МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ І ГАЗЕТА “ВОЛЬНОЕ СЛОВО” (1881 – 1883) В ПОЛЕМІЦІ З РОСІЙСЬКОЮ СОЦІАЛІСТИЧНОЮ ЖУРНАЛІСТИКОЮ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

Заверющенко Наталія Станіславівна

УДК 070054.72:8292Драгоманов

МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ
І ГАЗЕТА ВОЛЬНОЕ СЛОВО” (1881 1883) В ПОЛЕМІЦІ
З РОСІЙСЬКОЮ СОЦІАЛІСТИЧНОЮ ЖУРНАЛІСТИКОЮ

10.01.08 ЖУРНАЛІСТИКА

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Михайлин Ігор Леонідович

ХАРКІВ-2005

ЗМІСТ
ВСТУП..4
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА....10
1.1 Історія вивчення питання....10
1.2 Газета Вольное слово” в контексті
загальноросійської емігрантської публіцистики15
1.2.1 Умови заснування, концепція та склад авторів видання..15
1.2.2 Полеміка щодо засновників Вольного слова”
на сторінках женевських емігрантських видань (1881 1884).24
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
ПИТАННЯ ПРО ЗАСНОВНИКІВ ВОЛЬНОГО СЛОВА”
В НАУКОВІЙ ТА МЕМУАРНІЙ ЛІТЕРАТУРІ.47
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
ПУБЛІЦИСТИКА ГАЗЕТИ ВОЛЬНОЕ СЛОВО”:
М. ДРАГОМАНОВ І РОСІЙСЬКІ СОЦІАЛІСТИ
В ПОЛЕМІЦІ ПРО ПИТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СВОБОДИ..77
3.1 Поняття народна воля” в публіцистиці
М.Драгоманова та народовольців...81
3.2 М. Драгоманов і народовольці:
погляди на земський ліберальний рух.88
3.3 Народовольці та чорнопередільці в дискусії
про політичну свободу в газеті Вольное слово”...94
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ НА СТОРІНКАХ ВОЛЬНОГО СЛОВА”
ТА РОСІЙСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ ВИДАНЬ
КІНЦЯ 70-х ПОЧАТКУ 80-х РОКІВ ХІХ СТОЛІТТЯ.106
4.1 Проблема недержавних націй у публіцистиці М. Драгоманова
та російських соціалістів106
4.2 Газети Вольное слово” і Народная воля”
про національний централізм революційного руху.116
4.3 Концепція українського соціалізму
в публіцистиці М.Драгоманова.121
4.4 М. Драгоманов-публіцист у дискусії про польське питання133
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ
АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПОЛЕМІЧНОГО ДИСКУРСУ
М. ДРАГОМАНОВА З РОСІЙСЬКИМИ СОЦІАЛІСТАМИ
В ПУБЛІЦИСТИЦІ ВОЛЬНОГО СЛОВА”141
5.1 Погляди на терор у публіцистиці М.Драгоманова
та російських соціалістів141
5.2 Вольное слово” і російська соціалістична еміграція:
дискусія про етику політичної боротьби...159
ВИСНОВКИ.178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...183

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Публіцистика Михайла Драгоманова видатне явище української журналістики ІІ половини ХІХст., ціла епоха в українському суспільно-політичному житті. Питання про вплив М.Драгоманова на формування української національної ідеології завжди перебувало в полі зору дослідників. Проте, незважаючи на значну кількість праць з наукового драгоманознавства, сьогодні не можна говорити про вироблену концепцію цілісного сприйняття світогляду діяча, адже предметом кожного з досліджень є лише певний аспект його спадщини. М.Драгоманов як політик, філософ, літературний критик, науковець у працях дослідників ці явища досі існують як самодостатні, тоді як для об’єктивного вивчення доробку вченого необхідно розглядати їх лише у взаємозв’язку та в історичному контексті доби.
На нашу думку, саме сприйняття М.Драгоманова як журналіста дозволяє досягти синтетичного погляду на його публіцистичну творчість. До сьогодні не робилося поважної спроби подивитися на діяча крізь призму його взаємин з російськими нелегальними виданнями та представниками російського соціалістичного руху. Історія цих стосунків досі не досліджена, тоді як саме вона дає можливість адекватно оцінити роль публіциста в розвитку українства.
Одним із найменш досліджених і водночас найбільш суперечливих аспектів журналістської діяльності М.Драгоманова є період його співпраці й редакторства в женевській газеті Вольное слово”. До сьогодні ця тема згадується, як правило, у контексті стосунків публіциста з російською соціалістичною еміграцією, вважається вершинним пунктом його російської діяльності” [161:352], а відтак, традиційно випадає з поля зору істориків української журналістики. У той самий час російські дослідники також обходять увагою дане питання. У виробленій ще в радянському журналістикознавстві концепції історії нелегальної російської преси 70-х поч.80-х років ХІХ ст. відводиться чільне місце виданням російських соціалістів (Вперед!”, Набат”, Народная воля”, Черный передел” та ін.) і зовсім не згадується Вольное слово” і М.Драгоманов їх головний політичний опонент.
У результаті маємо ситуацію інформаційного вакууму навколо одного з визначних явищ історії української журналістики й одного з першорядних видань загальноросійської політичної еміграції.
Між тим, гадаємо, виключати Вольное слово” з контексту історії української журналістики є помилкою вже тому, що сам М.Драгоманов усвідомлював роль цієї газети як вагомої частини своєї української місії за кордоном, роль не менш важливу, ніж та, що її відігравали збірники Громади”.
Отже, актуальність даного дослідження зумовлена:
· потребою дослідження журналістської діяльності М.Драгоманова женевського” періоду, як важливого чинника формування української національної свідомості;
· цілковитою відсутністю в українському журналістикознавстві праць, присвячених комплексному аналізу одного з найвизначніших явищ історії вітчизняної журналістики газети Вольное слово”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за тематичним планом кафедри журналістики Харківського національного університету іменіВ.Н.Каразіна, пов’язана з основним напрямом її роботи, що передбачає дослідження й розробку широкого ряду журналістикознавчих проблем.
Метою дисертаційної роботи є багатоаспектне дослідження газети Вольное слово”, введення цього видання в корпус явищ історії української журналістики та з’ясування його значення в процесі самоідентифікації українства.
Метою передбачено вирішення таких завдань:
· з’ясувати історичні умови виникнення та причини занепаду газети Вольное слово”, визначити її цільову аудиторію, джерела фінансування, склад авторів;
· дослідити ідейно-тематичне спрямування газети та зміст публіцистичних виступів М.Драгоманова на її сторінках;
· виявити специфіку Вольного слова” на тлі періодичної преси тогочасної соціалістичної еміграції;
· з’ясувати вплив М.Драгоманова на формування концепції газети й перетворення її з органу загальноросійської політичної еміграції на видання, покликане вирішувати політичні проблеми українства;
· простежити генезу стосунків М.Драгоманова з російськими соціалістами крізь призму його співробітництва з російськими нелегальними періодичними виданнями;
· визначити головні причини конфлікту М.Драгоманова з представниками російської соціалістичної еміграції.
Об’єктом дослідження є газета Вольное слово” як явище початкового періоду історії української еміграційної преси, як арена боротьби двох національних дискурсів: українського та російського.
Предметом вивчення даного дослідження є полеміка М.Драгоманова з російськими соціалістами, а саме публіцистичні тексти М.Драгоманова в газеті Вольное слово” та російських соціалістів у виданнях Народная воля”, Календарь Народной воли”, Листок Народной воли”, Черный передел”, Вперед!”, Набат”, Общее дело” та ін. кін. 1870-х поч. 1880-х років. Додатково досліджуватимуться драгоманівська публіцистика кін. 1870-х років, матеріали інших авторів на сторінках Вольного слова” (П.Аксельрода, А.Мальшинського, І.Присецького), а також брошури П.Алісова, А.Мальшинського, Д.Овсянико-Куликовського, Л.Тихомирова, В.Черкезова, листування М.Драгоманова, П.Аксельрода, В.Засулич, С.Кравчинського, П.Лаврова, Г.Плеханова та ін. Залучення цих джерел необхідне для максимально повного розкриття концепції Вольного слова” як газети, що перебувала в опозиції до російських соціалістичних видань, а також для об’єктивного висвітлення головних аспектів полеміки М.Драгоманова та російських соціалістів.
Методи дослідження. Складність і багатоаспектність дисертаційної теми, недостатній рівень наукового опрацювання в українському журналістикознавстві пов’язаних із нею проблем зумовили застосування цілої низки методів дослідження. Історико-генетичний метод дозволяє дослідити умови становлення й розвитку Вольного слова”, визначити місце газети в історії української журналістики. Історико-компаративістський метод дає змогу дослідити концепцію видання в контексті тогочасної загальноросійської нелегальної періодики. Описовий метод у поєднанні з аналітичним дозволяє охарактеризувати публіцистику М.Драгоманова на сторінках Вольного слова”, ідейно-тематичне спрямування газети. Системний метод передбачає вивчення та використання архівних джерел, епістолярної спадщини М.Драгоманова та російських соціалістичних публіцистів, що створює можливості для максимально повного й достовірного висвітлення пов’язаних із темою питань.
Наукова новизна результатів дослідження:
· Автором введено в історію української журналістики нову одиницю женевську газету Вольное слово”.
· У дисертації вперше зроблено системний аналіз цього видання, визначено його важливу роль як частини громадської місії М.Драгоманова за кордоном і вагомого чинника політизації української нації.
· Уперше описано історію стосунків українського публіциста з російськими соціалістами різних напрямків крізь призму його взаємин з російськими нелегальними виданнями кін.70-х поч.80-х рр. ХІХ ст.
Теоретичне та практичне значення. Дисертаційне дослідження має теоретичне значення як спроба ввести в існуючу концепцію історії української журналістики нове явище видання, яке до сьогодні не розглядалося в контексті вітчизняного журналістикознавства. Робота є одним із щаблів створення цілісної концепції світогляду М.Драгоманова, зокрема його публіцистичного доробку. Практичне значення: результати дисертації можуть бути використані при подальших наукових дослідженнях драгоманівської творчої спадщини, для розширення й корекції існуючої концепції історії української журналістики, створення лекційних і спеціальних курсів з історії вітчизняної та зарубіжної журналістики, а також при написанні підручників, навчальних посібників та колективних монографій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладено в доповідях на Міжнародній науковій конференції Дискурс як об’єкт філологічної інтерпретації” (11 12 травня 2001 р., м. Харків), Міжнародній науково-практичній конференції Журналістика 2003 у дзеркалі моніторингу та інформаційного моделювання ЗМК” (29 30 травня 2003 р., м. Київ), восьмій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська періодика: історія і сучасність” (24 26 жовтня 2003 р., м.Львів), Міжнародній науковій конференції Традиції харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (5 7 жовтня 2004 р., м. Харків); на засіданнях наукового семінару кафедри журналістики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Певні аспекти даної роботи було використано автором при викладанні на відділенні журналістики ХНУ курсу Етика журналістської діяльності”, зокрема тем Етика полеміки в ЗМІ”, Етика висвітлення в ЗМІ політичних подій”, Етичні норми у сфері журналіст влада” та ін.
Результати дослідження викладено в ряді публікацій:
1. Заверющенко Н.С. Національна ідея в політичному дискурсі Михайла Драгоманова // Вісн. Харк. ун-ту. 2001. №520: Філологічні аспекти дослідження дискурса. Серія: Філологія. Вип.33. С. 282 286.
2. Заверющенко Н.С. Женевська” публіцистика М.Драгоманова: до питання про державотворчу концепцію діяча // Вестник Международного Славянского ун-та. 2002. Т. V. Серия: Филология. № 3. С. 32 35.
3. Заверющенко Н.С. Газета Вольное слово”: Михайло Драгоманов і російська соціалістична еміграція // Вісн. Харк. ун-ту. 2002. № 572: Семантика, поетика та прагматика тексту. Серія: Філологія. Вип. 36. С. 351 356.
4. Заверющенко Н.С. Михайло Драгоманов у дискусіїі про польське питання на сторінках женевської емігрантської преси початку 80-х років ХІХ ст. // Наукові записки Інституту журналістики. 2003. Т.11. С. 68 72.
5. Заверющенко Н.С. Женевська газета Вольное Слово” (1881 1883) в контексті історії української журналістики // Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді та повідомлення восьмої Всеукраїнської наково-теоретичної конференції, Львів, 24 26 жовтня 2003 / НАН України, ЛНБ ім. Стефаника, НДЦ періодики / За ред. М.М. Романюка. Львів, 2003. С. 45 49.
6. Заверющенко Н.С. Драгоманівська концепція українського соціалізму в женевській газеті Вольное слово” // Вісн. Харк. ун-ту. 2004. № 627. Серія: Філологія. Вип. 40. С. 217 220.
7. Заверющенко Н.С. Поняття народна воля” в публіцистиці Михайла Драгоманова та партії народовольців // Вісн. Харк. ун-ту. 2004. № 631. Серія: Філологія. Вип. 41. С. 226 230.
Структура дисертації обумовлена її метою та завданням. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаної літератури. Обсяг роботи становить 182 сторінки основного тексту та 24сторінки списку використаних джерел, що містить 273 позиції.

bibliography

ВИСНОВКИ
Женевська газета Вольное слово” є визначним явищем в історії української журналістики.
Засноване як нелегальне загальноросійське видання, Вольное слово” поступово стало служити спеціально українським цілям. З травня 1882 р. коли фактичним редактором став М. Драгоманов, газета остаточно перестала бути всеросійським” органом і набула виразно національного характеру: і за змістом, і за програмою, і навіть за складом авторів. Інтереси України було представлено на сторінках Вольного слова” так всебічно й послідовно, як до цього вони не розглядалися ні в українській журналістиці, ні в публіцистиці самого М. Драгоманова. На нашу думку, роль Вольного слова” як важливого чинника самоідентифікації українства полягає в наступному.
На сторінках цієї газети М. Драгоманов уперше в українській і російській публіцистиці дав широке й багатоаспектне визначення поняттю політична свобода” як запоруки національного й соціального звільнення українства. На початку 1880-х рр. необхідність боротьби за політичну свободу в Росії була визнана й російськими соціалістами зокрема народовольцями й чорнопередільцями. Проте розуміння цього поняття М. Драгомановим і російськими соціалістами виявилося цілковито відмінним, що й стало однією з причин їхнього розриву. Український публіцист на сторінках Вольного слова” обґрунтував абсолютну цінність політичної свободи як поняття, що включає в себе дві головні складові: особисті права людини й громадянина та самоврядування. Реалізація цього ідеалу, за М. Драгомановим, мусила гарантувати українцям і національну незалежність, і соціальне звільнення. Натомість для російських соціалістів абсолютною цінністю була соціалістична доктрина, врятування революції”, відтак, у російській нелегальній періодиці ідеї централізму, національного шовінізму, народного самодержавства” висловлювалися поряд з ідеєю політичної свободи.
Однією з провідних ідей драгоманівської публіцистики женевського періоду є необхідність самостійності українського соціалістичного руху, його незалежності від російського. М.Драгоманов розвивав цю ідею ще наприкінці 1870-х рр., на сторінках Громади”, проте найбільш ґрунтовно її було викладено саме в газеті Вольное слово”. Драгоманівська концепція українського соціалізму враховувала особливості національної ментальності та історично зумовлену суспільно-політичну ситуацію в Україні, ґрунтувалась на пріоритеті прав особи, а не на торжестві ідеології.
У газеті Вольное слово” М. Драгоманов визначив шляхи розв’язання польського питання. Розгляд української справи в українському, а не польському і не російському контексті був важливим чинником формування політичної свідомості української нації.
Вольное слово” було єдиним нелегальним виданням, що систематично виступало з критикою методів діяльності російських революціонерів. У цій газеті М. Драгоманов виклав свої погляди стосовно етики політичної боротьби, і цей аспект його полеміки з російськими соціалістами засвідчив несумісність шляхів української і російської революційної демократії задовго до того, як це було підтверджено в історичній перспективі.
Заслугою М.Драгоманова публіциста Вольного слова” є запровадження поняття українська нація” в площину політичних реалій, усупереч етнічному, культурно-мовному розумінню цього поняття, властивому тодішній вітчизняній інтелектуальній традиції. Виїжджаючи за кордон 1876 р., він мав на меті організувати українське соціалістичне видання, яке мало б для української інтелігенції таке ж значення, як для росіян закордонний часопис П. Лаврова Вперед!”.
Збірники Громади” не могли повною мірою відігравати цю роль передусім, через відсутність належного фінансування. Громада” виходила нерегулярно, з великими часовими інтервалами, вона не в змозі була виконувати інформаційну функцію. У силу обставин, автором переважної більшості матеріалів був сам Драгоманов, і ця публіцистика була розрахована майже виключно на підготовленого українського читача. Відтак, Громада” мала досить обмежену цільову аудиторію і, в цілому, була виданням внутрішньо українським, неспроможним вийти поза ці межі.
На нашу думку, ідею закордонного українського політичного видання М.Драгоманов намагався реалізувати у Вольном слове”. Саме завдяки цій газеті українська емігрантська журналістика перестала бути річчю в собі”. Газета відстоювала українські інтереси в незрівнянно більш широкому загальноросійському і навіть європейському контексті. Вона знаходилась в одній ніші з російськими нелегальними часописами і порівняно з ними була набагато більш якісним і конкурентоспроможним виданням як за стабільною періодичністю, так і за змістовим наповненням.
І Народная воля”, і Черный передел” за змістом були виданнями вузько партійними, а відтак, їхня програма визначалася програмою певної соціалістичної фракції. Вольное слово” не представляло жодне з соціалістичних угрупувань, його метою проголошувалась агітація на користь встановлення в Росії політичної свободи, видання репрезентувало себе як вільна трибуна для всіх опозиційних елементів”. Відтак, Вольное слово” працювало в режимі діалогу, тоді як російські соціалістичні видання (не лише народовольців і чорнопередільців початку 1880-х рр., а й ті, що представляли інші соціалістичні фракції наприкінці 1870-х рр. Вперед!” П. Лаврова, Набат” П. Ткачова) були односторонніми, монологічними.
Газета мала досить потужні джерела фінансування, що робило її винятковим явищем і в загальноросійській, і в українській нелегальній періодиці того часу. Вольное слово” протягом майже двох років стабільно виходило з періодичністю спочатку один раз на тиждень, а з травня 1882р. двічі на місяць; загалом вийшло 62 числа газети. Цей факт важливий для нас у кількох аспектах.
Жодне з російських нелегальних видань початку 1880-х рр. не мало такої стабільності. Для порівняння: газета Черный передел” виходила протягом двох років (з січня 1880 р. по грудень 1881 р.), і за цей час побачило світ лише 5 чисел видання; Народная воля” випускалася з жовтня 1879 р. по 1885 р., один раз на кілька місяців, загалом її вийшло 12номерів. У даному випадку ми вважаємо недоцільним порівняння Вольного слова” з іншими російськими соціалістичними виданнями того часу: Рабочей газетой”, Зерном”, які були суто агітаційними та мали іншу цільову аудиторію непідготовленого читача, переважно представників робітничого класу. Ці видання так само не відрізнялися стабільністю: Рабочей газеты” народовольців з грудня 1880 р. по грудень 1881 р. вийшло всього 3 номери і два додатки до неї; газети Зерно”, яку видавала московська група чорнопередільців, вийшло 6 чисел.
Вольное слово” у цьому контексті становило собою виняток і серед женевських емігрантських видань к. 1870-х п. 1880-х рр. Журнал анархістсько-бакунінського напрямку Община”, розрахований на революційну інтелігенцію, виходив у Женеві протягом 1878 1879 рр., світ побачило всього 9 номерів. Ультратерористичної газети Правда” (провокаторського органу ІІІ Відділення) протягом 1882 р. вийшло 20 чисел. Нарешті, головний конкурент Вольного слова” на ринку женевської емігрантської періодики газета Общее дело” (1877 1890, вийшло 112 номерів) так само за періодичністю не могла становити конкуренції драгоманівській газеті, оскільки одне число видання з’являлося раз на кілька місяців. За стабільністю серед нелегальних загальноросійських видань Вольное слово” можна порівняти хіба що з газетою П. Лаврова Вперед!” (1875 1877), проте вона припинила своє існування задовго до появи драгоманівського видання.
Таким чином, Вольное слово” являє собою чи не перший в історії вітчизняної журналістики приклад, коли на ринку періодичної преси російські видання виявилися неспроможними скласти конкуренцію українській газеті.
Стабільність матеріальної бази й періодичність, а відтак, і можливість газети оперативно реагувати на поточні події дозволяє говорити про унікальний в історії вітчизняної журналістики випадок, коли українське видання, практично не обмежене ні фінансово, ні цензурно, досить тривалий час мало змогу виконувати власне національні завдання, і не у внутрішньо національних межах, а, по суті, на міжнародному рівні.
Відтак, є всі підстави вважати Вольное слово” визначним явищем історії української журналістики, як досі наша історія преси розглядає у своєму обсязі такі російськомовні видання, як Украинский вестник”, Киевский телеграф”, Киевская старина”, які в силу зовнішніх обставин видавалися російською мовою, але внутрішньо були українськими. Якщо врахувати, що українське національне питання вперше з такою гостротою ставилося М.Драгомановим на сторінках газети Вольное слово”, очевидною стає її роль у процесі формування ідеології українського національного відродження.

Список використаних джерел

1. Абрамов Я. Что сделало земство и что оно делает. Спб.: Б. и., 1889. 288 с.
2. Аксельрод П. Пережитое и передуманное. Берлин: Б. и, 1923. 359с.
3. Алисов П. Вольное слово. Женева: Изд-во автора, тип. А.Трусова, 1881. 14 с.
4. Ананьич Б., Ганелин Р. Было ли Вольное Слово” провокационным органом Святой Дружины”? // Вопросы истории. 1967. № 5. С.208 209.
5. Ананьич Б., Ганелин Р. С.Ю. Витте, М.П. Драгоманов и Вольное слово” // Исследования по отечественному источниковедению. М.; Л.: Наука, 1964. С. 163 178.
6. Анатольев П. Из истории марксистской и рабочей печати в России (80-е гг.) // История пролетариата СССР. М.; Л.: Б. и., 1931. Сб.6. С.99 131.
7. Андрусяк Т. Михайло Драгоманов та його конституційний проект: Історія написання та поширення Вольного Союза” Вільної Спілки”// Драгоманівський збірник: Вільна спілка” та сучасний український конституціоналізм. Львів: Світ, 1996. С. 73 78.
8. Андрусяк Т. Шлях до свободи: Михайло Драгоманов про права людини. Львів: Світ, 1998. 190 с.
9. Архив В.А. Гольцева: Материалы для истории русской журналистики. Т. 1. М.: Книгоиздательство писателей в Москве, 1914. 316 с.
10. Архив Земли и воли” и Народной воли”. М.: Изд-во политкаторжан, 1930. 456 с.
11. Архів Михайла Драгоманова: Листування Київської Старої Громади з М.Драгомановим (1870 1895). Варшава: Б.в., 1937. Т. 1. 443с.
12. Батенко Т. Шлях від українофіла до українця: Зі студії: Драгоманов і галицькі народовці // Молода нація. К.: Смолоскип, 1996. Вип.2. С. 72 78.
13. Бен-Ами. Мои сношения с Драгомановым и работа в Вольном Слове”// Еврейская старина. 1915. Вып. III IV. С. 347 366; 1916. Вып.1. С. 75 101.
14. Бернштейн М. М. Драгоманов і його суспільно-політичні погляди в 70-х роках // Бернштейн М. Українська літературна критика 50 70-х років ХІХ ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1959. С. 170 274.
15. Бернштейн М. Михайло Драгоманов // Історія української літературної критики. Дожовтневий період / М.Д.Берншейн, Н.Л.Калениченко, П.М.Федченко та ін. К.: Наук. думка, 1988. С.185 213.
16. Богучарский В. Активное народничество семидесятых годов. М.: Сабашниковы, 1912. 384 с.
17. Богучарский В. В заключение полемики // Русская мысль. 1913. №2. С. 125 131.
18. Богучарский В. Земский союз конца 70-х начала 80-х гг. ХІХ века // Юбилейный земский сборник. С.Пб.: Б. и., 1914. С. 233 259.
19. Богучарский В. Из истории политической борьбы в 80-х годах // Русская мысль. 1911. № 5. ІІ отд. С. 22 45.
20. Богучарский В. Из истории политической борьбы в 70-х и 80-х гг. XIX века: Партия Народной воли”, ее происхождение, судьбы и гибель. М.: Русская мысль, 1912. 483 с.
21. Богучарский В. По поводу одной исторической справки” // Современник. 1913. № 4. С. 261 267.
22. Боровик М. Українсько-канадська преса та її значення для української меншини в Канаді. Серія УВУ: Ukrainica diasporiana. Vol.2. Мюнхен: Б. в., 1977. 344 с.
23. Бужинський М. До гімназіяльних літ Драгоманова // Україна. 1926. Кн. 2 3. С. 3 28.
24. Бурцев В. За сто лет (1880 1896): Сборник по истории политических и общественных движений в России: В 2-х ч. / Сост. В.Л.Бурцев при ред. участии С.М. Кравчинского (Степняка). Лондон: Russian free press fund, 1897. Ч. 1. 267 с.
25. Бурцев В. За сто лет (1880 1896): Сборник по истории политических и общественных движений в России: В 2-х ч. / Сост. В.Л.Бурцев при ред. участии С.М. Кравчинского (Степняка). Лондон: Russian free press fund, 1897. Ч. 2. 164 с.
26. Бурцев В. Опыт программы для изучения истории революционного и общественного движения в России // Былое. 1903. № 3. С.209216.
27. Вахрушев И. Очерки истории русской революционно-демократической печати 1873 1886 годов / Под ред. В.В.Широковой. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. 233 с.
28. Веревкин Б. Русская нелегальная революционная печать 70-х и 80-х годов ХІХ века. М.: Изд-во ВПШ и АОН, 1960 132 с.
29. Возняк М. До історії місії М.Драгоманова // Україна. 1929. Кн.1. С. 48 72.
30. Возняк М. Доповнення М. Драгоманова до його Австро-руських споминів” у відповідь рецензентові Діла” // Україна. 1926. Кн.23. С. 76 89.
31. Возняк М. Драгоманов у відновленій Правді”. З додатком листів до Ол. Барвінського й Ол. Кониського та останнього до нього // За сто літ. К.: ДВУ, 1930. Кн. 6. С. 229 330.
32. Возняк М. Із зносин М.П. Драгоманова з Галичиною // Україна. 1926. Кн. 5. С. 137 155.
33. Волк С. Народная воля: 1879 1882. М.; Л.: Наука, 1966. 491 с.
34. Волк С. Письмо Исполнительного комитета Народной воли” к заграничным товарищам // Исследования по отечественному источниковедению. Л.: Наука, 1976. С. 178 185.
35. Вольное слово. 1881 1883. № 1 62.
36. Вперед! Двухнедельное обозрение. 1875 1876. № 1 48.
37. Вперед! Непериодическое обозрение. 1873 1877. Т. 1 5.
38. Гаєвська Л. Онтологія художнього мислення і культурософія М.Драгоманова // Другий міжнародний конгрес україністів. Доповіді і повідомлення: Філософія. Львів: Б.в., 1994. С. 116 121.
39. Газета Работник”. 1875 1876 гг. № 1 15 / Ред. и вступ. статья В.И.Невского. М.: Изд-во политкаторжан, 1933. 148 с.
40. Галущинський М. Михайло Драгоманов ідеолог Нової України // Життя і мистецтво. 1920. № 6 8. С. 145 147.
41. Гермайзе О. Драгоманов в українській історіографії // Україна. 1926. Кн. 2 3. С. 125 145.
42. Гизетти А. П.Л. Лавров и Вперед” // Былое. 1925. № 2 (30). С.41 68.
43. Гориславець В. Національна ідея як функціональний чинник українського літературознавства другої половини ХІХ століття (М.Драгоманов та О.Кониський) // Молода нація. К.: Смолоскип, 1996. Вип. 2. 113 117.
44. Громада: Українська часопись. Українська збірка. 1878 1882 №15.
45. Группа Освобождение труда”: Из архивов Г.В. Плеханова, В.И.Засулич и Л.Г. Дейча / Под ред. Л. Дейча. М.: ГИЗ, 1923. Сб.№1. 310 с.
46. Группа Освобождение труда”: Из архивов Г.В. Плеханова, В.И.Засулич и Л.Г. Дейча / Под ред. Л. Дейча. М.; Л.: ГИЗ, 1928. Сб. № 6. 342 с.
47. Грушевський М. З починів українського соціалістичного руху: Михайло Драгоманов і женевський соціалістичний гурток. Відень: Б.в., 1922. 212 с.
48. Грушевський М. Конституційне питання і українство в Росії // ЛНВ. 1905. Т. ХХХ. С. 51 68.
49. Грушевський М. Місія Драгоманова // Україна. 1926. Кн. 2 3. С.3 28.
50. Грушевський М. [Рецензія] // Україна. 1926. Кн. 2 3. С. 219221. Рец. на кн.: Д. Заславский. Михаил Петрович Драгоманов: Критико-биографический очерк. К.: Сорабкооп, 1924. 172 с.
51. Грушевський О. Драгоманов і галицька молодь 1870-х р. // Україна. 1926. Кн. 6. С. 43 55.
52. Дебогорий-Мокриевич В. Воспоминания. С.Пб.: Свободный труд, 1906. 598 с.
53. Дебогорий-Мокриевич В. К спору о Священной Дружине” и Вольном слове” // Русская мысль. 1913. № 2. С. 107-110.
54. Дебогорій-Мокрієвич В. М.П.Драгоманов. Із споминів Володимира Дебогорія-Мокрієвича // За сто літ. К.: ДВУ, 1927. Кн. 1. С. 275 295.
55. Дебогорий-Мокриевич В. По поводу статьи Дейча Украинская и общерусская эмиграция” // Украинская жизнь. 1915. № 2. С.63 73.
56. Дейч Л. Драгоманов в изгнании // Вестник Европы. 1913. № 10. С.201 226.
57. Дейч Л. За рубежом // Вестник Европы. 1912. № 9. С. 167 191.
58. Дейч Л. О сближении и разрыве с народовольцами // Пролетарская революция. 1923. № 8 (20). С. 27 52.
59. Дейч Л. От народничества к марксизму // Современный мир. 1914. № 1 2. С. 18 33.
60. Дейч Л. Русская революционная эмиграция 70-х годов: М.Бакунин, Л.Варынский, С.Дикштейн и др. Петербург: ГИЗ, 1920. 88 с.
61. Дейч Л. Сергей Михайлович Кравчинский: Баловень судьбы / Сприложением статьи В.И. Засулич. Пг.: Изд. Петроградского Совета Рабочих и Красноармейских Депутатов, 1919. 64 с.
62. Дейч Л. Украинская и общерусская эмиграция // Вестник Европы. 1914. № 8. С. 209 233.
63. Дейч Л. У начала легенды // Современный мир. 1913. № 9. С.2148.
64. Депенчук Л. Драгоманов і Кістяківський, або політичний контекст соціальної філософії // Другий міжнародний конгрес україністів. Доповіді і повідомлення: Філософія. Львів: Б. в., 1994. С. 253 256.
65. Десняченко Р. Національно-політичні погляди Михайла Драгоманова, їх вплив та значення. Торонто: Український політик. 1951. 99 с.
66. Дмитриченко В. Соціалістична думка на Україні в 70-х на початку 80-х років ХІХ ст. К.: Вища шк., 1974. 224 с.
67. Довбищенко Я. Михайло Драгоманів. Його життя, наукова, політична та громадська діяльність // Пам’яті Михайла Драгоманова. Харків: Б.в., 1920. С. 5 44.
68. Донцов Д. Драгоманов і ми // ЛНВ. 1923. Т. 79. Кн. 3. С. 260 267.
69. Дорошкевич Ол. Драгоманов в українській критиці // Життя і революція. 1926. Кн. 2 3. С. 57 68.
70. Дорошкевич О. Листи М.П. Драгоманова до О.М. Пипіна // За сто літ. Х.; К.: ДВУ, 1928. Кн. 3. С. 66 96.
71. Драгоманов М. Вибране: ... мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні / Упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р.С.Міщук. К.: Либідь, 1991. 684 с.
72. Драгоманов М. Вибрані твори: Збірка політичних творів з примітками / Під заг. ред. П.Богацького; Український Соціологічний інститут в Празі. Прага; Нью-Йорк: Накл. Українських Поступових товариств в Америці, 1937. Т. 1. 415 с.
73. Драгоманов М. Вільна Спілка” Вольный Союз”. Спроба української політично-соціальної програми. Збір і пояснення М.Драгоманова // Драгоманівський збірник: Вільна спілка” та сучасний український конституціоналізм. Львів: Світ, 1996. С.772.
74. Драгоманов М. Восемнадцать лет войны чиновничества с земством. Женева: Тип. Вольного слова”, 1883. 103 с.
75. Драгоманов М. Дионизий ІІІ Санкт-Петербургский и Платон ІІ Московский. Сравнительно-историческая игра природы: Отд. оттиск из Вольного слова”. Женева: Тип. Вольного Слова”, 1882. 47 с.
76. Драгоманов М. Историческая Польша и великорусская демократия. К.: Типо-лит. Заедного, 1917. 145 с.
77. Драгоманов М. К биографии Желябова: Отд. оттиск из Вольного слова”. Женева: Тип. Вольного слова”, 1882. 48 с.
78. Драгоманов М. Либерализм и земство в России. Женева: Георг, 1889. 64 с.
79. Драгоманов М. Листи до Ів. Франка і інших: 1881 1886. Львів: Вид. Франка, 1906. 206 с.
80. Драгоманов М. Листи до Ів. Франка і інших: 1887 1895. Львів: Накл. укр.-руськ. видав. спілки, 1908. 431 с.
81. Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну // Грінченко Б., Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу. К.: Ін-т української археології НАН України, 1994. С. 147 271.
82. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці / Вступ. ст. І.Романченка: У 2 т. К.: Наук. думка, 1970. Т. 1. 531 с.
83. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці: У 2 т. К.: Наук. думка, 1970. Т.2. 595 с.
84. Драгоманов М. Михаил Александрович Бакунин: Критико-биографический очерк. Казань: Тип. Гран, 1905 97 с.
85. Драгоманов М. Народная воля” о централизации революционной борьбы в России. Женева: Тип. Вольного слова”, 1882. 32 с.
86. Драгоманов М. Науковий метод в етнографії // Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство / Зладив М.Павлик: У ІV т. Львів: Накладом НТШ, 1906. Т. ІІІ. С.117 128.
87. Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи (1764 1880). Женева: Печатня Работника” і Громади”, 1881. 132 с.
88. Драгоманов М. Політико-соціальні думки в нових піснях українського (малоруського) народу: Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство / Зладив М.Павлик: У ІV т. Львів: Накладом НТШ, 1906. Т. ІІІ. С. 59 96.
89. Драгоманов М. Политические сочинения / Под ред. И.М.Гревса, Б.А.Кистяковского; Вступ. ст. Б.А.Кистяковского. М.: Тип. Сытина, 1908. Т. 1: Центр и окраины. 486 с.
90. Драгоманов М. Терроризм и свобода, муравьи и корова. Ответ на ответ Голоса”. Женева: Тип. Громады, 1880. 16 с.
91. Драгоманов М. Україна в її словесності // Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство / Зладив М.Павлик: У ІV т. Львів: Накл. НТШ, 1899. Т. І. С. 1 47.
92. Драгоманов М. Федералістський панславізм // Драгоманівський збірник: Вільна спілка” та сучасний український конституціоналізм. Львів: Світ, 1996. С. 84 90.
93. Євшан М. Драґоманів як літературний критик // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. К.: Основи, 1998. С.64 70.
94. Єфремов С. Нові матеріали про Вільне слово // Рада. 1914. № 72.
95. Ефремов С. О том, что было и чего не было. По поводу воспоминаний г. Дейча // Украинская жизнь. 1915. № 10. С. 55 64; № 11 12. С. 101 113.
96. Животко А. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.С. Тимошик. К.: Наша культура і наука, 1999. 360 с.
97. Житецький І. Останній виїзд Драгоманова за кордон // Україна. 1926. Кн. 2 3. С. 29 37.
98. З листування М.П. Драгоманова з О.С. Суворіним // Україна. 1927. Кн. 4. С. 123 150.
99. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період. К.: Основи, 1993. 125 с.
100. Заверющенко Н. Газета Вольное слово”: Михайло Драгоманов і російська соціалістична еміграція // Вісн. Харк. ун-ту. 2002. №572: Семантика, поетика та прагматика тексту. Серія: Філологія. Вип. 36. С. 351 356.
101. Заверющенко Н. Драгоманівська концепція українського соціалізму в женевській газеті Вольное слово” // Вісн. Харк. ун-ту. 2004. №627. Серія: Філологія. Вип. 40 С. 217 220.
102. Заверющенко Н. Женевська газета Вольное Слово” (18811883) в контексті історії української журналістики // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 24 26 жовт. 2003 / НАН України. ЛНБ ім.Стефаника. НДЦ періодики / За ред. М.М.Романюка. Львів, 2003. С. 45 49.
103. Заверющенко Н. Женевська” публіцистика М. Драгоманова: до питання про державотворчу концепцію діяча // Вестник Международного Славянского ун-та. 2002. Т. V. Серия: Филология. № 3. С. 32 35.
104. Заверющенко Н. Михайло Драгоманов у полеміці про польське питання на сторінках женевської емігрантської преси початку 80-х років ХІХ ст. // Наукові записки Інституту журналістики. 2003. Т.11. С. 68 72.
105. Заверющенко Н. Національна ідея в політичному дискурсі Михайла Драгоманова // Вісн. Харк. ун-ту. 2001. № 520: Філологічні аспекти дослідження дискурса. Серія: Філологія. Вип.33. С. 282 286.
106. Заверющенко Н. Поняття народна воля” в публіцистиці Михайла Драгоманова та партії народовольців // Вісн. Харк. ун-ту. 2004. №631. Серія: Філологія. Вип. 41. С. 226 230.
107. Зайончковский П. Кризис самодержавия на рубеже 1870 188