ВИСВІТЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ТЕМАТИКИ НА СТОРІНКАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ (засади, проблематика, досвід, жанрові форми та мовностилістичні прийоми)

brief description

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики

На правах рукопису
Олтаржевський Дмитро Олегович

УДК 070:504

Висвітлення екологічної тематики
на сторінках сучасної української преси

(засади, проблематика, досвід,
жанрові форми та мовностилістичні прийоми)

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація наздобуттянаукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
д. філол. н., проф. Непийвода Наталія Федорівна

Київ 2004

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-історичні засади екологічної журналістики в контексті українських друкованих мас-медіа...............................................10
1.1. Історико-політичні та комунікаційні передумови розвитку екологічної тематики.............................................................................10
1.2. Екологічна проблематика в структурі сучасного
інформаційного простору України.................................................... 29
1.3. Загальна характеристика підходів, принципів і проблем
висвітлення екологічної тематики в українських ЗМІ.....................44
1.4. Висновки........50
РОЗДІЛ 2. Екологічна проблематика у вітчизняних ЗМІ......................... 55
2.1. Спеціалізовані екологічні видання України..............................55
2.2. Екологічна тематика у загальнополітичній пресі.....................66
2.2.1. Масова преса.....................................................................66
2.2.2. Якісна преса (досвід газети Дзеркало тижня”)............88
2.2.3. Офіційна преса (досвід газети Урядовий кур’єр”)......96
2.3. Екологічна тематика в українських Інтернет-виданнях.........107
2.4. Висновки.....................................................................................118
РОЗДІЛ 3. Жанрові форми та мовностилістичні прийоми масово-інформаційної діяльності з висвітлення екотематики в ЗМІ...................126
3.1. Жанрові форми ..........................................................................126
3.1.1. Інформаційні жанри........................................................127
3.1.2. Аналітичні жанри............................................................134
3.1.3. Художньо-публіцистичні жанри....................................143
3.2. Мовностилістичні прийоми у висвітленні екологічної тематики ..........................................................................................146
3.3. Висновки.....................................................................................162
Висновки .......................................................................................................169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................180

ВСТУП

Висвітлення екологічної тематики є порівняно новим і специфічним явищем у сучасній вітчизняній журналістиці. Методологічні засади роботи журналістів з екологічною інформацією, принципи побудови відповідних публікацій, використовувані жанри і мовностилістичні прийоми досі є маловивченими. Це пов’язане з кількома об’єктивними причинами. По-перше, українське суспільство тривалий час існувало в умовах тоталітаризму, цензури, приховування правдивої інформації про проблеми природного середовища. По-друге, сама наука екологія є новою галуззю людських знань. Брак теоретичних і практичних напрацювань відчувається й у сфері висвітлення екопроблематики у ЗМІ. Тут накопичилася низка внутрішніх методологічних питань, які потребують якнайшвидшого вирішення. Насамперед, це спричинене необхідністю вдосконалення наукового забезпечення роботи мас-медіа: Наша наука не забезпечує процеси в галузі ЗМК. Вона виявилася не готовою до оволодіння системним підходом у теорії та практиці ЗМК. Довгі десятиріччя ця наука виділяла пропаганду або як вид масової культури, або як вид культури елітарної (крайнощі, як відомо, збігаються). Виникли своєрідні озонові діри” у науці про ЗМК. Десятиріччями ЗМК вивчалися не комплексно” [1].
Ця проблема стосується й ефективності наукового забезпечення екологічної журналістики. Висвітлення проблем довкілля у вітчизняних друкованих мас-медіа відбувається спонтанно, без підготовленої теоретично-методологічної бази, на рівні, який далеко не повною мірою відповідає запитам розвиненого суспільства. Ця оцінка підтверджується висновками українського вченого О. Бєлякова [2] про те, що преса хоча й висвітлює екологічні проблеми, робить це несистематично, часто довільно обираючи теми і не охоплюючи їх повного спектра.
Відсутність наукового підґрунтя і чітко визначених пріоритетів розвитку екологічної журналістики (з урахуванням її специфіки в умовах українського соціуму) може негативно впливати на суспільну свідомість, оскільки брак об’єктивної й повної екологічної інформації, препарування її у засобах масової інформації і сьогодні не дає змоги оцінити важливість і першочерговість екопроблем самому народові України” [3].
Як зазначав видатний український учений, публіцист А. З. Москаленко, журналісти мають чітко усвідомити, що перед інформаційними структурами, особливо ЗМІ, постало завдання: докорінно переглянути весь свій інструментарій, усі форми й методи інформаційного забезпечення розбудови демократичного суспільства” [4].
Сучасне покоління екожурналістів повинне мати базові екологічні знання й особливе світосприйняття, які б давали змогу глобально бачити й правильно трактувати всі можливі аспекти непростих стосунків між людиною й природою, глибоко розуміти сутність процесів і явищ, що відбуваються в довкіллі. Зростання вимогливості аудиторії до якості ЗМІ, з одного боку, й зростання соціальної, політичної й економічної значущості проблем довкілля, з іншого боку, свідчить про важливість питань, яким присвячене це дисертаційне дослідження.
Хоча назва цієї праці перегукується з назвою навчального посібника українського дослідника екожурналістики О. О.Бєлякова Екологічна проблематика в засобах масової інформації”, однак ці дослідження проводилися незалежно, різними шляхами, вони мають власні оригінальні висновки, а тому не дублюють, а доповнюють одне одного.
Актуальність наукового дослідження зумовлена потребою вироблення методологічних засад висвітлення екологічної тематики в сучасній українській пресі, що, у свою чергу, спричинене зростанням соціально-комунікативного попиту на екологічну інформацію. За оцінками західних соціологів, матеріали преси, де висвітлюються екологічні проблеми, читає близько 85 відсотків людей. А згідно з результатами проведених в Англії соціологічних досліджень, читачі (причому здебільшого жінки й молодь) цікавляться екологічною тематикою вдвічі більше, ніж політикою, втричі більше, ніж промисловістю, і в 10 разів більше, ніж бізнесом. З тридцяти категорій новин тема охорони природи чи не єдина, яку вони бажають частіше зустрічати на шпальтах газет [5].
Протягом останніх кількох десятиріч екологічні проблеми в усьому світі виходять на передній план. Вони є особливо актуальними і для українського суспільства, яке зазнало значних негативних впливів (екологічних, соціальних, економічних) унаслідок техногенної катастрофи, яка сталася на Чорнобильській АЕС. Цілком очевидно, що на переосмислення людиною ставлення до довкілля насамперед впливають засоби масової комунікації (ЗМК), які можуть ефективно формувати екологічне мислення масової аудиторії.
Особливість екологічної інформації полягає в її надзвичайній соціальній вазі, життєвій важливості для людей. Її пріоритетність та соціальна значущість закріплена й у законодавстві нашої держави. Згідно зі статтею 17 Закону України Про інформацію”, екологічна інформація (поряд з політичною, економічною, духовною, науково-технічною, соціальною та міжнародною) визначена як основна [6].
Дослідження висвітлення екологічної проблематики у вітчизняних ЗМІ, визначення головних чинників, які впливають на зміст і якість екопублікацій сприятиме втіленню в життя інформаційної політики України. Тому на даному етапі важливо дослідити діяльність вітчизняної екожурналістики, проаналізувавши публікації з проблематики довкілля у пресі останнього періоду, визначити загальні тенденції, позитивні та негативні моменти цього журналістського напряму.
Нині, після тривалого періоду занепаду, українська економіка вступає у фазу санації. Однак ці позитивні зрушення мають зворотний бік. Адже за сприятливих економічних умов активно розвиватиметься виробництво, а відтак проблеми екології постануть з іще більшою силою. Це означає, що від представників мас-медіа, котрі займаються висвітленням екологічної тематики, вимагатиметься концентрація уваги, зусиль, застосування нових методів і знань для такої діяльності. А отже, аналіз і систематизація накопиченого досвіду української екожурналістики, визначення тенденцій у висвітленні проблем довкілля, безперечно, є необхідним для подальшого вдосконалення діяльності мас-медіа.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційний проект виконано у рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (номер державної реєстрації № 01БФ045-01).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи визначити засади, проблематику, досвід, жанрові форми та мовностилістичні прийоми висвітлення екологічної тематики на сторінках сучасної української преси, а також окреслити шляхи підвищення якості та ефективності цього напряму журналістської діяльності.
Завдання роботи:
1. Розглянути теоретико-історичні передумови висвітлення екологічної тематики в українських ЗМІ.
2. Проаналізувати публікації з проблематики довкілля в сучасних українських друкованих мас-медіа, а також в Інтернет-виданнях.
3. Дослідити проблематику, досвід, жанрові форми та мовностилістичні прийоми висвітлення екологічних питань у сучасних українських ЗМІ на основі проаналізованих публікацій.
4. Визначити шляхи підвищення якості та ефективності публікацій на екотематику.
Об’єкт дослідження публікації на екологічну проблематику в сучасній українській друкованій пресі та на сторінках Інтернет-видань.
Предмет дослідження проблематика, жанрові форми та мовностилістичні прийоми висвітлення екологічної тематики в сучасній українській пресі.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є наукові принципи об’єктивності, історизму, комплексності, достовірності. Для виявлення загальних і особливих рис у процесах висвітлення екологічної проблематики застосовано загальнонаукові методи емпірико-аналітичний, порівняльний та описовий. Використано проблемно-тематичний, жанрово-видовий та системно-функціональний підходи, а також метод наукового прогнозування.
Наукова новизна одержаних результатів. Новизна цієї дисертаційної роботи полягає в тому, що аналіз висвітлення екологічної тематики в сучасних загальнонаціональних українських друкованих ЗМІ здійснено з урахуванням світового досвіду категоризації сучасних видів преси.
Запропоновано розподіляти загальнополітичні друковані мас-медіа за спільними тенденціями у поданні проблематики довкілля на три умовні категорії: масова, якісна та офіційна преса.
Систематизовано форми висвітлення екологічної тематики залежно від комунікативних можливостей кожної категорії мас-медіа.
Визначено проблематику, жанрові форми та мовностилістичні прийоми висвітлення питань екології в сучасних українських ЗМІ.
Подано аналіз форм і тенденцій висвітлення проблематики довкілля в Інтернет-виданнях.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали та результати дисертаційної роботи можна використовувати для методичного забезпечення журналістських майстерень, для навчальних спецкурсів з екології, екожурналістики, організації екологічної діяльності. Такі спецкурси сприятимуть формуванню в майбутніх журналістів навичок та вмінь у підготовці публікацій на екологічну тематику. Крім того, одержані результати можна застосувати в роботі конкретних мас-медіа для визначення ефективності методів подання матеріалів з екотематики, коригування та вдосконалення практичної діяльності екологічних журналістів, підвищення їхньої професійної майстерності.
Джерела дослідження. Для аналізу різних аспектів висвітлення екологічної тематики використано публікації у друкованих мас-медіа та Інтернет-виданнях:
· сукупність вітчизняних спеціалізованих екологічних видань, що виходили з 1990-х років до 2003 року;
· сучасні загальнополітичні українські друковані ЗМІ, що виходили протягом 2001 року, до яких належать:
а) щоденні загальнополітичні газети Сегодня”, Вечерние вести”, Україна молода” (вибір саме цих трьох видань зумовлений тим, що вони належать різним фінансово-політичним групам, мають різні соціальні позиції, з яких висвітлюють і екологічну проблематику);
б) міжнародний суспільно-політичний тижневик Дзеркало тижня” (зазначене видання максимально наближене до найкращих зразків світових якісних видань, воно має найбільший досвід існування, усталені форми викладу матеріалу, творчі традиції, а проблематика довкілля в ньому представлена найбільш широко та систематично);
в) газета органів державної виконавчої влади Урядовий кур’єр”;
· сукупність українських Інтернет-видань, що стосуються екологічної тематики, котрі функціонували станом на лютий 2002 року:
http://www.for-ua.com, http://www.korrespondent.net, www.mignews.com.ua, http://www.greenparty.org.ua, http://proeco.visti.net, http://today.viaduk.net, www.zerkalo-nedeli.com, http://www.day.kiev.ua, http://www.vv.com.ua, http://www.dossier.kiev.ua, http://www.ecolife.org.ua, http://www.facts.kiev.ua, http://www.ln.com.ua/~kekz/human.htm, http://www.geocities.com/berkut_ua, http://proeco.visti.net/naturalist, http://elvisti.com, http://www.menr.gov.ua.
Особистий внесок здобувача. Опубліковані праці, в яких викладено основні положення дисертації, виконано автором одноосібно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладено в доповідях на науково-практичних конференціях: Українська журналістика 2000” (м. Київ, 18 квітня 2000 р.), Перспективи розвитку журналістської освіти на посттоталітарному просторі” (м. Київ, 20-21 квітня 2001 р.), Україна в європейському інформаційному просторі” (м.Київ, 6 липня 2001 р.), Журналістика 2002. Проблеми світового інформаційного простору” (м. Київ, 24 травня 2002 р.), а також на круглому столі Інформаційна політика: сучасність і перспективи” (м. Київ, 25 жовтня 2001 р.), міжнародному семінарі Інтернет-журналістика в Україні: Прорив до свободи слова?” (м. Київ, 7-8 червня 2002 р.) і міжнародній конференції Доступ до інформації в Україні: сучасний стан та шляхи вдосконалення” (м. Київ, 20-21 вересня 2002 р.).
Основні висновки щодо методів висвітлення екологічної тематики в друкованих мас-медіа (зокрема, в офіційній пресі) були використані дисертантом у практичній діяльності під час роботи на посадах кореспондента та оглядача газети Урядовий кур’єр” р., де протягом 19952001р. опубліковано низку журналістських матеріалів на екологічну тематику [7-11].
Публікації. Основні результати дослідження викладено в трьох публікаціях, розміщених у виданнях, зареєстрованих ВАК України як фахові.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (179 сторінок), списку використаної літератури (214 позицій) разом 196 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Екологія є новою науковою галуззю, а висвітлення екологічної тематики порівняно нове явище в сучасній вітчизняній журналістиці. А отже, є потреба визначити основні аспекти екожурналістики, зокрема розробити методологічні засади роботи журналістів з екологічною інформацією, принципи побудови відповідних публікацій, проаналізувати використовувані жанри і мовностилістичні прийоми, а також окреслити шляхи підвищення якості та ефективності цього виду журналістської діяльності.
1. Специфічними є історичні передумови зародження екологічної тематики в українських ЗМІ, які зумовлюють відповідні нагальні завдання української екожурналістики.
1.1. На підходи до висвітлення проблематики довкілля наклали свій відбиток інформаційна закритість, цензура, які панували в тоталітарному радянському суспільстві та які частково успадкував сучасний український режим. Звідси випливає перше завдання екожурналістики подолання цих пережитків.
1.2. Другим об’єктивним фактором, який вплинув на формування досвіду висвітлення екотематики, стала Чорнобильська аварія. Ця екологічна катастрофа значно вплинула на морально-психологічний стан суспільної свідомості української нації, через що сьогодні екологічна інформація сприймається аудиторією особливо гостро. А отже, висвітлюючи проблеми довкілля, журналіст має дотримуватися принципів виваженості та коректності, об’єктивності та професіоналізму.
1.3. Ситуативне перевантаження суспільної свідомості інформацією про екологічні проблеми з часом призвело до соціальної апатії та певної девальвації проблематики навколишнього середовища. Тому ще одним актуальним завданням сучасної вітчизняної екожурналістики є відновлення пріоритетності та соціального інтересу до питання охорони довкілля. Для цього треба створювати нові, виразні форми відображення цієї тематики в мас-медіа.
Засоби масової інформації мають послідовно формувати у свідомості українських громадян нові морально-етичні принципи, побудовані на засадах поваги до природи, внутрішньої гармонії та відповідальності за майбутнє.
Отже, вітчизняна масовоінформаційна діяльність із висвітлення екопроблематики перебуває на стадії формування методико-теоретичних засад і вдосконалення практичних засобів. З’явилася нова спеціалізація екологічна журналістика, яка нині перебуває на етапі накопичення досвіду, усвідомленого розширення арсеналу творчо-функціональних прийомів, підвищення комунікативної ефективності.
2. Проаналізувавши публікації з проблем довкілля в сучасних українських мас-медіа, можна відзначити низку негативних тенденцій: поверховість журналістських досліджень, брак аналітичності, недостатнє заглиблення у зміст і причини екологічних подій та явищ, висвітлення їх із позицій негативізму.
Журналісти часто експлуатують екопроблематику, висвітлюючи лише ті її сторони, які можуть вразити читача негативом, сенсаційністю чи курйозністю. Такі публікації зазвичай не можуть усебічно дослідити та розтлумачити читачеві причини й наслідки екологічних проблем, зв’язки між довкіллям і суспільством, довкіллям і політикою, довкіллям і економікою, а отже, не здатні забезпечити аудиторію повною, достовірною та об’єктивною інформацією. Через брак глибоких, зрілих висновків щодо тих чи інших екологічних подій та явищ проблематика довкілля в мас-медіа часто стає другорядною, не здатною привернути увагу читачів, а відтак утрачає свій глибокий соціальний підтекст у ЗМІ.
3. Зважаючи на неоднорідність мас-медіа та різне їх призначення, видається доречним розглядати досвід, проблематику, засоби та основні тенденції розвитку екожурналістики у трьох основних групах ЗМІ: у спеціалізованій екологічній пресі, в загальнополітичній пресі (яку теж можна поділити на три умовні підкатегорії: масова, якісна та офіційна преса), а також в Інтернет-виданнях. Кожна з цих категорій має свої комунікативні особливості, методи та можливості.
3.1. Спеціалізована екологічна преса є особливим різновидом ЗМІ. Через фінансово-політичну нестабільність кількісно-якісний склад таких мас-медіа постійно змінюється. Комунікативне призначення екологічної преси зводиться, головним чином, до обслуговування діяльності екологічних громадських та науково-освітянських інституцій, інформування вузького кола читачів про специфічні події та явища, пов’язані з охороною довкілля та використанням природних ресурсів.
За організаційними напрямами можна виділити кілька категорій спеціалізованої екологічної преси: науково-популярні видання; інформаційні бюлетені громадських організацій та екологічних проектів; наукові видання, пов’язані з екотематикою; науково-технічні видання з екологічним ухилом; екологічно-розважальні видання.
Оскільки проблематика та форми функціонально-комунікативної діяльності у спеціалізованій екопресі спрямовані здебільшого на вузьку наукову та громадсько-екологічну аудиторію, такі видання мають обмежений вплив на масову суспільну свідомість.
3.2. Аналіз діяльності з висвітлення проблематики довкілля в загальнополітичній пресі довів, що ця категорія ЗМІ має найбільший масово-комунікативний потенціал, зумовлений високою тиражністю, охопленням широкої читацької аудиторії, а отже, в ідеалі може слугувати ефективним носієм екологічної інформації.
3.2.1. Можливості масових видань дають змогу репрезентувати складні екологічні проблеми у формі, доступній для сприйняття широкою читацькою аудиторією. Хоч інформаційно-новинний формат інтерпретації матеріалу, властивий масовим виданням, не є найкращим для зображення проблем довкілля, він має низку позитивних рис, які варто використовувати в журналістській практиці для досягнення більшої впливовості екопублікацій. Йдеться про такі риси, як новизна, непересічність фактів, винятковість подій, усе це здатне задовольнити людську допитливість. Подієва форма подачі сприяє тому, що інформація легше сприймається й краще запам’ятовується.
Попри значний комунікативний потенціал екологічної тематики, сучасні українські масові видання не використовують його повною мірою. Публікації про екологічні катаклізми, техногенні аварії часто подаються не як одні з основних суспільно значущих тем, а як другорядні події місцевого значення.
Хоча спостерігаються й певні позитивні тенденції, коли журналісти масових видань прагнуть не лише заволодіти цікавістю читача, використовуючи гострі теми, а й дослідити серйозні екологічні питання. Позитивною можна також вважати тенденцію застосування конкретно-місцевого, локального підходу до висвітлення проблематики довкілля, дослідження регіональних екологічних проблем, що дає змогу масовому читачеві сприймати її як таку, що перебуває безпосередньо у сфері особистих інтересів.
Аналіз друкованих ЗМІ дає змогу виділити нові жанрові підходи у висвітленні екотематики, коли у масових виданнях використовується жанровий симбіоз, з’являються такі оригінальні форми, як екологічний фейлетон чи екологічне журналістське розслідування.
Оперативність, актуальність, новизна інформації, яка має бути комфортною для сприйняття масовою аудиторією, але не надто спрощеною, виважена інтерпретація екологічних фактів повинні стати головними орієнтирами масової преси у висвітленні екологічної тематики.
3.2.2. Завдяки аналітичній спрямованості, ретельному вивченню й систематизації фактів, глибоким висновкам якісна преса є найбільш придатною для висвітлення екологічної проблематики. Виважена аналітика, властива цьому виду загальнополітичної преси, гідна стати жанрово-комунікативною основною вітчизняної екожурналістики, адже саме такий підхід здатен найповніше розкрити складну й взаємопов’язану сутність процесів та явищ у довкіллі.
На відміну від масової преси, якісні видання менше тяжіють до сенсаційності та поверхових суджень, вони універсальніші, мають можливість застосовувати широкий спектр творчих прийомів, жанрових форм викладу матеріалу: від подієвих заміток, коментарів до статей, круглих столів, нарисів тощо.
Екологічні публікації у якісному виданні характеризуються тематичною різнобічністю, ґрунтовністю, послідовністю. Хоч увага в них нерідко загострюється на негативних, критичних ситуаціях, робиться це не спрощено, а комплексно, розглядаються не лише зовнішні ознаки явища, а і його природа, витоки.
З огляду на широкий тематичний спектр якісна преса має можливість зосереджуватися як на екологічних проблемах локального, місцевого масштабу, так і на планетарних явищах, котрі потребують серйозних досліджень, аналітичних викладок, розширеного текстового формату.
Негативною для аналітичної преси тенденцією можна вважати невиправдано часту появу публікацій, які обслуговують полеміку між представниками полярних наукових, громадсько-політичних таборів, у результаті чого одна й та сама екологічна проблема обговорюється з номера в номер і, врешті, втрачає унікальність, а натомість справді злободенні та цікаві теми випадають із поля зору.
3.2.3. Офіційна преса є феноменом пострадянського суспільства, особливою цариною в сучасному інформаційному просторі. Ці мас-медіа мають свої завдання та творчу специфіку, котрі визначають методи подання екологічної проблематики.
Офіційна преса найбільш придатна для висвітлення та популяризації ідей, пов’язаних з охороною довкілля та дбайливим використанням природних ресурсів, а також для оприлюднення офіційної екологічної політики. Винятковою сферою діяльності офіційної преси може стати висвітлення інформації щодо екологічної експертизи проектів у галузі будівництва, реконструкції, запуску в експлуатацію об’єктів, які можуть являти собою потенційну небезпеку для навколишнього середовища.
Визначено загальні чинники, які впливають на діяльність екожурналістів в офіційних мас-медіа:
· будь-яка інформація, подана такими виданнями, сприймається аудиторією як офіційна точка зору, що вимагає від автора особливої форми викладення матеріалу, ретельної перевірки та певної фільтрації фактів;
· статус офіційного видання накладає певні обмеження на критичне висвітлення екологічних подій та явищ, пов’язаних із діяльністю державних органів засновників ЗМІ.
Позитивна специфіка офіційних видань полягає в різножанровості, у можливостях створювати публікації як аналітичного, так і інформаційного плану. Висвітлення екологічної тематики не обмежується стислим форматом новин, а ґрунтовно реалізується на тематичних сторінках, подається у зв’язку з конкретними державними рішеннями.
Комунікативними перевагами офіційних ЗМІ над іншими категоріями мас-медіа є прямий доступ до офіційних джерел інформації, можливість отримувати її безпосередньо від фахівців державних структур і з найменшою втратою достовірності. Таким чином, офіційні видання мають додаткові можливості у висвітленні екологічних проблем національного масштабу, аспектів державної екологічної політики тощо.
За стилем викладу інформації офіційні видання менше тяжіють до категоричних коментарів, необґрунтованих припущень і різких зауважень, вони не ставлять собі за мету створити з будь-якого матеріалу сенсацію. Така специфіка є позитивною передумовою для написання зважених і глибоких екологічних публікацій.
До негативних сторін офіційної преси можна віднести цензуру з боку представників органів державної влади, своєрідний стиль подання інформації, який часто програє іншим мас-медіа в образності, пересиченість обов’язковими офіційними матеріалами, які важко сприймаються масовим читачем.
3.3. Інтернет-видання нині активно розвиваються завдяки практично необмеженим масово-комунікативним можливостям для вільного розміщення, отримання та обміну інформацією. Українська екологічна Інтернет-журналістика тільки починає оформлюватися в окремий функціональний напрям, а тому має низку структурно-організаційних проблем.
В Україні практично немає класичних спеціалізованих екологічних Інтернет-ресурсів, відсутні портали екологічних новин, порівняно мало Інтернет-видань, які б висвітлювали екологічну тематику. Існуючі веб-сторінки умовно поділяються на три категорії: загальноновостійні сайти, де періодично з’являються публікації з екологічної проблематики; сайти-дзеркала” друкованих видань, де є постійні екологічні рубрики; спеціалізовані екологічні Інтернет-видання. Проблематика довкілля в Інтернеті представлена, головним чином, на сайтах дзеркалах” друкованих ЗМІ, тому вони мають ті самі вади, що й їхні паперові аналоги.
Наявна у вітчизняних Інтернет-виданнях екологічна інформація несистематизована та неструктурована. Інтернет-виданням бракує оригінальних авторських матеріалів, не вистачає виваженої аналітики. Проте попри певні недоліки, пов’язані з проблемами становлення, Інтернет порівняно з традиційними ЗМК має беззаперечні переваги, а в перспективі може стати найефективнішим та наймасовішим інструментом поширення екологічної інформації.
3.4. Використання певних жанрових форм висвітлення екологічної проблематики має велике значення для вдосконалення масовоінформаційної діяльності, підвищення виразності та комунікативної ефективності екопублікацій. Майстерне оперування жанровими формами допомагає в розкритті тем, пов’язаних із довкіллям, у створенні публікації, визначенні її текстових рамок та лінгвістичних засобів.
Серед інформаційних жанрів, використовуваних для розкриття екологічної проблематики, слід відзначити замітку, яка дає змогу оперативно викласти фактаж, привернути до нього увагу широкої аудиторії завдяки простій та зручній для сприйняття схемі викладу; репортаж, який, хоч і рідко використовується в чистому вигляді, але має значну творчу та зображальну привабливість, надає матеріалу динамічності, емоційності, документальності; а також інтерв’ю, яке дає змогу залучати експертів до обговорення певних екологічних подій та легко сприймається читачем.
Використання аналітичних жанрів є найбільш доцільним та виправданим для висвітлення екотематики, оскільки вони дають змогу підходити до висвітлюваної проблеми більш комплексно та змістовно. З-поміж них слід відзначити кореспонденцію, що має ширший зображувальний потенціал, ніж замітка та інші інформаційні жанри; статтю, яка найчастіше та найуспішніше використовується при аналітичному розгляді екологічних тем, оскільки дозволяє всебічно дослідити ту чи іншу проблему, пов’язану з довкіллям, і представити результати у сконцентрованому вигляді; коментар, який має широкі жанрово-комунікаційні можливості і дає змогу привернути увагу читача до соціально важливого факту за допомогою власної інтерпретації відомого широкій аудиторії явища або викладу точки зору фахівця.
Специфічні аналітичні жанри (лист, круглий стіл, журналістське розслідування) надають додаткові комунікативні переваги у висвітленні проблем довкілля.
Художньо-публіцистичні жанри, які поєднують переваги якісно-аналітичного, роз’яснювального, яскравого у творчому плані способів зображення картини дійсності, дають змогу висвітлювати екологічні явища й події за допомогою високохудожніх засобів, образно та переконливо. Хоча ці форми тепер у мас-медіа використовуються рідко, однак, зважаючи на їх витонченість, художню досконалість та оригінальність, із розвитком екожурналістики творчий інтерес до них має поступово відродитися.
3.5. Ефективність масовоінформаційного впливу, успішність розкриття екологічної проблематики значною мірою залежать від різноманітності та доречності мовностилістичних прийомів, що їх використовує екожурналіст, уміння майстерно інтерпретувати цікаві факти за допомогою виразних лінгвістичних засобів. Сучасна вітчизняна екожурналістика вимагає мобілізації мовних ресурсів, напрацювання сукупності власних специфічних прийомів, які здатні підсилити вплив газетного матеріалу на розум і почуття читачів, поглибити сприйняття проблем, пов’язаних із довкіллям.
Основними характеристиками стилю викладу екоінформації мають бути легкість і доступність для сприйняття. Цього можна досягти завдяки скрупульозності журналіста у поводженні зі словом, вмінню лаконічно, образно викладати думки, дотримуватися системності та нормативності обраних мовних засобів. В інформаційних жанрах, притаманних масовій пресі, використовується здебільшого лаконічний стиль, насичений фактажем, динамікою. Такий текст не вимагає особливої художності, епітетів і метафор, емоційних засобів вираження, а слововживання повинне бути максимально точним, позбавленим стилістичних прикрас.
Аналітичні жанри, котрі є прерогативою якісної преси та певною мірою офіційних видань, найчастіше тяжіють до оповідного (звичайного) стилю, який дозволяє вводити авторську оцінку події чи явища, посилювати комплексний виражально-функціональний вплив мовних одиниць. Саме такий стиль викладу є найбільш придатним для зображення екологічних проблем. При висвітленні екотематики важлива як денотативно-десигнативна (або предметно-логічна), так і конототивна (емоційно забарвлена) складова інформації.
Оскільки змалювання краси та неповторності природи потребує образності, лексичного розмаїття, широкого спектру мовностилістичних прийомів, то можна зробити висновок, що використання художньо-публіцистичних засобів зумовлене самою специфікою екологічної тематики.
Публікації з проблематики довкілля у ЗМІ призначені здебільшого для широкої аудиторії читачів, для яких екологічні повідомлення є лише певною складовою в загальному інформаційному потоці, тому така адресна концепція потребує від журналіста передусім створення потрібного перцептивного текстового тла.
За допомогою метафор, персоніфікації, інших експресивних засобів можна домогтися глибокого емоційно-чуттєвого сприймання екологічного тексту, багатоманітності асоціативних зв’язків у свідомості реципієнта. Журналістський твір із проблем довкілля повинен містити конотативну інформацію (звісно, в межах жанрових вимог), але при цьому не повинен бути переобтяженим нею.
Екожурналістові досить часто доводиться стикатися з проблемою інтерпретації та вербального оформлення наукової інформації. Через звужений спектр мовно-виразних засобів, обмеження у використанні стилістичних ресурсів наукова тональність зменшує комунікаційну привабливість екологічного матеріалу. Намагання наблизити газетну публікацію з проблем довкілля до формату наукової праці, надмірно ускладнюючи текст професіоналізмами, термінами, роблячи його стилістично безбарвним та сухим, є недоцільним для преси (особливо для якісних та офіційних видань). Інтерпретуючи науковий матеріал, журналіст має свідомо обирати оптимальну словесну та синтаксичну форми тексту, аби публікація набула мовної привабливості.
Як загальну позитивну тенденцію для вітчизняних ЗМІ можна назвати формування типових мовних формул екологічної журналістики, напрацювання лексичного арсеналу та оптимальних синтаксичних моделей.
4. Головним засобом підвищення ефективності висвітлення екологічної проблематики у вітчизняних мас-медіа є вдосконалення професійної підготовки екожурналістів. У свідомості екожурналіста треба створювати базову світоглядну систему загальних уявлень про місце та роль людини у природі, сутність процесів і явищ, які відбуваються в довкіллі. Це дасть змогу сформувати глобальне бачення проблем взаємин між людиною й природою, особливу систему світосприйняття. Цей науково-теоретичний фундамент доцільно зводити з використанням здобутків міждисциплінарних знань (екологія, філософія, соціологія, історія тощо). Не менш важливу роль відіграє професійна етика екожурналіста, культура подання матеріалів.
Для глибокого розуміння екологічної проблематики журналіст повинен володіти систематизованими прикладними знаннями, які можна застосувати для аналізу та правильної інтерпретації конкретних подій та явищ, які відбуваються в природі. Такі знання можна отримувати, вивчаючи додатково основи дотичних до екожурналістики наук, наприклад, біології, хімії, фізики, медицини.
Для підвищення впливовості, переконливості, образності та читабельності публікацій з тематики довкілля екожурналіст має оволодіти методикою творчого використання широкого спектру жанрових форм, а також мовностилістичних прийомів.
У цьому плані видається слушним продовження досліджень наявного досвіду вітчизняної та зарубіжної екожурналістики, визначення та уніфікація засобів, що можуть сприяти вдосконаленню масовоінформаційної діяльності з висвітлення екопроблематики, починаючи з аналізу стану, тенденцій та основних проблем екожурналістики та їх постановкою перед науковою громадськістю і закінчуючи розробкою та конкретизацією методик щодо підготовки екожурналістів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Буданцев Ю. П. Очерки ноокоммуникологии: (массовая коммуникация в ноосфере) / Международный независимый экол. политол. ун-т. М., 1995. С. 16.
2.Бєляков О. О. Комунікація як інструмент екологічної політики (на прикладі порівняльного досвіду України та Німеччини): автореферат дис. канд. філолог. наук: 10.01.08/ Київський ун-т ім. Т. Шевченка. Інститут журналістики. К., 1999. 20 с.
3.Васюта С. Проблеми екологізації суспільно-політичної думки в контексті національно-державного відродження України. // Ойкумена. 1994. № 1-2. С. 77.
4.Москаленко А. З. Вступ до журналістики: Підручник. К.: РВЦ Київський університет”, 1998. С. 3.
5.Зеленые” и средства массовой информации: грани контакта: Материалы ІІІ школы-семинара по программе Трибуна”/ Киевский экол.-культурный центр и др. / Борейко В. Е. сост.). К.; Черновцы. 1992. 88 с.
6.Закон України Про інформацію”// Відомості Верховної Ради (ВВР). 1992. N 48.
7.Олтаржевський Дмитро. Обережно, радіоактивне сміття. // Урядовий кур’єр. 2000. 13 вересня.
8.Олтаржевський Дмитро. Тротиловий еквівалент спокою. // Урядовий кур’єр. 2000. 22 лютого.
9.Олтаржевський Дмитро. Примхи малої” екології. // Урядовий кур’єр. 1999. 23 грудня.
10. Олтаржевський Дмитро. Скільки коштує катастрофа і як їй запобігти? // Урядовий кур’єр. 1998. 6 серпня.
11. Олтаржевський Дмитро. ЧАЕС: життя після закриття. // Урядовий кур’єр. 2000. 8 грудня.
12. Экология. Политика. Пресса: Материалы круглого стола”: в 2 ч. / Отв. Ред. Л. В. Голованов. М.: АОН, 1989. ч. 1. С. 111-112.
13. Шалимов А. И. Экология: тревога нарастает. Л.: Лениздат, 1989. 79 с.
14. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. М.: Наука, 1988. С. 509.
15. Коммонер Барри. Замыкающийся круг. Природа, человек, технология. Л.: Гидрометеоиздат, 1974. С. 9.
16. Медоуз Донелла Х., Медоуз Деніс Л., Рендерс Йорген, Беренс ІІІ Вільям В. Межі росту. Доповідь за проектом Римського клубу Складне становище людства”./Переклад з англ.; М.: В-во МДУ. 1991. С. 9.
17. Гарбузенко Л. Н. Социально-экономические и организационные аспекты проблемы экологической безопасности Украины и ее отдельных регионов. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. 36 с.
18. Вронский В. А. Прикладная экология: учебное пособие. Ростов н/Д.: Феникс, 1996. С. 3.
19. Бровдій В. М., Гаца О. О. Екологічні проблеми України (проблеми ноогеніки): навчальний посібник з екології / Національний педагогічний інститут ім. М. П. Драгоманова. Науково-дослідна лабораторія з проблем екологічної освіти. К., 2000. С. 4.
20. Людина та довкілля. Проблеми неоекології: Зб. наук. пр./ Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Х., 2000. Вип 1. 1999. С. 13.
21. Философские проблемы массовых информационных процессов: Сборник научных трудов / Гос. комитет СССР по народному образованию. М.: Издательство Университета дружбы народов, 1990. С. 6-7.
22. Каландаров К.Х. Экологическое сознание. Сущность и способы формирования. М.: Гуманитарный центр Монолит”, 1999. 48 с. http://www.hrinstitute.ru/ecos.html
23. Фридман Шарон М., Фридман Каннет А. Пособие по экологической журналистике. TACIS. М., 1988. С. 3.
24. Борейко В. Є., Морохин Н. В. Словарь по гуманитарной экологии. http://ecoethics.ru/b20/25.html
25. Как экологам работать со средствами массовой информации / О. А. Берлова, В. Е. Борейко, В. Б. Колесникова, А. Л. Кочинева; Киевский эколого-культурный центр. К., 2000. С. 45.
26. Экология. Политика. Пресса: Материалы круглого стола”: в 2 ч. / Отв. Ред. Л. В. Голованов. М.: АОН, 1989. ч. 2. С. 81-82.
27. Пресса и общественное мнение / АН СССР, Институт социологических исследований; Отв. ред. Коробейников В. С. М.: Наука, 1986. С. 117.
28. Об охране окружающей среды. Сб. документов партии и правительства. 1917-1981 г. г. М.: Политиздат, 1981. С. 225.
29. Близнюк Анатолій. Стан довкілля це й стан здоров’я // Урядовий кур’єр. 2002. 13 квітня.
30. Экологическая ситуация на Украине и ее мониторинг: анализ и перспективы. Подготовлено А. В. Примаком // В помощь лектору и специалистам. Общество Знание” УССР. К., 1990.
31. Как экологам работать со средствами массовой информации / О. А. Берлова, В. Е. Борейко, В. Б. Колесникова, А. Л. Кочинева; Киевский эколого-культурный центр. К., 2000. С. 36.
32. Засельский Владимир, Фролов Владимир. Российская Чернобыльская республика: сегодня и завтра // Огонек. 1998. № 16.
33. Диагноз после Чернобыля. К.: Ред. газ. Вечерний Киев”, 1989. 43 с.
34. Коваленко А. П., Рисованный Ю. В. Чернобыль каким его увидел мир. К.: Молодь, 1989. 172 с.
35. Рощин С. К. Психология и журналистика / АН СССР, Институт психологии. М.: Наука, 1989. С. 50.
36. Оценка положения в Беларуси, Болгарии, Венгрии, Украине // Серия Окружающая среда и экономика”, №1. Организация Объединенных Наций. Нью-Йорк, Женева, 1994.
37. Прохоров Е. П. Журналистика и демократия. М.: РИП-холдинг, 2001. С. 90.
38. Экологическая информация и принципы работы с ней / Гусева Т.В., Дайман С.Ю., Хотулева М.В., Виниченко В.Н., Веницианов Е.В., Молчанова Я.П., Заика Е.А. М.: Эколайн, 1998. http://www.ecoline.ru/journalistics/2/part1.html
39. Качинський А. Б., Хміль Г. А. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика. / Рада Національної безпеки і оборони України; Національний інститут стратегічних досліджень. К., 1997. 119 с. (Екологічна безпека; Вип. 3)
40. Скребець В. О. Екологічна психологія: Навч. посібник. К.: МАУП, 1998. С. 9.
41. Касьянов П.В. Переход к устойчивому развитию: экологические, информационные, социальные и экономические предпосылки. http://www.ieie.nsc.ru/~forsis/publ/asisws/cas.html
42. Бєляков О. О. Масова комунікація та екологічна політика. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. С. 11.
43. Екологічна освіта та виховання учнівської молоді: Матеріали Всеукр. наук.- практ. конф. (м. Кам’янець-Подільський, 25-26 лютого 1998 р.). Кам’янець-Подільський, 1998. 103 с.
44. Екологічна наука і освіта в педагогічних вузах України: Матеріали Всеукр. наук. конф.; Уманьський держ. пед. ун-т ім. П. Тичини / Ред.: Ю. М. Краснобокий. К.: Наук. світ, 2000. 222 с.
45. Єфіменко Н. П. Екологічна підготовка студентів вищих технічних закладів освіти. // Педагогіка, психологія та мед. біолог. проблеми фіз. виховання і спорту. Х., 2001. №28. С. 11 16.
46. Хилько М. І. Екологічна культура: стан та проблеми формування: Навч. посіб. К.: Т-во Знання” України, 1999. 35 с.
47. Варв’янський С. М. Екологічна проблема: філософські та етико-гуманістичні аспекти: Автореферат. дис доктора філос. наук: 09.00.09 / Ін-т філос. ім. Г. С. Сковороди НАН України. К., 1999. 32 с.
48. Толстоухов А. В. Філософсько-світоглядні засади оптимального управління екологічною ситуацією в Україні: Автореферат. дис кандидата філос. наук: 09.00.09 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. К.: 1999. 18 с.
49. Хилько М. І. Екологічна політика. К.: Абрис, 1999. 364 с.
50. Хилько М. І. Екологічна політика: зміст, структура, реалізація (соціально-філософський аспект): Автореферат дис д-ра філософ. наук: 09.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2001. 38 с.
51. Адаменко О. М. Соціальна екологія: Підручник для студентів / Ін-т менеджменту та економіки. Івано-Франківськ, 1999. 191 с.
52. Ганюков О. А. Формування соціально-екологічних відносин як виду суспільних відносин: Автореферат дис канд. філософ. наук: 09.00.03 / Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. Л., 1999. 19 с