СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ПОРТРЕТИСТИКА: жанрова диференціація і поетика

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

На правах рукопису
Воронова Мальвіна Юріївна

УДК 070: 82 — 92 = 161.2

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ПОРТРЕТИСТИКА:
жанрова диференціація і поетика
Спеціальність 10.01.08. — журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Шкляр Володимир Іванович,
д.філол.н., професор

Київ — 2006

ЗМІСТ
Вступ.................................................................................................................3
Розділ 1. Портрет як жанр.............................................................................10
1.1. Історіографія жанру портрета................................................................10
1.2. Генезис та еволюція жанру.....................................................................18
1.3. Портрет — самостійний публіцистичний жанр....................................39
Висновки до розділу......................................................................................58
Розділ 2. Класифікація публіцистичних портретів......................................60
2.1. Літературний портрет.............................................................................65
2.1.1. Літературно-критичний портрет.........................................................67
2.1.2. Літературно-біографічний портрет.....................................................79
2.1.3. Критико-біографічний портрет...........................................................89
2.2. Політичний портрет..............................................................................109
2.2.1. Власне політичний портрет і міжнародний політичний портрет....120
2.2.2. Політичний портрет і портрет політика: спільне і відмінне............125
2.3. Історичний портрет...............................................................................131
2.4. Мистецький портрет.............................................................................137
2.5. Професійний портрет............................................................................142
2.6. Соціальний і соціологічний портрети, автопортрет ..........................143
Висновки до розділу....................................................................................145
Розділ 3. Поетика публіцистичного портрета............................................148
3.1. Гранична природа публіцистичного портрета....................................148
3.2. Способи і засоби відображення характеру в портреті........................157
3.3. Образ автора в публіцистичному портреті..........................................160
3.4. Текстотворчі особливості публіцистичного портрета........................164
Висновки до розділу....................................................................................173
Висноки........................................................................................................176
Бібліографія.................................................................................................180

ВСТУП

У сучасних журналістикознавчих дослідженнях портрету відмовлено у самостійності, дослідники, відносячи його в ряд нарисової групи, яка фактично зникла зі шпальт видань, позбавляють цей жанр функціональної незалежності і поетичної самобутності, хоча він є одним із найдавніших жанрів в історії публіцистики і одним із найбільш розповсюджених і популярних жанрів сучасності. За своїм функціональним діапазоном портрет є унікальним жанром: від біографічного інформування про особистість — до осягнення її духовної сутності та виділення індивідуальної домінанти; портрет виконує інформаційну, політико-пропагандистську, просвітницьку, естетичну та креативну функції. Жанр характеризується стійким об’єктом зображення, який обумовлює всі портретні різновиди і, разом з тим, об’єднує їх у цілісне текстове утворення із характерною структурою, сформованою концепцією та аутентичними характеристиками, індивідуалізуючи, сприяє гуманізації публіцистики, яка дедалі більше стає жорстко інформаційною, уніфікованою і антигуманістичною
Фактичне, дійсне, буквально матеріальне існування жанру портрета на шпальтах ЗМІ є вже достатньою підставою для його дослідження з метою вивчення його функціональних і текстотворчих особливостей, незважаючи навіть на присутність чи відсутність теоретичних досліджень з даної проблеми. Сам процес портретування настільки багатовимірний, а різновиди портретів — різноманітні, що дослідження жанру, будь-якого аспекту типології чи поетики є вмотивовано необхідним і доцільним.
Крім того, жанр портрета не є новим, він має свій генезис і сформовані аутентичні характеристики. Існує незаперечна теоретична необхідність дослідження публіцистичного портрета, який ще жодного разу в історії і теорії публіцистики не розглядався як особливе текстове утворення, тоді як в інших формах мистецтва він давно займає обґрунтовані незалежні позиції. В сучасних жанрових концепціях дослідники відносять портрет до нарисової групи, наслідуючи радянську традицію, скоріше, за звичкою, а не за практичним досвідом. Це стосується і вітчизняних робіт, наприклад: „Журналистика и журналисты” В.Моїсеєва [184], „Основи журналістики” І.Михайлина [182] і зарубіжних досліджень: „Жанры периодической печати” О.Тертичного [274], „Очерк: теория и методология жанра” [131] М.Л. Кіма. Не заперечуючи вагомий внесок радянського журналістикознавства в теорію та історію вітчизняної журналістики, все ж не можна погодитися з тим, що нарис залишився достоту таким, яким він був за радянські часи, і що портрет, як і раніше, має виключно нарисову форму. Принаймні аналітичний метод у політичному і літературно-критичному портреті свідчить про існування відмінних від нарисових портретних зразків.
Протягом останніх десяти років цей жанр в ЗМІ значним чином еволюціонував і змінив своє місце у системі жанрів, вийшовши на перші позиції серед рейтингових жанрів, таких як: стаття, інтерв’ю та рецензія.
Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена сучасним „спалахом” цього жанру, але разом з тим пов’язана з мотивами позачасовими, самою теоретичною необхідністю розробки цілісної концепції жанру, який має тривалу історію, не маючи при цьому теоретичної основи.
Комплексне системне дослідження портрета відсутнє. У тих небагатьох теоретичних роботах, які дотичні до окресленої теми, портрет розглядався як елемент художнього тексту (Б.Галанов „Искусство портрета” [60]), як необхідний результат (наслідок) біографічної розповіді (Д.Жуков „Биография биографии” [105]), як естетична категорія (М.Андронікова „Об искусстве портрета” [3]). У тих дослідженнях, де портрет розглядався як жанр, відсутній узагальнюючий погляд, який би об’єднував всі типи портретів і всі етапи процесу портретування. Окремі дослідження присвячені літературному портрету, який відноситься до жанрів літературної критики: І.Велієв „Литературный портрет: его функция и типология” [46], Ф.Білецький „Жанрові форми літературної критики” [21]. В інших роботах портрет розглядається як вид нарису: Т. Беневоленьска „Портрет современника: очерк в газете.” [18], Г. Колосов „Поэтика очерка” [143], М.Стюфляєва „Человек в публицистике” [269]. Немає жодного дослідження, в якому б усі типи портрета, представлені в ЗМІ, були вивчені з метою виявлення характерних ознак жанру в цілому (жанроутворюючих факторів), класифікації портретних типів (в тому числі їх залежності від стилістики видання), методів і засобів творення жанру (поетики). Необхідність такого дослідження є очевидною.
У ході дослідження було виявлено серйозну проблему єдності термінології. Оскільки портретом називають: 1) опис зовнішності людини, 2) образ в художньому творі, 3) зображення людини в мистецтві, 4) публіцистичний жанр — суперечки навколо терміну та його змісту серед дослідників не вщухають.
Для термінологічної єдності необхідно наполягати на універсальності процесу портретування. Досліджуючи окремо літературні, соціальні, мистецькі, історичні, професійні портрети, слід наголосити, що всі портрети є проявом одного явища — зображення (відтворення різними засобами) людини. За будь-якими способами портретування залишається постійним об’єкт — людина; і постійна мета — відтворення людини в найбільш характерних її рисах. Відтак, з філологічної точки зору „портрет” є багатозначним словом з корінним, первинним, основним значенням. Ця багатозначність є водночас і першим свідченням багатомірності явища.
У сучасних жанрових дослідженнях портрета недостатньо вивчене взаємопроникнення і кордони жанрів, таких як: портрет нарис, портрет біографія, портрет інтерв’ю, портрет стаття. Для теорії портрета конче необхідно визначити стрижень жанру, що виділило б його з-поміж інших жанрів як окрему, самобутню форму. Сучасні портрети свідчать про гнучкість жанру, який легко адаптує елементи інших форм, пристосовуючи їх для реалізації своєї мети. Проблема домінування і адаптації в жанрі портрета також знаходиться в площині основних теоретичних завдань даної наукової роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація „Сучасна українська портретистика: жанрова диференціація і поетика” здійснена в рамках загальної бюджетної теми: „Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01 БФ-045-01), та у межах наукової програми кафедри міжнародної журналістики: „Українська журналістика в контексті світової”. Публіцистичний текст залишається провідним предметом сучасних журналістикознавчих досліджень, оскільки саме текст (друкований чи озвучений усно) становить раціоналістично-матеріальне функціонування інформаційного простору, є джерелом та ілюстрацією тенденцій і проблем в системі масової комунікації. Дослідження публіцистичного портрета як складового елемента вітчизняного інформаційного простору (і в порівнянні зі світовим досвідом) є вмотивованим, доцільним і взаємопов’язаним із загальними журналістикознавчими науковими пошуками.
Мета і завдання дослідження. Виходячи з окреслених теоретичних і практичних потреб, мета полягає у доведенні гіпотези незалежності портрета в системі публіцистичних жанрів та у диференціюванні портретних видів. Відповідно до поставленої мети, завдання даного дисертаційного дослідження полягає в наступному: з’ясувати концепт жанру; сформулювати визначення жанру; розробити класифікацію жанру портрета; розмежувати портрет і різні дотичні до нього жанри; дослідити методи і засоби творення кожного окремого портретного типу, композиційні і стилістичні особливості; розробити на основі досліджених композиційно-змістових блоків схеми жанру для практичного вжитку.
Предметом вивчення є жанр портрета в періодиці (тексти різноманітних ЗМІ) та окремі портретні збірники і портрети-книги.
Об’єктом вивчення є сам процес портретування (зображення, відтворення, характеризування) засобом слова; філософське сходження зображення до психологічно-естетичного процесу пізнання людини.
Джерельною базою даної наукової роботи є:
1. ЗМІ за період 1995 2005 рр. (деякі зразки належать до більш раннього періоду, вони використані з метою унаочнення тенденції, методу чи прийому, тобто вони є генезисною ілюстрацією). З метою виявлення портретних зразків було досліджено газети: „Дзеркало тижня”, „День”, „Киевский телеграф”, „2000”, „Коммерсант”, „Столичные новости”, „Українське слово”, „Україна молода”, „Сегодня”, „Вечерние вести”, „Киевские ведомости”, „Галицькі контракти”; „Літературна Україна”, журнали: „ПІК”, „Корреспондент”, „Експерт”, „Україна”, „Публичные люди”, „Дніпро”, „Вітчизна”, „Дивослово”, „Українська мова і література в школі”, „Політологічні читання”, „Жінка”, „Женский журнал”, „Натали”, „Космополитен”, „Караван”, „Наш”);
2. Окремі видання (збірники портретів та портрети-книги);
3. Теоретичні дослідження: ті, що прямо стосуються обраної теми — жанру портрета в публіцистиці і ті, які є дотичними до теми, — містять аналіз портрета як естетичної категорії чи як елементу тексту. Теоретичні дослідження, використані в роботі, часовими рамками не обмежені.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження визначена системою принципів (наукова об’єктивність, комплексність, достовірність, історизм) і методів. У роботі застосовані наступні методи: аналітичний та історико-порівняльний методи. За їх допомогою були вивчені основні структурні елементи текстів сучасних портретів, що, в свою чергу, дало підстави зробити висновки про жанроутворюючі фактори портрета, які виділяють його в системі жанрів, не дозволяють розчинитися в них та характеризують як текстову цілісність, характерне утворення з набором усталених ознак.
Системно-типологічний метод дозволив окреслити основні типи портретів та розробити класифікацію портретів.
Наукова новизна. Дисертаційне дослідження є першою спробою системного, комплексного аналізу жанру портрета на тлі української публіцистики. Портрет є одним із найдавніших публіцистичних жанрів, який попри значні часові, ідеологічні та текстологічні зміни в публіцистиці, до сих пір зберігає свій стрижень — гуманістичний рух у напрямку пізнання сутності кожної окремої особистості в історії людства. У своїй еволюції портрет незмінно залишається джерелом історичної пам’яті про людей і час.
Наукове дослідження портретистики вже давно назріло і в контексті часу (останні роботи, присвячені портретам, датуються 70-ми рр.), і в контексті сфери — публіцистики (тут комплексних досліджень не існує зовсім; тільки поодинокі дослідження нарису, та окремо — літературних портретів). Новизна даного дисертаційного дослідження є очевидною, як в часових межах, так і в теоретичних, оскільки цілісний текст портрет досі не було досліджено.
Практичне значення наукової роботи. Дане наукове дослідження має соціокультурну цінність, розкриваючи естетичну основу жанру портрета як особливої форми інтелектуальної, соціальної, креативної діяльності публіциста. Разом з тим наукова робота може бути практично корисною тим журналістам, які б хотіли спробувати працювати в цьому жанрі, оскільки містить детальний аналіз текстотворення кожного окремого різновиду жанру. Оцінка естетичного рівня, змістової і композиційної досконалості (і недосконалості) окремих портретних публікацій, сподіваємося, буде корисною всім, хто хотів би покращити якість своєї творчої діяльності, зокрема, і якість портретування.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, опубліковані статті, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконані самостійно.
Апробація результатів дослідження. Про різні аспекти дисертаційного дослідження доповідалося на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: „Глобалізація та проблеми вітчизняного медіапростору” (Запоріжжя, 11-12 травня 2005); „Вплив ЗМІ на мовну свідомість сучасників” (Київ, 30 березня 2005); „Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения” (СПБ, 20-21 квітня 2005); „Журналістыка — 2005: на скрыжаванні часу і прасторы” (Мінськ, 1-2 грудня 2005); „Коммуникация в современном мире” (Воронеж, 31 жовтня 1 листопада 2005). Матеріал дисертації може бути використаний (і використовується автором) при викладанні практичних дисциплін: „Теорія журналістики”, „Теорія і практика журналістської творчості”, „Методи і прийоми журналістської творчості”, „Проблематика ЗМІ: політична журналістика”, „Поетика журналістського твору” та спецкурсів.
Публікації. Результати дослідження представлено у семи публікаціях, з них чотири статті опубліковано у фахових виданнях, три — в збірках тез за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура дисертаційного дослідження зумовлена поставленими науково-дослідними завданнями і включає вступ, три розділи, висновки та список бібліографічних джерел (316 позицій). Загальний обсяг тексту дисертації — 179 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Для висунення гіпотези незалежності публіцистичного портрета було декілька вагомих передумов. Раціонально-матеріалістична передумова: функціонування в пресі окремих текстових утворень з позначкою „портрет”, „літературний портрет”, „політичний портрет”, „штрихи до портрета”, „ювілейний портрет” (і постійна кількісна градація їх), які виходили за традиційні положення про портретний нарис (який вже було виокремлено в теорії журналістикознавства) і, відповідно, вимагали іншого називання і теоретичного перегляду. Філософсько-естетична передумова: виокремлення портрета як самостійної категорії в межах інших видів мистецтв (в образотворчому мистецтві та в фотографії). Словесні засоби мають не менше можливостей зображення людини, аніж названі мистецтва, що також служить на користь гіпотези незалежності словесного/публіцистичного портрета. Генезисна передумова: портрет як цілісне текстове утворення формувався протягом всієї історії вітчизняної публіцистики та в контексті світового становлення і розвитку інтелектуально-естетичної думки, сьогодні має цілком сформовану типологічну систему. Текстологічна передумова: портрет є одним із тих жанрів, який однозначно визначає і виокремлює з-поміж інших жанрів об’єкт зображення і такий жанроутворюючий тандем як „об’єкт — мета” (об’єкт — людина, мета — зображення людини задля її духовного пізнання), змістова якість якого обумовлює методи, підходи, прийоми і засоби творення кожного тексту.
1. Наслідком дослідження емпіричного матеріалу став виділений загальний концепт жанру — „об’єкт-мета".
Об’єкт зображення (тобто персонаж) обумовлює наступні концептуальні засади тексту: змістове тло (літературна творчість — в літературно-критичному портреті; політична діяльність — у власне політичному портреті; біографічні відомості — в портреті політика, літературно-біографічному портреті, тощо); способи вивчення персонажа (критико-текстологічний спосіб — літературно-критичний портрет; дослідницько-пошуковий спосіб — історичний портрет; соціологічний спосіб — професійний портрет і т.д.); методи творення (аналітичний метод — політичний, літературно-критичний, критико-біографічний портрети; нарисовий — портрет політика, історичний, професійний портрети); функціональні особливості (просвітницька функція — міжнародний політичний портрет, мистецький портрет, інформаційно-розважальна функція — мистецький, професійний портрети, рекламна функція — політичний портрет).
У ході дослідження було виявлено теоретичні передумови домінування портрета над будь-якими методами, що лежать в основі жанру на підставі первинної, аутентичної, історичної мети (завдання) — зображувати, відтворювати, пізнавати людину. Виділення завдання, що становить корінь самого процесу портретування, дозволило об’єднати розрізнені, на перший погляд, прояви портретування в єдину типологічну систему. А об’єкт зображення став критерієм диференціації жанру.
2. Виходячи з концепту жанру, було сформульоване загальне визначення публіцистичного портрета, спільне для всіх його типів. Під публіцистичним портретом ми розуміємо цілісний текст, в якому відтворено конкретну людину, її зовнішність, риси характеру, діяльність, події життя з метою створення цілісного її образу, достовірного та впізнаваного.
3. Виділений концепт і сформульоване загальне визначення портрету, дозволили долучити до єдиної класифікації ті портретні різновиди, які тривалий час були осторонь, зокрема, всю гілку літературних портретів, історичний та творчий (мистецький) портрети. Загальна диференціація жанру портрета відбувалася на основі загальної системи принципів: на підставі якості персонажа — об’єкта (як творчого, суспільно вагомого, носія ідей, тощо); на підставі диференціації методів відтворення персонажа в тексті; на підставі функціональних особливостей; на підставі екстраполяції загально публіцистичних вимог до кожного різновиду портретів.
У науковій роботі побіжно було сказано про портрети, що належать різним типам ЗМІ, різняться технічно й функціонально, становлячи окрему класифікацію (за типом ЗМІ: телепортрети, радіопортрети, друковані портрети), але детально ця класифікація повинна розроблятися в межах різних видів ЗМІ.
4. Стійкий концепт портрета дозволив довести методологічну еклектичність жанру, що сприймалася іншими дослідниками як „підлеглість” його іншим жанрам. Задля досягнення основної мети (завдання) — зображення і створення рухливого, пластичного образу, використовуються: біографічний, нарисовий, есеїстичний методи та метод інтерв’ю (одноосібно чи в комбінації).
Тривалий час суттєвою перешкодою до виокремлення портрета в самостійний жанр була його належність до нарисової групи. Шляхом зіставлення і порівняння жанротворчих особливостей нарису і портрета було виявлено наступне: 1) радянський нарис як цілісний текст, персонажем якого є пересічна людина, в сучасних ЗМІ не представлений; 2) персонажами сучасних портретів є переважно загальновідомі особистості творчих професій (літератори, митці) і суспільно значущі особи (політики, відомі історичні фігури); 3) деякі портретні різновиди (політичний, літературно-критичний портрети) характеризуються аналітичним методом творення; 4) нарисовий метод зображення персонажу застосовується у тих випадках, коли портретист зосереджується на відтворенні характеру героя, не аналізуючи його творчість і способи втілення в ній особистості.
5. У ході дослідження поетики жанру було виявлено високий ступінь структурної обумовленості (тобто наявності стійких композиційно-змістових блоків в кожному портретному різновиді), але, водночас, і структурної розкутості жанру. Публіцистичний портрет є імпровізаційним жанром, що робить його відкритим для росту, новаторства і залучення індивідуально-авторських стилів.
Еклектика і діалектика жанру, обумовлені концептом „об’єкт — мета зображення”, проявляються в пограничному співвідношенні різних засад, як то: критичного, наукового, публіцистичного, соціологічного, літературного, мемуарного; в суміжності поетичного вираження героя і автора в межах одного тексту; в способах неодмінного контекстуально-аналітичного пізнання об’єкта і поетичного його втілення в тексті і т.д.
6. У межах даної наукової праці були розроблені типові портретні схеми на основі повторюваних в емпіричному матеріалі композиційно-змістових структур. Безумовно, вони є тільки навчально-ознайомчим знаряддям, але не шаблоном для механічного використання. Публіцистичний портрет є жанром імпровізаційно-поетичним, в якому неприпустимі механічні підходи зображення, адже мова йде про відтворення духовної сутності людини і про створення історичної пам’яті людства в іменах, яка, в кінцевому результаті, є наслідком публіцистичного портретування.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Акименко А. Успех среди депрессии („Передовиками” бизнеса становятся предприимчивые женщины) // День. — 2004. — №63. — 8 апреля
2. Алданов М. Портреты. — М.: Издательство Захаров, 2006. — 688 с.
3. Андроникова М. Об искусстве портрета. — М.: Искусство, 1975. — 326 с.
4. Андроникова М. Портрет. От наскальних рисунков до звукового фильма. — М.: Искусство, 1980. — 423 с.
5. Андрухович Ю. Василь Стус: самотність серед мавп // День. — 1998. — №1. — 5 січня
6. Андрухович Ю. Остання втеча з Парижа (Й.Рот) // День. — 1999. — №94. — 27 травня
7. Андрухович Ю. Століття одинака (В.Набоков) // День. — 1999. — №73. — 22 квітня
8. Антонян Д.А. Анализ особенностей портрета в различных изданиях // Вестник МГУ. Сер. Журналистика. — 1986. — №6. — С. 87-95
9. Асатуров С. Ліон Фейхтвангер — на початку шляху // Дзеркало тижня. — 2001. — №40. — 13-19 жовтня
10. Бабенко І.М. Жанрова диференціація і поетика українського істо-ричного оповідання XIX — початку ХХ століття: Автореф. дис... канд. філол.наук: 10.01.01. / Дніпропетровський національний університет. — Дніпропетровськ, 2005. — 20 с.
11. Бадрак В. Я був янголом і дияволом краси // Дзеркало тижня. — www.zn.kiev.ua./nn/show/366/32684
12. Банківська Н., Яковець А. „Я вибрала долю... а не вірші”. Ліні Костенко — 75 // Дзеркало тижня. — 2005. — №10. — 19-25 березня
13. Басараб М. У кожного часу є свій Бродський // Політика і культура. — 2001. — №5. — С. 20-21
14. Батенко Т. Політичний портрет Б.Гориня. — К.: Укр. Респ. партія, 1994. — 24 с.
15. Белецкий М. Завтра Тони Блера // Столичные новости. — 2002. — №9. — 12-19 марта
16. Белецкий М. Серб — не молод (С.Милошевич) // Столичные новости. — 2001. — №32. — 04-10 сентября
17. Белецкий М. Тефлоново-кашемировый канцлер // Столичные новости. — 2002. — №2. — 16-21 января
18. Беневоленская Т. Портрет современника. Очерк в газете. М.: „Мысль”, 1983. 134 с.
19. Бердичевская М. Богдан Ступка // Корреспондент. — 2003. — № 32. — 22 ноября
20. Білецький О.І., Дейч О.Й. Т.Г. Шевченко. Літературний портрет. — К.: Держлітвидав УРСР, 1961. — 214 с.
21. Білецький Ф.М. Жанрові форми літературної критики. — Дніпропетровськ, 1998. — 52 с.
22. Біловол К.Д. Хто він, Олександр Царенко. — Суми: Коз. вал., 2002. — 73 с.
23. Блажко Е. А він був поетом... з нагоди ювілею Леоніда Вишеславського // Дзеркало тижня. — 2004. — №11. — 20-26 березня
24. Блажко Е. Степ і білі хмари Олександра Сизоненка // Дзеркало тижня. — 2003. — №36. — 20-26 вересня
25. Блажко Э.А. Судьбы и время. — К.: КМЦ «Поэзия», 2001. — 263 с.
26. Болабольченко А.Б. Три долі: Модест Левицький, Петро Стебницький, Макс. Славинський. — К.: „Літопис”, 1999. — 84 с.
27. Бондаренко К. Атланти і каріатиди з-під „даху” Президента. — Львів: Кальварія: Дзига: Радіо Ініціатива „Нова хвиля”, 2000. — 183 с.
28. Бондаренко С. Сто лет забвения (Ю.Яновский) // Киевские ведомости. — 2002. — №192. — 5 сентября
29. Брюховецький В.С. Микола Зеров: літературно-критичний нарис. — К.: Радянський письменник, 1990. — 307 с.
30. Бурбан А., Бурбан В. Мельпомена української сцени (М.Занькове- цька) // Дзеркало тижня. — 2004. — №31. — 7-13 серпня
31. Бурбан В. „Будьте человечнее в жизни всеобщего озверения”. Несвоєчасний Максим Горький // Дзеркало тижня. — 2003. — №12. — 29 березня 4 квітня
32. Бурбан В. Володар світу, створеного власною уявою (Конан Дойл) // Дзеркало тижня. — 2004. — №20. — 22-28 травня
33. Бурбан В. Життя і пророцтва „моряка в сідлі”. Штрихи до ювілейного портрета Джека Лондона // Дзеркало тижня. — 2001. — №2. — 13-19 січня
34. Бурбан В. Затінений геній. До 190-річчя від дня народження М.Ю. Лермонтова // Дзеркало тижня. — 2004. — №42. — 16-22 жовтня
35. Бурбан В. Лицар Франції, громадянин світу // Дзеркало тижня. — 2002. — №8. — 2-8 березня
36. Бурбан В. Українка, мати Українки // Дзеркало тижня. — 2004. — №30. — 31 липня-6 серпня
37. Буркатов Б.А. Подих сучасності. Статті й портрети. — К.: Радянський письменник, 1975. — 215 с.
38. Бурляй Ю.С. Основи літературно-художньої критики. — К., 1985. — 247 с.
39. Бурмака В.П. Діяльне добро: про життя і діяльність художників і медиків. — Х.: Вемс, 2001. — 102 с.
40. Бурсов Б. И. Критика как литература. — Л.: Лениздат, 1976. — 320 с.
41. Бутєва А. Янгол із Мессилону (Л.Гіш) // День. — 1999. — №116. — 8 липня
42. Валерия Заклунная — актриса и политик: Портрет-хроника с отступлениями и комментариями / А.А.Чичановский (авт.- сост.). — М.: Славянский диалог, 2002. — 335 с.
43. Василик М.А., Вершинин М.С. Політологія: Словарь-справочник. — М.: Гардарики, 2000. — 807 с.
44. Васильєв С. Страстный путь (М.Заньковецкая) // Столичные новости. — 2004. — №29. — 10-16 августа
45. Ващенко О. Особливості дискурс-портрета Віктора Ющенка (на матеріалах газет „Україна молода”, „Киевский телеграф”, „Дзеркало тижня” // Журналістика: Науковий збірник / За ред. Н.М. Сидоренко. — К.: Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту імені Т. Шевченка, 2004. — Вип. 3. — С. 76-84
46. Велиев И. Литературный портрет: его функция и типология. — Баку: Элм, 1986. — 159 с.
47. Вергелис О. Лиз — это диагноз (Л.Тейлор) // Киевские ведомости. — 2002. — №44. — 27 февраля
48. Вергелис О., Вербицкая Л., Сергиенко Т. Славы Мгновения (В.Ти-
хонов) // Киевские ведомости. — 2003. — №26. — 7 февраля
49. Вернигора Н.М. Василь Дурдинець — політик, міністр, людина. — К.: Бібліотека українця, 2000. — 157 с.
50. Волкова О.Р. Лексические средства создания политического портрета (на примере российских и украинских президентських выборов 2004 года) // Коммуникация в современном мире: Материалы Всероссийской научно-практической конференции аспирантов и студентов „Журналистика, реклама и святи с общественностью: новые подходы” (31 октября — 1 ноября 2005г.). — Воронеж: Воронежский государственный университет, Факультет журналистики, 2005. — С. 172-174
51. Волков-Ланнит Л.Ф. Искусство фотопортрета. — З-е изд., испр. и доп. — М.: Искусство, 1987. — 271 с.
52. Воронова М.Ю. Авторська позиція і авторське „я” в політичних портретах-книгах // Наукові записки Інституту журналістики. — К., 2003. — Т. 13. — С. 59-65
53. Воронова М.Ю. Литературный портрет. Критико-публицистическая природа жанра // Журналістыка — 2005: на скрыжаванні часу і прасторы: Матэрыялы 7-й Міжнароднай навук.-практ. канф. (1-2 снежня). — Мінск, 2005. — С. 269-271
54. Воронова М.Ю. Методи творення літературних портретів // Образ. — К., 2004. — Інститут журналістики. Випуск 5. — С. 48-53
55. Воронова М.Ю. Политический портрет. Иллюстрация PR- культу-
ры в Украине // Коммуникация в современном мире: Материалы Всероссийской науч.-практ. конф. аспирантов и студентов «Журналистика, реклама и связи с общественностью: новые подходы» (31 октября 1 ноября 2005 г.). — Воронеж: Воронежский государственный университет, 2005. — С. 93-96
56. Воронова М.Ю. Портрет и биография // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тезисы межвуз. науч.-практ. конф. / Под. ред. В.И. Конькова. — Спб.: Роза мира, 2005. — С. 119-121
57. Воронова М.Ю. Портрет і біографія. Гранична сутність жанрів // Наукові записки Інституту журналістики. — К., 2004. — Т. 17. — С. 44-50
58. Воронова М.Ю. Сучасна портретистика. Проблема жанру // Наукові записки Інституту журналістики. — К., 2002. — Т. 8. — С. 145-149
59. Ворошилов В.В. Журналистика. — СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. — 64 с.
60. Галанов Б.Е. Искусство портрета. — М.: «Советский писатель», 1967. — 207 с.
61. Гамсахурдиа И.И. Штрихи к портрету А. Омельченко. — К.: Вир., 1999. — 76 с.
62. Ганжа Л. Аргументы максималистки (Кира Муратова отметила свое 70-летие премьерой фильма «Настройщик»). — Телекритика. — 2004. — листопад
63. Георгиев В. Подсечка для премьера // Вечерние вести. — 2002. — 5 октября
64. Герасимчук Т. Тріщав граніт науки (О.Рибачук) // Україна молода. — 2005. — №057. — 30 березня
65. Гессе Г. Письма по кругу. — М.: Прогресс, 1987. — 400 с.
66. Гетьманець М.Ф. Сучасний словник літературознавчих термінів. — Х.: Ранок: Веста, 2003. — 157 с.
67. Гід журналіста. Збірка навчальних матеріалів. — К., 1998. — 96 с.
68. Гинзбург Л. О старом и новом: статьи и очерки. — Л.: Советский писатель, 1982. — 423 с.
69. Голендер Е. За життя: публіцистика. — Ужгород: Патент, 2003. — 79 с.
70. Горохов В.М., Пельт В.Д. Мастерство журналиста. — М.: Изд-во Московского университета, 1977. — 263 с.
71. Горький Максим О литературе. — М.: Советский писатель, 1953. — 867 с.
72. Гринберг О. Капли датского короля (Х.-К. Андерсон). // Столичные новости. — 2005. — №12. — 05-11 апреля
73. Гриценко О. Суспільство, держава, інформація. — К.: нац. ун-т ім.. Т.Шевченка. — 2001. — 165 с.
74. Гриценко О., Шкляр В. Основи теорії міжнародної журналістики. — К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. — 304 с.
75. Гришина С.В. Українська публіцистика 60-х і 90-х років ХХ століття в контексті національного відродження (ідеї і тенденції): Автореф. дис... канд. філол.наук: 10.01.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка Інститут журналістики. — К., 2004. — 20 с.
76. Гриценко О., Шкляр В. Преса і політика: проблеми, концепції, досвід. — К.: Інститут журналістики Київського національного університету ім.. Т. Шевченка, 2000. — 71 с.
77. Гром’як Р.Т. Історія української літературної критики (від початків до кінця 19 століття): Посібник для гуманітарних ф-ів вищ. навч. закладів. — Т.: Підручники & посібники, 1999. — 224 с.
78. Гупало С. Висока хвороба М.Гоголя // Дзеркало тижня. — 2003. — №13. — 5-11 квітня
79. Гуцало Є. Українці в гречці (літературні мініатюри). — К.: Вид-во ЛУ, 1996. — 15 с.
80. Дацюк О.О. Особливості жанрової еволюції сучасної художньої біографії: Автореф. дис... канд. філол.наук: 10.01.06 / Київський національний університет ім.. Т.Г. Шевченка. — Рівне., 1997. — 16 с.
81. Дидро Д. Эстетика и критика. — М.: Художественная литература, 1980. — 658 с.
82. Десятерик Д. Останній електричний пес століття (Б.Гребенщиков) // День. — 1999. — №48. — 17 березня
83. До дискусії про журналістську етику: зб. статей. — К.: ООО „Актив-Плюс”, 2002. — 79 с.
84. Довгаль С. Як відмінник Турчинов прийшов на Криворіжсталь // Україна молода. — 2005. — №033. — 22 лютого
85. Довгаль С. Як студент Червоненко працював охоронцем на автобазі // Україна молода. — 2005. — №038. — 1 березня
86. Долганов В. Мортаделла не спешит на покой // Столичные новости. — 2004. — № 10. — 23-29 марта
87. Донцов Д. Поетка вогненних меж. Олена Теліга. — Торонто, 1953. — 95 с.
88. Донцов Д. Поетка українського рісорджімента. — Львів, 1922. — 35 с.
89. Дружбинский В. Константин Паустовський, каким его помню... // Зеркало недели. — 2002. — №25. — 6-12 июля
90. Дубинянська Я. Голос із прекрасного далека (К.Буличов) // Дзеркало тижня. — 2003. — №37. — 27 вересня 3 жовтня
91. Дубинянська Я. Життя як чернетка. Рік тому загинула Ніка Турбіна // Дзеркало тижня. — 2003. — №17. — 8-16 травня
92. Дубинянська Я. Легенда про Гріна // Дзеркало тижня. — 2002. — №26. — 13-19 липня
93. Дубинянська Я. Маленька поетеса з величезним бантом (І.Одоєвцева) // Дзеркало тижня. — 2002. — №19. — 25-31 травня
94. Дубинянська Я. Передчуття часу (І.Єфремов) // Дзеркало тижня. — 2002. — №38. — 5-11 жовтня
95. Дубинянська Я. Поза часом і простором (О.Бердник) // Дзеркало тижня. — 2003. — №16. — 26 квітня-7 травня
96. Дубинянська Я. „Хтось чорненький” 21 березня — 60-ті роковини від дня смерті Ольги Кобилянської // Дзеркало тижня. — 2002. — №11. — 23-29 березня
97. Дубинянська Я. Червоні виноградники в Арлі (Ван Гог) // Дзеркало тижня. — 2003. — №11. — 22-28 березня
98. Дубинянская Я. Шекли и ностальгия // Зеркало недели. — 2005. — №15. — 23 апреля-6 мая
99. Дудар Є.М. Українці мої, українці. — К.: Бібліотека українця, 2001. — 189 с.
100. Дуцик Д. Політична журналістика. — К.: Вид. дім „Києво-Моги- лянська акад.”, 2005. — 138 с.
101. Еникеева Д. Диагноз: политик: Российская политическая элита глазами психіатра-сексопатолога / Д. Еникеева. — М.: ООО „Издательство Астрель”: ООО „Издательство АСТ”: ООО „Транзит книга”, 2004. — 333 с. — (Психосексуальный портрет).
102. Жежера В. Майстер мін з годинниковим механізмом (В.Малахов) // День. — 1999. — №130. — 20 липня
103. Жихарь Л. Социально-психологический портрет современного студента-журналиста // Коммуникация в современном мире: Материалы Всероссийской научно-практической конференции аспирантов и студентов „Журналистика, реклама и святи с общественностью: новые подходы” (31 октября — 1 ноября 2005г.). — Воронеж: Воронежский государственный университет, Факультет журналистики, 2005. — С. 14-17
104. Жінка як текст / Упор. Таран Л. — К.: „Факт”, 2002. — 206 с.
105. Жуков Д. Биография биографии. Размышления о жанре. — М.: Советская Россия, 1980. — 135 с.
106. Жуковський В.О. Слави не шукали. — К.: Ук-на, 2000. — 157 с.
107. Жулинський М. Із забуття в безсмертя. — К.: „Дніпро”, 1990. — 447 с.
108. Журбина Е.И. Искусство очерка. — М.: «Советский писатель», 1957. — 221 с.
109. Журбина Е.И. Повесть с двумя сюжетами: о публицистической прозе. — М.: «Советский писатель», 1979. — 376 с.
110. Журбина Е.И. Теория и практика художественно-публицистических жанров. Очерк. Фельетон. — М.: «Мысль», 1969. — 399 с.
111. Журналистика и литература: Сб. науч. раб. — М.: Изд-во Моск-го ун-та, 1972. — 289 с.
112. Зборовська Н. Моя Леся Українка. — Тернопіль: Джура., 2002. — 227 с.
113. Засепская Л.И. Творцы ХХ века: любовь и судьба. — СПб.: КАРО, 2002. — 208 с.
114. Залюбовская М. Молния Марии Башкирцевой // Зеркало недели. — 1997. — №46. — 15-21 ноября
115. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості. — Л.: ПАІС, 2000. — 180 с.
116. Здоровега В.Й. У майстерні публіциста. Проблеми теорії, психології, публіцистичної майстерності. — Л., 1969. — 179 с.
117. Зелюк Ю. Як піонер Луценко поцілив шайбою у годинник Воронцова // Україна молода. — 2005. — №037. — 26 лютого
118. Зеров М.К. Українське письменство. — К.: „Основи”. — 2003. — 130 с.
119. Іваненко О. Марія. — К.: Радянський письменник, 1973. —655 с.
120. Історія української преси. Хрестоматія: навчальний посібник
/ Упоряд., автор іст-біогр. нарису та приміт. О.Г. Мукомела. — К.: Наша культура і наука, 2001. — 352 с.
121. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб’єкти формування громадської та національної свідомості). — К.: Смолоскип, 2000. — 92 с.
122. Каплий С. Окаянная женщина (М.Цветаева) // Зеркало недели. — 2003. — №38. — 4-10 октября
123. Кармазіна М. Говорімо про Лесю // Дзеркало тижня. — 2003. — №5. — 8-14 лютого
124. Кармазіна М.С. Леся Українка. — К.: Вид. дім „Альтернативи”, 2003. — 414 с.
125. Карпенко В. Поодинці вмирають, виживають — гуртом. —К.: газета „Вечірній Київ”, „Просвіта”, 1995. — 208 с.
126. Каспрук А.А. Леся Українка. — К.: Держлітвидав, 1963. — 114 с.
127. Качкан В.А. Грона любові: портрети і новели. — К.: „Український письменник”, 1993. — 268 с.
128. Квіт С. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. К.: Видавничий центр „Київського університету”, 2000. — 260 с.
129. Квіт С. Основи герменевтики: Навч. посібник. — К.: Видавничий дім „КМ Академія”, 2003. — 191 с.
130. Ким М.Н. Очерк: Теория и методология жанра: Учеб. пособие. — Спб., 2000. — 168 с.
131. Ким М.Н. Технология создания журналистского произведения. — СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. — 320 с.
132. Кипиани В. Мелкий бес (В.Рабинович) // Киевские ведомости. — 2002. — №37. — 19 февраля
133. Кирилюк Є.П. Мужнє слово поетеси. — К.: „Знання”, 1971. — 64 с.
134. Кирилюк Є.П. Т.Шевечнко. Життя і творчість. — К.: „Дніпро”, 1979. — 266 с.
135. Кирюхін Е., Кирюхіна М. Олександр Турчинов — сірий кардинал Юлії Тимошенко // Україна. — 2003. — № 3. — С. 12
136. Киянський Д. Він вмів зробити об’єктив суб’єктивним // Дзеркало тижня. — 2000. —№41 — 8-14 жовтня
137. Клочко Д. Великий Карл, що програв свій час // День. — 1999. — №238. — 23 грудня
138. Кобилецький Ю. Літературні портрети. — К.: ДЛВ, 1960. — 350 с.
139. Кобо Х. Сто дней Хосе Сапатеро // Столичные новости. — 2004. — 10-16 августа
140. Колесник П.Й. Іван Франко. — К.: „Дніпро”, 1964. — 175 с.
141. Колесник П.Й. Степан Руданський. — К.: „Дніпро”, 1971. — 111 с.
142. Колосов Г.В. Искусство публіцистики. — Алма-Ата: „Казахстан”, 1968. — 272 с.
143. Колосов Г.В. Поэтика очерка: Учеб. Метод. пособие к спецкурсу „Проблема сов. очерка”. — М.: Изд-во Моск-го ун-та, 1977. — 77 с.
144. Комишанченко М.П. Михайло Старицький. — К.: „Дніпро”, 1968. — 112 с.
145. Комишанченко М.П. Ольга Кобилянська. — К.: 1963. — 48 с.
146. Комов Ю.А. Портреты без рамок. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 2003. — 368 с. — (Тайны истории в романах, повестях и документах).
147. Кононенко Е. Поверх строк (А.Нотомб) // Столичные новости. — №46. — 23 декабря 2003 — 12 января 2004.
148. Корконосенко С.Г. Основы теории журналистики. — СПб., 1995. — 304 с.
149. Корнющенко І.П. Було, було: цікаві бувальщини з життя письменників Сумщини і тих, хто працював у цьому краї. — Суми: Коз. вал., 2001. — 59 с.
150. Коротаевский С. Консерватор-оптимист (Давид Кемерон — новое лицо британських тори) // Киевский телеграф. — 2005. — №50. — 16-22 декабря
151. Короткова С. 70 років життя — 7 фільмів, 17 років мовчання (Е.Клімов) // Дзеркало тижня. — 2003. — №44. — 15-21 листопада
152. Короткова С. Той, хто вмів пам’ятати (Л.Філатов) // Дзеркало тижня. — 2003. — №42. — 1-7 листопада
153. Коцюба О. Співачка рідного краю (до 135-річчя Уляни Кравченко) // Вітчизна. — 1996. — №5/6. — С. 118-121
154. Крайній І. Що ріднить Степана Гавриша з олігархами? // Україна молода. — 2004. — №6. — 15 січня
155. Крижанівський С.А. Ми пізнавали неповторний час: портрети, есе, спогади. — К.: Радянський письменник, 1986. — 203 с.
156. Кульбовський М.М. З подільського кореня. — Хмелин.: НВП „Евріка” ТОВ, 2003. — 197 с.
157. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. — Львів: Кальварія, 1996. — 221 с.
158. Куценко Л. Боян степової Елледи. — Кіровоград, 1993. — 55 с.
159. Лавріненко Ю. Штрихи до портрета Є. Маланюка // Українська мова і література в школі. — 1991. — № 1. — С. 59-64
160. Лапікура В., Лапікура Н. Кагал 2004. К.: МАУП, 2004. 80 с.
161. Лемешева Л. И пораженье от победы ты сам не должен отличать (Ю.Ильенко) // Столичные новости. — 2004. — № 8. — 02-9 марта
162. Линовицький В.М. Григорій Стаценко. — К.: ВК ТОВ „Тандем”, 2002. — 175 с.
163. Литвин В.М. Леонід Кравчук: політик і людина. Штрихи до політичного портрету // Політологічні читання. — 1995. — №1. — С. 192-223
164. Литвин В.М. Украина: политика, политики, власть (на фоне политического портрета Л. Кравчука). — К.: Изд. дом «Альтернативы», 1997. — 334 с.
165. Літературознавчий словник-довідник / Гром’як Р. Ковалів Ю. та ін. / — К.: ВЦ „Академія”, 1997. — 752 с.
166. Лоза Р. Невиконане замовлення. К.: „Такі справи”, 2002. 95 с.
167. Луканов Ю. Третій президент. Політичний портрет Леоніда Кучми. — К.: „Такі справи”, 1996. — 128 с.
168. Любченко А. Його таємниця. — Париж: Б.в., 1966. — 66 с.
169. Макин Е. Главная тайна президента Белоруссии // Столичные новости. — 2002. — №37. — 04-10 октября
170. Мартинович М. П’ять портретів Валерія Марченка // Українське слово. — 1997. — 23 жовтня
171. Марусык Т. Замкнутый круг (В.Пидмогильный) // Зеркало недели. — 1997. — №45. — 7-14 ноября
172. Махун С. Дмитро Донцов: „Вільний улан” української національної ідеї // Дзеркало тижня. — 2004. — №12. — 27 березня- 2 квітня
173. Махун С. Доктор Фаустус ХХ ст.. Лев Термен, який випередив час — „не більше, не менше” // Дзеркало тижня. — 2004. — №46. — 13-19 листопада
174. Махун С. Дуайт Девід Ейзенхауер: „закутий у лати лицар” // Дзеркало тижня. — 2004. — №17. — 30 квітня-15 травня
175. Махун С. Князь Свидригайло — авантюрист чи державотворець // День. — 1999. — №45. — 12 березня
176. Мащенко О. Король без королевства (Міхай I) // Дзеркало тижня. — 2001. — №31. — 18-22 серпня
177. Мегела І. Видатні постаті європейської історії. К.: Видавець Карпенко В.М., 2005. — 164 с.
178. Мелещенко А. Портретная галерея журналиста-международника. — К.: Изд. Паливода А.В., 2005. 216 с.
179. Мельник В. Із математиків — у хірурги (М.Поліщук) // Україна молода. — 2005. — №034. — 23 лютого
180. Мельник Я. Сила вогню і слова: літературні портрети. — К.: Рад.письм., 1991. — 229 с.
181. Мигаль О.: портрет у реальностях часу. — Львів: Каменяр, 2003. — 146 с.
182. Михайлин І. Основи журналістики. К.: ЦУЛ, 2002. — 284 с.
183. Михайлюта О. Ложа преси. Нариси, статті, інтерв’ю (творча майстерня журналіста: постаті, діалоги, роздуми). — К.: „Журналіст України”, 2002. — 343 с.
184. Моисеев В.А. Журналистика и журналисты. — К.: Дакор., 2002. — 400 с.
185. Моисеев В.А. Портрет делового человека в публицистике. — К.: Политиздат Украины, 1980. — 119 с.
186. Мориак Ф. Не покоряться ночи: Художественная публицистика. — М.: Прогресс, 1986. — 432 с.
187. Моруа А. В поисках Марселя Пруста: Биография. — Спб.: Лимбус Пресс, 2000. — 384 с.
188. Моруа А. Литературные портреты. — М.: „Прогресс”, 1970. —
454 с.
189. Москаленко А.З., Качкан В.А. С чем идем к людям (размышления о современной публицистике). — К.: Лыбидь, 1990. — 160 с.
190. Москалец К. Выше правды (М.Рыльский) // Столичные новости. — 2005. — №10. — 22-28 марта
191. Москалець К. Людина на крижині: літературна критика та есеїстика. — К.: Критика, 1999. — 253