ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ГАЗЕТНІЙ ПЕРІОДИЦІ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ : ТЕНДЕНЦИИ И ПЕРСПЕКТИВЫ евроинтеграционных процессов В газетной периодике УКРАИНЫ И ПОЛЬШИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

ПОПЛАВСЬКА ВІКТОРІЯ ВІТАЛІЇВНА

УДК 070.431.5(477+438):327.39(4)ЄС

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
В ГАЗЕТНІЙ ПЕРІОДИЦІ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ
10.01.08 журналістика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Мелещенко Олександр Костянтинович

Київ - 2007

ЗМІСТ

Вступ.... 3
Розділ І. Політика України та Польщі в процесі євроінтеграції
у контексті наукових досліджень 13
1.1. Історико-політологічний, джерелознавчий огляд літератури
з проблем євроінтеграційної політики України і Польщі 13
1.2. Аналіз пресознавчих праць з проблем євроінтеграції України .26
1.3. Методологічні засади та законодавча база існування ЄС .39
Висновки до розділу44
Розділ 2. Газета Виборча” в контексті євроінтеграційних процесів .. 46
2.1. Газета Виборча” як лідер національної журналістики в процесі
переходу польського суспільства від тоталітаризму до демократії,
формування її моделі як типу видання ..46
2.2. Інформаційна кампанія щодо вступу Польщі до Євросоюзу ..55
2.3. Національні інтереси Польщі у контексті євроінтеграції ..73
2.4. Сприяння українським євроінтеграційним процесам на сторінках Газети Виборчої”....91
Висновки до розділу .105
Розділ 3. Інформаційна політика тижневика Дзеркало тижня” у висвітленні проблем євроінтеграції України ..108
3.1. Роз’яснення сутності європолітики на сторінках тижневика ...108
3.2. Вирішення внутрішніх проблеми України як чинник вступу
до ЄС ......131
3.3. Політика держав Вишеградської групи та Польщі щодо сприяння України у її євроінтеграційних процесах .. 155
Висновки до розділу .166
Висновки ..168
Список використаних джерел і літератури 174

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Упродовж тривалого часу Україна як незалежна держава була відсутня на політичній карті світу, бо входила до складу Радянського Союзу. Найближчий географічний сусід України - Польща - хоча і декларувалася як самостійна держава, також перебувала під впливом радянської імперії. Водночас не лише за своїм географічним розташуванням, але й історичною традицією, Польща була і залишається одним з важливих мостів, які сполучають Україну із Західною Європою. Якщо ж врахувати ще й спільність історії, мови, наявність великих етнічних меншин української в Польщі та польської в Україні, - то стає цілком зрозумілим, що для блага обох народів відносини між Польщею і Україною обов’язково повинні мати характер стратегічного партнерства.
Однак лише після 1990-х рр. ці держави, здобувши незалежність, змогли самостійно визначити свій політичний шлях, окреслити і задекларувати своє місце на політичній карті Європи. Так із здобуттям Україною незалежності та отриманням Польщею свободи розпочався активний процес формування нової моделі міждержавних українсько-польських відносин як незалежних та демократичних держав.
Сучасний світ, тобто уявлення про нього, значною мірою сформований засобами масової інформації. У контексті потужної візуалізації культури та домінування мас-медійних дискурсів у житті людини та людства, в організації та функціонуванні інформаційного дискурсу дедалі виразніше виявляється така тенденція: політична, економічна чи будь-яка інша подія тільки тоді має певне значення для мас, коли про неї розповідають ЗМІ [127, 54]. І справді - нині у будь-якій державі жодна суспільна структура не може повноцінно існувати без комунікаційної підтримки [64, 12].
Саме політична комунікація сьогодні значною мірою визначає, як розвиватиметься те чи інше суспільство. Політична гострота засобів масової інформації обумовлюється їх природою як частини політичної системи суспільства, як своєрідної форми влади у суспільстві. ЗМІ є різновидом суспільно-політичної дільності, а мас-медійні тексти, з огляду на багатоманітність їх тематики, мають більше чи менше політичне спрямування, оскільки інформаційно забезпечують практично всі політичні процеси у державі [13, 9].
Нова сторінка в багатовіковій історії зв’язків українського та польського народів головним чином пов’язана з процесом формування та реалізації стратегічного партнерства в об’єднаній Європі. Тому, в умовах розбудови і утвердження незалежності України і Польщі та утворення у цих державах громадянського суспільства, передовсім виникає необхідність об’єктивного дослідження особливостей налагодження і розвитку українсько-польських двосторонніх відносин за останній час, особливо протягом 1991 2005 рр.
Однак здійснити це без вивчення ролі мас-медіа неможливо, оскільки саме засоби масової інформації в умовах стрімкої глобалізації усе більше впливають на формування національної політики держав. Водночас хоча в нашій державі європейська інтеграція була задекларована стратегічною метою чи не з перших днів проголошення її незалежності, попри зусилля численних організацій, партій, урядових документів значна частина українського суспільства, як свого часу було і в Польщі, й досі не вважає напрямок європейської інтеграції за пріоритетний і, відповідно, не спонукає владу до реформ. При цьому активну роль, передовсім роз’яснювальну функцію, мали б відіграти мас-медіа, спрямовуючи свою діяльність на консолідацію України у Європейському Союзі (ЄС).
Необхідність переглянути роль засобів масової комунікації України та Польщі у процесах євроінтеграції й з’ясувати їх вплив на українсько-польські взаємини зумовлена також тими зрушеннями, що їх переживають нині не лише Україна та Польща, а й більшість держав світу: глобалізація економіки та формування нового світового порядку, крах тоталітарної системи, усвідомлення глобальних проблем народами цих держав тощо.
Перетворення, що відбуваються в Україні та Польщі завдяки впливу інформаційних технологій, передовсім преси, радіо і телебачення, а нині усе більше й Інтернету, які охоплюють найбільшу аудиторію, кардинально розширяють права громадян на доступ до інформації, дозволяють брати участь у прийнятті політичних рішень, активно продукувати, а не тільки споживати інформацію.
Нині як в Україні, так і в Польщі відбувається якісний перехід до інформаційного суспільства, для котрого властиві розвиток інформаційних та комунікаційних технологій, транскордонних каналів комунікації, медіалізація суспільного життя, створення глобальної інформаційної інфраструктури та комунікативних систем з миттєвою передачею інформації при одночасному зростанні значення інформації у багатьох сферах життєдіяльності людини [27, 4].
Зміни, пов’язані з переходом до інформаційного суспільства, є парадигмальними і диктують необхідність структурного облаштування. Інформаційне суспільство значно конкурентніше, менш централізоване. Будь-які групи можуть отримувати різноманітну інформацію за допомогою доступної широкому загалові інформаційної техніки, набагато більше людей задіяні в галузі оброблення, зберігання та розповсюдження інформації. І хоча в інформаційному суспільстві, до якого усе більше просувається й Україна, рівняючись на Польщу, існує розвинута світова комунікаційна мережа, що створює кіберпростір і впливає на діяльність національних урядів [94], усе ж домінуючою залишається роль друкованих мас-медіа передовсім загальнополітичних газет і журналів.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена ще й тим, що існуючі на сучасному етапі наукові праці, присвячені українсько-польським відносинам й проблемам інтеграції цих держав у Європейське співтовариство, розкривають далеко не всі аспекти такої взаємодії. Це пояснюється незначною віддаленістю у часі, незавершеністю процесу, варіативністю двосторонніх стосунків, що вимагає подальшого грунтовного, цілісного і об’єктивного дослідження. І тому без матеріалів преси при цьому також не обійтися. Звісно, найповніше ця інформація передана на сторінках провідних видань, так званої якісної преси”. В Україні таким типом газети є тижневик Дзеркало тижня”; у Польщі Газета Виборча”.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження обумовлена потребою всебічного вивчення ролі українських та польських мас-медіа в українсько-польских взаєминах у контексті інтеграції цих держав до побудови спільноєвропейського дому.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексної науково-дослідницької програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (реєстраційний №015Ф045-01) та наукової програми кафедри міжнародної журналістики „Українська журналістика в контексті світової”.
Мета і завдання дослідження: виходячи з того, що в ході розширення” Європи на Схід стратегічною метою України є підняття національних стандартів життя і демократичних засад до рівня європейських і, як результат, вступ нашої країни до Європейського Союзу (ЄС), проаналізувати роль преси України та Польщі у налагодженні співпраці на міждержавному рівні. При цьому дисертантка виділяє основні тематичні й жанрові напрями газетно-публіцистичних виступів й докладніше аналізує основні.
Для виконання поставленої мети необхідно виконати наступні наукові завдання:
- з’ясувати, як польська преса реагує на потуги України стати повнокровним членом ЄС, як висвітлює події, пов’язані не лише із політикою своєї держави, а й з внутрішньою та зовнішньою українською політикою, сприяючи тим самим швидшому входженню України до спільноєвропейського дому.
- на основі всебічного аналізу преси України та Польщі зокрема газет Дзеркало тижня” та Газета Виборча”- виявити, що означають для України і Польщі процеси європейської інтеграції і які при цьому відмінності їх сприйняття серед польського та українського суспільства, бо ці явища, хоча й тісно взаємопов’язані, однак принципово відрізняються між собою.
Об’єкт дослідження - газетна періодика України та Польщі (на основі аналізу провідних видань, зокрема Дзеркало тижня” та Газета Виборча”)
Предметом дисертаційного дослідження є тенденції та перспективи євроінтеграційних процесів.
Інформаційною базою дослідження є сучасні міжнародні документи і нормативні акти Ради Європи, Європейського Союзу, Європейської Комісії, матеріали наукових і науково-практичних конференцій із досліджуваної теми, Інтернет-ресурси, інформаційні матеріали міжнародних європейських і журналістських організацій, результати соціологічних досліджень, а також праці вітчизняних і зарубіжних пресознавців, політологів, правознавців, філософів, соціологів, громадських та політичних діячів тощо.
Хронологічні межі дослідження окреслені таким чином, щоб відтворити процес висвітлення засобами масової інформації України та Польщі проблем інтеграції України і Польщі до Європейського Союзу. При цьому нижньою межею є 1990-ті рр., що пов’язано з утворенням незалежної України та вільної Польщі, а верхньою 2005 р., на який припадає період найефективнішої співпраці між цими державами.
Географічні межі роботи охоплюють території України та Польщі в межах їх адміністративного поділу в досліджуваний період.
Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження проведено на основі широкого використання матеріалів газет і журналів України та Польщі, які значною мірою введені до наукового обігу вперше, що дозволило об’єктивніше підійти до оцінки важливих аспектів українсько-польських взаємин та їхнього прагнення інтегруватися до ЄС; вперше за матеріалами преси України та Польщі з‘ясовано не лише проблеми, на які з боку Польщі та України дано однозначну оцінку, а й акцентовано увагу на проблемах, які тривалий час трактувалися по-різному польськими та українськими друкованими мас-медіа (конфлікт між значною частиною українського населення та адміністрацією Другої Речі Посполитої, Волинська трагедія" 1943 р., акція Вісла” 1947 р. та ін.); обгрунтовано також роль преси у подоланні деяких політичних стереотипів, що траплялися в історії польсько-українських взаємин, показано, як вони позначилися чи позначаються на прагнення Польщі та України інтегруватися до ЄС.
Історико-політологічний огляд наукових досліджень.
Дослідження українсько-європейських зв’язків на початку ХХ ст. визначили основні геополітичні вектори України і фактично започаткували науково-теоретичне обгрунтування європейської інтеграції України, яка стала реальністю наприкінці ХХ ст.
На початку 80-х рр. у розвитку західноєвропейської інтеграції спостерігалася певна стагнація. Це стало причиною того, що такі дослідники, як Г.Болл, Ч.Тюгендхат, А.Рідлі у своїх працях охарактеризували європейську інтеграцію як слабкий і неефективний процес. Вони намагалися пояснити передумови, причини, рушійні сили інтеграції, оціювали і піддавали критиці окремі сторони політики Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і США в системі глобальних взаємовідносин. При цьому визнаючи унікальність євроінтеграційних процесів, зосереджувалися на висвітленні лише окремих аспектів його діяльності, зокрема таких, як узгодження спільної сільськогосподарської політики, вирішення бюджетного питання, розвиток валютної інтеграції тощо.
Після підписання Маастріхтського договору до сфер наукового дослідження почали вносити не лише питання економічного розвитку, створення внутрішнього ринку, а й проблеми політичної інтеграції, запровадження єдиної валюти тощо.
У цей період з’явилися і перші наукові дослідження українських авторів, які у своїх працях намагалися з’ясувати, які цінності і приорітети становлять національні інтереси України у її внутрішній та зовнішній політиці. Це, зокрема, праці А. Зленка, О. Дубини, М. Білоусова, Л. Лещенка, М. Кулініча та ін.
Висвітлення міжнародних подій і, зокрема, нових моделей співпраці європейських націй вимагає від журналіста точності, об'єктивності, конкретності, аргументованості, цілісності на противагу вульгарності, спрощенню, популізму.
Українським журналістам треба зважати на етичні параметри творчої діяльності і їх підпорядкування загальноприйнятим міжнародним нормам. Одним з таких визначальних документів є "Хартія свободи преси". Про потребу її дотримання, як, зрештою, й інших законодавчих актів, що обумовлюють діяльність преси в різних державах, переконливо з’ясував В.Іванов.
Становлення інформаційного суспільства в контексті світової глобалізації та процесах євроінтеграції тривалий час досліджувалися такими провідними науковцями, як О. Гриценко, О. Зернецька, О. Гресько, О. Мелещенко, Ярослав Гзибчак (Польща), Войцех Цісак (Польща) та ін.
Для української журналістики важливо не боятися використовувати в публікаціях на міжнародні теми засоби іронії та сарказму, що є вживаним в матеріалах щодо внутрішньополітичних проблем. Проте вмотивована іронічність як стилетворчий фактор не повинна переходити в насмішку чи навіть глузування над національними особливостями або культурними відмінностями, незрозумілими журналістові. Інколи зневажливий стиль опублікованого тексту, який не враховує тонкої матерії міждержавних відносин, стає причиною непорозумінь. Про це досить аргументовано довів В. Шкляр.
Важливою для розкриття теми нашого дисертаційного дослідження є кандидатська дисертація Т. Петріва „Проблеми європейських інтеграційних процесів у сучасному інформаційному контексті”. У ній дисертант вперше в українській пресознавчій науці порушує проблеми, пов’язані з функціонуванням та роллю нової української міжнародної журналістики, яка покликана реагувати на завдання, що випливають з потреб утвердження авторитету нашої держави на міжнародній арені та світового розвитку.
Досліджуючи засоби масової комунікації або медіа-поле політики, передовсім необхідно зауважити, що дослідження зосереджено на можливостях ЗМК здійснювати вплив на людей шляхом розповсюдження інформації. Остання ж здатна „вкорінятися” у ціннісну структуру населення та викликати визначені емоції, що можуть трансформувати або похитнути політичні вподобання людей. Тому говорячи про процес формування цінностей суспільств перехідного періоду через ЗМК, можемо, як вважає А. Чічановський, говорити про певну переорієнтацію читацької (слухацької чи глядацької) аудиторії та докорінну зміну норм, які були набуті продовж життя.
Загалом українські науковці-журналістикознавці визначають, що ЗМК є впливовим фактором формування та трансформації політичних режимів та держав шляхом трансляції певних поведінкових актів та визначення так званої громадської думки. При цьому ЗМК здатні призводити суспільства й до стану нестабільності, або ж, навпаки, легітимізувати існуючи політичні цінності та норми.
Методом дисертаційного дослідження є порівняльно-системний аналіз і узагальнення досвіду українських та польських друкованих органів, дослідження актуальних проблем європейської інтеграції і формування зовнішньополітичних орієнтацій України та Польщі.
У дисертації використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження теорії комунікації, глобалістики, політології. Було використано також функціонально-структурний метод, за допомогою якого об’єкт вивчається як структура із взаємопов’язаними елементами, кожен з яких виконує певні функції.
Методологічну базу наукового дослідження становлять сукупність і всебічність гносеологічних прийомів дослідження наукової літератури, політико-правових актів, соціологічних досліджень, контент-аналіз матеріалів преси тощо.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання матеріалів дисертації та її висновків як для подальшого вивчення українсько-польських взаємин і проблем інтеграції України до ЄС, так і допоможе журналістам ефективніше використовувати набутий досвід щодо подальшої розробки у газетно-журнальних публікаціях євроінтеграційних процесів, сприятиме удосконаленню тематики, поліпшенню журналістської майстерності.
Матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів, з міжнародної журналістики, а також суміжних дисциплін з політології, міжнародних відносин тощо.
Окрім цього, матеріали дисертації стануть корисними при розробці рекомендацій державними установами України (Головне управління зовнішньої політики Адміністрації Президента України, Міністерство закордонних справ України, Рада національної безпеки й оборони України та ін.), що займаються проблемами зовнішньої політики України та її інтеграції до Європейського Союзу, а також для українських мас-медіа, котрі особливу увагу приділяють зовнішній політиці України та міжнародним відносинам.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат та публікації усіх основних положень роботи виконані дисертанкою самостійно, без співавторства.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження використовувалися у виступах на наукових конференціях, зокрема, під час міжнародних науково-практичних конференцій „Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів” (Київ, 2004); „Українська журналістика в контексті доби” (Львів, 2004); „Коммуникация в современном мире” (Воронеж, 2005); „Межкультурные коммуникации: проблемы русско-украинского билингвизма” (Алушта, Крым, 2006) та ін.
Публікації. Результати дисертації висвітлені у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України:
- Вплив Газети Виборчої” на євроінтеграційні процеси в Республіці Польща // Журналістика: Науковий збірник. Вип. №3 (Київ 2004);
- Розширення Європейського Союзу: перспективи для України (за матеріалами міжнародного суспільно-політичного тижневика „Дзеркало тижня”, квітень-червень 2004 року, лютий 2005 року) // Ученые записки Таврического национального университета. Т. 19 (58). - №3: Филология (Симферополь, 2006);
- Проблеми євроінтеграційних процесів в Україні та Республіці Польща // Ученые записки Таврического национального университета. Т. 19 (58). - № 5: Филология (Симферополь, 2006).
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділені на декілька параграфів, висновків, списку літератури та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації 173 сторінки, до списку літератури входять понад 350 різнотипових джерел.

bibliography

Висновки

Система засобів масової інформації, будучи основною частиною суспільства розвивається в рамках трансформації суспільного ладу, але поряд з тим, через виняткове значення мас-медіа в інформаційному обміні, істотно впливає на характер і інтенсивність цього процесу.
Система мас-медіа не функціонує ізольовано її формальноправова структура і загальні принципи дії значною мірою залежать від шляхів перетворення ладу і правового порядку, а також від суспільно-політичної ситуації, що існує в конкретній країні.
Преса в багатьох випадках залишається джерелом думок, а не інформації, і журналісти, що її представляють, виступають найчастіше у ролі представників близьких їм політичних партій і течій.
Особливо важлива роль преси на нинішньому етапі, коли Україна намагається стати повнокровним членом Європейського Союзу. До цього найбільше прилучається редакція тижневика Дзеркало тижня”. Водночас накреслюючи і реалізуючи самостійно основні проблемно-тематичні напрями, що сприяли б входженню України до Європейських структур, редакція українського тижневика повинна скористатися набутим досвідом, який набула редакція польського часопису Газета Виборча” при вирішенні тих самих проблем у Польщі. Тим паче, що й результати дослідження щодо шляхів розвитку вільної преси в Республіці Польща, є дещо схожими із ситуацією в нашій країні.
Політичні зміни кінця 80-х років ХХ сторіччя призвели до кардинальної зміни державного порядку в Польщі. Зазнав численних змін Закон про пресу”: з моменту прийняття до нього чотири рази вносили поправки.
Водночас, із початком реформування усієї правової системи в країні, а також процесів роздержавлення демократизації” було розпочато ліквідацію державного кооперативного концерну Праса-Ксьонжка-Рух”, внесено зміни до Цивільного та Кримінального кодексів, видано Закон про державну і службову таємницю”, Закон про радіомовлення і телебачення”. Ці факти свідчать про наяву в Польщі нової галузі права пресового права. Завдяки цьому встановлюються юридичні основи свободи слова.
Стихійні нові видавничі ініціативи збурили ринок преси. Інтереси і настрої читачів, що одержали більш багату і диференційовану видавничу пропозицію, швидко розвіяли видавничі ініціативи політиків. У результаті польські читачі не були зацікавлені в політизованій, тобто партійній пресі чи виданнях обмеженого напрямку.
Відносини мас-медіа з органами влади в Польщі зазнали змін внаслідок подій, що відбувалися на політичній сцені: семиразових від часу історичних виборів у червні 1989 року змін прем’єрів і уряду, зміни конфігурації політичних сил у парламенті і владних структурах на місцях.
Польський досвід набуття членства в ЄС з України виглядає цілком вдалим. Маючи доволі погані стартові можливості, поляки змогли в короткий період здійснити масштабні економічні й політичні перетворення, котрі й забезпечили успіх євроінтеграційної політики.
Одним з важливих чинників успішності згаданої політики був високий рівень її підтримки з боку суспільства: попри доволі гострі дискусії навколо окремих проблем, пов’язаних з інтеграцією, більшість пересічних поляків підтримували визначений політичною елітою напрямок внутрішніх перетворень та підготовки до членства в ЄС. Ні різні політичні погляди, ні зміна економічної ситуації в країні не змусила поставити під сумнів доцільність європейського вибору. І в цьому була заслуга Газети Виборчої”.
Незважаючи на різні протиріччя між польським та українським народами, що мали колись місце в нашій історії, Польща, як демократична країна, зацікавлена, щоб і Україна, політика якої й донині відзначається різними зигзагами, нестабільністю стала повнокровним членом ЄС. Це передовсім вигідно Польщі. Але й Україна отримає від цього значні вигоди. Про це, зокрема, свідчать численні монографії, брошури, статті, дисертації, які ми докладно проаналізували.
Звичайно, нині, хоча це звучить дещо парадоксально, передовсім в самій Україні не всі зацікавлені у входженні нашої держави до ЄС. Однак розширення Європейського Союзу поставило перед Україною завдання пошуку нової ефективної форми відносин як між його державами-членами, так і країнами, які тільки визначають свій шлях у європейському співтоваристві. Отже, треба передовсім провести роз’яснювальну роботу. І зробити це найефективніше можуть засоби масової інформації. Саме вони на конкретних прикладах повинні показати усі переваги членства України в ЄС, на прикладі Польщі акцентувати увагу на тому, що дасть входження України до ЄС як самій державі загалом, так і кожному її громадянинові зокрема.
На основі всебічного аналізу Газети Виборчої” і наукової літератури, присвяченої діяльності цьому типу видання, можемо стверджувати, що Газета Виборча” є лідером серед польських газет. Вона за усіма параметрами випереджає інші видання. Об’єктивність же висвітлення на її сторінках різних тем сприяє популярності часопису в усій Європі. Тому до матеріалів Газети Виборчої” прислухаються як польські політики, керівники держави, так і на її публікації зважають в інших державах, оскільки публікації газети водночас є ніби лакмусовим папірцем для з’ясування опінії польської суспільності з приводу тих чи інших як внутрішньопольських, так і міжнародних подій.
Особливо прислужилася Газета Виборча” формуванню громадської думки щодо вступу Польщі до Європейського. З цією метою вона розгорнула широку часову програму інформування своїх читачів про мету Євросоюзу, надавала слово тим, хто був за влиття Польщі до його складу, розкривала позиції тих, хто вважав, що вступ Польщі до ЄС позбавить державу незалежності.
Для повнішого інформування про переваги Польщі, які вона отримає при вступі до ЄС, редакція Газети Виборчої” запроваджувала спеціальні додатки, повністю присвячені проблемам євроінтеграції. Окрім того, протягом кількох місяців зі сторінок газети не сходили тематичні добірки Йдемо до Європи”, ЄС це ми”, у яких акцентувалася увага на тих позитивних моментах, які, передбачувалося, змінять на краще життя сотень пересічних громадян Польщі після повернення до Європи”.
Зважаючи на доволі високий рівень довіри поляків до ЗМІ, головною проблемою єврооптимістів” було забезпечення високого професійного рівня для великої кількості інформаційної продукції на тему європейської інтеграції. Задля цього для журналістів, особливо, із провінційних видань, організовувалися спеціальні семінари, ознайомчі поїздки до країн ЄС та надавалась можливість стажуватися в провідних європейських ЗМІ, до чого певною мірою прилучалася й редакція Газети Виборчої”. У рамках Спілки журналістів Польщі з ініціативи редакції Газети Виборчої” було створено Клуб журналістів, члени якого спеціалізувалися на європейській тематиці.
Протягом 2000 - 2003 років редакція Газети Виборчої”, як, зрештою, й редакції інших часописів, проводили величезну кількість конкурсів, метою яких було продукування ідей, що допомогли б ЗМІ сильніше впливати на підтримку суспільством ідей євроінтеграції.
Одним з провідних та якісних видань в Україні щодо роз’яснення сутності євроінтеграційних процесів та місця у них нашої держави є тижневик Дзеркало тижня”. Висвітлюючи деякі невпорядковані питання між державами Європейського Союзу, на сторінках газети Дзеркало тижня” передовсім докладно аналізуються проблеми, що склалися після вступу в Євросоюз Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Чехії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Мальти й південної (грецької) частини Кіпру. Із входженням цих держав до ЄС, на думку редакції Дзеркало Тижня”, значно розширилося коло єдиної європейської спільноти, що й водночас поставила перед ЄС цілий комплекс завдань, які потребують швидкого й якісного розв’язання, оскільки розширення ЄС при збереженні існуючих принципів управління загрожує істотною втратою його впливу.
Редакція роз’яснює, чим буде корисним вступ України до ЄС. Для цього вона посилається на досвід інших держав. Водночас, показуючи переваги, які досягли ці держави в ЄС, редакція тижневика Дзеркало тижня” не приховує, що й входження до європейських структур тих чи інших держав не завжди проходило гладко, і навіть з їх входженням деякі протиріччя не припинилися й нині. Однак, суть у тому, що Європейське співтовариство не затушовує, не применшує виникаючі проблеми, як свідчать публікації тижневика, а широким обговоренням, не применшуючи значення і роль кожної держави, намагається усі проблеми вирішити конструктивно. Такий підхід до вирішення проблеми, звісно, свідчить про відкритість і прозорість політики ЄС. А це, на нашу думку, є важливою умовою й для громадян України, які розуміють, що саме такий підхід сприяє виникнення найбільшої довіри громадян до Європейського Союзу.
Розширення європейського дому та його структурні реформи, про що пише тижневик, відбуваються навколо України і безпосередньо впливають як на формування громадської думки в нашій державі, так і на вироблення державної політики щодо ЄС.
Водночас, публікації Дзеркала тижня” свідчать, що більшість населення, яке налаштовано проєвропейськи, в Україні сприймає питання євроінтеграції як певний, хоча й, можливо, до кінця незрозумілий, проте обов’язковий процес, що безпосередньо пов’язаний з економічним процвітанням країни. Тому можна стверджувати, що широка громадськість України усе ще малообізнана з подробицями процесу євроінтеграції і ґрунтує свої судження найчастіше на міфах, стереотипах і фрагментах офіційної інформації.
На жаль, і досі Україна, як це випливає з деяких публікацій Дзеркала тижня”, не зуміла виробити чіткої стратегії щодо Євросоюзу. У багатьох аспектах її політика зводиться переважно до декларацій, які недостатнім чином узгоджені між різними інститутами. Проєвропейські прагнення України, як правило, мало впливають на внутрішню політику, а відсутністю позитивних внутрішніх реформ Україна істотно підриває до себе довіру з боку ЄС.
Виходячи з того, що європейська інтеграція України передовсім залежить від прогресивної внутрішньої європеїзації, редакція тижневика особливу увагу приділяє проведенню внутрішніх господарсько-політичних реформ. Редакція тижневика чітко виділяє основоположні напрями, навколо яких зосереджує свою увагу. Серед них, зокрема, потреба проведення в Україні прозорої приватизації, ефективне використання найновіших технологій, підвищення рентабельності сільського господарства тощо.
На думку редакції Дзеркало тижня”, необхідно пришвидшити проведення реформ, спрямованих на підвищення відповідальності уряду і політичних партій за їхні рішення. Потребує уваги й питання щодо підвищення статусу судів, є потреба у чіткішому розподілу обов’язків між гілками влади, назріло проведення й адміністративно-територіальної реформи тощо.
Загалом, можна вважати, що редакція тижневика Дзеркало тижня” тримає під контролем ті найголовніші проблеми внутрішньо-політичного життя держави, без вирішення яких неможливе інтегрування України в Європейський Союз.
Таким чином, можна стверджувати, польська Газета Виборча” і український тижневик Дзеркало тижня” є зразками нового типу якісної журналістики. Спільне для них є роз’яснення усіх переваг існування Європейського Союзу і намагання залучити до цього процесу читачів своїх держав.

Список використаних джерел і літератури

1. Александров О. Україна Європа: навіки разом? // Критика. 1998. - № 11. С. 3 14.
2. Бaратиньскі Я., Бурковський І. та ін. Більше ніж сусіди: Розширений Європейський Союз та Україна нові відносини. - Заключний звіт.
3. Барановский В.Г. Политическая интеграция в Западной Европе. - М., 1983. 247 с.
4. Білоусов М. Формування принципів зовнішньої політики незалежної України // Вісник Інституту міжнародних відносин. К., 1993. - №1. С. 27 33.
5. Бебик В. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. К.: Міжрегіональна Академія управління персоналом, 2001.
6. Бабак О. Політика Польщі щодо України (кінець 80-х 90-і роки): Автореф. дис. канд. іст. наук. К., 2002. 19 с.
7. Бершада Є. Інтереси і пріоритети України стосовно ЄС: вибір у галузі політики безпеки // Стратегічна панорама. 1998. - № 2. С. 23 29.
8. Борко Ю. От европейской идеи к единой Европе. - М.: Прогресс, 2003. 202 с.
9. Борко Ю. Расширение и углубление европейской интеграции // Мировая экономика и международные отношения. 2004 .- Июль.
10. Будзинський Т. Особливості розвитку європейського економічного співтовариства (1995 1992): Автореф. дис. канд. іст. наук. Львів, 2005. 18 с.
11. Бургонов О.В. Международная интеграция — тенденция XXI века. - СПб., 1999. 326 с.
12. Буренко Н. Еволюція політики Європейського Союзу щодо країн Центральної та Східної Європи: Автореф. дис. канд. пол. наук. К., 2004. 23 с.
13. Блюм Роже. Етика засобів масової інформації: проблематика та практика // Матеріали науково-практичного українсько-швейцарського семінару Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві”/ За ред. проф. А.Москаленка, М. Герольд, проф. В. Іванова Київ: Центр вільної Преси, 1999.
14. Ваганова О. Роль засобів масової комунікації у процесі глобалізації: Автореферат дис. канд. пол. наук. К., 2003. 13 с.
15. Вакулич В. Політичні детермінанти зближення України з Європейським Союзом: Автореф. дис. канд. пол. наук. К., 2001. 13 с.
16. Валевський О., Гончар М. Структура геополітичних інтересів України. К.: НІСД, 1995. 99 с.
17. Васильченко С. Європейський процес і Україна. Одеса: Політехнічний університет, 1996. 136 с.
18. Войцех Ц. Трансформація преси в Україні та Польщі в контексті суспільних змін (1989-1999). К: Центр Вільної преси, 2000. 98 с.
19. Ворошилов В. Журналистика. Спб: Изд-во В.Михайлова, 2004. 700с.
20. Гавриков Д. Европейский союз как территория противоречий // Мировая экономика и международные отношения. - 2004. - Декабрь.
21. Гавриш Роман. Євроскептицизм та проблеми його визначення // Вісник Школи політичної аналітики. - №5: Західний вектор - перспективи реалізації”. Національний університет Києво-Могилянська академія”. - 2004. - Травень.
22. Георгиев Д. Режиссура газеты. М.: Мысль, 1979. 262 с.
23. Глобализационные приоритеты экономической политики Евросоюза. Ред. Перская В.В., Фролов Б.И. М., 2000.
24. Глухарев Л.И. Политические компоненты развития Евросоюза // Современная Европа. - 2003. - Выпуск 2.- Апрель-июнь.
25. Горун Д. Українсько-польські відносини (1991 1997): Автореф. дис. канд. іст. наук. Одеса, 1999. 17 с.
26. Гресько О. Міжнародна журналістика в контексті глобальних суспільних трансформацій: Автореф. дис. канд. філ. наук. - К., 2004. 18 с.
27. Гриценко О. Мас-медіа в процесах демократичних трансформацій українського суспільства (політико-культурологічний аспект): Автореф. докт. політ. наук. К., 2003. 36 с.
28. Гроніцкі М. Значення Польщі для України: приклад для наслідування // Україна на шляху до Європи / За ред. Л.Хоффмана. К.: Фенікс, 2001. С. 39 46.
29. Дадалко В.А., Пешко Д.А., Максимович, О.Е. Европейский Союз: эволюция концепций и опыт реформ. - М.: Армита, 2000. 405 с.
30. Дергачов О. Україна у сучасних геополітичних перетвореннях // Політична думка. 1998. - № 2. С. 186 200.
31. Дубина О. Геополітичні долі України. К., 1992. 51 с.
32. Евагелос С. Европейское сообщество и проблемы интеграции Украины в общеевропейские структуры: Автореф. дис. канд. іст. наук. К., 2002. 19 с.
33. Европа: вчера, сегодня, завтра. М., 2005. 484 с.
34. Европейская интеграция: правовые проблемы / Ред. Б.Топорнин. - М., 1992. 222 с.
35. Европейские сообщества: в поисках новой стратегии. М.: Международные отношения, 1990.
36. Европейский Союз на пороге XXI века: Выбор стратегии развития / Ред. Борко Ю. А., Буторина О. В. - М., 2001.
37. Европейский союз, 1950 - 2002: Хрестоматия / Ред. Соскина С. Н. - Калининград: Изд-во КГУ, 2003. 602 с.
38. Європейський Союз. Консолідовані договори. К., 2005. 608 с.
39. Європейський Союз. Політика. Економіка, право. Львів, 2005. 532 с.
40. Європейський Союз. Словник-довідник Європейського Союзу. К.. 2004. 486 с.
41. Журкин В., Максимычев И. и др. Европа в многополярном мире: Доклады Института Европы РАН. - М., 2000. - № 66. 106 с.
42. Забарко Б. Європейський Союх і Східна Європа // Політика і час. 1996. - № 8. С. 47 55.
43. Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу)” - № 2782-ХІІ від 16.11.1992 (із змінами, внесеними згідно із Законами № 3582 ХІІ від 11.11.1993, № 70/97-ВР від 14.02.1997) // Голос України. 1993. 12 лист.
44. Закон України Про інформацію” - № 2657-ХІІ від 02.10.1992 // Голос України. 1992. 3 жовт.
45. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Навчальний посібник. Львів: ПАІС, 2000.
46. Зернецька О. Нові підходи ООН в галузі масової комунікації . ООН в системі міжнародних відносин: історичний досвід і перспективи. К.: Либідь, 1995. С. 94 109.
47. Зленко А. Орієнтири на сьогодні і майбутнє // Політика і час. 1991. № 1. С. 77 82.
48. Злоказова Н. Расширение ЕС: за и против с позиций его членов // Мировая экономика и международные отношения. 2004. №1.
49. Экономические и социальные процессы в странах Европы: Доклады Института Европы РАН / Ред. В. Шенаева. - 1999. - № 56.
50. Энтин М. На пути к Конституции Евросоюза// Современная Европа. 2004. Вып. 3.- Июль-сентябрь.
51. Іванов В. Інформаційне законодавство: український та зарубіжний досвід / За ред. проф. А.Москаленка. К.: Центр вільної преси, 1999. 210с.
52. Иванов И. Европа регионов. - М.: Международные отношения , 1998. 208 с.
53. Иванов И. Расширение Евросоюза: сценарий, проблемы, последствия // Мировая экономика и международные отношения. - 1998. - № 9. С. 14 21.
54. Иванов И. Единый внутренний рынок ЕС: свет, тени, историческая перспектива // Современная Европа. - 2004. Вып. 2.- Апрель-июнь.
55. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза. - М.: Спарк, 2002.
56. Иноземцев В. Возвращение Европы. Восставшая из пепла: европейская экономика в XX веке (Статья первая) // Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - № 1.
57. Івченко О. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. К.: Ріц УАННП, 1997. 509 с.
58. Ігошкін Г. Об’єднана Європа: що нас чекає // Політика і час. 1995. - № 7. С. 3 11.
59. Капустин А.Я. Европейский союз: интеграция и право. - М.: Изд-во Университета дружбы народов, 2000. 304 с.
60. Ковач Л. Українсько-польське економічне співробітництво в 1991 1999 рр.: Автореф. дис. канд. іст. наук. К., 2001. 19 с.
61. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. К.: Видавничий дім Ін Юре”, 2001. 448 с.
62. Круглашов А. Інтеграційні орієнтири України: декларації та реалії // Віче. 1998. - № 9. С. 55 70.
63. Кузнєцова О.Д. Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження трансформації незалежних видань України, регулювання моральних порушень: Монографія. Львів: Світ,1998.
64. Кулініч М. Україна у новому геополітичному просторі: проблеми регіональної та субрегіональної безпеки. К.: НІСД, 1994. 29 с.
65. Лещенко Л. Національні інтереси України та її зовнішньополітична стратегія // Політика і час. 1993. - № 7. С. 12 17.
66. Лобанов К. Н. Объединенная Европа: анализ новейших тенденций, противоречий и перспективы. - Белгород: Белгор. юрид. ин-т, 2001. 200 с.
67. Маастрихтский договор: трудности ратификации, поиски решений, перспективы. - М.: Право, 1994. 218 с.
68. Мадісон В. Україна у світовому співтоваристві. К.: УАДУ, 1996. 60 с.
69. Макаренко Є. Міжнародна інформаційна політика: структура, тенденції, перспективи: Автреф. дис. канд. політ. наук. К., 2002. 39 с.
70. Мармазов В., Піляєв І. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми. К.: Вентурі, 1999. 400 с.
71. Мартинов А. Українське співробітництво з євроінтеграційними структурами: Автореф. дис. канд. іст. наук. К., 2000. 17 с.
72. Матеріали прес-служби Посольства України в Республіці Польща. К., 2002 2004.
73. Медведев Л.А. Синдеев А.А. История западноевропейской интеграции (40-90-е годы XX века). Создание Европейского Союза: 80-90-е годы. -Тверь: Тверской государственный ун-т., 1998 - 2002.
74. Мелещенко О.К. Журналістикознавчі уявлення про світовий і національний інформаційний простір, його безпеку. К.: ПВП Задруга”, 2006. 64 с.
75. Морозов В. Е. Европейский союз в международных отношениях: Учеб.-метод. пособие. - СПб.: Изд-во СПбГУ, 2002. 308 с.
76. Міжнародна журналістика. Збірник робіт магістрів і спеціалістів із спеціалізації Міжнародна журналістика” / Київський університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики / Відп. ред. д-р філологічних наук О.К. Мелещенко. Вип.1. - К., 1999.
77. Мішель А.Картер, Гіліан Кей. Як керувати редакцією газети. - Національний інститут Преси / IREX ПроМедіа Україна, - 1999.
78. Мороз О. Шлях до Європи // Політика і час. 1995. - № 11. С. 10 13.
79. Москаленко А.З., Губерський Л.В., Іванов В.Ф.. Основи масово-інформаційної діяльності. - К., 1999.
80. Моцок В. Сучасні українсько-польські відносини (1991 1997): Автореф. дис. канд. політ. наук. Чернівці. 2002. 20 с.
81. Ниццкий договор и Хартия основных прав Европейского Союза. - М.: Норма, 2003.
82. Носов М.Г. Зачем Европе собственная армия?// Современная Европа. - 2005. - Выпуск 1. - Январь-март.
83. Олексієнко Н. Формування зовнішньополітичних орієнтацій суспільств перехідного періоду засобами масової комунікації (на прикладі України, Росії та Польщі): Автореф. дис. канд. пол. наук. К., 2001. 16 с.
84. Осадчая Ж., Лобанов К. Эволюция Евросоюза (в спорах рождается истина) // Современная Европа. - 2005. - Выпуск 1. -Январь-март.
85. Петрів Т. Проблеми європейських інтеграційних процесів у сучасному інформаційному контексті: Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 1997. 13 с.
86. Пищик В. Европейская конституция и ее роль в валютной интеграции // Мировая экономика и международные отношения. - 2005. - Январь.
87. Поздняков А., Ганжа С. Новые страны Европейского союза // Международная жизнь. - 1999. - № 3.
88. Попович М. Європа Україні: праві і ліві. К.: Київське братсьво, 1996. 108 с.
89. Посельський В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції. К.: „Смолоскип”, 2002. 164 с.
90. Потемкина О.Ю. Европейское пространство свободы, безопасности и правопорядка: границы, содержание, механизмы. - М., 2002. 300 с.
91. Потульницький В. Теорія української політології. К.: Либідь, 1993. 158с.
92. Региональная интеграция и Европа. - М., 2001. 508 с.
93. Різун В. Роль ЗМК у демократичному суспільстві // Публіцистика і політика: Зб. наук. праць. К., 2001. Вип. 2. С. 12 15.
94. Світова та Європейська інтеграція: організаційні засади / За ред. Я.Малика і М.Мальського. Львів: ЛНУ ім. Ф.Франка, 2000. 159 с.
95. Слісаренко І. Українська владна еліта та політична комунікація // Українська журналістика в контексті світової. К., 1999. Вип. 3. С. 8 18.
96.&nb