УКРАЇНСЬКІ ТЕЛЕПРОГРАМИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

На правах рукопису

КОШАК КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 654.197:070]-053.5(477)(043)

УКРАЇНСЬКІ ТЕЛЕПРОГРАМИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА:
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Спеціальність10.01.08 журналістика

Науковий керівник:
Єлісовенко Юрій Петрович
кандидат педагогічних наук,
доцент

Київ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП...........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 Українське телебачення для дітей та юнацтва як журналістикознавча проблема..............................................................11
1.1. Історичні аспекти розвитку дитячо-юнацького телебачення в Україні......................................................................................................11
1.2. Ефірні традиції та принципи створення телепрограм для дитячо-юнацької аудиторії в Україні.................................................................33
1.3. Функції телепрограм для дітей та юнацтва...........................................48
1.4. Світоглядний аспект телевізійного мовлення для дітей та юнацтва...54
Висновки до розділу.....................................................................................................67
РОЗДІЛ 2 Виховна функція у телепрограмах для дітей та юнацтва68
2.1. Параметри відбору теоретичного та фактичного матеріалу для дослідження телепрограм для дітей та юнацтва...................................68
2.2. Мінімізація патогенного впливу телебачення через посилення виховної функції та медіаосвіти.............................................................72
2.3. Психологічний аспект телепередач для дитячої та юнацької аудиторії...................................................................................................83
2.4. Соціометричні параметри аудиторії дитячих телепрограм.................95
Висновки до розділу..................................................................................................116
РОЗДІЛ 3 Телепрограми для дітей та юнацтва в ракурсі типології,
жанрів та методики творення..............................................................117
3.1. Сучасний стан українського телебачення для дітей та юнацтва.......117
3.2. Типологія дитячих телепрограм ..........................................................139
3.3. Жанрові особливості телепередач для дитячо-юнацької аудиторії..154
3.4. Форми та методика створення дитячих програм................................163
Висновки до розділу..................................................................................................177
ВИСНОВКИ..............................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................191
ДОДАТКИ.................................................................................................................213

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах трансформації національної системи засобів масової інформації та її провідного за впливом на масову аудиторію складника телебачення різко зростає відповідальність редакційних колективів телекомпаній за змістовне наповнення ефіру. Тотальна комерціалізація телевізійних каналів, за винятком окремих позитивних моментів, принесла й негатив у вигляді екранної пропаганди насильства, жорстокості, порнографії, прищеплення глядачеві невибагливого смаку де б це не було. Стрімко розшарувалася доросла частина українського суспільства, якій було запропоновано стрімкій перехід від системи колективістських цінностей до індивідуалізму, що супроводжувався масовим зубожінням населення, несправедливим розподілом народного майна, і натомість не запропоновано об'єднавчої ідеї. Молоде покоління залишилося без яскравих суспільних громадянських орієнтирів (у першу чергу моральних). Як наслідок, зросла підліткова злочинність, на вулиці опинилось чимало безпритульних дітей, поширили наркоманія та СНІД. Власники й рекламодавці телеканалів подають рекламу шкідливу для дітей та підлітків, скорочують кількість годин телевізійних передач для підростаючого покоління тощо.
Зміни в структурі українського інформаційного простору, що безпосередньо негативно позначилися на розвитку дитячого телебачення, це відображення становлення нового суспільства, яке прагне, з одного боку виховати нове покоління громадян із демократичною системою мислення, а з іншого не має дієвих механізмів для реалізації поставленої мети та залучення молоді до громадсько корисної діяльності. Для українських дитячо-юнацьких телепередач типовим є те, що всі вони, по-перше, існують в єдиній системі засобів масової інформації, визначаються особливою методикою подачі матеріалу, активним пошуком і втіленням нових комунікативних ідей на обласних телеканалах виходячи зі специфіки регіонів. По-друге, як загальнонаціональні, так і регіональні телеканали виявляють пасивний інтерес до дитячої тематики.
На сьогодні нагальною потребою є виховання молодого покоління патріотів незалежної, суверенної України, формування високої національної самосвідомості, моральних принципів та інтелектуальної розвиненості. Дієвим механізмом цього може бути телебачення, оскільки воно охоплює всі верстви населення. Створення серії сучасних високоякісних, інформаційно насичених навчально-пізнавальних передач, щоб реалізувати виховну та просвітницьку функції, а також збільшення ефірних годин телевізійних програм для дітей та юнацтва з демонстрацією на загальнонаціональних каналах, що покривають телесигналом усю територію нашої країни, змогли б відіграти роль своєрідного центру з відродження та утвердження високої суспільної моралі, якою споконвіку славиться український народ.
Аналіз вітчизняних телепрограм для дітей та юнацтва, програм окремих каналів, створення наукового обґрунтування ефірних традицій, принципів створення, функцій, патогенного, психологічного та соціометричного аспектів телепрограм для дітей та юнацтва, їх типологічних та жанрових характеристик є вельми актуальним, особливо в сенсі поліпшення фахової підготовки професійних тележурналістів і назрілої потреби удосконалення сучасного телебачення України.
Теоретичною основою для написання дисертаційної роботи слугували статті і виступи провідних учених, державних, політичних діячів про роль журналістики в житті суспільства, про специфіку роботи з дітьми та юнацтвом. Зокрема праці з теорії журналістики Я.Н. Засурського [81; 82], Є.П. Прохорова [189], В.В. Різуна та Т.А. Трачук [194], В.М. Владимирова [49] з теорії телебачення Е.Г. Багірова, Р.А. Борецького, А.Я. Юровського [8; 9; 28; 238], В.С. Саппака [210], Г.В. Кузнєцова [118; 119]. Певні грані телевізійної творчості, зокрема журналістської творчості, окреслені у працях В.В. Бугрима [31; 32], І.Г. Мащенка [142; 143], О.К. Мелещенка [145], В.І. Шкляра [269], суспільної моралі у працях В.Ф. Іванова [96], А.З. Москаленка [99], мовленнєві аспекти телебачення Ю.П. Єлісовенка [78; 79], О.Д. Пономаріва [180; 181].
У журналістикознавстві тему „телебачення і діти” почали активно розробляти з 70-х років минулого століття. Найкраще її висвітлено у роботах Г.А. Галочкіної [56], А. Голуб [63], Г.Ж. Ібраєвої [92], В.В. Ксенофонтова [115], В.В. Лизанчука [129; 131], О.А. Мєдвєдєвої [144]. Вузькоспеціалізовані питання, пов’язані з телебаченням і його впливом на дитяче виховання, розглядали в своїх роботах Абека-Ньюндо Селестине [2], А.М. Боярська [29], П.І. Бурханов [33], Л.А. Гужва [70], М.А. Семенюк [213], О.Д. Яковлєва [278]. З точки зору соціальної психології, процесів народження та становлення особистості, дитячої та підліткової психології цінними для нас є напрацювання Л.С. Виготського [55], В.О. Сухомлинського [227-229], В.С. Мухіної [152-154], Н. Н'юкомб [192].
Дослідження типологічних характеристик дитячих телепрограм проведено нами з урахуванням концепцій, розроблених у наукових працях О.Я. Гояна [67], В.В. Гоян [64], А.А. Саар [207], Ю.О. Сорокіна [221]. Це дало змогу детальніше класифікувати програми за різними ознаками і виявити специфічні риси сучасного телемовлення для дітей та юнацтва.
Роботи теоретиків телебачення, присвячені телевізійній інформації, специфіці журналістської творчості, типологічним особливостям та жанрам мають велике наукове значення. Водночас, незважаючи на значний доробок у теорії журналістики, тема сучасного телебачення для дітей та юнацтва залишається не достатньо розробленою. У нашому дослідженні згадані вище наукові праці розглядаються в контексті порівняння з тими змінами, які відбулися в структурі сучасних українських телепрограм для юної аудиторії. Дитячий та юнацький телеефір, як і дитяча преса, і радіомовлення, маючи специфічні особливості інформаційного впливу, одночасно залежить від тих реалій, які характерні для видової цілісності ЗМІ. Тож, телебачення для дітей та юнацтва є системою комунікативних засобів, покликаних обслуговувати інтереси певного кола аудиторії (з властивими їй соціально-демографічними особливостями), системою, яка крім дитячо-юнацького ідейно-тематичного змісту, характеризується визначеною комунікативною методикою і структурою побудови програм.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною комплексної програми науково-дослідницьких робіт Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (номер державної реєстрації № 01БФ045-01) та наукової програми кафедри телебачення і радіомовлення „Програмний аналіз діяльності сучасного інформаційного, аналітичного та художньо-публіцистичного телерадіомовлення”.
Метою дослідження є комплексне вивчення концептуальних засад, світоглядних, психологічних та соціометричних аспектів створення телепрограм для дітей та юнацтва; їх сучасного стану, типологічних та жанрових характеристик; визначення шляхів поліпшення їхнього функціонування у системі телевізійного мовлення.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання низки завдань:
1) на основі аналізу літератури з теорії журналістики та екранних мистецтв, психолого-педагогічних джерел з питань дитячого розвитку та їх ставлення до телеперегляду з'ясувати стан проблеми в теорії та практиці;
2) з урахуванням сучасних поглядів на телебачення, як на засіб формування світогляду молодого покоління, визначити принципи та функції телепередач для дитячо-юнацької аудиторії;
3) з’ясувати патоґенні, психологічні та соціометричні аспекти означеної теми;
4) дослідити сучасний стан українського телебачення для дітей та юнацтва;
5) визначити типологічні та жанрові особливості телепрограм.
Об’єктом дослідження є телепрограми для дітей та юнацтва, розглянуті в системі телевізійного мовлення України.
Предметом дослідження є специфічні риси, сучасні тенденції, типологічні та жанрові характеристики відеоматеріалів передач для дитячо-юнацької аудиторії, відібраних для дисертаційного аналізу з архівів державних та недержавних телекомпаній України.
Необхідними методами для продуктивної реалізації дослідження є:
теоретичний вивчення наукового доробку з обраної тематики;
спостереження перегляд відеоматеріалів, обраних для аналізу;
комплексно-аналітичний аналіз і зіставлення відібраного теоретичного та відеоматеріалу;
описовий для розкриття змісту телепередач, характеристики каналів;
конкретно-типологічний можливість фіксувати сталі типи програм і відстежити тенденції, характерні для українського дитячо-юнацького телебачення.
Комплекс визначених методів у поєднанні з особистим досвідом журналістської діяльності здобувачки у Луганській обласній державній телерадіокомпанії дозволило ґрунтовно дослідити концептуальні засади телепрограм для дітей та юнацтва.
У даному дослідженні використовується порівняльний підхід для аналізу телепрограм, що виходили в ефір впродовж 2003-2005 років на різних телеканалах України. Для аналізу сучасного стану вітчизняного телебачення для дітей та юнацтва нами було переглянуто понад 110 програм, що вийшли в ефір на центральних та регіональних каналах різних форм власності. Детальний типологічний аналіз охоплює дитячі телепрограми, що вийшли в ефір на загальнонаціональних, регіональних та місцевих обласних телеканалах, зокрема: УТ-1 Національної телекомпанії України (далі „Перший національний”), УТ-2 Телекомпанії „Студія „1+1” (далі „Студія „1+1”), УТ-3 АТЗТ „Української незалежної телекорпорації” „Інтер” (далі „Інтер”), ЗАТ „Новий канал” (далі „Новий канал”), Міжнародної комерційної телерадіокомпанії „ICTV” (далі „ICTV”), Телекомпанії „ТЕТ” (далі „ТЕТ”), Телекомпанії „Україна” (далі „Україна”), Державного комунального підприємства „Телерадіокомпанія „Київ” (далі „Київ”).
Також здобувачкою проаналізовано програми, створені дитячими студіями: ОО „Дитяче телевізійне агентство” (м. Хмельницький), редакцією програм для дітей та юнацтва Полтавської обласної державної телерадіокомпанії, Студією телебачення і преси „Разом” (м. Дніпропетровськ), Громадської організації „Дитячий медіа-центр „Сімба” (м. Київ).
Хронологічні межі дослідження (початок ХХІ століття) зумовлені тим, що початок нового тисячоліття характеризується значною активністю глядачів, пов’язаною з небувалим доти зацікавленням телебачення різними аспектами людського буття, появою різноманітних програм, нових жанрів та прийомів охоплення аудиторії.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше здійснено типологічний аналіз програм дитячого та юнацького телебачення України початку ХХІ століття, подається жанрова характеристика різних типів програм, виокремлюються популярні жанри та форми, пропонуються перспективні напрями розвитку дитячо-юнацького мовлення в Україні. У дослідженні вперше зроблено спробу системного аналізу дитячих телепрограм усіх регіонів країни. Подаються рекомендації щодо оптимізації структури програм для дітей та юнацтва.
Виправданим є проведення аналізу дитячих та юнацьких програм державного і недержавного мовлення, які, конкуруючи між собою в загальнонаціональному медіа-просторі, прискорюють процес формування та реорганізації вітчизняного інформаційного простору.
Практичне значення отриманих результатів полягає у включенні до наукового обігу матеріалу, яким мають змогу користуватися як дослідники української тележурналістики, так і студенти з навчальною метою, практики-професіонали, тележурналісти, менеджери вітчизняного телебачення. Як засвідчує практика, робота у редакції дитячих та юнацьких програм телебачення потребує спеціальних знань з психології адресної аудиторії для підготовки відеоматеріалів, популярних у дитячому середовищі. У роботі визначаються шляхи виховання молодого покоління патріотів, формування у них високої національної самосвідомості.
Особистий внесок здобувача. На всіх етапах дослідження здобувачка одержала результати самостійно і опублікувала наукові праці без участі співавторів. У дисертації використано практичний досвід авторки, набутий під час роботи над підготовкою до ефіру циклу ігрових дитячих телепередач „Таємничий острів”, „Маленька країна”, а також соціально-пізнавальної програми „Час „Благовісту”, що вийшли в ефір на Луганському обласному державному телебаченні. Здобувачкою розроблено навчально-виховний тренінг „Будь лідером” для дітей віком 1015 років. У рамках міжнародного фестивалю YMCA „Відкрий себе, творячи добро!” проведено семінар-тренінг на тему „Закладання християнських основ моральності серед дітей та підлітків віком від 7 до 18 років”.
Апробація результатів дослідження проводилась під час обговорень на засіданнях кафедри телебачення і радіомовлення Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні результати дослідження доповідалися на:
1) Всеукраїнській науково-практичній конференції „Регіональна журналістика: історія, сучасний стан і перспективи розвитку” (Луганськ, 28-30 жовтня 2003 року);
2) Міжнародній науково-практичній конференції „Журналістика-2004 у світлі підготовки журналістських кадрів” (Київ, 27-28 травня 2004 року);
3) Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 203-й річниці з дня народження Володимира Даля „Підвищення ролі телебачення і радіомовлення у формуванні політичної культури молоді” (Луганськ, 10-11 листопада 2004 року);
4) Другому фестивалі-тренінгу виробників дитячих, молодіжних телепрограм для юних журналістів „Будьмо разом!” (Дніпропетровськ, 27-30 травня 2005 року);
5) Шостому Міжнародному семінарі „Норми та парадокси свідомості та мислення. Їх прояв у сучасному суспільстві, культурі та мові” (Луганськ, 18-20 квітня 2006 року);
6) П'ятій Міжнародній науковій конференції „Міжкультурні комунікації: проблеми російсько-українського білінгвізму” (Алушта, 24-28 травня 2006 року),
7) Другій Міжнародній науковій конференції з питань журналістики, комунікативних технологій і медіаосвіти „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 26-30 вересня 2006 року).
Основний зміст роботи викладено у таких публікаціях:
1) Кошак К. О. Телемовлення для дітей та юнацтва: проблеми та перспективи // Учені записки Тавричеського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія „Філологія”. 2006. Т.19 (58). №5. С. 257-261.
2) Кошак К. О. Сучасний стан українського телебачення для дітей та юнацтва // Наукові записки Луганського національного педагогічного університету. Вип. 7. Серія „Філологічні науки”: Зб. наук. праць [Норми та парадокси свідомості й мислення, їх відображення в мовній картині світу] / Луган. нац. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. Луганськ: „Альма-матер”, 2006. С. 108-122.
3) Кошак К. О. Моральність українського телеефіру або що дивляться наші діти? // Учені записки Тавричеського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія „Філологія”. 2006. Т.19 (58). №3. С. 219-224.
4) Кошак К. О. Жанрове розмаїття телепрограм для дітей та юнацтва // Вісник Запорізького національного університету. Серія „Філологічні науки”. 2006. №1. С. 106-111.
5) Кошак К. О. Телебачення активний засіб формування соціальних навичок життя дітей і підлітків // Формування політичної культури молоді засобами телебачення і радіо: Зб. наук. праць / Відп. ред. М.О. Євдокимов. Вип. 2. Луганськ: Вид-во СНУ ім. Володимира Даля, 2005. С. 107-113.
6) Кошак К. О. Телепередачі для дітей та юнацтва: тематика, візуальна структура, психологія сприйняття // Становлення регіональної журналістики: Зб. наук. праць / Відп. ред. М.О. Євдокимов. Вип. 1. Луганськ: Вид-во СНУ ім. Володимира Даля, 2004. С. 65-74.

7) Кошак К. О. Специфіка мови телепередач для дітей // Міжнародна науково-практична конференція „Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів”: Тези конференції / Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 27-28 травня 2004 року. К.: НВЦ „Київський університет”, 2004. С. 27-29.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Не дивлячись на більш ніж 60-річний досвід роботи українського телебачення і практично такий же вік теорії телевізійного мовлення, саме теорія телевізійного мовлення для дітей та юнацтва з притаманною їй психологічною особливістю реципієнтів залишається недостатньо дослідженою. Крім того, після зміни тоталітарної державної системи на демократичну телевізійна практика для юної аудиторії в Україні потребує нового погляду, нових принципів побудови програм, що враховує ставлення аудиторії до перегляду телепередач.
Ознайомлення з науковими доробками, дотичними до нашої теми, дозволяє зробити висновок, що найбільше уваги питанню дитячого мовлення приділяли у 70-і роки ХХ століття, роки інтенсивного розвитку технічної та творчої бази телебачення. Водночас виховання підростаючого покоління диктувало попит на дитячі передачі. Аналіз літературних джерел, присвячених дитячому телемовленню, доводить, що більшість з них стосуються історії створення та функціонування програм для юної аудиторії, які вже не виходять в ефір на українських телеканалах. Крім того, реалії життя та більш динамічний психологічний розвиток сучасного покоління дітей і підлітків змушують говорити про невідповідність колишньої тематики та методів побудови телепрограм потребам юного покоління.
В умовах ринкової конкуренції спостерігаємо боротьбу телеканалів переважно за дорослого глядача, оскільки домінують програми, розраховані саме на аудиторію від 20 до 60 років. Таким чином, власники телекомпаній не беруть до уваги той факт, що діти та підлітки через десятиліття стануть активними громадянами держави, від яких залежатиме дальше функціонування суспільства, основи якого вже сьогодні закладають різні засоби інформації, у тому числі й телебачення. Варто зауважити, що телевізійне мовлення України для дітей та юнацтва складається переважно з нечисленних розважальних програм, здебільшого регіональних виробників, і далеко не завжди високої якості.
Таким чином, в Україні існує кризова ситуація не тільки у галузі виробництва дитячих телепрограм, але й сучасного теоретично-методичного освоєння даної проблематики.
2. На нашу думку, саме дотримання принципів гуманізму, які складаються з толерантного ставлення до релігії, власної родини, навколишнього світу, народу та держави має бути тією основою, на якій ґрунтуватимуться головні принципи дитячого мовлення. Закладання поваги та інтересу до національної самобутності має відбуватися змалечку. Закріпленню ж української національної ідеї сприятиме мовлення державною мовою, розвиток та функціонування якої законодавчо закріплено Статтею 10 Конституції України.
Сучасний етап розвитку журналістики для дітей виводить на перший план реалізацію наступних принципів: демократизму, тобто забезпечення адресної аудиторії програмами, що задовольняють якнайширше коло дитячих потреб та інтересів; національної гідності та патріотизму, тобто нейтралізація засобами телебачення загострення протиставлення націй, народів і народностей, які компактно проживають в різних регіонах, та формування серед молодого покоління громадян України почуття любові до Батьківщини, своєї нації, культурної та історичної спадщини. Реалізуючи принципи діяльності мас-медійних організацій, кожен журналістський матеріал повинен бути спрямований на згуртування громадян України, порозуміння, злагоду, інтеграцію областей для розбудови суверенної держави, демократичного вирішення соціально-економічних, духовно-культурологічних проблем, формування національно-державницького мислення як мислення гуманістичного, демократичного, громадянського, господарського, відповідального за особисту долю, за долю Вітчизни.
Телебачення як фактор, який на сучасному етапі розвитку суспільства відіграє суттєву роль у формуванні особистості юного покоління громадан України, має, перш за все, втілювати виховну функцію. Дана теза має стати пріоритетною під час розробки телевізійних проектів для дітей та юнацтва.
3. Показ насильства патогенний аспект сучасного українського телебачення. Вплив насильства на аудиторію за допомогою телеекрана може бути подвійним. По-перше, викликати швидку та безпосередню реакцію наслідування. По-друге, він може бути опосередкованим, тобто спричиняти уповільнений вплив. Дитина, запам’ятавши нові для неї способи насильства, може використати їх через деякий час у конфліктній ситуації. Показ насильства має сенс лише тоді, коли воно змушує замислитись глядача, ініціює у нього бажання протидіяти злу, спонукає до позитивних дій. Лише у такому випадку варто говорити про великі виховні можливості телебачення.
Запобігти патогенному впливу телевізійного мовлення на юну особистість можна завдяки:
- обмеженню часу, перегляду програм зі сценами насильства;
- введенню медіаосвітніх курсів у будь-якому навчальному середовищі: у школі, позакласному гуртку чи клубі. Подібні курси взмозі допомогти змінити характер впливу на дитину сцен насильства. Це можна зробити за допомогою аналізу технічних засобів, використаних для зйомки жорстокої сцени і аналізу різних зображень насильства у новинах, мультфільмах, фільмах, спортивних передачах і музичних кліпах. Дітям важливо якомога раніше навчитися відрізняти реальність від вигадки. Крім того, на курсах можуть вивчатися альтернативні варіанти вирішення міжособистісних конфліктів.
На сучасному етапі розвитку вітчизняного дитячого телебачення актуальною проблемою його функціонування є організація позитивного впливу оригінальної телепродукції на свідомість аудиторії, створення розвиваючих програм для інтелектуального росту дитини. Таке телебачення покликане сприяти всебічному розвитку юної особистості. Акцент пріоритетно ставити на роботі з творчим потенціалом дитини, вихованні естетичних почуттів, мовного та образного мислення, духовно-морального ставлення, засад культури, формуванні соціального інтелекту, навичок спілкування. Подібна концепція дитячого телевізійного мовлення має бути складовою частиною модернізації соціальної та освітньої сфер суспільства, яка зберігає принцип демократичного управління процесом виховання.
Розглядаючи психологічний аспект телепередач для дитячої та юнацької аудиторії, необхідно мати на увазі, що хоча телепродукція адресована масовому глядачеві, все ж сприймається вона конкретною особистістю. Цілісність особистості, в свою чергу, визначає певний культурологічний рівень передач, що з’являються на телеекрані. Тому специфіка діяльності телебачення полягає у тому, що воно розкриває світ символів, завдяки якому культивуються певні образи, еталони поведінки, норми моралі, художні смаки, які орієнтують підлітків на те, що важливо та суттєво, що добре, що зле, що з чим та яким чином пов’язано. Для юних глядачів найбільш вражаюча і впливова інформація та, яка є видовищною. Завдяки видовищному зображенню дійсності телебачення переносить глядача на місце конкретних подій, знайомить з конкретними людьми, їх цікавим неповторним внутрішнім світом, життєвим досвідом, власним поглядом на різні події та явища. Саме ця унікальна і неповторна особливість телебачення понад усе приваблює увагу дітей і юнаків.
Під час дослідження нами були окреслені соціометричні параметри аудиторії дитячо-юнацьких телепрограм. Дотримуватись їх рекомендовано під час створення сучасної телевізійної продукції: дошкільний вік (57 років), молодший шкільний вік (711 років), підлітковий вік (1115 років), юнацький вік (1517 років). Для вітчизняного телемовлення характерна перевага програм для перших двох груп дитячої аудиторії, а саме для дітей 5-11 років.
4. Незважаючи на загальний кризовий стан дитячого мовлення, у цій галузі телебачення ми простежили певну тенденцію. Відбувся перехід від дидактично-повчального способу подачі відеоматеріалу до більш легкого для засвоювання юним глядачем інформаційно-розважального. Таким чином, в українському телевізійному просторі знайшов своє місце й набув поширення „інфотеймент”, що вже утвердився у західному світі як телевізійний жанр розважального інформування. Крім того, у телевізійному мовленні для дитячої аудиторії активніше застосовується новий комп’ютерний спосіб виробництва з залученням анімаційних елементів.
Редакторам варто враховувати те, що сучасне телемовлення для дітей та юнацтва має і негативні тенденції, характерні для всіх ЗМІ. Зокрема, йдеться про елемент „катастрофізму”. Автори, у тому числі дитячих програм, часто-густо намагаються подавати інформацію у стилі сенсаційності або надособливої важливості. Для молодших школярів отримання будь-якої інформації про світобудову та устрій суспільства є переважно новим знанням. Тому посилене нагнітання сенсаційності може призвести до підвищеного збудження свідомості юної аудиторії.
Зазначимо, в той час, як у світовій практиці існує тенденція реалізації програм для дітей з вадами слуху, у вітчизняному телемовленні відсутні програми з сурдоперекладом для дітей та юнацтва.
Ще однією специфічною рисою телевізійного мовлення в Україні як для дорослої, так і для дитячої аудиторії є побудова програм із обов’язковим розіграшем призів. Глядачів не намагаються залучити до перегляду корисної чи пізнавальної інформації, а зацікавлюють подарунком. Телеглядач перевіряє правильність своїх відповідей не стільки заради підтвердження власної ерудованості, скільки задля отримання матеріального заохочення. Те саме можна сказати і про зворотній зв’язок. Щоб утримати інтерес телеглядачів, а тим більш спонукати аудиторію до дзвінків у студію або листування, автори телепрограм вигадують різні заохочення, що, на нашу думку, перешкоджає створенню справжнього інтересу заради нових знань і закріплює корисливий підхід у виборі телепрограм для перегляду.
5. Проведений нами аналіз сучасного стану вітчизняного телебачення для дітей та юнацтва, надав можливість визначити типологічні та жанрові особливості телепрограм. Подібна характеристика була ускладнена короткою тривалістю та частою зміною часу виходу в ефір дитячих телепрограм. Лідер серед телемовників дитячих програм УТ-1 (20032005 роки). Цей канал систематично та планомірно наповнював денний телеефір дитячими передачами. Першість у ранковому ефірі належить каналу „Інтер”, який транслював програми Студії „Маски”, в той час, як більшість телеканалів ранковий ефір заповнює мультфільмами. У зручний для сімейного перегляду часовий проміжок із 17 до 20 години телепередачі для дітей у програмах загальноукраїнських та регіональних каналів не транслювалися. Відсутнє розмаїття у виборі вечірніх передач. За звичай, це „колисанки”, складовим елементом яких знову ж таки є мультфільми.
Зазначимо, що в українському дитячому мовленні переважає іноземна мультиплікація, художні фільми та серіали. Це призводить до того, що телебачення показує дійсність, далеку від тієї, в якій перебуває більшість українських дітей та підлітків.
Можливість кодування сигналу, наявність телеприймачів у кожній родині, створення ефекту присутності ці та інші особливості зробили телебачення найбільш ефективним засобом впливу на масову суспільну свідомість. Розглядаючи ситуацію, що склалася в інформаційному просторі України у зв'язку з так званою „американізацією” телебачення, маємо констатувати, що ті моральні, ідеологічні підвалини, які було закладено у дитячому телемовленні колишнього радянського суспільства, стрімко руйнуються. В українському телемовленні зникли як тоталітарні, так і явно моральні методи впливу на телеглядачів. Бездумне плазування телевізійників, відповідальних за програмну політику каналів, перед американським способом життя й нормами поведінки призвело до нерозбірливого наслідування, а воно, в свою чергу, ледь не до руйнації української ментальності. Отже, доводиться говорити про реальну загрозу всьому, що сторіччями формувало вітчизняну культуру, моральні підвалини нашого суспільства. Сучасні ж надбання національної культури подаються юній аудиторії епізодично та однобоко, не розкриваючи всього багатства традицій українського народу.
На нашу думку, соціально-проблемна функція дитячо-юнацького телебачення не знаходить повною мірою свого відображення у передачах для дітей та підлітків. Дитячі передачі центральних каналів переважною більшістю втілюють інформативно-пізнавальну та розважально-компенсаторну функції, реально витісняючи на другий план соціальну проблематику.
Серед негативів сучасного вітчизняного телебачення для дітей та юнацтва можна назвати і тенденцію до того, що глядачі дорослішають швидше ніж телепродукція, що розрахована на їх сприйняття. Вченими доведено той факт, що у наш час активного розвитку комунікативних технологій, сучасне юне покоління розвивається і дорослішає досить швидко. Тому ми можемо спостерігати процес невідповідності загальної концепції програми та рівня психологічного стану аудиторії, на яку вони розраховані. Навіть нечисленні телепрограми, адресовані підліткам та юнакам, містять елементи та форми, що розраховані на молодшу аудиторію. Через відсутність сучасних форм подачі телевізійного матеріалу саме підлітково-юнацькій аудиторії у збіднілому дитячому мовленні переважають програми для наймолодших школярів, а саме для дітей 511 років. Незважаючи на те, що у всьому світі простежується тенденція до показу програм для глядачів з різними фізичними вадами, в українському телебаченні для такої категорії дітей телевізійні програми майже повністю відсутні, зокрема для юних глядачів з вадами слуху. В інформаційних програмах для дорослих практикується сурдопереклад. Серед телепрограм для дітей та юнацтва вітчизняного виробництва відсутні програми з сурдоперекладом.
Більшість програм для підлітків розрахована на дівочу аудиторію. Хлопчакові інтереси виробниками телепродукції не враховуються. Зокрема, немає програми для юних глядачів, яка б спеціалізувалась на питаннях етнічного напрямку, спортивного чи військового. Як бачимо, сучасне телебачення уникає закріплення у свідомості хлопців образів надійного голови майбутньої родини, громадянина, що захищає інтереси гуманізму, відстоює інтереси своєї Батьківщини. Натомість, на телеекрані нерідко з'являються вигадані образи надлюдини. Активно пропагується образ успішної людини, яка розкошує та витрачає кошти, не завжди зрозуміло коли та яким чином зароблені.
Усі наведені вище специфічні риси та типологічні характеристики дозволяють окреслити кілька орієнтирів сучасного телебачення, що цілком можна вважати притаманними йому рисами. Отже, сучасне телебачення:
· формує у дитини образ соціальної реальності не цілком адекватний дійсності;
· знижує власний творчий підхід до розв’язання проблем, з якими підростаюче покоління стикається в житті;
· послаблює прагнення юних глядачів у досягненні поставленої мети;
· зменшує здатність дитини будувати свої власні стосунки з оточуючими людьми;
· погіршує розумові реакції у любителів проводити багато часу перед телеекраном.
Принципи створення телепрограм для дитячо-юнацької аудиторії мають сприяти розвитку та поширенню телебачення, яке інтелектуально збагачує світ дитини, навчає, знайомить з цікавими історичними та науковими фактами, допомагає обрати улюблену професію, зрештою життєвий шлях. Для сучасного українського дитячого телебачення актуальним є питання створення саме розвиваючих програм, які мають бути спрямовані на цілісний, всебічний та гармонійний розвиток особистості дитини, на духовне становлення, інтелектуальну освіту, фізичне, соціальне та патріотичне виховання юних громадян України. Тому варто розважальну функцію змістити на другий план і зробити акцент на вихованні критичного ставлення юних глядачів до отримуваної інформації, стимулювати бажання пошуку підтвердження або спростування побаченого та почутого з телеекрана в інших джерелах. Цій справі може прислужитися введення медіаосвітніх програм.
Відстеживши складну та багатопланову систему жанрів, що перебуває у постійному розвитку, з характерною для неї дифузією, зазначимо, що серед класичних жанрів найбільш представлено інформаційний. Серед нових жанрів, які активно застосовуються у сучасному вітчизняному дитячому мовлені: телешоу, телегра, ток-шоу, реаліті-шоу, анекдот, пародія.
Враховуючи принципи створення телепрограм для дітей та юнацтва, їх специфічні риси та типологічні особливості можна визначити основні напрямки реформування українського телебачення для дітей та юнацтва.
По-перше, на законодавчому рівні потрібно прийняти відповідне рішення, що регламентувало б види продукції, яку можна рекламувати у телепрограмах для дітей до 14 років. Це дало б змогу залучити певні інвестиції у сферу дитячого телемовлення, що сприяло б її розвитку. Крім того, варто окреслити форму, час та місце у телепрограмі, де дозволялося б рекламувати ту чи інший вид товару та послуг.
По-друге, не заміняти телепрограми для дітей та юнацтва виступами політиків. В обраний нами для аналізу часовий проміжок 2004-2005 роки в Україні відбулись вибори і Президента держави, і депутатів органів законодавчої влади та місцевого самоврядування. У період активної виборчої кампанії з сітки мовлення багатьох каналів зникли вечірні дитячі програми, оскільки саме у той час виступали кандидати у депутати того чи іншого органу влади. На нашу думку, було б доцільно прийняти відповідне рішення Національній Раді України з питань телебачення і радіомовлення, яке б містило зобов’язання переносити на певний час раніше телепрограми, адресовані дітям. Мас-медійним організаціям, які отримують ліцензії на право мовлення, потрібно дотримуватися подібного зобов’язання. У разі його невиконання, варто застосовувати штрафні санкції. Контроль за дотриманням телемовниками такого рішення мав би взяти на себе відповідний відділ моніторингу Національної Ради та її представники в регіонах.
По-третє, варто всіляко сприяти розвитку приватних дитячих телестудій, у роботі яких беруть участь юні журналісти. Сьогодні у Національній Раді України з питань телебачення і радіомовлення в якості самостійного мас-медійного органа для дітей офіційно зареєстровано лише одну дитячу телестудію. У зв’язку з цим доцільно було б сприяти не тільки розвитку, але й розповсюдженню на вітчизняних телеканалах продукції, виготовленої фахівцями подібних студій.
Загальнонаціональним каналам та тим, що охоплюють значну територію України доцільно звернути увагу на мультиплікаційне наповнення своєї сітки мовлення. Сучасні комп’ютерні технології дозволяють робити технічно якісну продукцію без великих витрат. Тому варто зробити ставку на власне виробництво мультиплікаційної продукції з сюжетами, притаманними нашій ментальності та способу життя. Подібні анімації будуть цікаві і на телевізійному ринку сусідніх слов’янських держав.
Педагогам та фахівцям, що безпосередньо працюють з юними журналістами, варто приділити особливу увагу мові своїх вихованців, оскільки часто-густо діти з телеекрана говорять завченими фразами, які втрачають специфічну експресивність, властиву саме дитячому мовленню. Щоб зменшити ефект „завченості” діалогів та надати безпосередності розмові телегероїв, варто основну ідею програми та репліки давати дітям безпосередньо на знімальному майданчику. Таким чином, дитина саме під час зйомок виявлятиме зацікавленість та інтерес до своєї ролі чи події. Камера зможе зафіксувати саме первинні її відчуття, які так важливі для дитячого телемовлення. Репліки ж, які юний вихованець телемайстерні отримує для домашнього вивчення, під час зйомок у студії звучать фальшиво, оскільки дитина психологічно вже пережила свою роль, коли завчала її вдома.
Відповідно до антикризової концепції у Додатку І нами представлено авторські проекти дитячих програм, розроблені вихователем молодших класів Мартинюк Наталею Михайлівною. Проаналізувавши їх, ми дійшли висновку, що вони можуть бути цікавими та корисними для дітей молодших та середніх класів. Крім того, ці проекти відповідають сучасному інформаційно-психологічному типу юного глядача.
Тож вітчизняне виробництво телевізійних програм для дітей та юнацтва потребує інтелектуального та творчого переосмислення. Перспективи його розвитку цілком залежать від ефективної державної політики у цій важливій сфері виховання свідомих громадян України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдюкова Н. В. Психологічні особливості соціалізації сучасного підлітка. Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05. Івано-Франківськ, 2000. 264 с.
2. Абека-Ньюндо Селестине Роль телевидения в формировании личности молодого человека: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.01.10 / Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. М., 1980. 15 с.
3. Алексєєва М. І. Виховання в підлітків самостійності у навчанні. К.: Радянська школа, 1962. 49 с.
4. Алексєєва М. І. Мотиви навчання учнів. К.: Радянська школа, 1974. 120 с.
5. Антисуржик. Вчимось ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник / За загал. ред. О.А. Сербенської. Львів: Світ, 1994. 149 с.
6. Антонечко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо? 4-е вид., перераб. і доп. К.: Українська книга, 1997. 336 с.
7. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення: Навч. посіб. Львів: Світ, 1990. 232 с.
8. Багиров Э. Г. Очерки теории телевидения. М.: Искусство, 1978. 152 с.
9. Багиров Э.Г., Борецкий Р.А., Юровский А.Я. Основы телевизионной журналистики / Под ред. А.Я. Юровского. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Изд-во МГУ, 1987. 238 с.
10. Багиров Э.Г., Кацев И.Г. Телевидение. ХХ век. Политика. Искусство. Нравственность. М.: Искусство, 1968. 306 с.
11. Баженов В. Г. Воспитание педагогически запущенных подростков. К.: Радянська школа, 1986. 128 с.
12. Баженов В. Г. Теория и методика педагогической профилактики правонарушений школьников: Автореф. дис. док. пед. наук: 13.00.01 / АПН СССР. НИИ общ. пробл. воспитания. М., 1990. 35 с.
13. Баженова Л.М., Собкин В.С., Шариков А.В. Возрастная динамика телевизионных ориентаций школьников // Влияние средств массовой коммуникации на интересы детей и молодежи: Сб. науч. Тр. / Ред.кол.: Л.С. Школьник, В.С. Хелемендик. М.: Изд. АНН СССР 1989. С. 2133.
14. Бандура А. Имитация моделей агрессивного поведения // Journal of Abnormal Psychology. 22 січня. 1963.
15. Бандура А. Теория социального научения / [Пер. с англ. под ред. Н.Н. Чубаря]. СПб.: Евразия, 2000. 318 с.
16. Барманкулов М. К. Жанры печати, радиовещания и телевидения. Сравнительный анализ. Учеб. метод. пособие. Алма-Ата: Изд-во Каз. гос. ун-та, 1974. 127 с.
17. Белкина О. Волшебство мультфильмов / від 18.03.02 // www.passion.ru/s.php/352.htm
18. Богатырев А. Мультик это опасная зона! // www.voskres.ru/school.cartoon.htm
19. Божович Е. Д. Психологические особенности развития личности подростка. М.: Знание, 1979. 39 с.
20. Божович Л. И. Избранные психологические труды: проблемы формирования личности / Под ред. Д.И. Фельдштейна. М.: Междунар. пед. акад., 1995. 209 с.
21. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. Психологическое исследование. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
22. Бондаренко Г. Віртуальні мерці та реальні клопоти // Українська культура. 2003. №5. С. 12-13.
23. Бондаренко Е. А. Восприятие комического дошкольниками. Минск: Нар. асвета, 1968. 102 с.
24. Бондаренко Е. А. О психологическом развитии ребенка. (Дошкольный возраст). Минск: Нар. асвета, 1974. 126 с.
25. Бондаренко Е. А. Теория и методика социально-творческой реабилитации средствами аудиовизуальной культуры. Омск: Сибирский филиал Российского ин-та культурологии, 2000. 91 с.
26. Бондаренко Е. А. Учимся, играем, побеждаем. Донецк: Сталкер, 2001. 363 с.
27. Бондарь М. Вместе к звездам детского телевидения // regionlines.com/archive/2002/06/07/topic.htm
28. Борецкий Р. А. Телевизионная программа. (Очерки теории пропаганды). М.: Изд-во МГУ, 1967. 213 с.
29. Боярская А. М. Режиссура телевизионных программ для юношества: Автореф. дис. канд. искусствовед: 17.00.03 / ВГИК М., 1972. 35 с.
30. Бровченко Г. Н. Методика работы телевизионного журналиста: Публицистический телесценарий как этап творческого процесса. М.: Изд-во МГУ, 1982. 61 с.
31. Бугрим В. В. Журналіст на телеекрані: Посібник. К.: Вид-во Ін-ту журналістики, 2000. 46 с.
32. Бугрим В.В., Мащенко І.Г. Телебачення прямого ефіру: Навч. посіб. К.: Либідь, 1991. 200 с.
33. Бурханов П. И. Детские музыкальные телепередачи как средство эстетического воспитания учащихся IV-VII классов: (на материале УзССР): Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Кирг. НИИ педагогики. Фрунзе, 1980. 21 с.
34. Бэрон Р. Агрессия / Бэрон, Роберт, Ричардсон, Дебора; [Пер. с англ. Маленевская С. и др.; Гл. ред. Строганова Е.]. 2-е междунар. изд. СПб. и др.: ПИТЕР, 2001. 351 с.
35. Бэрон Р. Социальная психология: Ключевые идеи / Бэрон, Роберт, Бирн, Дон, Джонсон, Блэр. 4-е изд. СПб. и др.: ПИТЕР, 2003. 507 с.
36. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми: Пер. с нем. М.: Педагогика, 1991. 141 с.
37. Вакуленко К. С. Людина в кадрі. К.: Мистецтво, 1974. 112 с.
38. Вакуров В. Н. О языке радио- и телепередач / Под ред. К.И. Былинского. М.: Изд-во при Гос. ком. по телевидению и радиовещанию, 1960. 104 с.
39. Вакурова Н.В., Московкин Л.И. Типология жанров современной экранной продукции: Учеб. пособ. М., 1997 // www.newsman.tsu.ru/library/main/tvgenre/index.html
40. Вартанов А. C. Телевизионные зрелища. Телепередачи для молодежи, игры. М.: Знание, 1986. 56 с.
41. Вартанов А. С. Актуальные проблемы телевизионного творчества. На телевизионных подмостках: Учеб. пособие / РАН, Гос. ин-т искусствознания. М.: Ун-т „Книжный дом”: Высшая школа, 2003. 319 с.
42. Васюков О. К. Эстетические проблемы телевидения: Автореф. дис. канд. филос. наук: 09.00.04 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. К., 1979. 20 с.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2004. 1440 с.
44. Вивчення особистості підлітка / М.І. Алексєєва, О.Б. Білецька, Я.О. Гошовський та ін.]; Ін-т психології АПН України; За ред. М.Т. Дригус. К., 1994. 126 с.
45. Вильчек В. М. Искусство и аудитория. М.: Знание, 1978. 47 с.
46. Вильчек В. М. Под знаком ТВ. М.: Искусство, 1987. 240 с.
47. Вильчек В.М., Воронцов Ю.В. Телевидение и художественная культура. М.: Знание, 1977. 63 с.
48. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001. 416 с.
49. Владимиров В.М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння: Монографія. Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2003. 220 с.
50. Влияние средств массовой коммуникации на интересы детей и молодежи: Сб. науч. тр. / Ред. кол.: Л.С. Школьник, В.С. Хелемендик. М.: Изд. АН СССР, 1989. 116 с.
51. Володченко О. Бізнес для дітей по-дорослому // www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/10/0620041844.html
52. Ворошилов В. В. Журналистика и рынок: проблемы маркетинга и менеджмента средств массовой информации / С.-Петерб. гос. ун-т; [Ред. Карповой Л.А.]. СПб., 1997. 230 с.
53. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс: Учебник / С.-Петерб. гос. акад. сервиса и экономики. Ин-т социологии и упр. соц. процессами. 5-е изд. СПб.: Михайлов, 2004. 700 с.
54.&