УКРАЇНСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ МОЛОДІ

brief description

Львівський національний університет
імені Івана Франка

На правах рукопису

Темех Наталія Дмитрівна

УДК 070:7.097:130.122:316.346.32 053..6](477)

УКРАЇНСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І ПРОБЛЕМИ
ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ МОЛОДІ

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Лизанчук Василь Васильович

Львів 2005

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1 СТАН НАУКОВОГО ОПРАЦЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ ....... 13
РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДУХОВНОГО
ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ........................................ 18
2.1. Історико-філософський аспект духовності .............................................. 18
2.2. Телебачення в контексті здійснення державної політики України
щодо формування у молоді духовних потреб ................................................ 33
Висновки до розділу ................................................................................ 60
РОЗДІЛ 3 ТЕЛЕБАЧЕННЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ВПЛИВУ
НА ДУХОВНЕ ЖИТТЯ МОЛОДІ
ТА ЙОГО ТРАНСФОРМУВАННЯ............................................64
3.1. Змістова насиченість релігійних програм ................................................ 65
3.2. Національно-патріотична тематика на телебаченні ................................ 84
3.3. Моральні цінності в телевізійних передачах ......................................... 107
Висновки до розділу .............................................................................. 128
РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ВПЛИВУ
ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК
МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ .................................................... 133
4.1. Національна свідомість, моральність, професіоналізм
найважливіші чинники ефективної діяльності телевізійних
журналістів ....................................................................................................... 135
4.2. Психолого-педагогічні методи поліпшення якості
телевізійних передач ....................................................................................... 150
Висновки до розділу .............................................................................. 171
ВИСНОВКИ ................................................................................................... 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ......................182

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Зміцнення української державності, демократизація суспільства вимагають особливої уваги до процесів виховання молодого покоління. Адже подолання суперечностей, конфліктів, які притаманні процесові становлення громадянського суспільства у нашій державі, активна протидія насильству, порушенню елементарних прав і свобод людей, особливо під час президентських виборів 2004 року, значною мірою залежать від духовно-моральної, соціально-політичної зрілості молоді. Тому й надалі найважливішою суспільною проблемою є формування моральних чеснот, національно-патріотичних рис, духовних цінностей у свідомості молоді. Оскільки духовність є комплексною, інтегральною, норморегулювальною властивістю поведінки, то остаточне подолання кризової ситуації, ліквідація наслідків комуністичного тоталітаризму та десятилітнього авторитаризму, вихід із постгеноцидного стану” (Джеймс Мейс), утвердження демократії у незалежній, вільній Україні можуть бути забезпечені, гарантовані високою духовністю молодих українських громадян.
Із відновленням Української незалежної держави духовне виховання молодого покоління стало наповнюватися новим змістом. Комуністичні міфологеми про братерський інтернаціоналізм, який вихолощував усе національне, про формування нової спільноти радянського народу, що руйнувала духовно-життєве національне середовище, збанкрутували. Правда, ще не всі громадяни переосмислили шкідливі стереотипи. Тому так важко утверджується усвідомлення природної потреби виховувати у молоді національну гідність на засадах загальнолюдських, громадянських принципів, що створюють духовні передумови патріотизму, національної гідності, взаємної поваги, дружби між людьми різних національностей.
Десятиріччями вважалося, що радянські юнаки та дівчата повинні лише ретельно виконувати ті рішення Комуністичної партії та уряду, які приймали нагорі”. Від молоді очікували проявів ініціативи у суворо регламентованих формах; активності у межах окреслених завдань; ентузіазму у чітко визначеній сфері. На цьому також наголошували автори багатьох телевізійних передач. Подібні сподівання найчастіше виправдовувалися, а те, що виходило за визначені тематичні межі, називали пережитками минулого або наслідками розтлінного впливу Заходу.
Тобто не завжди брали до уваги те, що духовне виховання це складний соціально-психологічний процес, який здійснюється за законами суспільного розвитку. Ідеї, які формують соціальну практику духовного виховання і форми її організації, завжди обумовлені конкретними суспільними відносинами, котрі також висвітлює телебачення, що разом з іншими ЗМІ є складовою частиною політичної системи.
Духовне виховання є багаторічним процесом, який поширюється на всі наступні після народження періоди онтогенезу індивіда. Зміст і форми цього процесу в різні періоди, звичайно, змінюються залежно від закономірностей вікового розвитку, динаміки умов життя і діяльності, від впливу сім’ї, навчального чи виробничого колективу, телебачення та інших засобів масової інформації тощо. Початком цього процесу, як вважає М.Пантюк [1], є отримання базових знань, а найвищою формою цілком сформована, з певними ідеологічними переконаннями, духовно багата особистість. І величезна роль у цьому належить телебаченню. На жаль, інформаційний простір України заповнений безнаціональною, переважно чужомовною, агресивною, насильницькою, порнографічною масовою культурою”, брехливою і цинічною рекламою. Багато телекомпаній годує” молодь спримітизованими витворами, різними сурогатами, видаючи їх за модерне мистецтво, пропагує естетику зла”, денаціоналізує, зросійщує, американізує дітей, підлітків, молодь. Псевдобізнесова, псевдоринкова політика, у якій застрягло чимало телеорганізацій, аж ніяк не сприяє утвердженню високих духовних і моральних засад, українських національних ідеалів.
Основні напрями виховання молоді окреслені в Конституції України, у Державній національній програмі Освіта” та в низці законодавчо-правових документів, наприклад, у Декларації Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (грудень, 1992 р.), в Законі Про позашкільну освіту” (червень, 2000 р.), в Законі Про захист суспільної моралі від продукції, що пропагує порнографію” (листопад, 2003 р.), в указах Президента, постановах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Про роль засобів масової інформації у вихованні молодого покоління йдеться у законах Про телебачення і радіомовлення”, Про інформацію”, Про національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” та інших (ці документи широко представлені в електронній системі Інтернету під рубрикою Право”, систематизовані у збірнику документів Українське законодавство: засоби масової інформації” (2004 р.) та ін.). Виокремлено роль засобів масової інформації у процесі морального, духовного, патріотичного виховання молоді. Адже людина формується не стихійно, а під певним впливом сім’ї, колективу (навчального чи виробничого), релігії, установ культури, засобів масової інформації та інших чинників. Ми досліджуємо у контексті формування духовності молоді найпопулярніший засіб масової інформації телебачення, яке має комплекс специфічних особливостей потужного психологічного впливу на реципієнтів.
При цьому враховуємо, що протистоять дві точки зору: американська полягає в тому, що ЗМІ це винятково економічні товари і, отже, концентрація чи розширення власності мають підпадати під дію лише загального антимонопольного законодавства. Більшість опонентів у Європі намагаються захищати іншу точку зору, яку цілковито поділяє автор дисертації: ЗМІ являють собою особливий культурний і демократичний ресурс і повинні бути захищені як такі” [2, 17].
З цими точками зору пов’язані дискусії про головне призначення телебачення: для одних телебачення тільки засіб розважання та інформування... Частина дослідників переконана, зазначає професор Б.В.Потятиник, що така вже природа телебачення: все, у тому числі політичний, культурний і навіть релігійний дискурс перетворювати на шоу, на розіграш. Новини теж різновид інтелектуальної чи інформаційної розваги (infortaiment). Американський дослідник Ніл Постмен писав про це у своїй неперевершеній за критичним пафосом книзі Насмішити себе до смерті” [3, 21].
Ми стоїмо на позиції тих, хто вважає, що телебачення покликане не лише інформувати, розважати, а й виховувати. Хоча в сучасних умовах ЗМІ не можуть і не розважати, особливо це стосується телебачення і радіо. Ця функція за ними залишиться й надалі, підкреслює професор В.Й.Здоровега. Але в процесі тих соціальних змін, які відбулися на наших очах, дуже яскраво проявилася інша функція мас-медіа функція резонатора й аналізатора всіх подій, що відбуваються. Мас-медіа повинні виконувати обов’язки аналітика, який може оцінювати ті, чи інші події, не тільки інформувати, а й дискутувати, тобто виявляти різні погляди” [4].
Слушно наголошує доцент Т.Я.Лильо, що сприйняття телебачення лише як бізнесу може призвести до того, що незабаром ми переглядатимемо тільки ті програми, за які заплачено великі гроші. Головним аргументом прихильників тотальної комерціалізації засобів масової комунікації є принцип вільної торгівлі аудіовізуальними товарами, як будь-якими іншими. Однак європейські ж дослідники здебільшого виходять з того, що фільми й телевізійні програми не можна ототожнювати з такими товарами, як пральний порошок чи зубна паста. У багатьох європейських країнах електронні ЗМІ й кіно трактуються урядом й суспільством як форма вираження національної культури, тому вони стають об’єктом постійного творення культурної політики” [5].
Підкреслюємо, що із самої природи телебачення випливає його патерналістське покликання сприяти людині в тому, щоб вона ставала високоморальною, національно свідомою, культурною. Телебачення як один із видів соціальних інститутів, що належать до ЗМІ, успішно може виконувати притаманні йому функції: інформаційно-пізнавальну, просвітницько-педагогічну, естетично-розважальну, соціально-організаторську тощо.
Сьогодні необхідно науково осмислити, теоретично узагальнити позитивний досвід використання телебачення у процесі формування духовності молоді, акцентувати увагу на помилках, недоліках українських тележурналістів, виробити рекомендації щодо поліпшення підготовки телевізійних передач для молоді, які б сприяли очищенню й оздоровленню, піднесенню моральності, утвердженню національно-духовних цінностей. Адже ця проблема, такий її аспект не були об’єктом уваги науковців.
Зв’язок роботи з науковими темами, програмами. Дисертаційна робота органічно пов’язана із комплексною темою кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Телебачення і радіомовлення в процесі українського державотворення”, а також із науковими темами ОБ 232 Б Нові параметри розвитку українського публічного мовлення” (кер. проф. СербенськаО.А.) та ОБ 233 Ф Насильство в медіа: психологія впливу та педагогічні методики нейтралізації (в рамках розробки навчальних курсів з медіаосвіти)” (кер. проф. ПотятиникБ.В.), в межах яких досліджується вплив телебачення на формування духовності молоді.
Мета дослідження полягає у виокремленні та вивченні чинників впливу на формування духовності молоді, у виявленні особливостей створення програм для молодіжної аудиторії, у з’ясуванні оптимальних варіантів і механізмів духовного виховання молодих людей засобами телебачення.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
з’ясувати сутність духовності в історико-філософському аспекті;
окреслити параметри духовності й духовного світу молоді зокрема;
осмислити головні аспекти державної політики України щодо формування духовності молоді;
проаналізувати телевізійні передачі, які позитивно і негативно впливають на розвиток духовності у молодого покоління;
дослідити деякі засади, найважливіші складники духовної структури молодої людини, зокрема проаналізувати шляхи релігійного, морального, національно-патріотичного виховання молоді засобами телебачення;
визначити основні параметри телевізійних передач, які сприяють формуванню духовних цінностей молоді;
систематизувати прийоми й методи, що сприяють підвищенню впливу телебачення на формування духовності молоді;
дослідити застосування на телебаченні сучасних психолого-педагогічних технологій для підготовки молодіжних телевізійних передач.
Об’єкт дослідження молодіжні телевізійні програми і телепрограми, які прямо чи опосередковано порушують проблеми молодіжного життя.
Предмет дослідження тематичний, жанровий, типологічний, мовний аналіз телевізійних передач, які впливають на розвиток духовності молоді.
Емпіричну базу дослідження становлять телевізійні передачі загальнонаціональних телеканалів УТ 1, 5 канал”, 1+1”, Інтер”, Тоніс”, Україна”, СТБ”, ІСТV”, а також регіональних телевізійних студій.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є закони України про засоби масової інформації, про принципи діяльності та функції телебачення. Для досягнення поставленої наукової мети були використані такі методи дослідження: історичний метод застосовано для осмислення історико-філософського аспекту духовності та оцінки державної політики щодо виховання у молоді духовних потреб; концептуальний і структурний методи аналізу використано у з’ясуванні тематики і жанрової палітри телепередач; для аналізу зацікавленості молоді телевізійними передачами застосовано статистичний метод; з допомогою методу спостереження ми вивчали професійні риси телевізійних журналістів (ведучих); для вивчення ефективності впливу психолого-педагогічних чинників на поліпшення якості телепередач застосовували методи експерименту та порівняння; контент-аналіз використовували для оцінки змістового наповнення телепередач, а також застосовували описовий, системний методи та метод узагальнення.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється характером розробки теми, пов’язаної з комплексним аналізом ролі і значення сучасного українського телебачення у процесі формування духовності молоді та спробою системного осмислення програмної політики на телевізійних каналах. Як наслідок, вперше:
- в умовах Української незалежної держави зроблено спробу вивчити вплив телебачення на розвиток духовності молоді;
- проаналізовано тематику телевізійних передач, що безпосередньо чи опосередковано впливають на формування національно-духовних засад діяльності молодих людей;
- показано, що телебачення має специфічні можливості позитивно впливати на формування високої духовності основи патріотизму і громадянської зрілості молоді;
- визначено шляхи вироблення морально-психологічного імунітету до потенційно негативного впливу телебачення на молодь;
- узагальнено мовні, інтелектуальні, емоційні, жанрові особливості підготовки телевізійних передач для молоді;
- окреслено форми і методи використання телебачення у процесі духовного виховання молоді;
- запропоновано модель телевізійної програми для молоді, яка створює психологічні передумови формування духовної культури, позитивного способу поведінки;
- з’ясовано шляхи підвищення мовного, світоглядно-інтелектуального, національно-громадянського, морально-духовного рівня журналістів основи професіоналізму телевізійних працівників;
- введено в українську журналістикознавчу науку великий масив нового фактологічного матеріалу з практики функціонування молодіжного телебачення.
Практичне значення наукової роботи. Зібраний, систематизований і теоретично осмислений матеріал дисертації є основою спецкурсу Молодіжне телебачення в Україні”, що впродовж кількох років автор дисертації читає студентам факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.
Ідеї та результати дослідження можна використовувати у лекційних курсах і на практичних заняттях зі студентами факультетів і відділень журналістики, які спеціалізуються в галузі телевізійної журналістики.
Апробовані методи щодо поліпшення підготовки і підвищення ефективності молодіжних передач можуть бути використані телевізійними журналістами-практиками як для розширення тематичного діапазону передач, присвячених проблемам молоді, так і для вдосконалення циклу молодіжних програм. Результати аналізу висвітлення на українському телебаченні проблем життя молоді можуть слугувати орієнтиром щодо поліпшення реалізації державної молодіжної політики на місцях в областях, містах, районах.
Особистий внесок здобувача. Дисертація, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконані самостійно.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні, практичні й методичні положення дисертації знайшли відображення у виступах автора дисертації на науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: на четвертій міжнародній науково-практичній конференції Язык и культура” (1996 р.), організованій Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, Інститутом української мови НАН України та Фондом гуманітарного розвитку Сollegium”; на сьомій (17 18 травня 2002 року) та восьмій (24 26 жовтня 2003 року) Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях Українська періодика: історія і сучасність”, організованих науково-дослідним Центром періодики Львівської національної бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України; на міжнародній науково-практичній конференції Молодіжна журналістика в контексті глобалізаційних процесів”, яку проводив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка 19 20 квітня 2005 року; на міжнародній науково-практичній конференції Глобалізація та проблеми вітчизняного медіапростору” (10 13 травня 2005 року), організованій Міністерством освіти та науки України, відділом преси, освіти та культури посольства США в Україні на базі факультету журналістики Запорізького національного університету; на щорічних звітних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка (2001, 2002, 2003, 2004, 2005 рр.); на науковому семінарі кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (2002, 2003, 2004, 2005 рр.).
Результати наукового дослідження пройшли апробацію у лекційному курсі Молодіжне телебачення в Україні”, який автор роботи читає для студентів, що навчаються за спеціалізацією Журналістська робота на телебаченні” факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.
Основні методичні положення дисертації були апробовані під час підготовки студентами факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка (спеціалізація Журналістська робота на телебаченні”) телевізійної програми Перерва”, яку транслювала впродовж 1998 2000 років Львівська обласна державна телерадіокомпанія, а також у навчальній телепередачі-дискусії Вплив екранного насильства на світогляд молоді”, створеній за участю студентів факультету журналістики та кафедри психології філософського факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладено у 8 статтях, 5 з яких опублікованих у фахових виданнях:
1. Телевізійні серіали: психологія сприймання // Українська журналістика: історія і сучасність / Вісник Львів. ун-ту. Серія Журналістика. Вип. 20. Львів: Світ, 1997. С. 47 49.
2. Телебачення як джерело розвитку духовності молоді // Телерадіожурналістика: історія, теорія, практика, погляд у майбутнє / Зб. наук.-метод праць. Львів: Ред.-вид. відділ Львів. ун-ту, 1997. С. 44 47.
3. Виховання молоді через призму телевізійного мовлення // Телевізійна й радіожурналістика (Історія, теорія, практика: погляд у майбутнє) / Зб. наук. метод. праць. Львів: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. Вип. 2. С. 158 164.
4. Вплив телебачення на становлення національних вартостей особистості // Телевізійна й радіожурналістика / Зб. наук. метод. праць. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. Вип. 4. С. 33 38.
5. Українське телебачення і проблеми виховання молоді (за оцінками науковців та журналістів-практиків) // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повід. сьомої Всеукр. наук.-теорет. конф. Львів, 17 18 трав. 2002 року. Львів, 2002. С. 566 570.
6. Українське телебачення в процесі національної ідентифікації молоді // Телевізійна й радіожурналістика / Зб. наук. метод. праць. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. Вип. 5. С. 35 41.
7. Проблеми вияву особистості в телевізійних програмах // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повід. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф. Львів, 24 26 жовт. 2003 року. Львів, 2003. С. 509 514.
8. Державна політика України у формуванні духовності молоді // Пам’ять віків. К., 2004 . № 3 4. С. 257 248.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури.
Загальний обсяг дисертації 206 сторінок, з них 181 сторінка основного тексту; список використаних джерел і літератури (352 позиції) займає 25 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації осмислено, узагальнено наукові теорії про суть духовності, здійснено комплексний аналіз ролі українського телебачення в процесі формування духовних цінностей молодих людей, що дало змогу зробити такі висновки:
Духовність це осмислення людиною, для якої головною сутністю життя є універсальні цінності добра, краси, істини, сенсу свого буття, місця та гармонії її стосунків з природою, суспільством, сучасною технікою, інформаційним середовищем. Духовну структуру людини, народу, нації можна розглядати як діалектичний синтез світоглядної, моральної, естетичної культури, який реалізується у практичній діяльності особи і суспільства та зумовлює свободу мислення і доброчинну діяльність людини.
Формування духовності молоді складний психолого-педагогічний, політико-ідеологічний процес, який вимагає врахування: а) нових наукових досліджень про людину: про її природу, освіченість, національну свідомість; б) бурхливого розвитку електронних засобів масової інформації. Ці чинники вносять зміну в традиційну систему духовного виховання молоді. Нині в Україні об’єктивно існує попит на молоду людину, яка, крім того, що має звичайні позитивні риси (освіченість, професіоналізм, особиста чесність, відданість суспільній справі тощо), є ще й досить динамічною, творчою, амбітною, пасіонарною, максималістською щодо дотримання українських державницьких інтересів, зорієнтованою насамперед на надособистісні цінності та високі духовні ідеали.
До молоді ми зараховуємо юнаків і дівчат віком від 14 до 30 років. Саме в цьому віковому періоді інтенсивно відбувається духовне виховання, соціалізація молодої людини. Цей вік характеризується найбільшою вразливістю до зовнішніх морально-психологічних впливів, тому телебачення може здійснювати досить ефективний позитивний або негативний (прищеплювати естетику зла”) вплив на людей у цьому віці. Розв’язання проблеми духовного виховання молоді повинне бути нині пріоритетним для телебачення, для всіх ЗМІ. Стан політики й економіки визначається станом духу нації. У цьому контексті потрібно уточнювати, поглиблювати, конкретизувати молодіжну політику держави щодо виховання молоді, зокрема щодо формування її духовності. Законодавчу базу діяльності телебачення, як і всіх ЗМІ, також потрібно змінювати, щоб створити передумови для утвердження високих стандартів журналістики, адже помаранчева революція започаткувала розуміння демократії не лише як політичного, а і як духовного імперативу.
Повновартісне прилучення юнаків і дівчат до загальнолюдських морально-духовних цінностей можливе лише через виховання національної свідомості відповідно до історичних, географічних, економічних, етнографічних, психологічних особливостей української спільноти. Завдяки правдивій, об’єктивній звукозображальній інформації молоде покоління може відчути дух життя, почути голос минулого, поговорити з майбутнім, утверджуючи в собі високу духовність і моральність.
Ми виокремлюємо три структурні складники духовності, які, на нашу думку, потрібно враховувати під час підготовки телевізійних передач: 1) духовність як соціальне явище вбирає в себе духовну свідомість, духовну діяльність і духовні стосунки; 2) духовність має специфічні засоби, за допомогою яких вона регулює інтереси, а отже, поведінку людини; 3) духовність регулює інтереси людей в усіх без винятку сферах суспільно-політичного життя.
Позитивний вплив телебачення на формування духовності молоді забезпечується: а) високим професіоналізмом журналістів, основою якого є національна свідомість, моральність, громадянська позиція, здорові естетичні смаки, знання специфіки телевізійної комунікації; дотримання принципів журналістської діяльності; б) врахуванням вікових, соціальних, культурних, освітніх, професійних, національних особливостей молоді.
Усвідомлення українським суспільством потреби створення чітко продуманої, послідовної державної стратегічної програми щодо підтримки телеканалів, які сприяють утвердженню духовно-національних ідеалів, є запорукою успішної реалізації специфічних особливостей телебачення бути засобом не лише інформування, розважання, а й морального, національно-патріотичного, релігійного виховання найважливіших складників процесу формування духовності молоді.
Виховання молоді на християнських цінностях тележурналісти здійснюють, створюючи окремі сюжети на церковно-релігійну тематику й спеціальні тематичні програми, використовуючи інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні жанри, зокрема жанр документального фільму та порівняно новий телевізійний жанр проповідь. Важливу роль відіграють також коментарі, виступи, бесіди теологів, священиків. Однак багатьом журналістам, які готують релігійні програми, бракує належних знань із цієї сфери, а також професійних навиків, щоб зацікавити молодих глядачів.
Значна частина телевізійних працівників ще не збагнула комунікаційної специфіки слова у поєднанні із зображенням, глибоко не осмислила назрілу проблему духовної безпеки, оскільки морально-національному життю молодої людини, її еволюційному розвитку і навіть просто виживанню загрожують насильство, злочинність та нав’язування еталонів поведінки і стилю життя, які знецінюють прагнення чесно працювати.
Добро як моральна категорія не готовий зразок, його необхідно безперервно творити й підживлювати також і засобами телебачення. Молоді телеглядачі засвоюють взірці поведінки на телеекрані так само, як вони засвоюють певні моделі поведінки в сім’ї, у школі, у вищому навчальному закладі, у виробничому колективі, на вулиці. Негативне збудження, спричинене телеекраном, може трансформуватися в реальну агресію. Відеопродукція провокаційно агресивного змісту, яка пропагує насильство, жорстокість, порнографію, фактично блокує високе морально-духовне визрівання молодої людини. Чужомовні розважальні, пісенні телепередачі не найкращої якості породжують у частини української молоді псевдоестетичний конформізм, скептичне, а то й зневажливе ставлення до національної музичної культури, нігілізм.
Формування національно-патріотичних почуттів як духовної категорії це цілеспрямований, систематичний, регульований виховний процес. Однак телевізійні журналісти під час підготовки матеріалів не завжди враховують визначені педагогами і психологами вікові етапи формування національно-патріотичної свідомості, до яких належать: 1) етап раннього етнічного самоусвідомлення; 2) етап національно-політичного самоусвідомлення; 3) етап державно-патріотичного самоусвідомлення. Завдяки телевізійному екрану національні обряди, звичаї, традиції мають великий вплив на патріотичне виховання, оскільки завжди підтримуються силою громадської думки і, періодично повторюючись, водночас формують духовний світ молодої людини.
Телебачення має унікальні можливості для того, щоб об’єктивно оцінити минуле, утвердити у молодого покоління національну історичну пам’ять, адже історія України багата на приклади героїзму, самопожертви, високих злетів духу заради незалежності. Телевізійні нариси, есеї, документальні фільми про видатних синів і дочок українського народу політичних, державних діячів, письменників, етнографів, істориків, філософів, фольклористів, літературознавців, вчених, винахідників, господарників зворушують серце глядачів, спонукаючи їх до роздумів, позитивно впливаючи на процес національно-політичного самоусвідомлення.
Молодь переглядає різні телевізійні передачі. І не кожна з них доносить до молодих глядачів позитивну інформацію, насичену духовно-інтелектуальним змістом. На юне покоління українців також спрямована інформаційна агресія, що має на меті нав’язати чужі ідеали та інтереси; аксіологічна агресія нав’язує українцям менталітет чужих держав та їхніх народів; агресія культурна чужі звичаї, мову, психологію. За нашими підрахунками, впродовж доби на українських глядачів, серед яких значна частина молоді, спрямовують 80-85 % російськомовних телевізійних передач. Чимало телевізійних програм, що транслюють російськомовні телевізійні канали на Україну, фальсифікують історію українського народу. Національно-визвольний рух в Україні подають у специфічній російській, тобто негативній моделі інтерпретації, в істерично-звинувачувальному тоні, заперечують окремішність, автентичність українців на споконвічно русько-українській землі, намагаються максимально знизити духовно-інформаційну мобільність української нації, щоб завадити процесові національно-духовного виховання молоді.
Справжню цілісність людського життя відображає духовність, яка в нинішній період глобалізації є найвищою вартістю, основою науково обґрунтованого стратегічного спрямування розвитку національної економіки, політики, освіти, науки, культури, мистецтва тощо. Повнота висвітлення телебаченням духовних цінностей може бути забезпечена через дотримання журналістами патерналістських, психолого-педагогічних принципів:
гуманізму (в його основу закладено те, що життя людини, її свобода, здібності, творчість найвища цінність);
демократизму (рівність прав вихованця і вихователя; телевізійні програми це не готові рецепти на всі випадки життя; журналісти не повинні вважати себе найавторитетнішими людьми, а свою думку непомильною; вони мають дотримуватися принципу взаємовпливу в розвитку”);
природовідповідності (виховні заходи мають відповідати віку і здібностям молодої людини. Батьки, вчителі, викладачі повинні радити дітям, підліткам, молодим людям, які передачі доцільно їм дивитися);
культуровідповідності (під час створення передач та формування програмної сітки треба враховувати морально-психологічні особливості молодих глядачів. Засилля на українському телевізійному екрані продукції російського та американського виробництва призводить до викривлення національної свідомості);
зв’язку виховання з життям (орієнтуючи молодь на високі духовні ідеали, тележурналісти повинні враховувати сучасні реалії, наводити в передачах конкретні приклади, бо ж нерідко пафосні сюжети не мають впливу на молодь через відірваність від життя);
єдності (дотримання рівноваги: телебачення не дидактичний матеріал, а розсудливий, щирий, привабливий порадник, ровесник” молоді).
Повноцінний вплив на формування духовності молоді телевізійний матеріал справляє тоді, коли журналіст і глядач є партнерами під час комунікації. Налагодження цього психологічного контакту залежить від якості передачі, яку потрібно створювати за законами драматургії, охоплюючи задумом всі її складові частини: ті, що інформують, орієнтують, навчають, формують уявлення, цінності, естетичні смаки, спонукають до пізнання, морально-духовного самовдосконалення. На ефективність сприйняття телепропрограми глядачем впливають такі фактори, як актуальність інформації, її зв’язок з іншими повідомленнями, вербальна і візуальна єдність змісту і форми матеріалу, емоційна насиченість, дохідливість, образність і чіткість викладу.
Знання, розуміння, осмислення і застосування телевізійними працівниками під час підготовки передач таких психолого-педагогічних методів виховання, як метод прямого навчання вартостей, метод пояснення і керованої дискусії, метод виховання прикладом, метод переорієнтації зусиль, метод сугестії (навіювання), метод привчання та переконання тощо, є важливим підґрунтям підвищення професійної майстерності, поліпшення якості передач для молоді. Під час застосування цих психолого-педагогічних методів доцільно також дотримуватися принципу вікової відповідності авторів програми категорії глядачів, на яку вона розрахована. Молоді люди охочіше сприймають інформацію, поради, судження від своїх ровесників. Безперечно, інтелектуальним центром”, автором програми може бути представник старшого покоління, але ведучими повинні бути молоді журналісти. Молодіжна аудиторія негативно реагує на телевізійні передачі, у яких її нав’язливо повчають.
Найважливішими чинниками впливу телевізійного журналіста (ведучого, коментатора, кореспондента, оглядача, інтерв’юєра) на глядачів є його а)компетентність (знання з усього кола питань, які він порушує у своєму матеріалі, і спеціальні знання, що дозволяють йому мати власну думку про конкретне явище, аби дійти певного висновку, зорієнтованість на національні інтереси і духовно-моральні цінності) і б) харизматичність (зовнішність, чоловіча або жіноча привабливість, очікуваність висловлювань, дій, вміння подати себе, комунікативний стиль). Тобто повинні поєднуватися оригінальне мислення, небанальне висловлювання своїх думок, цікаве виявлення духовно-інтелектуального, національно-громадянського потенціалу. Живе телевізійне слово і зображення набувають особливого значення, коли вони наповнені добротворчою енергією, своєрідною авторською інтонацією, яка передає характер людини, її ставлення до життя, до розповіді. Зорієнтованість на духовність сприяє створенню передумов національної свідомості, гуманізму, активної життєвої позиції людини.
Засвоєння людиною світоглядних, моральних, духовних орієнтирів відбувається в молодому віці, тому ситуацію в молодіжному середовищі можна розглядати як умовну модель майбутнього українського суспільства. Висвітлення телебаченням нашої історії, культури, мистецтва, літератури, звичаїв, традицій, звільнення від упередженості, від різноманітних табу, піднесення на високий духовно-моральний щабель справжніх національних святинь, утвердження у свідомості україноцентризму, максималістської культури державотворення є дуже важливою передумовою національної злагоди, впорядкування майбутнього життя.
Після помаранчевої революції виникають умови для переходу від моделі так званої медіакратії до моделі відкритого діалогу в суспільстві, до утвердження в журналістському середовищі морально-національного, патріотично-громадянського типу мислення, що сприятиме усвідомленню телевізійними працівниками потреби в тому, аби допомогти молодим людям засобами телебачення пізнати своє національне Я”, відчути, зрозуміти, що любов до України чинник найвищого діяльного, духовно-національного самоусвідомлення, самовизначення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. ПантюкМ. Виховання підлітків у діяльності молодіжних товариств і об’єднань в західноукраїнських землях кінця ХІХ початку ХХ ст. ): Автореф. дис. ... канд. пед. наук. К., 1998. 18с.
2. Хеґі Гила. Свобода слова та інформації в засобах масової інформації в Європі: Доповідь комітету з питань культури, науки та освіти Ради Європи // Журналіст України. 2001. № 3. С.4 17.
3. ПотятиникБ.В. Медіа: ключі до розуміння. Львів: ПАІС, 2004. 312с.; Косметика замість ідеології” // День. 2004. 9 квіт.
4. ЗдоровегаВ.Й. Аналітика замість маніпуляції // День. 2005. 4 лют.
5. ЛильоТ. На узбіччі // День. 2004. 12 груд.
6. АмонашвилиШ.А. Размышления о духовной педагогике. Тбилиси: Дом Шалвы Амонашвили, 1998. 184с.
7. Аристотель. О душе // Избранные философские сочинения. М.: Наука, 1979. C. 14 46.
8. МоложановаС.В. Гуманизм: к новой системе ценностей. Минск: Беларуская навука”, 1998. 143с.
9. ОбречевГ. Проблемы философии и современное посттоталитарное общество. М.:МГУ, 1997. 249с.
10. МариновичМ. Спокутування комунізму // Сучасність. 1993. № 5. С.54 61.
11. ДжорджГ.Мід. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста / Пер. з англ. та передмова Т.Корпало. К.: Український Центр духовної культури, 2000. 165с.
12. СверстюкЄ. На землі, благословленій Апостолом. Рим-Люблін: Свічадо, 1990. 47с.
13. Рупнік Марко Іван. Духовне життя. Львів-Рим: ЛБ Академія Сentro Aletti, 1995. 302с.
14. ШалишкінаІ.В. Поняття духовності: історико-філософський аспект // Український освітній журнал. 1994. № 1. С.6 12.
15. КостенкоН., ІвановВ. Досвід контент-аналізу: Моделі та практики: Монографія. К.: Центр вільної преси, 2003. 200с.
16. Людина і світ: Підручник / Л.Губерський, А.Приятельчук та ін. К.: Український центр духовної культури, 1999. 218с.
17. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали Другої Всеукр. наук. конф. 13 14 листопада 1997 року. К.: Ін-т соціальної та політичної психології, 1997. 402с.
18. ВащенкоГ. Виховний ідеал. Полтава: Полтавський вісник, 1994. 191с.
19. ВишневськийО. Сучасне українське виховання. Львів, 1996. 284с.
20. Концепція національного виховання // Освіта. 1994. 26 жовт.
21. ФранкоІ. Іван Вишенський і його твори // Зібр. творів: У 50 т. К.: Наукова думка, 1981. Т.30. С.7 211.
22. ФранкоІ. Одвертий лист до галицької української молодежі // Зібр. творів: У 50 т. К.: Наукова думка, 1986. Т.45. С.401 409.
23. ФранкоІ. Поза межами можливого // Зібр. творів: У 50 т. К.: Наукова думка, 1986. Т.45. С.276 285.
24. ФранкоІ. Що таке поступ? // Зібр. творів у 50-ти т. К.: Наукова думка, Т.45. С.300 348.
25. ШевченкоТ. Передмова до другого видання Кобзаря” // Повн. зібр. творів: У 10 т. К.: Вид-во АН УРСР. Т. 1. С.23 29.
26. ГрушевськийМ. Про українську мову і українську школу. К.: Веселка, 1991. 45с.
27. КостомаровМ. Дві руські народності // Українська преса: Хрестоматія / За ред. д-ра філол. наук, проф.М.Ф.Нечиталюка. Львів, 1999. Т. 1: Преса Східної України 60-х років ХІХ ст. С.163 176.
28. КулішП. Голос з України // Українська преса: Хрестоматія / За ред. д-ра філол. наук, проф.М.Ф.Нечиталюка. Львів, 1999. Т. 1: Преса Східної України 60-х років ХІХ ст. С.73 74.
29. ШашкевичВ. Як ми поступали досі і як би нам дальше поступати // Українська преса: Хрестоматія / За ред. д-ра філол. наук, проф.М.Ф.Нечиталюка. Львів, 1999. Т. 1: Преса Східної України 60-х років ХІХ ст. С.402412.
30. ЧернишН.Й. Суспільна свідомість молоді. Львів: Світ, 1990. 368с.
31. АбрамовВ.І. Проблеми формування та еволюції системи цінностей особистості (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис. ... канд. філос. наук. К., 1993. 17с.
32. БагметМ.О. Проблеми формування національної самосвідомості молоді України у 60-і 80-і роки: тенденції, деформації, уроки: Автореф. дис. ... д-ра іст. наук. К., 1993. 31с.
33. ГоловатийМ.Ф. Формування державної молодіжної політики в сучасній Україні (політологічний аналіз): Автореф. дис. ... д-ра політ. наук. К., 1996. 31с.
34. МоринецьІ.М. Проблеми дивіантної поведінки молоді. Львів.: ЛДУ ім.І.Франка, 1994. 245с.
35. БоришевськийМ.Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості К. 2004 64с.
36. ЯрошенкоВ.М. Формування гуманістичних цінностей у політичній свідомості молоді. Автореф. дис. ... канд. політ. наук. Одеса, 2002. 18с.
37. ЗдоровегаВ.Й. Свобода, відповідальність, професіоналізм // Українська журналістика: генезис і сучасні проблеми. Вісн. Львів. ун-ту: Сер. журналістика. 1992. Вип. 17. С.3 9.
38. ЗдоровегаВ.Й.Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. 2-ге вид., перероб. і допов. Львів: ПАІС, 2004. 268с.
39. ІвановВ. Політика і мас-медіа як вагомі сили суспільного розвитку // Наук. записки Інституту журналістики. К., 2000. Т. І. С.72 79.
40. КвітС. Основи герменевтики. К.: Видавничий дім КМ Академія”, 2003. 192с.
41. КузнецоваО.Д. Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження трансформації незалежних видань України, регулювання моральних порушень. Львів: Світ, 1998. 412с.
42. ЛизанчукВ., КузнецоваО. Методи збирання і фіксації інформації в журналістиці. Львів: ЛДУ ім. І.Франка. 1991. 95с.
43. ЛизанчукВ. Телебачення і радіо у вихованні учнів. К.: Знання, 1985. 48с.
44. ЛосьЙ.Д. Школа ненависті й негативізму чи речник гуманістичних вартостей // Українська журналістика: генезис і сучасні проблеми. Вісн. Львів. ун-ту: Сер. журналістика. 1992. Вип. 17. С.12 21.
45. МащенкоІ. Міфи і реалії телерадіоефіру. К.: Агентство ТРК, 2001. 265с.
46. МоскаленкоА. Теорія журналістики. К.: Експрес-об’ява, 1998. 333с.
47. ПетрівТ. Журналіст і політик в умовах деформованого мас-медійного середовища України // Публіцистика і політика. Зб. наук. праць. К., 2001. Вип.2. С.75 78.
48. Петрів Т. Інформаційні процеси в контексті глобалізації. К.: Грамота, 2003. 48с. (Сер. Б-ка журналіста-міжнародника”).
49. ПотятиникБ. Медіа: ключі до розуміння. Львів: ПАІС, 2004. 312с.
50. РізунВ. Загальна характеристика масової інформаційної діяльності. Лекція перша Київ. нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка, 2000. 25с.
51. СлісаренкоІ. Мас-медіа і міжнародні процеси // Публіцистика і політика: Зб. наук. праць. К., 2001. Вип.2. С.26 33.
52. ХропкоІ. Ефір і громадська думка. К.: Знання, 1987. 47с.
53. ЧічановськийА. Новина в журналістиці. К.: Грамота, 2003. 48с. (Сер. Б-ка журналіста-міжнародника”).
54. ШаповалЮ. Телевізійна публіцистика. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2002. 233с.
55. ШклярВ. Мас-медіа і утведження демократії // Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра. К., 1997. С.55 95.
56. ШклярВ. Мас-медіа і виклики нового століття. К.: Грамота, 2003. 48с. (Сер. Б-ка журналіста-міжнародника”).
57. ЗавгородняЛ.В. Стереотипи породження та сприймання журналістського твору: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2003. 20с.
58. ПетренкоВ. Телевидение и психология // Телевидение: вчера, сегодня, завтра. М., 1986. 202с.
59. ШерковинЮ. Психологические проблемы массовых информационных процесов. М.: МГУ, 1973. 218с.
60. КапелюшнийА. Девіатологія мас-медіа: Практикум. Львів: ПАІС, 2000. 342с.
61. МасенкоЛ. Мова і політика. К.: Соняшник, 1999. 100с.
62. МасенкоЛ. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. К.: Вид. дім КМ Академія”, 2004. 163с.
63. ПогрібнийА. Розмови про наболіле, або Якби ми вчились так, як треба... К.: Просвіта, 2000. 186с.
64. ПономарівО. Українська мова в ефірі й на телеекрані // Українська мова й література в школі. 1994. № 5. С.29 35.
65. СербенськаО.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 216с.
66. СербенськаО.А. Основи мовотворчості журналіста в інтерпретації Івана Франка: Тексти лекцій. Львів, 1992. 112с.
67. СербенськаО.А. Феномен звукового мовлення // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук.-метод. праць. Львів: ЛНУ. Вип.3. 2000. С.349 358.
68. ФедикО. Мова як духовний адекват світу (дійсності). Львів: Місіонер, 2000. 198с.
69. ФедикО. Слово. Дух. Нація. Львів: ВПК ВМС”, 2000. 206с.
70. ЯцимірськаМ. Культура фахової мови журналіста. Львів: ПАІС, 2004. 332с.
71. БурмакаМ. Технологія створення контактної телевізійної програми в контексті українського телебачення: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2004. 20с.
72. ГоянВ. Інформаційна телевізійна програма: типологічна характеристика, параметри діяльності журналіста: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1999.
19с.
73. ДмитровскийЗ. Телевизионная информация: специфика, формы, методика (на материалах Украинского телевидения): Автореф. дис. ... канд. филол. наук. К., 1996. 16с.
74. КириловаО. Концепція персонального журналізму у пресі Сполучених Штатів Америки (історія формування та сучасний аспект проблеми): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2004. 20с.
75. КриворучкоС. Професійна етика журналіста на сучасному етапі розвитку демократії в Україні: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К.,
2003. 20с.
76. СеражимК. Дискурс як соціолінгвальний феномен сучасного комунікативного простору (методологічний, прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспекти: на матеріалі політичного різновиду українського масово- інформаційного дискурсу): Автореф. дис. ... д-ра філол. наук. К., 2003. 32с.
77. СимонінаН. Формування образу політичного лідера засобами телебачення (вітчизняний і світовий досвід): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2004. 24с.
78. СлісаренкоІ. Аналіз та прогноз у висвітленні міжнародної тематики українських ЗМІ: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1996. 16с.
79. ФедорівТ. Телевізійні новини в політичній комунікації України: жанрова типологія, технологія виробництва, взаємодія з аудиторією: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2004. 18с.
80. ФінклерЮ. Мас-медіа як соціальний інститут: Особливості взаємин з владою: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук. К., 2004. 32с.
81. ЧілачаваТ. Сучасні інформаційні технології як чинник оптимізації журналістсько-редакційної діяльності: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2004. 20с.
82. ЩербатюкТ. Украинское телевидение как тип республиканской телевизионной программы. Формирование и современные тенденции развития: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. К., 1982. 23с.
83. ПенчукІ. Регіональне телебачення і радіомовлення у контексті формування національної свідомості молоді: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2003. 19с.
84. ФедикО. Мова як духовний адекват світу (дійсності). Львів: Місіонер, 2000. 300с.
85. АмосовН. Разум, человек, общество, будущее. К.: Институт развития человека, 1995. 211с.
86. Християнська етика: Методичний посібник. Львів: Управління освіти Львівської облдержадміністрації, 1997. 102с.