КОНЦЕПТ ЄВРОПА В УКРАЇНСЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ: КОГНІТИВНО-ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ПРИХОДА ЯРОСЛАВА ВАСИЛІВНА

УДК 070 (477): 94 (4): 81-15

КОНЦЕПТ ЄВРОПА В УКРАЇНСЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ:
КОГНІТИВНО-ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
ЯЦИМІРСЬКА Марія Григорівна, доцент, канд. філологічних наук

ЛЬВІВ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП .. 3
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТ ЄВРОПА ЯК ОБ’ЄКТ КОГНІТИВНО-ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ .. 16
1.1. Суть та структура концепту Європа 18
1.2. Концепт Європа в діахронії українського дискурсу .. 41
Висновки до Розділу 1. 70

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ТВОРЧЕ ПОЛЕ КОНЦЕПТУ ЄВРОПА В СУЧАСНОМУ ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ 74
2.1. Нова Європа: сучасне осмислення концепту .. 75
2.2. Преса активант європейської інтеграції .. 93
Висновки до Розділу 2. 118

РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТ ЄВРОПА ЯК МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ МЕНТАЛЬНИХ УЯВЛЕНЬ ПРО СВІТ. 120
3.1. Когнітивно-семантична динаміка концепту Європа в
українському мовному просторі .......... 121
3.2. Конотативний потенціал концепту Європа . 140
Висновки до Розділу 3. 159

ВИСНОВКИ .. 161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .. 168

ВСТУП

Актуальність теми дисертації Концепт Європа в українській публіцистиці: когнітивно-лінгвістичні аспекти” безпосередньо пов’язана із сучасними дослідженнями в галузі лінгвістики та журналісти­кознавства, які стосуються особливостей мовних репрезентацій складних абстрактних категорій, що становлять фрагмент концептуальної системи світу, особливостей функціонування актуалізованих „європонять”, зокрема в газетно-публіцистичному дискурсі.
Концепт Європа, що є об’єктом дослідження, вирізняється з-поміж інших інформаційною складністю, оскільки є ядром багатовимірної концептосфери, місткою абстрактною категорією, а з погляду осмислення цього ментального образу в колективній свідомості українського народу історично-змінною та суперечливою. Прикметною ознакою цього концепту є й те, що формування його структури найактивніше відбувалося в публіцистиці. Останнє десятиріччя ХХ ст. не тільки актуалізувало цей концепт у публіцистичному дискурсі, а й задекларувало його як ментальний прообраз майбутнього України, як найважливішу сучасну ідеологему.
Наукове дослідження концепту Європа відображає його не тільки як фрагмент картини світу українця, тобто ментального поля нації результат культурного історичного досвіду нації, а й як елемент словника ідей”. Тобто концепт Європа функціонує не тільки як міфологема і культурема, а й як ідеологема. Вивчення процесу формування ідеї Європи, її особливостей, сучасної стратегії надзвичайно важливе для України. Сьогодні в Україні немає жодної наукової праці, у якій би комплесно й системно було досліджено цей перспективотворчий концепт, а тим паче, не тільки в контексті України, а й в контексті самої Європи та світу. Дихотомія Україна Європа як одна з найбільш дискутованих проблем нашої історіософії і публіцистики” нарешті має своє логічне розв’язання. Основним творцем і реалізатором цього процесу є преса.
У сучасній науковій літературі тематично близькими є лінгвістичні дослідження концепту європейська інтеграція” на матеріалі зарубіжної публіцистики (Г. Вальчук), а також численні журналістикознавчі праці, присвячені проблемі європейського вибору України, європейської тематики в українській пресі. Вагомий внесок у розвиток європейської тематики зробили науковці Львівської школи журналістики (маємо на увазі праці В. Здоровеги, І. Крупського, О. Кузнецової, В. Лизанчука, Й. Лося, М. Нечиталюка, Б. Потятиника, М. Присяжного, М. Романюка, О. Сербенської, М. Яцимірської та ін.), Київської школи журналістики (праці В. Різуна, Т. Петріва, К. Серажим, О. Чекмишева, В. Шкляра, С. Квіта, О. Пономарева, А. Мамалиги, Н. Шумарової, Л.Шевченко), а також О. Зернецької та ін.
Різне, часто поверхове, розуміння і тлумачення Європи в українському дискурсі потребує історичного й аналітичного опису розгор­тання конотацій, семантичних відтінків цього концепту, явищ, пов’язаних з ним в українській політиці та культурі. Преса як мовне обличчя епохи” віддзеркалює нові параметри Європи як культурно та політично визначального стратегічного чинника розвитку незалежної України.
Такий стан наукової проблеми свідчить про актуальність обраної теми. Актуальність дослідження зумовлена потребою дослідити семантичний і когнітивний аспекти концепту Європа в українському газетно-публіцистичному дискурсі. Цей концепт обрано для дослідження з уваги на нові геополітичні реалії на карті світу, а також на новий виток українсько-європейських відносин.
Вибір теми був також зумовлений європейським вибором України, спостереженнями автора за тлумаченням у пресі зв’язків України з Європою, із сучасними європейськими інституціями (часто ці тлумачення були неточними, некоректними). Це спонукало до глибших досліджень, які б дали змогу ширше розкрити концепт Європа в його безпосередньому зв’язку з коцептуальним полем України.
Систематизація та аналіз концептів як мовно-культурних одиниць в семантико-когнітивному аспекті, вивчення їх змісту і структури, їх образне осмислення об’єкт наукового зацікавлення А. Вежбицької, Ю. Степанова, В. Телії, С. Нікітіної, О. Кубрякової, В. Маслової, В. Карасика, В. Іващенко, Т. Радзієвської, О. Нежевської, Н. Слухай, В. Хлебди та багатьох інших дослідників в Україні та за кордоном. Науковці досліджують різнопланові за сферою функціонування концепти (наприклад, обов’язок Т. Булигіна, О. Шмельов, дорога Ю. Кольцова, прощення та вибачення, пам’ять О. Кубрякова, доля
Л. Чернейко, В. Долинський, Петербург, думка, дума Т. Космеда, сумління, совість, шлях Т. Радзієвська, добро Н. Іваненко, водний об’єкт, червоний С. Мартинек тощо).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з комплексною темою кафедри мови засобів масової інформації факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Основні тенденції та закономірності розвитку мови засобів масової інформації”.
Мета роботи розкрити зміст концепту Європа через реконструкцію відповідного концептуального простору на основі мовних засобів його представлення. Це потребує розв’язати такі завдання:
· з’ясувати суть концепту Європа як міфологеми, культуреми та ідеологеми в загальноєвропейському контексті, розкрити його структуру;
· розкрити концепт Європа в історичній ретроспективі в українському науково-публіцистичному дискурсі;
· дослідити сучасне осмислення та інтерпретацію концепту Європа;
· виявити основні напрями реалізації концепту Європа та показати динаміку його функціонування в сучасній пресі;
· сформулювати основні положення сучасних інтеграційних стратегій, побудованих на основі концепту Європа, описати перспективні моделі концепту Європа в контексті України;
· розкрити конотативний потенціал концепту Європа: схаракте­ризувати його асоціативне поле, особливості творення метафоричних образів, аксіологічні параметри;
· виявити динаміку лексеми Європа на матеріалі словників української мови, дослідити розгортання концепту в сучасному мас-медійному мовному просторі.
Об’єктом дисертації є концепт Європа в сучасному газетно-публіцистичному дискурсі.
Предмет дослідження становлять мовні засоби вираження концепту Європа, виокремлені із загальнокультурного європейського контексту, українських науково-публіцистичних джерел, текстів сучасної преси, структура знань про об’єкт дослідження.
Матеріалом дослідження були публіцистичні праці українських письменників, газетні та журнальні публікації європейської тематики останнього десятиріччя (газети Молодь України”, Голос України”, Літературна Україна”, День”, Дзеркало тижня”, журнали Ї”, Політична думка”, Сучасність”, ПіК” та інші), а також тексти, присвячені Європі (Д. де Ружмон, Н. Дейвіс, Ф. Кьонінг, Е. Шпаеман, М. Кундера, Ж. Доменак, Ж. Ніви), перекладені українською мовою.
Для глибшого аналізу концепту Європа було досліджено публіцистичні тексти другої половини ХІХ сторіччя, коли концепт Європа набув поширення в українському дискурсі. У дисертації відстежено функціонування концепту Європа в текстах відомих українських публіцистів, письменників середини ХІХ та ХХ сторіччя П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, І. Франка, М. Хвильового, в матеріалах літературної дискусії 19251928 років, деяких текстах діаспорної публіцистики, зокрема в працях Б. Крупницького, В. Янева, Ю. Шевельова, Ю. Липи, І. Багряного, у текстах радянських публіцистів Я. Галана, Ю. Мельничука, а також письменників П. Загребельного, Є. Сверстюка, Д. Павличка, Л. Костенко, О. Пахльовської. Осмислення Європи як культурно-духовної субстанції виявлено в численних працях Папи Римського Івана Павла ІІ. Такий широкий вибір матеріалу дослідження зумовлений специфікою Європи як абстрактної категорії особливого типу, що актуальна не тільки в геополітичному та соціогуманітарному просторі України, а й усього світу.
Матеріалом для дослідження мовного втілення концепту Європа були також енциклопедичні, філологічні (тлумачні, орфографічні) друковані та електронні словники.
Загальний опис дослідження ґрунтований на пресі 19922003 років, періоду, який позначений важливими змінами в суспільно-політичному житті України. Саме в цей період сформувалися елементи української державності, по-новому розгорнувся діалог України з Європою, який засвідчений в газетних та публіцистичних текстах, що наповнило новим змістом концепт Європа й актуалізувало його в європейській стратегії нашої держави. Загалом хронологічні межі дослідження охоплюють середину ХІХ початок ХХІ сторіччя. Зумовлено це тим, що історичними передумовами, культурно-політичним підґрунтям концепту Європа в українській публіцистиці були попередні дискусії, праці відомих дослідників, політичних діячів, письменників, публіцистів минулих сторіч. Зважаючи на їхню важливість для формування загального каркасу ідеї Європи (вони створювали концептуальне поле), а також те, що в історії концепту Європа були такі визначальні віхи, як кінець ХІХ ст., 20-ті роки ХХ ст., час холодної війни ХХ ст., яких не можна оминути в дослідженні тогочасного корпусу текстів.
Методи дослідження. У дослідженні використано комплекс загальнофілософських та спеціальних методів: метод концептуального аналізу, що дав змогу окреслити склад концептуальної моделі Європи, виявити її структуротворчі елементи; конкретно-історичний для виявлення еволюції концепту в українському мовному просторі; аналіз словникових дефініцій, залучення якого допомогло визначити обсяг семантичного поля Європи як основи для побудови концептуального простору Європи загалом, статистичний аналіз для проведення кількісних підрахунків. Для повнішої аргументації висновків використано також контент-аналіз.
Наукова новизна. У дисертації здійснено системний аналіз концепту Європа в українському мовознавстві та журналістикознавстві. Вперше досліджено когнітивно-лінгвістичні аспекти концепту Європа на основі вивчення й аналізу наукових та газетно-публіцистичних текстів, поєднаних спільною тематикою, а також колективного досвіду, зафіксованого в словникових статтях.
У дисертації одержано такі наукові результати, які характеризуються новизною:
· в історичній ретроспективі досліджено еволюцію та розкрито зміст концепту Європа в українському науково-публіцистичному дискурсі, виявлено етапи його активного творення;
· встановлено, що від середини ХІХ сторіччя до початку відновлення незалежності України концепт Європа творився в контрастному полі Європа Азія, Схід Захід, два типи цивілізації, дві політичні системи, а також у зіставному Європа Україна, європейське національне, європейство українство;
· виснувано, що в роки незалежності України концепт Європа розвивався, зокрема, у таких напрямах: Європа в контексті незалежної України, нова Європа, майбутня Європа, Європа мета/макроідея, Європа в контексті європейської інтеграції/європейської стратегії України;
· визначено три періоди актуалізації європейської тематики в українській пресі: 19911995, 19951998, 19982003 роки;
· виокремлено актуальні тематичні лінії, які були домінантними відповідно в кожному з цих періодів, а саме: декларативна (Україна це Європа), настановна (Європа це спільний дім), стратегічна
(Європа мета України);
· виявлено перспективотворчий потенціал концепту Європа та обґрунтовано конкретні напрями його реалізації в українському дискурсі;
· узагальнено та проаналізовано сучасне осмислення концепту Європа в контексті України, простежено динаміку його функціонування в пресі та в мовному просторі України;
· схарактеризовано семантичне поле концепту Європа та виявлено закономірності мовотворчого процесу з цим ядром;
· визначено асоціативні контури метафоричного образу Європи та його аксіологічні ознаки;
· виснувано, що концепт Європа розгортає своє асоціативне поле не як автосемантична домінанта, а як взаємопов’язана паралель з іншими семантичними вузлами, зокрема з концептом Україна. Ключові слова шлях, дорога, перехрестя, поступ є основою творення метафор, які засвідчують рух України до Європи;
· виявлено, що Європа як складник публічного дискурсу є засобом і свідченням національної інтерпретації світу, об’єктом ментальної географії, відповідно сьогодні актуалізуються архетипи Європа-духу, Європа-людина, Європа-дім, Європа-мрія, Європа-дорога, Європа-шлях;
· засвідчено лексему Європа як потужну словотвірну одиницю.
Теоретичне і практичне значення роботи. Дисертація поглиблює знання про концепт, концептуальний аналіз, а також конкретно про концепт Європа, його український історико-культурний дискурс. Принципи концептуалізації та опис взаємодії когнітивних і семантичних аспектів мови актуальні для вивчення окремих лексичних одиниць. Матеріали та висновки дисертації можна використати в дослідженні інших концептів, у курсах із лексикології сучасної української мови, у лексикографічній практиці.
Аналіз концепту Європа, що є ключовим для кількох дисциплін і напрямів дослідження (лінгвістичної філософії, антропоцентричної етнолінгвістики, лексичної та ситуаційної семантики, соціолінгвістичного аналізу зміни ціннісних підходів до сприйняття понять у різних історичних контекстах), може бути використаний для створення Словника концептів української культури”. За матеріалами дисертаційного дослідження можна проводити окремі спецкурси для студентів факультетів журналістики Концептуальний аналіз публіцистичного тексту”, Основи європеїстики”.
Спроба концептуального аналізу лексеми Європа демонструє можливість застосування його до інших слів, які творять політичні та культурні поняття, є ключовими й визначальними в політичній і культурологічній практиці. Матеріал дослідження можна застосувати в курсі історії журналістики, зокрема у вивченні публіцистики Пантелеймона Куліша, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Івана Нечуя-Левицького в аспекті їхнього ставлення до європейської проблематики, вивченні публіцистики 19201930-х років, особливо періоду літературної дискусії; він також може послужити матрицею для майбутніх досліджень європейської тематики в діаспорній пресі (наприклад, 19401950-х рр.). Матеріал дослідження особливо актуальний в контексті Болонської декларації, у якій наголошено на впровадженні європейської тематики у вищу освіту.
Висновки цього дослідження мають теоретичне й прикладне значення для теорії та практики журналістики, оскільки висвітлюють конкретні пропозиції до створення концепцій, їх зіставлення з рекомендаціями Ради Європи, Європейського Союзу щодо форм та методів подачі матеріалу, жанрової та рубрикової палітри.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження є результатом самостійних спостережень та узагальнень дисертантки. Виступи, матеріали, доповіді на конференціях, наукові статті написані без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації було оприлюдено на міжнародних, всеукраїнських та університетських конференціях: Сьомій міжнародній науковій конференції Язык и культура” (Київ, 1998), Всеукраїнській науковій конференції Володимир Янів відомий і невідомий український психолог, громадсько-політичний діяч, поет” (Тернопіль, 1998), на звітних наукових конференціях університету за 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003 роки, Міжнародній науковій конференції Спадщина академіка Борковського і сучасна філологія на межі тисячоліть” (Львів, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції Національна журналістика і європейський вибір України” (Львів, 2000), на Шостій всеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 2000), Сьомій міжнародній науково-практичній конференції Мова мас-медіа ХХІ ст.” (Київ, 2001), Міжнародній конференції Україна дивиться на Європу” (Флоренція, 2002), на Міжнародній конференції Східні слов’яни: Україна між мовою та культурою” (Краків, 2001), Сьомій всеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 2002), Міжнародній конференції з прикордонного співробітництва (Щецін Потсдам Берлін, 2002), Міжнародній науковій конференції Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасному світі: виклики та шанси для України” (Львів, 2003), Міжнародній науковій конференції Мова і культура” (Київ, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції „Журналістика 2003 у дзеркалі моніторингу та інформаційного моделювання ЗМК” (Київ, 2003), Всеукраїнській конференції Українська мова ЗМІ ХХІ ст.” (Київ, 2003), Ювілейній Х міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій проблемам функціонування, розвитку української мови і мовної політики в Україні (Київ, 2004), Міжнародній конференції Мова і культура” (Київ, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів” (Київ, 2004), а також на семінарі Проблеми трансформації української освіти в контексті європейської інтеграції” (Львів, 2000), семінарах Британської Ради, присвячених Дню Європи (Львів, 2003, 2004), на Міжнародному круглому столі Болонська декларація, Україна та утворення європейського освітнього простору” (Львів, 2004), Всеукраїнській конференції Українська журналістика в контексті доби” (Львів, 2004).
Окрім того, частину матеріалів дослідження використано в експериментальній магістерській програмі Європейські студії” (19992000 навчальний рік), у курсі Комунікація і медіа”, у тематичному блоці Європейський вибір: український дискурс” (магістерська програма Львівського національного університету імені Івана Франка), у лекційному курсі Основи європеїстики”, який автор уже три роки поспіль читає магістрам і бакалаврам факультету журналістики.
Повний текст дисертації було обговорено на засіданні кафедри мови засобів масової інформації в травні 2004 р.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
1. Прихода Я. Європейська інтеграція та українські ЗМК: досвід наш і досвід інших // Пам’ять століть. 2004. № 34. С. 220233.
2. Прихода Я. Еволюція концепту Європа в українському науково-публіцистичному дискурсі // Вісник Львівського університету. Сер. журналістика. 2004. Вип. 24. С. 409422.
3. Прихода Я. Метафоричний образ Європи // Мова і культура. 2003. Вип. 6. Т. 2. С. 318326.
4. Прихода Я. Концепт Європа у літературній дискусії 19251928-х років // Вісник Львівського університету. Сер. журналістика. 2003. Вип. 23. С. 207-213.
5. Прихода Я. Лексеми Європа та європейський в українському мовному просторі // Вісник Львівського університету. Сер. філологічна. 2000. Вип. 28. С. 166170.
6. Прихода Я. Європа як концепт // Наукові записки Інституту журналістики. 2002. Т. 7. С. 152159.
7. Прихода Я. Лексема Європа як культурний концепт // Вісник Львівського університету. Сер. журналістика. 2002. Вип. 22. С. 439447.
8. Прихода Я. Концепт Європа в мові сучасної української преси // Ukraina mędzy językiem a kulturą. Studia Ruthenica Cracoviensia: 1. Kraków: Universitas, 2003. C. 221226.
9. Прихода Я. Європейська ідея в культурологічних трактатах І. Нечуя-Левицького // Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 2002. С. 674678.
10. Прихода Я. Європейська інтеграція в концепції Івана Павла ІІ // Збірник наукових праць кафедри української преси. Львів, 2001. Вип. 46. С. 341351.
11. Прихода Я. Політика Ради Європи щодо засобів масової інформації // Вісник Львівського університету. Сер. журналістика 2001. Вип. 21. С. 352357.
12. Прихода Я. Європейські контексти в українській пресі 1990-х років // Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 2000. С. 355363.
13. Основи європеїстики для майбутніх журналістів // Українська журналістика в контексті доби. Львів, 2004. С. 401403.
14. Прихода Я. Знання про Європу для майбутніх журналістів (практичні рефлексії) // Міжнародна науково-практична конференція Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів”: Тези конференції, 2728 трав. 2004 р. К.: Ін-т журналістики, 2004. С. 67.

Структура та обсяг дисертації.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок. З них сторінок основного тексту 167. Список використаної наукової літератури налічує 237 джерел.

bibliography

ВИСНОВКИ

Вивчення концепту Європа в українському публіцистичному дискурсі
дало підстави зробити такі загальні висновки.
Дослідження цього складного абстрактного концепту в когнітивно-лінгвістичному аспекті на ґрунті історичних, культурних, мовних репрезентацій розкриває його передусім як ментальну сутність. Концепт Європа як ціннісно-семантичне утворення посідає одне з чільних місць у національній картині світу, є важливою одиницею універсуму, оскільки функціонує в різних площинах інформаційного простору як культурема, міфологема, ідеологема.
В українському дискурсі він має свою специфіку функціонування, засвідчує кореляцію між історичними змінами в своєму значенні та еволюцією суспільної свідомості. Активізація концепту Європа в українському контексті зумовлена також змінами геополітичного та геокультурного довкілля Європи, доленосними змінами в історії України відновленням незалежності.
Концепт Європа складається з концептів-мінімумів, що моделюють концепт-максимум, взаємодіють поміж собою взаємозумовлюють один одного. Культура, політика, економіка, право, релігія та інші структуротворчі елементи концепту є каркасом, який стягає численні значення в цілісне утворення концептосферу. Концепт Європа в просторово-часовому локусі ілюструє зміни в ієрархії концептів-мінімумів, що наповнювали новим змістом і збагачували концепт-ядро.
Концепт Європа має такі сталі чинники: географічний, політичний, економічний, культурний, релігійний. Концепт Європа найяскравіше розкрився в траєкторії руху, він спричинився до фазового переходу від географії до політичної географії та визначає конкретний історичний час. Географічне уявлення про Європу сягає міфології, що творить міфічну концепцію континенту, відображає європейський феномен бачення Європи-міфу як культурної й іделогічної моделі та стратегії.
Концепт Європа завжди мав політичний зміст, що дає підстави вважати його ідеологемою. Як ідеологема концепт Європа це європейська ідея, об’єднувальні зусилля європейської спільноти, що в конкретні історичні періоди набувала ваги символізму. Ідея Європи означала цілісність, відродження, безпеку, процвітання, свободи, демократію. Концепт Європа як сучасна ідеологема набуває особливо чітких ознак у сучасній політичній стратегії України.
Визначальним чинником, який впливає на концепт Європа і визначає його динаміку, є культурний чинник. Як культурема Європа ґрунтується на колективній пам’яті про спільні основи культури, три джерела: Римську імперію, грецьку філософію і християнство. Культура творить велич Європи, її духовну єдність. Значущими складниками Європи-культуреми є європейські цінності, позитивні складники духовної Європи: зокрема ідеї, філософські системи, наука, винаходи, дослідження, енергія, творчий конфлікт тощо. Більшість тих цінностей сфокусовано в концепції європейської людини як скарбу Європи. Водночас Європа не позбавлена вад і недуг, які заслуговують на критичне осмислення, і це виразно засвідчує мас-медійний дискурс.
Однак саме тлумачення Європи як культуреми є стрижнем уявлень про Європу як особливу цивілізаційну спільноту.
Концепт Європа конкретизують складники, тотожні з матеріальною оболонкою головного концепту, що доповнюють та описують його в усіх напрямах, як-от: європейська ідентичність, європейський універсалізм, європоцентризм, європейська свідомість, європейськість, європейська інтеграція.
Творення концептосфери Європи в загальноєвропейському контексті відбувалося під впливом суспільно-історичних процесів і відповідно до настанов ментальності. Особливе бачення концепту, його оцінку, інтерпретації засвідчує й український публіцистичний дискурс.
Європу в контексті української національнї ідеї та самовизначення української культури вперше актуалізував П. Куліш, було поштовхом до творення концепції Європи серед української інтелігенції середини ХІХ сторіччя. Подальше розгортання концепту Європа відбувалося в культурологічних трактатах І. Нечуя-Левицького, у публіцистиці М. Драгоманова, В. Антоновича, І. Франка, Лесі Українки та інших. Вони розгорнули європейську тему в багатьох ракурсах, і збагатили концепт Європа передусім як культурему, розширивши її концептосферу. У їхніх працях було розвинено такі поняття , як європейська ідея, європейський тип, європейськість, європеїзм саме в контексті України. Актуалізовано розуміння суті національного та європейського, українство та європейства.
Панорамно Європа постала в літературній дискусії 19251928 років, набувши ознак символу та ідейного орієнтиру. Було актуалізовано валентні можливості концепту: енергія Європи, дух Європи, європейські традиції, європейська школа, європейська людина, європеїзація.
Зміст концепту Європа поглибили в своїх творах Ю. Липа, Б. Круп­ницький, У. Самчук, І. Багряний, В. Янів, Ю. Шерех та інші. Європа як концепт у радянські часи не мала належного розвитку та об’єктивної оцінки. Вона виконувала роль ідеологеми з крайніми конотаційними полюсами плюс і мінус. Її тлумачили то ідеологічно спрямовано, з одного боку, то ідеалізували, з іншого.
Від 1991 року концепт Європа наповнився новим змістом і найактивніше розвинувся в політичній стратегії незалежної України. Відбулася активізація концепту Європа і в науково-теоретичному, і в газетно-публіцистичному дискурсі.
Концепт Європа в 19922003 роках розвивався в таких напрямах, які тезово можна описати так: 1) Європа в контексті незалежної України (пункти дотику та розбіжності, взаєморецепція, геополітичні концепції, проблеми контакту та ін.); 2) нова Європа, майбутня Європа, сучасна Європа (характеристика цінності); 3) Європа мета/макроідея (європейський вибір, європейський шлях, європейська перспектива); 4) нова Європа в контексті нової України (концепція, моделі); 5) Європа в контексті європейської інтеграції/європейської стратегії України.
У цей період концепт Європа поглибив свій зміст і набув нового осмислення як ідеологема, що визначає майбутнє України, актуалізована неоднозначна характеристика майбутньої Європи. Виявлено, що концепт Європа як ідеологема в контексті України розгортається в таких напрямах: орієнтир, вибір, вектор, стратегія, шанс, перспектива.
Європейська інтеграція є головною тенденцією розвитку континенту в сучасних політичних умовах. Дискусії щодо європейської інтеграції максимально розгортають концепт Європа.
В Україні відсутній інструментарій нормальної інтеграції і бракує чітких стратегічних схем. Проблемою є страхи й стереотипи європейської інтеграції, зумовлені відсутністю інформації про цей процес і надуживання словосполученням європейська інтеграція.
Сьогодні для України актуальним є питання про реінтеграцію України до Європи, що фокусується на взаємосприйнятті обох сторін і відносинах між ними, проблеми з відкриттям України, труднощі діалогу та його перспективи, проблема подолання негативних стереотипів у контексті Україна Європа.
У загальній європейській тематиці виокремлюємо такі проблемні блоки:
1. Процеси й шляхи інтеграції.
2. Користь європейської інтеграції для України.
3. Використання досвіду Польщі.
У сучасному українському науково-публіцистичному дискурсі концепт Європа актуалізував такі філософсько-політичні категорії, як європейство, європейськість, європейська ідентичність, а також проблему європеїзації, європеїзму, визначення поняття європеєць.
Особливо потужним концептоносієм лексеми Європа стала преса незалежної України. Концепт Європа відповідно до суспільно-політичних та культурних процесів, які відбулися за дванадцять років, формувався в таких форматах:
1. Ідентифікація української нації з європейськими в контексті історичної пам’яті, культурної належності до Європи.
2. Європейський вибір (намір, поступ, інтеграція).
3. Вироблення стратегії інтеграції України в європейські структури.
Виокремлюємо три періоди актуалізації європейської тематики в пресі незалежної України: 19911995, 19951998, 19982003. У кожний з цих періодів домінантними були відповідно такі тематичні лінії: декларативна, настановна, стратегічна. Розгортання цих тематичних ліній у пресі мало свою специфіку й зумовлювало характер та змістову структуру журналістських матеріалів.
На розгортання європейської тематики в пресі впливав передусім початок видання. Газети Молодь України” і Літературна Україна” додали цю тематику до своїх головних тем і відповідно до історичних подій, пов’язували її з відносинами Україна Європа. Газета Голос України” змінювала свою стратегію щодо Європи залежно від позиції Верховної Ради, органом якої вона є. Дзеркало тижня” і День”, які виходять відповідно з 1994 і 1996, відразу розгорнули європейську тематику як пріоритетну. Європейська тематика розвивалась відповідно і до характеру видання: Літературна Україна” зосереджує увагу на культурологічних аспектах, Молодь України”, Дзеркало тижня” і День” більше пишуть про соціальні, політичні, економічні проблеми.
Преса виконує не тільки інформаційно-просвітницьку функцію, вона стала місцем дискусій, проблемних виступів, громадських форумів, що істотно розширило концептосферу Європи в українському контексті.
Дослідження концепту Європа в сучасному мовному просторі, передусім у публіцистичному дискурсі, потребувало докладного з’ясування його енциклопедичної вартості як поняття та філологічної вартості як лексеми. Філологічна кодифікація лексеми Європа в українських словниках з’являється лише на початку ХХ сторіччя у Словнику української мови Б. Грінченка. Відтоді постійне збільшення обсягу її лексико-семантичного поля ілюструють орфографічні словники та словники іншомовних слів. Динаміка слів з опорною лексемою Європа засвідчує збагачення поняттєвої основи і самого ядра. Це розширює концептосферу Європи в усіх напрямах функціонування її концептів-мінімумів політика, економіка, культура. Лексема Європа потужна словотвірна одиниця для великої кількості лексичних інновацій. Євроназивання охоплює суспільно-політичну, економічну та побутову сфери. Словотвірне поле лексеми Європа відкрита й чутлива до суспільних змін система завдяки семантичній місткості свого ядра. Функціонально-семантична особливість лексеми Європа в тому, що вона належить до слів, семантика яких є своєрідною сполукою денотативного й оцінного компонента. На основі суто мовного концепту виникає концепт-образ, або метафоричний концепт, актуалізуючи ті потенційні елементи, які дають поштовх до формування образу. Метафоризація концепту Європа з погляду його глобального виміру відбувалася з опорою і на загальнокультурний міфологічний пласт, і на український національний світогляд. Мовний дискурс засвідчив розлогі метафоричні надбудови, багатий аксіологічний ряд, що виражає різні типи оцінок. Як складник публічного дискурсу, Європа має когнітивне значення, тобто є засобом і свідченням національної інтерпретації світу, об’єктом ментальної географії. З уваги на це, актуалізуються такі архетипи: Європа-дух, Європа-людина, Європа-дім, Європа-мрія, Європа-дорога, Європа-шлях. Зіставність оцінних параметрів концептів Європа та Україна, засвідчила не тільки відмінність їхнього конотативного поля, а й взаємозв’язок і взаємовплив. Європа й надалі є важливим притягальним концептом для українського соціуму.
Дослідження, результати якого можуть бути використані в теоретичних і практичних курсах на факультетах журналістики, не охоплює повною мірою всіх проблем, пов’язаних із функціонуванням концепту Європа.
Вивчення концепту Європа в діахронному і синхронному аспектах. показало його невичерпну актуальність і перспективність. У діахронному полі варто було б, на нашу думку, дослідити концепт Європа в газетних та журнальних виданнях різних періодів ХХ сторіччя, які виходили в Україні, у журналах „Листи до приятелів”, який виходив в США (за редакцією М. Шлемкевича), „Україна і світ”, який виходив у Канаді (за редакцією М. Колянковського). У синхронному плані перспективними аспектами подальшого дослідження, на наш погляд, має бути вивчення концепту Європа в усіх сучасних засобах масової комунікації. Публіцистичний дискурс є репрезентантом різних груп населення. Особливу увагу варто звернути і на соціолінгвістичні дослідження концепту Європа, передусім у молодіжному середовищі, яке найбільше зорієнтоване на Європу.
Потребує глибшого наукового розв’язання і проблема мовної кодифікації лексем Європа, європейський.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Федик О. Мова як духовний адекват світу (дійсності). Львів: Місіонер, 2000. 298 с.
2. Яцимірська М. Творче мислення в психолінгвістичних поняттях і категоріях // Вісник Львівського університету. Сер. Журналістика. 2003. Вип. 23. С. 1725.
3. Рябцева Н. К. Вопрос”: прототипическое значение концепта // Логический анализ языка. Культурные концепты М.: Наука, 1991. С. 7278. (204 с.)
4. Слухай Н. В. Сучасні лінгвістичні теорії концепту як мовно- культурного феномену // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. К.: Логос, 2002. С. 462470.
5. New Websters Dictionary and thesaurus.Printed and Manufaktured in the United States of America, 1993. 1144 р. + т-67.
6. Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник. К.: АртЕк, 1998. 336 с.
7. Іващенко В. Л. Слово концепт у романських, германських та слов’янських мовах (з історії лексикографічної фіксації) // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. К.: Логос, 2002. С. 189198.
8. Лисицин А. Г. К проблеме концептуального анализа // Язык и культура. Третья международная конференция: доклады и тезисы. К., 1994. С. 9098.
9. Іваненко Н. В. Когнітивні дослідження концепту добра // Мова і культура. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. Вип. 5. Т. 1. С. 136142.
10. Кубрякова Е. С. Демянков В. З. Панкрац Ю. Г. Лузіна Л. Г. / Под общей ред. Е. С. Кубряковой. Краткий словарь когнитивних терминов. М.: Филол. фак. Моск. ун-та им. М. В. Ломоносова, 1997. 204 с.
11. Селіванова Е. Принципи концептуального аналіза // Актуальні проблеми металінгвістики. Київ; Черкаси: Брама, 1999. 148 с.
12. Телия В. Н. Русская фразеология: семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. М.: Школа Языки русской культуры”, 1996. 286 с.
13. Антипенко Л. А. Формирование концептов непредметних сущностей: Потенциальные схеми и социальное регулирование // Мова і культура. Київ: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 1995. Т. 1. С. 712.
14. Радзієвська Т. В. Слово судьба в современных контекстах // Логический анализ языка. Культурные концепты М.: Наука, 1991. С. 6472. (204 с.)
15. Кожевнікова Н. В. Про співвідношення мовознавчих термінів лексичне значення слова і концепт” у ракурсі прагматики // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності. Матеріали всеукраїнської конференції 25-27 січня 1999 року. Львів: Літопис, 1999. С. 298300.
16. Кольцова Ю. Н. Концепт пути в произведении Н. С. Лескова Очарованный странник” // Вестник Моск. ун-та. Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2000. №2. С. 5867.
17. Фрумкіна Р. М., Михеев А. В., Мостовая А. Д., Рюмина Н. А. Семантика и категоризация. М.: Наука. 1991. 168 с.
18. Перевалов В. В. Культуроформирующие функции: состав, структура и место в системе функций журнaлистики // Вестник Моск. ун-та. Сер. Журналистика. 1999. №5. С. 321.
19. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалі сучасної газетної публіцистики). К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2002. 392 с.
20. Ужченко Д. В Символ-концепт-компонент фразеологізму // Вісник Харк. ун-ту. Сер. філологічна. №491. Харків, 2000. С. 4950.
21. Кубрякова Е. С. Роль словообразования в формировании языковой картины мира. М.: Наука, 1998. 320 c.
22. Никитина С. Е. О концептуальном анализе в народной культуре // Логический анализ языка: Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 117130.
23. Кубрякова Е. С. Обеспечение речевой деятельности и проблемы внутреннего лексикона // Человеческий фактор в языке: Язык и порождение речи. М.: Наука, 1991. 240 с.
24. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: Формування і розвиток категорії оцінки. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. 350 с.
25. Андрусів С. Міфологема Європи в сучасній українській свідомості // Сучасність. 2001. №2. С. 110115.
26. Соколовская Ж. П. Картина мира в значении слов: семантические фантазии или катехизис семантики. Симферополь: Таврия, 1993. 231 с.
27. Серебренников Б. А. и др. Роль человеческого фактора в языке. Язык и картины мира. М.: Наука, 1988. 212 с.
28. Нежевская О. С. Культурологический и когнитивный аспекты концепта spirit дух // Вісник Харк. ун-ту. Сер. Філологія. 2000. №491. С. 8793.
29. Яковлева Е. С. К описанию русской языковой картины мира // Русский язык за рубежом. 1996. №1. С. 747.
30. Брутян Г. А. Язык и картина мира // Философские науки. 1973. №1. С. 98109.
31. Караулов Ю. Н. Общая и русская идиография. М.: Наука. 1976. 355 с.
32. Універсальний словник-енциклопедія. К.: Ірина, 1999. 1552 с.
33. Українська Радянська Енциклопедія: У 16 т. К.: Рад. енциклопедія, 1979. Т. 4. 558 c.
34. Ружмон Д. Європа у грі. Шанс Європи. Відкритий лист до європейців. Львів: Літопис, 1998. 274 с.
35. Parker W. Is Russia in Europe? The Geographical Viewpoint. Цит. за: Дейвіс Норман. Європа. Історія. К.: Основи, 2000. 1464 с.
36. Зубрицька М. Дискурс європейськости та його темпорально-просторові виміри у Центрально-Східній Європі // Нова Україна нова Європа: час зближення. Львів: Літопис, 1997. С. 1120.
37. Гриценко О. Світ, Европа і ми // Ї. 1998. №13. С. 24 36.
38. Кьонінг Ф. К. Духовні основи Європи // Ї. 1995. №1. С. 8.
39. Ортега-і-Гасет. Бунт мас // Вибрані твори. К.: Основи. 1994. 419 с.
40. Europejska wspólnota ducha. Warzsawa: АТК, 1998. 242 s.
41. Прихода Я. Поняття Європи та європейської інтеграції у концепції Папи Івана Павла ІІ // Збірник праць кафедри української преси. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. Вип. 46. С. 341350.
42. Дейвіс Норман. Європа. Історія. К.: Основи, 2000. 1464 с.
43. Крупницький Б. Історичні основи європеїзму України // Літ.-Наук. Вісник. Книга 1. Річник 32. На чужині. 1848. Травень. С. 120128.
44. Koning Franz kardynal. Duchowe podstawy Europy // Europa i co z tego wynika. Warszawa:Quantum Sp., 1990. S. 1019.
45. Jan Paweł II. Przewówienie do członków Rady Konferencji Episkopstów Europy. 16. IV. 1993 // Europejska wspólnota ducha. Warzsawa, 1998. S. 209211.
46. Цит. за: Розумний М. Україна і Європа: національне відродження в ціннісному контексті цивілізації // Генеза. 1996. №1. С. 814.
47. Шпаеман Р. Універсалізм чи європоцентризм // Ї. 1995. №1. С. 1829.
48. Tomaszewski A. Europa Sródkowa jako odszar kulturowy. Krаków, 1994. 240 s.
49. Віганд-Канзакі А. Багатокультурна та інтеркультурна Європа: німецький зразок // Нова Україна: Нова Європа: час зближення. Львів: Літопис, 1997. С. 2125.
50. Кундера М. Трагедія Центральної Європи // Ї. 1995. Ч.1. С. 2443.
51. Доменак Ж. М. Європа: Виклик культурі // Ї. 1995. Ч. 1. С. 1524.
52. Деру Сіміч Ліліяна. Европейськість Сходу та Заходу // Ї. 1998. Ч. 13. С. 7280.
53. Гавел В. Така близька й така далека Європа // День. 2000. 1 лип.
54. Borowski A. Powrót Europy. Kraków: Księgarnia Akademicka, 1999. 278 s.
55. Цибенко Л. Україна як європейський простір // Нова Україна. Нова Європа: час зближення. Львів: Літопис, 1997. С. 157167.
56. Halbfas W. Europa, India i europeizacija swiata // Europa i co z tego wynika. Warszawa: Quantum Sp., 1990. S. 253273.
57. Куліш П. Шукачі щастя / Переклад з рос. І. Миронця К.: Рух, 1930. 211 с.
58. Куліш П. До Шевченка // Твори: У 2 т. К.: Дніпро, 1989. Т. 1. 654 с.
59. Пахльовська О. Україна: шлях до Європи... через Константинополь // Сучасність. 1994. №1. 5468.
60. Прихода Я. Європейська ідея у культурологічних трактатах І. Нечуя-Левицького // Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 2002. С. 674678.
61. Нечуй-Левицький І. Органи російських партій // Нечуй-Левицький І. Українство на літературних позвах з Московщиною. Львів: Каменяр, 1998. С. 2763.
62. Нечуй-Левицький І. Українство на літературних позвах з Московщиною // Нечуй-Левицький І. Українство на літературних позвах з Московщиною. Львів: Каменяр, 1998. С.127241.
63. Драгоманов М. Сторінки великого життя // Драгоманов М. Вибране. К.: Либідь, 1996. 682 с.
64. Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи. (1764-1880) // Драгоманов М. Вибране. К.: Либідь, 1996. 682 с.
65. Драгоманов М. Переднє слово до Громади” // Драгоманов М. Вибране. К.: Либідь, 1996. 682 с.
66. Драгоманов М. Шевченко, українофіли й соціалізм // Драгоманов М. Вибране. К.: Либідь, 1996. 682 с.
67. Новиченко Л. М. Просвітитель // Штрихи до наукового портрета Михайла Драгоманова. К. Наук. думка, 1991. С. 826.
68. Цит. за: Смужка М. Драгоманов у боротьбі за народну і літературну мову в Галичині // Критика. Львів, 1933. Ч. 1.
69. Франко І. Ukraina irredenta // Франко І. Мозаїка. Львів: Каменяр, 2002. С. 245262.
70. Франко І. Лист до товариства Січ” // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К.: Наук. думка, 1986. Т. 50. С. 70.
71. Павличко Д. Іван Франко наше всевидяще око в будущині // Літературна Україна. 2003. 25 верес.
72. Сербенська О. Основи мовотворчості журналіста в інтерпретації Івана Франка. Львів: Ред.-видавн. відділ Львів. ун-ту, 1993. 112 с.
73. Франко І. До відома панів чехів. Т. 46. Кн. 1. С. 487490.
74. Франко І. Задачі і метод історії літератури. Т. 41. С. 723.
75. Франко І. Тарас Шевченко і його Заповіт”. Т. 34. С. 386388.
76. Франко І. І ми в Європі. Протест галицьких русинів проти мадярського тисячоліття. Т. 46. Кн. 2. С. 339350.
77. Франко І. Передмова [до видання Уільям Шекспір. Гамлет, принц датський. Переклад П. О. Куліша. Львів, 1899]. Т. 32. С. 158170.
78. Франко І. Микола Стороженко. Нарис історії західно­європейських літератур до кінця ХVIII в. Т. 37. С. 34.
79. Франко І. Товариш”, письмо літературно-наукове. Т. 27. С. 219220.
80. Франко І. Іван Сергійович Тургенєв. Т. 26. С. 293306.
81. Франко І. Іван Тивонович. Історія заснування Rutenische revue” у Відні. Т. 37. С. 252254.
82. Франко І. Наше теперішнє положення. Т. 46. Кн. 1. С. 306322.
83. Франко І. Передмова [до видання М. Драгоманов. Листи до Ів. Франка і інших. 1881-1886”. Львів, 1906]. Т. 37. С. 186204.
84. Франко І. Rutenische revue”. Т. 34. С. 406407.
85. Франко І. Від редакції. Т. 27. С. 217218.
86. Франко І. З гостювання у Празі. Т. 46. Кн. 2. С. 228241.
87. Франко І. Без праці. Т. 18. С. 240305.
88. Цит. за: Івашко В. Микола Зеров і літературна дискусія (19251928) // 20-ті роки: літературні дискусії, полеміки. К.: Дніпро, 1991. С. 83. (С. 6989).
89. Білецький О. М. Вороний М. Поезії. Харків, 1929.
90. Винниченко В. Відродження нації. Київ; Відень, 1920. Ч. 3. 542 с.
91. Прихода Я. Концепт Європа в текстах літературної дискусії 1925-1928 років // Вісник Львівського університету. Сер. Журналістика. 2003. Вип. 23. С. 207212.
92. Івашко В. Микола Зеров і літературна дискусія (19251928) // 20-ті роки: літературні дискусії, полеміки. К.: Дніпро, 1991. С. 6989 (364 с.)
93. Дорошкевич Ол. Ще Слово про Європу (До нової дискусії на стару тему) // Шляхи розвитку української пролетарської культури. Літературна дискусія (19251928). Харків: Укр. робітник, 1928. С. 121127 (381 с.)
94. Хвильовий М. Твори: У 2 т. К.: Дніпро, 1995. Т. 2. 924 с.
95. Юринець В. З нагоди нашої літературної дискусії // Шляхи розвитку української пролетарської культури. Літературна дискусія (19251928). Харків: Укр. робітник, 1928. С. 185193 (381 с.)
96. Семенко М. Міркування про те, чим шкідливий український націоналізм для української культури, або чим корисний інтернаціоналізм для неї ж // Шляхи розвитку української пролетарської культури. Літературна дискусія (19251928). Харків: Укр. робітник, 1928. С. 303307 (381 с.).
97. Меженко Ю. Европа чи Просвіта? // Шляхи розвитку української пролетарської культури. Літературна дискусія (19251928). Харків: Укр. робітник, 1928. С. 130 132 (381 с.).
98. Коряк В. Літературна дискусія // Шляхи розвитку української пролетарської культури. Літературна дискусія (19251928). Харків: Укр. робітник, 1928. С. 723 (381 с.).
99. Зеров М. Твори: У 2 т. К.: Дніпро, 1995. Т. 2. 569 с.
100. Липа Ю. Призначення України. Львів: Просвіта, 1999. 272 с.
101. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. К.: Либідь, 1997. 446 с.
102. Шерех Ю. Не для дітей // Не для дітей. Літературно-критичні статті та есеї. Нью-Йорк: Пролог, 1994. 415 с.
103. Косач Ю. Вільна українська література // МУР. Збірник ІІ. Мюнхен; Карльсфельд, 1946.
104. Багряний І. До питань стратегії й тактики нашої визвольної боротьби: Доповідь на ІІІ з’їзді УРДП // Багряний І. Публіцистика. К.: Смолоскип,