Інформаційні маніпуляції у повідомленнях світової періодичної преси в контексті інформаційної безпеки України: стан та шляхи протидії

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

ЮРИЧКО АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 070(73):324(477)

Інформаційні маніпуляції у повідомленнях світової періодичної преси в контексті інформаційної безпеки України: стан та шляхи протидії

спеціальність 10.01.08 - журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
ШКЛЯР Володимир Іванович

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

4

Розділ І. Інформаційне маніпулювання громадською думкою в контексті забезпечення інформаційної безпеки індивідуума і держави в системі національної безпеки країни

1.1. Маніпуляція масовою свідомістю: витоки, технологічні критерії та методика

13

1.1.1. Етапи підготовки до інформаційних маніпуляцій

25

1.1.2. Прийоми та методи застосування інформаційних маніпуляцій

26

1.2. Інформаційна уразливість держави від інформаційних маніпуляцій у ЗМІ в контексті сучасних інформаційних воєн.

28

1.3. Забезпечення інформаційної безпеки і держава: зміст і структура

36

Висновки розділу

45

Розділ ІІ. Інформаційні маніпуляції: моделі, технології та методика дослідження впливу в світовій зарубіжній пресі.

2.1. Контент-аналіз публікацій про Україну в світовій періодичній пресі

47

2.2. Інформаційні маніпулятивні елементи в публікаціях про Україну на сторінках зарубіжних друкованих ЗМІ

59

2.3. Параметри обсягу та тривалості впливу інформаційного маніпулювання в зарубіжній друкованій пресі

77

Висновки розділу

96

Розділ ІІІ. Забезпечення інформаційної безпеки та механізми протидії маніпуляції

3.1. Методика індивідуального захисту проти інформаційної маніпуляції

98

3.2. Забезпечення органами державної влади протидії інформаційним маніпуляціям

105

3.2.1. Компетенція органів державної влади в сфері забезпечення протидії інформаційним маніпуляціям як складової забезпечення інформаційної безпеки України

106

3.2.2. Функції виконавчої влади в забезпеченні протидії інформаційним маніпуляціям проти України

111

3.3. Заходи і деякі аспекти перспектив забезпечення інформаційної безпеки України в контексті світового комунікаційного простору

126

Висновки розділу

140

ВИСНОВКИ

142

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

147

ДОДАТКИ

172

ВСТУП

Процес створення глобального інформаційного суспільства позначений тенденціями створення єдиного інформаційного простору [1, 5, 21, 34, 68, 309], який на сучасному етапі має характерні риси масштабної боротьби за ступінь володіння і, як результат, за ступінь впливу на соціум [16, 63, 67, 69, 94, 203, 323]. З розвитком комунікаційних технологій та доступністю інформаційних ресурсів, ЗМІ інших держав стають легкодоступними для внутрішньої аудиторії будь-якої країни [64, 59, 157, 213, 215]. Україна знаходиться на межі між Сходом і Заходом, що диктує необхідність постійного дрейфу у просторі і часі, в межах стратегічних інтересів тих або інших держав [143, 154, 165, 172, 175] і це визначає технології поведінки формальних лідерів політичних систем [14, 25, 33, 41, 95, 102, 109, ]. Тому зарубіжні ЗМІ і виступають важливим елементом впливу на формування громадської думки населення держави щодо процесів, які відбуваються як на міжнародній арені, так і всередині країни [170, 178, 217, 239, 242, 244, 307, 312].
Інформаційне маніпулювання громадською думкою із застосуванням різноманітних технологій інформаційно-психологічного впливу, зокрема за допомогою ЗМІ, стало масовим явищем у світі [43, 63, 68, 71, 150, 303, 307, 315, 322]. Це стосується насамперед механізмів реалізації політичного впливу та досягнення політичних завдань [95, 172, 216, 225, 247, 267, 286, 283, 307, 311, 331]. Політичне маніпулювання громадською думкою, що реалізується через зарубіжні ЗМІ, і в Україні, зокрема, є серйозною загрозою як головним засадам розбудови демократичного суспільства і зміцненню незалежності України, так і особистій інформаційно-психологічній безпеці громадян [34, 67, 69, 76, 109, 138, 184].
Доводиться констатувати, що в Україні тема маніпулятивних спецоперацій проти нашої держави у зарубіжних ЗМІ майже не досліджується, за винятком звинувачень у бік Російської Федерації, але це переважно газетні публікації чи телевізійні сюжети, а ґрунтовні наукові дослідження стосуються лише становлення української мови як складової нашого суспільства.
Інакші тенденції спостерігаються у світі [91, 183, 216, 242, 247, 290]. Більшість країн приділяє дуже багато уваги тому, що пишуть про них у країна-сусідах, і чи є там маніпулятивна складова [290, 294, 309, 308, 320, 328]. Зафіксовані у результаті дослідження факти свідчать, що, наприклад, „Вашингтон пост”, одну з найбільших і найвпливовіших американських газет, вже давно і цілком відкрито називають неофіційним рупором Держдепартаменту США, а її критичні матеріали про внутрішні проблеми іншої країни офіційним попередженням американського уряду [67, 84, 99]. Дослідження засвідчило, що у разі потреби завдати блискавичного удару по іміджу України та її керівництву чи політичних лідерах без викриття основних джерел надходження інформації та мети, використовувалася, наприклад, впливова британська газета „Файненшиал таймс” чи російські «Комерсантъ, «Независимость» або міжнародні телеканали Сі-Ен-Ен (США), РТР, ОРТ (Росія).
Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в умовах глобалізації практично всіх галузей життєдіяльності людства, проблеми істотної трансформації таких понять і явищ як інформація, інформаційні маніпуляції громадською думкою, інформаційне суспільство, національна безпека набувають загальноцивілізаційного значення [46, 91]. Перенесення полів узгодження інтересів у віртуальний простір привело до розмивання традиційного розуміння механізмів узгодження інтересів учасників інформаційних відносин. Відповідно, розмивається межа між такими поняттями як національна, регіональна і глобальна безпека. Як наслідок, визначення нових пріоритетів забезпечення національної безпеки потребує відповідної трансформації як систем безпеки, так і методологічних основ їх досліджень [96, 106, 107, 150, 157, 170, 244].
Зв’язок з науковими темами та програмами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Системи масової комунікації і світовий інформаційний простір” (державний номер №01БФ045-01) та напрямком кафедри міжнародної журналістики „Українська журналістика в контексті світової”.
Історіографія теми. Спочатку темі інформаційного впливу на свідомість приділяли увагу лише лікарі-психологи, на зразок Д. Карнегі та К. Юнга, які намагалися знайти пояснення людській поведінці та загальні принципи, з допомогою яких можна на цю поведінку впливати [109]. Наступним кроком стали наукові дослідження у США щодо поширення і розповсюдження реклами, збільшення кількості продажів та заохочення населення до придбання певного типу товарів або послуг [16, 261]. Інформаційна маніпуляція в рамках національної інформаційної безпеки стала актуальною для політиків під час холодної війни, коли відбувалося змагання двох ідеологій, де кожна зі сторін намагалася використати результати досліджень для досягнення своїх власних політичних цілей [21, 284].
До проголошення Незалежності України, тобто до 1991 року питаннями інформаційної безпеки та протидії інформаційній маніпуляції науковці та фахівці займалися виключно виходячи з контексту міжкласової боротьби в рамках захисту ідеологічних переконань та устремлінь СРСР [86, 223]. Після проголошення Незалежності основна увага досліджень була зосереджена на проблемах права нації на самовизнання, територіальної цілісності, мовної політики, політичної та економічної незалежності. Інформаційна безпека згадувалася в контексті національної безпеки, але не мала чіткого визначення, формулювання, а отже, не вивчалася, хоча і згадувалася. На інформаційну безпеку і залежність внутрішнього інформаційного простору від стороннього інформаційного впливу почали звертати увагу лише в другій половині 90-х років. Основна увага приділялася інформаційному впливу на Україну східного сусіда Російської Федерації. Поняття інформаційна безпека та інформаційна маніпуляція в цей період розглядалися лише в контексті співіснування з Росією: спільні кордони, двомовність, політична незалежність при прийнятті рішень, національна ідея [79, 109]. Методологічні підходи при вивченні інформаційної безпеки та інформаційного впливу почали розробляти на початку ХХІ століття. Інформаційна безпека опинилася в центрі уваги науковців, які почали активну роботу над визначенням термінології та вивченням усіх можливих взаємозв’язків [67, 68].
Різні аспекти проблем інформаційної безпеки в контексті національної безпеки, включаючи проблеми виявлення формату і методології дослідження, створення та функціонування систем безпеки в контексті глобалізації засобів масової комунікації цивілізації, розглядалися в наукових роботах вітчизняних і зарубіжних дослідників:
в Україні різним аспектам вказаних питань присвятили свої дослідження П. Вартанов [34], В. Іванов [90], М. Ожевана [163], В. Різун [220], О. Старіша [243], О. Макаренко [137], Е. Москаленко [154], О. Мукомела [156], В. Шкляр [67], Г. Почепцова [185], О. Мелещенко [146, 150], Т. Петрів [147], В. Карпенко [109], В, Козубський [116], Л. Шиманський [165], О. Грищенко [68], С. Телешун [250], О. Чекмишев [286], А. Чічановський [290], Д. Видрін [47] та інші.
у західній науці предметом давнішніх і сучасних досліджень стали роботи Д. Карнегі [109], Д. Робінсока [324], Р. Ентнама [308], Р. Фабера [311], Д. Белл [16], З. Бжезинський [21], Є. Тоффлер [261], Н. Хомський [284] та інші;
у Росії цим питанням, зокрема інформаційній складовій національної безпеки, присвячені роботи: О. Стрельцова [4], І. Бачила [12], В. Крутських [122], В. Лопатіна [135], Д. Ольшанського [166], С. Расторгуєва [217], С. Кара-Мурзи [106] та інших.
Мета і завдання.
Аналізуючи публікації про Україну в зарубіжній пресі, встановити присутністьвідсутність факторів маніпуляції.
Для досягнення цієї мети дисертант прагне розв’язати такі завдання:
розкрити роль і місце зарубіжних ЗМІ в процесі формування іміджу України та висвітлення подій в українській державі на сторінках світових періодичних видань;
з’ясувати роль і місце зарубіжних ЗМІ в процесі інформаційного маніпулювання і здійснення ними прихованого інформаційного впливу на внутрішню і зовнішню політику України в контексті інформаційної безпеки держави у системі загальнонаціональної безпеки України;
визначити параметри обсягу та тривалості інформаційного маніпулювання, яке активно застосовують ЗМІ зарубіжних країн для реалізації національних інтересів своїх держав, а також класифікувати країни за рівнем їх інформаційного впливу на Україну;
розробити рекомендації для державних установ, політичних партій, громадських об’єднань, наукових інститутів, які формують, реалізують і досліджують зовнішню та внутрішню політику України, для вироблення ефективного механізму протидії інформаційним маніпуляціям проти України в зарубіжних ЗМІ.
Об’єктом дослідження є маніпулятивна складова інформаційної безпеки держави та механізми протидії маніпуляцією громадською думкою спрямованої проти України.
Предметом дослідження є інформаційно-технологічна практика маніпулювання громадською думкою провідними ЗМІ Європи (ЄС та Росії), Азії (Казахстану, Азербайджану, Китаю, Японії), Сполучених Штатів, Канади. Під час дослідження проаналізовано публікації про Україну в 68 країнах світу.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на базових принципах сучасної роботи засобів масової інформації в контексті інформаційних міждержавних відносин. В ході дослідження застосовувалися загальнонауковий метод системного аналізу, контент-аналіз (вивчення кількісного та якісного змісту опублікованих матеріалів), історико-порівняльний метод для визначення тривалості впливу певних тем та вивчення поведінкових, настановних і когнітивних наслідків впливу засобів масової комунікації, а також метод логічного висновку, порівняльний метод, емпірико-соціологічний метод і деякі інші.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно є першим комплексним дослідженням щодо вивчення наявності-відсутності, визначення і класифікації фактів маніпуляції та маніпуляторів громадською думкою проти України через зарубіжні засоби масової інформації. В основу дослідження покладені докази реальних фактів маніпуляції інформацією, порушення основних етичних і правових міжнародних принципів роботи журналіста та засобів масової інформації. Цей висновок обґрунтований і розвинений низкою конкретних теоретичних і практичних положень, встановлених в результаті дослідження.
Практичне значення дослідження полягає передусім у тому, щоб визначити конкретні види маніпуляцій громадською думкою проти України, які активно застосовуються у зарубіжних ЗМІ для реалізації власних національних інтересів своїх держав. Практичною метою дослідження є вироблення рекомендацій для Секретаріату Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради з питань національної безпеки та оборони України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо визначення та протидії інформаційним маніпуляціям проти України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є наслідком багаторічних досліджень публікацій в зарубіжній періодичній пресі, які опосередковано чи безпосередньо стосуються України та політико-соціальних явищ всередині держави. Дисертантом особисто проаналізовано періодичні друковані видання в 68 країнах світу, оброблено 4266 інформаційні повідомлення та аналітичних статті за період з 1.08.2003 до 31.12.2004.
Апробація результатів дисертації та публікації. Дослідження були апробовані на трьох науково-практичних конференціях та викладені в шести статтях в наукових виданнях, а також стали основою для аналітичних записок до Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення України і Ради з питань національної безпеки і оборони України:
За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, із них 5 у фахових виданнях. Усі публікації виконані одноосібно. Крім того, підготовлений і виданий збірник наукових праць у співредакторстві з науковим керівником, док. філол. наук., проф. Шкляром В. І. та розділ до монографії.

1. «Україна на шляху до Європи»: Зб. наук. праць / Під ред. Шкляра В. І., Юричка А. В. К, 2006, 495 с.
2. Юричко А. В. Стратегія розвитку телерадіоінформаційного простору України. // Українське телебачення: вчора, сьогодні, завтра К., 2006 С. 609632.

Статті:
3. Юричко А. В. Міжнародна журналістика як окремий елемент маніпуляції свідомістю та впливу на прийняття рішень // Наукові записки Інституту журналістики. Київ, 2002 Т. 7, С. 169171.
4. Юричко А. В. Висвітлення образу України на сторінках світових періодичних видань в контексті застосування інформаційно-маніпулятивних технологій // Бористен, 2006. №10 (184) С. 79.
5. Юричко А. В. Національні інтереси держави в контексті інформаційної безпеки України. // Журналістика: Зб. наук. праць. К, 2007. Вип. 6 (31). С. 8492.
6. Юричко А. В. Свобода слова в Україні і морально-етичні принципи роботи журналіста як чинник забезпечення входження України у міжнародні інститути // Україна на шляху до Європи: Зб. наук. праць. К., 2006 С. 380393.
7. Юричко А. В. Забезпечення інформаційної безпеки України в контексті світового комунікативного простору (заходи і рекомендації). // Трибуна, 2006. №9-10 С. 2628.
8. Юричко А. В. Інформаційна вразливість України від інформаційних маніпуляцій у ЗМІ в контексті сучасних інформаційних воєн. //Масова комунікація у транзитивному суспільстві: Зб. наук. праць. Дніпропетровськ, 2006 С. 8588.
9. Юричко А. В. Країна в контексті здійснення інформаційної маніпуляції на сторінках світової періодичної преси // Бористен, 2007. № 3(189), С. 2022.
10. Юричко А. В. Вразливість України від інформаційних маніпуляцій у ЗМІ на межу ХХ-ХХІ ст. // Київська старовина, 2007. № 1 С. 169173.
Дослідження були апробовані на трьох науково-практичних конференціях:
1. Юричко А. В. «Маніпуляція громадською думкою проти України у зарубіжних ЗМІ в контексті забезпечення інформаційної безпеки України» // Науково-практична конференція за міжнародною участю: «Українська журналістика: суспільство і ЗМІ у світлі євроінтеграційних устремлінь України» м. Київ, 56 травня 2006 року;
2. Юричко А. В. Інформаційні маніпулятивні операції зарубіжних країн проти України за результатами аналізу провідних світових періодичних видань» // Міжнародна науково-практична конференція «Журналістика 2006: українське журналістикознавство та освіта в процесі євроатлантичного процесу» м. Київ, 25-26 травня 2006 року;
3. Юричко А. В. «Україна очима зарубіжних журналістів у контексті національної інформаційної безпеки України (за матеріалами аналізу світових періодичних ЗМІ)» // науково-практична конференція за міжнародною участю: «Українська журналістика: суспільство, держава, ЗМІ вектори взаємодії» м. Житомир, 5 6 травня 2004 року.
Дисертацію обговорена на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Матеріали дослідження використані для розробки аналітичних записок та рекомендацій для Секретаріату Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки та оборони України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України, у роботі Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення» (УТР), а також при підготовці лекцій та семінарів на кафедрі міжнародної журналістики.
Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

bibliography

ВИСНОВКИ

Маніпуляція масовою свідомістю є невід’ємною ознакою сьогоднішнього світу. Існує безліч наукових визначень поняття «маніпуляція» та методів її застосування. У даній роботі маніпуляція передусім розглядається як політична інформаційна обробка осіб, груп, суспільної думки загалом в інтересах деяких політичних, економічних та інших груп або осіб; система засобів ідеологічного і духовно-психологічного впливу на масову свідомість з метою нав’язування певних ідей, цінностей; цілеспрямований вплив на суспільну свідомість і політичну поведінку для формування їх у бажаному напрямку. Маніпуляція відрізняється від пропаганди прихованим характером впливу, об’єкти маніпуляції зазвичай не знають про його здійснення. Основним знаряддям маніпуляції є засоби масової інформації. Процес маніпуляції може бути визначений як недопустимий або неетичний, якщо він пов’язаний із прямим обманом, впливом на підсвідомі інстинкти, образами осіб чи організацій, дискредитацією товарів або послуг тощо.
Проаналізувавши останні теоретичні технології західних (американських і європейських), східних (російських) та вітчизняних вчених, можна говорити про два етапи здійснення інформаційного маніпулювання: Підготовка і Застосування. Вчені визначають такі методики Підготовки до інформаційного маніпулювання: Міф про нейтралітет, Міф про плюралізм засобів масової інформації, Міф про відсутність соціальних конфліктів, Міф про індивідуалізм і особистий вибір, Міф про незмінну природу людини, Створення контрольованого натовпу, Захоплення і приєднання аудиторії, Руйнування свідомості, Введення аморальності і знищення цінностей. Якщо говорити про перелік умов, які вважаються застосуванням інформаційних маніпуляцій, то до них вчені та дослідники відносять: Фабрикацію фактів (пряма неправда), Добір подій реальності для повідомлень, Вилучення з контексту, Сіру і чорну пропаганду, Великі психози, Створення штучної мови, Твердження і повторення, Дроблення і терміновість, Сенсаційність, Використання авторитетів, Тоталітаризм джерел повідомлень, Змішування інформації і думки, Активізацію стереотипів, Некогерентність висловлень.
Таким чином, сьогодні відбувається інтенсивне використання засобів інформаційної війни з метою забезпечення власних інтересів світовими лідерами передусім США і Росією. Незаперечним є і факт нарощування інтенсивності використання інформаційних маніпуляцій як інформаційної зброї і окремими державами, і численними зарубіжними організаціями нерідко терористичними, оскільки сьогодні історія не йде за власною примхою, стихійно. Тепер вона твориться свідомо, можна сказати на замовлення сильних світу цього. Саме це гостро ставить проблему інформаційної уразливості країни в епоху інформаційних воєн і ставить питання розробки і впровадження системи національної безпеки шляхом захисту не лише інформаційного простору держави, а й захисту від інформаційних маніпуляцій та інформаційної уразливості як громадян, так і суспільства.
Україна через її геополітичне розташування є об'єктом інтересів багатьох розвинених держав, тому дослідження фіксують, що проти України велися, ведуться і вестимуться інформаційні війни, як і проти інших держав перехідного типу. Як свідчить дане дослідження, специфіка України в тому, що проти українського суспільства було спрямовано інформаційну дію з двох боків: як Заходу, так і Сходу. Конкретним їх виявом можуть служити більшість політичних конфліктів, які супроводжувалися масовими інформаційними атаками та маніпуляціями як індивідуальної, так і масової суспільної свідомості і фактично засвідчили низьку ефективність нашого захисту від інформаційних агресій.
Забезпеченню інформаційної безпеки в Україні не приділяють належної уваги. Хоча основним суб'єктом діяльності виступає окремий індивід, його потреби і, безперечно, інтереси зумовлені певними соціальними умовами існування, а також тими людьми, з якими він взаємодіє. Соціальною основою забезпечення інформаційної безпеки є держава.

1) Дослідження ставило за мету розкрити роль і місце зарубіжних ЗМІ в процесі формування іміджу України та висвітлення подій в українській державі на сторінках світових періодичних видань

За результатами контекст-аналізу, за часовий період, який був взятий для дослідження (01.08.200331.12.2004), з’явилися 4266 публікацій про Україну в 354 газетах та часописах 67 країн світу. Тобто 35,60% країн світу приділили Україні частину своєї газетної площі. Найбільше публікацій про Україну належить регіону Східної Європи (74,66% від загальної кількості публікацій), що зумовлено територіальним розташуванням України та сферою політико-економічних пріоритетів. Разом з тим, у десятку країн, які найбільше пишуть про Україну, входять Росія, Румунія, Польща, Угорщина, Сербія і Чорногорія, США, Німеччина, Австрія, Білорусь та ЄС.
В світовій періодичній пресі Україна зображена по різному. Є негативні, нейтральні, позитивні характери публікацій. Як показав конвент-аналіз, в десятку країн, чиї друковані ЗМІ висвітлюють Україну в позитивному плані входять Австралія, Аргентина, Ватикан. Треба відзначити, що з 68 досліджених країн, загалом позитивно про Україну пишуть в 33 країнах, що становить 48,52% (тобто коефіцієнт позитивного висвітлення більший або дорівнює 50%). На жаль, загальна кількість позитивних публікацій становить лише 24,28% від загальної кількості матеріалів про Україну.
Серед лідерів позитивних публікацій Австралія, Аргентина, Ватикан. Загалом позитивно про Україну пишуть в 48,52% країн. На жаль, загальна кількість позитивних публікацій становить лише 24,28% від загальної кількості матеріалів про Україну
Серед лідерів нейтрально-інформаційного висвітлення виступають ЗМІ Сирії, Кіпру, Кувейту. В нейтрально-інформаційному плані про Україну пишуть ЗМІ 22,05% країн. Кількість нейтральних публікацій становить 15,61% від загальної кількості матеріалів про Україну.
Португалія, Австрія, Румунія країни, де ЗМІ найнегативніше висвітлюють Україну. Треба відзначити, що це стосується 25,00% країн. На жаль, загальна кількість негативних публікацій становить аж 60,17% від загальної кількості матеріалів про Україну. В цей же час, найбільша кількість негативних публікацій про Україну зафіксовано в таких країнах як Росія, Румунія, Угорщина, Польща, США.

2) Досліджуючи роль і місце зарубіжних ЗМІ в процесі інформаційного маніпулювання і здійснення ними прихованого інформаційного впливу на внутрішню і зовнішню політику України в контексті інформаційної безпеки держави у системі загальнонаціональної безпеки України, вдалося встановити таке:

Серед найактивніших інформаційних маніпуляторів (за співвідношенням кількості маніпулятивних елементів відносно загальної кількості публікацій) США, Швейцарія, Британія, Румунія, Австрія, Швеція, Білорусь, Польща, ЄС, Росія, Німеччина. За загальною кількістю зафіксованих маніпуляцій у періодичній пресі в перелік найактивніших входять такі країни: Росія, Румунія, Польща, США, Німеччина, Угорщина, Австрія, Білорусь, Британія, ЄС.
За аналізом присутності маніпулятивних елементів можна визначити чотири групи, які здійснюють вплив на Україну: Інертну, Партнерську, Територіальну, Геополітичну (та в її складі Групу впливу).

3) Визначаючи параметри обсягу та тривалості інформаційного маніпулювання, яке активно застосовують ЗМІ зарубіжних країн для реалізації національних інтересів своїх держав, а також класифікувати країни за рівнем їх інформаційного впливу на Україну, встановлено:

За результатами аналізу тривалості впливу вдалося визначити дві групи: Групу інформаційної залежності та Групу постійного впливу. Встановлено також, що найбільший резонанс викликають публікації на політично важливі теми (за ступенем важливості): геополітичне місце України в світі, вибори президента в Україні, проведення конституційної реформи, менше уваги приділяється економічній та соціальній ситуація в Україні. І лише декілька країн висвітлюють культурологічну тематику. Класифікація ЗМІ країн за силою тривалості впливу цілком укладається в концепцію чотирьох груп: Інертну, Партнерську, Територіальну, Геополітичну (та в її складі Групу впливу).

4) За результатами дослідження розроблено рекомендації для державних установ, політичних партій, громадських об’єднань, наукових інститутів, які формують, реалізують і досліджують зовнішню та внутрішню політику України, для вироблення ефективного механізму протидії інформаційним маніпуляціям проти України в зарубіжних ЗМІ.

Для ефективного захисту від інформаційних маніпуляцій необхідно одночасно впроваджувати заходи на двох рівнях: індивідуальному та загальнодержавному.
Основний тягар реалізації політики у сфері інформаційної безпеки держави лягає на органи державної влади, що діють на основі законодавства та адміністративно-державного управління.
До державних органів виконавчої влади, які координують функції, що найбільше беруть участь у протидії інформаційним маніпуляціям проти України в контексті забезпечення інформаційної безпеки, необхідно віднести: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольний комітет України, Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації, Міністерство транспорту і зв’язку, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство фінансів України, Службу безпеки України, Генеральну прокуратуру, Міністерства культури і туризму України.
В Україні, у зв’язку з відсутністю Концепції національної інформаційної політики, Доктрини інформаційної безпеки, Положення про інформаційну війну в воєнній доктрині тощо, просто ігноруються резолюції Генасамблеї ООН у яких дедалі наголошується на тому, що інформаційні технології можуть негативно впливати на безпеку держав, руйнувати і дезорганізувати як цивільні галузі, так і військові.
Національні інтереси України потребують нагального вирішення проблем інформаційної політики, забезпечення інформаційної безпеки і захисту від маніпулятивних технологій. Рекомендації щодо вирішення цих проблем необхідно розподілити на п’ять основних груп: перша група проблем потребує розвитку механізмів правового і законодавчого регулювання відносин у сфері забезпечення інформаційної безпеки; друга група пов’язана з інформаційним забезпеченням державної політики та організаційно-структурною організацією державної системи забезпечення інформаційної безпеки, що включатиме Президента України і Прем’єр-міністра; третя група проблем потребує комплексного правового захисту прав і свобод людини, «персональної» інформації та таємниць особистого життя громадян, і особливо забезпечення свободи інформаційної діяльності і державних гарантій на обмеження цієї діяльності з метою захисту прав і свобод інших осіб; четверта група проблем невіддільна від інтеграції України у світовий інформаційний простір, що передбачає створення конкурентоспроможних інформаційних технологій, розвиток індустрії інформаційних послуг сучасних телерадіокомунікаційних мереж; п’ята група проблем є невід’ємною складовою забезпечення власне функціонування інформаційної інфраструктури і збереження інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Авдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. М., 1994.

2.

Автоматизация управления. Под ред. В. А. Абчука. М., Радио и связь, 1984.

3.

Агапов А. Б. Основы федерального информационного права России. М., 1995.

4.

Алексеева И. Ю., Авчаров И. В., Вотрин Д. С, Стрель­цов А. А. и др. Информационные вызовы националь­ной и международной безопасности. Под общей редакцией А. В. Федорова и В. Н. Цыгичко. М., ПИР-Центр, 2001.

5.

Аналітика, експертиза, прогнозування: Монографія / Макарен­ко С. А., Рижков М. М., Ожеван М. А. та ін. К.: Наша культура i наука, 2003.

6.

Аникин П. П., Балыбердин А. Л., Бус М. А. и др. Государ­ственная тайна в Российской Федерации. СПб., СПб. ун-т, 1999.

7.

Арон Р. Этапы развития политической мысли.— М., 1993.

8.

Балыбердин А. Л. Государственная тайна или государствен­ные секреты? Вопросы защиты информации, 1994. Вып. 1.

9.

Балыбердин А. Л., Седень С. И. Подход к формализации задачи определения степени секретности информации. Во­просы защиты информации, 1995, вып. 4.

10.

Бачило И. Л. Интеллектуальная собственность — объект современного права. Вестник Российской академии наук, 1999. № 12.

11.

Бачило И. Л. Информационное право. Роль и место в си­стеме права Российской Федерации. Государство и право, 2001. №2.

12.

Бачило И. Л. О праве на информацию в Российской Феде­рации. М., Миннауки России и МИФИ, 1997.

13.

Бачило И. Л., Лопатин В. П., Федотов М. А. Информаци­онное право. Под. ред. Б. Н. Топорнина. С.-Пб., Юридиче­ский центр Пресс, 2001.

14.

Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. К.,2001.

15.

Безопасность России. Правовые, социально-экономические и научно-технические аспекты. Словарь терминов и опреде­лений. Издание 2-е, дополненное. М., МГФ «Знание», 1999.

16.

Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт со­циального прогнозирования / Пер. с англ.— М.: Академия, 1999.

17.

Беляев Е. А., Каландин А. П., Стенин О. А., Лаврухин Ю. И. О государственной программе обеспечения защи­ты государственной тайны в Российской Федерации. Вопросы защиты информации, 1996. Вып. 1.

18.

Бентли А. Процесс правления.— М., 1993.

19.

Березин В.М. Теория массовой коммуникации. М.: Изд-во РУДН, 1997.

20.

Бетелин В., Галатенко В. Информационная безопасность России. Опыт составления карты. Jet Info. № 1, 1998.

21.

Бжезинский 3. Геостратегия для Евразии // Независимая газета. 1997. 24 окт.

22.

Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Международная практика. М.: "Довгань", 1997.

23.

Богданов А. М. Моделирование информационного воздей­ствия. http://www.its.org.ua/biblioteka/bogdmohor 3.htm

24.

Богданов А. М., Мохор В. В. Математическая модель ин­формационного воздействия // Інформаційні технології та безпека: 36. наук, праць Інституту проблем реєстрації інформації НАН України.— К.: 1ПР1, 2002.— Вип. 2.

25.

Богданов А. М., Мохор В. В. Структура знаний общества и некоторые механизмы информационного воздействия на них // Інформаційні технології та безпека: 36. наук, праць Інституту проблем реєстрації формації НАН України.— К., 2003.— Вип. 5.

26.

Большая советская энциклопедия. Т. 10. М., Советская эн­циклопедия, 1972.

27.

Большая советская энциклопедия. Т. 18. М., Советская эн­циклопедия, 1953.

28.

Большой энциклопедический словарь. М., Советская энцик­лопедия, 1983.

29.

Боровиков В. С, Кретов Б. И. Основы политологии и со­циологии. М., Высшая школа, 2001.

30.

Бронфенбреннер У. Два мира детства. Дети в США и СССР. М., 1976.

31.

Буева Л. П. Социальная среда и сознание личности. М., 1968.

32.

Бурдье П. Социология политики // Пер. с франц.— М., 1993.

33.

Варивода Я. Массовое сознание как объект национальной безопасности. http://www.geocities.com/nspilka/library/warywoda.html

34.

Вартанов П., Шкляр В.І. Основи теорії журналістики. К., 19997.

35.

Василенко И. А. Диалог цивилизаций: социокультурные про­блем политического партнерства.— М.: Эдиториал УРСС, 1999.

36.

Василенко И. А. Политическая глобалистика.— М.: Логос, 2000.

37.

Венгеров А. Б. Теория государства и права. М., Юриспру­денция, 2000.

38.

Викторов А. Ф. Информационная война в современных ус­ловиях // Информационное общество, 1997, № 1.

39.

Винер И. Кибернетика или управление и связь в животном и машине. М., Наука, 1983.

40.

Возжеников А. В. Концептуальные подходы к обеспечению национальной безопасности. М., РАГС, 1998.

41.

Возжеников А. В. Национальная безопасность: теория, по­литика, стратегия. М., НПО «Модуль», 2000.

42.

Возжеников А. В. Парадигма национальной безопасности реформирующейся России. М., ЭДАС ПАК, 2000.

43.

Володенков С. В. Информационно-психологические войны и массовое сознание.— http://pr.philos.msu.ru/volod2.html

44.

Володин А. Г., Широков Г. К. Глобализация: истоки, тен­денции, перспективы.— http://www.politstudies.rU/fulltext/1999/5/ 8.htm

45.

Волокитин А. В. Об итогах деятельности Минсвязи России в сфере информатизации в 2000 году и задачах на 2001 год. Информатизация и связь, 2001, № 1.

46.

Всемирный доклад ЮНЕСКО по коммуникации и информа­ции. 1999-2000 гг. Полпред. 2001.

47.

Выдрин Д. Политика: история, технология, экзистенция. К., 2001. 432 ст.

48.

Выступление И. Чижа на парламентских слушаниях в ВР Украины.— http://www.rada.gov.ua/zakon/skl3/BUL144/161.htm

49.

Гаджиев К.. Геополитика. М.: Международные отношения, 1997.

50.

Гали Б. Повестка дня для мира. Превентивная дипломатия, миротворчество и поддержание мира.— Нью-Йорк, ООН, 1992.

51.

Гастейгер К. Основные черты будущей мировой политики // Международная политика.— 1999, № 8.

52.

Гацко М. Ф. Сущность понятий «угроза» и «опасность» и их соотношение в военно-политической сфере. Материалы конференции «Проблемы внутренней безопасности России в XXI веке». М., Фонд «Отечество», 2001.

53.

Гегель. Энциклопедия философских наук. М., 1977. Т. 3.

54.

Герасименко В. А. Защита информации в АСОД. М., Эне-гроатомиздат. 1994.

55.

Герасименко В. А., Мамок А. А. Основы защиты информа­ции. М., Минобразования России. 1997.

56.

Глебов А. П. Сущностно-субстанциональный и функцио­нальный подходы в исследовании государственных и право­вых явлений. В кн.: Проблемы теории государства и права. М., Проспект, 1999.

57.

Глобальная информатизация и безопасность России. Мате­риалы круглого стола «Глобальная информатизация и соци­ально-гуманитарные проблемы человека, культуры, общест­ва». МГУ, октябрь 2000. М., изд-во МГУ, 2001.

58.

Глобальное информационное общество и проблемы инфор­мационной безопасности. Материалы круглого стола. Моск­ва, Институт Европы РАН, 21 марта 2001 г. М., Издатель­ский дом «Экслибрис-Пресс», 2001.

59.

Гондюл В. П. «1нформацшна безпека в Європі».— Київ, ІMB, 1999.

60.

Государственная независимость в эпоху глобализации.— http:/ /2002.novayagazeta.ru/nomer/mon/gl03.shtml

61.

Государственная политика информационной безопасности. Российский юридический журнал. Екатеринбург, 2001.

62.

Готт В. С, Семенюк Э. П., Урсул А. Д. Категории совре­менной науки. М., Мысль, 1984.

63.

Грачев Г. В. Информационно-психологическая безопас­ность личности: состояние и возможности психологической защиты. М., Институт психологии РАН, 1996.

64.

Грачев Г., Мельник И. Манипулирование личностью: орга­низация, способы и технологии информационно-психологи­ческого воздействия. М., Институт философии РАН, 1999.

65.

Гриняев С. Н. Интеллектуальное противодействие инфор­мационному оружию.— М.: Синтег, 1999.

66.

Гриценко О. М., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. К., 2000.

67.

Гриценко О. М., Шкляр В. І. Основи теорії міжнародної журналістики. К.:Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет", 2002. -304 ст.

68.

Гриценко О.М. Інформаційне суспільство і цілі державної політики // Вісник. Журналістика. Випуск 9. К.:ВПЦ "Київський університет", 2001.

69.

Гриценко О.М. Суспільство, держава, інформація. К.: Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2001.

70.

Гриценко О.М. Українська преса США і Канади (1991-1995 pp.). Київ: вид. "Есе", 1997 р.

71.

Гриценко О.М., Шкляр В.І. Преса і політика: проблеми, концепції, досвід. К.: Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2000.

72.

Громыко А. Геополитика сегодня и завтра // Независимая газета. 1996.

73.

Гыскэ А. В. Теоретико-методологические аспекты обеспече­ния общественной безопасности Российской Федерации. М., Прогрессивные био-медицинские технологии, 2000.

74.

Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. М., 1989.

75.

Делягин М. Г. и др. Практика глобализации: игры и правила новой эпохи.— М.: ИНФРА-М.— 2000.

76.

Дзюба І. Нові страхи і нові загрози // Універсам. 1999. №1-2.

77.

Дойч К. Основные изменения в политологии (1952-1977 гг.) I! Политические отношения: прогнозирование и планирование.— М.: Наука, 1979.

78.

Доктрина информационной безопасности Российской Феде­рации.— //www.scrf.gov.ru/ Documents/decree/ 2000/09-09

79.

Драч I. Як облаштувати інформаційний npocтip // Людина i влада, 2001, №1-2.

80.

Евстафьев Д. Переоценка ценностей. Большая геополитика и европейская безопасность. М., 1996.

81.

Емельянов Г. В. Интервью для сайта «Страна.ru». Сов-без: «Правила игры» для всех СМИ должны быть одина­ковыми», http://strana.ru/security/state/2001/02/02/ 9В11407ВВ.

82.

Ермаков Ю. А. Манипуляция личностью: смысл, приемы, последствия. Екатеринбург, 1995.

83.

Заварзин Г. А. Индивидуалистический и системный подхо­ды в биологии. Вопросы философии, 1999, № 3.

84.

Зарубежное военное обозрение.— 1997, № 8.

85.

Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности. Ак­туальные проблемы исторического материализма. М., Поли­тиздат, 1986.

86.

Зегжда Д. П., Ивашко А. М. Основы безопасности инфор­мационных систем. М., Горячая линия-Телеком. 2000.