ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ДЛЯ ЖІНОК В УКРАЇНІ: ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

brief description

Дніпропетровський національний університет

На правах рукопису

Сушкова Олена Миколаївна

УДК 070. 448 1850-2004”

ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ДЛЯ ЖІНОК В УКРАЇНІ: ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

10.01.08 Журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Алла Анатоліївна Бойко,
доктор філологічних наук, професор

Дніпропетровськ 2005

ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................3

Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА СТАНОВЛЕННЯ
ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ДЛЯ ЖІНОК В УКРАЇНІ
1.1 Історіографія проблеми та джерельна база.................................................10
1.2 Становлення та специфіка функціонування преси для жінок в Україні (1853-1990 рр.).................................................................................................29
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ...................................................................................60

Розділ 2. РОЗВИТОК ПРЕСИ ДЛЯ ЖІНОК НА СУЧАСНОМУ
УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
2.1. Типологія періодичних видань для жінок в Україні (1991-2004 рр.)........62
2.2. Реклама в часописах для жінок як психологічний феномен......................81
2.3. Елітарна преса для жінок: тематика, проблематика, особливості змісту.87
2.4. Журнали для жінок видавничого концерну Бурда-Україна”...................99
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ.................................................................................111

Розділ 3. ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ГРОМАДСЬКИХ ЖІНОЧИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ
3.1. Особливості розвитку преси громадських жіночих організацій.............114
3.2. Проблеми фемінізму на сторінках преси для жінок.................................137
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ................................................................................144

ВИСНОВКИ.........................................................................................................146

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................152

ДОДАТОК ..........................................................................................................175

ВСТУП
Актуальність обраної теми зумовлена її спрямованістю на вивчення преси для жінок у цілому як дослідження динаміки розвитку вказаного сегмента засобів масової інформації, починаючи з середини ХІХ ст., необхідністю осмислення типологічних особливостей періодичних видань для жінок, характеристики їх моделей, вивченням теоретичних і практичних аспектів функціонування у суспільстві. У зв’язку з цим вважаємо актуальним простежити формування образу жінки на шпальтах преси для жінок середини ХІХ початку ХХІ ст.
Масова поява та діяльність сучасних мас-медіа для жінок в Україні в 1990-ті рр. стала об’єктивним наслідком тих політичних та соціальних змін, що розпочалися в українському суспільстві у другій половині 1980-х рр. Трансформація тоталітарної системи призвела до публічного обговорення проблем статусу жінок. Вивільнення жіночого дискурсу з наукового, публіцистичного й інших, оформлення його в самостійний жіночий” обумовлено цілим комплексом соціальних, політичних, культурних передумов і стає однією з головних стратегій преси для жінок.
Сьогодні в Україні існують елітарні видання, преса для широкого жіночого загалу, які виконують більше розважальну функцію, ніж інформаційну, а також часописи громадських жіночих організацій, що допомагають формувати зрілу громадянську позицію, активно захищають права та інтереси жінок, допомагають долати стереотипи патріархальної свідомості щодо суспільної ролі та її виховання, сприяють ширшій залученості жіночої аудиторії до усіх форм громадської та політичної активності.
Останнім часом спостерігається пожвавлений процес вивчення теорії та історії української журналістики. Певними етапами в його дослідженні стали монографії та окремі статті сучасних теоретиків та істориків української журналістики: В. Агеєвої, А. Бойко, В. Буряка, В. Владимирова, В. Габора, Н.Габор, О. Гриценко, Т. Гундорової, В. Здоровеги, Н. Зелінської, В. Іванова, В. Качкана, О. Коновця, С. Костя, І. Крупського, О. Кузнецової, В.Лизанчука, Й. Лося, І. Михайлина, М. Нечиталюка, Е. Огар, В. Передирій, О.Пономаріва, Б. Потятиника, Т. Приступенко, В. Різуна, М. Романюка, О. Сербенської, Н.Сидоренко, Л. Сніцарчук, Т. Старченко, Б. Чернякова, В. Шкляра, М.Яцимірської та ін1. Їх монографії, статті стали методологічною основою цієї дисертації, а також джерелами для подальшого вивчення теми.

1 Бойко А. Преса православної церкви в Україні 1900-1917 рр. Культура. Суспільство. Мораль. Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2002; Буряк В. Поетика інформаційно-художньої свідомості. Дніпропетровськ, 2001; Владимиров В. Історія української журналістики (1917-1997). Луганськ, 1998; Габор Н. Прогнозування у публіцистиці та його роль у формуванні політичного обличчя України / Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. Львів, 1996-1997. Вип. ІІІ-IV; Гундорова Т. Жіночий роман // Незнайома. Антологія української жіночої” прози та есеїстики ІІ пол. ХХ-поч. ХХІ ст. / Авторський проект В. Габора. Львів: ЛА Піраміда”, 2005; Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. Львів, 2004; Зелінська Н. Поетика приголомшеного слова (Українська наукова література ХІХ початку ХХ ст.). Львів, 2003; Качкан В. Хай святиться ім’я твоє. Львів, 1998; Кость В. Нариси з історії західноукраїнської преси першої половини ХХ ст. Львів, 2002; Крупський І. Національно-патріотична журналістика України (друга половина ХІХ перша чверть ХХ ст.). Львів, 1995; Кузнецова О. Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження трансформації незалежних видань України, регулювання моральних порушень. Львів, 1998; Лизанчук В. Завжди пам’ятай: Ти українець! Львів, 2001; Лось Й. Світоглядна публіцистика як формуючий принцип суспільства/ Ex professo. Зб. наук. праць. Дніпропетровськ, 2002. Вип. 3; Михайлин І. Історія української журналістики. Харків, 2000; Незнайома. Антологія української жіночої” прози та есеїстики ІІ пол. ХХ-поч. ХХІ ст. / Авторський проект В. Габора. Львів: ЛА Піраміда”, 2005; Пономарів О. Культура слова: мовностилістичні поради: Навч. посібник. К., 1999; Потятиник Б. Медіа: ключі до розуміння. Львів, 2004; Передирій В., Сидоренко Н., Старченко Т. Жіноча доля на тлі доби. К., 1999; Різун В. Маси: Тексти лекцій. К., 2003; Романюк М. Українські часописи Львова, 1848-1939 рр.: Іст.-бібліограф. дослідж.: У 3-х т.: Т. 1-3. Львів, 2001-2003; Сербенська О. Інноваційні процеси у мові сучасних ЗМІ // Українська періодика: Історія і сучасність. Львів, 2000; Сидоренко Н. Гендерні домінанти в інформаційній площині України // Філософсько-антропологічні студії. Спецвипуск. К, 2001; Сніцарчук Л. Українська сатирично-гумористична преса Галичини 20-30-х рр. ХХ ст.: історико-функціональний аспект та інтерпретаційні особливості. Львів, 2001; Українська преса. Хрестоматія. Том І-ІІ / За ред. д-ра філол. наук, проф. М. Ф. Нечиталюка. Львів, 1999-2001; Черняков Б. Зображальна журналістика в друкованих засобах масової інформації: Ілюстрована періодика від виникнення до середини ХІХ ст. К., 1998; Шкляр В. Мас-медіа і виклики нового століття. К., 2003; Яцимірська М. Когнітивні процеси в ЗМІ та деякі психолінгвістичні аспекти медіамовлення // Українська періодика: Історія і сучасність. Львів, 2003.

Теоретичним підґрунтям нашої праці є також публікації українських та зарубіжних науковців М. Богачевської-Хом’як, Л. Волинець, В. Демченка, О.Кісь, Є. Кононенко, Н.Лужняк, Н. Олійник, В. Передирій, О. Пльонкіної, Н. Сидоренко, Т. Старченко, Л. Смоляр, Л. Шарончикової, В. Шелястіної, Н.Шумило, Р. Ямпольської та інших. Основними джерелами дослідження стали періодичні видання вказаного сегмента, а також газети і журнали, які ми відносимо до преси для жінок.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках наукової програми факультету систем та засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету Масова комунікація у соціокультурному контексті”.
Мета роботи полягає в тому, щоб у процесі вивчення недослідженого сегмента періодики, наукових праць дослідників, які торкалися зазначеної теми, розглянути процес становлення і розвитку на українському інформаційному ринку часописів для жінок: подати комплексний аналіз журналів громадських жіночих організацій, видань для широкої аудиторії, елітарної преси, охарактеризувати модель жінки, що формується на сторінках часописів.
Поставлена мета досягається за допомогою вирішення таких завдань:
проаналізувати дослідження проблеми у наукових працях українських та зарубіжних учених;
розглянути історико-функціональні особливості українських періодичних видань для жінок (1853-1990 рр.);
виокремити із загального масиву періодики часописи для жіночої аудиторії;
подати типологічну характеристику системи українських часописів для жінок;
виявити соціальні та економічні передумови появи на вітчизняному журнальному ринку елітарного типу видання, часописів для широкої аудиторії та преси громадських жіночих організацій;
проаналізувати форми і методи впливу зазначених часописів на читацьку аудиторію;
розкрити та проаналізувати основні тематичні аспекти публікацій;
визначити функції масових видань та преси громадських жіночих організацій;
окреслити основні риси формування образу жінки на сторінках преси для жінок.
Хронологічні рамки дослідження 1991-2004 рр. окреслені періодом, що можна назвати часом інформаційного вибуху”, а також визначаються значним зростанням кількості часописів для жінок та їх накладів в Україні. Усвідомити роль сучасної преси для жінок можливо лише на широкому історичному тлі, тому не випадково у першому розділі ми детально розглядаємо становлення та специфіку функціонування періодичних видань для жінок (1853-1990 рр.).
Потреба у науковому дослідженні преси для жінок зумовлена тим, що редакційні колективи видань останнім часом забувають про мету своєї діяльності, прислуговуються інтересам видавничих корпорацій, рекламодавців, маніпулюючи думками читацької аудиторії та формуючи хибні уявленні про роль і місце жінки в суспільстві. Всі ці аспекти сприяли визначенню об’єкта дослідження, яким стала преса для жінок, соціальні й економічні передумови її виникнення, типологічні особливості і місце на вітчизняному журнальному ринку, тематика та проблематика вказаних часописів, а також образ жінки, який формується на сторінках періодичних видань.
Предметом дослідження є закономірності розвитку та функціонування преси для жінок у системі журналістського процесу, її роль і значення в суспільному житті, методи впливу преси на соціальну свідомість і світогляд окремої особистості, тобто вся сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії й практики журналістики, яка є джерелом необхідної для дослідника інформації.
Методологічна основа та методи наукового дослідження. Основний метод комплексного дослідження аналітичний, що передбачає аналіз преси для жінок. У роботі також використані описовий, бібліографічний методи. Важливе значення для проведення дослідження мав метод системного аналізу, використання якого давало змогу зосередити увагу на найважливіших проблемах, що розглядалися на сторінках видань вказаного сегмента. Методологічні та теоретичні основи дослідження складають універсальні принципи історизму і об’єктивності. Для досягнення поставленої в роботі мети використовувався метод порівняльно-історичного аналізу, що дало можливість порівняти специфіку функціонування преси для жінок (1853-1990 рр.) та сучасних видань.
Вищезазначені методи не вичерпують усіх методів дослідження. Нами були використані також метод аналогій та метод статистичного аналізу. Всі методи склали основу дисертаційного дослідження.
Наукова новизна дисертації визначається постановкою і втіленням авторської концепції дослідження, аналізу і викладу власного бачення становлення та розвитку періодичних видань для жінок середини ХІХ-початку ХХІ ст. Висвітлення тематики і проблематики преси для жіночої аудиторії дає можливість з’ясувати особливості розвитку періодики цього сегмента, його місце і значення в загальному журналістському процесі, а також визначити її роль у формуванні світоглядних засад суспільства. У результаті проведеного дослідження:
визначені типологічні характеристики часописів для жінок, розрахованих на задоволення потреб жіночої аудиторії;
поданий аналіз елітарних видань для жінок, часописів для широкої аудиторії, преси громадських жіночих організацій тощо;
простежено створення образу жінки на сторінках преси.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в цьому науковому дослідженні на базі вивчених матеріалів отримані розгорнуті фактичні дані, що характеризують розвиток преси для жінок; вона допоможе краще визначити читацьку аудиторію розглянутої преси, зрозуміти, який образ жінки формується засобами масової інформації. Подані матеріали можуть бути використані науковцями, викладачами у науковій та педагогічній діяльності, а також у подальшій розробці вказаної теми, у навчальному процесі при створенні спецкурсів та курсів за вибором, на лекційних та семінарських заняттях. Робота стане у нагоді практикам засобів масової інформації, оскільки ми вказуємо на обмеженість видань для певних аудиторних груп і на засилля розважальних часописів. Можливо, наше дослідження доповнить і урізноманітить тематику ЗМІ. Сподіваємося, що практики засобів масової інформації звернуть увагу на суттєвий недолік цього пресового сегмента брак україномовних часописів для жінок.
Особистий внесок здобувача. Постановка та вирішення всього комплексу завдань представленої дисертації, опубліковані наукові статті, де викладено основні положення наукової роботи, виконані самостійно.
Апробація роботи. Дослідження обговорювалося на засіданні кафедри журналістики факультету систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 11-12 листопада 2003 р.) і Дискурс у комунікаційних системах” (Київ, 20-21 лютого 2004 р.), на VIII Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 24-26 жовтня 2003 р.), на науково-теоретичній конференції викладачів, аспірантів та співробітників гуманітарного факультету (Суми, 14-28 квітня 2004 р.).
Публікації. Результати дослідження відображені у семи публікаціях, що надруковані у фахових виданнях:
1. Лук’янова О.М. Про деякі жіночі журнали видавничого концерну Бурда-Україна” // Вісник СумДУ. 2004. - №1. С. 175-179;
2. Лук’янова О.М. Погляд на світ Очима жінок” // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф. Львів, 2003. С. 777-780;
3. Сушкова О.М. Видання для жінок як частина елітарного журнального сегмента на українському ринку ЗМІ // Вісник КиМУ. Вип. 2. К.: КиМУ, 2003. С. 62-73.
4. Сушкова О.М. Висвітлення жіночого питання” на сторінках незалежної преси для жінок // Вісник Дніпропетр. ун-ту. 2003. Вип. 6. С. 157-162.
5. Сушкова О.М. Типологія періодичних видань для жіночої аудиторії // Вісник КиМУ. Вип. 3. К.: КиМУ, 2004. С. 68-79.
6. Сушкова О.М. Реклама в періодичних виданнях для жінок як психологічний феномен // Матеріали наук.-теорет. конф. Суми, 2004. С. 119-123;
7. Сушкова О.М. Сучасна українська періодика для жінок: типологічні особливості // Зб. праць Науково-дослідного центру періодики. Львів, 2004. Вип. 12. С. 359-370.
Структура дисертації: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (274 позиції), додатка бібліографічного покажчика (48 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок, з яких 151 сторінка основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Враховуючи той факт, що в українському журналістикознавстві немає комплексного дослідження видань для жінок середини ХІХ початку ХХІ ст., запропонована дисертація є однією з перших спроб аналізу періодики вказаного сегмента в динаміці її розвитку.
Дослідники української преси для жінок нагромадили значний масив наукових праць, що торкаються різних аспектів проблеми. Однак вони не охоплюють її загалом, оскільки не відтворено в історичній послідовності передумови виникнення, особливості розвитку та специфіка функціонування преси розглянутого сегмента. Автори більшості праць фрагментарно розглядають основні питання, що складають основу нашої роботи.
Вважаємо, що ми досягли мети своєї роботи користуючись дослідженнями українських та зарубіжних науковців, проаналізували журнали для жінок, визначили їх концептуальні особливості.
Нами досліджений великий масив періодики, з якого ми виокремили часописи для жіночої аудиторії. Таким чином, джерельною базою для кандидатської дисертації стали 48 журналів для жінок. Це дозволило нам розглянути історію становлення цього сегмента преси в Україні; періодизувати їх розвиток, систематизувати і дати типологічні характеристики часописам для жінок.
У становленні та розвитку української преси для жінок маємо такі основні періоди:
середина ХІХ ст. (1853 р.) - 1920 р. становлення преси для жінок;
1921-1939 рр. найінтенсивніший розвиток періодичних видань для жінок у Галичині та виникнення радянських часописів для жінок на Наддніпрянській Україні;
1940-1990 рр. у межах тоталітарної преси вихід ідеологізованих радянських видань для жінок;
з 1991 р. становлення та розвиток елітарних часописів, масово-популярної преси для жінок, періодичних видань громадських жіночих організацій в Україні.
Преса для жінок, що виходила на території Галичини, пожвавлювала діяльність громадських жіночих організацій, привертала увагу до важливості українського жіночого руху, координувала роботу товариств, роз’яснювала основні напрями роботи організованого жіноцтва, виконувала неоціненну просвітницьку роль. Часописи для жінок Галичини ХІХ ст. стали осередком згуртування і полем діяльності українських жінок. Періодичні видання сприяли об’єднанню навколо себе жінок журналісток, громадських і культурних діячок, які прагнули прислужитися спільній справі здобуття рівноправності жінки та незалежності нації.
Часописи для жінок радянського періоду виконували ідеологічне замовлення партії, науково обґрунтовуючи постання нової радянської жінки”. Проте якщо фемінізована нова жінка” являла собою автономну особистість, то нова радянська жінка” це безликий елемент суспільного механізму. Рівноправність стала для партії важелем використання жінки, яка мала в інтересах нового суспільства поєднувати материнство з виробничою працею нарівні з чоловіками.
Для радянських часописів зазначеного сегмента була характерною не лише одноманітність в ідеологічній спрямованості та змісті, а й уніфікація їх структури, оформлення, періодичності. Хоча були й деякі позитивні аспекти: вона зробила значний внесок у ліквідацію неписемності серед українських жінок, стала доступнішою для читача.
Прагнення жінок до самостійності у вирішенні проблем, бажання задовольнити свої різноманітні зацікавлення спричинили певні зрушення у розмаїтості сучасної преси для жінок. Як висновок, зауважимо:
Преса для жінок в Україні це жива система”, яка постійно оновлюється за кількісними показниками та якісними змінами. Водночас це стійкий, із яскраво вираженими типологічними характеристиками журнальний сегмент.
В умовах переходу до ринкових відносин преса розглянутого сегмента значно розширила свої межі й орієнтири, цілком підтвердила свою конкурентоспроможність. Тому процес її розвитку загалом, а також і окремих елементів, незважаючи на економічні труднощі, триває. Внаслідок цього преса для жіночої аудиторії постійно перебуває у творчому пошуку і прагне до зміцнення зв’язків із читачем.
Останнім часом в Україні з’явилися видання для жінок різних напрямків: елітарні, масові, спеціалізовані, часописи громадських жіночих організацій, журнали для сімейного читання тощо.
Міжнародні часописи, з орієнтацією на потреби жіночої аудиторії, сколихнули вітчизняну журнальну періодику. Продукція видавничого концерну Бурда-Україна” пожвавила стандарт масового українського журналу. Адаптовані аналоги західних видань дуже популярні серед українського жіноцтва, хоча і не завжди відповідають заданій меті висвітлювати актуальні проблеми жіночої аудиторії. На сторінках преси даного сегмента публікується обмежене коло тем: здоров’я, сім’я, мода тощо. Ці журнали виконують розважальну, рекреативну функції на ринку засобів масової інформації в Україні. На початковому етапі (1993-1998 рр.) вони повністю задовольняли читацьку аудиторію. Але сьогодні чимало часописів, які повторюють або варіюють тематику і проблематику розглянутих журналів, а жіноча аудиторія вимагає розважливого, аргументованого, психологічно обґрунтованого підходу до своїх проблем.
Часописи Натали”, Женский журнал”, Cosmopolitan (версія для України)”, Єва” заклали основи абсолютно особливого за своїми характеристиками сегмента засобів масової інформації, в центрі якого новий для вітчизняної періодики тип видання елітарний. Орієнтуючись на закони ринку, змінюючи соціальний статус, ці журнали посідають лідируючі позиції, тим самим демонструючи здатність працювати в умовах нестабільного українського ринку засобів масової інформації. Вони характеризуються ігноруванням національних традицій, хоча видавці часописів, перебуваючи в умовах конкуренції, намагаються створити власний стиль.
Природно, що процеси модернізації суспільства проектуються на ринок засобів масової інформації і на його журнальний сегмент для жінок. У видавничому середовищі, як показує практика, розподіл жіночої аудиторії, зокрема за рівнем фінансового благополуччя, вписується в контекст видавничого бізнесу, оскільки фінансова політика видань стає вкрай важливою для їх самореалізації.
Розглянуті в роботі часописи вказаного сегмента певним чином впливають на формування стилю життя, поведінки, морально-етичних норм, тим самим впливаючи на світоглядні засади жіночої аудиторії. Нами розкриті та проаналізовані основні тематичні аспекти публікацій на сторінках цієї періодики, виявлені позитивні і негативні риси матеріалів в аспекті формування образу жінки.
Дослідження преси для жінок дає змогу виявити соціальні та економічні передумови появи на вітчизняному ринку засобів масової інформації елітарного типу видання, часописів для широкої аудиторії та преси жіночих громадських організацій та проаналізувати форми і методи їх впливу на різні прошарки читацької аудиторії.
На нашу думку, якою традиційною не залишалася на цей час модель поведінки, що закріплює за чоловіком роль захисника, а за жінкою Берегині, реалії сьогодення актуалізують паритетну модель розподілу ґендерних ролей. У цьому контексті поняття ґендер” не тотожне біологічній статі, а є соціальним конструктором, що дає можливість диференціювати поведінку людини залежно від її статі, приписуючи певні ролі, заняття, образ життя, системи цінностей. Ґендерні ролі достатньо мобільні, можуть змінюватися відповідно до гостроти та глобальності тих чи інших соціальних проблем. Зазначимо, що суспільство, яке дає жінкам рівні права з чоловіками в усіх сферах життя, демонструє рівень своєї цивілізованості й культури. Але проблема в тому, що коли рівність і декларується, чи навіть функціонує, як у більшості країн Заходу, залишаються певні моделі поведінки та психології, які несуть на собі печать патріархального розподілу ролей і патріархальної субординації. Саме ці моделі часто підтримуються і відтворюються в елітарних та масових виданнях.
Велика увага в кандидатській дисертації приділена пресі громадських жіночих організацій, за якою, на нашу думку, велике майбутнє, оскільки ці журнали виконують не лише довідкову і розважальну функції, а також і просвітницьку, виховну, світоглядно формуючу. Пропонуючи свою допомогу і сприяння державним і урядовим структурам, преса громадських жіночих організацій демонструє відкритість і готовність до розгорнутого діалогу на різних рівнях. Розглянуті часописи продовжують традиції, започатковані Н.Кобринською ще у ХІХ столітті. ХХ ст. фактично стало переломним періодом самоусвідомлення жінкою себе як творчої особистості у багатьох сферах соціального життя; суспільно-політична і духовно-національна трансформація певним чином спонукала до пробудження приспаної патріархальними традиціями жіночої енергії. Такий образ жінки постає перед нами на сторінках преси громадських жіночих організацій.
Сьогодні в Україні відчувається брак часописів для жінок, які б спонукали до роздумів, обговорення складних та суперечливих тем, допомагали формувати зрілу громадянську позицію, долати стереотипи патріархальної свідомості щодо суспільної ролі та її виховання, активно захищали права та інтереси жінок, сприяли б ширшій залученості жіночої аудиторії до усіх форм громадської та політичної активності.
Українське суспільство не поспішає з вирішенням ґендерних проблем, вважаючи їх другорядними. Беручи до уваги значення засобів масової інформації у нашому житті, зазначимо, що саме цим засобам належить відіграти головну роль у формуванні ґендерної свідомості, визначенні шляхів подолання ґендерної асиметрії та творенні гармонійного суспільства. Це, в свою чергу, висуває на порядок денний низку завдань, які частково залежать і від того, які ґендерні цінності й пріоритети подаватимуть мас-медіа, наскільки професійно виявлятимуть свої здібності журналісти, рекламісти, редактори, керівники усіх інформаційно-комунікативних структур, щоб, дотримуючись етичних, естетичних та об’єктивних критеріїв відображення дійсності, розпізнати ґендерні проблеми, знати шляхи їхнього вирішення.
Переважна більшість проаналізованих нами часописів є російськомовними, що не сприяє національному вихованню та самоусвідомленню жінки. Не дбає про потреби україномовної аудиторії і концерн Бурда-Україна”, який представлений на нашому ринку мас-медіа (близько 15 найменувань). Тому вважаємо за необхідне видання в нашій державі якісних україномовних часописів для жінок, які приваблювали б читачок широкою тематичною палітрою, високим поліграфічним рівнем, проблематичністю і виховували справжніх патріоток України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєва В. Чоловічий псевдонім і жіноча незалежність // Незнайома. Антологія української жіночої” прози та есеїстики ІІ пол. ХХ-поч. ХХІ ст. / Авторський проект В. Габора. Львів: ЛА Піраміда”, 2005. С. 10-23.
2. Айвазова С. Русские женщины в лабиринтах равноправия. Очерки политической теории и истории: Док. Материалы. М.: Прогресс, 1998. 408 с.
3. Айслер Ріане Чаша та меч: Наша історія, наше майбутнє / Пер. з англ. Н.Комарова. К.: Сфера, 2003. 355 с.
4. Антонюк Н.В. Українське культурне життя в Генеральній Губернії” (1939-1944 рр.): За матеріалами періодичної преси. Львів: Світ, 1997. 232 с.
5. Артамонова І. Комунікативна система текст-інтерпретатор” у структурі знакового спілкування // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф. Львів, 2003. С. 528-532.
6. Барановська І. Жіночий рух міцнішає // Жіночий світ. 2001. Ч. 2. С. 4.
7. Барановська І. Журнал Жіночий світ” у контексті жіночих видань України // Журналістика: Науковий збірник / За ред. Н. М. Сидоренко. К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка, 2003. Вип.2 (27). С. 168-171 с.
8. Беглов С.И. Качественные” и популярные” издания // Империя изменяет адрес: британская печать на рубеже столетия. М., 1997. С. 13-14.
9. Бескровная О. Отпор насилию // Мир еврейской женщины. 2002. № 31. С. 11.
10. Бескровная О. Этот трудный возраст // Мир еврейской женщины. 2002. № 24. С. 14-15.
11. Богачевська-Хом’як М. Білим по білому: Жінки в громадянському житті України. 1884-1939. К.: Либідь, 1995. 424 с.
12. Богачевська-Хом’як М. Суспільство переосмислює ролі жінок і чоловіків в Україні // Очима жінок. 1998. № 1. С. 6-7.
13. Божко С. По той бік телеекрану // Очима жінок. 1997. № 1. С. 12.
14. Бойко А.А. Концепція висвітлення жіночого питання” на шпальтах періодичних видань православної церкви (1900-1917 рр.). // Українська періодика: Історія і сучасність : Доп. і повід. сьомої Всеукр. наук.-теор. конф. 17-18 травня 2002 р. Львів, 2002. С. 261-265.
15. Бойко А.А. Преса православної церкви в Україні 1900-1917 рр. Культура. Суспільство. Мораль: Монографія. Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2002. 308 с.
16. Бойчишин Л. Реалізація в Україні прав жінки з обмеженими фізичними можливостями та жінки, що має дитину з інвалідністю // Любомира. 1999. № 2-3. С. 12-16.
17. Бочковський О., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби (історія, демократичний досвід, нові завдання) / За ред. К. Костева й Г. Комаринського. Мюнхен / Укр. техн.-госп. ін-т, 1993. 204 с.
18. Бравчук Я. Жіноча преса Данії: основні типологічні моделі та особливості її функціонування у системі друкованих періодичних видань // Науково-практичний збірник: Видавнича галузь і кадри: досягнення, проблеми, перспективи. Львів, 2002. С. 90-97.
19. Буковинка Л. Історична хвиля для українського жіноцтва // Жіноча доля. 1935. Ч. 13. С. 2.
20. Буковинка Л. Проблеми виховання // Самостійна думка української матері. 1932. Ч. 3-4. С. 3.
21. Булавіна Т. Найнудніше у вітчизняному фемінізмі: про нашу жіночу пресу останніх часів // Новий образ. 1997. № 1. С. 18.
22. Буряк В.Д. Поетика інформаційно-художньої свідомості. Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2001. 392 с.
23. Вараниця Н. Українська жінка у визвольній боротьбі народу // Альманах Гомону України” на рік 1962. С. 186-187.
24. Від редакції. З духом часу вперід // Жіночий голос. 1936. Ч. 1. С.1.
25. Від редакції. Жіноча емансипація й нація // Самостійна думка української матері. 1932. Ч. 2. С. 2.
26. Від редакції // Очима жінок. 1998. № 1. С. 1.
27. Від редакції // Очима жінок. 2000. № 1. С. 2
28. Від редакції. Що дала революція жінці // Робітниця. 1924. Ч. 16. С.5.
29. Вільшанецька-Жуковецька В. Виховання й навчання дитини // Жіноча доля. 1932. Ч. 1-2. С. 7.
30. Вільшанецька-Жуковецька В. Повиставові міркування // Нова хата. 1931. Ч. 6. С. 6.
31. Владимиров В. Історія української журналістики (1917-1997). Луганськ: Вид-во Східноукраїн. держ. ун-ту, 1998. 166 с.
32. Волинець Л. Українська жіноча преса в минулому // Сучасність. 1974. № 7/8. С. 113-127.
33. Волобуєва А. Ґендерна політика у дзеркалі преси (моніторинг газет День”, Дзеркало тижня”, Столиця”, Хрещатик”) // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Літературознавство. Журналістика. 2002. Вип. 5. С. 54-58.
34. Воронина О. Пол и гендер как категория феминистской философии // Философские исследования. 1995. № 4. С. 4-9.
35. Воронина О. Свобода слова и стереотипный образ женщины в СМИ // Знамя. 1999. № 2. С. 165-175.
36. Габор В.В. Українські часописи Ужгорода (1867-1944): Історико-бібліографічне дослідження. Львів, 2003. 564 с.
37. Габор Н.Б. Прогнозування у публіцистиці та його роль у формуванні політичного обличчя України / Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / За ред. М.М. Романюка. Львів, 1996-1997. Вип. ІІІ-IV. С. 248-269.
38. Гаркуша І. Психологічні механізми реклами // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Літературознавство. Журналістика. 2003. Вип. 6. С. 266-272.
39. Ґендерні ресурси українських мас-медіа: ціна і якість: Практичний посібник для журналістів та працівників ЗМІ / Н.М. Сидоренко, М.М. Скорик та ін.; ред-упоряд. Н.М. Сидоренко. К.: К.І.С.”, 2004. 76 с.
40. Глаголюк В.П. Громадсько-політичний жіночий рух на сторінках українських часописів для жінок Коломиї міжвоєнного періоду // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. Львів, 1999. Вип. 6. С. 242-257.
41. Господиня на своїй землі. Роздуми старшокласниць про жінок і владу // Збірка творчих робіт учасниць III Всеукраїнського конкурсу Дівочий світ”. Харків, 2003. 327 с.
42. Горевалов С.І. Військова журналістика України: Історія та сучасність. Львів / Військ. ін-т при держ. ун-ті Львівська політехніка”, 1998. 388с.
43. Гофман И.Ю. Типология итальянских еженедельников и некоторые особенности системы еженедельной печати // Вестник Моск. гос. ун-та. Сер. 10: Журналистика. 1998. № 4. С. 98-110.
44. Грабовська І. Ґендерна рівність як проблема конституціоналізму доби української революції 1917-1921 рр. // http://www.ji.lviv.ua/n27texts/ hrabovska.htm.
45. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. Львів, 1974. 294с.
46. Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації XIX-XX ст. К.: Генеза, 1996. С. 193-197.
47. Гриценко О., Шкляр В. Основи теорії міжнародної журналістики. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2002. 304с.
48. Грошев И.В. Гендерные образы рекламы // Вопросы психологии. 2000. № 6. С. 38-49.
49. Гундорова Т. Жіночий роман // Незнайома. Антологія української жіночої” прози та есеїстики ІІ пол. ХХ-поч. ХХІ ст. / Авторський проект В. Габора. Львів: ЛА Піраміда”, 2005. С. 96-109.
50. Гусева Ю. Женщина на страницах женских изданий // http://www.a-z.ru/women/texts/guseva.htm.
51. Дашкова Т. Работницу” в массы”: политика социального моделирования в советских женских журналах 1930-х годов // Новое литературное обозрение. № 50 (4’2001). С. 184-192.
52. Дейк Т. А. ван Язык. Познание. Коммуникация: Сб. работ. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
53. Демченко В.Д. Алые паруса Cosmopolitan” (отчего глянцевый женский журнал доминирует на постсоветском информационном пространстве) // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Літературознавство. Журналістика. 2002. Вип. 5. С. 3-7.
54. Дещо про жіноче питання в Росії // Мета: Орган українських поступових жінок. 1908. Р.1. Ч. 11-12. С. 2-4.
55. Дмитрук В. Нарис з історії української журналістики ХІХ ст. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1969. 146 с.
56. Довженко В. Ми за рівні можливості // Я жінка. 1999. № 1. С.13.
57. Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865-1939 рр.): Історико-бібліографічне дослідження. Львів, 2001. 364 с.
58. Друковані та електронні засоби масової інформації України: Довідник: У 3 ч. К.: Кн. палата України, 1999. 150 с.
59. Дядюк М. Мілена Рудницька. Статті. Листи. Документи. Львів, 1998. 844 с.
60. Жеребкіна І. Фемінізм як політичний проект: можливості і перепони для його реалізації в Україні // Новий образ. 1997. № 1. С. 3-5.
61. Животко А.П. Історія української преси. К.: Наша культура і наука, 1999. 368 с.
62. Житарюк М. Елітна”, елітарна”, опінієтворча”, якісна” преса і преса думок: синоніми чи пароніми // Вісник Львів. ун-ту. Серія журналістики. 2001. Вип. 21. С. 194-197.
63. Жіноча сила // Періодика Західної України 20-30-х рр. ХХ ст.: Матеріали до бібліографії / За ред. М. М. Романюка. Львів, 1998. Т. 1. 328 с.
64. Жіночі організації України: Довідник / Упоряд. О. І. Сидоренко. К.: Центр інновацій та розвитку, 2001. 376 с.
65. Жіночі питання у засобах масової комунікації: Навчальна та робоча програма спецкурсу / Упоряд. Сидоренко Н. М. К., 2000. 36 с.
66. Жукова А. Женская пресса как фактор социализации личности: Дис. ...канд. филол. наук. Спб, 1999. 195 с.
67. Задуровичева Т. Як виховати наші дочки? // Самостійна думка української матері. 1931. Ч. 5-6. С. 5.
68. Закон України Про захист суспільної моралі” // Урядовий кур’єр. 2003. 26 груд. С. 11-12.
69. Засурский Я. Российские медиа в XXI веке: вверх по лестнице ведущей вниз” // Вестник Моск. гос. ун-та. Сер. 10: Журналистика. 2001. № 3. С. 2-9.
70. Зборовська Н. Ґендерна рівність як духовна похибка раннього фемінізму // Філософсько-антропологічні студії. Спецвипуск. К.: Стилос, 2001. С. 129-138.
71. З Всесвітнього Конгресу трудящих жінок, що відбувся в Парижі // Робітниця. 1934. Ч. 19. С. 7.
72. Здоровега В.Й. Пошуки істини, утвердження переконань. Деякі гносеологічні та психологічні проблеми публіцистики. Львів: Вища школа, 1975. 175 с.
73. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. 2-ге вид., перероб. і допов. Львів: ПАІС, 2004. 268 с.
74. Здоровега В.Й. Українська журналістика: генезис і сучасні проблеми / Ред. кол.: В.Й. Здоровега та ін. Львів: Світ, 1992. 97 с.
75. Зелінська Н.В. Поетика приголомшеного слова (Українська наукова література ХІХ початку ХХ ст.): Монографія. Львів: Світ, 2003. 352 с.
76. Землянова Л.М. Современная американская коммуникативистика. М.: Изд-во МГУ, 1995. 271 с.
77. Иванова А. То ли монархия, то ли блудница. Что и как пишет о прекрасном поле” российская печать // Независимая газета. 1995. № 121 (16. XI). С. 4.
78. Исаков К.Г. Газетно-журнальный концерн Грунэр унд Яр”: История создания, структура и принципы функционирования в условиях социальных рыночных отношений (1965-1995): Дис. канд. филол. наук. М., 1997. 214 с.
79. Іванов В. Поняття про засоби масової комунікації: теоретичні та історичні аспекти // Українська періодика: Історія і сучасність : Доп. і повід. сьомої Всеукр. наук.-теор. конф. 17-18 травня 2002 р. Львів, 2002. С. 407-411.
80. Іванов В. Профілактика порушень суспільної моралі у засобах масової інформації // Українська періодика: Історія і сучасність / Доп. та повід. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф. 11-13 трав. 2000 р.; За ред. М.М. Романюка. Львів, 2000. С. 219-226.
81. Івасенко Л. Наталія Кобринська новий тип українки: редактор, видавець, громадська діячка // Українська періодика: Історія і сучасність : Доп. і повід. сьомої Всеукр. наук.-теор. конф. 17-18 травня 2002 р. Львів, 2002. С. 611-614.
82. Качкан В.А. Жанри публіцистики: Навч. посібник для студ. К., 1988. 120 с.
83. Качкан В.А., Москаленко А.З. С чем идем к людям: Размышления о современной журналистике. К.: Лыбидь, 1990. 160 с.
84. Качкан В.А. Хай святиться ім’я твоє. Кн. 1. Галицькі просвітницькі діячі, письменники, вчені вихідці із священицьких родин. Чернівці, 1994. 196 с.; Кн. 2. Студії з історії української літератури. Коломия: Вік, 1996. 308 с.; Кн. 3. Українознавство та пресологія (ХІХ перша половина ХХ ст.) / Наук. ред. М. Романюк. Львів: Фенікс, 1998. 368с.
85. Кирилишин О. PER ASPERA AD ASTRA (Крізь терни до зірок) // http://kcws. kharkov.ua/kurilishin.html.
86. Кирьянова О.Г. Американская женская печать”: иллюзии на продажу // Журналист. 1987. № 7. С. 65.
87. Кисельова О. Соціально-економічне становище українських жінок // Панна. 1998. № 2. С. 2.
88. Кисельов С. Жінок-політиків побільшає тоді, коли побільшає справжніх політиків-чоловіків // Очима жінок. 2000. № 1. С. 4-11.
89. Кисілевська О. Зайві та шкідливі непорозуміння // Діло. 1939. Ч. 85. С. 2-3.
90. Кисілевська О. Справа жіночої рівноправності // Жіноче діло. 1912. черв. С. 3.
91. Кіммел Майкл С. Ґендероване суспільство / Пер. з англ. К.: Сфера, 2003. 490 с.
92. Кісь О. Кого оберігає Берегиня, або матріархат як чоловічий винахід // Дзеркало тижня. 2005. № 15-16. С. 27.
93. Кісь О. Моделі конструювання ґендерної ідентичності жінки в сучасній Україні // http://www.