СТАНОВЛЕННЯ ЯКІСНОЇ ПРЕСИ У ПОСТКОМУНІСТИЧНОМУ СВІТІ

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
ФАКУЛЬТЕТ ЖУРНАЛІСТИКИ

На правах рукопису

УДК 070. 1-66. 09

ЖУГАЙ Віталій Йосипович

СТАНОВЛЕННЯ ЯКІСНОЇ ПРЕСИ У ПОСТКОМУНІСТИЧНОМУ СВІТІ

спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Потятиник Борис Володимирович

Львів 2006

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..................................................................... 4 ВСТУП........................................................................................................................... 5-15
РОЗДІЛ 1. ЯКIСНА ПРЕСА: ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ В ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНОМУ ОСМИСЛЕННІ................................................16-50
1.1. Історіографія досліджень якісної та масової преси ..........................................16-27
1.2. Дихотомія масової та якісної преси.....................................................................27-40
1.3. Філософія масової комунікації та типологічний поділ преси...........................40-45
1.4. Порівняльна характеристика законодавства про пресу в Україні та деяких розвинутих демократичних країнах світу..................................................................46-50
Висновки до розділу.....................................................................................................50-51
РОЗДІЛ 2. КРИТЕРIЇ ЯКIСНОЇ ПРЕСИ НАШОГО ЧАСУ..............................52-94
2.1. Особливості змісту та оформлення якісних медіа..............................................52-67
2.2. Стандарти свободи слова в контексті критеріїв якісної преси..........................67-73
2.3. Етичні критерії якісних ЗМІ.................................................................................74-88
2.4.Медіаекологія і медіаосвіта як чинники формування якісної інформаційної сфери..............................................................................................................................89-93
Висновки до розділу.....................................................................................................93-94
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТВОРЕННЯ ЯКIСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ В УКРАЇНI..........................................................................................95-163
3.1. Аспекти якiсностi українських друкованих видань.........................................95-123
3.2. Проблеми якісного функціонування електронних ЗМІ України..................123-144
3.3. Критерії професійної майстерності сучасних українських журналістів у контексті якісної преси............................................................................................145-149
3.4. Особливості становлення якісного медіа-простору України.......................................................................................................................149-163
Висновки до розділу .......................................................................................................163 ВИСНОВКИ.............................................................................................................164-170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................171-190

ВСТУП

Дискусія про феномен якісної преси в Україні почалася не так давно. Проте вона одразу ж привернула увагу багатьох науковців та практиків журналістики. Становлення якісної преси є одним із дуже важливих та суперечливих явищ утвердження демократичного суспільства. Одразу маємо у загальних рисах окреслити два близькі, але далеко не тотожних поняття „якість преси і журналістики” та „якісна преса і журналістика”. Будь-яка преса, як і інший продукт праці, а тим паче творчої праці людини, має бути якісним. Якість преси специфічне, не дуже точно окреслене й у певній мірі, як ми це побачимо далі, внутрішньо суперечливе поняття, науковий термін, який відображає журналістське явище. Можна вдатися до певної аналогії у сфері самої журналістики. Ми говоримо сьогодні про те, що журналістика досліджує явища життя, але водночас вдаємось до терміну журналістське розслідування.
Саме явище та поняття масової і якісної преси сформувалися на певному ґрунті й у певний час. Воно є результатом бурхливого і масового розвитку преси в умовах демократії і вільного ринку. Саме тоді виник тип масової газети і журналу, розрахованих на високий прибуток і невибагливого читача. Таку пресу охрестили жовтою, бульварною, маючи на увазі широку, налаштовану насамперед на розваги, некритичне сприйняття відповідного ґатунку інформації; періодику, а згодом і електронні ЗМІ. Вона завойовувала масову аудиторію, давала і дає надприбутки.
Паралельно продовжували видаватися газети і журнали, а згодом сформувалися відповідні радіо- і телевізійні програми, інтернет-сайти, які розраховані на певну елітну аудиторію. Саме така преса з її специфічними високими якісними нормами та етичними вимогами одержала назву „якісної преси”, або „елітарної журналістики”.
Досить чіткий поділ журналістики на масову і якісну пресу виробився насамперед в американській, англійській журналістиці і там же ж з допомогою самих журналістів, а також дослідників мас-медіа знайшов наукове тлумачення й обґрунтування. Ця практика й теорія знайшла розповсюдження у всій демократичній пресі Заходу. При створенні таких та інших моделей, скажімо, у процесі формування чотирьох теорій журналістики не враховувався та й не міг бути врахований досвід розвитку східноєвропейської, не кажучи вже про китайську та корейську, журналістику. Віднесення деякими американськими дослідниками до якісної преси таких газет, як „Правда” і „Жемінь Жібао” [267, 34] досить переконливо засвідчує незнання і нерозуміння глибокої специфіки тоталітарної журналістки.
За зовнішніми, формальними ознаками (широта і серйозність тематики, обсяг матеріалів, скромна верстка, повна відсутність розважальних матеріалів та реклами тощо) ці видання справді натякають на певну якість. Але ж за самою своєю суттю, роллю, засобами впливу це типовий виплід тоталітаризму, зразок пропагандиста, агітатора і організатора. Тому нічого суттєво спільного із якісною пресою у сучасному розумінні мати не можуть.
Приступаючи до дослідження процесу формування якісної преси у посткомуністичних країнах, не можна не враховувати багатьох історичних закономірностей. Вибираючи об’єктом вивчення формування якісної журналістики саме Україну, ми намагалися розкрити складність історичної долі самої країни і відповідно української журналістики.
Випереджаючи детальніший розгляд цього питання, відзначимо, що історично українська журналістика формувалася в умовах бездержавності. Цим вона відрізняється не тільки від російської, але й від польської, яка на певних етапах розвитку обслуговувала польські державні інтереси. Україна не знала, говорячи словами У. Шрамма, авторитарної журналістики. Журналістика, як і література в Україні, була засобом пробудження національної свідомості, а згодом засобом боротьби за власну державність. Українська журналістика упродовж свого існування у ХІХ і ХХ століттях була не просто джерелом інформації та розваги, а насамперед засобом досягнення культурних, освітніх і політичних цілей. Вона, на відміну від ЗМІ державних націй, ніколи не фінансувалась державою, а виникла у результаті старань самої української громади. Лише наприкінці ХХ століття з’явилися видання, які можна віднести до масових. Українські газети і журнали, при всій бідності і скромності, наближалися певною мірою до тих стандартів, які сьогодні прийнято кваліфікувати як якісні.
Включаючись у сучасний глобальний комунікативний простір, журналістика посткомуністичних країн Східної Європи не може не зважати на існуючі у світі вимоги і стандарти. Розвиток цих країн на шляху демократичного розвитку неможливий без свободи слова, функціонування незалежної журналістики, у тому числі якісної преси. І якщо, судячи з досвіду останнього часу, тенденції масової, бульварної журналістики сприймаються і прищеплюються із надмірною легкістю, що особливо помітно на телебаченні і радіо, то якісна преса, у силу матеріальних, політичних, правових і фахових причин, формується значно важче. Україна у цьому плані може служити дуже повчальним прикладом не тільки для нас, але й для інших країн.
У широкий науковий обіг термін „якісна преса” („Quality press”), одним із перших, увів американський вчений Джон Меррілл у праці „The World’s Great Dailies” [267, 134]. На його думку, домінуючі у суспільстві комерціалізовані засоби масової інформації сіють недовір’я та непорозуміння. Натомість якісні видання зобов’язані поширювати таку інформацію та аналітику, які сприяють реформуванню і вдосконаленню суспільства. У своїх працях він доводить, що елiтнi видання намагаються не просто вiдображати суспiльство з усiма його вадами, а подавати iнформацiю й аналiз, які сприяють реформуванню суспiльства. А це неможливо без дотримання високих етичних принципiв, передусiм принципу вiдповiдальностi за аудиторiю (суспiльство), який повинен беззастережно домiнувати над комерцiйними мiркуваннями. Така позиція Д. Меррілла певною мірою є контраверсійною, бо серед справді якісних видань він називає, як уже згадувалося, і колишні комуністичні газети „Правда” (СРСР), „Жемінь Жібао” (Китай). Обидві газети не функціонували в умовах свободи слова. Але, на думку вченого, вони були якісними для ідейного типу того суспільства, яке представляли. Позиція хибна хоча б з огляду на те, що всі інші видання, до районки включно, копіювали ці так звані флагмани тоталітарної преси.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена декількома причинами. По-перше, незважаючи на численні згадки і судження, процес зародження та етапи становлення якісної преси в Україні, як і в інших пострадянських державах не досліджувались достатньо глибоко. Тим більше, що сам цей сегмент всесвітнього загалу мас-медіа ще й досі перебуває на стадії формування, тому вимагає всебічного вивчення й інтелектуальної підтримки. По-друге, на нинішньому етапі розвитку журналістської науки і практики в Україні, коли висловлюються різноманітні концепції функціонування ЗМІ, проблеми вдосконалення масової та елітарної преси стають предметом досліджень та дискусій науковців та практиків журналістики. По-третє, дослідження задумане, з одного боку, як осмислення зарубіжного досвіду функціонування якісної преси із запровадженням відповідного термінологічного інструментарію, а з другого боку, як перша спроба піти шляхом наукового зіставлення процесу зародження і формування якісних мас-медій в одній із найбільших посткомуністичних країн з її складними внутрішніми проблемами. Саме тому, не претендуючи на абсолютну новизну і вичерпність результатiв дослiдження, ми прагнемо з’ясувати понятiйно-концептуальний ряд критерiїв якiсностi преси в Українi з їх порiвняльним аналiзом стосовно традиційних засад оцінювання якісності захiдної преси.
Після зміни ідеологічного базису України, економічної стратегії суспільства у державі трансформується і система ЗМІ. Тому вважаємо важливим з’ясувати, що є якісною пресою у розумінні науковців, журналістів-практиків та споживачів журналістської продукції (інформації, аналітики тощо).
Актуальність дослідження, по-четверте, зумовлена також усвiдомленням наявності посттоталiтарних рудиментiв в Україні, де поруч із надуживанням свободою (часто спрофанованою до рiвня анархiї) ще донедавна проявлялися типово комунiстичні заборони, ознаки цензури, що в кiнцевому пiдсумку, вело до вихолощення потенцiалу преси як незалежної четвертої влади, засобу масового iнформування, коментування, аналiзу, навчання, розважання тощо. У цьому випадку маємо приклад перехрестя патогенних упливiв на функцiонування ЗМI: з одного боку диктаторськi анахронiзми, з другого неконтрольований iмпорт низькоякiсного, часом навiть агресивно-шкiдливого iнфоширужитку: жорстокостi, цинiзму, порнографiї, насильства, культу грошей тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до підрозділу Фундаментальні дослідження наукових установ” (код 40101), до комплексних наукових програми кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, Ужгородського національного університету „Актуальні проблеми державотворення України”, комплексної наукової теми № 01БФ045-01 „Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір”.
Мета дисертаційної роботи наукове осмислення процесу становлення якісної преси на прикладі України — однієї з найбільших країн посткомуністичного світу, з’ясування критеріїв якiсностi преси на основi суми теоретичних знань i практичних напрацювань, що iснують у різних країнах. Дисертація, узагальнюючи свiтовий i посттоталітарний досвiд творення i функцiонування якiсної преси, покликана сприяти i вирiшенню проблем iнформацiйної життєдiяльностi суспiльства. Економiчна, полiтична, духовна складові успішного розвитку держави безумовно потребують iнформацiйного забезпечення консолiдацiї суспiльства. Система ЗМI, перебуваючи на рiзних платформах полiтичного, iдейно-понятiйного, морального спрямування покликана реалiзовувати загальнолюдськi цiнностi, полiтичний плюралiзм, сприяти перебудовi суспільства, творенню розвинутої держави пiд гаслами нацiональної та вселенських гуманістичних iдей.
У зв’язку зi змiнами полiтико-економiчних реалiй у державi, докорінною зміною iнформацiйної ситуацiї, виникненням нових типiв мас-медiа пiдвищились критерiї вимог до якiсностi преси, постала необхiднiсть переглянути журналiстський iнструментарiй, форми й методи функцiонування ЗМI.
Розбудовувати громадянське суспiльство у посттоталiтарний перiод повиннi й ЗМI. Обставини зумовлюють потребу об’єктивно вiдображати перебiг суспiльних подiй, активiзувати дiяльнiсть у формуваннi нацiональної та суспiльної свiдомостi.
Безперечно, над багатьма працівниками ЗМI ще тяжiє вплив застарiлого, задогматизованого мислення, низької соцiальної свiдомостi. В умовах загострення взаємовiдносин особистостi й суспiльства, для вiдповiдностi критерiям якiсностi пресi необхiдно соцiалiзуватися, соцiальний вимiр покласти в основу полiтичних i духовних процесiв в умовах нацiонального вiдродження. Всебiчнi теоретичнi й практичнi знання основ якiсної преси конче потрiбнi студентам журналiстики, журналiстам-практикам.
Завдання дисертаційної роботи сформульовані на основі визначеної мети:
1. Проаналізувати існуючі на Заході концепції якісної преси та досвід функціонування якісних ЗМІ.
2. Розкрити процес і суперечності формування якісних періодичних видань України у контексті світових інформаційних явищ, у тому числі тих, які протікають у сусідніх з нею країнах.
3. Накреслити можливі шляхи і напрями прискорення становлення якісної преси та поліпшення загального стану ЗМІ в Україні.
Об’єктом дослiдження є якісні медіа, переважно друковані українськi та закордоннi видання, окремі програми телебачення, радіо, частково інформаційні Інтернет-ресурси. У центрі уваги дослідження газети „Дзеркало тижня”, „День”, „Україна молода”, журнали „Корреспондент”, „Універсум” як такі, що тяжіють до типу якісної преси. З метою кращого опанування теми дослідження ілюструватиметься посиланнями й на інші видання України. Як вияв альтернативних вищеназваній концепції, хоч і професійно створених видань розглядатимуться газета „Бульвар”, „Интересная газета”. Як проміжну ланку між якісними і масовими виданнями беремо до уваги інформаційно-розважально-комерційні видання на кшталт „Фактів”, „Сегодня”. З порівняльною метою до аналізу поточних явищ журналістики залучаємо газету „2000”. Для розкриття ширшої палітри прикладів становлення якісної преси у посттоталітарному просторі, братимемо до уваги російські часописи, окремі видання Угорщини, Чехії, Польщі, Румунії тощо.
Як своєрідні еталони загальновідомих якісних, елітарних видань залучені газети „Financial Times” (Великобританiя), „El pais” (Iспанiя), „La republica” (Iталiя), „International herald tribune”, „Wall street journal”, „New York Times”, „Bostone Globe”, „Los Angeles Times” (США), „Nouezuricher zeitung” (Швейцарія), а також деякі видання посттоталітарних країн: „Koultoura” (Болгарiя), „Gazeta wyborcza”, „Kurier polski”, „Rzeczpospolita”, „Polityka”, „Vprost” (Польща), „Romania librera” (Румунiя), „Nepszabadshag” (Угорщина), „Lidove noviny” (Чехiя).
Предмет дослідження - специфіка, особливості становлення, труднощі і перспективи якісних періодичних видань в Україні на фоні світових тенденцій розвитку мас-медіа. Окрему увагу ми намагались приділити діяльності пресових омбудсменів співробітників якісних ЗМІ, які працюють у сфері Public relation” (громадські зв’язки”), відповідають за зв’язок редакцій із читачами, намагаються впливати на редакційну політику.
Матеріалом дослідження послужили окремі числа газет, журналів, випуски теле- і радіоновин, аналітичних програм, Інтернет-сторінки та близько двох тисяч фрагментів журналістських матеріалів, які характеризують досліджувані явища. Вибірковий аналіз низки номерів друкованих видань, теле- і радіопрограм, веб-сайтів здійснено, прагнучи певної структурної цілісності.
У термін преса ми вкладаємо ширше, ніж друковані видання, розуміння усього загалу ЗМІ, на кшталт усталеного вислову „преса четверта влада”. Мається на увазі уся сукупність засобів масової інформації: газети, журнали, телебачення, радіо, Інтернет. Говорячи про ТБ, радіо, Інтернет, зважаємо лише на інформаційно-аналітичний сегмент їх мовлення (наповнення), а не художні фільми, радіоспектаклі і музичні передачі, інтернет-вікторини тощо. У дослідженні ми оперуватимемо поняттям „якісні медіа”. Термін медіа вживаємо через тенденцію до конвергенції сучасних ЗМІ, фокусуємо увагу на перетині понять якісні медіа; преса, розрахована на еліту та формування еліти суспільства; елітарна преса; преса думок. Вважаємо ці визначення робочими поняттями.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети були використані методи дослідження змісту і форми явищ. Дослідження базується на діалектичному, онтологічному, гносеологічному, логічному рівнях вивчення проблеми критеріїв якісності преси. У дисертацiї апробовано дослідницькі методи, що базуються на поєднаннi традицiйного i нетрадицiйного у визначенні критерiїв якiсностi преси, що, в кiнцевому пiдсумку, має дати об’єктивно виважений i обґрунтований результат концепцiю бачення i реалiзацiї способiв функцiонування преси високого рiвня якостi. Водночас така концепцiя пропонуватиме i певнi методи екологiзацiї iнформацiйного простору, що є очевидно важливим, неспростовно впливовим фактором складовою загального добробуту i морально-етичного здоров’я свiтового спiвтовариства.
Застосовано загальнонаукові методи теоретичного дослідження: системний, структурний, функціональний, метод формалізації.
Розробка теми. Відправними точками, фiлософськими засадами, основою методологiчно-концептуальних пiдходiв до написання роботи, базовими поняттями для дослiдження стали теоретичнi й практичнi напрацювання, досi здiйсненi у дослiдженнях українських та захiдних учених.
Коли розпочалась наша праця над питанням становлення якісної преси у посткомуністичних країнах, узагальнюючих на цю тему матеріалів в українському журналістикознавстві не було. В останній час з’явились друком окремі публікації і у них прямо чи опосередковано порушувалися певні аспекти цієї теми. Найгостріше питання якості преси і якісної преси у зіставленні з популярними медіа поставлене у номері 11-му „Медіакритики” за 2005 рік. Українські та зарубіжні вчені спільно із журналістами роздумують над тенденціями розвитку якісних і популярних медіа.
Працюючи над дисертацією, ми спиралися на наукові концепції теоретиків та істориків сучасного журналістикознавства в Україні та за кордоном. Це дослідження різних сторін діяльності сучасних ЗМІ у працях В. Здоровеги [89-96], В. Лизанчука [138-140], О. Кузнецової [126-129], А. Москаленка [170-173], В. Різуна [202], С. Квіта [110], В. Шкляра [250-253], В. Іванова [99-102], В. Михайлина [164-165] та інших, а також російських журналістикознавців В.Ворошилова [40-42], Я. Засурського [88], історико-журналістські дослідження В. Габора [44-46], І. Крупського [123-124], С. Костя [121], М. Нечиталюка [178-180] та інших авторів сприяли розумінню історичних витоків української преси.
Безпосередньо питанням якісної журналістики присвячені книги і статті зарубіжних дослідників Д. Меррілла, Е. Денніса, Дж. Рендалла, а також українських вчених Й. Лося, Б. Потятиника, Н. Габор. Від висловлених ними концепцій, теорій ми відштовхувались у провадженні дослідження.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першою синтетичною спробою осмислити наявний на сьогодні досвід роботи тих закордонних та українських видань і редакцій, які прагнуть працювати, орієнтуючись на якісну журналістику на фоні глобальних мас-медійних процесів у сучасному світі.
Існує багато теорiй щодо способiв „оякiснення” преси, чимало розрiзнених спроб здiйснення вищеназваного процесу. Наше завдання полягало в тому, щоб надати системного характеру загальновiдомим та новiтнiм „ноу-гау” функцiонування й розвитку процесiв становлення якiсної преси. У дисертації об’єднано й узагальнено результати дослiдження в рамках напряму, який можна було б умовно назвати концепцією якiсностi преси.
Практична цінність дослідження полягає у можливості його використання дослідниками, журналістами-практиками, які матимуть змогу ознайомитися з рiзноманiтними характеристиками якiсностi преси, її становленням на посттоталiтарному просторi. Продемонстровано патогенні впливи окремих бульварних („жовтих медіа”) на свiдомiсть людей, що, доводить доцільність орієнтування журналістів-практиків на кращі зразки сучасних ЗМІ. Наше наукове дослідження, узагальнюючи свiтовий i вiтчизняний досвiд творення й функцiонування якiсної преси, сприятиме вирiшенню проблем iнформацiйної життєдiяльностi сучасної України.
Особистий внесок здобувача: всі наукові праці виконано автором одно

bibliography

ВИСНОВКИ

Взявшись за дослідження процесу становлення якісної преси в одній із посткомуністичних країн Східної Європи, якою є Україна, автор прагнув з’ясувати суть цього явища на основі теоретичних досліджень зарубіжних авторів, розкрити зародження якісних мас-медіа в Україні та шляхи вдосконалення їх функціонування.
Якщо спільною тенденцією розвитку ЗМІ є загальне прагнення поліпшення їх якості, то якісна преса є сформованим видом друкованих видань, радіо і телеканалів, інтернетсайтів, переважно елітного характеру, які відповідають певним теоретично осмисленим критеріям.
Результати аналізу дозволяють стверджувати, що якісні медіа у Північній Америці та Західній Європі формувалися у докорінно відмінних від сучасних українських умов реаліях. Перш за все розвиток технічної бази у ХІХ і на початку ХХ ст. передбачав можливість існування лише друкованих засобів масової інформації. Українські якісні медіа формуються у медіапросторі, який складають друковані та електронні ЗМІ (телебачення, радіо, Інтернет).
Створення та функціонування якісних медіа в Україні, як і в усьому посткомуністичному світі, відбувається на тлі руйнівних наслідків деформації свідомості громадян колишньої імперії, яка упродовж сімдесяти років проводила комуністичний експеримент. Крім того, як у жодній іншій посткомуністичній країні, окрім Білорусії, в Україні склалася аномальна ситуація щодо маргінального становища української культури і насамперед мови. Ні українська преса, ні тим паче українське телебачення не стали українським.
Якісні ЗМІ мають особливе значення у зміцненні державності України, і згуртуванні громадян навколо національної ідеї, підвищенні морального та матеріального рівня суспільства. Лише незалежні, якісні мас-медіа можуть формувати громадянське суспільство.
Проаналізовані теоретичні дослідження і розвиток демократичної преси дають підстави стверджувати, що складовими, якi визначають якісний рівень є: тип і спрямованість видання, тематика публiкацiй, жанрова палiтра матеріалів та стиль публікацій, полiграфiчно-художнє оформлення друкованого засобу iнформацiї, якісний склад читацької аудиторiї; наклад; наявнiсть власних кореспондентiв у регiонах, за кордонами держави; перiодичнiсть виходу, охоплюванiсть широкого географiчного загалу; рейтинговi позицiї газети всерединi країни та за кордоном.
Проблеми української якісної преси є наслідком загальних проблем суспільства, котрі постають на нинішньому етапі державотворення. Економiчний, полiтичний, духовний рiвнi життя держави в процесi її поступу вимагають iнформацiйного забезпечення консолiдацiї суспiльства. Система ЗМI, перебуваючи на рiзних платформах полiтичного спрямування, iдейно-понятiйного, морального орiєнтування, покликана реалiзовувати національні та загальнолюдськi цiнностi, полiтичний плюралiзм, формувати настрої творення розвинутої держави на засадах україноцентризму, національної ідеї та вселенського гуманізму.
Історичні засади розвитку української преси склалися так, що в умовах бездержавності газети і журнали виконували насамперед завдання національного пробудження, згуртування нації, формування національної свідомості, служили засобом державовотворення. В них домінували науково-просвітницькі публікації, визначальними були не інформаційні, а публіцистичні жанри. Українська книжка і періодика існували поруч із пресою російською, польською, німецькою. Українська журналістика, як правило, не мала урядової підтримки, видавалася на кошти передплатників та пожертвування свідомих громадян.
На основі опрацьованого матеріалу встановлено, що теорiя якiсної преси виникла у минулому сторiччi i продовжує реалiзовуватися у нинiшнiй свiтовiй журналiстськiй практицi як узагальнений спосiб поєднання критерiїв суспiльної значимостi, опiнiєтворчої ролi ЗМI, комерцiйної успiшностi. Велика кiлькiсть журналiстських шкiл, теорiй, концепцiй, морально-етичних кодексiв журналiстiв рiзних країн, нарештi внутрiредакцiйних статутiв, не дають пiдстав вважати унiверсальною теорiю виникнення та функцiонування якiсної преси, лобiювати у журналiстських процесах необхiднiсть дотримання саме її критерiїв. Проте, на нашу думку, вказана теорiя викристалiзувалась з багатьох концепцiй, вироблених науковими дослiдниками та практиками журналiзму, як спiльна ланка тiєї категорiї продусентiв ЗМI, якi намагаються гармонiзувати комерцiйнi iнтереси ЗМI з усвiдомленням їх вiдповiдностi за вплив на суспiльнi процеси.
Отже, зважаючи на досi напрацьованi концептуально-теоретичнi засади функцiонування журналiстики стверджуємо, що факторами, якi визначають якiснiсть, певною мірою, елітарність засобу масової iнформацiї є:
1. Насамперед струнка, добре продумана концепція видання, тематика публiкацiй, полiтична, морально-етична орiєнтацiя ЗМI, розраховані на вибіркову, елітну аудиторію, яка шукає не розважальної, а соціально, економічно, культурологічно важливої інформації. Рекламний контент видання (процентний вмiст реклами у друкованих медіа, теле- радіопрограмах не повинен перевищувати 30 % площі або загального ефірного часу).
2. Відповідність мови ЗМІ і стилю, манери викладу інформації літературним нормам, використання нормативної лексики, дотримання граматично-стильових норм, недопустимість ненормативної лексики.
3. Застосування публіцистичного, у окремих випадках науково-публіцистичного стилю. Використання журналістами широкої жанрової палітри у реалізації задумів.
4. Вдале оформлення друкованого засобу масової iнформацiї (належно дібрані шрифти, раціональне розміщення у процесі верстки, використання професійних якісних фотографiй). У електронних ЗМІ відповідний візуальний та звуковий ряди, вдала режисерська робота. Належне подання матеріалів, оперування заголовками, пiдзаголовками; текстово-оформлювальною архітектонікою: врiзом, лiдом. Структурування газети за тематичними сторінками, розділами, постійними і змінними вкладками, рубриками.
5. Читацька, глядацька, слухацька аудиторiя, наклад (кількісні характеристики у залежності від типу видання, наприклад, загальнодержавне, регіональне, населеного пункту тощо). Перiодичнiсть виходу, охоплюванiсть широкого географiчного загалу при продажу газети. Розкуповуванiсть газети. Рейтинговi позицiї газети всерединi країни, за кордоном.
6. Високопрофесійні авторський склад медіа, редакцiйна колегiя, головний редактор. Наявність „брендових імен” у редакції. Використання можливостей одержання iнформацiї з провiдних iнформацiйних агенцiй; наявнiсть власних кореспондентiв у регiонах та за кордонами держави.
7. Вiдносна фiнансова i полiтична незалежнiсть ЗМІ. Прагнення і здатнiсть медіа впливати на формування громадської думки.
В українському медіапросторі, з огляду на незавершеність процесу концептуального-теоретичного спрямування ЗМІ, типи видань доцільно поділяти на якісні (елітні), якісно-масові, масові та бульварні. Серед друкованих видань до першого типу належать „Дзеркало тижня”, „Літературна Україна”. До другого - „Україна молода”, „Правда Украины”. До третього „Факты”, „Сегодня”. До четвертого „Бульвар”, „Интересная газета”.
Характерна особливість української преси полягає в тому, що в ній відчувається досить активна тенденція до утвердження якісних видань у регіонах. Вона особливо відчутна у західному регіоні України. Газети Високий Замок”, Експрес” (Львів), а також Остров” (Донецьк) користуються авторитетом і за межами своїх областей.
Повага до права громадськостi на повну та об’єктивну iнформацiю про факти та подiї є найпершим обов’язком журналiста. Події помаранчевої революції наочно показали потужність мобілізуючого фактора ЗМІ. Інформаційні програми „5 каналу” були одним з небагатьох засобів масової інформації, які правдиво висвітлювали події в країні. Унаслідок цього суспільство активно проявило свою незгоду з масовими порушеннями закону, що призвело до мирної зміни влади у країні.
5 канал” і його працівники, таким чином, виконали досить своєрідну роль у становленні нової якості українського телебачення. По-перше, колектив каналу, проявивши громадянську мужність у формі голодування, став детонатором громадянської непокори двох найпотужніших комерційних каналів 1+1”, Інтер”, які відмовилися виконувати ганебні функції маніпуляторів свідомістю у процесі виборів Президента. По-друге, маючи незрівнянно менший радіус розповсюдження інформації, канал вийшов на перше місце за популярністю у якості носія інформації під час помаранчевої революції серед усіх інших каналів.
Хоч 5 канал” є комерційним, стосунки між власником і редакційним колективом настільки врегульовані у правовому відношенні, що редакція має повну можливість самостійно визначати власну політику, вести пошук свого творчого обличчя саме як канал чесних новин. Його тематична наповненість, відсутність заборонених тем, всебічне інформування, політичний плюралізм, якість програм, кваліфікація журналістів, мовна культура максимально наближені до вимог якісної тележурналістики.
Саме події помаранчевої революції, прихід до влади нової команди, за загальним визначенням аудиторії мас-медіа та експертів, докорінно змінили умови функціонування ЗМІ, у тому числі електронних. За рівнем свободи слова і засобів масової інформації Україна на одному з перших місць серед посткомуністичних держав. Крім цілої низки незалежних періодичних видань, на доброму рівні працюють деякі комерційні теле- і радіоканали та Інтернет медіа. Варто відзначити, наприклад, телеканал Ера” та радіо Ера ФМ”.
Радіоканал Ера” здобуває все більшу популярність серед радіослухачів у результаті вдалих пошуків власного творчого обличчя, доброго звучання, якісного і неупередженого інформування та аналізу за допомогою авторитетних в Україні політиків, економістів, публіцистів, діячів культури. Докорінно змінилася інформаційна програма 1-го Національного телеканалу.
На порядку дня стоїть питання створення в Україні суспільного телерадіомовлення. Йдеться насамперед про створення суспільного телебачення на базі 1-го каналу Національного телебачення. Вирішення цього питання затягнулося з ряду об’єктивних і суб’єктивних причин. Як випливає із багатьох обговорень, слухань на засіданнях Верховної Ради України, наукових конференцій, пропозицій експертів, створення суспільного телебачення, крім відповідної політичної волі керівництва, вимагає вдосконалення законодавства, знаходження джерел фінансування, організації авторитетної і незалежної Наглядової Ради, добору висококваліфікованих журналістів, у тому числі менеджерів. Як би важко не було реалізовувати усі ці завдання, без створення такого незалежного, об’єктивного, некомерційного загальнонаціонального та регіонального теле- і радіомовлення не можливе утвердження якісних мас-медій в Україні.
Актуальними також залишаються питання сумiсностi концепцiї елiтарностi преси та можливостей впливу на суспiльнi процеси. Адже в даному випадку, поняття елiтарнiсть передбачає кiлькiсно обмежену аудиторiю, у той час, як зацiкавлення якiсної преси формувати суспiльно корисну опiнiю якомога масовiше. У цьому, на нашу думку, може спрацьовувати „полiтика” розумного балансу мiж наповненням ЗМI матерiалами, розрахованими на аудиторiю рiзних рiвнiв iнтелекту, розважального та просвiтницького, iнтелектоформуюючого характеру. Ми стверджуємо, що ретельно дiбрана i подана розважальна iнформацiя може бути водночас такою, що виконує i певнi виховнi функцiї тощо.
Таким чином, підсумовуючи результати дослідження, пропонуємо наступне визначення: поняття якісні медіа вживається на означення газет, журналів, інших медіа загальнополітичного спрямування, які неупереджено і точно, в усій повноті геополітичного контексту, всебічно, неспотворено висвітлюють факти, використовуючи інформаційний та аналітичний жанрові спектри. Якісним медіа властиві строге оформлення, дотримання загальних етичних норм, почуття соціальної, громадянської, політичної відповідальності, здатність позитивно та ефективно впливати на формування суспільних поглядів.
Як випливає із сказаного, утвердження якісних мас-медіа в Україні вимагає високого рівня професіоналізму журналістів, а відтак значного поліпшення їх підготовки та перепідготовки. Поліпшення якості журналістської праці, у свою чергу, неможливе без наукового осмислення тих процесів, які відбуваються у журналістській практиці у ці відповідальні для країни дні.
Отже, це наукове дослідження, узагальнюючи свiтовий i вiтчизняний досвiд творення i функцiонування якiсної преси, покликане сприяти i вирiшенню проблем iнформацiйної життєдiяльностi суспiльства, насамперед — утвердження суверенної, демократичної України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраамов Д.С. Профессиональная этика журналиста. М., 1991. 253 с.
2. Акишина А.А Структура цельного текста. М., 1979.
3. Акопов А.И. Периодические издания. Ростов-на-Дону, 1999. 154 с.
4. Андрунас Е.Ч. Информационная элита: корпорации и рынок новостей. М.: Изд-во МГУ, 1991. 168 с.
5. Антонов В.И. Информационные жанры газетной публицистики. Саранск, 1996. 178 с.
6. Афанасьев В.В. Социальная информация. М., 1994. 412 с.
7. Багерстам Э. Свобода Пресса в демократическом обществе. Настольная книга по этике прессы. Тарту, 1996. 324 с.
8. Багиров Э.Г., Борецкий Р.А., Юровский А.Я. Основы телевизионной журналистики. М.: Изд-во МГУ, 1987. 240 с.
9. Бадрак В.В. Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат: Автореф. дис... канд. філол. наук. К., 2000. 24 с.
10. Байкова Н.Г., Беззубов А.Н., Коньков В.И. Публицистический стиль. СПб., 2000. 236 с.
11. Бакланова Н.К. Психологические основы профессионального мастерства. М., 1991. 244 с.
12. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної девіатології. Львів: Вид-во ЛНУ, 2000. 236 с.
13. Бебик В.М, Сидоренко О.І. ЗМІ посткомуністичної України. К.: МАУП, 1996. 124 с.
14. Бебик В.М., Сидоренко О.І. ЗМІ посткомуністичної України. К., 1996. 132 с.
15. Белановский С.А. Методика и техника фокусированного интервью. М., 1993. 216 с.
16. Беменов О.О. Екологічна проблематика в ЗМІ. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. 128 с.
17. Беменов О.О. Масова комунікація та екологічна політика. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. 149 с.
18. Берченко М.М., Березовська І.Б. Синьо-жовті сторінки Інтернету: Про Україну та українців. Львів: Ліга-Прес, 2000. 404 с.
19. Бетанели Н. Общественное мнение и СМИ: что мешает взаимодействию // Журналист. 1996. № 11-12. С.15.
20. Бідзіля Ю. Сучасна преса Закарпаття у контексті українського державотворення // Актуальні проблеми журналістики: Збірник наукових праць. Ужгород: МП „Ліра”, 2001. С.24-32.
21. Бідзіля Ю., Сівак О. Трансформація інформаційних жанрів у сучасній журналістиці (за матеріалами тижневика „ПіК”) // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологічна. Ужгород, 2003. Вип.7. С. 89-92.
22. Блюм Р. Журналістика у демократичному суспільстві // Роль мас-медіа у плюралістичному суспільстві: К., 1996. С.14-20.
23. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. М.: Изд-во МГУ, 1991. 125 с.
24. Борецкий Р.А., Кузнецов Г.В. Журналист ТВ: в кадре и за кадром. М.: Изд-во МГУ, 1996. 172 с.
25. Браун Д., Файєрстоун Ч., Міцкевич Е. Телерадіоновини та меншини. К.: Всевид, 1996. 160 с.
26. Бремер Е. Медіа у пострадянських державах//Євразійські студії №2,1997. С.23
27. Бугрим В.В., Мащенко А.Г. Телебачення прямого ефіру. К.: Либідь, 1991. 200 с.
28. Буданцев Ю.П. Соціологія массовой коммуникации. М.: МНЭПУ, 1995. 111 с.
29. Буданцев Ю.П. Теория и практика журналистики и массовых информационных процессов. М., 1993 . 106 с.
30. Бюлетень iнституту екологiї масової iнформацiї ЛНУ iменi Iвана Франка та Захiдноукраїнського медiацентру „Нова журналiстика”. 2001. №1. Вересень жовтень.
31. Вайріх Д. Етика і журналістика. К., 2000. 43 с.
32. Вайт Е. Медіатренди//Журналіст. 2002. №7. С.13-15.
33. Варустин Л.Э. Пресса и власть. СПб., 1996. 386 с.
34. Василик В., Заліщук С., Павлик В. Права людини: Український вимір. К.: Факт, 2002. 68 с.
35. Васьківський Ю. Визначення конкурентоспроможності газети // Актуальні проблеми журналістики: Збірник наукових праць. Ужгород: МП „Ліра”, 2001. С.46-51.
36. Відомості Верховної Ради. 1997. № 45.
37. Вільна преса. Вашингтон: ЮСІА, 1992. 96 с.
38. Владимиров В. Коммерческая журналистика. Луганск: Изд-во Восточноукраинского университета, 1995. 160 с.
39. Владимиров В.М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння. К.: Вид-во КНУ, 2003. 220 с.
40. Ворошилов В.В. Журналистика и рынок. Проблемы маркетинга и менеджмента средств массовой информации. СПб.: Изд-во В.Михайлова, 1997. 285 с.
41. Ворошилов В.В. Журналистика. СПб.: Изд-во В.Михайлова, 1999. 304 с.
42. Ворошилов В.В. Конфликт в журналистском отражении. СПб., 1993. 266 с.
43. Воскобойников Я.С., Юрьев В.К. Журналист и информация. Профессиональный опыт западной прессы. М., 1993. 164 с.
44. Ґабор В. «Зоря Галицка» ― прообраз першого якісного й універсального українського видання// Медіакритика. 2004. - № 6. С. 21-22.
45.
46. Габор В. Західноукраїнські видання. // Медіакритика. 2005. - № 11. С. 81-82.
47. Газетний бізнес в українській провінції: бути чи не бути? Київ, 2000. 68 с.
48. Галас Я. Газети оцінюються читачем, а не компетентними і впливовими людьми у медіа-просторі”// РІО (Ужгород). 2003. № ? / 4 жовтня. С.5.
49. Гаспарян В.В. Три этажа новейшей истории телевизионной журналистики (1985-1998). М., 2000. 346 с.
50. Гвоздєв В.М. Свобода преси в сучасному суспільстві: генезис, зміст, структура: Автореф. дис... канд. філол. наук. К., 2000. 19 с.
51. Герасименко В.А. Основы информационной грамоты. М., 1996. 306 с.
52. Гоян В.В. Інформаційна телевізійна програма: типологічна характеристика, параметри діяльності журналіста: Автореф. дис... канд. філол. наук. К., 1999. 19 с.
53. Грабельников А.А. Работа журналиста в прессе. М., 2001. 248 с.
54. Грабельников А.А. Русская журналистика на рубеже тысячелетий. М.: РИП-холдинг, 2001. 336 с.
55. Гузенко М., Гордон Д.: Спасибі Експрес-газеті! // Факти. 2005. №52 / 29 квіт. С. 29.
56. Гуревич С.М. Газета и рынок: как добиться успеха. М.: Изд-во МГУ, 1994. 78с.
57. Гуревич С.М. Редакционный менеджмент. М.: Изд-во МГУ, 1995. 65 с.
58. Дзялошинский Н.М. Журналист в посттоталитарную эпоху. М., 1996. 232 с.
59. Дмитровський З.Є. Аудіовізуальна журналістика. Львів: Вид-во ЛНУ, 2000. 40 с.
60. Дмитровський З.Є. Інформаційне телемовлення України: здобутки і прорахунки // Українська журналістика: формування сучасного обличчя. Львів: Світ, 1993. С. 17-21.
61. Дмитровський З.Є. Телевізійна інформація: теорія і практика. Львів: Вид-во ЛНУ, 2002. 128 с.
62. До дискусії про журналістську етику: Збірник статей. К.: Республіка, 2002. 80 с.
63. Доценко Е.Л. Психология манипуляций. Феномены, механизмы, защита. М.: Изд-во МГУ, 1996. 344 с.
64. Друк на вустах. Універсальний рецепт ідеальної газети. К., 2000. 254 с.
65. Друковані засоби масової інформації. Довідник: У 2 ч. К., 2003. Ч.2. Газети. 372 с.
66. Дэннис Э., Мэрилл Дж. Беседы о масс-медиа. М.: Вагриус, 1997. 383 с.
67. Егоров В.В. Телевидение между прошлым и будущин. М., 1999. 247 с.
68. Етичні засади роботи журналіста: західний досвід. К., 2002. 79 с.
69. Жарких Д.Вітчизняна журналістика та її камені спотикання // День. 2001. №98 / 12 жовтня. С.8.
70. Житарюк М. Елітна”, елітарна”, опінієтворча”, якісна” преса і преса думок: синоніми чи пароніми” // Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 1993. Вип.18. С. 52-65.
71. Жугай В.Й. Преса думок” в українському медіа-просторі // Актуальні проблеми журналістики: Збірник наукових праць. Ужгород: МП „Ліра”, 2001. С. 73-78.
72. Жугай В.Й. Концепція функціонування якісної преси в Україні // Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. Вип. 21. С. 145-154.
73.