ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ У КОНТЕКСТІ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ: ФОРМУВАННЯ, ФУНКЦІОНУВАННЯ, ЖАНРОВІ ПРИЙОМИ Диссертация

brief description:
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики

На правах рукопису

ГОРОДЕНКО ЛЕСЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 070.32.019.5

ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ У КОНТЕКСТІ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ: ФОРМУВАННЯ, ФУНКЦІОНУВАННЯ, ЖАНРОВІ ПРИЙОМИ

10.01.08 Журналістика

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Тимошик Микола Степанович,
д. філол. н., проф.

Київ - 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..................................................... 4
ВСТУП........................................................................................................ 5
РОЗДІЛ І. РОЛЬ І МІСЦЕ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ФОРМУВАННІ І ФУНКЦІОНУВАННІ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ.................................................... 13
1.1. Історичні, теоретичні, гносеологічні аспекти функціонування громадської думки............................... 13
1.1.1. Поняття „громадська думка”: становлення і принципи функціонування..................................................... 13
1.1.2. Теоретичне підґрунтя функціонування громадської думки 29
1.2. Засоби масової інформації як визначальний фактор формування громадської думки..................................... 41
1.3. Методи та прийоми формування громадської думки... 66
1.3.1. Звернення до емоцій та національна ідея............ 67
1.3.2. Семантика (використання значень слів та понять) та нейролінгвістичне програмування................... 71
1.3.4. Дезінформація....................................................... 75
1.3.5. Інформаційні та іміджеві війни............................. 77
1.3.6. Соціологічні дослідження..................................... 82
1.4. Висновки до першого розділу........................................ 85
РОЗДІЛ ІІ. УЧАСТЬ І РОЛЬ ЗМІ У ПОЛІТИЧНІЙ РЕКЛАМІ........ 87
2.1. Політична реклама як засіб формування громадської думки: світовий досвід............................... 87
2.1.1. Соціальні умови та методи проведення передвиборних кампаній....................................... 87
2.1.2. Види політичної реклами..................................... 99
2.1.3. Регулювання ринку політичної реклами............ 103
2.2. Політична реклама як засіб формування громадської думки: український досвід....................... 106
2.2.1. Україна: соціальне підґрунтя проведення передвиборних кампаній у ЗМІ.......................... 106
2.2.2. Методи формування громадської думки українськими ЗМІ під час виборів...................... 112
2.2.3. Прийоми впливу ЗМІ на громадськість під час виборів..................................................... 116
2.3. Висновки до другого розділу....................................... 123
РОЗДІЛ ІІІ. ЖАНРОВІ ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ.................................................. 125
3.1. Жанр як фактор формування громадської думки........ 125
3.1.1. Інформаційні жанри у формуванні громадської думки....................... 129
3.1.2. Художньо-публіцистичні жанри у формуванні громадської думки....................... 144
3.1.3. Аналітично-публіцистичні жанри у формуванні громадської думки....................... 145
3.2. Формування громадської думки засобами масової інформації щодо визначеної події.................. 154
3.2.1. Кількісно-якісний аналіз інформаційного ринку 155
3.2.2. Експериментальне дослідження......................... 167
3.3. Висновки до третього розділу...................................... 172
ВИСНОВКИ........................................................................................... 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..................................... 181
ДОДАТКИ

ВСТУП
Медіа-простір нашої держави складається з багатьох видань різного політичного, ідейного, тематичного спрямування, які намагаються зайняти свою нішу і сформувати свою читацьку аудиторію. В умовах жорсткої економічної боротьби виживають ті видання, які вміють не тільки знайти інформацію, а й донести до читачів суть проблеми. Журналісти спілкуються опосередковано зі своїми читачами, тому у більшості випадків реакція на матеріал автору залишається невідомою.
Актуальність теми зумовлена зростанням інтересу суспільства до ситуацій, що в ньому відбуваються, а також до тенденцій у ЗМІ щодо висвітлення цих ситуацій. Позиція громадськості щодо того чи іншого явища дійсності викликає зацікавлення у широких мас, і мас-медіа, як основне джерело поширення інформації у сучасному світі намагається не тільки задовольнити ці потреби, але й посісти свою нішу серед майже двадцяти тисяч періодичних видань України: ЗМІ залучають до себе увагу, використовуючи різні методи та засоби. Тому виокремлюється проблема ефективності впливу, який здійснює видання на аудиторію та громадськість.
ГД вивчають різні науки. Її дослідженню присвячено багато праць, особливо закордонних учених. Найчастіше ГД розглядають з погляду психології [24], соціології [102] та політології [5]. І саме цим галузям належить найбільша частина розробок. В журналістиці це поняття здавна існувало у жанрах лист до редакції”, відкритий лист”, інших формах листування, публікаціях рейтингів, соціологічних даних та ін.
Крім того, нині однією з головних функцій журналістики чи, власне, засобів масової інформації (ЗМІ) вважається інформування. В українських виданнях та телерадіопрограмах активно використовується формула американських новин новини без коментарю”. За радянських часів головною функцією журналістики було інформування, а також виховання та вплив на аудиторію. Побутувала навіть усталена абревіатура ЗМІП засоби масової інформації та пропаганди.
Громадська думка належить до найдавніших феноменів суспільства. Без неї неможливий сучасний соціум. Її роль особливо росте в переломні етапи розвитку історії. Вплив на громадську думку, її використання і маніпулювання нею значною мірою визначили спочатку процеси перебудови, потім розпад СРСР та поглиблення всесторонньої кризи країн колишнього радянського табору. Чимало проблем у сучасній Україні зумовлені труднощами формування ГД.
Українська журналістика вийшла з радянської, тому для неї властива функція спілкування з аудиторією. Американські принципи репортерської журналістики зустрічаються у деяких виданнях, але, на нашу думку, у найближчі роки не стануть домінантними. В зв’язку з цим постає питання виявлення тенденцій щодо сприйняття реципієнтами журналістських текстів, дослідження засобів та методів упливу і їх використання з метою формування ГД щодо актуальних соціальних проблем.
Західна практика свідчить, що, починаючи з 20-х років минулого століття, вивченню ГД і методів впливу на неї приділялася надзвичайно велика увага. Радянська школа опирається при вивченні ГД на дослідження, проведені Б. Грушиним [59-61] та В. Коробейніковим [128].
Історичний досвід свідчить, що в тоталітарному суспільстві визнавався лише один метод впливу на ГД пропаганда, всі інші вважалися або буржуазними, або такими, що працюють на користь капіталістів [37].
Набуття суспільством ознак, властивих масовому суспільству, загальна характеристика нашого часу, яка торкнулась і ГД. Її носіями стають усе значніші маси людей. З урахуванням того, що контрольна функція ГД в цьому випадку виступає на рівні не лише мікросуспільства, але й на соціальному рівні, суттєво збільшується значимість наслідків такої дії й актуальність вивчення її механізмів.
Професор В. Шкляр вважає основною функцією журналістської творчості вплив на ГД [275]. Науковець Ю. Фінклер головним чинником взаємовідносин преси та влади визначає саме ГД [264]. Професор В. Різун розглядає журналістський текст як один з головних засобів впливу на громадськість, оскільки навіть нейтрально забарвлена інформації може містити у собі приховані елементи впливу [229]. Подібну позицію щодо формування ГД текстовими засобами займає М. Феллер [261]. Одними з останніх досліджень у цьому напрямку є дисертації В. Корнєєва [127], у якій автор класифікує прихований вплив у текстовому середовищі та В. Шевченко [272], де розглядаються візуальні принципи впливу інформації.
Місце те роль дискурсу у комунікативному процесі виступають головними елементами дослідження, проведеного К. Серажим [238]. Окрім того, авторка поглиблено вивчає можливості політичного дискурсу на прикладі рекламних кампаній у ЗМІ.
Формування впливу на рівні лексики та семіотики систематизує Л. Кисельова [112], яка розглядає систему мови з погляду комунікації, що дає можливість окреслити прагматичний потенціал тексту.
Соціальні аспекти впливу розглядав М. Бахтін [12], згідно з яким вплив тексту, враховуючи соціальні стереотипи, формує соціальні потоки.
Відомий політолог С. Кара-Мурза [106] визначає основні тенденції у маніпулюванні думками громадськості протягом останнього століття. Окремо він звертає увагу на роль ЗМІ у важливих політичних процесах як головного засобу донесення відомостей та чинника формування думки.
На сучасному етапі особливо часто звертаються до досліджень ГД різні політики чи політичні партії, угруповання, блоки, оскільки у період передвиборної боротьби актуальним є вивчення думки широких мас населення і подальший вплив на неї з метою отримання позитивного результату.
Отож, актуальність дослідження полягає в необхідності вивчення методів та принципів впливу на ГД через засоби масової інформації, систематизації та групуванні видів прихованого та явного впливу на аудиторію.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукову роботу виконано в рамках пріоритетного напрямку № Системи масової інформації та світовий інформаційний простір”, зокрема, за науковою темою Основні види, форми та жанри реклами в інформаційній моделі українських ЗМІ” згідно з планом наукової роботи Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Дослідження відповідає навчальній та науковій проблематиці кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Для встановлення і розв’язання проблем, що безпосередньо зв’язані з формуванням та функціонуванням ГД, а також методів впливу на неї, проводиться комплексне наукове дослідження щодо з’ясування причин, які сприяють створенню ідеологічних та моральних норм у суспільстві, а також визначають провідну роль ЗМІ щодо впливу на ГД.
Мета роботи проаналізувати впливовість ЗМІ на ГД, використовуючи при цьому газетні публікації і телевізійні передачі, продемонструвати використання методів упливу в конкретний історичний час; проаналізувати, як трактування в ЗМІ певної суспільно важливої події може змінити ставлення громадськості до політичних, соціальних інституцій.
Мета передбачає виконання наступних завдань:
1. Вивчити механізми впливу на ГД та можливості їх подальшого використання за допомогою ЗМІ. Систематизувати й згрупувати форми та методи прихованого та явного впливу, використовувані в ЗМІ для досягнення поставленої мети.
2. Розробити модель комунікативного діалогу, результатом якого є порозуміння. Визначити місце ЗМІ у цій моделі, чинники сприйняття чи несприйняття інформації.
3. Дослідити ринок політичної рекламної продукції щодо використання форм та методів упливу на громадськість через ЗМІ.
4. Простежити співвідношення і залежність між жанровою палітрою та ступенем сприйняття текстової інформації.
5. Експериментально перевірити ефективність формування ГД щодо зазначеної події структурними та смислово-експресивними засобами.
Об’єктом дослідження виступає ГД, сформована за допомогою різних методів та форм через ЗМІ.
Предметом дослідження є реалізація прихованого впливу в журналістському творі, що може спричинити формування ГД щодо зазначеної конкретної події.
Методи даної дисертаційної роботи це сукупність прийомів вивчення наукової літератури, законодавчих актів різних рівнів, матеріалів преси й телебачення, рекламної продукції, Інтернет-джерел; теоретичне осмислення практики текстової діяльності в аспекті умов реалізації прихованого впливу. Для проведення експериментального дослідження використовувались такі методи, як моніторинг (створення списку електронних ЗМІ, а також занесення інформації до баз даних); контент-аналіз (опрацювання, аналіз змісту повідомлень); статистичний аналіз інформації. Серед традиційних методів використано логіко-філософські: порівняльний, дедуктивний, індуктивний. Серед нових методів метод оцінок, нормативно-інституційний, структурний та стилістичний аналіз текстів. При здійснення експерименту застосовувався анаМІ: газети Г, ВЗ, Пс (як приклади регіонального видання), Д (як приклад щоденного загальнонаціонального видання), ДзТ (як приклад аналітичного загальнонаціонального видання), Ф (як приклад найбільш масового інформаційного видання), Інтернет-видання К, П, Про, УП (відповідно до рейтингів та статистичних даних найбільш популярних і відвідуваних видань системи Bigmir), телевізійні матеріали у різний часовий проміжок. Період дослідження липень-серпень 2002 р. Обсяг проаналізованого текстового матеріалу понад 100 ум. арк.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше досліджено вплив однієї резонансної події в житті українського народу на формування ГД через засоби масової інформації, систематизовано види прихованого та явного впливу на громадськість через ЗМІ, розроблено модель комунікативного діалогу, результатом якого є порозуміння, та визначено місце ЗМІ у цій моделі.
Теоретична цінність дисертації визначається внеском у дослідження актуальних проблем формування та функціонування ГД класифікації засобів прихованого та явного впливу, визначенні ролі ЗМІ у комунікативному процесі на етапі донесення інформації до громадськості, розробці моделі комунікативного діалогу. Основою для подальших досліджень у цьому напрямі може стати модель „Комунікативного діалогу” разом із субмоделями.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження сприятимуть підвищенню якості ЗМІ, зростанню їх морального, культурного, правового рівнів; методи дадуть змогу маніпулювати свідомістю читачів.
Використання засобів масової інформації лише як інструменту маніпулювання широкими масами населення з боку держаних і недержавних структур не дає змогу мас-медіа визначити власну позицію. Відмова від такої практики допоможе розвинути систему саморегулювання преси, телебачення, радіо, Інтернет; сприятиме демократії та розбудові справді незалежного правового суспільства.
Застосування перерахованих автором засобів і методів впливу на ГД дасть змогу як ЗМІ, так і спеціальним організаціям на новому рівні працювати із широкими масами населення.
Використання запропонованої автором передвиборної моделі, а також різних видів політичної реклами може допомогти політикам або політичним партіям під час виборної кампанії отримати якісні результати, і якщо не перемогти, то створити собі позитивний імідж.
Матеріали дослідження апробовані в курсах Техніки масової інформації”, використані в розробці курсу дисциплін на спеціалізації Електронні видання” Види та засоби впливу в Інтернет-журналістиці”, „Електронна комерція”, у спецкурсах та спецсемінарах з редакційно-видавничої справи та журналістики, на курсах і семінарах фахового вдосконалення працівників мас-медіа. Такі спеціальні знання допоможуть студентам оптимізувати пошук компетентних джерел інформації, сприятимуть уникненню в практичній роботі таких поширених явищ, як використання хибних джерел інформації, підміна одних джерел іншими. Ці знання сформулюють систему цінностей, яка давала б змогу неупереджено висвітлювати будь-яку тематику в Інтернет; а також сприятимуть за допомогою спеціальних технічних і художніх засобів подачі інформацію на бажаному рівні отримувати конкретні результати.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що стали набутком даної дисертації, апробовані на засіданнях кафедр видавничої справи та редагування й організації масово інформаційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у вигляді доповідей на наукових конференціях: міжнародна наукова конференція: Роль ЗМІ в процесах державотворення” (Київ, 1997 р.); науково-практична конференція „Українська журналістика 98” (Київ, 16-17 квітня 1998 р.); Нові тенденції розвитку ЗМІ в постоталітарний період” (Київ, 11-13 грудня 1998 р.); Праця журналіста” (Київ, 14-15 травня 1999 р.), „Журналістика 2000” (Київ, 18 квітня 2000 р.); Мова мас-медіа ХХІ століття” (19 квітня 2001 року); прочитано курс лекцій Сучасні інформаційні технології у журналістиці” на навчально-тематичному короткотерміновому семінарі редакторів комунальних газет (м. Черкаси, 26-27 червня 2001 р.); „Журналістика 2003: у світлі моніторингу та моделювання інформаційного процесу” (м. Київ, 29-30 травня 2003 р.); проведено тренінг на журналістському фестивалі Калинові острови-2001” за темою Сучасні тенденції розвитку Інтернет-журналістики: зіставна характеристика українських та зарубіжних Інтернет-видань” (м. Хмельницький, 24-28 вересня 2001 року).
Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:
1. Політична реклама в контексті етичного підходу // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія журналістика. Вип. 9. К., 2001. С. 19-20.
2. Потреба інформації у суспільстві / Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві: Матеріали науково-практично українсько-швейцарського семінару / За ред. А. Москаленка, М. Герольд, В. Іванова. К.: ЦВП, 1999. С. 314-316.
3. Політична реклама як засіб впливу (ЗМІ в період виборів’98) / Нові тенденції розвитку ЗМІ в посттоталітарний період / За ред. А. Москаленка. К.: ЦВП, 1999. С. 83-87.
4. Як слово ваше відізветься... (Формування громадської думки мовними засобами в сучасних ЗМК України) / Стиль і текст. К.: Інститут журналістики, 2000. С. 42-46.
5. Свобода слова як одна з передумов формування громадської думки в сучасному українському суспільстві / Публіцистика і політика: Збірник наукових праць. Вип. 3. К., 2002. С. 15-19.
6. Вячеслав Липинський про національну культуру / Роль ЗМІ в процесах державотворення / За загал. ред. А. Москаленка. К.: ЦВП, 1997. С. 132-134.
7. Можливості Інтернет для журналіста / Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний і світовий досвід: Збірник робіт магістрів і спеціалістів / За ред. О. Мелещенка. К.: ПВП „За друга”, 2003. С. 15-23.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації складає 180 сторінок, список використаних джерел 325 найменувань; у роботі є 6 таблиць та 10 рисунків; додатковий матеріал представлений у 5 додатках.

bibliography:
ВИСНОВКИ
Проведене комплексне дисертаційне дослідження охопило кілька напрямків діяльності засобів масової інформації, спрямованих на формування, функціонування, дослідження, аналіз ГД, методів упливу на неї. Це дало можливість системно розв’язати актуальне науково-практичне завдання, досягти поставленої мети та зробити наступні висновки:
1. Проблеми впливу слова (друкованого, мовленого) на людину вивчають багато наук від теорії масової комунікації до соціопсихолінгвістики. Дефініція терміна ГД” формувалося протягом багатьох віків і лише у другій половині минулого століття отримало всебічне наукове тлумачення. Значний вклад у визначенні ролі ЗМІ щодо формування громадської думки належить американським, німецьким дослідникам, технології яких у переважній більшості стали життєздатними і в Україні, відколи вона проголосила демократичний шлях розвитку. Вільного й широкого розвитку громадська думка набирає тільки в розвиненому демократичному суспільстві, живлячись його цінностями й одночасно впливаючи на їх формування. ГД є похідною від глобальних особливостей соціальної системи, у першу чергу, від економічної бази суспільства. Тому вона змінюється повільно. В її полі зору є всі проблеми, що виникають у житті людей, а не тільки актуальні на даний момент.
Під ГД ми розуміємо спосіб формування і вияву масової свідомості, в якому відображається наявність у соціальної групи спільних уявлень, суджень щодо суспільно важливих подій і фактів. Головними формами вияву ГД є вибори органів, участь мас у законодавчій та виконавчій діяльності, збори, референдуми тощо.
ГД формується як стихійно (у процесі між особистісних контактів), так і цілеспрямовано (під впливом різних соціальних інститутів). Саме соціальні інститути (державні органи влади, громадські організації, політичні партії та ін.) застосовують механізми впливу на аудиторію для досягнення своєї мети. До таких механізмів належать соціологічні опитування (через пошту, по телефону, на вулиці), поширення рекламної продукції (листівки, інформаційні бюлетені), методи безпосередньої комунікації (збори, зустрічі, мітинги, виступи). Кожен з цих та інших механізмів знаходить своє відображення у ЗМІ: це й анкетування через пресу, й встановлення ГД у прямому ефірі аудіовізуальних мас-медіа з одночасним відтворенням рейтингів і діаграм, і публікації листів, звернень, звітів про інформаційний привід на сторінках газет; і приховані методи „чорного піару”.
Для досягнення цілей засоби масової інформації використовують ряд допустимих (законних) та незаконних методів впливу на громадську думку: соціологічні дослідження, поширення чуток та дезінформації, загравання з аудиторією та ін.
Прихований вплив реалізується на різних нейрологічних рівнях свідомості: духовність, ідентичність, переконання, поведінка, оточення. Експериментальні дослідження прихованого впливу свідчать про те, що журналістський текст має характеристики щодо зміни емоцій, установок, асоціацій аудиторії.
ГД як соціально-психологічний феномен масової свідомості поєднує в собі емоційні та раціональні моменти, співвідношення яких залежить від гостроти загальнозначущого інтересу до об’єкта суджень, а також від форми суспільної свідомості, у сфері якої складається ця думка.
З погляду психології залежність впливу на громадськість через мас-медіа ґрунтується на співвідношенні домінанти (осередку оптимального збудження) та стереотипів, які визначають варіанти проходження інформації відповідно до запрограмованих установок автора. Стереотипи використовуються для підміни нового і невідомого відомими згорнутими структурами, що дає змогу формувати думку аудиторії відповідно до бажань автора.
Найбільш поширеними методами дослідження громадської думки є соціологічні: анкетування, інтерв’ю. Найдосконалішим методом опрацювання результатів вважають контент-аналіз. Результати інших методів часто містять поверхневу інформацію, обмежену здогадками дослідників і не відображають суперечок.
У дисертації розглядаються прийоми та методи, запозичені мас-медіа зі сфер реклами та паблік рилейшнз: введення еталонів, зростання та злам експресії, інше.
Одному з найпотужніших методів упливу на ГД пропаганді сучасні українські науковці намагаються надати іншого значення або ж відійти повністю від цього поняття. Проте комплексне дослідження, проведене нами, переконливо засвідчує домінантність методу пропаганди як засобу впливу, оскільки вона поєднує у собі характеристики та ознаки багатьох інших субметодів (інформаційні війни), а деякі є просто її складниками (дезінформація).
Важливим складником явного впливу на громадськість є метод, що базується на пропагуванні національної ідеї. Найбільш яскраві прояви цього методу спостерігалися у кінці 80-х на початку 90-х років, коли українське суспільство знаходилося на перехідному етапі між двома політичними системами. Вершиною використання національної ідеї як формотворчої одиниці суспільної свідомості став історичний період, обмежений часовими рамками весна-осінь 1991 року, коли саме силами журналістів думка населення зазнала кардинальних змін: 1 грудня 1991 року 92% населення України проголосувало за незалежну державу. З того часу поняття національної ідеї потрохи нівелювалося, в чому немала провина і ЗМІ, проте події кінця липня 2002 року згрупували українців; населення України проявило себе єдиною міцною нацією.
У дисертаційній роботі проаналізовано різні підходи до класифікації прихованого та явного впливу та їх використання в журналістських текстах. Залежно від кінцевого результату, реалізації мети доцільно виділити такі типи прихованого впливу: повний, частковий, апперцепційний. Залежно від способу активізації уваги реципієнта прихований вплив представлено такими типами: зосереджуючий, деструктивний, деструктивний фоновий, конформуючий.
До методів прихованого впливу на ГД належать: нейролінгвістичне програмування; використання „двадцять п’ятого кадру”; методи асоціацій та стереотипів; інформаційні війни; замовчування чи недомовки та ін. За допомогою цих методів здійснюється маніпулювання свідомістю. До методів явного впливу відносимо пропаганду, використання національної ідеї, соціологічні дослідження та ін.
Формою виявлення методів, використовуваних у журналістських матеріалах виступають емоційне (тональне) забарвлення текстів; застосування додаткових зображальних (графічних), звукових елементів, відео ряду; використання значень слів та понять (на рівні семантики); розміщення інформації у відповідному контекстному середовищі; час /місце подачі матеріалу. Для того, щоб подолати бар’єри сприймання, інформація повинна стати відомою і зрозумілою, такою, що вкладається до світоглядної схеми кожного представника громадськості.
Головним засобом реалізації методів прихованого та явного впливу виступає текст. Допоміжні функції виконують додаткові (необов’язкові) елементи: шрифтове та графічне оформлення, розміщення на газетній /журнальній полосі, звукове та відео забарвлення та ін.
Засоби масової інформації ведуть постійний аналіз суспільної свідомості населення, вивчаючи громадську думку, а водночас активно впливаючи на неї, більше того формуючи її. Однією з визначальних ознак позитивної діяльності ЗМІ є знання своєї аудиторії: соціального, демографічного та інших показників, а також її духовного стану.
2. Узагальнення теоретичного матеріалу, а також результати експериментального дослідження дали змогу створити модель комунікативного діалогу, а також похідні від неї субмоделі, які встановлюють зв’язки соціальних інститутів та окремих індивідуумів, як носіїв інформації, засобів масової інформації, як головного джерела передачі інформації, та громадськості, як споживача інформації, у процесії передачі новин; виокремлюють головні бар’єри у процесі порозуміння; визначають аспекти впливу. Як позитивний результат спілкування визначається сприйняття інформації (від пасивного запам’ятовування фактів до активних дій). Несприйняття інформації аудиторії характеризується як не встановлення комунікативного діалогу.
3. При взаємодії політики та засобів масової інформації відбувається їх взаємовплив. Завданням мас-медіа донести до влади теми, що хвилюють громадян, їхні потреби, очікування і думки. Завдання політики сповіщати громадськість про свої плани і рішення. Журналістам потрібні політики як джерело інформації, а політикам потрібні журналісти як канал комунікації. Телевізійна політична реклама вважається найбільш якісною. Проте реклама у друкованих ЗМІ, особливо прихована реклама у формі статей, має свої позитивні моменти: до видання можна звертатися кілька разів, проаналізувати, перевірити наведені факти.
Нехтування правовими засадами у веденні політичної боротьби через ЗМІ спричиняє негативні наслідки. Так звані війни іміджів та використання негативних матеріалів створюють момент дискомфорту для аудиторії і зменшують рівень довіри до конкретного видання чи передачі.
Особливої актуальності дане дослідження набуває напередодні виборів до будь-яких органів влади чи то місцевих, регіональних, чи то державних. Результати роботи доцільно використовувати під час проведення передвиборних кампаній як окремим кандидатам, так і політичним партіям, об’єднанням чи угрупованням.
Для політичної реклами головним завданням є привернення уваги виборців. Створюючи політичну рекламу, її автори та стратеги мають ураховувати, що рекламні ролики одночасно повинні бути якомога дешевшими та якомога впливовішими. У більшості країн світу є природним купувати ефірний час чи газетні сторінки для загальної рекламної стратегії, а ефективне планування роботи із ЗМІ приносить позитивні результати у день виборів. Уміле використання політичної реклами у засобах масової інформації дає змогу отримати найкращі результати, і якщо не виграти вибори, то сформувати собі позитивний політичний імідж.
Запропоновану у дисертації модель передвиборної кампанії доцільно використовувати під час передвиборних перегонів до будь-яких органів влади. Зв’язки та принципи роботи штабу кандидата з засобами масової інформації узагальнюють світовий та український досвід на ринку політичної реклами і дають можливість не допускати помилок при виборі форм та методів упливу на громадськість через мас-медіа.
4. Великий потенціал застосування прийомів та методів прихованого впливу мають інформаційні та аналітичні матеріали, а також їх жанрове різноманіття, що відображають форми впливу на громадську думку. Кожен жанр має свою специфіку щодо трактування дійсності та щодо сприйняття і засвоєння інформації: в інформаційних жанрах подаються короткі відомості, в аналітичних проблема зіставляється з іншими аналогічними проблемами сучасності чи історичними аспектами, робляться висновки. Телевізійні новини, інформація в Інтернет-виданнях відзначаються високим ступенем оперативності. Тому пріоритетними жанрами для цих ЗМІ є інформаційні (замітка, репортаж). Для газетної продукції (щоденних газет) властивим є поєднання складніших інформаційних (інтерв’ю, репортаж) та аналітичних (кореспонденція, коментар) жанрів. Тижневі періодичні видання надають перевагу аналітичним жанрам (коментар, огляд, стаття, кореспонденція).
Аналіз публіцистичних текстів, здійснений у процесі дослідження, показує, що використання емоційно-забарвлених елементів застосовується журналістами для прихованого та явного впливу на аудиторію. Тонально забарвлені матеріали сприймаються читачами, глядачами, слухачами краще, ніж офіційна інформація. Причому факти, обрамлені негативом, більшою мірою викликають бажання до дій. Результати проведеного експерименту свідчать, що сприйняття відомостей припиняється, або навіть повністю обмежується після прочитання яскравої, емоційно забарвленої статті. Редакціям слід ураховувати цей факт при макетуванні полос для того, щоб розподілити увагу читача більш-менш рівномірно між усіма матеріалами або виділити якийсь конкретний текст (фото).
5. Експериментальні дослідження ефективності формування ГД переконливо свідчать про те, що у процесі інформаційного штурму інформація запам’ятовується в аудиторії на підсвідомому рівні, а під час її відтворення виникають стихійні умовиводи, часом такі, що частково або повністю заперечують загальнопоширену думку. Найголовнішим чинником сприйняття інформації виступає соціальне середовище, в якому перебуває споживач інформації. З іншого боку результат експерименту довів, що частина читачів неуважно сприймає повідомлення ЗМІ і, як наслідок, не сприймає і не запам’ятовує отриманих даних.
Важливим елементом впливу на ГД є просторово-часовий континуум подачі інформації, а також чергування емоційно забарвлених та нейтральних текстів. Тонально забарвлені матеріали сприймаються аудиторією краще, ніж офіційна інформація. Причому факти, обрамлені негативом, більшою мірою викликають бажання до дій. Результати проведеного експерименту свідчать, що сприйняття відомостей припиняється, або навіть повністю обмежується після прочитання яскравої, емоційно забарвленої статті. Редакціям слід ураховувати цей факт при макетуванні полос для того, щоб розподілити увагу читача між усіма матеріалами або виділити якийсь конкретний текст (фото).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерела українською та російською мовами:
1. Адрущенко В. П., Губерський С. А., Самчук З. Ф. Політичні контури соціальної стратегії України: проблеми визначення // Політичний вісник. 1994. Вип. 2. С. 238-244.
2. Алешина И. В. Паблик Рилейшнз для менеджеров и маркетеров. М.: ГНОМ-ПРЕСС, 1997. 256 с.
3. Афенько А. Для кого публикуют рейтинги? // Власть. №45. 16 ноября 1999.
4. Ахутина Т. Порождение речи: Нейро-лингвистический анализ синтаксиса. М.: Изд-во МГУ, 1989. 213 с.
5. Багмет М. О., Коротеева В. О., Бакалець О. Г. та ін. Основи політологічних знань: Навч. посіб. — Миколаїв: Центр экон. образования, 1999. — 208 с.
6. Бадрак В. В. Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. Ін-т журналістики. — К., 2000. — 20 с.
7. Бадрак В. Катастрофа Су-27: технічні версії // Дзеркало тижня. 2002. 3-9 серпня.
8. Балюк Н. Бог забирає найкращих. Але чому так рано? //Високий замок. 2002. 29 липня.
9. Банзай Ю. Смертельне шоу //Поступ. 2002. 30 липня.
10. Баришполец А. Т. Пресса: пути и путы: Местная печать в условиях перестройки. К.: Политиздат Украины. 1989. 151 с.
11. Баталов Э. Я. Политическая культура современного американского общества. М. : Наука, 1990. 252 с.
12. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 444 с.
13. Бебик В. Політична культура (у дзеркалі соціології) // Політика і час. №3. 1991. С. 48-52.
14. Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматися на політичному олімпі. К., 1993.
15. Бебик В., Головатий М., Ребкало В. Політична культура сучасної молоді. К., 1996.
16. Бевзенко Л. Правлящей элите недостает порядочности и компетентности // День. 7 квітня 1999 р.
17. Березовець Л., Березовець Т. Виборчі технології: застосування у президентській кампанії / Нові тенденції розвитку ЗМІ в посттоталітарний період / За ред. проф. А.Москаленка. К., 1999.
18. Бжезинський З. Вирішальна роль України на пострадянському просторі// Політика і час. №9. 1997. С. 35-44.
19. Білий О. Машини спрощення (Соціальна уява і політична поведінка у пострадянській Україні). /Політична думка. 2000. №2. С. 50-59.
20. Блажнов Е. Пропаганда и журналистика. М.: Изд-во моск. ун-та, 1982. 253 с.
21. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального взаимодействия. - М., 1987. С. 88-125.
22. Блэк С. Введение в паблик рилейшнз. Ростов н/Д: Феникс, 1998. 317 с.
23. Богданов Н. Г. Газетная заметка. Л., 1961.
24. Бороздина Г. В. Психология делового общения: Учебное пособие. М.: ИНФРА-М, 1998. 224 с.
25. Браун Л. Имидж путь к успeху. СПб.: Питер, 1996. 283 с.
26. Буданцев Ю. П. Социология массовой коммуникации. М.: Изд-во МНЭПУ, 1995. 111 с.
27. Буданцев Ю. П. Внешнеполитическая пропаганда и международная журналистика. М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1987. 70 с.
28. Буданцев Ю. П. Основы изучения и организации информационно-пропагандистской работы. Методология и методика изучения средств массовой коммуникации. М.: МГИМО, 1989. 130 с.
29. Буданцев Ю. П. Системность в изучении массовых информационных процессов. М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1986. 166 с.
30. Буцевицький В. Проблеми політичної культури в Україні в процесі державотворення// Нова політика. №1. 1999. С. 25-28.
31. Былинский К. И. Язык газеты: Избр. работы. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1996. 301 с.
32. Бэндлер Р. Используйте свой мозг для изменения. — Воронеж: МОДЭК, 1998. — 224 с.
33. Бырсан Г. Ф. Эффективность информационного процесса взаимодействия средств массовой информации и аудитории. Кишинев: КГУ, 1989. 61 с.
34. Вайріх Д. Етика і журналістика. К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2000. 44 с.
35. Васильев Г. Н., Зобов Р. А., Келасьев В. Н. Проблемы индивидуального и коллективного разума. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1998. 175 с.
36. Васильева М. Н. Использование мягких интервью в социологии: (На прим. изуч. социо-ментальных систем): Автореф. дис. на соиск. учен. степ. кандидата наук (22.00.01) / МГУ им. М.В. Ломоносова, Социол. фак. — М., 1997. — 18 с.
37. Вачнадзе Г. В. Идеологические диверсии империализма.. М.: Педагогика. 1981. 120 с.
38. Веселкова Н. В. Теоретические основания и методологические принципы полуфармализованного интервью: (На прим. изуч. полит ориентаций населения) : Автореф. дис. на соиск. учен. степ. кандидата наук (22.00.01) / Ин-т социол. Рос. АН.. — М., 1994. — 16 с.
39. Веселовський С. Українські ЗМІ напередодні передвиборчої кампанії-99: погляд крізь призму соціологічних досліджень // Людина і політика. 1999. № 2. С. 10-12.
40. Вибори. Що таке демократія? USIA, 1992.
41. Вишняк О.І., Ревель І.П. Дослідження і прогнозування виборів в Росії та Україні: досвід і проблеми (1990-1999). К.: Стилос, 1998. 150с.
42. Власов А. И. Политические манипуляции (История и практика средств массовой информ. США). М.: Междунар. отношения, 1982. 303 с.
43. Вовк В. Соціокультурні чинники формування масових умонастроїв в Україні. /Політична думка 1998. №1. С. 146 155.
44. Войтасик Л. Психология политической пропаганды. М. : Прогресс, 1981. 278 с.
45. Вопросы политической организации и политической культуры советского общества / Сост. А. Т. Быстров, Б. И. Колоницкий, Г. П. Почепко, Э. А. Урусова. Л.: ГПБ, 1983. 181 с.
46. Воробьёв А.М. Средства Массовой информации как фактор формирования гражданского общества: процесс, тенденции, противоречия. Екатеринбург: Изд-во УГЮИ МВД России, 1998. 184 с.
47. Газетные жанры / Власов В. И., Гребнев А. В., Зубков И. А. и др. М.: Политиздат, 1976. 176 с.
48. Газетный дизайн в Украине 2001: Итоги 1 всеукраинского конкурса /Укр. ассоц. изд. период. прессы. К., 2002. 47 с.
49. Головинський К. Експансіоніст” та впливовий лідер”: політичні діячі в дзеркалі лінгвістично-психологічного аналізу. /Нова політика. 1998. №2. С. 52-57.
50. Гоменко М. Політичні технології у виборчій кампанії Президента України. / Політична думка. №4. 1999. С. 56-60.
51. Гордієнко М. Концепція політичної еліти В. Липинського як фактор національно-державної ідентичності України // Нова політика. №2. 1998. С. 44-48.
52. Городенко Л. Потреба інформації у суспільстві //Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві /За ред. Москаленка А., Герольд М., Іванова В. К.: ЦВП. 1999. С. 314.
53. Горохов В. М. Журналистское мастерство: Лекции для студентов фак. и отд-ний журналистики гос. ун-тов. М.: Изд-во МГУ, 1981. 64 с.
54. Горшков М. К. Общественное мнение: История и современность. М.: Политиздат, 1988. 382 с.
55. Григор’єв В. Вітчизняна політична культура в контексті теоретичного пошуку// Нова політика. №5. 1998. С. 37-40.
56. Григораш Д. С. Дієвість друкованого слова // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. Випуск 11. 1980. С. 73-78.
57. Гриценко О. М. Суспільство, держава, інформація. К.: Нац. ун-т. ім. Т. Шевченка, 2001. 165 с.
58. Гриценко О., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. К.: МІЛП, 2000. 203 с.
59. Грушин Б. Мнение о мире и мир мнений: Проблемы методологии общественного мнения. М.: Политиздат, 1981.
60. Грушин Б. Массовое сознание. Опыт определения и проблемы исследования. М.: Политиздат, 1987. 367 с.
61. Грушин Б.А. Эффективность массовой информации и пропаганды: понятие и проблемы измерения. М., 1979.
62. Гулевич О. А. Концепции и методы изучения сознания на уровне больших групп // www.mgu/library/politology/2674
63. Гуцул Є. Свято-трагедія //Дзеркало тижня. 2002. 3-9 серпня.
64. Гуцул Є. Хоч би розбір польоту не переріс у розбірки... //Дзеркало тижня. 2002. 10-16 серпня.
65. Дашковский М. М. Наша школа журналистского мастерства. Ужгород: Карпати, 1982. 87 с.
66. Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 310 с.
67. Дело #... Катастрофа Су-27. http://www.podrobnosti.ua/projects/azhur/2002/07/29/32226.html
68. Діденко В. Ф. Філософія: проблеми, категорії, теорії: Навч. посібник для ліцеїв, гімназистів, студентів вузів. К.: Педагогіка, 1996. 190 с.
69. Добрович А. Б. Общение: наука и искусство. Изд. 2-е. М.: Знание, 1980. 160 с.
70. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: Феномены, механизм и защита. М.: ЧеРо, 1997. 342 с.
71. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социол. этюд. СПб.: Союз, 1998. 492 с.
72. Дядюн К. Порiвняємо нашi уявлення про етику. // День. 2002. 6 серпня.
73. Дядюн К. Третє попередження. День. 2002. 30 липня.
74. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод. // Права человека. Сборник международных договоров. М.: МГУ, 1990.
75. Електронна бібліотека Britannica.
76. Європейська Конвенція з прав людини. К.: УПФ, 1994.
77. Животко А. П. Історія української преси. К.: Наша наука і культура, 1999. 368 с.
78. Жидков В. П. В ответе за каждое слово. М.: Мысль, 1979. 165 с.
79. Житенев Б. В. Общественное мнение в социальном управлении. Новосибирск: Наука, 1987.
80. Житнев В. А. Политическая культура: опыт формирования и проблемы. М.: Политиздат, 1990. 142 с.
81. Жук П. Вибори-98: особливості національного полювання на електорат // Перехід IV. №1. 1999. С. 103-106.
82. Жук П. Нові технології у виборчій боротьбі // Перехід IV. - №1. 1999. С. 101-102.
83. Жуков В. П. В ответе за каждое слово. М.: Мысль, 1979. 165 с.
84. Журавлев В. Ф. Интервью в качественном социологическом исследовании: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. кандидата наук (22.00.02) / МГУ им. М.В. Ломоносова, Социол. фак. М., 1994. 18 с.
85. Завгородня Т. Природа стереотипу та стереотипні інновації в публіцистиці //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Журналістика. К.: ВПЦ „Київський університет”. 2001. Вип. 9. С. 51-62.
86. Зайцев Б. Альянси й мезальянси українського політикуму // День. 19 вересня 1997 р.
87. Закон України "Про вибори народних депутатів України". www.liga.com
88. Закон України "Про інформацію". www.liga.com
89. Закон України "Про телебачення і радіомовлення". www.liga.com
90. Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу)”. www.liga.com
91. Залізняк Г. Виборчі системи в Україні. Думка киян // Рейтинг. 1997. №40. С.6.
92. Зарецкая Е. Н. Риторика: Теория и практика речевой коммуникации. М.: Дело, 1998. 480 с.
93. Зарубин В. Г. Российский избиратель: опыт социологического анализа элективного действия. СПб.: Образование, 1997. 145 с.
94. Засоби масової інформації і суспільство України: сучасний стан взаємостосунків. Аналітична записка. К., 1998.
95. Здоровега В. Й. Пошуки істини, утвердження переконань. Львів: Вища школа, 1975.
96. Зінчук В. Пілот Су-27 стверджує, що діяв професійно // Високий замок. 2002. 10 серпня.
97. Зобов Р.А. Проблемы стереотипа в средствах массовой информации // Журналист. Пресса. Аудитория / Под ред. С.В. Смирнова. - Л., 1991.
98. Иванов В. Н. Конфликтология: проблемы становления и развития // Социально-политический журнал. №7-8. 19