ЕМОЦІЙНО-ОЦІННИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЕМІНУТИВІВ У ПУБЛІЦИСТИЦІ (на матеріалі української періодики 1995–2004 років)

brief description

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

ФЕДОРЕНКО ОЛЬГА ДМИТРІВНА

УДК 811.161.2’366

ЕМОЦІЙНО-ОЦІННИЙ ПОТЕНЦІАЛ
ДЕМІНУТИВІВ У ПУБЛІЦИСТИЦІ
(на матеріалі української періодики 19952004 років)

Спеціальність 10.01.08 журналістика

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Наукові керівники

Непийвода Наталія Федорівна доктор філологічних наук, професор

Шумарова Наталія Петрівна
доктор філологічних наук, професор

Черкаси 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ4
ВСТУП..5

РОЗДІЛ 1. Проблема емотивно-оцінної демінутивації в сучасному журналістикознавстві

1.1. Особливості мовної експресивності газетної періодики......15
1.2. Емоційна оцінність газетної комунікації...23
1.3. Поняття про демінутивність та мовні засоби її реалізації в газеті..39
Висновок.......................47

РОЗДІЛ 2. Комунікативні можливості демінутивів як засобу творення емоційно-оцінного значення у мові преси

2.1. Прагматичні домінанти різних жанрів газетних текстів. Спектр оцінок у мові преси.....49
2.2. Основні тенденції реалізації емоційно-оцінної семантики на рівні словотвору61
2.2.1. Методика і процедура проведення дослідження..............................64
2.2.2. Комунікативні функції позитивних оцінок і словотворчих формантів їх вираження..............75
2.2.3. Негативні оцінки, засоби їх мовного оформлення, вплив на масову аудиторію..84
2.2.4. Амбівалентні явища в системі емоційно-оцінного навантаження афіксів пестливості...95
2.2.5. Порівняльний аналіз емоційно-оцінного потенціалу демінутивних
утворень у сучасній українській періодиці...101
2.3. Фразеологізми із суфіксами суб’єктивної оцінки в газетному тексті.112
2.4. Вплив демінутивів на емоційно-оцінне забарвлення публікацій молодіжної преси.122
Висновок.......................131

РОЗДІЛ 3. Шляхи досягнення адекватності емоційно-оцінного потенціалу демінутивів у двомовних російсько-українських газетах

3.1. Емоційно-оцінна рівноцінність і смислові втрати при перекладі демінутивних одиниць................................135
3.2. Особливості перекладу фразем із суфіксами суб’єктивної оцінки в газетних текстах..147
Висновок......................158

ВИСНОВКИ ..160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..165
ДОДАТКИ...............189

ВСТУП

У сучасному інформаційнийному просторі працюють численні засоби масової інформації, що активно впливають на стан і розвиток суспільної свідомості. Комунікація здійснюється різними засобами, найголовнішими серед яких є мовні. З їхньою допомогою комуніканти впливають один на одного [16, 105].
Газети, як і раніше, залишаються впливовою силою, що формує „порядок денний” суспільства та визначає результати дебатів з тих чи інших питань [93, 341 342]. В Україні на 1 січня 2005 року в усіх сферах розповсюдження зареєстровано та перереєстровано 19351 періодичне видання, з них 12533 газети [258, 5]. За результатами дослідження, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень та центром соціального моніторингу, 51% населення довіряє друкованим засобам масової інформації. Підтверджують це й дані Інституту соціології НАН України, згідно з якими індекс довіри громадськості до українських ЗМІ становить у середньому 2,7 за п’ятибальною шкалою. Вищий рівень довіри серед суспільних інститутів лише у церкви (3,03) [173, 24 25].
Виконання жодної суспільно значущої справи неможливе поза її публічним обговоренням, зокрема у пресі. Окрім того, друковані мас-медіа як складова частина, з одного боку, процесів власне політичних, з іншого боку, процесів загальнокомунікативних є своєрідним барометром настроїв та сподівань аудиторії [249, 8]. Мова газети чутливо реагує на будь-які зміни в суспільстві, тому аналіз газетного мовлення допомагає гостріше відчути і глибше зрозуміти характер соціально-політичних зрушень, виявити зміни настроїв у суспільстві, особливо у кризові для нього часи. Як стверджує О.А.Сербенська, мова преси постала як окрема проблема наукового вивчення, народна мова визнана основою її розвитку, визначено місце й роль мови преси в житті національної мови [207, 4]. Мова ЗМІ є надзвичайно важливим чинником ефективності медіатекстів, оскільки журналістський текст реалізується саме в мові. Отже, посилення інтересу до мовних питань, прагнення осягнути глибинні механізми комунікації за допомогою мови вважаємо закономірним у сучасному журналістикознавстві [17, 117].
Ефективне використання мовних засобів є важливою гарантією такого сприймання тексту, при якому в адресата виникає довіра до автора, потреба в емоційній участі в події, а потім необхідність виконання під упливом тексту певних дій. Як переконливо зауважує Н.Ф.Непийвода, в умовах, коли комунікатори дистанційовані в часі та просторі, взаєморозуміння між ними, а отже, й успіх комунікації в цілому залежить від оптимального використання мовних, стилістичних і текстових засобів [160, 6]. Мову ЗМІ необхідно досліджувати, щоб знати, як вона впливає на людей і як створювати медіаматеріали, спроможні здійснювати на читача запрограмований автором уплив. Таке вивчення сприятиме вибору оптимальних мовних форм у пресі.
Газетна комунікація це прагматична реалізація інтелектуально-емоційного зв’язку автора та реципієнта, передача читачу конкретної інформації, яка одночасно виражає певне ставлення до світу, до подій у ньому [203, 23]. Медіаматеріали створюються з урахуванням двох протилежних тенденцій: одночасною орієнтацією мовних елементів на експресію і на стандарт. Як зауважує Ш.Баллі, людська думка постійно вагається між логічним сприйманням і емоцією; ми розуміємо або відчуваємо; найчастіше наша думка складається одночасно з логічної ідеї та почуття [14, 62].
Емотивно-експресивні одиниці мають цінність не самі по собі як засіб „пожвавлення” матеріалу, а передусім з погляду оцінного ефекту, який вони створюють. Для газети характерна тенденція до оцінності та безперервні пошуки різноманітних способів її вираження, оскільки для реалізації задуму публіцистові необхідно викликати увагу суспільства до певної проблеми, створити навколо неї бажану атмосферу сприймання, зацікавити аудиторію, подати свою оцінку й закласти її у свідомість читача, сформувати ставлення до питання, яке обговорюється, перетворити оцінне ставлення в переконання, стимулювати ті чи інші практичні дії адресата [215, 23 24]. Впливова сила газетного тексту безпосередньо залежить (поряд з іншими факторами) і від рівня володіння автором та реципієнтом емотивно-оцінними засобами мови, які, на наш погляд, потребують поглибленого вивчення з комунікативних позицій.
У формуванні емотивності тексту та його оцінності беруть участь одиниці всіх рівнів мови. Лінгвістичний аналіз газетних текстів засвідчує, що емоційну оцінку забезпечує і посилює вживання засобів словотвору, зокрема демінутивних суфіксів. Деривати із такими формантами є досить продуктивними в сучасній українській публіцистиці. Ці одиниці відіграють важливу роль у формуванні прагматичної сфери газетних матеріалів, пов’язаної з вираженням ставлення автора до предмета мовлення, з оцінюванням змісту висловлювання, із творенням суб’єктивної модальності тексту [59, 140].
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю проведення комплексного аналізу емоційно-оцінного потенціалу словотвірних одиниць як засобу репрезентації категорії суб’єктивної оцінки в писемній комунікації, а також ефективного засобу впливу на емоційну сферу сприймача газетних матеріалів. Викликає науковий інтерес продуктивність використання емотивно-оцінних засобів словотвору в різних газетних жанрах, а також виявлення спектра оцінок, що виражаються за допомогою лексем і фразем із демінутивними формантами. Зіставний аналіз центральних та регіональних українських молодіжних видань дозволить простежити деякі мовні процеси (іронізації, пейоризації, мовної агресії) в друкованих мас-медіа періоду становлення незалежної держави. Є також потреба у виявленні шляхів досягнення у двомовних газетах адекватності емоційних оцінок, виражених або посилених лексемами та фраземами зі здрібніло-пестливими суфіксами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в межах планової тематики кафедри журналістики і кафедри методики викладання та культури української мови факультету української філології та журналістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Дисертація пов’язана з науковою програмою Черкаського національного університету „Особливості мовної комунікації” та з комплексною програмою науково-дослідних робіт Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (номер державної реєстрації 01БФ045-01).
Мета роботи полягає у виявленні потенціалу демінутивних утворень як засобу творення емоційно-оцінного колориту повідомлення та емоційного впливу на адресата.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання низки завдань:
− проаналізувати й описати теоретичні засади витлумачення понять „експресивність”, „емоційність”, „емотивність”;
− охарактеризувати поняття „оцінка”, визначити її види;
− проаналізувати й описати тексти різних жанрів в аспекті продуктивності використання в них лексем зі здрібніло-пестливими суфіксами;
− з’ясувати конотативні характеристики лексем і фразем із демінутивними компонентами в різних газетних жанрах, визначити спектр емоційних оцінок, що здатні виражати аналізовані одиниці;
− здійснити контент-аналіз для виявлення потенціалу лексем із демінутивними суфіксами у створенні емоційно-оцінного забарвлення медіатекстів, встановити зв’язки емоційної оцінки з тематикою матеріалів, дослідити частотність уживання аналізованих одиниць у певному виданні за роками;
− виявити найефективніші прийоми використання суфіксів суб’єктивної оцінки для посилення експресивного ефекту журналістського тексту;
− провести анкетування з метою підтвердження емоційного впливу аналізованих одиниць на сприймача друкованих видань;
− проаналізувати тексти двомовних газет і виявити шляхи досягнення адекватності емоційних оцінок, виражених лексемами та фраземами з демінутивними формантами;
− дослідити особливості перекладу фразеологічних одиниць з емотивно-оцінними суфіксами у двомовних газетах.
Об’єктом наукового дослідження є лексеми та фраземи з демінутивними формантами в сучасних друкованих мас-медіа.
Предмет дослідження емоційно-оцінний потенціал одиниць із суфіксами суб’єктивної оцінки в газетно-публіцистичному тексті.
Методи дослідження. У роботі використано описовий та порівняльно-зіставний методи аналізу демінутивних утворень. Для виявлення кількісно-якісних характеристик застосовано метод контент-аналізу. Такий підхід дозволяє зробити об’єктивні висновки про емоційно-оцінну спрямованість української газетної продукції, виявити певні тенденції оцінювання соціально-політичних подій та явищ, визначити основну тональність (емоційно-експресивне забарвлення) сучасних журналістських матеріалів. З метою підтвердження даних про сприймання пестливих слів адресатом, про вплив лексем з емотивно-оцінними формантами на читача, про роль цих засобів у вираженні авторської оцінки використано метод опитування анкетування.
Ступінь наукового опрацювання проблеми.
Мова преси протягом кількох десятиліть є об’єктом наукових зацікавлень багатьох українських науковців, зокрема М.А.Жовтобрюха, М.М.Пилинського, О.Д.Пономарева, С.Я.Єрмоленко, В.В.Різуна, А.І.Мамалиги, Н.Ф.Непийводи, О.А.Сербенської, К.С.Серажим, М.Г.Яцимірської, А.О.Капелюшного [75; 182; 174; 177; 178; 193; 194; 207; 208; 232; 233] та багатьох інших авторів.
В останні роки набули особливої актуальності проблеми, пов’язані з категорією експресивності. Насамперед це стосується її визначення, розмежування з категорією емоційності, виявлення потенціалу емотивно-експресивних мовних засобів у газетній комунікації. Питанню експресивності в українській газетній комунікації присвячено праці М.М.Пилинського [174], В.А.Чабаненка [254; 255], М.В.Кравченко [120], І.С.Стецули [229] та ін.
Достатньо актуальною в сучасній пресолінгвістиці є також проблема мовного вираження оцінки [46, 18, 149, 154, 168, 276 280]. Зусиллями і працею Н.Д.Арутюнової [8; 9], Л.А.Кисельової [95; 96], Л.А.Лисиченко [141], Г.М.Сагач [201; 202], Г.Я.Солганика [221; 222; 224], К.В.Святчик [203], Т.А.Космеди [115; 116] та багатьох інших визначено різні підходи до вивчення категорії оцінки, з’ясовано її лінгвістичну та нелінгвістичну сутність. Сучасні науковці не залишають поза увагою власне філософський аспект дослідження оцінки, її інтерпретацію як ціннісної, логічної категорії. Найбільш глибокий і детальний аналіз оцінки як граматикалізованої категорії запропоновано О.М.Вольф [45; 46]. Останнім часом з’являються праці, присвячені визначенню лінгвістичного поняття оцінки, виокремленню її видів [21; 23], проблемі співвідношення оцінки та емоції, а також денотативної та конотативної (зокрема емоційно-оцінної) інформації у процесі перекладу [72], вивченню особливостей лексичного вираження оцінки, її реалізації синтаксичними конструкціями, дослідженню словотвірних процесів у лексемах з аксіологічною семантикою [59; 273], аналізу оцінки як одного із лінгвостилістичних засобів передачі емоційного стану та формування емотивного значення номінації [168]. Багатоаспектність оцінки, зумовлена складністю самої її природи, спричинила лінгвістичне вивчення цього феномена в лексичному, граматичному, стилістичному, комунікативному аспектах.
Теорія оцінки в українському мовознавстві найбільш вичерпно розроблена в царині лексикології. Так, аксіологічна лексика розглядається з погляду її експресивності, емотивності та функціонування (А.Бурячок, А.Лагутіна [128] та ін.). Питання експресивності в українській газетній комунікації викладено у працях М.М.Пилинського [174], І.С.Стецули [229] та ін. У комунікативно-прагматичному та функціональному аспектах категорію оцінки висвітлено фразеологами В.Д.Ужченком [239, 240], Л.Г.Авксентьєвим [2]. Вони розглядають фраземи крізь призму аксіологічної категорії. Ґрунтовним дослідженням в україністиці є праця Т.Космеди „Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки” [115], в якій описано категорію оцінки з позиції різних мовленнєвих процесів і явищ: конотації, нейтралізації, міжмовної аналогії тощо.
Вагомий внесок у вивчення категорії оцінки на словотвірному рівні внесли В.В.Виноградов [40; 41], О.О.Потебня [179], В.М.Русанівський [198; 199], І.І.Ковалик [101; 102; 103], Н.Ф.Клименко [97; 98; 99], С.П.Бевзенко [29], Т.А.Космеда [115; 116] та ін. Так, детальний аналіз демінутивних суфіксів запропоновано В.В.Виноградовим, який назвав подані форманти суфіксами суб’єктивної або емоційної оцінки [41]. О.О.Потебня звернув увагу на випадки вираженого поширення експресії, пов’язаної із цими афіксами, на всі деталі висловлювання [17]. Питанню вираження відтінків суб’єктивної оцінки засобами словотвору, використанню демінутивів із позитивним і негативним емотивним забарвленням у різних стилях мови присвячено праці вітчизняних дослідників І.І.Ковалика [101; 102; 103], Н.Ф.Клименко [97; 98; 99], В.С.Сікорської, Б.А.Шарпило [212], М.В.Кравченко [120; 121], Л.П.Дідківської, Л.О.Родніної [64], Т.А.Космеди [115] та ін. Аналізуючи номінативні одиниці з афіксами пестливості, мовознавці здебільшого керуються тим, що проблема оцінювального суфікса це передусім питання словотвірного рівня у межах самої лексеми, і нерідко абстрагуються від можливих контекстів.
На нерозривний зв’язок оцінки та емоцій вказано у працях В.М.Телії [232; 233; 234], Д.М.Шмельова [269], В.І.Шаховського [261; 262], Н.О.Лук’янової [143; 144; 145] та ін. Деякі дослідники, насамперед психологи Б.І.Додонов [65; 66], К.Е.Ізард [83], вмотивовують цей зв’язок двоїстою психофізіологічною природою емоцій. Останні не просто дають оцінки інформації про реальність, яка надходить у мозок, але водночас функціонально й енергетично готують людину до поведінки, адекватної цій оцінці. Вагомими для нашого дослідження є також психологічні праці Ш.Баллі [13; 14], В.К.Вілюнаса [38; 39], Т.Ю.Ковалевської [104]. Процес впливу емоцій на мову (мовлення) досліджували Л.А.Кисельова [95; 96], О.М.Леонтьєв [137], О.О.Леонтьєв [134; 135; 136], Г.Х.Шингаров [266], П.М.Якобсон [275] та ін.
Отже, за останні десятиліття вітчизняна пресолінгвістика збагатилася низкою наукових праць, у яких досліджено специфіку мови газетних матеріалів, проблеми ефективності журналістського впливу на читача, а також висвітлено ті вербальні засоби, за допомогою яких можна здійснювати цей вплив [54; 91; 113; 168; 203; 229; 260]. Але потреба в подальшому дослідженні мовних засобів впливу газетного тексту (зокрема й на рівні словотвору) залишається очевидною.
Викликає науковий інтерес питання про потенційні можливості лексем і фразем з демінутивними компонентами виражати й посилювати різноманітні емоційні оцінки в газетно-публіцистичному тексті та впливати на емоційно-оцінне забарвлення медіаматеріалів.
Наукова новизна роботи полягає насамперед у тому, що в ній уперше за допомогою контент-аналізу здійснено спробу описати мовні засоби, здатні реалізувати емоційну оцінку в газетній періодиці на словотвірному рівні. У дослідженні виявлено комунікативно-впливовий потенціал демінутивних утворень у газетно-публіцистичних текстах: здатність цих лінгвоодиниць посилювати емоційно-експресивні можливості лексем, створювати емоційне забарвлення медіаматеріалів, виражати суб’єктивну авторську оцінку. У роботі здійснено також порівняльний аналіз центрального та регіонального молодіжних видань з метою з’ясування специфіки вираження емоційної оцінки лексемами та фраземами з демінутивними компонентами.
Джерельною базою дослідження є тексти української періодики за 19952004 роки, зокрема матеріали центрального молодіжного видання „Україна молода” і двомовних видань: „Голос України” („Голос Украины”), „Дзеркало тижня” („Зеркало недели”), „Високий замок” („Высокий замок”). Загальний обсяг проаналізованих текстів становить 75 друкованих аркушів, у яких виявлено 1207 демінутивних утворень.
Теоретичне значення дисертації зумовлено тим, що результати дослідження доповнюють здобутки науковців у галузі вивчення лексичного фонду сучасних ЗМІ, зокрема виявлення потенціалу емотивно-оцінних мовних засобів у підвищенні ефективності журналістського тексту та шляхів його вдосконалення.
Практичне значення результатів дослідження. Положення дисертації можуть знайти застосування у процесі викладання на факультетах журналістики таких курсів, як „Мова засобів масової інформації”, „Психологія журналістської творчості”, „Практикум з української мови для журналіста”, а також „Лексика і фразеологія”, „Стилістика та культура мови”, „Теорія та практика перекладу” тощо. Вивчення екпресивно-оцінних можливостей словотвору допоможе глибше зрозуміти природу і специфіку писемної форми комунікації. Матеріали дисертації можуть бути корисними для журналістів-практиків, які прагнуть удосконалювати свій професійний рівень, дбають про добірність і виразність мови при створенні медіатекстів.
Особистий внесок здобувача полягає в застосуванні контент-аналізу з метою дослідження емоційно-експресивної тональності та різноманітного спектра емоційних оцінок, що створюють лексеми з демінутивними формантами в журналістських матеріалах. Автору належить ідея порівняльного аналізу впливу цих формантів на емоційно-оцінне забарвлення центральної і регіональної молодіжної преси. Дисертаційне дослідження, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконано дисертанткою самостійно.
Апробація результатів дисертації здійснювалася на кафедрах журналістики, методики викладання і культури української мови та на кафедрі українського мовознавства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Результати дослідження представлено в наукових доповідях на Міжвузівському науково-практичному семінарі з проблем сучасної семіотики (Черкаси, 2000р.), на 34-й науковій Шевченківській конференції (Черкаси, 24 26 квітня 2001р.), на Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми сучасної лінгводидактики вищої школи” (Черкаси, 19 21 жовтня 2003р.), на II Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 22 27 жовтня 2003р.), на XII Міжнародній науково-практичній конференції з проблем функціонування і розвитку української мови „Текст як засіб комунікації”. На вшанування пам’яті професора Наталії Федорівни Непийводи (Київ, 30 березня 2006р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 9 публікаціях, 5 із яких у фахових виданнях ВАК України, 4 статті у збірнику наукових праць та матеріалах конференцій.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять 14 підрозділів, висновків (усього 164 сторінки), списку використаних джерел (287 позицій) та 8 додатків. Загальний обсяг роботи 201 сторінка.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Визначальним аспектом для авторів газетних публікацій є комунікативно-прагматичний, тобто орієнтація на читача, вплив на його емоції та переживання. Будь-який акт повідомлення, як і акт сприймання, несе у собі той чи інший емоційно-оцінний потенціал. Це обов’язково стосується і газети, оскільки вона повинна зацікавити читача, захопити його, сприяти формуванню в одержувача інформації ціннісних орієнтирів, що відповідають інтересам адресанта. Мовне вираження полеміки (спілкування) із читачем завжди емоційно-експресивно забарвлене. Тому впливова сила газетного тексту значною мірою залежить (поряд з іншими факторами) і від рівня володіння автором і реципієнтом емотивно-експресивними засобами, від уміння журналіста майстерно інтерпретувати цікаві факти за допомогою виразних лінгвоодиниць. На словотворчому рівні реалізацію емотивно-оцінної функції забезпечують суб’єктивно-оцінні форманти.
1. Узагальнення теоретичного матеріалу дало змогу диференціювати підходи до тлумачення понять експресивність, емоційність, емотивність, оцінність, оскільки це самостійні категорії, хоча й тісно пов’язані між собою. У дослідженні розмежовано поняття „емоційний” та „емотивний”: те, що стосується людини, її сприймання, позначено терміном емоційний (емоційний потенціал, вплив, відгук, стан ефект; емоційне забарвлення, значення, емоційна участь, сфера, експресія; емоційні причини тощо), те, що стосується тексту, його засобів є емотивним (емотивний суфікс, емотивно-оцінний або емотивно-експресивний засіб, формант, компонент тощо).
2. У процесі дослідження з’ясовано, що експресивність лексем із суфіксами суб’єктивної оцінки це їхня здатність підкреслювати, посилювати або послаблювати інтенсивність дії або ознаки, а емотивність здатність цих одиниць виражати різні відтінки ставлення автора до предмета мовлення. Експресивність пов’язана з емоційною оцінкою, хоча не вичерпує її. Змістом поняття емоційна оцінка визначено позитивне, негативне, амбівалентне емоційне оцінювання, визначення суб’єктом емоційно-оцінного статусу (схвалення, зневаги) кого-, чого-небудь. Вивчення конотативних характеристик аналізованих одиниць дозволило виявити слова, в яких простежується тонкий перехід між пейоративністю та меліоративністю. Суперечливе ставлення автора до описуваного зумовлює труднощі у визначенні емоційної оцінки. У цьому випадку йдеться про амбівалентність лексем та фразем із демінутивами поєднання різних за знаком емоційних оцінок: співчуття, жалю, симпатії з неприйняттям, осудом, зневагою (одночасної симпатії і антипатії).
3. Дослідження засвідчило здатність лексем і фразем з демінутивними формантами виражати широкий спектр емоційних оцінок в газетно-публіцистичних текстах: від симпатії, любові, ніжності, співчуття, поваги, схвалення, прихильності, ввічливості, гордості, захоплення до іронії, несхвалення, незадоволення, нехтування, зневаги, неприйняття, осуду, відрази, обурення, цинізму, фамільярності, приниження тощо.
4. Проведене дослідження виявило активність функціонування експресивно-емотивного словотвору, зокрема одиниць із демінутивними афіксами, майже в усіх газетних жанрах, найчастіше у нарисах, репортажах, фейлетонах, статтях, рецензіях, інтерв’ю, передовій статті та хронікальній замітці. Лексеми з афіксами пестливості домінують насамперед у публікаціях, пов’язаних із прямим чи опосередкованим відтворенням розмовно-побутової мови: в інтерв’ю на міжнародні теми, у спортивних коментарях, нарисах з національної історії, кореспонденціях на економічні теми, публікаціях із питань соціального життя та діяльності органів влади тощо.
5. Контент-аналіз засвідчив найактивнішу реалізацію демінутивних одиниць із позитивним потенціалом у матеріалах, пов’язаних із питаннями нашого внутрішнього (громадського, приватного) життя, зокрема, це теми людини та суспільства, її безпеки та захищеності в ньому, культури й освіти тощо. Виявлено загальну тенденцію зростання частотності аналізованих одиниць із 1995р. до 2004р.
6. Аналіз розподілу негативнооцінних демінутивів за тематикою та виданнями, дозволив з’ясувати, що ці одиниці вживаються в текстах усіх визначених тематичних блоків з приблизно однаковою частотністю. Статистичне опрацювання газетного матеріалу дає підстави стверджувати, що лексеми з демінутивними суфіксами негативнооцінного потенціалу в кількісному відношенні урівнюються з позитивнооцінними в часи соціально-політичної нестабільності, резонансних подій, сплеску громадської активності. Характерними для писемної комунікації цих періодів є процеси зростання негативізму та агресії.
7. Досить широкий тематичний діапазон текстів, у яких вживаються демінутивні одиниці з амбівалентним потенціалом, зумовлений складністю, суперечністю, неоднозначністю вирішення проблем, які пропонуються читачеві. Найбільшу активність аналізованих одиниць зафіксовано в матеріалах за такими тематичними напрямами: міжнародне життя, політика і влада, кримінал, людина та суспільство, економіка і право, кримінал. Кількісні показники основної та контрольної вибірок за виданнями і за роками дозволили виявити тенденцію до зменшення частотності демінутивних утворень із амбівалентною оцінкою в усіх аналізованих газетах за період з 1995р. (50%) до 2004р. (9%).
8. На основі аналізу газетно-публіцистичного матеріалу виявлено найефективніші прийоми використання лексем із суфіксами суб’єктивної оцінки для посилення емоційно-експресивного ефекту журналістського тексту: контраст твірної основи та семантики демінутивного суфікса; наявність у висловлюванні заперечення або ствердження; порівняння або протиставлення (інколи приховане) лексем зі зменшено-пестливими формантами та без них; використання конструкцій з прикладкою, компоненти яких ускладнені демінутивними суфіксами; сполучення емоційно забарвлених лексем „експресивне узгодження” прикметника та іменника з демінутивними компонентами; вживання ліричних звертань з аналізованими одиницями; творча трансформація фразеологізму з демінутивним формантом та ін.
9. Зіставний аналіз центрального та регіонального видань дозволив виявити тенденцію тяжіння сучасної преси до мовленнєвої агресії, оскільки демінутивні утворення використовуються в матеріалах молодіжних видань (насамперед регіональних) здебільшого з метою передачі емоційно-негативних, несхвальних характеристик, створення іронічно-зневажливої тональності. Результати контент-аналізу засвідчили в аналізованих газетах кількісну перевагу негативних оцінок і широкий спектр їх вираження лексемами та фраземами з емотивно-оцінними суфіксами. Протистояти явищу мовленнєвої агресії має продуманий вибір мовної тактики, лінгвістична терапія” (Н.Ф.Непийвода), яку варто використовувати засобам масової комунікації для зменшення напруги.
10. Проведене анкетування підтвердило здатність лексем із суб’єктивно-оцінними суфіксами посилювати емоційний вплив на читача. Так, від 74% до 100% респондентів відзначають слова, пов’язані з яскраво вираженими емоціями, а 60% 74% опитуваних помічають у газетах саме пестливі слова. 33% 50% респондентів запевняють, що лексеми з демінутивними формантами викликають у них певні емоції, переживання. Отримані дані дозволяють також стверджувати, що переважна більшість читачів (94,5%) визнають потенційні можливості пестливих слів виражати авторську оцінку описуваного, зокрема найрізноманітніші відтінки авторського ставлення, найпоширенішими серед яких є співчуття, іронія, зневага.
11. В аналізованих двомовних газетах виявлено всі види емоційно-оцінної неадекватності при перекладі лексем із демінутивними формантами: конототивну нерівновагу, емоційно-оцінну надлишковість / недостатність, викривлення емоційної оцінки. Ігнорування тонких конотативних відмінностей призводить до деформації змісту перекладу. З’ясовано, що це відбувається також внаслідок заміни демінутивних одиниць експресивно нейтральними номінаціями або ж в результаті ослаблення емотивно-оцінного заряду аналізованих одиниць.
12. Відтворення вихідної фраземи фразеологічною тотожністю, калькою, еквівалентом, аналогом найбільш продуктивні способи перекладу з близькоспорідненої мови в аналізованих двомовних газетах. При нефразеологічному перекладі (описовий, лакунарний способи, запозичення) втрати конотативного характеру неминучі, що призводить до викривлення комунікативно-прагматичної спрямованості тексту. У зв’язку з цим сфера використання нефразеологічного відтворення фразем із демінутивними компонентами має бути максимально обмежена лише функціонально виправданими випадками. Найважливішими критеріями добору демінутивного варіанта визнано контекст, мовний досвід перекладача та його індивідуальне сприйняття матеріалу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АвалианиЮ.Ю., ЭмироваА.М. К семантической структуре фразеологических единиц // Труды Самаркандского ун-та им. А.Навои. Вопросы фразеологии. Самарканд: Изд-во Самаркандского ун-та, 1971. С.29 34.
2. АвксентьєвЛ.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія. Харків: Вища школа, 1983. 137с.
3. АзнауроваЭ.С. Очерки по стилистике слова. Ташкент, 1973. 405с.
4. АксаковК.С. Полное собрание сочинений, т. III, ч. II. М., 1880. 38с.
5. АнаньевБ.Г., ДворяшинаМ.Д., КудрявцеваН.А. Индивидуальное развитие человека и константность восприятия. М.: Просвещение, 1968. 335с.
6. АнохинП.К. Кибернетика и интегративная деятельность мозга // 18 Международный психологический конгресс: Симпозиум 2. Кибернетические аспекты интегративной деятельности мозга. М.: Наука, 1966. С.3 20.
7. АрнольдИ.В. Эмоциональный, экспрессивный, оценочный и функционально-стилистический компоненты лексического значения // 13 Герценовские чтения. Л.: Иностранные языки, 1970. С.110 117.
8. АрутюноваН.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 339с.
9. АрутюноваН.Д. Фактор адресата // Известия АН СССР: Сер. Литературы и языка. 1981. Т. 40. С.356 368.
10. АрхангельскийВ.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке: Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на-Дону, 1964. 315с.
11. АхмановаО.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. Энциклопедия, 1966. 607с.
12. БабичН.Д. Суфікси суб’єктивної оцінки в семантиці фразеологізмів // Словотвірна та семантична структура української лексики. Тези доповідей. Львів: Львів. держ. ун-т, 1991 113с.
13. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд.-во иностр. лит., 1955. 416с.
14. БаллиШ. Французская стилистика. М.: Иностр. лит., 1961. 394с.
15. БархударовЛ.С. Тетради переводчика. М.: ИМО, 1963. 109с.
16. БацевичФ. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. 344с.
17. БацевичФ. Основи комунікативної девіатології. Л.: Львів. нац. ун-т ім.Івана Франка, 2000. 236с.
18. БацевичФ.С., КосмедаТ.А. Очерки по функциональной лексикологии. Л.: Світ, 1997. 392с.
19. БевзенкоС.П. Історична морфологія української мови (Нариси із словозміни та словотвору). Ужгород: Закарпат. обл. вид., 1960. 416с.
20. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 211с.
21. БелявскаяЕ.Г. Оценочная вариантность семантики слов и фразеологизмов в контексте // Английская фразеология в функциональном аспекте: Сб. науч. трудов МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1989. Вып. 336. С.20 32.
22. БелянинВ.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. М.: МГУ, 1988. 123с.
23. БессоноваО.Л. Оценка как семантический компонент лексического значения слова (на материале существительных-наименований лица в английском, французском и украинском языках): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Донецкий ун-т. Донецк, 1995. 21с.
24. БлакарР. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С.88 125.
25. БойкоН.І. Українська експресивна лексика в словнику, мові та мовленні. Ніжин: РВВ НДПУ ім.М.Гоголя, 2002. 217с.
26. БойкоН.І., ПономаренкоА.Ю. Вплив демінутивних та аугментативних компонентів на семантику фразеологізмів // Тези 9-ої Всеукраїнської наукової філологічної конференції „Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” / За ред. В.К.Шпака. Черкаси: ЧДТУ, 2002. С.64 65.
27. БрандесМ.П. Стилистический анализ (На материале немецкого языка). М.: Высш. школа, 1971. 190с.
28. БрудныйА.А. Пути и методы экспериментальных семантических исследований // Теория речевой деятельности (проблемы психолингвистики). М.: Наука, 1968. 272с.
29. БрудныйА.А. Семантика языка и психология человека. О соотношении языка, сознания и действительности. Фрунзе: Илим, 1972. 234с.
30. БрудныйА.А. Понимание и общение. М.: Знание, 1989. 63с.
31. ВакуровВ.Н. Основы стилистики фразеологических единиц (на материале советского фельетона). М.: МГУ, 1983. 175с.
32. Вакуров В.Н., Кохтев Н.Н, Солганик Г.Я. Стилистика газетных жанров. М.: Высш. шк., 1978. 183с.
33. ВанДейкТ.А. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 312с.
34. ВасильевЛ.М. „Стилистическое значение”, экспрессивность и эмоциональность как категории семантики // Проблемы функционирования языка и специфика речевых разновидностей: Межвуз. сборн. науч. трудов. Пермь: Изд-во Пермского гос. ун-та, 1985. 175с.
35. ВаськівськийЮ. Газета завтрашнього дня // Журналіст України. 1991. - №7. С.15 18.
36. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. К.: Наук. думка, 1990. 215с.
37. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. 1440с.
38. Вилюнас В.К.Основные проблемы психологической теории эмоций // Психология эмоций: Тексты. М.: Изд-во Моск гос. ун-та, 1984. С.3 28.
39. ВилюнасВ.К. Психология эмоциональных явлений. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1976. 142с.
40. ВиноградовВ.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 244с.
41. ВиноградовВ.В. Русский язык: (Грамматическое учение о слове). М.: Высш. шк., 1972. 614с.
42. ВинокурТ.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 238с.
43. ВоїновВ.В., СеменецьО.Є. Оцінний компонент значення і його прагматична функція // Мовознавство. 1989. №1. С.47 51.
44. ВолошиновВ.Н. Философия и социология гуманитарных наук. Спб.: Acta-Пресс LTD, 1995. 420с.
45. ВольфЕ.М. Метафора и оценка // Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. 176с.
46. ВольфЕ.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 229с.
47. ВольфЕ.М. Эмоциональные состояния и их представления в языке // Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С.28 38.
48. ВыготскийЛ.С. Избранные психологические исследования. Мышление и речь. Проблемы психологического развития ребёнка. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. 519с.
49. Галкина-ФедорукЕ.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сб. статей по языкознанию. М., 1958. С.103 124.
50. ГальперинИ.Р. Информативность единиц языка. М.: Высш. шк.,1974. 175с.
51. ГальперинИ.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 140с.
52. ГамзюкМ.В. Емотивність фразеологічної системи німецької мови (досвід дослідження в синхронії та діахронії): Автореф. дис. докт. філол. наук: 10.02.04 / Київський державний лінгвістичний ун-т. К., 2001. 42с.
53. ГаничД.І., ОлійникС.І. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360с.
54. ГермановВ.Г Вплив засобів масової інформації на підсвідомість: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.08 / Інститут журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. К., 2003. 20с.
55. ГовердовскийВ.И. Перевод как кривое зеркало духа культуры народа // Вісник ХНУ ім.В.Н. Каразіна. Харків: Константа. 2000. №500. С.316 320.
56. ГоловащукС.І. Словник-довідник з українського літературного слововживання. К.: Наук. думка, 2001. 639с.
57. ГридинВ.Н. Семантика эмоционально-экспрессивных средств языка // Психолингвистические проблемы семантики. М.: Наука, 1983. С.90 101.
58. ГримичМ.В. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців. К.: КНУ, 2000. 374с.
59. ГрищукО.Б. Словотвір у процесі породження тексту: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Івано-Франківськ, 1996. 149с.
60. ГрушинБ.А. Эффективность массовой информации и пропаганды: понятия и проблемы измерения. М.: Знание, 1979. 64с.
61. ГуслистаЛ.О. Негативна етична оцінка в контекстах осуду (на матеріалі сучасної публіцистики): Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків: Харківський націон. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2002. 20с.
62. ГутиряІ.І. Маркетинг періодичного видання // Наукові записки Інституту журналістики. Том 10. К.: Київ. нац. ун-т ім.Т.Шевченка, 2003. С.35 44.
63. ДавыдовА.А. Репрезентативность выборки // Социологические исследования. 1990. №1. С.115 121.
64. ДідківськаЛ.П., РоднінаЛ.О. Словотвір. Синонімія. Стилістика. К.: Вища школа, 1982. 169с.
65. ДодоновБ.И. В мире эмоций. К.: Политиздат Украины, 1987. 140с.
66. ДодоновБ.И. Эмоция как ценность. М.: Политиздат, 1978. 272с.
67. ДолининК.А. Стилистика французского языка. Л.: Просвещение. Ленингр. отд-ние, 1978. 343с.
68. ДоломанС.Є. Двомовні ЗМІ і культуроносна функція мови // Вісник Київського національного університету іменіТараса Шевченка. Журналістика. - №12. 2004. С.40 42.
69. ДридзеТ.М. Организация и методы лингвосоциопсихологического исследования массовой коммуникации. М.: МГУ, 1979. 281с.
70. ДридзеТ.М. Язык информации: Проблемы прикладной психолингвистики // Речевое воздействие. Проблемы прикладной психолингвистики. М.: Наука, 1972. С.34 81.
71. ДудикП.С. Про характер словосполучень у мові преси // Про культуру мови: Матеріали республ. наук. конф. 11 15 лютого 1963р. К.: Наукова думка, 1964. 280с.
72. ДудникМ.М. Співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі (на матеріалі текстів публіцистичного стилю): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.16 / Київський національний університет ім.Тараса Шевченка. Київ: КНУ. 2001. 18с.
73. ЕфимовА.И. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во Московского ун-та, 1957. 448с.
74. ЄрмоленкоС.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 243с.
75. ЖовтобрюхМ.А. Мова української періодичної преси: кінець XIX початок XX ст. К.: Наукова думка, 1970. 303с.
76. ЗавгородняЛ.В. Стереотипи породження та сприймання журналістського твору (на матеріалі газетних текстів): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.08 / Черкаський державний технологічний ун-т. Черкаси, 2003. 19с.
77. ЗвегинцевВ.А. Экспрессивно-эмоциональные элементы и значение слова // Вестн. Моск. ун-та. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1955. С.150 180.
78. Звегинцев В.Я.Семасиология. М.: Изд-во Моск гос. ун-та, 1957. 321с.
79. ЗорівчакР.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львів. держ. ун-ті, 1989. 216с.
80. ЗорівчакР.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Львів: Вища школа, 1983. 176с.
81. ИвинА.А. О логике оценок // Вопросы философии. &nd