УКРАЇНСЬКА СПОРТИВНА ПЕРІОДИКА ГАЛИЧИНИ 20—30-Х РР. XX СТ.: ІСТОРИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ І ПРОБЛЕМНО-ТЕМАТИЧНІ ДОМІНАНТИ

brief description

Львівська наукова бібліотека
Ім.В.Стефаника НАН України

На правах рукопису

Ковпак Вадим Олегович

УДК 070:796](09)(477.83/86)1920-1939”

Українська спортивна періодика Галичини 20—30-хрр. XXст.:
історико-функціональний аспект
і проблемно-тематичні домінанти

Спеціальність 10.01.08—журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий кеpівник
Сніцарчук Лідія Віталіївна,
кандидат філологічних наук

Львів—2006

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Історіографія та джерела
1.1. Історіографія проблеми............................................................ 9
1.2. Характеристика джерел.......................................................... 18
РОЗДІЛ 2. Особливості формування та функціонування української спортивної преси Галичини
2.1. Спортивна преса часів організації суспільно-політичного життя галицьких українців у Польщі (1921—1929 рр.)................................. 30
2.2. Спортивна преса в умовах загострення українсько-польських відносин у Галичині (1930—1939 рр.).................................................. 62
РОЗДІЛ 3. Проблемно-тематичне наповнення і жанрова своєрідність публікацій
3.1. Роль спорту як чинника національного самозбереження..... 99
3.2. Пропагування фізичної культури і спорту.......................... 123
3.3. Популяризація світового спортивного досвіду................... 141
ВИСНОВКИ........................................................................................... 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ................ 183
ДОДАТОК.............................................................................................. 205

ВСТУП

Актуальність дослідження. Українське журналістикознавство, пройшовши складний шлях становлення і розвитку, перебуває нині на етапі перетворення низки концептуальних засад наукової парадигми, вдоскона­лення методології та оновлення цільових орієнтирів. У цьому контексті перед наукою постає необхідність переосмислення пройденого, заповнення білих плям” свого літопису, зокрема виведення із забуття несправедливо вилучених унаслідок трагічних для українського народу відомих подій ХХст. на узбіччя історії важливих пластів українського друкованого слова, серед яких, зокрема, ― галузеві, фахові, спеціалізовані західноукраїнські видання міжвоєнного періоду. Одним із найменш вивчених сегментів національного пресознавства в історичному аспекті є спортивна преса Галичини 1920―1930-хрр. ― явище, яке досі не було предметом наукового аналізу і спеціального, комплексного дослідження.
Актуальність дисертаційної роботи пов’язана також із відродженням та вдосконаленням української спортивної терміносистеми, яка, будучи з відомих причин зросійщеною, мусить і здатна як соціокультурний, націо­нальний феномен, розвиватися власним, автентичним шляхом, що майже неможливо без урахування попереднього термінотворчого досвіду, багатого на самобутні лексичні та інші мовні засоби, перевірені часом і давно апробовані низкою поколінь, зокрема на шпальтах періодичних видань.
На основі науково обґрунтованих висновкових коментарів окремих фахівців сьогодення можна говорити про наявність ключових питань і проблем, які повинні вирішити сучасні спортивні українські ЗМІ на шляху до самовдосконалення, наприклад у контексті оптимізації змістового наповнення, нарощення журналістської майстерності, розширення мережі формальних структур, активізації зворотного зв’язку з читачем та ін. Реалізації таких завдань може сприяти ознайомлення з актуалізованими публіцистичними доробками, аспектами редакційної політики, мовностилістичними особливостями, тематико-змістовою організацією тексто­вого комплексу української спортивної періодики міжвоєнної Галичини. Літературно-публіцистичні та теоретико-аналітичні доробки творців означеної галузі друкованого слова здатні збагатити методологію сучасних систем пропагування здорового способу життя, розширити засоби промоції українського тіловиховання у світі, а також сприяти урізноманіт­ненню або вдосконаленню концептуальних засад національного поступу і розбудови держави.
З огляду на означені положення нині актуальним є завдання не лише повернути Україні занедбані і втрачені літописні сторінки її спортивного друкованого слова з цінною методико-теоретичною та освітньо-пізнавальною, публіцистичною спадщиною, а й усебічно вивчити та ретельно проаналізувати усі аспекти функціонування української спортив­ної преси міжвоєнної Галичини, заповнивши тим самим ще одну прогалину в журналістикознавчому процесі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, проблемами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті загальнодослідницького напряму відділення Науково-дослідний центр періодики” Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника НАН України (номер державної реєстрації 01060002972), що має на меті створення національної бібліографії періодичних видань, написання багатотомної історико-бібліографічної праці Українські періодичні видання в Україні та світі, 1812―1939рр.” та енциклопедичного словника Українська журналістика в іменах”.
Метою роботи було опрацювання і запровадження у науковий обіг українських періодичних видань Галичини 20―30-хрр. ХХст., присвяче­них розвитку й проблемам вітчизняного спортивного руху і фізичної культури; їх історико-функціональний аналіз, а також вивчення структури, проблемно-тематичних аспектів, особливостей висвітлення та відтворення спортивних подій як локального, так і світового значення.
Поставлена мета дослідження зумовила такі його завдання:
— проаналізувати стан вивчення проблеми в українській історіографії, виявити нову історичну інформацію, сформувати потрібну для висвітлення титульної теми наповненість джерельної бази;
— дослідити історію заснування і розвитку українських спортивних періодичних видань; відтворити в хронологічній послідовності процес становлення цього типу часописів;
— вивчити структуру, завдання, напрями, основну атрибуцію, архітектоніку спортивної преси Галичини;
— встановити коло засновників, організаторів, видавців, редакторів і авторів та з’ясувати їхню роль у розвитку преси спортивного напряму;
— проаналізувати різновекторну інформаційно-публіцистичну спад­щину, визначивши її основні проблемно-тематичні аспекти;
— дослідити за газетно-журнальними публікаціями особливості висвітлення національної проблематики, розповсюдження фізкультурно-оздоровчого досвіду, відтворення специфіки розвитку світового спортивного руху;
— охарактеризувати роль і місце спортивних часописів Галичини у системі всеукраїнської журналістики.
Об’єкт дослідження — українська спортивна преса Галичини 2030-хрр. ХХст., процес її розвитку і функціонування.
Предмет дослідження — структура, функції, цільове призначення, змістові моделі, проблемно-тематична специфіка і характерні особливості українських спортивних видань Галичини вказаного періоду.
Хронологічні межі дослідження охоплюють міжвоєнне двадцятиліття — з 1920р. до вересня 1939р. — і пов’язані з новим етапом у житті галицьких українців перебування в умовах Польської держави ― і з новим виміром в існуванні української журналістики загалом.
Територіальні межі дослідження окреслюють невід’ємну частину Західної України — Галичину (нині — це Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області, а також м.Перемишль, тепер — Польща), яка в зазначений час входила до складу Польської держави.
Методи дослідження. Дослідження проведено з дотриманням науко­вих принципів історизму, об’єктивності, комплексності та достовірності. У дисертації застосовано комплексно-аналітичний, порівняльно-аналітичний, проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, бібліографічно-описо­вий, жанрово-видовий, системно-структурний методи.
Наукова новизна дисертації визначається тим, що вона є першою у вітчизняній історіографії спробою комплексного дослідження української спортивної періодики міжвоєнної Галичини як самостійного явища у національному журналістикознавстві ХХст.
Уперше зібрано, систематизовано, ґрунтовно опрацьовано і введено до наукового обігу 20 спортивних періодичних видань, більшість з яких не були зафіксовані у літописі пресознавства навіть під астерисками[1]; відкрито і представлено науковому співтовариству маловідомий пласт спеціалізо­ваних українських часописів.
Здійснено цілісне вивчення причин заснування, цільових засад, архітектоніки, змісту, формальних структур, проаналізовано чинники та умови становлення, аспекти регулярності виходу, проблемно-тематичні особливості спортивних пресодруків українців Галичини у міжвоєнну добу. Досліджено текстовий комплекс, виділено характерні ознаки тематико-змістових моделей, розкрито жанрову специфіку видань; з’ясовано аспекти розповсюдження і пропагування спортивної преси загалом і низки видань зокрема. Аналіз змісту часописів засвідчив, що в центрі уваги видавців, редакторів, журналістів і публіцистів були здебільшого проблеми всебіч­ності фізичного розвитку, морально-етичного вдосконалення особистості, гармонізації духовної і тілесної констант універсуму одиниці ― корпорації― спортивного руху загалом, синхронізації прагнень і можливостей індивіда і громади із глобальними інтересами нації, консолідації українства, розповсюдження тіловиховання у масах, аспекти відтворення вітчизняного і світового фізкультурного руху, плекання здорового способу життя. Здійснено спробу з’ясувати вплив і роль спортивних видань галицьких українців 1920―1930-хрр. у розвитку журналістикознавства, інших філологічних галузей, вітчизняного тіловиховання, а також у національному поступі українства.
Наукова новизна полягає і в тому, що результати дослідження становлення, еволюції і умов функціонування спортивної преси Галичини в зазначену добу сприятимуть кращому розумінню історії української періодики ХХст.; якіснішому осмисленню проблем і тенденцій у розвитку українського спортивного руху; більш фаховому підходу до оцінки внеску в загальноукраїнський поступ творців періодичних видань спортивної тематики — Українського Спортового Союзу, Сокола-Батька”, СТ Україна”, інших спортивних і молодіжних організацій. Досвід українського спортивного друкованого слова в окреслений період цілком здатний збагатити тематико-змістове наповнення, термінологію, мову, стилістику сучасних українських спортивних газет і журналів.
Практичне застосування одержаних результатів полягає у можливості використання представленого в роботі фактичного матеріалу, основних теоретичних положень і висновків у розробці спеціальних і узагальнюючих курсів лекцій з українського журналістикознавства, в підготовці довідкової та навчальної літератури вказаного комплексу дисциплін. Основні положення дисертації можуть бути використані також для доповнення та уточнення матеріалів до викладання курсу Історія української журналістики” і створення спеціальних курсів з історії спортивної журналістики України для студентів факультетів журналістики вищих навчальних закладів. Матеріали дисертації також можуть бути використані і при написанні праць з історії українського фізичного виховання та спорту, досліджень на тему Становлення вітчизняної спортивної терміносистеми”, при укладанні хрестоматійних збірників з історії української літератури і публіцистики, при проведенні лекційних і семінарських занять на теми пропагування здорового способу життя.
Особистий внесок здобувача. Дисертація, автореферат, опубліковані наукові статті, в яких викладено основні положення роботи, виконані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дисертації. Рукопис роботи обговорено у відділенні Науково-дослідний центр періодики” Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника НАН України. Основні положення та результати виголошені у формі доповіді на дев’ятій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 28—29 жовтня 2005р.), а також на Міжнародній науковій конференції Національна періодика початку ХХ століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення” (Київ, 8—9 грудня 2006р.).
Публікації. Основні результати дисертації викладено у трьох публікаціях у фахових наукових збірниках, в опублікованій доповіді, виголошеній на вказаній Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, а також у двох біобібліографічних статтях про спортивних журналістів і редакторів 20—30-х рр. ХХ ст.
Структура дисертації. Дисертацією є рукопис обсягом 182 сторінки, який складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім параграфів, висновків, списку використаних джерел і літератури (269 позицій) та додатка (бібліографовано українські спортивні періодичні видання, які виходили в Галичині впродовж досліджуваного періоду).

[1] Саме таким символом позначають журналістикознавці ті часописи, назви яких зафіксовано в пресознавчій літературі, однак віднайти які науковцям поки що не вдалося.

bibliography

ВИСНОВКИ

Українське журналістикознавство перебуває сьогодні на складному, однак важливому етапі переформатування низки концептів наукової парадигми, становлення і вдосконалення методологічних систем, переосмислення власного історичного досвіду і розширення цільових орієнтирів.
У процесі дослідження було вивчено і проаналізовано комплекс наукових напрацювань українських фахівців у галузі історії та теорії журналістики і власне спортивного журналістикознавства, історії України, в галузі фізичної культури і спорту, а також зарубіжних науковців з вказаних дисциплін. Вивчені монографії, статті та колективні праці, а також архівні дані та матеріали періодики 1920 — 1930-х рр., сприяючи втіленню мети і завдань дослідження, яскраво свідчать про необхідність поглиблення студій з української журналістики, наприклад в контексті вивчення аспектів зародження, становлення, розвитку різнотипної, зокрема ― спортивної преси українців міжвоєнної Галичини.
Об’єктом дослідження було 20 видань означених доби і регіону, серед яких ― Руханково-Спортовий Вісник” (1922―1923), Байдужі гинуть” (1923), Спорт (1925―1926), Жінка і спорт” (1926), Руханка і спорт” (1926), Спорт і руханка” (1928), Сокільські Вісти” (1928―1939), Руханковий додаток Сокільських Вістей” (1929―1931), Спорт” (1929, 1931), Спортові Вісти” (1931, 1933), Радіо―Фото―Кіно―Спорт” (1931), Спорт і молодь” (1931), Соколи, Соколи!” (1932), На старт!” (1932), Руханка і спорт” (1934), Готові” (1934―1935), Спорт” (1936―1937), Змаг” (1937―1939), Ловецтво” (1937―1939), Фізичне виховання” (1939).
З усіх названих видань протягом 1920-х рр. ― часу організації суспільно-політичного життя галицьких українців у Польщі функціонувало 9 часописів, упродовж 1930-х рр. ― періоду загострення українсько-польських відносин у Галичині — 14 (три з них були засновані в попередньому десятилітті). Серед отримуваних реципієнтами галицьких спортивних пресодруків було три одноднівки, чотири місячники (при цьому місячник Сокільські Вісти” протягом 1932 ― першої половини 1934рр. виходив раз у два місяці), п’ять двотижневиків, п’ять тижневиків (Спортові Вісти” і Готові” протягом незначного часу виходили двічі на місяць), а також три видання іншої регулярності (наприклад, чітко не визначеного виходу Ловецтво”). Опрацьовані часописи та їхні текстові комплекси дають можливість порівняти два спортивних” десятиліття українства і стверджувати про видавничу активність галицького українства у 1930-ті рр., що виявлялося у більшій кількості порівняно із 1920-мирр. запропонованих читачам видань, у їхній оптимальнішій регулярності (зокрема, виходило п’ять тижневиків на противагу одному у першому повоєнному десятилітті), вдосконаленій системі формальних структур, розширеній тематичній базі і, зрештою, у значно більшому валовому загальносторінковому обсязі. 1937рік виявився найбільш продуктивним для вітчизняного спортивного друкованого слова Галичини, коли водночас реалізовувалися інтереси та потреби майже всіх найвпливовіших фізкультурних секторів західноукраїнців: продовжувалися Сокільські Вісти” як орган Сокола-Батька”, а також Спорт” (з 1936р.) ― як пресовий представник УСС і його регіональної мережі, крім того, почали виходити Ловецтво” ― орган українського мисливського руху і тижневик Змаг” ― реалізований видавничий проект колективної праці, що відтворював поліаспектність клубного західноукраїнського життя.
Одна частина видань виходила у самостійному форматі, інша ― у друкованому просторі деяких періодичних видань, зокрема Шляху Молоді” (із додатком ― Фізичне виховання”), Сокільських Вістей” (із власним Руханковим додатком”), Поступу” (із Руханково-Спортовим Вісником”), Нової Хати” (із додатком Жінка і спорт”) і, найбільше ― Нового Часу”: його видавці надавали текстову площу для п’яти спортивних додатків ― (двох однойменних) Руханка і спорт”, Спорт і руханка”, Спорт” й Ловецтво”.
Не намагаючись порівнювати функціональні межі і можливості українських спортивних видань, усвідомлюючи, що створені українцями в складних, неоднозначних суспільно-економічних умовах (в умовах бездержавності появу будь-яких часописів варто оцінювати на вагу золота”), все ж необхідно визначити кілька пресодрукових рекордсменів” 1920―1930-х рр. у Галичині:
Насамперед — це Руханково-Спортовий Вісник” ― перший міжвоєн­ний фізкультурний місячник-додаток, що доволі впевнено розпочав свою діяльність у 20-тірр. ХХст., піднявши зусиллями редакційно-авторського колективу і широтою проблемно-тематичного діапазону планку для наступ­ників ― майбутніх видавців, редакторів, журналістів; Сокільські Вісти” ― найтриваліше галицьке тіловиховне видання і єдиний періодичний орган такого профілю із власним регулярним Руханковим додатком”; Спорт”― перший повоєнний самостійний фізкультурний журнал; Змаг” ― найтриваліший тижневик Галичини, єдиний колективний клубний орган, що був створений за ініціативою низки спортивних організацій.
Важливо, що ці видання, як і загалом усі досліджувані спортивні друки українців Галичини, можна розглядати як пресовидавничий феномен не лише в галицькому, а й у всеукраїнському контексті.
Одинадцять видань досліджуваного спрямування українства Галичини виходили під егідою двох дуже впливових спортивних інституцій: саме завдяки Соколу-Батьку” побачили світ п’ять часописів, а Українському Спортовому Союзу — шість пресових органів.
Авторами спортивних видань реалізовано низку різноманітних продуманих заходів щодо організації змістового корпусу пресодруків. Основні ідеї, принципи і теми текстового комплексу українських спортивних часописів охоплювали широке коло проблематики, зокрема: узгодження спортивних інтересів українців із потребами нації; окреслення національного характеру, самобутніх рис, основних засад, завдань і цільових концептів українського тіловиховання, вшанування і засвоєння історичного досвіду українського спорту, проблеми (і шляхи їхнього вирішення) та концепції розвитку вітчизняної фізкультури, методи і методики індивідуального і колективного поступу, покращання клубної інфраструктури, проблеми отримання спортивних площ, роль особи в історії спорту, розширення кола спортивних зацікавлень і спортивного світобачення загалом, гармонізація духовного і фізичного розвитку, консолідація українства (в межах клубу, міста, регіону, світу), спортивно-оздоровча просвіта населення, подолання негативних тенденцій на спортивних майданчиках, орієнтація на лідерів” (опрацювання найкращих теоретичних і практичних здобутків світової тіловиховної еволюції), оперативне висвітленняя спортивної подієвості в різноманітті проведених заходів ― товариських і офіційних, локальних, європейських і світових ― з ігрових і неігрових, літніх і зимових дисциплін.
Відзначимо, що українські журналісти і спортознавці сприяли культивуванню психології переможця, плеканню гідності та сильних вольових рис особистості у пересічного реципієнта, а також формуванню бажання віднайти в собі джерело життя”, жадобу жити” й животну енергію”.
Аналіз комплексу публікацій видань дозволяє вважати періодичні органи галицькими по суті, не лише в адміністративно-територіальному розрізі, позаяк географією своїх звітів, заміток і дописів вони охоплюють увесь регіон.
Необхідно відзначити вдалі журналістські спроби вийти за межі Галичини, фактично ― у світ розпорошеного українства (йдеться і про такі країни як Німеччина, Чехословаччина, СРСР, США, Канада, Аргентина та ін.). Ця зовнішня політика українських редакторів і журналістів безумовно сприяла комунікації співвітчизників, нагадуючи їм про Батьківщину, відкриваючи шляхи для апробації досвіду колег-побратимів” на чужині, відтворюючи усі яскраві прояви всесвітнього українського фізкультурництва й об’єднуючи українство в одну велику спортову сім’ю”.
Ще однією важливою особливістю спортивних видань є багатовектор­ність цільового призначення публікацій, позаяк їхні автори адресували свої творчі доробки представникам різних соціальних, професійних верств і вікових груп українства. Залежно від доцільності впровадження окремих тіловиховних систем та ідей у процес розвитку певного прошарку формулювалися принагідні цільові, ціннісні засади та змістові концепти фізичного виховання.
Поширенню у читацькому середовищі спортивних ідеалів сприяло яскраве літературно-публіцистичне забезпечення і відповідне жанрово-тематичне втілення. Мемуаристика, есеїстика, проза, поезія, гумор, комплекс нарисів і замальовок на молодіжні, військові, історичні, туристичні і власне спортові” теми (враження зі змагань, приватне і публічне життя спортсменів тощо) значно розширювали межі впливу, збагачували досвід, поглиблювали об’єкт (у проблемно-цільовому, тематико-змістовому контексті) спортивної журналістики, виявляючи її самобутність і конкурентоспроможність.
Популяризації українського спорту, спортивної журналістики і преси відчутно сприяла мовна політика редколегій спеціалізованих видань, які використовували і пропагували автентичну лексику ― оригінальні, забуті, втрачені, невідомі терміни і термінологічні словосполучення, що можуть збагатити мовностилістичний набуток сучасної спортивної журналістики. Приклади: а)назви видів спорту: копаний мяч” (футбол), пориванка” (гандбол), відбиванка” (волейбол), кошівка” (баскетбол), лещетарство” (лижний спорт), водний мяч” (ватерполо), гаківка” (хокей), наколесниц­тво” (велоспорт), біг з плітками” (бар’єрний біг), трискок” (потрійний стрибок); б)інші терміни: рухівня” (спортзал), біжня” (бігова доріжка). заправа” (тренінг), вислід” (результат), першун”, мистець” (чемпіон), точка” (очко), розгривки” (розіграш, серія матчів, зустрічей), правиль­ник” (правила), чаша” (кубок).
Значна кількість авторських публікацій з’являлася на засадах феномена цікавого” в журналістиці. Гедоністичний ефект таких публікацій досягався як почуттям гумору і майстерністю виконавця ― публіциста (дотепним стилем, несподіваними порівняннями, оригінальністю мислення, влучними висловами, метафорами, лексикою), так і курйозністю, незвичніс­тю чи анекдотичністю самого сюжету. Такі методи відтворення та перетворення дійсності журналістами підвищували рейтинг і видання, і конкретного публіциста, максимально нарощували інтерес реципієнтів, підживлюючи” й урізноманітнюючи з ними зворотний зв’язок.
У редакціях і журналістських майстернях дотримувалися низки інших констант і правил, серед яких — вміння оперувати фактами, виваженість, енергійність, оперативність, володіння знаннями про висвітлюваний предмет, сміливість, відповідальність, професійність; різножанрова майстерність, здатність до рефлексії (розмірковування над побажаннями і читацькою критикою та її причинами, активний пошук причин спортових негараздів”), уміння сприймати і використовувати чужий досвід (йдеться про пропозиції іншомовних видань, матеріали іноземного” походження, увагу до історії, розвитку і найкращих теоретичних основ світового спорту).
Доступна мова, легкий стиль, оригінальне втілення, що у багатьох випадках характеризували матеріали спортознавців, уможливлювали зацікавлення філософією і практикою спорту не лише початківців і старожилів”, аматорів і професіоналів, а й зовсім не заангажованих у тіловиховання чи навіть байдужих до нього осіб.
Налагодженню контактів з читачем, зв’язку українців між собою загалом, допомагали запроваджені редакціями різноманітні текстові комунікативні моделі ― конкурси, вікторини, переписки”, анкети та ін., наприклад, проведений на сторінках Змагу” плєбісцит” на визначення 10 спортивних лідерів, безперечно, виконував важливу об’єднавчу місію в середовищі всієї західноукраїнської спільноти.
З огляду на брак засобів масової інформації медичного профілю, низки альтернативних засобів комунікацій, а також інституту домашньої медицини і довідкової мережі як такої, періодичні спортивні видання з комплексом публікацій проблемного, науково-просвітницького і рекомендаційного характеру, до певної міри ставали для своїх адресатів своєрідним кризовим менеджером” чи інструктором, здатним порадити, допомогти, скерувати і насамперед ― поінформувати, причому не лише за посередництвом друкованого слова, а й інколи навіть усно і по телєфоні”, як це практикувала, наприклад, редакція часопису Готові”.
Комплекс опрацьованих публікацій свідчить не лише про явище спортивної журналістики, а й про її предмет ― самобутнє розгортання української тіловиховної еволюції. Оригінальність явища” та його предмета” проявлялася у спробах доцільного та органічного поєднання спорту (з його мережею ігрових та інших дисциплін, змагальним чинником, розумними” досягненнями та ін.) як екстраверсійного сегмента і руханки (з її гімнастичними системами, внутрішньою” духовно-тілесною силою) як інтраверсійного сегмента українського фізкультурного руху.
Вивчені матеріали засвідчують збереження більшістю редакторів спортивних видань своєрідного нейтралітету при доборі й формуванні змістових структур. Журналісти й оглядачі, без сумніву, були добре обізнані в міжнародній, суспільно-політичній ситуації і особливостях співіснування народів. Однак будучи (принаймні прагнучи бути) об’єктивними, толерантними і намагаючись донести до читача те найкраще і найдієвіше, на що спромігся тогочасний світ спорту, автори охоче ділилися своїми зарубіжними враженнями й інформували про спортивні події незалежно від політичного курсу країни, спорт якої (історія, стан розвитку чи окреме змагання) виступав об’єктом репортерського дослідження. Використання мережі власних кореспондентів редколегіями більшості видань значно урізноманітнювали друкований простір.
Матеріали про зарубіжний спорт мали ще одне важливе завдання ― стимулювати (за посередництвом згадок про здобутки іноземців, порівняння станів розвитку спорту в українців та в інших народів та ін.) українське тіловиховання до продуктивних кроків, заохочувати одиниці” на активні дії щодо вдосконалення як власного тіла, так і розбудови української фізкультури загалом. Можна сформулювати це положення інакше: гучні події”, теоретичні розробки”, провідні тенденції” і загалом літопис” і новації” світового спорту українські пресовидавці, аналітики і журналісти намагалися перетворити на дієві імпульси для національного тіловиховання.
Аналіз комплексу публікацій спортивної періодики дозволив виокремити як одну з пріоритетних цільових напрямних журналістів орієнтацію на молодь ― її інтереси, проблеми і майбуття. Символічно те, що хронологічно першим і останнім із заснованих у досліджуваний період видань були часописи саме молодіжного походження” (відзначимо, що журналістами здебільшого і були молоді люди), зокрема, йдеться про організований на шпальтах студентського Поступу” і редагований студентом К.Косарем Руханково-Спортовий Вісник”, а також запроваджений на сторінках Шляху Молоді” додаток Фізичне виховання”. Отож, молода журналістська генерація стала креативним центром і одним із найважливіших чинників у функціонуванні української спортивної преси Галичини.
Саме завдяки пресі перед нами розкривається плеяда її творців ― видавців, редакторів, публіцистів, оглядачів, репортерів, серед яких: К.Косар, Є.Ю.Пеленський, І.Боберський, Е.Жарський, О. Навроцький, С.Гайдучок, І.Волинець, В.Решетилович, К.Мулькевич, Тарас і Петро Франки, В.Гафткович, Т. і Я.Білостоцькі, М.Тріль, А.Фовицький, І.Калічак, А.Будзиновський, Я.Благітка, Р.Копач, І.Гижа, С.Левицький, І.Мриц, В.Мигаль, М.Левицький, В.Тихоліз, А.Курдидик, М.Масюке­вич, С.Попель, О.Микитович, С.Дмоховський, І.Барусевич, Б.іТ.Ліськевичі, Б.Кравців, Р.Рибачек, Б.Сітницький, Л.З.Беч, Я.Скопляк, М.Куник, Р.Сливка, О.Костик, Т.Чорній та багато інших імен.
Роль української спортивної преси міжвоєнної Галичини для свого часу важко переоцінити і можна розглядати в багатьох контекстах ― організаційно-програмному, ідеологічному, пізнавальному, культурному, освітньо-виховному і, безумовно, ― практично-ужитковому. Українська спортивна преса та її редактори й автори, сприяючи взаємодії громадських організацій між собою і масовою аудиторією, формуванню цінностей, свідомого ставлення до фізкультурно-оздоровчих занять, комплексному відтворенню спортивної подієвості і тлумаченню її значення, відновленню, підтримці та вдосконаленню системи зв’язків світового українства, популяризації спорту на місцях” і загалом українського тіловиховання, виконували комунікативні, регулятивні, інформаційні, педагогічно-виховні, дидактичні, просвітницькі та, що найважливіше, національно-патріотичні завдання.
Функції української спортивної преси, на переконання її творців, не обмежувалися інтересами, потребами і сподіваннями лише тогодення, а виходили значно далі за його межі: працюючи на перспективу, на історично неминучий позитивний результат у Загальному Змаганні Нації”, видавці, редактори і журналісти усвідомлювали свій обов’язок також і перед тими, що по нас прийдуть”, отож намагалися з особливою відповідальністю підійти до виконання завдань, виявляючи свою далекоглядність і абсолютне прагнення дотримуватися провідного ціннісно-цільового орієнтира Все вперед!”.
Вивчення аспектів становлення і розвитку спортивної періодики відкриває нові можливості фахівцям з багатьох галузей науки і практики, наприклад, з історії (на шпальтах преси 1920―1930-х рр. містяться автентичні живі” факти і постають самобутні образи минулого), фізичної культури і спорту (існує можливість використання журналістської теорії й аналітики, зокрема методів пропагування здорового способу життя таін.), мовознавства (можливість вивчення призабутої термінології та багатої лексики), літературознавства (дослідження белетристичних пластів), журналістської практики (використання досвіду творців міжвоєнної спортивної періодики креативом сучасних ЗМІ) і головно ― історії та теорії журналістикознавства, адже розкриваються маловідомі, забуті, а також нові імена видавців, редакторів, публіцистів, актуалізується творча спадщина спортивних часописів, заповнюючи один з недосліджених досі важливих пластів національної журналістики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Аpхівні джеpела
Центральний державний історичний архів у м.Львові

Греко-католицька митрополича консисторія, м.Львів.
1. Ф.201, оп.1р, спр.307. — Арк.1―157: Виписки, нотатки, вирізки з газет на тему Життя українського народу”. Т.VII Фізичне виховання і спорт.
2. Ф.201, оп.1р, спр.313. — Арк.1―121: Виписки, нотатки, вирізки з газет на тему Життя українського народу” Т.ХІІІ. Преса.

Прокуратура апеляційного суду, м.Львів
3. Ф.205, оп.1, спр.1456.—Арк.1—5: Повідомлення прокурора окружного суду про конфіскацію чисел журналу Готові” орг. Укр-го Спортового Союза” з додатком конфіскованих примірників.

Українське педагогічне товариство Рідна Школа”, м.Львів
4.Ф.206, оп.1, спр.344.—Арк.1—6: Замітки в газетах про пожертвування грошових сум окремими особами у фонд товариства.

Наукове товариство ім.Шевченка, м.Львів
5.Ф.309, оп.1, спр.2820.—Арк.1—4: Журнал Все вперед” (Видавництво редакційного комітету).

Сокіл―Батько”, м.Львів
6. Ф.312, оп.1, спр.7. — Арк.1―7: Зразки заяв та листів до намісництва, воєводства і комітету засновників про затвердження статутів і надання дозволу на організування філіалів товариства.
7. Ф.312, оп.1, спр.8. — Арк.1: Положення про роботу відпоручників товариства в повітових філіалах товариства.
8. Ф.312, оп.1, Спр.9. — Арк.1―14: Витяг зі статуту, статті, листи та інші матеріали про зміну статуту товариства в 1934 р.
9. Ф.312, оп.1, спр.10. — Арк.1: Повідомлення про зміну статуту у зв’язку зі зміною характеру діяльності товариства.
10. Ф.312, оп.1, спр.11. — Арк.1―4: Листи Президії Української Парламентарної Репрезентації депутатам польського сейму про клопотання в справі затвердження статуту товариства.
11. Ф.312, оп.1, спр.12. — Арк.1: Історична довідка про заснування і діяльність товариства, складена Гакстеном [С.Гайдучком ― В.К.]
12. Ф.312, оп.1, спр.13. — Арк.1: Звернення ЦК Комуністичного Союза Молоді до Соколів із закликом об’єднатися на боротьбу проти польської окупації та розірвати зв’язок з УНДО, ОУН і Фронтом Єдності”.
13. Ф.312, оп.1, спр.14. — Арк.24: Статут П.С.К. (Повітового Сокільського Комітету).
14. Ф.312, оп.1, спр.70. — Арк.1, 2: Програма руханково-пожарного курсу товариства.
15. Ф.312, оп.1, спр.71. — Арк.1―35: Листування зі старшиною товариства, приватними особами про організування товариством спортивних курсів і надіслання інструкторів.
16. Ф.312, оп.1, спр.72. — Арк.1―11: угоди, складені з Гайдучком Степаном про видання підручників для спортивних вправ та листування з ним з цього питання.
17. Ф.312, оп.1, спр.73. — Арк.1, 2, 4―8: Листування з українським мистецьким гуртком Спокій”, Оленою Кульчицькою та Ярославом Пастернаком про участь в конкурсі на проект ювілейної афіші з нагоди 35-річчя заснування сокільського товариства.
18. Ф.312, оп.1, спр.88. — Арк.3―11, 18―20, 28, 32―38, 45, 56, 71, 183: Листування редакції органів товариства Сокільські Вісти”, Вісти з Запорожа” з науковими, культурноосвітніми та іншими установами і приватними особами про надіслання і поміщення статей та передплату на сокільські часописи.

Редакція газети Новий Час”, м.Львів
19. Ф.315, оп. 1, спр.1. — Арк.1―17, 31―34: Листи кореспондентів до редакції про поміщення статей, передплату журналу та ін.
20. Ф.315, оп. 1, спр.2. — Арк.1―13: Замітки та повідомлення, які надсилались для поміщення в журналі.
21. Ф.315, оп. 1, спр.5. — Арк.1―4: Циркуляр Голови управи товариства Рідна школа” у Львові до Дирекції і Управління шкіл Рідна школа” про підготовку та проведення свята молоді.

Редакція журналу Нова Хата”, м.Львів
22. Ф.327, оп.1, спр.3. — Арк. 5―10, 18, 19, 22: Листи українських товариств, редакцій, організацій про передплату журналу та публікації в ньому інформацій, оголошень та ін.
23. Ф.327, оп.1, спр. 5. — Арк.1―6: Листи БоберськоїІ., БобикевичД., БобикевичК. і БобинськогоВ.
24. Ф.327, оп.1, спр. 28. — Арк.1―5: Листи ПавлусевичаМ., ПарфановичС., ПриходькаВ. і Рейте Олени.

Іван Боберський
25. Ф.366, оп.1, спр.11. — Арк.1―139: Листи члена руханково-стрілецького товариства Сокіл” у Львові Гайдучка Степана про діяльність та стан справ у товаристві. Т.1. [1912―1929].
26. Ф.366, оп.1, спр.12. — Арк.2―22, 46―94: Листи члена руханково-стрілецького товариства Сокіл” у Львові Гайдучка Степана про діяльність та стан справ у товаристві. Т.ІІ [1930―1934].
27. Ф.366, оп.1, спр.13. — Арк.1―35, 35а, 36―49,49а,50―67: Листи члена руханково-стрілецького товариства Сокіл” у Львові Гайдучка Степана про діяльність та стан справ у товаристві. Т.ІІІ [1935―1936].
28. Ф.366, оп.1, спр.14. — Арк.45, 64: Листи члена руханково-стрілецького товариства Сокіл” у Львові Гайдучка Степана про діяльність та стан справ у товаристві. Том IV. [ 1937―1942].

Осінчук Роман
29. Ф.380, оп.1, спр.8. — Арк.1―38: Статті і замітки ОсінчукаР. про охорону здоров’я, опубліковані в періодичних виданнях. Вирізки.

Тисовський Олексанрдр
30. Ф.410, оп.1, спр.43. — Арк.1―3: Правила гри Гаківка” та опис обладнань складені Дротом для часопису Вогні”.
31. Ф.410, оп.1, спр.52. — Арк.1―5, 11―16, 23: Листи від редакцій журналів та видавництв.
32. Ф.410, оп.1, спр.55. — Арк.11―13: Листи Баранського, Баркаса фон Едле, БачинськогоМ., БіликаМ. і БоберськогоІ.
33. Ф.410, оп.1, спр.82. — Арк.1 — 5: Листи ФедусевичаІ.М., П. Франка, М.Чайковського і Т. Чубатого.
34. Ф.410, оп.1, спр.111. — Арк.1―112: Календар Вістий з Запорожа” на 1914р., що видавався товариством Сокіл-Батько”.
35. Ф.410, оп.1, спр.112. — Арк.1―109: Копії журнальних і газетних статей, вирізки з газет і журналів з питань політики, географічні карти Австрії, Галичини, Гамбурга.

Український Горожанський Комітет, м.Львів
36. Ф.462, оп.1, спр.3. — Арк.1, 8, 9, 24, 25, 53: Історична довідка, доповідні записки, листи та інші документи про заснування й діяльність комітету.
37. Ф.462, оп.1, спр.4. — Арк.14, 15: Розпорядження Дирекції поліції про припи нення діяльності Комітету та його опротестування членами ком ітету у листуванні з урядовими установами (і високими посадовцями) у Варшаві.
38. Ф.462, оп.1, справа 5. — Арк.1―4, 21―136, 140: Меморандум, меморіали та звернення до урядів Антанти, Польщі та народів світу про складне політичне та соціальне становище українського населення Галичини.
39. Ф.462, оп.1, спр.13. — Арк.13: Звітні анкети про діяльність секцій комітету.
40. Ф.462, оп.1, спр.258. — Арк.1―37: Статті невстановлених авторів про діяльність укураїнської преси на Східній Галичині.
41. Ф.462, оп.1, спр.265. — Арк.1―5: Списки українських газет і журналів, які видавались в США і Канаді.
42. Ф.462, оп.1, справа 281. — Арк.1, 2: Списки керівного складу комітету за секціями з зазначенням адрес, обгрунтуванням розмірів платні та переліком запотребувань.
43. Ф.462, оп.1, справа 282. — Арк.14, 16, 17: Списки членів Комітету у Львові.
44. Ф.462, оп.1, справа 283. — Арк.2, 7, 8: Списки засновників та членів окружних і місцевих комітетів у повітах Галичини.

Український спортовий союз, м.Львів
45. Ф.624, оп.1, спр.1. Арк.1―8, 13, 21, 22, 24, 25, 35―37, 40, 41: Книга протоколів засідань членів спортивних секцій за 1932―1935рр.
46. Ф.624, оп.1, спр.2. — Арк. 1, 2, 8, 10 12, 13, 24―32, 38―40, 47. Журнал обліку встановлених рекордів по легкій атлетиці”.
47. Ф.624, оп.1, спр.3. — Арк.1, 11: Журнал обліку встановлених рекордів по плаванню.
48. Ф.624, оп.1, спр.4. Арк.1―21, 37: Журнал обліку нагород, виданих спортсменам.

Франко Петро Іванович
49. Ф.640, оп.1, спр.1. — Арк.1―3: Автобіографія.
50. Ф.640, оп.1, спр.14. — Арк.1―3: Газетні матеріали про життя і творчість П.Франка.

Редакція газети Діло” у Львові
51. Ф.779, оп.1, спр.11. — Арк.1―9, 9а, 10―24: Лист МалицькогоМ. з опротестуванням статті ПаліяА. За здоров’я і силу нації” (про діяльність Українського спортивного товариства Луг” у Львові).

Редакція газети Неділя” у Львові
52. Ф.785, оп.1, спр.6. — Арк.7, 8: Листи від українських організацій і товариств (бібліотеки ім.С.Петлюри в Парижі, Народної Української Організації у Львові та ін.) про публікації статей і повід[омлень] в газеті.
53. Ф.785, оп.1, спр.8. — Арк.3, 13, 15, 18: Запрошення редакції Студентського Шляху”, Народної Організації українців у м.Львові та ін. на засідання редколегії, дільницевої старшини та ін.
54. Ф.785, оп.1, спр.12. — Арк.1, 2: Звернення засновників Українського радіового товариства” про пожертвування грошей у фонд організації українських радіопередач.
55. Ф.785, оп.1, спр.13. — Арк.1: Звернення головної старшини товариства Великий Луг” до членів товариства з закликом активізувати свою діяльність.
56. Ф.785, оп.1, спр.18 — Арк.1, 2: Стаття Коменди Йосипа Неділя”. Рукопис.

Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника НАН України

Парфанович Софія
57. Ф.186, спр. 15 — Арк.1―3. Статті автобіографічного характеру, опубліковані у місячнику Наше життя” (Філадельфія) за 1955, 1967рр.

Пеленський Євген Юлій
58. Ф.232, спр.62.—Арк.1—15:. Косар, Кость ― редактор Руханково-спортового вісника”. Листи до студента, Є.Пеленського.

Шендрик Іван
59. Ф. 202, спр. 30. — Арк. 1-2152: Картотека періодичних видань, що виходили українською мовою упродовж 1848 — 1929 рр.

Періодичні видання

60. Байдужі гинуть: Одноднівка з нагоди IV. Запоріжських змагань 15 і 16 вересня 1923 у Львові. ― Львів, 1923.
61. Готові: Часопис Українського Спортового Союзу. ― Львів, 1934―1935.
62. Жінка і спорт: Додаток мод до журналу Нова Хата” ч.5 за травень 1926. ― Львів, 1926.
63. Змаг: Спортовий тижневик. ― Перемишль (1937 ч.1―9), Львів (1937 ч.10 ― 1939 ч.9), 1937―1939.
64. Ловецтво: Сторінка ловецького спорту. ― Львів, 1937―1939.
65. Руханка і спорт: Двотижневий додаток Нового Часу”. — 1926.
66. Руханка і спорт: Додаток для справ фізичного виховання. ― Львів, 1934.
67. Руханковий додаток Сокільських Вістей”. ― Львів, 1929―1931.
68. Руханково-Спортовий Вісник: Відділ Союза українських спортових гуртків студентів середніх шкіл” у Львові. — Львів, 1922―1923.
69. Сокільські Вісти: Орган українського сокільства (1928―1937); часопис присвячений тіловихованню (1938―1939 ч.1). ― Львів, 1928―1939.
70. Спорт: Журнал присвячений усім ділянкам спорту. ― Львів, 1925―1926.
71. Спорт: тижневий додаток Нового Часу” ― присвячений справам фізичного виховання; офіціяльний орган Українського Спортового Союзу (1929 ч.1); тижневий додаток (1931 ч.1); сторінка Українського Спортового Союза (1931 ч.2―16). ― Львів, 1929, 1931.
72. Спорт: Часопис Українського Спорто