УКРАЇНСЬКІ ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ У НІМЕЧЧИНІ (1919—1945 рр.): ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

brief description

Національна академія наук України
Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника

На правах рукопису

Кулеша Надія Михайлівна

УДК 070(09)(=161.2)(430)1919—1945”

Українські періодичні видання у Німеччині (1919—1945рр.):
формування та функціонування

Спеціальність 10.01.08—журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий кеpівник
Романюк Мирослав Миколайович,
доктор історичних наук, професор

Львів—2007

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Історіографія та джерела
1.1. Історіографія проблеми............................................................ 9
1.2. Характеристика джерел.......................................................... 18
РОЗДІЛ 2. Періодика української еміграції міжвоєнних років (1919— 1939 рр.): специфіка цільового призначення і тематики
2.1. Часописи універсального змісту ............................................ 31
2.2. Періодичні видання суспільних рухів і політичних партій.. 49
2.3. Преса культурницького напряму........................................... 83
РОЗДІЛ 3. Українські періодичні видання часів Другої світової війни: комунікативні особливості
3.1. Преса з націоналістичного табору....................................... 104
3.2. Часописи гетьманського спрямування................................. 125
3.3. Періодичні видання для остарбайтерів і військовиків........ 144
ВИСНОВКИ........................................................................................... 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ................ 186
ДОДАТОК.............................................................................................. 216

ВСТУП

Преса української еміграції є невід’ємною частиною національної журналістики, однак незаслужено забута внаслідок несприятливих для української державності суспільно-політичних процесів у XXст. та ідеологічної несумісності з науковими напрямами досліджень у галузі журналістикознавства у підрадянській Україні. Незважаючи на ось уже шістнадцять років існування незалежної Української держави, цей вагомий пласт української культури донині залишається без комплексного і системного опрацювання.
Періодика української еміграції в Німеччині у 1919—1945рр.— виняткове явище в публіцистичному, аналітичному, літературно-художньому, документальному та фактологічному аспектах. Змушена покинути рідні землі внаслідок поразки Визвольних змагань 1917—1920рр., когорта політичних діячів, науковців, журналістів, літераторів, військовиків приступила до творення національної преси, щоб, як зазначив І.Лисяк-Рудницький, національну ідею зберегти й переховати до кращих часів”. Еміграційні періодичні видання відіграли визначну роль в українському просвітництві, формуванні історично об’єктивної репутації української нації серед інших народів, історії української суспільно-політичної думки.
Актуальність теми дослідження. Увага до історії еміграційної української журналістики значно посилилася останніми роками. Однак періодика української еміграції в Німеччині у 1919—1945рр. залишається одним із найменш вивчених пластів національного пресознавства і донині не була об’єктом окpемого дослідження. Бібліографічно було зафіксовано лише частину українських періодичних видань вказаного періоду. Дослідження розвитку й умов функціонування української еміграційної преси в Німеччині заповнить прогалину в українському журналісти­кознавстві, дозволить якнайповніше вивчити і бібліографувати українську періодику XIX—XXст., створення репертуару якої є одним із основних завдань пресознавців.
Перед сучасною українською журналістикою стоять важливі завдан­ня— збереження національної ідентичності, формування національно-патріотичної громадської думки, творення незалежного національного інформаційного простору, в чому їй можуть прислужитися незаперечні надбання і позитивний досвід української еміграційної журналістики в Німеччині 1919—1945рр.
Зв’язок роботи з науковими програмами, проблемами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті загальнодослідницького напряму відділення Науково-дослідний центр періодики” Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника НАН України (номер державної реєстрації 01060002972), що має на меті створення національної бібліографії періодичних видань, написання багатотомної історико-бібліографічної праці Українські періодичні видання в Україні та світі, 1812—1939рр.” та енциклопедичного словника Українська журналіс­тика в іменах”.
Мета роботи обумовлена необхідністю створення національної бібліографії та підготовки науково об’єктивної пpаці з істоpії української журналістики загалом та українського еміграційного пресознавства зокрема. Метою проведеного дослідження було опpацювання і введення в науковий обіг українських періодичних видань, які виходили в Німеччині у 1919—1945рр., аналіз умов їхнього функціонування, вивчення структури, змісту, проблемно-тематичних аспектів.
Для досягнення дослідницької мети було поставлено такі завдання:
— проаналізувати стан вивчення проблеми в українській та зарубіжній історіографії, виявити й дослідити нову історичну інформацію, визначити повноту джерельної бази для висвітлення досліджуваної теми;
— відтворити в хронологічній послідовності процес становлення української преси в Німеччині означеного періоду;
— проаналізувати структуру, змістове наповнення періодичних видань, проблемно-тематичні аспекти, здійснивши при цьому їх поділ на основні типи;
— встановити коло засновників, видавців, редакторів, авторів та проаналізувати умови функціонування української преси в Німеччині досліджуваного періоду;
— визначити роль і місце української преси в Німеччині в системі загальноукраїнської журналістики.
Об’єкт дослідження — українські періодичні видання у Німеччині 1919—1945рр., процес їх становлення і розвитку.
Предмет дослідження — особливості формування та функціонування, структура, змістова наповненість, тематична спрямованість українських періодичних видань у Німеччині вказаного періоду.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 1919—1945рр.— період від закінчення Першої світової війни до закінчення Другої світової війни, коли в Німеччині сформувалася потужна політична еміграція, яка найбільш масово орієнтувалась на дві політичні течії — націоналістичну та консервативну — і гуртувалася переважно навколо двох основних українських еміграційних громадських об’єднань, що припинили своє існування із закінченням Другої світової війни, коли завершувалося також формування третьої хвилі еміграції і розпочинався новий етап розвитку української еміграційної преси.
Територіальні межі дослідження охоплюють терени Німеччини, яка у визначений період дала притулок значній частині української еміграції, особливо політичної, оскільки була єдиною країною в Європі, що домагалася скасування умов Версальського і Тріанонського мирних договорів, які визначали водночас і несправедливе підневільне становище українських земель, а також м.Данціґ (у той час мало статус вільного міста”, тепер м.Ґданськ, Польща). Після закінчення Першої світової війни Німеччина стала одним із важливих осередків українського політичного еміграційного життя, а Берлін — одним з його центрів, оскільки саме тут осіли провідні українські політичні діячі, працівники науки і культури. На німецьких теренах діяла низка українських організацій, товариств, видавництв, об’єднань, пресових агентств, наукова інституція, навколо яких гуртувалися різні категорії емігрантів.
Методологічною основою дослідження є наукові принципи історизму, об’єктивності та комплексності. Для проведення дослідження застосовано порівняльно-аналітичний, бібліографічно-описовий, жанpово-видовий, системно-типологічний, проблемно-хронологічний, індуктивно-дедуктивний, проблемно-тематичний, синхронно-діахронний, кліометрич­ний методи дослідження.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першою в українській історіографії спробою комплексного дослідження україн­ських періодичних видань у Німеччині в 1919—1945рр. як самостійного явища в системі національної журналістики ХХст.
Уперше бібліографовано і введено в науковий обіг 66 українських періодичних видань у Німеччині, частина яких не була жодним чином зафіксована у пресознавчій літературі; відкрито і досліджено маловідомий пласт українських еміграційних часописів.
У науковий обіг уперше введено фактологічну інформацію щодо редакційних колегій, місця виходу і періодичності та іншої атрибуції (ціна, передплата, адреси редакцій і адміністрацій, обсяг, тираж, друкарні, які обслуговували видання) та функціонування періодичних видань. Проаналізовано і введено в науковий обіг імена редакторів, видавців, співробітників, розкрито низку псевдонімів та криптонімів авторів творення змісту часописів.
Здійснено детальне вивчення структури, змісту, типологічної специфіки та умов і особливостей функціонування досліджуваної періодики, проблемно-тематичних аспектів пресового комплексу, яке засвідчило, що увага творців української преси в Німеччині була зосереджена на суспільно-політичному і культурному житті як емігрантів, так і українців на етнічних землях, на проблемі консолідації українського народу, процесі об’єднання навколо ідеї української державності.
Уперше вивчено, проаналізовано й запроваджено до наукового обігу значний масив архівних матеріалів, завдяки яким вдалося віднайти інформацію про невідомі до цього періодичні видання і відтворити цілісну картину функціонування досліджуваної преси.
Практичне значення результатів дослідження. Представлений у роботі фактичний матеріал, основні теоретичні положення і висновки можуть бути використані при вивченні історії української журналістики та історії України загалом, розробці спеціальних і узагальнюючих праць з історії українсько-німецьких відносин. Матеріали дисертації можуть бути застосовані для підготовки спецкурсів і спецсемінарів Українська еміграційна періодика” та для доповнення і уточнення матеріалів до викладання курсу Історія української журналістики”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, авторефе­рат, опубліковані наукові статті, в яких викладено основні положення роботи, виконані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дисертації. Рукопис роботи обговорено у відділенні Науково-дослідний центр періодики” Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника НАН України. Основні положення та результати дослідження виголошені у формі доповідей на чотирьох Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 2000, 2002, 2003, 2005рр.), Всеукраїнській науково-практичній конференції Українська журналістика в контексті доби” (Львів, 23—24вересня 2004р.), IV Тикторівських читаннях Видавнича справа в Україні: міст між минулим і майбутнім” (Львів, 26—27жовтня 2006р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у дев’яти статтях у фахових наукових збірниках, у п’яти опублікованих доповідях, виголошених на вказаних наукових конференціях, а також були вміщені в п’яти випусках матеріалів до енциклопедичного словника Українська журналістика в іменах”.
Структура дисертації. Дисертацією є рукопис обсягом 185 сторінок, який складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім параграфів, висновків, списку використаних джерел і літератури (359 позицій) та додатка (бібліографовано українські періодичні видання, які виходили в Німеччині впродовж досліджуваного періоду).

bibliography

ВИСНОВКИ

Одна з найважливіших складових культури — преса — завжди відігравала вагому роль у становленні громадянської позиції суспільства. Для української нації вона стала визначальним фактором формування національ­ної свідомості, зокрема у першій половині XXст. Особливе значення у цьому контексті мала національна преса, що виходила на еміграції, адже вона виконувала функції єдиного засобу інформації рідною мовою, комунікатора, просвітника і вчителя, пропагатора української ідеї серед інших народів. На етапі творення повного репертуару українських періодичних видань комплексне вивчення періодики української еміграції становить важливий розділ сучасного журналістикознавства. Історіографія української журналіс­тики постійно поповнюється різноаспектними дослідженнями науковців, але до сьогодні немає необхідної кількості праць, присвячених еміграційній пресі українців, яка виходила в Німеччині у 1919—1945рр.
Саме тому під час проведення дослідження значна увага була приділена вивченню та аналізу праць з історії України, українських та зарубіжних науковців у галузі історії та теорії журналістики. Вивчені монографії, колек­тивні праці, статті, архівні фонди, матеріали періодичних видань 1919—1945рр., мемуаристика значно сприяли відтворенню основних аспектів роз­витку та умов функціонування української еміграційної преси в Німеччині.
За час 1919—1945рр. у Німеччині виходило 66 українських періодичних видань: 35 часописів у міжвоєнний період та 32 — у період Другої світової війни (Український Вісник” своїм виходом захопив кінець міжвоєнного періоду та весь період війни). У міжвоєнний період над створенням української преси працювала переважно політична еміграція, що була представлена консервативними силами, прихильниками націоналістичної ідеї, у невеликій кількості — діячами УНР. Окрему групу часописів створювали прихильники Є.Петрушевича, який з 1923р. переорієнтувався” на радянську Україну, та прокомуністичні сили. Більшість з цих видань (28) виходили в Берліні; крім того, по 2 часописи видавано в Зальцведелі та Мюнхені, 3 — в Данціґу. Особливістю цього часового відтинку були також 7 німецькомовних пресодруків, творених українською еміграцією для популяризації українського питання у німецькому середовищі.
Перші періодичні видання досліджуваного періоду стали послідовника­ми таборових часописів у Німеччині часів Першої світової війни. Наступник таборового Вільного Слова” у Зальцведелі газета Шлях”, зорієнтована насамперед на інтернованих українських вояків, перестала бути спеціально таборовою ґазетою”, а стала єдиним на той час періодичним виданням для всіх українців у Німеччині. Цей універсальний часопис (поряд з ним виходив Ілюстрований додаток до Шляху”) фінансувався Українською Військово-Санітарною Місією для справ полонених у Німеччині” і припинив своє існування разом з її розформуванням у серпні 1920р., місія передала справи по опіці полоненими посольству УНР у Берліні (дипломатичний відділ посольства УНР в Берліні видавав свій Інформаційний бюлетень”). На зміну Шляху” прийшов новий часопис універсального змісту — Нове Слово”, який виходив у Берліні впродовж двох останніх місяців 1920р. і до фінансу­вання якого теж мали відношення діячі УНР (припинив своє існування через брак коштів). Епоху” універсальних часописів міжвоєння завершило Україн­ське Слово”, що виходило в Берліні з 21 січня 1921р. до початку квітня 1922р. (цей часопис вважався прогетьманським, оскільки в ньому працювали діячі консервативного спрямування Д.Дорошенко та С.Томашівський).
Особливою ознакою міжвоєнного періоду для української преси стала єдина спроба видавання щоденника, який проіснував майже 3 місяці (з 24 грудня 1921р. до 18 березня 1922р.) і через фінансові труднощі припинив свій вихід. Видавці Українського Слова”, яке перед тим виходило двічі (майже весь 1921р.) та тричі (14 чисел наприкінці 1921р.) на тиждень, не розрахували свої матеріальні можливості. Прикметно, що редактором цих трьох видань для масового читача був З.Кузеля, співпрацював з ними також Б.Лепкий.
У цей час у Німеччині набирала обертів економічна криза, яка негативно позначилася і на виході багатьох еміграційних видань. Лише одним числом 1923р. обмежився вихід Бюлетеня Видавництва Української Молоді”, 1924р. припинив існування Український Козак” (виходив з лютого 1923р.)— друкований орган Українського Національного Козацького Товариства; з грудня 1923р. до червня 1924р. виходив Літопис політики, письменства і мистецтва”. З припиненням існування Літопису...” на видавничому полі еміграції наступило затишшя. У цей час продовжував виходити лише Український Прапор” Є.Петрушевича, який 1923р. переїхав з Відня до Берліна разом зі своїм друкованим органом. Перехід на радянофільські позиції Є.Петрушевича дав змогу функціонувати Українському Прапору” двотижневиком безперебійно до кінця 1929р.
Винятком у цій видавничій перерві були два рукописні студентські видання Сміхомет” (1923—1938рр.) та Чорноморе” (1925—1927рр.) у Данціґу та німецькомовний часопис Osteuropäische Korrespondenz für Politik, Wirtschaft und Kultur” (1924—1934рр.) у Берліні, який на початках фінансувався пресовим відділом міністерства закордонних справ Німеччини та особисто Є.Коновальцем.
1927р. почалася відлига” у видавничому еміграційному процесі — вийшов у світ друкований орган Союзу Українських Старшин Військовий Вісник” (1927—1929рр.), який завершився на п’ятому числі. З 1928р. на німецьких теренах заявили про себе прокомуністично налаштовані періодичні видання: Український Робітник” (1928—1931рр.), Робітнича єдність” (1929р.), Українська Газета” (1929—1931рр.), Голос Українського Робітника” (1932—1933рр.), вихід яких припинився з приходом до влади націонал-соціалістичної партії Гітлера і забороною діяльності комуністичної партії. 1932р. припинив своє існування і радянофільський Український Прапор”. У цьому ж році Є.Петрушевич видавав німецькомовний бюлетень Ukrainische Korrespondenz”.
1929р. почав виходити Бюлетень Гетьманської Управи” (1929—1936рр.), який обмежився 27 числами. Прогетьманські сили в середині 1930-хрр. видавали німецькомовний місячник Der Slavische Osten” (1934р.), непе­ріодичні інформативні видання Комунікат Української Громади в Німеччині” (1935—1936рр.), Комунікат пресового відділу Гетьманської Управи” (1937—1938р.) та Бюлетень Української Громади в Німеччині” (1939р.).
Початок 1930-хрр. ознаменований розгортанням видавничої діяльності пресової агенції Українська Пресова Служба”, яка, окрім видавничих завдань, виконувала роль офіційного бюро українських націоналістів у Німеччині. За її дорученням ще одна пресова агенція УВО-ОУН — Osteuropäische Korrespondenz” — видала німецькомовний бюлетень Ukraine-Bericht” (1930р.). Вже самостійно УПС видавала бюлетені українською (Українська Пресова Служба”, 1931—1934, 1937—1939рр.) та німецькою (Ukrainischer Pressedienst”, 1931—1934, 1937—1939рр.) мовами. Крім того, ця служба видавала Інформаційний листок” (1933р.) як протидію прокомуністичній газеті Голос Українського Робітника”, німецькомовний журнал Die Ukraine” (1933р.), збірник промов, законів і розпорядків Третя Німеччина” (1934р.) та бюлетень Націоналістична Пресова Служба” (1938—1939рр., опісля виходив у Римі).
Періодичні органи Українського Наукового Інституту в Берліні під редакцією З.Кузелі Вісти Українського Наукового Інституту в Берліні” (1933—1938рр.) та Ukrainische Kulturberichte” (1933—1939рр.) були зорієнтовані на зацікавлену українську аудиторію з метою глибшого ознайомлення з основними культурними та економічними напрямами розвитку Німеччини та інформування німецької громадськості про культурне життя України і пропагандивно-наукову діяльність Українського Наукового Інституту відповідно.
Видання міжвоєнного періоду назагал були недовготривалими, функціонуючи щонайбільше 2—3 роки (до рекордсменів” належить лише Український Прапор” (1923—1932рр.). Фінансова скрута еміграції відбилася також на періодичності видань. Характерною для цього періоду є мала кількість тижневиків (3), двотижневиків (2) і місячників (5). Єдиним стабільним виданням був Шлях”, який з’являвся двічі на тиждень. Більшість часописів виходила неперіодично (13) або ж змінювала свою регулярність (Українське Слово”, Український Козак”, Osteuropäische Korrespondenz”, Український Прапор”).
За тематичною спрямованістю 3 з досліджуваних періодичних видань були універсального змісту, 7 — культурницького спрямування, 24 часописи були виразниками політичних уподобань своїх видавців та органами суспільних рухів, товариств, об’єднань (7 видань прогетьмансько-консерва­тивного спрямування, 10 націоналістичних, 1 УНР-івське, 2 радянофільські, 4прокомуністичні).
Характерними ознаками цих часописів (крім прокомуністичних) була державотворча акцентація публікацій, національно-патріотична спрямова­ність, більшість з них виконували просвітницьку роль. За рівнем сприйняття українська періодика в Німеччині міжвоєнного періоду призначалася для широкого кола читачів, орієнтуючись також на інтереси різних соціальних прошарків та задовольняючи потреби тих, хто цікавився певними сферами науки, техніки, культури.
Визначальною для цього періоду була присутність у видавничому процесі В.Андрієвського, І.Герасимовича, Д.Дорошенка, А.Жука, З.Кузелі, В.Леонтовича, Б.Лепкого, М.Омеляновича-Павленка, В.Петріва, С.Тома­шівського та багатьох інших непересічних діячів української політики, науки, культури, економіки, військової справи, що забезпечило високий рівень видаваних часописів (особливо перших років післявоєнного десятиліт­тя) як у технічному плані (часописи Шлях”, Нове Слово”, Українське Слово” відповідали європейським стандартам масової преси), так і високоякісними різноаспектними текстами. Були окремі спроби ілюструвати видання (тижневик Літопис...” поряд з інтелектуальними статтями, розрахованими на підготовленого читача, друкував Образковий додаток” зі зразками мод, ілюстрований додаток виходив з часописом Шлях”; містив чимало ілюстрацій і Український Козак”).
Українська еміграційна преса в Німеччині міжвоєнного періоду була послідовно ідеологічно-виховною і провідницькою, переважній частині цієї періодики притаманне своєрідне пресове культурництво” — етнографізм, просвітянство і т.ін. Поряд з тим щораз більша увага приділялася своєчасній інформації про світові події та міжнародні політичні відносини. З активіза­цією політичних рухів початку 1930-хрр. видавничий акцент змістився на розвиток політично-пресових акцій — почали з’являтися інформаційні видання зі сконцентрованим викладом подієвого матеріалу, передрукованого з інших пресових видань, спорядженого коментарями самих видавців.
Для української преси в Німеччині часів Другої світової війни визначальними були нові умови функціонування. Перебування на території Третього Райху, окрім української еміграції, мільйонів українських робітників, військовополонених та добровольців спричинило видавництво для них преси рідною мовою під патронатом” німецьких пропагандивних інституцій, в яких були задіяні і українські журналісти. Загалом у часи війни в Німеччині виходило 32 українські періодичні видання: 17 часописів для українських робітників, військовополонених та добровольців і 15 — української еміграції.
Преса для остарбайтерів та військовиків, яка безумовно була підконт­рольною спеціальним підрозділам німецьких міністерств, орієнтувалася перш за все на специфіку читацької аудиторії. До її складу входили 8 видань для остарбайтерів, з них 3 для робітників (Українець” (Берлін, 1942—1944рр.) для східноукраїнських робітників і Вісті” (Берлін, 1943—1944рр.) для робітників з Генерал-Губернаторства та фаховий часопис для гірників На шахті” (Дортмунд, 1942—1945рр.), 2 видання для сільськогосподарських робітників (Хлібороб” (Берлін, 1943—1944рр.) — сільськогосподарський додаток до Українця”, та часопис Земля” (Пляуен, 1944—1945рр.), 2 літературно-мистецькі журнали (Дозвілля” (Берлін, Пляуен, 1943—1944рр.) і Будівництво” (Берлін, 1944р.) і часопис для всіх українців у Німеччині Голос” (Берлін, 1939—1945рр.). Виконуючи передусім антикомінтер­нівські” завдання владних замовників, ці видання, створювані українськими редакційними колективами, несли також просвітницьку, культурницьку, виховну місії, намагаючись подавати матеріали, спрямовані на розвиток державницьких настроїв читачів та бути їм моральною підтримкою на чужині. За змістовим наповненням ці часописи поділяються на 5універсального змісту (два з них містили фахову сторінку), 1 фаховий та 2літературно-мистецькі.
Преса для українських військовополонених та вояків представлена 9виданнями. Для українських полонених виходило 2 часописи: газета Нова Доба” (Берлін, 1941—1944рр.) і журнал Україна” (Вустрау, 1943—1944рр.). 7 видань призначалися для добровольців: фронтові газети, приписані до польових пошт”, Український Доброволець” (1943—1945рр.), За Україну” (1945р.), Тризуб” (1945р.), ілюстрований журнал Наша сила” (1944р.) та сатирично-гумористичний часопис Шершень” (1944р.); журнал Вояцька Слава” (Вустрау, 1944р.) творився для поранених добровольців. Ілюстрований журнал За нову Европу” (Берлін, 1944р.) виходив для допоміжних охоронних формувань. За змістовим наповненням ці періодичні видання поділяються на 4 універсального змісту та 5 літературно-мистецьких. Щодо періодичності, то це були 2 місячники, 2 двотижневики, 1 тижневик, 2 виходили двічі на тиждень, 2— з нез’ясованою регулярністю. Хоча тематично ці видання були перш за все зорієнтовані на пропагування ідеї побудови Нової Європи”, непереможної німецької армії та зброї, українські редактори та журналісти наповнювали їх зміст ідеями боротьби з більшовизмом, відродження національного обличчя України, побудови української самостійної держави.
Українська еміграція під час Другої світової війни гуртувалася навколо двох офіційно дозволених німецькою владою українських організацій — націоналістичного Українського Національного Об’єднання та прогетьман­ської Української Громади в Німеччині. До української націоналістичної преси цього періоду належать 9 видань: суспільно-політичний часопис — орган УНО Український Вісник”, який продовжував виходити ще з 1937р. аж до закінчення війни, 3 часописи були виразниками політичних поглядів суспільних товариств і об’єднань (Бюлетень Головної Управи Українського Національного Об’єднання в Німеччині” (1941—1942рр.), Іскра” (1941р.), Український робітник” (1941р.), 1 літературно-просвітницький журнал (Вітрила”, 1942р.), 2 студентські журнали (становий Бюлетень Централі Націоналістичного Об’єднання Українських Студенів Великонімеччини (НОУС)” (1943—1944рр.) та сатиричний Щипавка” (1941—1942рр.), 1інформаційний бюлетень Европейська Інформаційна Служба (ЕВІНС)” = Українська Інформаційна Служба (УКРІНС)” (1939—1941рр.), 1 фахове видання (Авторемісник”, 1941р.), які за періодичністю поділяються на 1місячник, 1 тижневик, 1 двотижневик 2 неперіодичних видання і 3 видання з нез’ясованою регулярністю. Український Вісник” у воєнний час змінював ритмічність виходу: місячник, двотижневик, декадник і тижневик.
Прогетьманський сектор преси часів Другої світової війни нараховував 6видань, серед них функціонували 1 часопис універсального змісту, який водночас був друкованим органом Української Громади в Німеччині (Українська Дійсність”, 1940—1945рр.), 2 фахові часописи (Воєнно-Науковий Альманах” (1944р.) та Господарська Прилога” до Української Дійсності” (1942р.), 1 інформаційне видання (Бюлетень Вищого Проводу Гетьманського Руху” (1944р.), 2 суспільно-політичні журнали (Нація в поході” (1939—1941р.) та На відсіч!” (1939—1940рр.). Серед прогетьманських видань — 1 місячник, 1 двотижневик, 3 з нез’ясованою регулярністю, Українська Дійсність” починала свій вихід двотижневиком, а з середини 1941р. виходила тричі на місяць.
Найбільш тривалими, регулярними і тиражованими змогли в часи війни стати лише офіційні видання УНО та Української Громади, які взяли на себе провідницьку відповідальність за ідеологічно-моральне виховання читацької аудиторії. Своїм публіцистичним та інформаційним наповненням вони намагалися максимально охопити різносторонні запити читача, виконуючи визначальні завдання: творення державницького світогляду українського народу, плекання української традиції.
Для української преси воєнного часу притаманне заснування спеціальних видань — галузевих, фахових, станових, які поряд з літературно-мистецькими, політичними і масовими часописами намагалися забезпечити інтереси читачів різних професійних зацікавлень, відмінних політичних уподобань, вікового цензу і т.ін.
Преса української еміграції часів Другої світової війни стала закономірним продовженням преси міжвоєнного періоду, оскільки творилася як представниками старшої ґенерації еміграції (В.Андрієвський, В.Бірчак, О.Губчак, С.Довгаль, Д.Дорошенко, П.Ковалів, Ю.Русов та ін.), так і плеяди українських журналістів, редакторів, публіцистів, які прилучилися до видання еміграційної періодики, а також преси для українських остарбайтерів, полонених і добровольців у воєнні часи (А.Білинський, І.Гриневич, Д.Квітковський, Б.Кравців, І.Лисяк-Рудницький, А.Луців, І.Мельник, Б.Осадчук, В.Панченко-Юревич, М.Пасіка, В.Рудко, В.Янів та багатоін.). Прикметним стало залучення до видавництва періодики для остарбайтерів відомих українських літераторів, які рятувалися втечею на захід, Ю.Косача, І.Костецького, Г.Костюка, В.Софроніва-Левицького, Ю.Шеве­льова таін. Потужний журналістсько-редакторський актив преси воєнного часу зумовив наповнення тогочасної української періодики високоякісними аналітичними, концептуальними публіцистичними матеріалами, забезпечив сторінки газет і журналів різножанровими тематичними публікаціями, привертаючи увагу як масового, так і спеціально підготовленого читача комплексом репортажів і кореспонденцій, нарисів і замальовок, оглядів і статей, фейлетонів і гуморесок, розвідок, літературних творів та мемуаристики.
Українська преса в Німеччині, що була своєрідним свідком перебування великої кількості представників українського народу на еміграції, фіксувала фактологічний матеріал про становлення і розвиток наукових інституцій, культурних течій, громадських організацій, політичних рухів, які здійснили вагомий внесок у формування державницьких доктрин, розробку моделей майбутнього суспільного ладу в незалежній Україні. Українська преса відіграла незаперечну роль у різних формах пропаганди ідеї української державності серед громадськості європейських країн, у пошуках прихильників цієї ідеї серед авторитетних представників світової спільноти, була засобом послідовної критики політичних режимів, що панували на українських землях.
Питома основа української еміграційної преси у Німеччині визначалася її постійною і напруженою боротьбою за національно-культурний розвиток всього українського народу. Приналежність українства до різних політичних напрямів віддзеркалювалася і в періодиці, але, незважаючи на це, більшість еміграційних часописів ідеологічно творили національну пресу. Ця особлива риса притаманна всім еміграційним періодичним виданням за винятком української прокомуністичної преси на теренах Німеччини, яка хоча й виходила українською мовою, служила лише агітаційно-пропагандивним знаряддям більшовицької диктатури. Особливе місце займають видання для українських остарбайтерів і військовиків, які також створювалися з метою агітаційно-пропагандивного впливу на читача, тільки вже німецьким диктатором, але оскільки основним завданням німецької пропаганди була боротьба з комуністичною ідеологією, зокрема з більшовицькою, цій пресі залишався національний сектор”, зовсім не представлений у прокомуністичних часописах. Таким чином, періодика української еміграції в Німеччині у 1919—1945рр. творила вагомий сегмент національної преси, яка визначалася щирою ідейністю та світоглядною безкомпромісністю. Своїм головним завданням вона ставила пропаганду тих загальноукраїнських ідей та прагнень, які не могли публічно виголошуватися поневоленими українцями на їх рідних землях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Аpхівні джеpела
Центральний державний архів у м.Львові

Греко-католицька митрополича консисторія, м.Львів
1. Ф.201, оп.1т, спр.284.— Арк.1—3: Примірник бюлетеня Ukraine-Bericht”, 1930.
2. Ф.201, оп.1т, спр.288.— Арк.1—5: Примірник бюлетеня Інформаційний листок”, 1933.
3. Ф.201, оп.1т, спр.294.— Арк.1—25: Бюлетень Der Slavische Osten”, 1934, Nr.2, 3.

Наукове товариство ім.Шевченка, м.Львів
4. Ф.309, оп.1, од. зб.916.— Арк. 6—8: Список видань, висланих бібліотеці НТШ у Львові від видавництва Українське Слово” та товариства Ukrainische Gesellschaft”, 1922р.
5. Ф.309, оп.1, спр.850.— 28арк.: Списки українських закордонних товариств та редакцій, б/д.
6. Ф.309, оп.1, спр.858.— 53арк.: Списки закордонних видавництв, наукових установ і приватних осіб, з якими відбувався обмін літературою. Т.1, 1922—1928рр.
7. Ф.309, оп.1, спр.859.— 29арк.: Списки закордонних видавництв, наукових установ і приватних осіб, з якими відбувався обмін літературою. Т.2, 1931—1934рр., 1936—1937рр.
8. Ф.309, оп.1, од.зб.897.— Арк.1—40: Листи українських організацій в Бразилії, Канаді, Німеччині, США та ін. Про обмін літературою, 1911—1939рр.
9. Ф.309, оп.1, од.зб.898.— Арк.1—19: Листи Українського Наукового Інституту в Берліні та редакції Український Прапор” про обмін літературою, 1928—1939рр.
10. Ф.309, оп.1, од.зб.1669.— Арк.1—58: Українська преса 1934р.
11. Ф.309, оп.1, од.зб.2043.— Арк.87—88зв.: Гетьманська Управа у справі допомоги голодуючим в Україні, листопад 1933р.
12. Ф.309, оп.2, од. зб.178.— Арк.27—28зв.: Лист А.Жука про партійні справи та часопис Нове Слово”, 1921р.
13. Ф.309, оп.2, од. зб.200.— Арк.1—4: Примірник бюлетеня Ukrainischer Pressedienst”, 1939р.

Українське спортивне товариство Сокіл-Батько”, м.Львів
14. Ф.312, оп.1, од.зб.171.— Арк.5: Список закордонної української періодики, яку отримувала Українська книжкова палата 1932р.

Шептицький Андрей (Роман-Марія-Александр, 1865—1944), граф, Митрополит Галицький греко-католицької Церкви, архиєпископ Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський, культурний і церковний діяч, меценат, дійсний член НТШ
15. Ф.358, оп.3р., спр.118.— 2арк.: Послання Апостольського Візитатора до українців-католиків візантійсько-слов’янського обряду у Великонімеччині, 1941р.
16. Ф.358, оп.3р., спр.135.— 2арк.: Меморандум П.Вергуна про голод в Україні, 1933р.
17. Ф.358, оп.3р., спр.136.— 1арк.: Лист до генерал-майора Гренера Вільгельма у Берліні про пожертвування грошей на заснування інституту і призначення Вергуна Петра членом кураторії інституту, 1933.
18. Ф.358, оп.3р., спр.138.— 31арк.: Звіт П.Вергуна про роботу в Німеччині за період 19.02.1936—30.06.1938рр.
19. Ф.358, оп.3р., спр.139.— 1арк.: Лист Петра Вергуна з Берліна про введення антимісу” для відправлення греко-католицьких обрядів військовими капеланами в польових умовах 02.07.1942р.

Назарук Осип (1883—1940), адвокат, журналіст і публіцист, письменник, громадський і політичний діяч
20. Ф.359, оп.1, спр.205.— Арк.1—221: Листи до П.Скоропадського (1935—1939рр.).
21. Ф.359, оп.1, спр.216.— Арк.1—7: Листи Андрієвського з Праги про поширення гетьманського руху, 1928р.
22. Ф.359, оп.1, спр.270.— Арк.1—8: Лист З.Кузелі до видавництва Української католицької організації у Львові, 1932р.
23. Ф.359, оп.1, спр.301.— Арк.1—8: Лист Є.Петрушевича про переїзд до Берліна, 1923р.
24. Ф.359, оп.1, спр.316.— Арк.1—83: Листи П.Скоропадського, 1926—1940рр.

Томашівський Степан (1875—1930), історик, публіцист, політичний діяч, дійсний член НТШ
25. Ф.368, оп.1, спр.177.— Арк.1—14: Листи В.Кучабського.
26. Ф.368, оп.1, спр.178: Листи В.Липинського.

Державний архів Львівської області

27. Ф.11, оп.1, спр.3911.— Арк.1—10: Справа про конфіскацію 1924р. часопису Український Прапор”.
28. Ф.11, оп.3, спр.1969: Про заборону розповсюдження 1929р. деяких німецьких і радянських українських періодичних видань.
29. Ф.11, оп.29, спр. 3880: Витяги з газет 1924р. про урядування Петрушевича.

Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника НАН України

Окремі надходження
30. Ф.9, од. зб. 4038.— Арк. 2: Виписки з листів до В.Липинського про гетьманський рух в Чехії та Німеччині, 1925р.
31. Ф.9, од. зб. 4182.— Арк.1: Лист Д.Антоновича до О.Скорописа-Йолтуховського, заступника Голови кураторії УНІ в Берліні, 1932р.
32. Ф.9, од. зб. 4184.— Арк.1: Лист Е.Вінтера до колективу УНІ в Берліні, 1932р.
33. Ф.9, од. зб. 4185.— Арк.1: Лист ректора Українського університету в Празі Горбачевського до УНІ в Берліні, 1932р.
34. Ф.9, од. зб. 4187.— Арк.1: Лист Г.Майера до УНІ в Берліні, 1932р.
35. Ф.9, од. зб. 4188.— Арк.1: Лист А.Пальме до працівників УНІ в Берліні, 1932р.
36. Ф.9, од. зб. 4191.— Арк.1—27: Бюлетень Вісти Українського Наукового Інституту в Берліні”, 1933р., ч.1—3.
37. Ф.9, од. зб. 4404.— Арк.1—2: Лист С.Федака до З.Кузелі, 1931р.
38. Ф.9, од. зб. 4490.— Арк.1: Лист Є.Бачинського до З.Кузелі, 1921р.
39. Ф.9, од. зб. 4502.— Арк.1: Лист до З.Кузелі про надсилання Українського Слова”.
40. Ф.9, од. зб. 4506.— Арк.1—2: Лист до редактора Українського Слова” З.Кузелі, 1921р.
41. Ф.9, од. зб. 4509.— Арк.1: Лист О.Софроняка до З.Кузелі, 1921р.
42. Ф.9, од. зб. 4524.— Арк.1—3: Лист А.Волошина до З.Кузелі, 1924р.
43. Ф.9, од. зб. 4654.— Арк.1—2: Лист М.Возняка до редакції видавництва Українське Слово” в Берліні, 1923р.
44. Ф.9, од. зб. 4668.— Арк.1—14: Листи К.Трильовського до З.Кузелі.
45. Ф.9, од. зб. 4672.— Арк.1—2: Лист П.Ковжуна до редакції видавництва Українське Слово” в Берліні, 1923р.
46. Ф.9, од. зб. 4673.— Арк.1—2: Листи П.Ковжуна до З.Кузелі, 1923р.
47. Ф.9, од. зб. 4675.— Арк.1—2: Лист Р.Смаль-Стоцького, 1923р.

Гнатюк Володимир Михайлович
48. Ф.34, спр.307.Арк.1—38: Листи З.Кузелі, 1921—1924рр.

Щурат Василь Григорович
49. Ф.206, од. зб 625.— Арк.1—15: Листи С.Томашівського про видавничі справи видавництва Ратай” в Берліні, 1923р.

Пеленський Євген Юлій
50. Ф.232, спр.64, п.2.— Арк.1: Лист З.Кузелі про надсилання праць в бібліотеку Інституту, 1933р.

Кузеля Зенон
51. № K-r, 197, п.19.— Арк.1—2: Лист до І.Калиновича, 1924р.
52. Ф.258, спр.8, п.1.— Арк.1—3: Облік додаткової роботи З.Кузелі у видавництві Українське Слово”, 1923—1924рр.
53. Ф.258, спр.43, п.1.— Арк.1: Лист до Малюгіна в справі передплатників газети, 1922р.
54. Ф.258, спр.67, п.1.— Арк.1—2: Лист до С.Шемета в справі діяльності Української Громади, 1927р.
55. Ф.258, спр.84, п.1.— Арк.1: Лист до українських пресових бюро щодо надсилання матеріалів до газети Нове Слово”, 1920р.
56. Ф.258, спр.85, п.1.— Арк.1: Листи З.Кузелі до Пресцентру при уряді про повідомлення в українській комуністичній пресі та діяльність редакції Osteuropäische Korrespondenz”, 1930р., 1931р.
57. Ф.258, спр.211, п.3.— Арк.1: Лист від Федини до редакції Osteuropäische Korrespondenz”, 1929р.
58. Ф.258, спр.250, п.3.— Арк.1—2: Лист видавництва службової преси Verlag Beamtepresse GMBH” щодо видання брошури Wir lernen Ukrainisch”, 1943р.
59. Ф.258, спр. 370—390: Редакційні матеріали газети Шлях”, відомості про передплатників та інших отримувачів видання, 1919, 1920р.
60. Ф.258, спр. 393.— Арк.1—2: Довідка, видана І.Полтавця-Остряниці про те, що він є співробітником часопису Нове Слово”, 1920р.
61. Ф.258, спр. 469.— Арк.1—2: Лист до редакції Нового Слова” про надсилання газети, 1920р.
62. Ф.258, спр. 470.— Арк.1: Лист до редакції Нового Слова” про передплату, 1920р.
63. Ф.258, спр. 488.— Арк.1: Лист редакції Українського Слова” про зміну адреси редакції, 1921р.
64. Ф.258, спр. 489.— Арк.1—2: Договір між редакцією Українського Слова” та друкарнею видавництва щодо випуску газети, 1921р.
65. Ф.258, спр.563, п.7.— Арк.1: Довідка про український часопис Український Студент”, б/д [1940-ві рр.].
66. Ф.258, спр.618, п.8.— Арк.1: Лист Українського товариства в Берліні до суду першої інстанції про вибори управління товариства, 1927р.
67. Ф.285, спр.646, п.9.— Арк.1—4: Лист Р.Данилевича щодо діяльності допомогової акції військовополоненим, 1942р.
68. Ф.285, спр.647, п.9.— Арк.1—25: Звіт про діяльність Головного комітету допомоги українським військовополоненим, 1943р.
69. Ф.285, спр.648, п.9.— Арк.1—4: Лист від Українського Допомогового Комітету для військовополонених українців до Р.Данилевича, 1943р.
70. Ф.Спецфонд”, спр. 315с—390с.: Матриці газети Український Доброволець”, 1943—1944рр.

Періодичні видання
71. Авторемісник: Часопис українських авторемісників.— Берлін, 1943.
72. Бюлетень Видавництва Української Молоді.— Берлін, 1923.
73. Бюлетень Вищого Проводу гетьманського руху.— Берлін, 1944.
74. Бюлетень Гетьманської Управи.— Берлін, 1929—1936.— На правах рукопису.
75. Бюлетень Головної Управи Українського Національного Обєднання в Німеччині.— Берлін, 1941—1942.
76. Бюлетень Української Громади в Ні