ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННІ ІМІДЖУ ПОЛІТИКІВ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ
iменi ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
IНСТИТУТ ЖУРНАЛIСТИКИ

На правах рукопису

Х О Л О Д Олександр Михайлович

УДК 070: 659.3

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННІ ІМІДЖУ ПОЛІТИКІВ

10.01.08 - журналiстика

Д И С Е Р Т А Ц I Я
на здобуття наукового ступеня доктора фiлологiчних наук

Науковий консультант
РІЗУН Володимир Володимирович
доктор філологічних наук, професор

Київ - 2007

Стор.

ВСТУП 5
Розділ I. ЗМІ: проблеми дослідження процесів утворення та
руйнування іміджу політиків
1.1. Особливості формування інструментарію ЗМІ
у процесі створення іміджу політиків ................................... 16
1.2. Зв’язок інструментарію ЗМІ з технологіями
маркетингової комунікації у процесі формування іміджу
політиків ...................................... 41
1.3. Інструментарій ЗМІ в системі психолінгвістики і теорії
масової комунікації ......................................................... 68
1.4. Використання журналістами інструментарію ЗМІ
у процесах презентації іміджу політиків .............................. 91
1.5. Інструментарій ЗМІ як елемент системи
іміджології у процесі утворення та руйнування
образів політиків . 117
Висновки до розділу 1 ........................................................... 142
Розділ II. Моделювання й аналіз інструментарію ЗМІ у процесі
формування іміджу політиків
2.1. Обґрунтування функцій інструментарію ЗМІ
у процесі формування іміджу політиків ............................... 143
2.2. Модель інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу
політиків: мовознавчі та маркетингові складові ................ 169
2.3. Інструменти ЗМІ у процесі формування іміджу політиків
з точки зору теорій масової комунікації ............................. 200
2.4. Маніпулятивні інструменти ЗМІ у процесі створення
іміджу політиків ................................................................ 225
2.5. Іміджологічні та методологічні основи інструментарію
ЗМІ у процесі створення іміджу політиків ........................... 251
Висновки до розділу 2 ................ 278
Розділ III. Верифікація інструментарію ЗМІ у процесі формування
іміджу політиків
3.1. Інструменти друкованих газетних ЗМІ ................................ 279
3.2. Інструментарій ЗМІ у процесі самопрезентації політиків
і презентації їх іміджу з боку опозиції .................................. 304
3.3. Інтернет-засоби як інструменти створення іміджу
політиків 323
3.4. Специфіка використання інструментів риторичної
маніпуляції ЗМІ ...... 346
3.5. Інструментарій телевізійних ЗМІ в процесі формування
іміджу політиків у новинному дискурсі .. 368
Висновки до розділу 3 ................................................................ 382
ВИСНОВКИ ................................................................................................. 385
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................. 394
ДОДАТКИ ..................................................................................................... 448

ВСТУП

Дисертація присвячена проблемі аналізу інструментарію засобів масової інформації (далі - ЗМІ) у процесі формування іміджу політиків.
Проблему, що досліджується, вивчала невелика кількість дослідників як в Україні [3, 16-18, 90, 116-118, 130-131, 146, 162, 172, 206-209, 330, 331, 335, 337, 341-343, 370, 372, 373, 375, 408, 454, 481, 510-511, 539, 559-563 та ін.], так і за кордоном [133-134, 186, 227, 437-438, 443, 517-518, 587 та ін.]. У дослідженнях, що є на сьогоднішній день, не подається чіткої та достатньо верифікованої теоретичної моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків. Відсутніми можна вважати дослідження згаданої моделі, за допомогою якої можна було б, по-перше, удосконалити майстерність користування журналістами повним арсеналом інструментарію ЗМІ; по-друге, шифрувати та дешифрувати мовленнєві особливості теле- та радіокоментаторів, ведучих, кореспондентів тощо; по-третє, діагностувати мовленнєві та інші психічні явища в діяльності політиків; по-п'яте, створювати певні комп`ютерні програми для навчання студентів факультетів журналістики в Україні. Тому значущість вивчення закономірностей і особливостей моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків зростає. Зазначені причини є достатнім стимулом, мотивом і підставами для подальшої розробки теми. До того ж, тема, що досліджується, внесена до списку тем, які вивчаються за планом кафедри теорії масової комунікації Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Обґрунтуванням необхідності проведення дослідження слід вважати такі положення:
1) відсутність достатніх теоретичних і практичних досліджень, щодо зазначеної теми;
2) недостатня поширеність досліджень інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків;
3) складність об`єкта дослідження з причин міждисциплінного характеру проблеми (журналістика, лінгвістика, літературознавство, психологія, психолінгвістика, історія, соціологія, соціолінгвістика, політологія, філософія, іміджологія, етнографія й етнологія тощо).
Для обґрунтування реальності функцій інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків слід утворити теоретичну модель. Виконання цієї мети найкраще реалізується при використанні функцiональної та синтетичної моделі, або при синтезі двох моделей: моделi мовної дiяльностi та метамоделi. Існує спеціальна семіотична модель керування мовною поведінкою журналістів у процесі формування іміджу політиків. Специфіка такої моделі зумовлюється специфікою мовних картин свiту журналістів. Структура моделі частіше має ієрархічний принцип організації. Мовна діяльність журналістів у процесі формування іміджу політиків виступає як синтетичне полотно, що трансформує світ у розумових і мовленнєвих операціях, які реалізуються через інструментарій ЗМІ. Будь-який мовний продукт журналіста (ширше - ЗМІ) має когнітивну структуру. Такий мовний продукт (текст) обов’язково трансформує актуальний суб’єктивний фрагмент картини світу журналіста. Мовлення журналіста слід вважати способом події, тобто журналіст, формуючи імідж політика, не просто трансформує актуальні фрагменти суб’єктивної картини світу, але ще й утворює подію, яка має окреме значення для самого політика, для журналіста і для споживача інформації.
Інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків слід вивчати не тільки як саме ім’я об’єкту дослідження та як своєрідну замкнуту мікросистему взаємостосунків журналістів із споживачами інформації, але ще як мікросистему, яка включена в макросистему (систему суспільних стосунків). Вивчення інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків не потребує дослідження всіх можливих наслідків взаємовпливу мікро- і макросистем. Для цього об’єктивно достатнім буде вивчити найбільше типові з таких наслідків. Ефективність формування іміджу політика в ЗМІ залежить від творчого й динамічного характеру картини світу журналіста. При цьому творчість слід розглядати як атрибут динамічності і, навпаки, динамічність картини світу журналіста слід розглядати як атрибут творчості. Не всі елементи мовлення журналіста, що формує імідж політика, можна аналізувати з позицій лінгвістики. Певна частка таких елементів може бути піддана адекватному аналізові тільки з позицій психології. Отже, викладенi вище теоретичнi положення дозволяють нам обґрунтувати об’єктивну необхідність дослiдження інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків.
Об’єктом нашого дослідження є інструментарій засобів масової інформації.
Предметом дослідження слід вважати інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу (створення або руйнування образу) політиків.
Актуальність теми полягає у декількох положеннях.
1. У журналістиці недостатньо уваги приділяється питанням дослідження, опису та номенклатуризації інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків.
2. Недостатня увага з боку дослідників фіксується навколо проблем, пов’язаних, з одного боку, з психолінгвістичним аспектом вивчення проблеми, з іншого боку, з іміджологічним підходом до аналізу продуктів вербальної діяльності журналістів.
3. Ситуація, про яку йдеться у п. 2, зумовлюється не тільки самою специфікою вивчення проблем аналізу інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків, але й достатньою складністю об’єкта нашого вивчення.
4. Методологія перелічених у п. 3 дисциплін має не однакові можливості, тому що класичні дисципліни (наприклад, лінгвістика, літературознавство, психологія, соціологія, філософія, політологія, історія) уже мають свої усталені шляхи аналізу. Досить нові для українських дослідників дисципліни (журналістика, психолінгвістика, іміджологія, психологія мас, менеджмент виборчої кампанії, політичний маркетинг) ще не мають свого сталого, валідного, надійного і вірогідного шляху вивчення вербальної експлікації іміджу політиків у ЗМІ. Наше дослідження спрямоване саме на те, щоб деталізувати існуючу методологію та поширити її новими аспектами (перш за все, психолінгвістичним підходом до аналізу номенклатуризації тих інструментів ЗМІ, які активно використовуються при створенні позитивного або негативного іміджу політиків), чого не було зроблено раніше.
5. У теоретичному плані в журналістиці, скільки нам відомо, ще немає детального опису моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків з позицій психолінгвістичних методів та методик, що також робить наше дослідження актуальним.
Основне припущення всієї роботи: інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків відбивається у теоретичній психолінгвістичній моделі, елементи якої при верифікації є реальними й ефективними.
Мета дослідження: довести, що інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків може бути відбитим у теоретичній психолінгвістичній моделі, елементи якої при верифікації є реальними й ефективними.
Іншими словами, наше дослідження за допомогою теоретичної психолінгвістичної моделі ЗМІ як інструментарію формування іміджу політиків та практичної перевірки її положень спрямоване на пошук і опис функцій такої моделі. Окрім указаного ми спрямовуємо свій дослідницький запит на номенклатуризацію інструментів ЗМІ, які використовуються журналістами для утворення та руйнування образу політиків.
Для реалізації поставленої мети слід виконати такі задачі:
1) зробити аналіз доступних для нас джерел та за допомогою класифікації їх основних положень сформулювати головні принципи побудування теоретичної моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків, а також сформулювати гіпотезу практичного дослідження;
2) у практичному дослідженні перевірити гіпотезу за допомогою оригінальної теоретичної моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків (скорочено модель ЗМІ-ФІП);
3) сформулювати висновки щодо реальності існування теоретичної моделі ЗМІ-ФІП;
4) за визначенням реальності існування згаданої теоретичної моделі подати повний перелік інструментів, що її складають.
Інструментами добування фактичного матеріалу нашого дослідження є такі методи (назви методів подаються за [27]):
- метод спостереження (структуроване, польове, контрольоване, невключене, приховане);
- метод експерименту (натуральний, модельний, соціальний);
- історико-порівняльний метод;
- метод вимірювання.
У дослідженні ми зверталися до методів теоретичного узагальнення емпіричної інформації:
- гіпотетико-дедуктивний метод;
- елементарно-теоретичний та структурно-генетичний аналіз і синтез,
- метод абстрагування й узагальнення;
- аксіоматичний метод;
- метод аналогії і моделювання;
- системний метод;
- імовірнісний (статистичний) метод;
- метод формалізації.
Наше дослідження пов’язане з науково-дослідним планом та науковою програмою "Система ЗМІ та світовий простір" Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка і програмами Інформаційне та іміджеве забезпечення журналістики”, Моніторинг та інформаційне моделювання” кафедри теорії масової комунікації згаданого інституту.
Наукова новизна одержаних результатів позначена такими положеннями:
1) запропонована теоретична модель інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків (модель ЗМІ-ФІП),
2) модель ЗМІ-ФІП удосконалила існуючі моделі масової комунікації (наприклад, синтетична модель масової комунікації Т. Гобан-Класа [535], семіотична модель масової комунікації Г.Г. Почепцова [349] з боку психолінгвістичної деталізації їх функцій та складових;
3) через доведення реальності функцій моделі ЗМІ-ФІП здійснене тлумачення інструментарію ЗМІ, що використовується журналістами під час утворення та руйнування образу політиків;
4) у науковий обіг уводиться термін модель ЗМІ-ФІП”, або модель інструментарію засобів масової інформації у процесі формування іміджу політиків”, і доведено його, терміна, доцільність;
5) подається перелік конкретних інструментів ЗМІ, завдяки яким журналістами формується імідж політиків.
Практичне значення одержаних результатів, на наш погляд, можна висловити такими положеннями.
Запропонована модель інструментарію ЗМІ може практично використовуватися для подальших досліджень і деталізації використання інструментів ЗМІ для формування іміджу політиків. Подана й описана модель може стати основою для удосконалення майстерності журналістів у формуванні або руйнуванні образу політиків.
З навчально-методичних позицій аналізу практичного значення одержаних результатів нашого дослідження слід підкреслити їх доречність для викладання таких дисциплін, як: Вступ до журналістикознавства”, Теорія комунікації”, Іміджологія”, Політичний маркетинг”, Лінгвістичний аналіз тексту”, Психолінгвістика”, Рекламна діяльність”, Менеджмент виборчої кампанії”, Психологічні війни”, Сучасна українська мова” (розділи: Фонетика”, Орфоепія”, Просодика”, Лексикологія”, ”Морфологія”, Синтаксис”, Стилістика”, Прагматика” тощо).
Для розробки нових спеціальних курсів для студентів, що навчаються за спеціальностями: Журналістика”, Видавнича справа”, Телеведучий”, Радіоведучий”, Менеджмент у ЗМІ” результати, одержані нами під час дослідження, мають основний характер і допоміжний характер для складання навчальних посібників.
Тому що дисертація має наукове теоретичне і практичне значення, її результати рекомендується використовувати у таких напрямках:
1) для складання текстів журналістів під час публічних виступів;
2) для ораторської підготовки тих, хто балотується на виборах;
3) для підготовки журналістів до інтерв’ю з політиками (або для самого інтерв’ювання) та під час складання текстів публічних виступів діючих політиків або тих, хто готується такими стати;
4) для фахового аналізу журналістами текстів публічних (і не публічних - приватних) виступів політиків.
5) для підготовки дослідників (бакалаврів, магістрантів, аспірантів, докторантів) за спеціальностями, що пов’язані з журналістикознавством;
6) для підготовки спеціалістів за переліченими у п. 5 спеціальностями.
На захист виносяться такі положення.
1. ЗМІ є головним чинником формування іміджу політиків.
2. ЗМІ при утворенні іміджу політиків користуються інструментами, функціональність яких ефективна.
3. Система інструментів, за рахунок яких ЗМІ формує імідж політиків, є інструментарієм ЗМІ.
4. Ступінь ефективності інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків корелює з низкою таких чинників, як:
1) політична позиція журналіста,
2) посадове положення журналіста,
3) актуалізований фрагмент картини світу журналіста,
4) задум журналіста, який формує імідж політика;
5) зв'язок реалізації задуму із засобами його психо-вербальної презентації;
6) зв'язок психо-вербальної презентації іміджу з особливостями віку споживачів інформації про політиків.
5. Взаємозв’язок інструментів відображається в теоретичній моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків (скорочено моделі ЗМІ-ФІП).
6. Верифікація взаємозв'язку складових елементів теоретичної моделі ЗМІ-ФІП дозволяє виокремити певний набір оптимальних умов функціонування самої моделі.
7. На сьогодні в журналістикознавстві психолінгвістичний напрямок досліджень не інституалізований, але нагально потребує свого методологічного і методичного формування. Своїм дисертаційним дослідженням ми не тільки декларуємо об'єктивну необхідність інституалізації психолінгвістичного напрямку в журналістикознавстві, але й пропонуємо конкретну теоретичну психолінгвістичну модель, яка і стане однією з перших у формуванні нового напрямку.
Апробація результатів дисертації відбувалася під час участі автора у таких наукових форумах:
1) I, II, III міжнародні симпозіуми Людина: мова, культура, пізнання” (усі м. Кривий Ріг, 1995, 1997, 1999);
2) I, II, III міжнародна конференція Проблеми іміджології” (усі м. Кривий Ріг, 2000, 2001, 2002);
3) II, III, IV міжнародні робочі наради Політичний дискурс” (усі м. Москва, 1998, 1999, 2000);
4) VI, VII, VIII міжнародні прагматичні конференції IPrA (Міжнародної прагматичної Асоціації, м. Антверпен, Бельгія):
- VI міжнародна прагматична конференція Мова: політика й ідеологія” (м. Реймс, Франція, 1997);
- VII міжнародна прагматична конференція Пізнання у лінгвістичному використанні” (м. Будапешт, Угорщина, 2000);
- VIII міжнародна прагматична конференція Лінгвістичний плюралізм: політика, практика й прагматика” (м. Торонто, Канада, 2003);
5) XI міжнародна конференція Продуктивність. Конкурентоспроможність. Інтеграція.” (м. Ополє, Польща, 1999);
6) міжнародна наукова конференція Журналістика 2002: Проблеми світового інформаційного простору” (м. Київ, 2002);
7) міжнародний семінар Суспільство майбутнього: роль соціальних технологій” (м. Київ, 2002);
8) міжнародна науково-практична конференція Журналістика 2003 у дзеркалі моніторингу та інформаційного моделювання ЗМК” (м. Київ, 2003);
9) доповідь для викладачів і студентів Інституту суспільних наук Опольского університету (м. Ополє, Польща, 1999, 2002, 2003);
10) доповідь для дослідників Сілезького інституту (м. Ополє, Польща, 2003);
11) міжнародна конференція "Пам'яті Пітера Друкера. Людина та її справа " (м. Зарже, Польща, 2006);
12) міжнародна конференція "Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення" (м. Горлівка, Україна, 2006);
13) I міжнародна конференція "Актуальні проблеми психолінгвістики" (м. Переяслав-Хмельницький, Україна, 2006);
14) міжнародна наукова конференція "Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози" (м. Київ, Україна, 2006).
Результати дисертації опубліковані в таких монографіях і текстах лекцій:
1) Імідж: мовлення політиків: Монографія / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2002. 142 с.
2) Імідж: мовлення політиків: Монографія. В 2 ч. Ч. 2. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2003. 259 с.
3) Основи іміджології: Тексти лекцій / Київський університет імені Тараса Шевченка. К., 2002. 182 с.
4) ЗМІ та імідж політиків: Монографія / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2004. 343 с.
5) Інмутація у масмедіа: Монографія / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2006. 167 с.
Результати дослідження відбиті також у двадцяти п'яти публікаціях у фахових виданнях, семи публікаціях в інших наукових журналах і збірниках, семи матеріалах конференцій.
Дисертація має такі складові елементи: Вступ, три розділи (теоретичний, теоретико-емпіричний і емпіричний), Висновки, Список використаних джерел і Додатки.
У Вступі” обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюється основне припущення дослідження, формулюються мета, зміст поставлених завдань, об’єкт, предмет, зазначаються обрані методи дослідження, визначається прикладна значущість отриманих результатів, окреслюються положення, винесені на захист.
Перший розділ ЗМІ: проблеми дослідження процесів створення та руйнування іміджу політиків” присвячений аналізу особливостей формування інструментарію ЗМІ при створенні іміджу політиків, а також пошуку зв’язку інструментарію ЗМІ з технологіями маркетингової комунікації. У розділі розглядається інструментарій ЗМІ в системі психолінгвістики і теорії масової комунікації. Подано аналіз використання журналістами інструментарію ЗМІ у процесах презентації іміджу політиків. Розглянуто інструментарій ЗМІ як елемент системи іміджології при створенні та руйнуванні образів політиків.
У другому розділі Моделювання і аналіз інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків” обґрунтовується реальність функцій інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків. Подається теоретична модель інструментарію ЗМІ, в рамках якої детально розглядаються такі складові: мовознавча, маркетингова, маніпулятивна іміджологічна. Також розглядаються інструменти ЗМІ з точки зору теорій масової комунікації та методологічні основи реальності функціонування моделі інструментарію ЗМІ при створенні іміджу політиків. Усі п’ять підрозділів другого розділу мають багато прикладів із практики українських ЗМІ.
Третій розділ дисертації Верифікація інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків” присвячений емпіричному підтвердженню розробленої моделі. Перевірці піддаються функції інструментарію друкованих газетних ЗМІ при створенні іміджу українських політиків. Верифікується інструментарій ЗМІ при самопрезентації політиків і презентації їх іміджу з боку опозиції, а також розглядається роль ЗМІ при створенні в Інтернеті іміджу політичних лідерів. Практичній перевірці піддається специфіка використання інструментів риторичної маніпуляції ЗМІ. У розділі аналізується та практично перевіряється інструментарій телевізійних ЗМІ у процесі формування іміджу політиків у новинному дискурсі.
У Висновках” констатується факт повного підтвердження висунутої гіпотези, виконання поставленої мети і досягнення визначених завдань.
Список використаних джерел має 603 пункти.
У Додатках” подаються додаткові матеріали, що необхідні для повноти сприйняття результатів дослідження. Серед таких додаткових матеріалів: схеми, таблиці та діаграми.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі досліджувалася проблема утворення теоретичної моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків.
За результатами теоретичного та практичного досліджень ми дійшли таких загальних висновків.
1. Основним припущенням у роботі виступило твердження про те, що інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків відбивається в теоретичній моделі, елементи якої при верифікації є реальними й ефективними.
Висунуте припущення було доведено.
2. Дійсно, за допомогою теоретичної моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків (та практичної перевірки її положень), яка виступила в ролі засобу пошуку й опису функцій такого інструментарію ЗМІ, ми довели: ЗМІ мають систему щільно пов’язаних та взаємозумовлених психолінгвістичних інструментів, що в різній мірі актуалізовано використовуються у процесі формування іміджу політиків.
Опріч зазначеного, було виявлено, описано та класифіковано перелік, що складається з 91 психолінгвістичного інструменту ЗМІ для утворення та руйнування образів політиків. Виявлений та описаний психолінгвістичний інструментарій ЗМІ у процесі формування іміджу політиків ми вважаємо принципово новим і таким, що складає основну та суттєву сторону всього дисертаційного дослідження.
3. Виявлений, описаний та класифікований перелік 91 психолінгвісти-чного інструменту ЗМІ у процесі формування іміджу політиків був розподілений нами на 31 психолінгвістичну групу інструментів ЗМІ, які, у свою чергу, склали взаємопов’язані 5 елементів моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків.
4. За допомогою класифікації основних положень наукових джерел останніх років були сформульовані головні принципи утворення теоретичної моделі інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків.
5. Гіпотеза була перевірена через теоретичну модель інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків (таку модель ми скорочено, через абревіатуру, назвали ЗМІ-ФІП” і обґрунтували всім дослідженням доцільність уведення такого терміну та його змісту в науковий обіг).
6. Особливістю нашого дослідження інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків є:
1) пошук, ідентифікація та опис конкретних інструментів (засобів, прийомів, форм);
2) з багаточисельних інструментів ЗМІ виокремлено такі, завдяки яким в інформаційному просторі засоби масової інформації формують імідж політиків;
3) протягом усього дослідження доводилася гіпотеза про те, що інструментарій ЗМІ є важливим чинником формування іміджу політиків;
4) практична перевірка функціональності ідентифікованих інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків підтвердила основне передбачення про те, що велика кількість прийомів та засобів, які використовують ЗМІ та які, на перший погляд, недотичні до формування іміджу політиків, взаємопов'язані між собою;
5) подібний взаємозв'язок системний, бо у випадку функціонального "збою", "виходу з ладу" одного-двох видів таких прийомів ЗМІ починають виконувати зворотну функцію - руйнівну; звідси є об'єктивним те, що у нашому дослідженні визначається системний характер ідентифікованих інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків;
6) згадану системність ми знайшли і визначили через теоретичну модель;
7) модель ЗМІ-ФІП не може вважатися такою, яка пояснює механізми утворення політичного іміджу, політичного портрету чи політичної біографії; запропонована нами модель ЗМІ-ФІП також не може розглядатися як така, що пояснює закономірності політичної реклами чи, ширше, рекламної комунікації в журналістиці;
8) модель ЗМІ-ФІП уперше в українському журналістикознавстві описує та пояснює механізми і закономірності психолінгвістичного характеру інструментів ЗМІ, які використовуються у процесі формування іміджу політиків;
9) оскільки в Україні психолінгвістичний напрямок майже не розробляється як базовий, теоретичний у рамках журналістикознавства, остільки є об'єктивні причини вважати результати нашого дослідження новим напрямком у журналістикознавстві.
Новизна психолінгвістичного напрямку в журналістикознавстві обґрунтовується нами в таких положеннях.
1. Нездатність фахівців соціології, філології, психології здійснювати дослідження впливу ЗМІ на формування іміджу політиків з причин незбігу об'єктів та предметів згаданих галузей знань із об'єктом і предметами дослідження на стику дисциплін.
2. Відсутність стійких та вірогідних методів дослідження інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків з боку соціології, філології, психології веде до об'єктивної необхідності звернення до пошуку нових методів, адекватних задумові дослідників.
3. Пошук нових методів вивчення функціонування спеціальних та традиційних інструментів (прийомів, методик, форм, засобів) ЗМІ у процесі формування іміджу політиків із необхідністю веде дослідників до визнання закономірностей дослідження вербального та візуального процесів породження і сприйняття інформації. Такі дослідження здійснюються у межах психолінгвістики та соціолінгвістики. За останні двадцять років дослідницький досвід теорії масової комунікації збагатився такими науковими напрямками як етнопсихолінгвістика та етносоціолінгвістика. Об'єкти та предмети дослідження згаданих наукових напрямків конкретні й одночасно широкоорієнтовані. Вони об'єднують досвід соціології, філології, психології та етнології. Ми вважаємо, що позитивний дослідницький досвід етнопсихолінгвістики та етносоціолінгвістики не тільки на зашкодять, але й дозволить констатувати об'єктивну необхідність інституалізації нового напрямку в журналістикознавстві, а саме - психолінгвістичного.
4. Необхідно зазначити, що дослідження інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків не є дослідженням у межах іміджології чи політичної реклами. Іміджологія своїм об'єктом визначає дослідження символічного уявлення у вигляді образу [342, с. 16]. Політична реклама (у межах політичного маркетингу, як і реклама за визначенням у законі України "Про рекламу" [389]) вивчає спеціальну інформацію про політичних осіб, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб із метою прямого або опосередкованого одержання зиску [389, с. 5]. Політичною рекламою вважається "система політичних комунікацій, що зазвані змінювати свідомість та поведінку людей у відповідності до політичних цілей рекламодавця" [309, с. 536]. У дослідженні ми не вивчаємо ані символічне уявлення у вигляді образу (іміджологія), ані систему політичних комунікацій, які змінюють свідомість та поведінку людей згідно з метою політичних фігурантів (політична реклама). Наше дослідження присвячено вивченню психолінгвістичних прийомів (інструментів), які використовують ЗМІ у процесі формування іміджу політиків. Іншими словами, ми дослідили об'єкт і предмети суто журналістикознавства, але малорозробленого в ньому напрямку - психолінгвістичного. Свідченням нерозробленості психолінгві-стичного напрямку в журналістикознавстві слід вважати такі факти:
1) невелика кількість публікацій в Україні, присвячених аналізу проблем журналістики з позицій психолінгвістичних теорій (наприклад, з позицій: теорії соціального статусу проф. В. І. Карасика; теорії денотатного графу А. І. Новікова; теорії універсально-предметного коду М. І. Жинкіна; теорії етнопсихолінгвістики Ю. О. Сорокіна та ін.);
2) обмежена кількість публікацій у журналі "Наукові записки Інституту журналістики" - виданні Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в яких йдеться про результати досліджень у журналістикознавстві з позицій психолінгвістики (за період з початку 2000 до кінця 2006 року, тобто, починаючи з тому першого і закінчуючи томом двадцятим, у "Наукових записках" з'явилися тим або іншим боком пов’язані із психолінгвістичним аналізом у журналістикознавстві тільки одна публікація (!), а саме: Белецька А. В. Мовна сугестія політичного дискурсу сучасної партійної преси в Україні. - Том 20. - С. 50-53) та п'ять публікацій автора дисертації, спрямовані на суто психолінгвістичний аналіз проблем журналістикознавства: томи 10, 14, 15, 17, 20);
3) обмежена кількість (одна, наша - О.Х.) публікацій, що презентують результати досліджень проблем журналістикознавства з боку психолінгвістики навіть у матеріалах I міжнародної науково-практичної конференції "Актуальні проблеми психолінгвістики" (26-27 жовтня 2006 року у м. Переяслав-Хмельницький, Україна);
4) обмежена кількість (2) публікацій у спеціалізованому фаховому (журналістикознавчому) виданні Львівського університету імені Івана Франка (Серія "Журналістика". - Вип. 25. - 2004), яка свідчить про результати дослідження авторів (О. Зернецька та П. Зернецький) близьких до ідей психолінгвістики (прагмалінгвістики, де у чому - комінікативістики), а саме стаття "Політичний дискурс: комунікативні стратегії інформаційної доби" (С. 90-96) та стаття автора дисертації;
5) пояснення нагальних проблем та явищ у практиці журналістів через теорії прагматики тексту, теорії мовленнєвих актів, теорії комунікативістики, теорії дискурсу та таке інше, при тому, що існує досить стійкий набір теорій у психолінгвістиці, який здатний не тільки висувати гіпотези, але й пояснити явища і механізми журналістикознавчої практики, вивчити та встановити точний психолінгвістичний "діагноз" проблем в журналістиці, подати прогноз розвитку тенденцій, що відслідковуються у психолінвгістичних теоріях, пов'язаних із журналістикознавством.
Об'єктивний факт актуальності та затребуваності, а також закріплення та інституалізації в журналістикознавстві психолінгвістичного напрямку досліджень виникає за таких причин:
1) необхідність подати теоретичне обґрунтування та осмислення ряду практичних завдань журналістики в сучасних умовах активізації та розширення інформаційного простору завдяки Інтернет-мережі;
2) недостатність суто лінгвістичного та соціологічного підходів, а також теорії масової комунікації для пояснення явищ, пов'язаних із творчими процесами породження та сприйняття інформаційних текстів у журналістиці; тому що: лінгвістика пов'язана із аналізом тексту; соціологія - із аналізом процесів, що відбуваються у різних прошарках суспільства; теорія масової комунікації аналізує процеси функціонування інформації у масі як комунікаційного засобу;
3) разом із тим, ані лінгвістика, ані соціологія, ані журналістика, ані теорія масової комунікації та ані, навіть, комунікативістика не здатні здійснювати аналіз "людини, що говорить у ЗМІ" та аналіз "людини, яка сприймає те, що говорять у ЗМІ";
4) найактуальнішим завданням для журналістики є вивчення проблем мовленнєвого впливу в пропаганді та діяльності засобів масової інформації;
5) таке дослідницьке завдання може виконати психолінгвістичний напрямок в журналістикознавстві.
На наш погляд, одержані в дослідженні результати можуть вважатися такими, що мають наукову новизну. По-перше, ми утворили нову теоретичну модель інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків (модель ЗМІ-ФІП). По-друге, наша модель ЗМІ-ФІП удосконалила існуючі моделі масової комунікації (наприклад, синтетичну модель масової комунікації Т. Гобан-Класа [587] та семіотичну модель масової комунікації Г.Г. Почепцова [349] з боку психолінгвістичної деталізації їх функцій та їх складових. По-третє, через доведення реальності функцій моделі ЗМІ-ФІП ми здійснили психолінгвістичне тлумачення інструментарію ЗМІ, що використовується журналістами під час утворення та руйнування образу політиків.
Одержані у нашому дослідженні результати та їх інтерпретація мають, на наш погляд, практичне значення, перш за все, для розвитку в Україні теорії масової комунікації, тому що дозволяють переглянути існуючі положення із синтетичної точки зору соціопсихолінгвістичного тлумачення процесів формування іміджу політиків. Результати нашого дисертаційного дослідження започатковують новий напрям у журналістикознавстві - психолінгвістичний.
Цінність одержаних нами результатів для журналістикознавства України полягає у чітко класифікованому описі психолінгвістичних інструментів, завдяки яким ЗМІ утворює або руйнує образи політиків.
Одержані у дослідженні результати готові до використання в неавтоматичному (некомп’ютерному) вигляді під час обробки та аналізу текстів журналістів, що формують імідж політиків, а також на 80 % готові для утворення комп’ютерної програми з метою аналізу текстів журналістів у процесі формування іміджу політиків.
Одержані нами результати можуть використовуватися в роботі засобів масової інформації: в аналітичних програмах та програмах новин, у ток-шоу, телемостах, в інтерактивному спілкуванні журналістів із споживачами інформації, яка формує імідж політиків.
Ураховуючи узагальнену підсумкову оцінку результатів нашого дослідження, слід зазначити перспективні напрямки та шляхи, наукові завдання, що постають перед майбутніми дослідниками.
По-перше, запропоновану нами теоретичну модель ЗМІ-ФІП слід верифікувати не тільки через глобальну кількість вітчизняних каналів масової інформації (періодичних друкованих, телевізійних, віртуальних видань тощо), але й через, спочатку фокус-групи, потім через цілеспрямовані диференційовані вибірки, і, нарешті, через дослідження глобальної кількості іноземних інформаційних каналів. Такий пропонований порядок дослідження особливостей моделі ЗМІ-ФІП дозволить підтвердити перспективну гіпотезу щодо універсального характеру функцій нашої моделі.
По-друге, у майбутньому, разом зі змінами, які об’єктивно та необхідно будуть відбуватися у суспільстві, а також у свідомості споживачів інформації ЗМІ, слід не тільки практично перевіряти (досліджувати) запропоновану нами модель ЗМІ-ФІП (її доцільність, функціональність, ефективність та дієвість), але й ураховувати необхідність доповнення діапазону функцій, переліку кількості та якості психолінгвістичних інструментів ЗМІ для утворення і руйнування образу політиків.
По-третє, тому що прогресивна зміна та уніфікація каналів транслювання інформації вимагатиме змін і в прийомах та формах подавання в ЗМІ іміджу політиків, необхідно буде досліджувати вплив на свідомість споживачів інформації як нових каналів трансляції, так і специфіку нових психолінгвістичних інструментів ЗМІ.
Результати, одержані нами в ході теоретичного та практичного досліджень, дозволяють сформулювати декілька таких практичних пропозицій.
А. Менеджерам ЗМІ, у тому числі редакторам, необхідно ознайомитися з конкретним переліком психолінгвістичних інструментів ЗМІ у процесі формування іміджу політиків. Після детального вивчення запропонованих нами результатів дослідження прийняти рішення про дозований доступ до них низових працівників ЗМІ з метою обмеження їх неконтрольованого негативного використання.
Б. Після детального набуття навичок та оволодіння технологією використання запропонованого нами психолінгвістичного інструментарію ЗМІ у процесі формування іміджу політиків конкретними журналістами та ведучими популярних теле- та радіопрограм пропонуємо дозволити використовувати 91 психолінгвістичний інструмент ЗМІ як засіб інформаційної війни з метою примусу дотримуватися суперечливими сторонами основних принципів журналістики (розуміємо - людяності), а саме: чесності, правдивості, об’єктивності, справедливості та неупередженості.
В. Пропонуємо широкому колу авторів Інтернет-продукції (як вербальної, так і невербальної) урахувати встановлений нами факт її низької ефективності у процесі формування іміджу політиків.

Г. Пропонуємо шефам-редакторам, редакторам та відповідальним за випуски інформаційних матеріалів у будь-якому вигляді звернути увагу на низький логічний рівень текстів журналістів та репортерів, політичних оглядачів та позаштатних дописувачів. Серед найбільше поширених помилок, особливо в газетних та журнальних текстах, ми виокремлюємо такі, які виникають з причин незнання або неволодіння авторами текстів Правилами логічного доведення”.

Список використаних джерел

1. Агкатцева М.Г., Бушев А.Б. Эстетическое воздействие литературной коммуникации в психотерапевтической практике // Версии антропоцентризма: Материалы III международного симпозиума «Человек: язык, культура, познание» / Ред.: Ю.А. Сорокин, А.М. Холод. Кривой Рог; Библиотечка «Саксагани»; М.: Институт языкознания РАН, 1999. С. 44-46.

Адлер Г. НЛП в действии. СПб.: Питер, 2002. 192 с.
Акулич И. Политика продвижения товара. - М.: БРИ, 2000.
Аналітика, експертиза, прогнозування: Монографія / Макаренко Є.А., Рижков М.М., Ожеван М.А. та ін. К.: Наша культура і наука, 2003.
Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики. - М.: Наука, 1966.
Арнольд Н. 13-й нож в спину российской рекламе и ПР. - М.: Альма-Пресс, 1997.
Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. - М.: МГУ, 1974.
Артазей А. Александр Мартыненко: «Представители власти должны

понимать, что мас-медиа это чрезвычайно тонкий механизм, который не является аналогом металлургического производства» // Факты.
05.06.2003. С. 4.

Арутюнова Н.Д. Метонимия // Лингвистический энциклопедический

словарь / Гл. ред В.Н. Ярцева. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - С. 300-301.

Арутюнова Н.Д. Метафора // Лингвистический энциклопедический

словарь / Гл. ред В.Н. Ярцева. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - С. 296-297.

Арутюнова Н.Д. Прагматика // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред В.Н. Ярцева. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - С. 389-390.
Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения: Пер. с англ. / Общ. ред. Ю.М. Забродина, Б.Ф. Ломова. Вступ ст. Ю.М. Забродина, В.П. Зинченко, Б.Ф. Ломова. - М.: Прогресс, 1980. - С. 209-212.
Ахутина Т.В. Нейролингвистический анализ динамической афазии. М.: МГУ, 1975. 124 с.
Ахутина Т.В. Порождение речи. Нейролингвистический анализ синтаксиса. - М.: МГУ, 1989.
Бадрак В.В. Політичне портретування у президентській кампанії 1999 р. // Українська журналістика в контексті світової. К., 2000. С. 21-26; також див.: Ширман Р. Телевізійний фільм-портрет // Ширман Р. Телевізійна режисура. Майстер-клас. - К.: Телерадіокур'єр, 2004. - С. 138-150.
Бадрак В. Вплив на ЗМІ як один з технологічних факторів передвиборчої кампанії // Публіцистика і тенденції розвитку світу: Зб. наук. статей. Львів, 1999. С. 155-157.
Бадрак В. Роль ЗМІ в період передвиборчої кампанії // Роль ЗМІ в процесах державотворення. К., 1998. С. 120.
Бадрак В. Нові засоби впливу на ЗМІ та політичний процес // Публіцистика і політика: Зб. наук. праць. Вип. 2 / За ред. проф. В.І. Шкляра. К., 2001. С. 55-60.
Базылев В.Н. Новая метафора языка (семиотико-синергетический аспект): Автореф ... докт. филол. наук. - М., 1999. - 53 с.
Базылев В.Н. Автопортреты политиков: от психопоэтики к психополитике (филологические этюды) // Политический дискурс в России-3: материалы рабочего совещания, 27-28 марта 1999 года. в 2-х ч. - Ч. I. - М.: Институт языкознания РАН, Высшие молодёжные курсы, 1999. - С. 9-45.
Бакушева Е.М. Социолингвистический анализ речевого поведения мужчины и женщины (на материале французского языка): Автореф ... канд. филол. наук. - М., 1995. - 16 с.
Балабанова Л.М. Концепция индивидуальной нормы психофизиологических состояний // Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и патологий). - Д.: Сталкер, 1998. - С. 331-391.
Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Пер. с фр. М., 1955.
Баранник Д.Х. Мова радiо та телебачення // Мова сучасної масово-полiтичної iнформацiї. - К.: Наукова думка, 1979.
Баранник Д.Х. Актуальнi проблеми дослiдження мови масової iнформацiї. - Днiпропетровськ: ДГУ, 1983.
Барт Р. Предвыборная фотография // Барт Р. Мифология. М., 1996.
Баскаков А.Я., Туленков Н.В. Методология научного исследования. К.: МАУП, 2002. С. 60-124.
Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. К.: МАУП, 2001.
Бебик В.М. Як стати популярним, перемогти на виборах та утриматися на політичному Олімпі. К., 1993.
Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. М.: МГУ, 1988. - 120 с.
Белл Р. Социолингвистика: Пер. с англ. / Под ред. А.Д. Швейцера. - М.: Международные отношения, 1980. - 320 с.; також див.: Фергюсон Ч.А. Диглосія // Мир. 1959. - № 15. С. 325-340 (англ. мовою); Вайнрах В. Чи можлива структурна діалектологія // Мир. 1952. - № 10. С. 388-400 (англ. мовою); Виноградов В.А. Дивергенция // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. М.: Сов. энциклопедия, 1990. С. 136; Хамс Д. Шляхи тих, хто говорить / Ред. Бауман Р., Шерзер Г. М., 1975; також див.: Крысин Л.П. Социолингвистические аспекты изучения современного русского языка. М.: Наука, 1989. 188 с.; Крюков А.П. Фоновые знания и языковая коммуникация // Этнопсихолингвистика / Ю.А. Сорокин, И.Ю. Марковина, А.П. Крюков и др. М.: Наука, 1988.
Бенвенист Э. Человек в языке // Общая лингвистика / Под ред. Ю.С. Степанова. - М.: Прогресс, 1974. - С. 300.
Березовець Т. Політичний імідж та війни іміджу в Україні // Роль ЗМІ в процесах державотворення. К., 1998. С. 69; також див.: Цыганов В. Медиа-терроризм. Тероризм и средства массовой информации. - К.: Ника-Центр, 2004. - 124 с.; також див.: Циганов В. "Електоральний" медіа тероризм // Циганов В. Політична безпека і безпечна політика: Складові, ознаки, стан, тенденції. - К.: Ніка-Центр, 2006. - С. 32-42; також див.: Циганов В. Технології прихованого управління і політичні небезпеки // Циганов В. Політична безпека і безпечна політика: Складові, ознаки, стан, тенденції. - К.: Ніка-Центр, 2006. - С. 32-42
Беттгер В., Чогалла В. Языковые и стилистические проблемы передач последних известий. - М.: Прогресс, 1967.
Блажнов Е. Паблик рилейшнз. - М.: ЕКСМО, 1994.
Блакар Р. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987.
Блауберг И.В., Панин И.К. Краткий словарь по философии. - М.: Полит. лит., 1979. 413 с.
Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? - М.: Прогресс, 1990.
Бове К., Аренс У. Современная реклама. Тольятти: ТГУ, 1995.
Богин Г.И. Типология понимания текста. - Калинин: КГУ, 1986.
Богин Г.И. Субстанциональная сторона понимания текста: Учебное пособие - Тверь: Тверской госуниверситет, 1993. - 138 с.
Богин Г.И. Взгляд герменевта на проблему речевых миров в трактовке А.М. Холода // Animus et anima: языковые картины мира и формы речевого поведения: Межвузовский сборник научных трудов. - М.- Тверь: Институт языкознания РАН, Тверской институт экономики и менеджмента, 2000. - С. 33-44.
Богин Г.Г. Рефлективная установка как средство преодоления препятствий в межкультурной коммуникации // Проблемы психолингвистики и теорий коммуникации: Материалы II международной конференции.- К.: ЕУФИМБ, 2000. - С. 50-56.
Богин Г.И. Рефлексия как условие взаимопонимания в обучении // Методика организации научной работы с молодёжью: Материалы международного семинара. - К.: ЕУФИМБ, Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, 2001. - 167 с.
Бодуэн де Куртенэ И.А. О задачах языкознания // Избр. труды по общему языкознанию. - В 2-х т. - Т. 1. - М., 1963. - С. 197; Т. 2. - С. 203-222.
Бойкова Н.Г. Зависимость восприятия радиорепортажа от его лингвистической характеристики: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. - Л., 1982.
Бойкова Н.Г., Штерн А.С. Исследование восприятия публицистического текста // Вестник ЛГУ. - N 8. - 1981. С. 34-38.
Бондарь Ю. Проблемы информационной безопасности в условиях переходного общества // Персонал. 2003. - № 8. С. 47-49.
Борисов Б. Реклама и паблик рилейшнз. Алхимия власти. - М.: БРИ, 1997; а також див.: Вартанова Е.Л. Медиаэкономика зарубежных стран: Учебн. пособие. - М.: Аспект Пресс, 2003.; ВорошиловВ.В. Журналистика и рынок: проблемы маркетинга и менеджмента средств массовой информации. - СПб, 1997; Ворошилов В.В. Маркетинговые коммуникации в журналистике. Конспект лекций. - М., 1999.
Борисов Б.Л. Технология рекламы и PR: - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001. - 624 с.; також див.: Тулупов В.В. Газета: маркетинг, дизайн, реклама. - М., 2002. - 320 с.
Борисов С.Б. Латентные феномены культуры: Автореф... канд. филос. наук. Екатеринбург, 1993. - 17 с.
Борисюк І.В. Форми і функції українського спонтанного мовлення. К., 1990. 200 с.
Братусь Б.С. Психологический тип личности в русской и советской культурах // Братусь Б.С. Психология. Нравственность. Культура. - М., 1994.
Братусь Б.С. Аномалии личности: Монография. - М.: Мысль, 1988. - 301 с.
Браун Л. Имидж путь к успеху. СПб.: Питер, 2000.
Брехаря С. Масова свідомість та ЗМІ // Сучасна інформаційна політика. К., 1999. С. 178-180.
Бугрим В.В. Імідж чи образ? А може уявлення про?”... // Публіцистика і політика: Збірник наук. праць / За заг. ред. проф. В.І. Шкляра. К., 2000. - С. 57-65.
Булгакова Л.Н., Захарченко И.В., Красных В.В. Харизма без власти и власть без харизмы (к вопросу о современном российском политическом дискурсе) // Политический дискурс в России-3: Материалы рабочего совещания (Москва, 27-28 марта 1999 года) / Под ред. Ю.А. Сорокина и В.Н. Базылева. - М.: Диалог-МГУ, 1999. - 128 с.
Буллок А. Гитлер и Сталин: Жизнь и власть: Сравнительное жизнеописание: В 2 т. Т. 1: Гл. 1-10 / Пер. с англ. О.М. Кириченко, Т.Я. Казавчинская, О.А. Глебова, Л.И. Котомина; Общ. ред. И.Н. Неманова. Смоленск: Русич, 1994. 528 с.
Булыгина Т.В., Крылов С.А. Модель // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - 685 с.
Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). - М.: Школа "Языки русской культуры", 1997. - 576 с.

62. Бурлаченко С. Открытие политсезона // 2000. - № 35 (185). С. А1-А2.

Буряк І. Мовні особливості першого секретаря ЦК Компартії України Петра Симоненка // Вісник Европейського університету: Суспільство майбутнього: роль соціальних технологій: Матеріали міжнародного семінару, 24 січня 2002 року, м. Кривий Ріг (Україна). - 1(1). - 2002. - С. 14-20.
Бутирський О. Роль ЗМІ у формуванні негативного іміджу України // Сучасна інформаційна політика. К., 1999. С. 162-165.
Бухарин Н. Как А. Квасневский победил на президентских выборах в Польше // Власть. 1996. - № 3. С. 13-15.
Быстров В.В. Прямое и косвенное выражение угроз // Проблемы психолингвистики и теорий коммуникации: Материалы II международной конференции. - К.: ЕУФИМБ, 2000. С. 97-102.
Вайнрих Х. Лингвистика лжи // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987.
Валяєв В. А чи справді прозрів? // Сільські вісті. - № 87. 29.07.2004. С. 1.
Варшавский В.И. Коллективное поведение автоматов. - М.: Наука, 1973. 407 с.
Веккер Л.М. Психика и реальность: Единая теория психических процессов. М.: Смысл; Per Se, 2000. 685 с.
Великий сучасний українсько-російський російсько-український словник-довідник: 80 000 слів і виразів сучасної української та російської мови / Укладач О.В. Грушевський, Г.М. Коляда. Донецьк: ТОВ ВКФ БАО”, 2003. 672 с.
Венгерська В.О. Сучаснi виборчi технологiї та їх використання в Українi // Поблемы имиджелогии. Материалы I межд. конференции. - К.: ЕУФИМБ, 2000. - С. 230-237.
Вепрева И.Т. О социально-оценочной функции метаязыкового комментария в публичной речи // Политический дискурс в России-3": Материалы рабочего совещания (Москва, 27-28 марта 1999 года) / Под ред. Ю.А. Сорокина и В.Н. Базылева. - М.: Диалог-МГУ, 1999. - 128 с.
Викентьев И. Приёмы рекламы и паблик рилейшнз. СПб.: Питер, 1995.
Вiняр Г.М. Словотворчi тенденцiї в сучаснiй українськiй мовi (на матерiалi усного i писемного мовлення 80-х - початку 90-х рокiв): Автореф... канд. фiлол. наук. - Днiпропетровськ, 1992. - 16 с.
Вирченко Ф.И. Ошибки в согласовании, или язык газеты "Адыгейская правда" // Материалы конференции по культуре речи. - Майкоп, 1965.
Витлинская Т.Д. Гендерная вариативность языковых средств в коммуникативном акте настаивания // Animus et anima: языковые картины мира и формы речевого поведения: Межвузовский сборник научных трудов. - М.-Тверь: Институт языкознания РАН, Тверской институт экономики и менеджмента, 2000. - С. 44-51.
Витлинская Т.Д. Настаивание как комплексный коммуникативный акт // Проблемы психолингвистики и теорий коммуникации: Материалы II международной конференции. - К.