АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ : АВТОРСКОЕ ПРАВО И СМЕЖНЫЕ ПРАВА В СРЕДСТВАХ МАССОВОЙ ИНФОРМАЦИИ УКРАИНЫ И ПОЛЬШИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” На правах рукопису Германова Ольга Григорівна УДК 070:347.78](477)(438) АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ Спеціальність 10.01.08 журналістика Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Квіт Сергій Миронович Київ 2006 ЗМІСТ ВСТУП..................................................................................................................... 4 РОЗДІЛ 1. РЕГУЛЮВАННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ В УКРАЇНСЬКІЙ МАС-МЕДІЙНІЙ ГАЛУЗІ.................................... 12 1.1. Розвиток авторського права і суміжних прав в Україні............... 12 1.2. Загальний огляд Закону України Про авторське право і суміжні права” у редакції від 11.07.2001 р. ........................................ 15 1.3. Охорона та захист авторського права в українському законодавстві............................................................................................. 19 1.4. Регулювання відносин у сфері авторського права та суміжних прав інформаційним законодавством України................ 25 1.5. Діяльність Українського агентства з авторських і суміжних прав......................................................................................... 37 1.6. Аспекти правомірного використання об’єктів авторського права і суміжних прав у вітчизняних засобах масової інформації...... 41 1.7. Судовий захист об’єктів авторського права і суміжних прав у діяльності українських мас-медіа........................................................ 58 Висновки................................................................................................... 88 РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА............................................................................................... 91 2.1. Діяльність Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Міжнародні документи у сфері авторського права та суміжних прав...................................................................................... 91 2.2. Участь України в міжнародних договорах у сфері авторського права та суміжних прав............................................................................ 93 2.3. Міжнародні договори в галузі авторського права, ратифіковані Україною................................................................................................... 96 2.4. Міжнародні договори в галузі суміжних прав, ратифіковані Україною................................................................................................... 103 2.5. Інші угоди у сфері авторського права і суміжних прав, до яких приєдналася Україна................................................................................ 109 2.6. Охорона і захист авторського права в Інтернеті: проблеми та перспективи.......................................................................................... 113 Висновки................................................................................................... 123 РОЗДІЛ 3. ДОТРИМАННЯ ТА ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ: З ПОЛЬСЬКОГО ДОСВІДУ................................................................................ 126 3.1. Розвиток авторського права і суміжних прав у Польщі................ 126 3.2. Регулювання авторського права і суміжних прав польським законодавством відповідно до міжнародних угод та його адаптація до норм Європейського Союзу................................................................ 129 3.3. Охорона авторського права польським законодавством порівняно з Україною............................................................................... 132 3.4. Правомірне використання об’єктів авторського права і суміжних прав у польських засобах масової інформації.................... 152 3.5. Судовий захист об’єктів авторського права і суміжних прав у діяльності польських ЗМІ..................................................................... 158 3.6. Охорона і захист авторського права в Інтернеті: досвід Польщі........................................................................................... 165 Висновки................................................................................................... 168 ВИСНОВКИ............................................................................................................ 171 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 179 ВСТУП Актуальність дослідження. Діяльність засобів масової інформації у контексті створення, опрацювання і поширення матеріалів нерозривно пов’язана з використанням об’єктів авторського права і суміжних прав. У свою чергу, авторське право і суміжні права є одними з базових понять інтелектуальної власності, які регулюють відносини, що виникають у сфері літератури, науки та мистецтва. До інтелектуальної власності належить володіння будь-якими результатами творчої діяльності людей, що відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством. У добу тотальної інформатизації суспільства саме правомірність результатів такої діяльності і ознайомлення з ними широких кіл громадськості за посередництвом мас-медійної галузі є головними чинниками при визначенні загальних пріоритетів окремих держав у поціновуванні ними інтелектуальних надбань людства. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14.04.1967 р. передбачає, що, крім промислової власності, поняття інтелектуальна власність” включає права, які стосуються літературних, художніх і наукових творів”, а також виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач” [80, 229]. Перелік творів, на які поширюється авторське право, значно доповнює Закон України Про авторське право і суміжні права” у редакції від 11.07.2001 р., ст. 8 якого до об’єктів авторських прав зараховує, зокрема, літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори” [45]. Дія вищезазначеного закону та міжнародних угод, ратифікованих Україною, поширюється також на організації ефірного та кабельного мовлення, права яких є суміжними. Таким чином, відповідно до чинного законодавства України до журналістської природи функціонування авторських прав слід підходити з двох площин: прав авторів творів, що використовуються засобами масової інформації, і прав самих ЗМІ у контексті використання авторських творів (у тому числі журналістських виступів). У цьому контексті правова освіченість працівників масовоінформаційної галузі є запорукою їх цивілізованої діяльності на ринку інформаційних послуг. Нині наша держава досягла значних результатів щодо регламентації авторсько-правових відносин у сфері інформаційного виробництва. Зокрема, відбувається процес прискореної адаптації вітчизняних норм до міжнародних конвенцій, пов’язаних з дотриманням авторського права і суміжних прав, а також внесення відповідних змін і доповнень до власних нормативно-правових актів, у тому числі тих, що регулюють діяльність мас-медіа, та прийняття нових тематичних законів. Взагалі Україна займає одне з перших місць в СНД за кількістю законів, присвячених діяльності мас-медіа. Але рівень використання цих законів на практиці, на жаль, залишає бажати кращого” [66, 6]. Крім того, авторське право проголошено в Конституції України; до Кримінального кодексу внесено зміни, покликані збільшити покарання за порушення цього права, а однією з переваг Цивільного кодексу є ст. 430, згідно з якою майнові права інтелектуальної власності на матеріал, створений на замовлення, належать творцеві та замовнику спільно, якщо інше не передбачено в договорі між ними. Можна стверджувати, що повноцінне становлення сучасної системи охорони авторських прав в Україні розпочалося з прийняття 11.07.2001 р. нової редакції Закону Про авторське право і суміжні права”, який нерозривно пов’язаний з безпосереднім функціонуванням журналістики, про що свідчить, зокрема, впровадження епітету публіцистичний” як характерної складової літературних письмових творів, визначених у ст. 8 закону. Це має першочергове значення для сьогоднішньої мас-медійної галузі у світлі якнайкращого забезпечення діячів літератури, науки та мистецтва, журналістів та власників засобів масової інформації правами на їх власні твори і на твори, на використання яких вони мають виключне право. Проте за відсутності спеціалізованої кваліфікації суддів досить частими є випадки, коли при розгляді справ, пов’язаних з використанням авторського права у ЗМІ, суди нижчих інстанцій вдаються до неправильного або неповного трактування певних законодавчих положень. Така тенденція лише підсилює необхідність правової грамотності працівників редакцій перш за все у володінні основними нормами, проголошеними в тематичному Законі України, оскільки діяльність працівників цієї сфери неможлива без створення та використання продуктів інтелектуальної творчості. Сьогодні, у наш час стрімкого розвитку комунікативних технологій, дедалі більших обертів набувають нові форми поширення інформації (зокрема, через Інтернет), які роблять твори науки, літератури та мистецтва більш доступними і, на жаль, більш незахищеними від несанкціонованого копіювання та використання. Це явище значною мірою активізувало зусилля міжнародних правозахисних організацій, чи не найголовнішою з яких є Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), з точки зору ретельного перегляду чинних норм щодо авторського права та можливого пошуку нових компромісних рішень, концепцій у цій галузі. Такі компромісні рішення мають бути збалансованими за принаймні двома показниками, закріпленими ще Загальною декларацією з прав людини 1948 р.: гарантією захисту авторських творів та забезпеченням доступу масової аудиторії до творів, захищених авторськими правами, без існування жодних утисків між обома сторонами учасниками комунікативного процесу. Україна підписала цілу низку міжнародних конвенцій в галузі авторського права і суміжних прав, що надзвичайно важливо з точки зору забезпечення надійного захисту прав журналістів та інших авторів, а також задля правомірного надання якнайширшого доступу до інтелектуальних надбань людства шляхом поширення їх каналами масової комунікації. Про досягнення Україною значних позитивних результатів у прагненні до законодавчого вдосконалення відносин у галузі авторського права і суміжних прав на шляху до євроінтеграції свідчить виключення її в 2005 р. зі Списку-301”. Проте існують певні розбіжності між вітчизняним законом та міжнародними договорами в цій сфері. З метою визначення того, чого нашій державі не вистачає, а чого цілком достатньо задля інтеграції у світовий інформаційний простір, доцільно порівняти її досвід із досвідом сусідньої Польщі, яка, попри географічну наближеність до України, повною мірою досягла задоволення власних євроцентристських амбіцій. У свою чергу, про важливість авторського права на цьому шляху свідчить хоча б те, що останні зміни до Закону Республіки Польща Про авторське право і суміжні права” набрали чинності із набуттям цією державою повноправного членства в Європейському Союзі 1 квітня 2004 р. Протягом досить тривалого часу Польща та Україна мали спільні правові традиції, і відносини у сфері авторського права і суміжних прав на теренах сусідньої держави отримували подекуди спільне з українським правове розв’язання. Проте відмінності в регулюванні інтелектуальної власності в межах законодавств обох країн є, особливо на сучасному етапі, коли Польща якомога повніше пристосувала своє регулювання цієї галузі до нових реалій інформаційного суспільства та норм, прийнятих у Євросоюзі. В Україні проблему циркулювання об’єктів авторського права і суміжних прав у ЗМІ було піднято в ряді наукових праць Святоцького О.Д., Підопригори О.А., Тимошика М.С., Іванова В.Ф. та ін. Функціонуванню авторського права в Інтернеті присвятив свою працю Пастухов О.М. Афанасьєва К.О. досліджувала авторське право в контексті вітчизняного медіапростору. Увагу цій темі в межах польських сьогоденних реалій присвятили А. Карпович, Я. Собчак, Я. Барта та інші науковці. Проте в цілому цю тему ще не достатньо розроблено, і сьогодні українській журналістиці не вистачає комплексних досліджень з правових аспектів використання авторських творів у вітчизняних засобах масової інформації на перспективу. Дане дослідження є систематизованою науковою розробкою в галузі захисту авторських творів, розміщуваних у ЗМІ, та авторського права самих засобів масової інформації з урахуванням останніх змін у вітчизняному та міжнародному законодавстві, а також принципів регламентації цієї сфери законодавством європейських держав, зокрема Польщі. Зв’язок даної роботи з науковими програмами, планами та темами. Захист авторського права і суміжних прав у ЗМІ є однією з важливих проблем розвитку теорії масової комунікації. Саме тому тема дисертаційного дослідження пов’язана з комплексною науковою темою, розроблюваною в Національному університеті Києво-Могилянська академія”, №0105У006984 Розвиток масової комунікації і професійні стандарти журналістики”. Мета дослідження. Науковий пошук спрямовано на вивчення українських та польських нормативно-правових актів у галузі авторського права і суміжних прав та особливостей їх дотримання в різних кінцевих продуктах інформаційної діяльності (друкованих ЗМІ, телерадіоорганізаціях тощо), в тому числі при розміщенні журналістських матеріалів в Інтернеті. Значну увагу також приділено методологічним аспектам захисту та дотримання авторських прав на твори засобами масової інформації. Завдання дослідження: 1) розглянути становлення та розвиток захисту прав авторів на сучасному етапі, а також закріплення авторського права і суміжних прав у вітчизняному інформаційному законодавстві; 2) проаналізувати законодавчу базу функціонування авторського права в Україні з точки зору повноти, досконалості, несуперечливості окремих норм одна одній та положенням міжнародних угод; 3) розглянути механізми та засоби дотримання авторського права і суміжних прав у різних видах інформаційної діяльності (у тому числі на прикладі судових спорів); 4) обґрунтувати необхідність дотримання авторського права і суміжних прав в Інтернеті та зосередити увагу на основних механізмах захисту журналістських матеріалів у глобальній інформаційній мережі; 5) зіставити тематичні українські положення з європейським законодавством, репрезентантом якого в даному дослідженні є Польща, та екстраполювати їх на реалії вітчизняного інформаційного простору з метою з’ясування основних тенденцій щодо захисту авторського права і суміжних прав, які повинні переважати на шляху України до євроінтеграції. Предмет дослідження. Велика кількість чинного, оновленого та нещодавно прийнятого законодавства України дедалі частіше зумовлює свідоме та несвідоме порушення працівниками ЗМІ авторських прав на літературні, художні та інші твори, а також недотримання цих прав самими власниками мас-медійних організацій. Увагу даного дослідження зосереджено на головних принципах функціонування авторського права і суміжних прав на території України та сусідньої Польщі. Отже, предметом дослідження є функціонування авторського права і суміжних прав у вітчизняних та польських засобах масової інформації. Об’єкт дослідження. Для дослідження авторського права і суміжних прав в інформаційному просторі України проаналізовано найновіші на сьогодні норми вітчизняного законодавства та тематичних міжнародних договорів, ратифікованих Україною, а також норми європейського законодавства, впроваджені на території Республіки Польща. Права інших суб’єктів авторського права, ніж журналісти, видавничі організації та організації мовлення, і особливості майнових прав при розміщенні журналістських матеріалів в Інтернеті розглянуто окремо, а також у контексті використання їх творів засобами масової інформації. Об’єкт дослідження норми та критерії існування авторського права і суміжних прав в українському та європейському мас-медійному просторі. Джерельна база. Дослідження побудоване на основі нормативно-правових актів України, що регулюють відносини у сфері авторського права і суміжних прав та діяльність засобів масової інформації в цілому; міжнародних конвенцій та договорів у сфері інтелектуальної власності; відповідних документів, прийнятих Європейським Союзом, а також тематичного законодавства Республіки Польща. До емпіричної бази дослідження належать: матеріали судових розглядів спорів, пов’язаних із дотриманням авторського права і суміжних прав у ЗМІ; щорічні звіти та зведення статистичних даних Державного департаменту інтелектуальної власності, дослідження даної проблематики українськими, польськими та зарубіжними науковцями; відповідні публікації в засобах масової інформації, а також в Інтернет-контенті. Методи дослідження. За допомою історичного методу розглянуто процес становлення та розвитку нормативної бази щодо захисту авторського права і суміжних прав в Україні та Польщі. Методами порівняння та системно-структурним з’ясовується стан сучасного вітчизняного законодавства у контексті міжнародних договорів та відповідних положень європейських держав, що застосовуються працівниками ЗМІ при дотриманні ними прав авторів. Гіпотетично-дедуктивним методом на основі дослідження аспектів правомірного використання об’єктів авторського права і суміжних прав в українських та польських ЗМІ, в тому числі в Інтернет-контенті, обґрунтовується важливість орієнтації на надійний захист авторських прав. Методом аналізу судових спорів розглянуто випадки порушення таких прав, а також визначено основні тенденції, за яких виникає потреба в судовому захисті прав авторів. Шляхом застосування індуктивного методу виведено загальні настанови для виконання українським законодавцем конкретних дій, спрямованих на охорону журналістських матеріалів та ЗМІ авторським правом і суміжними правами. Наукова новизна одержаних результатів. Дане дослідження спрямовано на узагальнення та синтез базових принципів авторського права і суміжних прав у контексті масовоінформаційної діяльності з урахуванням найновіших законодавчих змін. Шляхом зіставлення чинних норм вітчизняного, міжнародного і європейського законодавства в цій сфері, а також аналізу можливості практичного застосування окремих норм в українських ЗМІ зроблено спробу виробити конкретні пропозиції щодо регламентації авторського права і суміжних прав в нормативно-правових актах України відповідно до вимог і потреб світового інформаційного простору. На основі розгляду судових спорів та особливостей використання новітніх технологій визначено механізми дотримання та захисту авторського права і суміжних прав у ЗМІ на сучасному етапі. Практичне значення одержаних результатів. На основі теоретичних положень та практичних рекомендацій, викладених у дослідженні, можна розробити навчальний курс з авторського права для журналістів, а також використати їх при підготовці інших дисциплін з медіаправа. Ефективне використання отриманих результатів може стати підґрунтям для підвищення професійного рівня студентів-журналістів і працівників ЗМІ. Крім того, сучасні видозміни інформаційного простору України на шляху до євроінтеграції можуть дати поштовх до подальших теоретичних розробок щодо використання об’єктів авторського права і суміжних прав засобами масової інформації. Особистий внесок здобувача. Опубліковані наукові статті, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконано здобувачем самостійно. Апробація результатів дослідження. Результати наукового дослідження були апробовані на науково-практичних конференціях Журналістика-2002” (м. Київ, 2002 р.), Медіа-освіта в Україні: реальний стан і сучасні вимоги” (м. Київ, 2004 р.), Судові позови проти ЗМІ в період виборчої кампанії” (м. Київ, 2004 р.), Дні науки НаУКМА” (м. Київ, 2005 р.), Зарубіжний теле- і радіопродукт в Україні: правове регулювання транскордонного мовлення” (м. Київ, 2005 р.), European Journalism Standards: Which Lessons for Ukraine?” (м. Київ, 2005 р.), Медіа та парламентські вибори-2006” (м. Київ, 2005 р.), Українська журналістика та закономірності розвитку сучасного світового інформаційного простору” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.). Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено у десяти публікаціях, з них шість у фахових виданнях і чотири у наукових збірниках. Структура й обсяг дисертації. Мета і завдання дослідження, його концепція визначили структуру дисертаційного дослідження, яка складається зі вступу, трьох розділів (перший сім параграфів, другий шість і третій шість параграфів), висновків, списку використаних джерел (188 позицій). Повний обсяг дисертації становить 178 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ Цією роботою зроблено спробу розглянути функціонування авторського права і суміжних прав в українських та польських засобах масової інформації на законодавчому (національному та міжнародному) і практичному рівнях. Особливо це важливо за сучасного стану захисту та дотримання авторських прав в Україні, оскільки державна політика щодо інтелектуальної власності є порівняно новою, недосконалою, але вже максимально наближеною до ринкової економіки і пристосованою, там де це можливо, до принципів міжнародного регулювання правовідносин між авторами та користувачами їхніх творів. Саме для визначення головних тенденцій європейського права у контексті пристосування до нього вітчизняних норм на ґрунті прийнятності чи неприйнятності використання окремих положень в українській масовоінформаційній галузі взято за приклад досвід Польщі сусідньої держави, у законодавстві якої регламентація використання об’єктів інтелектуальної власності взагалі і авторського права зокрема стала одним з основних чинників нинішнього членства республіки в Європейському Союзі. 1. На даному етапі свого розвитку Україна докладає неабияких зусиль для вдосконалення законодавства у сфері авторського права і суміжних прав. Особливо це стосується мас-медійної галузі, оскільки в ній представлено весь спектр інтелектуального доробку літературного, публіцистичного, наукового характеру тощо. Повноцінне становлення сучасної системи охорони авторських прав в Україні розпочалося з прийняття нової редакції Закону Про авторське право і суміжні права”, який нерозривно пов’язаний з діяльністю журналістики, про що свідчить впровадження епітету публіцистичний” як характерної складової літературних письмових творів. У свою чергу, засоби масової інформації, крім того, що самі активно розповсюджують плоди інтелектуальної діяльності людства, є основними репрезентантами і головними виразниками загальних тенденцій щодо використання авторських творів, а також формують ставлення громадськості до такого використання. У регулюванні мас-медійної галузі Законом Про авторське право і суміжні права” негативним моментом є положення про співавторство на інтерв’ю в частині рівномірного розподілу гонорару між інтерв’юером та респондентом. Водночас у законі жодних чином не йдеться про те, як саме має забезпечуватися це право на винагороду залишається припустити, що видання або зменшуватимуть гонорарний фонд своїх працівників, або взагалі ігноруватимуть цю статтю, зважаючи на оперативність надання інформації і відкритість у доступі до неї широких кіл громадськості, але порушуючи тим самим чинний закон. Авторське право є одним із базових для забезпечення ефективної охорони результатів творчої діяльності учасників комунікативного процесу на загальнодержавному рівні в умовах функціонування сучасного інформаційного суспільства. Головні положення з авторського права проголошено в Конституції України; до Кримінального кодексу внесено зміни, покликані збільшити покарання за порушення цього права, а однією з переваг Цивільного кодексу є ст. 430, згідно з якою майнові права інтелектуальної власності на матеріал, створений на замовлення, належать творцеві та замовнику спільно, якщо інше не передбачено в договорі між ними. На сьогодні охорона авторського права і суміжних прав передбачена майже всіма загальними законами і нормативно-правовими актами України в інформаційній галузі. Проте не завжди масовоінформаційний аспект тлумачення законодавчих меж такої охорони повною мірою передбачає функціонування ЗМІ у правовому полі. Так, у жодному з законів та підзаконних актів не наведено чіткого визначення поняття програми/передачі телерадіоорганізації/організації мовлення”, що створює плутанину при вирішенні деяких питань діяльності та правової захищеності телебачення і радіомовлення. Законодавчої конкретизації потребують і такі терміни, як аудіовізуальний твір”, відеограма” та фонограма” у контексті того, чи можна вважати передачі організацій мовлення відеограмами та фонограмами, чи можна самі телерадіоорганізації вважати виробниками даних об’єктів інтелектуальної власності, і наскільки при цьому розширяться чи звузяться права телерадіомовних організацій. Щодо функціонування організацій з колективного управління майновими правами авторів, то співпраця з ними є дуже зручною для організацій мовлення, особливо тих, що мають розважальний характер і у своїй діяльності постійно використовують твори сторонніх авторів. 2. Україна бере активну участь у міжнародних конвенціях в галузі авторського права і суміжних прав, що надзвичайно важливою з точки зору забезпечення надійного захисту прав журналістів та інших авторів. Про досягнення нашою державою значних позитивних результатів у прагненні до законодавчого вдосконалення відносин у галузі авторського права і суміжних прав на шляху до євроінтеграції свідчить виключення її в 2005 р. зі Списку-301”. Права, визначені в міжнародних документах, є мінімальними для забезпечення їх ефективного дотримання, тому у підході до деяких з них наша держава пішла значно далі, ніж задекларовано на міжнародному рівні. Це стосується передусім терміну посмертної охорони майнових авторських прав і визначення досить широкого переліку творів, які можна використовувати в пресі, на радіо і телебаченні з інформаційною метою. Втім, ратифікація Україною договорів у сфері авторського права і суміжних прав не завжди означає усунення розбіжностей у вітчизняних законодавчих актах та приведення їх у відповідність до норм, проголошених на міжнародному рівні. Зокрема це стосується різного тлумачення понять, таких як твори, випущені у світ”, сповіщення для загального відома” тощо у розумінні Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів та Договору Всесвітньої організації про виконання і фонограми. До того ж, ні в Законі України Про авторське право і суміжні права”, ні в інших нормативно-правових актах в інформацій сфері не визначено такі важливі поняття, як передача в ефір” і ретрансляція” у контексті положень ст. 3 Римської конвенції, а також ефірне мовлення” у розумінні вищезгаданого Договору ВОІВ про виконання і фонограми. Тож ці терміни мають офіційно тлумачитися відповідно до міжнародних угод, першочерговий пріоритет яких над національним законодавством передбачено Конституцією України. Крім того, наша держава є підписантом угод, що діють в рамках СНД, співпрацює в цьому плані з Європейським Союзом, а також уклала чималу кількість двосторонніх договорів щодо співпраці в галузі інтелектуальної власності, зокрема з Республікою Польща, яка, втім випередила Україну у прагненні до європейськості. 3. Розглянуто законодавче закріплення поняття творчість” та її місце в діяльності журналістів. Визначено особливості укладання авторських договорів між працівниками та власниками ЗМІ: з’ясовано, що, якщо журналіст не перебуває в трудових відносинах з власником видання як з роботодавцем, а укладає з ним авторський договір про використання матеріалу, або взагалі нічого з ним не підписує, що передбачено чинним законодавством України, не є порушенням авторського права ситуація, коли такий автор опубліковує власний матеріал спочатку на шпальтах одного видання, а потім на шпальтах іншого. Задля уникнення численних випадків плагіату доцільно конкретизувати визначення об’єктивної форми твору”, доповнивши його поняттям художньої образності, і встановити критерії, за якими можна було б вважати таку форму новою, адже за законом кожна щонайменша зміна твору може вважатися новим об’єктом правової охорони, і цим дуже легко скористатися. Наразі основним чинником під час написання матеріалів є ступінь моральності кожного журналіста-автора, що послуговується у своїй роботі здобутками попередників. Як свідчить аналіз судових спорів, існують випадки, коли посилання на конкретне джерело звільняє газету від відповідальності за опублікований матеріал. Знайдено правові рамки уникнення відповідальності в разі невиплати респонденту гонорару за опубліковане інтерв’ю. Видається можливим у цьому випадку застосовувати ч. 1 ст. 13 Закону України Про авторське право і суміжні права” у редакції від 11.07.2001 р., яка забороняє співавторам твору, що становить нерозривне ціле (а інтерв’ю є саме таким твором) без достатніх підстав відмовляти в опублікуванні чи іншому використанні або зміні твору. Разом з тим будь-які претензії щодо винагороди за інтерв’ю респондент повинен висувати не до журналіста, а до роботодавця в судовому порядку, оскільки ст. 16 цього ж закону передбачено, що всі майнові права на службові твори, зазначені в договорі, належать роботодавцю, тобто редакції ЗМІ, а розмір і порядок виплати винагороди встановлюється у цьому договорі. До того ж, з метою зробити діяльність мас-медійної галузі ефективнішою працівникам редакцій вкрай важливо оволодіти нормами правильного цитування та посилання на використовувані джерела, адже таким чином журналіст може не лише убезпечити себе від звинувачень у привласненні плодів чужої творчості, а й виявити свою обізнаність у певній темі. Основна маса порушень суміжних прав пов’язана зі здійсненням незаконної ретрансляції програм мовлення, а також із бездоговірним і безоплатним використанням об’єктів авторських прав інших фізичних та юридичних осіб. Загалом саме через це виникає більшість судових спорів. Загалом на прикладі розгляду судових спорів доведено, що дотримання авторського права і суміжних прав у ЗМІ на належному рівні допоможе власникам видань та авторам уникнути додаткових витрат, пов’язаних із відновленням порушених прав і відшкодуванням моральної шкоди. 4. У Законі України Про авторське право і суміжні права” при поданні дефініції відтворення” наголошено на цифровій та іншій формах, які зчитує комп’ютер, що є важливим здобутком регулювання інтелектуальної власності щодо розміщення матеріалів в Інтернеті. Про наближення вітчизняного регулювання авторського права і суміжних прав до нових інформаційних технологій свідчать також статті 454 і 455 нового Цивільного кодексу України, які до переліку дій, пов’язаних з використанням виконань, відеограм та фонограм, зараховують забезпечення засобами зв’язку можливості доступу будь-якої особи до таких творів з місця та в час, обрані нею. Такі самі норми встановлено міжнародними договорами, до яких приєдналася Україна, а також в тематичному вітчизняному законі, проте вони дозволяють лише опосередковано ідентифікувати мережу як таку, не регламентуючи при цьому особливостей її функціонування. До того ж, із набранням чинності Законом Про електронний цифровий підпис” при розумному підході до застосування на практиці того, що задекларовано в цьому документі, може значно спроститися процедура надання авторами дозволу на розміщення своїх творів в Інтернеті саме завдяки електронному підпису. Щодо функціонування Інтернет-журналістики, то на сьогодні в Україні не існує цілеспрямованої законодавчої бази з регулювання вітчизняного контенту в мережі. Були спроби регламентувати обов’язкову реєстрацію веб-сайтів, що належать органам державної влади, безвідносно до інших самостійних наповнювачів мережі, проте й така спроба зазнала поразки. Разом з тим існує судове рішення, яке визнає розміщення творів в Інтернеті їх відтворенням у розумінні Закону України Про авторське право і суміжні права”, що дає змогу сподіватися на позитивні зрушення щодо легітимізації діяльності онлайн-журналістів найближчим часом. Через безкоштовний у більшості своїй вміст вітчизняних веб-сайтів, у тому числі онлайн-видань та Інтернет-версій друкованих видань, поки що видається можливим дотримання концепції копілефту, яка передбачає існування в мережі лише немайнових прав автора. Серед механізмів захисту авторського права в Інтернеті слід відзначити такі: подання файлів із творами на збереження до веб-депозитарія, використання відповідного програмного забезпечення так званих детекторів плагіату, авторський моніторинг мережі тощо. Загалом же найліпшим чинником у регулюванні Інтернету є саморегуляція журналістами та іншими користувачами власної поведінки в мережі, що не виходить за межі загальноприйнятих етичних норм. 5. Досить довго Польща та Україна мали спільні правові традиції, і відносини у сфері авторського права і суміжних прав на теренах сусідньої республіки отримували подекуди спільне з українським правове розв’язання. Проте відмінності в регулюванні інтелектуальної власності в межах законодавств обох держав є, особливо на сучасному етапі, коли Польща здобула членство в Європейському Союзі, якомога повніше пристосувавши свої нормативно-правові акти до нових реалій інформаційного суспільства. Порівняно з Польщею Україна ратифікувала на одну міжнародну угоду в галузі авторського права і суміжних прав більше, але сусідня країна взяла на себе зобов’язання щодо виконання численних директив Євросоюзу, зокрема Директиви ЄС про гармонізацію деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві, відповідно до якої право на відтворення не поширюється на дії, які є необхідною частиною технологічного процесу і не мають жодного самостійного економічного значення. Крім того, статус Інтернету визначено Законом Республіки Польща Про право преси” шляхом віднесення мережі до останньої, що дає змогу застосовувати до Інтернету правові норми, аналогічні до паперових чи електронних видань. Закон Польщі Про авторське право і суміжні права”, з одного боку, є більш деталізованим порівняно з українським аналогом, проте в ньому немає такого широкого переліку дефініцій, як у вітчизняному документі, тому при вирішенні деяких спірних питань, пов’язаних з діяльністю ЗМІ, слід брати до уваги й інші нормативно-правові акти Республіки Польща щодо функціонування преси, радіо та телебачення. Видається невдалою правова регламентація так званих аудіотворів, у зв’язку з чим виникають труднощі щодо меж їх авторсько-правового регулювання порівняно з фонограмами як на етапі ідентифікації таких творів, так і при їх безпосередньому використанні, наприклад, у діяльності організацій радіомовлення. Головні відмінності у регламентації законодавствами обох держав використання об’єктів авторського права і суміжних прав у медіа-просторі полягають у відсутності в польському законі норми про співавторство на інтерв’ю. До того ж, у ст. 53 закону Польщі зазначено, що угода про передачу майнових авторських прав є дійсною лише в письмовому вигляді. Українському законодавцю також слід врахувати два позитивні аспекти щодо використання службових творів згідно з польським законом: протягом двох років від моменту прийняття твору роботодавець повинен розпочати його відтворення або повернути майнові права автору; протягом шести місяців роботодавець повинен повідомити автора про прийняття чи неприйняття твору в іншому випадку вважається, що матеріал було прийнято без застережень. Відповідні норми доцільно було б передбачити в українському законі, адже вони захищають працівників мас-медіа та інших дописувачів у частині результативності їхніх творчих зусиль. Щодо періодичних видань, то згідно з польським законом їх власникам, крім виключного права на використання таких видань, належить окреме право на їх назви незалежно від ступеня оригінальності цих назв, акцент на якому робить український законодавець. Також є врегульованими дії, пов’язані з копіюванням творів: ст. 20 польського закону про авторське право покладає на виробників репрографічних пристроїв обов’язок здійснювати виплати на користь авторів. Натомість і в законі Польщі є розбіжності з Бернською конвенцією щодо трактування випадків вільного використання творів, оскільки в міжнародному документі йдеться про статті з поточних економічних, політичних та релігійних питань”, а в польському варіанті міститься словосполучення поточні статті”, що вносить непорозуміння стосовно визначення часових рамок відтворення матеріалів у пресі. Зауважимо, що польський закон містить розділ, відсутній в українському законі про авторське право, але досить цінний для правомірного функціонування засобів масової інформації, Захист творів, зафіксованих у відеозаписі, адресата кореспонденції та джерел інформації”. Недоліками обох нормативно-правових актів є те, що обидва вони передбачають авторсько-правову захищеність форми твору, а не його змісту. Тож, у будь-якому разі, питання професійного виконання польськими журналістами своїх обов’язків, так само як і в Україні, знаходиться в етичній площині. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Абдуліна Ірина. Права інтелектуальної власності в періодичних друкованих виданнях (пресі) // Інтелектуальна власність. 2003. №5. 2. Авторское право // Юридическая практика. 2002. 10 июля. 3. Авторське право: Навч. програма / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики / Микола Степанович Тимошик (уклад.). К., 2000. 7 с. 4. Авторське право на літературні та художні твори в Україні: Тематична добірка / Книжкова палата України / Л.І. Котенко (уклад.). К., 2000. 110 с. 5. Акция Право” // http://www.a-pravo.kiev.ua:8080/webwall/index.html. 6. Афанасьєва К.О. Авторське право в контексті діяльності засобів масової інформації України: дис.... канд. філол. наук: 10.01.08 / Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. К., 2004. 204 с. 7. Афанасьєва Катерина. Плагіат у діяльності засобів масової інформації // Інтелектуальна власність. 2004. №3. 8. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений (Парижский Акт, ВОИС, 24.07.1971 г.) // Свод нормативных актов ЮНЕСКО. М., 1993, с. 500. 9. Біленчук П.Д., Романюк Б.В., Цимбалюк В.С. та ін. Комп’ютерна злочинність: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2002. 240 с. 10. Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. СПб: Питер, 2001. 416 с. (Серия Закон и практика”). 11. Винников Олександр. Неприбуткові організації як суб’єкти авторського права // Перехрестя. 2002. № 5. с. 29 33. 12. Вказівки продюсерам Бі-Бі-Сі. К.: К.І.С., 1998. 288 с. 13. Войцеховська А. Особисті авторські права та їх охорона за польським законом про авторське право і суміжні права // Інтелектуальна власність. 2005. №2. С. 20 29. 14. Володіна Юлія. Приборкання телепіратів” // Український юрист. 2003. №1. С. 30 32. 15. Всемирная конвенция об авторском праве от 6 сентября 1952 г.: Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого, В.П. Петрова. Т. 2. К.: Ин Юре, 1999. 16. Гаврилов Э.П. Авторское право: Издательские договоры. Авторский гонорар. М., 1988. 17. Гаряча Стефанія. Прикро за недогляд... // Літературна Україна. 2004. 20 травня. 18. Глухівський Л. Співавторство і авторське право на інтерв’ю // Інтелектуальна власність. 2002. №23. С. 19 21. 19. Головатий Сергій. Український Мін’юст сьогодні: мадам ушла, но запах стойкий” // Українська правда. 2004. 13 серпня. 20. Гончаренко Татьяна. Ждите интеллектуального инспектора // Юридическая практика. 2003. 28 января. 21. Горуна. Андрій. Геній і злодійство // Лвівська газета. 2003. 2 грудня. 22. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. Ред. колегія: д-р філол. наук, проф. Здоровега В. Й. (голова) [і інші]. Львів: Вища школа, Вид-во при Львів. ун-ті, 1974. 295 с. 23. Гузенко Наталія. Зброя масового знищення // Український юрист. 2004. №10. С. 18 21. 24. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. К.: Либідь, 2002. 200 с. 25. Дацюк Лариса. За музику в ресторані доведеться платити, як за воду чи газ // Хрещатик. 2004. 31 серпня. 26. Дело Иштар”: защита интеллектуальной собственности по-кучмовски // http://www.ukrpravo.com/Comment/ishtar_.shtml. 27. Державний департамент інтелектуальної власності: Річний звіт’2004. К., 2005. 112 с. 28. Державний департамент інтелектуальної власності // http://www.sdip.gov.ua/ news/?id=760. 29. Договор ВОИС по авторскому праву от 20.12.1996 г. // ВОИС, №226(R). Женева, 1997. 30. Договор ВОИС по исполнениям и фонограммам от 20.12.1996 г. // ВОИС, №227(R). Женева, 1997. 31. До наших авторів // Літературна Україна. 2004. 17 червня. 32. Доровских Ю.М. Азбука авторского права. М.: Юридическая литература, 1982. 33. Женевская конвенция об охране интересов производителей фонограмм от незаконного воспроизведения их фонограмм от 29.10.1971 г. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных с иностранными государствами. М., 1979, вып. XXIII, с. 95. 34. Загальна декларація прав людини (прийнята на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН 10.12.1948 р.). 35. Зайцев Іван. ДІПІВ агент матриці // Контракти. 2005. 6 червня. 36. Закон СРСР Основы авторского права” // СЗ СССР, 1928, № 27. 37. Закон України від 07.02.1991 р. Про власність” / Верховна Рада України. Вид. офіц. К. : Парламентське вид-во, 1998. 24 с. (Закони України). 38. Закон України від 23.09.1997 р. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” // Відомості Верховної Ради України. 1997. №48. Ст. 296. 39. Закон України від 20.10.1998 р. Про телебачення і радіомовлення” // Відомості Верховної Ради України. 1998. №49. Ст. 302. 40. Закон України від 21.09.1999 р. Про наукову і науково-технічну експертизу” // Відомості Верховної Ради України. 1999. №45. Ст. 400. 41. Закон України від 02.03.2000 р. Про професійних творчих працівників та творчі спілки” // Відомості Верховної Ради України. 2000. №21. Ст. 159. 42. Закон України 21.09.2000 р. Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право” // Голос України. 2001. 16 жовтня. 43. Закон України 21.09.2000 р. Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми” // Голос України. 2001. 16 жовтня. 44. Закон України 21.09.2000 р. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення” // Голос України. 2001. 16 жовтня. 45. Закон України від 11.07.2001 р. Про внесення змін до Закону України Про авторське право і суміжні права” // Відомості Верховної Ради України. 2001. №43. Ст. 214. 46. Закон України від 24.10.2002 р. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” // Відомості Верховної Ради України. 2002. №50. Ст. 368. 47. Закон України від 06.03.2003 р. Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” // Голос України. 2003. 3 квітня. 48. Закон України від 22.05.2003 р. Про електронний цифровий підпис” // Голос України. 2003. 27 червня. 49. Закон України від 10.07.2003 р. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм та баз даних” // Голос України. 2003. 21 серпня. 50. Закон України від 20.11.2003 р. Про науково-технічну інформацію” // Відомості Верховної Ради України. 2004. №13. Ст. 181. 51. Закон України від 11.12.2003 р. Про інформаційні агентства” // Відомості Верховної Ради України. 2004. №15. Ст. 230. 52. Закон України від 03.02.2004 р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності” // Голос України. 2004. 2 березня. 53. Закон України від 20.02.2004 р. Про рекламу” // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 8. ст. 62. 54. Закон України від 11.05.2004 р. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” // Відомості Верховної Ради України. 2004. №32. Ст. 394. 55. Закон України від 31.05.2005 р. Про захист інформації в автоматизованих системах” // Відомості Верховної Ради України. 2005. №26. Ст. 347. 56. Закон України від 23.06.2005 р. Про видавничу справу” // Відомості Верховної Ради України. 2005. №33. Ст. 429. 57. Закон України від 23.06.2005 р. Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. 2005. №33. Ст. 429. 58. Закон України від 06.07.2005 р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо впорядкування операцій, пов’язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, обладнання та сировини для їх виробництва)” // Голос України. 2005. 2 серпня. 59. Законодавство України про інформацію // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1998. № 7. 272 с. 60. Защита авторских и смежных прав по законодательству России / Под ред. И.В. Савельевой. М.: Экзамен, 2002. 288 с. 61. Звернення ІМІ до українських журналістів та медіа-юристів від 16.10.2003 р. // www.imi.org.ua/?id=read&n=2767&cy=2003. 62. Здоровега В. Й. Вступ до журналістики. Львів, 1994. 63. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Навчальний посібник. Львів: ПАЇС, 2000. 180 с. 64. Іванов В. Ф. Законодавство і журналістика: становлення правової бази в Україні і світовий досвід. К.: Школяр, 1997. 65. Іванов В. Ф. Законодавче регулювання громадського телерадіомовлення: міжнародний досвід // Вісн. Київ. ун-ту. Сер. Журналістика. 1998. Вип. 6. С. 5 8. 66. Іванов В.Ф. Інформаційне законодавство: український та зарубіжний досвід. Київ: Центр вільної преси, 2000. 190 с. 67. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. Т. 2: Авторське право і суміжні права / С.О. Довгий, В.С. Дроб’язко, В.О. Жаров та ін.; За ред. Г.І. Миронюка, В.С. Дроб’язка. К.: Видавничий Дім Ін Юре”, 1999. 460 с. 68. Інформація у глобальному вимірі: Зб. наук. праць. К.: ЦВП, 1998. 69. Кириченко Ирина. Шоу-бизнес в авторском праве // Юридическая практика. 2004. 5 июля. 70. Коваль Антон. Проблеми криміналізації порушень авторського права і суміжних прав, вчинених службовими особами // Юридична газета. 2005. 30 червня. 71. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984. №51. Ст. 1123. 72. Конвенция, учреждающая Всемирную организацию интеллектуальной собственности // ВОИС, № 250(R). Женева, 1995. 73. Конституція України (Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року). К., 1996. 74. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. 2001. №2526. 75. Кузнєцова О. Основи масової комунікації. Львів, 1996. 76. Кур’янов Сергій, Руденко Ольга, Пивоварова Лілія. Судовий захист об’єктів авторського права // Інтелектуальна власність. 2003. № 9. С. 11 14. 77. Матвеев Ю.Г. Международная охрана авторских прав (издание второе, переработанное и дополненное). М.: Русский Двор, 2000. 240 с. 78. Матлак А. Цифрове розповсюдження творів та об’єктів суміжних прав у світлі нового законодавчого регулювання // Інтелектуальна власність. 2005. №2. С. 29 39. 79. Международная конвенция об охране прав исполнителей, создателей фонограмм и организаций эфирного вещания от 26.10.1961 г. // Бюллетень по авторскому праву, 1992. Т. XXV. №1. С. 33. 80. Минков А.М. Международная охрана интеллектуальной собственности. СПб: Питер, 2001. 720 с.: ил. (Серия Закон и практика”). 81. Москаленко А.3. Вступ до журналістики: Підручник. К., 1997. 82. Москаленко А.3. Основи журналістики: Тексти лекцій. К., 1994. 83. Москаленко А.3. Теорія журналістики. К.: Експрес-об’ява, 1998. 336 с. 84. Москаленко А.3., Губерський Л.В., Іванов В.Ф., Вергун В.А. Масова комунікація: Підручник. К., 1997. 85. Мусієнко Наталія. Вибачення // http://www.web-standart.net/magaz.php?aid= 5710. 86. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 06.05.2005 р. Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист права на об’єкти авторського права і суміжних прав (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)” // ІнвестГазета: Серія Нормативна база”. 2005 р. 16 серпня. 87. Основи масовоінформаційної діяльності: Підручник / А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов. К., 1999. 634 с. 88. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: Підруч. для студ. неюрид. вузів / За заг. ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. К.: Концерн Видавничий Дім Ін Юре”. 2003. 236 с. 89. Основы расследования преступлений против авторских и смежных прав / Под ред. В.Н. Исаенко. М.: Экзамен, 2002. 256 с. 90. Оуен Л. Купівля і продаж авторських прав на літературні твори: Практичний посібник для видавців України / Пер. з англ.. В. Ружицький. К.: Основи, 1996. 127 с. 91. Оцінка системи охорони прав ІВ в Україні // http://www.sdip.gov.ua/ukr/about/ integration/ocinka. 92. Пастухов О.М. Авторське право в Інтернеті. К.: Школа, 2004. 144 с. 93. Пастухов О.М. Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. К., 2002. 18 с. 94. Петрова Н., Ситцевой В. Правничі засади діяльності журналістів в Україні. К.: IREX ПроМедіа, 1999. 24 с. 95. Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність. Х.: Фірма Консум”, 1997. 192 с. 96. Плагіат на Майдані? // http://maidan.org.ua/n/mai/1000924095. 97. Положение об авторском праве, 1914. С. 2, кн. ІІ розділ ІІ, ст. 6951 6957. 98. Постанова Верховної Ради України від 23.12.1993 р. Про порядок введення в дію Закону України Про авторське право і суміжні права” // Відомості Верховної Ради України. 1994. №13. Ст. 65. 99. Постанова Вищого арбітражного суду України від 05.06.2000 р. Про питання захисту авторських прав в Інтернеті” // Вісник господарського судочинства. 2001. №2. 100. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. Про внесення змін і доповнень до Правил роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм” // Урядовий кур’єр. 2000. 25 листопада. 101. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір” // Офіційний вісник України. 2002. 11 січня. Ст. 2369. 102. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. Про затвердження Порядку обігу дисків для лазерних систем зчитування, що були вироблені або імпортовані до набрання чинності Законом України Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” // Офіційний вісник України. 2002. 24 травня. Ст. 963. 103. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. Про внесення змін до Положення про порядок виробництва, зберігання, продажу контрольних марок та маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм” // Урядовий кур’єр. 2002. 24 травня. 104. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати” // Урядовий кур’єр. 2003. 7 лютого. 105. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав” // Урядовий кур’єр. 2003. 7 лютого. 106. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах” // Урядовий кур’єр. 2003. 11 липня. 107. Постанова РНК УРСР від 08.12.1925 р. Про авторський гонорар за публічне використання драматичних і музичних творів” // СУ УРСР. 1925. №100. Ст. 550. 108. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. К.: Видавничий Дім Ін Юре”, 2002. 624 с. 109. Правомерность публичного показа кинофильмов // Юридическая практика. 2005. 7 марта. 110. Признание авторских прав нарушенными // Юридическая практика. 2003. 5 августа. 111. Приступенко Тетяна. Авторське право і журналістика // Вісник КУ: Журналістика. К., 1998. Вип. 5. С. 18 23. 112. Приступенко Т.О. Авторське право і журналістика // Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 1997. С. 145 151. 113. Приступенко Т.О. Правові засади функціонування сучасних засобів масової комунікації України: Монографія. За ред. В.В. Різуна / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2000. 250 с. 114. Приступенко Т. О. Право і журналістика: Посібник для студентів Інституту журналістики. К., 2000. 36 с. 115. Проблемы и спорные случаи в юридических вопросах, касающихся электронного издательства: Интервью с Масаюки Мацуда // http://www.eright.ru/ articles/1.xml. 116. Про оприлюднення проекту Закону України // http://www.sdip.gov.ua/ukr/ news/?id=79. 117. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики. М., 1993. 118. Рекомендации президиума Высшего хозяйственного суда Украины от 10.06.2004 г. О некоторых вопросах практики разрешения споров, связанных с защитой прав интеллектуальной собственности” // Юридическая практика. 2004. 29 июня, 5 июля. 119. Різун В.В. Основи журналістики у відповідях і заувагах / Київський нац. університет ім. Тараса Шевченка. К., 2004. 80 с. 120. Різун В.В. Літературне редагування: Підручник. К.: Либідь, 1996. 240 с. 121. Різун В.В. Моделювання і технологія редакторських систем / Інститут системних досліджень освіти, Інститут журналістики Київського університету. К., 1995. 200 с. 122. Сахарук Дмитро. Фреймування та гіперпосилання у WWW: авторсько-правовий аспект // www.cw.comizdat.com/3/4/5/2156/2161/. 123. Світ інтелектуальної власності. 2003. № 19. 1 липня. 124. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. 4-е изд. М.: Сов. Энциклопедия, 1989. 1632 с., ил. 125. Солодченко Ирина. Вперед в прошлое // Кіевскій телеграфъ. 2004. 17 октября. 126. Сучасна українська журналістика: Поняттєвий аппарат / За ред. А.3. Москаленка. К., 1997. 127. Табашников И.Г. Литературная, музыкальная и художественная собственность. СПб, 1878. 128. Тертычный А.А. Жанры периодической печати: Учебное пособие. М.: Аспект Пресс, 2000. 312 с. 129. Тимофеенко Л.П. Авторское право // Охрана прав на интеллектуальную собственность: Т. 1. К., 1994. 130. Торкатюк В. И. Авторское право. К., 1995. 131. Тэмплтон Брэд. 10 главных мифов об авторском праве // Рекламное измерение. 2000. № 9. 132. Угода між урядом України і урядом Республіки Польща про співробітництво в галузі культури, науки і освіти // Офіційний вісник України. 2004. 19 листопада. 133. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами // Відомості Верховної Ради. 1994. №46. Ст. 415. 134. Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав // Відомості Верховної Ради. 1995. №5. Ст. 32. 135. Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності // Офіційний вісник України. №39. С. 66, ст. 1816. 136. Угода про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності // Відомості Верховної Ради. 2000. №45. Ст. 380. 137. Указ Президента України від 06.02.1992 р. Про невідкладні заходи щодо соціального захисту діячів літератури і мистецтва в умовах переходу до ринкових відносин” // Збірник указів Президента. 1992. 31 березня. 138. Указ Президента України від 16.04.1997 р. Про державну економічну підтримку вітчизняних друкованих засобів масової інформації” // Урядовий кур’єр. 1997. 19 квітня. 139. Указ Президента України від 20.05.1998 р. Про впорядкування торгівлі деякими підакцизними товарами, пов’язаними з використанням аудіовізуальних творів та примірників фонограм” // Урядовий кур’єр. 1998. 26 травня. 140. Указ Президента України від 23.07.1998 р. Про деякі питання державної підтримки книговидавничої справи” // Урядовий кур’єр. 1998. 25 липня. 141. Указ Президента України від 31.07.2000 р. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет т