ПУБЛІЦИСТИЧНА ТА РЕДАКТОРСЬКО-ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА-ЮЛІЯ ПЕЛЕНСЬКОГО

brief description

Національна академія наук України
Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника
Науково-дослідний центр періодики

На правах рукопису

Сілевич Лілія Іванівна

УДК 82.02:655.41](092)(477.8)

публіцистична та Редакторсько-видавнича діяльність
Євгена-Юлія Пеленського

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Сніцарчук Лідія Віталіївна,
кандидат філологічних наук

Львів 2005

Зміст

Вступ......................................................................................................................................... 3
Розділ 1. Історіографія та джерела
1.1. Історіографія проблеми................................................................................... 8
1.2. Джерельна база дослідження....................................................................... 22
Розділ 2. Майстерність публіцистичного тексту Є.-Ю.Пеленського:
проблематика, жанрово-стилістичні особливості
2.1. Новаторство літературознавчої публіцистики......................................... 41
2.2. Книгознавча тематика творчого доробку вченого.................................. 64
2.3.Єдність проблематики у тематичній поліаспектності
........... публікацій Є.Ю.Пеленського................................................................. 76
Розділ 3. Редакторсько-видавнича спадщина Є.-Ю.Пеленського
3.1. Специфіка редагування Є.-Ю.Пеленським періодичних видань........ 90
........... 3.1.1. «Вогні» речник пластунської ідеології................................... 90
........... 3.1.2. «Дажбог» журнал української письменницької молоді.... 103
........... 3.1.3. «Українська книга» популяризатор бібліології
........... та книгознавства........................................................................................ 119
3.2. Видавнича діяльність Є.-Ю.Пеленського.............................................. 132
........... 3.2.1. Міжвоєнний (львівський) період................................................ 132
........... 3.2.2. Період війни та еміграції: «Українське видавництво»,
........... «Бистриця», «Слово»............................................................................... 148
Висновки........................................................................................................................... 169
Список використаних джерел та літератури ................................... 177

ВСТУП

Актуальність теми. Історія українського пресознавства пов’язана з тисячами імен діячів науки, культури, освіти, які, незважаючи на важкі випробування долі, увесь свій талант, зусилля, активність віддавали служінню українському друкованому слову. Однак замість пошани, захоплення, вдячної пам’яті вони внаслідок усім відомих причин понад півстоліття були приречені на забуття. Серед таких постатей, реабілітованих віднедавна, але ще повністю не пізнаних, не вивчених, не оцінених належним чином, є Євген-Юлій Пеленський український редактор, публіцист, видавець, книгознавець, бібліограф, етнограф, вчитель, дійсний член НТШ, член Історично-філологічного товариства в Празі, доцент української літератури Українського Вільного Університету, активний діяч Пласту. Важко сказати, в якій з названих сфер діяльності Є.-Ю.Пеленський залишив найпомітніший слід. Одним з найменш досліджених аспектів творчого життя є його внесок у розвиток української видавничої справи. Донині повністю не досліджена діяльність Є.-Ю.Пеленського як видавця і редактора часописів, укладача бібліографій і шкільних підручників, упорядника збірників письменницьких творів тощо. Така ж ситуація і з публіцистичною спадщиною обдарованого митця слова, яка розсіяна на сторінках української преси Галичини 2030-х рр. ХХ ст. та еміграційних періодичних видань. Немає детальних описів виданих у видавництвах Є.-Ю.Пеленського окремих книг, книжкових серій, рівно ж як і не вивчені проблематика й тип цих видань. Не використані й матеріали архівних фондів Львова, Кракова тощо, які дали б змогу вповні дослідити редак­торсько-видавничу діяльність Є.-Ю.Пеленського, у повному обсязі висвітлити його внесок у розвиток вітчизняної журналістики, історії літератури, книго­знавства, друкарства.
Тому надто актуальним сьогодні є завдання не лише повернути в Україну ім’я Є.-Ю.Пеленського, його величезну літературознавчу, бібліографічну, педагогічну спадщину, а й ретельно вивчити її, заповнивши таким чином ще одну прогалину в книго- і пресовидавничому процесі. Цілеспрямований науковий пошук дозволить виявити послідовність і повноту творчого доробку Є.-Ю.Пеленського. Оскільки значущими сегментами історії української журналістики є проблеми ролі окремої особистості, впливу її таланту, переконань і вчинків на плин тих чи інших процесів, а також місце конкретного часопису в системі української преси певного періоду, його актуальність та доцільність, то без їхнього вивчення історія української преси буде неповною. Саме тому видавничо-редакторська, публіцис­тична діяльність Є.-Ю.Пеленського, історія започаткованих ним часописів «Вогні», «Дажбог», «Українська книга», аналіз основних проблематико-тематичних аспектів їхніх матеріалів як окремі й досі малодосліджені епізоди історії української преси справедливо вимагають певної уваги до себе і потребують окремої наукової розвідки.
До того ж аналіз періодичних та книжкових видань Є.-Ю.Пеленського, організації видавничої справи, публіцистичних творів дасть змогу зробити ще один внесок у фундаментальне дослідження діяльності відомого українського діяча культури й науки в царині української преси й книговидання, віддати належну шану людині, що присвятила своє життя українській культурі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, проблемами, темами. Дисертаційне дослідження є інтегральною частиною наукових проблем, що розробляються у Науково-дослідному центрі періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, кінцевим результатом роботи якого є створення національної бібліографії періодичних видань, написання фунда­ментальної «Історії української преси ХІХХХ ст.» та видання багатотомного енциклопедичного словника «Українська журналістика в іменах».
Мета роботи полягає в тому, щоб на основі переосмислення досягнень історіографії проблеми, опрацювання та введення у науковий обіг недослідженого масиву архівних джерел, створити комплексне дослідження основних етапів і напрямів формування творчої спадщини та редакторсько-видавничого доробку Є.-Ю.Пеленського, відтворити цілісну картину його публіцистичної спадщини.
Концепція наукової роботи передбачає виконання таких завдань:
· проаналізувати стан вивчення проблеми у вітчизняній та діаспорній історіографії, виявити й дослідити нові історичні джерела, визначити повноту її джерельної бази;
· вивчити структуру, проблемно-тематичні напрями і жанрову специфіку змістового наповнення заснованих Є.-Ю.Пеленським часописів;
· визначити основні напрями публіцистики Є.-Ю.Пеленського;
· дослідити вплив публіцистичного доробку вченого на розвиток таких вітчизняних наукових сфер, як літературознавство, бібліологія, педагогіка;
· вивчити діяльність видавництв, заснованих і очолюваних Є.-Ю.Пеленським;
· з’ясувати місце й роль Є.-Ю.Пеленського в українському пресо- і книговидавничому процесі 3050-х рр. ХХ ст.
Об’єкт дослідження різносторонній науково-публіцистичний доробок Є.-Ю.Пеленського, засновані й редаговані ним часописи («Вогні», «Дажбог», «Українська книга») та численні книжкові видання створених чи очолюваних ним видавництв.
Предмет дослідження склали особливості редакторської, видавничої, публіцистичної діяльності Є.-Ю.Пеленського, його вплив на розвиток української бібліології, літературознавства, внесок у розвиток українського пресо- та книго­знавства, системність та об’єктивність відображення культурного життя українсь­кого народу першої половини ХХ ст., вплив на формування національної самосвідомості українства.
Хронологічні межі дослідження охоплюють весь комплекс науково-публіцистичної (19251956 рр.) та редакторсько-видавничої (19301956 рр.) діяльності Є.-Ю.Пеленського.
Методологічною основою дослідження є наукові принципи історизму, об’єктивності, комплексності та достовірності. У дослідженні застосовано такі ме­тоди: компаративістсько-історичний, порівняльно-аналітичний, системно-типоло­гічний, жанрово-видовий, проблемно-тематичний, бібліографічно-описовий.
Наукова новизна дисертації. Уперше в історії українського журналістико­знавства комплексно досліджується величезний пласт наукової, публіцистичної та редакторсько-видавничої діяльності Є.-Ю.Пеленського. Здійснено цілісне вивчення структури, змісту, жанрової специфіки та проблемно-тематичних аспектів публі­цистичного доробку; узагальнено фактологічну інформацію про серійні книжкові видання, які він видавав, друкарні й видавництва, які він засновував. З’ясовано вплив науково-публіцистичного доробку вченого на розвиток національного літературознавства й бібліології та розвиток культурного життя на західно­україн­ських землях (як у міжвоєнний період, так і в роки Другої світової війни) й в еміграційному середовищі. А також визначено місце заснованих ним часописів у системі української преси того часу й вплив очолюваних ним видавництв на розвиток українського друкарства. Дисертант вперше вивчила, проаналізувала й залучила до наукового обігу значний масив архівних матеріалів, завдяки яким удалося відтворити цілісну картину наукової і журналістської творчості Євгена-Юлія Пеленського та його редакторсько-видавничої діяльності.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що опрацьований та узагальнений фактологічний матеріал, основні теоретичні поло­ження й висновки можуть бути використані при вивченні історії й теорії україн­ської журналістики, літературознавства, бібліології, педагогіки, видавничої справи, а також для підготовки узагальнюючих праць з цих наукових дисциплін. Матеріали дисертації можуть бути застосовані у створенні лекційних курсів за згаданою сегре­гацією, для підготовки відповідних спецкурсів і спецсемінарів у вищих та середніх навчальних закладах; для розширення тематики досліджень науковців, зокрема іс­ториків, філологів, журналістів, об’єктом зацікавлення яких є українська періодика минулого, а також при підготовці навчально-методичних посібників з вказаних дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дисертації. Рукопис роботи обговорено у відділі досліджень української періодики Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Основні положення та результати дослідження виголошені у формі доповідей на всеукраїнських науково-теоретичній конференції «Українська періодика: історія і сучасність» (Львів, 2426 жовтня 2003), науково-практичній конференції «Українська журналістика в контексті доби» (Львів, 2324 вересня 2004) та на міжнародній науково-практичній конференції «Дискурс у комунікаційних системах» (Київ, 2021 лютого 2004).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у трьох публікаціях у фахових наукових збірниках.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 7 параграфів, висновків (176 сторінок), списку використаних джерел та літератури (428 позицій).

bibliography

ВИСНОВКИ

Комплексне осмислення історії української преси вимагає введення в істо­рико-журналістський контекст імен, які досі не здобули належного вивчення. Цілісна історія української журналістики неможлива без постаті справжнього ве­летня національного відродження ЄвгенаЮлія Осиповича Пеленського, єдиною, консолідуючою метою різносторонньої діяльності якого було спрямування укра­їнської національної преси й книги на формування самосвідомості нашого народу, його культурно-національного ренесансу. Як людина надзвичайних здібностей, ак­тивний науковий і громадський діяч, надзвичайно обдарований публіцист, редак­тор і видавець залишив він для нащадків новаторські знахідки в різних царинах науково-культурного життя, зокрема у літературознавчій та бібліологічній галузях знань, пресо-, книговидавництві й педагогіці. Домінуючою в усій його діяльності, особливістю якої є поєднання енциклопедичних знань із захопленням українським словом й увагою до джерельного матеріалу, вміння бачити перспективу, визначити основні потреби українських читачів, надзвичайна працездатність, що забезпе­чувало успіх його видавничим проектам, була просвітницька ідея.
Хоча в українській історіографії з досліджуваної теми й є певний масив наукових розвідок, дотичних до різних аспектів проблеми, вони не охоплюють її у повному обсязі. Проаналізована література не містить цілісних досліджень видав­ничої діяльності Є.-Ю.Пеленського, не розкриває її значення у розвитку як укра­їнської преси, книговидавничої справи, так і таких наукових галузей, як літера­турознавство й бібліографія, а також ролі його праць у збереженні та популяризації національних літературно-мистецьких надбань й вплив на формування націо­нальної самосвідомості читацької аудиторії. Заснована Є.-Ю.Пеленським преса, видані ним книжкові видання та науково-бібліографічні розвідки викорис­товуються в узагальнюючих працях з українського літературознавства, бібліо­графії, з історії української літератури та видавничої справи міжвоєнних років і періоду Другої світової війни лише як фактичний матеріал, але у жодному разі не розглядаються як етапи редакторсько-видавничої діяльності науковця, взірці багатогранної творчої спадщини митця. Зрештою, в українській історіографії відсутні будь-які аналізи його публіцистичної творчості як проблематико-тема­тичних аспектів, так і жанрово-стилістичних особливостей. Таким чином, редак­торсько-видавнича та публіцистична діяльність Є.-Ю.Пеленського як важливі елементи національно-культурного процесу є малодослідженими. Його творчий доробок складає на сьогодні не систематизований і ще не виданий сповна великий за обсягом пласт різножанрових авторських творів; немає покажчиків (анотованих, систематизованих) змісту часописів, редагованих Є.-Ю.Пеленським, рівно ж як і відсутні й репертуари української книги, що побачили світ в очолюваних ним видавництвах, а отже, ще чекає своїх дослідників журналістів, філологів, істориків, тих, кому не байдужа історія українського друкованого слова.
З метою доповнення, розкриття невідомих чи належним чином не відобра­жених в історичній літературі фактів до життєпису, публіцистичної, редакторської та видавничої діяльності Є.-Ю.Пеленського у дослідженні було використано масив архівних та друкованих джерел (газетно-журнальні публікації, особливо редакційні статті, замітки, повідомлення, мемуари його сучасників, рідних, друзів й співробіт­ників). Джерельна база дослідження значно допомогла досягненню основної мети дисертації вивчити основні принципи редакторської, видавничої та журналіст­ської діяльності науковця, особливості стилю і проблематико-тематичні напрями його науково-публіцистичного доробку. Завдяки пресовим джерелам удалося з’я­сувати мету створення, завдання, коло співробітників, окреслити тематику матеріа­лів заснованих і редагованих ним часописів. Мемуарна література залишається важливим джерелом при вивченні різносторонньої діяльності Є.-Ю.Пеленського під час еміграції у Німеччині та Австралії.
У публіцистиці Є.-Ю.Пеленського чітко виокремлюються літературознав­чий, бібліологічний, музейницький та педагогічний напрями. Його творчий доро­бок віднаходимо у понад тридцяти українських періодичних виданнях, які упродовж 20-30-х рр. ХХ ст. виходили у Галичині («Молоде життя», «Шлях виховання і навчання», «Новий час», «Дзвони», «Українська школа», «Діло», «Літературно-науковий вістник», «Вогні», «Дажбог», «Українська книга», «Обрії та ін.), а у 40-50-х рр. як на теренах краю, так і у Польщі, Німеччині, США, Австралії («Рідна мова», «Наша культура», «Краківські вісті», «Львівські вісті», «Сьогочасне й минуле», «Ватра», «Українське слово», «Слово», «Вільна думка») свідчать про неабиякий публіцистичний хист Є.-Ю.Пеленського, глибокі знання, оригінальний стиль викладу матеріалу.
У багатому та різноплановому доробку вченого-видавця найвагоміше місце посідають дослідження й розвідки з питань особливостей розвитку української літератури і національної бібліографії. Літературознавчу публіцистику науковця на основі проблематики друкованих у пресі науково-популярних матеріалів поділяємо на дві групи: 1) матеріали з історії української літератури (вивчав біографії українських митців художнього слова, аналізував взаємозв’язок і взаємовплив їх особистих психічних якостей, суспільно-політичних умов їхнього життя, загаль­ного літературного процесу з творчістю), 2) літературно-критична публіцистика (писав портретні нариси про українських письменників 2030-х рр. ХХ ст., аналізу­вав їхні твори). Окрім того, вважаємо за необхідне підкреслити новаційність окре­мих науково-популярних розвідок ученого Пеленський перший розпочав дослід­ження історії українського гумору й розвитку в українській літературі такого жанру, як пародія, зокрема, пародія на українські твори та пародія на події сус­пільно-політичного життя українства, а також одним із перших видав комплексне дослідження українського письменницького життя 30-х років ХХ ст. Сукупний аналіз літературознавчої публіцистики Є.-Ю.Пеленського дає підстави робити висновки про особливість його творчого доробку цього проблематико-тематичного напряму, яка насамперед полягає в органічному злитті наукового та публіцис­тичного стилів. Окремо слід відзначити літературознавчу публіцистику митця сло­ва, друковану у редагованих ним часописах: у «Новому часі» домінують порт­ретні нариси й оглядові матеріали про сучасних йому українських письменників переважно Наддніпрянщини, в «Дажбозі» переважають рецензії, в «Українській книзі» розвідки на теми історії української літератури, зокрема шевченкіана. Щодо публікованих в українській пресі минулого рецензій Є.-Ю.Пеленського на книжкові та пресові видання 30-х рр., варто відзначити наступне рецензуючи той чи інший твір сучасних йому українських письменників, те чи інше книжкове видання, науковець, у першу чергу, керувався ідейно-естетичним принципом, в якому ідейне й естетичне начала не нівелювали одне одного. Таким чином, літера­турознавчі дослідження Пеленського, незважаючи на значною мірою популярний виклад, є цінним джерелом для істориків української літератури дослідників розвитку того чи іншого жанру красного письменства, творчості окремих письмен­ників, літературних груп, течій тощо, а також цінним матеріалом для дослідників історії української літературної критики.
Відзначимо, що дослідження, реєстр і збереження українського друкованого слова як унікального явища національної культури й доведення визначного місця та вагомої ролі книжки і періодичних видань у відродженні й збереженні само­бутності нації стали справою усього життя й основою наукової та публіцистично-просвітницької роботи Євгена-Юлія Пеленського. Тому, не менш науково вартіс­ними, зокрема для розвитку української бібліології, вважаємо низку його розвідок (друкувалися переважно на сторінках тогочасної української преси) на теми історії українського друкарства, книго- і пресовидання, і головне низку новаційних біб­ліографічних напрацювань. Науковець одним із перших запровадив у вітчизняній бібліографії такий її напрям, як бібліографія «вищого ступеня». Саме Є.-Ю Пе­ленському належить першість у виданні праць у таких напрямах, як: бібліографія української бібліографії, бібліографія шевченківської бібліографії, бібліографія української мовознавчої бібліографії. Зрештою свідченням репутації Є.-Ю.Пе­ленського як авторитетного бібліографа у тогочасних наукових колах є наступний факт низка напрацювань у цій галузі здійснена вченим на замовлення. Серед них «Бібліографія української мовознавчої бібліографії», укладена на прохання відо­мого українського науковця-книгознавця І. Огієнка, а матеріали до біблографії Б.Лепкого упорядковано на запрошення редакції журналу «Дзвони». Усі його ро­боти у цьому напрямі є вагомим внеском у розвиток вітчизняної бібліології і, водночас, цінним джерелом вивчення української літературно-мистецької старовини, історії української книжки і преси, містить біобібліографічні відомості про багатьох діячів української культури. Зокрема, вартісним внеском Є.-Ю.Пе­ленського в історію української журналістики вважаємо відкриття й уведення у науковий обіг першого, за його твердженням, вітчизняного книгознавчого журналу «Украинскую Литературную Лhтопись», який виходив у Чернігові 18561860 рр. як самостійна одиниця у рамках «Черниговскихъ Губернскихъ Вhдомостей».
У цілому багатогранна, різнотемна науково-публіцистична творчість Є.-Ю.Пе­ленського (окрім відзначених раніше тематичних напрямів, досліджував і висвіт­лював проблеми розвитку пластунства й туризму, національної науки, музейництва й шкільництва тощо), яка налічує десятки книг і сотні наукових розвідок, науково-популярних статей, газетно-журнальних матеріалів коротких жанрів (переважно інформаційна та критична замітка, замітка-відгук, нарис, рецензія, анотація) й спрямована на збереження, популяризацію і примноження культурних надбань українського народу, виконує у першу чергу просвітницьку і популяризаторську місії. Аналіз газетно-журнальних текстів науковця-редактора-видавця дозволив спостерегти і відзначити особливості стилю й архітектоніки його публіцистичної спадщини. На нашу думку, творчому доробку Є.-Ю.Пеленського притаманні тісне переплетення наукового та публіцистичного стилів (залежно від типу видання, до якого писався той чи інший матеріал, спостерігається переважання особливостей першого чи другого), образність мови, предметність, змістовна наповненість, простота і дохідливість викладу, а разом із цим уміння ненав’язливо сконцент­рувати увагу читача на головному, а також чистота й граматична точність мовлен­ня. Окрім того, варто відзначити й таке повного висвітлення основної проблеми науковець досягав шляхом вивчення і розкриття її складових. До того ж, на різних етапах публіцистичної діяльності то ті, то інші тематичні напрями висувалися ним на перший план, ставали важливими чи відходили на другий план. Наприклад, у 30-х рр., та в австралійський період життя у творчому доробку Є.-Ю.Пеленського переважають матеріали літературознавчої тематики, а під час Другої світової війни педагогічні напрацювання.
Водночас Євген-Юлій Пеленський був талановитим, завбачливим видавцем-підприємцем, що приносило успіх заснованим ним часописам, робило його пресові проекти не лише широко популярними, але й, незважаючи на підцензурне функціо­нування, довготривалими. Часописам Пеленського притаманні оптимальна струк­тура, повновартісні, до деталей продумані зміст і форма, добірне коло співробіт­ників (зумів залучити до співпраці низку авторитетних у тогочасній українській філологічній науці імен) і передплатників, особливості співпраці редакції і читачів. Усі започатковані ним пресові видання заповнювали прогалини у системі української преси міжвоєнних років у Галичині: журнал «Вогні» (19301939) після заборони Пласту продовжив непряму пропаганду пластунської ідеології й націо­нального виховання молоді; на сторінках «Дажбога» (19321935) читачі мали змогу ознайомитися з творчістю молодих письменників, побувати, так би мовити, у творчій майстерні, де відбувалося становлення молодих талантів; місячник «Українська книга» (19371939) у 30-х рр. ХХ ст. був єдиним авторитетним спеціа­лізованим книгознавчим виданням (до речі, часопис до сьогодні залишається цінним науково-бібліографічним джерелом для вивчення історії української книги, преси, бібліографії й архівознавства).
Упродовж неповних десяти років Є.-Ю.Пеленський був головним ініціа­тором й організатором низки видавничих проектів, поставивши справу так, що вони, незважаючи на численні перепони як матеріального, так і соціально-полі­тичного характеру, були реалізовані. Найуспішніший з них видавнича кооператива «Вогні» та її продукція часописи «Вогні» й «Дажбог», книжкові серії науково-популярної та белетристичної літератури: «Бібліотека «Вогнів», «Бібліотека «Дажбога», «Українська бібліотека», «Книгознавчі записки», «Українська книгознавча бібліотека», «Літературна бібліотека». При відборі до друку у цих серіях літературних, літературознавчих, книгознавчих, педагогічних творів видавець намагався добирати такі праці, які б знайомили українського читача з цінними доробками національної літератури й науки минулого і сучасного, пробуджували патріотичні почуття й прагнення просвіти. Специфічними рисами виданих книг, продовжуваних видань, серій, «бібліотек» були політична незаангажованість, науковість змісту, популярність, доступність викладу для пересічного читача, нормованість мовного та стилістичного аспектів, художнього оформлення (переважно поміркованого, «спокійного» типу).
Цих же принципів у видавничій діяльності Євген-Юлій Пеленський дотримувався і під час Другої світової війни та у роки німецької й австралійської еміграції. Робота «Українського Видавництва» (Краків; Львів) найпотужнішого у 40-х рр. ХХ ст. українського пресо- та книговидавничого центру з універсальний репертуаром (від популярних видань до наукових розвідок, монографій і бібліографій), співзасновником, директором, а з часом радником і співредактором книжкових видань, співробітником преси якого він був, яскраво свідчить про його уміння працювати в найскладніших умовах та розуміння необхідності популяризації рідного слова. Заснування ж приватного видавництва «Бистриця» давало можливість Є.-Ю.Пеленському реалізовувати власні проекти більше уваги зосереджувати на популяризації творів українського красного письменства та літературознавчих працях. Свою пристрасть до українського красного письменства, прагнення упорядкування й збереження для нащадків найціннішого реалізовував у передмовах до видань серії «Літературна бібліотечка», поясненнях опублікованих текстів, які є цінним набутком як історії української літератури, так і її теорії. Окрім того, у роки Другої світової війни Пеленський продовжував працювати як педагог, методист, науковець і публіцист зініціював та видав низку українських книг найширшої тематики від шкільних підручників і дитячих книжок до наукових розвідок.
Організовані Є.-Ю.Пеленським видавництва випустили у світ три часописи (на жаль, видання «Слово» австралійського періоду представлене лишень шістьма числами внаслідок об’єктивних причин) й понад 200 книг. Опубліковані у них сотні навчальних, виховних, літературних матеріалів, наукових розвідок як самого редактора-видавця, так і провідних українських учених, поетів, прозаїків, відтворення думок численних авторів, визначних діячів культури, освіти, пересічних дописувачів дають підстави твердити про особливість редакційно-видавничої діяльності Є.-Ю.Пеленського, яка полягала в абсолютній незалежності у тематичному й авторському виборі від соціально-політичних чи інших обставин, а підкорялася лише одному вірності українському слову.
Досвід редакторсько-видавничої та науково-публіцистичної творчості Є.-Ю.Пеленського взірець подвижницької праці науковця-популяризатора на конто української науки, зокрема літературознавства і книгознавства, видавничої справи, а також його високої громадянської позиції. Вивчення його майстерності має велике значення для сучасних вітчизняних науковців, публіцистів, видавців і редакторів, які, засвоюючи уроки попередніх поколінь, зокрема таких фахових його представників, як Євген-Юлій Пеленський, підвищують своє теоретико-методологічне озброєння і майстерність, віднаходять нові найефективніші шляхи донесення до широких читацьких верств науково вартісної та популярної інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Архівні джерела

Центральний державний історичний архів, м. Львів

Редакція журналу «Молоде Життя», м. Львів (19211930)
1. Ф. 304, оп.1, спр. 5. Арк. 143.

Наукове товариство ім. Шевченка, м. Львів
2. Ф. 309, оп. 1, спр. 25. Арк. 17.
3. Ф. 309, оп. 1, спр. 35. Арк. 314
4. Ф. 309, оп. 1, спр. 79. Арк. 116.
5. Ф. 309, оп. 1, спр. 98. Арк. 1158.
6. Ф. 309, оп. 1, спр. 152. Арк. 7-7зв.
7. Ф. 309, оп. 1, спр. 180. Арк. 100.
8. Ф. 309, оп. 1, спр. 230. Арк. 17.
9. Ф. 309, оп. 1, спр. 381. Арк. 119.
10. Ф. 309, оп. 1, спр. 383. Арк. 67.
11. Ф. 309, оп. 1, спр. 425. Арк. 185.
12. Ф. 309, оп. 1, спр. 658. Арк. 124.
13. Ф. 309, оп. 1, спр. 947. Арк. 63.
14. Ф. 309, оп. 1, спр. 951. Арк. 52.
15. Ф. 309, оп. 1, спр. 1731. Арк. 137.
16. Ф. 309, оп. 1, спр. 1732. Арк. 1231.
17. Ф. 309, оп. 1, спр. 1733. Арк. 52.
18. Ф. 309, оп. 1, спр. 1734. Арк. 225.
19. Ф. 309, оп. 1, спр. 2084. Арк. 156-170.
20. Ф. 309, оп. 1, спр. 2160. Арк. 1170.
21. Ф. 3c/309, оп. 1, спр. 2350. Арк. 1171.
22. Ф. 3с/309, оп. 1, спр. 2405. Арк. 115.
23. Ф. 309, оп. 1, спр. 2874. Арк. 13.

Редакція журналу «Нова Хата», м. Львів (19251939)
24. Ф. 327, оп. 1, спр. 2. Арк. 120.

Редакція журналу «Літературно-Науковий Вістник», м. Львів (18971939)
25. Ф. 401, оп. 1, спр. 13. Арк. 110.

Левицький Володимир, голова НТШ
26. Ф. 771, оп. 1, спр. 49. Арк. 110.

Державний архів Львівської області

27. Ф. 27, оп. 3, спр. 496. Арк. 1, 4, 6, 7, 9, 10, 12, 35, 44.

Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів

Антонич Богдан-Ігор Васильович
26. Ф. 10, од. зб. 29, п. 1. Арк.12.
27. Ф. 10, од. зб. 78, п. 3. Арк. 1.

Пеленський Євген-Юлій
28. Ф. 232, од. зб. 1, п. 1. Арк. 15.
29. Ф. 232, од. зб. 2, п. 1. Арк.1.
30. Ф. 232, од. зб. 3, п. 1. Арк.12зв.
31. Ф. 232, од. зб. 4, п. 1. Арк. 12зв.
32. Ф. 232, од. зб. 5, п. 1. Арк. 13.
33. Ф. 232, од. зб. 6, п. 1. Арк. 13.
34. Ф. 232, од. зб. 7, п. 1. Арк. 1.
35. Ф. 232, од. зб. 8, п. 1. Арк. 1.
36. Ф. 232, од. зб. 9, п. 1. Арк. 1.
37. Ф. 232, од. зб. 10, п. 1. Арк. 12.
38. Ф. 232, од. зб. 11, п. 1. Арк. 3.
39. Ф. 232, од. зб. 12, п. 1. Арк. 12.
40. Ф. 232, од. зб. 13, п. 1. Арк. 1.
41. Ф. 232, од. зб. 14, п. 1. Арк. 1.
42. Ф. 232, од. зб. 16, п. 1. Арк. 12.
43. Ф. 232, од. зб. 17, п. 1. Арк. 12.
44. Ф. 232, од. зб. 18, п. 1. Арк. 3.
45. Ф. 232, од. зб. 19, п. 1. Арк. 1.
46. Ф. 232, од. зб. 20, п. 1. Арк. 1.
47. Ф. 232, од. зб. 22, п. 1. Арк. 4.
48. Ф. 232, од. зб. 23, п. 1. Арк. 14.
49. Ф. 232, од. зб. 24, п. 1. Арк. 19.
50. Ф. 232, од. зб. 25, п. 1. Арк. 110.
51. Ф. 232, од. зб. 26, п. 1. Арк.111.
52. Ф. 232, од. зб. 27, п. 1. Арк. 14.
53. Ф. 232,од. зб. 28, п. 1. Арк.125.
54. Ф. 232, од. зб. 29, п. 1. Арк. 12.
55. Ф. 232, од. зб. 30, п. 1. Арк. 15.
56. Ф. 232, од. зб. 31, п. 1. Арк. 12.
57. Ф. 232, од. зб. 32, п. 1. Арк.13.
58. Ф. 232, од. зб. 33, п.1. Арк. 1.
59. Ф.232, од. зб. 33, п. 3. 1 арк.
60. Ф. 232, од. зб. 35, п. 1. Арк. 15.
61. Ф. 232, од. зб. 36, п. 1. Арк. 1.
62. Ф. 232, од. зб. 37, п. 1. Арк. 14.
63. Ф. 232, од. зб. 38, п. 1. Арк. 2.
64. Ф. 232, од. зб. 39, п. 1. Арк. 12.
65. Ф. 232, од. зб. 40, п. 1. Арк. 12.
66. Ф. 232, од. зб. 41, п. 1. Арк. 110.
67. Ф. 232, од. зб. 42, п. 1. Арк. 14.
68. Ф. 232, од. зб. 44, п. 1. Арк. 12.
69. Ф. 232, од. зб. 45, п. 1. Арк. 5-5зв.
70. Ф. 232, од. зб. 48, п. 1. Арк. 122.
71. Ф. 232, од. зб. 49, п. 1. Арк. 112.
72. Ф. 232, од. зб. 50, п. 1. Арк. 110.
73. Ф. 232, од. зб. 51, п. 1. Арк. 18.
74. Ф. 232, од. зб. 52, п. 1. Арк. 1.
75. Ф. 232, од. зб. 53, п. 1. Арк. 2.
76. Ф. 232, од. зб. 54, п. 2. Арк. 2.
77. Ф. 232, од. зб. 55, п. 2. Арк. 1.
78. Ф. 232, од. зб. 56, п. 2. Арк. 1.
79. Ф. 232, од. зб. 57, п. 2. Арк. 1.
80. Ф. 232, од. зб. 58, п. 2. Арк. 1.
81. Ф. 232, од. зб. 59, п. 2. Арк.111.
82. Ф. 232, од. зб. 60, п. 2. Арк. 1.
83. Ф. 232, од. зб. 61, п. 2. Арк. 1.
84. Ф. 232, од. зб. 62, п. 2. Арк.115.
85. Ф. 232, од. зб. 63, п. 2. Арк. 1.
86. Ф. 232, од. зб. 64, п. 2. Арк. 1.
87. Ф. 232, од. зб. 65, п. 1. Арк. 1.
88. Ф. 232, од. зб. 65, п. 2. Арк. 1.
89. Ф. 232, од. зб. 66, п. 2. Арк. 2.
90. Ф. 232, од. зб. 67, п. 2. Арк. 12.
91. Ф. 232, од. зб. 68, п. 2. Арк. 12.
92. Ф. 232, од. зб. 69, п. 2. Арк. 12.
93. Ф. 232, од. зб. 70, п. 2. Арк. 1.
94. Ф. 232, од. зб. 71, п. 2. Арк. 2.
95. Ф. 232, од. зб. 72, п. 2. Арк. 119.
96. Ф. 232, од. зб. 73, п. 2. Арк. 2.
97. Ф. 232, од. зб. 75, п. 2. Арк. 123.
98. Ф. 232, од. зб. 76, п. 1. Арк. 12.
99. Ф. 232, од. зб. 76, п. 2. Арк. 122.
100. Ф. 232, од. зб. 77, п. 2. Арк. 119.
101. Ф. 232, од. зб. 78, п. 2. Арк. 113.
102. Ф. 232, од. зб. 79, п. 2. Арк. 16.
103. Ф. 232, од. зб. 80, п. 2. Арк. 2.
104. Ф. 232, од. зб. 81, п. 2. Арк. 15.
105. Ф. 232, од. зб. 82, п. 2. Арк. 12.
106. Ф. 232, од. зб. 85, п. 2. Арк. 19.
107. Ф. 232, од. зб. 86, п. 2. Арк. 13.
108. Ф. 232, од. зб. 87, п. 2. Арк. 1.
109. Ф. 232, од. зб. 88, п. 2. Арк. 12.
110. Ф. 232, од. зб. 89, п. 2. Арк. 17.
111. Ф. 232, од. зб. 91, п. 2. Арк. 4.
112. Ф. 232, од. зб. 92, п. 2. Арк. 1.
113. Ф. 232, од. зб. 93, п. 2. Арк. 13.
114. Ф. 232, од. зб. 97, п. 2. Арк. 1.
115. Ф. 232, од. зб. 98, п. 2. Арк. 1.
116. Ф. 232, од. зб. 99, п. 2. Арк.14.
117. Ф. 232, од. зб. 101, п. 2. Арк. 3.
118. Ф. 232, од. зб. 102, п. 2. Арк. 1.
119. Ф. 232, од. зб. 103, п. 2. Арк. 1.
120. Ф. 232, од. зб. 105, п. 2. Арк. 13.
121. Ф. 232, од. зб. 106, п. 2. Арк. 122.
122. Ф. 232, од. зб. 107, п. 2. Арк. 2.
123. Ф. 232, од. зб. 108, п. 2. Арк. 14.
124. Ф. 232, од. зб. 109, п. 3. Арк. 1.
125. Ф. 232, од. зб. 110, п. 3. Арк. 19.
126. Ф. 232, од. зб. 111, п. 3. Арк. 1.
127. Ф. 232, од. зб. 113, п. 3. Арк. 1.
128. Ф. 232, од. зб. 114, п. 3. Арк. 14.
129. Ф. 232, од. зб. 116, п. 3. Арк. 15.
130. Ф. 232, од. зб. 117, п. 3. Арк. 2.
131. Ф. 232, од. зб. 118, п. 3. Арк. 1.
132. Ф. 232, од. зб. 119, п. 3. Арк. 1.
133. Ф. 232, од. зб. 120, п. 3. Арк. 1.
134.