МАС-МЕДІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ОРІЄНТИРІВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ : МАС-медийное обеспечение ПОЛИТИЧЕСКИХ ОРИЕНТИРОВ УКРАИНЫ в контексте евроатлантической интеграции

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

На правах рукопису

НОСОВА БОГДАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 070: 327 (477+4)

МАС-МЕДІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ОРІЄНТИРІВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Спеціальність 27.00.04 – теорія та історія журналістики

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидат наук із соціальних комунікацій

Науковий керівник – проф. В. І. ШКЛЯР
доктор філол. наук

Київ – 2008

ЗМІСТ

Вступ 4
Розділ 1 Політичне структурування нового світопорядку та місце України
в ньому 13
1.1. Діалектика інтеграційних процесів як передумова
об’єднання європейської спільноти 19
1.2. Глобалізація та її вплив на процеси євроатлантичної інтеграції 27
1.3. Геополітичні зміни як каталізатор євроатлантичної інтеграції 44
Висновки до Розділу 1 57
Розділ 2 Роль мас-медіа на шляху України до НАТО в контексті глобалізацій
них викликів 58
2.1. Вектори української зовнішньої політики у
напрямі євроатлантичного співробітництва 58
2.2. Українські ЗМІ про нову архітектуру безпеки в Європі 86
2.3. Празький і Стамбульський саміти: медіатизація
українських політичних орієнтирів 98
Висновки до Розділу 2 118
Розділ 3 Відносини Україна – НАТО: сприйняття у політичній
комунікації 119
3.1. Нові тенденції медіа та зміна політичної риторики
стосовно відносин Україна – НАТО після президентських виборів
2004 р. 119
3.2. Проблеми інформування населення про діяльність
Альянсу: національна домінанта у позиції ЗМІ 148
Висновки до Розділу 3 169
Висновки 170
Список використаних джерел 179

ВСТУП

Актуальність теми. ХХІ століття, серед інших викликів, поставило перед Українською державою питання про вибір місця в системах колективної безпеки. Україні, що на початку 1990-х рр. приступила до вироблення внутрішньої політики, водночас потрібно було самостійно формувати зовнішню політику «на перехресті різновекторних геополітичних інтересів, у безпосередній зоні багато в чому суперечливого стратегічного трикутника "США – ЄС – Росія"». Перші контакти з НАТО почалися у 1991 р. Політичне рішення української влади, ухвалене в 2002 р., про набуття у перспективі повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) засвідчило готовність держави проводити масштабні реформи в сфері економіки, політики, оборони і безпеки відповідно до вимог сучасної європейської демократії. Ці євроатлантичні плани корелюються з глобалізаційними світовими перетвореннями. Як сегмент зовнішньополітичної стратегії євроатлантична інтеграція (ЄАІ) є адекватною відповіддю посиленню поліцентризму, змінам геополітичних інтересів у трикутнику «США – ЄС – РФ».
ЄАІ України – це «реалізація комплексу правових та організаційних заходів у рамках окремого напряму державної політики і державного управління з метою набуття членства у Організації Північноатлантичного договору та поглиблення відносин з європейськими безпековими структурами». Це визначення взято за основу, бо низка інших певною мірою повторюють його.
Дисертаційну роботу присвячено дослідженню мас-медійного забезпечення політичних орієнтирів України в контексті ЄАІ. Відправною точкою даної дисертації є вивчення ролі засобів масової інформації (ЗМІ) у процесі євроатлантичної інтеграції. Оскільки, за Дж. Лаллом, «мас-медіа легітимізують певні ідеї й поняття, значно збільшуючи ймовірність їх прийняття населенням» та «великою мірою визначають те, як люди витлумачують найосновніші риси своїх суспільств».
Самовизначення України, відповідно до найновіших вимог Альянсу до майбутніх членів, повинне спиратися на солідарну позицію більшості населення, консолідоване рішення Президента України, Прем'єр-міністра, Голови Верховної Ради України про перехід до виконання Плану дій щодо членства в НАТО. За 17 років співпраці Україна – НАТО єдиної не спекулятивної думки трьох гілок влади не було аж до 2008 р., а громадська думка щодо Альянсу коливалася відповідно до особливостей політичних подій – погіршувалася/поліпшувалася. Питання інформування населення щодо діяльності міжнародної безпекової організації, не оформившись у технологічну модель впливу, нерідко переходили до арсеналу міжпартійної, міжкланової боротьби за владу, в тому числі й членів уряду.
Українські ЗМІ як частина соціальної комунікації, забезпечуючи інформаційні запити суспільства, по-різному впливають на формування державного мислення, а відтак їхня результативність відчутна у специфіці поведінки різних соціальних груп, у тому числі й у ставленні до євроатлантичного вибору держави. Форми і методи журналістської діяльності щодо НАТО-проблематики є актуальними, по-перше, у контексті сучасної настановчої дії медіа та мас-медійного посередництва при проведенні інформаційних кампаній, по-друге, актуальність самої проблематики спонукає до послідовного та всебічного дослідження її в системі журналістикознавства.
На сучасному етапі актуалізаційні мотиви теми не втрачаються, оскільки події навколо НАТО і України стрімко розвиваються. Саме тепер у співпраці Україна – НАТО внаслідок останніх геополітичних подій вкрай важливого значення набуває те, як змінюється розуміння колективної безпеки в світі.
Реальне прагнення трохи більше як п'ятої частини суспільства, проукраїнського політикуму здобути членство в Альянсі, та віртуальність дій щодо цього з боку окремих представників влади позначаються і на особливостях висвітлювання у ЗМІ питань натовської інтеграції. Потреба вивчити всі ці процеси, зокрема, характер і специфіку висвітлення у пресі обумовлюють актуальність даної теми.
Нині дослідженими є окремі питання формату співпраці держави з міжнародною організацією, історико-філософських основ ЄАІ, функціонування систем безпеки. Окремі праці вітчизняних і зарубіжних дослідників присвячені методикам проведення інформаційних і політичних кампаній, впливу ЗМІ на суспільство. Зокрема, ці проблеми вивчали в Україні: М. Василенко,
С. Віднянський, В. Власенко, А. Гальчинський, В. Головченко, В. Горбулін,
О. Гриценко, В. Демченко, О. Дергачов, В. Іванов, Є. Камінський, Г. Кривошея,
М. Мальський, О. Мелещенко, М. Михальченко, О. Палій, О. Пахльовська,
Г. Перепелиця, С. Пирожков, Б. Потятиник, В. Різун, О. Семіков, Ю. Сурмін,
О. Сушко, А. Чічановський, В. Шкляр, Л. Шкляр, М. Шульга та інші; зарубіжні дослідники: Е. Арбластер, З. Бжезинський, Н. Боббіо, Ю. Габермас, К. Гаджієв,
С. Гантінгтон, Д. Гелд, Н. Дейвіс, У. Еко, Р. Каган, С. Караганов, Г. Кіссінджер,
З. Когут, Р. Куглер, Дж. Лалл, Е. Мак-Грю, М. Мак-Комбс, Д. Мартен, Дж. Най,
О. Панарін, Дж. Стігліц, Е. Тодд, Д. Тренін, Т. Фрідмен, Ф. Фукуяма та інші.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної програми «Система масової комунікації і світовий інформаційний простір» (№ 01БФ045-01) Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та напрямом кафедри міжнародної журналістики «Українська журналістика в контексті світової».
Метою дослідження є встановлення ролі мас-медійного супроводу процесів ЄАІ, як головного чинника інформаційного забезпечення політичних орієнтирів українського суспільства на вступ до Альянсу, ініційованого керівною елітою з метою отримання гарантій безпеки, вироблення рекомендацій щодо нової стратегії журналістської діяльності в царині інформування громадськості з питань ЄАІ.
Досягнення мети дисертаційного дослідження потребує розв'язання таких завдань:
- проаналізувати діалектику інтеграційних процесів, вплив глобалізації на ЄАІ, українські позиції у новому світопорядку в контексті історико-філософських і пресознавчих досліджень;
- з'ясувати якісну мас-медійну складову політичної проблематики співпраці Україна – НАТО у період формування нової архітектури безпеки в Європі у проекції рішень Празького, Стамбульського, Ризького, Бухарестського самітів НАТО;
- визначити нові тенденції сприйняття в політичній комунікації та відображення у ЗМІ питань ЄАІ після президентських виборів 2004 р.;
- запропонувати рекомендації щодо посилення національної домінанти у проблематиці інформування населення щодо діяльності Альянсу та надання Україні ПДЧ.
Об’єктом дослідження є журналістські практики висвітлювання теми ЄАІ України у газетах: «Дзеркало тижня», «День», «Україна молода»; в інтернетних виданнях – «Главред», «Корреспондент», «Українська правда»; у часописах: «Євроатлантика», «Євроатлантикінформ: Науково-аналітичний бюлетень Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України», «Національна безпека і оборона», «Нова безпека», «Україна – НАТО».
Предметом дослідження є концептуальні жанрово-творчі тенденції українських ЗМІ та їхня ефективність в інформуванні населення з питань ЄАІ України як модерної частини геополітичної проблематики.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на загальнонауковому методі системного аналізу. Використано контент-аналіз, метод спостереження при доборі матеріалу, історико-порівняльний метод і власний досвід – автора та ведучої телевізійної програми «НАТО: "за" і "проти"», що виходить в ефірі Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення"» (УТР).
Теоретичною і методологічною основою дисертації є Конституція України, документи, що становлять договірно-правову базу відносин Україна – НАТО, Закон України «Про основи національної безпеки України», Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору, План дій Україна – НАТО та Цільові плани 2003–2007 рр., «Основні напрями зовнішньої політики України», Рішення РНБО України «Про стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО)» від 23 травня 2002 р., матеріали парламентських слухань щодо співробітництва з НАТО 2002 р. та матеріали слухань Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції 2008 р., Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004–2007 роки, Концепція Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008–2011 роки, Закони України у сфері державної інформаційної політики. При написанні дисертації автор користувалася сучасними напрацюваннями про завдання ЄАІ та їхнього медійного супроводу.
В основі дисертації – матеріали аналітичного опрацювання публікацій загальнонаціональних видань і спеціалізованих – Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, що протягом 5–10 років послідовно вели тему співпраці Української держави з міжнародною безпековою організацією, а також вивчення конкретних подій, що відображали процес отримання/неотримання Україною Плану дій щодо членства в НАТО, аналіз соціологічних досліджень з питань підтримки в суспільстві натовських орієнтирів, що були проведені українськими соціологами Фонду «Демократичні ініціативи», Національного центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова.
Основні джерела дослідження – це публікації газет «Дзеркало тижня», «День», «Україна молода», інтернетні видання і часописи «Главред», «Національна безпека і оборона», «Стратегічна панорама», «Україна – НАТО», періодика і довідники Центру інформації та документації НАТО в Україні – «Брифінг», «За і проти», «НАТО Ревю», «Новини НАТО», «Вибрані основоположні документи НАТО», видання з досвіду підготовки до вступу в Альянс Словаччини, Чехії, Польщі, Естонії, що здійснені за допомогою посольств цих країн, телепрограми «НАТО: "за" і "проти"» Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення"» (УТР), матеріали власного архіву.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
- вперше у вітчизняному журналістикознавстві проаналізовано значний масив публікацій загальнонаціональної періодики за десять років на тему співпраці Україна - НАТО;
- якісно удосконалено підхід до аналізу висвітлювання розвитку ЄАІ України, що ґрунтується на розгляді праць українських і зарубіжних авторів, які до цього дисертаційного дослідження не були у широкому науковому обігу;
- одержано наукові висновки і положення щодо тематичної настановчої ролі медіа у процесі інформування громадськості про ЄАІ, що оновлюють і розвивають сучасне українське журналістикознавство, мають значення для ЗМІ в частині поєднання суспільної, політичної і власне медійної програм як складових;
- обґрунтовано необхідність впровадження нової стратегії журналістської діяльності – однопланової і багатопланової інформаційних моделей;
- дістало подальший розвиток визначення параметрів позиціонування України за весь період співпраці з Альянсом у якісних загальнонаціональних мас-медіа;
- запропоновано власну періодизацію розвитку співпраці Україна – НАТО, що дає підставу сучасніше систематизувати мас-медійний фактаж і відповідно виявляти недоліки у процесі інформування населення про НАТО.
Практичне значення одержаних результатів сформувалося в процесі реалізації мети дослідження і полягає у тому, що основні висновки дисертації доповнюють і поглиблюють науковий доробок про українську журналістику в контексті світової, а також дають змогу практичній журналістиці успішніше проводити свої просвітницькі кампанії.
Рекомендаційні тези про посилення національної домінанти у проблематиці інформування населення щодо ЄАІ використовувалися при підготовці телепрограми «НАТО: "за" і "проти"» на телеканалі УТР, репортажів для випусків новин та телепрограми «Час за Гринвічем» на телевізійному «5 каналі». Вони можуть застосовуватися і в діяльності Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Окремі положення дисертації можна використовувати у розділі курсу «Проблематика засобів масової інформації» та в окремих спецкурсах.
Хронологічно рамки дисертації охоплюють другий і третій періоди співпраці Україна – НАТО (за періодизацією дослідника) – 1997–2004 рр. та 2005–2008 рр.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом багаторічних досліджень публікацій, що стосуються політичних орієнтирів України в контексті ЄАІ. Проаналізовано публікації на тему «Україна – НАТО» у газетах «Дзеркало тижня», «День» з 1997 до 2008 рр. В інших вітчизняних і зарубіжних виданнях виокремлено аналітичну публіцистику і наукові статті за дисертаційною проблематикою та з’ясовано їхню настановчу роль щодо ЄАІ.
Дисертаційне дослідження і опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення дисертації, виконані самостійно.
До особистого внеску автор зараховує власний практичний досвід з питань висвітлювання натовської тематики під час роботи міжнародним редактором «5 каналу», автором і ведучою телепрограми «НАТО: "за" і "проти"» (УТР), ведення натовської тематики на сторінках газети «Демократична Україна», публікацій у виданнях «Влада і політика» (пізніше – «Власть и политика»), «День», «Молодь України», «Президентський вісник», стажування в Комітеті Верховної Ради з питань європейської інтеграції, роботи прес-секретарем Голови Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції, участь у дискусійних «круглих столах» Центру інформації та документації НАТО в Україні, громадських слуханнях «Поглиблення співробітництва з НАТО: відкритість діалогу, переваги співпраці», проведених у 2008 р. у Верховній Раді України. Істотним внеском у процес наукової розробки теми стало навчання у 2002 (жовтень) – 2003 (січень) рр. в Університеті міста Перуджа (Італія) та ознайомче стажування в Італійській державній регіональній телерадіокомпанії «Rai Umbria», у штаб-квартирі, прес-службі НАТО у Брюсселі та штабі Верховного головнокомандувача об’єднаними збройними силами НАТО в Європі у Монсі. Порівняльний аналіз публікацій з натовської тематики вдалося провести завдяки зібраним матеріалам під час стажування в Інституті політичних наук і журналістики Познанського університету ім. А. Міцкевича (2002 р.) та парламенті Канади (2004 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорено на засіданні кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладено в доповідях, виголошених на дев'яти наукових конференціях, зокрема, під час щорічної загальноінститутської студентсько-викладацької конференції «Журналістика – 2000» (18 квітня 2000 р., Київ), наукової конференції «Журналістика – 2001. Актуальні питання моніторингу та інформаційного моделювання ЗМІ» (24 травня 2001 р., Київ), міжнародної науково-практичної конференції «Молодіжна журналістика на межі тисячоліть» (22–23 травня 2003 р., Київ), міжнародної науково-практичної конференції «Журналістика – 2003 у дзеркалі моніторингу та інформаційного моделювання ЗМК» (29–30 травня 2003 р., Київ). Роботу відзначено нагородою за кращу студентську наукову працю – премією ім. А. З. Москаленка Національної спілки журналістів України та Почесною грамотою НСЖУ. Основні положення дослідження використовувалися і під час міжнародної науково-практичної конференції «Розвиток і зміцнення громадянського суспільства, забезпечення основних прав людини і громадянських свобод», науковий напрям: «Інтеграція України до Євроатлантичного співтовариства. Співпраця Україна – НАТО: реалії та перспективи» (13–14 квітня 2004 р., Київ), міжнародної студентської науково-практичної конференції «Перспектива розвитку молодіжної журналістики в контексті євроінтеграційних процесів» (20–21 травня 2004 р., Київ), міжнародної науково-практичної конференції «Журналістика – 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів» (27–28 травня 2004 р., Київ) – нагорода за кращу студентську наукову роботу: премією та Почесною грамотою Інституту журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка, міжнародної науково-практичної конференції «Журналістика – 2006: українське журналістикознавство та освіта в контексті євроатлантичного процесу» (25–26 травня 2006 р., Київ), міжнародної науково-практичної конференції «Журналістика – 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти» (17 квітня 2008 р., Київ).
Матеріали дисертації використано при підготовці авторської телепрограми «НАТО: "за" і "проти"» (УТР) від березня 2007 р. і дотепер, а також при підготовці лекцій та семінарів на кафедрі міжнародної журналістики.
Низку положень дисертації надано громадським організаціям, що входять до Асамблеї громадської ліги Україна – НАТО як консультативні для формування інформаційно-медійних акцій.
Публікації. Основні результати системних досліджень викладено у 6 наукових працях, опублікованих у виданнях із питань філології та журналістикознавства, затверджених ВАК України.

1. Носова Б. М. «Новини НАТО» – квартальне видання відділу інформації та преси НАТО в Брюсселі / Б. М. Носова // Актуальні питання масової комунікації: Щорічний інформ. бюл., період. наук. вид. – К., 2000. – Вип. 1. – С. 11–12.
2. Носова Б. М. Висвітлення відносин Україна – НАТО в пресі на сучасному етапі / Б. М. Носова // Наукові записки Інституту журналістики: Наук. вид. – К., 2002. – Т. 7. – С. 149–151.
3. Носова Б. М. Україна – НАТО: новий етап співробітництва очима журналістів / Б. М. Носова // Наукові записки Інституту журналістики: Наук. вид. – К., 2003. – Т. 13. – С. 40–43.
4. Носова Б. М. Асиметрія відносин Україна – НАТО як прояв нового балансу сил у геополітиці / Б. М. Носова // Вісник Львівського університету. Серія журналістика: Зб. наук. пр. – Львів, 2006. – Вип. 29. – С. 206–212.
5. Носова Б. М. НАТО-скептицизм як наслідок непоінформованості суспільства / Б. М. Носова // Наукові записки Інституту журналістики: Наук. вид. – К., 2006. – Т. 25. – С. 86–91.
6. Носова Б. М. Монополія НАТО в завоюванні світу з погляду глобалізаційних процесів / Б. М. Носова // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики: Щорічне наук. вид. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника НАН України. – Львів, 2007. – Вип. 15. – С. 404–410.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 207 сторінок, з них – на 29 сторінках – список використаних джерел, який містить 321 найменування.

bibliography

ВИСНОВКИ

За допомогою низки наукових методів було вирішено поставлені дисертаційні завдання й одержано результати, які відображені у Висновках. Розв'язання наукової проблеми мас-медійного забезпечення політичних орієнтирів України в контексті ЄАІ уможливило теоретично узагальнити розвиток інтеграційних процесів як передумови об'єднання європейської спільноти, а також з'ясувати різні аспекти впливу глобалізації, прискорюючу дію геополітичних змін на процеси ЄАІ.
1. Мас-медійне забезпечення політичних орієнтирів України в контексті ЄАІ не можна розглядати у відриві від політичного структурування нового світопорядку та місця України в ньому. Україна як одна із великих за територією та населенням європейських країн, на думку певного кола дослідників, іноді стає суб'єктом геополітичної гри, яку проводять світові лідери. Інші стверджують, що постімперське, постгеноцидне українське суспільство, в силу обставин та глобалізаційних процесів, нерідко опиняється у ролі об'єкта на перетині геополітичних інтересів інших держав. Така роздвоєність оцінок свідчить про необхідність витворити свій геостратегічний дискурс з урахуванням глобального переформатування НАТО та різновекторного впливу США, ЄС і РФ на процес одержання Україною Плану дій щодо членства в НАТО.
Глобалізація як система, прийшовши на зміну «холодній війні», впливає на формування нових моделей демократії та посилює вплив міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій на національні держави. Україна і глобалізаційні виклики перетинаються у частині побудови асиметричних відносин у геостратегічній композиції: Україна – РФ – США – ЄС – НАТО. Треба розуміти, що не тільки під натиском пропагандистської бутафорії частина української регіональної еліти, парламентарів не відчувають суперечностей між демократичним шляхом розвитку незалежної держави та вимогами приєднатися до штучних об'єднань на території колишнього СРСР під лідируючим началом РФ. Очевидними є і такі факти: бізнеселіти уже мають вигоду від спільних проектів, а політична еліта не виходить за межу перманентних виборів. Тому їхні інтереси частково базуєюься на політичних інтригах з електоратом, у тому числі й на ґрунті несприйняття НАТО.
Відсутність належної інформації про Північноатлантичний альянс та його нинішні завдання або ж її недостатність в українських медіа посилюють відцентровий регіоналізм та роз'єднують оціночні позиції суспільства. Натомість ЗМІ, педалюючи питання референдуму щодо вступу в НАТО, не розглядають ситуацію, коли Україна могла б одержати повноправне членство в НАТО, маючи «неконсолідовану позицію народу» і «консолідовану позицію еліт». До такої думки приходять українські дослідники-євроатлантисти.
Протягом досліджуваного періоду співпраці Україна – НАТО ЗМІ наголошують на тому, як не підірвати співпрацю з Москвою, нарощуючи процеси ЄАІ. Російська сторона відверто застерігає щодо вступу України в Альянс в контексті своєї зовнішньої політики. За деякими оцінками українських експертів, урізноманітнення форм співпраці з НАТО без наближення до кінцевої мети – вступу до цієї організації – все це виглядає як елемент запобігання перед великою державою, що відроджує свою військову міць та міжнародний авторитет. Наш «вічний стратегічний партнер» час від часу намагається використати український ресурс для реалізації власних політичних і геостратегічних інтересів. Щодо українських упереджень, то «страх та запобігання перед Москвою» науковці із Західної Європи коментують як наявність нестійких європейських пріоритетів в українській зовнішній політиці і в стратегії розвитку держави загалом.
2. Досліджуючи мас-медійну складову політичної проблематики співпраці Україна – НАТО у період формування нової архітектури безпеки в Європі у проекції рішень Празького, Стамбульського, Ризького, Бухарестського самітів НАТО вдалося встановити наступне: реформи НАТО як організації, що були заплановані на Празькому саміті та зумовлені новими глобальними викликами, які з'явилися після терактів у США, а також затверджений у Празі План дій Україна – НАТО не знайшли висвітлення у пресі ні на етапі постановки завдань, ні на етапі підсумків виконання щорічних цільових планів. Мас-медіа приділяли увагу подіям, що наклали негативний відбиток на сприйняття України в середовищі демократичних держав: обмеження свободи слова, справа Гонгадзе, «кольчужний» скандал, маніпуляції громадською думкою.
Тема НАТО з'являлася в українських ЗМІ найчастіше як відлуння якихось подій чи напередодні них. У публікаціях лідерами думки про НАТО часто були журналісти. Із виступу урядовців іноді важко було скласти логічне уявлення – рухається чи ні Україна до Альянсу. Тема ЄАІ як інструмент маніпулювання свідомістю електорату, починаючи із виборчих технологій 2002 р. і до 2008 р., була провідною у тих медіа, які обслуговували політичні партії та виборчі кампанії «лівих» і Партії регіонів, частково в інформаційних повідомленнях та діалогічних формах приватних телеканалів. А з 1997 р. – початку даного дослідження і до появи «листа трьох» у 2008 р. – звернення Президента, Прем'єр-міністра, Голови Верховної Ради України до керівництва Альянсу про можливість нашої держави перейти у співпраці до виконання Плану дій щодо членства в НАТО – керівна еліта не демонструвала ні співгромадянам, ні світовій спільноті єдності у підтримці євроатлантичного курсу.
З 1997 р. (часу підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО) до 2004 р. Президент Л. Кучма висловлювався за поглиблення співробітництва з НАТО, але щоразу, коли тодішня багатовекторна українська зовнішня політика розверталася у східному напрямі, він стверджував, що про вступ не йдеться, або ж, що розмови на тему вступу не принесуть користі українській стороні. З аналізу публікацій «України молодої», «Дзеркала тижня» і частково «Дня» випливає, що ухвалення магістральних нормативно-правових документів у 2002, 2003 і першій половині 2004 рр. (23 травня 2002 р. – Рішення РНБО «Про стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору», 19 червня 2003 р. – Закон України «Про основи національної безпеки України», червень 2004 р. – Указом Президента затверджено Воєнну доктрину України; у всіх цих документах зафіксовано мету – набуття членства в НАТО) щодо майбутнього вступу України в НАТО було наслідком досягнення ситуативного консенсусу між гілками влади та кон'юнктурними заходами, спрямованими на поліпшення іміджу Президента.
Аналіз міжнародної інформації у першій половині 2002 р. показує, що посилюються вектори співробітництва НАТО і РФ. Римська конференція НАТО і РФ на тему боротьби з тероризмом, а наприкінці травня 2002 р. глави держав і урядів членів НАТО і РФ підписують Римську декларацію «Відносини Росія – НАТО: нова якість». Оскільки українська влада в той час будувала свою зовнішню політику з орієнтацією на СНД і РФ, то російська активність щодо Альянсу мимоволі підштовхнула і Україну до травневого рішення РНБО.
Суспільство має право на одержання об'єктивної, неупередженої інформації з будь-якої проблеми чи актуального на даний час питання. Нині важливим є подання неупередженої інформації про Північноатлантичний альянс як трансатлантичну ланку, що постійно зв'язує безпеку Північної Америки і Європи. Формування позитивного образу НАТО неможливе без політичної волі та конкретних дій керівництва України, без надання в ЗМІ об'єктивної та правдивої інформації з даної проблематики. Значною мірою висвітлювання тематики залежить від позиції редакцій мас-медіа, від їхніх засновників і власників.
Українська преса до грудня 2003 р. (2 грудня 2003 р. Президент указом затверджує Державну програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004–2007 рр.) не мала єдиного пропагандистського плану дій стосовно поширення знань про НАТО, як це було, наприклад, в угорських або польських ЗМІ напередодні приєднання цих країн до Альянсу.
3. При визначенні нових тенденцій сприйняття у політичній комунікації та відображення у ЗМІ питань ЄАІ після президентських виборів 2004 р. встановлено, що у публікаціях друкованих ЗМІ, програмах радіо і ТБ, інтернетних виданнях, присвячених державній інформаційній політиці у цій сфері, не виправдано часто посилаються на те, що «не вдалося подолати негативні наслідки антинатовської пропаганди радянських часів», як на основну перешкоду у досягненні суспільного консенсусу. Насправді, дотримуючись логіки соціологічних досліджень, можна переконатися, що стереотипи радянського антиНАТО не мали рішучого впливу аж до їхньої реанімації у другій половині 2004 р. Отже, можна говорити швидше про дію маніпулятивних технологій з використанням радянських кліше антинатовських кампаній.
При розроблянні нової модернізованої стратегії інформаційної кампанії щодо співробітництва з Альянсом треба особливо ретельно прораховувати втілення принципів науковості у поєднанні з диференційованістю. За існуючим теоретичним визначенням, «науковість передбачає очищення інформації від стереотипів, застарілих міфів, популістських гасел, аналіз негативних і позитивних наслідків від європейської та євроатлантичної інтеграції для України». У подальших робочих програмах і планах про інформування з питань ЄАІ за допомогою медіаресурсів важливо враховувати специфіку подолання наслідків ліворадикальних виборчих кампаній та антинатовської пропаганди опозиційних партій як багатосторонній процес.
Публікації газет «Дзеркало тижня», «День», інтернетні видання і часопису «Главред», телепрограми «НАТО: "за" і "проти"» Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення"» (УТР) на теми ЄАІ визначають позицію України як європейської держави у геостратегічному та геополітичному вимірах. Разом з тим аналітична публіцистика українських якісних медіа акцентувала на спонтанності дій всіх гілок влади, «перетягуванні зовнішньополітичного каната» аж до 2008 р., щодо участі держави у виробленні пронатовської політики. ЗМІ критично оцінювали парламентську діяльність щодо Альянсу як не позбавлену політичної кон'юнктури.
У газетних і журнальних статтях, інтернетних виданнях, теле- і радіоновинах недооцінювалася сучасна стратегія зовнішньої політики РФ стосовно України. Українські ЗМІ напередодні Бухарестського саміту НАТО мало акцентували на амбіційних прагненнях Росії схилити якомога більше країн-членів НАТО проти надання Плану дій щодо членства в організації Україні та Грузії.
Трансформація НАТО у блок глобальної безпеки потребує зміни у формах і методах інформаційної кампанії щодо Альянсу. Зокрема, ЗМІ потрібно перейти від консультативного етапу участі в кампанії до активніших – організаторського, управлінського.
Враховуючи сучасні теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних учених за тематикою мас-медіа та громадська думка, варто звернути увагу на формування тематично-настановчої ролі медіа, що базується на суспільній, політичній і власне медійній програмах. В наслідок опрацювання можемо констатувати, що фундаментальні дослідження, хоча б у викладі основних стратегій та наукових ідей, не часто потрапляють на сторінки масової газетної періодики. Тому вони залишаються відомими тільки для вузького кола читачів.
На основі аналізу публікацій встановлено, що прийняття політичних рішень у сфері ЄАІ періодично блокуються внутрішніми суперечностями між партіями, політичними лідерами, парламентарями. Часто таке блокування викликане ментальним протистоянням населення західного і східного регіонів у питаннях розуміння безпеки країни. Наші висновки солідарні з науковими експертами, які вважають, що протистояння виникли через їхню активацію політтехнологічними прийомами і відсутністю державної програми підтримки гуманітарного проукраїнського розвитку сходу і півдня країни, а також слабкістю влади, що не завжди діє проукраїнськи й надто захоплена боротьбою за облаштування підконтрольного бізнесу, партпроектів на ґрунті маргіналізації мас. У владі, за висловом Дж. Мацціні, «заправляє егоїзм власного інтересу».
Філософія актуальності Української держави та нації, запропонована сучасними українськими філософами, могла б бути частиною теоретичного підґрунтя для втілення ЄАІ. Однак за час розширення і поглиблення співробітництва Україна – НАТО аж до ЄАІ значно змінився характер українських ЗМІ. Зростання кількості приватних медіа змінювало їхню специфіку: збільшувалася кількість розважальних, таблоїдних, глянцевих видань. Медіаполітика формується не тільки у владних структурах, а й провідними політичними партіями, фінансовими корпораціями. Теоретична прихильність усе ще слабких державних інституцій до демократизації суспільства і свободи слова відкрила шлях вседозволеності аж до захоплення інформаційного простору на південному сході України, де контроль над громадською думкою тримають медіа сусідньої держави. Мас-медіа наголошують на тому, що державні чиновники тільки констатують втрату Україною «контролю над власним інформаційним суверенітетом» і не пропонують креативних ідей щодо повернення цього контролю.
За мас-медійними публікаціями вдалося виявити негативний вплив кадрової плутанини в структурах, які координують стратегічні напрями ЄАІ. Нова президентська команда вчасно не провела ротацію держслужбовців у Державній раді з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, Національному центрі з питань євроатлантичної інтеграції, п'яти робочих групах, у рамках комісії Україна – НАТО, національних координаторів зі співробітництва з Альянсом. Критичне зауваження «Дзеркала тижня» підкреслює, що «така тяганина й забудькуватість викликають розгубленість у представників НАТО: поведінка нинішніх чиновників із Печерських пагорбів разюче нагадує епоху Леоніда Кучми, коли риторика про євроатлантичну інтеграцію була орієнтована виключно на західного споживача, а до справи підходили формально».
4. Медійна складова дискурсу НАТО на інформаційному та аналітичному рівнях у якісних ЗМІ фіксує, як міжпартійна та особистісна боротьба за владу перетворює на аморфну невизначеність кожен значний поступ держави на євроатлантичному шляху. Частина партійних медійних засобів спрямована на антинатовську пропаганду.
В контексті рекомендацій щодо посилення національної домінанти у проблематиці інформування населення про діяльність Альянсу та надання Україні ПДЧ запропоновано розглядати питання ЄАІ спочатку як консолідуючий фактор для правлячої еліти, а вже потім як розуміння і відповідну підтримку народу. До такої постановки питання спонукають пострадянські реалії України і доба глобалізації у світі. Радянське минуле дало різний політичний та історичний досвід кожному регіону України, а відтак сучасні політичні лідери у прийнятті рішень спираються на власне недовивчення або ж незнання державотворчих процесів, історичного минулого України. Пострадянське українське суспільство за 15–20 років сформувало лідерів, які віддані оточенню і середовищу капіталу, що їх підняв над масами, але вони не привчені мислити категоріями майбутнього незалежної України.
Аналіз напрацювань Р. Войнович та інших науковців про недостатньо кваліфікований підхід до інформаційного забезпечення потреб вступу України до Альянсу дозволяє дійти висновку про необхідність формування нової стратегії журналістської діяльності щодо інформаційного впливу на громадськість. Ця стратегія має містити широкоохопну, але однопланову інформаційну модель. Враховуючи сучасну синергетичність журналістики, варто до участі в медіакампанії залучати друковані й електронні ЗМІ, що мають належну аналітичну спроможність і політичну далекоглядність. Важливо передбачити у структурі самої стратегії якісно новий підхід до ЄАІ. Тобто для будь-якої тематичної моделі відокремити питання НАТО від внутрішньополітичної боротьби партій і блоків за владні повноваження. Багатопланова інформаційна модель складається з продуктивних питань, що дискутуються фахівцями у режимі онлайн та інтерактиву. Наприклад, 20 аргументів за вступ до НАТО і 6 проти, або ж деконструкція 11 міфів (за визначенням О. Палія) про НАТО.
Вивчення проблематики теорії настановчості медіа в українському журналістикознавстві дає підстави твердити, що в деяких параметрах українські дослідження співзвучні, а іноді й актуальніші за американські. Особливо, коли це стосується різноманітності інформаційного простору. Порівнюючи висновки дослідників, можемо сказати, що українська та американська спільноти у масовій комунікації однаково проявляють індивідуальність сприйняття. А характеристики ЗМІ, що мають змогу зробити «масову комунікацію успішною в пошуку своєї авдиторії» у американських і українських медіа схожі.
Внаслідок розв'язання дисертаційного завдання вдалося встановити, що національна домінанта у позиції інформування населення про діяльність Альянсу, тобто пріоритетність питань безпеки держави, гарантовано присутня у державних ЗМІ. Але її патріотичне, національне спрямування можуть розмити два чинники: пропаганда платформи лівих партій і опозиційних фракцій у Верховній Раді України та непрофесійність творчої групи – журналістів, які дозволяють окремим гостям некоректність у теле- і радіоефірі або на шпальтах друкованих медіа, намагаючись завдяки скандальності підвищити рейтинги мас-медіа.
Покриття, наклади і рейтинги приватних ЗМІ переважають державні. Для успішності інформаційної кампанії, насамперед її всеохопності, треба подбати про залучення можливостей приватних мас-медіа, хоча б шляхом розміщення соціальної реклами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні питання оборонної політики України в контексті нового бачення способів ведення війн і міжнародного тероризму: [наук.-інформ. зб. / за заг. ред. акад. НАН України, д. т. н. В. П. Горбуліна]. – К.: ДП «НВЦ “Євроатлантикінформ”», 2006. – Вип. 30. – 272 с.
2. Андресюк Б. Україна – НАТО: східноєвропейський рецепт / Борис Андресюк // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2002. – 4 верес.
3. Арбластер Е. Ключові ідеї демократії / Ентоні Арбластер // Демократія: антологія / [упоряд.: О. Проценко]. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 41–78.
4. Арістотель. Природа людини і форми державного устрою / Арістотель // Демократія: антологія / [упоряд.: О. Проценко]. – К.: Смолоскип, 2005. –
С. 220–230.
5. Асиметрія міжнародних відносин / [під ред. Г. М. Перепелиці,
О. М. Субтельного]. – К.: Вид. дім «Стилос», 2005. – 555 с.
6. Бадрак В. Захід втрачає Україну? Україна втрачає себе? / Валентин Бадрак // Дзеркало тижня: Міжнарод. громад.-політ. тижневик. – К., 2000. – 9–15 груд.
7. Бадрак В. Україна стає буферною зоною? / Валентин Бадрак // Дзеркало тижня: Міжнарод. громад.-політ. тижневик. – К., 2000. – 4–10 берез.
8. Барвайз П., Гордон Д. Экономика СМИ / Патрик Барвайз, Дэвид Гордон // Медиа. Введение : [учебник для студентов вузов / под ред. А. Бриггза,
П. Кобли; пер. с англ. Ю. В. Никуличева]. – 2-е изд. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – C. 247–272.
9. Бедрик Р. Буш вчиться дипломатії / Руслан Бедрик // День: Щоденна всеукр газ. – К., 2005. – 1 берез.
10. Бедрик Р. «Американський» шлях до Європи / Руслан Бедрик, Олег Сухих // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2005. – 13 квіт.
11. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма – ответы на глобализацию /Ульрих Бек // Геополитика: антология. – М.: Академ. проект; Культура, 2006. – С. 677–696.
12. Бень А. Євроамбіції – не перепустка до НАТО / Анатолій Бень // Голос України: Газ. Верх. Ради України. – К., 2002. – 25 жовт.
13. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы / Збигнев Бжезинский. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 256 с.
14. Бжезінський З. Вибір: світове панування чи світове лідерство / Збігнєв Бжезінський ; [пер. з англ. А. Іщенка]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 204 с.
15. Бжезінський З. Україна й Польща в контексті європейської інтеграції / Збігнєв Бжезінський // Стратегічна панорама: Щоквартальний наук.-практич. журн. Ради нац. безпеки і оборони України. – К., 1998. – № 3–4. – С. 26–29.
16. Бжезінський З. Україна у геостратегічному контексті / Збігнєв Бжезінський ; [пер. з англ. А. Іщенка]. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 102 с.
17. Биченко А. Скільки НАТО потрібно українцям? / Андрій Биченко, Леонід Поляков // Національна безпека і оборона: Щомісячний журн. – К., 2000. – Серп. – С. 13–22.
18. Боббіо Н. Майбутнє демократії / Норберто Боббіо // Демократія: антологія / [упоряд.: О. Проценко]. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 105–119.
19. Борис Олійник нагадав Генсеку НАТО: // День: Щоденна всеук газ. – К., 1998. –1 жовт.
20. Бурдье П. О телевидении и журналистике / Пьер Бурдье ; [пер. с франц.
Т. В. Анисимовой и Ю. В. Марковой, отв. ред. и предисл. Н. А. Шматко]. – М.: Фонд науч. исследований «Прагматика культуры», Институт эксперементальной социологии, 2002. – 160 с.
21. Буш Дж. Мир стал другим / Джордж Буш, Брент Скоукрофт ; [пер. с англ.]. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 504 с.
22. Василенко М. К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.01.08 «Журналістика» / М. К. Василенко. – К., 2007. – 36 с.
23. Василенко М. Принцип «дзеркала» як заповідь професійного журналіста / Микита Василенко // Актуальні питання масової комунікації: Щорічний інформ. бюл., періодичне наук. вид. – К., 2000. – Вип. 1. – С. 5–7.
24. Верховна Рада України Комітет з питань європейської інтеграції: «Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО»: Парламентські слухання / матеріал підгот. Зарубінський О. О., Мисик І. І., Дворник С. О. та ін. – К., 2003. – 286 с.
25. Вибрані основоположні документи НАТО та Україна–НАТО. – К.: ТОВ «Інсайт-плюс», 2006. – 96 с.
26. Відносини Україна–НАТО: економічні аспекти : [за ред. О. І. Соскіна]. – К.: Вид-во «ІТС», 2003. –120 с.
27. Вікуліна Н. Яап де Хооп Схеффер: Двері в НАТО для України – відчинені / Наталія Вікуліна // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2004. – 4 черв.
28. Власенко В. І. Українська преса як фактор впливу на міжнародну діяльність держави (проблеми відносин України та НАТО у 90-х роках): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.08 «Журналістика» /
В. І. Власенко. – К., 2000. – 23 с.
29. Возняк Т. Україна між трьома / Тарас Возняк // Дзеркало тижня: Міжнар. громад.-політ. тижневик. – К., 2005. – 11–17 черв.
30. Возняк Т. Чи є геополітичне поле для маневру України? /Тарас Возняк // Ї: Незалежний культурологічний часопис. – Львів, 2005. – Жовт. – С. 212–222.
31. Гавел В. За революційним розчаруванням / Вацлав Гавел // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2006. – 25 берез.
32. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє / Богдан Гаврилишин ; [пер. з англ. Л. Л. Лещенко]. – К.: Основи, 1993. – 238 с.
33. Гаджиев К. Геополитика / Камалудин Гаджиев. – М.: Междунар. отношения, 1997. – 384 с.
34. Гальчинський А. Помаранчева революція і нова влада / Анатолій Гальчинський. – К.: Либідь, 2005. – 368 с.
35. Гальчинський А. Фази революції / Анатолій Гальчинський // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2005. – 19 січ.
36. Гантінгтон С. П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку / Семюел П. Гантінгтон ; [пер. з англ. Н. Климчук]. – Львів: Кальварія, 2006. – 474 с.
37. Гарнетт Ш. Україна як суб’єкт міжнародної політики / Шерман Гарнетт // Національна безпека і оборона: Щомісячний журн. – К., 2000. – Серп. – С. 23–25.
38. Гат А. Возвращение великих авторитарных держав [Електронный ресурс] / Азар Гат // Россия в глобальной политике: Журнал о мировой политике и междунар. отношениях. – 2007. – № 4. – Режим доступа к журн. : http://www.globalaffairs.ru/numbers/27/8076.html.
39. Гелд Д. Ґлобалізація/антиґлобалізація / Девід Гелд, Ентоні Мак-Грю ; [пер. з англ. І. Андрущенко]. – К.: К.І.С., 2004. – Х, 180 с.
40. Гелд Д. Демократія і глобальний порядок / Девід Гелд // Демократія: антологія / [упоряд.: О. Проценко]. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 985–1024.
41. Гелд Д. Моделі демократії / Девід Гелд // Демократія: антологія / [упоряд.: О. Проценко]. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 155–175.
42. Генсек НАТО: кризис в Украине вызван проблемами демократии // [Електронный ресурс] ; Режим доступа к тексту : http://www.korrespondent.net. – 2004. – 2 декаб.
43. Генсек НАТО призывает украинские власти уважать волю народа // [Електронный ресурс] ; Режим доступа к тексту : http://www.korrespondent.net. – 2004. – 29 нояб.
44. Гол Дж. Онлайнова журналістика / Джим Гол ; [пер. з англ]. – К.: К.І.С., 2005. – 344 с.
45. Головин В. Родилась идея «азиатского НАТО» / Виталий Головин // Независимая газета: Ежедневная газ. – М., 2002. – 16 февр.
46. Голычев А. аNATOмия абсурда. Кого мы в той Праге не видели? / Александр Голычев // 2000: Еженедельник. – К., 2002. – 8–14 нояб.
47. Гончар М. Україна–НАТО–Росія: психологічний аспект відносин у трикутнику / Михайло Гончар // Економічний часопис: Щомісячний наук.-аналіт. журн. – К., 2001. – № 6. – С. 27–29.
48. Горбулін В. Безпека–2010 / Володимир Горбулін // Дзеркало тижня: Міжнар. громад.-політ. тижневик. – К., 2006. – 16–22 груд.
49. Гриценко О. Мас-медійні кампанії та проблеми їх застосування в ЗМІ / Олена Гриценко // Публіцистика і політика : [зб. наук. пр. Вип. 2 / За заг. ред. проф.
В. І. Шкляра]. – К., 2001. – С. 61–64.
50. Гриценко О. Основи теорії журналістської діяльності : [навч. посібник] /
Гриценко О., Кривошея Г., Шкляр В. – К.: Ін-т лінгвістики і права, 2000. –
204 с.
51. Гриценко О. Основи теорії міжнародної журналістики / О. Гриценко, В. Шкляр. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. – 304 с.
52. Ґраціозі А. Війна і революція в Європі, 1905–1956 рр. / Андреа Ґраціозі ; [пер. з італ. М. Прокопович; передм. А. Ґраціозі]. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2005. – 350 с.
53. Данилов Д. Настолько устойчивы наши приоритеты / Дмитрий Данилов // Независимая газета: Ежедневная газ. – М., 2002. – 11 март.
54. Девідсон І. НАТО проти Євросоюзу? / Іан Девідсон // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2001. – 15 груд.
55. Дейвіс Н. Європа: Історія / Норман Дейвіс ; [пер. з англ. П. Таращук,
О. Коваленко]. – К., Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 1463 с.
56. Декларація Бухарестського саміту [Електронний ресурс] // Офіційний Інтернет-сайт НАТО. – Режим доступу до тексту : http://www.nato.int/docu/other/ukr/pr/2008/p08-049u.html. – 2008. – 3 квіт.
57. Демченко В. Преса як один із внутрішніх та зовнішніх чинників розвитку політичної ситуації в Україні / Володимир Демченко // Зовнішні та внутрішні чинники розвитку політичної ситуації в Україні. Україна і світовий політичний процес : матеріали «круглого столу», (Дніпропетровськ, 11 квіт. 2001 р.) / Дніпропетров. обл. держ. адмін., Дніпропетров. нац. ун-т. – Дніпропетровськ : Дніпропетров. обл. держ. адмін., 2001. – С. 24–30.
58. Дергачов О. Особливе партнерство України з НАТО: тези доп. / Олександр Дергачов ; [Україна – в НАТО! Діємо разом. Матеріали та документи: Всеукр. асамблея неурядових організацій (ліги) Україна–НАТО], (Київ, 20 жовт. 2003 р.). – К., 2003. – С. 34–38.
59. Державна інформаційна політика у сфері європейської і євроатлантичної інтеграції: аналітична доповідь // Національна безпека і оборона : Щомісячний журн. – К., 2008. – Січ. – С. 2–25.
60. Джефферсон Т. Інавгураційна промова 1801 року / Томас Джефферсон // Демократія: антологія / [упоряд.: О. Проценко]. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 379–382.
61. Дмитренко Н. На шляху до НАТО / Наталія Дмитренко // Україна молода: Щоденна інформац.-політ. газ. – К., 2003. – 18 лют.
62. Довідник НАТО. – Брюссель: Офіс інформації і преси НАТО, 2006. – 384 с.
63. Дорош С. Леонід Кравчук: влада не хоче членства України в НАТО [Електронний ресурс] / Світлана Дорош // Українська служба Бі-Бі-Сі. – Режим доступу до тексту : http://www.bbc.co.uk. – 2004. – 30 черв.
64. Друзенко Г. Віце-прем’єр-міністр з неактуальних питань або скільки п’ятих коліс у євроінтеграційному возі України? / Геннадій Друзенко // Ї: Незалежний культурологічний часопис. – Львів, 2005. – Жовт. – С. 202–211.
65. Дуцик Д. Політична журналістика / Діана Дуцик. – К.: Вид. дім «Києво-могилянська академія», 2005. – 138 с.
66. Дяченко Н., Зам’ятін В. Нова архітектура безпеки / Наталія Дяченко, Віктор Зам’ятін // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 1997. – 10 лип.
67. Европа от А до Я : справочник европейской интеграции / [пер. с нем. Л. Греле]. – Рига: «Alberts XII», 2002. – 544 c.
68. Еллеман-Єнсен У. Європа, в якій краще і безпечніше жити / Уффе Еллеман-Єнсен // День: Щоденна газ. – К., 2002. – 20 лист.
69. Єгорова І. Григорій Явлінський: Хочеться, щоб Україна не втратила свого шансу… / Ірина Єгорова // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2005. – 19 січ.
70. Жлуктенко В. Коли Україна вступить до НАТО? / Варвара Жлуктенко // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2001. – 4 лип.
71. Жлуктенко В., Солодкий С. Не прорив… / Варвара Жлуктенко, Сергій Солодкий // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2005. – 23 лют.
72. Забужко О. Виклики чи загрози? Тези до виступу на перших президентських слуханнях / Оксана Забужко // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2005. – 29 листоп.
73. За і проти. Дебати з питань євроатлантичної безпеки: Кн. ІІ. – Brussels: NATO Public Diplomacy Division, 2006. – 88 c.
74. Закусило Т. Думка про заяву / Тарас Закусило // Україна молода: Щоденна інформ.-політ. газ. – К., 2002. – 24 жовт.
75. Закусило Т. Рух рака / Тарас Закусило // Україна молода: Щоденна інформ.-політ. газ. – К., 2002. – 26 груд.
76. Зам’ятін В. Атлантична криза / Віктор Зам’ятін // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2003. – 12 лют.
77. Зам’ятін В. Буш закликає до зміни військової стратегії НАТО тому, що Росія – вже не ворог / Віктор Зам’ятін // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2002. – 20 листоп.
78. Зам’ятін В. Коливання української багатовекторності продовжуються / Віктор Зам’ятін // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 1999. – 22 квіт.
79. Зам’ятін В. НАТО проходить за «червону лінію» / Віктор Зам’ятін // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2002. – 31 січ.
80. Зам’ятін В. Переглянути зовнішню політику / Віктор Зам’ятін // Євроатлантика: Часопис Інституту. євроатлантичного співробітництва. – К., 2005. – № 1.– С. 29–30.
81. Зам’ятін В. Хартію з НАТО підпишемо, але вступати до блоку не поспішаємо / Віктор Зам’ятін // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 1997. – 9 лип.
82. Зам’ятін В. NB! Сигнали готовності / Віктор Зам’ятін // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2001. – 6 лип.
83. Зварич О. Україна не Киргизія. Але, щоб наблизится до Європи, їй треба «дещо зробити» / Олена Зварич // Україна молода: Щоденна інформ.-політ. газ. – К., 2004. – 24 берез.
84. Згурець С. Ліві «кидали полки» в Югославію / Сергій Згурець // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 1999. – 25 бер.
85. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: [підручник. – 2-ге вид., перероб. і допов] / Володимир Здоровега. – Львів: ПАІС, 2004. – 268 с.
86. Зленко А. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін / Анатолій Зленко ; [худож.-оформлювачі Б. П. Бублик, В. А. Мурликін]. – Х.: Фоліо, 2003. – 559 с.
87. Іванов В. Інформаційна безпека України: аспект діяльності ЗМК / Валерій Іванов // Актуальні питання масової комунікації: Щорічний інформ. бюл., періодичне наук. вид. – К., 2000. – Вип. 1. – С. 34–40.
88. Іванов В. Ф. Методологія та методика дослідження змісту масової комунікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. філол наук : спец. 10.01.08 «Журналістика» / В. Ф. Іванов. – К., 1996. – 31 с.
89. Івшина Л., Підлуцький О., Зам’ятін В. Шлях України до Європи: через НАТО чи повз нього? / Лариса Івшина, Олекса Підлуцький, Віктор Зам’ятін // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 1998. – 11 лип.
90. Івшина Л., Солодкий С., Трофімова Н., Сірук М., Корнійчук О., Яхно О. Нова шахівниця? Олександр ЧАЛИЙ: Україна має змінити «політику цінностей» на «політику інтересів» / Лариса Івшина, Сергій Солодкий, Наталія Трофімова, Микола Сірук, Ольга Корнійчук, Олена Яхно // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2006. – 5 трав.
91. Історія України: нове бачення: [у 2 т.]. / [О. І. Гуржій, Я. Д. Ісаєвич, М. Ф. Котляр та ін.; під ред. В. А. Смолія]. – К.: Україна, 1995. – Т. 1. – 350 с.
92. Каган Р. Про рай і владу. Америка і Европа у новому світовому порядку / Роберт Каган. – Львів: Б-ка журн. «Ї», 2004. – 133 с.
93. Кальниш Ю. Тенденції розвитку громадської думки щодо підтримки європейського та євроатлантичного курсу України / Юрій Кальниш // Євроатлантикінформ: Наук.-аналітичний бюлетень Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України. – К., 2006. – № 2. – С. 39–42.
94. Кант И. Предполагаемое начало человеческой истории / Иммануил Кант // Геополитика: антология. – М.: Академ. проект; Культура, 2006. – С. 142–147.
95. Карнз Д. Відносини між НАТО і Україною: перспективи розвитку / Девід Карнз // Національна безпека і оборона: Щомісячний журн. – К., 2000. – Серп. – С. 26–36.
96. Кім В. НАТО–Україні: двері ще відчинені, але щілина звужується / Володимир Кім // Дзеркало тижня : Міжнар. громад.-політ. тижневик. – К., 2002. – 16–22 лют.
97. Кір’яков П., Лускалова К., Литвиненко В. Україна в російських геополітичних концепціях / Павло Кір’яков, Корнелія Лускалова, Віктор Литвиненко // Стратегічна панорама: Щоквартальний наук.-практич. журн. Ради нац. безпеки і оборони України. – К., 1998. – № 3–4. – С. 51–59.
98. Киря Т. Роман Зварич: «Зовнішня політика України повинна бути з перцем» / Тетяна Киря // Дзеркало тижня: Міжнар. громад.-політ. тижневик. – К., 2002. – 16–22 лют.
99. Киссинджер Г. Дипломатия / Генри Киссинджер ; [пер. с англ. В. В.Львова]. – М.: Ладомир, 1997. – 848 с.
100. Киссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика / Генри Киссинджер // Геополитика: антология. – М.: Академ. проект; Культура, 2006. – С. 532–567.
101. Кіссінджер Г. Ікона та орел / Генрі Кіссінджер // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2007 – 27 берез.
102. Ковтиха В. У пошуках «єпископів» / Віра Ковтиха // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2005. –10 бер.
103. Когут З. Коріння ідентичності / Зенон Когут. – К.: Критика, 2004. – 351 с.
104. Коментарі. Зленко А. // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2006. – 19 верес.
105. Коментарі. Сушко О. // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2005. – 24 лют.
106. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Просвіта, 1996. – 56 с.
107. Концептуальні підходи до членства в НАТО: досвід держав-членів Альянсу: [наук.-інформ. зб. Серія: Дослідження і розробки у сфері євроатлантичної інтеграції України]. – Вип. 11. – К.: Євроатлантикінформ. – 2005. – 208 с.
108. Корнійчук О. Обмін сигналами / Ольга Корнійчук // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2006. – 4 трав.
109. Короткий оксфордський політичний словник / [пер. з англ.; за ред. І. Макліна, А. Макмілана]. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2005. – 789 с.
110. Кравченко В. Ритуальна ініціація / Володимир Кравченко // Дзеркало тижня: Міжнар. громад.-політ. тижневик. – К., 2005. – 23–29 квіт.
111. Кравченко В. Росія – НАТО: шлюб не з любові, а з розрахунку / Володимир Кравченко // Дзеркало тижня: Міжнар. громад.-політ. тижневик. – К., 2006. – 23–29 верес.
112. Кравченко В. Як важливо бути серйозним / Володимир Кравченко // Дзеркало тижня: Міжнар. громад.-політ. тижневик. – К., 2005. – 21–27 трав.
113. Кривошея Г. Довідник журналіста : [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / Г. Кривошея. – К. : Книжкове вид-во Національного авіаційного ун-ту, 2006. – 76 с.
114. Критерії членства в СОТ, ЄС та НАТО. Інтеграційні перспективи України / [упоряд.: І. І. Жовква]. – К., 2003. – 76 с.
115. Крутій В. Мішель Дюре: Якби Україна була членом Альянсу, вона брала б участь у написанні сценарію… / Вадим Крутій // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2004. – 2 черв.
116. Крючков Г. Хто насправді обстоює інтереси України? / Георгій Крючков // Голос України: Газ. Верх. Ради України. – К., 1999. – 27 квіт.
117. Куглер Р. Национальная безопасность в условиях глобализации хаотического мира: действия США и Европы / Річард Куглер // Геополитика: антология. – М.: Академ. проект; Культура, 2006. – С. 639–647.
118. Кузьо Т. Політика НАТО щодо України є для неї вигіднішою, ніж політика ЄС / Тарас Кузьо // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 1998. – 1 жовт.
119. Кульчицький С. Помаранчева революція: між минулим і майбутнім / Станіслав Кульчицький // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2005. – 27 січ.
120. Кульчицький С. Україна між Росією і Америкою / Станіслав Кульчицький // Дзеркало тижня : Міжнар. громад.-політ. тижневик. – К., 2004. – 17–24 квіт.
121. Кучеренко В. Втома від позаблоковості / Віталій Кучеренко // Політика: Тижневик. – К., 1999. – 24 берез.
122. Кучма исключил вступление в НАТО и ЄС из Военной доктрины Украины // [Електронный ресурс] ; Режим доступа к тексту: http://www.korrespondent.net. – 2004. – 26 июл.
123. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / Джеймс Лалл ; [пер. з англ]. – К.: К.І.С., 2002. – 264 с.
124. Лановенко О., Шевченко О. Спільний українсько-російський інформаційний простір як зона можливого соціокультурного впливу на Україну /Олег Лановенко, Олексій Шевченко // Стратегічна панорама: Щоквартальний наук.-практич. журн. Ради нац. безпеки і оборони України. – К., 1998. – № 3–4. – С. 162–167.
125. Лебон Г. Психология масс / Гюстав Лебон. – Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. – 320 с.
126. Лемеха С. Костянтин Морозов: «Ніхто нікого не затягує в НАТО силоміць» / Сергій Лемеха // День: Щоденна всеукр. газ. – К., 2006. – 21 берез.
127. Ленем Р. Електронне слово: демократія, технологія та мистецтво / Ричард Ленем ; [пер. з англ. А. Гал