Інформаційно-технологічний і творчий потенціал агенційної журналістики (вітчизняний і світовий досвід)

brief description

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

НЕСТЕРЯК Юрій Васильович

УДК 070.431.2

Інформаційно-технологічний і творчий потенціал агенційної журналістики
(вітчизняний і світовий досвід)

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат історичних наук, професор
ПРИСТУПЕНКО Тетяна Олегівна,

Київ-2005

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................. 3
Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження........ 7
Висновки до 1 розділу...30
Розділ 2. Етапи становлення інформаційних агентств:
світовий і вітчизняний досвід.................................................. 32
2.1. Історико-технологічні тенденції розвитку
інформаційних агентств світу.................................................... 32
2.2. Особливості зародження, розвитку та формування
досвіду українських інформаційних агентств........................... 53
Висновки до 2 розділу................................................................ 63
Розділ 3. Сучасна агенційна журналістика: структура
і технологія діяльності.............................................................. 66
3.1. Провідні інформаційні агентства світу й України:
порівняльний аналіз................................................................... 66
3.2. Правове поле діяльності українських інформаційних
агентств у контексті світового інформаційного
законодавства............................................................................ 102
3.3. Проблеми функціонування інформаційних
агентств он-лайн........................................................................ 119
Висновки до 3 розділу.............................................................. 137
Розділ 4. Інформаційно-творчі особливості агенційної
журналістики........................................................................... 140
4.1. Архітектоніка повідомлень інформаційних
агентств: вітчизняні і світові надбання.................................... 140
4.2. Інформаційні продукти та їх жанри............................... 155
Висновки до 4 розділу.............................................................. 170
Висновки.................................................................................. 172
Список використаних джерел............................................... 184
Додатки.................................................................................... 201

Вступ
Характерною рисою сучасного суспільства є різке збільшення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб, держави. Зростаючі потоки інформації все більше впливають на політичні, економічні, культурні та інтеграційні процеси. Інформація лежить в основі прийняття будь-якого рішення політичного, соціального, культурного чи бізнесового.
Стратегічною метою будь-якої демократичної держави є формування і становлення її інформаційного простору сукупності доступних у країні інформаційних джерел і потоків.
Загальновизнаним складником інформаційної системи суспільства є система засобів масової інформації (ЗМІ). Вона складається з різних видів суб’єктів інформаційної діяльності. До неї належать друковані, аудіовізуальні та електронні засоби масової інформації. Група аудіовізуальних ЗМІ складається з радіо та телебачення, новітні електронні ЗМІ найяскравіше представлені глобальною інформаційною мережею "Інтернет".
Окрему групу ЗМІ становлять інформаційні агентства. Хоча з приводу віднесення їх до системи засобів масової інформації іще й сьогодні виникають дискусії. Скажімо, відомий російський дослідник професор Є.П. Прохоров відносить інформаційні агентств до інфраструктури ЗМІ разом із службами зв’язку, системою доставки, розповсюдження тощо [149,199]. На думку ж російського науковця Г.Ф. Хаценкова, інформаційні агентства органічно входять до системи ЗМІ, оскільки "виконують у суспільстві ті ж функції, мають той же об’єкт впливу, ті ж загальні цілі й завдання..." [195,5]. А українська школа журналістики схильна відносити інформаційні агентства до самостійних засобів масової інформації [123,9].
Сучасний стан розвитку інформаційної сфери суспільства, глобалізація інформаційних процесів і - як наслідок - підвищення ролі інформаційних агентств в інформаційному обігу, зростання й диверсифікація їхніх інформаційних продуктів свідчать на користь того, що інформаційні агентства є самостійними засобами масової інформації.
Актуальність обраної теми зумовлюється потребою наукового осмислення природи інформаційних агентств та визначення їх ролі у функціонуванні глобальних комунікаційних потоків, оскільки у світовій та вітчизняній науці інформаційні агентства зазвичай розглядалися в традиційній ролі постачальників інформації в інші засоби масової інформації друковані та аудіовізуальні.
До виконання цього дослідження спонукає й потреба збирання воєдино розпорошених відомостей про інформаційні агентства, які містяться у працях, присвячених засобам масової інформації, та на сайтах самих інформаційних агентств.
Своєчасність та актуальність роботи підкреслюються й фактом підвищеної уваги до розвитку й функціонування інформаційних агентств таких міжнародних організацій як ООН та ЮНЕСКО, під егідою яких минулого року проходив Всесвітній конгрес інформаційних агентств "Інформація: виклики ХХІ століття".
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане на кафедрі періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертація є складовою частиною комплексної програми науково-дослідних робіт Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір" (номер державної реєстрації № 01БФ045-01) у розрізі тем "Моніторинг ЗМК та інформаційне моделювання" й "Освітня модель підготовки журналістських кадрів".
Мета дослідження з’ясувати інформаційно-технологічні та творчі засади розвитку й діяльності інформаційних агентств, їх досвід, місце й роль у вітчизняному та світовому інформаційних просторах.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:
· охарактеризувати існуючий науковий доробок із зазначеної проблеми та джерельну базу її дослідження;
· представити історико-типологічну карту становлення і розвитку інформаційних агентств України й світу;
· з’ясувати головні тенденції та їх особливості у розвитку інформаційних агентств (незалежно від їх територіального розташування);
· розглянути правово-професійні регулятори діяльності інформаційних агентств;
· порівняти жанрові особливості матеріалів світових та вітчизняних інформаційних агентств;
· проаналізувати основні чинники підвищення ефективності діяльності інформаційних агентств.
Об’єкт дослідження - українська агенційна журналістика у співвідношенні зі світовими інформаційними агентствами.
Предмет дослідження теорія і практика інформаційних агентств у вітчизняному і світовому контекстах.
Методологічна основа дослідження визначена системою принципів (історизм, наукова об’єктивність, комплексність та достовірність) і методів, теоретичних узагальнень історико-журналістського знання. У комплексному дослідженні застосовано історично-порівняльний, типологічний, соціологічний, проблемно-хронологічний та інші наукові методи.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній зроблено спробу цілісного дослідження діяльності світових та вітчизняних інформаційних агентств: загальних аспектів їх становлення, розвитку й умов функціонування.
Визначено історичні етапи розвитку інформаційних агентств, узагальнено статистичні дані, зібрані Державним комітетом телебачення і радіомовлення України за час офіційної реєстрації вітчизняних інформаційних агентств, проаналізовано правове поле діяльності інформаційних агентств з точки зору його ефективності, уніфіковано систему жанрів інформаційних агентств та розглянуто тенденції її подальшої трансформації, розглянуто особливості функціонування мережевих інформаційних агентств.
Створено анотований покажчик інформаційних агентств та організацій, а також бібліографічний покажчик джерел, що стосуються історії виникнення та тенденцій розвитку інформаційних агентств. Бібліографічні джерела охоплюють період з 1954 року по сьогоднішній день.
Практичне значення результатів дослідження. Представлений у роботі фактичний матеріал, основні теоретичні положення і висновки можуть стати основою спеціальних і нормативних курсів лекцій з історії, теорії і практики української та світової журналістики, основ професійної майстерності, допоможуть розширити тематику досліджень журналістів, філологів, істориків, соціологів.
Аналіз функціонування інформаційних агентств в умовах українського інформаційного простору може бути застосований для вдосконалення існуючого інформаційного законодавства.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат й опубліковані наукові статті, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно. В публікаціях, виконаних у співавторстві, авторові належить їх концепція та теоретичне обґрунтування.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження викладено в доповідях, виголошених під час щорічних Міжнародних наукових конференцій викладачів і студентів Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка "Журналістика 2001. Актуальні питання моніторингу та інформаційного моделювання ЗМІ" (Київ, квітень 2001 р.), "Журналістика 2002. Проблеми журналістської освіти на посттоталітарному просторі" (Київ, квітень 2002 р.), "Журналістика 2003. У дзеркалі моніторингу та інформаційного моделювання ЗМК" (Київ, квітень 2003 р.), а також міжнародних науково-практичних конференцій: "Демократичні реформи й засоби масової інформації" (Мінськ, 7-8 грудня 1995 р.) та "Права людини в Україні" (Київ, 4-5 вересня 2002 р).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, із них 4 - у фахових виданнях, а також 2 публікації у співавторстві.
Структура. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять сім параграфів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основного тексту 183 сторінки, список використаних джерел містить 228 позицій.

bibliography

Висновки
Сучасні процеси формування і становлення інформаційного суспільства висувають нові вимоги до засобів масової інформації, впливають на вдосконалення системи ЗМК, розвиток інтеграційних процесів у інформаційній сфері. Зміна співвідношення між учасниками світових інформаційних потоків призводить до переосмислення статусу інформаційних агентств: від складової інфраструктури ЗМІ, до самостійного засобу масової інформації. За таких умов стають актуальними наукове осмислення ролі інформаційних агентств у глобальних інформаційних процесах світового інформаційного простору, з’ясування інформаційно-технологічних засад їх діяльності і розвитку, узагальнення світового і вітчизняного досвіду, визначення жанрово-стилістичних особливостей матеріалів інформаційних агентств, а також чинників підвищення ефективності їх діяльності.
Опрацювання автором джерельної бази дослідження засвідчило, що різноманітні аспекти розвитку й функціонування інформаційних агентств України та світу є недостатньо дослідженими і не отримали комплексного різнопланового опрацювання, створивши у вітчизняному та світовому журналістикознавстві прогалину. Відтак автор вважає за доцільне виділити такі перспективні напрями подальшого наукового опрацювання діяльності українських і зарубіжних інформаційних агентств, які знайшли відображення в дисертаційній роботі. Ними стали:
· Порівняльний аналіз особливостей зародження агенційної журналістики в Україні та за кордоном;
· Дослідження сучасного стану розвитку агенційної журналістики України та її перспективи;
· з'ясування творчих аспектів діяльності інформаційних агентств, зокрема їх впливу на трансформацію жанрової системи журналістики;
· аналіз формування транснаціональних компаній за участю інформаційних агентств;
· вивчення утворення і розвитку організацій інформаційних агентств та їх роль у формуванні світового інформаційного простору .
Робота над науковими джерелами дисертаційного дослідження, вивчення та аналіз окреслених автором питань дали змогу зробити низку висновків та рекомендацій.
Так, у рамках виконаного дослідження автор обґрунтував доцільність вживання терміну „інформаційні агентства”. Не зважаючи на історичні передумови використання понять „агентства преси”, „пресові агентства” та "телеграфні агентства" пропонуємо застосувати термін "інформаційні агентства". По-перше, він вживається в Законі України "Про інформаційні агентства". По-друге, термін "телеграфне агентство" акцентує увагу лише на способі передачі продукції агентства, залишаючи поза увагою інформацію як складову системи інформаційних продуктів агентств. По-третє, стрімкий розвиток інформаційних технологій та необхідність переходу до інформаційного суспільства висувають перед агентствами потребу адаптуватися до нових умов, диверсифікувати свою діяльність, зокрема, розширити перелік інформаційних продуктів, збільшити коло потенційних споживачів. Тому словосполучення "агентство преси" не розкриває суті сучасних інформаційних агентств, продукцію яких споживають не лише друковані засоби масової інформації, а й радіо та телебачення, а також бізнесові структури, пересічні громадяни, що потребують того чи іншого виду оперативної інформації.
Отже, враховуючи перелічені фактори та беручи до уваги збільшення ролі інформації у суспільному розвитку, найдоцільнішим бачиться використання поняття "інформаційне агентство".
Автор дав робоче визначення понять „агенційна журналістика” та „інформаційний продукт”. Під агенційної журналістикою пропонується розуміти журналістську творчість та виробничі процеси створення інформаційних продуктів інформаційними агентствами. Інформаційний продукт автор визначив як періодично оновлюваний потік відомостей, відібраних за певними критеріями, оснащений інтерфейсом користувача з певним набором функцій, що передається каналами зв’язку. Таке тлумачення поняття, на відміну від визначення основних видів продукції інформаційних агентств, яке міститься в Законі України "Про інформаційні агентства", враховує сучасний стан розвитку агенційної журналістики та тенденцію до подальшої диджиталізації результатів діяльності світових і вітчизняних інформаційних агентств.
Кількість і характер інформаційних продуктів не є постійною величиною, вони регулярно змінюються в залежності від запитів і потреб споживачів. Тому коло продукції інформаційних агентств можна згрупувати за певними напрямками:
· новинні матеріали (текстова інформація, фото тощо);
· рекламна продукція;
· інформаційно-аналітичні послуги (інформаційний супровід заходів, підготовка аналітичних оглядів тощо);
· моніторинг;
· організація і проведення прес-конференцій, брифінгів тощо.
Здійснений автором ретроспективний аналіз діяльності агентств на світовому інформаційному ринку засвідчує тісний зв'язок їх розвитку із суспільно-політичними та економічними умовами суспільства. Кризові періоди розвитку держав позначалися й на діяльності інформаційних агентств: часом ставлячи під загрозу сам факт їхнього існування, а часом спонукаючи до трансформації та утворення нових інформаційних структур.
На відміну від світових традицій заснування інформаційних агентств, інформаційні агентства Росії, а згодом і Радянського Союзу, до складу якого входила й Україна, засновувалися з ініціативи та за підтримки державних структур. Державна форма власності тривалий час була безальтернативною в галузі засобів масової інформації. Єдиним винятком було агентство АПН, засновниками якого стали громадські організації.
Історичний аналіз розвитку світових та вітчизняних інформаційних агентств дає підстави авторові поділити період зародження і становлення агенційної журналістики на кілька етапів. Пропонується таке трактування етапів.
Перший етап розвитку світових інформаційних агентств характеризується тим, що їх головна мета підпорядковувалася інтересам комерційних підприємств, передусім бірж та торговельних товариств, що були зацікавлення в оперативному надходженні інформації фінансового й торговельного характеру. Метою ж попередників інформаційних агентств України, а також перших агентств періоду незалежності держави було сприяння національному відродженню України, ознайомлення світового товариства з її політичним, економічним, культурним життям.
Суто інформаційні завдання стають актуальними на другому етапі розвитку інформаційних агентств, коли завдяки комерційній діяльності створюються матеріальні умови для інформаційної діяльності. На українському ґрунті в цей час виникає потреба в оперативному виготовленні й поширенні інформації економічного характеру. Наслідком цієї потреби стає поступовий відхід українських інформаційних агентств від суто ідеологічного спрямування. В їх діяльності починає з’являтися комерційний інтерес та потреба конкурувати на інформаційному ринку.
Як засвідчив авторський аналіз досліджуваних проблем, протягом названих етапів інформаційні агентства не сприймалися як складники системи засобів масової інформації, а вважалися такими, що виконують службову функцію її інформаційного забезпечення. З визнання інформаційних агентств самостійними і повноправним засобом масової інформації розпочинається третій етап у їх розвитку. Основною характеристикою четвертого періоду становлення інформаційних агентств України можна вважати виникнення і розвиток інформаційних агентств он-лайн, а також розширення мережевих послуг інформаційних агентств у цілому.
Сучасна система найбільших інформаційних агентств світу, яка представлена агентствами Рейтер, Ассошіейтед прес та Франс прес, є видозміненою системою світових інформаційних агентств, що панували на інформаційному ринку до кінця минулого століття. В силу об’єктивних причин та змін у суспільно-політичному розвитку країн, інформаційні агентства ТАРС та Юнайтед Прес пережили кризові трансформації та поступилися у боротьбі із більш сильними й успішними конкурентами. Натомість інформаційні агентства Китаю Сіньхуа, Японії Кіодо Цусін та Південної Кореї Ренхап на сьогоднішній день за показниками своєї діяльності претендують на входження до переліку світових інформаційних агентств.
Як підтвердило проведене автором дослідження, жодне з інформаційних агентств, що діють на українському інформаційному ринку, як показало проведене автором дослідження, не може іще претендувати на звання світового, обмежуючись титулом національного. Проте помітною є тенденція прилучення українських інформаційних агентств до світового інформаційного процесу. Національне інформаційне агентство „Укрінформ” є членом Європейського альянсу інформаційних агентств, організації, яка має консультативний статус при Економічній та Соціальній Раді ООН і ЮНЕСКО. Воно ж брало участь і у проведенні Всесвітнього Конгресу інформаційних агентств „Інформація: виклики ХХІ століття”.
Прикладом європейської інтеграції українських ЗМІ також може бути діяльність інформаційного агентства "Інтерфакс-Україна", яке входить до складу міжнародної інформаційної групи Interfax Information Services”.
Умови роботи сучасних інформаційних агентств, як і взагалі засобів масової інформації, пов’язані з наступними факторами:
· надзвичайним зростанням протягом останніх років кількості комерційних, бізнесових клієнтів, які зацікавлені в наданні і поширенні відомостей, а також в одержанні оперативної фінансово-економічної інформації;
· неабияким розвитком та удосконаленням інформаційних технологій, які активно впроваджуються в різні галузі інформаційного виробництва, полегшуючи збір, сортування, переробку і накопичення інформації;
· зростаючим усвідомленням того, що поширення та обмін інформацією становлять потужний фактор розвитку суспільства;
· збільшенням потреби міждержавного та міжнаціонального обміну інформацією;
· формуванням єдиного світового інформаційного простору.
Діяльність вітчизняних інформаційних агентств (в контексті світової агенційної журналістики) зараз здебільшого визначається економічними чинниками, конкурентним середовищем та інтересами споживачів.
Розвиток новітніх технологій і, як наслідок, зростання конкуренції на інформаційному ринку, спонукають інформаційні агентства до широкого використання у своїй діяльності технічних досягнень, а також до збільшення переліку інформаційних продуктів і послуг та їх диверсифікації. Крім традиційного розповсюдження текстової, графічної та фотоінформації, сучасні інформаційні агентства світу й України пропонують споживачам широке коло мультимедійних продуктів, програмного забезпечення та редакційних систем.
Характерними ознаками сучасного розвитку світових і вітчизняних інформаційних агентств є виникнення транснаціональних інформаційних компаній та становлення нового різновиду агентств телевізійних інформаційних агентств. У контексті світових глобалізаційних процесів помітною є тенденція до створення організацій та об’єднань (пулів) інформаційних агентств з метою встановлення і підтримання зв’язків та обміну інформацією між агентствами.
Важливим, на думку автора, є також той факт, що регуляція діяльності інформаційних агентств на законодавчому рівні відсутня у світовій практиці. Як і інші види засобів масової інформації, вони керуються переважно етичними нормами. Юридично визначається лише поняття свободи слова. Відтак можна констатувати, що законодавче регулювання діяльності інформаційних агентств здебільшого притаманне пострадянським країнам, в тому числі й Україні. Швидкі зміни суспільно-політичної, економічної, соціальної ситуації в державі вимагають адекватної трансформації її правового поля. Автор вважає, що нагальною потребою в нашій державі є створення інформаційного кодексу, внесення змін до чинного законодавства із метою усунення існуючих протиріч.
Дванадцятирічний досвід автора як керівника та співзасновника одного з перших українських недержавних інформаційних агентств дає підстави стверджувати, що їх активна участь в інформаційному забезпеченні суспільства потребує вироблення цілеспрямованої державної політики, спрямованої на створення рівних умов для всіх засобів масової інформації незалежно від їх форми власності.
Потребує розширення закріплена Законом України "Про інформаційні агентства" класифікація вітчизняних інформаційних агентств та визначення їх організаційно-правового статусу. Адаптація національного правового поля діяльності інформаційних агентств до світових стандартів стане запорукою їх успішного розвитку в умовах глобалізації суспільства та інтеграції у світовий інформаційний простір.
Автором дисертації вперше в українському журналістикознавстві здійснений аналіз особливостей діяльності інформаційних агентств он-лайн. Як уже зазначалося, вихід інформаційних агентств у всесвітню інформаційну мережу поклав початок новому етапові розвитку інформаційних агентств. За авторською характеристикою он-лайн журналістика, складовою якої є й мережеві агентства, має ряд особливостей:
· інтерактивність, тобто можливість оперативно вести діалог із зацікавленим споживачем за допомогою форумів чи гостьової книги, якими оснащені більшість віртуальних ЗМІ;
· аудиторія он-лайн-медіа відрізняється від середнього читача паперових ЗМІ чи типового телеглядача більшою освіченістю, більшими фінансовими можливостями, а відтак має інші потреби й вимоги до інформаційних продуктів;
· можливість надоперативного оприлюднення інформації;
· розміщення разом з текстом графічної, звукової відеоінформації;
· порівняно низька собівартість продукції, що дає можливість збільшити коло потенційних споживачів;
Автор пропонує поділити ЗМІ, що працюють в режимі он-лайн, на кілька груп:
1. Мережеві версії друкованих чи аудіовізуальних ЗМІ. Це - електронні копії періодичних видань, інформаційних та інших теле- та радіопрограм тощо, які поширюються через комп’ютерні мережі.
2. Самостійні мережеві масові видання. Вони характеризуються відсутністю друкованих аналогів, а також тим, що розраховані на широке коло мережевих споживачів. Видання цієї групи мають багатотематичний характер.
3. Самостійні спеціалізовані мережеві видання. Вони також не мають друкованих аналогів, але, на відміну від видань попередньої групи, орієнтовані на спеціалістів тієї чи іншої галузі.
Цей поділ можна застосовувати і для розгляду інформаційних агентств.
На думку автора, використання потенційних можливостей Інтернету дозволяє агентствам наблизити свою продукцію до кінцевого споживача, розширити перелік інформаційних продуктів і послуг та диверсифікувати їх. Завдяки цьому створилися передумови визнання інформаційних агентств самостійними засобами масової інформації.
Все це дає підстави стверджувати, що для подальшого підвищення ефективності діяльності інформаційних агентств он-лайн необхідно розширювати межі вільного доступу до ресурсів, спрощувати інтерфейс інформаційних продуктів та періодично оновлювати їх асортимент. Потребує вирішення й питання законодавчого врегулювання діяльності Інтернет-медіа, яке б унеможливлювало, з одного боку, будь-які спроби встановлення контролю й цензури над поширенням інформації у всесвітній мережі, а з іншого запроваджувало відповідальність за відомості, оприлюднені в мережі, а також за несанкціоноване використання інформаційної продукції.
Матеріали інформаційних агентств повинні відрізнятися:
· лаконізмом;
· оперативністю;
· достовірністю, вивіреністю повідомлюваного вперше факту;
· невтручанням у виклад за допомогою власних суджень та оцінок;
· максимальною популярністю викладу, доступністю мови.
Думка журналіста та позиція самого агентства можуть проявлятися за допомогою відбору фактів, використання коментарів експертів, прямого та непрямого цитування, структурної побудови матеріалів, використання експресивно забарвленої лексики.
Характерною ознакою матеріалів будь-якого інформаційного агентства є витримана стандартна структура. У сукупності із загальноприйнятим принципом викладу інформації, який зазвичай називають "перевернутою пірамідою", це дає можливість споживачам інформаційних продуктів агентств чіткіше орієнтуватися у великих обсягах інформації, вибираючи найважливіше. У випадку, коли споживачами є засоби масової інформації, вони без втрат для змісту можуть скоротити матеріал агентства з урахуванням своїх потреб.
Одним із важливих аспектів діяльності інформаційних агентств , на думку автора, є жанровий аспект їх функціонування. Так, необхідно зазначити, що жанрова структура повідомлень інформаційних агентств зумовлена, передусім, інформаційною природою агенційної журналістики. Окрім того, жанрова насиченість інформаційних матеріалів інформагентств залежить від їх тематичної спрямованості. У дисертаційному дослідженні підкреслюється, що кожну тематичну групу обслуговує певна сукупність жанрів, що склалася за час існування інформаційних агентств. Однак, деякі жанри можуть обслуговувати кілька тематичних груп одночасно. До того ж інформаційні агентства належать до сфери масової комунікації, що активно розвивається. Тому процес виникнення нових жанрів і відмирання деяких старих є неминучим.
Оновлення способів розповсюдження інформації, зокрема, поява електронних версій, та диверсифікація інформаційних продуктів дозволили, на думку автора, розширити жанрову палітру інформаційних агентств, даючи їм можливість використовувати потенціал не лише інформаційних, а й аналітичних жанрів.
На підставі аналізу інформаційних продуктів провідних інформаційних агентств та синтезу теоретичних напрацювань щодо жанрів журналістики автором розроблена система жанрів, якими традиційно послуговуються інформаційні агентства:
· факт;
· розширене повідомлення;
· замітка;
· звіт;
· статистична інформація;
· новини компанії;
· фічер;
· інтерв’ю;
· репортаж;
· інформаційна кореспонденція;
· портрет.
Під впливом інформаційних агентств розширилися видові характеристики жанру замітки. До вже традиційних видів додалися:
· бекграунд;
· подієва замітка;
· анонс;
· повідомлення-блискавка;
· анотація;
· міні огляд;
· виклад думок.
Слід також зважити на те, що економічні інформаційні агентства збагатили арсенал жанрів агенційної журналістики жанрами статистичної інформації та оглядами ситуацій на біржах.
Також у дисертації автор пропонує ввести поняття жанру "міні-портрет" або "бліц-портрет", враховуючи особливості використання інформаційними агентствами жанру портрета. Бліц-портрет жанр агенційної журналістики, метою якого є ознайомлення споживачів із короткими відомостями переважно біографічного характеру, що характеризують особу, яка становить оперативний суспільний інтерес.
Використання потенційних можливостей інформаційних та аналітичних жанрів та пристосування їх до потреб агенційної журналістики дозволяють інформаційним агентствам оперативно реагувати на потреби своїх споживачів, створюючи конкурентоспроможну продукцію.
На підставі аналізу інформаційно-технологічного і творчого потенціалу агенційної журналістики автором дисертаційного дослідження були виділені головні чинники підвищення ефективності діяльності інформаційних агентств:
· активне використання інформаційних технологій, впровадження систем надійного захисту інформації, що передається;
· диверсифікація інформаційних продуктів та послуг для всіх категорій споживачів;
· підвищення професійної майстерності та кваліфікації всіх учасників процесу вироблення інформаційних продуктів і послуг;
· підвищення оперативності повідомлень за рахунок розробки і освоєння нових технічних засобів передачі інформації;
· максимальне врахування потреб та інтересів споживачів шляхом проведення постійного моніторингу аудиторії;
· посилення експертно-аналітичних служб у складі інформаційних агентств;
· інтенсифікація маркетингових досліджень з метою точного визначення власної ніші в інформаційному просторі;
· підвищення достовірності і надійності інформації;
· збільшення частки безкоштовного доступу до інформаційних продуктів для пересічних споживачів;
· зміцнення стосунків між інформаційними агентствами і споживачами, а також встановлення інформаційного партнерства між агентствами;
Забезпечення сприятливих умов розвитку засобів масової інформації, зокрема, інформаційних агентств, сприятиме входженню суб’єктів інформаційного простору України до світової системи інформаційного обігу. Таке налагодження партнерських відносин із світовими інформаційними агентствами сприятиме подальшому становленню вітчизняної агенційної журналістики, а також формуванню позитивного іміджу України. Його розвиток на світовій арені тісно пов’язаний із зміцненням ролі України в міжнародному інформаційному просторі та розробкою наступальної скоординованої інформаційної політики. Основним напрямком національної інформполітики щодо діяльності інформаційних агентств має стати підвищення інтелектуального і творчого рівня їх представників, спрямоване на створення конкурентоспроможного національного інформаційного продукту та реалізацію національних інтересів в інформаційній сфері.

Список використаних джерел

1. Агентство корпоративных новостей: исследования рынков // http://cna.com.ua/go.php?sess=c62295e746e66fbdc923185418b5cfd7&a=show&tmpl=bankrot/search. - 2003. - 23.листопада.
2. Акопов А. И. Средства массовой информации. М.: Новости, 1990. 94 с.
3. АПН от Совинформбюро до РИА "Новости": 60 лет на поле информационного напряжения М.: РИА "Новости", 2001. 191 с.
4. Ачкасова В.А., Чугунов А.В. Концепт глобализации и роль информационных технологий (российский контекст)//Технологии информационного общества Интернет и современное общество: Материалы Всероссийской объединенной конференции. Санкт-Петербург, 20 24 ноября 2000 г. СПб, 2000. 276 с.
5. Беглов С.И. Внешнеполитическая пропаганда. М.:Высшая школа., 1980. С.299301.
6. Беглов С.И. Мир прессы и пресса мира. К.: Политиздат, 1975. 101с.
7. Белл Дэниел. Социальные рамки информационного общества//Новая технократическая волна на Западе. М., 1986. 124с.
8. Богданов Н.Г., Вяземский Б.А. Информация в газете. М., 1955. 148 с.
9. Бочковський О.І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби: історія, демократичний досвід, нові завдання // За редакцією К.Костєва, І.Комаринського. Мюнхен, 1993. 204 с.
10. Брама в український світ, новини і громадська преса // http://www.brama.com/news/ukr.html
11. Брыляков Н.А. Российское телеграфноеМ.:Мысль, 1976. 116 с.
12. Бубен М. Товарность сетевой информации. // Профессия журналист. М., 2000. №3 - 4 С. 46 47.
13. Буданцев Ю.П. Системность в изучении массовых информационных процессов. М.: Изд во Ун та дружбы народов, 1986. 166 с.
14. Будков Д.В., Вєдєнєєв Д.В. Слово правди про Україну. Міжнародноінформаційна діяльність Української держави. 19171923 рр.: Монографія. К.: "К.І.С.", 2004. С.3435.
15. Васильева Л.А. Делаем новости! М.: Аспектпресс, 2002. 188 с.
16. Вачнадзе Г.Н. Агрессия против разума: информационный империализм.М.: Политиздат, 1988.272 с.
17. Вачнадзе Г.Н. Всемирное телевидение. Новые средства массовой информации: их аудитория, техника, бизнес, политика. Тбилиси: Ганатлеба, 1989.674 с.
18. Вачнадзе Г.Н. Международный обмен информацией: его сторонники и противники. Тбилиси, 1979.279 с.
19. Вачнадзе Г.Н., Кашлев Ю.Б. Международный обмен информацией: его сторонники и противники. 2е изд., доп. Тбилиси, 1980.378 с.
20. Венделовский В.В. ТАСС: из горячих точек планеты. Л.: Лениздат, 1988. 397с.
21. Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе. СПб, 2001. 284 с.
22. Віктор Набруско назвав Укрінформ найсерйознішим інформаційним партнером // http://www.dinau.com/ukr/order/?id=400800. 2005. 25 липня.
23. Владимиров В.М. Історія української журналістики (1917 1997).Луганськ: СУДУ, 1998. 164с.
24. Владимиров В.М. Хаос, герменевтика, журналістика, або Світоглядницькі засади у творчості масс-медіа // Наукові записки Інституту журналістики. Т.8. К.,2002. С.77-85.
25. Владимиров В.М. Пресса тоталітарної моделі: насильництво над свободою інтерпретації // Наукові записки Інституту журналістики. Т.5. К.,2001. С.52-62.
26. Власенко А.Г. Средства массовой информации в современном мире. М., 1992. 269 с.
27. Власов Ю.М. Пропаганда за фасадом новостей.М.: Мысль, 1976. 143 с.
28. Власов Ю.М. СМИ и современное буржуазное государство. М.: Издво МГУ, 1985. 224 с.
29. Войскунский А.Е. Метафоры Интернета//Вопросы философии. М., 2001. № 11 C. 64 79.
30. Ворошилов В.В. Журналистика. СПб.: Из во Михайлова В.А., 1999. 369 с.