МЕТАФОРА В УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (за матеріалами сучасної періодики)

brief description

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Дацишин Христина Петрівна

УДК [070:32] (477):811.161.2

Метафора в українському політичному дискурсі
(за матеріалами сучасної періодики)

спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук
Сербенська Олександра Антонівна

Львів2004

Зміст

Список умовних скорочень назв газет і журналів.................................... 4
Вступ............................................................................................................. 5
Розділ 1. Феномен метафори як об’єкт наукового дослідження............ 15
1.1. Теорія метафори: ідеї, концепції, напрями дослідження.......... 15
1.2. Типологія метафори........................................................................ 26
Розділ 2. Політична метафора як засіб нової
категоризації дійсності................................................................ 36
2.1. Мовна картина світу і метафорична транспозиція .................... 36
2.1.1.Дихотомія «мова-реальність»: проблема взаємозв’язку...... 36
2.1.2. Категоризація і мовна картина світу.................................... 42
2.2. Продуктивні і непродуктивні семантичні типи метафори в
політичному дискурсі.................................................................... 49
2.2.1. Антропоморфна метафора..................................................... 51
2.2.2. Побутова метафора................................................................ 55
2.2.3. Метафора війни. .................................................................... 58
2.2.4. Спортивна метафора.............................................................. 59
2.2.5. Мистецька метафора.............................................................. 68
2.2.6. Метафора будови................................................................... 70
2.2.7. Транспортна метафора .......................................................... 72
2.3. Роль метафори в гіпотетичному осягненні
дійсності............................................................................................ 83
2.4. Антропоцентризм у політичній метафориці............................... 86
Розділ 3. Комунікативний аспект функціонування метафори
в політичному дискурсі................................................................ 90
3.1. Дискурсивність як основа політичного виступу......................... 90
3.2. Метафора і комунікація: полярність чи тотожність? ................ 95

3.2.1. Метафора як конструктивний компонент політичного
дискурсу в періодиці................................................................ 101
3.2.2. Метафора як деструктивний компонент дискурсу............... 113
3.2.3. Метафора в побудові нових стереотипів.............................. 116
3.3. Вплив політичної метафори на формування
громадської думки........................................................................... 123
Розділ 4. Метафора в індивідуальній мовотворчості
журналіста...................................................................................... 130
4.1.Оказіональне метафоротворення як критерій статичності та
динамічності метафорики................................................................ 130
4.1.1. Колективна, статична метафора............................................. 132
4.1.2. Динамічна, індивідуальна метафора..................................... 142
4.2.Індивідуальні мотиви використання метафорики різних
морфологічних типів........................................................................ 157
4.2.1. Іменникова метафора.............................................................. 159
4.2.2. Прикметникова метафора....................................................... 162
4.2.3. Дієслівна метафора ................................................................. 167
Висновки................................................................................................... 173
Список використаних джерел................................................................. 178

Вступ

Актуальність теми дослідження. Разом зі зміною суспільного устрою в Україні, появою нових явищ у політичному житті розпочався процес зміни мовної картини світу в тих її фрагментах, що стосуються політики. Усвідомлення необхідності класифікувати нові поняття та переосмислити усталені викликало потребу задіяти широкий мовний ресурс, наслідком чого стали активні дериваційні процеси, поміж якими помітне місце займає семантична, зокрема метафорична деривація. Однак підхід до метафори лише як до джерела мовних інновацій не розкриває всіх особливостей цього мовного явища. Це помітно насамперед у тих сферах мовлення, що розраховані на широку аудиторію реципієнтів, зокрема у політичному дискурсі, зафіксованому в засобах масової інформації.
Особливістю сучасного українського політичного дискурсу є багатогранність представлених у масовій комунікації ідеологій. Звідси помітне посилення експресивності виступів у мас-медіа, динаміку якого можна простежити на прикладі текстів масової комунікації останніх п’яти років. Саме тому в постійному фокусі суб’єктів дискурсу є слова і вислови, які дають змогу передавати інформацію «над текстом» і викликають у реципієнтів певні запрограмовані реакції, тобто ті слова, у яких є значення, додаткове до основного. Роль метафори як одного з ефективних лексичних засобів, що їх автори текстів використовують для реалізації своїх комунікативних завдань, виходить поза суто дериваційні межі і охоплює сфери комунікативної прагматики та когнітивістики, оскільки метафора є важливим засобом реалізації комунікативних завдань суб’єктів мовлення, а також способом категоризації знань.
Метафора була об’єктом дослідження багатьох українських мовознавців, зокрема О.О.Потебні, О.О.Тараненка, В.М.Русанівського, В.Н.Вовк, М.Лабащука, А.М.Шамоти, С.Я.Єрмоленко та ін. У сучасному українському мовознавстві домінує погляд на метафору як на художній засіб, тому цей феномен аналізують насамперед на матеріалі художньої літератури, про що свідчить значна кількість новітніх, у тому числі дисертаційних досліджень (Н.І.Варич, Т.А.Єщенко, Т.Є.Кіс, Л.В.Кравець, Т.П.Матвєєва, О.М.Тищенко). Окремі праці стосуються ролі метафори в науковому тексті (Н.Ф.Непийвода, Г.М.Дядюра, О.В.Чуєшкова, Н.Зелінська). Метафору розглядають як джерело мовних інновацій (О.А.Сербенська, Г.В.Шаповалова), як спосіб творення мовної картини світу (Н.В.Лобур, О.С.Федик). Праць, присвячених метафорі в українському політичному дискурсі, зафіксованому в україномовній періодиці, порівняно небагато (Л.С.Павлюк, Г.Н.Яворська).
Когнітивні аспекти функціонування метафори на матеріалі російських політичних медіатекстів періоду перебудови проаналізували А.Н.Баранов і Ю.Н.Караулов; науковці наголосили на залежності вибору сигніфіката від особливостей політичного мислення суб’єкта мовлення; В.Н.Цоллер у ряді публікацій досліджує ключові метафори в мові політики, І.О.Філатенко захистила дисертацію на матеріалі політичної метафори в російськомовній періодиці України. Російського політичного дискурсу у мас-медіа стосуються праці О.Дітріх, Д.Яцутка. Українські дослідники журналістики розглядають метафору як засіб створення образності в публіцистичному тексті (В.Й.Здоровега, Д.М.Прилюк), вивчають роль нестандартних висловів у структурі журналістського тексту (А.О.Капелюшний). Наукові розробки на матеріалі українських медіатекстів охоплюють окремі аспекти функціонування метафори в цьому типі дискурсу; деякі аспекти, зокрема комунікативна роль метафори, семантична та структурно-морфологічна типологія вивчені недостатньо.
Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю в українському мовознавстві комплексного дослідження метафори в політичному мовленні мас-медіа, потребою виявити специфіку українського політичного медіатексту на рівні метафоричних конструкцій в умовах формування політичної нації. Вивчення метафори в період зміни системи суспільного устрою розкриває широкі можливості рефлексії результатів цих трансформацій на спосіб політичного мислення, на появу нових інтерпретаційних моделей реальності. Всесторонній соціо- та психолінгвістичний аналіз метафорики виявляє тенденції, що стосуються лексико-семантичних процесів у сфері політичного мовлення, а також дає ключ до розуміння деяких особливостей політичного мислення періоду незалежності України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в межах планової тематики кафедри мови засобів масової інформації Львівського національного університету імені Івана Франка, дисертація відповідає загальній науковій проблемі кафедри «Основні тенденції та закономірності розвитку мови засобів масової інформації».
Мета дослідження з’ясувати особливості функціонування метафори в сучасному газетно-журнальному політичному дискурсі в комунікативному, когнітивному та структурно-морфологічному аспектах, а також виявити місце індивідуального чинника та наявність колективної ознаки в політичній метафориці, зафіксованій у періодичних виданнях. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних завдань:
проаналізувати аспекти вивчення феномена метафори;
з’ясувати місце метафори в системі мовних засобів політичного дискурсу друкованих мас-медіа;
розкрити можливості метафори як засобу категоризації понять;
описати семантичні типи метафори;
розкрити роль метафори в комунікативній структурі політичного дискурсу;
виявити роль метафори в побудові нових стереотипів;
дослідити метафору як вияв мовної особистості журналіста, проаналізувати індивідуальні та колективні транспоновані вислови;
з’ясувати структурно-морфологічні особливості політичної метафорики;
укласти словник-довідник метафор на матеріалі сучасного українського політичного дискурсу.
Завдання зводяться до того, щоб розглянути метафору в комунікативному та когнітивному аспектах, а також дослідити це явище як вияв мовної особистості журналіста. На комунікативному рівні ключовим є протиставити окремі метафори як конструктивні та деструктивні компоненти дискурсу, на когнітивному - з’ясувати залежність емоційно-оцінного навантаження тексту виступу у сфері політики від вибору оболонки (сигніфіката) метафори, на рівні аналізу метафори в індивідуальному журналістському мовленні - виявити вплив морфологічної належності сигніфіката метафоричного компонента тексту на стійкість оцінки політичного явища чи особистості.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є метафора, що використовується в сучасному українському політичному дискурсі, зафіксованому в періодичних виданнях. Ми розглядаємо метафору не як суто стилістичну фігуру чи як спосіб семантичної деривації, а як дзеркало політичного мислення періоду незалежності України, як спосіб творення національної мовної картини світу. Такий ракурс висвітлення проблеми поєднуємо з аналізом підпорядкованості метафори комунікативним завданням журналіста як суб’єкта політичного дискурсу: демонстрації його світоглядної позиції (інформування) та залучення реципієнтів мовлення до її підтримки (вплив). Враховуючи особливості комунікативних стратегій у політичному мовленні, ми виходимо із специфічної ролі мовленнєвих засобів цього типу дискурсу, що дає підстави трактувати як метафори слова зі стертою образністю, якщо вони є елементами метафоричного наповнення концептів зі сфери політики. Вибір об’єкта аналізу зумовив необхідність визначити межі метафори, тобто критерії, за якими той чи інший вислів можна вважати метафоричним. Для більшої об’єктивності дослідження до метафор було віднесено всі вислови, в яких можна виділити думки про дві реалії, тому до об’єктів дослідження увійшли як метафори образні, так і ті, які у науковій літературі називають мовними, конвенціональними, генетичними, номінативними метафорами [11; 40; 227; 229; 308].
Предмет дослідження. Основними предметними специфікаціями аналізу метафори в сучасному українському політичному дискурсі виступають способи категоризації реальності і відповідні їм семантичні типи метафоричних моделей, виявлені в структурі медіатекстів; функціональні аспекти метафоричної транспозиції як способи реалізації індивідуальних комунікативних стратегій; структурно-морфологічні типи метафорики в політичному дискурсі як способи диференційованої і варіативної кореляції мовного еквівалента і фрагмента реальності; типи метафор за частотністю вживання і ступенем актуалізації зв’язку між компонентами.
Матеріал дослідження. Матеріалом дослідження є політичний дискурс, зафіксований в українській пресі періоду 1995-2003 років. Джерельна база представлена київськими (газети «День», «Дзеркало тижня», «Голос України», «Україна молода», «Урядовий кур’єр», журнал «ПіК»), львівськими періодичними виданнями (газети «Високий Замок», «Експрес», «Поступ», «Суботня пошта», «Тиждень») та харківською газетою «Слобідський край». До джерельної бази увійшли періодичні видання, що переважно не є офіційними органами політичних партій. Видання репрезентують центр, захід і схід України, що дає змогу вести мову про спільність лексико-семантичних процесів у газетному мовленні різних регіонів України.
Методи дослідження. Дисертація є комплексним дослідженням метафори в окремому типі дискурсу, зафіксованому в друкованих засобах масової інформації. Мета і завдання дисертаційної роботи вимагають відповідного комплексного підходу до вибору методів дослідження. Основним є метод лінгвістичного опису, застосовано також методи концептуального, структурно-семантичного та структурно-морфологічного аналізу, елементи зіставного методу та методу компонентного аналізу, окремі прийоми дискурсного аналізу, метод експерименту. Елементи методу статистичного аналізу використано для з’ясування кількісних характеристик.
Теоретико-методологічна основа роботи. Особливістю роботи є те, що вона тримає у фокусі уваги одночасно пресу, мову (семантику, прагматику, частково морфологію), політику, ідеологію, мислення. Це визначає необхідність залучення широкої теоретичної бази. Праці з теорії журналістського творчості і структури медіатексту (І.М.Дзялошинський, В.Й.Здоровега, Л.Г.Кайда, А.О.Капелюшний, Ю.А.Лазебник, Г.В.Лазутіна, А.Н.Мамалига, Г.Г.Почепцов, Д.М.Прилюк, В.В.Різун, Г.Я.Солганик та ін.), наукові розвідки, що стосуються політичного дискурсу (П. Серіо, К. Серажим), дослідження з когнітивної лінгвістики (Дж. Лакофф, М.Джонсон, Е.Маккормак) і, зокрема, з когнітивної семантики (А.Вежбицька, Р.М.Фрумкіна), когнітивна теорія метафори А.Н.Баранова довели важливість когнітивного підходу до аналізу метафорики у політичному дискурсі.
Теорія вербальної категоризації (Й. Мацкевич), дослідження, що стосуються мовної картини світу (Є.Бартмінський, В.Н.Телія), і, зокрема, ролі метафори у створенні МКС (Р.Токарський), сучасні здобутки в галузі теорії мовної комунікації (Н.Д.Арутюнова, Ф.С.Бацевич, Т.ванДейк, Р.Якобсон), здобутки вчених у галузі теорії масової комунікації, праці з проблем ефективності журналістського твору (Г.Градиска, Л.В.Завго­родня, О.Д.Кузнецова, Л.Г.Лузіна, А.З.Москаленко, Л.В.Губерський, В.Ф.Іванов, В.А.Вергун, М.І.Скуленко та ін.), напрацювання в галузі теорії морфологічних типів метафорики (Б.Тошович, Н.Г.Агеєва) дають нам достатній науково-термінологічний апарат для подальшого дослідження метафори в політичному дискурсі у друкованих мас-медіа.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:
1. Вперше використано матеріал української періодики для комплексного аналізу метафорики в сучасному політичному дискурсі.
2. Застосовано комплекс методів когнітивної семантики, теорії мовної комунікації, структурно-морфологічного аналізу для всестороннього дослідження метафори в українському політичному дискурсі як лінгвістичного та екстралінгвістичного явища.
3. Екстрапольовано досягнення в галузі теорії метафори на український мовний ґрунт, зокрема на мову сучасного українського політичного дискурсу преси.
4. Розроблено типологію української політичної метафорики за кількома критеріями (принципами):
а) лексико-семантичним;
б) структурно-морфологічним;
в) за частотністю вживання.
5. Проаналізовано комунікативні функції метафори в сучасному політичному дискурсі у друкованих мас-медіа.
6. З’ясовано роль метафори в реалізації журналіста як мовної особистості.
7. Введено в науковий обіг значний фактичний матеріал, а саме 1648 метафор, дібраних із газетних і журнальних текстів.
8. Вперше укладено словник-довідник метафор в сучасному українському політичному дискурсі.
Таким чином, дисертація є самостійним цілісним дослідженням метафори в сучасному українському політичному дискурсі, зафіксованому у періодичних виданнях.
Теоретичне значення дисертації. Теоретичні положення та ілюстративний матеріал дисертації дають змогу вести мову про особливості побудови газетного тексту на політичну тематику, про лексико-семантичні процеси, які відбуваються в сучасній українській мові і зокрема в газетно-політичному мовленні, виділити політичну метафору як окремий тип, що має свої функціональні та семантичні особливості. Підхід до метафори як до дзеркала політичного мислення може стати поштовхом для діахронічного чи синхронічного аналізу мови політики в такому аспекті.
Практична цінність одержаних результатів. Теоретичні положення та ілюстративний матеріал роботи можуть бути використані для досліджень у галузі теорії журналістики, зокрема теорії журналістського тексту, у лінгвістичних дослідженнях в галузі семантики, у політологічних дослідженнях; їх варто враховувати журналістам, які спеціалізуються на політичній тематиці, фахівцям із проведення виборчих кампаній. Отже, дослідження становитиме інтерес не лише для теоретиків журналізму та журналістів-практиків, а й для мовознавців, що спеціалізуються на проблемах семантики, політологів, політтехнологів. Результати та ілюстративний матеріал можуть бути використані в курсах «Практична стилістика», «Українська мова в засобах масової інформації», у спецкурсах з лінгвостилістичного аналізу сучасного медіатексту, з журналістської майстерності, інших курсах та спецкурсах для студентів факультетів журналістики, філологічних факультетів, для студентів-політологів. Результати дисертаційного дослідження апробовані в програмі спецкурсу «Мова і політика» для студентів 5-го курсу факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.
Аналіз нових значень лексем, частотності уживання окремих метафоричних інтерпретаційних моделей політичної реальності дають підстави розширити систему значень слів у тлумачних словниках.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення наукової роботи, дисертантка виконала самостійно.
Апробацію результатів дисертації здійснено на конференціях різного рівня, зокрема на 5-ій міжнародній конференції «Проблеми української термінології СловоСвіт’98» (Львів, 1998), 7-ій Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» (Київ, 1998), Всеукраїнській науковій конференції «Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності» (Львів, 1999), Міжнародній науковій конференції «Засоби масової інформації та становлення державності в Україні» (Ужгород, 2000), Міжнародній конференції «Українська журналістика сьогодення у світовому інформаційному просторі (співвідношення глобального, загальнонаціонального та регіонального)» (Дніпропетровськ, 2001), 7-ій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Українська періодика: історія і сучасність» (Львів, 2002), 7-ій Міжнародній науковій конференції «Проблеми української термінології’02), Міжнародній науково-практичній конференції «Комунікативна компетентність правників і їх зв’язки з громадськістю» (Львів, 2003), на наукових семінарах кафедри мови засобів масової інформації та кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету імені Івана Франка; на щорічних звітних наукових конференціях факультету журналістики, а також у курсах та спецкурсах «Українська мова в ЗМІ», «Практична стилістика української мови», «Мова і політика», «Лінгвістика медіатексту», «Редакторська майстерність».
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 15 публікаціях, з яких 6 у фахових виданнях, 5 у збірниках наукових праць, 1 в науковому журналі, 2 у збірниках матеріалів конференцій. Довідник «Метафора в сучасному українському політичному дискурсі: За матеріалами преси 1995-2002 років» виданий окремою книгою.
Структура роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень назв газет та журналів (11 позицій), вступу, чотирьох розділів, що містять 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (325 найменувань). Дисертація містить 6 таблиць і 1 рисунок. Обсяг основного тексту дисертації 174 сторінки, загальний обсяг 208 сторінок.

bibliography

Висновки

1. Метафора один із важливих вербальних засобів політичного дискурсу мас-медіа, тісно пов’язаний із його стилістичною та комунікативною спрямованістю. Аналіз основних аспектів вивчення метафори виявив зміщення пріоритетів дослідження цього феномена зі сфери художньої літератури в інші галузі. Водночас в українській науці така тенденція ще не є достатньо широко відображена. Вивчення метафори в журналістському тексті виокремлено як перспективний напрям пресолінгвістики, безпосередньо пов’язаний із дослідженнями не лише в суміжних галузях теорії журналістики і теорії комунікації, а й у галузі семантики і когнітивістики. Особливості мовлення у сфері друкованих мас-медіа зумовлюють вибір комунікативного і когнітивного підходів до аналізу метафорики в цьому типі дискурсу.
2. Метафора є продуктивною в процесах категоризації понять. У мові політичних мас-медійних матеріалів найчастіше відображені результати вторинної категоризації, нова інтерпретація вже добре засвоєних понять із постійними прямими номінаціями. Натомість первинна категоризація, метафорична вербалізація нового поняття є явищем менш частотним, її результатом є концептуальна метафора. В такому ракурсі роль метафори в політичному дискурсі наближається до ролі в науковому тексті.
3. Класифікація сучасної української політичної метафорики за семантичним принципом, тобто за належністю сигніфікатів метафоричного вислову до різних лексико-семантичних груп, дає змогу розкрити основні тенденції формування мовної картини світу українців через засоби масової інформації. Відповідно до основних сфер, з яких здійснюється метафоричне перенесення в політичний дискурс, виділено 16 семантичних типів метафори. Переносні вислови в межах кожного типу становлять систему, яка складається з ключових, чи базових метафор, і похідних, що вже створені чи можуть бути створені потенційно. Частотність використання свідчить про продуктивність ключових метафор різних семантичних типів. Найпродуктивнішими є такі типи метафори: антропоморфна, побутова, війни, спортивна, мистецька, будови, транспортна, гри. Продуктивність названих типів демонструє стійкі антропоцентричні тенденції у творенні політичної метафорики.
4. У побудові дискурсу метафора виконує конутруктивні та деструктивні функції. Така неоднозначність ролі нестандартних транспонованих висловів зумовлена різноманітністю контекстів їх використання. Вивчення метафори з погляду двох учасників комунікації комунікатора (журналіста чи політика) та реципієнта (читача періодичного видання) дало підстави вести мову про ряд позитивних та негативних аспектів метафоричної комунікації в газетно-журнальному політичному мовленні. Конструктивними в побудові дискурсу є інформаційна, акцентуаційна, контактовстановлювальна функції і функція впливу. Метафора є важливим компонентом дискурсу насамперед з погляду журналіста, оскільки дає змогу стислими засобами передавати значний обсяг інформації, організовувати текст, акцентуючи на основних положеннях, а також певним чином маніпулювати реципієнтом-читачем, приховавши чи підкресливши потрібні частини публікації, зробивши спробу нав’язати читацькій аудиторії свою систему поглядів і оцінок. Метафора змушує комунікатора враховувати чинник реципієнта; стимулює останнього до участі в опрацюванні інформації, активізує його мислення. Здатність метафори приховувати зміст повідомлення, категоричність метафоричних оцінок, а також недостатній для декодування інформації обсяг знань реципієнта можна вважати чинниками, які ускладнюють читачеві створення дискурсу.
5. Роль метафори в політичному дискурсі мас-медіа сфокусована на параметрі оцінності, образність метафоричного вислову підпорядкована завданню передати емоційно-оцінне ставлення суб’єкта мовлення до інтерпретованої політичної реалії. Елементи статистичного методу в аналізі масиву метафор дають підстави зробити висновок про переважний негативізм оцінок подій, явищ, особистостей зі сфери політики, а також про негативне емоційне забарвлення більшості мікротекстів із метафоричним компонентом у сучасних друкованих мас-медіа. Доведено, що причина створення метафори пов’язана переважно з необхідністю висловити негативну оцінку, ЗМІ свідомо привертають увагу до негативних явищ суспільно-політичного життя.
6. Аналіз частотності метафор виявив особливості творення газетних текстів із метафоричними компонентами. Доведено, що переносний вислів у політичному дискурсі, зафіксованому в засобах масової інформації, не завжди є результатом індивідуального акту метафоризації, часто він переходить із тексту в текст вже як готова конструкція, зберігаючи при цьому стилістичне навантаження. За частотністю використання виділено динамічні (індивідуальні) та статичні (колективні) метафори. Найчастот­нішою в газетно-журнальному політичному тексті є емоційно й оцінно забарвлена колективна метафора. Висока продуктивність окремих метафоричних моделей може призвести до створення стереотипізованих уявлень читачів про реалії політичного життя. Метафора закріплює у свідомості асоціативний ряд політичних реалій, впливаючи таким чином на формування громадської думки.
7. Розмежування метафор за морфологічним критерієм дало змогу простежити залежність стійкості метафоричної характеристики політичної реалії від частиномовної належності сигніфіката. В сучасному українському політичному дискурсі найчастіше спостерігаємо метафоризацію іменників, рідше дієслів. Дієприкметники як форми дієслів здебільшого набувають в аналізованих метафоричних контекстах значення прикметників. Метафори із сигніфікатами-прикметниками трапляються рідше, переважно в межах семантичних типів «антропоморфна» та «зооморфна» метафора. Зваживши на те, що характеристика, висловлена іменником, є найбільш стійкою, а виражена дієсловом найбільш динамічною, змінною, ми дійшли до висновку, що значна кількість метафоричних висловів тяжіє до незаперечності характеристики політичної реалії.
8. Метафора є важливим способом вияву мовної особистості журналіста. У фокусі транспонованого вислову найвищою мірою відображені якісні характеристики журналістських текстів, з огляду на те, що метафора виступає як складне семантичне утворення і свідчить про вищий, порівняно з прямим слововживанням, ступінь структурно-мовної складності висловлювання. Глибина і точність метафоричного відображення дійсності також є якісно відмінною від відповідних характеристик буквального відображення. Свідченням мовної майстерності журналіста є індивідуальні метафори як результат самостійного творчого зіставлення номінацій з різних сфер. Колективна метафора дає авторові змогу пов’язати свій текст із створеними раніше журналістськими творами, достосовувати вербальне наповнення матеріалу до конкретної ситуації мовлення, однак така метафора може перетворитися на негативне мовне явище журналістський штамп.
9. Газетне мовлення як динамічний сегмент мовної сфери є матеріалом для оперативного дослідження лексичних інновацій. Поділ метафор на колективні (статичні) та індивідуальні (динамічні) доводить, що газетні тексти фіксують основні лексико-семантичні процеси, які відбуваються в сучасній українській мові. Вважаючи статичні метафори виявом індивідуальної мовної картини світу журналіста, ми, натомість, можемо стверджувати, що колективні метафори вже є свідченням змін у національній мовній картині світу. Висока частотність уживання окремої метафори може бути підставою для розширення системи значень слів у тлумачних словниках.
11. Укладений на основі семантичного принципу класифікації довідник «Метафора в сучасному українському політичному дискурсі» засвідчує єдність лексико-семантичних процесів у мові друкованих мас-медіа різних регіонів України. Зіставлення транспонованих висловів на позначення окремих політичних реалій в українській пресі з відповідними висловами в пресі інших країн, порівняння метафорики різних періодів, інші аспекти переносного слововживання в політичному дискурсі можуть стати предметом подальших наукових досліджень.
12. Успішна метафорична комунікація через канали друкованих ЗМІ можлива за умови, що журналісти враховуватимуть всі аспекти функціонування метафоричних компонентів медіатекстів у своїй мовотворчості.

Список використаних джерел

1. Агеева Н.Г. Особенности глагольной метонимии (к постановке вопроса) // Семантика и прагматика единиц языка в тексте: Межвуз. сб. науч. тр. - Ленинград: ЛГПИ им. Герцена, 1988. - С.153-165.
2. Антипенко Л.А. Формирование концептов непредметных сущностей: потенциальные схемы и социальное регулирование // П’ята міжнар. наук. конф. «Мова і культура». - К.: Collegium, 1997. - т. П: Культурологічний компонент мови. - С.7- 8.
3. Апресян Ю.Д. Личная сфера говорящего и наивная модель мира // Семиотические аспекты формализации интеллектуальной деятельности: Тез. докл. школы-семинара. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. - С.18-21.
4. Аристотель и античная литература. - М.: Наука, 1978. - 230 с.
5. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. - М.: Наука, 1988. - 341 с.
6. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - С. 137.
7. Арутюнова Н.Д. Лингвистическая философия // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - С.269-270.
8. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сб. / Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / Общ. ред. Н.Д.Арутюновой и М.А.Журинской. - М.: Прогресс, 1990. - С.5-43.
9. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. - М.: Наука, 1976. - 383 с.
10.Арутюнова Н.Д. Коммуникативная функция и значение слова // Филологические науки. - 1973. - №3. - С. 7-12.
11.Арутюнова Н.Д. Языковая метафора: Синтаксис и лексика // Лингвистика и поэтика. - М.: Наука, 1979. - С. 147-173.
12.Баранов А.Н. Очерк когнитивной теории метафоры // Русская политическая метафора: Материалы к словарю. - М.: Ин-т русского языка РАН, 1991. - С.184-193.
13.Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора: Материалы к словарю. - М.: Ин-т русского языка РАН, 1991. - 193 с.
14.Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. - М.: Прогресс,1989. -615 с.
15.Бахнян К.В. К психологии личности как развивающейся системы. Язык и идеология: социолингвистический аспект // Язык как средство идеологического воздействия: Сб. обзоров. - М.: ИНИОН, 1983. - С.34-54.
16.Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. - М.: Худ. лит., 1975. - 502 с.
17.Бахтін М. Висловлюванння як одиниця мовленнєвого спілкування // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. - Львів: Літопис, 1996. - С. 310-317.
18.Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - 281 с.
19.Безменова Н.А. Неориторика: проблемы и перспективы // Семиотика. Коммуникация. Стиль. - М.: Наука, 1983. - 204 с.
20.Беляевская Е.Г. Актуализация лексического значения: коммуникативные варианты слова в тексте // Коммуникативные единицы языка и принципы их описания. - М.: Изд-во Моск. ун-та ин. яз., 1988. - С. 80-95.
21.Берестнев Г.И. Самомознание личности в аспекте языка // Вопросы языкознания. - 2001. - №1. - С.60-84.
22.Бжезінський З. Велика шахівниця. - Львів Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2000. - 236 с.
23.Бикертон Д. Введение в лингвистическую теорию метафоры // Теория метафоры: Сб. / Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. - М.: Прогресс, 1990. - С.284-306.
24.Бирдсли М. Метафорическое сплетение // Теория метафоры: Сб. / Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. - М.: Прогресс, 1990. - С.201-218.
25.Былинский К.И. Язык газеты: Избранные работы. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996. -301 с.
26.Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти: Теоретико-эмпирические исследования языка и его использования в социальном контексте // Язык и моделирование социального взаимодействия. - М.: Прогресс, 1987. - С.88-119.
27.Блэк М. Метафора // Теория метафоры: Сб. / Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. - М.: Прогресс, 1990. - С.153-172.
28.Болинджер Д. Истина - проблема лингвистическая // Язык и моделирование социального взаимодействия. - М.: Прогресс, 1987. - С.23-43.
29.Брудный А.А. Семантика языка и психология человека. - Фрунзе: Илим, 1972. - 236 с.
30.Брунер Дж. Психология познания: За пределами непосредственной информации. - М.: Прогресс, 1977. - 412 с.
31.Будагов Р.А. Метафоры и сравнения в контексте художественного целого // Русская речь. - 1973. - №1. - С.31-37.
32.Будагов Р.А. Человек и его язык. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. - 450 с.
33.Бурячок А.А. Формування спільного фонду суспільно-політичної лексики східнослов’янських мов. - К.: Наук. думка, 1983. - 248 с.
34.Вайнрих Х. Лингвистика лжи // Язык и моделирование социального взаимодействия: Переводы. - М.: Прогресс, 1987. - С.44-87.
35.Варич Н.І. Структура метафори в поезії Б.-І. Антонича: Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.01.01 / Харків. держ. педагог. ун-т ім. Г.С.Сковороди. - Х., 1998. - 17 с.
36.Вейнрейх У. Опыт семантической теории // Новое в зарубежной лингвистике. - 1981. - Вып. 10. - С. 50-176.
37.Вежбицкая А. Сравнение - Градация - Метафора // Теория метафоры: Сб. / Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. - М.: Прогресс, 1990. - С.133-152.
38.Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Г.Бусел. - К.: Перун, 2001. - 1440 с.
39.Вико Дж. Основы новой науки об общей природе наций. - Л.: Гослитиздат, 1940. - 620 с.
40.Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации / АН УССР, Ин-т языковедения им. А.А.Потебни. - К: Наук. думка, 1986. - 140 с.
41.Воїнов В.В., Семенець О.Є. Оцінний компонент значення і його прагматична функція // Мовознавство. - 1989. - №1. - С.47-51.
42.Волкотруб Г.Й. Практична стилістика української мови: Використання морфологічних засобів мови. - К.: ТОВ «ЛДЛ», 1998. - 176 с.
43.Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. - М.: Наука, 1985. - 223с.
44.Вольф Е.М. Метафора и оценка // Метафора в языке и тексте. - М.: Наука, 1988. - С. 52-65.
45.Воропаева Г.С. Знаково-символічні системи культури та етнічна свідомість // Язык и культура: Тр. междунар. конф.: Докл. и тез. докл. - К.: Collegium, 1994. - С. 87-94.
46.Гак В.Г. К проблеме соотношения языка и действительности // Вопросы языкознания. - 1972. - № 5. - С. 12-22.
47.Гак В.Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафора в языке и тексте. - М.: Наука, 1988. - С. 11-26.
48.Гоббс Т. Левіафан, або суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної. - К.: Дух і літера, 2000. - 608 с.
49.Говердовский В. И. Коннотемная структура слова. - Харьков: Выща школа: Изд-во при Харьк. гос. ун-те, 1989. - 92 с.
50.Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах. - М.: Высш. шк., 1987. - 104 с.
51.Гордон Д. Терапевтические метафоры. - СПб.: Белый кролик, 1995. - 196с.
52.Градиска Г. Соотношение между журналистской деятельностью и законами восприяития информации // Проблемы эффективности журналистики / Под. ред Я.Засурского. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - С. 65-73.
53.Грайс Г.-П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс, 1985. - Вып. 16. - С. 217-267.
54.Граут-Сміт Т. Бі-Бі-Сі, політики та майбутнє // Телевізійна й радіожурналістика: Історія, теорія, практика: погляд у майбутнє. - Вип. 2. - Львів: ЛДУ, 1999. - С.285-292.
55.Гриценко О. Політика і преса: два вектори взаємодії // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. - 2001. - Вип.21. - С.137-139.
56.Гриценко О., Шкляр В. Преса і політика: Проблеми, концепції, досвід. К.: Ін-т журналістики Київського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, 2000. 71с.
57.Гудмен Н. Метафора - работа по совместительству // Теория метафоры: Сб. / Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. - М.: Прогресс, 1990. - С.194-200.
58.Гусев С.С. Упорядоченность научной теории и языковые метафоры // Метафора в языке и тексте. - М.: Наука, 1988. - С.119-134.
59.Гучинская Н.О. Семантическое преобразование языковых единиц в художественном тексте (проблема языковых и поэтических тропов) // Семантика и прагматика единиц языка в тексте: Межвуз. сб. науч. тр. - Ленинград: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1988. - С.3-10.
60.Дацишин Х.П. Антропоморфна метафора в сучасному українському політичному дискурсі (за матеріалами мас-медіа) // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої всеукр. наук.-теорет. конф. (м. Львів, 17-18 трав. 2002 р.). - Львів: НДЦП ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України, 2002. - С. 501-504.
61.Дацишин Х.П. Конотативний аспект функціонування метафори в політичному дискурсі // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. - 2001. -Вип. 22. - С. 437-446.
62.Дацишин Х. Концепт «Україна» в сучасному українському політичному дискурсі: метафоричні моделі і тенденції формування національної мовної картини світу // Комунікативна компетентність правників і їх зв’язки з громадськістю: Зб. наук. пр. - Львів: Львів. ін-т внутр. справ при НАВС України, 2003. - С.161-163.
63.Дацишин Х.П. Метафора в комунікативній стратегії суб’єкта політичного дискурсу // Всеукр. наук. конф. «Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності». - Львів: Літопис, 1999. - С.201-205.
64.Дацишин Х.П. Метафора в сучасному українському політичному дискурсі: Довідник. - Львів, ПАІС, 2004. - 260 с.
65.Дацишин Х.П. Метафорична комунікація в політичному дискурсі: за і проти // Актуальні проблеми журналістики: Зб. наук. пр. - Ужгород: МП «Ліра», 2001. - С. 123-125.
66.Дацишин Х.П. Морфологічний і синтаксичний принципи структурної класифікації метафор у політичному дискурсі // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. - 2001. - Вип. 21. - С.506-509.
67.Дацишин Х.П. Морфологічні типи метафори в українському політичному дискурсі // Ex professo: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетров. ун-ту, 2001. - Вип. 3. - С.483-489.
68.Дацишин Х. Семантичне (метафоричне та метонімічне) термінотворення у сфері фінансово-кредитних відносин та грошового обігу // Вісн. Держ. ун-ту «Львівська політехніка»: Проблеми української термінології. - 1998. - №336. - С. 327-329.
69.Дацишин Х.П. Спортивна термінологія у політичному контексті: конотативний аспект // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка»: Проблеми української термінології. - 2002. - № 453. - С. 438-442.
70.Дацишин Х. Термінологія природничих знань як джерело політичної метафорики // Вісн. Держ. ун-ту «Львівська політехніка»: Проблеми української термінології. - 1998. - №336. - С. 251-253.
71.Дацишин Х. Транспортна метафора в українському політичному дискурсі: конотативний аспект // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. - 2003. - Вип. 23. - С. 108-116.
72.Девидсон Д. Что означают метафоры // Теория метафоры: Сб. / Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. - М.: Прогресс, 1990. - С.173-193.
73.Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1989. - 312 с.
74.Денисенко С.Н. Изучение фразеологической семантики применительно к различным языковым картинам мира // Язык и культура: Тр. междунар. конф.: Тез. доклад. - К.: Collegium, 1994. - С.117-118.
75.Дзялошинский И.М. Творческая индивидуальность в журналистике. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 80 с.
76.Доблаев Л.П. Логико-психологический анализ текста. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1969. - 170 с.
77. Довгалевський М. Поетика. (Сад поетичний). - К.: Мистецтво, 1973. - 435с.
78.Дядюра Г.М. Функціональні параметри образності в науковому стилі (на матеріалі текстів природничих та технічних наук): Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т укр. мови НАН Укр. - К., 2001. - 22 с.
79.Эйдлин Ф. Крушение новояза // Тоталитаризм как исторический феномен. - М.: Философ. о-во СССР, 1989. - С. 351362.
80.Эффективность прессы: вопросы методологии, теории и практики (Сборник научных трудов). - Свердловск: УрГУ, 1989. - 140 с.
81.Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. - К.: Довіра, 1999. - 431 с.
82.Єрмоленко С. Нові комунікативні технології і мовна культура журналіста // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. - 2003. - Вип. 23. - С.11-16.
83.Єрмоленко С.Я. Мовно-естетичні знаки національної культури // Язык и культура: Тр. Междунар. конф.: Тез. доклад. - К.: Collegium, 1994. - С.15-16.
84.Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. - К.: Наук. думка, 1982. - 210 с.
85.Ермоленко С.Я. Проблемы изучения экспрессивных единиц языка // Современное зарубежное языкознание. - К.: Наук. думка, 1983. - С.140- 158.
86.Єщенко Т.А. Метафора в українській поезії 90-х років ХХ століття: Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01 / Запорізький держ. ун-т. - Запоріжжя, 2001. - 18 с.
87.Жайворонок В.В. Національна мова і ідіолект // Мовознавство. - 1998. - № 6. - С.27-34.
88.Животко А.П. Історія української преси. - К.: Наша культура і наука, 1999. - 368 с.
89.Жоль К.К. Мысль. Слово. Метафора: Проблемы семантики в философском освещении. - К.: Наук. думка, 1984. - 304 с.
90.Завгородня Л.В. Стереотипи породження та сприймання журналістського твору (на матеріалі газетних текстів): Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.01.08 / Київськ. нац. ун-т ім. Т.Шевч.- К., 2003. - 20 с.
91.Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - Львів: Вид. Держ. університету «Львівська політехніка», 1996. - 384 с.
92.Здоровега В.Й. Вступ до журналістики. - Львів: ЛДУ, 1999. - 80 с.
93.Здоровега В.Й. Слово тоже есть дело. Некоторые вопросы теории публицистики. - М.: Мысль, 1979. - 173 с.
94.Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доповн. - Львів: ПАІС, 2004. -268 с.
95.Зелінська Н. Поетика приголомшеного слова. - Львів: Світ, 2003. 352с.
96.Зобов Р.А. Проблема стереотипа в средствах массовой информации // Журналист. Пресса. Аудитория: Межвуз. сб. - Вып.4. - Л: Изд-во Ленингр. ун-та, 1991. - С.62-72.
97.Зубрицька М. Теорія діалогізму М.Бахтіна // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. - Львів: Літопис, 1996. - С. 308-309.
98.Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. - Дрогобич: Відродження, 1994. - 218 с.
99.Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. - К.: Абрис, 1997. - 350 с.
100.Кайда Л.Г. Эффективность публицистического текста. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. - 182 с.
101.Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови: Навч. посібн. - Львів: ПАІС, 2001. - 224 с.
102.Капелюшний А.О. Росіянізми в телевізійному мовленні і в газетному тексті // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук.-метод. праць. - Вип.3. - Львів: ЛНУ, 2000. - С.359-368.
103.Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста. - Львів: ПАІС, 2002. - 576 с.
104.Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне «я». - К.: Академія, 2001. - 240 с.
105.Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. - М., Наука, 1976. - 355с.
106.Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. - М., Наука, 1987. - 260с.
107.Караулов Ю.Н., Красильникова Е.В. Предисловие. Русская языковая личность и задачи ее изучения // Язык и личность. - М.: Наука, 1989. - С.310.
108.Караулов Ю.Н., Петров В.В. От грамматики текста к когнитивной теории дискурса // Дейк Т. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1989. - С. 5-11.
109. Кассирер Э. Сила метафоры // Теория метафоры. Сб. / Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. - М.: Прогресс, 1990. - С.33-43.
110. Квадратура смысла. Французская школа анализа дискурса. - М.: Прогресс, 1999. - 419 с.
111.Кедрин-Рудницький І. Громадська думка і хто її формує // У межах зацікавлення. - Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто. - 1986. - С. 242-244.
112.Кедрин-Рудницький І. Майбутність української преси // У межах зацікавлення. - Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто. - 1986. - С. 245-247.
113.Китайгородская М.В., Розанова Н.Н. «Свое» - «Чужое» в коммуникативном пространстве митинга // Русистика сегодня. - 1995. - №1. - С. 93-116.
114.Кіс Т.Є. Еволюція художньої метафори. Лінгвокультурний аспект: Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т мовознавства ім. О.Потебні НАН України. - К., 2001.