РОЗВИТОК АБСОЛЮТНОЇ ІНФІНІТИВНОЇ КОНСТРУКЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (ХІІ-ХІХ ст.) : РАЗВИТИЕ АБСОЛЮТНОЙ инфинитивной КОНСТРУКЦИИ В английском языке (XII-XIX вв.)



  • title:
  • РОЗВИТОК АБСОЛЮТНОЇ ІНФІНІТИВНОЇ КОНСТРУКЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (ХІІ-ХІХ ст.)
  • Альтернативное название:
  • РАЗВИТИЕ АБСОЛЮТНОЙ инфинитивной КОНСТРУКЦИИ В английском языке (XII-XIX вв.)
  • The number of pages:
  • 227
  • university:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • The year of defence:
  • 2005
  • brief description:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    На правах рукопису


    НОДЬ ВІКТОРІЯ ІВАНІВНА

    УДК 81′ 367 = 811.111 ′04 / 06

    РОЗВИТОК АБСОЛЮТНОЇ ІНФІНІТИВНОЇ КОНСТРУКЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (ХІІ-ХІХ ст.)


    Спеціальність 10.02.04 германські мови


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук










    Науковий керівник







    Буніятова Ізабелла Рафаїлівна







    доктор філологічних наук, доцент









    КИЇВ 2005






    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........5
    ВСТУП.....7
    РОЗДІЛ 1. АБСОЛЮТНА ІНФІНІТИВНА КОНСТРУКЦІЯ ЯК
    ПРОБЛЕМА ТЕОРЕТИЧНОГО СИНТАКСИСУ.........14
    1.1. Трактування понять парантеза” та вставна конструкція”
    у різних лінгвістичних парадигмах..........................................14
    1.2. Граматичний статус абсолютної інфінітивної конструкції
    в англійській мові...............................................................................20
    1.3. Структурні типи абсолютної інфінітивної конструкції
    на різних етапах розвитку англійської мови....................................27
    1.4. Різнорівневі засоби оформлення абсолютної
    інфінітивної конструкції в англійській мові....................................30
    1.5. Особливості реалізації суб’єкта дії абсолютної інфінітивної
    конструкції в англійській мові..........................................................43
    Висновки до Розділу 1...........................55
    РОЗДІЛ 2. АБСОЛЮТНА ІНФІНІТИВНА КОНСТРУКЦІЯ
    У МОВІ СЕРЕДНЬОАНГЛІЙСЬКОГО ПЕРІОДУ......57
    2.1. Шляхи формування абсолютної інфінітивної конструкції
    в англійській мові...........................................................................57
    2.2. Основні моделі абсолютної інфінітивної конструкції
    у середньоанглійській мові................................................................69
    2.3. Поширення абсолютної інфінітивної конструкції
    у середньоанглійських діалектах......................................................80
    2.4. Особливості порядку слів у середньоанглійському реченні........83
    2.4.1. Становлення порядку суб’єкт-дієслово-об’єкт”
    у середньоанглійському реченні .................................................84

    2.4.2. Нейтральний та маркований порядок слів
    у абсолютній інфінітивній конструкції......91
    2.4.2.1. Порядок слів у непоширених типах
    абсолютної інфінітивної конструкції.....91
    2.4.2.2. Порядок слів у поширених типах
    абсолютної інфінітивної конструкції.........99
    2.4.2.3. Конструкція for + інфінітив”
    у середньоанглійській мові...................103
    Висновки до Розділу 2.............................107
    РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
    АБСОЛЮТНОЇ ІНФІНІТИВНОЇ КОНСТРУКЦІЇ У
    РАННЬОНОВО- ТА НОВОАНГЛІЙСЬКИЙ ПЕРІОДИ...109
    3.1. Моделі абсолютної інфінітивної конструкції
    у ранньоново- та новоанглійський періоди...................................109
    3.2. Принципи організації абсолютної інфінітивної конструкції
    у ранньоново- та новоанглійський періоди...................................124
    3.3. Семантичні та прагматичні характеристики
    абсолютної інфінітивної конструкції.................................134
    3.3.1. Абсолютні інфінітивні конструкції
    з оціночною семантикою....................................138
    3.3.2. Приєднувальні абсолютні інфінітивні конструкції..........145
    3.3.3. Уточнювальні абсолютні інфінітивні конструкції...........148
    3.3.4. Кваліфікативні абсолютні інфінітивні конструкції..........149
    Висновки до Розділу 3.........................160
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..162
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...167
    СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................186
    СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ............................188
    ДОДАТКИ...201

    Додаток А. Абсолютна інфінітивна конструкція
    у творах середньоанглійського періоду............................202
    Додаток Б. Абсолютна інфінітивна конструкція
    у творах ранньоновоанглійського періоду........................211
    Додаток В. Абсолютна інфінітивна конструкція
    у творах новоанглійського періоду....................................218






    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    англ. англійська
    двн.-англ. давньоанглійська
    двн.-грец. давньогрецька
    двн.-нім. давньонімецька
    і.-є. індоєвропейська
    лат. латинська
    н.-англ. новоанглійська
    нім. німецька
    новогрец. новогрецька
    польс. польська
    р.-н.-англ. ранньоновоанглійська
    рос. російська
    рум. румунська
    с.-англ. середньоанглійська
    угор. угорська
    укр. українська
    франц. французька
    чеськ. чеська
    АІК абсолютна інфінітивна конструкція
    А прикметник
    Acc знахідний відмінок
    Adv прислівник
    AdvР прислівникова фраза
    AP прикметникова фраза
    аux допоміжне дієслово
    COMP комплементайзер (сполучник)
    Dat давальний відмінок
    Det детермінант, артикль
    Gen родовий відмінок
    L зв’язка, пересувна зв’язка
    N іменник
    NP іменникова фраза
    Nom називний відмінок
    NUM числівник
    O додаток
    Р прийменник
    рl множина
    PP прийменникова фраза
    PRO редукований займенник
    Pron займенник
    S речення
    S суб’єкт
    Tense дієслівний час
    V дієслово
    Vinf інфінітив
    VP дієслівна фраза
    WH питальний займенник







    ВСТУП

    Останні десятиліття ХХ століття характеризуються значними успіхами у вивченні проблем, пов’язаних з природою речення як у синхронному, так і діахронному аспектах. Центр уваги синтаксичних студій, які тривалий час перебували під впливом атомарності молодограматичного напряму, поступово зміщується до системного пояснення мовних явищ у діахронії, що сприяє розв’язанню таких проблем історичного синтаксису, як реконструкція праіндоєвропейського речення та основні моделі порядку слів [44; 114; 115; 154; 187], типологія синтаксичних структур, механізми граматичних змін, синтаксичні універсалії [3; 49; 133; 182; 203; 216].
    Незважаючи на значні успіхи як вітчизняних [17; 20; 70; 88; 104; 105; 118], так і зарубіжних [158; 159; 172; 210; 215] дослідників у вивченні природи речення та його конституентів, нерозв’язаними й досі залишається ряд проблем синтаксису. Серед них, зокрема, розкриття структурних та функціональних особливостей абсолютної інфінітивної конструкції (далі АІК), що складається з інфінітива та одного або більше комплементів, в історичному аспекті. Формування АІК у мові середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів, що відбувалося в контексті переходу англійської мови від порядку суб’єкт-об’єкт-дієслово” (SOV) до суб’єкт-дієслово-об’єкт” (SVO), становить особливий інтерес з погляду еволюції мовних систем.
    У контексті розбудови вітчизняних синтаксичних студій у діахронному аспекті важливою виявляється потреба комплексного вивчення АІК, що опинилася поза дослідницьким інтересом. Необхідним при цьому є дослідження АІК з урахуванням новітнього методологічного інструментарію, зокрема, напрацювань генеративної граматики [150; 162; 169] і прагмалінгвістики [33; 55; 139].
    Актуальність дослідження визначається загальною спрямованістю сучасних граматичних студій на вивчення проблем функціонування і розвитку окремих елементів мовних систем, що передбачає належний рівень формалізації дослідницьких процедур. Відсутність інтегрального підходу до дослідження АІК зумовлює потребу всебічного аналізу мовних і позамовних чинників її становлення, закономірностей розвитку та функціонування в середньо-, ранньоново- та новоанглійський періоди.
    Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету. Проблематика дисертації входить до кола питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Когнітивні й комунікативні аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс” (тему затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол №6 від 1 січня 2003 року).
    Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті особливостей АІК шляхом комплексного вивчення її основних структурних, семантичних та прагматичних особливостей у мові середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів й ідентифікації джерела її походження.
    Поставлена мета передбачає необхідність розв’язання таких завдань:
    ідентифікувати джерело походження АІК в англійській мові;
    розкрити історичні умови розвитку АІК в середньо-, ранньоново- та новоанглійський періоди з урахуванням особливостей попереднього етапу розвитку мови;
    визначити граматичний статус АІК в англійській мові;
    з’ясувати структурні та функціональні особливості АІК з урахуванням діалектної взаємодії у досліджувані періоди;
    висвітлити різнорівневі засоби оформлення АІК в англійській мові;
    виявити основні структурні типи АІК, характерні для середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів розвитку мови;
    окреслити мовні та позамовні чинники, що вплинули на розвиток і поширення АІК;
    встановити основні тенденції розвитку АІК в англійській мові.
    Об’єктом дослідження є АІК у простих і складних реченнях в англійській мові XII-XIX ст.
    Предметом дослідження є еволюція структури, семантики та функціонування АІК у пам’ятках мови середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів із погляду взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників мовного розвитку.
    Матеріалом дослідження слугували АІК, відібрані для дослідження методом суцільної вибірки з 310 (75000 сторінок) середньо-, ранньоново- та новоанглійських поетичних творів й прозових текстів. Загальна кількість відібраних одиниць становить 2500. Аналіз структурних та функціональних особливостей АІК здійснено на матеріалі повного корпусу пам’яток північних, південних й центральних середньоанглійських діалектів. Для з’ясування питомості АІК в англійській мові необхідним було спорадичне звернення до давньоанглійського матеріалу, оскільки будь-яке утвердження думки про автохтонність або неавтохтонність граматичного явища в англійській мові має підтверджуватися наявністю або відсутністю витоків даного явища у мові періоду, що передує досліджуваному.
    Методи дослідження зумовлені метою і поставленими завданнями. Для встановлення взаємозв’язку семантики АІК та її структури було залучено елементи компонентного аналізу. Розкриття семантики та структури АІК у досліджувані періоди ґрунтується на застосуванні трансформаційного аналізу у руслі теорії керування та зв’язування Н.Хомського. Кількісний аналіз мовних фактів дозволив установити тенденції розвитку АІК в англійській мові. Використано метод лінгвістичного опису, який передбачає констатацію особливостей функціонування АІК у текстах середньо-, ранньоново- та новоанглійських пам’яток.
    Наукова новизна полягає в тому, що вперше у вітчизняному мовознавстві було здійснено комплексне вивчення різнорівневих засобів оформлення АІК, а також аналіз її семантичних, структурних та прагматичних особливостей на матеріалі середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів згідно з теорією керування та зв’язування. У межах даного дослідження вперше дістало розвиток питання автохтонності АІК в англійській мові. Новим у роботі є виявлення гетерохронності розвитку АІК у середньоанглійських діалектах. Новими є також результати аналізу розвитку даної конструкції в англійській мові, становлення базових моделей порядку слів, основних структурних типів, семантики АІК протягом кожного окремого досліджуваного періоду й висновки про вплив внутрішньоструктурних і зовнішніх чинників на функціонування АІК в англійському реченні.
    Теоретичне значення роботи полягає у новому підході до розв’язання проблем історичного синтаксису з урахуванням останніх досягнень лінгвістичної думки. Результати дослідження є внеском у порівняльно-історичне, загальне і германське мовознавство, типологію граматичних систем. Вони сприятимуть глибшому розумінню специфіки досліджуваного явища як у сучасній англійській мові, так і в історичному аспекті. Дане дослідження допомогло розкрити взаємодію внутрішніх і зовнішніх чинників мовного розвитку. Запропонована методика, результати та висновки можуть бути використані у подальших теоретичних розробках: у працях з теоретичного синтаксису, з проблематики загальної теорії мовної еволюції та механізмів розвитку мовних систем.
    Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості використання його основних положень, висновків та результатів у теоретичних курсах з історії англійської мови (розділи Неособові форми дієслова”, Синтаксис середньоанглійського речення”, Синтаксис ранньоновоанглійського речення”, Розвиток абсолютних інфінітивних конструкцій”), теоретичної граматики англійської мови (розділ Синтаксис”), у створенні методичних посібників з теоретичної граматики та історії англійської мови, а також у науково-дослідній роботі студентів і магістрів з англійської філології.

    На захист виносяться такі положення:
    1. Абсолютна інфінітивна конструкція є питомо англійським синтаксичним явищем. За своїм походженням вона є результатом згортання особово-дієслівних речень з прономінальним суб’єктом у давньоанглійській мові.
    2. У середньоанглійський період у системі особово-дієслівного речення відбулося згортання його структури. В термінах генеративної граматики фінітне речення зазнало редукції суб’єкта дії, представленого імпліцитно у поверхневій структурі, та трансформації фінітної форми дієслова на нефінітну. Цей процес був спричинений законом економії лінгвальних зусиль.
    3. Поширення досліджуваного явища у середньоанглійський період (XIV-XV ст.) пов’язане не тільки із внутрішніми, але і з зовнішніми мовними чинниками, у тому числі із впливом риторичного мистецтва через масові переклади з латини, подальшого розвитку аргументативного мовлення, збільшення кількості освітніх центрів, якісні зрушення в освітньому рівні населення та ін.
    4. Парадигму абсолютної інфінітивної конструкції утворюють непоширені та поширені структурні типи, які у свою чергу поділяються на різні моделі залежно від порядку конституентів у конструкції та комплементів інфінітива, що беруть участь у реалізації стрижневого конституента.
    5. Перехід від суб’єкт-об’єкт-дієслово” та остаточного закріплення порядку суб’єкт-дієслово-об’єкт” у простому реченні, позначилися на структурній організації АІК, а саме: реаранжуванням конституентів та розширенням її структури.
    6. До кінця ХІХ ст. у парадигмі абсолютної інфінітивної конструкції наявні не тільки кількісні, але й якісні зміни. Відбулося збагачення як кількості семантичних класів дієслів, що реалізують інфінітивний конституент конструкції, так і його комплементів, а саме: іменників, прислівників та прикметників, що відбилося на семантиці абсолютної інфінітивної конструкції.
    7. До ХІХ ст. відбувається збагачення та урізноманітнення семантики абсолютної інфінітивної конструкції, що знаходить своє втілення у цілому репертуарі оціночних, уточнювальних, приєднувальних та кваліфікативних значень.
    Апробація результатів дослідження здійснена на п’яти міжнародних конференціях та семінарах: Мови і культури національних меншин у контексті процесів демократизації та глобалізації” (Київ, 2002 р.), Компаративістика і типологія в сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми” (Донецьк, 2003 р.), Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2003 р.), Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції” (Харків, 2003 р.), Мова й культура” (Київ, 2004 р.); на чотирьох міжвузівських конференціях: Мови й культури в сучасному світі” (Київ, 2003 р.), Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004 р.), Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004 р.), Лінгвістична наука й освіта в європейському вимірі” (Київ, 2005 р.).
    Публікації. Основні положення дисертації відображено в 4 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України, та в тезах трьох наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,97 др. арк.
    Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації складає 166 сторінок, загальний обсяг праці разом з бібліографією й додатками становить 227 сторінок. Список використаної літератури містить 237 позицій, із них 101 іноземними мовами.
    Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатків.
    У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблематики, окреслено мету й завдання роботи, визначено її об’єкт та предмет, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, визначено методи дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, наведено відомості про апробацію результатів.
    У першому розділі Абсолютна інфінітивна конструкція як проблема теоретичного синтаксису” проаналізовано зарубіжні та вітчизняні концепції граматичного статусу, морфології й синтаксису АІК, розглянуто питання про походження та подальший розвиток конструкції в англійській мові та сформульовано визначення терміну абсолютна інфінітивна конструкція”.
    У другому розділі Абсолютна інфінітивна конструкція у мові середньоанглійського періоду” висвітлено основні тенденції та причини виникнення АІК, розвитку її структури й функціонування у мові середньоанглійського періоду.
    Третій розділ Структурні й функціональні особливості абсолютної інфінітивної конструкції у ранньоново- та новоанглійський періоди” присвячено розгляду подальшого розвитку АІК, її структурній організації у мові ранньоново- та новоанглійського періодів і прагматичному аспекту її функціонування. Здійснено порівняльний аналіз структури й семантики конструкцій, а також проаналізовано частоту їх уживання у писемному мовленні в зазначені періоди.
    У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розробок.
    Додатки містять АІК, відібрану з текстів середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів.
  • bibliography:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    АІК це редукована синтаксично відокремлена одиниця, яка складається або з інфінітива, або з інфінітива та одного чи більше прикметників, прислівників, займенників або іменників, що виконують функцію інфінітивних комплементів. Ця конструкція як різновид вставних одиниць не може функціонувати як самостійна мовленнєва одиниця. Вона виражає суб’єктивне відношення мовця до викладених фактів, унаслідок чого суттєво або побіжно модифікує семантику речення, тобто виражає емоційну оцінку, вказує на джерело повідомлення, а отже, доповнює та уточнює як окремі конституенти речення, так і речення в цілому. АІК виконує певне прагматичне завдання та відрізняється особливим фонетичним і графічним оформленням, що створює її синтаксичну ізольованість у реченні, а також вільною позицією і смисловим зв’язком із реченням.
    У розвитку АІК виокремлено три періоди: середньоанглійський (XII-XV ст.), ранньоновоанглійський (XVI-XVII ст.) та новоанглійський (XVIII-XIX ст.). АІК є автохтонним давньоанглійським утворенням, якому історично передує особово-дієслівне речення. Протягом ХІІ-ХІV ст. в англійській мові відбувалися інтенсивні зміни, що торкнулися не тільки словникового складу, але й граматичної будови мови, прискоривши процес розвитку та поширення досліджуваних конструкцій, поява яких припадає на кінець ХІІ ст. Вже до XV ст. відбуваються як кількісні, так і якісні зміни в системі АІК, які пов’язуємо з розбудовою риторичного мистецтва й розвитком аргументативного мовлення, посиленого впливом перекладів античних авторів.
    Незважаючи на те, що латинська мова посідала вагоме місце майже в усіх сферах суспільного життя, вона могла тільки прискорити процес розвитку та сприяти поширенню АІК в англійській мові, оскільки синтаксичні явища, які є абсолютно не властивими для мови-реципієнта, не можуть закріпитися у ній. Для цього необхідним є існування в мові власних тенденцій та власного напряму розвитку, з якими б запозичені елементи не вступали у протиріччя. Показовим є й те, що латинським конструкціям відповідали автохтонно англійські, які вже існували в англійській мові (хоча ще не у такій формі) до періоду латинського впливу, і розвивалися в ідентичному напрямі навіть без іноземного впливу.
    Враховуючи вищезазначене, АІК розглядаємо як автохтонне давньоанглійське утворення, а не як кальку з латини. Це підтверджується наявністю досліджуваних синтаксичних утворень у давньоанглійських пам’ятках, де АІК вживалася у формі особово-дієслівних речень типу Я правду кажу, що ...”, Я скажу вам коротко, що ...” тощо.
    Наприкінці ХІІ ст. у системі особово-дієслівного речення відбулося згорнення його структури. В термінах генеративної граматики воно зазнало редукції суб’єкта дії, вираженого особовим займенником у першій особі, і тому представлений імпліцитно (PRO), і трансформації фінітної форми дієслова на нефінітну. Цей процес був спричинений законом економії лінгвальних зусиль. Перші випадки вживання АІК зафіксовані у південних та східно-центральних пам’ятках ХІІ ст., а століттям пізніше у західно-центральному діалекті. Протягом XІV ст. вони з’являються у північному діалекті. Фактичний матеріал свідчить про те, що АІК були більш поширеними у східно-центральному, який вплинув на формування лондонського діалекту.
    З точки зору структурного складу конструкції протягом XIV-XV ст. відбувається розширення структурних типів АІК за рахунок виникнення непоширених (об’єктних, адвербіальних, ад’єктивних) та поширених (об’єктних, адвербіальних, ад’єктивних та комбінованих об’єктно-адвербіальних й об’єктно-ад’єктивних) синтаксичних утворень, породжуваних відповідно до певних правил. У зазначений період уніфікується і лексичний склад одиниць, що входять до структури АІК. Вони регулярно використовуються у функції вставних одиниць у наступні періоди історії розвитку мови. Це підтверджується їхнім поширенням у літературно-книжній сфері та вживанням складніших, синтаксично різноманітніших та експресивніших типів АІК.
    Фактичний матеріал свідчить про те, що для непоширених типів протягом досліджуваних періодів характерними є два варіанти порядку слів, при якому інфінітив перебуває: (а) у початковій позиції або (б) у кінцевій позиції, яку розглядаємо як марковану. Непоширені АІК є найтиповішими і найпоширенішими, що підтверджується їхньою регулярною вживаністю на зрізі XII-XIX ст. Для поширених типів властивою є більша позиційна мобільність інфінітива, який може знаходитися у трьох позиціях, а саме: (а) у початковій; (б) у кінцевій (окрім новоанглійського) та (в) у серединній (тільки спорадичні випадки протягом ХVІІІ-ХІХ ст.). Типи з інфінітивом у початковій та серединній позиціях є найбільш поширеними у середньоанглійській мові.
    Процес стабілізації порядку слів у АІК, що закінчився у ранньоновоанглійський період, відобразив загальний напрям розвитку мови перехід від SOV- до SVO-типу, як одну з ознак аналітичної будови мови. Протягом ранньоновоанглійського періоду зафіксовано меншу вживаність АІК. З кінця XVIII ст. до початку XIX ст. вони набувають значного поширення у літературно-книжній сфері, надаючи мові не тільки особливої експресивності, невимушеності, але й динамічності та гнучкості.
    У новоанглійський період (до ХІХ ст.) АІК продовжує розвиватися: виходять з ужитку одні моделі це здебільшого АІК з інфінітивом у серединній та кінцевій позиціях (OVinf, AdvVinf, AVinf, VinfAA, VinfOА, VinfAdvO, VinfAdvAdv, ОVinfO, OVinfAdv, AdvVinfO, AdvVinfAdv, AVinfO, AdvOVinf, AOVinf, OAdvVinf), натомість вживаються переважно непоширені з інфінітивом у початковій позиції (VinfO, VinfAdv, VinfA) та наступні поширені моделі (VinfOO, VinfAO, VinfОAdv), які стають домінантними синтаксичними утвореннями у зазначений період. Протягом XII-XIX ст. було виділено шістнадцять поширених типів АІК, з яких тільки шість вживається протягом трьох досліджуваних періодів (VinfOO, VinfAO, VinfОАdv, VinfAdvO, VinfAdvAdv, AdvVinfO). Упорядковується структура АІК, кристалізується її семантика. Ці факти свідчать про безперервність поступового розвитку досліджуваної конструкції, що триває у діахронії.
    Досліджуваний мовний матеріал показує, що до кінця ХІХ ст. семантика дієслів, які входять до структури АІК урізноманітнюється, а моделі її структурних типів, навпаки, скорочуються до кількох базових. Цей процес пов’язаний з остаточним закріпленням SVO-порядку в англійському реченні. Вживання непоширених типів превалює над поширеними протягом XII-XIX ст. Це співвідношення становить відповідно 78% та 22%.
    Зафіксовані АІК у текстах середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів поділяємо на такі чотири семантичні групи та підгрупи: (а) оцінні, які привносять у речення суб’єктивне відношення. Мовець оприлюднює певний неявний факт, який відомий йому, а не слухачеві. У такому разі він має претензію не так на істинність висловлення (оскільки відбувається вираження індивідуального сприйняття світу), а як на те, щоб продемонструвати обізнаність або підкреслити власну щирість; (б) приєднувальні; (в) уточнювальні. Більшу семантичну різноманітність показують конструкції середньоанглійського та новоанглійського періоду, зокрема, (г) кваліфікативні, які характеризують манеру говоріння та спосіб вираження думки. Останні виражають люб’язність, кмітливість, правильність, лаконічність, незвичність, банальність, допустовість, узагальнення, конфіденційність, упевненість, точність, урочистість, чутливість, серйозність, категоричність, важкість, простоту, приголомшливість, припущення, образність, сміливість, безпринципність, сум, практичність, вагання, докір, швидкість, тривогу, скромність, приналежність тощо. Вилучення АІК призводить до порушення основного змісту речення, унаслідок чого неможливою стає його повнозначна інтерпретація. Речення без АІК сприймається зовсім по-іншому, оскільки за допомогою таких синтаксичних утворень автор твору привертає увагу читача до того відрізка висловлення, який, на його думку, є найважливішим.
    Таким чином, аналіз функціонування АІК у творах середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів і зіставлення результатів на трьох зрізах виявив істотні зміни як у структурі, так і у вживаності досліджуваної конструкції. Усі ці факти свідчать про тенденцію безперервності у розвитку АІК протягом XII-XIX ст. У подальшій роботі перспективним убачаємо розгляд АІК у типологічному аспекті, тобто у порівнянні з корелятами в інших мовах. Доцільним також є дослідження АІК у різних стилях: художній літературі, публіцистиці й у наукових текстах.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Авласевич М.А. Вводные компоненты предложения в белорусском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / АН БССР, Ин-т языкознания им. Я.Коласа. Минск, 1970. 19 с.
    2. Агапова С.Г. Абсолютные конструкции в современном английском языке и их функционирование в речи: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Ростов н / Д., 1986. 179 с.
    3. Адмони В.Г. Развитие структуры простого предложения в индоевропейских языках // Вопросы языкознания. 1960. №5. С. 22-31.
    4. Айрапетова И.Р. Эллиптическое предложение в тексте: (на материале английского и русского языков): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / РАН, Ин-т языкознания. М., 1992. 22 с.
    5. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса (на материале английского языка). М.: Высшая школа, 1984. 211с.
    6. Алексеева В.А. Развитие абсолютной конструкции в английском языке (ХV-XVIII вв.): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / І Московск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1976. 25 с.
    7. Аникин А.И. Вводные слова и словосочетания в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / І Московск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1953. 18 с.
    8. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 604 с.
    9. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Издательство иностранной литературы, 1955. 416 с.
    10. Безменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. М.: Наука, 1991. 214 с.
    11. Бєлова А.Д. Лінгвістичні аспекти аргументації (на матеріалі сучасної англійської мови): Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.04 / Київськ. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. К., 1998. 29 с.
    12. Бельтюкова С.А. Структурно-семантические особенности абсолютной конструкции и ее функционирование в тексте (на материале современного английского языка): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1993. 172 с.
    13. Блох М.Я. Теоретические основы грамматики. М.: Высшая школа, 1986. 160 с.
    14. Богородицкий В.А. Общий курс русской грамматики. 5-е изд. М.- Л.: Соцэкгиз, 1935. 354 с.
    15. Бодуэн де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Издательство АН СССР, 1963. Т. 1. 383 с.
    16. Бочоришвили Н.К. О связи приемов риторики с заимствованием лексики во времена Шекспира // Вестник МГУ. Серия 9. Филология. М., 1981. №3. С. 39-46.
    17. Буниятова И.Р. Принципы организации сложноподчиненного предложения в германских языках (исторический аспект) // Язык и культура. Ч. 1. Культурологический компонент языка. К.: Издательський Дом Дмитрия Бураго, 2002. Вып. 4. С. 45-55.
    18. Буніятова І.Р. Еволюція гіпотаксису в германських мовах (IV-XIIIст.). К.: Видавничий центр КНЛУ, 2003. 327 с.
    19. Буніятова І.Р. Становлення складнопідрядного речення в давньогерманських мовах (IV-XIII ст.): Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.04 / КНЛУ. Київ, 2004. 32 с.
    20. Буніятова І.Р. Реінтерпретація синтаксичних одиниць як джерело походження гіпотаксису в германських і слов’янських мовах // Вісник КДЛУ. Серія Філологія. К.: Видавничий центр КДЛУ. 2000. Т. 3, №1. С. 26-33.
    21. Буніятова І.Р. Синтаксичні константи в германських мовах (історичний аспект) // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. статей. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. Вип. 5. С. 17-23.
    22. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 623 с.
    23. Вандриес Ж. Язык (лингвистическое введение в историю): Пер. с фр. 2-е изд. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 408 с.
    24. Вейхман Г.А. Признаки неполноты предложения в современном английском языке // Филологические науки. 1962. №4. С. 89-100.
    25. Виноградов В.В. Некоторые задачи изучения синтаксиса простого предложения (на материале русского языка) // Вопросы языкознания. 1954. №1. С. 3-29.
    26. Виноградов В.В. Русский язык: грамматическое учение о слове / Отв. ред. Г.А.Золотова. 3-е изд., испр. М.: Высшая школа, 1986. 640 с.
    27. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. 2-е изд. М.: Эдиториал УРСС, 2002. 280 с.
    28. Воробьева О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация): Дис. д-ра филол. наук: 10.02.19. М., 1993. 382 с.
    29. Востоков А.Х. Сокращенная русская грамматика Александра Востокова. 7-е изд. М.; СПб., 1872. 72 с.
    30. Гак В.Г. Теоретическая грамматика русского языка. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1981. 208 с.
    31. Галкина-Федорук Е.М., Горшкова К.В., Шанский Н.М. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Учпедгиз, 1958. 199 с.
    32. Ганич Д.И. Модальные функции вводных слов в современном русском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.01. К., 1953. 360 с.
    33. Грайс П. Логика и речевое общение: Пер. с англ. В.В.Туровского // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI: Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс. 1985. С. 217-237.
    34. Грамматика русского языка / Ред. коллегия: В.В.Виноградов, Е.С.Истрина. М.: Издательство АН СССР, 1954. Т. ІІ: Синтаксис, Ч. І. 703 с.; Ч. II. 444 с.
    35. Греч Н.И. Руководство к преподаванию по учебной русской грамматике. СПб., 1851. 408 с.
    36. Гринберг Дж. Некоторые грамматические универсалии, преимущественно касающиеся порядка значимых элементов: Пер. с англ. Е.М.Моргуновой // Новое в лингвистике. Вып. V: Языковые универсалии. М.: Прогресс. 1970. С. 114-162.
    37. Гусар Н.І. Структура та функції абсолютної дієприкметникової конструкції у середньоанглійській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2001. 165 с.
    38. Данеш Ф. Опыт теоретической интерпретации синтаксической омонимии // Вопросы языкознания. 1964. №6. С. 3-16.
    39. Дикушина О.И. Фонетика английского языка / Под ред. М.Н.Гебель. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1952. 349 с.
    40. Долгова О.В. Синтаксис как наука о построении речи. М.: Вища школа, 1980. 190 с.
    41. Долгова О.В. Формы и функции парентетических внесений в английской научной прозе: Сб. науч. тр. Ташкентск. ун-та. Ташкент, 1978. №580. С. 123-134.
    42.Евченко В.В. Развитие постпозитивного определения в английском языке (IX-XV вв.): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградск. гос. ун-т им. А.А.Жданова. Л., 1974. 23 с.
    43. Жигадло В.Н., Иванова И.П., Иофик И.И. Современный английский язык. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1956. 351 с.
    44. Жирмунский В.М. История немецкого языка. 5-е изд. М.: Высшая школа, 1965. 408 с.
    45. Жукова И.Н. Динамика формальной и содержательной сторон вводного элемента и его функционирование в высказывании (на материале древне-, средне- и ранненовоанглийского IX-XVII вв.): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградск. гос. ун-т им. А.А.Жданова. Л., 1985. 16 с.
    46. Задорожный Б.М. История языка и экстралингвистические факторы // Вопросы языкознания. 1975. №1. С. 27-38.
    47. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М., 1982. 368 с.
    48.Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. М.: Высшая школа, 1981. 285 с.
    49. Ившин В.Д. Синтаксис речи современного английского языка (Смысловое членение предложения). Ростов н / Д.: Феникс, 2002. 320 с.
    50. Игнатова О.И. Семантика и функции парентетических конструкций в художественной прозе Ромена Роллана: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05 / Киевск. ордена Ленина гос. ун-т им. Т.Г.Шевченко. К., 1983. 24 с.
    51. Ильиш Б.А. История английского языка. М.: Высшая школа, 1968. 419 с.
    52. Иртеньева Н.Ф. Грамматика современного английского языка. М.: Государственные центральные курсы заочного обучения ин-яз.”, 1956. 190 с.
    53. Исаченко А.В. О грамматическом порядке слов // Вопросы языкознания. 1966. №6. С. 27-34.
    54. Ицкович В.А. К истории вводных слов, словосочетаний и предложений в русском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.01. Львов, 1952. 209 с.
    55. Карабан В.И. Сложные речевые единицы. Прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. К.: Вища школа, 1989. 131 с.
    56. Карцевский С. Об асимметричном дуализме лингвистического знака // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ-ХХ веков в очерках и извлечениях. М.: Просвещение, 1965. Ч. 2. С. 85-90.
    57. Кашуба М.В. Способы идентификации художественного субъекта в текстах с перепорученным повествованием от первого лица // Записки з романо-германської філології / Одеський держ. ун-т ім. І.І.Мечникова. Вип. 6. Одеса: Латстар, 2000. С. 61-68.
    58. Клейнер Ю.А. Латинская грамматическая традиция в Англии VII-XI вв. (Беда, Алкуин, Эльфрик) // История лингвистических учений: Средневековая Европа / Отв. ред. А.В.Десницкая, С.Д.Кацнельсон. Л.: Наука, 1985. С. 62-76.
    59. Кнабе Г.С. О применении сравнительно-исторического метода в синтаксисе // Вопросы языкознания. 1956. №1. С. 76-85.
    60. Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис / Отв. ред. Н.Ю.Шведова. М.: Наука, 1986. 206 с.
    61. Колшанский Г.В. Соотношение субъективного и объективного факторов в языке. М.: Наука, 1975. 231 с.
    62. Колыхалова О.А. Функциональные свойства вводных предикативных единиц в современном английском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1983. 165 с.
    63. Красухин К.Г. Закон Вакернагеля и структура индоевропейского предложения // Вестник МГУ. Серия 9. Филология. М., 1997. №6. С. 70-90.
    64. Крушельницкая К.А. К вопросу о смысловом членении предложения // Вопросы языкознания. 1956. №5. С. 55-67.
    65. Кузьмин В.Ф. Обьективное и субьективное (Анализ процесса познания). М.: Наука, 1976. 246 с.
    66. Леманн В.П. Протоиндоевропейский синтаксис // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXI: Новое в индоевропеистике. М.: Прогресс, 1988. С. 315-408.
    67. Малявин Д.В. Вводные элементы и вставки в составе предложения в современном английском языке: Автореф. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградск. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена. Запорожье, 1963. 17 с.
    68. Мартине А. Принцип экономии в фонетических изменениях. М., 1960. 261 с.
    69. Мирошниченко М.В. Независимый инфинитив в современном английском языке: Автореф канд. филол. наук: 10.02.04 / І Московск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1968. 27 с.
    70. Михайленко В.В. Парадигма імператива (на прикладі давньоанглійської та інших давньогерманських мов). Чернівці: Рута, 2001. 303 с.
    71. Mopoховский А.Н. Слово и предложение в истории английского языка. К.: Вища школа, 1980. 216 с.
    72. Нахапетова Л.М. Вводные конструкции в современном английском языке в аспекте теории текста: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Тбилиси, 1986. 200 с.
    73. Нодь В.І. Абсолютна інфінітивна конструкція як диференційна ознака аргументованого мовлення (на матеріалі англійської мови XIII-XIX ст.) // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія”. К.: Видавничий центр КНЛУ. 2004. Т. 7, №2. С. 123-130.
    74. Нодь В.І. Питомість абсолютної інфінітивної конструкції: проблема латинського впливу // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції Треті каразінські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції”. Харків: Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. 2003. С. 133-134.
    75. Нодь В.І. Комунікативна семантика абсолютної інфінітивної конструкції у мові середньоанглійського періоду // Матеріали ІІ Міжвузівської конференції молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур”. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 236-237.
    76. Нодь В.І. Проблема походження абсолютної інфінітивної конструкції в англійській мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2003. Вип. 9. С. 265-270.
    77. Нодь В.І. Особливості функціонування абсолютної інфінітивної конструкції в мові середньоанглійського періоду // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонНУ, 2003. Вип. 8. С. 83-88.
    78. Нодь В.І. Абсолютна інфінітивна конструкція та її структурні типи у мові середньоанглійського періоду // Матеріали VII Міжнародної конференції: Семантика мови і тексту”. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С. 357-361.
    79. Нодь В.І. Синтаксичний статус відокремлених конструкцій у генеративній граматиці // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. К.: Знання України, 2004. С. 62-68.
    80. Овсянико-Куликовский Д.Н. Синтаксис русского языка. 2-е изд. М: СПб., 1912. 322 с.
    81. Пауль Г. Принципы истории языка: Пер. с нем. М.: Издательство иностранной литературы, 1960. 500 c.
    82. Печников А.Н. К принципам синтаксической организации предложения // Вопросы языкознания. М., 1995. №6. С. 85-89.
    83. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. 7-е изд. М.: Учпедиздат, 1956. 511 с.
    84. Попович Е.С. Абсолютные конструкции в современном английском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Одесса, 1990. 167 с.
    85. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. М.-Л.: Издательство АН СССР Ин-т языка и мышления им. Н.Я. Марра, 1941. Т. 4. 320 с.
    86. Почепцов Г.Г. Достоверность высказываний // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна (Іноземна філологія на межі тисячоліть). Харків: Константа, 2000. №471. С. 218-220.
    87. Почепцов Г.Г. Конструктивный анализ структуры предложения. К.: Вища школа, 1971. 191с.
    88. Приходько А.М. Складносурядне речення в сучасній німецькій мові. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 292 с.
    89. Распопов И.П. Вариативность синтаксических конструкций и коммуникативных единиц языка // НДВШ. Филологические науки. 1962. №4. С. 198-202.
    90. Расторгуева Т.А. О некоторых аспектах эволюции словоизменительных систем // Вопросы языкознания. 1979. №1. С. 52-62.
    91. Рецкер Я.И. Стилистико-граматическое значение абсолютных конструкций в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / І Московск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1953. 23 c.
    92. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. М.: Междунар. отношения, 1974. 216 с.
    93. Ризель Э.Г. Смысловые и стилистические функции парантетической связи (на материале немецкого предложения) // НДВШ. Филологические науки. 1962. №4. С. 80-88.
    94. Рогозина Т.М. Сложные предложения с соотнесенными предикативными конструкциями в современном английском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Л., 1970. 226 с.
    95. Романова Р.М. Об интонации вводных и вставных предложений // Русская речь. М.: Наука, 1973. №5. С. 87-89.
    96. Руднев А.Г. Синтаксис осложненного предложения. М.: Учпедгиз, 1959. 198 с.
    97. Pуднев А.Г. Синтаксис современного русского языка. М.: Высшая школа, 1963. 364 с.
    98. Русская грамматика / Ред. кол.: Н.Ю.Шведова, Н.Д.Арутюнова, А.В. Бондарко и др. М.: Наука, 1980. Т. 2.: Синтаксис. 709 с.
    99. Ряполова Л.Г. Аргументація у спонукальному дискурсі: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / КДПІІМ. К., 1993. 14 с.
    100. Сазонова Н.М. К вопросу теории предложения (на материале современного английского и украинского языков). К.: Вища школа, 1974. 86 с.
    101. Салувеэр М.Э. Семантический и прагматический анализ вводных элементов высказывания типов очевидно, естественно, к счастью (obviously, naturally, fortunately): Дис. канд. филол. наук: 10.02.19. М., 1989. 226 с.
    102. Самусенко Н.Ф. Абсолютные конструкции (причастные, герундиальные, инфинитивные) в функции обстоятельства в современном испанском языке (к проблеме грамматической синонимии): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05 / Ленинградск. гос. ун-т им. А.А.Жданова. Л., 1978. 18 с.
    103. Седун Е.И. Понятие вводной конструкции в синтаксисе современного английского языка // Иностранные языки в школе. М., 1956. №4-6. С. 11-16.
    104. Семененко Г.М. Порядок слів як засіб синтаксичного зв’язку у складнопідрядному реченні в давньоанглійській мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. статей. К.: Видавничий центр КДЛУ. 2001. Вип. 5. С. 159-163.
    105. Семененко Г.М. Структура та функціонування підрядних речень причини в давньоанглійській мові // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.І.Гнатюка. Серія: Мовознавство. 2002. №2. С. 3-7.
    106. Серио П. Русский язык и анализ советского политического дискурса // Квадратура смысла: Французская школа анализа дискурса. М.: ОАО ИГ Прогресс”, 1999. С. 337-383.
    107. Сизенко О.Н. Вводные предложения в структуре включаемого предложения и текста (на материале испанского языка): Дис. канд. филол. наук: 10.02.05. К., 1987. 153 с.
    108. Cнісаренко І.Є. Інфінітивна конструкція з прийменником FOR у середньоанглійській мові: семантика та функціонування: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2001. 160 с.
    109. Собуцький М.А. Мовно-культурний простір західноєвропейського середньовіччя. К.: Інститут історії НАН України, 1997. 208 с.
    110. Сотникян П.А. Основные проблемы я
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины