ТИПОЛОГІЯ СУЧАСНОЇ ПРЕСИ СХІДНОЇ УКРАЇНИ

brief description

Дніпропетровський національний університет

На правах рукопису

Гурьєва Сніжана Анатоліївна

УДК 070(477.54/.62)

Типологія Сучасної преси
Східної України

Спеціальність 10.01.08 Журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Демченко Володимир Дмитрович,
доктор філологічних наук, професор

Дніпропетровськ 2006

Зміст
Вступ........................................................................................................... 3

Розділ І. Типологія друкованих ЗМІ України в умовах формування комунікативної системи незалежної держави
1.1 Методологічні передумови типологічного аналізу національної газетно-журнальної періодики ......................10
1.2 Типологічні особливості регіональної преси України та їх осмислення вітчизняним і зарубіжним журналістикознавством......................................................... 31

Розділ ІІ. Типологічні характеристики газетної періодики східних областей .................................................................. 47
2.1 Громадсько-політична преса регіону та її особливості.......48
2.2 Типологія ділових видань...................................................... 65
2.3 Рекламна та рекламно-інформаційна преса.......................... 85

Розділ ІІІ. Основні типи журналів Сходу України
3.1 Видання для жінок та чоловіків...........................................107
3.2 Рекреативні журнали та їх різновиди..................................130
3.3 Релігійна преса регіону та її особливості............................142

Висновки............................................................................................... 158

Вступ
Актуальність дослідження зумовлена принциповими змінами в концепції формування і трансформації типологічної структури засобів масової інформації незалежної України. Незважаючи на труднощі суспільного, політичного та економічного характеру, які переживає країна, розбудовуючи незалежність, саме преса активно сприяла і продовжує сприяти відходу у минуле одностайності тоталітарного режиму через утвердження альтернативного сприйняття та оцінки подій у політиці, економіці, соціальній та духовній сфері, культурі, освіті тощо.
Разом із тим фактично утворена нова багаторівнева система національної преси загальноукраїнської, регіональної, місцевої ще не стала предметом дослідження вітчизняного журналістикознавства. Окремі аспекти розвитку сучасних українських ЗМІ представлено в роботах В.Й.Здоровеги, В.Ф. Іванова, І.В. Крупського, В.В. Лизанчука, І.Л. Михайлина, А.З. Москаленка, В.В. Різуна, Н.М. Сидоренко, Ю.Е. Фінклера, А.А. Чічановського, В.І. Шкляра та інших, але поки що практично не ставилось питання про системне вивчення вітчизняних медіа у всіх типологічних проявах з урахуванням системних факторів, особливо соціально впливових.
Такий підхід необхідно застосувати для дослідження регіональної преси, де, з одного боку, сповна і доволі часто (навіть раніше, ніж у загальнонаціональному масштабі), були реалізовані можливості, що їх відкривали відновлення державності України та вибір демократичного шляху розвитку, а, з іншого, виникли ускладнення, які зумовили становище цієї преси між її новим статусом і тиском державних органів та вседозволеністю комерційних структур. Тобто на часі комплексне вивчення тих рис, що вирізняють ЗМІ як тип комунікації, інформаційної діяльності, а також типологічний аналіз різних видів періодики.
Для такого аналізу вперше обрано пресу Східної України історичний регіон, що об’єднує сьогодні три економічно та промислово розвинуті східні області (Донецьку, Луганську та Харківську), для яких характерні спільна історична доля, суспільно-політичні, економічні, соціальні та соціокультурні реалії, характерні для нашого часу. Сучасна друкована преса цього регіону взагалі ще не була предметом наукового вивчення ні в окремих проявах, ні в системно-типологічному плані. Здійснена розвідка дозволить скласти певне уявлення про те, як суспільні процеси, що відбуваються в регіоні, своєрідно відбиваються в його пресі, а також як у ній віддзеркалюються загальноукраїнські тенденції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження безпосередньо пов’язане з науковими розробками факультету систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету. Тема дисертації є складовою частиною комплексної наукової теми «Сучасний стан теорії та практики масової комунікації в Україні та за її межами» №ФСЗМК 36-04, затвердженого вченою радою факультету (протокол №4 від 28.11.2003).
Мета роботи здійснити комплексний аналіз типологічної структури друкованих засобів масової інформації Східної України та інтегрального результату її функціонування. Концепція наукової роботи передбачала розв’язання таких завдань:
- проаналізувати сутність, специфіку, основні особливості та складові системи друкованих ЗМІ Східної України;
- вивчити друковані ЗМІ регіону як особливий тип комунікаційної діяльності, який має спільну якісну визначеність, що відрізняє його від інших видів комунікації;
- з’ясувати умови виникнення та розвитку основних типів друкованих видань Східної України, визначити їх цільову аудиторію та соціальне-економічне підґрунтя подальшого функціонування;
- схарактеризувати особливості основних типів регіональних видань з урахуванням їх громадсько-політичної редакційної, економічної, інформаційної, аудиторної, технологічної діяльності;
- визначити основні громадсько-політичні, соціальні та економічні фактори типологічної трансформації регіональної періодики;
- здійснити аналіз впливу на типологічну структуру друкованих ЗМІ регіону процесу концентрації та монополізації української преси;
- дослідити предметно-тематичну та інформаційну спрямованість регіональних видань як важливий фактор їх типологічної диференціації;
- на основі проведеного аналізу з’ясувати вплив на структурні та типологічні модифікації друкованих ЗМІ змін у регіональних умовах розподілу праці, територіальних спільнотах, утвердженні ринкових відносин та демократичних перетворень;
- дослідити роль різних типів друкованої преси Східної України у процесах державотворчої політичної, соціальної, духовної, культурної інтеграції регіону як невід’ємної частини українського суспільства.
Об’єктом аналізу стала медіатипологія, тобто структурно-типологічні особливості друкованих ЗМІ як особливої комунікативної системи та їх відмінності від інших типів масової комунікації.
Предметом дослідження є базові типологічні характеристики найбільш розповсюджених видів друкованої преси Східної України та визначення їх специфічних ознак у контексті інформаційних відносин в Україні.
Методологічна основа та методи загальнонаукового дослідження. Методологія дисертаційної роботи базується на системному підході, дотримання якого дозволяє глибше зрозуміти функціонування типологічної структури регіональних друкованих ЗМІ у сучасному інформаційному процесі, виявити особливості кореляції між процесами глобалізації у сфері комунікації та адаптованими формами національної та локальної ідентичності, детально проаналізувати механізми впливу преси цього регіону країни на демократичні трансформації українського суспільства. Порівняльно-історичний метод дозволив простежити розвиток комунікативних процесів в окремо взятому регіоні від періоду набуття Україною незалежності, розглянути специфіку друкованих ЗМІ як особливого виду комунікативної діяльності, що сформував різні типи друкованих медіа зі своїми функціональними ознаками.
Поєднання ретроспективного, ситуативного та перспективного підходів дало можливість простежити історично та національно зумовлені тенденції розвитку преси в Україні, виокремити регіонально зумовлені особливості їх громадсько-політичного, економічного, соціального, духовного та культурного розвитку, вивчити ті елементи національної системи ЗМІ, які найбільш повно виявили себе в регіоні, адаптувались до його специфіки та трансформувались під її впливом.
Описовий метод у поєднанні з аналітичним дозволив схарактеризувати різні типи друкованої преси та особливі, лише їм притаманні риси, пов’язані з виконуваною кожним із них функцією та задоволенням громадських потреб у формуванні духовного та громадсько-політичного потенціалу регіону й суспільства в цілому.
Наукова новизна дисертації визначається тим, що вперше в українському журналістикознавстві предметом комплексного аналізу стали типологічні особливості сучасної друкованої преси Східної України та вивчена її роль у політичних та соціальних трансформаціях українського суспільства як на рівні регіону, так і на загальнонаціональному рівні. Наукова новизна полягає в тому, що в роботі:
- розглянуто специфіку типології регіональних друкованих засобів масової інформації у контексті всієї інформаційної системи українського суспільства та її взаємодії з глобальними комунікаціями;
- досліджено сутнісні ознаки та основні компоненти, що формують систему медіатипології та визначають типологічну структуру кожного її виду;
- співвіднесено типологічну структуру друкованих ЗМІ регіону з відповідними видами загальнонаціональної преси та визначено характер адаптації та трансформації певних ознак на регіональному рівні;
- сформульовано основні функції регіональної журналістики як комунікативної системи та особливості реалізації її основних рис відповідно до особливостей регіону та громадських настроїв, що в ньому домінують;
- визначено залежність типологічної системи друкованої преси регіону від сучасних інформаційних та комунікаційних технологій, економічної сфери суспільства, що активно реформується;
- установлено, що з огляду на незавершеність демократичних перетворень в українському суспільстві, недостатньо розвинуті ринкові відносини та значну соціальну неоднорідність суспільства регіональні видання функціонують не стільки заради задоволення інформаційних потреб співгромадян, скільки з метою впливу на аудиторію в корпоративних інтересах фінансово-промислових груп;
- доведено, що плюралізм преси та швидкий розвиток на рівні регіонів не звільнив її від авторитарного тиску з боку влади та домінування в інформаційній сфері адміністративного ресурсу (особливо до і під час «помаранчевої революції»);
- з”ясовано, що на рівні регіонів політичні, економічні, господарчі фактори не вплинули на демократичні процеси розвитку регіональної журналістики та її дієвість.
Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в поглибленні дослідницького дискурсу щодо особливостей розвитку та способів функціонування української друкованої преси, її регіональних відмінностей та характеристики типологічної структури. Дисертація не лише розширює уявлення про типологічну перебудову регіональної преси країни, але й пов’язує формування нових типів та моделей газет і часописів з громадсько-політичними, соціальними, економічними, професіонально-інтелектуальними та аудиторними факторами, які суттєво впливають як на формування системи преси в цілому, так і на життєздатність кожного із видань.
Матеріали та висновки дисертації можуть бути використані при узагальненні методики прогнозування розвитку українських медіа, перспектив розширення спектру регіональних видань та їх участі в подальшій демократизації українського суспільства.
Одержані результати доцільно використати у подальшій розробці теоретичних засад та принципів дослідження друкованої преси як типологічної системи, а також для викладання лекційних курсів «Основи журналістики», «Теорія і методика журналістської творчості», «Сучасна друкована преса» та відповідних спецкурсів для студентів, що навчаються за напрямком «Журналістика».
Особистий внесок здобувача. Постановка й вирішення всього комплексу завдань дисертації, опубліковані наукові статті, у яких викладено основні положення дослідження, виконані авторкою самостійно.
Апробація роботи. Дисертація обговорювалась на розширеному засіданні кафедри журналістики Дніпропетровського національного університету. Основні положення та результати дослідження викладено в доповідях на щорічних підсумкових наукових конференціях Дніпропетровського національного університету (2003-2005 рр.), на міжнародних науково-практичних конференціях «Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик ХХІ століття» (Дніпропетровськ, 11-12 листопада 2003 р.), «Українська журналістика та закономірності розвитку сучасного світового інформаційного простору» (Дніпропетровськ, 18-19 листопада 2005 р.), ІІ Міжнародній конференції «Сучасний комунікаційний дискурс» у Київському міжнародному університеті (Київ, 15-16 лютого 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Глобалізація та проблеми вітчизняного медіапростору» (Запоріжжя, 10-13 травня 2005 р.), «Сучасні журналістські технології та зарубіжний досвід», (Сімферополь, 20-30 вересня 2005 р.). Основні положення дисертації використовувались автором під час педагогічної практики в Дніпропетровському національному та Сумському державному університетах для викладання курсів «Основи журналістики» та «Сучасна друкована преса».
Публікації. Авторкою особисто підготовлено й опубліковано 6 наукових статей загальним обсягом 3 друк. арк. Усі вони опубліковані у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації зумовлена логікою наукового дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації становить сторінок, із них сторінок список використаних джерел у вигляді посилань (найменувань).

bibliography

Висновки
Проаналізувавши сучасний стан і типологічні особливості друкованої преси Східної України, можна зробити такі висновки. Руйнування тоталітарної радянської імперії і виникнення на її теренах незалежних держав мало серйозні наслідки для розвитку засобів масової комунікації. Головний з них загибель радянської медіапіраміди, де у жорсткій залежності одна від одної знаходились всі ЗМК від газети Правда”, яка вінчала піраміду, до районок” та багатотиражних газет, що становили її підніжжя. Натомість виявилось, що в незалежній Україні раніше ніж загальнонаціональний інформаційний ринок сформувались часто ізольовані один від одного регіональні ринки ЗМК. Преса Східної України представляє один із таких найбільш виразних та показових інформаційних ринків.
Це відносно нове для української преси явище, яке зумовлює її трансформації сьогодні, можна визначити як регіоналізацію, що знаменує перехід вітчизняних медіа від вертикальної моделі розвитку до горизонтальної. Спричинили саме такий шлях трансформації української преси не лише суттєва різниця економічного розвитку різних регіонів країни, а й місцеві видання, які, звільнившись від опіки центру, стали реальними конкурентами загальнонаціональних видань, оскільки їх інформація, а трохи пізніше і реклама виявились набагато ближчими до інтересів і запитів місцевої аудиторії. Таким чином, за рахунок регіоналізації виникнення десятків і сотень різноманітних видань у регіонах відбулося не скорочення національного інформаційного ринку, а, як об’єктивно засвідчує наведений у додатку реєстр видань трьох областей Східної України, його розширення за рахунок приросту саме регіонального інформаційного простору та урізноманітнення його інформаційного продукту.
Така тенденція при всій її національній специфіці стала віддзеркаленням загальних тенденцій, характерних для глобальної світової журналістики. Наслідками цього загального вектора розвитку на рівні регіональної преси нашої країни стали:
- скорочення загального числа читачів друкованої преси (особливо громадсько-політичного та політичного спрямування), повернення друкованої преси до її історичної функції інформувати, аналізувати та розважати невеликі групи читачів, яких об’єднує спільний соціальний статус, освітній та інтелектуальний рівень, спосіб життя. Зазначена трансформація сприяла перетворенню частини газет у спеціалізовані тижневики, що розраховані виключно на цільову аудиторію;
- перенесення читацьких симпатій з преси загальнонаціональної, центральної на місцеву, що підтверджують дані про відсоток регіональних газет у загальній кількості українських періодичних видань (понад 60 %) і про сукупний наклад регіональних і місцевих видань (близько 70 %) та динаміка накладів передплати;
- розвиток спеціальних регіональних моделей столичних і транснаціональних видань для адаптації як до інформаційних, так і до рекламних потреб конкретного регіону;
- підвищення частки безкоштовних або частково сплачуваних газет і журналів за рахунок розвитку рекламних та рекламно-інформаційних видань, а також колективної чи корпоративної передплати;
- зменшення кількості людей, що читають газети щоденно, у зв’язку з цим скорочення накладів громадсько-політичної преси, партійної преси та малотиражних місцевих газет і розвиток щотижневиків різноманітного спрямування;
- активний розвиток видань, розрахованих на цільову аудиторію, що сприяє подальшій сегментації регіональної преси;
- регіоналізація преси спричинила появу ланцюгових” видань, які об’єднують сильним брендом випуски в регіонах (Теленеделя”), та спроби регіональних медіа набути загальнонаціонального статусу.
Зазначені тенденції, які виявляються у пресі Східної України, є найважливішими ознаками сучасного ринку друкованих видань України. Разом із тим низька купівельна спроможність населення та його незначна (порівняно зі столицею чи західними регіонами) громадянська активність призводять до зменшення читачів суспільно значущої преси. Звідси не просто зменшення її питомої ваги в загальному обсязі того, що читає населення Східної України (до 20-30 подібних видань на 1 тисячу читачів), але й той факт, що 80 % приватних видань у цій сфері є збитковими. Звідси перетворення більшої частини друкованих ЗМІ в областях Східної України у супровід реалізації інших видів бізнес-інтересу. У громадській сфері він тісно пов'язаний з політикою (звідси новітній афоризм: ЗМК в Україні не бізнес, а політика), у бізнесовій з різними сферами фінансової чи господарської діяльності (банки, страхові компанії, торгівля різними групами товарів, туризм тощо).
Відходячи від колишньої радянської пірамідальної структури преси, українські видання (як це колись відбулось із західноєвропейськими) переживають розподіл на якісні, адресовані еліті суспільства, та масові, що орієнтуються на невибагливого читачі. Як засвідчив аналіз преси Східної України (у тому числі таких важливих у масштабах всієї країни фінансово-економічних та культурних центрів як Харків та Донецьк), якісні аналітичні видання рівня Дзеркала тижня” (у громадсько-політичній сфері) чи Бізнесу” (у діловій, фінансово-економічній сфері) у регіоні поки що відсутні.
До серйозного аналітичного рівня прагне ділова преса регіону. Хай вона поки що поступається столичним виданням. Проте намагається відповідати не лише запитам місцевих політичних чи економічних еліт (віддзеркалюючи одночасно їх сучасний стан), а й потребам більш широкої аудиторії, яка обіймає представників середнього класу, що активно формується в регіоні.
Розвиток цієї групи ЗМК свідчить про певну стабілізацію та передбачуваність регіонального ринку преси, змушує редакції та видавців більш уважно ставитись до аудиторії, її запитів та соціодемографічних характеристик, які суттєво змінились за роки незалежності. Можна твердити, що регіональна преса знаходиться на порозі серйозної якісної еволюції, яка пов’язана із змінами в редакційній політиці та ментальності журналістів і редакторів. Від нормативної, навіть директивної позиції: Ми самі знаємо, що потрібно нашому читачеві”, видавці друкованої преси починають відмовлятись. Втрата провідних позицій різко політизованою пресою, що домінувала на українському інформаційному ринку в перші роки незалежності, відхід на другорядні ролі партійних видань, тепер, певно, чекає масову, бульварну журналістику, яка сповна використала економічну ситуацію початку 90-х рр. та емоційний спад після набуття країною незалежності.
Відзначаючи процеси еволюції преси, що особливо помітні на регіональному рівні, зважаємо на хоч і скромний, але все ж таки процес зростання прибутків пересічних українців (особливо в обласних центрах та потужних промислових містах), а також відродження все ще сильної у нас традиції та культури читання. Ось чому поволі зростає попит на якісну пресу (не лише ділову, фінансово-економічну, а й літературно-художню та культурологічну) і спадає інтерес до бульварних видань. У регіонах зникають напівпорнографічні часописи, все менше попиту викликають періодизовані збірки анекдотів, кросвордів тощо. Перерозподіл читацьких інтересів, безперечно, впливає на рекламодавців, які все частіше скеровують замовлення до інформаційної, якісної журналістики.
Як засвідчують видання Східної України, на рівні регіонів чекати на стрімке зростання якості преси передчасно. Швидше за все цей процес буде супроводжуватись посиленням громадсько-політичної та аналітичної складової у масових виданнях, своєрідним вирівнюванням” їх якості у зв’язку з вимогами вітчизняного середнього класу”, позиції якого на часі посилюються, а сам він перетворюється на все більш значущу соціальну силу суспільства.
Через такі процеси пройшла не лише преса країн Західної Європи, а й країн Східної та Центральної Європи. Як переконує їх досвід, найбільш оптимальним шляхом розвитку регіональної друкованої преси є виникнення своєрідного симбіозу якісних та масових видань квалоїдів” (від словосполучення qulity tabloid). Саме цим шляхом просуваються найбільш успішні газети Харкова, Донецька, Луганська, Маріуполя. Формула якість+масовість” дозволяє активно використовувати прийоми сенсаційної та скандальної журналістики, яка залучається до контексту політичного аналізу (хай і полегшено-поверхового), полемічної публіцистики, журналістських розслідувань.
Подальшим кроком стане утвердження в друкованій пресі інтегрованого прийому інфотейменту”, що вже знайомий українському споживачеві інформації завдяки телебаченню. Поєднання інформації та розважально-полегшеного способу її оприлюднення дозволяє весь спектр соціально-політичної інформації зробити популярним. Крім того у регіональній пресі інфотеймент” реалізується і через певні типи матеріалів (на теми злочинності, людського інтересу”, пізнавальної інформації), і через перенесення черги денної”, яка формується масовими газетами та тижневиками, на більш якісні, і через спрощення текстових форм оприлюднення матеріалів, і завдяки фамільярній, а інколи й відверто провокаційній манері спілкування з читачем.
Аналіз деяких типів видань, розповсюджених на Східній Україні (зокрема, рекламних, рекламно-інформаційних, безкоштовних) дозволяє спростувати думку про особливість”, несхожість вітчизняної преси на медіа європейських країн. Нездатність та небажання видавців і редакторів вивчати ринок, особливості цільових аудиторій виправдовується відсутністю можливостей заробляти гроші, розповсюджуючи інформацію. Натомість аналіз діяльності деяких типів газет Харківщини, Донеччини, Луганщини та Сумщини переконує в тому, що реклама в Україні навіть в окремо взятому регіоні є, а значить, є економічна основа для подальшого розвитку і функціонування цивілізованого медійного ринку.
Новим кроком розвитку, який стимулюється незадовільним ставленням рекламного ринку до традиційної преси, стала поява безкоштовних газет. Безкоштовні, зрозуміло, лише для читача, вони відразу були прийняті рекламодавцями як можливість поглибити та розширити рекламно-інформаційну сферу. Поява у Харкові безкоштовної газети у метрополітені (ідея розійшлася по всьому світу після заснування такої газети у Стокгольмі в 1995р.) засвідчила той факт, що є інвестори, готові вкласти кошти у такі видання. Адже йдеться про специфічну цільову групу потенційних споживачів: небагатих, порівняно молодих людей, які дістаються на роботу муніципальним транспортом. Саме при таких підходах регіональна і місцева преса виявляється найбільш вдалим носієм реклами. З розвитком регіональної (обласної) та міської преси потоки реклами стають рубричними” (тобто сегментованими за групами товарів чи послуг) і розрахованими на локальні групи населення, зосередженого на певній території.
Аналіз рекламної та рекламно-інформаційної преси дозволяє на матеріалі видань Східної України дійти такого висновку: серед їх засновників та видавців домінують фірми, що торгують на ринку певними товарами (автомобілями, комп’ютерами, побутовою електронікою, аудіовізуальною технікою) або надають певні послуги (будівництво і продаж житла, офісів, торгових площ, працевлаштування, туризм тощо). Економісти вказують на особливості діагонального зростання компаній, де в регіональний чи наднаціональний конгломерат об’єднуються немедійні підприємства та бізнес-структури і газети, радіо, ТБ.
Такого роду об’єднання, що названі кластерами”(від англійського cluster скупчення, гроно), дозволяють об’єднати основні виробництва чи види товарів, які продаються, з інформаційно-комунікаційною індустрією. Близько ста рекламних та рекламно-інформаційних видань, за допомогою яких фірми-засновники просувають на ринки Східної України автомобілі, один з найбільш красномовних прикладів кластеризації регіональних медіа, де виробництво та розповсюдження інформації підпорядковується промисловим або торговельним процесам.
Економічна доцільність функціонування схожих видань, які бурхливо розвиваються на Сході України (особливо в Донецькій та Харківській областях), не означає значного урізноманітнення їх змісту. Колись автолюбителів колишнього Радянського Союзу задовольняв один на всю країну часопис За рулем”. Сьогоднішня майже сотня автомобільних та навколо автомобільних” видань Східної України ще не означає значне розширення тематики чи поглиблене розкриття якихось проблем. Навпаки, така кількість спеціалізованих в одній сфері медіа призводить лише до більшої гомогенізації їх змісту. Справа не в якості провінційної журналістики чи рівневі спеціалізованих видань, а у світових тенденціях, які доволі чітко виявились на матеріалі української регіональної преси. Можливості до урізноманітнення тематики, проблематики, дизайну таких видань наштовхуються на потенційний супротив сприйняття більшості потенційної аудиторії, тобто обмежені все тією ж економічною доцільністю. Це парадокс різноманітності” (термін Я. ван Куйленбурга), який переконливо доводить, що для комерційних ЗМІ конформізм змісту, тематики та проблематики є абсолютно необхідним елементом. Регіональні засновники такої преси та її редактори збагнули цю тезу стихійно у процесі функціонування своїх видань, що лише відтіняє думку про те, що особливістю засобів масової комунікації як соціально-економічного інституту є одночасна їх діяльність як на ринку товарі і послуг, так і на ринку ідей.
Виявлені закономірності розвитку регіональної преси Східної України засвідчили якщо не хибність, то й не абсолютну вірогідність тези про те, що регіональний інформаційний ринок лише для газет, натомість журнальна періодика має, як правило, загальнонаціональний характер. Аналіз виявив, що в областях Східної України представлений не весь типологічний спектр часописів і не всі вони розвиваються однаково успішно. Наприклад, попри наявність у регіоні видань для дітей та юнацтва їх кількість та якість не дозволяє говорити про цілком сформований тип, що має свої характеристики та адаптовані до регіональної специфіки особливості. Натомість часописи для жінок та чоловіків, незважаючи на жорстку конкуренцію з транснаціональними виданнями такого типу, що виходять російською мовою у сусідній Росії, а потім розповсюджуються на теренах СНД, та загальнонаціональними медіа, утворили низку журналів, в яких поєднуються матеріали з Інтернету з публікаціями на місцеві теми. При цьому динамічно розвивається не лише преса для жінок, яка має громадсько-політичне спрямування, а й видання для чоловіків та жінок еротичного змісту, з матеріалами про життя місцевих верхів” та богеми” тощо. Ні за якістю оформлення, ні за змістом матеріалів, ні за ілюстраціями (що особливо важливі у такого типу журналах) вони не можуть бути зіставлені зі своїми транснаціональними прототипами”, та й саме подібне порівняння навряд чи буде коректним. Але вони мають своє коло читачів, а їх економічна спроможність підкріплюється місцевими рекламодавцями. Якщо врахувати, що за роки незалежності індустрія розваг” (казино, ресторани, вар’єте, топлес-бари тощо) у столиці та обласних центрах економічно розвинутих регіонів розвивалась з такою швидкістю, з якою йшло формування олігархічних груп та середнього класу”, то можна зробити висновок, що ця преса має всі шанси відстояти свої позиції в регіоні. З посиленням публічності” в українському політикумі та бізнесі цей тип видань має всі можливості для використання цієї соціально-ринкової кон’юнктури.
Аналіз преси, що виконує рекреативну функцію, дозволяє твердити, що поряд із розважальними часописами, які викликають посилений інтерес у молодіжної аудиторії, залишилась тематична група періодики, що на місцевому рівні продовжує традиції товстих” літературних журналів, піднімає мистецькі, культурологічні, соціокультурні проблеми. Від іменного” часопису Писарев”, який започаткував та видає відомий артист балету, а нині художній керівник театру опери і балету в Донецьку, організатор численних балетних конкурсів В. Писарев, до часописів, які присвячені мистецтву фотографії і видаються в декількох містах регіону, зокрема, Алчевську, ось спектр такого роду видань. Вони по-своєму вписались” у ринковий механізм, знаходячи спонсорів, меценатів, залучаючи до співпраці громадські організації. Їх завдання плекати духовність, підтримувати її паростки у наш, на перший погляд, бездуховний час дозволяє говорити про наявність стабільної аудиторії (не лише тієї, яку являють собою залишки колишньої радянської інтелігенції).
Активно розвивається частина медіаринку, яка демонструє зацікавленість сучасного читача сферою приватного та сімейного життя. Ідеологізація та соціалізація громадян зверху”, що була характерна для тоталітарної системи, відійшла у минуле, натомість люди перестали соромитись власного інтересу до життя знаменитостей, зірок” кіно та шоу-бізнесу, всілякої цікавої інформації.
На регіональних теренах дуже швидко прижилися і динамічно розвиваються типи часописів, що інтегрують різні види ЗМІ, зокрема, телевізійні тижневики. Засновані колись у США, а потім у Франції, вони мають солідну аудиторію читачів-телеглядачів практично у всіх сучасних Європейських країнах. Значна регіоналізація телевізійного та радійного ринків України спричинили їх бурхливий розвиток у нашій державі. Характерно, що навіть всеукраїнський тижневик Теленеделя” виходить як сукупність доволі автономних обласних видань. Рубрикована” регіональна та місцева реклама, розповіді про своїх і заморських” телезірок, анонси найбільш популярних програм регіонального тележуру” не лише приваблюють місцевого читача-телеглядача, а й є одним із найбільш економічно сталих медіапроектів.
Аналіз як особливого типу релігійних видань регіону свідчить, з одного боку, що вони недостатньо сильно впливають на духовне життя Східної України, а з іншого, віддзеркалюють той могутній стихійний порив до релігійної духовності, що характеризує період незалежності країни. До його масштабності та спонтанності виявились не готовими ні держава, ні основні релігійні конфесії, зокрема, православна церква у всіх її нинішніх відгалуженнях. Додамо до цього активність, підкріплену досвідом і значними фінансами місіонерських ” організацій (в основному США), щоб зрозуміти: звернення до релігійної преси дозволяє осягнути складність і неоднозначність релігійного плюралізму” в Україні та відчути основні напрямки міжконфесійної боротьби.
Зрозуміло, що інтереси держави, суспільства, самоідентифікація пересічного українця вимагають об’єднавчих процесів перш за все у православній церкві. Вивчення сучасних видань, що започатковані обласними єпархіями, відомими церквами та монастирями, свідчить, що ми все ще далекі від вирішення цієї проблеми.
Виникнення низки видань, що засновані з благословення церкви фізичними особами та різного роду установами для роз’яснення основ релігії людям, далеким від неї, вводить їх у ряд часописів, що порушують проблеми нашої духовності. До того ж вони компетентно вдовольняють інтереси частини читачів до історії та особливостей релігійних свят, обрядів тощо.
Таким чином, регіональна преса Східної України не має тієї типологічної повноти та закінченості, що характерні для загальнонаціональної медіа системи. Типи видань, що представлені в регіоні, можна диференціювати не лише за їх цільовим призначенням, а й за характером участі у здійсненні функції політики, економіки, бізнесу, підтримки тих чи інших ідеологічних, політичних, релігійних та інших рухів і течій, участі у просвітницькій, соціокультурній, духовній діяльності, реалізації рекреативної функції.
В умовах незалежної держави, що розбудовується на демократичних засадах, та утвердження ринкових відносин в економіці більшість означених характеристик та функцій актуалізується (у тому числі на регіональному рівні). Політичні, ділові, виробничі, економічні аспекти масової комунікації, як і наукові, літературно-художні, мистецькі та інші, у процесі суспільних трансформацій розвитку в Україні елементів інформаційного суспільства розширюють та активізують функціональне поле ЗМІ, різноманітні його фрагменти. Як засвідчив аналіз різних типів преси Східної України, для реалізації вказаних функцій та завдань необхідна суттєва перебудова частини медійних структур та вдосконалення тих, що виникли в незалежній Україні. Проте цей непростий процес уже започатковано, і він приніс перші результаті.

Список використаних джерел
1. Аблицов В. Півцарства за коня чи пак за закон// Український форум. 2001. №7. С. 12 17.
2. Акопов А.И. Методика типологического исследования периодических изданий. Иркутск: Изд-во Иркутского госуниверситета, 1995. 187 с.
3. Акопов А.И. Периодические издания. Pocтoв-нa-Дoнy: Изд-во РостГУ, 1995. 195 с.
4. Акопов А.И. Российские специальные журналы 1917-1932 гг.: Монографія. Ростов-на-Дону: Изд-во РостГУ, 1994. 214 с.
5. Акопов А.И. Электрические сети как новый вид СМИ // Филологический вестник РГУ. Ростов. 1998. №3. С. 1728.
6. Актуальные проблемы журналистики: Сб. наук. тр. М.: 1997. 284 с.
7. Александров П. Гуманізм і христианство в журналістиці: вічна боротьба протилежностей // Вісник Львівського університету. Серія Журналістика. Львів: Вид-во ЛНУ, 2004. Вип. 25. С.197 204.
8. Алексеев А.Н. Новая российская газетная пресса: типологическая структура и её изменения (1988 1997) //Социология и Маркетинг. 1999. №1. С. 17 29.
9. Алексеев А.Н. Газетный мир постсоветской России: подход к построению типологии// Вестник Московского университета. Серия 10: Журналистика. М.: Изд-во МГУ, 1999. № 3. С. 64 75.
10. Алексеева М.И. Книгоиздание в современной России. М.: Вагрус, 2000. 312 с.
11. Алексеева М.И., Барышева О.В., Гиляревский Р.С. Электронная книга. Взгляд в будущее. M.: Студцентр, 2000. 276 с.
12. Альперина С.И. Американское и российское издание журнала «Космополитен»: сравнительный анализ// Вестник Московского университета. Серия 10: Журналистика. М.: Изд-во МГУ, 2000. № 2. С. 8793.
13. Андрунас Е.Ч. Информационная элита: корпорации и рынок новостей. М.: Изд-во МГУ, 1991. 334 с.
14. Арсеньева М.3. Газета «The Moscow Times» в системе столичной прессы // Журналистика в 1995 году: Материалы научно-практической конференции. М., 1995. Т. 45. С.8184.
15. Багдикян Б. Монополия средств информации: Пер. с англ. М.: Иностранная литература, 1987. 412 с.
16. Бакшин В.В. Типологические характеристики еженедельника. Владивосток: Высшая школа, 1984. 192 с.
17. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Искусство, 1989. 640 с.
18. Беглов С.И. Четвертая власть: британская модель. М.: Изд-во МГУ, 2002. 255 с.
19. Беккер А. В каком бы издании журналист не работал, он должен ставить общественные интересы выше корпоративных. http://www.inguk.ru/biblio/aelov-pressa/1-bekker.html
20. Бєлінська І.В. Тематична модель сучасного регіонального видання (на матеріалі друкованої газетної періодики Кіровоградщини 19912003 роки): Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.01.08 / Київ. націон. ун-т. ім. Тараса Шевченка. К., 2004. 19 с.
21. Берет Дж., Мориарти С. Маркетинговые коммуникации. Интегрированный подход. СПб. М. Харьков Минск, 2001. 860с.
22. Бойко А. Чи варто відокремлювати церковні мас-медіа від держави? (правові аспекти функціонування ЗМІ в інформаційному полі України)// Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення 9-ї Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. Львів: ЛНБ ім. В.Стефаника, 2005. С. 440-446.
23. Бойко А.А. Преса православної церкви в Україні 19000-1917 рр.: Культура. Суспільство. Мораль: Монографія. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2002. 308 с.
24. Большой энциклопедический словарь. М.: Большая Российская энциклопедия; СПб.: Норинт, 1998. 1456 с.
25. Бочаров А.Г. Основные принципы типологии современных советских журналов // Вестник Московского университета. Сер. 10: Журналистика. М.: Изд-во МГУ, 1973. № 3. С. 74 81.
26. Бродецький О. «Невже тобі лиш не судилось діло?»// Людина і світ. 2004. № 3. С.3748.
27. Бучма О. Політика і релігія в Україні: тенденція змін// Релігійна панорама. 2004. № 6. С.4951.
28. Бурдье П.О. О телевидении и журналистике. М.: Изд-во фонда научных исследований Прагматика культуры”, 2002. 159с.
29. Бурмистренко А.Н. «Тайм»: бизнес на пропаганде. М.: Прогресс, 1997. 192 с.
30. Буряк В.Д. Поетика інформаційно-художньої свідомості: Монографія. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2000. 322 с.
31. Бюллетень Украинской ассоциации периодической прессы. К.: Ассоциация Спільний простір”, 2002. 56с.
32. В поисках своего лица: общероссийская пресса на информационном рынке. М.: РИП-Холдинг, 1998. 346 с.
33. Вартанова Е.Л. Медиаэкономика зарубежных стран. М.: Аспект пресс, 2003. 335 с.
34. Вартанова Е.Л. Национальная инфраструктура новых медиа в России // Журналистика в переходный период: проблемы и перспективы. Материалы научной конференции. М., 1998. С. 2534.
35. Вартанова Е.Л. Медиаэкономика: ключевые понятия // Вестник Московского университета. Серия 10: Журналистика. М.: Изд-во МГУ, 2002. № 1. С. 1733.
36. Вартанова Е.Л. Новые СМИ в России: перспективы и проблемы развития / Nеuе Technologien und Entwicklung der Medien.in Russland und Deutschland (Новые технологии и развитие СМИ в России и Германии). Франкфурт, 1998. С.12 27.
37. Вартанова Е.Л. Северная модель в конце столетия. Печать, ТВ и радио стран Северной Европы между государственным и рыночным регулированием. М.: Изд-во МГУ, 1997. 164 с.
38. Вартанова Е.Л. Современная медиаструктура // Средства массовой информации постсоветской России. М.: Аспект пресс, 2002. С. 1015.
39. Вартанова Е.Л. Финская модель на рубеже столетий. Информационное общество и СМИ Финляндии в европейской перспективе. М.: Изд-во МГУ, 1999. 156 с.
40. Вачнадзе Г.Н. Печать пятой республики (1958-1968). М.: МГУ, 1973. 192 с.
41. Вороненкова Г.Ф. Типологические модели газетно-журнальной периодики ФРГ. М.: Изд-во Бахрах”, 2001. 198 с.
42. Воронина О. Свобода слова и стереотипный образ женщины в СМИ// Знамя. 1999. №2. С. 164168.
43. Воронова О.А., Смирнова О.В. Пресса центральная и местная: пересекутся ли две параллели // Журналистика в 1998 гoдy. М., 1999. Ч. 1. С. 127 131.
44. Воронова О.В. Динамика типологической структуры региональной прессы// Вестник Московского университета. Серия 10: Журналистика. М.: Изд-во МГУ, 2000. №5. С. 3 12.
45. Ворошилов В.В. Журналистика. СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. 335 с.
46. Воскобойников Я.С., Юрьев В.К. Журналист и информация. Профессиональный опыт западной прессы. М.: РИА Новости”, 1993. 245 с.
47. Газетно-журнальная периодика: Справочно-информационные материалы к курсу «Система средств массовой информации ». М.: Изд-во МГУ, 1994. Ч. 13. 38 с.
48. Газеты становятся аутсайдерами на украинском рынке информации// Украинская инвестиционная газета. № 41. 03.11.1998.
49. Гендерні ресурси українських мас-медіа: ціна і якість. Практичний посібник для журналістів та працівників ЗМІ.; Ред. і упоряд. Н.М.Сидоренко. К.: «К.І.С.», 2004. 76 с.
50. Год 1998: что происходит с независимостью прессы в России? М.: Изд-во МГУ, 1999. 182 с.
51. Голованова Г.А. Перспективы развития американской печати в XXI веке // От книги до Интернета. Журналистика и литература на рубеже нового тысячелетия. М.: Изд-во МГУ, 2000. С. 130137.
52. Голованова Г.А. Печать США в начале 90-х годов. М.: Изд-во МГУ, 1996. 104 с.
53. Горбань Г. Екологічні видання Прикарпаття новітнього часу// Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення 8-ї Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. Львів: НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника, 2003. С. 469 474.
54. Горевалов С. Військова журналістика Ук