Міжнародних наукових конференціях.
Процес формування української терміносистеми досліджуваної галузі внаслідок впливу позамовних чинників відбувався з неоднаковою інтенсивністю. Терміни на позначення військово-морських понять побутували тільки на певних історичних етапах і тому не могли забезпечити умови для систематичного й повнокровного розвитку системи загалом. У процесі еволюції терміносистеми змінювалися способи номінації спеціальних понять ВМТ семантичної сфери: від переважно лексико-семантичного способу творення термінологічних одиниць у княжу добу до утворення складених термінів на сучасному етапі розвитку української мови.
В історії формування військово-морської термінології чітко простежуємо два періоди – „донауковий” та „науковий”, в яких умовно виділяємо 6 етапів.
Військово-морська термінологія належить до найдавніших фахових систем української мови, зародження яких розпочалося ще у часи Київської Русі. Лексеми на позначення військово-морських понять стали тим підґрунтям, на основі якого відбулося збагачення й розвиток ВМТ. Це дало змогу виділити дев’ятнадцять найменувань плавних засобів, які призначалися для здійснення військово-морських дій. Виділяємо лексико-тематичні групи на позначення частин суден, професій, корабельного устаткування. Основу військово-морського словника становить питома лексика. Проте військово-морська терміносистема поповнювалась й іншомовною лексикою, зокрема з грецької, скандинавських мов.
Військово-морська термінологія козацької доби – це вже система засобів вираження військово-морських понять. Основний пласт ВМТ відповідав поняттєвій базі тогочасного війська. Механізм номінацій військово-морських понять значно ускладнився. Використовувались лексеми на позначення військово-морських понять слов’янського походження та з’являлись нові. Поповнення лексики здійснювалось здебільшого шляхом запозичень із тюркських, італійської мов, з’являються полонізми, германізми, які були результатом міжмовних контактів.
На початку ХVІІІ ст. військові реформи Петра І вносять зміни у склад військово-морської лексики. Наслідком його реформ стала поява нових лексем. Новітні реалії військово-морської галузі не мали відповідних лексичних одиниць, тому виникла необхідність у створенні нових номінацій. Російська мова, у зв’язку з відсутністю поняттєвих відповідників, збагатилась запозиченнями. Основою російської військової й кораблебудівної термінології стали голландські й англійські терміни. Українська мова через посередництво російської мови засвоїла значну кількість запозичених термінів у досить сформованому вигляді, які до того часу були для неї невідомими.
Українська військово-морська субмова у добу українізації (1923 – 1932 рр.) почала розвиватися із початком створення вітчизняного флоту. Визначальними напрямками розвитку української ВМТ, як і всієї української термінології цього етапу, були так звані „історичний” та „етнографічний” романтизм. Послідовники „історичного романтизму” вважали головним джерелом поповнення термінології лексику Козацької держави ХVII ст., а прибічники „етнографічного романтизму” – діалектну лексику. Важливою особливістю формування військово-морської терміносистеми 1923 – 1932 рр. була нормувальна діяльність, а саме: на зазначеному етапі вперше з’являються російсько-українські військові словники, які започаткували українську ВМТ на науковій основі й стали першими кодифікованими реєстрами українських військово-морських найменувань.
У 1939 – 1990 рр. процес творення української військово-морської термінології був перерваний. Надбання ВМТ попередніх років фактично зникали з наукових видань. Саме у військовій сфері з відомих причин протягом багатьох років українську мову практично не використовували, і більше того, професійна діяльність військових моряків була пов’язана з використанням російської, а не української мови. Адже в радянський час армія і, відповідно, флот послуговувалися мовою російською.
Лише після того, як Україна набула державного статусу, відчутною стала тенденція до нормалізації стану української мови у війську шляхом продуманих реформ. Утілюються в життя розпорядчо-керівні документи командувачів видів ЗС України, об’єднань, які діють у Збройних силах України. На початку 90-их років ХХ ст. існували два принципово відмінні підходи до проблем унормування української військової терміносистеми. Одні мовознавці надавали перевагу використанню термінів-інтернаціоналізмів та термінів, утворених способом калькування з російської мови, тобто на принцип так званої „реальної мови”, зорганізованої в радянський час. Інші – орієнтувалися на національну термінологію 20-их – початку 30-их років ХХ ст., яка базується на рідномовному ґрунті. Проте сьогодні вони вже не можуть задовольнити потреб сучасної організації національних ВМС. Тому при унормуванні, систематизації та кодифікації ВМТ потрібно розглядати комплекс чинників, серед яких: традиції вживання тієї чи тієї лексеми, ступінь її поширеності в фаховій літературі та практиці, а також наближеність до міжнародних стандартів.
Українська військово-морська термінологія є системно організованим термінополем поліцентричного типу. Визначальним у мовних зв’язках між одиницями ВМТ є класифікаційний родо-видовий тип відношень, який структурує термінологію як багатоступеневу ієрархічну систему підпорядкування гіпонімів гіпероніму. Ядра центру цього поля – слова, словосполучення, речення-команди, що стосуються надводних кораблів, підводних човнів, морської піхоти, морської авіації, берегових ракетно-артилерійських військ (БРАВ), які взаємодіють між собою.
Граматичним фондом української військово-морської термінології є іменники, рідше дієслова, які виступають у ролі стандартизованих термінів, та прикметники. Прислівники вживаються здебільшого у складі словосполучень.
За лексико-тематичним змістом ВМТ різноманітна і складається з таких тематичних груп: кораблі і судна Військово-Морських Сил України; частини архітектурної будови й приміщень спеціального призначення; основні двигуни і допоміжні механізми корабля; морехідні бойові і тактичні властивості корабля; спеціальні одиниці виміру, стандартів; умови плавання, морські небезпеки та засоби навігаційного обладнання морських шляхів; терміни, пов’язані з проектуванням, будівництвом та ремонтом корабля; назви, пов’язані з астронавігацією; терміни на позначення озброєння і рятувальні засоби корабля; військові звання, спеціальності; поняття, властиві морській авіації; дії; терміни на позначення понять, що стосуються рангоуту і такелажу.
На сучасному етапі виділяємо питому лексику, давні та нові запозичення. Питома лексика в українській ВМТ кількісно обмежена й трапляється у таких тематичних групах термінів: назви приміщень спеціального призначення; назви морехідних, бойових і тактичних властивостей корабля; назви на позначення дій; назви на позначення процесуальних ознак і результатів узагальненої дії. Запозичення в українській мові з’являються з розвитком мореплавства. До давніх запозичень належить українська ВМТ, яка сягає княжої та козацької доби. До нових – військово-морські терміни, що з’явилися в українській мові з кінця ХVII ст. Проведений аналіз дозволив виявити, що саме екстралінгвальні чинники є домінантними у формуванні ВМТ і позначаються на її формуванні. Кількісно пріоритетними є запозичення з голландської, французької, латинської, німецької, англійської, грецької мов. В українській ВМТ особливе місце належить інтернаціоналізмам. Унаслідок міжнародного впливу активізувалось використання інтернаціональних морфем.
Єдність досить розвиненої лексико-семантичної організації української ВМТ ґрунтується на синонімічних, полісемічних, омонімічних, антонімічних і гіпонімічних кореляціях, що дозволяє говорити про її достатню сформованість.
На всіх етапах розвитку у військово-морській термінології спостерігається явище синонімії. Наявність синонімів свідчить про те, що ця система не штучне утворення, а природна мовна ієрархія, у якій відбуваються ті самі динамічні процеси, що й у літературній мові. Для ВМТ є властивою акцентуаційна, фонематична, словотвірна варіантність, уживаними є лексичні та синтаксичні синоніми. У синонімічних зв’язках можуть перебувати: слово і слово, слово і словосполучення, словосполучення і словосполучення. Проведений аналіз явища синонімії дає підстави стверджувати, що синонімія у ВМТ є важливою системотвірною категорією, яка сприяє вичерпній характеристиці військово-морських понять, явищ та процесів.
Явище полісемії у ВМТ, як і в будь-якій іншій терміносистемі, відбиває історію становлення і динаміку розвитку на сучасному етапі. На ґрунті зовнішньої, функціональної та об’єднання зовнішньої й функціональної подібностей відбулася метафоризація загальновживаних лексичних одиниць. На основі метонімічного перенесення виділено такі типи полісемічних відношень: процес чи дія – результат; процес чи дія – явище; дія – суб’єкт дії; процес або дія – величина; дія – предмет; ціле – частина.
Досліджуваній терміносистемі властиве явище омонімії. Поширеними є генетично відмінні терміни-омоніми, які є наслідком розпаду полісемії. Однією з системоформувальних категорій військово-морської справи є антонімічна парадигма. Серед проаналізованих термінів виділено групи антонімічних пар, які виражають контрарну, контрадикторну протилежність, комплементарні відношення; антоніми з векторною протилежністю, конверсиви. Зі структурного погляду розрізняємо антоніми однокореневі і різнокореневі.
Основою розбудови української ВМТ є морфологічна деривація. Морфологічна деривація, яка відбувається за законами й моделями сучасної української літературної мови, представлена такими способами творення військово-морських термінів: афіксації (суфіксальний, префіксальний, конфіксальний (суфіксально-префіксальний)), осново- та словоскладання, абревіації. Найбільш продуктивною для ВМТ є суфіксація, зокрема словотвірні типи із суфіксами -нн(я)/-інн(я), (-анн), (-енн),(-янн), (-інн). Високу продуктивність мають осново- та словоскладання, ініціальна абревіація.
Терміни-словосполучення відзначаються надзвичайним різноманіттям структурних типів та функціонують у формі вільних і зв’язаних словосполучень. Домінантними є двокомпонентні сполуки, в яких відносний прикметник знаходиться у препозиції, конкретизує, уточнює родове значення іменника. Ці словосполучення виражають атрибутивні відношення між головним і залежним компонентом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авербух К.Я. К определению основных понятий терминоведения / К.Я. Авербух // Терминологические проблемы научно-технической терминологии и принципы перевода: тезисы докладов. – Омск, 1985. – С. 3-4.
2. Акимов Р.Н. Основы военно-морского дела / Р.Н.Акимов, А.И.Дурицын – М.: Воениздат, 1961. – 376 с.
3. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею: [в 15 т.]. – Спб., 1861-1892.
4. Акуленко В.В. Головні історичні джерела лексичних інтернаціоналізмів в українській мові / Акуленко В.В. // О.О. Потебня і деякі питання сучасної славістики. – Х.: Вид-во Харк. ун-ту. – 1962. – С. 128-144.
5. Акуленко В.В. Интернациональные элементы в лексике языков / Акуленко В.В. // Национальное и интернациональное в литературе, фольклоре и языке. – Кишинев: Штиинца, 1971. – 264 с.
6. Акуленко В.В. Співвідношення національного і інтернаціонального у мові / В.В. Акуленко // Мовознавство. – 1976. – №1. – С. 3-12.
7. Андрієвський В. До питання про нашу військову термінологію / В. Андрієвський // Табор. – 1929. – Ч. 12. – С. 46-52.
8. Андріянова О. Я. Військово-морська термінолексика у період „золотого десятиріччя” української термінології / О. Я. Андріянова // Мова і культура: [наук. щорічний журнал] / [редкол.: Д.С.Бураго (гол. ред.) та iн.]. – Київ, Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. – Вип. 5 (том VI). – С. 11-18.
9. Андріянова О. Я. Запозичення у складі військово-морської термінолексики / О. Я. Андріянова // Українська термінологія і сучасність: [зб. наук. праць] / [редкол.: Л.О.Симоненко (відп. ред.) та iн.]. – К.: КНЕУ, 2007. – Вип. VII. – С. 37-41.
10. Андріянова О. Я. Проблеми впровадження української військово-морської термінології у Військово-Морських Силах України / О. Я. Андріянова // Проблеми інтеграції науково-освітнього, інтелектуального потенціалу в державотворчому процесі: [зб. наук. праць] / Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя; [редкол.: Т.І.Рибак (відп. ред.) та iн.]. – Тернопіль – Бахчисарай, 2006. – С. 81–84.
11. Андріянова О. Я. Періодизація становлення військово-морської термінології / О. Я. Андріянова // Проблеми української термінології: [зб. наук. праць учасників XI Міжн. наук. конференції „Словосвіт 2010”] / [редкол.: Л. Полюга (відп. ред.) та iн.]. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. – С. 91-95.
12. Анісімов К.В. Однострої Збройних Сил України періоду національних змагань 1917-1929 рр.: дис. …канд. іст. наук: 07.00.01. / Анісімов Костянтин Вікторович. – Кременчук., 2002. – 198 с.
13. Апанович О.М. Розповіді про запорозьких козаків / Олена Михайлівна Апанович. – К.: – Дніпро, 1991. – 335 с.
14. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика / Ю.Д.Апресян // Синонимические средства языка / отв. ред. В.Ю.Розенцвейг. – М.: Наука, 1974. – 367 с.
15. Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів. 1734-1775: у 2 т.– К.: Наук. думка, 1998. – Т. 1. – С. 97, 301.
16. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии / О.С. Ахманова– М.: Учпедгиз, 1957. – 279 с.
17. Белодед И. К. Интернациональные элементы в лексике и терминологии / Белодед И. К. – Харьков, 1980. – С. 40-61.
18. Берлізов А.А. Лексика рибальства українських говорів Нижнього Подністров’я / А.А.Берлізов // Наук. зап. Чернігівського держ. пед. ін-ту. – Т. ІV. – Вип. 4. – 1959. – 82 с.
19. Биржакова Е.Э. Очерки по исторической лексикологии русского языка ХVIII века: языковые контакты и заимствование / Е.Э.Биржакова, Л.А.Войнова, Л.Л.Кутина. – Л.: Наука, 1972. – 431 с.
20. Біленька-Свистович Л.В. Церковнослов’янська мова: підруч. зі словником [для духов. навч. закл.] / Л.В.Біленька-Свистович, Н.Р.Рибак – К.: Криниця, 2000. – 335 с.
21. Білодід І.К. Вибрані праці в 3-х т. / І.К.Білодід. – Київ: Наук. думка, 1986. – Т. 1. – 446 с.
22. Богородский Б.Л. К истории судовых терминов „шайка” и „чайка” / Б.Л.Богородский // Вопросы теории и истории языка. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – С. 79-88.
23. Богородский Б.Л. О некоторых сербохорватских элементах в терминологии черноморских водников / Б.Л.Богородский // Вестник Ленингр. гос. ун-та. – Вып. 3. – 1963. – № 14. – С. 79-88.
24. Богородский Б.Л. Русская судоходная терминология в историческом аспекте: автореф. дисс. на соискание ученой степени докт. филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / Б.Л.Богородский. – Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1964. – 32 с.
25. Богородский Б.Л. Старшая система морской терминологии в эпоху Петра I / Б.Л.Богородский // Уч. зап. Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена. – 1948. – Т. 59. – С. 15-50.
26. Богородский Б.Л. Терминология моряков Средиземно-Черноморского бассейна / Б.Л.Богородский // Уч. зап. Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена. – 1948. – Т. 69. – С. 18-42.
27. Будагов Р.А. Введение в науку о языке / Будагов Р.А. – Изд. 2, перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1965. – 492 с.
28. Булгак Л.Ю. Подъязык военно-морских команд (Сопоставительный анализ английских и русских текстов): автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.20 „Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание” / Л.Ю.Булгак. – Одесса: ОГУ им. И.И.Мечникова, 1989. – 17 с.
29. Бурдин С.М. О терминологической лексике / С.М.Бурдин // Филологические науки. – 1958. – №4. – С. 58-59.
30. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов / А.А. Бурячок. – К.: Наук. думка, 1983. – 248 с.
31. Веклинець Л.М. Структура і походження сучасної української психологічної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Л.М.Веклинець. – К., 1997. – 24 с.
32. Величко Л. Морське суперництво / Л.Величко. – Харків: Держ. вид-во України, 1930. – 92 с.
33. Веселов П.В. Термин должен быть один. (Заметки лингвиста) / П.В.Веселов // Стандартизация. – 1967. – № 8. – С. 31.
34. Виноградов В.В. О некоторых вопросах русской исторической лексикографии / В.В.Виноградов // Лексикология и лексикография: избр. тр. – М.: Наука, 1977. – С. 69-94.
35. Виноградов В.В. О формах слова / В.В.Виноградов // Исследования по русской грамматике: избр. тр. – М.: Наука, 1975. – 559 с.
36. Виноградов В.В. Об омонимии в русской лексикографической традиции / В.В.Виноградов // Лексикология и лексикография: избр. тр. – М.: Наука, 1977. – С. 289.
37. Виноградов В.В. Современный русский язык: морфология / Виноградов В.В. – М.: Наука, 1952. – 519 с.
38. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии / Г.О. Винокур // Труды МИФЛИ. Филологический ф-т. Сб. статей по языковедению / Под ред. М.В. Сергиевского, Д.Н. Ушакова, Р.О. Шор. – М., 1939. – Т. 5: – С. 3-54.
39. Вовк А. Наукова мова і політика: 55 років української термінології в УРСР /Анатоль Вовк // Сучасність. – Мюнхен, 1979. – Ч. 7-8, – C. 88-100.
40. Вовк А. Термінологічні проблеми кібернетики /Анатоль Вовк // Проблеми української науково-технічної термінології: матеріали 3-ї Міжнародної наукової конференції // Науково-технічне слово. – 1995. – №1. – С. 25.
41. Волкова І.В. Лексико-семантична характеристика сучасної української фізичної термінології (на матеріалі спеціалізованих видань 90-х рр. ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / І.В.Волкова. – Харків, 2002. – 20 с.
42. Гак В.Г. Субституция терминов в синтагматическом аспекте / В.Г.Гак, В.М.Лейчик // Терминология и культура речи. – М.: Наука, 1981. – С. 47-57.
43. Гарбовский Н.К. Вариантные формы фонетического и грамматического уровней в профессиональной речи моряков // Вопросы системной организиции речи / Под редакцией Н.К.Гарбовского. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 187 с.
44. Гарибян Дж. Из историрусской лексики. О военной лексике Азовских повестей XVIII в. // Уч. записки Ереванского пед. ин-та. – Єреван, 1956. – Т. 6. – С. 281-314.
45. Гаркави А.Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с половины VII века до конца X века по Р.Х.). Собрал, перевел и объяснил А.Я.Гаркави / А.Я.Гаркави. – С.-Петербур, 1870. – С. 49.
46. Генсьорський А.І. Галицько–Волинський літопис (лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості) / Антін Генсьорський. – К.: Вид. АН УРСР, 1961. – 284 с.
47. Головин Б.Н. Лингвистические основы учения о терминах: уч. пособие для филол. специальностей вузов / Б.Н.Головин, Р.Ю.Кобрин. – М.: Высшая школа, 1987. – 104 с.
48. Горбач О. Українська морська й судноплавна термінологія / Олекса Горбач // Відбитки з журналу „Вісті Братства колишніх Вояків і УД УНА”. – чч. 3-6 (77-80) та 11-12 (85–86), Мюнхен, 1958. – С. 3-28.
49. Горбачевич К.С. Изменение норм русского литературного языка / К.С.Горбачевич. – Л.: Просвещение, 1971. – 270 с.
50. Горобець В.Й. Лексика історично-мемуарної прози першої половини
ХVIII ст.: На матеріалі діаріушів / В.Й.Горобець. – К.: Наукова думка, 1979. – 127 с.
51. Городенська К.Г. Префікси і префіксоїди в українській мові / К.Г.Городенська // Мовознавство. – 1986. – №1. – С. 37-41.
52. Городенська К.Г. Словотвірна варіантність і процеси унормування сучасної української термінології / К.Г. Городенська // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. – К.: КНЕУ, 2003. – Вип. V. – С. 3-6.
53. Григорьев В.П. О границах между словосложением и суффиксацией / В.П.Григорьев // Вопросы языкознания. – 1956. – № 4. – С. 40-46.
54. Гринев С.В. Введение в терминоведение / С.В.Гринев. – М.: Московский лицей, 1993. – 310 с.
55. Гринев С.В. Терминологические заимствования: краткий обзор современного состояния вопроса // Д.С.Лотте. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. – М., 1982. – С. 108-135.
56. Гришин Ю. А. История мореплавания: учебное пособие / Ю.А.Гришин. – М.: Транспорт, 1972. – 160 с.
57. Гулякова И.Г. Судостроительная терминология современного русского языка: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / И.Г.Гулякова. – Л., 1984. – 16 с.
58. Даниленко В.П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов / В.П.Даниленко // Исследования по русской терминологии. – М.: Наука, 1971. – 231 с.
59. Даниленко В.П. Лингвистические требования к стандартизируемой терминологии / В.П.Даниленко // Терминология и норма. – М.: Наука, 1972. – С. 10-25.
60. Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания / В.П.Даниленко. – М.:Наука, 1977. – 246 с.
61. Даниленко В.П. Стандартизованные термины. Лингвистическая правильность / В.П.Даниленко // Русская печать. – 1986. – №5. – С. 61.
62. Данілов А.П. Український флот: біля джерел відродження / А.Данілов. – К.: Вид-во імені Олени Теліги, 2000. – 599 с.
63. Дзендзелівський Й.О. Українські говори Нижнього Подністров’я: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Й.О.Дзендзелівський. – Одеса, 1951 – 24 с.
64. Дневник генерального подскарбия Якова Марковича 1717–1734 гг. – Ч. I – III. – Киев, 1893; Ч.IV. 1735–1740. – Львов, 1913.
65. Дневник генерального хоружего Николая Ханенко 1727-1753 гг. – Киев: Изд. А. Титова: Киевская старина. – 1896. – Т. 54. – № 8-9. – С. 151-196.
66. Добродомов И.Г. Некоторые вопросы изучения тюркизмов в русском языке / И.Г.Добродомов // Вопросы лексики и грамматики русского языка. – М., 1967. – С. 364-374.
67. Дорошенко С.М. Формування та розвиток української термінології нафтогазової промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / С.М.Дорошенко. – К., 2004. – 22 с.
68. Д'яков А.С. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти / А.С.Д'яков, Т.Р.Кияк, З.Б.Куделько. – К.: Вид. дім „КМ Academia”, 2000. – 216 с.
69. Д'яков А.С. Роль етимології при прямому запозиченні нових термінів та терміноелементів / А.С.Д'яков, Т.Р.Кияк // Проблеми зіставної семантики: матеріали Всеукраїнської наукової конференції з проблем зіставної семантики 28-30 вересня 1995. – К., 1995. – С. 100-101.
70. Дячук Т.М. Українська соціально-економічна термінологія: становлення і кодифікація: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Т.М.Дячук. – К., 2003. – 20 с.
71. Єфименко І.В. Про один суднобудівний термін (етимологічний етюд) / І.В.Єфименко // Студії з ономастики та етимології / НАН України, Ін-т укр. мови; редкол.: О.П.Карпенко (відп. ред.) [та ін.]. – К., 2008. – 296 с.
72. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова / М.А.Жовтобрюх. – Київ: Наукова думка, 1984. – 255 с.
73. Журавлёва Т.А. Особенности терминологической номинации / Т.А.Журавлёва. – Донецк: Донбасс, 1998. – 253 с.
74. З рибальської термінології с. Дуфінки на Одещині. Доповідь на зібранні Етнографічно-Літературної Секції Одеської Комісії Краєзнавства І. IV. 1927. – К.: Вісник Інституту Української Наукової Мови. – 1928. – Вип. І. – С. 23-26.
75. Загоскин Н.П. Русские водные пути и судовое дело в допетровской России / Н.П.Загоскин. – Казань, 1909. – С. 372-373.
76. Засенко О.Г. Лексика українського судноплавства періоду княжої доби /О.Г.Засенко // Українська термінологія і сучасність: тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції. – К., 1996. – С. 24.
77. Захарий Копистенский. Палинодия 1621 / Захарий Копистенский // Русская историческая библиотека. – Спб., 1878. – Т. IV. – С. 444.
78. Историческія пhсни малорусскаго народа с объясненіями Вл.Антоновича и М.Драгоманова: в 2 т. – К., 1874, 1875. – Вып. I.
79. История лексики русского литературного языка конца XVII – начала XIX века / [ред. Ф. П. Филин]. – М.: Наука, 1981. – 373 с.
80. Как работать над терминологией. Основы и методы / [пособие составленное по трудам Д.С.Лотте]. – М.: Наука, 1968. – 76 с.
81. Канделаки Т.Л. Основные группировки терминологических единиц упорядоченных терминологий / Т.Л.Канделаки // Вопросы языкознания. – 1987. – № 6. – С. 84-89.
82. Канделаки Т.Л. Проект словаря аффиксоидов „Элементы русских научных терминов” / Т.Л.Канделаки // Полуаффиксация в терминологии в литературной норме. – Владивосток, 1986. – С. 75.
83. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов / Т.Л.Канделаки. – М.: Наука, 1977. – 168 с.
84. Капанадзе Л.А. О понятиях „термин” и „терминология” / Л.А.Капанадзе // Развитие лексики современного русского языка. – М., 1965. – С. 75-85.
85. Карачун В. Українська військова термінологія / В.Карачун // Вісник: Проблеми української термінології. – Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, 2000. – С. 402-403.
86. Касаткин Л.Л. Русский язык: в 2 ч. / Л.Л.Касаткин, Л.П.Крысин. – М., 1989. – Ч. 1. – С. 91–92.
87. Каталог. Військова література. – К., 1929.
88. Кислюк Л.П. Словотвірний потенціал запозичень у сучасній українській літературній мові (на матеріалі англійських та німецьких запозичень): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.15 „Загальне мовознавство” / Л.П.Кислюк. – К., 2000. – 16 с.
89. Клименко Н.Ф. Словотвірна структура і семантика складних слів у сучасній українській мові / Н.Ф.Клименко. – К., 1984. – 251 с.
90. Кобрин Р.Ю. Опыт лингвистического анализа терминологии: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.15 „Общее языкознание” / Р.Ю.Кобрин. – Горький, 1969. – 21 с.
91. Ковалів П.К. Лексичний фонд літературної мови Київського періоду ХІ – ХIV ст. (Наук. т-во ім. Т. Шевченка) / П.К.Ковалів. – Нью-Йорк, 1964. – Т. 2. Запозичення. – 444 с.
92. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови / А.П.Коваль. – К., 1987. – 348 с.
93. Колбасова Т.П. К вопросу о социально-профессиональной дифференциации языка (На материале современной общевоенной терминологии русского языка): автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык”/ Т.П.Колбасова. – М., 1976. – 17 с.
94. Колган О.В. Семантична та словотвірна структура української гірничої термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / О.В.Колган. – Запоріжжя, 2009. – 18 с.
95. Кониський Г. Загальна філософія / Г.Кониський // Філософські твори: у 2 т. – К., 1990. – Т.1. – С. 64-76.
96. Константин Багрянородный. Об управлении государством / Константин Багрянородный. – М.: Известия ГАИМК, 1934. – Вып. 91. – С. 8-10.
97. Косова М.В. Терминологическая номинация как средство языковой категоризации знаний о мире / М.В.Косова // Матер. II Междунар. школы-семинара по когнитивной лингвистике. – Ч. 1. – Тамбов, 2000. – С. 228.
98. Костенко Л.М. Лексико-семантична та словотвірна структура української термінології садівництва: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Л.М.Костенко. – Запоріжжя, 2005. – 22 с.
99. Коцюба Н.Й. Українська термінологія державного управління (становлення та розвиток): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Н.Й.Коцюба. – Львів, 2004. – 16 с.
100. Кочан І.М. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові: монографія / І.М.Кочан. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. І.Франка, 2004. – 520 с.
101. Кочан І.М. Слова з міжнародними терміноелементами в сучасній українській літературній мові / І.М.Кочан // Мовознавство. – 1998. – №6. – С. 62-66.
102. Кочерган М.П. Загальне мовознавство [підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти] / М.П.Кочерган. – К.: Видавничий центр „Академія”, 1999. – 288 с.
103. Красней В.П. О специфике и анализе термина / В.П.Красней // Методы изучения лексики. – Минск: Изд-во БГУ, 1975. – 232 с.
104. Крип’якевич І. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.) / І.Крип’якевич, Б.Гнатович, З.Стефанів. – Львів: Світ, 1992. – 712 с.
105. Критенко А.П. Абсолютна і відносна омонімія та її подача в Українсько-російському словнику / А.П.Критенко // Лексикографічний бюлетень. – 1963. – Вип. 3. – С. 29.
106. Критенко А.П. Тематичні групи слів і омонімія / А.П.Критенко // Слов’янське мовознавство. – К.: Вид-во АН УРСР, 1962. – Вип. 4. – 281 с.
107. Крыжановская А.В. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии / А.В.Крыжановская, Л.А.Симоненко – К.: Наук. думка, 1987. – 163 с.
108. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова / Е.С.Кубрякова. – М.: Наука, 1981. – 200 с.
109. Кутина Л.Л. Формирование терминологии физики в России. Период предломоносовский: первая треть XVIII века / Л.Л.Кутина. – М.-Л., 1966. – 287 c.
110. Кутина Л.Л. Языковые процессы, возникающие при становлении научных терминологических систем / Л.Л.Кутина // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии; под ред. С.П.Бархударова. – М.: Наука, 1970. – С. 82-94.
111. Лhтопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением малороссийских хроник. – Киев, 1878–1881. – 469 с.
112. Лhтопись событий в Юго-Западной России в XVII в. / [cост. С. Величко, бывший канцеляристъ канцелярій Войска Запорожскаго, 1720]. – К., 1848 – 1864. – Т. 1 – 4.
113. Лагутіна А.В. Термін і загальновживана мова / А.В.Лагутіна // Культура слова. – 1980. – Вип. XVIII. – С. 27-31.
114. Ледяева С.Д. Заметки по истории русской военной лексики ХІ-ХШ векав / С.Д.Ледяева // Уч. зап. Бельц. пед. ин-та. – Кишинев, 1960. – Вып. ІV. – С. 95-111.
115. Лейчик В.М. Лингвистические проблемы терминологии и научно-технический перевод / В.М. Лейчик, С.Д. Шелов. – М.,1989. – Ч.1. – 40 с.
116. Лепеха Т.В. Лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості судово-медичної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Т.В.Лепеха. – Дніпропетровськ, 2000. – 19 с.
117. Литвин О.Г. Становлення української машинобудівної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / О.Г.Литвин. – Львів, 2000. – 20 с.
118. Літопис Руський. За Іпатіївським списком / [переклав Л. Махновець]. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
119. Лотте Д.С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов / [предисл. Т.Л.Канделаки, С.В.Гринева] / Д.С.Лотте. – М.: Наука, 1982. – 149 с.
120. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии / Д.С.Лотте // Вопросы теории и методики. – М.: Изд-во АН СССР, 1961. – 157 с.
121. Лохтін Г. Військо-Морський Флот / Г.Лохтін. – К.: Вид. і кн. ф-ка Держ. вид-ва політ. л-ри при РНК УРСР, 1939. – 68 с.
122. Лубенець А.В. Українізація Чорноморського флоту в добу Центральної Ради. Розбудова Українського Військового Флоту (березень 1917 – квітень 1918 рр.): збірник документів / А.В.Лубенець. – Севастополь, 2007. – 209 с.
123. Лукашев В.А. Научно-техническая терминология проектирования судов (состав, структура, семантика): автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 „Русский язык” / В.А.Лукашев. – Ленинград, 1985. – 18 с.
124. Мавродин В.В. Русское мореходство на южных морях / В.В.Мавродин. – Симферополь, 1955. – С. 6-22.
125. Малевич Л.Д. Становлення і розвиток української гідромеліоративної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Л.Д.Малевич. – К., 1999. – 20 с.
126. Малевич Л.Д. Термінологічне запозичення: причини, джерела, функції / Л.Д.Малевич // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. – К., 2005. – Вип. VI. – С. 56-61.
127. Мамчак М. Військово-морська символіка України / Мирослав Мамчак. – Снятин: „ПрутПринт”, 2009. – 72 с.
128. Марковский М. Антоний Радивиловский, Южнорусский проповедник XVII в. с приложением неизданных проповедей из рукописных „Огородка” и „Вђнца” / М.Марковский. – Киев, 1894. – С. 4.
129. Медведєва О. Запозичення термінів як чинник лексичної інтерференції / О.Медведєва // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць. – К., 1998. – С. 147-148.
130. Медведь О.В. Українська граматична терміносистема (історія та сучасний стан): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / О.В.Медведь. – Харків, 2001. – 17 с.
131. Миколаєнко Я. Плитницька термінологія с. Сваром’я на Київському поліссі / Я.Миколаєнко. – Вісник інституту УНМ. – 1930. – Вип. П. – С. 14.
132. Михайленко Т.Д. Інтра- и екстралінгвістичні аспекти формування і функціонування військової терміносистеми в національних мовах (на матеріалі російської, німецької та української мов): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук: спец. 10.02.15 „Загальне мовознавство” / Т.Д.Михайленко. – М., 1996. – 48 с.
133. Михайленко Т.Д. Українська військова термінологія / Т.Д.Михайленко // Військо України. – 1993. – №12. – С. 95-98.
134. Михайлова Т.В. Семантичні відношення в українській науково-технічній термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Т.В.Михайлова. – Харків, 2002. – 20 с.
135. Місник Н.В. Формування української медичної клінічної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Н.В.Місник. – К., 2002. – 20 с.
136. Моисеев А.И. О языковой природе термина / А.И.Моисеев // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. – М., 1970. – С. 135.
137. Морозова Л.А. Особенности функционирования специальной лексики в неспециальной литературе / Л.А.Морозова // Современные проблемы русской терминологии / Под ред. В.П.Даниленко. – М.: Наука, 1986. – С. 107-123.
138. Москаленко А.А. Українська історична лексикологія / А.А.Москаленко. – Одеса: Вид-во Одеського ун-ту ім. І.І.Мечникова, 1972. – С. 49.
139. Мотузенко Е.М. Морская рыболовецкая терминология северо-западного Причерноморья: дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.01 / Е.М.Мотузенко. – Одесса, 1987. – 223 с.
140. Мурашко Л.В. Українська військова лексика в її історичному розвитку (військові звання та посади): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Л.В.Мурашко. – Київ, 1997. – 21 с.
141. Муромцев І.В. Морфеміка і словотвір сучасної української мови / І.В.Муромцев. – Х., 1980. – 60 с.
142. Натансон Э.А. Требования, предъявляемые к научным и техническим терминам / Э.А.Натансон. – М.: „Научно-техническая информация”, 1969. – №1. – С. 24.
143. Науково-технічний прогрес і мова: / [ред. кол. М.А.Жовтобрюх, М.М.Пилинський, В.М.Русанівський /відп. ред./]. – К.: Наук. думка, 1978. – С. 42.
144. Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах / [Л.О.Симоненко, С.О.Соколова, І.В.Коропенко, М.П.Годована та ін. ]. – К.: Наук. думка, 1993. – 237 с.
145. Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект) / Н.Ф.Непийвода. – К.: ТОВ "Міжнар. фін. агенція", 1997. – 303 с.
146. Никитина С.Е. Тезаурус по теоретической и прикладной лингвистике / С.Е.Никитина. – М.: Наука, 1978. – С. 14.
147. Нікуліна Н.В. Становлення сучасної української термінологічної системи автомобілебудування та ремонту транспортних засобів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 „Українська мова” / Н.В.Нікуліна. – Харків, 2005. – 20 с.
148. Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови / В.В.Німчук / [відп. ред. С. Бевзенко]. – К.: Наук. думка, 1992. – C. 209.
149. Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов // Полное собрание русских летописей. – Москва-Ленинград: Издательство Академии Наук СССР, 1950– . – Т. 3. – 659 с.
150. Новиков Л.А. Антонимия в русском языке (семантически