УКРАЇНСЬКА ЕТНІЧНА ПРЕСА США ТА КАНАДИ (1945–1994 РР.): ОСОБЛИВОСТІ ВИСВІТЛЕННЯ УКРАЇНО-АМЕРИКАНСЬКИХ ВЗАЄМИН

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

УДК 070 (091): 323.1 (477; 7/8)

ГУБАРЕЦЬ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

УКРАЇНСЬКА ЕТНІЧНА ПРЕСА США ТА КАНАДИ
(19451994 РР.): ОСОБЛИВОСТІ ВИСВІТЛЕННЯ УКРАЇНО-АМЕРИКАНСЬКИХ ВЗАЄМИН

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
ВЕРКАЛЕЦЬ Михайло Миколайович,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП...4
РОЗДІЛ 1
Історіографія проблеми та журналістикознавчий аспект її
дослідження.....11
1.1 . Українська етнічна преса поза межами України як предмет
наукового дослідження....11
1.2. Динаміка становлення української етнічної преси у Північній Америці:
кількісні і якісні показники..18
1.3. Теоретичні засади жанрової ідентифікації північноамериканської української етнічної преси..21
РОЗДІЛ 2
Розвиток української етнічної преси і її роль у збереженні етнічної ідентичності українців на Північноамериканському континенті26
2.1. Українці США і Канади: поява, розселення і становлення......26
2.2. Етнічна преса у США і Канаді як каталізатор громадсько-політичного, соціального і культурного розвитку української громади...32
2.3. Громадсько-політична орієнтація, сучасний стан і перспективи українських друкованих ЗМІ Північної Америки.....41
Висновки до розділу.....54
РОЗДІЛ 3
Використання інформаційних жанрів в українській етнічній журналістиці Північної Америки для висвітлення проблем стосунків України та США...................................................................................................57
3.1. Місце замітки як інформаційного жанру в українській етнічній пресі під час висвітлення різних аспектів взаємин України та США..57
3.2. Значення звіту, репортажу та інтерв’ю для висвітлення україно-американських взаємин українською етнічною пресою...76
Висновки до розділу.94

РОЗДІЛ 4
Значення аналітики й публіцистики у висвітленні проблем стосунків України та США на шпальтах української етнічної періодики США і Канади....97
4.1. Коментар як засіб оперативної аналітики особливостей взаємин України та США..98
4.2. Значення жанру статті для аналізу актуальних проблем стосунків України та США..101
4.3. Роль огляду у визначенні тенденцій розвитку україно-американських стосунків..........................145
4.4. Лист і його різновиди як жанр публіцистики у процесі висвітлення стосунків України та США....................162
4.5. Особливості політичних виступів та політичного портрету як складових публіцистики в контексті дослідження стосунків України та США.173
Висновки до розділу...179
ВИСНОВКИ.182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...188

ВСТУП
Історія української преси багатогранна і надзвичайно багата. Вона тісно пов’язана з боротьбою народу за збереження своїх культурних традицій, нагромадження і втілення інтелектуального потенціалу, відродження і розвиток національної самосвідомості, здобуття свободи і незалежності. Тривалий бездержавний період існування української нації, коли вона була розділена між кількома державними утвореннями, наклав відбиток на неоднозначні, часто-густо несприятливі умови зародження, розвиток і функціонування українських засобів масової інформації. Розпорошення української нації по різних частинах світу, яке вперше набуло масового характеру наприкінці ХІХ ст., започаткувало таке неординарне явище як українська етнічна преса у діаспорі. Ця складова української журналістики і сьогодні викликає жвавий інтерес та дискусії серед журналістикознавців, культурологів, політологів.
Чи не найрозвиненішою з точки зору організації, структуризації в політичному, соціальному і культурному аспектах виявилася частина українського народу, яка знайшла прихисток у країнах Північної Америки Канаді та США. Саме там невдовзі після появи перших українських поселенців з’явилися українські етнічні періодичні видання. Саме вони великою мірою перебрали на себе функції інформування української спільноти, формування її громадської думки, захисту і збереження національних традицій з одночасною успішною і органічною соціально-культурною інтеграцією в суспільства країн перебування, а на етапах найвищого розвитку стали впливовими каналами відстоювання інтересів не лише української спільноти Північної Америки, а й цілої української нації в північноамериканському політикумі загалом і політикумі США зокрема.
Актуальність теми дослідження. В умовах постбіполярного світу розуміння специфіки розвитку взаємин між сучасною незалежною Україною та єдиною світовою надпотугою, якою залишаються США, неможливе без ретельного дослідження і розуміння минулого цих стосунків, а також можливих перспектив, які ці взаємини несуть перш за все для України, що перебуває на перехідному етапі розвитку. У цьому аспекті важливим з наукової точки зору є дослідження жанрових характеристик і через них загальних позицій української етнічної преси тих друкованих засобів масової інформації, які представляють і працюють перш за все для української громади у США та Канаді.
Базою для розуміння і подальшого аналізу особливостей висвітлення україно-американських стосунків українською періодичною пресою США та Канади стає перш за все аналіз використання жанрів як усталеної форми журналістської творчості, що відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури, має конкретні задум, зміст, роль і функцію. Адже в рамках саме цієї парадигми народжується і функціонує текст, який має конкретні ознаки, пов’язані із композиційною організацією матеріалу, лексично-стилістичним викладом, загальним призначенням певного журналістського твору. Важливо мати на увазі, що жанри розглядаються в їх дотичності до конкретної дійсності, актуальної проблематики і нагальних завдань, які стоять перед суспільством на певних історичних етапах. Саме жанровий вимір у творчості українських етнічних журналістів США і Канади унаочнює підходи, методи і прийоми, які застосовувалися з точки зору інформаційного, аналітичного та публіцистичного висвітлення взаємин України і США на важливому історичному відрізку 2-ї пол. ХХ ст.
Окреслена проблематика видається важливою не лише тому, що широкому загалові в Україні основна маса української етнічної періодики з-за океану і досі мало доступна та й навряд чи буде широко доступна у майбутньому, а й тому, що українська етнічна преса є невіддільною частиною української журналістики цього важливого компоненту, без якого неможливе функціонування жодного демократичного суспільства. Обов’язково слід мати на увазі, що українська етнічна преса США та Канади, як у минулому, так і сьогодні, не просто інформує своїх читачів про поточні події, а й піддає їх скрупульозому аналізу, активно впливає на позиції українських організацій, а через них (та й, зрештою, безпосередньо) на позиції державних чинників США у їхньому ставленні і проведенні політики щодо України.
Говорячи про актуальність досліджуваної теми, неможливо не погодитись із дослідниками, які стверджують таке: «Теоретичне осмислення продукту журналістики преси від давніх часів до сьогодення, включаючи і зарубіжні діаспорні українськомовні видання сприятиме наповненню інформаційного поля України, що дасть можливість вітчизняній журналістиці на світовому рівні стати важливим засобом публічного демократичного функціонування сучасного громадянського суспільства» [159, с. 23].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснена в межах планової тематики кафедри історії літератури і журналістики Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і є складовою частиною комплексної наукової програми «Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір» (номер державної реєстрації № 01БФ045-01), а також пов’язана з основним напрямом роботи кафедри, що передбачає дослідження й розробку широкого кола журналістикознавчих проблем.
Метою дисертаційної роботи є дослідження особливостей висвітлення багаторівневої проблематики стосунків України та США українською етнічною пресою США і Канади у період після Другої світової війни.
Реалізацією заявленої мети обумовлено необхідність вирішення таких наукових і практичних завдань:
· з’ясувати стан дослідження української етнічної преси поза межами України загалом і у США та Канаді зокрема;
· проаналізувати репрезентативну картину українських етнічних ЗМІ США та Канади після Другої світової війни з точки зору їхньої громадсько-політичної орієнтації та кадрового потенціалу;
· з’ясувати найхарактерніші тенденції у використанні жанрів в українській періодиці США та Канади як основного журналістикознавчого критерію визначення особливостей висвітлення україно-американських взаємин;
· встановити причинно-наслідкові зв’язки між застосуванням жанрових прийомів в українській етнічній пресі і висвітлюваною нею проблематикою взаємин США та України;
· визначити основні аспекти і етапи взаємин США та України в аналізований період.
Об’єктом дослідження у першу чергу виступають інформаційні, аналітичні й публіцистичні матеріали, присвячені проблемам взаємин США та України, опубліковані у 20 українських етнічних україномовних і англомовних газетах і журналах США та Канади протягом 1945-1994 рр., а також офіційні документи, зокрема з адміністрацій президентів США та американського Конгресу, що так чи інакше стосуються української проблематики і слугують допоміжними джерелами для якомога повнішого розкриття заявленої теми.
Предметом дослідження є особливості застосування жанрів в українських етнічних друкованих ЗМІ Північної Америки у висвітленні багатоаспектних взаємин України та США.
Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи стали журналістикознавчі праці вітчизняних та зарубіжних дослідників: О. Гриценко, С. Гуревича, В. Здоровеги, Р. Зорівчак, В. Іванова, І. Михайлина, А. Москаленка, В. Різуна, Н. Сидоренко, М. Тимошика, В. Шкляра, в яких досліджено жанрову палітру сучасних засобів масової інформації, подано основні теоретичні засад масовоінформаційної діяльності. До історіографічної основи дисертації покладено історичні, політологічні, культурологічні, етнологічні та бібліографічні праці М. Боровика, М. Варварцева, Л. Винара, О. Гриценко, О. Ґеруса, А. Животка, А. Жуковського, Р. Зорівчак, В. Макара, Е. Павлічко, Н. Сидоренко, М. Сосновського, М. Тимошика, І. Теслі, О. Фединського, П. Юзика, в яких викладено основні наукові дані про історію, сучасність і прогнозоване майбутнє українських поселень за кордоном загалом і за океаном зокрема, висвітлено роль етнічної преси як складового елемента повноцінного функціонування української етнічної громади.
Під час роботи використано першоджерела, зокрема періодику української діаспори США та Канади з газетного фонду та фондів відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, а також із зібрань Бібліотеки української діаспори у Києві. Опрацьовано і низку офіційних документів із електронних архівів бібліотек Президентів США та Конґресу США.
Хронологічні межі дослідження (19451994 рр.) визначені важливими чинниками. По-перше, саме із завершенням Другої світової війни і створенням Організації Об’єднаних Націй (ООН) Україна як державне утворення вперше від 1918 р. виходить на міжнародну арену як член-засновник ООН. По-друге, 1994 р. є датою першої докорінної зміни політичних еліт у самій Україні. Саме ця дата, на наш погляд і на думку деяких зарубіжних дослідників [172, с. 100, 130-131, 266-268, 380], з одного боку, визначає часові межі завершення становлення України як незалежної держави у класичому розумінні, а з іншого боку, підводить риску під початковим етапом становлення стосунків США та незалежної України. Цей часовий відтинок дає змогу простежити найзначніші здобутки української журналістики за океаном і відповідно проаналізувати їх із точки зору використання різноманіття жанрів та стилів.
Методи дослідження. У роботі використано головним чином метод системного аналізу, що дає змогу розглянути журналістський текст із точки зору застосування жанрових засобів вираження у висвітленні тематики взаємин США та України й американської політики щодо українців та України у заявлений хронологічний період. Також використовуються описовий метод і метод порівняльного аналізу, за допомогою яких з’ясовуються основні жанрові й стилістичні подібності і розбіжності у творчості українських етнічних публіцистів США та Канади у межах заявленої тематики.
Новизна одержаних результатів дослідження. Аналіз жанрових особливостей української етнічної преси є ключовим для розуміння цілей, які ставили і ставлять перед собою провідні автори друкованих ЗМІ української етнічної групи у США та Канаді. Що ж стосується тематики, на якій зосереджуються автори, котрі потрапляють у поле зору цього дослідження, то вона досі спеціально не вивчалася в журналістикознавчому розрізі ані українськими, ані зарубіжними фахівцями.
Застосування різноманітних жанрових прийомів у висвітленні питань міжнародної політики, міжнародних відносин і зокрема багатопланових стосунків між Україною та США на сторінках української преси у США та Канаді вперше стає темою окремого дослідження.
У дисертації вперше в історії досліджень аналізуються матеріали з української етнічної преси США та Канади з точки зору їх зосередженості на цілому комплексі питань американо-українських стосунків після Другої світової війни, зокрема у галузі політики, культури, економіки та захисту прав людини в тих аспектах, котрі узагальнені як політичні, соціально-економічні та гуманітарні. Вперше в консолідованій формі подається чи не вся наявна на сьогодні статистична інформація щодо українських друкованих ЗМІ США та Канади.
Практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що його результати можуть бути використані при читанні курсів з історії української преси у вищих навчальних закладах, при проведенні спецкурсів і спецсемінарів, присвячених проблемам міжнародної журналістики. Робота є значимою з огляду на цінність аналізу використання жанрів у пресі північноамериканської діаспори у спеціалізованому контексті україно-американських взаємин. Це дослідження є одним із щаблів створення цілісної концепції преси української діаспори як інтеґральної частини української журналістики.
Апробація результатів дослідження проводилася під час його обговорень на кафедрі історії літератури і журналістики Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Основні положення дисертації викладено в доповідях на Міжнародному Форумі з толерантності (Партеніт, жовтень 2002 р.), Першому семінарі з брендингу України (Київ, лютий 2003 р.), Другому семінарі з брендингу України (Партеніт, жовтень 2003 р.), Міжнародному Форумі «Корінні культури Криму і їхня роль у майбутньому України» (Партеніт, жовтень 2003 р.), Міжнародній науковій конференції з нагоди 60-річчя Ялтинської конференції 1944 р. (Ялта, лютий 2004 р.).
Публікації. Результати дослідження викладено в 5 публікаціях, з яких 3 у фахових наукових виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена логікою наукового дослідження. Дисертація складається зі вступу, основної частини, що включає чотири розділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 205 сторінок, із яких 187 основного тексту та 17 бібліографії. Список використаних джерел налічує 230 позицій.

Насамкінець зауважимо, що цитати з україномовних періодичних видань наводяться у повній відповідності до ориґіналу, тобто ані авторська стилістика, ані правопис змін не зазнали. Цитати-переклади з англомовних видань та офіційних документів наводяться згідно з правилами чинного в Україні правопису.

bibliography

Висновки
Аналітичні і художньо-публіцистичні жанри відіграють провідну роль в українській етнічній пресі США і Канади, коли йдеться про висвітлення динаміки взаємин України і США. Завдяки цим видам журналістської творчості вдається успішно аналізувати різноманітні ситуації, які складаються у рамках цих взаємин, і проблеми, пов’язані з ними. В аналітичних і художньо-публіцистичних матеріалах з особливою глибиною розглядається цілий комплекс явищ, визначальних для розуміння магістральних напрямків розвитку україно-американських стосунків.
Серед аналітичних жанрів на перший план виходять коментар, стаття (та її різновиди) і огляд. Ці жанри створюють поле для демонстрації високої журналістської майстерності таких дослідників дійсності, як В. Галан, О. Грановський, Л. Добрянський, І. Кедрин-Рудницький, Я. Пеленський, С. Риндик, М. Сосновський, Я. Стецько та ін. Матеріали цих авторів відзначаються неординарністю підходів, глибиною аналізу, ерудованістю, всебічною ознайомленістю з колом досліджуваних проблем. Зважаючи на те, що більшість цих та інших авторів є відомими фігурами не лише на журналістському полі, а і в громадській діяльності, то в деяких матеріалах відчувається і визначена політична позиція. Інколи відмінність у підходах спричиняє активну дискусію, яку можна розглядати як каталізатор подальшого розвитку жанрів, у рамках яких ця дискусія точиться (яскравим прикладом є полеміка групи журналістів і політиків, очолюваних І. Кедрином, та групи, яку представляли С. Риндик та Я. Пеленський, навколо проблеми міжнародно-правового статусу України та його значення для перспектив визвольної боротьби).
Особливого розвитку аналітичні жанри, і перш за все стаття, здобувають на сторінках видань головним чином аналітичної спрямованості, таких як «Юкрейніен Куотерлі» та ін. Першочерговим призначенням статті в українській етнічній пресі стає постановка перед суспільством стратегічних проблем, намагання викликати не просто резонанс, а ініціювати обговорення цих питань в українському етнічному середовищі, серед впливових діячів української громади, а за їх допомогою і у вищих політичних колах США. Напевне, не буде перебільшенням стверджувати, що стаття як жанр набуває чи не найбільшого поширення в українській пресі США і Канади, коли йдеться про аналіз цілого спектру україно-американських взаємин.
Що стосується огляду в українській етнічній пресі США і Канади, то в ньому помітне характерне для української публіцистики застосування оглядового способу мислення, що спричинено доволі широким у хронологічних термінах об’єктом досліджень. Такі огляди зосереджувалися навколо однорідних явищ, які відбувалися протягом чітко визначеного періоду часу. Аналізуючи різні аспекти і рівні стосунків України і США, українська публіцистика за океаном звертається до жанру огляду тоді, коли перед нею стоїть завдання з’ясувати певні закономірності і тенденції розвитку цих стосунків у конкретних аспектах (а серед пріоритетних тем слід відзначити діяльність ООН, проблему інтегрованої і послідовної політики США стосовно України, підтримка правозахисного руху в Україні, а після проголошення незалежності економічні реформи і ядерне роззброєння).
Лист і його різновиди (відкритий лист, відозви, звернення, телеграми) в українській етнічній пресі набуває великого значення. Особливістю розвитку цього жанру у специфічних умовах функціонування української етнічної преси у США та Канаді є перетворення його на засіб двостороннього спілкування між зацікавленими сторонами, коли українська етнічна преса не просто представляє українську громаду й артикулює її інтереси в апелюванні до адміністрації США. Можливості, авторитет і вплив преси активно використовуються і американськими урядовцями для формування певної громадської думки серед українського етнічного елементу. Починаючи від 1970-х рр., високого публіцистичного звучання набувають опубліковані в українських друкованих виданнях відкриті листи, які слугують прикладом громадянського чину, спричиняють значний резонанс і стають справжньою подією суспільного життя (наприклад, відкритий лист сенатора Г. Джексона до Л. Брежнєва, відкритий лист В. Чорновола до Дж. Форда та ін.).
Ознак публіцистичності набувають оприлюднені в українській етнічній пресі публічні виступи, котрі так чи інакше порушують проблематику україно-американських взаємин і авторами котрих є українські й американські політичні діячі, такі як Я. Стецько, Дж. Форд, В. Гришко.
Для всіх без винятку аналітичних і художньо-публіцистичних жанрів, присутніх в українській пресі у процесі висвітлення стосунків між Україною та США, характерна якісна відмінність між тематикою, яка перебуває в центрі уваги журналістів до здобуття Україною незалежності і після цього моменту. Це викликано новими тенденціями розвитку взаємин між країнами, новими можливостями, які виникають перед українською етнічною періодикою. Новий поштовх у розвитку отримують деякі жанри. Так, наприклад, як окремий жанр з’являється політичний портрет жанр нарисового плану, який до 1991 р. практично не зустрічається на шпальтах аналізованого сегменту преси.
Особливої цінності набувають виступи, спрямовані на англомовного читача. Через українські етнічні англомовні видання представники політичних та бізнесових кіл США мають змогу дізнатися правду про політико-правову природу Радянського Союзу, про місце в ньому України і про той курс, який, на думку українських журналістів, був би якнайсприятливішим не лише для України, а й для самих США. В цьому випадку на авансцену журналістики виходять аналітики з багатим досвідом у політиці та журналістиці, такі як О. Грановський, Л. Добрянський та ін., які мають незаперечний авторитет серед учасників політичного процесу і осіб, які приймають найважливіші рішення в галузі міжнародної політики.

ВИСНОВКИ
Поява українських поселень у США та Канаді майже негайно супроводжується розвитком системи засобів масової інформації, який пізніше набуває системного і впорядкованого характеру. З приходом інтелектуальної еліти (професійних журналістів, політичних та громадських фігур) українська журналістика у Північній Америці починає виконувати функції інформування, спрямування та впливу, як безпосередньо на етнічну громаду, так і на офіційні чинники країн перебування а також лобіювання інтересів етнічної групи і самої України.
З точки зору жанрових характеристик українські етнічні ЗМІ у США та Канаді працюють, за невеликим винятком, у межах загальновизнаної класичної вітчизняної парадигми жанрів журналістики.
Кількісні і якісні зміни в українських етнічних ЗМІ характеризувалися появою і подальшим поширенням видань, пов’язаних із релігійними громадами, земляцтвами, професійними мережами, спілками та асоціаціями, громадськими організаціями та політичними угрупованнями. Конкуренція за читача спричинила підвищення фахового рівня української журналістики за океаном, урізноманітнила жанрові та стилістичні засоби.
Протягом кількох десятиліть ХХ ст. тема української етнічної періодики поза межами України досліджувалась у першу чергу науковими колами української діаспори, що викликано об’єктивними обставинами (обмеженням висвітлення теми в Україні, недостатньою доступністю корпусу першоджерел для вітчизняних дослідників, браком обміну науковою інформацією із зарубіжними вченими). У діаспорі багату спадщину досліджень етнічної преси залишили М. Боровик, Л. Винар, В. Дорошенко, А. Животко, Б. Кравців, О. Фединський та ін. Провідними науковими установами, які опікувалися цією тематикою, стали Наукове Товариство ім. Шевченка (Нью-Йорк, США), Центр етнічних досліджень Кентського державного університету, Науковий центр дослідження етнічних публікацій і культурних установ (обидва Кент, США), Український Музей-Архів (Клівленд, США), Український Вільний Університет (Мюнхен, Німеччина), Канадський інститут українських студій (Едмонтон, Канада). Паралельно з діаспорними вченими над цією тематикою працювали і нечисленні дослідники в Україні (М. Варварцев, В. Євтух, Є. Камінський, Ю. Римаренко, А. Шлепаков). З послабленням ідеологічного тиску на вчених в Україні і зі здобуттям незалежності ця тематика привертає значну увагу й українських науковців нової генерації (О. Гриценко, Н. Сидоренко, М. Тимошика та ін.). Їх робота зосереджується навколо кількох значних наукових центрів: Дослідницького центру історії української преси (Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка), Інституту досліджень діаспори, Львівського національного університету ім. І. Франка та Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.
Від самих початків національна преса стає каталізатором відродження і збереження національної свідомості, вона інформує та згуртовує українські маси за океаном. Після Другої світової війни на Північноамериканському континенті пожвавилася інтелектуальна діяльність, з’явилися нові динамічні українські політичні організації, які здійснювали тиск на американських і канадських урядовців з метою зробити їх чутливішими до ситуації в Україні. Це політичне розмаїття повною мірою відбивається і в спектрі української етнічної преси, яку умовно можна поділити на кілька груп: інтегральних націоналістів, демократичних націоналістів, монархістів та лівих. При цьому вплив цих груп, а відповідно і пресових органів, орієнтованих на них, був нерівномірним, оскільки найбільшими і найактивнішими стали перші дві групи. Етнічна преса вкотре стала дієвим засобом інформування, спрямування та впливу на українську громаду, вона прагнула об’єднати українську громаду, покінчити з її ізоляцією, незважаючи на політичні протиріччя і гострі дискусії, що точилися між виданнями. На сучасному етапі розвитку, який характеризується зниженням рівня використання української мови, преса дедалі частіше переходить на англо-українську двомовність. На зміну друкованій періодиці приходять радіо і телебачення, бурхливими темпами розвиваються новітні інформаційні технології, які стають на службу українській етнічній журналістиці.
Особливості висвітлення стосунків України та США українською етнічною пресою США та Канади випливають із розмаїття застосування жанрів. Відповідно до усталеної жанрової парадигми, українська етнічна преса США та Канади досліджується в розрізі використання інформаційних, аналітичних і художньо-публіцистичних жанрів.
У контексті висвітлення стосунків України і США найпоширенішими інформаційними жанрами в українській етнічній пресі 2-ї пол. ХХ ст. стають замітка, звіт, репортаж та інтерв’ю. Жанр замітки використовувався у практиці української етнічної преси в першу чергу в разі необхідності інформувати читача про найнагальніші події. Для української етнічної журналістики характерне досконале володіння розмаїттям стилістичних прийомів, необхідним для якісного презентування останніх подій. Найчастіше жанр замітки застосовується тоді, коли виникають гострі ситуації і з’являється потреба або ж проінформувати читача якомога оперативніше, або ж рівною мірою оперативно відреагувати на саму подію. Пріоритетними подіями, які найчастіше висвітлювалися за допомогою цього жанру, ставали важливі виступи політиків і громадських діячів, офіційні закордонні візити, заходи національного і міжнародного масштабу, виголошення резонансних заяв, пов’язаних із проблематикою України, а після здобуттям Україною незалежності ключові проблеми політичних та економічних стосунків між Україною та США.
Звіти присвячуються переважно зустрічам українських політичних і громадських діячів з американськими партнерами, знаковим подіям, на яких порушувалася українська тематика. Після проголошення незалежності України звіти української етнічної преси орієнтуються на висвітлення актуальних подій, пов’язаних зі становленням взаємин України та США як рівноправних партнерів. Для звітів, опублікованих в українській етнічній періодиці, характерні динамізм, точність, вичерпність викладу, а повідомлення про подію зазвичай є вдалим приводом для постановки актуальної проблематики.
Характерною ознакою репортажу, присвяченого взаєминам України і США, є зосередження на надзвичайно актуальних і суспільно значимих подіях. Зазвичай такі матеріали відзначаються емоційністю й енергійністю, для них характерні яскраві заголовки, використовуються характерні деталі і подробиці, які сприяють змалюванню реалістичної картини об’єктивної дійсності. За необхідності українські етнічні журналісти вводять до репортажів елементи образності, пожвавлюючи таким чином виклад матеріалу.
З об’єктивних причин жанр інтерв’ю, присвяченого проблемам стосунків України і США, виходить на шпальти українських етнічних видань після проголошення незалежності України, коли перед авторами відкривається набагато більше можливостей для безпосереднього спілкування з головними героями матеріалів.
Серед аналітичних жанрів на перший план виходять коментар, стаття (та її різновиди) і огляд. Матеріали видатних дослідників дійсності (таких як В. Галан, О. Грановський, Л. Добрянський, І. Кедрин-Рудницький, Я. Пеленський, С. Риндик, М. Сосновський, Я. Стецько та ін.) відзначаються неординарністю підходів, глибиною аналізу, ерудованістю, всебічною ознайомленістю з колом досліджуваних проблем. Іноді ідеологічні і світоглядні розбіжності між авторами спричиняють активну дискусію, яку можна розглядати як каталізатор подальшого розвитку жанрів (типовим є приклад полеміки між групами І. Кедрина та С. Риндика Я. Пеленського про значення міжнародно-правового статусу України для перспектив визвольної боротьби).
Особливого розвитку аналітичні жанри, і перш за все стаття, здобувають на сторінках видань переважно аналітичної спрямованості, таких як «Юкрейніен Куотерлі» та ін. Їх призначенням стає постановка перед суспільством стратегічних питань, проблем, намагання викликати не просто резонанс, а ініціювати обговорення цих проблем в українському етнічному середовищі, серед впливових діячів української громади, а за їх допомогою і у вищих політичних колах США.
Для огляду в українській етнічній пресі США і Канади характерне дослідження доволі широких у хронологічних термінах об’єктів. Українська публіцистика за океаном звертається до жанру огляду тоді, коли перед нею стоїть завдання з’ясувати закономірності і тенденції розвитку стосунків між Україною і США у конкретних аспектах: діяльність ООН, проблема інтегрованої і послідовної політики Америки стосовно України, підтримка правозахисного руху в Україні, а після проголошення незалежності економічні реформи і ядерне роззброєння.
Особливістю розвитку публіцистичного жанру листа і його різновидів в українській етнічній пресі у США та Канаді є перетворення його на засіб двостороннього спілкування між зацікавленими сторонами, коли українська етнічна преса не лише представляє українську громаду, а й коли її авторитет і вплив активно використовуються і американською стороною для формування громадської думки серед українського етнічного елементу. Яскравим явищем в українській публіцистиці за океаном стають відкриті листи, які слугують прикладом громадянського чину, спричиняють значний резонанс і стають знаковими подіями суспільного життя (лист сенатора Г. Джексона до Л. Брежнєва, лист В. Чорновола до Дж. Форда та ін.).
Ознак публіцистичності набувають оприлюднені в українській етнічній пресі публічні виступи, котрі так чи інакше порушують проблематику україно-американських взаємин і авторами котрих є українські й американські політичні діячі, такі як В. Гришко, Я. Стецько, Дж. Форд.
Для аналітичних і художньо-публіцистичних жанрів в українській етнічній пресі США і Канади характерна якісна відмінність між тематикою, яка перебуває в центрі уваги журналістів до здобуття Україною незалежності і після цього моменту, що, серед іншого, спричинено появою нових тенденцій у взаєминах між країнами. Розвиток отримують деякі нові жанри: наприклад, з’являється політичний портрет, що до 1991 р. практично не зустрічається на шпальтах цього сегменту преси.
Особливої цінності набувають виступи, спрямовані на англомовного читача представника політичних та бізнесових кіл США. Саме в цьому випадку на авансцену журналістики виходять аналітики з багатим досвідом у політиці та журналістиці, такі як О. Грановський, Л. Добрянський та ін., які мають незаперечний авторитет серед ключових учасників політичного процесу.
Основні етапи розвитку взаємин України та США у досліджуваний період можна умовно розділити на такі:
1. Етап «холодної війни» між США і СРСР (1945 1985 рр.).
2. Етап демократизації і легальної боротьби за незалежність України (1985 1991 рр.).
3. Етап становлення і утвердження Української держави (1991 1994 рр.)
Основними висвітлюваними темами україно-американських стосунків на шпальтах української періодики США та Канади стають такі: чинні зовнішньополітичні доктрини США і місце України в них; значення ООН для України як держави і значення членства в цій міжнародній організації для розвитку взаємин із США; події і заходи, покликані підвищити поінформованість американського істеблішменту і суспільства загалом про боротьбу за державність українського народу; об’єднання зусиль і активізація української етнічної громади у Північній Америці для захисту українських національних інтересів і підтримки боротьби за відновлення державності; діяльність правозахисного руху в Україні і реакція на неї з боку США; економічна співпраця між Україною та США; політичне визнання України як держави з боку США; ядерне роззброєння й інші аспекти військової співпраці між двома країнами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. 150-річчя українського поселення // Гомін України. 1967. Ч. 19. С. 1,4.
2. 33 американських сенаторів на оборону Левка Лук’яненка // Українське Православне Слово. 1978. Ч. 9. С. 24.
3. Акція СКВУ в обороні віри і церкви в Україні; Репрезентанти українських церков і СКВУ вручили представникам Об’єднаних Націй меморіял і петицію в обороні віри і церкви в Україні // Українське Православне Слово. 1976. Ч. 1. С. 14.
4. Американські експерти розчаровані розвитком реформ на Україні // Українське Православне Слово. 1992. Ч. 9-10. С. 37.
5. Американські Конґресмени про права людини // Українське Православне Слово. 1978. Ч. 3. С. 19.
6. Бачинський Ю. Українська імміграція в Сполучених Штатах Америки. К.: Енциклопедія Української Діаспори, Центр етносоціологічних та етнополітичних досліджень Інституту соціології НАН України, 1995. 342 с.
7. Бедрій А. Хай залунає правда України у Вашінґтоні! // Вісник [ООЧСУ]. 1973. Ч. 12. С. 8-9.
8. Без ніякої уваги // Вісті Комбатанта. 1963. Ч. 4. С. 3-5.
9. Бигар Г.П. Українська педагогічна преса Канади як фактор розвитку рідномовного шкільництва в діаспорі (друга половина ХХ ст.) : дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Прикарпатський національний ун-т ім. Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2006. 217 с.
10. Боровик М. Українсько-канадська преса та її значення для української меншини в Канаді. Мюнхен: Український Вільний Університет. - 1977. 341 с.
11. Бочковський О.І. Основи журналізму. Нариси теорії журналізму. Реґенсбурґ-Франкфурт, 1946. 100 с.
12. Бочковський О.І. Структура часопису: Нарис архітектоніки часопису: курс лекцій. Реґенсбурґ-Берхтесґа: Український техніко-господарський інститут, 1947. 40 с.
13. Бочковський О.І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби (історія, демократичний досвід, нові завдання). Мюнхен: Український техніко-господарський інститут, 1993. 204 с.
14. В обороні прав людини в Україні // Українське Православне Слово. 1974. Ч. 9. С. 11.
15. Варварцев М. Агапій Гончаренко піонер української еміґрації в США // Український історичний журнал. 1969. № 6. С. 15-16.
16. Варварцев М. Найдавніше джерело про «заокеанську Україну» та його автор // Українська діаспора. 1993. Ч.3. С. 93-94.
17. Вибори американського президента. // Українське Православне Слово. 1968. Ч. 9. С. 17.
18. Виступ Володимира Мазура на відкритті засідання Крайової Ради УККА // Українське народне слово. 1994. Ч. 4. С. 12-13.
19. Візита Президента України в США // Українське Православне Слово. 1992. Ч. 6. С. 18.
20. Вішка О. Преса українських еміґрантів Польщі (1920 1939 рр.) // Львів: НАН України. Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника. Науково-дослідний центр періодики, - 2002. 420 с.
21. Волиняк П. І утвердився Ти, наш Кобзарю, у світі!.. // Нові дні. 1964.- Ч. 9. С. 22-24.
22. Г. Кіссінджер про Росію і Україну // Українське Православне Слово. 1992. Ч. 2-3. С. 18.
23. Галан В. Наші актуальні завдання // Вісті Комбатанта. 1962. Ч. 1. С. 3-4.
24. Гальченко В. В Україні і в Америці // Вісник [ООЧСУ]. 1970. Ч. 10. С. 22-23.
25. Гасюк Б. За які методи боротьби? // Смолоскип. 1965. Ч. 5-6. С. 2-3.
26. Гвоздєв В.М. Поняття «свобода преси»: визначення, зміст, структура // Наукові записки. К.: Інститут журналістики, 2000. Т. 1. С. 140141.
27. Гриценко О. Українська преса США і Канади (1991 1995). Київ: Центр етносоціальних та етнополітичних досліджень Інституту соціології НАН України, 1997. 101 с.
28. Гриценко О.М. Діаспорна преса 90-х: проблематика та перспективи розвитку // Українська журналістика у контексті світової: Зб. наук. праць / За заг. Ред. В.І. Шкляра. К.: Центр вільної преси, 1998. С. 39-46.
29. Гриценко О.М. Мас-медіа у відкритому інформаційному суспільстві й гуманістичні цінності: Монографія. К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. 204 с.
30. Гриценко О.М. Преса українців північноамериканського континенту як чинник збереження їхньої етнічної ідентичності (1990-ті роки): Дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / НАН України. — К., 1997. — 187 с.
31. Гриценко О.М. Роль преси в етнокультурному розвитку української діаспори // Українська діаспора. Київ; Чикаго, 1995. Ч. 7. С. 94-100.
32. Гриценко О.М. Чуття родоводу // Віче, 1995. - № 12. С. 113-121.
33. Гришко В. Українська демократична молодь і проблеми українського демократичного руху в сучасному світі // Молода Україна. Грудень 1975. С. 7-8.
34. Гуревич С.М. Газета: вчера, сегодня, завтра. М.: Аспект Пресс, 2004. 288 с.
35. Делегація України виступила проти СРСР в ООН // Українське Православне Слово. 1991. Ч. 4-5. С. 27.
36. Демонстрація на захист ув’язнених // Українське Православне Слово. 1974. Ч. 9. С. 17.
37. Державний Департамент засудив переслідування українських дисидентів // Вісник [ООЧСУ]. 1973. Ч. 7-8. С. 29.
38. Державний Департамент про арешти в Україні // Українське Православне Слово. 1972. Ч. 4. С. 29.
39. Державний Департамент США цікавиться питанням України // Українське Православне Слово. 1977. Ч. 9. С. 19.
40. Дзвінчук О.М. Календарі «Українського Голосу»: історія створення, структурно-жанрові особливості, тематика // Наукові записки. К.: Інститут журналістики, 2001. Т. 13. С. 33-35.
41. Діяльність Організації «Американці за людські права в Україні в 1981 р.» // Наш голос. 1982. Ч. 5. С. 88.
42. Д-ко В. Вотерґейт злий дух Америки // Вісник [ООЧСУ]. 1974. Ч. 9. С. 2.
43. Додаток D законодавчі акти, підписані Президентом. Документи Президента Буша. Електронні архіви Президентської Бібліотеки Джорджа Буша. http://bushlibrary.tamu.edu/papers/1990/app_d.html - 14 жовтня 2001 р.
44. Дорошенко В. Реєстр українських періодичних видань у вільному світі за роки 1961-1962. Нью-Йорк, 1963. 26 с.
45. Енциклопедія Сучасної України. Т. 1. Київ: Національна академія наук України, Наукове товариство ім. Т. Шевченка, координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України, 2001. 824 с.
46. Енциклопедія Українознавства у 10 т., т. 1. Львів: Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 1993. 400 с.
47. Енциклопедія Українознавства у 10 т., т. 6. Львів, Наукове товариство імені Шевченка у Львові, - 1996. С. 2005-2400.
48. ЕРС в обороні поневолених народів // Гомін України. 1968. ч. 29. С. 3.
49. Животко А. Історія української преси. Київ: Науково-видавничий центр «Наша культура і наука», 1999. 368 с.
50. Жуковський А. Любомир Винар: життя, діяльність і творчість (з нагоди 50-ліття наукової діяльности) // У збірнику «На службі Кліо» Київ Нью-Йорк Торонто Париж Львів: Українське Історичне Товариство; Міжнародна Асоціація Україністів; Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України; Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові; Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича; Університет «Острозька Академія», 2000. С. 15-42.
51. З доповіді Голови ЦК АБН на Конференції АПАКЛ // Гомін України. 1964. ч. 9. С. 2-3.
52. Заходи СКВУ в справі членства в ОН // Українське Православне Слово. 1971. Ч. 2. С. 14.
53. Звернення Центрального Комітету АБН // Гомін України. - 1966. Ч. 12. С. 8.
54. Звернення ЦК АБН у справі Тижня Поневолених Народів // Гомін України. 1966. ч. 30. С. 1-2.
55. Здоровега В.Й. Мистецтво публіциста. Літературно-критичний нарис. К.: Радянський письменник, 1966. 174 с.
56. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості. Львів: ПАІС, 2004. 267 с.
57. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. К.: Освіта, 1999. 351 с.
58. Іванов В.Ф. Комп’ютерні мас-медіа на межі століть // Актуальні питання масової комунікації. 2002. Вип. 3 (Ч. 1). - С. 41-43.
59. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. — 520 с.
60. Каменецький І. Перспективи майбутньої заграничної політики України // Овид. 1958. Ч. 3. С. 2-4.