РОЛЬ “УКРАЇНСЬКО-РУСЬКОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПІЛКИ” (1899 – 1932) У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНИХ ЗАСАД РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

brief description

Українська академія друкарства

На правах рукопису

БЛАГОВІРНА НАТАЛІЯ БОГДАНІВНА

УДК 655.4+655.5 (477)

Роль Українсько-руської Видавничої Спілки” (1899 1932)
у формуванні національних засад редакційно-видавничої діяльності

Спеціальність 10.01.08 Журналістика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Зелінська Н.В.
доктор філологічних наук,
професор

ЛЬВІВ 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....................................... 4

ВСТУП............................................................................................. 5

РОЗДІЛ 1 УРВС у суспільно-політичному та соціокультурному контексті кінця ХІХ першої третини ХХ століття............. 11
1.1. УРВС у науковому дискурсі............................................................. 11
1.2. Видавничі реалії та проблеми книговидання.................................. 17
1.3. Галицька періодика на рубежі століть: осмислюючи здобутки.... 27
1.4. Концепція розвитку видавничої справи в інтерпретації галицької
інтелігенції................................................................................................ 38
1.5. Основні етапи діяльності УРВС...................................................... 49
Висновки до першого розділу..................................................... 59

РОЗДІЛ 2 Організаційні аспекти видавничої діяльності УРВС.......................................................................................65
2.1. Співробітники видавничої інституції............................................... 65
2.2. Репертуарні пріоритети осередку..................................................... 75
2.3. Серії видавництва............................................................................... 88
2.4. Літературно-Науковий Вістник”..................................................... 99
2.5. Стратегія видавців у мовній сфері.................................................. 107
Висновки до другого розділу..................................................... 118

РОЗДІЛ 3 Внесок УРВС у розбудову видавничої галузі в Західній Україні............................................................................................. 123
3.1. Типологічна структура видань....................................................... 123
3.2. Видавнича продукція УРВС через призму автури та читачів..... 136
3.3. Вироблення критеріїв та моделей підготовки видань до друку.. 148
3.4. Впровадження ринкових стратегій у книговиробництво............ 158
3.5. Українознавча аура видавничої політики...................................... 169
3.6. Позиціонування продукції осередку у тогочасному видавничому
полі........................................................................................................... 176
3.7. Загальнокультурна цінність діяльності.......................................... 186
Висновки до третього розділу................................................... 194

ВИСНОВКИ.................................................................................. 202

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ......................................... 213
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................... 248
ДОДАТКИ.................................................................................... 273

ВСТУП

На початку ХХІ століття історія національного пресо- та книговидання мусить очиститися від нашарувань, зумовлених аномаліями радянської дійсності. На часі неупереджене та вичерпне вивчення білих плям” нашої історії, серед яких і практично повна недослідженість діяльності одного з найуспішніших галицьких видавництв кінця ХІХ першої третини ХХ століття. Нинішнє зацікавлення історією пресо- та книговидання рубежу позаминулого та минулого століть викликане ще й бажанням окреслити здобутки та досягнення, охарактеризувати проблематику, простежити схожість та відмінність двох історичних періодів: сьогоднішнього та минулого.
Актуальність теми. В означений період відбувалася трансформація та переосмислення поглядів на видавничу діяльність, інтенсивний пошук та застосування нових ідей, закладення фундаменту, всіх необхідних передумов для успішного розвитку самобутнього національного книговидання. Через впровадження найкращих європейських та вітчизняних моделей випуску книги еволюціонували погляди на проблеми функціонування видавничої галузі. Значними практичними напрацюваннями в цьому контексті позначена діяльність Українсько-руської Видавничої Спілки” (далі УРВС) першого українського видавництва для систематичного продукування національних видань. Навколо нового осередку друку, на чолі якого стояли знані громадські та культурні діячі, було акумульовано найкращі літературно та політично активні сили з усієї України. Визначні здобутки УРВС, яка впродовж довгих років посідала верхні сходинки кількісних показників книжкової продукції, сприяли інтенсифікації літературного процесу, виробленню поглядів на видавничу справу як вид професійної діяльності, типологічній диференціації видавничої продукції, долучалися до формування теоретичних засад у галузі національного книговидання,сприяли подоланню мовно-етнічного відчуження між східними та західними українцями, що ставало небезпечним симптомом тієї доби, активізували процеси комерціалізації пресо- та книговидання та ін.
Доцільність та актуальність заявленої теми підтверджує і майже цілковита недослідженість діяльності УРВС. Упродовж останніх років окреслюється тяжіння сучасних дослідників книговидавничих процесів до ретельного вивчення найбільш знаних видавничих установ минулого: роботи, присвячені видавничій діяльності Київського університету (18341999) М. Тимошика [1], видавництва Вік” (18941919) В. Хоню [2], Книгоспілки” (19181924) О. Левчук [3] та ін. Усі вони наштовхують на думку про схожість процесів, що відбувалися на зламі ХІХ та ХХ століть із ситуацією у сучасній видавничій галузі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов’язана з пріоритетними напрямками, за якими проводить наукові дослідження кафедра видавничої справи і редагування Української академії друкарства. Наукова проблематика роботи пов’язана, зокрема, з керованою Н. Зелінською науково-дослідною темою Інформаційний маркетинг на книжковому ринку України” (2000 ) та держбюджетною темою Українська книга в соціокультурному просторі” під науковим керівництвом Н. Зелінської (20012003 рр., № держреєстрації 0101U004041).
Мета дисертації полягає у спробі цілісно, всебічно та об’єктивно висвітлити діяльність одного з найвпливовіших видавництв кінця ХІХ початку ХХ століття: в контексті розбудови видавничого середовища на теренах Західної України охарактеризувати основні організаційні, фінансові та культурницькі набутки видавництва, показати спадкоємність традицій у видавничій галузі.
Дослідження поставленої мети передбачало розв’язання таких завдань:
- висвітлити видавничі реалії, здобутки та проблеми галузі заявленого періоду;
- з’ясувати роль тогочасних періодичних видань у становленні видавничої справи як виду професійної діяльності;
- на прикладі УРВС показати розвиненість редакційно-видавничих принципів підготовки видань до друку;
- окреслити репертуарні пріоритети видавництва; проаналізувати тематико-типологічні характеристики видань УРВС;
- дослідити критерії формування авторського та читацького середовища Галичини;
- висвітлити вплив видавничої продукції УРВС на вироблення єдиного варіанту літературної мови;
- виокремити внесок інституції щодо впровадження ринкових стратегій у видавничу практику;
- створити бібліографічний покажчик видавничої продукції УРВС.
Об’єктом дослідження виступає різновекторна діяльність УРВС, предметом різні аспекти цієї діяльності, у тому числі суспільно-політичні та соціокультурні, окреслення репертуару, розбудова класифікаційних характеристик видань основних видів літератури, основні принципи комерціалізації пресо- та книговидання, закріплення культури видань, культурницька діяльність УРВС, визначення стратегії видавців у мовній царині, взаємодія та взаємовпливи видавничих потужностей найвпливовіших фігурантів тогочасного інформаційного простору, а також генезис теоретичних напрацювань, що простежується у публікаціях провідних галицьких інтелектуалів на сторінках періодичних видань.
Методика дослідження виявляється у застосуванні методу синтезу, що дозволяє розглядати заявлену тему цілісно, багатовимірно, у тісному взаємозв’язку з виявами суспільного, культурного поступу української нації. У роботі використовувався індуктивний метод, який допоміг від багатоаспектного спостереження діяльності визначеного осередку друку перейти до певних узагальнень, що характеризують розбудову видавничої галузі на теренах Західної України в означений період. Дослідження проводилося із дотриманням принципу об’єктивності: через комплексне вивчення історії книговидання, як невід’ємної складової української історії, що наперекір перешкодам та заборонам було чинником національного прогресу, дисертантка прагне наблизитися до неупередженого оцінювання історії. Одночасно залучено елементи конкретно-історичного, порівняльного методів, спеціальних методів загального книгознавства, бібліографії та бібліополістики та ін. Застосовувався метод актуалізації, що екстраполює раціональні надбання видавців минулого у сучасну книговидавничу практику. Під час складання реєстру книжкової продукції УРВС використано бібліографічно-описовий метод.
Наукова новизна дослідження зумовлюється відсутністю повних, об’єктивних відомостей про УРВС, визначається багатоаспектним, комплексним та всебічним аналізом її діяльності, що зроблено вперше. Побіжні дані про співробітників УРВС у радянську епоху супроводжувалися коментарями про їх націонал-буржуазну, антинародну діяльність. Відповідно комплексність та достовірність основних засад і висновків дисертації дозволить позбутися ще однієї прогалини в історії видавничої справи в Україні. На прикладі УРВС подано об’єктивну картину розбудови, особливостей та структури книговидавничої системи на рубежі ХІХ ХХ століть, поглиблено теоретичні розробки, присвячені історії пресо- та книговидання Західної України. Різноаспектно відтворено суспільно-політичні, організаційні, фінансові, культурницькі аспекти організації видавничої практики в минулому. З’ясовано внесок тогочасних періодичних видань у розбудову видавничої справи. Виявлено значний масив джерел, більшість з яких залучено до наукового обігу вперше. Дослідником уперше систематизовано повний реєстр книжкової продукції УРВС. Його ширшому використанню у науковій практиці сприятиме бібліографування матеріалів. Накопичений та систематизований у роботі фактичний матеріал може використовуватися у наступних роботах з історії видавничої справи. Оскільки більшість цитованого матеріалу залучено в науковий обіг уперше, документи подано без адаптації до сучасних правописних норм, в їх оригінальному вигляді. Винятком є випадки, коли матеріал процитовано за сучасними опублікованими джерелами.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає у можливості залучення конкретних моделей продукування та збуту книги у сьогоднішній книговидавничий простір України, що переживає період трансформацій, продовжує пошук нових стратегій. Основні положення дисертації можуть бути використані для уточнення та систематизації раніше надрукованих дослідницьких матеріалів, для продовження навчального посібника Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ перша третина ХХ ст.)”[1], під час викладання курсу Історія редагування в Україні”[2] чи інших спеціальних курсів лекцій, як от історія журналістики та видавничої справи, бібліополістики. Систематизація книжкового репертуару УРВС буде корисною під час укладання повної української бібліографії заявленого періоду.
Особистий внесок дисертанта. Дисертацію, автореферат, публікації, у яких викладено основні положення роботи, дисертантка виконала самостійно.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, викладені у дисертації, були виголошені у доповідях на міжнародній науковій конференції Другі Тикторівські читання Українська видавнича справа на зламі століть: досягнення, перспективи, кадри” (2002 р.) в Українській академії друкарства (м. Львів); міжнародній науковій конференції Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (2003 р.) в Інституті економіки і підприємництва (м. Тернопіль); третій науково-технічній конференції студентів і аспірантів Друкарство молоде” (2003 р.) у Національному технічному університеті Київський політехнічний інститут”; на Третіх Тикторівських читаннях (у форматі наукової конференції) Видавнича справа в сучасному світі: традиційне та новітнє” в Українській академії друкарства (2005 р.), а також на звітних науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу, наукових працівників та аспірантів УАД за 20022004 рр.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Статті у фахових виданнях
1. Благовірна Н. Розвиток традицій минулого у практиці нинішніх українських видавництв // Вісник Дніпропетровського університету: Літературознавство. Журналістика. Дніпропетровськ, 2003. Вип. 6. С. 311315.
2. Благовірна Н. Українсько-Руська Видавнича Спілка” (18991932) як провідний осередок книговидання Галичини // Друкарство. К., 2003. липень-серпень. № 4 (51). С. 88 90.
3. Благовірна Н. Впровадження ринкових стратегій у видавничу справу в кінці ХІХ на початку ХХст. (на прикладі УРВС”) // Поліграфія і видавнича справа. Львів, 2003. № 40. С. 173180.
4. Благовірна Наталія. Український книжковий ринок на теренах Галичини кінця ХІХ першої третини ХХ століття (на прикладі Українсько-руської видавничої спілки”) // Вісник Сумського держ. університету: Серія Філологічні науки. Суми, 2004. № 1 (60). С. 170 175.
5. Благовірна Наталія. Видавнича продукція Українсько-Руської Видавничої Спілки” (18991932): автори та читачі // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. Львів, 2004. Вип. 12. С. 178 186.
6. Благовірна Н. Передумови заснування та перші кроки Українсько-руської видавничої спілки (18991932) одного із найвитриваліших та найефективніших видавничих осередків Галичини кінця ХІХ першої третини ХХ століття // Філологічні студії. Луцьк, 2004. № 4 (28). С. 510518.
Матеріали конференцій
7. Благовірна Наталія. Становлення Українсько-руської видавничої спілки” як провідного осередку українського книговидання (18991932) // Друкарство молоде: Доп. Третьої наук.-техн. конф. студентів і аспірантів. К., 2003. С. 120 126.
8. Благовірна Н. Становлення видавничої галузі в Україні (на прикладі Українсько-Руської Видавничої Спілки”) // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. Тернопіль, 2003. С. 67.

[1] Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ перша третина ХХ ст.): Навч. посібн. / За ред. Н. Зелінської. Львів: Світ, 2003. 612 с.

[2] Історія редагування в Україні: Роб. програма та метод. вказівки для студентів спец. Видавнича справа і редагування” / Укл. Н. Зелінська, М. Романюк. Львів, 2002. 20 с.

bibliography

ВИСНОВКИ

Останні десятиліття ХІХ початок ХХ століття позначені значними теоретичними та практичними напрацюваннями у сфері пресо- та книговидання. Це був період формування концептуального потенціалу всієї видавничої справи, що слугував надійною умовою еволюції національно неповторних видань у наступні десятиліття. Вирішальне значення для розбудови видавничого середовища мала галицька періодика: вона сприяла поширенню розгорнутої системної інформації, відображала і програмувала свідомість нації. На сторінках тогочасних періодичних видань обговорювалися та набували теоретичного осмислення організаційні, фінансові, творчі проблеми галузі, підсумовувалися напрацювання видавничої практики. У публікаціях провідних галицьких інтелектуалів, що друкувались у загальнонаукових та фахових періодичних виданнях, виразно простежується генезис теоретичного обґрунтування розвитку видавничого середовища. Велика дослідницька увага приділялася виробленню методів, шляхів та засобів наближення книги до читача. Поширеність та популярність друкованих матеріалів з проблематики дискурсу сприяли закріпленню авторитету національних видань, привчали український загал до систематичного читання та купування української книги, збурювали громадську думку довкола діяльності галицьких видавництв, зокрема і УРВС (18991932), одного з найуспішніших та найвитриваліших видавництв, що постало на зламі ХІХ ХХ століть.
Діяльність УРВС вирізняло прагнення наситити книжковий ринок різнотематичними творами, покликаними гідно репрезентувати всі види видань нової української літератури. Її пріоритетними завданнями стало: 1) сприяти культурному розвитку та інтенсифікації літературного процесу, 2) підтримувати (через разову допомогу та авторські гонорари) українських письменників, 3) продукувати найкращі оригінальні та перекладні зразки белетристики і творів наукового спрямування, 4) засвідчити появу нової національно налаштованої творчої генерації, здатної самоорганізуватися, 5) сприяти становленню української літературної мови. Споживачем видавничої продукції УРВС стала українська інтелігенція, що віддзеркалювало суспільні й культурні пріоритети та зацікавлення тогочасного українського громадянства, заповнило ще один сегмент споживчого ринку Галичини.
Успішність та ефективність видавничої стратегії УРВС підтверджували значні кількісні показники видань. Невдовзі після заснування 1903 р. її продукція вийшла на друге місце щодо кількості продукованих видань, поступаючись лише НТШ. Високі видавничі потужності галицьких осередків на зламі ХІХ ХХ століть засвідчили злет активного звернення до національних пріоритетів, тенденцію, що визначала культурний розвій усієї нації. Такого акорду” продуктивності галузі тогочасне видавниче поле ще не знало: книжковий ринок заполонила кількісно та якісно зріла продукція місцевих осередків друку. Україномовна книга в означуваний період заповідається на щасливу долю. Вагому частку продукції становили видання УРВС. Значною популярністю користувалися оригінальні та перекладні твори красного письменства. Видавничі наголоси осередку, особливо перших років, зосереджувалися на кращих перекладних зразках світової белетристики. На пріоритетності якісно та фахово зроблених перекладів наполягали засновники УРВС. Перекладні видання покликані були не лише ознайомити українську суспільність з кращими здобутками світової белетристики, а й стати своєрідним орієнтиром для нової української літератури, вивести її на світовий ринок. Адже через складні суспільно-політичні обставини, в яких відбувалося становлення нової української літератури, втрачено було десятиліття, використані успішнішими націями для еволюції національних видань. Через те тогочасна оригінальна література, попри очевидні принади національно самобутніх видань, позначена й спільними вадами, її видання почасти програвали перекладним зразкам. Новий видавничий проект, спрямований на розвиток української україномовної продукції, через збалансування видавничих наголосів, орієнтуючись на вихід лише естетично вартісних книг, давав можливість українській книзі вирости до рівня зарубіжної, одночасно культивуючи на суспільному ґрунті якнайбільше україномовних видань.
Активно позицінувалася і наукова серія Спілки. З огляду на менший попит цей сектор розвивався за рахунок підтримки розпродажів із прибуткових видань, тому виходив не зберігаючи періодичності. Масив обох серій окреслювали фундаментальні твори значних обсягів. Невдовзі УРВС розширила діяльність й сформувала ще одну серію, її наповнила белетристика малої форми” та новий сегмент видавничих орієнтацій науково-популярні видання. Просвітницька література УРВС підбиралася з відчутним наголосом на популярності, водночас без поблажливості щодо науковості, її читацька аудиторія найширші кола освіченого читача. Фіксуючи значний попит видавничої новинки, проводирі Спілки все ж прагнули кількісно наростити видання наукового спрямування, адже література факту” завжди залишалася в колі видавничих пріоритетів УРВС. Відповідно (1904 р.) серії зазнали остаточного реформування: перша серія (ББ”) поглинула другу (НБ”), порівну поділивши видавничі наголоси; осібну позицію зайняла колись третя, тепер друга серія установи. Друковане слово (через планомірне нагромадження визначених книжкових масивів) активізувало пошук нових форм та засобів свого вираження, що виявилося в уточненні цільового та читацького призначення видань, фахових підходів до видавничого втілення розмаїтих текстів, з’ясуванні типологічних кордонів.
Тяжіння тогочасних видань до об’єднання в межах певних серій сприяло інтенсифікації пошуків належної системи новітнього оцінювання кожного із функціональних видів літератури, поступовому утвердженню чітких вимог до літературної форми творів, виробленню універсальних класифікаційних систем видавничої продукції. При підготовці систематично дібраних для видавничого втілення різнотематичних творів у межах кожного підмасиву видавці послуговувалися фаховими критеріями оцінювання тематичної, художньої та пізнавальної цінності, літературної вправності авторів, відповідності типові, соціальному призначенню, піддавалася аналізу структура, мовне втілення, доцільність та дієвість супровідних матеріалів та ін. Динамічний розвиток національного книговидання на зламі століть, вмотивований зміною інформаційних потреб, мотивів читацької поведінки, дедалі усвідомленіше спрямовував видавничу практику на чітке сфокусування читацького середовища. Теоретичні напрацювання, що народжувалися паралельно зі значними набутками у практичній сфері, виявили взаємозалежність таких категорій, як характер інформації певного видання, таких типоформувальних ознак, як жанрова та стилістична характеристики, адресній прицільності видань. Внутрішня структура видання, множинність науково-довідкового апарату, змістовне наповнення, стилістичне вирішення, навіть елементи зовнішнього вигляду у виданнях УРВС продиктовані читацьким та цільовим призначенням певного видання.
Збалансування видавничих зацікавлень УРВС у межах визначених серій не лише комплексно витісняло синкретизм тогочасного книговидання, а й дозволяло підтримувати та стимулювати попит на видання певних підмасивів, формувати та нарощувати середовище постійних покупців. Ініціатива видавництва, яку безперечно варто перейняти і сучасним українським видавцям, спрямована на свідоме виокремлення серійності, підсилювалася запровадженням передплати на видання однієї із серій, що було ефективним механізмом прогнозування та збільшення показників реалізації видавничої продукції.
Протягом усього існування установи співробітники УРВС у тих чи інших формах (аналітичні статті, маркетингові дослідження, реєстраційні списки замовників, вивчення кореспонденції та ін.) послідовно збирали та вивчали інформацію, що характеризувала суспільні інтереси та громадські потреби аудиторії. Відтак вмотивовано з’являлися спроби класифікувати потенційних реципієнтів продукції. Так, досліджуючи сукупну аудиторію видавничої продукції, в основу поділу співробітники Спілки кладуть освітній ценз, вікові характеристики споживачів, фахову та соціокультурну структуру читачів, й навіть показники збуту в межах кожного підмасиву видань. Це сприяло подальшій кристалізації” окресленого контингенту читачів, формувало чіткі уявлення про запити читацької аудиторії, дозволяло максимально ефективно поєднувати змістову систему компонентів, мовні особливості певного видання у тісному взаємозв’язку з видавничою формою видань.
Спроби дослідити, розчленувати читацьке середовище породжували потребу відповідності зовнішньої та внутрішньої форми видань певному виду літератури. Ретельність редакторського опрацювання видань стимулювала напрацювання текстологічних засад підготовки видань до друку, диктувала множинність та склад науково-довідкового апарату. Визначена методичність та впорядкованість у розташуванні матеріалів, традиційне доповнення текстів передмовами, вступними статтями чи післямовами, вміщення детальних приміток та коментарів, додатків, бібліографічних покажчиків та списків рекомендованої літератури сприяли виробленню своєрідного обличчя” кожної із серій. Прицільна адресність серії вмотивовувала цілий комплекс засадничих принципів підготовки видань до друку як от художньо-технічне оформлення, ступінь оздобленості, якість паперу і навіть ціну певного видання. Альтернативою ошатним, в обрамленні ваговитої палітурки, вміло доповненим зображувальними матеріалами виданням ББ” та НБ” стали видання іншого підмасиву дешеві книжечки ЛНБ” (1901 р.), у свідомо спрощеному поліграфічному виконанні та художньо-технічному оформленні.
Нестандартним вирішенням художньо-технічного оформлення видань, зокрема подарункових, що несправедливо забуте сучасними видавцями, є варіативність оздоблення палітурки. Випуск кількох різновидів оправи дозволяв охопити покупців різних соціальних прошарків, збалансувати їх запити, адже залежно від вишуканості декорування палітурки змінювалася ціна примірника.
Завдяки вдало обраній тематичній та жанровій політиці, продуманому залученню авторів та фаховій роботі співробітників, видавничий доробок УРВС віддзеркалював увесь спектр суспільних та культурних пріоритетів українського громадянства кінця ХІХ першої третини ХХ століття. Постійне вивчення читацьких інтересів та орієнтація на ринкові тенденції дозволяли видавцям послідовно вести видавничу політику, прогнозувати попит на власну продукцію, завдяки чому ретельно продумувалася тематична направленість видань, формувалися їх наклади. Співробітники УРВС виявляли чітке розуміння двонаправленої комунікації між ланками видавець читач” для досягнення оптимальних результатів. Якісно та продумано реалізовувалися кращі європейські традиції випуску книги. Значні видавничі здобутки осередку, оперті на теоретичні підмурівки фахових критеріїв оцінювання творів та їх видавничого втілення співробітників УРВС, сприяли нагромадженню та відточенню типологічної палітри національних видань. Кількісно та якісно зрілий масив видань УРВС засвідчував потребу у систематично веденій літературі для української інтелігенції, закріплював на українському ґрунті науково-популярну книгу, адресовану освіченому читачу, сприяв подальшій мовній диференціації літературної мови. Міркування М. Грушевського щодо виокремлення цього виду літератури та самі видання УРВС заклали фундамент для поступового формування сучасного типологічного спектру видань. Видавці, засуджуючи практиковану тогочасною популярною літературою безадресність, тематичну обмеженість, вивели своєрідні алгоритми” літературної творчості, зосередившись на фахових критеріях підготовки видань до друку, закликаючи до звуженості читацької адреси видань наукового спрямування. Одночасно типологічні трансформації переживало й періодичне видання осередку ЛНВ”. Утворений як журнал оглядового характеру, на зразок західноєвропейських revue”, після розширення географії, часопис перетворився у товстий” журнал російського типу. Поєднання двох напрямів суспільного життя, різноманітність змістовного наповнення, вмотивована інтеграція різних читацьких запитів, на думку видавців, з плином часу еволюціонують у чітку спеціалізацію та визначену тематику журналу.
Видання УРВС вирізняло прагнення сфокусувати навколо осередку найкращі літературні та наукові сили з усієї України, гармонійно представити твори класичної та новітньої доби, заохотити початківців, репрезентувати всі напрями художньої думки. Визначальними були кроки видавництва, спрямовані на формування власного авторського середовища. Прагнучи активізувати оригінальну наукову творчість, видавці значно підвищили гонорари за розробки наукового спрямування, одночасно закріплюють традицію виплати гонорарів за твори красного письменства. Красномовно характеризують видавничий доробок УРВС прізвища тих, хто творчо забезпечував вихід видань: М. Коцюбинський, Леся Українка, Марко Вовчок, І. Франко, А. Кримський, О. Кобилянська, Н. Кобринська, В. Стефаник, Лесь Мартович та ін. Значний відсоток авторського колективу складали вихідці із середовища НТШ, яке на той час об’єднувало навколо себе передові наукові, громадські та письменницькі сили. Велику частку видань творчо забезпечували самі співробітники видавництва, серед яких І. Франко, В. Гнатюк, В. Дорошенко, М. Грушевський, І. Кревецький та ін. Уже сам склад співробітників УРВС став певним гарантом високої якості та різноманітності видавничої продукції. Кістяк колективу довгий час складали М. Грушевський (як вправний диригент” інституції), І. Франко та В. Гнатюк (як провідні довголітні редактори осередку). Невгамовний потяг до праці, подвижницька та самопосвятна праця натхненників УРВС віддзеркалювалися у бездоганних щодо видавничої культури виданнях УРВС.
Продукція УРВС істотно вплинула на становлення єдиного варіанту української літературної мови. Через стихійне збільшення відмінностей у східному і західному варіантах літературної мови, спричинене складним історичним тлом, на рубежі ХІХ ХХ століть стало неминучим з’ясування взаємин центральноукраїнського різновиду мови з мовою галицькою. Спочатку через консолідацію творчих сил довкола УРВС, помітний вплив її продукції на читацьку публіку, а після відкриття київського філіалу через зміцнення всеукраїнського характеру продукція УРВС відіграла важливу роль в ослабленні та поступовому зникненні на теренах Східної України упередження проти галицької” мови та галицької” літератури, що стає на той час небезпечним симптомом. Унаслідок цензурних заборон та обмежень, звуженості каналів спілкування продукція галицьких видавництв загалом та Спілки зокрема стає чи не єдиним дієвим джерелом обміну мовними здобутками. Після розширення географії УРВС відбулася активізація взаємовпливів двох варіантів літературної мови: обережно відкидаючи чужі мовні впливи співтериторіальних націй, розвиваючи та переймаючи один в одного раціональні зерна, українці різних територій засвідчили свою монолітність та розвиненість власної мови. Одночасно за посередництвом україномовної наукової книги відбувалося зростання інтелектуальної потужності мови, збагачення та формування важливих терміносистем.
Національне книговидання, його розвиток та інтенсивність розглядалися сучасниками як своєрідний пароль громадянства. За посередництвом літератури суспільність прагнула засвідчити цілісність та єдність українських земель. Накопичення різнотематичних україномовних видань стало нагромадженим резервом для подальшого культурного та інтелектуального поступу українства. Галичина, що стає осередком культурно-національних ініціатив для всієї України, демонструвала небувалу за своїм розмахом еволюцію суспільної свідомості, котра через кількісне нарощення фігурантів видавничого простору примножувала небачену енергію, породжувала нові форми та збурювала національні амбіції. Національна самоідентичність стає тим ферментом, що дає поштовх до виокремлення спочатку мови, літератури, а згодом засвідчує потребу розбудувати галузь для культивування та нагромадження інтелектуального та естетичного доробку нації національної книги. Культурницька діяльність Спілки привносила вагомі практичні результати у зміцнення національного струменя книжкової продукції, її видання ставали національними надбаннями. Поза тим діяльність УРВС увиразнювала ще одну особливість видавничої справи на теренах Галичини: патріотична спрямованість видань стає своєрідним критичним ситом” між книгою та суспільством, що відсіювало низькоякісну книгу, писану рідною мовою. Через якісний підбір матеріалів та автури з усіх етнічних земель України друковане слово остаточно позбавлялося закидів щодо ілюзорності прагнення мати національно самобутню видавничу галузь, на практиці показувало цілковиту реальність та здійсненність планів. Відчутний наголос на національних інтересах, розуміння важливості друкованого слова у процесі елітотворення сучасними видавцями (зокрема компенсація витрат на випуск від прогнозовано неприбуткових видань за рахунок прибутків від інших) значно сприяли б духовному розвитку нації.
Розбудова національної системи книговидання відбувалася під акомпанемент патріотичної та ринкової риторики. Фінансовий, комерційний момент виокремлюється як основний рушійний фактор розвитку професійної видавничої діяльності. У цьому контексті поява УРВС не лише демонструвала зацікавлення рідною книгою, а й засвідчила потребу у такій книзі, переконувала громадськість, що українське книговидання з плином часу перетвориться на прибуткову галузь виробництва. Браком організаційно-видавничого, маркетингового досвіду пояснюються й певні прорахунки видавців (так, розвиваючи такий канал просування книги на ринку як розсилання за адресними списками”, читачам надсилали не інформацію про видавничі новинки, а самі книги), однак задекларовані наміри керманичів УРВС про необхідність орієнтуватися на прибуток від розпродажу сприяли формуванню громадської думки довкола їхньої діяльності, що також є складовою повноцінного книжкового руху в майбутньому. Поза тим видавці актуалізували необхідність проведення маркетингових досліджень, що дозволяло нагромаджувати досвід роботи у ринкових умовах.
Вже в перші роки видавничої активності співробітники УРВС фіксували динаміку кількості проданих видань. Заповзятість та наполегливість видавців залишила готові рецепти продуманої та якісно веденої видавничої тактики та стратегії. Зазначимо, що використовувані тогочасними видавцями методи просування та поширення видавничо втілених творів звучать доволі новочасно (запровадження передплати на видавничу продукцію, використання серійності як одного із чинників попиту, розвивання системи книга поштою”, спроби формування адресних списків” потенційних споживачів, традиція мандрівних книгарень”, запровадження знижок на дрібногуртові постачання книг, використання передноворічних розпродажів залишків минулого року, розуміння потреби маркетингових досліджень та ін.), що свідчить зокрема про актуальність багатьох проблем видавничої справи. Впровадження у національне книго- та пресовиробництво принципів комерціалізації долало міцно виткані стереотипи колективних ілюзій щодо неспроможності вибудувати струнку та продуману модель рентабельної видавничої справи.
Попри фахові підходи просування книги на ринку, видавничі збути УРВС не були значними. Це, безперечно, відображалося на видавничій активності, адже вкладені у видання кошти, як правило, ув’язнювались у накладах. Проте це жодним чином не применшує якісних характеристик продукції Спілки, адже практично всі її видання ставали справжніми подіями видавничого поля Галичини. Черговість сповільнення видавничих спроможностей пояснює те, що продукція УРВС не змогла вийти за межі львівського споживчого ринку. На заваді цьому стали, найперше, чинники суспільно-політичного характеру (цензурні заборони, митні перешкоди, роки військових змагань, утвердження комуністичного терору на теренах Східної України). Минаючи кілька років, що були щасливим винятком, видання УРВС збувались, в основному, на галицьких землях. Звуженість географії розпродажу резонувала матеріальні негаразди, долати які доводилось упродовж усього існування видавництва. Відновлення діяльності у Львові 1917 р. стало передвісником поступового зниження продуктивності. Прагнення активізувати діяльність у польські” періоди позначені й власною анемією, викликаною нестачею співробітників, беззастережно відданих роботі. Осередок, активно вишуковуючи шляхи виходу з кризи, не зміг проте запропонувати дієвих рецептів власного зцілення й прогнозовано припиняє діяльність 1932 р. Запропонована у роботі періодизація діяльності УРВС дозволить краще зрозуміти та виявити основні історичні віхи, причини припинення видавничих потужностей, історичне та культурне значення аналізованої інституції.
Значна кількісно продукція УРВС виховувала і збільшувала чисельно українського читача, привчала його до систематичного читання та купування української книги, сприяла становленню професійної письменницької когорти, селекції” україномовних творів, формуванню повноцінного книжкового ринку, налагодженню книгопоширення. Національне книговидання означуваного періоду стало серйозним культурним і соціальним явищем, дієвим інструментарієм активізації національно культурних починів на теренах усієї України, сприяло залученню національного пресо- та книговидання у світовий контекст. А тому досвід українських видавців кінця ХІХ початку ХХ століть повинен бути використаний у сучасній видавничій практиці. Зіставлення досвіду видавців минулого із сучасними реаліями видавничої практики підтверджує актуальність багатьох проблем видавничої справи. Найважливішими з них є: 1) виведення україномовної продукції на світовий рівень, подолання кризи всередині галузі; 2) залучення ринкових стратегій у книговиробництво; 3) свідома підтримка україномовних видань; 4) виховання українського читача, популяризація читачівства; 5) пропагування українознавчого світогляду. Екстраполяція раціональних зерен дозволить вибудувати струнку та продуману модель рентабельної видавничої справи у теперішніх умовах.
Одним із результатів дослідження стало створення повного реєстру книжкової продукції УРВС, що відображає стан і тенденції книговидання на зламі ХІХ ХХ століть. Його систематизація є необхідною для глибшого розуміння матеріалу дисертації.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ
1. Тимошик М. Її величність книга. Історія видавничої справи Київського університету. 1834 1999. К.: Наша культура і наука, 1999. 308 с.
2. Хоню В. В. Організаційно-методичні засади роботи українських видавців кінця ХІХ поч. ХХ ст.: (На прикладі київського видавництва Вік”) / Нац. техн. ун-т України Київський політехнічний інститут”. К., 2000. 48 с.
3. Левчук О. М. Книгоспілка: Становлення кооперативного книговидання в Україні. К.: Наукова думка, 2000. 160 с.
4. Дей А. Издательства украинской книги в ХІХ начале ХХ вв. // Книга. Исследования и материалы. М., 1965. Вып. 10. С. 183 191.
5. Книга і друкарство на Україні / За ред. П. Попова. К.: Наукова думка, 1965. 315 с.
6. Якимович Б.УРВС // Український альманах. Варшава: Об’єднання українців у Польщі, 1999. С. 125 128.
7. Хоню Вікторія. Діяльність видавництва Вік” (1894 1919). Становлення видавничої галузі в Україні: Дис. на здоб. наук. ступ. канд. філол. н. К., 2000.
8. Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ перша третина ХХ ст.): Навч. посібн. / За редакцією Н. Зелінської. Львів: Світ, 2003. С. 138 140.
9. Ківшар Т. І. Український книжковий рух як історичне явище (1917 1923 рр.). К.: Логос, 1996. 344 с.
10. Ісаєвич Я. Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2002. 520 с.
11. Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Гол. редактор В. Кубійович. ПарижНью-Йорк: Молоде життя, 1980. С. 3455 3456.
12. Українська загальна енциклопедія / Під редакцією І. Раковського. У 3 томах: Т. 3. Львів-Станиславів-Коломия: Рідна школа, 1933. С. 1013.
13. Журнал реєстрації передплатників, з переліком замовлених ними видань УРВС. Список видань 1-ої серії. ЦДІА м. Львова. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2879. 101 арк.
14. Матеріали, що характеризують діяльність УРВС” м. Львів (Протоколи заг. зб., нарад, звіти, угоди, рахунки і листування) (16.10.1912 15.03.1924). ЦДІА Львова. Ф. 3с / 309. Оп. 1. Спр. 2806. Арк. 35.
15. Фонд 34 (В. Гнатюка). Відділ рукописів НБ ім. В. Стефаника НАНУ. Спр. 3. Папка 6. 3 арк.; Спр. 41. Папка 3. 13 арк.; Спр. 158. Папка 7. 2 арк.; Спр. 173. Папка 8. 1 арк.; Спр. 207. Папка 10. 35 арк.; Спр. 266. Папка 12. 2 арк.; Спр. 293. Папка 2. 72 арк.; Спр. 340. Папка 15. 2 арк.; Спр. 371. Папка 16. 2 арк; Спр. 386. Папка 18. 42 арк.; Спр. 406. Папка 18. 5 арк.; Спр. 509. Папка 22. 3 арк.; Спр. 524. Папка 22. 3 арк.; Спр. 545. Папка 23. 1 арк.; Спр. 566. Арк. 1 2; Спр. 577. Папка 24. 1 арк.; Спр. 639. Папка 27. 1 арк.
16. Листи Гнатюка В. до Кревецького І. (1904 1923). ЦДІА у Львові. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 987. 106 арк.
17. Листи Грушевського М. до Кревецького І. (1904 1911). ЦДІА у Львові. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 988. 43 арк.
18. Листи Дорошенків В. і Д. до Кревецького І. (1909 1940) ЦДІА у Львові. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 990. 121 арк.
19. Листи кореспондентів на літеру К” до Гнатюка В. ЦДІА у Львові. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2275. 229 арк.
20. Коцюбинський М. Твори: У 5 томах. Т. 3. Листи до В. Гнатюка. К.: Держлітвидав, 1949. С. 263 364.
21. Дорошенко В. ЛНВ” // Ясінський Б. ЛНВ. Покажчик змісту: Т. 1 109 (1898 1932). Київ-Нью-Йорк: Смолоскип, 2000. С. 527 542.
22. Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. стаття і прим. М. Гнатюка. Львів: Каменяр, 1997. 635 с.
23. Україномовна книга у фондах Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, 1798 1916: Бібліографічний покажчик / Укладачі М. Бойченко та ін.; Редколегія О. Онищенко та ін. Київ: НАНУ, Нац. біб-ка України ім. В. Вернадського, 1998 2002 (Вип. 2 (1886 1900). К., 1998. 375 с; Вип. 3 (1901 1910). К., 1999. 729 с; Випуск 4 (1911 1916). К., 2001. 540 с; Випуск 5 (1917 1923). Ч. 1. К., 2002. 740 с; Випуск 5 (1917 1923). Ч. 2. К., 2002. 412 с).
24. Репертуар української книги (1798 1916): Матеріали до бібліографії. Львів: НАНУ, ЛНБ ім. В. Стефаника, Львів. від-ня Ін-ту укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського, 1999 2003 (Т. 4 (1895 1900). Львів, 1999. 490 с; Т. 5 (1901 1905). Львів, 2001. 416 с; Т. 6 (1906 1909). Львів, 2002. 454 с; Т. 7 (1910 1911). Львів, 2003. 364 с).
25. Книги обліку обмінної літератури (1925 1928) // ЦДІА м. Львова. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 861. 107 арк; Книги обліку обмінної літератури (1928 1929) // ЦДІА м. Львова. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 862. 96 арк.
26. Книга обліку замовлень друкарні НТШ (1908 1913) // ЦДІА Львова. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 614. 524 арк; Книга обліку замовлень друкарні НТШ (1913 1920) // ЦДІА Львова. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 615. 474 арк.
27. Книга і друкарство на Україні / За ред. П. Попова. К.: Наукова думка, 1965. С. 174.
28. Листування Михайла Грушевського / Упоряд. Галина Бурлака. Київ-Нью-Йорк-Париж-Львів-Торонто, 1997. Т. 1. C. 287.
29. Баб`як П. Матеріали архівів до історії українських видавництв і редакцій періодичних видань ХІХ поч. ХХ ст. // Рукописна Україніка. Львів, 1999. С. 95.
30. Якимович Б.УРВС // Український альманах. Варшава: Об’єднання українців у Польщі, 1999. С. 126.
31. Зелінська Н. Мова вирішила долю українського відродження” (Українознавчий світогляд як основний чинник формування нової української наукової літератури) // Поетика приголомшеного слова (Українська наукова література ХІХ поч. ХХ ст.): Монографія. Львів: Світ, 2003. С. 75.
32. Огоновскій О. Исторія литературы рускои: Часть ІІ. Львів: Накладом Товариства ім. Шевченка, 1889. С. 71.
33. Там само. С. 79.
34. Там само. С. 90.
35. Видавництва // Енциклопедія українознавства: Загальна частина: У 3 томах. Т. 3. К.: Ін-т укр. археографії, НАНУ, 1995. С. 974
36. Кревецкий І. Україньско-руска Видавнича Спілка а галицко-руска інтелїґенция // Дїло. 1904. Ч. 82. 14 (27) цьвітня. С. 1.
37. Грицак Е. З історії книжкового руху на Великій Україні (1917 1922) // ЛНВ. 1923. Кн. 9. С. 55.
38. Галущинський М. Книжка й українське громадянство // ЛНВ. 1922. Т. 78. Кн. 7. С. 75.
39. Дорошенко В. Російська Україна в 1916 роцї. Статя з кругів С.В.У // Діло. 1917. Ч. 6. 10 січня. С. 1.
40.&nb