Міжнародний відділ новин на телебаченні: організаційний, жанрово-творчий і технологічний потенціал

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

На правах рукопису

Малий Михайло Володимирович

УДК 070:7.097

Міжнародний відділ новин на телебаченні:
організаційний, жанрово-творчий і
технологічний потенціал

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Шкляр Володимир Іванович
доктор філологічних наук, професор.

Київ - 2005

ЗМІСТ
Поняттєво-категоріальний апарат дисертаційного дослідження...3
Вступ..7
Розділ І. Інформаційна політика держави: стан і стратегія розвитку...12
1.1. ЗМІ в системі інформаційних відносин в українському суспільстві..14
1.2. Національний інформаційний простір: функція планетарної співдружності й обізнаності.43
Висновки розділу..67
Розділ ІІ. Міжнародний відділ новин як ланка редакційної організації....69
2.1. Структура інформаційного телемовлення: організаційні принципи і фактори ефективності...72
2.2. Технологічні особливості роботи міжнародного відділу новин.106
Висновки розділу....123
Розділ ІІІ. Міжнародна новинна інформація: сутність та інтерпретація126
3.1. Новинний інформаційний потік: принципи селекції і спрямування.128
3.2. Жанрово творчий потенціал міжнародної новинної журналістики...150
Висновки розділу ...172
Висновки...179
Список використаних джерел...190
Додатки..205

Поняттєво-категоріальний апарат дисертаційного дослідження
Оскільки логіка побудови наукового дослідження потребує перш за все чіткого визначення понять, якими ми оперуємо в контексті, пропонуємо визначення декількох ключових для нашого дослідження концептів.
Громадська думка — один з найважливіших чинників комунікації в суспільстві, спосіб виявлення масової свідомості, що виражає ставлення членів суспільства до суспільно значущих подій та фактів, і водночас спосіб формування масової свідомості. Громадська думка формується як стихійно, в процесі спілкування, так і цілеспрямовано, головним чином за допомогою мас-медіа.
Журналістика (журнал франц. journal щоденник, газета) є специфічною, структурованою формою діяльності ЗМІ, завдяки якій створюються і самі ЗМІ, і їхній зміст, і медіа-простір в цілому. Термін "журналістика" також означає одну з форм суспільно-політичної діяльності, науку, що вивчає закони літературно-публіцистичної творчості, розробляє методи ведення й організації роботи системи ЗМІ. Міжнародна журналістика один з її різновидів.
Засоби масової інформації (ЗМІ) складна і розгалужена система установ і організацій, покликана здійснювати пропагандистську та просвітницьку роботу. ЗМІ порушують актуальні проблеми внутрішнього життя країни, оперативно висвітлюють питання міжнародного становища, націлені відстоювати інтереси держави, підтримувати національно-культурні традиції народу.
Засоби масової комунікації (англ. medіа) (ЗМК) поняття, синонімічне мас-медіа. У той час, як у дослідженнях зарубіжних авторів поширені поняття "масова комунікація" і "засоби масової комунікації", що передбачає інтерактивне спілкування, в працях сучасних українських авторів традиційно, ще з часів СРСР вживається поняття "засоби масової інформації" (ЗМІ), зміст якого вужчий, оскільки він передбачає лише "інформування" з боку держави пасивної аудиторії. Тенденцію до розширення активності громадськості в сучасному суспільстві краще передає поняття "засоби масової комунікації", оскільки комунікація передбачає не монологічне інформування, а саме діалог держави і суспільства, влади і масової аудиторії ЗМК. У тексті цього дослідження вживається і поняття ЗМК, як таке, що має ширший зміст (і більш адекватне для нових, електронних видів мас-медіа), і поняття ЗМІ, що має вужче значення і адекватне, насамперед, для новинної функції преси і телерадіомовлення.
Інтерпретація журналістики входження української журналістики як соціального інституту у світовий інформаційний простір. Має такі складові: законодавчо закріплена роль ЗМІ в державі; задоволення інформаційних потреб населення; взаємодія української журналістики з журналістикою усього світу, обмін досвідом, вироблення науково-творчих засад журналістської діяльності.
Комунікація (лат. соmmunicatio) передача повідомлень, спілкування за допомогою обміну інформації.
Медіа (англ. media) засоби передачі інформації.
Мас-медіа (англ. mass-media) засоби передачі інформації та засоби комунікації (друковані видання, радіо, телебачення, аудіо-відеозаписи, електронні засоби комунікації), які звертаються до широкої аудиторії споживачів інформації, завдяки чому ця комунікація стає масовою.
Масова комунікація (англ. mass communication, лат. соmmunicatio зв'язок, сполучення) систематичне розповсюдження інформації (за допомогою преси, телерадіомовлення та інших носіїв інформації) для більшості громадян суспільства, доносить до них інформацію, збуджує пізнавальний інтерес, естетично збагачує, емоційно наснажує і цим формує громадську думку, суспільну свідомість. Зміст інформації завжди адресується до відповідної аудиторії, передача враховує запити і інтереси аудиторії, в чому виявляється суспільна цілеспрямованість. Масова комунікація передбачає спілкування за допомогою засобів масової комунікації.
Масове суспільство — суспільство, в якому виробництво і споживання набувають стандартизованого, уніфікованого характеру. Це поняття виникло у 20-х рр. XX ст., коли в державах Європи відбувалося становлення перших форм "масового суспільства", члени якого являють собою сукупність не пов'язаних нічим між собою індивідів, позбавлених традиційних зв'язків з родиною та рідними місцями, відчужених від своєї праці, що легко піддаються впливу тоталітарної пропаганди і ЗМІ.
Поняття "масова свідомість", як і "політична свідомість", тісно пов'язані з поняттям "інформаційне суспільство". Відповідно масова свідомість (політична свідомість) є сукупністю певних стереотипів, які відображають систему цінностей масового суспільства, втілену у масовій культурі, яка має на меті збереження та поширення даних ціннісних стереотипів.
Під національним інформаційним простором ми маємо на увазі структурність інформаційного зв’язку суспільства: матеріально-технологічні можливості збору, розповсюдження інформації на всій території країни і за її межами всіма засобами масової інформації і зв’язку на підставі чинного законодавства.
Нові засоби масової комунікації (англ. new media) — види передачі інформації, які з'явилися в кінці XX ст. внаслідок розвитку інформаційних технологій (супутникове телебачення, відео, DVD, Інтернет тощо).
Новина особливість подієвої інформації, яка на момент свого виникнення (чи пізнання її аудиторією) несе додатковий і якісно інший фактаж порівняно з тим, що вже відоме суспільству. Новина відзначається дієвістю, впливом на її сприймача. Адже будь-яке нове явище аналізується і оцінюється з огляду на його корисність чи шкідливість у суспільно-політичному процесі, розцінюється як стимул для проведення відповідної корекції поведінки членів суспільства.
Політичною культурою є сукупність політичних знань, поглядів, соціокультурних цінностей та світоглядних переконань громадян, а також вміння застосовувати їх у процесі громадсько-політичної діяльності. Саме політична культура визначає зміст і якість соціальних цінностей, традицій і норм, які регулюють політичні відносини в суспільстві. У контексті цього дослідження поняття "політична культура" тісно пов'язане з уявленнями про "культуру громадянськості" та концепцією громадянського суспільства, в основу якої покладено ідею соціально-політичної активності окремих громадян та громадських організацій.
Політична комунікація це процес передачі інформації між головними суб'єктами політики: суспільством та інститутами влади, вона є діалогом між владою та суспільством, який здійснюється за допомогою ЗМК і має на меті зростання інтеграційних процесів у суспільстві.
Публічна політика відкрита політика, яка передбачає можливість вільного отримання громадянами інформації про діяльність політичних інституцій, забезпечуючи таким чином найбільш ефективний механізм впливу суспільства на владу.
Сенсація (лат.sensatio відчуття) публікації, телепрограми або події, які викликають сильне враження, збуджують інтерес.
Функції журналістики в контексті політичного аналізу є одним з найбільш поширених напрямків журналістської діяльності. Розширене визначення функції журналістики в контексті політичного аналізу - журналістика, яка є видом духовно-практичної діяльності аналітичного характеру, головним завданням якої є впровадження в масову свідомість світоглядно орієнтованих оцінок явищ і фактів, актуальних для масової свідомості.

ВСТУП
Актуальність теми. Нова українська міжнародна журналістика покликана реагувати на завдання, які випливають з потреб утвердження авторитету нашої держави на міжнародній арені та світового розвитку в умовах глобалізації та інтеграції. Перед нею виникає необхідність оволодівати новими науковими, прогресивними механізмами роботи з міжнародною інформацією, орієнтуючись на кращі зразки світової і, передусім, європейської преси. Водночас, позбуваючись старих штампів мислення й письма, варто пропонувати нетрадиційні, професійні схеми розв’язання проблем міжнародного життя. У цьому сенсі вибір теми зумовлений і тим, що без розуміння нових інформаційних потоків, оволодіння ними і їхнього осмислення, неможлива дієвість національних ЗМІ, разом з тим втрачається можливість інтеграції національного інформаційного простору у світовий.
Актуальність наукового дослідження зумовлена і потребою вироблення нових методологічних засад щодо специфіки функціонування сучасних аудіо-візуальних ЗМІ, насамперед, телебачення, яке є безпосереднім об’єктом вивчення у міжнародному режимі. Також актуальною залишається проблема більшого удосконалення інструментарію впливу на громадську думку, суспільну свідомість і поведінку за допомогою телебачення. Тим більше, що для України актуальною проблемою є систематизація практичних знань на основі наукового підходу. Підготовка науково-методичних розробок з означеної теми сприятиме більш активному формуванню вітчизняної школи фахівців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках комплексної науково-дослідної програми Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФ045-01) та наукової програми кафедри міжнародної журналістики ІЖ КНУ Українська журналістика в контексті світової”.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження обумовлена необхідністю вивчення досвіду організаційно-творчої діяльності міжнародного відділу новин у сучасному інформаційному контексті, його ролі та місця в структурі редакції, зокрема телебачення, а також потребою аналізу специфіки, функціональних особливостей і перспектив у процесі інтеграції національного інформаційного простору у європейський та світовий.
Відповідно до мети дослідження та з урахуванням необхідного виходу на новий рівень теоретичного осмислення проблеми та розробки практичних рекомендацій у роботі поставлені такі завдання:
- розробка концептуального підходу до організації роботи міжнародного відділу новин з урахуванням вітчизняного та світового досвіду;
- розробка структури та організаційних принципів діяльності міжнародного відділу новин на основі функції планетарної співдружності і обізнаності;
- розробка типології телеблоків/програм міжнародної тематики;
- вивчення технологічних особливостей роботи міжнародного відділу новин;
- вивчення міжнародної новинної інформації, її сутності, інтерпретації та спрямування;
- вивчення жанрів і форм подачі міжнародної інформації.
Об’єктом дисертаційного дослідження є діяльність міжнародних відділів новин сучасного вітчизняного телебачення у забезпеченні світової інформаційної обізнаності суспільства, підвищенні рівня соціально-політичної культури і свідомості українського народу.
Предметом дослідження є концептуальне, комплексне, системне вивчення організаційного, жанрово-творчого і технологічного потенціалу міжнародного відділу новин, його функціональних особливостей у редакційній структурі.
Методи дослідження. У роботі був застосований комплекс дослідницьких методів, зокрема, порівняльно-типологічний, контент-аналіз, метод спостереження і власний досвід журналіста-міжнародника. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є загальні принципи об’єктивності, пріоритету фактів і практичної доцільності, які передбачають неупереджене висвітлення і аналіз подій та явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше у вітчизняній журналістській науці розроблена теоретико-практична концепція організації роботи міжнародного відділу новин телебачення у структурі редакцій з урахуванням основних творчо-організаційних факторів впливу міжнародної інформації на суспільну свідомість і поведінку.
Джерельна база дослідження. Важливе місце у дисертаційній роботі було відведено науковим працям як вітчизняних дослідників журналістики, масової комунікації, соціології та політології, так і зарубіжних. Зокрема, дану тему розробляли в плані загально-теоретичної концепції А. Москаленко, В. Різун, В. Здоровега, О. Чекмишев, В. Лизанчук, Ю. Шаповал, І. Саченко, А.Вартанов, В.Єгоров, Г.Кузнєцов, С.Муратов, В. Цвік, О. Зернецька, Г. Почепцов, А.Чічановський, В. Шкляр, В. Іванов, С. Кара-Мурза, Е. Багіров, В. Вільчек, А. Юровський, В. Ружніков, Д. Кін, Ю. Габермас, Д. Мілль, Е. Тоффлер, Д. Робін, М. Прайс, Д. Лалл, І. Фенг, Р. Гакет, К. Крос, Е. Фіхтеліус, К. Дойч, Г. Вачнадзе, Е. Дугін та багато інших (праці вказаних авторів позначені у списку використаних джерел дисертації).
На українському грунті найбільш наближеними до досліджуваної теми є дисертаційні дослідження, якими послуговувався автор: Н. Габор [1], І. Слісаренко [2], В. Савчук [3], С. Даниленко [4], Т. Петрів [5], В. Гоян [6], В. Власенко [7], О. Шевченко [8], О. Гриценко [9], В. Владимиров [10], Д. Дуцик [11], Н. Симоніна [12], М. Бурмака [13].
Неабияку цінність у науковому пошуку надали випуски започаткованої кафедрою міжнародної журналістики ІЖ КНУ серії Бібліотека журналіста-міжнародника”.
Джерелами фактичного матеріалу стали міжнародні програми/блоки українських телеканалів ICTV (на ньому автор працює у міжнародному відділі), УТ-1, СТБ, Нового Каналу, 1+1, а також зарубіжних BBC, CNN, NBC, ABC, Deutsche velle, Euronews.
Практичне значення одержаних результатів визначається метою автора дисертаційного дослідження представити як журналістам-практикам, так і науковцям перспективні шляхи розвитку української міжнародної журналістики, розкриваючи специфічні критерії та підходи в царині міжнародної інформаційної діяльності на основі узагальнення вітчизняного і світового досвіду.
Дане дисертаційне дослідження, на думку автора, може стати дослідницьким розділом нормативних навчальних курсів Вступ до спеціальності”, Міжнародна журналістика”, основного спецкурсу з даної теми. Також окремі положення та висновки роботи можуть бути використані в розділах таких курсів, як Зарубіжна журналістика”, Теорія журналістики”, Теорія і методика журналістської творчості”, Методи і прийоми журналістської творчості”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконані дисертантом самостійно. Зміст роботи відповідає логіці авторської думки і виробленої ним концепції.
Апробація роботи. Основні положення дисертації були викладені автором та обговорені на щорічних наукових конференціях Інституту журналістики Журналістика 2001”(Київ, 24-25 травня), Журналістика 2002”(Київ, 28-29 травня), Журналістика 2003”(Київ, 29-30 травня), міжнародному щомісячному семінарі Центру медіа-реформ Свобода слова і свобода медіа”, міжнародному семінарі Технологія журналістської творчості” (Київ, 27-28 жовтня 2003 р.), Міжнародній конференції Журналісти проти насильства і нетолерантності на телеекрані” (Київ, 27-28 березня 2003 р.).
Публікації. Основні положення і результати викладено у чотирьох статтях у фахових виданнях:
1. Малий М. Телебачення і кіно у полоні терору // Вісник Київ. ун-ту. Серія Журналістика. К., 2002. Вип. 10. C.62-64.
2. Малий М. Неприйнятна версія // Публіцистика і політика / Зб. наук. праць. К., 2002. Вип. 3. С. 84-92 .
3. Малий М. Міжнародний теледайджест (до постановки проблеми) // Наукові записки інституту журналістики. К., 2004. Т. 14. С. 128-131.
4. Малий М. Інформаційний простір: функція планетарної співдружності і обізнаності // Журналістика. К., 2004. Вип. 3(28). С. 98-101.
Структура дисертації. Дисертація складається з поняттєво-категоріального апарату дисертаційного дослідження, вступу, трьох розділів, що містять по два підрозділи, висновків (разом 190 сторінок), списку використаних джерел (206 позицій) та десяти додатків, що містять типову документацію для налагодження технологічного процесу телевізійного виробництва міжнародних новин, зразки літературних та режисерських планів, на які у тексті дисертаційного дослідження є відповідні посилання.

bibliography

Висновки

Суттєвий прогрес і стрімке поширення інформаційних технологій, глобальний характер системи масової комунікації призвели до утворення глобального інформаційного простору, який змушує світову спільноту, кожну державу швидко орієнтуватися та адаптуватися у сучасному інформаційному середовищі.
Інформація сьогодні розглядається як стратегічний продукт. Здатність суспільства та його інституцій збирати, обробляти, аналізувати, систематизувати та наповнювати інформацією, забезпечувати свободу інформаційного обміну є важливою передумовою соціального та технологічного прогресу, чинником національної безпеки, однією з основ успішної внутрішньої політики. Інформаційна сфера має системоутворюючий характер і впливає практично на всі галузі суспільних відносин.
Міжнародні події останніх років змушують переглянути і таке досить нейтральне поняття в теорії мас-медіа і комунікацій, як інтернаціоналізація ЗМІ. Якщо раніше це поняття тлумачили виключно в економічній сфері, то сьогодні ця проблема заявляє вже про себе насамперед у політичній площині, а також у площині виконання мас-медіа своїх функцій у питаннях всебічного і неупередженого інформування громадян, творення вільного демократичного форуму для обговорення суспільних проблем.
Вступ в інформаційне суспільство, включення в процес глобальних інформаційних відносин варто пов’язувати з поняттям Колективного Загальнопланетарного Розуму (за М. Мойсєєвим), з якісно новим етапом розвитку цивілізації. Виходячи з цього, є всі підстави стверджувати, що у функціональній системі ЗМІ чільне і визначне місце займає функція планетарної співдружності й обізнаності.
Засоби масової інформації у своїх різних проявах як дійовий фактор відіграють істотну роль у розвитку інформаційного суспільства і визнані важливим інструментом вираження свободи слова та плюралізму інформації. Органи державного управління мають стимулювати розробку національного законодавства і доктрини національної інформаційної політики, що гарантує незалежність і плюралізм ЗМІ.
До проблеми інформаційної безпеки в умовах перехідного суспільства слід віднести захист свого інформаційного поля пріоритет і завдання кожної повноцінної держави. Новітні технології, руйнуючи комунікаційні кордони, поступово перетворюють і без того крихке поняття національного інформаційного простору на умовність. Концентрація, глобалізація засобів масової інформації все ж набуває чітких обрисів на національному рівні. На цьому і слід вибудовувати інформаційну політику України.
Засоби масової інформації могутня сила впливу на свідомість людей, засіб оперативного і своєчасного донесення інформації в різні куточки світу, найбільш ефективний засіб впливу на емоції і світосприйняття людини, здатний переконувати реципієнта найкращим чином. На інформаційному телемовленні, особливо міжнародному, питання підвищення ефективності виступить тісно пов’язане з рівнем організації творчого процесу, форм і засобів соціально-політичного виховання журналістського, художнього та технічного персоналу, добору та розстановки кадрів, дотримання ними функціональних обов’язків.
Серед критеріїв ефективності інформаційного наповнення особливе місце займають задоволення інформаційних потреб і тематичних інтересів аудиторії. Працюючи над текстом / сюжетом, тележурналіст викликає до життя і відповідні ефекти, вибудовуючи їх пріоритетність. У результаті ефективність творчості тележурналіста складається з трьох ефектів: гуманітарного результату впливу журналістських матеріалів на моральні установки особистості, на її культуризацію і соціалізацію, на орієнтири її суспільної поведінки; суспільного результату впливу тексту / сюжету через посередництво цільової аудиторії на громадську думку і свідомість, на політику держави, на економічний, соціальний, культурний розвиток нації, на діяльність всіх структур соціуму; аудиторного результату впливу текстів / сюжетів на реципієнтів, від реакції яких залежить впливовість, престиж і популярність телеканалу.
Враховуючи організаційний і творчо-технологічний потенціал вітчизняного інформаційного телемовлення, до стабільних видів подачі інформації слід віднести: а) класичний репортаж з місця події за кордоном; б) пряме включення з місця події за кордоном; в) повідомлення інформації з місця події за кордоном телефоном хрипушка”; г) репортаж з України про візит офіційного гостя чи делегації з-за кордону; д) сюжет, зроблений на основі інформації зарубіжних інформагентств; є) короткий огляд подій на основі інформації зарубіжних інформагенств калейдоскоп”; ж) усне повідомлення зі студії прямого ефіру ведучим новин (з відео або без).
Хронометражні результати проведеного автором дослідження засвідчили такий обсяг міжнародних новинних блоків в інформаційних програмах українських телеканалів: УТ-1 5,8%, „1+1” 4,5%, Інтер 4,3%, СТБ 3,8%, ICTV 3%, Новий канал 2,6%. Середнє відсоткове співвідношення ефірного часу для міжнародних новин для всіх означених вище каналів за днями тижня таке: понеділок УТ-1 (30%), „1+1” (27%), Інтер (25%), СТБ (23%), ICTV (24%), Новий (22%); вівторок УТ-1 (28%), „1+1” (27%), Інтер (25%), СТБ (23%), ICTV (24%), Новий (22%); середа УТ-1 (26%), „1+1” (27%), Інтер (25%), СТБ (23%), ICTV (24%), Новий (22%); четвер УТ-1 (29%), „1+1” (27%), Інтер (25%), СТБ (23%), ICTV (24%), Новий (22%); п’ятниця УТ-1 (29%), „1+1” (27%), Інтер (25%), СТБ (23%), ICTV (24%), Новий (22%); субота УТ-1 (25%), „1+1” (27%), Інтер (25%), СТБ (23%), ICTV (24%), Новий (22%); неділя УТ-1 (31%), „1+1” (27%), Інтер (25%), СТБ (23%), ICTV (24%), Новий (22%).
У нашому контексті важливими є проблеми взаємодії масової свідомості і журналістики як технологічного ланцюжка. З-поміж визначених науковцями типів сутності і структури масової свідомості акцентуємо увагу на тому, що підгрунтям для їхньої класифікації слугують об’єкти масової свідомості, в яких виділяються різні орієнтації людей соціокультурні, повсякденні та соціально-інституціональні, або, базуючись на внутрішній структурі процесів особистості, установки, які поєднують у собі розумовий, емоційний і поведінковий рівень. Цей тип найбільше придатний і властивий міжнародній новинній журналістиці у технолого-практичному плані. Розглядаючи питання технологічного потенціалу міжнародної новинної журналістики, не можна обходити увагою проблему функціональних можливостей телебачення в умовах нових телекомунікаційних технологій. При цьому маємо виходити з того, що телебачення виконує ряд соціальних функцій, серед них: інформаційна, культурно-просвітницька, інтеграційна, соціальна-педогогічна, організаторська, освітня, рекреативна. Ці функції знаходяться у прямій залежності від соціальних потреб аудиторії і технічних можливостей телебачення.
Логічною схемою диференціації програм, яка дозволяє їх систематизувати, виступає модель телекомунікацій, коли кожному її компоненту (комунікатор, повідомлення, канал, комунікант) відповідає своя диференційна ознака. Таким чином, вузловими визначальними виявляються функціональний, змістовий, формальний і адресний аспекти типологій телепрограм. У свою чергу, вони допускають подальше розшарування, але тим не менш дозволяють представити структуру телепрограм в їх сукупності як складне ціле.
Сутність та інтерпретація міжнародної новинної інформації, принципи її селекції та спрямування детермінувань є основними цілями інформаційної діяльності: збереження об’єктивної інформації, розважання, переконання, об’єднання, планетарна співдружність і обізнаність, освіта. Серед типів зв’язку, які використовуються в інформаційній діяльності інтерперсональний, міжабонентський, масовий останній можна сформулювати як процес використання ЗМІ для надсилання повідомлень великій аудиторії з метою інформування, зацікавлення, переконання. Ефективність інформаційної діяльності залежить від урахування характеристик масового глядача: а) масова аудиторія невидима, але вимірна; б) масова аудиторія різноманітна; в) масова аудиторія отримує повідомлення анонімно. Тут слід враховувати і явище вибірковості. Основними елементами індивідуальної вибірковості аудиторією ЗМІ є: а) вибірковість як навмисна дія; б) вибіркове сприйняття; в) вибіркове збереження.
Методично обробляючи” реалії сьогодення, журналісти відшукують події з певними характерними рисами, які здатні зацікавити масову аудиторію. Для більшої частини новин ці риси поділяються на такі категорії, як близькість, відомість, своєчасність, актуальність, значущість, драматизм. Раціональними виступають і такі категорії, як точність, об’єктивність, коректність, аргументованість, цілісність.
Оцінка журналістом події як новини індивідуальна. Однак ця оцінка перебуває під впливом факторів. Найбільш суттєві серед них такі: інформаційний потік, інформаційна дірка, інтерес аудиторії, забезпечення кадрами, змагання.
Головний принцип конструювання політичних міжнародних повідомлень: новини як ідеологічний дискурс. Концепція новин, зумовлених ідеологією, передбачає, що зміст новин відбиває комплекс подій і різних практик, категорій і концепцій, що не просто є нейтральними чи неупередженими за природою, а й містять оціночні судження. Ідеологія пронизує всі стандарти та практики виробництва новин: критерії професіоналізму, інформаційні цінності, саме поняття об’єктивності”. Внаслідок цього повідомлення у ЗМІ мають пріоритети та культурні ознаки. Їх спрямовано на конкретну аудиторію і вони містять певну внутрішню логіку, яка відображає певні політичні та економічні умови. Критерії добору новин випливають не з політичних переконань журналістів, а із стандартів об’єктивності і професіоналізму, якими послуговуються мас-медіа.
Можливості сучасної тележурналістики значно поглиблюють і урізноманітнюють виражально-зображальні засоби, дають змогу оперативно реагувати і доносити з екрана розмаїття суспільного життя. Мозаїчне панно спостережень за дійсністю думок, вражень, відчуттів із безславетного калейдоскопу фактів талантом журналіста перетворюється на композиційно чіткий, ритмічно виправданий, гармонійно завершений матеріал свідомо обраного жанру, означеного принципами правдивості, об’єктивності.
Міжнародна новинна журналістика активно використовує традиційні і новинні жанри, такі як телезамітка, телеропортаж, телеінтерв’ю, телекоментар, телеогляд, телещоденник, теледайджест. Враховуючи зазначені дифузійні процеси і саму специфіку телевізійної публіцистики (її образного характеру), вважаємо, що нарівні з основними жанроутворюючими ознаками важливе значення має виявлення допоміжних факторів, які впливають на визначення телевізійних жанрів: типи телевізійних повідомлень, типи телебачення: моделі негативного, позитивного і модель конструктивного телебачення, форми організації телевізійного матеріалу, контекст і підтекст телевізійної публіцистики, образність телевізійної публікації і професіональна комунікація.
Спираючись на визначені вище фактори, вважатимемо за доцільне розглянути таку форму організації телевізійного матеріалу, як теледайджест, і зокрема, міжнародний. Коли ж вести мову про міжнародну новинну журналістику, то вона, як правило, обмежується куцими інформаційними блоками (3-4 сюжети), до того ж здебільшого катастрофічними”. Подив викликає і одноманітність міжнародних інформблоків на всіх каналах .
Сама мотивація появи дайджестів базується на відомій у світі професійній теорії встановлення порядку денного”. Сам монтаж оперативних повідомлень це вже встановлений порядок денний. У дайджесті ж цей принцип найбільш кристалізований, виразний. Сьогодні прихильники теорії встановлення порядку денного” заявляють, і мають на це повне право, що ЗМІ кажуть людям не що думати”, а про що думати”. У цьому сенсі дайджест повністю відповідає цьому твердженню.
Теорія встановлення порядку денного” раціональна для дайджесту і з тієї точки зору, що реалізується вона на таких рівнях: селекція фактів, подій, явищ; створення розуміння; визначення пріоритетів; акцентування уваги.
Дайджестна форма подачі, на перший погляд, калейдоскопу фактів, подій, явищ базується на триєдиному правилі: аналіз, проблема, дискусія. Підкреслимо, що дайджест це надзвичайний інформаційний огляд. Кожен його блок має свою серцевину і архітектоніку. Зважаючи на широкий розвиток інтерактивного телебачення і сам дайджест, його блоки можуть бути поділені умовно на дві частини: авторську та аудиторну. У першій телекоментатор висловлює свої думки з приводу подій, залучаючи допоміжний матеріал, який надає міркуванням панорамності. Розгорнутість аналізу, який спирається на всебічне охоплення подій і явищ, знання документів, залучення нових аргументів виглядатиме переконливо.
Спілкування з аудиторією вносить різноманітність у програму, створює атмосферу безпосереднього спілкування, між журналістом і аудиторією виникає полеміка. Вона закладається під час преамбули до події та її інтерпретації, власного бачення проблеми; ситуації, короткого резюме. Дайджест як аналітична програма (факти, події, явища, ситуації можуть бути вже відомі аудиторії звідси суто аналітична спрямованість програми) має на меті поглиблення знань і уявлень аудиторії.
Для дайджесту вкрай важливі такі поняття, як текст і контекст, об'єктивне і суб'єктивне. У цьому розумінні важливо зосередити увагу на сучасному житті, створюючи принадливі образи нових соціальних явищ, показуючи і схвалюючи нові властивості світових спільнот, тим самим допомагаючи масам засвоювати їх.
Відійшли часи безоглядної критики концепції вільного потоку інформації”. Більш сталими стали уявлення і потенціал міжнародного обміну інформацією, використання її для розвитку і зміцнення взаєморозуміння між народами в сучасних умовах глобалізації. По-справжньому актуальною є ця проблема для вітчизняних мас-медіа не тільки одержання інформації зі світу, а й розповсюдження власної, щоб не загубитися у світовій круговерті. .
До цієї головної перешкоди слід віднести і ті, на які вказують і практики, і науковці: легальний тиск проти забезпечення та відкритості офіційної інформації; самоцензура заляканих журналістів; політичний та економічний вплив на ЗМІ; стандартизація / стереотипізація інформації за принципом зробимо, як зробили колеги”; обмеження свободи журналістів, запроваджене адміністрацією, а також і прес-службами; погані умови роботи журналістів та інших фахівців ЗМІ; нерозуміння громадськістю переваг і важливості демократії, незалежних ЗМІ; відсутність моральної та матеріальної підтримки розвитку журналістської етики, цінностей та навичок демократичного устрою суспільства, обмежене розуміння журналістських функцій; обмежені ресурси для навчання професіоналів у сфері масової комунікації (репортерів, коментаторів, ведучих, дикторів) безпосередньо під час роботи.
Журналістський ідеал пошук і показ неприкрашеної правди вимагає, щоб робота здійснювалася безпристрасно. Проте журналісти теж люди зі своїми цінностями і нахилами, які впливають на все, щоб вони не робили. Повідомлення зазнають змін у багатьох точках комунікаційного ланцюжка. У цих точках, так званих воротах”, працюють привратники” редактори, стилісти, коректори. Їхні завдання виправити, якщо хочете, стандартизувати та іншими можливими засобами намагатися покращити матеріал.
Однак всю важливість оцінки матеріалу в процесі збору і висвітлення новин чітко видно в процесі їх правки. У практиці ЗМІ повідомлення рідко потрапляють до споживача у первісному вигляді. На шляху від автора до аудиторії воно стає об’єктом скорочень, вставок і перестановок акцентів з боку редакторів та іншого персоналу.
Дослідник проблем ЗМІ Вілбур Шрамм пояснював сутність подібного процесу таким чином. Першим редактором у ланцюжку правок є свідок події. Ця людина бачить те, що відбувається вибірково, помічає одні подробиці, не звертаючи уваги на інші деталі. Наступний редактор сам репортер, котрий розмовляє зі свідком”. Безумовно, ситуація ускладниться, коли репортер порозмовляє з кількома такими джерелами. Але в підсумку йому самому вирішувати, які факти слід зафіксувати і передати далі по ланцюжку, яку форму і значення надати повідомленню.
Репортер передає матеріал редактору, який робить текстову правку. Потім повідомлення потрапляє у відділ новин, де визначається значущість повідомлення і його місце в ефірі (визначає редактор відділу новин).
Правка тією чи іншою мірою річ потрібна. Вона має бути творчою, оригінальною, особливо коли йдеться про авторську журналістику”, про творче обличчя” телеканалу.
Коректура буває і творчою. Правка матеріалу може додати йому потенціалу. Редактор / продюсер може збільшити оригінал, вставивши в доріжку якийсь сюжет, стоп-кадр, зняти і вставити ще одну сцену тощо. Взагалі, привратники” невидимі для аудиторії ЗМІ. У новинах вони напіванонімно приймають остаточні рішення у якому вигляді вийде у світ випуск новин.
Телебачення як особливе творче середовище висуває до його працівників специфічні умови, змушуючи до виживання” в умовах жорсткої конкуренції. Ці вимоги диктуються такими умовами телевізійної діяльності: 1) колективна творчість і ненормований робочий день; 2) відсутність чітко структурованих об’єктивних критеріїв оцінки результатів; 3) необхідність постійно перебувати у стані безперервної комунікації, удосконалювати творчі результати (телевізійні програми), щоб перемагати” творчих конкурентів у боротьбі” за глядацький рейтинг, співвідносити власні критерії творчого продукту з вимогами вищих інстанцій (випускового редактора, головного редактора програми, керівника каналу, продюсера тощо), встановлювати з колегами (і начальством) неформальні стосунки, які стають основою створення спільного творчого продукту і гарантією того, що цей продукт буде прийнятий керівництвом і вийде в ефір; 4) творчість за необхідністю”, а не за натхненням, передбачає наявність здібностей концентрувати вольові, інтелектуальні, творчі, фізичні та інші зусилля.
Продуктивно працювати в таких умовах здатні тільки люди, які володіють певними особистісними якостями. З цією метою автор дисертації вдався до психологічного тестування творчих працівників телебачення (за допомогою стандартизованих психодіагностичних тестів було протестовано 25 працівників телебачення творчих працівників, творців інформаційних і інформаційно-аналітичних програм). Дані тестування дозволяють назвати такі особливості: товарискість, яскравість емоційних переживань, силу власного Я” і високий самоконтроль поведінки, а також емоційну витонченість, інтуїцію, завищену самооцінку і схильність до суперництва, загострену реакцію на невдачі, прагнення керуватися в діяльності власними цілями, переконаннями, принципами.
Таким чином, телевізійне середовище обумовлює професіональну успішність в активній творчій конкуренції, поєднуючи в особистості тележурналіста якості, властиві мистецькій інтелегенції, з якостями адміністраторів, керівників і представників інших професій, які вимагають об’єктивності, врівноваженості, здатних брати на себе відповідальність та ініціативу.
Журналісти займають особливе місце в аудиторії. Особливість полягає в тому, що завдяки своєму посередництву між джерелом інформації і отримувачем повідомлень не тільки можуть вплинути на ефективність комунікації, але й самі піддаються її впливу. При цьому не останню роль в оформленні подібного цілеспрямованого впливу відіграє редакція / відділ і той набір професіональних норм і цінностей, які існують всередині них і про які йшла мова в даній роботі. Вивчення нових методів і прийомів телебачення в реаліях сьогоднішнього світу набуває безперечної важливості і може продемонструвати, як в міру технологічного розвитку засобів збереження і передачі інформації змінюється вплив телеканалу на новинний контент, на телеаудиторію.
За останні десятиліття характер аудиторії міжнародних новин змінився. Сучасний глядач не той, що раніше: із пасивного телеглота” (П. Ронд’єр) він перетворився на учасника подій, який бажає спостерігати за тим, що відбувається, в реальному часі. Вимоги глядацької аудиторії багато в чому визначили сучасний образ і концепцію міжнародних новин. Сьогодні, в умовах складної геополітичної ситуації у світі, міжнародні новини виявилися, як ніколи раніше, потрібними аудиторії. Новинне телебачення стало каталізатором світової історії, його вплив на політичні, соціальні, економічні і дипломатичні процеси продовжує зростати.

Список використаних джерел

1. Габор Н. Імідж України та геополітичні концепції її становлення в новому світопорядку: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 1996. 19 с.
2. Слісаренко І. Аналіз та прогноз у висвітленні міжнародної тематики українськими ЗМІ: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика К., 1996. 20 с.
3. Савчук В. Функціонування універсальних моделей комунікації у культурних просторах європейських держав: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 1997. 18 с.
4. Даниленко С. Журналістські методи інформаційного забезпечення зовнішньої політики держави: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 1997. 17 с.
5 Петрів Т. Проблеми європейських інтеграційних процесів у сучасному інформаційному контексті: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 1997. 20 с.
6. Гоян В. Інформаційна телевізійна програма: типологічна характеристика, параметри діяльності журналіста: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 1999. 19 с.
7. Власенко В. Українська преса як фактор впливу на міжнародну діяльність держави: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 2000. 19 с.
8. Шевченко О. Паблік рілейшенз як чинник політичної культури у сфері міжнародних відносин: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 2003. 18 с.
9. Гриценко О. Мас-медіа в процесах демократичних трансформацій українського суспільства: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 2003. 20 с.
10. Владимиров В. Проблема розуміння інформації в журналістиці: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 2003. 19 с.
11. Дуцик Д. Роль засобів масової інформації у забезпеченні політичних прав та свобод громадян у демократичному суспільстві: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 2004. 20 с.
12. Симоніна Н. Формування образу політичного лідера засобами телебачення: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 2004. 19 с.
13. Бурмака М. Технологія створення контактної телевізійної програми в контексті українського телебачення. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.08 журналістика. К., 2004. 20 с.
14. Шкляр В.І., Мелещенко О.К., Мукомела О.Г., Паримський І.С. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра: Історико-теоретичний нарис. К., 1996. С.165-168.
15. Бжезинський З. Большая шахматная доска. М., 1998. C.35-39.
16. Грамши А.Общие вопросы философии и эстетики / Тюремные тетради // Искусство и политика: В 2 т. / Пер.с итал. М., 1991 Т.1. С.180.
17. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. М., 2000. С.314-316.
18. Моль А. Социодинамика культуры. М., 1973. С.45.
19. Там само. С.44.
20. Зильберт Б. Социопсихолингвистическое исследование текстов радио, телевидения, газет. Саратов, 1986. С.25-28.
21. Зиновьев А. На пути к сверхобществу. М., 2000. С.36-39.
22. Там само. С.51.
23. Парахонський Б., Загороднюк В. Гуманітарізація науки стратегія інтелектуального розвитку України. К., 1996 С.23.
24. Там само. С.28.
25. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. М., 2000. С.395.
26. Белл Д. Постиндустриальное общество. М., 1999. С.111-113.
27. Носов В. Виртуалистика в общественных науках // Вопросы философии. 1999. № 10. С.24-27.
28. Див.: Патнэм Р. Отыскивая корни гражданского общества. М., 1996. С.151-201.
29. Панарин А. Информационные политические технологии в условиях «открытого общества» // Кентавр. 1994. №2. С.30.
30. Чічановський А., Шкляр В. Інформаційний простір як глобальна проблема сучасності //Вісн. Київ. ун-ту. Серія Журналістика. Вип.2. К., 1995. С.41-49.
31. Владимиров. Основи журналістики в поняттях та коментарях. Луганськ, 1999. С.28.
32. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. Львів, 2000. С.43-45.
33. Москаленко А. Теорія журналістики. К., 1998. С.24-26.
34. Михайлин І. Основи журналістики. Харків, 2000. С.37.
35. Карпенко В. Журналістика: основи професіональної комунікації. К., 2003. С.51-53.
36. Кривошея Г. Журналістика. К., 2003. С.12-14.
37. Шкляр В. Гриценко О., Шкляр В. Основи міжнародної журналістики. К., 2002. С.17.
38. Там само. С.125.
39. Прайс М. Телевидение, телекомуникации и переходной период: право, общество и национальная идентичность. М., 2000. С.223-224.
40. Матеріали семінару та виступ Р. Кембелла // Архів автора. Тут і далі посилання на це джерело.
41. Моль А. Социодинамика культуры / Пер. с фр. М., 1973. С.39.
42. Мансурова В.Д. Время вектор становлення медиасобытий в журналистской картине мира // Средства массовой информации в современном мире: Материалы межвузовской научно-практической конференции. СПб., 2002. С.209-210.
43. Мартыненко А. "Моя задача наладить отношения между властью и прессой" // Независимость. 1998. 1 сентября.
44. Мащенко І.Г. Телебачення України. К., 1998. Т.1: Телебачення de facto. 511с.
45. Мащенко І.Г. Українське телебачення: Штрихи до портрета. К., 1995. 294 с.
46. Мелещенко О.К. Комп'ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір: Монографія. К., 1998. 200 с.
47. Мелещенко О.К., Почтарь Г.М. Друковані засоби масової інформації України в мережі Інтернет: порівняння з газетами Заходу // Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць / За ред В.І. Шкляра. К., 2000. С.83-91.
48. Свитич Л.Г. Феномен журнализма. М., 2000. С.222.
49. Різун В.В. Маси. К., 2003. С.31-34.
50. Олексієнко Н.Д. Формування зовнішньополітичних орієнтацій суспільств перехідного періоду засобами масової комунікації (на прикладі України, Росії та Польщі): Автореф. дис. ... канд. політ. наук. К., 2001. 17 с.
51. Павленко Р. Гуманітарні аспекти інформаційної безпеки: виклики і відповіді // Людина і політика. 2001. №3. С.41-46.
52. Панлік Д. Нові медіа нові правила // Кур’єр ЮНЕСКО. 2000. Квітень-травень. С.24-26.
53. Панасюк А.Ю. Имиджеология в структуре наук о психологии взрослых // Мир психологин. 1999. №2. С.48-55.
54. Паркинсон Р. О проблемах свободы прессы в восточной и центральной Европе, России и СНГ. М., 2000. С.73-74.
55. Карпенко И.П. Массовое сознание. Структура. Генезис. Сущностные характеристики. Ч. ІІ. Томск, 1995. С.66.
56. Бурдье П. Политическое представление: элементы теории политического поля // Бурдье П. Социология политики. - М., 1993. С.17-34.
57. Быков И.А. Интернет-журналистика: специфика и перспективы развития // Средства массовой информации в современном мире: Материалы межвузовской научно-практической конференции. СПб., 2002. С.207-208.
58. Вайт Е. Нові медіа, новий головний біль // Кур'єр ЮНЕСКО. 2000. Квітень-травень. С.24-26.
59. Варецкий Б. СМИ четвертая власть: метафора или реальность // Журналист. 2001. №1. С.20-21.
60. Вартанов Г.І., Шкляр В.І. Основи журналістики. К., 1997. 54 с.
61. Вартанова Е.Л. Европейский Союз в поисках информационного общества // Вестн. Моск. ун-та. Серия Журналистика. № 2-3. 1998. С.76-85.
62. Вартанова Н.Л. К чему ведет конвергенция СМИ? // Информационное общество. № 6. 1999. С.36-45.
63. Вартанова Е.Л. Финская модель на рубеже столетий // Информационное Общество и СМИ Финляндии в европейской перспективе (части І-II). М., 1999. 205 с.
64. Варивода Я. Масова свідомість як об'єкт національної безпеки // Людина і політика. №2. 2001. С.52-54.
65. Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе. СПб., 2001. 253 с.
66. Егоров В. Телевидение: теория и практика. М., 1993. С.220.